Універсальне і національне в паремійних фондах мов європейського ареалу (лінгвокультурологічний аспект)

Аналіз різномовних паремійних відповідників, що репрезентують національні особливості реалізації універсального протиставлення «зовнішність - сутність», свідчить про те, що в їх основі лежить однакова оцінка і ставлення цих народів до людської глупоти. Оцінка розуму людини в таких пареміях подається опосередковано через зв'язок із певними зовнішніми ознаками (переважно - зріст, сивина, лисина), проте якщо носії англійської, німецької і французької мов висловлюють свої думки здебільшого у вигляді елементарних суджень, простої констатації фактів, то слов'яни значно ширше використовують засоби художньої виразності.

Кваліфікація концептів «багатство» і «бідність» не є однозначною в слов'янському, германському і романському провербіальному просторі, причому уявлення про багатство в народній свідомості може суттєво відрізнятися від народних уявлень про багатих. Опозиції «багатий - бідний» і «багатство - бідність» безпосередньо пов'язані з іншими матричними опозиціями і є базовими для побутової свідомості носіїв досліджуваних мов. Тематичні групи «багатство» і «бідність» - одні з найбільш репрезентативних у паремійних корпусах усіх зіставлюваних (особливо слов'янських) мов. Так, об'єктом нашого аналізу було приблизно по 1400 прислів'їв і приказок, які формують названі паремійні тематичні групи української, російської і польської мов, близько 1000 англійських паремій і понад 700 французьких. Прикметно, що в слов'янських мовах значно ширше представлено тематичні блоки «багатий», «бідний», а також «пан» (в українському і польському паремійних корпусах), на відміну від англійської і французької мов, в яких кількісно багатшими є блоки «гроші» і «багатство». Це свідчить про те, що самме стосунки між людьми (зокрема в соціальній царині) є особливо значущими для слов'янської побутової свідомості.

Найвиразніше контрастність колективного бачення багатих і бідних вербалізується в пареміях через взаємовідношення опозицій «багатий - бідний» і «мудрий - дурний». Повний аломорфізм простежується лише в паремійній об'єктивації ключових ознак концептів «багатий» і «бідний» в українській та англійській мовах. Полярність колективних уявлень репрезентантів української та англомовних культур про багатіїв і бідняків найвиразніше виявляється в протиставленнях «багач - людина» і «бідняк - людина», об'єктивованих у пареміях цих мов, пор. укр. Ліпше бути чоловіком, чим багачем та англ. A man without money is no man at all. Ставлення до багатіїв послідовно негативне лише в стереотипних уявленнях українців. Асоціативний зв'язок «багатий - чорт», актуалізований у пареміях слов'янських мов, має найбагатшу кількісну та якісну (передусім структурна та образна варіативність) репрезентацію в українському паремійному корпусі. Позитивна оцінка злидарів вербалізується через тривкий для української, спорадичний для російської і польської, рідкісний для англійської побутової свідомості асоціативний зв'язок «убогість - доброта (правдивість)». Загалом оцінка бідних, репрезентована в аналізованих мовних одиницях, варіює від позитивної в колективній свідомості східних слов'ян, ситуативно зумовленої у сприйнятті німців і французів, до здебільшого пейоративної в народних переконаннях носіїв англійської мови. Поодинокі англійські прислів'я, в яких злидарі мають меліоративне статусне маркування, є підстави вважати відносно пізніми паремійними утвореннями, сформованими під впливом біблійних текстів.

Гроші мають високий ціннісний статус у побутовій свідомості носіїв усіх зіставлюваних мов, про що свідчить реалізація моделей «гроші - сила», «гроші - повелитель» у різномовних прислів'ях і приказках, проте тільки в англійських, німецьких і французьких пареміях багатство виступає мірилом вартості людини. Загальна спрямованість американського суспільства на заробляння грошей (making money), навіть нечесним шляхом, відображена у власне американських прислів'ях Make money honestly if you can, but make money; Money must be made, or we should soon have the wolf at the door. З другого боку, прийнятним для всіх культур є переконання, що багатство призводить до негативного оцінювання людей і їх стосунків, нівелює традиційні народні уявлення про межу між «своїм» і «чужим». У побутовій свідомості носіїв англійської мови, вербалізованій у пареміях, бідність трактується як зло, що не тільки є джерелом злочинів (універсальна характеристика бідності), але й породжує ненависть і призводить до морального занепаду.

«Пан - мужик» як часткова реалізація універсальної опозиції «багатий - бідний» у кожній із досліджуваних мов має національно специфічне паремійне вираження, яке безпосередньо залежить від особливостей концептуалізації носіями цих мов опорних слів прислів'їв і приказок. Аналіз історико-культурного підґрунтя формування концептів «пан», «господин», «lord», «gentleman» і «gentilhomme», об'єктивованих у прислів'ях і приказках, свідчить, що вони не є і не можуть бути відповідниками в міжкультурному зіставленні (за винятком використання згаданих лексем у значенні «чоловік» чи у функції звертання), оскільки їхня концептуалізація відбувалася в різних історичних та етнокультурних умовах. Ужиті за методом аналогії в іншомовному тексті (навіть за умови існування відповідного запозичення в лексичній системі цільової мови), вони втрачають власні і набувають не властивих їм концептуальних ознак. Крім того, кількість та якісні характеристики диференційних ознак названих концептів є історично змінними. Полярність словникових тлумачень лексеми «пан» вказує на неусталеність її лінгвістичних трактувань і є відображенням регіональних і (частково) соціальних узуальних норм та особливостей побутування цієї лексеми. При запозиченні іншими мовами значна частина концептуальних ознак різномовних компонентів опозиції «пан - мужик» утрачається, що є результатом втрати «природного» етнокультурного середовища його формування і побутування.

