Праслов’янська топонімія балканського ареалу

Параграф 1.2.4. “Праслов'янські діалекти Греції за даними ономастики: лексика” присвячено характеристиці диференційних рис словника місцевого слов'янського населення, які значною мірою відмежовують його від словника територіально близьких болгарської та македонської мов. Тут ідеться про те, що топонімія грецьких слов'ян репрезентує значний корпус утворень, відсутніх у південнослов'янському словнику. Частина таких форм не має точних паралелей у жодній зі слов'янських мов, частина ж утворює ізоглоси лише з північнослов'янськими ідіомами. Для наочності тут перелічено найбільш показовий для відтворення місцевої (слов'янської) діалектної карти реєстр праформ, які репрезентують ізолекси, що поєднують діалекти (їх частину) грецьких слов'ян із діалектами північнослов'янської мовної зони. Річ не лише у відсутності таких форм в апелятивному реєстрі південнослов'янських мов: лексеми можуть припиняти своє існування як апелятиви, проте консервуються в ономастиці. Однак вони відсутні ще й у південнослов'янському ономастиконі, а це свідчить на користь того, що наведені лексеми, очевидно, не належали до словника праслов'янських діалектів, на основі яких формувалися південнослов'янські мови. Цей матеріал, разом із викладеними фонетичними аргументами, дає підстави говорити про наявність у Греції слов'янського потоку, який у мовному відношенні відрізнявся від предків південних слов'ян. І це достатньо важливий момент, оскільки досі, в основному, йшлося про болгарський характер слов'янського населення Греції (М.Р. Фасмер, Й. Заімов), належність його мови до македонсько-болгарської групи (З. Голомб). Таке висвітлення місцевої слов'янської топонімії можна прийняти, але тільки в тих випадках, коли назви дійсно демонструють особливості, наявні, наприклад, у болгарській мові. Екстраполювати ж такий погляд на весь слов'янський топонімікон Греції у нових дослідженнях цієї проблематики означало б штучно спрощувати місцеву етномовну ситуацію. Пор. ще тезу О.М. Трубачова про етнічну й мовну строкатість раннього слов'янського населення Греції.

Висновок про мовну неоднорідність слов'янського населення Греції підтримується не тільки переліченими тут прикладами. У місцевій слов'янській топонімії реєструються форми, котрі репрезентують ізолекси зі східно- й західнослов'янськими мовами плюс словенська чи сербська або хорватська, болгарська ж і македонська лишаються осторонь, не маючи своїх паралелей, що також не свідчить на користь погляду про суто болгарські мовні риси у грецьких слов'ян. Пор.: = *Veletьsko (північнослов'янські відповідники ~ Veleta - топонім у Чорногорії), Б­логость (*, ) = *Bмlogostь (північнослов'янські рефлекси ~ серб. Белогош - пот.), = *Grabyni (чес., пол. ~ хорв. Rabinja ‹ *Grabinja - гідронім), , = *L'ubynі/*L'ubynь (східно- і західнослов'янські форми ~ слвн. Ljubinj), ? = *Ozdina (чес. оzd `висушування; сушильня', пол. оzd + деривати на -іса ~ слвн. оzdнti `сушити', оzdнса `сушильня для солоду'), = *Rudava (північнослов'янські рефлекси ~ д.-серб. «у Рудавh», 1292 р. - топонім), = *Xoliљиe ~ *xoliti (рефлекси засвідчено лише у сербському, хорватському та російському словниках) та ін.

З іншого боку, існує кілька топонімів з аналогами у північних слов'ян і болгар при відсутності сербських, хорватських і словенських відповідників, пор.: (Коринф) ~ болг. Котица - гідронім, рос. Котицы - ойконім ‹ псл. *kotica `загін, загорода для худоби' (Й. Заімов); (Еллада, Фокида) = псл. *Kukovica, пор. болг. Кэкувица - оронім, включений до списку карпатсько-південнослов'янських ізоглос ~ слов'ян. *kuka - гірський термін (Л.В. Куркіна), укр. Kukovica - оронім, Кэковиця - гідронім (бас. Дунаю) та ін. Ізоглоси такого типу представлені обмежено і потребують подальшої перевірки, тому будувати на їхній основі якісь висновки зарано.

Отже, не всі топоніми Греції відбивають норми мовлення того місцевого слов'янського населення, котре можна вважати предками сучасних болгар і македонців. Імовірно, частина місцевих назв належала іншій праслов'янській діалектній групі, близькоспорідненій з північними слов'янами. Це означає, що в межах ареалу, в якому відбувалося формування слов'ян як етносу, названа група діалектів належала до наріччя, якого сягають ідіоми давніх східних та західних слов'ян. Під час колонізації нових земель частина носіїв цього прадіалекту прийшла на Балкани з іншими слов'янськими племенами і, виявившись у меншості, була асимільована ними в мовному відношенні. Важко визначити, яку частину грецької території вважати центром ареалу діалектів, що демонструють риси, відсутні в південнослов'янських мовах, оскільки пізніші міграції слов'янських племен у межах Греції дещо змінили первісну діалектну карту. Проте можна визначити зони концентрації топонімів з особливостями, відсутніми в південнослов'янських мовах. Їх п'ять: а) Арголіда, Аркадія, Ахая, Еліда, Лаконія, Мессенія (утворюють компактний ареал); б) Епір (обл. Авлонська, Арта, Делвинська, Яннинська); в) Акарнанія-Етолія, Беотія, Фокида; г) Фессалія (Ларисса, Фтіотіс); ґ) Македонія (Пелла, Серрес, Флорина).

