Аналіз лексики народного побуту на матеріалі говірки села Верхня Сироватка

Функціональне призначення є мотивом номінації й інших побутових реалій. Зокрема, виконувана функція була покладена в назву верхньої частини стільця, яка призначена для сидіння: сид'імн':а (си^ед'імн':а), с'ід'емн'іjе, с'ідумшка, с'імдало.

Номени кримшка (кримшка стомлу, кримшка cтолам) на позначення семи «верхня кришка стола» та покри^евамло (пакри^евамло, укри^евамло), який у говірці с. Верхня Сироватка використовується для називання ковдри, несуть у своїх основах спільну функціональну ознаку - крити, покривати, накривати, укривати.

Досить зрозумілими й семантично прозорими для носіїв досліджуваної говірки є назви простирадла - промстин' (промс'т'ін', промсти^ен'), прости^ен'ам (прост'ін'ам, прос'т'ін'ам), простимнка, простирамдло (простерамдло), в основі яких лежить функція «стелити, простилати».

Назви замнав'іс (замнав'ес), занав'емска (занав'імска) є полісемічними, оскільки використовуються в говірці с. Верхня Сироватка і для номінації тонкої, і для довгої грубої занавісок на вікні. Ці одиниці також утворені на основі домінуючої функції предмета - завішувати вікна.

Скатерть у досліджуваній говірці номінують накимдка від дієслова накидати. Назва св'ет'імл'ник (св'ет'імл'нік, св'іт'імл'ник, св'іт'імл'н'ік) на позначення освітлювального пристрою, у якому джерело світла захищене склом, утворилася від дієслів світити, освітлювати. Мотиви для номінації зазначених предметів побуту є досить зрозумілими і базуються на основній функціональній ознаці.

Залежно від виконуваної предметом дії виокремлюємо також такі назви: прамник (прамни^ек), прамл'ник (прамл'ни^ек) «дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання» та назва сучасного предмета побуту праска походять від праслов'янського *perti «відбивати» [24, с. 556-557]; назва совомк (со^авомк) «лопатка із загнутими догори бічними краями і короткою ручкою» утворена від старослов'янського дієслова совати «сунути, витягати» [25, с. 341-342]; налигач для тварин, який у досліджуваній говірці називають налигамч (налигамч'), походить від праслов'янського кореня *leig- «в'язати» [23, с. 229-230]; слова м'і'тлам (м'етлам), м'ет'омлка (м'іт'омлка), які вживаються на позначення віника з гілочок, мають у своїй основі дієслово мести; старий стертий віник у говірці с. Верхня Сироватка номінується лексемою де^иркамч (де^иркамч'), яка утворилася від дієслова дерти, що належить до споконвічної української лексики; назва пе^ире^икламди^ена на позначення горизонтально укріпленої перекладини під стелею, на яку вішають одяг, утворилася від дієслова класти; номен в'емшалка (в'імшалка) «пристосування для вішання одягу» також носить у своїй основі домінуючу функцію та має віддієслівне походження (вішати).

У говірці с. Верхня Сироватка існують назви побутових реалій з непрозорою мотивацією, етимологію яких встановити важче. Проте вони у своїй основі також носять певну виконувану дію, з чим, вірогідно, і пов'язані назви предметів побуту.

Зокрема, номени осл'імн (осломн), осл'імнчик (осл'імнчи^ек, осл'імнч'ік, осломнчи^ек, осломнч'ік), осл'імни^ец', які в досліджуваній говірці вживаються на позначення стільця у вигляді міцної дошки з чотирма ніжками (переважно домашнього виготовлення), зумовлені, очевидно, тим, що цей предмет приставляли («прислоняли») до стіни. Слово осл'імн (осломн) тлумачиться також як назва того, «до чого можна прихилитися» [24, с. 223].

Номінація чохла із тканини на подушку також у деякій мірі несе функціональну ознаку. Тому вважаємо, що лексеми намволочка (намволоч'ка, намвалочка, намвалач'ка), намволока утворилися від дієслова волочити із значенням «тягти, натягувати». Отже, намволочка - це те, що натягується на інший предмет.

