Праслов’янська топонімія балканського ареалу
Хронологія інфільтрації носіїв праслов’янських діалектів у межі балканського ареалу. Реконструкція реліктового корпусу слов’янських географічних назв території Греції. Виявлення слідів членування ареалу праслов’янських ідіомів грецької території.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.08.2015 |
| Размер файла | 112,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
2
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні
УДК 81'373.6 - 81'373.2
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Праслов'янська топонімія балканського ареалу
Спеціальність 10.02.03 - слов'янські мови
Іліаді Олександр Іванович
Київ - 2009
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Українському мовно-інформаційному фонді НАН України
Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор, академік НАН України Скляренко Віталій Григорович, директор Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Стоянов Іван Андрійович, Київський Славістичний університет, завідувач кафедри слов'янської філології
доктор філологічних наук, професор Лучик Василь Вікторович, Національний університет «Києво-Могилянська академія», завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства
доктор філологічних наук, професор Левицький Віктор Васильович, Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства
Захист відбудеться «21» квітня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ-1, вул. Грушевського, 4).
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).
Автореферат розіслано «20» березня 2009 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат філологічних наук Т.Я. Марченко
інфільтрація праслов'янський діалект балканський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Актуальність дослідження. Вивчення балканського топонімікона завжди було перспективним і популярним напрямком мовознавчих студій, про що свідчить величезна бібліографія досліджень, спеціально присвячених ономастиці цього ареалу, чи таких, де вона просто використана як фоновий фактаж для підтвердження версій, пов'язаних з інтерпретацією мовних фактів інших частин індоєвропейської діалектної зони. У центрі уваги авторів значної кількості цих досліджень перебуває субстратна топонімія, тобто релікти зниклих автохтонних мов, збережені в корпусах географічних назв сучасних ідіомів балканського ареалу (догрецький шар анатолійського походження, іллірійська, фракійська, кельтська, субстратна романська ономастика та ін.), див. дослідження В.І. Георгієва, І. Дуриданова, Д. Дечева, П.Хр. Ілієвського, Ю.В. Откупщикова, П. Скока, І. Поповича, А. Ломи, Х. Крае, А. Майєра та ін. Кількісно меншу групу становлять праці, орієнтовані на опис і аналіз слов'янського ономастикона Балкан.
Особливе і досить важливе для палеославістики завдання становить реконструкція праслов'янської топонімії балканського ареалу, тобто корпусу реліктових слов'янських географічних назв. Аналіз цих назв відкриває перспективи для характеристики давніх слов'янських ідіомів цієї території. Від того, наскільки успішною буде робота в цьому напрямку, залежать:
- визначення первісного ареалу функціонування праслов'янських діалектів (території, з якої здійснювалося розселення носіїв слов'янського мовлення);
- уточнення напрямку рухів носіїв праслов'янських діалектів;
- уточнення хронологічних рамок інфільтрації слов'янської мовної норми на Балкани;
- окреслення основних лексичних і фонетичних ознак місцевих праслов'янських ідіомів та визначення їхнього відношення до слов'янських діалектів інших частин Славії на підставі ізоглос;
- визначення методів розпізнання слідів діалектного членування давньої слов'янської мовної зони на Балканах загалом;
- характеристика різних аспектів історії діалектів балканських слов'ян тієї доби, що передувала формуванню окремих південнослов'янських мов.
Усе сказане, а також те, що праслов'янська топонімія Балкан ще не була предметом спеціального дослідження, зумовлює актуальність реферованої дисертації.
Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. План і методику дослідження узгоджено з плановою темою Українського мовно-інформаційного фонду НАН України «Лінгвістичні та системотехнічні принципи побудови системи загальнослов'янської лексикографії (“Лексика-Славіка”)». Тема дисертації затверджена вченою радою Українського мовно-інформаційного фонду НАН України (Протокол № 7 від 22 грудня 2006 р.).
Мета дослідження - комплексна реконструкція й етимологічна інтерпретація праслов'янського шару в топонімії Греції та в гідронімії південних (балканських) слов'ян як підстава для відновлення фрагментів праслов'янського словника, на базі якого можна здійснити опис праслов'янських діалектів цього ареалу та визначити їхнє відношення до слов'янських діалектів інших частин слов'янської мовної зони. Хоч словенська та хорватська території належать до балканської мовної зони лише частково, їхня гідронімія також стала об'єктом аналізу. Робиться це задля відновлення якомога повнішого (на сьогодні) списку праслов'янських гідронімів південнослов'янських мов узагалі. Досягнення поставленої мети стає можливим завдяки розв'язанню ряду завдань:
1) уточнення (на підставі лінгвістичних методів) хронології інфільтрації носіїв праслов'янських діалектів у межі балканського ареалу;
2) визначення осередку експансії слов'янської мовної норми на Балкани;
3) реконструкція реліктового корпусу слов'янських географічних назв території Греції;
4) класифікація реконструйованої на базі слов'янської топонімії Греції праслов'янської лексики шляхом зіставлення її з лексиконом слов'янських діалектів інших частин Славії (для виявлення спільнослов'янських та діалектних форм);
5) опис фонетичних особливостей реконструйованої на базі слов'янської топонімії Греції праслов'янської лексики;
6) виявлення слідів членування ареалу праслов'янських ідіомів грецької території;
7) реконструкція праслов'янського шару в гідронімії південнослов'янської мовної зони;
8) опис реконструйованого праслов'янського гідронімікона південних слов'ян і зіставлення його з праслов'янською гідронімією інших слов'ян як засіб виділення спільнослов'янських та діалектних утворень;
9) виділення найдавніших осередків слов'янського мовлення у межах південнослов'янського ареалу на підставі визначення зон концентрації значної кількості праслов'янських гідронімів;
10) характеристика деяких аспектів мовної ситуації в балканському ареалі доби, що передувала формуванню окремих південнослов'янських мов.