На ці зони накладається ареал рефлексів tъlt › tlъt (›tlut) «західнослов'янського типу», ареал форм із делабіалізацією ь › і, ареал рефлексів *м › i, ареал, де відсутнє епентетичне l в рефлексах bj, pj, mj, vj, ареал форм, які репрезентують tert › ter?t, (частково) ареал форм із результатами йотації зубних як у північних слов'ян, ареал форм, які репрезентують збереження сполуки dl. Отже, всі топоніми з непівденнослов'янськими ознаками локалізуються, в основному, на південному заході Греції, концентруючись у кількох ареалах: а) у р-ні узбережжя Іонічного моря; б) на Пелопоннесі; в) у південній частині Греції (Фтіотіс, Беотія, Евританія); г) у Фессалії та частково Македонії. Ця територія - типова периферія давнього слов'янського світу, тому збереження тут фонетичних архаїзмів (сполуки dl, стадії ter?t) цілком закономірне.

Таким чином, спостереження над слов'янським топоніміконом Греції дає підстави для характеристики місцевих пізньопраслов'янських діалектів. Ці діалекти мають риси, що, з одного боку, поєднують їх із болгаро-македонською гілкою південнослов'янських мов, а з другого, - з північнослов'янськими ідіомами. Тобто реконструкція вузьких ізоглос, що поєднують словник деяких праслов'янських діалектів Греції зі словником (апелятивним та пропріальним) деяких західних і/або східнослов'янських мов, а також відновлення комплексу звукових особливостей, властивих лише фонетиці цих діалектів і діалектів північних слов'ян, все це - підстава для гіпотези про функціонування на грецькій території праслов'янських ідіомів, які формували одну з гілок прадіалекту(-ів), якого, зрештою, сягають давні західно- і східнослов'янські мови. Ареал цих діалектів на грецьких теренах окреслюється кількома зонами концентрації топонімів з непівденнослов'янськими ознаками. Його межі навряд чи виходили за умовну лінію, утворену, з одного боку, нижньою течією Струми, з іншого - округами міст Сидерокастрон, Драма, Ксанти та течією Мариці.

У підрозділі 1.3. “Проблема реконструкції праслов'янського шару в гідронімії південнослов'янських мов” обґрунтовано необхідність відновлення праслов'янського гідронімікона південнослов'янського ареалу й висвітлено деякі аспекти проблематики, пов'язаної з інтерпретацією результатів реконструкції.

1.3.1. “Актуальність реконструкції. Критерії визначення гідронімів як праслов'янських”. Необхідність реконструкції найдавнішого слов'янського гідронімічного стратуму зазначеного ареалу зумовлена: а) відсутністю в палеославістиці спеціальних досліджень, орієнтованих на відновлення праслов'янського корпусу в гідронімії південнослов'янських мов; б) потенційними можливостями в плані локалізації найдавніших осередків слов'янського мовлення на території сучасних слов'янських країн балканського регіону, які відкриває наявність реєстру праслов'янських гідронімів цієї зони; в) необхідністю визначення відношення праслов'янського гідронімікону цього ареалу до праслов'янських гідроніміконів інших частин Славії, з чим тісно пов'язане питання про первісний ареал-осередок експансії слов'янської мовної норми на Балкани; г) загальними завданнями етимології та реконструкції праслов'янської лексики (цей корпус онімів консервує лексику, втрачену в апелятивному словнику); ґ) необхідністю відновлення картини заселення й освоєння носіями давніх слов'янських діалектів указаної зони у давнину (із цим безпосередньо пов'язане вирішення питань глото- й етногенезу південних слов'ян, визначення шляхів їхніх міграційних потоків), для чого потрібен максимально повний реєстр праслов'янських гідронімів Балкан.

Критеріями кваліфікації того чи іншого гідроніма як праслов'янського служать: а) наявність структурно тотожних гідронімних аналогів щонайменше в двох мовах двох різних підгруп слов'янської групи (негідронімні відповідники залучаються лише в тому разі, коли та чи інша південнослов'янська водна назва не має власне гідронімних еквівалентів у інших слов'ян); б) реліктовість словотвірної моделі, за якою оформлено назву (вихід із ужитку до початку писемної доби чи непродуктивність в історичний період); в) яскраво виражений слов'янський характер гідроніма (морфемна будова, словотвірна структура) при відсутності близьких відповідників у слов'янському апелятивному словнику. Загалом реконструкція праслов'янської лексики тут здійснюється в рамках методики, застосованої в ЭССЯ та SP. Тут же відзначено ряд важливих фонетичних процесів, що руйнують анлаут, на які треба зважати в процесі дослідження слов'янської топонімії південнослов'янського ареалу.

У параграфі 1.3.2. “Співвідношення реєстрів праслов'янських гідронімів східної та західної частин південнослов'янського ареалу” узагальнюються результати реконструкції двох реєстрів праслов'янських гідронімів південнослов'янських мов:

1. Значна кількість прагідронімів західної частини південнослов'янського ареалу має тотожні відповідники в болгарській та македонській топонімії (здебільшого це ад'єктивні форми та географічна номенклатура). однак саме на гідронімному рівні такі збіги представлені обмежено. Ця ситуація певною мірою відбиває давню лексичну диференціацію слов'янських діалектів Балкан: при наявності у балканських слов'ян певної кількості спільних для них лексем із топографічним значенням гідронімізувалися вони лише в однієї частини (це об'єднує її зі східними та західними слов'янами), друга ж реалізувала такі терміни в інших топонімічних класах. Пор. рефлекси прагідронімів *Bergоvісa, *Berstovіса/*Berstovьсь, *Berstьnісa, *Berzьnikъ, *Bezdъbnіса, *Bezdъbnъ, *Bolnica, *Boltьnica/*Boltьnikъ, *Brodъ та ін., які мали б широко відбитися у болгарській та македонській гідронімії, натомість матеріал показує їхню відсутність тут при наявності в інших топонімічних класах.

