Динаміка мовної норми у ЗМІ: девіатологічний аспект

Таким чином, психолінгвістична та соціолінгвістична зумовленості сучасного медійного поля є одними з основних його пріоритетів. Серед інших домінантних ознак і функцій, властивих масово-інформаційному простору, на думку багатьох дослідників - Г. Солганика, М. Володіної, Л. Шевченко, Н. Шумарової та ін., можна виокремити:

інформативність, аргументативність, що лінгвістично досягається засобами мовної експресії - використанням стилістично та семантично забарвлених зворотів і конструкцій, синонімів, антонімів, перифраз, простого синтаксису;

зверненість до масової аудиторії, загальнодоступність, оперативність [44, с. 37];

підсилення комунікативної позиції мови [37, c. 44];

настановчо-оцінну функцію, що забезпечує формування мультикультуральності та мультилінгвізму суспільства, вироблення оцінної ієрархії, позитивного, нейтрального чи навіть негативного ставлення до мов;

нормативну функцію, що сприяє підтримці існуючих норм літературного мовлення, формує "образ мови", сприяє стабілізації знань мовної особистості та їх розвитку;

реформаторську функцію, що полягає у фіксації нововведень, які приходять у мову насамперед через засоби масової комунікації;

просвітницьку функцію, що з соціолінгвістичного погляду реалізується у пропагуванні знань про мову, про мовні ситуації в різних країнах світу, у вихованні доброзичливого ставлення до інших мов, у формуванні мовної картини світу [37, c. 56].

Треба зауважити, що запропоновані характеристики сучасного інформаційного поля були неодноразово розглянуті в синкретизмі лінгвістичної і журналістської наукової парадигм. Це пояснюється природою, структурно-типологічними константами та функціями засобів масової комунікації і стилю, в якому вони реалізуються.

2.2 Мовно-стилістичні параметри сфери масової інформації

Постійна динаміка простору масової інформації не може не позначитися на його лінгвальних домінантах. Передусім, ідеться про функціонально-стилістичний статус мас-медійної сфери. Сучасний науковий світ у цьому аспекті оперує поняттям "стиль масової інформації", яке замінило традиційний для багатьох мовознавців "публіцистичний стиль". Така позиція видається нам більш логічною і теоретично обґрунтованою. Зважаючи на розширення інформаційного поля, появу інтернет-технологій, електронних засобів спілкування, передачі інформації, процеси глобалізації, відбувається, як помічає Л. Шевченко, "формування тенденції до універсалізації комунікативної сфери" [51, с. 358]. Водночас спостерігається переформатування, за словами Г. Солганика, "публіцистичного простору" на складну інтерактивну, культурно-комунікаційну систему способів взаємодії суспільства, здатності до сучасного осягнення дійсності в контексті процесів інтелектуалізації нації та її мовної свідомості.

Розширення мас-медійної сфери, яке відбувається останнім часом, деякі зміни у відповідному терміноряді (публіцистичний стиль - стиль масової інформацїі) не зумовлюють виключення публіцистичності з переліку основних характеристик стилю. З іншого боку, ці процеси стають невідворотними. Адже, на слушне переконання Л. Шевченко, "як у добу електронної інформації (радіо, телебачення, реклама, Інтернет) аналізувати публічне масове мовлення за аналогією лише до публіцистичних (часописи, газети) текстів?" [49, с. 5]. "Одночасно цей стиль акумулює ззовні суперечливі тенденції, оскільки поєднує як динамічність, так і консерватизм, як еталонність і залежність від норм літературної мови, так і зумовленість добору та формування функціональної норми відповідно до уподобань часу, соціально стратифікованої групи та ін. …Синтез стандарту та експресії є результатом установки на інформування та переконання; зіткнення протилежних тенденцій визначає також лабіальність мовного узуса і формування функціональної норми, що і є одним із критеріїв розвитку функціонального стилю" [49, с. 5].

Необхідність виражати взаємозалежні й складні мисленнєві процеси приводить до інтелектуалізації мови, а у знакових лінгвістичних одиницях - до абстракції семантичного плану у формах лексичних, фразеологічних, функціонального узусу в доборі і використанні мовних одиниць [50, с. 352].

У свою чергу, це не могло не позначитися на трансформації домінантних ознак мовних одиниць стилю масової інформації, симптоматичних і щодо розуміння особливостей функціонування онімів. Особливо це стосується лексичного і словотвірного рівнів мови, які, на нашу думку, є найменш стійкими до різного роду видозмін у суспільно-політичному, культурному житті держави, які відбуваються в Україні протягом останніх 10 - 15 років.

Зважаючи на основну функцію ЗМІ - інформативну, пов'язану з відображенням сучасних реалій, словниковий склад мови мас-медіа постійно поповнюється новими лексемами, спричиненими появою перспективних досягнень людства у різних галузях, на що неодноразово у своїх дослідженнях вказували також О. Стишов, Т. Стасюк, Г. Шаповалова, О. Мітчук та ін. Із лінгвістичного погляду така тенденція супроводжується появою та функціонуванням назв відповідних реалій і пов'язаних із ними дій і явищ - тобто, неологізмів, виражених різними частинами мови:

іменниками - сервер, комунікатор, смартфон, айфон, нетбук, і -мейл та ін. Нерідко трапляються випадки вживання слів із абстрактною семантикою, здебільшого на позначення процесуальності, що пояснюється прагненням ЗМІ до якомога ширшого відображення дійсності, - інтернетизація, європеїзація, політизація, тінізація, тіньовізація, детіньовізація, хронікалізація, медіатизація, медіазація, європейськість, трейдерство, політиканство, корупціонізм та ін.;

дієсловами - політизувати, майданити, інформатизувати та ін.

