Комунікативний аспект вживання прийменника

2.2 Характер відношень, які визначені прийменниками

По характеру відношень, що виражаються французькі прийменники неоднотипні: якісь з них визначають відношення більш чи менш конкретні, інші - абстрактні.

Прийменники, які втратили лексичне значення, називаються порожніми (vides de sens) та використовуються для визначення загального відношення граматичного підпорядкування одного слова іншому. Самі по собі такі прийменники нічого не визначають. Найбільш абстрактні значення можна спостерігати у вживанні прийменників а, de. В реченнях L'оиvrier arrive а Moscou ma L'ouvrier travaille а Moscou прийменник а самостійного значення не має та служить для приєднання додатка Мoscou до дієслова.

До цих прийменників, які не мають конкретного значення, можна віднести так звані напівпорожні прийменники (рrйpositions а demi-vides), аvес, еп, раr, роиr, sиr, sous, які інколи визначають загальне відношення граматичного підпорядкування.

Існує також група прийменників, які зберегли зміст (prepositions а valeur prйcise) та які виражають конкретні відношення, наприклад: просторові (devant, derriиre), часові (avant, aprиs).

Володіючи конкретним значенням, ці прийменники, як і напівпорожні, можуть виражати відношення у прямому й непрямому розумінні.

Sens propre Sens figurй

(Особисте значення) (Переносне значення)

Моп frиre fait ses etudes avec Il fait ses йtude avec beaucoup

son аті d'attention

// a luttй pour la paix L'enfant est malade pour avoir

pris froid

Ils a s'assirent sur un banc II m'interrogeait sur notre vie

Le tapis est sous la table Le public reste charmй sous

l'impression du spectacle

Les pionniers travaillent devant Ils ne reculent pas devant les

leur Palais difficultйs de leur travail

Більшість складених прийменників використовується для уточнення конкретних відношень:

1) часових: avant de, lors de,

наприклад: Avant de mettre sa clef dans la serrure, il fixa sur son frиre un regard profond (Martin du Gard) ;

Lors de notre sйjour а Paris, nous avons frйquentй l'opйra;

2) просторових: а cфtй de, au deза de, au delа de, au dedans de, au dehors de, au dessous de, au dessus de, au milieu de, auprиs de, prиs de, le long de, hors de, proche de,

наприклад: // marchait au milieu de la route. (Renard);

Les deux petits abandonnйs йtaient parvenus prиs du grand bassin (V. Hugo);

Cristophe ne trouvait donc pas auprиs de sa mиre un appui dans la crise qu 'il traversait (R. Rolland):

3) причинних: а cause de, de peur de, de crainte de, grвce а, en raison de, а dйfaut de, faute de,

наприклад: Vos affaires sont assez mauvaises ; ne vous en mкlez plus, de peur d'un nouveau dommage (A. France) ;

Et le combat finit, faute de combatants (J, Hanse) ;

Cet artiste a passй le concours grвce а son talent ;

4) слідчих: par suite de,

наприклад: Par suite de arrangements pris entre eux, vous serez payй (Ac.);

5) мети: afin de, de faзon а, de maniиre а,

наприклад: Vous faisiez semblant de pйcher, afin de mieux dissimuler vos projets

(Maupassant) ;

A la derniиre exposition on a disposй les fleurs de maniиre а mettre en йvidence les plus belles roses de notre jardin ;

6) способу дії: а l'insu de, а force de, au moyen de, en dйpit de, а l'aide de, au prix de,

наприклад: A force de forger, on devient forgeron (prov.) ;

Cp enfant fait l'йcole buissonniиre а Vinsu de sa mиre qui est au travail ;

7) замісних: au lieu de, loin de та ін.,

наприклад: Loin d'adoucir mon sort, mon frиre et mes deux sњurs s'amusиrent а me faire souffrir (Balzac) ;

Peu а peu , elle eut pitiй de tout ce qui manquait а Julien, au lieu d'en кtre choquйe (Stendhal).

У сучасній французькій мові сфера застосування складених прийменників завжди помітно розширюється, кількість їх поповнюється такими як histoire de, rapport а, які були створені колись у практиці розмовної мови, потрапляють поступово в літературну мову.

Наприклад: Sur le trottoir de la station, il laisse passer successivement deux rames, histoire de s'assurer que, а chaque fois, il ne reste personne sur le quai. Il monte dans le troisiиme train et cinq minutes plus tard, il se retrouve Porte d'Italie (Laffitte).

2.3 Французькі прийменники, прості та складені

Французькі прийменники бувають прості, тобто нерозкладені, та складені (див. додаток 1.). Складені тобто утворені з двох чи кількох слів, та які виникли у процесі розвитку французької мови (locutions prйpositives) шляхом сполучення простих прийменників а, de, en, par з прислівниками чи іменниками, а прості постають у вигляді одного слова.

