Також Б. Ларін стверджує, що у словниках літературної мови відносна свобода мовних побудов письменника дозволяє зосередити увагу саме на вільному вживанні слова в нестійких поєднаннях і лише додатково давати стійкі словосполучення. А в обласних словниках треба врахувати набагато більшу витриманість традиції, наявність значно більшої маси мовних штампів (стійких словосполучень). Частка "вільних сполучень" тут набагато менша [43:32].

Також на відміну від широко вживаних літературних фразеологізмів, у діалектних дуже часто зустрічаються незрозумілі слова [43:33].Наприклад: джосу дати - "дати прочухана", де невідоме перше слово.

Тож діалектна фразеологія - це та, що створюється в народних масах, та, яка зрозуміла тільки на певній території і використовується здебільшого (якщо не враховувати їх уживання деякими письменниками) в усному мовленні, є народною, а літературна - то книжкова, яка використовується в літературних творах.

У статті українського мовознавця Д. Баранника "Фразеологія в усному монологічному мовленні" знаходимо розмежування літературних фразеологічних метафор та узагальнень і народних. Автор зазначає, що фразеологічні метафори народного характеру - це синтаксично незамкнені образні еквіваленти слів і емоційно нейтральних словосполучень. У мові побутують як складові частини більших обсягом граматичних конструкцій. Сюди належать ідіоми, приказки та інші більш-менш стійкі словосполучення, генетично пов'язані з різними сферами практичної діяльності і побуту людей [12:35]. Наприклад: бімгти бокасам, брать на шимю, викидамти штумки, годувамти гарбузамми, виривамть із ромта, давамти нотамцію, дербелимзнуть чамрку тощо.

Фразеологічні метафори літературного характеру, зазначає Д. Баранник, - це "крилаті" метафоричні словосполучення, що вживаються з обов'язковою проекцією на певний художньо-літературний, фольклорний, історичний, міфологічний чи інший сюжет. Мовець обов'язково повинен бути впевненим у тому, що слухачеві відоме метафоричне значення відповідного словосполучення, відома ситуація, з якою пов'язане виникнення фразеологізму, тобто його внутрішня форма. Фразеологічні одиниці цієї функціональної групи становлять собою синтаксично не замкнені стійкі словосполучення, в складі яких часто бувають власні назви або назви понять, "прив'язаних" до якоїсь дуже конкретної ситуації (історичної, міфологічної, художньо-літературної тощо): ахіллесова п'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, коні не винні, троянський кінь, фіговий листок тощо [12:35-36].

Фразеологічні образні узагальнення народного характеру відрізняються від узагальнень літературного характеру тим, що вони - це фразеологічні одиниці які є синтаксично закінченими побудовами, виражають судження і функціонують у контексті як самостійні одиниці та вживаються без розрахунку на спеціальну потребу етимологізування їх слухачем - внутрішня форма таких фразеологізмів завжди прозора [12:36]. Сюди належать народні прислів'я, наприклад: дурень думкою, а старець сумкою радіє, зроблене у гузні - не перекуєш у кузні тощо.

А фразеологічні образні узагальнення літературного характеру - це крилаті вислови, які становлять собою синтаксично закінчені узагальнено-образні висловлення й уживаються без обов'язково передбаченої в момент мовлення асоціації з обставинами первісного вживання: бути чи не бути?; від великого до смішного один крок; інші часи - інші пісні; караюсь, мучуся... але не каюсь; лікарю, зцілися сам; факти - вперта річ; хто сіє вітер, пожне бурю тощо [12:36].

Тож за словами Д. Баранника, відомого в Україні лінгвіста, автора ґрунтовних праць з українського мовознавства, почесного академіка Кримської академії наук, - народні фразеологізми вживаються в побуті, а літературні, крім цього, і в літературних творах.

Із більш пізніших праць уявлення про діалектну фразеологію може дати збірник тез наукової конференції "Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології української мови" (Ужгород, 1978), зокрема праці Н. Бабич, Д. Гринчишина, М. Демського, В. Лавера, Д. Ужченка та ін..

Лексичні варіанти фразеологічних одиниць буковинських говірок Н. Бабич порівнює із загальнонародномовними ("і габар не мати = і гадки не мати") і на матеріалі фразеології цих говірок робить спробу виробити принципи укладання словникової статті діалектного словника [5].

Аналізуючи фразеологізми наддністрянських говірок, Д. Гринчишин указує на їх лексичні, граматичні, фонетичні й композиційні відмінності від літературних: "сорока на фос'ц'і принесла", "курям на с'м'іх".

Деякі бойківські регіоналізми, тобто вислови, що мають вузький ужиток і не виходять за межі названого ареалу, М. Демський виділяє в окремі групи, в які входять фразеологічні одиниці, які від літературних різняться лише на фонемному рівні (борону зат 'игати за ким) і окремі бойківські фразеологічні одиниці, які відрізняються від літературних всіма компонентами (бриндзу пригн 'ітити - дістати гарбуза) [70].