Характерним для стилю масової інформації є широке використання запозичень: особливо ілюстративними щодо мовно-комунікативної специфіки в цьому аспекті будуть іншомовні слова, які функціонально витісняють питомі українські відповідники: шоп, шопінг, маркет, стронгмен, айронмен, онлайн, сейл та ін. Не менш частотним є також вживання у текстах сучасного медійного поля зниженої лексики: бакси, зелень, капуста, кидати та ін., що Це виявляє тенденцію до інтерференції елементів кількох стилів - розмовного і масової інформації, а з іншого боку, - увиразнює способи інформатизації суспільства та, безумовно, ілюструє тяжіння до демократизації мови.

Дериваційна специфіка мовних одиниць сучасної медійної сфери як мовно-комунікативної системи, в якій функціонують оніми, характеризується частим вживанням префіксів і префіксоїдів для творення нових слів: супермаркет, гіпермаркет, максі-сингл, екс-Віагра, екс-віагрянка, псевдополітика, проамериканський та ін. Не менш розповсюдженим способом словотвору у текстах стилю масової інформації є й абревіація, що дозволяє ЗМІ подавати інформацію більш оперативно, у дещо сконденсованому вигляді та надавати їй експресивного забарвлення. Зауважимо, ця тенденція виявляється переважно щодо власних назв: НАТО, натівський, СБУшник, СОТ, СОТівський, ПРО та ін.

З іншого боку, все частіше можна почути на телеканалах новотвори або слова і вирази розмовного характеру, які колись уживали лише на вулиці, у спілкуванні серед певних соціально маркованих груп:

Жаргон кримінального середовища: пахан, стрєлка, бабки, мєнт. Раніше не всім відомі і зрозумілі, ці слова зараз здобули досить великий ступінь вживання й не викликають здивування чи обурення;

Неологізми, створені журналістами, рекламістами на позначення реалій сучасного життя: депутати тузляться (обговорення питання навколо острова Тузла), шейканемо, бейбі, не гальмуй - снікерсуй, снікерсни у своєму форматі;

Молодіжний сленг, яким найчастіше послуговуються перекладачі іноземних фільмів, ведучі, гості молодіжних телепрограм з метою зацікавлення глядачів відповідної вікової групи;

Нецензурна лексика, яка використовується у численних художніх фільмах, окремих телевізійних ток-шоу ("Вікна", "Заборонена зона"), майже набувши таким чином офіційного статусу.

Серед інших мовних особливостей сучасних мас-медіа можна виділити "штампований пафос", зловживання іншомовними словами, засмічення лексики професіоналізмами і жаргонними словами, надто ускладнений синтаксис, погано мотивована образність, невиправдана строкатість лексики та ін. Мовна помилка - завжди і скрізь риса індивідуального мовлення: адже у мові як системі помилок бути не може. Навіть найбільш "закоренілі" канцеляризми і штампи як явище мови є результатом потреб мови у постійно відтворюваних засобах вислову з точним, локальним і звичайно вузьким змістом (порівняймо хоча б загальномовне прочитати, проглянути, погортати книжку і в діловому стилі зачитати резолюцію). Тому можна погодитися з дослідниками, які твердять, що в мові немає шаблону, проте у мовленні він є: ми натрапляємо на нього в текстах, автори яких пишуть шаблонно (адже саме кількаразове повторення у тексті певного мовного засобу створює враження шаблону, якщо цей мовний засіб аж надто високопарний, недоречно вишуканий або загалом не властивий повсякденному мовленню).

Явище синонімії дає невичерпні можливості уникнення стилістичних недоречностей у доборі лексики; проте може створювати й додаткові стилістичні недоречності. Так, часто в газетах механічно чергують вживання таких пар, як бавовна - біле золото, газ - голубе паливо, картопля - другий хліб, цукрові буряки - солодкі корені та ін. Недоречно, у незлагоді з загальнолітературними нормами мови звучить "відвантажено 50 тонн солодких коренів" або "створюється запас другого хліба" та ін. Краще вже одноманітне повторення, ніж таке "урізноманітнення" викладу.

Іноді синоніми подаються у тексті так, наче автор бачить помітну різницю між ними (вона ще й підкреслюється сполучником "і"): "відзначалися недоліки і прорахунки", "зупинився на мінусах і дефектах у роботі", "ініціатива і творчий почин" та безліч інших пар. Таке дублювання семантики лише захаращує текст зайвими словами, утруднює і уповільнює його сприймання, не додаючи свіжої інформації читачеві. Дуже часто це своєрідний "переклад" іншомовного слова (ініціатива і почин, дефекти і вади), непотрібний читачеві.

У мові газети часто можна побачити й приховані запозичення - кальки. Маються на увазі лише ті кальки, які знижують рівень викладу, псують стиль. Це відтворення іншомовних словосполучень засобами української мови як результат нерозрізнення структури словосполучень двох мов. Наприклад: "Журнал "Україна" не тільки добре читається, а й добре дивиться" (рос. "хорошо смотрится"); "...Він має право вибирати в наречені найкращу дівчину" (рос. "выбрать в невесты"); "Принагідна завважити, що серед багатства і краси..." (рос. "кстати сказать") та ін. Залишаючись не поміченими і не усуненими своєчасно, такі кальки знижують мовну культуру газети.

Журналісти здебільшого уникають творення нових слів, проте вони часто пускають щойно створені фахові неологізми в обіг, роблять їх повсякденним мовним засобом, оскільки пишуть про нові речі. Саме журналістові часом доводиться вирішувати, чи назва, яка виникла у певному середовищі стихійно, заслуговує на популяризацію, а також визначати, яка з нових назв найкраща, якщо їх є декілька. Тому журналіст повинен знати механізм виникнення нових слів, щоб точно і безпомилково визначити якості нового слова і не знижувати невдалими неологізмами рівня викладу в газеті. Газета не має права на помилку. Навіть орфографічні помилки в газеті завдають шкоди грамотності читачів. Будь-яка помилка - орфографічна, cтилістична, фактична - підриває довіру до газети, бо свідчить про недбалість у збиранні та повідомленні інформації.

