Праслов’янська топонімія балканського ареалу
Хронологія інфільтрації носіїв праслов’янських діалектів у межі балканського ареалу. Реконструкція реліктового корпусу слов’янських географічних назв території Греції. Виявлення слідів членування ареалу праслов’янських ідіомів грецької території.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.08.2015 |
| Размер файла | 112,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Групу сербських гідронімів рзава (р-н Вишеграду), Рзвв, gen. Рзбва (р-н Ужиці), Рзав (бас. Західної Морави, Дрини) звичайно орієнтують на і.-є. *ard- `текти, лити, струменіти' (: д.-інд. бrdati `тече'), порівнюючи з назвою річки в Болгарії Арда й албанським потамонімом Arzёn, що важко прийняти з причин їхньої формальної невідповідності наведеним сербським онімам. Сучасні назви - результат метаплазу первісних *Крзава/*Крзав (Кр- › Р-) ‹ *Kъrzava/*Kъrzavъ, в основі яких - субстантивовані ад'єктиви з суф. -av- від *kъrz- (~ і.-є. *(s)ker- `гнути; різати'), пор. серб., хорв. кр?зав `пошарпаний' ‹ `нерівний, кривий'.
серб. Обница, Обн(иц)а (у давніх документах - як Обна, XIV-XVI ст.) - річкова назва (бас. Колубари), яку зараховують до кельтської (~ д.-ірл. abann, Abona - річка у Британії) та іллірійської спадщини в гідронімії Балкан (пор. ще Obna - назва річки в хорватському Посав'ї; для неї також припускають кельтське походження чи кваліфікують як неясну). Однак ареал гідроніма не виключає його слов'янської етимології, а саме - консервацію в ньому рефлексу дофлективного, пізніше граматично переоформленого (осмисленого як ад'єктив fem. *оbьna) і.-є. діал. *obhi-ni (*obhi ~ псл. *ob, друга частина консервує ступінь редукції і.-є. *nаi-/*nоi- `нести'). Пор. структурну аналогію в псл. *obьdo (: ст.-сл. обьдо `скарб, багатство, спадок') - комбінація *obь з рефлексом і.-є. *dhз- `ставити' (› *dмti).
Пару лексичних архаїзмів репрезентують слвн. Idrijca (Hydra, 1335 р., Idrisca, 1337 р.), Idrija, Idria, 1086 р. (бас. Сочі) ~ пол. Idryca - гідронім, блр. Идрия - озеро, Идрица - річка (р-н Вітебська). Це питомі елементи слов'янського словника, котрі відтворюють *Jь-dьrьjа - префіксальне похідне (пор. *jь-verъ, *jь-vьlga) від основи *dьr- `дерти, роздирати', граматично оформленої під впливом лексики на -ьja на зразок *oldьja, та *Jь-dьrіса.
слвн. Karnahta - назва лівої пр. річки Тер. фонетично модифікований варіант, який сягає *Karmohta (граматично переоформлене *Karmohеt?) ‹ псл. *kъrmo-xъtь, утвореного сполученням основ дієслова *kъrmiti `годувати' та субстантивного *xъtь ~ *xъtмti `хотіти'. Пор. щодо структури рос. Березохоть, gen. -хти (бас. Волги) ‹ *berzo-xъtь ~ *berzа `береза'. Формальний бік запропонованого пояснення не викликає побоювань з огляду на поширену в слов'янських ідіомах заміну сонорних m › n, а також словенський діалектний перезвук о › а.
Вперше дістали етимологічну інтерпретацію такі гідроніми: серб. Бадрина, Дтина, Грља, Кршевъца, Мвква, Rastonica, Реника, Sevica, Скроботуша, Скрбпеж, Су?твара, Тр?мбвс, Ће(х)отина, Чкаља, хорв. Baљtra, иеrљak, Гуна, Jeљиi, Mezur, Maranth, Munjava, Tavija, Zmick, Prkos (Боснія), слвн. Dors, Lommig, Milon (?), Sconica, љlбћinik (Lasnich) та ін.:
Baљtra (бас. Сави; Е. Дікенманн визначає назву як етимологічно темну). Гідронім репрезентує псл. *Baљиьra - давній дериват із преф. *ba- від основи *љиьr- ~ і.-є. *(s)ker- `гнути, викривляти; різати' (ступінь редукції).
Реконструкція праформи *иьkadlьja стає можливою завдяки серб. Чкаља (бас. Тимоку) ~ *иьka-dl-ьja ‹ *иьka-dlо - девербатив від *иьkati ~ *иьknхti (: серб., хорв. иa?knuti `вдарити, видати звук', рос. діал. чкнуть `штовхнути, вдарити когось, щось' та ін.). Первісно - назва діяча від назви інструменту, знаряддя праці, пор. словотвірно тотожне псл. *bьradl-ьja ‹ *bьradlo ‹ *bьrati. Тобто фігурально `та, що б'є, штовхає'.
Назву хорв. иеrљak (бас. Сави) Е. Дікенманн кваліфікує як темну, сумніваючись у надійності форми. Проте досить імовірно, що в гідронімі консервується давній дериват на -akъ чи -ьkъ від основи *иьrљ-, співвідносний за кореневим вокалізмом щодо *kъrљ-akъ ‹ *kъrх- `лівий' (‹ *`кривий'), тобто йдеться про архетип *иьrљakъ/*иьrљьkъ (?).