Номен чапл'іjам (ч'апл'іjам) на позначення приладу у вигляді залізного гачка для витягування з печі сковороди, найвірогідніше, походить від дієслова чіпляти.

Назва держамк, яка в говірці с. Верхня Сироватка позначає сему «держак рогача», утворилася від праслов'янського *drzati «тримати» [21, с. 39].

У назвах речей для спання відображаються особливості їх практичного використання. Так, назва од'іjамло (ад'іjамло, о^ад'еjамло) «ковдра» походить від старослов'янського од?яти «одягати» [76]. Номени п'ідод'іjамл'ни^ек, надод'іjамл'ни^ек, які використовуються в досліджуваній говірці на позначення великої наволоки на ковдру, мають спільну основу з вищезазначеною назвою і семантику «те, що одягають на ковдру». У говірці с. Верхня Сироватка на позначення даної реалії використовується й синонімічна назва попи^еримна, яка фактично має схоже значення - «те, що одягають на перину». Мішок, у який насипають пір'я на подушку, номінують нап'імрни^ек (напемрни^ек), нап'імрни^ец'а. Ці назви майже дослівно передають семантику «те, у що насипають пір'я» та відображають функціональне призначення предмета побуту. Компонентний склад семи «подушка для спання» представлений лексемами подумшка (по^удумшка), подумшечка. Назва походить, вірогідно, від польського duchna «велика подушка; нічний ковпак, підбитий пухом» або від праслов'янського кореня dux- (дух), як назва надутої речі [24, с. 477]. Існує й інше пояснення, згідно з яким подушка - це «те, що кладуть під вухо». У цьому випадку мотив номінації також визначається особливістю практичного використання предмета побуту.

Етимологія назви ст'імл (стомл) «рід меблів у вигляді широкої горизонтальної дошки на кількох ніжках» та спільнокореневих похідних с'т'ілемц', с'т'імл'чи^ек, стумл, стумло, стумлка, стумлочка, які вживаються на позначення стільця у вигляді міцної дошки з чотирма ніжками домашнього чи фабричного виготовлення, та назв столемшн'а, столемшни^ец'а, стол'емшн'ік для верхньої кришки стола також підтверджує, що основним мотивом номінації зазначених побутових реалій є виконувана предметом дія. Найвірогідніше, назва походить від праслов'янського кореня *stati (стояти) [25, с. 323].

Особливості зовнішнього вигляду та асоціативна подібність до інших об'єктів навколишньої дійсності також послужили базою для виникнення назв побутових реалій у говірці с. Верхня Сироватка. Так, асоціативна подібність до частин тіла стала мотивом номінації каркасу стола та ніжок стільця. У досліджуваній говірці вони мають назву номжки (номшки, номжк'і, номшк'і, н'імжки, н'імшки), яка зазнала семантичної трансформації за подібністю (частини тіла - опора - каркас).

Верхня поперечна частина ліжка номінується спимнка за аналогією до частини тіла людини, можливо, за виконуваною функцією, оскільки до цієї частини ліжка прихиляються спиною.

Інший іменник на позначення частини тіла став основним мотивом номінації рушника домотканого - рушнимк, рушнич'омк. Це - похідні утворення від слова рука (первісно шматок тканини призначався головним чином для витирання рук) [25, с. 151]. Цей же іменник став твірною основою для назви держака рогача - румчка (румч'ка), оскільки його тримають саме руками.

Проте не лише подібність до частин тіла, а й до інших предметів служить для утворення нових назв. Спостереження за компонентним складом семи «знаряддя з двома заокруглими ріжками та довгим держаком» у говірці с. Верхня Сироватка виявило, що тривалий час функціонує репрезентант рогамч (рагамч', рогамч'), назва якого утворилася як результат подібності верхньої частини реалії до ріг тварини.

Лексеми тумбочка (туммбоч'ка, туммбачка, туммбач'ка), туммба, які є назвами невеличкої шафки, зазвичай із кількома шухлядами, містять у своїй основі іменник тумба, що первісно позначав стовпчик, підставку [25, с. 675]. За аналогією до цієї назви утворилася назва шафки, яка зовні подібна до стовпчика.