2. Основна маса спільних для всіх південних слов'ян гідронімів за походженням терміни географічної номенклатури або ад'єктиви. Такі прагідроніми можуть бути: а) перенесеними на Балкани з території слов'янської прабатьківщини; б) утворитися (порівняно пізно) в мовленні місцевих слов'ян шляхом онімізації давніх апелятивів. Цей тип назв цікавий у плані реконструкції праслов'янської лексики взагалі, проте нічого не може сказати про давню діалектну ситуацію в цьому ареалі.

3. Основний інтерес становлять лексеми з близькими чи буквальними аналогами лише у західних чи східних слов'ян, і такі випадки в обох реєстрах не збігаються: сербсько-хорватсько-північнослов'янські, словенсько-північнослов'янські паралелі не перетинаються з болгаро-македонсько-північнослов'янськими. На рівні архаїчної гідронімії, яку використовують як матеріал для вивчення історії та географії давніх слов'янських міграцій, такі збіги можуть характеризувати відношення праслов'янських ідіомів на території, з якої відбувалося розселення слов'ян, власне - залишок давньої (праслов'янської) діалектної карти. Зокрема, випадки типу *Brava, *grabyni/*grabynь, *Gъdynь, *Gъlљa, *Jьdьrьjа, *Jьdьrіса, *Klobaљa, *Korana, *Mlava, *Myroиь, *Obьn(ic)a, *Opava, *Pelva, *Praga/*Pragъ, *Pьrkozъ, *Rajьna, *Rama, *Rujа, *Sobina, *Suja, *љиema, *Tмxotina, *Useћь, *Vеlestica, *Viselь з одного боку і *Bobrava, *Bьrloga, *Dobroda, *grona/*gronъ, *Jana, *Kotica, *Оиь, *хиа, *Rosica, *Ryla, *Tyиa, *Vidima, *Vitьbolъ, *Vodoиa/*Vodotoиa (?), *Voly,-ъve з другого - відлуння давньої діалектної диференціації. Вони вказують на близьку спорідненість (належність до одного прадіалекту в межах прабатьківщини) частини слов'ян, які переселилися на Балкани, і предків західних та східних слов'ян. Отже, ці паралельні ряди ізоглос свідчать про те, що в заселенні слов'янами території сучасних південнослов'янських країн брала участь якась частина слов'янських племен, у мовному відношенні близькоспоріднених із північними, і рухалися вони двома незалежними потоками, осідаючи на різних територіях. Таке припущення підтверджується й з боку реліктового слов'янського топонімікона Греції, в якому проглядаються ознаки неболгарської, взагалі непівденнослов'янської лексичної та фонетичної норм, наявність яких логічно пояснюється результатом руху одного з цих потоків по грецькій території. Таким чином, ці два ряди архаїчних гідронімів відтворюють давню мовну ситуацію, близькі аналоги якої представлені у: а) західнослов'янській зоні (серболужицькі мови тут зберігають релікти іншої, незахіднослов'янської норми й демонструють ряд давніх термінологічних зв'язків, які поєднують їх зі сходом чи півднем слов'янства, що дає підстави для висновку про вторинну окциденталізацію лужицьких мов); б) діалекті сербів-крашован, який за лексичними, фонетичними та граматичними особливостями тяжіє до північнослов'янських мов, що пояснюється вторинною «південнославізацією» давнього місцевого східнослов'янського діалекту.

4. Практично повна відсутність у другому (болгаро-македонському) реєстрі лексем, утворених за моделлю на -yni/-ynь та -ava (чотири «чистих» випадки - *Bobrava, *Rкsava, *Sмrava, *Syrava й кілька - у складі похідних форм).

У межах цього ж параграфу зроблено висновки щодо територіального розподілу праслов'янських гідронімів південнослов'янського ареалу. Зони концентрації значної кількості прагідронімів указують на найдавніші осередки слов'янського мовлення в цій мовній області. Їхня територія окреслюється районом узбережжя правих приток Сави (загалом тут виявлено більше 260 одиниць) та приток Морави (Західної, Великої, Південної; загалом тут близько 120 одиниць).