Загалом з-поміж усіх засобів масової інформації телебачення є найпотужнішим сучасним інструментом пропаганди. Як засвідчують соціологічні дослідження, рівень довіри до ЗМІ залишається досить високим і сталим [28, c. 3]. Ступінь залученості громадян до інформаційного поля є в цілому майже стовідсотковим. Технічні можливості електронних засобів масової інформації дають змогу охопити мовленням практично всю територію України. Згідно з опитуванням Українського інституту соціологічних досліджень та Центру "Соціальний моніторинг", 99% громадян дивляться програми телебачення, 45 % - приваблюють і телебачення, і радіо, а пресу читає щодня чи не кожен житель нашої держави [30, c. 232]. Тому можна стверджувати, що нині українські ЗМІ володіють реальними засобами впливу на населення: технічними можливостями, попитом на інформацію та кредитом довіри [8, c. 9].

За даними соціологічного опитування, найбільшу популярність серед постійних телеглядачів мають канали "5 канал" - 45 %, "Інтер", "1+1" - 40 %, УТ-1 - 20 % [40, c. 232]. Така ситуація не дивує, якщо врахувати, яку частину території України охоплюють ці телеканали.

Після проведеного аналізу мовної ситуації можна простежити таку закономірність:

1. На телеканалі "Інтер" у будні з 18-ти годин трансляції 6 годин припадає на україномовні передачі, тобто лише 30 % ефірного часу відведено для державної мови. У неділю українська мова звучить 7 годин із сукупних 17-ти годин трансляції, тобто 41%. Середній відсоток україномовних передач становить 36;

2. На телеканалі "1+1" у будні трансляція триває 19 годин, з них 10 години - українською мовою, тобто близько 50%. Ще 26% відведено для російськомовної продукції з українськими субтитрами. У неділю, коли кількість глядачів найбільша, частка україномовної продукції на цьому телеканалі значно зменшується. Лише 7 годин лунає українська мова в ефірі, тобто 39%. Якщо говорити про середній показник, то близько 45% продукції виходить українською мовою;

3. Щодо національного телеканалу УТ-1, то тут ситуація набагато краща: близько 96% ефірного часу зайнято українською мовою. Тільки російські художні фільми й мультфільми транслюють без перекладу.

Отже, лише телеканал УТ-1 намагається якнайбільше використовувати українську мову. Проте він. не має популярності серед молоді й глядачів середнього віку. Основну аудиторію Першого національного телеканалу становлять передусім люди старшого віку - та категорія глядачів, чиї стереотипи мислення, погляди, звички змінити майже неможливо. Для них мовне питання не надто принципове, тому наші телеканали повинні передусім пропагувати українську мову, використовуючи її у своїх програмах принаймні для дітей і молоді. Треба зацікавити такими програмами саме цю частину аудиторії.

На всіх інших телеканалах мовна ситуація значно гірша. Пересічний відсоток україномовної продукції не досягає 50.

Окремі сфери життя суспільства в тематичних передачах майже не представлені україномовним ефіром. Передусім це стосується бізнесу, що свідчить про ставлення до мови не тільки телевізійників, а й самої бізнесової верстви, яка відторгає українську мову й водночас виставляє себе за новітню українську еліту. Деякі телевізійні програми взагалі важко залучити до україно- чи російськомовних. Це в основному стосується музичних програм і ток-шоу.

На сьогодні можна говорити про симбіоз мов на телебаченні. Такий синтез - це намагання керівництва каналу задовольнити як україномовну, так і російськомовну частину аудиторії, тимчасом як українські телеканали повинні додержувати єдиної мовної політики, спрямованої на утвердження державної мови. Отже, для всіх каналів характерна двомовність, яка виявляється не лише в чергуванні україно- і російськомовних передач, айводночасному використанні двох мов у одній телепередачі.

Не можна не зауважити на ще одному досить потужному чиннику русифікації українського телебачення - мережі кабельного телебачення, через яке ретранслюються численні канали Росії [37, c. 89].

На жаль, нині відсутня налагоджена система популяризації української мови в засобах масової інформації, які, як відомо, мають величезний вплив на її розвиток та стан, і, водночас, самі є носіями цієї мови.

Мовна ситуація в друкованих ЗМІ також свідчить, що потрібно розширити та утвердити національний інформаційний простір. Цього можна досягти централізованою організацією рекламної справи українською мовою, підвищенням інтелектуального та мистецького рівнів ЗМІ. Газета як складна єдність різноманітних жанрів демонструє багатоманітність стильових різновидів літературної мови, оскільки перебуває в центрі відображення змін, які відбуваються в мові. Саме мова газети, а не мова художньої літератури, відображає з дивовижною оперативністю ті семантичні зсуви, незвичні у своїй новизні сполучення слів, які щодня з'являються у мові.

У мові газети активно проявляють себе усі найзначиміші тенденції розвитку норм; вони іноді вступають у виразні суперечності: з одного боку, це прагнення до збереження стабільності норми, з другого, - діахронічні зміни; це, з одного боку, нормативна диференціація мови за стилями, з другого, - тенденція до переходу норми з одного стилю до іншого (норми наукового стилю починають діяти у публіцистичному стилі; у свою чергу, публіцистичний стиль помітно впливає у наш час на мову художньої літератури та ін.).