Слово доромжка (доромшка, до^аромжка, до^аромшка) на позначення килима домотканого зазнало семантичної трансформації за подібністю до доріжки (стежки). Килим стелять на підлогу для того, щоб по ньому ходити. Очевидно, саме тому побутова реалія отримала цю назву.

Набір шаф на довжину стіни носії досліджуваної говірки позначають лексемою с'т'емнка (ст'імнка). У номінації цієї побутової реалії особливу роль грає мотив зовнішнього вигляду та асоціативної подібності до інших об'єктів навколишньої дійсності, оскільки шафи займають весь простір з однієї сторони кімнати і зовні нагадують стіну.

Матеріал, із якого виготовлений предмет побуту, послугував мотивом для утворення назви рушника фабричного. У досліджуваній говірці ця побутова реалія номінується семантично трансформованою лексемою полотемнце (по^ало^атемнце, по^ало^ат'емнце). Назва полотемнце походить від праслов'янського *poltьno «лляна тканина» [24, с. 502]. Оскільки рушники раніше виготовляли саме з такої тканини, то реалія цілком мотивовано отримала цю назву.

Матрац, набитий соломою, у говірці с. Верхня Сироватка номінують соломм'jани^ек. Мотивом для утворення цієї назви також послугував матеріал - солома, із якого виготовлений виріб.

Маніфестант гамсова ламмпа (гамзова ламмпа), який вживається на позначення гасової лампи зі склом, також отримав цю назву через речовину гас, що використовується і є основною в зазначеній побутовій реалії.

Як відомо, назви предметів побуту, характеризуються великою кількістю синонімів. Часто синонімічні ряди виникають через можливість оцінки тієї самої побутової реалії з різних боків. Наприклад, цікавий комплекс лексем зафіксовано на позначення семи «ліжко»: кровамт' (кравамт'), помст'іл' (постемл', пост'емл', пас'т'емл'), л'імжко (л'імшко), комiка. В основі творення назви л'імжко (л'імшко) - особливості практичного використання предмета. Це слово походить від дієслова лежати. Синонімічна назви ліжка - помст'іл' (постемл', пост'емл', пас'т'емл') - утворилася від дієслова стелити і несе в собі дію, виконувану над цією реалією. Слово кровамт' (кравамт') - це запозичення з середньогрецької мови, яке мало значення «ложе, одр, постеля», що походить від латинського grabatus «низьке ліжко, койка» [23, с. 100]. Маніфестант комiка, очевидно, є запозиченням з російської мови. Російське койка походить від голландського kooi «ліжко на кораблі»; існує думка про русифікацію голландської форми під впливом російського коить, покой [22, с. 502].

Значна кількість назв побутових реалій утворилася ще в період формування української мови або ж потрапила в українські говірки з інших мов шляхом запозичення. Частина цих одиниць збереглася без змін, але більшість з них зазнала семантичної та словотвірної трансформації під впливом живого мовлення носіїв певної говірки. Тому мотиви та принципи номінації окремих предметів побуту часто можна дослідили лише за допомогою етимологічних словників. Так, лексеми табуремтка (табур'емтка, тубар'емтка), табуремт (табур'емт), табуремточка (табур'емточ'ка) на позначення стільця у вигляді міцної дошки з чотирма ніжками (переважно домашнього виготовлення) та стільця без спинки з квадратним сидінням є запозиченням з французької мови tabouret «табуретка, табурет» [25, с. 500]. Назви зазначених реалій - скамемiка (скам'емiка, скам'імiка), скам'емjіч'ка, - були запозичені в давньоруську мову із старогрецької укбмнЯб «лавка», яке походить від латинського scamnum «тру, стружу» [25, с. 264].

Слова ламва, ламўка, ламвочка (ламвоч'ка, ламво^ач'ка), які в говірці с. Верхня Сироватка використовуються на позначення декількох побутових реалій - стільця у вигляді міцної дошки з чотирма ніжками (переважно домашнього виготовлення), лави у вигляді довгої дошки на чотирьох ніжках без спинки і бокових билець та довгої широкої дошки на стояках із спинкою та поручнями, - походять від праслов'янського lava «лава, дошка для сидіння і лежання, відрізана дошка»; зіставляється далі з індоєвропейським коренем *leu- «відтинати, відрізати» [23, 175].