У третьому розділі «Опозиція «своє - чуже» як універсальний показник культурної та етнічної визначеності (специфіка паремійної вербалізації)» досліджено особливості зв'язків між компонентами опозицій «своє - чуже» та «добро - зло» у побутовій свідомості носіїв зіставлюваних мов, простежено специфіку об'єктивації стереотипних національних уявлень про статус і функції своїх і чужих у прислів'ях і приказках, диференційовано їх універсальні та національно зумовлені характеристики в різних культурах.

Проведений аналіз свідчить про існування як прямих, так і перехресних зв'язків між компонентами опозицій «своє - чуже» і «добро - зло», які вербалізуються в пареміях слов'янських, германських і романських мов, що не підтверджує традиційних уявлень про домінування однобічної кваліфікації свого як позитивно, а чужого як негативно маркованого в побутовій свідомості. Такі результати дослідження закономірні і зумовлені кількома причинами: місткістю самих понять свого і чужого, що, крім широкого діапазону відношень належності, уміщають ще й просторовий компонент; різночасовістю паремійних утворень, котрі формують відповідний тематичний блок прислів'їв і приказок, які є носіями як міфічних, так і християнських світоглядних засад; ситуативністю паремійного матеріалу, який обслуговує найрізноманітніші життєві ситуації.

У паремійних корпусах зіставлюваних мов широко відображена тенденція до ідеалізації «свого», що актуалізується в кількісно і якісно найбільш репрезентативній універсальній паремійній моделі «своє - добре (краще від чужого)», а також комбінованій моделі «чуже - добре, своє - краще», яка вербалізується тільки в слов'янських мовах. Універсальна схильність людини ставити себе в центр буття не залежить від етнічної належності, соціального статусу, природно-географічних та економічних умов побутування і зумовлює оцінювання інших людей чи речей лише з огляду на своє «я», а також неможливість адекватної характеристики свого і чужого. Інверсована модель «чуже - добре (краще від свого)» як відображення загальнолюдської схильності до переоцінювання «чужого» і недооцінювання «свого» в прислів'ях усіх мов має найбагатшу образну структуру. Модель «своє - погане (гірше від чужого)» кількісно і якісно нерепрезентативна. Вона здебільшого об'єктивується в пареміях, що базуються на порівнянні, а також вербалізованому чи прихованому ситуативному протиставленні свого чужому. Джерелом зла в побутовій свідомості є крадене, позичене і дароване - універсальні маркери «чужого» в пареміях слов'янських, германських і романських мов. Суб'єктивна кваліфікація градуальних зв'язків між компонентами опозицій «своє - чуже» і «добро - зло», зумовлена оцінкою найрізноманітніших життєвих ситуацій через їх співвіднесення з особистими інтересами людини - узагальненим «я» абстрактного універсального носія побутової свідомості, що може бути спроектоване на кожне конкретне «я» носія будь-якої мови, відображена в паремійних фондах усіх досліджуваних мов. Тому закономірною є широка кількісна і якісна реалізація логіко-тематичних моделей, які репрезентують егоцентричний підхід до оцінки взаємозв'язків між складниками аналізованих опозицій у різномовних пареміях: «чуже зло (біда) - не зло»; «своє зло (біда) - велике зло».

Аналіз загальновідомого багатоваріантного і частовживаного у Великій Британії з XVI ст. і до сьогодні прислів'я An Englishman's house (home) is his castle, а також різномовних паремійних тематичних блоків і груп із відповідними ключовими словами підтверджує думку про те, що майже все універсальне у паремійних корпусах зіставлюваних мов містить елементи ідіоетнічного, а, з іншого боку, у багатьох паремійних зразках, які традиційно вважаються виразниками національно-ціннісних пріоритетів, можна відшукати ознаки універсального.

У різномовних пареміях простежуються національні особливості реалізації універсального семіотичного протиставлення «я - вони», що в слов'янській побутовій свідомості має форму тріади «я - ми - вони», компонентові «ми» якої властива ситуативно зумовлена міграція між складниками опозиції: від ми = своє, де ми - це Я + люди, поєднані родинними, історико-культурними, релігійними, дружніми та іншими зв'язками, до я ? ми, звідси своє = я, тому ми без я = вони = чуже. У колективній свідомості германців і романців відбувається накладання опозицій «своє - чуже» і «я - вони», причому межі «свого» рідко поширюються поза власним Я. Узагальнене «ми» в їх уявленнях може з'являтися лише в разі протиставлення себе як нації іншим націям чи культурам.

Паремійний аналіз указує на існування дивергентного бачення місця і функцій особи в колективній свідомості носіїв досліджуваних мов: від крайнього індивідуалізму носіїв англійської мови і суперечливості побутових уявлень французів про силу спільноти, заперечення спільної праці в поляків до панівної ролі колективу в етнічній свідомості східних слов'ян, що виявляється в невіддільності особи і громади як абсолютного авторитету в російській наївній картині світу і характерного українського індивідуалізму, що не заперечує об'єднавчої ролі колективу як запоруки взаємодопомоги і добробуту.