У газеті виявляється тенденція до зближення норм усної і писемної мови: з одного боку, оскільки варіанти писемної мови сприймаються як найбільш очевидно нормативні, то вони починають діяти і в усному мовленні, з другого боку - навіть у діловому стилі відбувається процес поступової відмови від застарілих, книжно-писемних форм і конструкцій, що закріплюється мовною практикою газет [малов., 184]. На мову газети помітно впливає й така тенденція розвитку норми сучасної української літературної мови, як орієнтація не лише на художнє мовлення, а й на інші стилі при визначенні й кодифікації норм (це, насамперед, орієнтація на науковий і діловий стилі). мова девіатологічний літературний помилка

Функції мови в пресі неоднорідні: тут зустрічаємо, поряд з комунікативною функцією, також функцію експресивну та імпресивну, залежить це насамперед від газетного жанру (комунікативна функція проступає на перше місце в інформації, повідомленні; експресивна - у репортажі, імпресивна - у публіцистичній статті).

Окреслений мовно-комунікативний контекст ЗМІ визначає специфіку використання та функціональну динаміку мовних одиниць у стилі масової інформації, що їх можна простежити на лексичному, граматичному і семантичному рівнях із врахуванням екстра- й інтралінгвальних інтенцій мови. Загалом будь-які процеси, пов'язані з різного роду трансформаціями мовних одиниць, їх типологією, семантикою, функціями, позначені впливом внутрішньо- і зовнішньомовних факторів. Особливо це стосується стилю масової інформації, що підтверджується, як зауважимо, природою масової комунікації як рухливої, динамічної сфери відображення активного розвитку сучасної української мови. Названі процеси розглядаються й у працях українських мовознавців - Л. Шевченко, О. Стишова, Т. Стасюк, О. Мітчук та ін. Інновації, що стосуються лексичного складу сучасної української мови, зафіксовані в мові сучасних мас-медіа, спричинені, на наш погляд, такими екстралінгвальними чинниками, що "визначають специфікацію мовних ресурсів, формують оптимальну мовно-стильову системність" [49, с. 9]:

демократизація різних сфер суспільного життя (у першу чергу, політичної, культурної), що не може не вплинути на їх мовне забезпечення;

розширення інформаційного поля, його перетворення на складний культурно-комунікаційний простір, основні функції якого передбачають не лише інформування, а й переконання - вплив на масову суспільну свідомість;

геополітичні та глобалізаційні процеси, що зумовлюють інтерференцію національних пріоритетів різних держав;

науково-технічний прогрес;

поширення явища лінгвістичної моди.

Серед інтралінгвальних чинників, що впливають на розвиток лексико-семантичної системи мови сучасних ЗМІ, треба виокремити:

відчутний вплив лінгвістичної традиції західноєвропейських мов, особливо германської та романської груп (англійської, німецької, французької);

тенденція до стилістичної маркованості мови ЗМІ, що виявляється у функціонуванні невластивих цій сфері описових зворотів, складних за будовою конструкцій, абревіатур, нетипових синонімів і антонімічних пар, утворенні символів;

тяжіння до мовної експресії - використання емоційно забарвлених мовних одиниць, що є "результатом установки (стилю масової інформації - С.П.) на інформування та переконання" [49, с. 5];

тенденція до естетизації слова та ін.

Ґрунтовний аналіз доцільності визначення запропонованих факторів, зумовлений різноаспектністю досліджень природи, типології, основних завдань сучасної мас-медійної сфери, їх раціональне поєднання, безсумнівно, багато в чому визначають і пояснюють динаміку структурної, функціональної видозміни мовних одиниць стилю масової інформації в контексті тенденції інформатизації суспільства, впливу мовних ресурсів на масову свідомість, що, у свою чергу, вказує на активні процеси інтелектуалізації літературної мови.

Розділ 3. Порушення мовної норми ЗМІ

3.1 Лексикосемантичні помилки у ЗМІ

Засоби масової інформації (ЗМІ) є одним із елементів громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси, віддзеркалює їх, впливає на свідомість людей. Здатність швидко й майже повністю охоплювати найширші аудиторії дає їм змогу формувати суспільну думку, визначати духовні цінності. Ось чому мова ЗМІ, зокрема газет, важлива й актуальна проблема постійних наукових досліджень. Часто саме газета стає мовним взірцем для своїх читачів. Одним із найвищих мовних авторитетів для сучасного українця є засоби масової інформації, зокрема газети і журнали. З огляду на це, підвищується відповідальність працівників друкованого видання за мовне оформлення газетних матеріалів, через які читач вдосконалює не лише свої орфографічні та синтаксичні навички, а й підвищує культуру мовлення. Тому ЗМІ повинні відігравати дедалі більшу роль у розвитку літературної мови, у збагаченні її словника. Тобто мова газет має бути нормативною, літературною, стилістично виваженою.

Лексичні помилки пов'язані з незнанням значень слів і стійких виразові обумовленим цим незнанням їх неправильним вживанням в мові. Наведемо кілька прикладів. Дуже живучою помилкою виявилося вживання слова "назад" замість "Знову", "знову": "Габардин прийшов до нас назад", "Ризький вокзал треба перейменувати назад...", "Згодом Баланчин дав їй (балерині) цю партію назад".

Нерідко журналісти починають пропозицію зі слів "у зв'язку з цим" ("У цій зв'язку хочеться згадати і про недавні події "). Найчастіше це словосполучення вживається, коли в тексті не вказано ні на який зв'язок попереднього з наступним. Правильно: "У зв'язку з цим...". Завдяки такому поєднанню слів і встановлюється зв'язок між вже сказаним тим, про що йтиметься надалі. Поширеною помилкою є вживання слів "розпис" замість "підпис" і "число" замість "дата" [К, 2009, 33]. "Ось такий лист ми отримали, а в кінці його розпис і число ".) Підпис-це живопис на стінах, стелі і на предметах побуту (хохломських, Городоцька розпис). Чи не слід плутати зі словом "розписка", наприклад, розписка в отриманні грошей [7, c. 15].

