Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ОСНОВИ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ТЕРМІНОСИСТЕМ

1.1 Композиційно-структурний аналіз терміносистем

1.1.1 Основні підходи до визначення поняття «термін»

1.1.2 Вимоги, які висуваються до терміна

1.1.3 Поняття «термінологія» та «терміносистема»

1.2 Принципи компаративного аналізу

1.2.1 Сутність компаративного аналізу дослідження мов

1.2.2 Основні принципи компаративного аналізу терміносистем

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ

2.1 Компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми української та англійської мов на термінологічному рівні

2.2 Компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми в англійській та українській мовах на словотворчому рівні

Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

SUMMARY

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК. Глосарій найбільш розповсюджених військово-політичних термінів



ВСТУП

терміносистема військовий політичний

Громадське життя представлене численними та взаємопов'язаними сферами. Найбільші з них -- економічна, соціальна, військово-політична й духовна. Кожна з цих сфер представляє собою певну систему зі своїм типом організації та управління, зі своїми законами розвитку і традиціями. Особливе місце серед вище перелічених сфер займає військово-політична сфера, призначенням якої, на відміну від економічної, соціальної і духовної, а також всіх інших сфер, є організація та здійснення державного управління суспільством у цілому.

Військово-політична сфера з'явилася одночасно з людським суспільством і буде в тій чи іншій формі завжди супроводжувати його розвиток. Її вивчення дає ключ до пізнання і розуміння політичних інститутів, політичних рухів і самої політики. Визначення поняття цієї сфери, її сутності і характеру має найважливіше значення для розуміння природи політики і держави, дозволяє виділити політику і політичні відносини з усієї суми суспільних відносин. Граючи важливу роль в житті суспільства, політична сфера здавна в тій чи іншій мірі привертає до себе увагу представників різних суспільних наук -- економічної теорії, права, соціології, психології, а також ця сфера привертає увагу і лінгвістів, зокрема, лінгвістів-перекладачів.

Так, після проголошення незалежності України, у державі почали відбуватися кардинальні зрушення в усіх сферах життя, зокрема у військово-політичній: розвиток військового будівництва, Збройних Сил, оборонно-промислового комплексу і т.д. Багатостороннє співробітництво України в рамках міжнародних та регіональних організацій, співробітництва з Європейським Союзом, зокрема в галузі реалізації спільної політики безпеки та оборони, військово-дипломатичні контакти Міністерства оборони України з оборонними відомствами різних країн світу, участь України в різноманітних міжнародних миротворчих операціях стало результатом політики нашої держави у питаннях національної безпеки та оборони. Більш того, експорт зброї за кордон та проведення Україною військових міжнародних навчань зумовило підписання великої кількості юридичних документів.

В наслідок такого посиленого міжнародного співробітництва, Україна підписала численну низку договорів, угод, меморандумів, що безперечно вказує на розвиток її національного законодавства. Адже перекладачам довелося перекладати все більше нової термінології, зокрема військово-політичної.

Актуальність дослідження визначається необхідністю поглибленого аналізу військово-політичної терміносистеми з огляду на інтенсифікацію співробітництва між військовими інституціями європейських країн та України в рамках проведення воєнної реформи українських збройних сил. Йдеться, зокрема, про вивчення механізмів співставного аналізу терміносистем під розробки військових стандартів на терміни та визначення.

Об'єктом дослідження виступає військово-політична терміносистема.

Предметом дослідження є компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми в англійській та українській мовах.

Мета даного дослідження полягає в проведенні компаративного аналізу військово-політичної терміносистеми українською та англійською мовами. Враховуючи поставлену мету, визначаємо наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати структурно-компонентні характеристики військово-політичної терміносистеми;

2. Провести компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми англійської та української мов на термінологічному та словотворчому рівнях;

3. Укласти глосарій найбільш розповсюджених військово-політичних термінів.

Наукова новизна даного дослідження полягає у конкретизації методів проведення компаративного аналізу на прикладі військово-політичної терміносистеми.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для розробки військових стандартів на терміни та визначення. Окрім того, практична частина роботи може використовуватись при викладанні курсу «Теорія та практика перекладу», «Військово-політичний переклад», при укладанні спеціалізованих двомовних словників.

Перспективи подальшого дослідження полягають у проведенні компаративного аналізу інших військових терміносистем.

У дослідженні були використані такі матеріали, як офіційні документи, конвенції, постанови, накази, меморандуми тощо, Військова лінгвістична база даних, офіційні публікації: Joint Publication 1-02 Department of Defense Dictionary of Military and Associated Terms, 8 November (As Amended Through 15 March 2014), Joint Publication 3-31, Command and Control of Joint Land Operations, 24 February 2014, Joint Publication 4-05,
Joint Mobilization Operations, 21 February 2014, JP 3-30, Command and Control of Joint Air Operations, 10 February 2014, Stability Operations Field Manual FM 3-07 2008, Sustaining US Global Leadership: Priorities for 21 st Century Defense, January 2012.

