Аналіз лексики народного побуту на матеріалі говірки села Верхня Сироватка

В іменниках типу люди, гості поширені паралельні форми орудного відмінка множини на -ами, -ми (лґудґами - лґудґми, гостґами - гістґми, грошами - грішми) [4, с. 238].

Іменники з суфіксами -ат-, -ен- (IV відміни) часто втрачають їх і уніфікуються при відмінюванні з формами іменників середнього роду. Наприклад: не^има імја, племја, тому імју, племју; те^иловяі, те^илом та інші.

Називний відмінок однини прикметників з ненаголошеним закінченням чоловічого роду в багатьох слобожанських говірках уніфікувався за типом основ на м'який приголосний. У противагу до нерозрізнення м'яких і твердих основ прикметників шляхом поширення тільки твердих основ у цих говірках відбулася протилежна тенденція нерозрізнення м'яких і твердих основ прикметників шляхом поширення м'яких основ. Це явище, гіперичне в своїй основі, виникло внаслідок контактів міждіалектних елементів. Наприклад: бґілґіi снґіг, житнґіi хлґіб, мишачґіi хвяіст, сґірґіi воўк та інші [4, с. 239].

У давальному й місцевому відмінках однини в багатьох слобожанських говірках прикметники і займенники жіночого роду мають закінчення -і з утраченим кінцевим -i (слаўнґі дґіўчинґі, на зе^иленґі травяі, на тґі жґінґцґі, у ве^иселґі компанґіiі, чужґі лґудинґі та інші).

Називний відмінок множини присвійних прикметників залежно від північної діалектної підоснови часто має закінчення -и. Наприклад: батґкови чоботи, се^истрини хустки, материни дґіти та інші.

Інфінітив має паралельні форми на -тґ і -ти, а в говірках, суміжних з поліськими, також на -т (ходитґ - ходити - ходит, робитґ - робити - робит) [4, с. 238].

Як і в більшості південно-східних діалектів, у слобожанських говірках наявні форми 1-ої особи однини теперішнього часу від дієслів ІІ дієвідміни звичайно без чергування [д], [т], [з], [с] з відповідними шиплячими (ходґу, крутґу тощо), хоч зрідка в окремих говірках можливі паралельні форми типу хожу, кручу та інші.

Ненаголошене закінчення 3-ої особи однини теперішнього часу дієслів ІІ дієвідміни втрачає кінцевий [т], а самі форми, як і в більшості південно-східних говорів, підрівнюються під І дієвідміну. Наприклад: ходе, носе, просе тощо [4, с. 238]. У частині говірок у закінченні 3-ї особи однини теперішнього часу зникає [ј] ([i]), тобто відбувається стягнення. Наприклад: вяін зна, дума, ма, гра, сґіда та інші [27, с. 263].

На сході слобожанські говірки в 3-ій особі однини теперішнього часу І дієвідміни зрідка мають у закінченні [тґ] (вяін будетґ, не^исетґ, спасетґ, пасетґ, те^ичетґ, можи^етґ).

Паралельні закінчення -атґ, -ат у 3-ій особі множини теперішнього часу і -ітґ, -іт у 2-ій особі множини наказового способу зустрічаються в східній частині слобожанських говірок. Наприклад: вони ходґатґ - ходґат, носґатґ - носґат, ходґітґ - ходґіт, би^ерґітґ - би^ерґіт, ідґітґ - ідґіт, ни^есґітґ - ни^есґіт тощо [27, с. 263].

Досить помітне переймання закінчень 3-ї особи множини ІІ дієвідміни від І дієвідміни (вони носґутґ - носґут, ходґутґ - ходґут).

Спостерігається також спорадичне вживання дієприслівників на -а (ходґа, стоја, сидґа).

Лексичні особливості слобожанського говору представлені локальними словами, наприклад: ламанка «бительня»; кобушка «глечик»; рига «клуня»; хобоття «відходи після молотьби колосків»; степ, неудобиця «цілина»; кобець, рябець «яструб», відволож «відлига», сіверко «холодно», половіддя «повінь», накидка, настільник «скатерка», звід «криничний журавель», халаш «будівля для реманенту» та інші [19, с. 632].

Слобожанські говірки в лексичному складі мають спільні риси з говорами середньої Наддніпрянщини (особливо полтавськими), а також із східнополіськими; є спільні риси з говорами російської мови (південноросійськими).