Об'єктом дослідження в дисертації виступають корпус праслов'янських топонімів балканської мовної зони (реліктовий слов'янський топонімікон Греції та фондова слов'янська гідронімія суч. південнослов'янських країн) як значний фрагмент місцевого праслов'янського словника та праслов'янські діалекти балканського ареалу, характеристика яких здійснюється на підставі аналізу результатів реконструкції цього фрагмента.
Предмет дослідження - ареальні характеристики, етимологічна (первісна) структура (фонетична, словотвірна) давніх слов'янських топонімів (гідронімів, ойконімів, оронімів, хоронімів) всіх історичних областей Греції, архаїчних слов'янських гідронімів південнослов'янської території та (в окремих випадках) слов'янських антропонімів із різних частин Славії, словотвірні моделі, за якими оформлено ці оніми, та відображені в них моделі номінації. Разом із апелятивами, ці топоніми використовуються як підґрунтя для реконструкції праслов'янської топонімії Балкан. Структура південнослов'янських ойконімів як самостійний предмет дослідження в дисертації не розглядається, оскільки її вивчення, по-перше, становить окрему проблему, а по-друге, власне слов'янський ойконімний реєстр зазначеного ареалу в основній своїй масі (за винятком реліктових топонімів, перенесених сюди з території слов'янської прабатьківщини) формувався на очах історії й часто репрезентує: а) результати слов'янської адаптації місцевих субстратних назв; б) відносно пізню взаємодію слов'янських мов із сучасними балканськими (неслов'янськими) ідіомами.
Джерельна база дослідження - матеріал, дібраний з реєстрів слов'янської ономастики, пам'яток писемності, етимологічних словників слов'янської ономастики, Ономастичної картотеки та Ономастичного архіву Інституту української мови НАН України, словників слов'янської апелятивної лексики (нормативних, діалектних, історичних, етимологічних), досліджень зі слов'янської етимології.
Методологічна основа дослідження - принципи системності та історизму, котрі вимагають розгляду мовних одиниць у їхній динаміці, самобутності та зв'язках з іншими мовними та позамовними явищами. Характер напрямку пошуків зумовив вибір методів дослідження, серед яких:
? етимологічний (для визначення генезису та тлумачення структури аналізованих форм);
? порівняльно-історичний (для реферованого дослідження актуальні три основні його принципи: встановлення генетичної спорідненості аналізованих форм, реконструкція архетипів, визначення відносної хронології);
? ареальний (для пошуку й опису реліктових діалектних утворень).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні вперше у слов'янському мовознавстві здійснено фронтальну реконструкцію праслов'янської топонімії Греції та праслов'янського корпусу гідронімії південнослов'янських мов (у сучасній палеославістиці не існує спеціальних досліджень, які б ставили аналогічні завдання за винятком окремих статей, розвідок, присвячених етимологічному трактуванню окремих архаїчних слов'янських назв/груп назв балканської мовної зони; праці М.Р. Фасмера, В. Георгієва, Й. Заімова, Ф. Малінгудіса та З. Голомба, присвячені аналізу слов'янської топонімії Балкан, мають іншу мету), визначено критерії стратифікації слов'янського топонімікона Греції, схарактеризовано праслов'янські діалекти цієї території, визначено їхнє місце серед слов'янських діалектів інших частин Славії, окреслено межі окремих праслов'янських ідомів усередині слов'янської мовної зони Греції та найдавніші осередки слов'янського мовлення в межах суч. південнослов'янської території (за даними праслов'янської гідронімії), запропоновано шляхи підходу до етимологічного аналізу та реконструкції архаїчних південнослов'янських гідронімів зі зруйнованим анлаутом (ряд фонетичних рис, які потрібно враховувати), введено в науковий обіг значну кількість нових етимологічних версій та нових доказів і уточнень уже наявних у літературі етимологій. На основі етимологічного дослідження реліктової слов'янської топонімії Балкан запропоновано нові докази найдавнішої (до V ст. н. е.) інфільтрації слов'янської мовної норми в межі балканського ареалу, викладено нові лінгвістичні аргументи теорії, за якою епіцентром експансії носіїв праслов'янського мовлення на Балкани було Середнє Подунав'я.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в: 1) обґрунтуванні комплексної проблеми реконструкції праслов'янського топонімікона Греції та реліктової гідронімії південнослов'янської території як окремого аспекту палеославістики, який не висвітлювався сучасною наукою; 2) обґрунтуванні нових аспектів гіпотези про експансію носіїв праслов'янського мовлення на Балкани до V ст. н. е. (зокрема, їхню появу тут у ІІІ-IV ст.); 3) обґрунтуванні нових аспектів гіпотези про паннонський ареал як осередок поширення слов'янської мовної норми на Балканський півострів та суміжні території (передусім такого аспекту, як теорія реконструкції давніх ексклюзивних паннонсько-балканських ізоглос); 4) обґрунтуванні гіпотези про належність частини праслов'янських ідіомів території Греції та суч. південнослов'янських країн до того ж прадіалекту, якого сягають саме західно- і східнослов'янські мови (ці давні балканослов'янські діалекти кваліфікуються як одна з його гілок), але не південнослов'янські; 5) визначенні приблизних меж ареалу цих ідіомів як підстави для обґрунтування проблеми діалектного членування мовної зони грецьких слов'ян; 6) доведенні факту мовної неоднорідності слов'янського населення Греції всупереч теорії, за якою його діалекти включено до болгаро-македонської гілки південнослов'янських мов; 7) реконструкції в південнослов'янському гідроніміконі двох рядів давніх гідронімних ізоглос, які поєднують окремі південнослов'янські мови лише зі східно- та/або західнослов'янськими мовами, як свідчення давньої мовної неоднорідності цієї частини ареалу балканських слов'ян і свідчення поширення тут носіїв слов'янського мовлення двома потоками. Крім того, у дисертації дістала подальший розвиток теорія поширення фонетичної інновації tert › ter?t, tolt › tol?t на Балкани з паннонського ареалу.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріал, конкретні та теоретичні положення дисертації можуть бути використані в практиці дослідження слов'янського глотогенезу, в процесі створення етимологічних словників окремих слов'янських мов, словника праслов'янської лексики, в дослідженнях із праслов'янської мови, порівняльної граматики та історії слов'янських мов. Отримані результати мають значення для подальшого вдосконалення методики етимологічних досліджень архаїчної слов'янської ономастики, крім того, вони можуть бути застосовані у викладанні навчального курсу «Вступ до слов'янської філології», спецкурсів і спецсемінарів з історії слов'янських мов, створенні посібників із порівняльної граматики та історії слов'янських мов.