Незважаючи на універсальність, регламентованість і культурну індиферентність суспільних функцій батьків як найближчих своїх, проведений зіставний аналіз паремій показав існування дивергентного стереотипізованого колективного бачення статусних ролей батька і матері, їх стосунків з дітьми в колективних уявленнях носіїв різних мов. Оцінка якостей і функцій батьків в англійських і французьких прислів'ях є подібною, але нереалізованість (і тому неактуальність) логеми «батьки - запорука матеріального добробуту дітей» в англійських пареміях, яка широко вербалізована у паремійних корпусах інших мов, указує на деяку світоглядну дистанційованість носіїв англомовної культури. Простежується також певна конвергентність народних уявлень українців і поляків про роль батьків, особливо матері, яка, за даними паремійного аналізу, займає домінантні позиції в ієрархії стосунків у польській і особливо українській родині. Найсуперечливішою є кваліфікація статусних функцій батьків, відображена в російських прислів'ях і приказках, котрі засвідчують полярність оцінок найближчих кровних родичів, що простежується лише в російській побутовій свідомості. Взаємини між чоловіком і дружиною в усіх зіставлюваних культурах оцінюються як стосунки своїх, однак якщо для англійської і французької побутової свідомості вони не виходять за межі власного Я, то в слов'янських пареміях прирівнюються до стосунків із найближчими родичами. Часово зумовлена рольова зміна статусу (від свого до чужого) дітей, зокрема дочок, у сім'ї, і опосередковане посвоячення чи відчуження нових членів родини, зафіксоване в паремійному, як й інших жанрах слов'янського фольклору, в прислів'ях і приказках англійської та французької мов здебільшого не об'єктивується, хоч деколи набуває дифузного або ситуативного характеру. Ця особливість спричинена дивергентністю стереотипних уявлень представників зіставлюваних культур про своїх.

Трактування родичів (крім батьків) як чужих у побутовій свідомості германців і французів, на відміну від слов'ян, для яких родина є частиною колективного Ми, зумовлює їх відповідну кваліфікацію, вербалізовану в пареміях, яка загалом збігається з традиційним протиставленням чужого негативного своєму позитивному, навіть за умови низької оцінки свого: Сякий-такий, а все ж свій. Проте в пареміях усіх слов'янських мов відображено протилежні уявлення про різні типи родинних зв'язків. Найвищу оцінку отримують взаємини дітей у родині, які, однак, диференціюються як такі, що мають якісно інший характер, ніж стосунки між батьками і дітьми. У побутовій свідомості носіїв усіх досліджуваних слов'янських мов панівним є об'єктивоване у варіативних і кількісно репрезентативних тематичних групах паремій переконання, що всі стосунки своїх, від найближчих кровних (крім батьків і дітей) до свояків, далеких родичів, сватів, кумів (духовних родичів), друзів, нетривкі і стають взаєминами чужих, коли мова йде про поділ матеріальних благ; причиною відчуження можуть бути також клопоти і нещастя своїх. При зіставленні свого і нашого (своїх і наших інтересів) наше стає чужим: Ліпше моє, ніж наше; Род да племя близки, а свой рот ближе. Розгляд прислів'їв і приказок германських і романських мов не дає підстав зробити обґрунтовані висновки щодо характеру стосунків між свояками (англ. in-laws) з огляду на спорадичність їх паремійної вербалізації, але заперечує припущення про те, що в англійській, німецькій і французькій мовній свідомості свояцтво і взаємини між свояками уподібнюються до стосунків між кровними родичами. Поодинокі паремійні зразки, які об'єктивують колективні уявлення носіїв англійської і французької мов про стосунки між людьми, котрих поріднив шлюб, показують їх пейоративну оцінну маркованість: Mother-in-law and daughter-in-law are a tempest and hail storm; Morte la fille, mort le gendre. Аломорфізм колективних уявлень слов'ян, германців і романців про своїх і чужих у межах родини не виключає можливості зарахування до категорії своїх друзів та сусідів і відповідно їх універсально високу аксіологічну маркованість у всіх зіставлюваних культурах, що відображено в одиницях фразеологічного рівня мов.

Кваліфікація чужинців у пареміях усіх мов має універсальний характер. Певну оцінку, вербалізовану в прислів'ях і приказках, отримують лише народи, що мали контакти в силу історичних подій, а також народи-сусіди (внутрішні чи зовнішні). Колективні уявлення про чужинців у різномовних прислів'ях і приказках базуються на типових для всіх паремійних корпусів параметрах: національні риси характеру, типові ознаки, релігійне протиставлення, мовна розрізненість, спосіб життя, улюблені заняття, звички, гастрономічні уподобання, зовнішній вигляд. Міжетнічний антагонізм, вербалізований у пареміях, набуває узагальнених типологічно універсальних виявів: «чужинець - не людина», «чужинець - не брат», «чужинець - як тварина», «чужинець - біда, зло». Територіальна дистанційованість народів сприяє формуванню нечітких або хибних уявлень про інші народи. Найтиповішими характеристиками інших народів, які не залежать від конкретного суб'єкта чи об'єкта оцінки в усіх паремійних фондах, є хитрість, брехливість і глупота. Конвергентним за своєю суттю, хоч дивергентним за способом реалізації в кожній із мов, є також спосіб подання колективних уявлень про перцептивну неприйнятність через мовну (рідше - культурну) відчуженість. Певним чином уніфіковані й самі оцінки інших субетносів, об'єктивовані в регіональних пареміях, які мають здебільшого дескриптивний характер.