Деякі слобожанські вияви поширені й по інших південно-східних говорах української мови: благий «хворий»; у середньонаддніпрянських говірках це слово означає «кволий», «поганий»; бурта - «купа», наприклад, картоплі (як у східнополіських говорах, де є похідне буртувать - насипати купою картоплю, буряки); у полтавських говірках «шпиль», «горб», «насип»; збір - молочні продукти, одержані з молока; катрага (катражка) - «курінь або хижа для бджіл; накриття над льохом, крокви для куреня»; козубка - «лубкова корзинка»; лаганок - «бочечка із видовбаного дерева»; метло - «зручне місце для полювання»; образ «обличчя»; побатувати - «порізати великими шматками, кусками, скибками хліб, м'ясо» (поширене в середньонаддніпрянських говорах); пособа «допомога»; реля «гойдалка», поширене в північних говорах; робло «виріб»; рубай «дроворуб»; товаришник - «двір для худоби»; трапок «слід», «стежка», «доріжка»; яндола (яндила) «велика миска з двома вушками по краях; загиб на вершині гори» [27, с. 175].

Таким чином, слобожанський говір має ряд спільних рис з іншими, особливо із суміжними, говорами української мови. Проте в говірках Слобожанщини фіксуються також специфічні лексико-семантичні та фонетико-морфологічні особливості, відмінні від інших діалектних континуумів. Проте необхідно підкреслити, що місцевих відмінностей у граматичній будові, основному словниковому фонді й фонетичній системі слобожанських говірок порівняно небагато.

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОБУТОВОЇ ЛЕКСИКИ СЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК

2.1 Системний характер лексичних мікропарадигм побутових найменувань

Структурний принцип аналізу побутової лексики дозволяє встановити специфіку відношень між елементами системи, об'єктивно визначити лексико-семантичні групи у складі цієї тематичної групи лексики. Виділення таких лексико-семантичних об'єднань базується на врахуванні внутрішніх зв'язків компонентів, структурних типів лексики і типів позначених ними предметів та явищ навколишньої дійсності.

Тематична група назв меблів та предметів хатнього вжитку є розгалуженою мікросистемою найменувань. Це зумовлено тривалістю її формування: назви цієї тематичної групи упродовж століть зазнавали змін у лексичному складі та семантичній структурі. Разом з тим тематична група назв меблів та предметів хатнього вжитку характеризується збереженням традиційних назв, що позначають реалії, які є невід'ємною складовою побуту жителів Слобожанщини.

Назви меблів і предметів хатнього вжитку утворюють складну лексико-семантичну парадигму, що обіймає ряд мікропарадигм, вичленованих на підставі реалізації окремих диференційних ознак. Однією з провідних є функціональна ознака, на підставі якої виділяємо такі лексико-семантичні групи:

1) назв меблів для сидіння та їх елементів;

2) назв стола та його частин;

3) назв меблів для спання та їх окремих сегментів;

4) назв речей для спання;

5) назв меблів для одягу;

6) назв меблів для посуду та продуктів;

7) назв посуду;

8) назв робочого інвентарю.

Окрему лексико-семантичну групу становлять номени різного функціонального призначення, виокремлені на підставі матеріалу, з якого вони виготовлені, тобто вироби з тканини та мотузки.

Лексико-семантична група назв меблів для сидіння об'єднує ряд сем, при виділенні яких ми враховували спосіб та місце виготовлення (зроблена дома чи фабрична), форму, характерні особливості та розміри. Ця група репрезентована 8 семами: 1) «стілець у вигляді міцної дошки з чотирма ніжками (переважно домашнього виготовлення)»; 2) «стілець фабричного виготовлення зі спинкою»; 3) «стілець без спинки з квадратним сидінням»; 4) «лава у вигляді довгої дошки на чотирьох ніжках без спинки та бокових билець»; 5) «довга широка дошка на стояках із спинкою та поручнями»; 6) «широкий м'який стілець з бильцями та зручною спинкою»; 7) «верхня частина стільця, призначена для сидіння»; 8) «ніжки стільця».

До складу лексико-семантичної групи назв стола та його частин входять такі семи: 1) «стіл - рід меблів у вигляді широкої горизонтальної дошки на кількох ніжках»; 2) «різновиди столів за їхнім функціональним призначенням»; 3) «верхня кришка стола»; 4) «каркас стола, його ніжки».

Меблі для спання диференціюються відповідно до призначення їх для дорослих чи дітей:: 1) «ліжко»; 2) «верхня поперечна частина ліжка»; 3) «колиска, підвішена на чотирьох мотузочках до стелі»; 4) «дерев'яне ліжечко, ніжки якого попарно сполучені закругленими планками, завдяки чому воно може погойдуватися».

Лексико-семантична група назв речей для спання представлена такими семами: 1) «подушка для спання»; 2) «чохол з тканини на подушку»; 3) «мішок, у який насипають пір'я на подушку»; 4) «матрац, набитий соломою»; 5) «ковдра»; 6) «велика наволока на ковдру»; 7) «простирадло».