Апробація результатів роботи. Робота була апробована під час всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених, ад'юнктів, слухачів, курсантів і студентів «Актуальні завдання гуманітарного, фінансово-економічного, правового, матеріально-технічного та лінгвістичного забезпечення» в 2014 році та всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених, ад'юнктів, слухачів, курсантів і студентів «Сучасні проблеми розбудови ЗСУ» 2013 році.



РОЗДІЛ I. ОСНОВИ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ТЕРМІНОСИСТЕМ

1.1 Композиційно-структурний аналіз терміносистем

Із розширенням меж людських досліджень, розвитком знань та нових ідей, а також їх зміною, зростає і кількість слів у мові. Кожне нове наукове відкриття, досягнення, потребує найменування як засобу вираження відповідної уяви про поняття. Така закономірність викликає також велику кількість змін чи поправку значень існуючих слів. Так, розмовна лексика вживається у повсякденному спілкуванні усіх мовців. В арсеналі розмовної мови усне слово впливовішим, ніж писемне, і є головним виразником характеру мови. Фахівці різних галузей знань вживають писемне слово частіше, ніж усне. Вони користуються термінами, які мають спеціалізовані і окреслені значення. Незважаючи на те, що термінологія нараховує велику кількість одиниць, користується нею менша частина населення, а тому термінологічна лексика до загального словника мови не потрапляє. Через це терміни мають більшу стабільність і стійкість перед морфологічними і семантичними змінами, ніж загальновживана лексика.

Кількість термінологічної лексики весь час помітно зростає. До термінологічної лексики належать усі слова, що об'єднуються в мові під загальною назвою терміни. Тому, важливість дослідження термінології у сучасному світі є беззаперечною, оскільки термінологія, з однієї сторони, є сполучною ланкою між різноманітними галузями знань, а з іншої, сприяє досягненню чіткого розмежування понять. А так, як наука не стоїть на місці й безперервно розвивається, з'являється все більше і більше технічних, наукових, військових, політичних, економічних, юридичних та інших термінів. І, у зв'язку з цим, необхідно розширювати межі термінологічного апарату як науки в цілому, так і окремих галузей знань зокрема. Для досягнення цієї мети та успішного подолання міжмовних термінологічних бар'єрів, необхідно долучатись не лише перекладачам, а й представникам відповідних галузей знань.

Під час дослідження військово-політичної терміносистеми доводиться мати справу не лише з термінами, а й з різними військово-політичними реаліями, що безсумнівно проявляється й на термінологічному рівні. Словникова відповідність частіше за все не дає правильного уявлення про певну лексичну одиницю, оскільки за аналогічними термінами в двох мовах приховуються різні поняття чи різні значення близьких за значенням понять.

Проблеми становлення, семантики, деривації та тенденції розвитку термінологічних одиниць, фахової лексики вивчали вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема В. Виноградов, В. Лейчик, Г. Винокур, Б. Головін, Т. Кияк, В. Даниленко, К. Кусько, А. Крижанівська, Е. Жильбер, А. Ширмер, Й. Сміт, Ф. Дорнер та інші. Усі вони по-різному розуміють проблематику, цілі та функціональні завдання термінологічних структур, концептуальні засади термінознавства як науки. Але, на нашу думку, не можливо до кінця збагнути сутність поняття «терміносистема» без розуміння, що означає «термін» та «термінологія». Таким чином, варто зазначити, що кожне дослідження термінологічної лексики ґрунтується на певному визначенні терміну. Щодо визначення терміну, вимог, висунутих до нього, в лінгвістичній літературі існують різні, часто протилежні точки зору.

1.1.1 Основні підходи до визначення поняття «термін»

Проблемами термінології глибоко займались такі лінгвісти як Г. О. Винокур, А. А. Реформатський , О. С. Ахманова, В. П. Даниленко,

Н. З. Котелова, С. В. Гринєв та інші. Більшість дослідників під терміном, зазвичай, розуміють мовний засіб вираження спеціального поняття.

Зміст терміну розкривається його дефініцією на основі виділення необхідних і достатніх ознак поняття, хоча термін важко піддається визначенню. Через складність та дискусійність такого завдання в лінгвістиці існує чимало самих різних спроб визначення термінів. Наведемо декілька дефініцій терміну, котрі відображають синтезовано більшість існуючих та взаємодоповнюючих одна одну думок:

"Термін - це окреме слово чи утворення на базі іменникового підрядного словосполучення, яке позначає професійне поняття і призначене для задоволення специфічних потреб спілкування в галузі певної професії (науковій, технічній, підприємницькій, управлінській)" [10, 88]. Дане визначення є досить вдалим та містким, хоча деякі моменти можуть викликати заперечення. Сумнівним є, зокрема, той факт, що всі терміни утворюються лише на базі іменника. Такою базою іноді можуть служити також прикметники, дієслова, прислівники (особливо у військово-політичній, юридичній та економічній термінології) [15, 195]. В цьому визначенні також не уточнюється, що таке "специфічні потреби спілкування", не вказані деякі відмінності термінів у протиставленні з загальновживаними словами і т.д.