У параграфі 1.3.3. “Праслов'янська гідронімія Балкан у її відношенні до гідронімії інших слов'янських ареалів” характеризується спільне та відмінне, з одного боку, в праслов'янському гідроніміконі південнослов'янського ареалу, з другого - деяких інших частин слов'янської території (межиріччя Західного Бугу та Случі, бас. Сожу). Спільне - наслідок відтворення в різних кутках Славії гідронімічного ландшафту слов'янської прабатьківщини. Наявність же у різних слов'янських ареалах гідронімів зі слідами архаїки (Карпати, Полісся, бас. Дніпра, Дону, Оки, Вісли, Одеру та ін.) при відсутності їхніх близьких аналогів на інших слов'янських землях пояснюється апеляцією до поняття проміжних центрів слов'янського переселення. Це землі, де слов'яни зупинялися на тривалий період під час своїх міграцій, тут відбувалося перегрупування їхніх діалектів, звідси частина племен розселялася на нові території, і на кожному етапі, під час освоєння цих нових земель, виникала своя топонімія (звісно, сюди переносилася і частина давньої). Наявність таких «проміжних прабатьківщин» підтверджується типологічно - з боку історії розвитку інших народів, зокрема, угорського. Принагідно тут висловлюються міркування з приводу теорії Середньодунайської прабатьківщини слов'ян (власне як первісної області праслов'янських діалектів) і наводяться деякі контраргументи проти гіпотези Вісло-Одерської (як однієї з найаргументованіших) її локалізації. Зокрема, в південнослов'янському ареалі існує ряд архаїчних гідронімів з відповідниками в західно- і східнослов'янському гідроніміконах, проте без аналогів у межиріччі Вісли та Одеру, пор. ареал рефлексів *Baљиьra, *Bъrzava, *Gъrbelь, *Korana, *Bebriљь, *Оиь та ін. Вісло-Одерська гіпотеза слов'янської прабатьківщини не дає відповіді й на питання, чому на цій території, попри очікування, відсутній ряд інших давніх географічних назв, які натомість реєструються на периферії слов'янського світу - у східнослов'янському ареалі та в діалектах грецьких слов'ян? Пор. географію репрезентантів *bмћane, *Bьrlo, *Dobroxorjь, *Kordica, *Olbodмne, *Ordoboljь/*Radoboljь, *хgъra, *Pьrmьskъ, *pьstlъ, *Sмtomja, *tulь, *Velеsъ, *Volmь, -і, *ћabot-, *ћityni. Ці топоніми потрапили в різні кінці Славії з якогось одного відправного пункту, роль якого не могло виконувати межиріччя Одеру та Вісли, де такі форми не реєструються. Отже, експансія слов'янської мовної норми розпочалася з якоїсь іншої території, звідки її носії могли різноспрямованими потоками, кількома хвилями, відділеними певним часовим проміжком, потрапити на Балкани, у Східні Альпи, в Польщу, на Україну. Частиною цієї території могла бути Паннонія (Середнє Подунав'я), котру також вважають прабатьківщиною слов'ян, і де фіксується давня слов'янська топонімія (ІІ-ІІІ ст. н. е.). Звідси реліктові слов'янські географічні назви переносилися на нові освоєні землі, пор. випадки збігів у топоніміконах Паннонії та Балкан, котрі логічно визначати як давні паннонсько-балканські ізоглоси, подальший пошук і реконструкція яких відкриває новий аспект теорії, згідно з якою осередком експансії носіїв праслов'янських діалектів у межі балканського ареалу (і взагалі центром праслов'янської мовної області) було Середнє Подунав'я. Виділення цього аспекту як самостійного напрямку дослідження необхідне, оскільки дозволяє приділити окрему увагу таким збігам, що не вдається здійснити в умовах, коли доводиться працювати з великими реєстрами пропріальної лексики, яку часто використовують для розв'язання різних завдань, пов'язаних із лінгвістичною проблематикою появи слов'ян на Балканах.

Розділ другий («Праслов'янський ономастичний суперстрат Греції») присвячено етимології та реконструкції праслов'янського прошарку в слов'янському топоніміконі Греції. Залежно від наявності/відсутності відповідників у словнику решти слов'янських мов географічні назви грецьких слов'ян розподілено на чотири групи. Першу розглянуто в 2.1. “Топоніми з широким колом слов'янських відповідників”. Це назви, які мають близькі аналоги у словнику багатьох слов'янських мов: (Епір) = *(O)vogt'evьсь ~ *(о)vogt'evъ(jь) (: укр. овочйвий і под.); , , 1274 р. (Фессалія, Магнесія) = *velestьnъ ~ серб. Velestovo, макед. Велестово (Охрид), пол. Wielestowo; /, VI ст. (Фракія) = псл. *Berћane ~ *berћane (: слвн. brећбn `мешканець узбережжя', д.-рус. бережане `мешканці узбережжя' та ін.), *bergъ `берег, підвищення'; Vetza (Фракія) = псл. *Vіtьсa (: рос. діал. въца `гнучка лозина, гілка; невелика лозина, різка; мотузок, звитий з осоту, для зв'язування снопів', болг. вщца `гнучка палиця' тощо) чи *Vіtісa. Очевидно, репрезентант форми *Vіtьсa засвідчує і давній балканський топонім , VI ст. (Прокопій); (Епір, Арта) = псл. *Blхdъ ~ *blхditi (sк) `блукати, плутати, не знаючи дороги', пол. Bікda - топонім ‹ *Bі№da, (похідне) укр. Блудна (Bіudna) - топонім; (Епір, обл. Яннинська) = *Galiиь (за М.Р. Фасмером) ~ болг. Галич, серб. , 1149 р., Haliи (Угорщина), д.-рус. Галичь - ойконіми (про іррадіацію назви з якогось первісного осередка свідчать факти на зразок Halis (Haеlis) - місто в Дакії); (р-н Гебра), яке включають (В.М. Топоров) до фракійського ономастичного шару (підстава - відповідники з балтійських мов, тобто йдеться про фрако-балтійські паралелі, пор. лтс. DinЮgas - топонім, прус. Dynge - антропонім та ін.), можна розглядати як *Dкћь ~ *dкgъ (: слвц. d'ah `дорога, путь, напрямок'); (Епір) = псл. *ћаriљиe ~ ст.-рос. Жарища - ойконім (Новгородщина), рос. діал. новг., арханг. жаръще `спека', укр. діал. жбрище `вогнище', болг. діал. пожарище ~ жар і под.; (Морея, Аркадія) = псл. *kostмnica (пор. серб., хорв. kostиnica `місце (звичайно, на цвинтарі), де зберігаються кістки мертвих', н.-луж. kуsжеnica `будівля, призначена для зберігання кісток небіжчиків' та ін.); (Еллада, Етолія) = псл. *Bеrzakъ (постметатезна форма *Brмzakъ) ~ *bеrzakъ › болг. брезак ~ бреза `береза', діал. брезбк `густий березовий ліс', чес. Bшezбk - водний об'єкт, пол. Brzozak - лімнонім, блр. Березакі - ойконім; ` (Арголіс) = *Ordujь/*Radujь, пор. болг. Радуй - топонім, Radьe - гідрооб'єкт на території саксонських слов'ян, ст.-рос. Радуи - ойконім, серб. Raduj, чес. Raduj, слвц. Raduj, д.-пол. Raduj (Raduy), 1204 р. - антропоніми; (Еллада, Беотія) = *Sкћеnа ~ псл. *sкћenь `сажень, міра довжини' (: серб.-ц.-сл. с#жень, д.-рус. с#жень, укр. сбжень, д.-чес. saћeт і под.) та ін.