У четвертому розділі «Національні особливості ієрархії цінностей у пареміях» висвітлено національні пріоритети в системі цінностей носіїв української, російської, польської, англійської, французької мов.

Універсальною особливістю людської свідомості є оречевлений підхід до оцінки світу і себе в ньому, що на мовному рівні з найдавніших часів виявляється в кваліфікаціях (здебільшого пейоративного характеру) людей і речей, які їх оточують, через посередництво грошей і золота, а також метафоричне перенесення ознаки коштовності, притаманної лексемі-донору, на особу, її властивості, частини тіла в меліоративно конотованих фразеологізмах, пареміях чи паремізованих висловлюваннях. Систематизація морально-духовних цінностей у паремійних корпусах досліджуваних мов (хоч небезпідставною є думка про абсолютну універсальність цієї особливості) базується на зіставленні з матеріальними цінностями, що зумовлює існування в кожній із них численної групи прислів'їв і приказок, побудованих за універсальними моделями «Х - це багатство (гроші / золото (срібло) / маєток / скарб / цінна річ)»; «Х дорожче (краще) від багатства (грошей / золота)»; «Х дорожче (цінніше, краще) від Y», дослідження специфіки різномовної вербалізації яких дає підстави для визначення національно зумовлених переваг на шкалі універсальних цінностей, спричинених особливостями історико-культурного розвитку націй. Загалом більшість ціннісних концептів, репрезентованих у різномовних пареміях, є так званими глибинними (за термінологією М. Тульнової - системонейтральними) концептами культури, які мінімально змінюються під впливом глобалізаційних процесів.

Аналіз прислів'їв і приказок розглянутих слов'янських, германських і романських мов, які є носіями ціннісних установок указаних етнокультурних спільнот, засвідчує, що тільки різномовні репрезентанти логеми «дружба цінніша від багатства» можуть вважатися функційними еквівалентами в міжкультурному зіставленні з огляду на ізоморфність колективних уявлень про дружбу в носіїв досліджуваних мов: колективні уявлення про друзів, які в усіх зіставлюваних культурах ідентифікуються як свої, не залежать від особливостей концептуалізації компонентів універсального семіотичного протиставлення «я (особа) - вони (колектив)». У всіх інших випадках простежується певна непропорційність концептуальних ознак опорних слів паремій у різних культурах. Так, концепт «слово» як компонент протиставлення «слово - мовчання», що реалізується в універсальній логемі «мовчання цінніше від слова», яка отримує ідентичну паремійну вербалізацію в усіх досліджуваних мовах, має вищі кваліфікаційні характеристики і ширше функціонально-смислове навантаження в прислів'ях слов'янських мов і репрезентоване тут як слово-домовленість, слово-порада і слово-підтримка. паремія універсальний національний мова

Особливий статус у побутовій свідомості носіїв аналізованих слов'янських, германських і романських мов займають концепти «здоров'я», «щастя», «розум», «краса», а також «багатство», які трактуємо як універсальні ціннісні домінанти з огляду на те, що вони не лише формують каркас ієрархії цінностей у всіх культурах, але й є відправними точками при ступенюванні інших універсальних і національних цінностей. Конвергентна для зіставлюваних етнокультур ієрархія базових універсальних ціннісних домінант здоров'я - щастя - розум - багатство - краса в кожній зі своїх ланок має національно марковані переваги, відображені в пареміях різних мов. Найрельєфніше виокремлюються: характерні для носіїв російської мови уявлення про перевагу грошей над розумом і навіть здоров'ям, зумовлене можливістю сакралізації багатства в російській побутовій свідомості; висока оцінка щасливих подружніх стосунків в українській, російській, польській та англійській народній філософії, які в українській та англійській побутовій свідомості прирівнюються до вартості здоров'я; особливий статус краси (зокрема жіночої) на французькій шкалі вартостей, незважаючи на універсальність бачення минущості людської краси, а також спільній для всіх культур тенденції до протиставлення внутрішньої краси людини як цінності тривалої маловартісній зовнішній красі.