Довгу широку дошку на стояках із спинкою та поручнями у досліджуваній говірці номінують ще д'івамн (ди^евамн, д'евамн), кушемтка, топчамн (тапчамн, тапч'амн). Перша назва була запозичена з турецької мови через посередництво французької divan «канапа» [22, с. 65]. Друга - запозичення з французької мови cocuchette «ліжечко; кушетка»; є зменшеною формою від couche «ложе, постіль», похідного від coucher «лежати» [23, с. 170]. Слово тапчамн, очевидно, запозичене з тюркських мов (tapиan «підвищення, трон») [25, с. 516].

Назва кремсло (кр'емсло, кр'імсло) на позначення широкого м'якого стільця з бильцями та зручною спинкою походить від праслов'янського krмslo «сидіння зі спинкою»; існує також припущення про зв'язок з індоєвропейським *krмptlo «те, що підпирає», утвореного з *krмpъkъ «міцний, сильний» [23, с. 98].

Ніжки стола в говірці с. Верхня Сироватка називають каркамс. Це слово запозичене з французької мови, де carcasse означає «скелет; каркас» [23, с.392].

Етимологія назви бимл'це (би^ел'цем, билцем) досі не відома. Семантика не дозволяє ототожнити це слово з било, похідним від бити; очевидно, тут ідеться про такі похідні утворення від індоєвропейського *bhei- «бити», які вже в ранньопраслов'янський період утратили зв'язок із слов'янськими формами того ж походження на позначеня биття [21, с. 183].

Незмінною протягом тривалого часу залишається назва комўдра, яка походить від старослов'янської koltra «завіса, покривало для ліжка» [23, с. 482].

Матрац, набитий соломою, у говірці с. Верхня Сироватка номінують матрамц та його фонетичним варіантом матрамс, яке є запозиченням із західноєвропейських мов (німецьке Matratze, голландське matras, італійське materasso, французьке materas означають «підстілка; подушка») [23, с. 416] .

На компонентний склад семи «велика дерев'яна шафа, що має форму ящика з дверцятами і служить для зберігання одягу» великий вплив мали запозичення з інших мов. І гардероб, і шифонер є для говірки с. Верхня Сироватка порівняно новими назвами, запозиченими з французької мови (garderobe утворене від основ дієслова garber «зберігати»; chiffonniиre суфіксальне утворення від chiffon «ганчірка, тканина», шифоньєр буквально має семантику «шафа для ганчір'я»[21, с. 473]).

Лексема комомд (камомд), що вживається на позначення невеликої шафи з кількома висувними шухлядами, яка служить для зберігання одягу, також є запозиченням з французької мови через російське і польське посередництво як результат субстантивації прикметника commode «зручний» [22, 539]. Реалія стала поширеним елементом сільського побуту порівняно недавно.

Назва гарн'ітумр, яка позначає набір шаф, як правило, на всю довжину стіни, є запозиченням з німецької мови (Garnitur «гарнітур, комплект, прикраса») [21, с. 476].

Давнє походження має назва горизонтально укріпленої перекладини під стелею, на яку вішають одяг. Лексеми же^ирдимна, жемрд', жемрдка (жемртка), же^ирдамк утворилися внаслідок зміни семантики: праслов'янське *ћьdь пов'язане чергуванням голосних з *gord- «город» [22, с. 193], оскільки раніше із жердин робили огорожі для земельних ділянок - городів.

Шафу з полицями для посуду в досліджуваній говірці найчастіше номінують буфемт (буф'емт, бухвемт, бухв'емт) або си^ервамнт (с'ервамнт, с'ірвамнт). Назва буфет запозичена з французької мови, де buffet «стіл» [21, с. 311]. Слово сервамнт також французького походження: servante «невеликий буфет» пов'язане із servir «служити, користуватися; подавати на стіл» [25, с. 216].