У параграфі 2.2. “Топоніми з відповідниками в південнослов'янському ареалі” етимологізується група слов'янських тополексем з грецької території, які мали близькі або тотожні паралелі лише у південнослов'янських мовах. Ця група лексем розпадається на три підгрупи: форми з аналогами у західній частині південнослов'янського ареалу, форми з еквівалентами у його східній частині, форми з відповідниками в обох його частинах. До першої підгрупи належать: (Епір) = *grebenitъ ~ *greby, -ene, пор. серб. adj. гребенит `скелястий, з багатьма скелями', слвн. grebenit `скелястий', а також арум. Grebenits (романізована форма); (Ю) (Епір) = *drьstьnikъ ~ серб. Дрьстьникь, 1343 р., Дрстник, XV ст. (р-н Горньої Метохиї (Старо Хвосно) - ойконім; (Морея, Аркадія) = псл. *Kokъla (пор. хорв. Kokliж - антропонім) ~ *kok-/*koи- із загальним значенням `круглий, опуклий, нерівний предмет'; (Морея, Аркадія) = псл. діал. *Sьrna ~ *sьrnъ (: серб., хорв. ср?н `короста (на виноградній лозі)'); (Морея, Лаконія) = *иesvina - місцева фонетична форма до первісного *иesmina (: хорв. діал. ииsmina `Quercus ilex L., Quercus suber L.', що має варіант чисвина, пор. ще похідне хорв. иesvinісa - ойконім) або *иesъvina ‹ *иesy, -ъve ~ *иesati, *иeљх та ін.

До другої підгрупи зараховано такі назви: (Еллада, Етолія) = *Vьtъliљие (пор. макед. Витолиште) ~ *vьtъlа `верба'; (Ю) (Епір) = *Drаgarъ ‹ *Dorgarъ, пор. макед. топонім Дрбгор - річище ‹ *Dorgоrъ ~ *dorga (: серб. дра?га `вузька протока; урочище, байрак', діал. drа?ga `долина' та ін.); , (Авлонська обл.) = *Sopіса і *Sopьса (пор. болг. Сопица - ойконім) ~ ст.-сл. сопьсь ~ сопотъ, болг. сопот `джерело, труба джерела, звідки витікає вода; дерев'яний жолоб для води'; (Епір) = псл. *Sъpiљие (пор. макед. Sopiљte - ойконім; р-н м. Скоп'є) ~ *sъpъ ‹ *sъpх, *supti `сипати'.

Третя підгрупа репрезентована в: (Морея, Еліда) = псл. діал. *Bergovica (пор. болг. Брегтвица - топонім і серб. Бреговица - гідронім; бас. Тимоку) ~ *bergovъ(jь) `береговий'; (Епір) = псл. *Tьrica ~ *tьrica - дериват від основи *tьrх (inf. *terti `терти'), пор.: макед. трици `висівки', серб., хорв. три?це `т. с.'.

У параграфі 2.3. “Топоніми з відповідниками в західно- і східнослов'янському ареалах” висвітлюється особлива група слов'янських топонімів Греції (близько 100 одиниць), які не мають аналогів у територіально близьких південнослов'янських ідіомах, натомість демонструючи близькі зв'язки з північнослов'янським словником: *bмћane ( ~ ст.-рос. Бежани, рос. Бежаны), *Bьrlo ( ~ блр. Берло, ст.-укр. Берло), *Dobroxorjь ( ~ ст.-рос. Доброхоръ, 1603 р.), *Gostyni/*Gostynь ( ~ пол. Gostyс, Gostynia, чес. Hostэт, Hostynм), *Kordica ( ~ рос. Кородица), *Mмlica ( ~ Mіlica - гідронім на території Сх. Лужиці, пол. Melitze - гідронім), *Olbodмne ( ~ рос. Лебедяны ‹ *elbedмne), *Ordoboljь/*Radoboljь (` ~ ст.-рос. Радоболъ), *Pьrmьskъ (, ~ рос. Пермь, д.-рус. Перемь, рос. діал. Перемский), *pьstlъ ( ~ д.-рус. Пьсьлъ, 1153 р., рос. Псёл, укр. Псьол, Псел), *Sмtoma/*Sмtomja ( ~ д.-рус. Сhтомл#), *tulь ( ~ рос. Тула), *Volmь, -і ( ~ д.-рус. Воломь), *ћabot- ( ~ блр. Жабот) та ін.

Південнослов'янські паралелі для цих форм відсутні як на рівні апелятивів, так і на рівні ономастичної лексики.