Приблизно такі ж визначення термінології знаходимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Так, у словнику Ж.Марузо [56, 70] термінологія визначається як система термінів, які використовуються для вираження понять, притаманних даній науці.

В основі кожного терміна обов'язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

При визначені терміна підкреслюють його функціонально--смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття.

Інша думка, ґрунтуючись на різноманітних визначеннях, представляє собою сумарну дефініцію: "Термін -- це слово чи словесний комплекс, котрі співвідносяться із поняттям певної галузі пізнання (науки, мистецтва, техніки), вступаючи у системні відносини з іншими словами та утворюючи разом з ними в кожному окремому випадку і певний час замкнену систему, яка відрізняється високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю" [21, 21].

О.С.Ахманова визначає термін як “слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене, отримане чи запозичене для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів” [32, 105].

В.П.Даниленко також дотримується точки зору, що “термін - це слово (чи словосполучення) спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття” [11, 13].

Короткий тлумачний словник, в свою чергу, дає таке визначення слова “термін”: Термін (лат. terminus “границя, кінець, межа”) - це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань [55, 98].

При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття.

М. І. Мостовий дає таке визначення терміна: термін - це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва [19, 198].

В. І. Карабан визначає термін як мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки. Він вважає, що науково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів [9, 54].

Терміном також називають мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки. Ннауково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів [12, 88].

А. Я. Коваленко дає таке визначення терміну: термін - це емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів [11, 29].

І. В. Арнольд терміном називає слово або словосполучення, яке служить для чіткого вираження поняття, специфічного для якої-небудь галузі знання, виробництва або культури, та яке обслуговує комунікативні потреби в цій сфері діяльності людини [1, 81].

Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що: термін - це слово або словосполучення, яке служить для вираження конкретного поняття, прийняте в відповідній сфері та призначене для задоволення специфічних потреб спілкування в певній професійній галузі.

1.1.2 Вимоги, які висуваються до терміна

Як зазначають деякі науковці, "кожний термін є слово, але не кожне слово - термін". До термінів, на відміну від слів загальновживаної мови, науковці висувають низку специфічних вимог, які бажано дотримуватись в межах термінології певної галузі. Найбільш важливими з цих вимог є наступні:

1) Термін має відповідати правилам і нормам певної мови.

2) Термін має бути систематичним.

3) Терміну властива якість дефінітивності, тобто кожен термін співставляється з чітким окремим визначенням, котре орієнтує на відповідне поняття. Це означає, що в основі кожного терміна обов'язково лежить визначення реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки. Тобто, терміни відрізняється від звичайних слів тим, що вони виражають та формують професійні поняття, зміст яких, відображений в дефініціях, визначається в системі понять відповідної сфери. Про термін можна говорити лише в тій мірі, в якій він є членом системи термінів, тобто терміносистеми, а в мові виступає у спеціальному професійному контексті. Тільки в цих умовах він може володіти ознаками, які притаманні термінам. І. В. Арнольд [1, 83] приділяє увагу тому, що сукупність термінів тієї або іншої галузі утворює її термінологічну систему. Об'єм і зміст відображеного терміном поняття фіксується в спеціальній літературі та входять в систему професіонального знання в цій галузі. Для того щоб слово стало терміном, у нього має бути визначення в спеціальній літературі. Таке визначення називається дефініцією. Але це не означає, що кожен термін має одну дефініцію. Різні автори, користуючись одним і тим же терміном, дають йому дефініцію трохи по іншому. Причиною такого різноманіття являється те, що визначення відповідає різним задачам того або іншого напрямку в лінгвістиці та відображає становлення автора до предмета.

4) Терміну властива відносна незалежність від контексту, і те, що він не втрачає в ньому свого значення.

5) Термін має бути точним, хоча в субмовах мають місце численні "хибно орієнтовні" [20, 54] одиниці.

6) Термін має бути стислим, хоча ця вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.

7) Термін має прагнути до однозначності. Д. С. Лотте показав, що однозначність не виникає в термінології сама по собі. Він висунув та обґрунтував наступні вимоги: кратність, однозначність, вмотивованість, простота, погодження з іншими термінами, які є в терміносистемі [17, 57].

8) Для терміна не характерна синонімічність, котра заважає взаєморозумінню [17, 57].

9) Терміни експресивно нейтральні, хоча тут правильніше казати не про експресивність терміна чи виразність, а скоріше про інтенсивність деяких семантичних складових. Причинами такої інтенсивності можуть слугувати прагнення підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або намагання приховати свої наміри.