У структурі лексико-семантичної групи назв меблів для одягу виокремлюються 6 сем: 1) «велика дерев'яна шафа, що має форму високого ящика з дверцятами і служить для зберігання одягу»; 2) «невелика шафа з кількома висувними шухлядами, яка призначена для зберігання одягу»; 3) «набір шаф, як правило, на всю довжину стіни»; 4) «пристосування для вішання одягу»; 5) «великий ящик з кришкою та замком для зберігання одягу»; 6) «горизонтально укріплена перекладина під стелею, на яку вішають одяг».

Однією з найнеобхідніших груп хатніх меблів завжди були меблі для посуду та продуктів. Лексико-семантична група назв меблів для посуду та продуктів представлена такими семами: 1) «шафа з полицями для посуду і продуктів»; 2) «невеличка шафка, зазвичай із кількома шухлядами»; 3) «шухляда»; 4) «дерев'яна полиця для зберігання різноманітних господарських речей».

Лексико-семантична група назв робочого інвентарю охоплює широке коло предметів, при виділенні яких ми враховували такі диференційні ознаки:

1) спосіб виготовлення;

2) місце виготовлення (зроблена дома чи фабрична);

3) особливості форми;

4) основні ознаки та розміри;

5) функціональне призначення.

Цю лексико-семантичну групу репрезентують такі семи: 1) «віник»; 2) «старий стертий віник»; 3) «віник з гілочок»; 4) «сапа, знаряддя для підпушування ґрунту й знищення бур'яну»; 5) «лопата, знаряддя з довгим держаком і широким плоским дінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання і насипання чого-небудь»; 6) «лопатка із загнутими догори бічними краями і короткою ручкою»; 7) «дерев'яне знаряддя для саджання хліба в піч і виймання його з печі»; 8) «праник, дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання»; 9) «праска»; 10) «знаряддя з двома металевими заокруглими ріжками та довгим держаком»; 11) «держак рогача»; 12) «знаряддя для перемішування палива в печі»; 13) «прилад у вигляді залізного гачка для витягування з печі сковороди»; 14) «ціп, знаряддя, яке використовується для молотьби»; 15) «гасова лампа зі склом»; 16) «ліхтар, освітлювальний пристрій, у якому джерело світла захищене склом»; 17) «сірник».

Вироби із тканин та мотузок також займають значне місце в повсякденному побуті людини. Назви на позначення цих реалій представляють такі семи: 1) «рушник домотканий»; 2) «рушник фабричний»; 3) «скатерть»; 4) «тонка занавіска на вікні»; 5) «довга груба занавіска на вікні»; 6) «килим домотканий»; 7) «килим фабричний»; 8) «мотузка для вішання випраної білизни»; 9) «мотузки, які використовуються для зав'язування торб, мішків»; 10) «налигач для тварин».

Отже, лексико-семантичний аналіз назв предметів хатнього побуту слобожанських говірок засвідчує, що зазначена тематична група лексики в досліджуваній говірці має складну внутрішню структуру. На підставі функціональної ознаки ми виокремили 9 лексико-семантичних груп, які об'єднують окремі семи з певними диференційними ознаками (способом виготовлення, місцем виготовлення, особливостями матеріалу, функціональним призначенням тощо).

2.2 Взаємозв'язок центральних та маргінальних виявів у складі побутової лексики

Семи у складі певної лексико-семантичної групи побутової лексики, як правило, мають по декілька репрезентантів, що пояснюється характером новожитніх слобожанських говірок, запозиченнями з інших говорів, явищами інтерференції: зміни у фонетичній, граматичній та лексичній системах, які є наслідком контактування різних мовних систем чи різних діалектних систем однієї мови.

Сема «стілець у вигляді міцної дошки з чотирма ніжками (переважно домашнього виготовлення)» у досліджуваній говірці репрезентована лексемами: осл'імн (осломн), осл'імнчик (осл'імнчи^ек, осл'імнч'ік, осломнчи^ек, осломнч'ік), осл'імни^ец', с'т'ілемц', с'т'імл'чи^ек (с'т'імл'ч'ік, стумл'чи^ек, стумл'ч'ік), стумл, стумло, стумлка, стумлочка (стумлач'ка), табуремтка (табур'емтка, тубар'емтка), табуремт (табур'емт), табуремточка (табур'емточ'ка), скамемiка (скам'емiка, скам'імiка), скам'емjіч'ка, ламва, ламўка, ламвочка (ламвоч'ка, ламво^ач'ка). Репрезентанти осл'імн, с'т'ілемц', скамемiка, ламва побутують у багатьох діалектних говірках української мови, частина лексем виступає і в російській мові (табур'емт, табур'емтка, скам'емiка, ламўка, ламвоч'ка). Під їх впливом згадані репрезентанти активізували своє функціонування у слобожанських говірках. Найчастіше у говірці с. Верхня Сироватка на позначення семи «стілець у вигляді міцної дошки з чотирма ніжками (переважно домашнього виготовлення)» вживаються лексеми с'т'імл'чи^ек і табуремтка з варіантами, рідше - осл'імн, скаммемiка, ламва.