Але чимало народних фразеологізмів міцно увійшло в літературну мову через творчість письменників. Народна фразеологія вводиться письменниками в якості мовної характеристики персонажів у діалогах, рідше в авторській мові, переважно з комічним ефектом.

Так, розмовна лексика і фразеологія є основою творів неперевершеного майстра українського гумору й сатири Остапа Вишні. Вона є органічним компонентом мовної палітри письменника і одним з важливих чинників ні з чим не зрівнянної гумористичної сили творів цього видатного українського майстра слова. Наведемо приклади:

"От подивіться і скажіть, який із цих двох колгоспів матиме сало, а який із них, замість сала, плямкатиме губами, дивлячись, як перший їстиме сало?"

("Кукурудза і сало"),

"Що ж вам іще сказати? Знайте найголовніше: "Не святі горшки ліплять!" Захочете навчитися писати фейлетони, навчитеся, бо, ще раз підкреслюю, навчитися можна!"

("Отак і пишу").

Засобом тонкого ліричного гумору та гострої сатири виступає розмовно-побутова фразеологія й у творах багатьох інших українських письменників, які часто включають усномовні фразеологізми в контекст іншого стилістичного плану і цим інтенсифікують ефект комізму. Наприклад:

"Докладай по вищестоящих начальствах, що кабеля перетягли... Бачиш?. А де ж ти взяв бінокля? От ловко, матері його ковінька... "

(Л. Первомайський "Атака на Ворсклі"),

"А мене за пораду на водоході вашому покатаєте... - Чи ти клепку з голови загубив? - накинулась баба Єлизавета."

(О. Донченко "Вітер з Дніпра")

"...Та він заткне за пояс любого вашого занюханого службовця, бо тепер сам на цілих двоє сіл службовець. Агент!"

(В. Кучер "Трудна любов"),

"Я чув дещо таке... І ти, Чумаченко, чув? - Чув, товаришу гвардії майор. Це дійсно слабке наше місце: як оборона, так казяться! - Із жиру вони в тебе казяться... Ах, лобурі! -Майор лаявся, проте злості не чулося в його словах."

(О. Гончар "Прапороносці")

Таким чином, розмовно-побутова фразеологія в різних жанрах художньо-белетристичного стилю української літературної мови є випробуваним засобом посиленої експресії висловлення, увиразнення, іноді унаочнення ідеї, яку доносить письменник до читача. Таким чином, розмовно-побутову фразеологію використовують хоч звичайно і меншою мірою, ніж художньо-белетристичний стиль, також стилі науково-популярний, публіцистичний, зокрема такі його різновиди, як суспільно-політичний та стиль масової комунікації.

Отже, виявляється, фразеологізми знаходять своє виявлення у живому мовленні народу як в усній, так і в письмовій формі. Основними сферами вжитку діалектних фразеологізмів є побутове усне мовлення та художньо-белетристичний стиль, у якому ці стійкі словосполуки використовуються для художнього відтворення розмовної мови в авторських текстах, в які вони проникають у вигляді прислів'їв, приказок, примовок тощо. Цим самим робимо висновок, що розмовна фразеологія української мови надзвичайно багата, різноманітна, яскрава та емоційно насичена. Вона характеризується більшою емоціональною виразністю, ніж писемна книжна форма літературної мови.

2.3 Класифікація фразеологічних одиниць говірок Центральної Слобожанщини

Існує чимала кількість класифікацій фразеологічних одиниць. Залежно від того, за якою ознакою розподіляють фразеологізми на групи, по-різному їх і класифікують.

Загального визначення в науковій літературі набула семантична класифікація В. Виноградова, в основу якої покладено принцип нерозкладності семантики фразеологічних одиниць. Становлячи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів. На цій підставі він виділяє три типи одиниць - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення [21].

(В.Д. і Д.В. Ужченки також називають це семантичною класифікацією [65:122].)

Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів. Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв'язках омонімічності. [70:122]. До цього типу автор наводить такі приклади: отриммувати перемомгу (перемагати), приймамти рімшення (вирішувати) і под. [70:141].

За визначенням В.В. Виноградова, фразеологічні зрощення - це "своєрідні складні синтаксичні слова" [70:141]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невивідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і з'ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення [70:122].

Тож, спираючись на всі ці ознаки, можемо виділити центральнослобожанські фразеологізми, які належать до фразеологічних зрощень. Це такі як лемжі справлямть (ледарювати), дамти кумчми (побити), ловимти окунімв (дрімати), ложимти в штаним (лякатися), ложимти лампу (привласнювати), меммелів давамть (лупцювати) і подібні, бо вони є семантично неподільними і їхнє цілісне значення не випливає із значень їх компонентів. Наприклад: Хвамте лемжн'і спраўл'амт' - порам й за лопамту брамц':а; Намда част'імше меммел'іў давамт' - тод'ім д'імтки слумхайуц':а.