Підпис - це власноруч написана прізвище під документом, що підтверджує авторство підписала або його згоду з викладеним. Щостосується слів "дата" та "кількість", вони також не є синонімами, отже, взаємозамінність в тексті не виправдана. У поняття "дата" (посліду, що вказує час) входить і число, і місяць, і рік, а число - це лише день календарного місяця. (Наприклад: "Прем'єра фільму відбудеться шістнадцятого числа "). Складаючи документ, ми фіксуємо саме дату, то є число, місяць і рік його оформлення. До лексико-стилістичним похибок відноситься і незнання особливостей лексичної сполучуваності слів в українській мові. Наприклад: "Погіршується рівень життя народу" (правильно: "Знижується рівень життя народу "). Невірно складено та пропозиція: "Щоб покращити криміногенну обстановку в місті, правоохоронні органи працюють в посиленому режимі ". "Криміногенний - сприяє вчинення злочину". Правильно: "Щоб змінити криміногенну обстановку в місті ..." або "Щоб поліпшити загальну обстановку в місті ... ". Непоодинокі випадки невірного вживання слів" головний "та" заголовний ". Так, в пропозиції "У фільмі" Летять журавлі "Тетяна Самойлова зіграла головну роль "слово" заголовний "було вжито в значенні" головний ",що невірно, оскільки "заголовний" означає "винесене в заголовок, чого в нашому прикладі не було (і не малося на увазі). А головну роль актриса зіграла у фільмі "Анна Кареніна", названому на ім'я героїні. Типовими для телерадіоефіру є похибки наступного роду: "Пожежа виникла на дуже високій висоті", "Репортер проводив репортерської дослідження "," Відрізнилися в цій операції нагороджені державними нагородами "," Говорячи про розмову з Степашиним, депутат відзначив... " Цей ряд можна продовжувати довго. Явища такого порядку в лінгвістиці прийнято називати тавтологією. Безсумнівно, розмовні елементи, просторічні вкраплення (саме вкраплення) мають право на життя в публіцистиці. Однак почуття міри в використанні засобів розмовного стилю у журналістів нерідко відсутня, наприклад: "Відвідувачі музею суцільно емведешнікі, музейники постаралися для них на славу ". Слід зауважити, що розмовна тональність у інформаційно - аналітичних програмах нерідко тяжіє до грубувато-просторічні, а то й зовсім підміняється нею. Свідчення тому - відверто нецензурна лексика: хавать, халява, козли, облажался, лізти в штани і ін. Що стосується іноземних слів, то необхідність деяких з них безперечна, але навіщо нам "конфронтація", "раунд", "саміт", "консенсус", "тінейджер", "шоу", "мімікрія", "брейн - ринг" і сотні інших! Сучасні масштаби запозичення згубні для російської літературної мови.

На жаль, дуже часто наша періодика багата на помилки різного типу, найпоширенішими з-поміж яких є суржикові покручі, тобто російські слова, вимовлені на український лад, або українські слова, оформлені по-російськи: утюг, міроприємство, ступєнька, клюква, мова йдеться і т. п. Наведемо приклади подібного явища з деяких газет: Масляну настільки шанували, що придумали (укр. - вигадали) назви для кожного з її днів [НМ, 22.02.09, № 13]; Вхід на фестиваль - безплатний (укр. - безкоштовний) [З, 18.01.11, № 1]; А банк і досі прид'являє (укр. - висуває) вимоги до сплати (укр. - щодо сплати) кредиту до так званого боржника [НМ, 19.01.11, № 12]; Результати податкових перевірок не примусять довго чекати (укр. - не забаряться) [НМ, 20.02.09, № 9]; А Галина, Олександр, Параска, Павло і Надія із своїми дітьми та внуками (укр. - онуками) … тішать її серце, збираючись у цьому гостинному домі [ВП, 15.01.11, № 10]; Її вислідили (укр. - вистежили) і розстріляли [ВП, 15.01.11, № 12]; Тому саксаганці придумали (укр. - вигадали) замінити стару металеву трубу сучасною пластиковою… [ВП, 18.01.11, № 8]; Тож надіємось (укр. - сподіваємось) на плідну співпрацю з нашими комунальниками [ВП, 18.01.11, № 9];

Так історично склалося, що Правобережна Україна довгий (укр. - тривалий) час перебувала у складі Речі Посполитої… [ВП, 18.01.11, №11]. Таких слів, що увійшли до нашої мови непроханими гостями, є багато. Ми настільки звиклися з ними, що часто й не помічаємо, як вони зриваються з уст. Правда, людина, яка стежить за своїм мовленням, за його культурою і чистотою, вживає русизмів менше, рідко хто не вживає зовсім, але більшість мовців, на жаль, не замислюється над своїм мовленням, не прислуховується до себе, внаслідок чого і виходить макаронічна мова. Ще одним суттєвим недоліком є плутанина з відмінками, несприйняття українських закінчень: Проблема підтоплення територій довгі роки була актуальна (прав. - актуальною) для Синельникового [ВП, 13.01.11, № 11]; Ще в новорічні свята побували в цій школі-інтернат (прав. - школі-інтернаті) спортивного спрямування [З, 10.01.11, № 3]; Але криворіжцям нічого не загрожувало, адже місто розташовано (прав. - розташоване) на твердому базальтовому пласті. [З, 18.01.11, № 14]; Олександр був найстарший (прав. - найстаршим) [ВП, 15.01.11, № 9]. Вона додала, що тим прокурорам, які не звертають увагу (прав. - уваги) на скарги людей, проводять суперечні або протизаконні дії, загрожує покарання. [ВП, 18.01.11, № 10]

Неправильна побудова речень іноді призводить до спотворення змісту таких конструкцій: Після Перемоги колишній солдат працював на відновленні народного господарства в своєму селі [ВП, 15.01.11, № 9]; У ході запеклих боїв з'єднання, у складі якого нищив фашистів командир ескадрону Костянтин Недорубов, стало гвардійським [ВП, 15.01.11, №11]; Якщо треба, то й трактора десь домовимось [З, 18.01.11, № 12]; Сьогодні й справді нічого навіть приблизного на цей рахунок не зустрінеш [З, 18.01.11, № 11].