10) Термін має бути милозвучним (тобто вимога евфонії), тому не варто заохочувати створення термінів, походженням з діалектів, жаргонів чи варваризмів [25, 56].

Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними, "вибраними" одиницями загальновживаної мови, а складають повноцінну частину загального складу мови, де якості слів появляються більш визначено, регламентовано, відповідаючи вимогам професійного спілкування та взаєморозуміння.

Сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов'язані з перекладом військово -- політичних термінів.

1.1.3 Поняття «термінологія» та «терміносистема»

Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему. Вивченням термінів та терміносистем займається наука термінознавство. Термінознавство - це наука, що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, значення і функціонування, а також використання, упорядкування і творення.

Під термінологією розуміють сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні істотно сформовані поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові [15, 162]. Термінологія належить до лексики професійної і наукової мови, яка є самостійним функціонуючим різновидом загальнонаукової мови. На відміну від загальновживаної лексики термінологія пов'язана з науковими концепціями і з предметним знанням певної галузі. Термінологія виконує такі основні функції -- позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців,за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів. Тому, говорячи про термінологію, лінгвісти за звичай розрізняють: а) науку про терміни (в цьому відношенні все більш популярним стає термін "термінознавство"); б) спеціальну лексику у складі усіх слів певної мови (ми говоримо, наприклад, "термінологія української мови", "термінологія англійської мови" і т.д.; в) спеціальну лексику, обслуговуючу окрему галузь науки чи техніки (наприклад, "лінгвістична термінологія", "термінологія образотворчого мистецтва " і т.д.). Така багатозначність зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як в мові в цілому, так і в підмові зокрема.

На думку А.А.Реформатського, однією з основних характеристик терміна є системність, адже термін входить до системи понять відповідної галузі знання. Ця система -- термінологія, поза нею слово втрачає свою характеристику терміна. «Якщо звичайні слова мови є все-таки

системними, -- пише учений, -- то це не означає, що їхня системна характеристика математично ідеальна. І при словотворенні, й при зміні слова ми постійно натрапляємо на порушення парадигм» [21, 154] Усе це не відповідає сутності терміна, що має бути і лексично, і морфологічно виключно систематичним, здатним утворювати похідні і бути максимально парадигматичними. У кожній термінології термін співвідноситься з тими чи іншим поняттями і в кожного терміна є своє поле термінології. Поле для терміна - це дана термінологія, за межами якої слово втрачає свою характеристику терміна [21, 154].

Сутність будь-якого елемента, пише В.К. Никіфоров «… в усій повноті розкривається саме у системі та у взаємодії систем. А система термінів, що є засобом висловлювання понять у сфері наукового мислення, у науці є структурним елементом, який не залишається осторонь змін, які відбуваються у системі понять даної науки, а змінюється одночасно з ними» [40, 111]. Термін, як елемент системи «не лише реєструє поняття, але й в своє чергу впливає на це поняття, уточнює його, відокремлює від суміжних уявлень» [40, 111].

Другою, проте не менш важливою складовою серед системи термінів, як було зазначено, лінгвісти визначають поняття «терміносистема». Термін може існувати лише як невід'ємний елемент терміносистеми. Поняттям «терміносистема» науковці визначають, як - систему термінів у певній галузі, підгалузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Терміносистема відрізняється від термінології тим, що представляє собою сукупність термінів конкретних галузей, підгалузей наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Тобто, терміносистеми - це галузеві термінології. А термінології, в свою чергу, слугують джерелами терміносистем. Але, на відміну від термінології, терміносистема формується не разом з формуванням певної науки, а відповідно до етапів формування теорії цієї науки. Проте в основі терміносистеми не обов'язково має бути наукова теорія. Іноді достатньо, щоб була лише концепція або узагальнені ідеї. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:

1) логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);

2) мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо.

Терміносистема має власну структуру. Її структурно-функцональним центром є так званий базовий термін. Представляючи найбільш вживану одиницю цієї системи, базовий термін, крім цього, є інформативним, простотим за структурою та володіє хорошими продуктивними можливостями [20, 116].

Терміносистема формується на певному етапі розвитку певної галузі наукового знання, коли вже створено наукову теорію, позначено об'єкти та зв'язки між ними. Виділяють кілька типових ознак терміносистеми:

1. Терміносистема являє собою більшу чи малу сукупність термінів, спільно обслуговуючи комунікативно-тематичні чи комунікативно-ситуативні задачі;

2. Елементи терміносистеми прямо (безпосередньо) чи опосередковано (за допомогою інших елементів) комунікативно-співвіднесені і структурно пов'язані один з одним і з системою в цілому;

3. Не існує жодного терміна, котрий би не входив в ту чи іншу терміносистему;

4. Межі між терміносистемами можуть бути більш чи менш чіткими, терміносистеми можуть накладатись одна на одну і створювати в таких випадках перетин терміносистем;

5. Цілісність терміносистеми. Наприклад, економічні поняття, терміни у сукупності складають цілісну терміносистему, яка дає нам загальне уявлення про функціонування економіки.