В. Виноградов стверджує, що семантична неподільність виникає або підтримується у фразеологічних зрощеннях рядом фактів:

а) наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих чи взагалі незрозумілих для загалу слів (меммелів давамть, годувамть бембехами, давамть джомсу (чомсу));

б) наявністю граматичних архаїзмів (зимзе омко, зимзий взгляд);

в) нерозкладністю як лексичною, так і семантичною (кудим тобім, почомм здря, а шоб вас).

Фразеологічні єдності - теж семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів. Мотивованість фразеологічних єдностей опосердкована. Більшість із них є образними висловами, причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно. [70:122]. До цього типу фразеологізмів автор наводить такі приклади: танцювамти під чужум думдку, без ножам рімзати, із памльця вимсмоктати, пемрший блин коммом і под. [70:141].

Отже, враховуючи всі ці ознаки, можемо виділити центральнослобожанські фразеологізми, які належать до фразеологічних єдностей (загорімлась в жомпі вамтка, змімшувать в однум кумчу, знать своєм коримто(ямсла, стімйло, бумдку, заМгородку), і блимзько не припамрювать, їмхать одимнадцятим номмером, камждому (камжному) стовбум кламняться).

В. Виноградов стверджує, що семантична замкненість фразеологічних єдностей може створюватися також евфонічними чи формально-граматичними засобами - римою, алітераціями (здоромв, дромзде, а я омсьде, здрамстуй, Вамся, я знесламся) тощо [70:142].

Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі, наприклад: центральнослобожанський фразеологізм номль на мамсу, внаслідок наявності експресивних відтінків значення, наприклад: громшики комтються. Крім того, у фразеологічних єдностей граматичні стосунки між компонентами відносно легко розрізнити і можна звести до живих сучасних зв'язків. До цього розряду В.В. Виноградов залучає "фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів'я та приказки". Важливим є те, що образність значення, яка сприяє нерозкладності фразеологічного зрощення і фразеологічної єдності, не допускає заміни компонентів фразеологізму без втрати значення цілого, а значить і втрати виразу як мовної одиниці. У той же час фразеологічні єдності і зрощення можуть бути замінені іншими синонімічними фразеологізмами або словами. Саме завдяки такій їх властивості В.В. Виноградов умовно називає фразеологічні єдності та зрощення Ї потенційними еквівалентами слів [70:123].

Фразеологічні сполучення - тип фраз, створюваних реалізацією зв'язаних значень слів. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями, оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин [70:124]. Наприклад, автор наводить такі фразеологізми: виммити гомлову, намимлити гомлову, бимтися з ким-нембудь з-за кускам хлімба; брамти в своїм румки і подібні. Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим, воно фразеологічно зумовлене й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують допускають взаємну заміну й підстановку.

Тож до цього типу налжать такі центральнослобожанські фразеологізми:

бедовий на витівки - "дотепний" (Бедомва на ўс?амк?і вимт?іўки - усем скамже і прикаже); ноль биз памлочки - "незначна людина" (Хто ти такимй - нол' биз памлочки); моромз по комжі - "про відчуття страху" (В'імтир стамўн'ами стумка, а ў малимх аж моромз по комж'і); вугомл свій - "свій будинок" (Тремба старамц':а св'ій вугомл ім'імт', а ни пирибивамц':а по кватирах) і под.

Слова з фразеологічно зв'язаним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досамда бере або рамдість, задовомлення, насоломда бере).

Синтаксичний зв'язок компонентів фразеологічних сполучень, відповідаючи живим нормам мови, позбавлений гнучкості (мертвемцьки п'яний, але не можна сказати мертвемцьке п'янство).

Класифікаційна схема В.В. Виноградова - важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо. наприклад В.Л. Архангельський слушно зауважив, що багатство різноманітних типів стійких словосполучень, ідіоматичних виразів не можливо вмістити в схему трьох основних фразеологічних понять [6:28].

У зв'язку з цим М.М. Шанський, зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В. Виноградова, виділив четвертий клас - фразеологічні вирази, до яких належать такі фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням [70:124]. До них можна віднести такі центральнослобожанські фразеологізми: бомбик шамрика ганям - "про людину легковажну, нерозумну" (Такимй родимўс'а - бомбик шамрик ган'ам, прибитий); з больномї головим на здоромву валимти - "перекладати провину на когось" (Сам хазамйство запустимў, а тепемр вамле з бол'номйі головим на здорову); думрень думмкою, а стамрець суммкою багатімє (Думрин' думмкойу, а стамриц' суммкойу багат'ійе).

Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень, зазначає М.М. Шанський. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються як готові структурні і значеннєві одиниці.

Серед фразеологічних виразів М.М. Шанський розрізняє дві групи:

1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження (думрень думмкою, а стамрець суммкою багатімє, здоромв дромзде, а я омсьде);

2) фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію (бамбський ополомник, блигоммий світ, желімзна людимна, зимзий взгляд та інші) [70].

Як і класифікація В.В. Виноградова, класифікація М.М. Шанського широко використовується у спеціальній, зокрема науково-методичній літературі. Проте, як зазначають науковці, вона також не позбавлена вад. Визначаючи відтворюваність як основну релевантну ознаку, М.М. Шанський відносить до фразеологічних одиниць такі словосполуки, які не можуть бути предметом фразеології. Це, зокрема, стосується назв установ, організацій та ін., оскільки подібні мовні одиниці не характеризуються диференційними ознаками, які властиві фразеологізмам. Наприклад, їх значення відрізняється від значення фразеологічної одиниці, де воно виникає на підставі метафоризації вільного словосполучення [70:124].

Прокласифікувавши фразеологічні одиниці центральнослобожанських говірок за семантичною класифікацією Виноградова-Шанського, ми бачимо, що найбільше фразеологічних одиниць Харківщини - це фразеологічні єдності, саме ті фразеологізми, які є семантично неподільними, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів.

Питанню стилістичної класифікації фразеологізмів приділяли увагу В.В. Виноградов, Л.А. Булаховський, І.К. Білодід, Б.О. Ларін, О.І. Єфімов, О.М. Бабкін, І.Г. Чередниченко Г.П. Їжакевич та інші. Учені пропонують різні методи стилістичного дослідження стійких словосполучень: семантичний, структурний, тематичний. Питання стилістичної диференціації фразеологічних одиниць має включати насамперед оцінно-експресивні особливості, яких набувають фразеологізми внаслідок переважного або навіть виняткового їх використання в тих чи інших сферах людського існування. Стилістична класифікація фразеологізмів, таким чином, повинна забезпечувати два аспекти дослідження: функціонально-стильовий і власне стилістичний [70].

Функціонально-стильовий план вивчення фразеології ґрунтується на співвіднесенні окремих фразеологізмів або їх груп з окремими функціональними стилями чи їх різновидами. Власне стилістичний план вивчення фразеології повинен враховувати передусім закріпленість чи переважне вживання сталого сполучення у певній сфері мовлення [70].

Спробу систематизації стійких сполук у функціональному аспекті здійснив С.Г. Гаврин, виділивши шість основних типів:

1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (йомжика рожамть), сполуки з метафоричними компонентами (ходямча смерть), сталі порівняння (як омка берегтим, як кіт навсиМдячки, як кімсто рознеслом), евфонізми (із грямзі в княмзі), сталі гіперболи і літоти (за день не оббіжимш; вимїденого яйцям не стомє), тавтологічні сполуки (дуб думбом, дурамк дуракомм, дурномм дурнимй) сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (однем везем, другем - поганям, одимн як два, а два - як ні омдного).

Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо.

2. Еліптичні сполуки, що об'єднують усічені стійкі сполуки слів: як тімки, так і срамзу, хоч ти шо хоч.

3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва та інші: водам питтьовам, самхарний бурямк, гадюмчий лук.

4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи: друззям узнаюмться в бідім.

5. Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В.В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.

6. Ідіоми - всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму: вимтрішки щитамть, джусу (чомсу) давамть, каструмля не вамре і подібні.

Така систематизація, на думку автора, розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеології, вказуючи одночасно на ті функції, які фразеологічний масив мови виконує в мовленні.

Тож, прокласифікувавши фразеологічні одиниці центральнослобожанських говірок за семантичною класифікацією С.Г. Гаврина, ми бачимо, що найбільше фразеологічних одиниць Центральної Слобожанщини належать до розряду образно-виразних стійких сполук.

Заслуговує на увагу класифікація фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, опрацьована в ряді праць В.Л. Архангельським. У ній фразеологічні одиниці поділяються на фраземи і стійкі фрази. Термін фразема охоплює фразеологічні одиниці з структурою словосполучень, а термін стійка фраза охоплює фразеологічні одиниці з структурою речень [70]. Наприклад: до фразем можна віднести такі фразеологічні одиниці говірок Харківщини як закопімрчувати носа - "зазнаватися, задаватися" (Нуса не закоп'нрчуй, а то хлупц'і набйэт'), закумсювать рукавомм - "нічим не закушувати" (Вимпили, а закусимли рукавами), ізвірямти думшу - "довіратися, звіратися, покладатися" (Ізв'ір'амла думшу до посл'імдного), у кіммляхим грать - "грати у крем'яхи" (Бирим свойім, й бумдем грат' у к'імл'ахим), а до стійких фраз такі: Васимль бамбі рімдний Фемдір, Зромбене в гумзні - не перекуємш у кумзні.