серб. Дтина - назва річки, на якій стояло укріплене місто Ужиця, сягає псл. *Dмtina ~ *dмt-ina - похідне від дієприкметника (pass. perf.) на -t- від основи *dм(ja)ti `діяти, робити' (для позначення будь-якої дії). Пор. дериват від рефлексу *dмtina, а саме - рос. діал. детънец `внутрішня воронка у верші' (у давньоруських документах ця лексема вживалася зі значенням `внутрішня міська фортеця').
До праслов'янських гідронімів належать також: серб. Мвква - рч. і потік (Метохия) ‹ *Maky, -ъve - давня ы-основа ~ *makati, *moиiti `мочити', варіантна до відновленої в ЭССЯ *moky, -ъve; серб. Реника (злив Адріатичного моря) ‹ *Mor'enika (суч. форма - результат руйнування анлаута первісного *Море-ника) ~ *mor'e `море' і *niknхti `схилятися, притискатися'; серб. Скрбпеж - рч. (Ужицький окр.), Скрапеж (бас. Зах. Морави) ‹ *Skorpeћь ~ *skorp- `різати; крутити, гнути' + суф. -eћ-; серб. Су?твара - річка (Бок) ‹ *Sхtvara - дериват від *sъ-tvoriti (пор. *sх-vorа ‹ *sъ-vеrti), хоча не виключена похідність із преф. *sх- від імені *tvara ‹ *tvoriti `створювати'; хорв. Гуна - рч. ‹ *Gъlna ~ і.-є. *gеl- `стискати' та ін. назви.
У підрозділі 3.2. “праслов'янський шар у гідронімії східної частини південнослов'янського ареалу” відновлено корпус прагідронімів болгарії та Македонії (понад 180 одиниць). Уперше дістали етимологічну інтерпретацію чи отримали нове тлумачення назви: макед. Бошавица, Бутурица, Маслч, болг. Добрида, Кожица (Ктжицъ), Кромено, Пръдла (ПрМъдлъ) та ін., серед яких (тут наведено найбільш цікаві з погляду етимології та рідкісні утворення):
*Aљиerica/*Aљиerьсь (: Ещерица, Ещерец - річка, л. Злетовщиці п. Брегальниці, Ештйрец - пр. Злетовської Реки) - префіксальні (на *а-) деривати з коренем *љиer- (‹ і.-є. *sker- `гнути, викривляти', `різати'), пор. морфологічно елементарне псл. *љиerа (: рос. діал. щера `камінь, плитняк'; Р.М. Козлова). Навіть побіжне зіставлення, з одного боку, назв на зразок макед. Ещерица, Ещерец, пол. Jaszczerzyca, рос. Ящера - гідронім, ст.-рос. Ещера - річка (кол. Московська держава) ‹ *A-љиer-, а з другого - рос. Щерец, Щерка - водні назви (бас. Дніпра) ‹ *љиer- вказує на префіксальний характер початкового *A- (› Ja-/Я- › Е-).
Далі: *Boљavica (: макед. Бошавица, XVI ст. - річка) - похідне на -іса від adj. *boљ-avа ~ псл. *box-otмti/*box-ъtмti (: слвн. bochotйti `пишно рости', bochtйti `бути пишним, рясніти, буяти'); *Boturica (: макед. Бутурица, ХVI ст. - річка) ~ *bot-urъ (: болг. діал. бттур `пінь, колода', серб., хорв. бо?ту?р `різновид очерету'); *Dobroda (?) (Добрида, XIV ст.; р-н Перистери) - рідкісне діал. утворення з формантом -oda від *dobrъ `добрий' (назва трансформована в мовленні грецького населення внаслідок її зближення з топонімами на -, звідки ауслаут -ида), пор. ще відантропонімне похідне чес. Dobrod-нn - топонім; *Koћidьca (?), що відновлюється на базі болг. Кожица (Ктжицъ) - річка, пр. Паничарки ~ рос. Кожица (бас. Північної Двини) ‹ псл. діал. *ko-ћidьca - сполучення преф. *ko- займенникового походження з утворенням на -ьса від основи, представленої в *ћidъkъjь (: рос. жъдкий `рідкий'), *ћidь (: укр. Жидь, gen. -i - річка; бас. Дніпра).
Також у цьому підрозділі відновлено: *Masъlиь (?) › макед. Маслч, XVI ст. - річка (Кочанска нахія) - консервація похідного за непродуктивною моделлю з преф. *ma- від основи *sъlи- (k-розширення ступеня редукції і.-є. *sel- `текти'), якщо запис правильний і назва не являє місцеву форму на зразок *maslьсь ~ *maslo `масло'; *Nesla(ja) › болг. Несла - річкова назва (~ рос. Несла, блр. Несла (Несловка) - гідрооб'єкти в кол. Смоленській та Мінській губ.) - приклад давньої гідронімізації дієприкметника на -l- (act. perf.) від *nesti `нести', тобто в цьому випадку первісно була складена назва *nesla(ja) rмka чи *nesla(ja) voda з пізнішим еліпсисом другого компонента (з огляду на це не обов'язково вбачати в болгарській формі фрак. *Nestla ~ *ned-/*nad- › прус. Nadeyn, 1388 р., Neydowe, 1332 р. та ін. - топоніми; В.М. Топоров, В. Томашек та ін.) та інші назви; *Voly,-ъve (?) › болг. Волве - оз. (р-н Полини), рос. Велва - рч., пр. Печери (гирло Двини) ‹ *Волъва. Балканська назва фігурує ще в грецьких документах як - оз. (Мигдонія), пор. також , - фортеця (топоніми віднесено до фракійських без аргументації; Д. Дечев). Прагідронім *Voly,-ъve сягає і.-є. *volы-, тобто ы-основи, яка належить до парадигми і.-є. *vеl- `повертати, вертіти, звиватися'.