6. Певна сталість терміносистеми..

7. Структурований характер терміносистеми. Структура терміносистеми може мати підсистеми, що відбивають родо -- видові відношення, відношення цілого та його частин, зв'язки причини й наслідку, відношення об'єктів та їхніх ознак.

Таким чином, можна підсумувати, що, лише навчившись чітко бачити властивості і особливості термінів, їх системну організацію в них самих, термінознавство може вирішувати свої теоретичні та практичні задачі, пов'язані, з описом та аналізом терміносистем, а також з досконалістю їх використання [30, 21].

Розрізняють 3 етапи формування й функціонування терміносистеми:

Перший етап -- перехід від стану відсутності теорії до стану її формування, тобто перехід від неупорядкованої сукупності термінів до терміносистеми;

Другий етап -- зростання обсягу знань в межах прийнятої теорії внаслідок удосконалень, досягнень науково-технічного прогресу;

Третій етап -- зміна теорії і, як наслідок, зміна терміносистеми. Спочатку нову теорію описують термінами попередньої теорії, потім впроваджуються нові терміни, що відображають нові поняття [4, 66].

Таким чином формують систему понять нової теорії, і кожне місце в цій новій системі посідає певний новий термін, а у сукупності з'являється нова терміносистема. Частину термінів попередньої терміносистеми залишають, але вони вже пов'язані з новими поняттями. Отже, без теорії немає терміносистеми, без терміносистеми немає теорії.

1.2 Принципи компаративного аналізу терміносистем

1.2.1 Сутність компаративного аналізу дослідження мов

Порівняльне вивчення мов є досить багатоаспектним методом дослідження різних мовних явищ у різних мовах. Він дає змогу порівнювати явища, розділені не тільки часом, а й простором. Вагомий поштовх для розвитку компаративного аналізу дали пошуки шляхів машинного перекладу 60-ті рр. ХХ століття. Цією проблемою займалися багато дослідників, серед яких зокрема В.Г. Гак, А.В. Ісаченко, С. Сятковский, В.Н. Ярцева, А.В. Фьодоров, В.Н. Клюева та інші.

Існує думка, що основою порівняльного вивчання мов є визначені риси подібності мов як у плані висловлювання, яке будується на основі єдності мовного апарату в усіх людей, так і у плані змісту, який базується на єдності оточуючого нас світу [47, 73]. А порівняння мов можливо здійснити ефективно лише за наявності хоча б одного подібного елемента їх структури [52, 2]. Якщо щоразу доводиться констатувати, що між порівнювальними мовами немає нічого спільного, то порівняльне вивчення втрачає сенс.

Порівняння мов одержало найбільший розвиток з приходом школи порівняльно-історичного мовознавства. Порівняння застосовувалося для з'ясування генетичного минулого мов і увага головним чином була спрямована саме на це. Розробка ж інших методів порівняння здійснювалась емпіричним шляхом, наслідком чого стала недостатня теоретична обґрунтованість цих методів. Зіставлення мов з метою з'ясування їх властивостей та особливостей обмежувалася лише потребами викладання іноземних мов та сферою перекладу [50, 70].

Нині компаративний аналіз викликає неабиякий інтерес мовознавців і методистів. Його предметом є порівняння двох мов і культур висновки, виготовлені з цього порівняння. Порівняльна лінгвістика настільки розвинена у час, що може вирішувати ряд теоретичних завдань [4, 32], таких, як:

1) визначення подібностей і різниці між мовами, що порівнюються;

2) виявлення тих ознак порівнювальних мов, що залишилися непоміченими при вивченні однієї мови;

3) виявлення тенденцій, які характерні для даних мов;

4) визначення системних відповідностей чи невідповідностей між мовами, що порівнюються;

5) визначення взаємодії і взаємозбагачення порівнювальних мов;

6) встановлення в міру можливості причин основних подібностей і відмінностей мов;

Для сучасного стану компаративного аналізу мов актуальним питанням, на думку провідних дослідників, є його розширення в сторону порівняльно-стилістичних досліджень, компаративного аналізу терміносистем в різних мовах, що поширюються на лексику мови в цілому у зв'язку з потребами науково-технічної революції; вивчення фактів, експонованих численними перекладами літератури різного типу [48, 12]. Можна зробити висновок, що компаративне дослідження терміносистем ще недостатньо розвинуто, і повинне досліджуватися вченими й надалі.

