На етапі об'єктивного обстеження в дискретному дискурсі лікар використовує стратегію діагностувальної ідентифікації, основним завданням якої є виявлення симптомів захворювання за допомогою об'єктивних методів дослідження, що забезпечують адекватне діагностування. Ця стратегія реалізується в трьох тактиках: співробітництва, обережного спонукання та констатаційно-пояснювальній.

Домінанту граматичних засобів вираження стратегії діагностувальної ідентифікації становлять множинні форми особових займенників, ужитих зі значенням однини. Це створює ефект спільної дії, долає психологічні бар'єри між лікарем та пацієнтом.

Активно вживаними в дискурсі лікаря на етапі об'єктивного обстеження є речення із семантикою буття й характеризації та речення, що містять повторне номінування ознаки, явища, поняття за допомогою перифрази.

Засобом пом'якшення спонукання слугують інтенсифікатори та деінтенсифікатори в специфічних модальних характеристиках у напрямку посилення або послаблення ознаки.

На етапі рекомендацій провідною в дискретному медичному дискурсі є директивна стратегія, спрямована на реалізацію волевиявлення лікаря, яке має різні ступені категоричності. Варіювання ступенів категоричності досягається використанням трьох тактик: категоричної рекомендації, пом'якшеної рекомендації та співробітництва лікаря з пацієнтом. Речення, що виражають кожну з названих тактик, утворюють функціонально-співвідносні ряди з інваріантним значенням спонукання в тому його різновиді, який відображає комунікативну мету лікаря. Реалізуючи тактики директивної стратегії, спонукальні речення передають спонукання різного ступеня категоричності. Вибір моделі речення з альтернативного ряду для вираження спонукання певного ступеня категоричності визначає лікар відповідно до ситуації мовлення та комунікативної настанови згідно з обраною тактикою спілкування.

Недискретний медичний дискурс відбиває ту частину фахової діяльності лікаря, що пов'язана з його взаємодією з колегами, керівниками чи підлеглими. Обрання стратегій і тактик, а отже, й власне мовні особливості недискретного дискурсу значною мірою зумовлені статусно-рольовим чинником. Для дискурсу рівноправних партнерів характерним є корпоративне спрямування, колегіальність та комунікативна однотипність, яка виявляє себе в можливості використання всіх функціональних типів речень обома комунікантами. Дискурсу нерівноправних партнерів властиві ознаки дотримання субординації та комунікативна різнотипність, яка спричиняє обмеження у використанні певних комунікативних типів речень кожним із комунікантів.

У комунікації лікарів, що перебувають у стосунках підпорядкованості, визначальним є статусно-рольовий чинник, унаслідок чого потрібно розмежовувати дискурс лікаря керівника та дискурс лікаря-підлеглого. Провідна роль керівника в діалозі зумовлює використання координаційно-керівної стратегії, основним засобом вираження якої є складнопідрядні з'ясувальні питальні речення. Зміст таких речень є монопропозитивним, що не відповідає їхній формальній будові і дає підстави вважати ці конструкції асиметричними. Семантично спустошена в таких реченнях головна частина вживається для пом'якшення категоричності, вимогливості, притаманної функціональній ролі лікаря-керівника. У дискурсі лікаря-підлеглого переважають неповні речення, уживання яких пов'язане з його прагненням до економії мовних засобів, а також має на меті актуалізувати саме ту частину інформації, яка цікавить керівника.

В однофахових партнерів є спільна аперцепційна база. Вони спілкуються під час огляду пацієнта, на консиліумі, під час оперативних втручань, пологів, маніпуляцій та під час професійної бесіди. У різнофахових партнерів ? часткова спільна аперцепційна база. Вони обмінюються думками під час обстеження пацієнта (поліклініка, перед операцією) та в професійній бесіді.

Суцільний медичний дискурс нерівноправних партнерів має свої особливості, пов'язані з наявністю субординації в стосунках між учасниками цього типу дискурсу. Попри те, що його учасники є також спеціалістами, вони все-таки неоднакові, що зумовлено їхніми посадами або вченими званнями. Такі стосунки логічно кваліфікувати як ієрархічно організовані та комунікативно різнотипні. Комунікативні настанови обох співрозмовників абсолютно різні і ні за яких умов не збігаються. Лікар-керівник виконує функції контролю за діями своїх підлеглих, що зумовлює його провідну роль у діалозі, а також обирає для досягнення комунікативної настанови відповідні стратегії і тактики, які забезпечують виконання його розпоряджень, координацію дій медперсоналу щодо процесу діагностики та лікування.

У комунікації рівноправних партнерів визначальним є ситуативний та ініціативний чинники. Рівноправні комуніканти спілкуються в екстремальних ситуаціях, спільного обстеження та обговорення фахової проблеми.