Помітне місце в теоретичних дослідженнях посідає граматичний принцип класифікації фразеологічних одиниць [70]. Фразеологізми класифікують за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, шо вони позначають - предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції - і якими членами речення виступають) на такі:

1) іменникові - це ті, які називають предмет чи явище. Наприклад: бамбский ополоник, вугомл святимй, дімтський бамтько, лємві громші, минумтне дімло; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо: У магаз'імн за бутимлкойу - минумтне д'імло зб'імгат';

2) прикметникові - називають ознаки: глистам в томамті, як лємзвіє, як лимжа, бедомвий на вимтівки. У реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: І той, і той петам, а в'ін, йак гомлий у дериз'і м-ни знам, шо й казамт';

3) дієслівні - називають дію предмета чи явища: баламнду тровимть, бамляси тачамти, бемньки вилумплювать, викидамть штумки, галушомк об'їмстися, годувамти гарбузамми, ґвалт знімамть, давамть джомсу, заглядамти у потимлицю; у реченні звичайно виступають у ролі присудків: Мамло йомум ў потимлиц'у загл'адамли ў д'емцтв'і; Нагодувамла Гамлка гарбузамми і Петрам, і сватач'імў; або в ролі обставин (у формі дієприслівника): А в'ін так і застимў,вилумпиўши на бемн'ки, намче мемне ни ўзнаў;

4) прислівникові - характеризують дію, стан чи ознаку: з бамтька, з дімда, біз щомту, без віддимшки, в однум минумту, давномм давном, камждий бомжий день; у реченні виступають у ролі різних обставин: З бамт'ка, з д'імда в'ін ковал'увамў; Замйц'іў булом б'із шчомту; Без в'ід:имшки гоним пройшлам; В однум минумту в'імтир кримшу з'ірвамў; Даўномм даўном, шче д'ід буў живимй, пожамр спимхнуў; Воним ж гризумц':а камждий бомжий ден', з саммого ран':ам і аж помки сомнце не поверне;

5) вигукові - вказують на почуття, емоції: будь я бемстия, к євгємні-фємні, к свимням, а хай вам, а шоб вас, біс йогом ба, бомже сохраним, я тобім дам, хібам ж так, от тобім й на, от тобім й раз, хай йомум грець, не доведим Гомсподи, і тремба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками: Бумдь я бемстия, колим такім і домма їв!; Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побимй менем грім! (М. Стельмах).

(В.Д. і Д.В. Ужченки називають це лексико-граматичною класифікацією. [66:130]).

Фразеологізми в реченні сприймаються як один член речення. Наприклад, у реченні "Завімў собім лемву жімнку, а до закомн:ойі ўже й рімдко хомде." - фразеологізм лемва жімнка виступає в ролі додатка (коханка).

Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднести з певними частинами мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів, які мають форму предикативних словосполучень, тобто в складі яких є підмет і присудок: Не можу я сидіти над цими уроками - в мне вже ум за розум зачіпається. Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.

На основі проведеної граматичної класифікація можемо зробити висновок, що найбільше фразеологічних одиниць Харківщини співвідносяться з дієсловом.

Отже, такими є основні типи класифікацій фразеологічних одиниць, які широко використовуються фразеологами. Проклафікувавши за ними фразеологізми Центральної Слобожанщини, ми бачимо, що за семантичною класифікацією Виноградова-Шанського найбільше фразеологічних одиниць Харківщини - це фразеологічні єдності, саме ті фразеологізми, які є семантично неподільними, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів; за семантичною класифікацією С.Г. Гаврина найбільше фразеологічних одиниць Центральної Слобожанщини належать до розряду образно-виразних стійких сполук; за класифікацією фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, що опрацьована В.Л. Архангельським, ми визначили, що в харківських говірках переважна кількість фразеологічних одиниць; а за граматичною класифікацією ми побачили, що найбільше фразеологізмів Харківщини співвідносяться з дієсловом.



Розділ ІІІ. Системні відношення у говорах Харківщини

3.1 Полісемія у фразеологічній системі слобожанських говірок

Діалектним словам, як і літературним, властива багатозначність. Кожна лексема реалізує своє значення в конкретній одиниці мовлення і на конкретній території. Тому структура більшості діалектних слів може бути об'єктом як семантичного, так і ареального аспекту вивчення. Ряд лексем говорів, як і мови в цілому, мають складну семантичну структуру. Аналіз діалектного лексичного матеріалу має ґрунтуватися на розумінні семантичної структури лексеми як цілісного об'єднання у парадигмі взаємопов'язаних компонентів [24:14].