Однак варто зазначити, що найчастіше в газетах все ж таки використовуються правильні конструкції, адже більшість журналістів - люди освічені і працюють над вдосконаленням мовної грамотності і культури. Доказом цього можуть бути цитати з місцевих газет: Протягом минулого року вони заощадили 35 міль-йонів кВт/год електроенергії [НМ, 19.01.11, № 12]; Затримували учнів і в комп'ютерних клубах у навчальний час [З, 15.01.11, № 3]; У Дніпродзержинську тривають роботи з благоустрою [НМ,13.01.11, № 7]. Найближчим часом приберуть хащі та будівельне сміття… [ВП, 13.01.11, № 11].

Зрозуміло, що будь-який суржик, чи українсько-англійський, чи українсько-російський, не може претендувати на статус норми, оскільки руйнує системи обох контактуючих мов. Особливо потерпає мова-сприймач, українська, бо їй нав'язується нездатність обходитися власними виражальними засобами. Спостерігаємо тенденцію до надання переваг англійській мові у контактах з українською, а це негативно впливає на мовну свідомість українців. Тож можна порадити журналістам, редакторам, усім, хто причетний до ЗМІ, впроваджувати українські слова замість іноземних скрізь, де вони можуть задовольнити потреби спілкування. Характерним для газетної мови на сучасному етапі є тяжіння до розмовних і просторічних елементів, а також до використання жаргонізмів. Прокрадаючись через ЗМІ в систему мови, такі мовні засоби з часом можуть стати приналежністю літературного стандарту. Так, наприклад, ми спостерігаємо помітний вплив соціальних жаргонів (молодіжного сленгу та кримінального арго) на сучасну мову преси. Автори досить вільно вводять у свої тексти арготизми та сленг і таким чином пропагують жаргонне мовлення. На жаль, ненормативна лексика стає нормою не тільки усно-розмовної мови, але й поширюється на мову преси. Помилковою є думка журналістів про те, що необхідно писати мовою, якою люди спілкуються щодня в побуті. Тому і дозволяють вживання у газетних публікаціях розмовних та жаргонних слів. І забувають, що ЗМІ повинні нести в народ культуру мовлення, а не розмовляти зниженою мовою.

Журналісти нерідко для своїх статей обирають насамперед лексику розмовної мови, бо вона має великий потенціал виражальних засобів, дає необхідний експресивний ефект, робить текст конструктивним. Такі елементи розмивають межі між "серйозними" стилями та розмовно-побутовими типами мовлення. Розмовна лексика надає повідомленню виразності, образності, емоційного забарвлення, тому й приваблює працівників ЗМІ. Іноді доцільне, свідоме використання елементів розмовно-побутового стилю, підпорядковане меті висловлювання, сприймається як цілком природне урізноманітнення мови, щоб краще та переконливіше розкрити певну думку. Головне, щоб такий словесний матеріал не став нормою мови преси. Просторічні, розмовні лексичні одиниці та синтаксичні конструкції знаходимо і в Київських газетах: Якщо брати кредит, то це обов'язково відіб'ється на ціні й до того недешевого хліба [З, 18.01.11, № 8]; А це завжди влітає у досить солідну копійку [З, 18.01.11, № 8]; А це, будемо називати речі своїми іменами, окреме явище, яке цікаве не лише селянам, а й жителям міст [З, 15.01.11, № 9]; Пенсійна реформа - дуже чутлива [З, 15.01.11, № 10]; Її представники спромоглися заткнути за пояс усіх своїх конкурентів [НМ, 17.04.09, № 8]; Автомобіль мав піти на сплату боргу [НМ, 19.01.11, № 23]; Вони отримали похоронку… [ВП, 15.01.11, 12]; Привітати старожительку району приїхали голова районної ради Віктор Куліковський, заступник голови райдержадміністрації Олександр Трофимюк, сільський голова Миколаївки Наталя Лисенко [ВП, 15.01.11, № 11]; Інколи скаржиться на болячки та забудькуватість [ВП, 15.01.11, №12]; Всі своїм вухам не повірили [ВП, 15.01.11, № 7 ]; Майстри-кулінари випікали обрядові короваї, пиріжки та іншу смакоту на фестивалі хліба [НМ, 02.07.10, № 22].

Жаргонні слова не мають лексичних відповідників у літературній мові, а можуть бути визначені лише через описову конструкцію. Використовуються слова із жаргону музикантів (тусовка, розкрутити), молодіжного жаргону (прикол, розслабуха), жаргону військових (дух, дембель, батя, салага), кримінального жаргону (зек, пахан, розколовся), жаргону наркоманів (наркота, ломка, ширка). Входження жаргонної лексики у стиль газет зумовлене насамперед її експресивністю, прагненням журналіста яскраво викласти думку, загострити увагу читача на певних реаліях суспільного й політичного життя. Наведемо деякі приклади використання жаргонізмів у газетах України: Тут Олександру дуже згодився набутий досвід у роботі нескорених патріотів, коли він з пацанами розклеював листівки, в полі обривав електронний зв'язок, що з'єднував німецькі об'єкти [ВП, 15.01.11, № 12]; Спочатку він слушно звернув увагу делегата УЄФА на дії наших фанів [НМ, 11.10.09, № 22]; На щастя, фарт не покинув збірну України після невдачі Шевченка [НМ, 11.10.09, № 7]; Команду Славена Біліча принизили по повній [НМ, 11.10.09]; Словом, почалося тертя [З, 15.01.11, № 3].