Для цілого ряду гідронімів знайдено близькі або тотожні відповідники за межами болгарського та македонського ареалів (раніше вони не фігурували в дослідженнях з етимології південнослов'янської гідронімії) і тим самим обґрунтовано їхню праслов'янську хронологію, уточнено географію цих давніх діалектних лексем, що дозволило побудувати (у розділі, присвяченому теоретичним питанням) на прикладах такого типу певні висновки щодо діалектного членування праслов'янської мовної зони Балкан (статті *Boboљa, *Bobrava, *Burьnavica, *Dхboљьnica, *Koћidьca (?),*Kromьno/*Kromмno (?),*Оиь, *Prхdъla та деякі ін.).
Загалом реконструкція праслов'янського прошарку в південнослов'янській гідронімії дозволяє: а) констатувати значну лексичну розбіжність у реліктових гідроніміконах обох підгруп південнослов'янської групи мов, і ця розбіжність репрезентує давні діалектні відмінності в мовленні місцевих слов'ян; б) давня лексична диференціація, відбита в праслов'янському гідроніміконі цієї мовної зони, дає свої докази для теорії, згідно з якою в ареал суч. балканослов'янських мов під час освоєння його слов'янським етносом, разом із носіями діалектів, яких сягають південнослов'янські мови, прийшли носії праслов'янських наріч, близькоспоріднених із давніми північнослов'янськими діалектами. Цей факт відтворює давню мовну ситуацію в балканському ареалі загалом, оскільки дублює аналогічний стан в іншій частині Балкан - Греції, де також помітний слід колишнього функціонування ідіомів, які за рядом показників тяжіють саме до західно- і східнослов'янських мов; в) оскільки часто прагідроніми не мають апелятивних відповідників у жодній зі слов'янських мов, проте мають типову для них будову, велика група гідронімів дістає кількох варіантів тлумачення. Це необхідний крок в описі й теоретичному обґрунтуванні методики реконструкції праслов'янської топонімії, оскільки потрібно врахувати всі потенційні джерела гідронімів, якими можуть бути слов'янські словотвірні гнізда з омонімічними апелятивними основами. Обов'язковим елементом процедури етимологічного аналізу при цьому виступає передбачення можливості того, що в конкретному випадку маємо справу не з первісним варіантом, а зі значно модифікованою формою.
ВИСНОВКИ
У «Висновках» узагальнено теоретичні та практичні результати, отримані під час дослідження.
1. Інфільтрація слов'янської мовної норми в окремі частини балканського ареалу розпочалася щонайменше в ІІІ-IV ст. н. е., про що свідчить слов'янська генеза балканських топонімів (етимологізуються саме на слов'янському мовному ґрунті), зафіксованих у римських пам'ятках того часу. Отже, хронологічну межу появи тут носіїв слов'янського мовлення доцільно відсунути вглиб віків на кілька століть. Дата «V ст.», таким чином, збігається з початком однієї з пізніших хвиль слов'янського переселення на Балкани, яка охопила практично всю їхню територію, закінчившись формуванням тут сучасних південнослов'янських народів і їхніх мов.
2. Імовірною територією - осередком експансії носіїв слов'янського мовлення на Балкани виступає давня Паннонія, де слов'янська топонімія фіксується вже в ІІ-ІІІ ст. н. е. Важливим фактом у системі доказів, які використовуються для визначення векторів поширення слов'янської мовної норми, виступає відкриття ряду паннонсько-балканських топонімних ізоглос, які, власне, й засвідчують напрямок руху носіїв праслов'янських діалектів із Паннонії в межі балканського ареалу. Подальші пошуки подібного матеріалу можуть відкрити нові аспекти проблематики визначення меж території праслов'янської мовної області.
3. У праслов'янському топоніміконі Греції (він відбиває значний фрагмент місцевого діалектного праслов'янського словника) виділяються кілька груп лексем: а) назви з широким колом слов'янських відповідників; б) назви з аналогами у південнослов'янських мовах; в) назви без точних еквівалентів у слов'янських ідіомах за межами Греції; г) назви, які мають відповідники лише в лексиці східно- й західнослов'янських мов (близько 100 одиниць). Все це - свідчення складності праслов'янської діалектної карти грецької території.
4. форми, що пов'язують праслов'янський топонімікон Греції винятково з архаїчним словником північнослов'янського ареалу (*Bьrlo, *Gostyni, *Kъrtьсь, *Mмlica, *Pьrmьskъ, *pьstlъ, *Sмtomja, *tulь, *Volmь, gen. -і, *ћityni та ін.), особливо показові в плані давньої лінгвістичної географії. Південнослов'янські паралелі для цих форм відсутні. Ареал, де концентруються топоніми з непівденнослов'янськими ознаками, окреслюється південним заходом Греції. Етимологічно показовий матеріал дозволяє зі значним ступенем імовірності виділити тут кілька зон концентрації: а) р-н узбережжя Іонічного моря; б) Пелопоннес; в) південна частина Греції (Фтіотіс, Беотія, Евританія); г) Фессалія та частково Македонія.