У ситуації спільного обстеження дискурс лікарів-колег диференційований відповідно до використовуваних ними стратегій і тактик та засобів їхнього мовного вираження. Дискурс лікаря, що ініціює розмову реалізується в контекстах стратегії запиту інформації. Для дискурсу лікаря-консультанта характерною є консультативна стратегія. Засобами вираження цих тактик є різні типи речень за модальністю, структура яких та лексичне наповнення пристосовані до адекватного втілення комунікативної настанови. У дискурсі лікаря-консультанта під час спільного огляду наявні односкладні безособові речення із семантикою повинності, головний член яких має предикативи треба, потрібно, необхідно, а в ситуації апаратного обстеження ? моделі речень, пристосовані для вираження змісту ідентифікації.

В екстремальних ситуаціях продуктивною є модель неповного речення, у якому вербалізована лише позиція підмета, що забезпечує максимальну економію мовних засобів.

У ситуаціях обговорення фахової проблеми, як пов'язаної, так і не пов'язаної з конкретним випадком, лікарі-колеги не вдаються до імперативних форм і конструкцій, а використовують імпліцитні способи спонукання.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Литвиненко Н. Український медичний дискурс: Монографія / Ніна Литвиненко. - Х.: Харківське історико-філологічне товариство, 2009. ? 304 с.

2. Литвиненко Н. Кривавий ? кревний ? кров'яний / Ніна Литвиненко // Культура слова. ? 2001. ? Вип.57?58. ? С.118?119.

3. Литвиненко Н. Мовна особистість: психолінгвістична парадигма поняття / Ніна Литвиненко // Південний архів. Філологічні науки: зб. наук. праць. ? Херсон, 2002. ? Вип. ХІV. ? С. 20?27.

4. Литвиненко Н. Інтеграційний характер терміна "мовна особистість" / Ніна Литвиненко // "Наукові записки" Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: зб. наук. праць. Серія: Філологія. ? Вінниця, 2003. ? Вип.5. ? С.72?77.

5. Литвиненко Н. Лексико-граматичні особливості фахової мови медика / Ніна Литвиненко // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: зб. наук. праць. Серія: Філологічні науки. ? Луганськ, 2003. ? № 10 (66). ? С.110?117.

6. Литвиненко Н. Прагматичний ефект як характеристика медичного дискурсу / Ніна Литвиненко // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. ? Переяслав-Хмельницький, 2004. ? C.71?82.

7. Литвиненко Н. Діалог як константа фахового медичного дискурсу / Ніна Литвиненко // Українська мова. ? 2004. ? № 3. ? С.75?87.

8. Литвиненко Н.П. Реалізація фахового медичного дискурсу в контексті діалогів "лікар ? пацієнт" / Н.П. Литвиненко // Українська мова. ? 2004. ? № 4. ? С.42?51.

9. Литвиненко Н.П. Дискретний і недискретний типи усного медичного дискурсу / Н.П. Литвиненко // Мова і культура. ? К., 2008. ? №5. ? С. 200?206.

10. Литвиненко Н. Особливості медичного дискурсу на етапі системного опитування / Ніна Литвиненко // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. ? Донецьк: ДонНУ, 2008. ? Вип.17. ? С.215?220.

11. Литвиненко Н.П. Функціонально-співвідносні ряди спонукальних конструкцій медичного дискурсу / Н.П. Литвиненко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова: зб. наук. праць. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови. ? К., 2008. - Вип.4. ? С.71?75.

12. Литвиненко Н. Роль ситуативного чинника у формуванні структури інституційного медичного дискурсу / Ніна Литвиненко // Науковий часопис Чернівецького університету імені Юрія Федьковича: зб. наук. праць. Слов'янська філологія. ? Чернівці: Вид-во "Рута" Чернівецького національного університету, 2008. ? Вип.428?429. ? С.298?301.

13. Литвиненко Н. Граматичне вираження імперативної семантики в медичному дискурсі / Ніна Литвиненко // Українська мова. ? 2008. ? № 3. ? С.73?83.

14. Литвиненко Н.П. Недискретний медичний дискурс в умовах екстремальних ситуацій / Н.П. Литвиненко // Мова і культура. ? К.: 2009. ? Вип.11. - Т. ХІІІ. ? С.170-177.

15. Литвиненко Н.П. Мовне вираження констатаційно-пояснювальної тактики в дискурсі лікаря / Н.П. Литвиненко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова: зб. наук. праць. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови. ? К., 2009. ? Вип.5. - С.226-230.

16. Литвиненко Н.П. Комунікативна роль розповідних речень у фаховому діалогічному мовленні / Н.П. Литвиненко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: зб. наук. праць. Серія: Філологія. ? Харків, 2009. ? Вип.56. - C.44?49.