Іноді в газетах трапляються і стилістичні помилки. В. Костомаров пише: "Характеризуючи сьогоденний стилістичний смак, слід зазначити, що не просто насичення мови сумнівними словами і зворотами малюється його сутність, але й загальна свобода, не просто зняття заборони, але принциповий допуск будь-яких у даному випадку відповідних засобів виразу у мові газет. Іншими словами, він (тобто смак) характеризується ставкою на змішання, суміщення, зчленовування будь-яких одиниць мови, на неоднорідність мовної форми спілкування, на гетерогенність кожного окремого тексту" [2, с. 5]. Звичайно, така мішанина не сприяє підвищенню рівня національної культури. У контексті стилістики варто говорити й про таку лексику, яку більшість словників уводить до мовного обігу, проте при уважному аналізі все ж відбиває свої стилістичні недоліки. Йдеться насамперед про використання синонімів: Наш заклад - Київський національний університет має договори (можна - угоди) з Харківським національним університетом [ВП, 18.01.11, № 5]; … а також практично (можна - майже) всі підприємства, які споживають воду… [З, 18.01.11, № 6].

3.2 Граматичні та стилістичні помилки у ЗМІ

Незважаючи на відсутність дефіциту словникової чи довідкової літератури, мовна ситуація у сучасних ЗМІ за останні роки не змінилася на краще. І якщо на українському радіо ситуація порівняно непогана, то рівень телевізійного мовлення, а особливо українських перекладів рекламних текстів, прикро вражає. Викликає занепокоєння і ситуація в друкованих засобах масової інформації. Щороку виходить у світ значна кількість різноманітної довідкової літератури, двомовних словників, однак ситуація залишається стабільно незадовільною. Очевидно, що останнє десятиріччя називають "десятиріччям непрофесіоналів" цілком справедливо. Моніторинг мовних помилок є одним із засобів підвищення культури мовлення у ЗМІ. Звичайно, робота це дуже трудомістка, однак за умов добре продуманої політики заохочення і дисциплінарних стягнень вона дуже скоро може дати плідні результати. Адже одна справа говорити про, так би мовити, загальний стан справ, і зовсім інша - представити наочний результат дослідження культури мовлення і професійного рівня працівників окремого видання.

Перш за все слід зазначити, що граматична помилка - це помилка в структурі мовної одиниці: в структурі слова, словосполучення або пропозиції; це порушення якої-небудь граматичної норми - словотворчою, морфологічною, синтаксичною.

Пропонуємо зразок такого дослідження. Автором опрацьовано газети " 2001 - 2012 роки (30 номерів, близько 1100 сторінок газетного тексту). Всі мовні помилки об'єднано у групи за таким принципом: "Орфографічні (граматичні)", "Пунктуаційні", "Стилістичні". Однак у зв'язку з великою кількістю однотипних помилок ми виділили ще підгрупи: "Чергування В/У", "Чергування З/ІЗ", "Чергування Й/І", "Русизми", "Помилки при наборі".

Розділи " Граматичні ", " та " Стилістичні помилки " побудовані за схемою "Надруковано/Потрібно ", бо саме такий спосіб видався нам найбільш доцільним для наочної демонстрації цього виду помилок.

Чергування у/в:

1. Потрібно було вжити у:

а) між приголосними:"нині їх вже перераховано" [УП, №1, 03.01.10, с. 3, 57]. "мав врегулювати закон…"[УП № 2, 05.01.10, с. 2, 57]."Верховна Рада приймає бюджет в терміни…" [УП №10, 19.01.10, с. 3, 57]. "можна з впевненістю…" [УП №12, 23.01.10, с. 3, 57]. "коли б в столиці…" [УП №12, 23.01.10, с.4, 57]. "надходження коштів в грошовому вимірі…"[УП №13, 24.01.10, с. 3, 57]. "чисельність всього персоналу" [УП №13, 24.01.10, с. 14, 57]. "протягом всього минулого року" [УП №20, 02.02.10, с. 4, 57]. "з введенням в дію" [УП №21, 03.02.10, с. 5, 57]. "такий документ вперше розробляється" [УП №22, 06.02.10, с. 1, 57]. "…військ в межах їх штатної чисельності…" [УП №22, 06.02.10, с. 7, 57]. "…з урахуванням взятих на себе міжнародних зобов'язань" [УП №24, 08.02.10, с. 3, 57]. "За останні 10 років в районі…"[УП №24, 08.02.10, с. 5, 57]. "шляхом впровадження інвестицій"[№24, 08.02, с.8]. "Ось вже 22-й раз…" [№26, 10.02.10, с.2, 57]. "становив всього …" [№28, 14.02.10, с. 4, 57].

б) на початку речення перед приголосним:

"Для цього було відмінено 259 постанов. Всі мають діяти в однакових умовах…"[КЗ №13, 24.01.12, с. 3, 58]. "…загалом. В сучасній Україні…" [КЗ №13, 24.01.12, с. 4, 58]. "…понад 40 тисяч жителів. В тім числі 65 відсотків…"[КЗ №24, 08.02.12, с.5, 58 ]. "…зауважив Президент. Всі хочуть мати …прибутки"[КЗ №37, 27.02.12, c. 3, 58]."…Олександр Димитров. В червні…" [КЗ №41, 03.03.12, с.3, 58]. "…Олексій Зайцев. Впродовж літа…"[КЗ №42, 06.03.12, с.9, 58]."…хворих корів. Вберегти нас від цієї біди…"[КЗ №44, 13.03.12, с.8, 58]. "…18 місяців. Впродовж…"[КЗ №46, 15.03.12, с.6, 58]. "…на 60 відсотків. Вже сама цифра…" [КЗ №75, 26.04.12, с.4, 58]. "…бюджет. Втрачено …ланку…" [КЗ №75, 26.04.12, с.5, 58]. "…інтелігент. Вчитель…" [№84, 16.05.12, с.13, 58]. "…ряд …заходів. Вперше створюються…" [КЗ №85, 17.05.12, с.3, 58]. "…підприємств. В той же час…" [КЗ №85, 17.05.12, с.7, 58]. "...тракторів. В противному разі…" [КЗ №90, 24.05.12, с.5, 58]. "…установ. В ході цих перевірок…" [КЗ №91, 25.05.12, с.4, 58]. "…препаратів. Вся інша медицина…"[КЗ №92, 26.05.12, с.11, 58]. "…проблем. Впродовж перших п'яти років…" [КЗ №94, 30.05.12, с. 14, 58]. "…обрисів. В країні…" [КЗ №95, 31.05.12, с. 6, 58].