5. На ці зони накладається ареал фонетичних особливостей (відбиті місцевою слов'янською топонімією), аналоги яким існують лише у західно- і східнослов'янських діалектах (окремі - у сербських і хорватських): а) рефлекс псл. *м › і; б) делабіалізація ь › і; в) рефлекс сполуки «губний + j» без l-epentheticum; г) рефлекс сполуки dj › ћ, z; ґ) збереження праслов'янської групи dl; д) рефлекс tъlt › tlъt (›tlut) «західнослов'янського типу»; е) збереження в окремих випадках архаїчної стадії еволюції формули tert › ter?t, як у східних слов'ян. Наявність аналогічного результату еволюції структури tolt › tol?t, засвідченого в давніх паннонських топонімах ІІІ ст. н. е., дозволяє припустити, що цей процес розпочався ще на території Паннонії, звідки носії слов'янських діалектів, яким була властива зазначена риса, прийшли на Балкани. Цим самим збагачується доказова база теорії про поширення звукової інновації tert › ter?t, tolt › tol?t саме з території Середнього Подунав'я (Т. Мілевський розглядав цей ареал як центр слов'янської території, називаючи метатезу плавних серед семи фонетичних інновацій, що поширювалися з цього центру) і, що важливіше, поширення її звідси на Балкани.
6. Проаналізований корпус назв дає підстави констатувати мовну неоднорідність слов'ян Греції: окрім населення, що за рядом мовних показників попередніми дослідниками визначене як болгаро-македонське, тут був наявний ще потік слов'ян, предки яких у межах слов'янської прабатьківщини, до розселення на нові землі, були носіями того ж прадіалекту, що й частина майбутніх західних і східних слов'ян. Із часом носії цієї, непівденнослов'янської, норми (фонетичної, лексичної) були або еллінізовані чи албанізовані, або асимільовані болгаро-македонським оточенням, яке превалювало на цій території. Вірогідно, центр ареалу цих давніх непівденнослов'янських діалектів локалізувався в р-ні чотирьох зон концентрації топонімів, які консервують архаїчні слов'янські лексеми з переліченими вище ознаками. Аналіз матеріалу дозволяє зробити припущення, що межі цього ареалу навряд чи поширювалися за умовну лінію, створену, з одного боку, нижньою течією рч. Струми, з іншого, - округами грецьких міст Сидерокастрон, Драма, Ксанти та течією рч. Мариці.
Висновок про неоднорідність слов'янського мовного компонента Греції підтримується ще й фактом наявності у місцевій слов'янській топонімії форм, які репрезентують ізолекси зі східно- й західнослов'янськими мовами плюс словенська чи сербська або хорватська, болгарські ж і македонські паралелі відсутні, що також не свідчить на користь теорії про належність діалектів грецьких слов'ян виключно до болгаро-македонської гілки. Сам факт подібних топонімічних збігів (з одного боку - сербські, хорватські географічні назви, з другого - архаїчні слов'янські топоніми Греції) вказує на потенційну можливість заселення деяких регіонів сучасних Сербії, Хорватії слов'янськими вихідцями з Греції - власне, слов'янами, які були носіями тих самих давніх неболгарських, немакедонських діалектів.
7. реконструкція праслов'янського шару в гідронімії південнослов'янської мовної зони виявляє різну кількість прагідронімів у західній та східній її частинах. Однак ця різниця не має вирішального значення для оцінювання праслов'янської спадщини у південнослов'янському гідроніміконі, оскільки при такому оцінюванні важливо здійснити опис праслов'янських гідроніміконів басейнів великих балканських водних артерій загалом, дистрибуція ж за ареальним принципом умовна й застосовується лише для зручності репрезентації матеріалу.
8. Картину давньої мовної ситуації на Балканах, багато в чому схожу на ту, що репрезентується слов'янським топоніміконом Греції, засвідчує реліктовий південнослов'янський гідронімікон, який, окрім форм, спільних для всіх слов'янських мов, а також давніх назв без еквівалентів у слов'янських ідіомах за межами Балкан, має всередині ще помітні лексичні розбіжності, котрі виходять за межі звичайного протиставлення болгаро-македонського та сербсько-хорватсько-словенського словників. У ньому виділяються дві групи назв, які також поєднують його саме з північнослов'янським гідронімним реєстром. При цьому виділені у двох частинах (західній та східній) південнослов'янського ареалу ряди гідронімних ізоглос (болгаро-північнослов'янські: *Bobrava, *Bьrloga, *Dobroda, *grona/*gronъ, *Jana, *Kotica, *Оиь, *OІиа, *Rosica, *Ryla, *Tyиa, *Vidima, *Vitьbolъ, *Vodoиa/*Vodotoиa (?), *Voly,-ъve та словенсько- чи сербсько-хорватсько-північнослов'янські: *Brava, *grabyni/*grabynь, *Gъdynь, *Gъlљa, *Jьdьrьjа, *Jьdьrіса, *Klobaљa, *Korana, *Mlava, *Myroиь, *Obьn(ic)a, *Opava, *Pelva, *Praga/*Pragъ, *Pьrkozъ, *Rajьna, *Rama, *Rujа, *Sobina, *Suja, *љиema, *Useћь, *Vеlestica, *Viselь) не перетинаються, що може свідчити про перенесення їх на Балкани та в Словенію двома різними слов'янськими потоками, які на території, з якої розпочалося слов'янське розселення, контактували або утворювали одне діалектне угруповання з частиною слов'ян - предків східних і західних.
Отже, південнослов'янська гідронімія, разом із реліктовою слов'янською топонімією Греції, демонструє явні рудиментарні ознаки непівденнослов'янської норми (фонетичної, лексичної), що свідчить про давню мовну ситуацію на Балканах, близький аналог якої представлений у західнослов'янській мовній зоні (особлива «незахіднослов'янська» позиція серболужицьких мов) та в діалекті крашованських сербів (тяжіє до північнослов'янських мов).