Особистий внесок здобувача. Усі викладені в дисертації результати отримано одноосібно, всі статті написано без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення дисертації у вигляді доповідей було виголошено та обговорено на всеукраїнській науковій конференції «З ХХ в ХХІ століття», присвяченій 90-річчю проф. А.О. Білецького (Київ, 2001), ІХ всеукраїнській ономастичній конференції «Ретроспекція і перспективи української ономастики» (Кіровоград, 2001), ХІІ Міжнародній ономастичній конференції «Українська ономастика в загальнослов'янському контексті» (Чернівці, 2007), Міжнародній ономастичній конференції «Традиційне і нове у вивченні власних імен» (Святогірськ, 2005), наукових читаннях пам'яті Ю.К. Редька (Київ, 2005), засіданні вченої ради Інституту української мови НАН України (2004), щорічному Міжнародному лінгвістичному семінарі «Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці» (Донецьк, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008), Міжнародній науковій конференції «Славянская ономастика в ареальном, этимологическом и хронологическом аспектах» (Гомель, 2002, 2004), Міжнародній науковій конференції «Діалектна мова: сучасний стан і динаміка в часі» - до 100-річчя проф. Ф.Т. Жилка (Київ, 2008).
Публікації. Основні теоретичні та конкретні положення дисертації опубліковано в 32 статтях (серед яких 24 у виданнях, затверджених ВАК України як фахові, і 4 у закордонних періодичних виданнях), 1 тезах і одній монографії «слов'янські мовні релікти в топонімії балкан» (Київ; Кіровоград, 2008).
Структура дисертації. Праця складається зі вступу, основної частини (три розділи), висновків, списків використаної літератури (277 позицій) та джерел (282 найменування), переліку умовних скорочень. Повний обсяг дисертації - 478 сторінок, основного тексту - 419 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У «вступі» обґрунтовано актуальність теми, зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами, сформульовано його мету і завдання, названо предмет, об'єкт і джерельну базу. Тут же перелічено методи дослідження, викладено наукову нoвизну одержаних результатів, їхнє теоретичне і практичне значення, наведено результати апробації дисертації та відомості про кількість публікацій.
Розділ перший («Теоретичні й методологічні проблеми дослідження слов'янської топонімії балкан») присвячено характеристиці й обґрунтуванню теоретичних проблем, які розробляються в дисертації. Річ у тім, що питання реконструкції праслов'янського топонімікона Балкан як окрема проблема палеославістики не поставало, тому цей її аспект лишився недослідженим. Проблематика відновлення праслов'янського шару в балканській топонімії фактично представляє цілий комплекс проблем, кожна з яких потребує формулювання, опису й вирішення в межах загальної теорії реконструкції праслов'янського мовного стану. Зокрема, результати реконструкції праслов'янського лексичного корпусу в топонімії балканського ареалу (у слов'янському топоніміконі Греції та гідроніміконі балканослов'янських мов) дають підстави для: а) обґрунтування гіпотези про інфільтрацію слов'янської мовної норми на Балкани до V ст. н. е.; б) визначення території експансії слов'янської мовної норми в межі балканського ареалу; в) методологічна проблема обґрунтування критеріїв визначення топонімів як праслов'янських (взагалі - проблема хронологічної стратифікації слов'янської топонімії балканської зони); г) опис фонетичних та лексичних ознак праслов'янських діалектів Греції та визначення їхнього відношення до слов'янських діалектів інших частин Славії; ґ) опис і пояснення давніх лексичних розбіжностей у праслов'янському корпусі південнослов'янської гідронімії як засіб уточнення глотогенезу слов'янських ідіомів Балкан. Кожна з цих проблем має свої теоретичні аспекти.
У підрозділі 1.1. “Найдавніші сліди інфільтрації слов'янської мовної норми в межі балканського ареалу” аналізуються мовні релікти давньої слов'янської хвилі на Балканах у період до V ст. н. е. Річ у тім, що в палеославістиці панує погляд, згідно з яким час появи слов'ян у межах балканської території припадає на кінець V - початок VI ст. н. е. Це твердження стало аксіомою, тому традиційно здебільшого сприймається некритично й не переглядається, хоч зібрані сучасною наукою факти дають підстави для іншого погляду на датування початку слов'янського переселення на Балкани.