Параграф 2.4. “Слов'янські топоніми Греції без точних слов'янських відповідників за її межами” присвячено аналізу географічних назв, які, маючи виразно слов'янську фонетичну і морфемну будову, не мають буквальних відповідників у слов'янському лексиконі: (Еллада, Фокида) = *vordata - adj. із суф. -аt- від *vord- (семантичний спектр `гнути, крутити'); (Епір) = *Vorpova ~ *vorpa/*vorpъ (: слвц. vrаp `вузька складка на матеріалі як деталь давнього жіночого народного одягу', слвн. vrвpа `зморшка'); (Еллада, Фокида) = псл. *Vмtulь чи *Vмtоlь ~ *vмtъka `гілка', або *Vьtъlь ~ *vьtъlа `верба'; (Епір, Превеза) = *vordъ чи *vordа ~ і.-є. *vоrdos `наріст', *verd- `підвищуватися, підноситися, виступати'; (обл. Авлонська; напевно, первісне *) = *Glodica ~ *glodati `гризти', `терти, подрібнювати', пор. споріднене рос. діал. глудва `нора в береговому урвищі, в якій знаходиться гніздо стрижа'; (Епір) = *Glusta, яке за структурними показниками належить до репрезентантів і.-є. *ghlфu- `жовтий; зелений', `сяяти, блискотіти' зі st-розширенням, пор. паралель в ірл. gluss `світло; вогонь; яркість; блиск', герм. glosten `сяяти; горіти, палати' (топонім міг позначати особливості кольору ландшафту), хоч *Glusta можна розглядати й серед похідних в гнізді і.-є. *glo(u)- `пухнути'; (Морея, Ахая) = псл. діал. *Gom-ostь - дериват, спільнокореневий з *gom-ъkъ (: укр. діал. гумок `дрібний пісок'); (Епір) = *delъvina ~ *delу, -ъve (: ст.-сл. делъва, делъвь `бочка') або *Dъlbina ~ *dъlb- (b-розширення і.-є. *dеl- `розбивати, різати'), слвн. izdolbina `западина, дупло'; (Аркадія), яке М.Р. Фасмер розглядає разом із назвою = *terbyni `очищене місце' ~ ц.-сл. трhбити, хоча в можна бачити й псл. *dьrbyni ~ *dьrbati (: укр. дйрбати `знімати дерен' і под.), *dьrba (: ст.-укр. Дерба, 1552 р. - озеро в р-ні Чернігова ~ рос. діал. дербб `цілина, яку колись орали'); (Karpenitza) (Еллада, Етолія) = псл. *Kоrpeniса чи *Kоrpьniса ~ *kоrp-en- чи *kоrp-ьnъ(jь) ‹ *kоrp- (основу сформовано в гнізді і.-є. *(s)ker- `гнути, крутити', `різати'); (Епір) = псл. *Kukъl-iљиe ~ *kukъlа (: болг. діал. кэкла `окремий великий камінь чи скеля', серб., хорв. к?кла `скеля'); (Еллада) = псл. *lьgovica чи *lьgovьcь ~ *lьgovъ(jь), пор. рос. діал. легувый `легкодосяжний, який дається без праці' і под.; , (Фессалія, Фтіотіс) = *litosiljь ‹ *l'utosil-jь - посесив від *l'uto-silъ, пор. варіантне *lьgъko-silъ (*lьg-ъk- `легкий' + *sila `сила') › хорв. Lakosil - особова назва ~ рос. діал. арханг. легкосълый `фізично слабкий' (можлива причина появи у другій формі - вплив аналогії правопису слов'янських топонімів, які дійсно мають у другій частині selo).

Цікавий приклад репрентовано в назві Lodani, XIV ст. (Албанія) = *Lodмne - наслідок розвитку (з метатезою olt › lot, що нагадує випадки на зразок рос. лудка `човен') псл. *oldмne - плюральна форма назви особи за родом діяльності (наприклад, майстер, що будує човни). Форма топоніма з основою типу lot навряд чи свідчить про спотворення його в місцевому албанському середовищі, оскільки слов'янські лексеми з коренями на плавний сонант після проведення метатези ol › la в албанському діалектному мовленні зазнавали зворотньої метатези la › al, так що потрібно було б очікувати *Аldаnі, пор. ще випадки на зразок албан. bдltл `бруд, глина', daltё `долото' і под. із південнослов'янських форм blato, dlato.

З інших прикладів, розглянутих у цьому параграфі, відзначимо ще такі: (Фессалія, Триккала) = *mel-ig- ~ *melti `молоти, подрібнювати'; Mokina, XIV ст. (Албанія) = *mokyni/*mokynь ~ *moknхti `мокнути'; (Епір) = псл. *оbъљьstь, -і - part. на -t- від *оbъљьstі (~ *љьd-/*xod- `ходити'), оформлений як іменник з i-основою (фактично - *, пор. аналогічний випадок, представлений у ‹ * із втратою о- після артикля = Ostrovьcь ‹ ostrovъ `острів'; М.Р. Фасмер); (Ахая) = *bratьjь - синонім до *bratьskъjь; (Македонія, Козані) = *pъrtо-rмzъ (~ *pъrtъ `товста тканина з льону' та *rмzati `різати') ~ *pъrtо-myjь (~ *myjх, *myti `мити'), пор. рос. Портомой - ойконім, діал. портомуй `хто пере, заробляє пранням одягу,' (у дослідженні М.Р. Фасмера зіставлено з тур. Putaras, Pitarasta, що не зовсім переконує з огляду на фонетику назв); (Ю) (обл. Авлонська) = *Selg- ~ *sel-p-/*sоl-p-, пор. *selpati (: рос.-ц.-сл. слhпати `текти'), *sоlpъ (: болг. слап `хвиля'); (Авлонська обл.) = псл. *Sedmanь ~ *sedmъjь `сьомий'; ? (Еллада, Фокида) = псл. діал. *Sеrgunь або *Sеrgyni/*Sеrgynь - утворення на -unь або ж -ynі/-ynь від основи *sеrg- (g-детермінативне розширення і.-є. *sеr- `серп, гачок', `текти, струменіти') та ін.