Як засвідчують зібрані матеріали, кожна лексема реалізується в кількох фонетичних варіантах (осломн, стумлач'ка, табур'емтка), а також має словотвірні деривати (осл'імни^ец', ламўка). Широкий діапазон цих демінутивних одиниць пов'язаний уже не з номінацією невеликих за розміром предметів побуту. Переважно вони втратили емоційно-експресивний відтінок здрібнілості і перейшли в розряд нейтральних.

Компонентний склад семи «стілець фабричного виготовлення зі спинкою» формувався протягом тривалого часу. У говірці с. Верхня Сироватка на позначення цієї реалії використовують такі номени: стумл, стумл'чи^ек, стумлка, стумло, ст'ілемц', кр'імсло (кр'емсло, кремсло). Найчастіше вживаються лексеми стумлка, стумл, стумл'чик, стумло. Репрезентанти ст'ілемц', кр'імсло (кремсло), крім слобожанських, функціонують і в інших говірках. Назва стумлка є своєрідним слобожанським локалізмом, що утворений від російського стул за допомогою продуктивного суфікса -к-. Такий дериват зазнав змін не тільки структурних, але й на рівні граматичного значення роду: стул (ч.р.) > стулка (ж.р.).

Стілець без спинки з квадратним сидінням називається в говірці с. Верхня Сироватка табуремтка (табур'емтка, табаремтка, тубар'емтка), табуремт (табур'емт), табуремточка (табур'емточ'ка), скамемiка (скам'емiка, скам'імiка), скам'емjіч'ка. Зазначимо, що фонетичні варіанти табаремтка й тубар'емтка функціонують переважно в мовленні інформаторів старшого покоління, що й пояснює їх низький рівень частоти вживання в живому мовленні. Лексеми табуремт, табуремтка функціонують у інших говірках. Фонетичні варіанти табур'емтка, тубар'емтка сформувалися як наслідок метатези - зміни вокальної послідовності [а]/[у]. Лексема скамемiка зазнала семантичної трансформації. Також вона реалізується в кількох фонетичних варіантах і має словотвірний дериват (скам'емjіч'ка).

Сема «лава у вигляді довгої дошки на чотирьох ніжках без спинки і бокових билець» репрезентована на дослідженій території такими лексемами: ламўка, ламва, ламвочка (ламвоч'ка, ламво^ач'ка), скамемiка (скам'емiка, скам'імiка), скам'емjіч'ка, скамjам. Варто зазначити, що в слобожанських говірках уживані паралельні назви на позначення цієї семи, але з додатковими семантичними відтінками, які дозволяють їх розрізняти. Так, репрезентант скамемiка (скам'емiка, скам'імiка) вживається на позначення лави на вулиці, а лексеми ламўка, ламва, ламвочка (ламвоч'ка, ламво^ач'ка) номінують предмет, який знаходиться у приміщенні. Лексема скамjам зазнала зміни в семантиці.

Довга широка дошка на стояках із спинкою та поручнями у говірці с. Верхня Сироватка номінується д'івамн (ди^евамн, д'евамн), кушемтка, топчамн (тапчамн, тапч'амн), ламва, ламўка, ламвочка (ламвоч'ка, ламво^ач'ка). У 60-х рр. XX століття назва диван лише входила до активного вжитку в українських говорах. Деякі інформатори вказують на відмінності в реаліях залежно від часу їх існування: раніше дивани були дерев'яні у вигляді лави зі спинкою, а вже в 50-60 рр. ХХ слоліття з'явилися м'які дивани на пружинах. Ці відмінності в зовнішньому вигляді розрізняють на рівні номінацій: диван - новіша назва, лава - старіша. Незмінними протягом тривалого часу в обстежених говірках залишаються назви топчамн (тапчамн, тапч'амн), ламва, ламўка. Лексема д'івамн зазнала трансформації на рівні семантики і фонетичного оформлення.

На позначення широкого м'якого стільця з бильцями та зручною спинкою вживається лексема кремсло (кр'емсло, кр'імсло). Ця назва поширена в усіх говорах української мови.

