Синтаксичні функції інфінітива: граматичні та стилістичні особливості

Отже, стилістичні можливості синтаксичних позиції інфінітива є досить широкими. Кожна окрема позиція інфінітива характеризується певною стилістичною забарвленістю. Кожному стилю притаманний певний набір мовних правил, згідно з якими вживання інфінітива в тій чи іншій позиції може бути неприйнятним. Відповідно до цього і розподіляється частотність вживання інфінітива в певних синтаксичних позиціях різностильових текстів.

Висновки

Проблеми походження та тлумачення інфінітива цікавили багатьох вчених. Незважаючи на розходження у поглядах на різні аспекти дослідження інфінітива, у сучасній українській лінгвістиці дотримуються думки про те, що інфінітив являє собою форму дієслова, яка виступає у функції присудка, а також слова з присудковим значенням у позиції іменних членів речення. Немає єдиної думки щодо статусу неозначеної форми дієслова в дієслівній парадигмі, тому що деякі вчені ставлять інфінітив на перше місце, як вихідну форму, а інші дотримуються думки про вторинність інфінітива. Незважаючи на значну кількість праць, присвячених інфінітиву, він усе ще потребує подальших різноаспектних досліджень.

Специфіка інфінітива полягає в тому, що він є особливою граматичною формою без чітких морфологічних ознак, за якими його можна було б зарахувати до певної частини мови. За своєю основною ознакою незмінюваності він певною мірою уподібнюється прислівникові, проте синтаксичні критерії відразу ж показують безпідставність такого підходу до розв'язання проблеми, тому правильне граматичне обґрунтування статусу інфінітива в системі частин мови слід будувати на послідовному врахуванні формально-синтаксичного і семантико-синтаксичного його функціонування, оскільки саме від розуміння походження неозначеної форми дієслова залежить правильне визначення його синтаксичної функції в реченні.

Інфінітив у сучасній українській мові характеризується здатністю виконувати різноманітні синтаксичні функції, що зумовлюються як його граматичною природою, так і особливістю походження та роллю в історії розвитку деяких дієслівних конструкцій. Синтаксичні функції інфінітива бувають не зовсім виразними через його двоїсту природу, тому при визначенні їх мовознавці іноді висловлюють неоднакові думки, не завжди дотримуються єдиних поглядів і принципів. У двоскладному реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення: підмета, присудка, обставини, додатка, означення. В односкладному реченні інфінітив може виступати головним членом цього речення.

Результати дослідження свідчать про те, що найбільш продуктивною для інфінітива є позиція присудка - 57%, з яких 64% становлять речення, в яких інфінітив виступає основним компонентом складеного дієслівного присудка, допоміжними компонентами при цьому виступають особові форми фазових та модальних дієслів. 35% - речення зі складеними трикомпонентними присудками, в яких інфінітив виступає дієслівною зв'язкою. І лише 1% становлять речення з інфінітивом у позиції простого дієслівного присудка. У такій ролі інфінітив виражає додаткові семантичні та експресивні відтінки значення, що непритаманне офіційно-діловому та науковому стилям.

У позиції підмета інфінітив функціонує у 22% мовних фактів, при цьому він надає речення більшої емоційно-експресивної образності, робить вислів більш емоційно вираженим, яскравим, чітким.

Інфінітив у позиції головного члена односкладного речення трапився у 8% мовних фактів. При такому вживанні інфінітив надає висловлюванню більшої емоційності, експресивності, в інфінітивних реченнях виражає фізіологічний, психоемоційний стан.

Позиції додатка, означення та обставини є периферійними для неозначеної форми дієслова. Це підтверджується невеликою кількістю прикладів такого функціонування інфінітива у речення - відповідно 6%, 4% і 3%. Проблему становить визначення інфінітива у позиції другорядного члена речення через його двоїсту природу.

Уживання інфінітива в різних позиціях залежить від стилю мовлення.

Таким чином, виявлено, що інфінітив має досить широке коло синтаксичних можливостей. При цьому в різних стилях мови ці можливості реалізуються з деякими відмінностями як у частотності вживання, так і в значенні, якого набуває інфінітив у певній позиції.

Список використаних джерел

1. Артикуца, Н. В. Мова права у її функціональних різновидах / Н.В. Артикуца. - К. : б.в., 2008

2. Брицын В. М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке / В.М. Брицын - К.: Наукова думка, 1990. - 320 с.

3. Васильев Л. М. Семантика русского глагола / Л. М. Васильев - М.: Высшая школа, 1981. - 184 с.

4. Виноградов В. В. Из истории изучения русского синтаксиса От Ломоносова до Потебни и Фортунатова / В.В. Виноградов - М.: МГУ, 1958. - 400 с.

5. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: підручник / І. Р.Вихованець - К.: Либідь, 1993. - с.76.

6. Вихованець І., Теоретична морфологія української мови / К. Городенська, І. Вихованець. - К.: Пульсари, 2004. - 398 с.

7. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Вихованець - К.: Наукова думка, 1988. - 255 с.

8. Галкина-Федорук Е. М. Безличные предложения в современном русском языке / Е. М. Галкина-Федорук -М.: б.в., 1958.

9. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. - К.: Вища школа, 1985. - 360 с.

10. Герасименко І. А. Типологія інфінітива (на матеріалі слов'янських, германських та романських мов): автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.15 / І. А. Герасименко. - Донецьк: 2000. - 18 с.

11. Герман В. В. Лексико-граматичні домінанти нормативно-правових документів / В. В. Герман, К. М. Грамма. - Цит. 10.02.2011.

12. Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в синтаксисі української мови: навчальний посібник / Н. В. Гуйванюк - Чернівці: Рута, 1994. - 71 с.

13. Дудик П. С. Односкладні речення / П. С. Дудик // Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / І. К. Білодід. - К.: Наукова думка, 1972. - С. 232-261.

14. Житловий кодекс України. - Харків: Ксилон, 2006. - 81 с.

15. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови / М. А.Жовтобрюх, Б. М. Кулик. - К.: Вища школа, 1972. - С. 370-384.

16. Завальнюк Інна. Функціонально-стилістичні особливості вживання окличних речень в сучасному українському газетному мовленні / І. Завальнюк // Мовознавчий вісник. - К. : б.в., 2009. - Вип. 8. - С. 24-26.

17. Завальнюк Людмила. Методика виокремлення інфінітива як складової формально-синтаксичного компонента речення / Л. Завальнюк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. - Цит. 21.03.2011.

18. Загнітко А. П. Сучасний політичний дискурс: типологічні вияви й особливості синтаксису / А. П. Занітко - Цит. 15.03.2011.

19. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія / А.П. Загнітко - Донецьк: ДонНУ, 2001. - 662 с.

20. Загнітко Анатолій. Українській інфінітив у структурі простого речення: типологія функцій і семантика [lnu.edu.ua] / А. Загнітко // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. -- Випуск 34. -- Частина 1. -- Львів: 2004. -- С. 3-10 - Цит. 12.03.2011.

21. Заоборна М. С. Просте речення. Складні випадки аналізу / М. С. Заоборна - Тернопіль: 2002. - С. 39-54.

Размещено на Allbest.ru