Етимологічне дослідження праслов'янського шару слов'янської топонімії Греції дає підстави для певних узагальнень: а) найдавніше слов'янське населення грецької території в мовному відношенні не було однорідним, оскільки відновлений реліктовий лексикон місцевих слов'ян поділяється на кілька частин, кожна з яких утворює ізоглоси з лексикою певних груп слов'янських мов, далеко не завжди маніфестуючи збіги з південнослов'янським словником; б) відповідно до цього реконструйовані тут фрагменти праслов'янського словника виступають доказовою базою для спростування (див. розділ перший) поширеного в палеославістиці твердження про суто болгарський характер давнього слов'янського населення Греції; в) оскільки в багатьох випадках грецька нотація слов'янських фонем неоднозначна (одна графема, комплекс графем можуть використовуватися для запису різних слов'янських звуків) і часто зазнає впливу орфографії власне грецьких слів, велика група топонімів може мати кілька варіантів тлумачення. Узагальнення результатів спостереження над всіма можливими грецькими засобами запису тієї чи іншої слов'янської фонеми (чи групи фонем) розширює діапазон можливостей у процесі пошуку ймовірних шляхів тлумачення форми слов'янських лексем, адаптованих у грецькому (інколи албанському) мовленні; г) реконструйована на базі топонімії лексика давніх слов'янських діалектів грецької території демонструє різні результати розвитку праслов'янських звуків, звукосполук, що дозволяє частково відновити картину фонетичної еволюції місцевих (пізньо)праслов'янських ідіомів. Цей факт дає поштовх для подальших досліджень історії слов'янських діалектів Греції, відбитої в місцевій топонімії.

Розділ третій («праслов'янська гідронімія південнослов'янських мов») присвячено реконструкції корпусу реліктових водних назв південнослов'янського ареалу. У підрозділі 3.1. “праслов'янський шар у гідронімії західної частини південнослов'янського ареалу” відновлюється реєстр найдавніших слов'янських назв гідроніміконів Сербії, Хорватії, Чорногорії, Боснії, Герцеговини та Словенії (понад 600 одиниць).

Принципово нові етимології тут запропоновано для хорв. Buzeta, Blzeta, Perna, Praиa, Purnica, Rabinja, Una, Zaym pataka, серб. Брава, рзава, Рзвв, Кубршница, Лошница, Lуљnica, Miroи, Обница, Rаma, Рвма, Цетиња, слвн. Grћak, Gubnт, Gebиn, Idrijca, Idrija, Otaleћ, Pruљnica, љkrabavica, Karnahta, Macel, Mаdava та ін. і їхніх відповідників з інших частин Славії.

Серб. Брава (бас. Дрини) ~ пол. Brawa (бас. Вісли) ‹ псл. *Brava ~ серб. bra?va `замок (внутрішній)', ареал якого не охоплює всієї території, на якій функціонують сербські та хорватські діалекти (відсутнє у чакавських і хорватських кайкавських говірках). Досі вважалося, що за межами сербської та хорватської діалектних зон лексема представлена лише у болгар (брава `замок на дверях'), проте польський гідронім розширює наші уявлення про давній ареал лексеми, виступаючи водночас ключем до вирішення питання про походження складу bra-, а значить - ключем до етимології слова взагалі (пор. висновок П. Скока про те, що з огляду на лінгвістичну географію brava могло бути іллірійсько-фракійським словом, а також визначення як неясного болг. брава; БЕР 1, 72). Перелічені форми відтворюють питоме псл. *brava - лексему зі слідами глибокої архаїки, оскільки вона репрезентує і.-є. *bhrфu-, пов'язане відношеннями якісного чергування з відновленим у словнику А. Вальде *bhrзu- `балка, колода', `палиця', пор. його рефлекс у гал. briva `міст' (‹ *bhrзva), який демонструє близьку паралель до псл. *brava. Така етимологія підтримується і з погляду еволюції семантики `балка, палиця' › `засув' › `замок' (примітивний внутрішній замок на дверях - це засув, тобто прикріплена скобами до дверей довга товста палиця, що впирається у спеціальний паз в одвірку і таким чином не дозволяє дверям відчинитися). Стосовно фігурального вжитку назв замка як термінів народної гідрографічної номенклатури пор. серб., хорв. кљyч `замок' і `вигин річки'.

Для хорв. назви Buzeta (Bulzeta, 1284 р.), Blzeta (бас. Сави) Е. Дікенманн відзначає ненадійність, сумнівність тлумачень, припускаючи однак можливість її романського походження. Очевидно, варіанти гідроніма вказують на відбиття в ньому основи, побудованої за формулою tъlt (усі три форми ілюструють нормативний розвиток структур такого типу в хорватському ареалі). Зокрема, це псл. *Bъlz-eta ~ і.-є. *b(h)el- `опуклий, нерівний' (щодо суфіксації пор. псл. *kъrb-eta, *kъrи-eta; Р.М. Козлова).

Прагідронім *Dьrиь (?) відновлюється з урахуванням слвн. Dors (?) - водна назва без локалізації (fluuius Dors, 1341 р.), визначена як неясне ім'я (Ф. Безлай порівнює зі слвн. Dornik - гідронім ‹ *dvorьnikъ). Можливо, маємо справу зі спотвореним у латиномовному документі похідним (форма на зразок слвн. *darи або *dеrи) від *dьrиati, пор. слвн. dаиati `ковзати, послизнутися', `бігти' і под.