Для номінації верхньої частини стільця, призначеної для сидіння, функціонують такі діалектні вияви: сид'імн':а (си^ед'імн':а), с'ід'емн'іjе, с'ідумшка, с'імдало. Компонентний склад семи поповнювався за рахунок запозичення з інших говорів (с'ід'емн'іjе), словотвірної трансформації (с'ідумшка) і семантичної (с'імдало). Найдавнішим варіантом є назва сид'імн':а (си^ед'імн':а), яка утворилася внаслідок субстантивації дієслова, що позначало означену дію, співвідносну з зазначеною реалією.

Сему «ніжки стільця» репрезентує лексема номжки (номжк'і, номшк'і, н'імжки, н'імшки). Поширеним є варіант номжки, проте під впливом російської мови часто зустрічається вживання ідентичної для цієї мови форми номжк'і.

Найменування стола обмежується лексемою ст'імл та її фонетичним варіантом стомл. Назва ст'імл широко побутує в усіх українських говірках, є нормою для сучасної української літературної мови.

Сему «верхня кришка стола» у досліджуваній говірці репрезентують такі лексеми: кримшка (кримшка стомлу, кримшка cтолам), столемшн'а, столемшни^ец'а (стол'емшни^ец'а), стол'емшн'ік, ст'імл (стомл). Найпоширенішими варіантами для слобожанських говірок є маніфестанти с'т'імл, стол'емшни^ец'а, стол'емшн'ік. Деякі інформатори зазначили, що окремої назви для кришки стола не існує, що вся конструкція має одну назву ст'імл, тобто в цьому випадку спостерігається розширення загального значення «різновид меблів» у напрямку номінації цим самим словом і окремого елемента цілої конструкції.

Сема «каркас стола, його ніжки» репрезентована в обстежених говірках такими лексемами: номжки (номшки, номжк'і, номшк'і, н'імжки, н'імшки), каркамс.

У говірці с. Верхня Сироватка лексеми кровамт' (кравамт'), помст'іл' (постемл', пост'емл', пас'т'емл'), л'імжко (л'імшко), комiка вживаються із значенням «ліжко». Під впливом російських говірок на Слобожанщині знайшли поширення лексеми кровамт', пост'емл', комiка.

Сему «верхня поперечна частина ліжка» репрезентують номени бимл'це (би^ел'цем, билцем), спимнка. Найпоширенішими для слобожанських говірок є вияви би^ел'цем, спимнка, які зазнали зміни в семантиці.

Колиска, підвішена на чотирьох мотузочках до стелі, була обов'язковою побутовою реалією селянської родини з маленькими дітьми. В обстеженій говірці її називали л'умл'а (л'умл'ка), колимска (калимска), коли^есамнка, коли^еб'емл' (кали^еб'емл'), кали^еб'емл'ка (кали^еб'емл'ка). На позначення цієї реалії протягом тривалого часу без змін функціонують назви колимска, колисамнка, л'умл'а, коли^еб'емл'. Змін у семантиці зазнала лексема л'умл'ка, словотвірної трансформації - коли^еб'емл'ка (кали^еб'емл'ка).

На позначення семи «дерев'яне ліжечко, ніжки якого попарно сполучені закругленими планками, завдяки чому воно може погойдуватися» у говірці с. Верхня Сироватка використовуються такі лексеми: л'умл'ка, колиска (калимска), коли^ебемл' (коли^еб'емл'), коли^ебемл'ка (кали^еб'емл'ка, коли^еб'емл'ка), кровамтка. Найуживанішими є варіанти л'умл'ка, кровамтка. Традиційні лексеми, які у досліджуваній говірці зберігаються протягом тривалого часу, - колимска, коли^ебемл'.

Сема «подушка для спання» репрезентована словом подумшка або його фонетичним варіантом по^удумшка, а також демінутивною формою по^удумше^ичка. Деякі інформатори зазначають, що відповідні лексеми використовуються на позначення предметів різного розміру. Так, маленьку подушку називають виключно по^удумше^ичка, а велику - помдушка (по^удумшка).

Чохол з тканини на подушку в досліджуваній говірці номінують лексемою намволочка або її фонетичними варіантами намволоч'ка, намвалочка, намвалач'ка, а також словотвірним дериватом намволока. Спорадично виступають репрезентанти нап'імрни^ек, нап'емрн'ік.

Сему «мішок, у який насипають пір'я на подушку» маніфестують у говірці с. Верхня Сироватка фонетичні та словотвірні варіанти лексеми нап'імрни^ек (напемрни^ек), нап'імрни^ец'а, а також назви м'ішомк (м'ешомк), че^ихомл.

Матрац, набитий соломою, у говірці с. Верхня Сироватка номінують матрамц та його фонетичним варіантом матрамс, а також соломм'jани^ек.