1.1.1. “Мовні релікти першої слов'янської хвилі на Балканах”. Якщо проблему пошуків найдавніших (до V ст. н. е.) слідів слов'янської мовної норми на Балканах вирішувати поетапно, то першим кроком буде визначення ймовірної території, звідки ця норма потрапила в межі балканського ареалу. У зв'язку з цим у цьому параграфі, по-перше, запропоновано нові докази теорії (основні представники П.Й. Шафарик та О.М. Трубачов), згідно з якою носії праслов'янських діалектів мігрували на Балканський півострів та суміжні землі з території Середнього Подунав'я, зокрема, з Паннонії, де слов'янська ономастика фіксується вже з ІІ ст. н. е. Безперервність існування тут слов'янського мовлення підтверджується й географічними назвами, датованими ІІІ ст. н. е.: Batua = *Bodъva ~ *body, -ъve, ~ *bodх, *bosti; Valcum = *Volkъ ~ *volkъ ‹ *velkt'i; Vereд = *Verмja чи *Vereja; Milata = *Mil-ot- ~ *milota, д.-кашуб. (помор.) Milota, 1296 р. - топонім, Miliota, XIV ст. - земля у слов'янській області Албанії; Risinum = *Rъћ-ьno (mмsto) ~ *rъћь, -i, рос. діал. рожнъца зб. `хлібні злаки'; Salva, = *Sol?va (*Sгl?va) ~ псл. *solvъ; Sanderva = *Sх-derv- ~ *dervo, ст.-рос. Судеревскій рубежъ, 1483-1502 рр.; Straviana = *Ostrovjane ‹ *ostrovъ; Burnа, III ст. н. е. = *Brьn- ~ псл. *brьnа/*brьno; Pelva (часи римської колонізації) = *Pelva ~ Пљева (Плива) - пр. Врбасу в Боснії. Другим кроком буде пошук тих онімів, які можуть бути витлумачені на слов'янському мовному ґрунті. Якщо пошук дасть позитивні результати, тобто в давньому балканському топоніміконі дійсно функціонують чи функціонували слов'янські назви, цей факт буде підставою для гіпотези про найдавнішу інфільтрацію носіїв праслов'янських діалектів у межі балканського ареалу. Тому, по-друге, тут обґрунтовується думка про можливість інфільтрації давньої слов'янської мовної норми в межі балканської зони вже у ІІІ-IV ст. н. е., доказом чого виступає давня балканська топонімія слов'янського походження, наявна в пам'ятках цієї доби: Altina, III ст. н. е. (між Аквілеєю та Сремською Митровицею) - латинізована форма, що відбиває гр. *? (у діалектах, де втрачалося будь-яке анлаутне s-) ‹ * = псл. *Soltina (пор. слвц. slatina `болото', рос. діал. солотъна `болото із застійною водою' та ін.); Bergule, III - поч. IV ст. н. е. (між Аквілеєю та Царградом) ~ фрак. топонім = псл. *Bergulь/*Bergul'а ~ *bergъ `берег, висота'; Brendice, сер. III - поч. IV ст. н. е. (між Македонією, Фракією та Царградом) ~ Brendice (вар. Prіendice), IV ст. н. е. = псл. *Prкdica чи *Prкdьca ~ *prкdх, *prкsti `прясти' (пор. рос. ойконім Пряжа в Олонецькій губ. ‹ *prкdja). Можливо, до цих форм належить і топонім Brandic (Prandic, Predenec), локалізований у межиріччі Дунаю та Морави (територія слов'янського племені praedenecenti - частина племені бодричів). З іншого боку, не виключене читання балканських тополексем як псл. *Prхdьcь ~ *prхdъ, рефлекси якого мають значення `швидка течія', `струм', `потік', `мілина', `загата'. Далі пор.: Burno, IV ст. н. е. (територія суч. Далмації) ~ Burnа, III ст. н. е. (Паннонія) = псл. *Brьna/*Brьno ~ *brьnа/*brьno (: слвн. bаna `глина', в.-луж. borno `болото, драговина' та ін.; фіксація Burno репрезентує або неточний запис праслов'янської лексеми замість очікуваного *Bruno чи *Brino, або ж відбиває давню слов'янську діал. форму, що нагадує в.-луж. borno); , Bylazora, 216 р. н. е. (р-н суч. Велеса) = псл. *Bмlozora, тобто родовий належності щодо антропоніма *Bмlozorъ (*Bмlozora gordъ/*mмsto); Drubetis, IV ст. н. е. (між Бръза Паланка та Стъклен) ~ Drоbetae - римська муниципалія на Дунаї, Drobeta, Drobetae, Drubeta, Drubetae, (Фракія) = псл. *Drob-et- ~ *drobа (: чес. drobа `різновид пісковика', слвц. drobа `т. с.' та ін.), пор. ще слов'ян. топонім на території суч. Румунії Drobetа-Turnu Severin, адаптований у румунському мовленні; Ostudizo, сер. III - поч. IV ст. н. е. (між Аквілеєю та Царградом) ~ Ostudizum, IV ст. н. е. - назва слов'янського поселення за Дунаєм = псл. *Ustьje (?), адаптована у фракійському мовленні шляхом долучення diza (-os) `фортеця'; , ІІ ст. н. е. - плем'я (жило між племенами peucyni й bastarni) = *korpjane ~ *skorpa/*skorpja (: макед. діал. скрапjб `ялова земля, кам'янистий ґрунт', слвц. љkrapy `борозни на поверхні карстових скель').