Назви jамшчи^ек (jамшч'ік), jамшчи^ечок (jамшчи^еч'ок, jамшч'іч'ок) на позначення шухляди походять з польської мови, у якій jaszczyk, jaszcz «коробка для вершкового масла; ящик для спорядження» [76].

Компонентний склад семи «дерев'яна полиця для зберігання різноманітних господарських речей, посуду» є сталим протягом тривалого часу. Назва полимц'а та її словотвірні деривати полимчка (полимч'ка, помлоч'ка), помлка походять зі старослов'янської мови (полица «основа, підлога, полиця) [24, с. 489-490].

На формування репертуару семи «посуд» у досліджуваній говірці вплинули говірки з інших українських говорів. Зокрема, лексема начимн:'а побутує в закарпатських, бойківських говірках. У середньонаддніпрянських та подільських говірках переважають фонетико-словотвірні варіанти лексеми помсуд (посумда, по^усумда), відома також назва начимн:'а [4, с. 87].

Назви в'імни^ек, в'емн'ік походять із старослов'янської мови в?nикъ «галузка» [21, с. 400].

На позначення знаряддя для підпушування ґрунту й знищення бур'яну у говірці с. Верхня Сироватка використовують лексеми сампка, сапам, сапамч'ка, які, очевидно, були запозичені зі східнороманських мов (sapa) [25, с. 178-179].

Слово лопамта (лапамта), яке номінує знаряддя з довгим держаком і широким плоским дінцем, що застосовують для згрібання, перекидання і насипання чого-небудь, та назви лопамтка (ло^апамтка), лопамточка (лопамточ'ка, ло^апамто^ачка, ло^апамто^ач'ка), які позначають дерев'яне знаряддя для саджання хліба в піч і виймання його з печі, походять зі старослов'янської мови, очевидно, lopata - субстантивований прикметник із суфіксом -at-, похідний від *lopъ «широкий лист» [23, с. 287].

Знаряддя для перемішування палива в печі у говірці с. Верхня Сироватка називається кочергам (коч'ергам, ко^ач'ергам, ко^ач'іргам, коч'іргам ). Це слово утворене від праслов'янського *kocrga «сукуватий стовбур» [23, с. 66].

Лексема ц'імп із значеням «знаряддя, яке використовується для молотьби» походить від давньоруського ц?пъ «знаряддя для молотьби у вигляді двох палиць - держака і била» [76].

На позначення гасової лампи зі склом та освітлювального пристрою, у якому джерело світла захищене склом, у досліджуваній говірці використовуються назви ламмпа, ламмпочка (ламмпоч'ка, ламмпо^ач'ка), які походять з грецької мови від lampas «світильник, факел» [23, с. 189].

Назва скамтерт' походить від праслов'янського *dъскатьрть, утвореного з основ іменника dъска «дошка, стіл» і дієслова терети, тьру «терти» [25, с. 267].

Інформатори диференціюють семи «тонка занавіска на вікні» та «довга груба занавіска на вікні». Перша сема репрезентується лексемою т'умл' - запозичення з французької мови через посередництво російської. Французьке tulle походить від назви французького міста Тюлль, де виготовляли цю тканину [25, с. 694]. Другу реалію репрезентує лексема штомра, що походить, імовірно, з німецької мови (судячи з наявності початкового ш-, лексема запозичена з німецкого Store «штора» [76]). Проте на позначення зазначених реалій використовується і спільна лексема замнав'іс від праслов'янського *vesiti [21, с. 408].

Компонентний склад семи «килим домотканий» поповнювався завдяки запозиченням з інших мов, семантичним, словотвірним та фонетичниим змінам. Так, лексема комўрик - словотвірно трансформована одиниця (походить від іменника ковер - переконливої етимології цього мандрівного терміна немає; можливо, слов'янські форми походять від кипчацько-турецького kцwer «килим» [22, с. 483]). Назва кимлим (кимли^ем) була запозичена з тюркських мов (кримсько-татарське та турецьке kilim «килим» походить, очевидно, від перського kilдm «килим без ворсу» [23, с. 432]).