Питання про включення в склад прийменників не тільки простих, але й складних утворень, різними дослідниками вирішується по-різному. Одні з них, розглядаючи французькі прийменники, об'єктом дослідження обирають виключно прості утворення, то інші, навпаки, вважають можливим поряд з простими прийменниками описувати складені прийменники, трактуючи останні або ж як функціональні еквіваленти прийменників, або ж просто як один з двох морфологічних різновидів прийменників. Останньої думки дотримується й доктор філологічних наук Тер-Авякян Г.А. у своїх роботах, який вважає, що хоча з формально-морфологічної точки зору утворення типу afin de, а force de, а l'aide de та ін. та являють собою не слова, а сполучення слів, тим чи менш з функціонально-синтаксичної точки зору вони нічим не відрізняються від загальноприйнятих прийменників. До того ж спірним стає питання про відокремлення тих чи інших утворень до простих чи ж до складених прийменникам (пор., наприклад, точку зору В. Брендаля та К. Тогебю, які виключають з числа простих прийменників такі утворення як envers, malgrй, parmi, з точки зору Ж. Дамурета та Е. Пишона, які додають до простих прийменників утворення d'aprиs).

Віднесення до складу прийменників не тільки простих, але й складних утворень ставить запитання про обмеження сталих сполучень, якими є сполучення, які функціонують в якості складених прийменників, від схожих з ними вільних сполучень. Жоден з зазвичай зазначених критеріїв розмежування сталих та вільних сполучень не є універсальним, тобто обов'язковим та разом з тим достатнім для визначення будь-якого сполучення як вільного чи сталого. Для цього, як правило, необхідна наявність не одного, а декількох ознак, які до того ж часто є різними для різних типів сполучень. Неоднакові ці ознаки й для різних типів складених прийменників.

Для відсубстантивних прийменників, які являють собою сполучення з іменником в якості стрижневого компонента, основним показником стійкості служить семантичне переродження цього іменника та зв'язана з ним зміна його дистрибуції. Семантика іменника підлягає двоякого роду змінам: з одного боку, відбувається послаблення чи навіть утрата його предметного значення, з іншого - у нього можуть виникнути нові, відносні (непредметні) значення, якими воно не володіє в інших сполученнях. Окрім семантики змінюється й дистрибуція іменника, в результаті чого він втрачає характерну для цієї частини мови здібність супроводжуватись прикметником та детермінативом. Результатом зміни дистрибуції може виявитись також таке її звуження, при якому іменник зберігає здатність вживання у складі лише єдиного сполучення (а l'insu de, а rez de, au ras de).

Віддієслівні складені прийменники у французькій мові багато численні та утворюються при цьому тільки від безособових форм дієслова, а саме від інфінітива (а partir de) чи від дієприслівника (йtant donnй, у compris). Для сполучень, які включають інфінітив, основним показником їх сталості служить архаїчність самої конструкції «а + інфінітив + de», замість якої сучасна мова користується конструкцією з герундієм чи з дієприкметником, а для сполучень, які включають дієприкметник, таким показником служить їх незмінність в положенні перед іменником (йtant donnй cette circonstance, y compris ma femme).

До відадвербальних складених прийменників слід було б віднести утворення, які вживаються лише при наявності в них двостороннього зв'язку, тобто за умови, що простий прийменник у їхньому складі виступає як обов'язковий компонент (auprиs de, contrairement а), або утворення, у складі яких прислівник набуває значення, яким воно не володіє в самостійному вживанні (relativement а). Що стосується інших відадвербальних утворень, то вони можуть розглядатись як складені прийменники лише в певних випадках. Такими є утворення, останній компонент яких (простий прийменник) може випадати, а самі вони у такому присіченому вигляді можуть вживатись як прислівники (тіор. а cфtй de - а cфtй), та утворення, здатні перетворюватись в прислівник шляхом заміни компоненту de (+ N) вказівним чи присвійним прикметником (тюр.я / 'йgard de - а cet йgard; а l'insu de + а son insu).

Для утворень, які являють собою сполучення тільки службових слів, основним показником їхньої сталості служить чи наявність в них значення, яке не являє собою суми значень їхніх компонентів (а la, en tant que), чи неможливість вживання одного з компонентів в якості прийменника привісут-ності інших компонентів (de dessous, de dessus, par delа, par devers).

Відокремлення прийменників від сполучників виявляється ускладне ним у тих випадках, коли відбувається дійсне чи уявне порушення меж між прийменниками, з одного боку, та підрядними чи сурядним сполучниками, з іншого. .

В опозиції «прийменник - підрядний сполучник» порушення такого типу спостерігаються як з боку прийменника, так і з боку сполучника у тих випадках, коли перший вводить не слово, а речення, а другий, навпаки, вводить речення, а не окреме слово:

Prйparez-le pour quand j'irai, pour ai j'y allais (Brunot) - Bien que philosophe, M. Homais respectait les mort. (Flaubert)

В результаті аналізу в магістерській роботі показується , що в прикладах першого типу, всупереч видимості, не втрачає прийменникової функції та не перетворюється в сполучник, а в прикладах другого типу в свою чергу не відбувається зворотного процесу, який призвів би до перетворення сполучника в прийменник.