Сему «ковдра» репрезентують такі лексеми: од'іjамло (ад'іjамло, о^ад'еjамло), покри^евамло (пакри^евамло), укри^евамло, комўдра. Найпоширенішими виявами виступають назва од'іjамло та лексема, яка зазнала семантичної трансформації, покри^евамло з фонетичними варіантами. Назва комўдра в досліджуваній говірці вживається рідко.

Інформатори стверджують, що велика наволока на ковдру з'являється на території Слобожанщини порівняно пізно - в кінці 40-х рр. ХХ століття. У говірці с. Верхня Сироватка на позначення цієї реалії зафіксовано лексеми п'ідод'іjамл'ни^ек (п'ідод'іjамл'н'ік, подод'іjамл'ни^ек, подод'іjамл'н'ік, подод'еjамл'н'ік, падод'іjамл'н'ік, падад'іjамл'ни^ек, падад'іjамл'н'ік, падад'еjамл'н'ік), надод'іjамл'ни^ек, че^ихомл, попи^еримна. Назва попи^еримна зазнала семантичної та словотвірної трансформації. Лексема п'ідод'іjамл'ни^ек має словотвірний дериват (надод'іjамл'ни^ек), який вживається в досліджуваній говірці рідко.

На позначення простирадла в говірці с. Верхня Сироватка використовуються найменування промстин' (промс'т'ін', промсти^ен'), прости^ен'ам (прост'ін'ам, прос'т'ін'ам), простимнка, простирамдло (простерамдло). Найпоширенішими є лексеми промстин', прости^ен'ам та їх фонетичні варіанти. Зрідка в досліджуваній говірці на позначення цієї реалії вживається назва простирамдло (простерамдло).

Для номінації великої дерев'яної шафи, що має форму високого ящика з дверцятами і служить для зберігання одягу, у слобожанській говірці вживаються такі діалектні вияви: ши^ефанемр (ши^ефан'емр, ши^ехванемр, ши^ехван'емр, ши^ефонемр, ши^ефон'емр, ши^ехвонемр, ши^ехвон'емр, ши^ефи^енемр, ши^ехви^енемр, ши^ефе^инемр, ши^ехве^инемр, шафан'емр, шафанемр, шахванемр, шухви^енемр), шкамф (шкамхв), шамфа, гард'емроб (гард'емроп, гард'імроп), комомд (камомд), ст'імнка (с'т'емнка). Більшість репрезентантів аналізованої семи є запозиченнями з інших мов. Зокрема, лексеми шифон'jемр, гардеромб через посередництво російської мови прийшли в українську з французької. Як засвідчують зібрані матеріали, іншомовні лексеми при засвоєнні їх говірками зазнають структурних змін, пристосовуючись до фонетичної системи мови-асимілятора.

Дослідження показало, що назва комомд (камомд) змінила своє семантичне оформлення, оскільки вживається в говірці с. Верхня Сироватка не тільки на позначення невеликої шафи з кількома висувними шухлядами, яка призначена для зберігання одягу, а й як маніфестант семи «велика дерев'яна шафа, що має форму високого ящика з дверцятами і служить для зберігання одягу».

Набір шаф, як правило, на довжину стіни є порівняно новим явищем у слобожанському побуті (особливо сільському). У досліджуваній говірці його номінують с'т'імнка або фонетичним варіантом с'т'емнка. Репрезентант с'т'імнка свідчить про тісний взаємозв'язок говірки с. Верхня Сироватка з літературною мовою. Поодиноким виявом аналізованої семи є лексема гарн'ітумр.

Сему «пристосування для вішання одягу» маніфестує лексема в'емшалка (в'імшалка). Згадана реалія є порівняно новою для обстеженої території, прийшла вона на зміну так званій жемрдц'і «горизонтально укріпленій перекладині під стелею, на яку вішають одяг». Лексеми же^ирдимна, жемрд', жемрдка (жемртка), же^ирдамк, пе^ире^икламди^ена на позначення цього денотата використовують переважно інформатори старшого покоління, оскільки сама реалія практично вийшла з ужитку.

На позначення семи «великий ящик з кришкою і замком для зберігання одягу» в говірці с. Верхня Сироватка використовують такі номени: сундумк, скримн'а, скримн'ка.

Для номінації шафи з полицями для посуду і продуктів у досліджуваній говірці функціонують такі діалектні вияви: буфемт (буф'емт, бухвемт, бухв'емт), шкамф, шкамхва, шкамфч'ік, си^ервамнт (с'ервамнт, с'ірвамнт), с'т'іламж дл'ам посумди. На компонентний склад семи «шафа з полицями для посуду і продуктів» вплинули запозичення з інших говорів. Частина зафіксованих репрезентантів протягом тривалого часу функціонує незмінно (буфемт, шкамф, сервамнт), частина зазнала словотвірної (шкамфч'ік),граматичної (шкамхва) та фонетичної трансформації (бухвемт, бухв'емт).