9. Праслов'янський гідронімікон південнослов'янської території дозволяє локалізувати тут осередки давнього слов'янського мовлення. зокрема, зони концентрації найбільшої кількості реліктових водних назв указують на найдавніші ареали місцевих слов'янських діалектів, як і на територію найдавнішого проживання балканських слов'ян. Ці ареали окреслюються районом узбережжя правих приток рч. Сави та приток рч. Морави (Західної, Великої, Південної).
10. Гідронімія виступає додатковим набором маркерів, які вказують на помітну лексичну диференціацію слов'янських діалектів Балкан у давнину: при наявності у південних слов'ян певної кількості спільних для них слів із топографічним значенням гідронімізувалися вони лише в однієї частини (наявні паралелі у східних та західних слов'ян), друга ж використала такі терміни в інших топонімічних класах, але не в гідронімному. Цей факт, разом з усім, що було викладено у попередніх пунктах, характеризує слов'янську мовну ситуацію на Балканах у давню добу, достатньою мірою підкреслюючи складність тієї діалектної основи, на якій формувалися південнослов'янські мови, а також ті давні слов'янські мови Греції, котрі рано припинили своє існування через еллінізацію та албанізацію їхніх носіїв.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ
1. слов'янські мовні релікти в топонімії балкан. - К.; Кіровоград: КОД, 2008. - 420 с. (Рец.: Сенів М.Г. // Studia germanica et romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. - 2008. - Т. 5, №. 3 (15). - С. 132-136).
2. Значення ономастичного матеріалу для слов'янської етимології // Мовні і концептуальні картини світу. - 2002. - № 6, кн. 1. - С. 164-168.
3. Слов'янські топоніми на території Греції. II (етимологічний коментар) // Студії з ономастики та етимології. 2002: [зб. наук. праць / відп. ред. О.П. Карпенко]. - К.: Кий, 2002. - С. 112-116.
4. Праслов'янські суфіксальні похідні за даними балканської топонімії // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: [зб. наук. праць / відп. ред. В.Д. Каліущенко]. - Донецьк: ДонНУ, 2002. - Вип. 6. - С. 140-144.
5. Слов'янські топоніми на території Греції. III (етимологічний коментар) // Студії з ономастики та етимології. 2003: [зб. наук. праць / відп. ред. В.П. Шульгач]. - К.: Аспект, 2003. - С. 47-56.
6. Слов'янські топоніми на території Греції. IV (етимологічний коментар) // Восточноукраинский лингвистический сборник: [сб. науч. трудов / отв. ред. Е.С. Отин]. - Донецк: Донеччина, 2004. - Вып. 9. - С. 37-42.
7. Праслов'янські безсуфіксні похідні за даними балканської топонімії // Studia germanica et romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. - 2004. - Т. 1, №. 2. - С. 67-73.
8. Слов'янські топоніми на території Греції. V (етимологічний коментар) // Студії з ономастики та етимології. 2005: [зб. наук. праць / відп. ред. В.П. Шульгач]. - К.: Академперіодика, 2005. - С. 46-51.
9. Слов'янські топоніми на території Греції. VІ (етимологічний коментар) // Мовознавство. - 2004. - №. 5-6. - С. 83-86.
10. [Рец. на:] Етимологія української мови / О.І. Потапенко, Л.П. Кожуховська, Л.Е. Довбня, Т.В. Чубань, Т.М. Левченко. Вид. друге, доп. і випр. - К., 2003. - 204 с. // Українська мова. - 2006. - № 2. - С. 85-98.
11. праслов'янський шар у гідронімії сербії, хорватії, Боснії, герцеговини та Чорногорії. I // Мовознавство. - 2007. - № 1. - С. 47-54.
12. Слов'янські топоніми на території Греції. VІІ (етимологічний коментар) // Студії з ономастики та етимології. 2006: [зб. наук. праць / відп. ред. О.П. Карпенко]. - К.: Пульсари, 2006. - С. 42-50.
13. Праслов'янський шар в гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. ІІ // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика: [зб. наук. праць / гол. ред. Л.І. Шевченко]. - К.: Київський університет, 2007. - Вип. XIV. - С. 31-41.
14. Слов'янські топоніми на території Греції. VІІІ (етимологічний коментар) // Мовознавство. - 2006. - № 4. - С. 60-65.
15. Рефлекси індоєвропейських основ у слов'янській гідронімії // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип. 289. - С. 3-9.
16. Із слов'янської гідронімії. IV: серб. Дивора, серб. Rastonica ~ рос. Ростоня, серб. Висељ, Висеља ~ пол. Wisel, серб. Втjница ~ рос. Войница, серб. Вр?бас та ін. // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 321-322. - С. 422-426.
17. До питання про реконструкцію праслов'янського шару похідних із формантами -yni / -ynь та -ava // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: [зб. наук. праць / відп. ред. В.Д. Каліущенко]. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - Вип. 15. - С. 155-163.
18. Праслов'янський шар в гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії. ІІІ // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика: [зб. наук. праць / гол. ред. Л.І. Шевченко]. - К.: Київський університет, 2007. - Вип. XV. - С. 49-56.
19. З праслов'янської гідронімії Балкан // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 382-384. - С. 269-272.
20. праслов'янський гідронімікон словенії. І // Мовознавство. - 2007. - № 4-5. - C. 71-81.
21. Словотвірно-етимологічний коментар до групи гідронімів басейну Cави // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: [зб. наук. праць / відп. ред. В.Д. Каліущенко]. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - Вип. 16. - С. 16-22.