В опозиції «прийменник -- сурядний сполучник» ускладнення даного плану спостерігаються у тих випадках, коли відбувається функціональне та семантичне зближення деяких прийменників та сполучників. Прикладом такого зближення може служити паралельне вживання прийменника avec та сполучника et в окремих сполучниках (типу confondre le bien avec le mal -confondre le bien et le mal) та таке ж вживання прийменника а та сполучника ou (в сполученнях типу cinq а six mois cinq ou six mois). Складність відмежування прийменника та сполучника в подібних випадках пов'язана з відсутністю у французькій мові формальних показників, які відрізняють прийменник від сполучника. Здатність управляти відмінком іменника, відрізняє прийменник від сполучника у мовах, де іменник відмінюється (пор., наприклад, в українській мові сполучення «плутати грішне з праведним» та «плутати грішне та праведне»), не може служити критерієм у французькій мові, де відмінювання іменників відсутнє. Складність відмежування прийменника та сполучника в випадках, які розглядаються збільшується відсутністю семантичних різниць між avec та et чи між а та ou в наведених випадках. Однак разом з тим не надається змоги розглядати у цих випадках нейтралізацію розбіжностей, що спостерігається, між прийменниками та сполучниками як свідоцтво перетворення прийменників avec та а в сполучники чи перетворення сполучників et та ou в прийменники, якщо говорити про властивості цих слів не за особливостями їх вживання в окремих сполученнях, а виходячи з усієї сукупності їх вживань, де avec та а безумовно проявляють себе як прийменники, а et та ou - як сполучники.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ

Як і за значенням, по своєму виникненню, утворенню та по характеру відношень французькі прийменники також є неоднотипні. Одні з них виникли безпосередньо від латинської мови, інші ж утворені засобами французької мови на французькому ґрунті; одні з них визначають відношення більш чи менш конкретні, інші - абстрактні.

Сфера застосування складених прийменників завжди помітно розширюється у сучасній французькій мові, кількість їх поповнюється такими, які були створені колись у практиці розмовної мови, потрапляють поступово в літературну мову.

Існують прийменники, які втратили лексичне значення та напівпорожні, які зберегли зміст та які виражають конкретні відношення. Володіючи конкретним значенням, напівпорожні прийменники, можуть виражати відношення у прямому й непрямому розумінні. Більшість складених прийменників (часових, просторових, причинних, мети, замісних) використовується для уточнення конкретних відношень.

В результаті аналізу в магістерській роботі показується, що для відсуб-стантивних прийменників, всупереч видимості, не втрачає прийменникової функції та не перетворюється в сполучник, а в прикладах з відадвербальними прийменниками в свою чергу не відбувається зворотного процесу, який призвів би по перетворення сполучника в прийменник.

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЇ ПРИЙМЕННИКІВ ПРИ ВИРАЖЕННІ СИНТАКСИЧНИХ ВІДНОСИН У ВІДПОВІДНОСТІ З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Оскільки в сучасній французькій мові у іменників немає відмінкових флексій, синтаксичні відносини виражаються за допомогою артикля, прийменників, певного порядку слів, а в усному мовленні також інтонаційними засобами, які на письмі передаються пунктуацією. Відмінною особливістю сучасної французької мови є широке використання прийменників та прийменникових конструкцій для вираження синтаксичних відносин в словосполученнях. Однак широка сфера застосування прийменників не виключає можливості й безприйменникових конструкцій: Наприклад:

Maоtre Nicless, taverniиre, regrettait d'avoir reзu chez lui ces gens-lа (V. Hugo, L'homme qui rit) ;

L'habitude est notre seconde nature (prov.).

В безприйменникових словосполученнях підпорядкування виражається формою підпорядкованого слова та його місцем по відношенню до головного слова словосполучення. В прийменникових же словосполученнях характер підпорядкованого зв'язку виражається прийменниками та формою залежного слова. Форми підпорядкування неоднорідні. Підпорядкований зв'язок та форми його вираження залежать від мети висловлювання, від думки, яка виражається. Основу словосполучення складає головне слово, функції якого виконують знаменні частини мови, які володіють певними морфологічними якостями. Тому розділення словосполучень на групи пов'язане з вченням про частини мови. Кожній частині мови властиві свої, типові для неї, підпорядковані зв'язки та характерні особливості управління. Спостереження показують, що в сучасній французькій мові управління буває присубстантивним, приад'єктивним та прислівниковим.

3.1 Присубстантивне управління

В присубстантивному управлінні іменник доповнюється іншим іменником (у прийменниковій чи безприйменниковій конструкції), прикметником та інфінітивними зворотами у прийменниковій конструкції:

Je suis ouvrier tourneur. (P. Vaillant-Couturier. Les bвtisseurs de la vie

nouvelle) ;

Les jours sont proches oщ notre partie retrouvera son indйpendance, oщ l'URSS vaincra (S. Tйry, l'Histoire de Danielle Casanova) ;

L'idйe de revoir ses camarades lui remettait de la joie au cњur (A. France, Le livre de mon ami).

3.1.1 Вживання прийменника de

В присубстантивному управлінні застосовуються різноманітні прийменники. Вони відносяться до різних прийменників та різних відмінків в українській мові. Прийменник de відповідає в українській мові родовому відмінку в прийменниковій та безприйменниковій конструкції. Він вживається в називної конструкції (іменник - прийменник de - іменник):

1. При зазначенні висхідної точки напрямку дії в значенні українського прийменника з:

Le professeur de Kyiv - Професор з Києва

Votre lettre de Paris - Ваш лист з Парижу

Un coup de fusil - Постріл з рушниці

La sortie du mйtro - Вихід з метро

2. При вираженні відношення належності, де прийменник de передається формою родового відмінка іменника:

La sonate de Mozart - Соната Моцарта

Le pиre de mon ami - Батько мого друга

Le journal de ma sњur - Газета моєї сестри

3. Якщо залежний член словосполучення відноситься до іменника, який означає кількість чи місткість, прийменник de передається також формою родового відмінка іменника:

Un kilo de pain - Кіло хліба

Un groupe d'enfants - Група дітей

Une abondance de paroles - Дуже багато слів

Un verre d'eau - Склянка води

Une tasse de cafй - Чашка кави

Un vase de fruits - Ваза фруктів

Un bouquet de roses - Букет троянд

4. При визначенні предмету, який виконує дію, сполучення з приймен ником de відповідає в українській мові родовому відмінку іменника:

Les cris d'un enfant - Крики дитини

Le chant des oiseaux - Спів птахів

Le coup du tonnerre - Удар грому

Le bruit du torrent - Шум потоку

Le bavardage des gamins - Базікання хлопців

5. При зазначенні дії, направленого на будь-який предмет, сполучення з прийменником de відповідає в українській мові родовому відмінку іменника:

La prise de Berlin - Взяття Берліну

La dйfense de Sйbastopol - Захист Севастополя

L'attaque des avant-postes - Атака передових постів

Le bloque d'un port - Блокада порту

6. При зазначенні предмету та місця його знаходження сполучення з

прийменником de передається в українській мові прийменником на та місцевим відмінком іменника:

L'hфtel de la rue N... - Готель по вулиці H...

L'exposition de la perspective de notre - Виставка на проспекті нашого

ville міста

7. При зазначенні предмету та його назви. В українській мові ця конструкція

передається називним відмінком, родовим відмінком іменника в безприйменниковій конструкції та прикметником:

La ville de Paris - Місто Париж

Le palais d'Hiver - Зимовий палац

Le palais de Versaille - Версальський палац

La place de la Concorde - Площа Згоди

8. При зазначенні якості чи ознаки, вирізняє та вказує призначення, речовину, вид спорту, іменник з прийменником de співвідноситься в українській мові з прикметником:

Un artiste de talent - Талановитий артист

Une dйcouverte de grande valeur -Дуже цінне відкриття

Une maison de bois - Дерев'яний будинок

Un vase de cristal - Кришталева ваза

Un manteau d'hiver -Зимове пальто

Un chapeau d'йtй -Літній капелюх

Le chemin de fer -Залізна дорога

Un poisson de mer -Морська риба

Un oiseau de chant - Співучий птах

9. При зазначенні явища та часу його здійснення сполучення з прийменником de передається в українській мові прикметниками:

Le dйjeuner du matin - Ранковий сніданок

Le repas du soir - Вечірня їжа

Le spectacle du soir - Вечірній спектакль та ін.

10. Називні конструкції з інфінітивом (іменник - прийменник de - інфінітив) зустрічаються при зазначенні волевиявлення:

L'envie d'йtudier - Бажання навчатись

Le dйsir de chanter - Бажання співати

La promesse de prendre part а - Обіцянка взяти участь у

la confйrence конференції

11. При вираженні можливості чи необхідності якоїсь дії: Le besoin de prendre l'air - Потреба гуляти

La possibilitй de finir le travail avant terme - Можливість закінчити роботу достроково

12. При зазначенні часу виконання якоїсь дії:

L'heure de commencer le travail - Час починати роботу

Le moment de terminer la construction - Час закінчити будівництво

de la maison будинку

Le temps dу faire du ski est arrivй - Час кататись на лижах настав

3.1.2. Вживання прийменника а.

Прийменник а багатозначний. В українській мові він передається різними прийменниками та відповідає різним відмінкам. В присубстантивному управлінні (іменник - прийменник а - іменник) прийменник а вживається:

1. При зазначенні предмету та його призначення. У цьому випадку

прийменник а відповідає в українській мові прийменнику для в сполученні з родовим відмінком іменника:

Un verre а vin - Склянка для вина

Une tasse а cafй - Чашка для кави

Un pot au lait - Горщик для молока

В деяких випадках ця конструкція передається в українській мові прикметниками:

Une brosse а dents - Зубна щітка

Une cuiller а thй - Чайна ложка

Une arme а feu - Вогнепальна зброя

2. При зазначенні особи, предмету та його місцезнаходження приймен- ник а відповідає в українській мові родовому відмінку іменника:

Un professeur а la facultй des lettres - Професор філологічного факультету

Un docteur es sciences а l'Ecole - Доктор наук Медичного інституту

de Mйdecine

Un artiste а la Comйdie Franзaise - Артист Французької Комедії

3. В додатках, які вказують міру, вартість чи спосіб дії, прийменник а

передається в українській мові прийменником за в сполученні з орудним відмінком іменника:

Une йtoffe а prix rйduit - Тканина за зниженою ціною

Des vases а cinquante grivnas - Вази за 50 гривень

Une robe а la derniиre mode - Сукня за останньою модою

Un manteau а la franзaise - Пальто по французькій моді

4. При визначенні характерних ознак іменника, який доповнюється прийменник а відповідає українському прийменнику з в сполученні з оруд- ним відмінком іменника:

Une femme aux yeux noirs - Жінка з чорними очима

Une fillette aux joues vermeilles - Дівчина з рум'яними щоками

Un chapeau а larges bords - Капелюх з широкими крисами

5. Інколи особливості, які вирізняють іменник передаються

словосполученням з прийменником а, де останній відповідає українському прийменнику під та місцевому відмінку іменника:

La maison au toit rouge - Будинок під червоним дахом

Une poule а la sauce blanche - Курка під білим соусом

6. При визначенні місця, напрямку якоїсь дії прийменник а відповідає в

українській мові прийменникам у та на в сполученні зі знахідним відмінком іменника:

Un voyage а la campagne - Подорож у село

L'arrivйe а la ville - Прибуття у місто

L'excursion au bord de la mer - Екскурсія на узбережжя

В присубстантивному управлінні з інфінітивом (іменник - прийменник а - інфінитив) вказується предмет та його призначення. Ця форма мовлення передається в українській мові описово, зазвичай за допомогою речення, а в окремих випадках прикметником чи дієприкметником:

Un livre а relire - Книга, яку потрібно перечитати

Un article а revoir - Стаття, яку потрібно переглянути

Une traduction а йcrire - Переклад, який потрібно написати

Une conversation а n 'en pas finir - Нескінченна розмова

Une machine а coudre - Швацька машинка

Une machine а йcrire - Друкарська машинка

3.1.3 Вживання прийменника en

Прийменник en багатозначний. Його використовують в присубстантивному управлінні (іменник - прийменник en - іменник) в значенні різних українських прийменників:

En вживається:

1. При зазначенні предмету чи матеріалу, з якого він зроблений. В да- ному значенні в українській мові використовується прийменник з в спо- лученні з родовим відмінком іменника чи прикметника:

Une maison en bois - Будинок з дерева - дерев'яний будинок Un vase en porcelaine - Ваза з фарфору - фарфорова ваза

Un monument en marbre - Пам'ятник з мармуру -

мармуровий пам'ятник

2. При зазначенні явища та місця його відбування застосування прий- менника en відповідає українському прийменнику у (в) в сполученні з місце- вим відмінком іменника:

Un dоner en ville - Обід у місті

Un voyage en pleine mer - Подорож у відкритому морі

Une excursion en Alger - Екскурсія в Алжирі

3. При зазначенні явища та характеристики способу його вираження прийменник en передається в українській мові прийменниками у та на в спо- лученні з місцевим відмінком:

Une promenade en bateau а vapeur - Прогулянка на пароплаві

Une explication en deux mots - Об'ява у двох словах

Une comйdie en prose - Комедія у прозі

4. При характеристиці ознаки явища сполучення з прийменником en вживається в значенні українського прийменника по та давального відмінка іменника:

Un aveu en consience - Зізнання по совісті

Une conclusion en bonne justice - Висновок по справедливості

5. При зазначенні місця та способу його використання вживання прий- менника en відповідає українському прийменнику під в сполученні з орудним відмінком іменника:

Un terrain en potager - Земельна дільниця під городом

Une terre en verger - Земля під фруктовим садом

6. При уточненні професії прийменник en відповідає українському прийменнику по в сполученні з відмінком іменника:

Peintre en йmail - Живописець по емалі

Peintre en miniature - Живописець по мініатюрі

Однак при визначенні вченого ступеня прийменник en не перекладається:

Docteur en mйdecine - Доктор медичних наук

Docteur en droit - Доктор правових наук

3.1.4 Вживання прийменника dans

Прийменник dans використовується при визначенні просторових відносин. У цьому випадку (іменник - прийменник dans - іменник) він передається в українській мові за допомогою прийменника у та знахідного і місцевого відмінків чи прийменника на та місцевого відмінка іменника:

Un voyage dans la ville voisin - Подорож у сусіднє місто

Les йtoile dans le ciel - Зорі на небі

Порівняно рідше прийменник dans використовується для вираження способу дії (дієслово та іменник - прийменник dans - іменник). У цьому випадку прийменник dans в українській мові відповідає прийменнику по та давальному відмінку іменника:

Repasser une robe dans les plis - Прасувати сукню по зборкам

3.1.5 Вживання прийменника pour

Прийменник pour вживається у наступних випадках:

1. Для вираження мети чи призначення прийменник pour (іменник -прийменник pour - іменник) використовується в значенні прийменника для в сполученні з родовим відмінком іменника:

Un spectacle pour les enfants - Вистава для дітей

Un livre pour les йcoliers - Книга для школярів

Une traduction pour les touristes - Переклад для туристів

2. При визначенні почуттєвих сприймань вживання прийменника pour відповідає українському прийменнику до в сполученні з давальним відмін- ком іменника:

L 'amour pour sa Partie - Любов до Батьківщини

Le dйgoыt pour l'alcool - Відраза до алкоголю

Le goыt pour la peinture - Смак до живопису

3. Інколи прийменник pour відповідає українському прийменнику до, який вживається в даному випадку в сполученні зі знахідним відмінком іменника:

Le dйpart pour la ville - Від'їзд до міста

Mot pour mot - Слово до слова

4. В окремих випадках прийменник pour вживається в значенні україн- ського прийменника за в сполученні зі знахідним відмінком іменника:

Њil pour њil, dent pour dent - Око за око, зуб за зуб

3.1.6 Вживання прийменника par

В присубстантивній конструкції (іменник - прийменник par - іменник) прийменник par визначає:

1. Предмет чи явище ти особу, яка її виконує. В українській мові сполучення прийменника par передається давальним чи родовим відмінками іменника в безприйменниковій конструкції:

La dйcouverte de l'Amйrique par - Відкриття Америки

Christophe Colomb Христофором Колумбом

Un livre par P. Mйrimй - Книга П. Меріме

2. Дія та спосіб його виконання. В даному випадку прийменник par передається в українській мові орудним відмінком іменника без прийменника чи давальним відмінком:

Un vol par avion - Переліт літаком

Transmission par la radio - Передача по радіо

Прийменник par вживається при визначенні частин цілого; йому відповідає український прийменник по в сполученні з давальним відмінком іменника:

Rйpйtition du programme par parties - Повторення програми по частинах

Une traduction par phrases - Переклад по фразах

3.1.7 Вживання прийменника chez

При визначенні явища, яке спостерігається дома, у країні, в людині чи у творах письменників, вживається прийменник chez в значенні українського прийменника у в сполученні з родовим відмінком іменника:

Une belle idйe chez M. Thorez - Чудова ідея у M. Тореза

L 'organisation du travail chez les - Організація роботи у українців

Ukrainiens

La soirйe chez ce musicien - Вечір у цього музиканта

Le sйjour chez ce mйdecin - Перебування у цього лікаря

Інколи прийменник chez вказує місце, куди спрямований предмет. Цій формі мовлення відповідає в українській мові прийменник до в сполученні з давальним відмінком іменника:

La visite du mйdecin chez son malade - Візит лікаря до свого хворого

Le retour chez son pиre - Повернення до свого батька

L'arrivйe chez ses amis - Прихід до своїх друзів

3.1.8 Вживання прийменника sur

В присубстантивному управлінні прийменник sur використовується у різних значеннях:

1. При вираженні просторових відносин прийменник sur визначає міс- це явища чи дії. В українській мові він передається прийменником на в спо- лученні з місцевим відмінком іменника:

Le toit sur la maison - Дах на будинку

La tкte sur l'oreiller - Поклав голову на подушку

La rйpйtition du spectacle sur la scиne - Репетиція вистави на сцені

2. При зазначенні напрямку чи призначення якогось явища приймен- ник sur передається в українській мові прикметником чи прийменником на в сполученні зі знахідним відмінком іменника:

Impфt sur le revenu - Прибутковий податок

Impфt sur le superflu - Податок на надлишок

La vue sur les montagnes du Caucase - Вид на гори Кавказу

3. При визначенні змісту думки прийменник sur відповідає в українській мові прийменнику про в сполученні з місцевим відмінком іменника:

Ses idйes sur l'histoire de la langue - Його думки про історію

franзaise французької мови

Le doute sur la vйritй de ses promesses - Сумніви про правдивість його обіцянок

La conversation sur les derniиres nouvelles - Розмова про останні новини

4. При вираженні розуміння переваги прийменнику sur відповідають в українській мові прийменник над в сполученні з орудним відмінком іменни- ка:

Remporter la victoire sur l'ennemi - Здобути перемогу над ворогом

3.1.9 Вживання прийменника avec

Називна конструкція з прийменником avec (іменник - прийменник avec - іменник) служить для вираження сумісної дії. В українській мові ця конструкція передається з в сполученні з орудним відмінком іменника:

Un entretien avec son ami - Бесіда з другом

Un travail avec un copain - Робота з приятелем

Une discussion avec ses adversaires - Дискусія зі своїми супротивникам

3.2 Приад'єктивне управління

В приад'єктивному управлінні прикметник доповнюється прислівником, іменником та інфінітивом в прийменниковій конструкції. На українську мову такі вирази перекладаються по різному: прийменником до в сполученні з давальним відмінком іменника; інфінітив передається чи інфінітивом чи прийменником для в сполученні з родовим відмінком іменника:

Prкt au travail et а la dйfense - Готовий до праці та (до) оборони

Voici une question bien difficile а rйsoudre - Ось питання дуже складне для рішення

С 'est que Daniel/e voulait que la petite prit confiance, qu 'elle sentit en elle l'amie prкt а tout comprendre (S. Tйry, L 'histoire de Danielle Casanova) ;

prкt а tout comprendre - готова все зрозуміти

3.2.1 Вживання прийменника de

В приад'єктивному управлінні використовуються різні прийменники. Для вживання прийменника de характерно:

1. Вираження причинних відношень, де прийменник de відповідає в ук-ранській мові прийменнику від в сполученні з родовим відмінком іменника:

Rouge de honte - Червоний від сорому

Pвle de fatigue - Блідий від втоми

Muet de chagrin - Німий від горя

2. Вираження настрою, де прийменник de відповідає в українській мові прийменнику від в сполученні з родовим відмінком іменника, орудному відмінку без прийменника чи інфінітиву:

Heureux de son succиs

Heureux de vous voir

Ravi des rйsultats des recherches scientifiques

Charmй de travaille

- Щасливий від успіху

- Щасливий Вас бачити

- Захоплений результатами наукового дослідження

- Зачарований (можливістю) працювати

Etre digne d'entendre cette nouvelle

- Бути гідним почути цю новину

3.2.2 Вживання прийменника а

Прийменник а вводить додаток прикметника, визначаючи його об'єкт. При перекладі цих виразів на українську мову мо|кна використовувати прийменник для в сполученні з родовим відмінком іменника, прийменник до в сполученні з давальним відмінком іменника чи безприйменникову конструкцію:

Favorable aux йtudes

Сприятливий для занять

Sourd aux tendresses

Глухий до ніжностей

Sensible а l'attention

Accessible aux enfants

Utile а l'instruction

Чутливий до уваги

Доступний дітям

Корисний для просвітництва

3.3 Прислівникове управління

В прислівниковому управлінні зустрічаються додатки у вигляді другого прислівника, прикметника в значенні прислівника та іменника в прийменниковій конструкції:

Cet йtudiant parle trop vite. Cet ouvrier travaille fort bien. On ne fait rien de rien (prov.).