До полісемії діалектного слова можна підходити двояко:

1) лексико-семантичними варіантами або компонентами полісемічного слова вважають значення, які відомі в різних говірках; але це не є полісемія як така, це зведення різних значень лексеми;

2) коли певна лексема має кілька значень, пов'язаних між собою, в одній говірці (такий підхід для нас є визначальним) [31].

Ще донедавна в наукових працях подекуди траплялися твердження, що фразеологізми тим і відрізняються від слова, що їм не властива багатозначність. А тим часом практика опрацювання фразеологізмів у словниках давала яскраві приклади еволюції семантики фразеологічних одиниць, зокрема тих, що функціонально співвідносяться із словом. [31].

Уже ранні українські словники фіксують це явище. Так, автор "Словника української мови" П. Білецький-Носенко (час укладання - середина XIX ст.) прагнув розкрити зрушення у семантиці окремих сталих зворотів, як-от: доклаМсти воМза, дробакМа утяМти, жиМжки дрижаМть та ін.

Полісемія фразеологізмів знайшла відображення і в деяких статтях "Словаря української мови" за редакцією Б. Грінченка, зокрема таких, як немаМ й завоМду; слиМнку ковтаМти тощо.

Подвійний семантичний план - прямий і образно-переносний - у прислів'ях і приказках часто відтіняє І. Франко у збірці "Галицько-руські народні приповідки" (Не помаМжеш - не поїМдеш. Не коМнче той б'є, хто в жмеМню плюєМ та ін.) [31].

Увага до полісемії у сфері фразеології, що лише намічалася у лексикографічних працях XIX - початку XX ст., стала одним із наукових принципів сучасної лексикографії [31].

Взагалі фразеологізм, як і слово, виражає певне логічне поняття. Значення фразеологічної одиниці може бути схарактеризоване як певна величина, що в більшості випадків відображає предмети, явища, процеси, дії реальної дійсності. Від слова фразеологічна одиниця відрізняється у цьому відношенні лише тим, що, будучи словосполученням, вона є розчленованим найменуванням речей [31].

Переважна більшість фразеологічних одиниць сягає своїм корінням вільних словосполучень, що має істотне значення для розуміння механізму розширення їх семантичного обсягу. Шляхи розвитку семантики фразеологічних одиниць різні. На базі вільного словосполучення внаслідок його переносного вживання може виникати так зване первинно-образне значення фразеологічної одиниці. Наступне значення породжується вже на основі повторного переосмислення фразеологічної одиниці і має назву вторинно-образного. Цей семантичний процес можна умовно зобразити такою схемою:

вільне словосполучення

фразеологізм із первинно-образним значенням

фразеологізм із вторинно-образним значенням [31].

Визначаючи подібний шлях розвитку нових значень можливим, дослідники фразеологічної полісемії слушно застерігають, що він не є єдиним і обов'язковим для всіх випадків. "Розвиток багатозначності у фразеологічних одиниць, - підкреслює І.І. Чернишова,- може виникати не обов'язково при вторинному переосмисленні фразеологічної одиниці. Іноді джерелом декількох значень може бути первинне переосмислення, яке виникає внаслідок різних асоціацій при метафоризації омонімічного вільного словосполучення" [70].

Можливість паралельної метафоризації, що викликає полісемію фразеологізмів, особливо докладно аргументує В.П. Жуков. На його думку, окремі значення полісемічного фразеологізму виникають щоразу на основі переосмислення, викликаного актом метафоризації того самого змінного словосполучення. Внаслідок цього смислова структура багатозначного фразеологізму характеризується певною однорідністю, рівноцінністю своїх окремих значень, тому в більшості випадків важко або зовсім неможливо визначити, яке значення є основним, а яке похідним [70].

Так, наприклад, досить поширений діалектний фразеологізм, що активно вживається на території Харківщини, роМта роздівлямть, крім прямого значення, має таке розгалуження семантики:

1) говорити, сказати що-небудь кому-небудь:

"Він ще й рота не розділяв, а я уже знаю, шо він, гад, хоче!";

2) дивуватися, здивуватися:

"Давно Таньку не бачіли. А то недавно приїжжала, така вся модня, ми аж роМти пороздівляМли - єлі взнали!" (105);

3) загаятися, задивитися на що-небудь, кого-небудь:

"- Ну, гони гусей, чого рота роззявив?".

Цілком очевидно, що друге значення тут не могло виникнути з першого, третє з другого і навпаки. Навіть слова, за допомогою яких витлумачуються ці значення (сказати - здивуватися - загаятися) виражають різні поняття, мають різну логічну віднесеність.

Таких фразеологізмів у центральнослобожанських говірках досить багато, наприклад:

· аж головаМ гудеМ і синонімічний йому аж головаМ тріщиМть:

1. Сильний головний біль;

2. Дуже шумно;

3. Багато роботи, клопоту.