22. Слов'янські топоніми на території Греції. IX (етимологічний коментар) // Мовознавство. - 2008. - № 1. - С. 80-87.
23. Слов'янські топоніми на території Греції. X (етимологічний коментар) // Мовознавство. - 2008. - № 6. - С. 58-64.
24. До реконструкції первісної форми групи словенських гідронімів (Праслов'янський гідронімікон Словенії. ІІ) // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: [зб. наук. праць / відп. ред. В.Д. Каліущенко]. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - Вип. 17. - С. 74-80.
25. о некоторых грамматических архаизмах праславянского. II // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: [зб. наук. праць / відп. ред. В.Д. Каліущенко]. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - Вип. 18. - С. 156-160.
26. Слов'янські топоніми на території Греції. I // Linguistica slavica: Ювілейний збірник на пошану Ірини Михайлівни Желєзняк / Відп. ред. В.П. Шульгач. - К.: Кий, 2002. - С. 49-56.
27. Давня ономастика Балкан і реконструкція праслов'янської діалектної лексики // Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми: матеріали ІІІ Міжнар. лінгвістичного семінару, 11-14 червня 2004 р. / Відп. ред. В.Д. Каліущенко. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 193-198.
28. Палеобалканская ономастика и ранняя славянская волна на Балканах // Актуальные вопросы славянской ономастики: материалы ІІ Междунар. науч. конф. «Славянская ономастика в ареальном, этимологическом и хронологическом аспектах», 11-12 нояб. 2004 г., Гомель / Отв. ред. Р.М. Козлова. - Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2004. - С. 71-76.
29. Праслов'янський антропонімікон Балкан у середньовічних джерелах // Актуальні питання антропоніміки: Зб. матеріалів наук. читань пам'яті Юліана Костянтиновича Редька / Відп. ред. І.В. Єфименко. - К.: Академперіодика, 2005. - С. 97-103.
30. Из славянской гидронимии. ІІІ: укр. Суб, рус. Солза, пол. Solza и др. // Acta onomastica. - 2006. - Roи. XLVІІ. - С. 239-243.
31. Праслов'янські діалекти Греції (за даними топонімії) // Проблеми загального, германського та слов'янського мовознавства. До 70-річчя професора В.В. Левицького: Зб. наук. праць / Наук. ред. Г. Альтманн, І. Задорожна, Ю. Мацкуляк. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2008. - С. 438-445.
32. Праслов'янські діалекти Греції за свідченням топонімії. Лексика // Діалектна мова: сучасний стан і динаміка в часі: міжнар. наук. конф. (5-7 березня 2008 р., Київ) до 100-річчя проф. Ф.Т. Жилка: Тези доп. / Відп. ред. П.Ю. Гриценко. - К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2008 - С. 81-83.
33. Из славянской гидронимии. IV: хорв. Zaym pataka, molvica, рус. полга, Пулбуш, блр. Укое, укр. Псел, Псло // Acta onomastica. - 2008. - Roи. IL. - C. 149-153.
34. Архаїзми у слов'янській топонімії Балкан // Studia Ruthenica Cracoviensia. - 2009. - T. 3. - С. 207-211.
АНОТАЦІЯ
Іліаді О.І. Праслов'янська топонімія балканського ареалу. - рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 - слов'янські мови. Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 2009.
Дисертацію присвячено дослідженню реліктового слов'янського топонімікона балкан. На підставі етимологічного аналізу значної кількості ономастичного матеріалу тут висувається гіпотеза про присутність на Балканах носіїв слов'янського мовлення вже у ІІІ-IV ст. н. е., формулюються критерії хронологічної стратифікації слов'янських топонімів Греції, здійснюється реконструкція фрагментів словника місцевих праслов'янських діалектів та корпусу праслов'янських гідронімів південнослов'янських мов. Результати реконструкції дозволяють схарактеризувати особливості праслов'янських діалектів грецької території (частково - території суч. південнослов'янських країн), їхнє відношення до інших слов'янських ідіомів. Обґрунтовується гіпотеза про наявність тут у Середньовіччя діалектів, близькоспоріднених саме з давніми північнослов'янськими, а не південнослов'янськими мовами, що підтверджується матеріалом прагідронімного реєстру південнослов'янського ареалу, який також засвідчує залишки непівденнослов'янської лексичної норми.
Ключові слова: архетип, праслов'янський, етимологія, топонім, прагідронім, апелятив, дериват.
АННОТАЦИЯ
Илиади А.И. Праславянская топонимия балканского ареала. - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени доктора филологических наук по специальности 10.02.03 - славянские языки. Институт языковедения им. А.А. Потебни НАН Украины, Киев, 2009.
Диссертация посвящена исследованию реликтового славянского топонимикона Балкан. На основании этимологического анализа значительного в количественном отношении материала в работе обосновывается точка зрения о присутствии носителей древней славянской речи на Балканском полуострове уже в ІІІ-IV ст. н. э., формулируются критерии хронологической стратификации славянских географических названий Греции, осуществляется реконструкция фрагмента словаря местных праславянских диалектов и корпуса праславянских гидронимов южнославянских языков. Результаты реконструкции позволяют охарактеризовать особенности (фонетические, лексические) праславянских диалектов греческой территории (отчасти - территории современных южнославянских стран), выяснить их отношение к идиомам остальных частей Славии.