На позначення семи «невеличка шафка, зазвичай із кількома шухлядами» використовується лексема туммбочка та її фонетичні й словотвірні варіанти (туммбоч'ка, туммбачка, туммбач'ка, туммба). Назва туммба зазнала семантичної трансформації, оскільки раніше вживалася із значеннями «стовпчик» або «підставка» [25, с. 675].

Шухляда, як складова частина будь-якого предмету меблів, у говірці с. Верхня Сироватка номінується jамшчи^ек (jамшч'ік), jамшчи^ечок (jамшчи^еч'ок, jамшч'іч'ок), шухл'амда, шухл'амдка. Найуживанішим варіантом є маніфестант jамшчи^ек, який реалізується в кількох фонетичних варіантах, а також має словотвірні деривати (jамшчи^еч'ок, jамшч'іч'ок). Рідко (у більшості випадків інформаторами старшого покоління) використовується назва шухл'амда та словотвірний варіант шухл'амдка.

Дерев'яна полиця для зберігання різноманітних господарських речей, посуду в досліджуваній говірці називається полимц'а з її словотвірними варіантами: полимчка (полимч'ка, помлоч'ка), полка.

На формування компонентного складу семи «посуд» у говірці с. Верхня Сироватка вплинули запозичення з інших українських говорів. Зокрема, лексема начимн':а побутує в закарпатських, бойківських говірках. У середньонаддніпрянських та подільських говірках переважають фонетико-словотвірні варіанти лексеми: помсуд (помсут, посумда, по^усумда, пасумда,), відома також назва начимн':а [20, с. 87].

На позначення семи «віник» використовується лексема в'імни^ек (в'емн'ік). Старий стертий віник у досліджуваній говірці називається де^иркамч (де^иркамч'), а для позначення віника з гілочок використовують лексему м'і'тлам (м'етлам), м'ет'омлка (м'іт'омлка). Інформатори чітко диференціюють зазначені назви, залежно від матеріалу виготовлення предмета чи реального стану після тривалого використання.

Сема «сапа, знаряддя для підпушування ґрунту й знищення бур'яну» репрезентована лексемами сампка, сапам, сапамч'ка.

Усі опитані інформатори зазначили, що на позначення лопати - знаряддя з довгим держаком і широким плоским дінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання і насипання чого-небудь, використовують лексему лопамта (лапамта).

Лопатка із загнутими догори бічними краями і короткою ручкою у говірці с. Верхня Сироватка називається совомк (со^авомк).

Сема «дерев'яне знаряддя для саджання хліба в піч і виймання його з печі» репрезентована лексемою лопамтка та її фонетичними й словотвірними варіантами ло^апамтка, лопамточка (лопамточ'ка, ло^апамто^ачка, ло^апамто^ач'ка).

Праник - дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання, у досліджуваній говірці номінують прамник (прамни^ек), прамл'ник (прамл'ни^ек). Сему «праска», яка позначає сучасну реалію, репрезентує лексема ут'умг (от'умг), прамска. Проте, інформатори зазначають, що назва праска в даному регіоні використовується дуже рідко.

Спостереження за компонентним складом семи «знаряддя з двома заокруглими ріжками та довгим держаком» засвідчує, що тривалий час у говірці с. Верхня Сироватка функціонує репрезентант рогамч та його фонетичні варіанти рагамч', рогамч'. Держак рогача маніфестують назви держамк (де^иржамк), румчка (румч'ка), проте, за свідченням інформаторів, більш активно в обстеженому регіоні вживається слово держамк (де^иржамк).

Сема «знаряддя для перемішування палива в печі» позначається лексемою кочемрга та її фонетичними варіантами коч'емрга, ко^ач'емрга, ко^ач'імрга, коч'імрга. діалектний лексика фонетичний слобожанщина

Прилад у вигляді залізного гачка для витягування з печі сковороди репрезентує лексема чапл'іjам (ч'апл'іjам). Назви на позначення цього денотата використовують переважно інформатори старшого покоління, оскільки сама реалія практично вийшла з ужитку.

Сема «ціп, знаряддя, яке використовується для молотьби» представлена лексемою ц'міп (цемп', цеп) та словотвірним дериватом ц'імпок.

На позначення гасової лампи зі склом вживається слово ламмпа або словосполучення гамзова ламмпа (гамсова ламмпа). Реалія поступово виходить з ужитку, тому словосполучення гасова лампа переходить у розряд архаїчних.