У параграфі 1.1.2. “Слов'яно-грецькі контакти й умовність датування” наведено додаткові (непрямі) свідчення давнього перебування носіїв праслов'янських діалектів на Балканах. Зокрема, місцева політична ситуація, при якій слов'яни вже у V ст. н. е. відігравали помітну роль у грецькому соціумі, не могла скластися одразу, оскільки для цього потрібен значний час (кілька поколінь) греко-слов'янської взаємодії, протягом якої завдяки змішаним шлюбам (звідси сім'ї, в яких діти отримували слов'янські імена), службі слов'ян у візантійській армії з'являлася можливість призначення їх на керівні (військові чи адміністративні) посади, відтак - належність певних представників наступного покоління слов'ян до вищих класів місцевого суспільства, пор. такі виразно слов'янські імена найвищих посадових осіб Греції, як: ',, 469 р. н. е. - головнокомандувач візантійськими військами у Фракії = псл. *Onogostь ~ серб. Onogoљt, чес. Onogost - особові назви, де перша частина - займенник, частка *оno (пор. з іншими постпозитивними компонентами Anatrog - князь ободритів, 1070 р., ‹ *Onodorgъ, чес. Onomysl - антропонім ‹ *Onomyslъ); , VI ст. - ім'я рідної сестри імператора Юстина = псл. *bмglмnica - дериват від adj. bмglмnа (: рос. діал. бегляна `жінка, що втекла звідки-небудь'); (Управда) - друге ім'я імператора Юстиніана (Юстина), який за походженням був слов'янином, = *Upravьda (похідне з формантом -ьda від *upraviti, як *praviti › *pravьda); - дружина Юсти(ніа)на = псл. *L'ubъkyni/*L'ubъkynь - похідне на -yni/-ynь від *l'ubъkа (: слвц. діал. l'ubkа `кохана, коханка', рос. діал. любка `т. с.' та ін.; пор. щодо словотвірної структури *nмmъkyni ‹ *nмmъka); , 555 р. - ім'я полководця на службі в імператора Юстиніана = *Vьsegordъ (перший елемент - займенник *vьse) ~ *gorditi `загороджувати, зміцнювати'.
Отже, взаємодія носіїв давнього слов'янського мовлення з автохтонним населенням Балкан - досить тривалий процес, тому в ситуації, описаній авторами документів V ст. н. е., слід вбачати не початок інфільтрації, а етап затухання однієї з перших слов'янських етнічних хвиль на Балканському півострові. Відповідно, і розпочалося давнє слов'янське переселення щонайменше в ІІІ-ІV ст. н. е. Саме так, оскільки по-іншому навряд чи можна пояснити (особливо, коли сприйняти тезу про проникнення слов'янських племен у цей ареал тільки наприкінці V ст.) ситуацію такого швидкого злиття слов'янського етносу з місцевим, яка не могла скластися за одне покоління. Датування точки відліку появи носіїв праслов'янських діалектів у цьому ареалі п'ятим століттям нової ери - умовність, а не точно встановлений факт. Умовність тому, що окреслює хронологічні рамки лише однієї з потужних (а тому помітних за ступенем впливу на місцеву етнічну ситуацію) міграційних хвиль, проте, вочевидь, не першої.
Підрозділ 1.2. “Проблематика дослідження слов'янського ономастичного суперстрату Греції” присвячено теоретичним і методологічним питанням етимологічного аналізу слов'янської топонімії Греції. У параграфі 1.2.1. “Питання про виділення праслов'янського шару в топоніміконі Греції й проблема опису праслов'янських діалектів на її території” сформульовано чотири нові теоретичні проблеми, які стосуються вивчення слов'янської топонімічної спадщини Греції:
1. проблема реконструкції праслов'янського корпусу слов'янської топонімії Греції, яка, окрім значення для реконструкції лексики праслов'янської мови, має значення для вивчення еволюції місцевих слов'янських ідіомів. Ця проблема вирішується в кілька етапів, кожен з яких, власне, представляє окрему проблему (див. наст. три пункти).
2. Проблема хронологічної стратифікації слов'янської топонімії Греції, тобто проблема методики, підходів до виділення в ній найдавнішого шару як основного об'єкта уваги в процесі реконструкції праслов'янської лексики.
3. Проблема реконструкції фрагментів словника і деяких фонетичних рис мовлення праслов'ян Греції на базі найдавнішого шару топонімії грецьких слов'ян.
4. Проблема пояснення відмінностей/збігів (фонетичних і лексичних), з одного боку, в ідіомах давніх грецьких слов'ян, з іншого - у слов'янських ідіомах інших частин Славії. Інакше кажучи, реконструйована праслов'янська топонімія Греції - єдиний доступний ресурс для опису місцевих праслов'янських діалектів і визначення їхнього місця серед давніх слов'янських ідіомів інших частин слов'янського світу. Зокрема, реконструкція (на підставі етимологічного аналізу слов'янських географічних назв) фонетичних і лексичних ознак праслов'янських діалектів Греції дає відповіді на кілька важливих запитань: а) чи вони належали до якоїсь однієї гілки слов'янських мов (південної, західної, східної); б) чи вони утворювали окрему гілку серед давніх слов'янських наріч; в) чи можливо на сучасному етапі розвитку палеославістики говорити про діалектне членування праслов'янського мовного ареалу Греції (якщо так, то які зони можна в ньому виділити)? Відповіді на ці запитання багато в чому прояснюють картину давньої мовної ситуації на Балканах, роблять свій внесок у дослідження проблеми глотогенезу балканських слов'ян. Це особливо актуально й тому, що в науці панує теорія, побудована на тлумаченні місцевої слов'янської топонімії, про належність діалектів грецьких слов'ян виключно до болгаро-македонської гілки. Однак запропоновані в дисертації спостереження над лексичним складом і фонетичними особливостями цієї топонімії дозволяють багато в чому переглянути цю теорію.