В работе аргументируется точка зрения, согласно которой славянское население Греции, вопреки существующему в палеославистике мнению о принадлежности его исключительно к болгаро-македонской ветви, не было однородным в языковом отношении. Этимологический анализ славянского топонимического суперстрата греческой языковой области выявляет наличие в речи местных славян лексем, отсутствующих в апеллятивном словаре болгарского и македонского языков, и, по-видимому, отсутствовавших в нем изначально: множество слов со временем утрачивается в апеллятивном фонде, но при этом сохраняется в ономастиконе, поэтому факт отсутствия их следов также в болгарской и македонской топонимии свидетельствует в пользу предположения, что древнему лексикону этих языков не был известен ряд лексем, засвидетельствованных в славянском топонимиконе Греции (формы типа *Bьrlo, *Gostyni, *Kъrtьсь, *Mмlica, *Pьrmьskъ, *pьstlъ, *Sмtomja, *tulь, *Volmь, gen. -і, *ћityni и др.). Наоборот, близкие и/или тождественные соответствия регистрируются в сербском, хорватском и словенском. Более того: значительная группа славянских лексем, реконструируемых на основе топонимов Греции, вообще не имеет соответствий в южнославянских языках, имея структурно близкие или тождественные аналоги в словаре западно- и восточнославянских языков. Фонетическая структура этих и некоторых других географических названий демонстрирует ряд черт, аналоги которым также существуют только в севернославянском ареале. Все эти следы неюжнославянских лексической и фонетической норм у славян Греции говорят о наличии на праславянской диалектной карте Балкан островных ареалов речи, близкой к речи предков западных и восточных (не южных!) славян. В соответствии с географией такого рода названий в диссертации очерчиваются приблизительные границы этих ареалов.
Обоснованная в диссертационном исследовании точка зрения находит поддержку в результатах реконструкции праславянского гидронимикона южнославянских языков, который также демонстрирует остатки неюжнославянской лексической нормы, а именно - два ряда непересекающихся изоглосс: сербо-хорватско-/словенско-севернославянские и болгаро-македонско-севернославянские (последние выходят за рамки известных в палеославистике болгаро-лехитских соответствий, поскольку имеют аналоги еще в чешском и словацком лексиконах). Эти параллельные ряды изоглосс (1. *Bobrava, *Bьrloga, *Dobroda, *grona/*gronъ, *Jana, *Kotica, *Оиь, *OІиа, *Rosica, *Ryla, *Tyиa, *Vidima, *Vitьbolъ, *Vodoиa/*Vodotoиa (?), *Voly,-ъve; 2. *Brava, *grabyni/*grabynь, *Gъdynь, *Gъlљa, *Jьdьrьjа, *Jьdьrіса, *Klobaљa, *Korana, *Mlava, *Myroиь, *Obьn(ic)a, *Opava, *Pelva, *Praga/*Pragъ, *Pьrkozъ, *Rajьna, *Rama, *Rujа, *Sobina, *Suja, *љиema, *Useћь, *Vеlestica, *Viselь), возможно, также указывают на то, что в заселении славянами территории современных южнославянских стран принимала участие какая-то часть племен, бывших носителями того же прадиалекта, на котором говорили и предки западных и восточных славян, и двигались они по балканской территории двумя независимыми потоками. Первоначальным ареалом праславянских диалектов, с территории которого осуществлялась экспансия славянской речи на Балканы, в диссертации признается Среднее (венгерское) Подунавье, где славянская (это показывает проведенный в работе этимологический анализ) топонимия фиксируется уже во ІІ-ІІІ вв. н. е. Лексические связи этой топонимии (паннонско-балканские изоглоссы) и отраженные в ней фонетические особенности (древние случаи метатезы в словах, имеющих структуру типа tъrt, tъlt) предоставляют в руки исследователей новые доказательства для подтверждения теории о Паннонии как центре праславянского ареала, центра распространения фонетических инноваций, откуда их носители пришли на Балканы.
Приводимый в диссертации материал (результаты реконструкции праславянского слоя в южнославянской гидронимии) также позволяет установить древнейшие очаги славянской речи в границах современных ареалов южнославянских языков.
Ключевые слова: архетип, праславянский, этимология, топоним, прагидроним, апеллятив, дериват.
ABSTRACT
Iliadi O.I. Common-Slavic toponymy of Balkan areal. - Manuscript.
The Dissertation is submitted for the Doctor of Sciences (Philology) degree: speciality 10.02.03 - Slavic languages. The O.O. Potebnya Institute of linguistics at the national Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.
The thesis is devoted to the relic Slavic toponymicon of Balkans. Based on the etymological analysis, the attitude on presence on Balkans the bearers of Slavic dialects already in III-IV c. A.D. is grounded and there criteria of Slavic toponyms in Greece chronologic stratification are formulated as well. There reconstructions of part of the local Proto-Slavic dialect vocabuliary and Proto-Slavic hydronyms of Southern-Slavic languages are done. The results of reconstructions allows to characterize peculiarities of Proto-Slavic dialects of the Greek territory and its correlation with the other Slavic languages. The author proposes his own point of view on availability here in Middle Age dialects, just closely related with ancient Northern-Slavic but not with the Southern-Slavic languages. It's confirmed by the material of protohydronyms registre of the Southern-Slavic area that witches remains of the non-Southern-Slavic lexic and phonetic norms.
Key words: archetype, Proto-Slavic, etymology, toponym, protohydronym, apellative, derivate.
Підписано до друку 12.03.2009 р. Формат 60Ч900/16. Папір офсет.
Друк офсет. Ум. друк. арк. - 1,62. Обл.-вид. арк. - 1,75. Тираж 100 прим. Зам. № 25
ПП «Інвест-груп»
25006, м. Кіровоград, вул. Луначарського, 43.