Найвищий щабель в українській ієрархії цінностей, репрезентованій у пареміях, займає «воля» як ключовий концепт українського самоусвідомлення, хоч концепт «свобода» як загальнолюдська цінність є світоглядною домінантою в усіх культурах, причому в кожній із них він отримує національно специфічну інтерпретацію. Особливе місце посідає тут також концепт «правда», який у колективних уявленнях українців є більш вартісним від універсально високо цінованих концептів «щастя» і «час». Спільна ознака ієрархій народних цінностей українців і росіян - відсутність чітко окресленої позиції щастя і розуму. Ця особливість є аломорфною ознакою колективної свідомості східних слов'ян, що відрізняє їх від поляків, англійців і французів, в уявленнях яких щастя превалює над розумом. Дивергентними в українсько-російському міжкультурному зіставленні є універсальні в своїй основі (з огляду на вкоріненість у концептуальних системах представників досліджуваних культур найдавніших поглядів на час, відображених у латиномовних пареміях) побутові уявлення про час, які в українській концептосистемі більше наближені до європейських. У російській паремійно вербалізованій градації цінностей статус часу значно занижений, що зумовлено реалізацією в певній частині аналізованої групи паремій ситуацій неекономного витрачання часу, а також високою оцінкою компонента «пора» опозиції «час - пора», яка актуалізується тільки в російській побутовій свідомості. Спільними для концептуальних систем представників різних культур є уявлення про час, вербалізовані в універсальних моделях «час - лікар», «час - вчитель», «час - суддя», «час - порадник (утішник)», «час - руйнівник».

Універсальна логема «добре ім'я (слава) дорожче від багатства», широко репрезентована в різномовних паремійних корпусах, набула особливого розвитку в польських пареміях, ключове слово в яких вступає у вартісне співвіднесення не лише з матеріальними, але й вітальними цінностями, зумовлюючи найвище статусне кваліфікаційне маркування концепту «честь (слава)» в польській ієрархії цінностей: Їywot i sіawa w jednej cenie chodz№; Droїsza sіawa niї їywot; Jeњli postradasz wszystkiego, broс sіawy honoru twego. Уявлення про доброчесність (порядність) у колективній свідомості поляків безпосередньо пов'язані зі славою та честю і трактуються як їх передумова. Ця особливість є ізоморфною ознакою польської та англійської побутової свідомості, хоч тільки в уявленнях поляків доброчесність рівноцінна здоров'ю і має більшу вартість від розуму. Статус концепту «честь», який у побутових уявленнях росіян є необхідним атрибутом лише дворян, у російських пареміях значно занижений.

Домінування національно-маркованого концепту «процвітання» частково визначає ціннісні пріоритети англомовців, зокрема, зумовлює витіснення концепту «здоров'я» з рангу самодостатніх цінностей. Високий щабель в аналізованій ієрархії вартостей здобув універсальний концепт «сміливість», який у пареміях оцінюється вище від дружби і розуму. Унікальність англійського концепту «fair play» - результат не лише особливих історико-культурних умов його становлення, а й поєднання непоєднуваних з погляду деяких культур ознак «чесність» і «законність». Спільними для колективної свідомості англомовців і французів є уявлення про «вдоволення», які трактуються в пареміях як передумова багатства і запорука щастя.

Особливістю французької ієрархії цінностей, крім особливого поцінування краси, є градація лакунарних із погляду інших культур концептів «savoir», «savoir-vivre», «savoir-faire», останній з яких закономірно отримує найвищу оцінку на шкалі народних цінностей, оскільки загальновідоме французьке «вміння жити» (savoir-vivre), безпосередньо пов'язане з поняттям світськості, виходить за межі народної культури.

Концепт «праця» є різночасовим багатошаровим утворенням у побутовій свідомості, універсальним засобом реалізації ціннісних концептів, який при всій позірній конвергентності має чимало дивергентних ознак, репрезентованих у пареміях зіставлюваних мов. При універсально позитивному ставленні до праці (праця - джерело добробуту, здоров'я, щастя, задоволення, для французів також передумова морального зростання, поляків - честі / слави тощо), певним чином пов'язаному з її високою оцінкою у християнській традиції, лише в мовній свідомості англомовців аналізований концепт возведений у ранг домінантних цінностей як засіб досягнення життєвого успіху, багатства і процвітання, які високо цінуються як в американському, так і британському суспільстві.

Невиправданою є світоглядна уніфікація народів - носіїв споріднених мов, що іноді простежується в деяких спробах наукового осмислення лінгвальної (зокрема паремійної) об'єктивації наївного бачення світу узагальнено-типізованими носіями російської й української мов. Світоглядні засади української і російської homo ethnicus формувалися в різних історичних, суспільних, культурних, географічних умовах, що спричинило аломорфізм паремійно вербалізованих побутових уявлень про гроші, час, волю, закон, статус жінки у взаєминах «чоловік - жінка», а також функції жінки-матері в родині, дивергентну концептуалізацію взаємовідношень «людина - громада», «праця - відпочинок - лінощі» тощо в колективній свідомості названих народів. Спільність значної частини російсько-українських світоглядних установок, актуалізованих у прислів'ях і приказках, породжена, з одного боку, універсальністю людського світосприйняття, а з другого, - широкими міжетнічними контактами, зумовленими відповідними територіально-історичними умовами побутування двох народів. Не менше конвергентних та дивергентних світоглядних особливостей, викликаних тими самими причинами, простежується при українсько-польському паремійному зіставленні, причому в обох випадках контактна адаптація паремій відбувалася у двох напрямках: із заходу на схід і зі сходу на захід.

Існування міжмовних паремійних аналогів не є ознакою ідентичності концептуалізації реалізованих концептів у різних культурах, проте сам факт «прищеплення» запозичення (незалежно від його джерела - індивідуально-авторського чи іншомовного народного) на національно-мовному ґрунті свідчить про існування лінгвально-образних і світоглядно-ціннісних передумов для подібного сприйняття. Така паремія - «чужа» за походженням і «своя» з огляду на прийнятність об'єктивованих логем, як і способів їх вербалізації, для більшості носіїв мови культури-реципієнта - може свідчити про специфіку національного менталітету. З другого боку, незаперечним є те, що чимало безеквівалентних паремійних одиниць, які не мають логічно-образних відповідників в інших мовах, можуть виражати універсальні морально-ціннісні пріоритети.