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученням літер льв, св, тв, хв:

"деяка напруга в двосторонніх відносинах пов'язана з затримкою ратифікації" [УС № 2, 05.01.08, с. 3, 59]. "звільнити Петра Чалого в зв'язку…" [УС №15, 26.01.08, с.1, 59]. "проходили в вересні" [УС №20, 02.02.08, с.3, 59]. "у самому центрі міста, в двох кроках від Хрещатика…" [УС №24, 08.02.08, с.2, 59]. "захлинається в своїй безпідставній люті" [УС №25, 09.02.08, с.2, 59]. "банк ввів в обіг"[УС №42, 06.03.08, с.2, 59]. "Національний банк ввів в обіг" [УС №42, 06.03.08, с.2, 59]. "який, в свою чергу…" [УС №78, 04.05.08, с.1, 59]. "протягом трьох місяців в два етапи" [УС №83, 15.05.08, с.3, 59]. "З їх введенням в дію…" [УС №99, 07.06.08, с. 9, 59]. "на …заводі реактивів введено в дію" [УС №93, 29.05.08, с.7, 59]. "товарообіг вдвічі більший" [№107, 19.06.08, с. 7, 59]. "раптом вдвічі" [УС №95, 31.05.08, с. 5, 59]. "… завдань. В два з половиною раза збільшився обсяг…" [УС №98, 06.06.08, с. 4, 59].

Чергування й/і :

1. І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) Після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком.

Отже, треба було вжити і в таких конструкціях: "щоб йти далі" [КП №13, 24.01.11, с.3, 60]. "А по-друге, тут зуміли зробити такий євроремонт й поставили таке…обладнання" [КП №24, 8.02.11, с.2, 60]. "…безпосередніх винуватців й таку можливість підприємство втратило"[КП №38, 28.02.11, с.14, 60]. "міст й районів" [КП №48, 17.03.11, с.3, 60]. "художників й майстрів-вітражистів" [КП №49, 20.03.11, с.4, 60]. "розробив й запатентував" [КП №57, 30.03.11, с.4, 60]. "Україна хоче обговорити, аби з ймовірного квотування були виключені українські підприємства." [КП №66, 12.04.11, с.3, 60]. "…перетворити на вантажний й зворотним рейсом…" [КП №79, 5.05.11, с.3, 60].

Таблиця № 1

Висновки

Засоби масової інформації (ЗМІ) вже давно перетворилися на найважливішу складову частину нашого громадського життя. Це явище в різних аспектах намагаються осмислити політологи, соціологи, філософи, культурологи, психологи та ін. Сьогодні ЗМІ розглядається як інструмент формування суспільних поглядів та настроїв. Вони створюють публічний дискурс - найбільш впливовий та авторитетний різновид мовлення. Це дає підстави припустити думку, що мова є основним засобом керування суспільством; через мовлення формуються суспільні помисли, ідеологія, настрій суспільства тощо, тобто мова організує діяльність суспільства та керує ним. На сучасному стані розвитку суспільства мас-медіа займають панівну позицію як сфера мовленнєвої діяльності. Ця сфера має власну конструктивну специфіку, яка виявляється у відсутності універсальних законів застосування мови в масовому спілкуванні. До того ж, мовлення масової інформацій не є аналогічним мовленню не тільки художньої літератури, але й так званому публіцистичному стилю. Воно утворюється та функціонує за власними принципами, окреслення яких є метою бакалаврської роботи. Мова сучасних українських засобів масової інформації привертає до себе увагу багатьох лінгвістів. Це - багатюще джерело для дослідження новітніх тенденцій у розвитку сучасної літературної мови. Одним із найпомітніших процесів, що відбуваються у нашій мові сьогодні, є процес активного поповнення лексики української мови.

В першому розділі ми розглянули природу, особливості та специфіку порушень мовної норми, де виокремили поєднання в ній екстра - та інтралінгвальних характеристик та девіатологічний ресурс її динаміки. Отже, можемо зазначити, що визнання нормативності ґрунтується на: 1) відповідності структурі мови; 2) факті масової та регулярної відтворюваності мовного явища у процесі комунікації; 3) суспільному схваленні та визнанні відповідного явища нормативним [7, с. 338].

І підсумовуючи вивчене, можна дійти таких висновків:

1) мовна норма є лінгвістичною, історичною та соціальною категорією;

2) основними ознаками, які характеризують мовну норму, є її стійкість та динамізм;

3) ступінь володіння нормою може свідчити про походження індивіда та його соціальне становище.

Щодо девіатологічного ресурсу динаміки мовної норми, то можна зробити висновки, що у під час дослідження помилок науковці звертаються до диференціації "навмисних" (усвідомлених) і "ненавмисних" (неусвідомлених) помилок. Це відбувається здебільшого тому, що в основі усвідомлених спотворень мови лежать засоби стилістики, які традиційно не трактуються як помилки. Навмисні помилки, зі стилістичного погляду, часто вважаються нормою, проте з орфографічного, морфологічного аспектів - відхилення від норми.