У параграфі 1.2.2. “Критерії хронологічної стратифікації слов'янської топонімії Греції” обґрунтовано проблему виділення у слов'янському топоніміконі грецької території кількох хронологічних шарів назв і запропоновано принципи їхнього розмежування. Проблема полягає в тому, що в наявних на сьогодні списках слов'янських топонімів Греції достатньо важко (а іноді - фактично неможливо) розмежувати два типи лексем:
а) реліктові назви, сформовані в мовленні слов'янських переселенців тієї доби, котру умовно визначають як праслов'янську (до архаїчних назв логічно відносити й ті, що були перенесені на Балкани з території слов'янської прабатьківщини);
б) назви, що виникли в постпраслов'янський період (ономастика місцевих слов'янських племен доби, наближеної до періоду появи найдавніших слов'янських пам'яток, тобто новотвори, сформовані в мовленні нащадків слов'янських переселенців). Писемні фіксації в цьому відношенні не можуть бути індикатором давності через те, що завжди випадкові й не відбивають реального віку того чи іншого топоніма: потенційно давня назва могла потрапити в документи досить пізно, крім того, багато назв переносилося на сторінки документів порівняно пізнього періоду зі значно давніших пам'яток, які вже давно стали недоступними (чи були знищені часом) для того, хто збирав матеріал, тому часто перші відомі фіксації того чи іншого топоніма датовані пізнім часом. Саме тому питання хронологічної диференціації слов'янської топонімії грецького ареалу постає так гостро. Нас цікавить найбільш архаїчний шар назв, які виникли під час слов'янської колонізації Балкан чи були перенесені сюди з епіцентру слов'янського розселення.
Із погляду на фонетику до (пізньо)праслов'янського шару топонімів Греції можна зараховувати форми, які переважно репрезентують такі риси: а) збереження дометатезної стадії, пор. (Епір, Яннина) = *bergъ поряд із (Трифолі) =*brмstъ `берест'. Приклади з формулою tart, talt/tоlt вважаємо грецькою нотацією дометатезних структур, а не албанською фонетичною адаптацією зі зворотньою метатезою південнослов'янських trat, tlat, оскільки ці форми локалізуються й на тій території Греції, де албанський етнічний елемент достаньо рано було еллінізовано, пор. ще дублетні фіксації на зразок і = *soltina. Наявність слів із архаїчною фонетичною будовою типу tart, talt/tоlt пояснюється належністю їх до словника слов'янських діалектів, у яких метатеза не була проведена, що зближує їх із діалектами балтійських та полабських слов'ян, де на місці псл. tort, tolt засвідчено tort/tаrt і tolt/tаlt, тому записи на зразок і под. адекватно відображають відповідні слов'янські утворення. М.Р. Фасмер, розглядаючи варіанти з проведеною метатезою поряд із формами, в яких вона відсутня, не коментує характер їхнього співвідношення і зазначає, що датувати явище метатези у слов'ян греції складно. однак наведений дослідником територіальний розподіл обох типів форм дає нам підстави говорити про давнє співіснування двох норм (часто в межах однієї території), а це свідчить про діалектну неоднорідність місцевих слов'ян; б) консервація сполучення «губний + j» (тобто стадія, що передувала розвитку епентетичного -l-); в) відсутність результатів йотації зубних (як і комбінацій stj, zdj), пор. (Епір, Яннина) = *Korytiane і под. Топоніми з проведеною метатезою, епентетичним l після губних, результатом йотації t, d зараховуються до групи давніх назв, коли йдеться про місцеву еволюцію реліктових, перенесених сюди з території слов'янської прабатьківщини топонімів. Гарантом їхньої архаїки іноді виступає наявність відповідників у північнослов'янському ареалі.
Із погляду на лексичний склад топонімії до праслов'янських логічно відносити такі географічні назви: а) які мають структурно тотожні відповідники у топоніміконі решти слов'янських мов (група лексем, котрі, з огляду на їхню стабільну відтворюваність у топонімії різних слов'янських ареалів, можна визначати як праслов'янські топонімні бази); б) які утворюють вузькі ізоглоси з топонімами чи лише з апелятивною лексикою північнослов'янського ареалу (словник південнослов'янських мов при цьому не має своїх відповідників, тому такі лексеми не можна вважати продуктом розвитку лексичного складу цих мов чи близькоспоріднених із ними давніх слов'янських діалектів); в) які етимологізуються на слов'янському ґрунті, проте не мають відповідників в інших слов'янських зонах ані на топонімному, ані на апелятивному рівнях (ідеться про топонімізацію давно втрачених діалектних апелятивів чи про генуїнні утворення). Вказану групу топонімів віднесено до архаїчного шару слов'янського топонімікона Греції умовно: назва могла бути перенесена сюди з території слов'янської прабатьківщини і могла утворитися уже в місцевих умовах на основі реліктового апелятива. У будь-якому разі інтерес становить саме цей реконструйований твірний апелятив як елемент діалектного словника давніх слов'ян Греції.
До пізнішого шару в слов'янському топоніміконі Греції (місцеві новотвори доби існування окремих слов'янських мов) належать: а) назви, які несуть відбиток християнізації слов'ян, серед яких похідні від канонічних антропонімів, а також топонімізовані запозичені апелятиви, пов'язані з конфесійною організацією; б) назви, в основах яких апелятиви, запозичені з грецької мови та турецьких діалектів Греції, а також слов'янські похідні від особових назв турецького походження; в) назви, утворені на базі слов'янських апелятивів відносно пізньої хронології; г) відтопонімні похідні; ґ) назви, які фіксують дрібні деталі навколишнього ландшафту (могли виникнути лише при близькому знайомстві з місцевим географічним середовищем, а це знайомство складалося протягом тривалого часу, по мірі освоєння території); д) відантропонімні топоніми, котрі вказують на пізнішу диференціацію місцевих слов'янських племен, виділення з них родів, які засновували свої поселення, названі іменем старійшини (роду). Назви цієї категорії (лише посесиви на -j-) розглядаємо, коли вони мають паралелі у східно- й західнослов'янському ономастиконах (південнослов'янські аналоги відсутні), оскільки такі випадки постачають матеріал для певних теоретичних узагальнень стосовно слідів праслов'янського діалектного членування. Все це порівняно пізні топоніми - вияв еволюції словника слов'янських діалектів деяких грецьких регіонів, і ці діалекти за рядом показників логічно визначати як такі, що належать до болгаро-македонської групи й датувати їх періодом існування окремих південнослов'янських мов.