Різнобічний аналіз специфіки паремійної вербалізації базових для побутової свідомості концептів свідчить про її неоднорідність і багатошаровість, що виражається в суміщенні концептуальних засад християнського віровчення, залишків міфологічного світогляду, християнсько-язичницького двовір'я, характерних для всіх зіставлюваних культур. Найчіткіше цей світоглядний «коктейль» простежується при дослідженні специфіки розвитку і становлення народних уявлень про Бога і долю, контамінованість яких є фактом не лише історичним, але й сучасним. Безпосередній вплив християнські світоглядні засади мали передусім на формування логічно-образної структури концептів «совість» і «гріх» в аналізованих мовах, що виявляється в паремійній інтерпретації логем, реалізованих у біблійних текстах. Однак це не виключає існування в народних уявленнях певних асоціацій, які мають давню міфологічну основу.

Опозиційний підхід до аналізу прислів'їв і приказок є одним із найадекватніших способів пошуку універсального в різномовному провербіальному просторі. Якщо виходити з того, що паремійний корпус мови - це слабо організована і стихійно складена, але все ж система народних уявлень про світ і людину в ньому, то ця система може бути подана як сукупність внутрішніх і зовнішніх універсальних та національно специфічних зв'язків універсальних матричних опозицій «добро - зло», а також «багатство - бідність», «розум - глупота». Опозиція «добро - зло», що є універсальною базовою опозицією в царині етичного, у наївній картині світу майже накладається на опозицію «правда (істина) - неправда» і своєю здатністю не лише до експліцитної, але й імпліцитної реалізації у вигляді стійкої латентної концептуальної ознаки більшості провербіально об'єктивованих концептів буквально пронизує паремійні корпуси мов. Названі опозиції у сукупності формують каркас паремійної асоціативно-вербальної сітки, на який накладаються найрізноманітніші етноспецифічні та універсальні зв'язки. Самме спільна світоглядна основа є передумовою повноцінного функціонування національних культур, а також можливостей міжкультурного порозуміння.

Універсальною особливістю побутової свідомості, відображеної в паремійних фондах різноструктурних мов, є тенденція до нівеляції чіткої смислової опозиційності, властива компонентам протиставлень «добро - зло», «правда - неправда», «розум - глупота» з погляду мови, а також суміщення їх базових концептуальних ознак. Роль етичних норм, репрезентованих у пареміях, здебільшого зводиться до корекції соціальних обставин, які в побутових уявленнях кваліфікуються як «зло». Самі ж норми значно частіше є запереченнями, а не стверджувальними приписами. Функційно такі паремії близькі до біблійних заповідей (пор.: «не вбий», «не кради»). Народні уявлення про багатство і бідність, відображені в пареміях зіставлюваних мов, мають значно вищий ступінь універсалізації, ніж відповідні уявлення про багатих і бідних.

Вторинність будь-яких ключових чи периферійних протиставлень щодо опозиції «своє - чуже» зумовлена її первісністю і прадавністю як механізму самоусвідомлення особи в колективі та етнокультурної спільноти серед собі подібних. Дивергентна наповненість неоднорідно кваліфікованих семантично містких компонентів опозиції «своє - чуже» в аналізованих культурах усе-таки є уніфіковано універсальною в своїх полярних виявах: власне «я» завжди кваліфікується позитивно, а «чуже» «вони» - негативно. В англійських, німецьких і французьких, на відміну від слов'янських, паремійно вербалізованих колективних уявленнях відсутня чітка диференціація різних типів родинних зв'язків; простежується кваліфікація всіх родичів (крім членів сім'ї) як чужих, що пояснює домінування негативної оцінки стосунків між ними. Трактування родинних зв'язків як взаємин своїх у слов'янській наївній картині світу не виключає неоднорідності оцінювання їх якості (аж до повного відчуження) у різних ланках родинної ієрархії.

Негативна оцінка чужих (чужинців) у різномовних пареміях виражена експліцитно або імпліцитно, що є закономірним результатом об'єктивації найбільш архаїчного універсального механізму неприйняття не тільки чужого, тобто інгерентно ворожого, але й іншого, не такого як Я (ми), на відміну від свого, тобто інгерентно позитивного і прийнятного. Такий підхід до формування етностереотипів неминуче призводить до суб'єктивності подібних оцінок, які можуть бути певним чином уніфіковані, а також «дзеркальності» взаємопізнання.