Назву Rabinja (бас. Сави) в етимологічній літературі виводять із апелятива rabinja `рабиня' (Е. Дікенманн). Із формального боку таке пояснення цілком задовільне, проте незрозумілим лишається характер мотивації, тим більше, що така модель номінації нетипова для слов'янської гідронімії. Отже, в цьому разі логічно припустити приклад омонімії назв - рефлексу псл. *orbyni та фонетично трансформованого діал. рефлексу *grabyni/*grabynь (‹ *grabъ `граб'), збереженого в гідроніміконі бас. Сави, тобто суч. Rabinja ‹ *Grabinja. Таке тлумачення форми Rabinja досить імовірне з огляду на випадки спрощення анлаутної групи gr- › r- у слов'янських ідіомах, пор., наприклад, чес. Rabynм - місцева назва, яка має давніший варіант Hrabynм, пор. ще топонім (Фракія, Калліполі) = *Grabyni ~ слов'ян. grabъ (М.Р. Фасмер), а також похідне пол. Hrabyтka (бас. Одеру). До репрезентантів *grabyni/*grabynь, можливо, належить і ст.-укр. Рабынь, XVII ст. - пр. Ворскли. Свого часу О.М. Трубачов піддавав сумніву належність українського гідроніма до давніх лексем на -ынь з огляду на варіанти суч. Рабынь (Рябина, Рабиня, Рабинка, Rzebnica). Однак їхня наявність не виключає можливості бачити в них саме *Грабынь, *Грабыня, реально ж зафіксовані форми ілюструють спотворення назви внаслідок народної етимології, що загалом часто трапляється в топонімії. Отже, розглянутий гідронім Rabinja, разом із випадками на зразок серб. Реника, рзава, Рзвв (див. нижче) і под., репрезентує приклад руйнування початку слова - давню діалектну рису слов'янської фонетики, яку обов'язково потрібно враховувати (як певний діагностуючий критерій у визначенні первісної форми назв, побудованих за певним структурним зразком) у процесі аналізу слов'янської топонімії.

Хорв. Perna (бас. Сави) фонетично співвідносне зі ст.-рос. Перна - річка (р-н Москви) ‹ *Перьна (з депалаталізацією -р'-) ~ блр. Пйрне - гелонім (бас. Прип'яті) ‹ *Перьно ‹ *perьnо(jе). Хорватську форму розцінено як похідне на -ьn-, її основу зіставлено з особовою назвою Pйro (варіант до Petar; Е. Дікенманн). Прийняти це пояснення перешкоджають правила творення топонімів від антропонімів (сумнівність деривації особове ім'я + -ьn- = місцева назва). Видається доречним визначати всі наведені лексеми як рефлекси ад'єктивної основи *per-ьn- ~ *perх, *pьrati `бити', `прати'. В цьому разі в них імовірно вбачати результат еліпсису другого компонента первісно складених архаїчних водних назв на зразок *perьnа(ja) rмka й *perьnо(jе) mмsto.

хорв. Praиa - назва гідрооб'єкту на території історичної Іллірії ‹ *Pьraиa ~ *pьrati `бити; прати', пор. слвц. Prбиa (в угорських пам'ятках - Parachan, 1304 р.), пол. Pracza, Pracz (бас. Одеру й Вісли) - гідроніми. З огляду на це непереконливою виглядає спроба тлумачення хорв. Praиa як іллірійського лексичного елемента у зв'язку з метатезою *Parti › *Prаti- (таким чином М. Павлович намагався підтвердити думку Н. Вулича про локалізацію на цій території іллірійського племені Partina).

Етимологія хорв. гідроніма Purnica (бас. Сави) була обмежена віднесенням його до антропоніма Pъro (Е. Дікенманн). Ця версія не пояснює деталей словотвору, тому не виглядає переконливою. Гадаємо, Purnica, разом із укр. Пурниця (бас. Сейму), відтворює псл. *pur-ьn-ica ~ *puriti *`обпекти, зігріти', що нині зберігається лише у складі префіксальної форми, пор. *ob-puriti (: серб., хорв. тpuriti `обпекти' та ін.).

Для хорв. Una (Vn, 1240 р., Wn, 1249 р.; бас. Сави) існує кілька (неслов'янських) етимологій. Однак вони, вочевидь, спираються на вторинну форму, тому не виглядають переконливими. Між іншим, ідеться про первісний ад'єктив (fem.) псл. *juna `молода' із рано втраченим початковим етимологічним j-, пор. спорадичне зникнення його в слов'янських діалектах: схв. діал. uћina `обід', у?жина `полуденок' поряд із ju?ћina `закуска, кава після обіду' ‹ *juћina. У такий спосіб тлумачиться й структура етимологічно тотожних хорв. Una водних назв: пол. Una, Vna, 1136 р. (суч. Unia) - пр. Варти, рос. Уна.

Zaym pataka, 1250 р. - назва потоку (бас. Сави) надійно пояснюється як репрезентант псл. *sъjьmъ, проте не в такому поширеному його значенні, яке представлене в серб. саjам, -jма `сейм, собор; базар' (префіксальна форма до *jьm-, *jкti `брати'), а в його гідрографічному вжитку, пор. укр. діал. зах. соймъ «де води стикбют ся, вода на соймбх», сойми `місце, де зливаються річки'. Власне гідронімним відповідником за межами Балкан виступає пол. Seim - озеро (бас. Вісли).