Параграф 1.2.3. “Праслов'янські діалекти Греції за даними ономастики: фонетика” містить аналіз і опис фонетичних особливостей, що характеризували пізньопраслов'янські діалекти Греції. До концентрації зусиль саме в цьому напрямку спонукає специфіка роботи попередніх дослідників. Річ у тім, що в таких капітальних працях, як дослідження М.Р. Фасмера, В. Георгієва і Ф. Малінгудіса, зрушення у фонетичній структурі слов'янських топонімів як доступний для вивчення прояв еволюції мовлення місцевих слов'ян після їх закріплення на грецькій території спеціально не розглядається, оскільки такі праці мають інше завдання (щоправда, певні кроки в зазначеному напрямку згадані автори зробили в процесі аналізу назв). Думаємо, що сукупний аналіз фонетичної структури слов'янських географічних назв цієї території, разом із описом їхнього лексичного складу, дозволяють сформулювати й вирішити проблему характеристики особливостей місцевих (пізньо)праслов'янських діалектних угруповань і визначити їхнє відношення щодо праслов'янських ідіомів інших частин слов'янського ареалу (особливо це стосується назв, які репрезентують діалектну лексику, відсутню в словнику південних слов'ян і наявну у східних і західних). Це окрема проблема палеославістики, яка ще (принаймні в такому вигляді), не формулювалася. Існує лише зауваження О.М. Трубачова стосовно парадоксального факту наявності в Греції деяких непівденнослов'янських, точніше - західно- і східнослов'янських, топонімів, які свідчать про прихід сюди слов'ян із Середнього Дунаю, населеного не лише південними, але й предками західних і східних слов'ян. Отже, тут розглянуто такі звукові особливості:
1) рефлекс псл. *м › і ( ~ *bмlъ `білий', = *Mrмћьna тощо); 2) делабіалізація ь › і ( = *L'ubigost-j- або *L'ubоgost-j-, = *Liboxorjь ‹ *L'uboxorjь і т. ін.); 3) рефлекс сполуки «губний + j» без l-epentheticum ( = псл. *Gostomjь, , = *Gostіmjь і под.); 4) збереження архаїчної стадії еволюції формули tert › ter?t, як у східних слов'ян (, = *Ber?stьje ‹ *Berstьje, , , , Beregaborum clausura, VII ст. = *Ber?gava ‹ *Bergava, , , = *ћer?lo ‹ *ћerdlo, = *иer?gyni ‹ *иergyni?). Наявність аналогічного результату еволюції структури tolt › tol?t, засвідченого в давніх паннонських топонімах (ІІІ ст. н. е.: = *Sol?va чи *Sгl?va ~ псл. *solvъ, , , = *Kоl?pа ‹ *Kоlpа; той самий механізм, за яким відбувався розвиток повноголосся в східнослов'янському ареалі), дозволяє припустити, що цей процес розпочався ще на території Паннонії, звідки носії слов'янських діалектів, яким була властива зазначена риса, прийшли на Балкани. Щодо віку та географії структур на зразок tгl?t (tol?t) пор. ще Zalatna, Zolotna II ст. - географічна назва (Дакія) = *Zol?tьna чи *Zгl?tьna ~ *zolto як свідчення давнього поширення розглянутого явища за межі його епіцентру, крім того, цей приклад потенційно поглиблює і хронологію самого процесу; 5) рефлекс сполуки dj › ћ, z (Maserechi, XIV ст. - земля у слов'янській області Албанії = *Meћirмиьje чи *Mezirмиьje ‹ *medji-rмиьje `межиріччя', , , = *medvмdja, тобто *Medvмћa чи *Medvмza, = *Gorћanikъ або *Gorzanikъ ‹ *Gordjаnikъ і под.); 6) збереження праслов'янської групи dl (, ‹ *Gъrdlмne, *sedlмne, точніше - відбиття діал. *Gъrgl'ane, *segl'ane, ‹ *Vidla, (), , ‹ *sedlo, *sedla, *sedlмne); 7) послідовне збереження слів зі структурою tъrt, tьrt, tъlt, tьlt практично на всій грецькій території, в той час як форми з метатезою trъt, trьt, tlъt, tlьt представлені поодинокими випадками в різних її частинах (загалом 24 приклади). Форма рефлексів деяких праслов'янських лексем зі структурою tъlt, збережених у слов'янській топонімії Греції, нагадує рефлекси слів із цим звукокомплексом у чеській, словацькій, нижньолужицькій та польській мовах (tlut), пор. , , = *stlup-, *xlum-, як у чес. sloup, н.-луж. sіup, пол. sіup ‹ *stъlpъ `стовп', чес. chlum `пагорб, височина' ‹ *xъlmъ і под.
Асинхронність деяких зі згаданих явищ у мовленні частини грецьких і північних слов'ян не перешкоджає кваліфікації їх як давніх процесів. Часова різниця фіксації їх у пам'ятках пояснюється різночасовою активною реалізацією давніх фонетичних закономірностей, що стабілізувалися у межах одного праслов'янського діалектного угруповання (було одним із компонентів, з яких пізніше формувалися західно- і східнослов'янські мови). Процес стабілізації, вірогідно, відбувся ще на території, з якої почалося розселення слов'ян, після чого це діалектне угруповання диференціювалося: частина його носіїв мігрувала на Балкани, частина ж вирушила в іншому напрямку - на північну територію сучасної Славії.