Дослідження паремійного матеріалу вказує на зміну традиційної структури оцінки - позитивна, негативна, нейтральна - у фольклорній свідомості, де вона, посилена тенденцією до емоційного вираження думки, набуває поляризованого характеру і має лише дві інтеграції: позитивна і негативна. Така двомірність властива для світу ідеального, представленого у фольклорних (зокрема паремійних) текстах. Незважаючи на універсальність трактування поняття «цінність» і культурну незаангажованість компонентів базових типів вартостей, кожна культура - це унікальна система незіставлюваних цінностей, які в усіх випадках є породженням особливих умов їх концептуалізації, зумовлених історико-культурним розвитком націй, характерними рисами їх психічного складу, тяглістю традицій. Аналіз паремій української, російської, польської, англійської і французької мов, в яких кваліфікація морально-духовних та ідеальних цінностей відбувається за універсальним для побутової свідомості способом зіставлення з матеріальними, а також особливостей різномовної паремійної об'єктивації концепту «праця», що є засобом реалізації ціннісних концептів різного рангу, дає підстави для побудови ієрархій національних цінностей, які, безумовно, не можуть претендувати на абсолютну непомильність у глобальному сенсі з огляду на вузькоспецифічність матеріалу дослідження, проте незаперечним є той факт, що саме паремійний аналіз дає змогу визначити первинні автентичні національно-культурні народні ціннісні пріоритети, які не зазнали зовнішнього впливу «культурно-книжного» середовища чи етнічно гетерогенного міського. Універсальність переважної більшості ціннісних концептів не є свідченням конвергентності їх міжкультурної статусної кваліфікації, оскільки кожна з ланок базової етнічно незаангажованої ієрархії вартостей у кожній із зіставлюваних культур має національно акцентовані пріоритети, відображені в пареміях досліджуваних мов.

Універсальною особливістю прислів'їв і приказок більшості тематичних блоків і груп (крім тих, що передають етностереотипи) є їх тривале й активне побутування без суттєвої зміни форми і значення, що свідчить про тривкість віками закладених у них світоглядних орієнтирів. Сучасна ситуація глобалізації і взаємовпливів культур, безперечно, приводить до перегляду і модифікації національно-культурних вартостей, однак у своїй цілісності не руйнує базових ціннісних стереотипів. Описати й проаналізувати зумовлені часом внутрішньокультурні та міжкультурні світоглядно-ціннісні дивергенції - завдання наступних досліджень лінгвістів, етнопсихологів, культурологів.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Коцюба З. Г. Рефлексія побутової свідомості в різномовному провербіальному просторі (від універсального до національного): монографія. - Львів: ДП “Видавничий дім “Укрпол”, 2010. - 472 с.

Рецензія: Тараненко О. // Мовознавство. - 2010. - № 4 - 5. - С. 132 - 135.

2. Коцюба З. Г. До питання про пареміологічний парадокс // Мовознавство. - 2006. - № 4. - С. 41 - 53.

3. Коцюба З. Г. Асоціативно-вербальні зв'язки в українських та англійських прислів'ях // Слов'янський вісник: зб. наук. праць. Серія «Філологічні науки». - Вип. 6. - Рівне: РІСКСУ, 2006. - С. 122 - 131.

4. Коцюба З. Г. Що це за пословиця, яку і конем не об'їдеш, і на базарі не купиш? // Культура слова. - Вип. 66 - 67. - 2006. - С. 74 - 77.

5. Коцюба З. Г. Еволюція народних уявлень про долю і Бога в українських та англійських пареміях // Матеріали II-ї Міжнародної наук.-практ. конференції «Сучасні наукові дослідження - 2006». Т. 40. Філологічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 53 - 57.

6. Коцюба З. Г. Дурень - розумний: протиставлення чи взаємозв'язок? (на матеріалі українських й англійських прислів'їв і приказок) // Мова і культура. - Вип. 9. - Т. ІV (92). - К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2007. - С. 29 - 36.

7. Коцюба З. Г. Народне vs. наукове тлумачення прислів'їв (на матеріалі української та англійської мов) // Мовознавство. - 2007. - № 2. - С. 73 - 82.

8. Коцюба З. Г. Здоров'я - розум - багатство - краса: національні особливості ієрархії цінностей (на матеріалі українських та англійських паремій) // Слов'янський вісник: зб. наук. праць. Серія «Філологічні науки». - Вип. 7. - Рівне: РІСКСУ, 2007. - С. 157 - 164.

9. Коцюба З. Г. Совість, правда і гріх у лінгвоконцептуальному аспекті // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія “Філологія”. - Т. 10. - № 10. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. - С. 67 - 73.

10. Коцюба З. Г. Чи завжди жінка бабою була? // Культура слова. - Вип. 68 - 69. - 2007. - С. 44 - 48.

11. Коцюба З. Г. Етнічне бачення спільноти в українських та англійських пареміях // Ukrainian Society for the study of English. 4th Symposium (Kyiv National Linguistic University). Abstracts. - Kyiv: KNLU, 2007. - C. 51 - 53.

12. Коцюба З. Г. Паремійні фонди мов як контамінація різночасових міжкультурних світоглядних нашарувань // Мовознавство. - 2008. - № 4 - 5. - С. 101 - 118.

13. Коцюба З. Г. Пан - lord - gentleman: до проблеми міжкультурних псевдокорелятів (на матеріалі українських та англійських паремій) // Мова і культура. - Вип. 10. - Т. VІ (106). - К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2008. - C. 71 - 78.

14. Коцюба З. Г. Реалізація опозиції «зовнішність - сутність» у колективній свідомості носіїв слов'янських, германських та романських мов // Мовознавчий вісник: зб. наук. пр. / Черкаський нац. ун-т ім. Б.Хмельницького; Відп. ред. Г. І. Мартинова. - Черкаси, 2008. - Вип. 6. - С. 269 - 275.