В сучасному перекладознавстві існує велика кількість проблем, головними з яких є: розробка понять еквівалентності, установлення типів еквівалентності при перекладі, визначення перекладацьких стратегій, виділення й класифікація помилок при перекладі, засоби компенсації лакун тощо. Для вирішення цих завдань перекладознавство використовує загальнолінгвістичні методи і створює свої власні: трансформаційний та дистрибутивний аналіз, герменевтичний метод (метод тлумачення глибинного смислу текстів та їхніх перекладів шляхом досліджень структури й семіотичної природи мови, вивчення історичних, філософських, релігійних та інших даних, пов'язаних із конкретним типом літературного твору) [24, 57]. Проте, найважливішим і в той же час найдоступнішим методом перекладознавства є, на наш погляд, порівняльний або компаративний аналіз перекладу, тобто аналіз форми і змісту текстів перекладу та першотвору. Ці тексти являють собою об'єктивні факти, доступні для спостереження й аналізу, протягом яких можна розкрити внутрішній механізм перекладу, виявити еквівалентні одиниці, знайти зміни форми та змісту текстів, що відбуваються в процесі перекладацької діяльності. Можливе й порівняння кількох перекладів одного й того ж оригіналу. Цей метод надає можливість з'ясувати типові труднощі перекладу, пов'язані зі специфікою мов оригіналу та перекладу, та їхнє можливе подолання, а також знайти елементи, які залишаються непереданими у перекладі. Цей метод рекомендований В.Н.Комісаровим як такий, що дає «реальну картину перекладацького процесу» [16, 67].

Відомо, що компаративний аналіз застосовується з метою здійснення порівняльного вивчення мов для виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури. Тому деякі вчені формулюють принципи компаративного аналізу таким чином: «Специфічним для тієї чи іншої мови є не виражається значення, загальне для нього з іншою мовою, а формальні категорії, в яких воно виражається, структурні особливості. Від формальної категорії, як від об'єктивної даності (наприклад, від певного типу слів, словотворчих моделей, від порядку слів, від двоскладного пропозицій з певним типом підмета і т.п.) дослідник и йдуть до визначення її значень в одній мові і далі до виражає ці значення формальним засобам іншої мови (що збігається чи іншим типам слів, до однакового або відмінному порядком слів, двоскладного чи односкладних речень тощо) » [18, 76]. З цього випливає, що лінгвісти в інтересах компаративного дослідження мов використовували метод порівняння конкретних мовних творів на різних мовах, які фактично є оригіналами і перекладами. Таким чином, досліджуючи співвідношення між функціональними одиницями двох мов, створюється необхідний фундамент для побудови теорії перекладу. Адже, перекладацькі трансформації та прийоми застосовуються при перекладі в результаті функціонально-структурних розбіжностей між мовою оригіналу та мовою перекладу.

Отже, компаративний аналіз - це метод порівняльної лінгвістики, який застосовується при дослідженні та вивченні як споріднених, так і неспоріднених мов у перекладознавчій теорії і практиці на основі морфологічного чи лексико-семантичного дослідження слів..

Різні форми порівняльного методу:

1. Власне порівняльний метод, що виявляє природу різнорідних об'єктів,

2. Порівняння історико-типологічне, яке пояснює подібність не зв'язаних за своїм походженням явищ однаковими умовами генезису й розвитку,

3. Історико-генетичне порівняння, при якому подібність явищ пояснюється як результат їхнього споріднення за походженням,

4. Порівняння, при якому фіксуються взаємовпливи різних явищ [42, 26].

На нашу думку, компаративний аналіз, якщо його розглядати з точки зору дослідження терміносистеми, - це метод, який на основі дослідження структури та значення термінів, дозволяє виявити основні проблеми, пов'язані з їхнім перекладом, надає можливість подолати труднощі при їх перекладі, а також знайти елементи, які залишаються непереданими.

1.2.2 Основні принципи компаративного аналізу терміносистем

На даний час мовознавці, зокрема У.К. Юсупов, розрізняють два напрямки в компаративній лінгвістиці: компаративне вивчення мов для теоретичних цілей й компаративне вивчення мов для лінгводидактичних цілей [50, 6].

Серед основних принципів порівняння мов для теоретичних цілей для компаративного аналізу терміносистем застосовуються наступні:

1. Принцип порівнянності. Він передбачає збалансованість ступенів вивченості мов, що порівнюються, визначення функціонально подібних явищ у яких та раціональне поєднання різних підходів при порівнянні мов. Цей принцип підходить нам, адже ми порівнюємо явища області наукового знання, саме терміносистеми.

2. Принцип системності полягає у тому, що порівнянню повинні підлягати парадигматичні системи (підсистеми, поля, синонімічні ряди і т.д.). Терміносистема як раз і є такою парадигматичною системою, в якій можна виділити підсистеми і семантичні поля. Ми також розглядаємо опозиції синонімії і полісемії, що характеризують термінологію, як системне явище.

3. Принцип термінологічної адекватності означає, що перш ніж розпочати порівнянню мов, треба створити загальні для порівнюваних мов дефініції. В нашому випадку такими дефініціями виступають терміни системність, синонімія, полісемія, компаративний аналіз, принципи порівняння.