...Подобные документы
Сучасні слов'янські народи та їхня етнічна спорідненість. Етнічна близькість слов'ян. Класифікація слов'янських мов. Походження і розвиток мови. Мови класифікують за генеалогічними зв'язками, типом організації і суспільним статусом, поширеністю.
лекция [49,5 K], добавлен 17.12.2008Історико-лінгвістичний аналіз процесів розвитку семантики чотирьох праслов'янських за походженням дієслівних лексем на позначення станів спокою ("спати", "лежати", "сидіти", "стояти") в українській мові, специфіки трансформаційних процесів у їх межах.
статья [20,1 K], добавлен 06.09.2017Джерела фразеології слов’янських народів. Біблія – одне з найцінніших джерел поповнення фразеологічного фонду. Фразеологічні звороти, ідентичні за структурою і семантикою. Біблеїзми польської та української мов, різні за значенням і складом компонентів.
дипломная работа [81,4 K], добавлен 16.06.2011Способи перенесення власних імен з однієї мови в систему писемності. Проблема перекладу британських, французьких, українських та російських географічних назв. Переклад назв географічних об’єктів літерами українського алфавіту на прикладах друкованих ЗМІ.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 03.10.2014Роль і значення для розвитку мови місця її народження, дальшого поширення, положення країни на карті світу. Належність української мови до широко розгалуженої мовної сім'ї слов'янських мов. Переконлива відмінність української мови у її фонетиці.
реферат [24,8 K], добавлен 01.03.2009Історія розвитку перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Аналіз фонових знань, необхідних для здійснення перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Засоби перекладу власних географічних назв.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 23.10.2011Розгляд регіональної специфіки українських прізвищ Північної Донеччини, мотивованих слов’янськими автохтонними іменами, що уможливлює уточнення даних загальної системи прізвищевого антропонімікону України. Аналіз іменного словника в основах прізвиськ.
статья [24,0 K], добавлен 31.08.2017Вивчення інноваційних процесів в слов'янських мовах та особливості способів творення лексичних інновацій. Сукупність внутрішньомовних (інтралінгвальних) чинників створення нових слів. Семантико-стилістична характеристика новотворів Хмельницької області.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 11.05.2009Характеристика розвитку української топоніміки, особливості словотвору назв населених пунктів та водоймищ. Групи твірних основ і словотворчі форманти, які беруть участь у творенні топонімів та гідронімів на території Лисянського району Черкаської області.
курсовая работа [42,7 K], добавлен 13.01.2014Аналіз впливу субстрату на структури східнослов’янських мов, особливо на фонологічному рівні. Висвітлені субстратні інтерпретації історико-мовних явищ. Визначено характер мовної взаємодії східних слов’ян з іншими народами. Виділено типи мовного субстрату.
статья [22,4 K], добавлен 18.12.2017Формування ареалу південнослобожанських говірок південно-східного наріччя української мови. Перспективи дослідження діалектної мови цього континууму. Формування фонетичної, морфологічної, лексичної, словотвірної структури слобожанських говірок.
статья [27,3 K], добавлен 18.12.2017Освоєння іншомовної лексики та особливості переймання її елементів під впливом зовнішніх чинників. Питома вага генетичних та історичних джерел слов'янських запозичень. Особливості функціонування іншомовних лексем у сучасній українській літературній мові.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 01.12.2010Загальне поняття про топоніми та підходи до класифікації топонімічної лексики. Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії. Розвиток та сучасний стан топонімії в Україні. Етимологія та структура англійських та українських географічних назв.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 16.02.2015Територіальні відмінності мовних одиниць, поняття літературної мови та діалекту. Класифікація, розвиток та становлення німецьких діалектів, вплив інших мов на розвиток мови. Фонетичні, лексико-семантичні та граматичні особливості німецьких діалектів.
курсовая работа [536,2 K], добавлен 21.11.2010Порівняльний аналіз назв музичних інструментів, походження слів як об'єкт прикладного лінгвістичного аналізу. Експериментальна процедура формування корпусу вибірки. Етимологічні характеристики назв музичних інструментів в англійській та українській мові.
курсовая работа [58,9 K], добавлен 18.04.2011Поняття терміну "актуальне членування речення". Членування речення у контексті на вихідну частину повідомлення. Розчленування вираженої в реченні думки на предмет думки-мовлення і предикат думки-мовлення. "Граматична" та "логічна" форми речення.
реферат [24,5 K], добавлен 20.09.2010Створення присвійних прикметників. Створення форм прикметників різних географічних назв. Переклад російських лексем на позначення назв осіб за професією українською мовою. Основні способи творення дієслів, прислівників. Складні, складноскорочені слова.
реферат [63,8 K], добавлен 21.11.2010Дослідження фонетичних варіантів, які стосуються кількісно-якісного боку фонем власних назв. Виявлення особливостей на рівні твірних топонімів та похідних ойконімів. Синтаксичне оформлення одиниць мови, що надає їм статусу фонетико-синтаксичних.
статья [24,0 K], добавлен 18.12.2017Мовна номінація як засіб створення назв музичних груп і виконавців. Комплексний аналіз англійських назв. Створення структурно-тематичного словника-довідника англійських назв груп і виконнавців, та музичних стилів. Семантичні зміни в структурі назв.
дипломная работа [328,1 K], добавлен 12.07.2007Лексико-семантичні особливості перекладу власних назв з англійської на українську мову. Встановлення зв'язку між назвою та змістом, адекватність перекладу власних назв. Способи перекладу власних назв. Найбільш вживані стратегії під час перекладу назв.
курсовая работа [60,5 K], добавлен 22.11.2014