15. Коцюба З. Г. Концепт «праця» як засіб реалізації ціннісних концептів у побутовій свідомості (на матеріалі прислів'їв і приказок) // Наукові записки. Серія «Філологічні науки (мовознавство)»: у 5 ч. - Вип. 75 (4). - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2008. - С. 70 - 74.

16. Коцюба З. Г. Концептуалізація протиставлень «багатство - бідність» і «багатий - бідний» у колективній свідомості носіїв слов'янських, германських та романських мов (на матеріалі прислів'їв і приказок) // Лінгвістика: зб. наук. праць. - № 3 (15). - Луганськ: ДЗ «ЛНУ ім. Тараса Шевченка», 2008. - С. 31 - 42.

17. Коцюба З. Г. «Пан - мужик» як часткова реалізація універсального протиставлення «багатий - бідний» (на матеріалі прислів'їв і приказок слов'янських, германських і романських мов) // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія “Філологія”. - Т. 11. - № 1. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2008. - С. 76 - 85.

18. Коцюба З. Г. An Englishman's house is his castle: спроба пошуку універсального в національному // Мова і культура. - Вип. 11. - Т. ХІ (123). - К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2009. - C. 117 - 125.

19. Коцюба З. Г. Опозиційне структурування дійсності як основа побудови концептуальних взаємозв'язків у паремійних фондах мов // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 9. - Вип. 3. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - С. 209 - 213.

20. Коцюба З. Г. Паремії як об'єкт етнолінгвопсихологічного дослідження // Мовознавство. - 2009. - № 2. - С. 34 - 47.

21. Коцюба З. Г. Своє - чуже vs добро - зло: взаємозв'язки опозицій у побутовій свідомості носіїв слов'янських, германських і романських мов (на матеріалі паремій) // Наукові праці: науково-методичний журнал. Серія “Філологія. Мовознавство”. - Т. 98. Вип. 85. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - С. 44 - 49.

22. Коцюба З. Г. Паремійна об'єктивація статусних ролей батьків і дітей у слов'янських, германських і романських мовах // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія «Мовознавство». - № 15. - Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. - С. 134 - 139.

23. Коцюба З. Г. Я (особа) - вони (колектив): аломорфізм концептуальних побудов (на матеріалі слов'янських, германських і романських паремій) // Учені записки Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». - Т. 22 (61). № 4 (2). - Сімферополь: Таврійський національний університет, 2009. - С. 264 - 273.

24. Коцюба З. Г. Універсальність паремійної вербалізації етностереотипів (на матеріалі слов'янських, германських і романських мов) // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія “Філологія”. - Т. 12. - № 2. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2009. - С. 66 - 76.

25. Коцюба З. Г. Дифузний характер колективних уявлень про своїх у пареміях слов'янських, германських і романських мов // Лінгвістика: зб. наук. праць. - № 1 (19). - Луганськ: ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2010. - С. 71 - 77.

Анотація

Коцюба З. Г. Універсальне і національне в паремійних фондах мов європейського ареалу (лінгвокультурологічний аспект). - Рукопис.

У дисертації досліджено особливості паремійної вербалізації універсальних і національних базових світоглядних засад носіїв слов'янських, германських і романських мов; визначено підходи до лінгвокультурологічного аналізу специфіки реалізації ідіоетнічного й універсального в прислів'ях і приказках; зроблено спробу встановити хронологічні межі формування паремійних корпусів сучасних європейських мов; обґрунтовано доцільність застосування опозиційного підходу до аналізу специфіки об'єктивації побутової свідомості в різномовних пареміях. На основі характеристики універсальних матричних паремійних опозицій «добро - зло», «дурень - розумний», «багатство - бідність» та їх внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків у різних мовах змодельовано каркас паремійної асоціативно-вербальної сітки; проаналізовано концепт «прислів'я», його аксіологічні маркери в різномовних пареміях; з'ясовано особливості паремійної вербалізації стереотипних національних уявлень про місце та роль особи і колективу, статус і функції своїх і чужих у прислів'ях і приказках, диференційовано їх універсальні та національно зумовлені характеристики в різних культурах; висвітлено національні пріоритети в системі цінностей носіїв української, російської, польської, англійської, французької мов.

Ключові слова: паремія, універсальне, національне, опозиція, побутова свідомість, наївна картина світу.

Аннотация

Коцюба З. Г. Универсальное и национальное в паремийных фондах языков европейского ареала (лингвокультурологический аспект). - Рукопись.

В диссертации предложена собственная методика лингвокультурологического анализа паремий, которые рассматриваются не изолированно, а в составе тематических блоков и групп; обосновывается необходимость использования оппозиционного подхода к изучению специфики объективации обыденного сознания в паремиях. Исследование разноязычного материала в работе проводилось с учетом факторов этнокультурной маркированности ключевого слова паремии (паремийного блока), вариативности, количественной и качественной репрезентации паремийного блока (группы), локальности, исторического фактора и в отдельных случаях - фактора частотности. Установлено, что большинство пословиц и поговорок сопоставляемых языков - относительно новые языковые образования, которые возникли или были заимствованы в европейские языки не раньше XVI - XVII в., а многие значительно позже.