Прийменник de вживається після прислівників, які визначають кількість. В українській мові використовується родовий відмінок іменника без прийменника:

Beaucoup de monde - Багато людей

Tant de bruit! - Скільки шуму!

Peu de temps - Мало часу

3.4 Придієслівне управління

В придієслівному управлінні дієслово доповнюється іменником, прислівником чи інфінітивом іншого дієслова.

Dйfiez-vous de l'ennemi qui vous fait des prйsents (A. Dumas (pиre) , Les Trois Mousquetaires). Tirez le rideau, la farce est jouйe. (Rabelais, Oeuvre I). Il faut travailler qui veut manger (prov.). Travaillons bien, car le temps est prйcieux.

У дієслівних словосполученнях залежний іменник може виконувати функцію додатка об'єктного чи обставинного.

// traversait, avant huit heures, ce beau jardin pour aller en classe (A. France, Le livre de mon ami). Il ouvre la bouche, comme pour protester, mais il se tut (R. Vailland, Beau Masque). Je les fis installer dans une petite piиce et j'ordonnai d'apporter de l'eau tiиde pour soigner le pied de la sњurette (J. H. Rosny aоnй, Rйcits). Rose sent maintenant qu'avant d'aborder de nouveaux compagnons, elle doit dire quelque chose а cet homme qui marche а cфtй d'elle (J. Laffitte, Rose France).

В дієсловах, які не володіють повним значенням, зв'язок зі словом, яке доповнює є обов'язковим. До цієї групи дієслівних сполучень можливо віднести деякі дієслова, які виражають: можливість (pouvoir), волевиявлення (voulour, souhaiter), рух (aller), уміння (savoir), акт думки (dire, espйrer, demander), та інші дієслова, які визначають дію, типу: donner, trouver, faire та ін.

Danielle savait qu'elle pouvait compter sur elle (S. Tйry, L'histoire de Danielle Casanova). Зa doit кtre une surprise (J. Vallиs, Jacques Vingtras). Il ne faut pas juger les gens sur l'apparence (prov.). Il ne faut pas badiner avec le feu (prov.). Elle voudrait bien chanter, mais elle n 'y arrive pas (S. Tйry. L'histoire de Danielle Casanova). Comme elle savait vous йcouter! (Ibid). La souffrance n 'attriste pas, elle donne des force (Ibid). Allons faire un tour au casino (R. Vailland, Beau Masque). L'union fait la force (prov.). Elles trouvиrent la police а la porte, qui en dйfendait l'entrйe (S. Tйry, L'histoire de Danielle Casanova). Je vous souhaite une vie heureuse (J. Alezart, Lettres des communistes fusillй).

Якщо ж дієслово виражає дію, закінчену за змістом, вживання іменника, який доповнює необовязкове, але цілком можливе.

С 'est pourquoi bien souvent des gens tombaient de faiblesse dans les rues (S. Tйry, L'histoire de Danielle Casanova). Nous avons parlй longtemps (Ibid). Les ouvriers marchent. Ils marchent sur la Place Rouge. Les enfants se promиnent. Ils se promиnent au jardin.

Існують і такі дієслова, які для повного вираження думки потребують двох додаткових іменників. Сюди слід віднести дієслова типу priver, attribuer, accorder, introduire та ін.

Je te prive, pendard, de ma succession! (Moliиre, Tartufe, III, 6). Introduire la main dans une ouverture. Introduire une sonde dans une plaie. Introduire de l'eau dans un conduit (A. Hatzfeld, A. Darmesteter et A. Thomas, Dictionnaire gйnйral de la langue franзaise, v. II). Il y a longtemps qu'on attribuait la phtisie au climat. L'Acadйmie a accordй cette proposition au professeur de notre Universitй.

В придієслівному управлінні можливе вживання прийменникової та безприйменникової конструкції. Остання вживається після прямо перехідних дієслів:

Lire un livre - Читати книгу

Ecrire une lettre - Писати листа

Recevoir un journal - Отримати газету та ін.

Прийменникові конструкції вживаються після інших типів дієслів та широко застосовуються в сучасній французькій мові. Більшість прийменників багатозначні.

3.4.1 Вживання прийменника de

Особливо широко застосовуються конструкції з прийменником de:

1. При зазначенні вихідної точки дії після дієслова, який відповідає на питання звідки? {d'oщ). В українській мові прийменнику de відповідають прийменники з та від в сполученні з родовим відмінком іменника:

Ce train arrive de Paris - Цей потяг прибува з Парижу

Votre lettre est datйe de Kyiv - Ваш лист датовано з Києва

// ramasse les pommes qui sont tombйes - Він збирає яблука, які впали з

de l'arbre дерева

Le bateau а vapeur s 'est йloignй du bord - Пароплаввідійшов від берега

Ce mot vient du latin - Це слово походить від латинської мови

2. При зазначенні причини дії сполучення з прийменником de переда- ється в українській мові прийменником від та родовим відмінком іменника:

Sauter de joie - Стрибати від радощів

Crier de colиre - Кричати від гніву

Trembler de froid - Дрижати від холоду

3. При зазначенні способу дії сполученню з прийменником de в україн- ській мові відповідають різні форми: орудний відмінок іменника, місцевий відмінок з прийменником на, знахідний відмінок з прийменником в:

Montrer du doigt - Показувати пальцем

Battre du tambour - Бити в барабан

Jouer du piano - Грати на роялі

4. При вираженні способу дії сполучення з прийменником de переда- ється в українській мові прислівником чи прийменником у та місцевим від- мінком іменника:

Attendre de pied ferme - Чекати у повній рішучості

Au pied de la lettre - Буквально

Ecouter d'une oreille distraite - Слухати неуважно

5. При зазначенні акту думки та її змісту сполучення з прийменником de передається в українській мові прийменником про з іменником в місцево- му відмінку та знахідним відмінком іменника в безприйменниковій констру- кції:

Parler de la reconstruction de sa ville - Говорити про перебудову свого

natale рідного міста

Se souvenir des paroles de cette piиce - Згадувати про слова цієї п'єси

6. Спостерігаються також сполучення слів, в яких дієслово особової форми доповнюється інфінітивом з прийменником de (дієслово - приймен- ник de - інфінітив). Ця форма зустрічається в наступних випадках:

А. Після дієслів, які виражають волевиявлення:

Ordonner d'ouvrir la fenкtre - Наказати відкрити вікно

Commander de s'arrкter - Командувати зупинитись

Dйfendre de fermer la porte - Забороняти закривати двері

Б. При вираженні необхідності дії : Etre obligй de partir - Бути вимушеним поїхати

Etre forcй de revoir le texte - Бути вимушеним переглянути

текст

В. При зазначенні початку, тривалості та кінця дії: Commencer de rire - Почати сміятись

Continuer de regarder - Продовжувати дивитись

Cesser de parler - Припинити говорити

Finir de travailler - Закінчувати працювати

3.4.2 Вживання прийменника а

В придієслівному управлінні широко застосовується прийменник а (дієслово- прийменник а - іменник). Прийменник а вживається для вираження:

Виконання дії по відношенню до якогось предмету:

Parler aux enfants - Говорити дітям

Ecrire aux lecteurs - Писати читачам

Lire aux aveugles - Читати сліпим

Місця дії:

Demeurer а la campagne -Жити на селі

Se promener au jardin -Гуляти у саду

Assister а l'opйration -Бути присутнім на операції

3. Напрямку дії: Revenir au travail -Повернутись на роботу Courir а la gare -Бігти на вокзал Aller а l'usine -Піти на завод

Venir au thйвtre -Прийти до театру

4. Відношення часу: Remettre au lendemain -Відкласти на наступний день Partir а minuit -Поїхати опівночі

Arriver а midi -Приїхати опівдні

5. Способу виконання дії: Traverser а la nage -Переправитись плавом

Aller а pied -Йти пішки

Faire а la main -Рубити руками

Peindre а l'huile -Писати олійними фарбами

Cueillir а poignйes -Збирати пригорщами

6. Способу виконання дії: S'habiller а la mode -Одягятись по моді

Paraоtre а l'improviste -З'явитись раптово

Raisonner а la lйgиre - Міркувати легковажно

7. Цілеспрямованості дії:

Inviter au thйвtre - Запрошувати до театру

Appeler а l'йmulation - Викликати на змагання

Exciter а la querelle - Підбурювати на сварку

8. Джерела дії, що відбувається:

Emprunter а l'anglais - Запозичувати з англійської мови

Remonter а l'origine de cet йvйnement - Походити від виникнення цієї події

3.4.3 Вживання прийменника en

Сполучення з прийменником en (дієслово - прийменник en - іменник) відповідає українськім прийменникам в (у), до, на, по та визначає, або передається безприйменниковими конструкціями:

1. Явище чи місце його здійснення:

Voyager en France - Подорожувати по Франції

Vivre en Italie - Жити в Італії

Faire ses йtudes en Suisse - Навчатись у Швейцарії

2. Дію та місце її напрямку :

Rentrer en Anglettere - Повернутись до Англії

Retourner en Ukraine - Повертатись в Україну

Arriver en gare du Nord - Прибути на Північний вокзал

3. Спосіб виконання дії

Expliquer en quelques mois - Пояснити кількома словами

Traduire en franзais - Перекласти французькою

Ecrire en ukrainien - Писати українською

3.4.4 Вживання прийменника dans

В придієслівному управлінні сполучення дієслова - прийменник dans -іменника - вживається:

1. При визначенні явища та місця дії, де сполученню з прийменником dans в українській мові відповідає прийменнику, в, на в сполученні з місцевим:

Passer dans la rue

-Проходити по вулиці

Faire un tour dans un jardin

-Гуляти у саду

Se voir dans les boulevards

Бачитись на бульварах

Travailler dans la cour

- Працювати у дворі

Vivre dans une оle

Se reposer dans l'ombre

-Жити на острові --Відпочивати у тіні

При вираженні напрямку дії прийменник dans передається в українській мові прийменником з. зі, на, у, в у сполученні зі знахідним відмінком:

Boire dans un verre -Пити зі склянки

Aller dans la rue - Вийти на вулицю

Tomber dans l'eau - Впасти у воду

Entrer dans la chambre - Увійти в кімнату

...