4. Принцип достатньої глибини порівняння передбачає виявлення всіх істотних подібностей і відмінностей порівнюваних мовних явищ. Згідно з цим принципом у порівнювальних терміносистемах повинні бути виділені всі їхні подібності і відмінності.

5. Принцип врахування функціональних стилів передбачає порівняння терміносистем в однакових функціональних стилях.

6. Принцип обліку лінгвістичних знань ґрунтується на тому, що лінгвістичні знання, добуті для дослідження структури однієї терміносистеми можуть допомогти в побудові структури іншої. Але цей принцип забороняє приписувати ознаки однієї терміносистеми інший.

7. Принцип двобічності порівняння важливий тим, що завдяки порівнянню до поля зору потрапляють особливості обох терміносистем порівнюваних мов.

8. Принцип територіальної необмеженості полягає у тому, що просторове розміщення порівнюваних мов немає важливого значення, оскільки англійська й українська мови віддалені за географічним розміщення їх носіїв.

Для компаративного аналізу терміносистем застосовуються також принципи, що діють для лінгводидактичних цілей, зокрема:

1. Принцип синхронності означає, що терміносистеми порівнюються в плані синхронії.

2. Принцип простоти полягає в тому, що порівняльний опис повинен бути достатньо простим і зрозумілим.

3. Принцип врахування фацилітації й міжмовної інтерференції передбачає, що, якщо рідна мова полегшує вивчення терміносистеми іноземної мови, тоді говорять про фацилітацію, якщо перешкоджає, то - про інтерференцію; при компаративному дослідженні необхідно враховувати обидва явища.



Висновки до першого розділу

До термінів, на відміну від слів загальновживаної мови, науковці висувають низку специфічних вимог, зокрема терміни повинні відповідати правилам і нормам певної мови, мати певну дефінітивність, бути незалежними від контексту, точними, стислими, експресивно нейтральними, прагнути до однозначності, бути позбавленими синонімічності, милозвучним. Але, окрім вищезазначених вимог, термін обов'язково повинен бути системними, адже системність є також однією з найважливіших умов існування терміна. Тобто,слово як термін існує лише у певній системі понять. Термін називає поняття й займає конкретне місце у певній системі понять, яка є відбиттям або наукової теорії, або наукової чи технічної класифікації, або узагальненої ідеї в певній галузі знання.

Але сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов'язані з перекладом термінів.

Термінологія - це сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні істотно сформовані поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Терміносистема відрізняється від термінології тим, що представляє собою сукупність термінів конкретних галузей, підгалузей наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію. Тобто, терміносистеми - це галузеві термінології. А термінології, в свою чергу, слугують джерелами терміносистем. Належність терміна до певної системи, тобто до певного термінополя, є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру: логічними та мовними.

Аналіз теоретичної літератури дав змогу визначити, що компаративний аналіз терміносистеми - це метод, який на основі дослідження структури та значення термінів, дозволяє виявити основні проблеми, пов'язані з їхнім перекладом та надає можливість подолати труднощі при їх перекладі, а також знайти елементи, які залишаються непереданими.



РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ

2.1 Компаративний аналіз військово-політичної терміносистеми української та англійської мов на термінологічному рівні

Останнім часом, ми можемо спостерігати появу все більшої кількості нових термінів військово-політичної терміносистеми. Така тенденція потребує проведення певних досліджень моделей та основних способів утворення військово-політичних термінів з метою розробки військових стандартів для термінів та визначень.

Згідно з класифікацією В.І.Карабана [9, 198] терміни за своєю будовою поділяються на наступні структурні типи:

1) прості терміни (прості кореневі слова): force, defense,conflict, attack, warning;

2) похідні терміни: суфіксальні, префіксальні, суфіксально-префіксальні: deconcentration, reunification;

3) складні терміни, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: drawback, capacity-building, peacekeeping, chairman;

4) терміни-словосполучення: specific performance, security policy, external party;

Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми англійської мови було отримано 1000 простих, похідних, складних термінів та термінів-словосполучень англійської мови. Аналіз вибраних термінів показав, що серед них переважають терміни-словосполучення із різною кількістю компонентів. Відсоткове співвідношення цих термінів показано у наступній діаграмі (див. рис. 2.1):

Рис. 2.1

Окрім наявності простих та похідних термінів, для англійської військово-політичної терміносистеми мови характерним явищем є складні терміни та терміни-словосполучення, які активно застосовуються у військовій сфері. Поява термінів складної структурної будови найбільше зумовлена потребою передати два значення в одному слові. Складні терміни (композити) утворюються внаслідок об'єднання в одній лексичній одиниці двох чи більше основ повнозначних слів [4, 100]

Проаналізувавши терміни-словосполученнями в англійській військово-політичній терміносистемі, ми виділили наступні структурні моделі :

1. Іменник+прийменник+іменник N+P+N (act of aggression, application of force, breach of the peace, ministry of defense, restoration of order, threat to peace, threat to security )

2. Прикметник+іменник A+N (bilateral treaty, biological weapons, civil control, collective defense, cyber warfare, demographic shift, destructive attacks, diplomatic action, economic sanctions, electoral assistance, environmental degradation, financial recession, humanitarian assistance, internal affairs, international law, irregular forces, strategic retreat, atomic age, ballistic missile, technical sergeant, general war, assymetric conflict).