· аж за чеМлюсті хватаМ:

1. Дуже кислий;

2. Відчувати страху, хвилювання.

· аж піт виступаМ:

1. дуже лякатися;

2. багато і напружено працювати (думати, слухати тощо).

· аж чеМлюсті звоМде:

1. хвилювання, страх через що-небудь;

2. злість на кого-небудь, що-небудь.

· балямси тачамти:

1. весело говорити, розповідати щось смішне;

2. пліткувати.

· в'яМзані одниМм налиМгачом:

1. про людей, подібних один до одного (за характером, поглядами тощо);

2. про людей, що роблять одну справу.

· вомздух помртить:

1.випускати газоподібні продукти життєдіяльності організму неприємного запаху;

2. заважати, дратувати присутністю когось.

· набиваМть кеМндюх:

1. їсти що-небудь;

2. створювати матеріальні блага кому-небудь, працюючи на нього.

Тож окремі значення фразеологізмів за таким поглядом відрізняються одне від одного не природою творення, а різним ступенем метафоризації, різним ступенем семантичної злютованості компонентів.

Хоча є випадки, коли все ж таки з першого значення виникає друге, нове. Наприклад, центральнослобожанський фразеологізм робиМть за паМлочку. Раніше, коли ще були колгоспи, цей фразеологізм мав значення "працювати за зарахований трудодень":

"Помню тільки, шо великі податки були, продавали все, шо вродило на огороді, шо в хозяйстві було, робили за палочку, платили дуже мало...".

Зараз це значення вже не вживається, а натомість з'явилося нове значення до цього фразеологізму - "працювати безкоштовно":

"Ой, та я не дуже його й старався робити, всьоравно за палочку".

А з цього значення "працювати безкоштовно" логічно утворюється третє значення до цього фразеологізму: "працювати абияк, як-небудь":

"Всьоравно нічого не платять, ото й зробив за палочку".

Так само до цих випадків можна віднести фразеологізми:

· бамбський ополоМник, де з першого значення випливає друге, бо хлопець, який дружить здебільшого з дівчатами - однолітками (перше значення) може перетворитися на баболюба, бабія, залицяльника (друге значення);

· застрявамть по умха, бо зануритися у болото, твань (перше значення) - нагадує занурення в якусь непевну, погану справу (друге значення) тощо.

Отже, полісемія у фразеологічних одиницях центральнослобожанських говірок досить поширена. Багато фразеологізмів мають такі значення, які відрізняються одне від одного не природою творення, а різним ступенем метафоризації, різним ступенем семантичної злютованості компонентів. Значно менше таких, в яких друге значення виникає з першого.

3.2 Омонімія у фразеологічній системі слобожанських говірок

Омонімія у фразеологічній системі слобожанських говірок - явище досить рідкісне.

Взагалі, омонімічними вважають фразеологічні одиниці, які у вихідній формі збігаються за структурою і не мають нічого спільного в значенні.

Питання про фразеологічну омонімію і в теорії фразеології, і в фразеографії не можна вважати остаточно розв'язаним, ще не вироблено чітких критеріїв вирізнення омонімів і не визначено їх кількісного складу. Але деякі позитивні здобутки в дослідженні фразеологічної омонімії лінгвістична наука вже має.

Одним із шляхів виникнення фразеологічних омонімів є різні процеси фразеологізації того самого вільного словосполучення [10:114]. Саме так виникла згадувана багатьма дослідниками омонімія фразеологізмів зелена вулиця:

а) вид кари в дореволюційній Росії, коли звинуваченого проганяли між двома рядами солдатів, які били його лозинами, або шпіцрутенами;

б) шлях без затримок. Це значення виникло незалежно від попереднього за асоціаціями, підказаними залізничним транспортом, де вільний проїзд визначається зеленим сигналом світлофорів.

Другий шлях виникнення омонімії - це розпад тотожності полісемічної одиниці [10:115]. Таким шляхом утворилася омонімія фразеологічних одиниць говірок Харківщини, таких як: коМжу знімаМть, що має перше значення "сильно бити, карати кого-небудь за що-небудь", друге - "бути надзвичайно схожим на когось"; або, наприклад, заглядаМть у роМт, що має перше значення "підлабузнюватись до кого-небудь", друге - "уважно слухати кого-небудь" і третє - "спостерігати, як хтось їсть чи п'є". У даних фразеологізмах розрив зв'язку значень у їх внутрішній формі: форма вона втрачена фразеологічними одиницями і тому можна констатувати їх омонімічність, а не полісемію.

Тож у центральнослобожанських говірках зустрічаються такі омонімічні конструкції, які утворилися шляхом розпаду тотожності полісемічної одиниці та компоненти яких мають вільний лексичний вжиток.