Тел. 22-45-78
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сучасні слов'янські народи та їхня етнічна спорідненість. Етнічна близькість слов'ян. Класифікація слов'янських мов. Походження і розвиток мови. Мови класифікують за генеалогічними зв'язками, типом організації і суспільним статусом, поширеністю.
лекция [49,5 K], добавлен 17.12.2008Історико-лінгвістичний аналіз процесів розвитку семантики чотирьох праслов'янських за походженням дієслівних лексем на позначення станів спокою ("спати", "лежати", "сидіти", "стояти") в українській мові, специфіки трансформаційних процесів у їх межах.
статья [20,1 K], добавлен 06.09.2017Джерела фразеології слов’янських народів. Біблія – одне з найцінніших джерел поповнення фразеологічного фонду. Фразеологічні звороти, ідентичні за структурою і семантикою. Біблеїзми польської та української мов, різні за значенням і складом компонентів.
дипломная работа [81,4 K], добавлен 16.06.2011Способи перенесення власних імен з однієї мови в систему писемності. Проблема перекладу британських, французьких, українських та російських географічних назв. Переклад назв географічних об’єктів літерами українського алфавіту на прикладах друкованих ЗМІ.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 03.10.2014Роль і значення для розвитку мови місця її народження, дальшого поширення, положення країни на карті світу. Належність української мови до широко розгалуженої мовної сім'ї слов'янських мов. Переконлива відмінність української мови у її фонетиці.
реферат [24,8 K], добавлен 01.03.2009Історія розвитку перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Аналіз фонових знань, необхідних для здійснення перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Засоби перекладу власних географічних назв.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 23.10.2011Розгляд регіональної специфіки українських прізвищ Північної Донеччини, мотивованих слов’янськими автохтонними іменами, що уможливлює уточнення даних загальної системи прізвищевого антропонімікону України. Аналіз іменного словника в основах прізвиськ.
статья [24,0 K], добавлен 31.08.2017Вивчення інноваційних процесів в слов'янських мовах та особливості способів творення лексичних інновацій. Сукупність внутрішньомовних (інтралінгвальних) чинників створення нових слів. Семантико-стилістична характеристика новотворів Хмельницької області.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 11.05.2009Характеристика розвитку української топоніміки, особливості словотвору назв населених пунктів та водоймищ. Групи твірних основ і словотворчі форманти, які беруть участь у творенні топонімів та гідронімів на території Лисянського району Черкаської області.
курсовая работа [42,7 K], добавлен 13.01.2014Аналіз впливу субстрату на структури східнослов’янських мов, особливо на фонологічному рівні. Висвітлені субстратні інтерпретації історико-мовних явищ. Визначено характер мовної взаємодії східних слов’ян з іншими народами. Виділено типи мовного субстрату.
статья [22,4 K], добавлен 18.12.2017Формування ареалу південнослобожанських говірок південно-східного наріччя української мови. Перспективи дослідження діалектної мови цього континууму. Формування фонетичної, морфологічної, лексичної, словотвірної структури слобожанських говірок.
статья [27,3 K], добавлен 18.12.2017Освоєння іншомовної лексики та особливості переймання її елементів під впливом зовнішніх чинників. Питома вага генетичних та історичних джерел слов'янських запозичень. Особливості функціонування іншомовних лексем у сучасній українській літературній мові.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 01.12.2010Загальне поняття про топоніми та підходи до класифікації топонімічної лексики. Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії. Розвиток та сучасний стан топонімії в Україні. Етимологія та структура англійських та українських географічних назв.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 16.02.2015Територіальні відмінності мовних одиниць, поняття літературної мови та діалекту. Класифікація, розвиток та становлення німецьких діалектів, вплив інших мов на розвиток мови. Фонетичні, лексико-семантичні та граматичні особливості німецьких діалектів.
курсовая работа [536,2 K], добавлен 21.11.2010Порівняльний аналіз назв музичних інструментів, походження слів як об'єкт прикладного лінгвістичного аналізу. Експериментальна процедура формування корпусу вибірки. Етимологічні характеристики назв музичних інструментів в англійській та українській мові.
курсовая работа [58,9 K], добавлен 18.04.2011Поняття терміну "актуальне членування речення". Членування речення у контексті на вихідну частину повідомлення. Розчленування вираженої в реченні думки на предмет думки-мовлення і предикат думки-мовлення. "Граматична" та "логічна" форми речення.
реферат [24,5 K], добавлен 20.09.2010Створення присвійних прикметників. Створення форм прикметників різних географічних назв. Переклад російських лексем на позначення назв осіб за професією українською мовою. Основні способи творення дієслів, прислівників. Складні, складноскорочені слова.
реферат [63,8 K], добавлен 21.11.2010Дослідження фонетичних варіантів, які стосуються кількісно-якісного боку фонем власних назв. Виявлення особливостей на рівні твірних топонімів та похідних ойконімів. Синтаксичне оформлення одиниць мови, що надає їм статусу фонетико-синтаксичних.
статья [24,0 K], добавлен 18.12.2017Мовна номінація як засіб створення назв музичних груп і виконавців. Комплексний аналіз англійських назв. Створення структурно-тематичного словника-довідника англійських назв груп і виконнавців, та музичних стилів. Семантичні зміни в структурі назв.
дипломная работа [328,1 K], добавлен 12.07.2007Лексико-семантичні особливості перекладу власних назв з англійської на українську мову. Встановлення зв'язку між назвою та змістом, адекватність перекладу власних назв. Способи перекладу власних назв. Найбільш вживані стратегії під час перекладу назв.
курсовая работа [60,5 K], добавлен 22.11.2014