3. Дієприкметник + іменник P+N (armed conflict, disputed border, organized crime);

4. Іменник+іменник N+N (Border guards, conflict zone, Human rights, peace enforcement, Peace operations, terrorist organizations, trade embargo, treaty relations);

5. Прикметник+іменник+іменник A+N+N (collective security system, national security strategy, Nuclear Test-Ban Treaty);

6. Іменник+іменник+іменник N+N+N (homeland security strategy, international security partners, Peace Enforcement Operations);

7. Прикметник+прикметник+іменник A+A+N (in-country military personnel, national strategic objectives);

8. Числівник+іменник+іменник Num + N + N (fourth generation warfare);

9. Прикметник+іменник+іменник+іменник A+N+N+N (military peace enforcement operations);

10. Іменник+прийменник+прикметник+іменник N+P+A+N (weapons of mass destruction) .

Відповідно до аналізу підрахунків статистичних даних, найбільш поширеною моделлю для утворення термінів-словосполучень у військово-політичній терміносистемі англійської мови є модель прикметник+іменник A+N.

Серед виявлених військово-політичних термінів-словосполучень англійської мови існують словосполучення з різною кількістю компонентів. Співвідношення типів термінів-словосполучень за кількістю компонентів представлене у наступній діаграмі (див. рис. 2.2):

Рис. 2.2

Таким чином, більшість становлять двокомпонентні словосполучення, які в цілому складають 66% відсотків усієї виявленої військово-політичної терміносистеми.

Таким чином, можна сказати, що найбільш поширеною моделлю військово-політичного терміну англійської військово-політичної терміносистеми є двокомпонентне словосполучення. Причому дане словосполучення може складатися як зі слів, що належать до терміносистеми військово-політичної сфери (joint force- об'єднані сили, global extremism - глобальний екстремізм, destructive attacks - руйнівні атаки), так і зі слів, що самі по собі є нейтральними щодо стилістичного та функціонального вживання і використовуються в різних галузях людської діяльності (domestic law- внутрішньодержавне право, human rights - права людини).

Шляхом використання автоматизованої системи ранжування термінів за частотністю контент-аналіз Autcon із текстів військово-політичної терміносистеми української мови було отримано 1000 простих, похідних, складних термінів та термінів-словосполучень української мови. Аналіз вибраних термінів військово-політичної терміносистеми української мови показав, що серед них переважають, як і у військово-політичній терміносистемі англійської мови, терміни-словосполучення із різною кількістю компонентів, хоча у відсотках їхня частина дещо менша. Відсоткове співвідношення цих термінів показано у наступній діаграмі (див. рис. 2.3):

Рис. 2.3

Проаналізувавши терміни-словосполученнями в українській військово-політичній терміносистемі, ми виділили наступні структурні моделі:

1. Іменник + іменник у непрямому відмінку без прийменника (тактика терору, план дій (щодо вступу в НАТО), порядок підпорядкування, голова місії, задум операції, Концепція потреб, витрата коштів, інформаційні заходи, безпека операцій, Міністерство оборони, сторона конфлікту, передача повноважень, використання сили, план операції, командувач операцією, зона безпеки, захоплення цілі);

2. Прикметник + іменник (неурядова організація, об'єднана операція, координуюча інстанція, кооперативне користування, спільне використання, кризова ситуація, зовнішня підтримка, національна незалежність, бойова підтримка, керівна країна, агентурна розвідка, міжнаціональний конфлікт, програмний документ, національне самовизначення, регулярна армія, періодична преса, військовий помічник, приватна власність, унітарна держава, правова держава, цивільна відповідальність, примусові заходи, радіоелектронна розвідка, міжнародна організація, військове планування, військова стратегія, оперативне управління, оперативне командування, політичний контроль, оперативний наказ, оперативний штаб, оперативна мобільність, фізичне руйнування, оперативний центр, психологічні операції, безпечна зона);

3. Серед багатокомпонентних термінів-словополучень у військово-політичній терміносистемі спостерігаються переважно трикомпонентна конструкція, яка має таку структуру:

а) прикметник + прикметник + іменник (монархічно-диспотичний політичний режим, автономний адміністративно-управлінський апарат, вільна економічна зона, центральна виборча комісія, тактична повітряна розвідка, повне військове командування, інтегрована тилова підтримка, багатонаціональна тилова підтримка, військове оперативне планування, військова заборонена зона, вихідні оперативні можливості, об'єднана тактична група);

...