3.3 Синонімія у фразеологічній системі слобожанських говірок

Фразеологічні синоніми - досить поширене явище для говірок Центральної Слобожанщини.

Що ж слід розуміти під терміном фразеологічні синоніми?

Фразеологічними синонімами, або синонімічними фразеологізмами вважаються фразеологічні одиниці, які позначають той самий об'єкт дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи різні сторони його, і за різної внутрішньої форми і неоднакового лексичного складу мають однотипне категоріальне значення, однакову семантичну сполучуваність із словами оточення. Як і лексеми, фразеологізми можуть об'єднуватися в синонімічні ряди, що є однією з ознак системності фразеології; кожен член синонімічного ряду по-своєму розкриває певне поняття чи судження [31].

Так, у фразеологічній системі центральнослобожанських говірок існує цілий ряд фразеологізмів розмовного фонду на означення поняття "нерозумна, недорозвинена інтелектуально людина":

- без закльомпки [сьоммої]в головім;

- без клемпки [десямтої];

- каструмля не вамре;

- катіломк не вамре;

- кемба не вамре;

- дуб думбом;

- дуб - демрево;

- дурмамн несусвімтній;

- дурномм дурнимй;

- дурамк дуракомм;

- дурнимй - аж крумтиться;

- хомрменний думрень (дурамк);

- пень пенькомм;

- барамн бараномм;

- барамн з баранімв;

- калгамн не шурумпа;

- макамр не вамре;

- із лємвою різьбомю;

- немам смамльцю в головім.

Або, наприклад, ряд фразеологізмів розмовного фонду на означення поняття "бити":

- кламді давамти

- комжу знімамть

- комжу спускамть

- меммелів давамть

- мордамси намимлювать

- налатамть меммелів

- носакімв давамть

- давамть джомсу (чомсу)

- давамть кумчми;

на позначення поняття "сильно, голосно кричати, галасувати":

- кримкма кричамти

- крикомам кричамти

- ґвалт знімамти та ін.

Причини виникнення фразеологічних синонімів можуть бути найрізноманітніші. Відомо, що людське мислення залежно від конкретної ситуації виділяє якусь одну ознаку явища, дії, в іншій ситуації - іншу, а це веде до різного вираження тієї самої думки. У новій фразеологічній одиниці може, таким чином, з'являтися якийсь додатковий семантичний чи стилістичний відтінок. Ті самі явища буття залежно від життєвого досвіду людей, від характеру їх світосприймання окреслюються висловами, в основі яких лежать найрізноманітніші внутрішні образи. На цьому й ґрунтується фразеологічна синонімія [31]. Різні асоціації, наприклад, викликала і викликає в уяві людина, яку можна загально описати одним словом - худа. Для її відтворення у фразеологічній системі центральнослобожанських говірок існують такі синонімічні звороти як:

- глистам в томамті;

- комжа та комсті;

- як лимжа;

- ходямча смерть;

- тімки омчі свімтяться;

- тімки ніс стримимть і под.

Народження одних із цих висловів підказало спостереження за худою людиною (в неї в справді очі та ніс здаються більшими на фоні худого обличчя, а також через шкіру видно ребра), інших - спостереження за тим, з чим її порівнюють.

Так само на поняття "швидко, легко, інтенсивно щось робити" у фразеологічній системі центральнослобожанських говірок існують синонімічні звороти такі як:

- у три щомти;

- аж кумрява (пимлява) стовбомм;

- аж чортамм думшно (томшно);

- в одимн миг;

- в однум минумту;

- минумтне дімло;

- мумхою (пумльою) тудим - назамд,

народження яких також можна припустити за допомогою спостереження за швидкістю виконання якої-небудь роботи та швидкістю виконання явища, з яким вона порівнюється.

Понятійні сфери фразеологічної синонімії, як і лексичної, надзвичайно різноманітні. Розгляньмо лише деякі ряди, об'єднавши їх під домінантою-словом чи описовим зворотом, які найзагальніше визначають зміст близькозначних фразеологізмів [31].

Виразними рядами окреслюється сфера стосунків між людьми, а також їх життя і побуту. Її можуть ілюструвати такі приклади:

- вести порожні розмови, балачки:

баламнду тровимть;

розвомдить базамрь;

тіліпамть язикомм;

бесемду водимть;

- уводити в оману, дурити:

замимлювать гомлову;

запумдрювать гомлову;

мимлить омчі;

- ледарювати, неробствувати:

лемжні прамзнувать;

лемжні розвомдить;

лемжні справлямть;

у льомжку залягамть.

- пустувати, поводитися несерйозно, легковажно, забавлятися:

викидамти штумки;

викомамрювати комники;

- напиватися до втрати здорового глузду:

заливамть омчі;

набирамться по [самму]замв'язку;

бумти під грамдусом;

п'яМний у димиМну;

п'ямний у домску;

п'ямний у думпель;

...