Сема «ліхтар, освітлювальний пристрій, у якому джерело світла захищене склом» представлена в слобожанській говірці таким синонімічним рядом: фонамр' (фо^анамр', хвонамр', хво^анамр'), ламмпа, лампочка (ламмпоч'ка, ламмпо^ач'ка), ночнимк (ноч'нимк, но^ач'нимк, но^ач'н'імк), св'ет'імл'ник (св'ет'імл'нік, св'іт'імл'ник, св'іт'імл'н'ік).

Інформатори диференціюють назви на позначення домотканного і фабричного рушника. Так, рушник домотканий називається рушнимк, рушничомк (рушнич'омк, рушни^ечомк, рушни^еч'омк), а фабричний номінується полотемнце (по^ало^атемнце, по^ало^ат'емнце).

Сема «скатерть» у досліджуваній говірці репрезентована лексемами скамтерт' (скамте^ирт', скамт'ір'т'), скатертимна (скате^иртимна), скат'омрка, накимдка. Домінантними є назви скатерть, скатертина.

Тонка занавіска на вікні називається т'умл', замнав'іс (замнав'ес), занав'емска (занав'імска). Лексеми замнав'іс (занав'емс), занав'емска (занав'імска) використовуються і для номінації довгої грубої занавіски на вікні. Проте існує і паралельна назви даної реалії: штомра (штомрка).

Сему «килим домотканий» репрезентують лексеми килим (кили^ем), дорожка (дорошка, до^арожка, до^арошка), коўрик (коўри^ек).

На позначення семи «килим фабричний» використовується номен ков'омр (кав'омр).

Сема «мотузка для вішання випраної білизни» репрезентується лексемами мотумзка (мо^атумска, мо^атумзка), мотузомчок, в'ір'омўка (в'ер'омўка, вер'омўка) та назвою швомрка, яка є своєрідним слобожанським локалізмом.

Мотузки, які використовуються для зав'язування торб, мішків називаються в'ір'омўка (в'ер'омўка, вер'омўка), в'ір'омвочка, повомрозка (паваромска, поворомска, поворомзка), поворомзок, мотузомк, мотумзка (мо^атумска), мотузким, мотузомчок, шнумр, шнуромк, шнуромчок.

Сема «налигач для тварин» найчастіше репрезентується лексемами налигач (налигамч'), в'ір'омўка (в'ер'омўка, вер'омўка), рідше - мотумзка (мо^атумска, мо^атумзка).

Отже, аналіз лексичного наповнення назв меблів та предметів хатнього вжитку досліджуваної говірки с. Верхня Сироватка засвідчив, що зазначена тематична група лексики має складну внутрішню структуру. Компонентний склад визначається на підставі функціональної спільності окремих сем та їх репрезентантів. Вивчення тематичної групи лексики на позначення меблів та предметів хатнього вжитку слобожанської говірки виявило в ній велику кількість дублетних назв.

2.3 Основні принципи номінації побутових реалій

Народна побутова лексика становить різноманітну за структурою, походженням та часом виникнення групу слів. Назви предметів побуту є відображенням матеріальної культури, яка розвивалася впродовж багатьох століть, тому вони часто мають багато синонімічних та дублетних назв.

В основі будь-якого найменування лежить певна мотиваційна ознака. Тому першопричиною виникнення синонімів є наявність відмінних мотивів номінації реалій.

Досить часто паралельні назви утворюються шляхом взаємодії кількох мотиватів: особливостей зовнішнього вигляду, функцій, які виконує предмет, способу приєднання до іншого складника реалії, асоціативної подібності до іншого предмета, особливостей практичного використання, матеріалу, з якого реалія виготовлялася найчастіше тощо.

В основу творення багатьох назв меблів та речей хатнього вжитку покладено їх практичне використання. Наприклад, на позначення колиски, підвішеної на чотирьох мотузочках до стелі, та дерев'яного ліжечка, ніжки якого попарно сполучені закругленими планками, завдяки чому воно може погойдуватися, у досліджуваній говірці використовуються лексеми л'умл'а (л'умл'ка), колимска (калимска), коли^есамнка, коли^еб'емл' (кали^еб'емл'), кали^еб'емл'ка (кали^еб'емл'ка). Основним мотивом номінації цих двох різних за зовнішнім виглядом побутових реалій є спільне функціональне призначення: л'умл'а (л'умл'ка) утворилося від дієслова люляти; колимска (калимска), коли^есамнка < колисати; коли^еб'емл' (кали^еб'емл'), кали^еб'емл'ка (кали^еб'емл'ка) < рос. колебать. Тому майже всі лексеми, які вживаються для називання зазначених предметів побуту, паралельно функціонують у мовленні жителів с. Верхня Сироватка.