17. Литвиненко Н. Дискурс як об'єкт лінгвістичного вивчення / Ніна Литвиненко // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. ? К.: ДП "Інформ. - аналіт. агентство", 2009. ? Вип.16. - С.171?181.

18. Литвиненко Н. Дослідження медичного дискурсу у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві / Ніна Литвиненко // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. ? К.: ДП "Інформ. - аналіт. агентство", 2009. ? Вип.17. ? С.143?152.

19. Литвиненко Н. Типологія усного медичного дискурсу / Ніна Литвиненко // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. ? К.: ДП "Інформ. - аналіт. агентство", 2009. ? Вип.18. ? С.97?105.

20. Литвиненко Н. Автокомунікація в медичному дискурсі (на матеріалі діалогів лікар - пацієнт) / Ніна Литвиненко // Українська мова. ? 2009. ? № 3. ? С.83?96.

21. Литвиненко Н.П. Дискурс як мовленнєво-мисленнєвий текст / Н.П. Литвиненко // Наукові записки Луганського національного університету. Серія "Філологічні науки": зб. наук. праць. ? Луганськ, 2009. - Вип.8. - Т.1. ? С.156?161.

22. Литвиненко Н.П. Комунікативні стратегії і тактики в медичному дискурсі / Н.П. Литвиненко // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Мовознавство. ? 2009. - № 11. ? Вип.15. ? Т.3. ? С.72?80.

23. Литвиненко Н. Стильові аспекти фахового мовлення (на матеріалі медичної термінології) / Ніна Литвиненко // Стиль і текст: зб. наук. праць Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ? К., 2001. ? Вип.2. ? С.126?133.

24. Литвиненко Н.П. Комунікативні аспекти професійної діяльності лікаря / Н.П. Литвиненко // Система і структура східнослов'янських мов: До 70-річчя з дня народження доктора філологічних наук, професора М.М. Пилинського: зб. наук. праць. - К.: Т-во "Знання України", 2002. ? С.268?271.

25. Литвиненко Н.П. Дискурсивна діяльність медика / Н.П. Литвиненко // Стиль і текст: зб. наук. праць Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ? К., 2002. ? Вип.3. ? С.124?136.

26. Литвиненко Н.П. Роль термінів у сфері фахової комунікації / Н.П. Литвиненко // Вісник Національного університету "Львівська політехніка": зб. наук. праць. ? Львів, 2002. ? Вип.453. ? С.63?67.

27. Литвиненко Н. Проблеми унормування української наукової термінології: історичний аспект / Ніна Литвиненко // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. ? К.: ІВЦ Держкомстату України, 2002. ? Вип.1. ? С.34?40.

28. Литвиненко Н.П. Соціально-професійні виміри мовленнєвої діяльності лікаря / Н.П. Литвиненко // Мова і культура. ? К., 2002. ? Вип.5. ? С.158?165.

29. Литвиненко Н.П. Мовна особистість українського лікаря у контексті поняття "фахова мова" / Н.П. Литвиненко // Актуальні проблеми металінгвістики: зб. наук. праць Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. ? Черкаси, 2003. ? С.87?91.

30. Литвиненко Н.П. Комунікативне призначення речень тестового характеру в структурі медичного дискурсу / Н.П. Литвиненко // Актуальні проблеми металінгвістики: зб. статей за матеріалами VІ Міжнародної наукової конференції. ? Черкаси, 2009. ? С.250?252.

Анотація

Литвиненко Н.П. Сучасний український медичний дискурс. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 ? українська мова. ? Інститут української мови НАН України, Київ, 2010.

У дисертації вперше в українському мовознавстві досліджено сучасний український медичний дискурс.

Розроблено оригінальну методику аналізу фахового медичного дискурсу, запропоновано класифікацію комунікативних стратегій і тактик, на основі якої диференційовано типові моделі комунікації в структурі діалогів лікар - пацієнт та лікар - лікар. Зреалізовано новий підхід до виокремлення та кваліфікації інституційних типів дискурсу - дискретного, на якому ґрунтується спілкування лікаря з пацієнтом, та недискретного, що використовується у фаховій комунікації лікаря з колегами. Схарактеризовано комунікативно-граматичні особливості мовлення українського лікаря в типових ситуаціях фахового спілкування.

Диференційовано синтаксичні конструкції питальної та спонукальної модальності залежно від стратегій і тактик дискретного і недискретного медичного дискурсу.

З'ясовано параметри вживання спеціалізованих (форм наказового способу) і неспеціалізованих засобів спонукальності (інфінітива, форм майбутнього і теперішнього часу), що реалізують директивну стратегію, визначено ряди варіантних спонукальних односкладних та двоскладних речень.

Ключові слова: медичний дискурс, інституційний дискурс, комунікативні стратегії і тактики, дискретний дискурс, недискретний дискурс, спонукальні конструкції, питальні речення.

Аннотация

Литвиненко Н.П. Современный украинский медицинский дискурс. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 ? украинский язык. Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2010.

В диссертации впервые в украинском языкознании исследован современный украинский медицинский дискурс.

Разработана оригинальная методика исследования профессионального медицинского дискурса, которая предполагает анализ динамики коммуникативных единиц, функционирующих в речи врача. Исследованы реплики-высказывания, имеющие структуру предложений различных коммуникативных типов, передающих интенции участников медицинского дискурса.

Предложена классификация коммуникативных стратегий и тактик, способствовавшая дифференциации типичных моделей общения в структуре диалогов врач ? больной и врач ? врач.

Выделены два типа институционного дискурса: дискретный, предусматривающий общение врача с пациентом, и недискретный, используемый в профессиональной коммуникации врача с коллегами. Охарактеризованы коммуникативно-грамматические особенности речи украинского врача в типичных ситуациях профессионального общения. Определены основные средства экспликации волеизъявления врача на разных этапах его общения с пациентом. Проанализированы различные по функционально-семантическим характеристикам предложения, которые обеспечивают установление релевантных для диагностики симптомов во время опроса пациента. Выявлен ряд вопросительных предложений тестового характера, содержащих альтернативные ответы.

Исследован такой элемент дискурса врача, как автокоммуникация, реализуемая в репликах-повторах и репликах-переспросах. Реплики-повторы по формально-грамматическим признакам являются неполными двусоставными и односоставными предложениями, в которых пропущенные члены могут быть восстановлены из предыдущих реплик диалога. Реплики-переспросы воплощены в синтаксических моделях контекстуально неполных предложений и содействуют поддержанию речевого контакта между врачом и пациентом путем перекодирования исходного сообщения, трансформированного контекстом диалога.

Установлена роль интенсификаторов и деинтенсификаторов в дискурсе врача на этапе обследования пациента, а также транспозиционного употребления форм множественного числа личных и притяжательных местоимений ты / Вы, твой / Ваш.

Исследовано функционирование предложений с семантикой бытия и характеризации, используемых в репликах-высказываниях врача в ситуациях констатации симптома.

Дифференцированы синтаксические конструкции вопросительной и побудительной модальности в зависимости от стратегий и тактик дискретного и недискретного дискурса.

Определены параметры употребления специализированных (форм повелительного наклонения) и неспециализированных средств побудительности (инфинитива, форм будущего и настоящего времени), реализующих директивную стратегию, ряды вариантных побудительных односоставных и двусоставных предложений.

Выделены отличительные признаки недискретного медицинского дискурса с учетом статусно-ролевых функций партнеров: равноправных (врачи - коллеги) и неравноправных (врач-руководитель ? врач-подчиненный). Установлены особенности коммуникативных ситуаций, участниками которых являются врач-инициатор и врач-консультант.

Проанализирована специфика компрессии языковых средств в медицинском дискурсе в условиях экстремальных ситуаций. Обосновано, что повторение ситуации и ее подчиненность соответствующим инструкциям обуславливает стандартизацию синтаксических моделей, используемых врачом в репликах диалогов. Продуктивной является модель неполного предложения, в которой вербализирована только одна синтаксическая позиция, что обеспечивает максимальную экономию языковых средств.

Сделан вывод о тесном взаимодействии языка и речи, что отражено в коммуканикативно-грамматической структуре современного украинского медицинского дискурса.

Ключевые слова: медицинский дискурс, институционный дискурс, коммуникативные стратегии и тактики, дискретный дискурс, недискретный дискурс, побудительные конструкции, вопросительные предложения.

Summary

Lytvynenko N. P. Modern Ukrainian medical discourse. - Manuscript.

Thesis for Doctor of Letters academic degree, qualification 10.02.01 - Ukrainian language. - Institute of Ukrainian language of National Academy of Ukraine, Kyiv, 2010.

The thesis is the first work of Ukrainian language study researching modern Ukrainian discourse.

The author has developed a special methodology of professional medical discourse, proposed classification of communication strategies and tactics to differentiate typical communication models in doctor-patient and doctor-doctor relations. The author has also implemented a new approach to select and qualify discourse institutional types which are discrete ones, used for communication between doctor and patient, and non-discrete ones, applied for professional communication between doctor and his colleagues. He described communicative and grammatical peculiarities of doctor's speaking in typical situations of professional communication.

The author has differentiated syntactical constructions of interrogative and imperative mood depending on strategies and tactics of discrete and non-discrete medical discourse.

Не has clarified use of specialized imperative means (imperative forms) and non-specialized ones (infinitive, future and present tenses) in directive strategy, has defined variant imperative monosyllabic and disyllabic sentences.

Key words: medical discourse, institutional discourse, communicative strategies and tactics, discrete discourse, non-discrete discourse, imperative constructions.

Размещено на Allbest.ru