На позначення семи «мотузка для вішання випраної білизни» у говірці с. Верхня Сироватка найчастіше використовують назву швомрка. Вона походить від праслов'янського *съвора «мотузка, свора на собак» [76].

Мотузки, які використовуються для зав'язування торб, мішків та налигач для тварин називаються в'ір'омўка (в'ер'омўка, вер'омўка), в'ір'омвочка й мотузомк, мотумзка (мо^атумска), мотузким, мотузочок. Перша назва, очевидно, є запозиченням з російської мови: російське верёвка є прямим відповідником українського вервечка [21, с. 403]. Друга - походить від праслов'янського *mov?zъ «мотуз», утворененого з основ дієслів motati «мотати» і v?zati «в'язати» [23, с. 524].

Отже, слобожанські репрезентанти побутових реалій дають можливість простежити цікаву тенденцію, що характеризує процес формування слобожанських говірок: давні реалії побуту, як правило, позначені репрезентантами, що утворені на базі власне українських слів, нові реалії мають переважно назви, запозичені з інших мов.

В основі номінації предметів побуту лежить певна мотиваційна ознака: функції, які виконує предмет, особливості практичного використання, матеріал, з якого його виготовлено, особливості зовнішнього вигляду, асоціативна подібність до іншого предмета чи істоти тощо. Досить часто паралельні назви на позначення однієї і тієї самої побутової реалії утворюються шляхом взаємодії кількох мотиватів.

ВИСНОВКИ

Вивчення структурно-семантичної організації назв меблів та речей хатнього вжитку в говірці села Верхня Сироватка Сумського району Сумської області дозволяє зробити такі висновки:

1. Слобожанський діалект - один з новожитніх говорів південно-східного наріччя української мови, який значною мірою накладається на історичну територію Слобідської України; межує на сході з південноросійськими говірками, на півдні - зі степовим говором, на заході - з середньонаддніпрянськими. Сформувався в основному в ХVI-XVII ст. внаслідок взаємодії і дальшого розвитку переселенських середньонаддніпрянських, східнополіських, частково подільських та південноросійських говірок, структурний зв'язок з якими простежується досі.

Поруч із значною кількістю здійснених на сьогодні системних лексико-семантичних досліджень північних, південно-західних та окремих південно-східних говорів слобожанські розглянуто у працях небагатьох мовознавців. Зокрема, К. Глуховцева, Т. Терновська, В. Лєснова, І. Магрицька, І. Ніколаєнко, Т. Сердюкова, А. Скорофатова, Г. Барилова, О. Верховод зробили значний внесок у вивчення лексико-семантичної структури східнослобожанських говорів. Спорадично вивчалися північно-, південно- та центральнослобожанські говори: Л. Тищенко досліджувала побутову лексику в південнослобожанських, Р. Сердега здійснив аналіз лексики традиційного господарювання в центральнослобожанських говорах.

2. Слобожанський діалект має ряд спільних рис з іншими, особливо із суміжними, говорами української мови, проте в ньому фіксуються також специфічні лексико-семантичні та фонетико-морфологічні особливості, відмінні від інших ареалів.

Фонетичну систему слобожанського говору характеризують такі основні риси: 1) зміна [о] на [о^у], [у] (бо^улит', пужар), [у] на [у^о], [о] (одова); 2) непослідовні зміни давніх фонем [м] на [і], [и], [е], [о] (хр'ін, хрон, хр'ен), [к] на [а], [і] (колод'аз' і колод'із'); 3) нерегулярний розвиток окремих сполук, зокрема губний приголосний + j (вимjа, вим'а, вимн'а); 3) переважно знівельована вимова пом'якшених приголосних перед [і], що походить з [м], [о], [е] (ст'іл, д'ід); 4) паралельний вияв [л'] і [л] (л'ожка, мал'ен'ка і ложка мален'ка); 5) посилення функціонального навантаження [р'] (р'ама); 6) пом'якшена вимова окремих шиплячих (ч'удо, лош'а); 7) спорадична відсутність протетичного приголосного [в] (уж, ухо, од:ати); 8) заміна [т'] на [к'] (к'істо), [д'] на [й] (jате^ил', сваiба), [й] на [д'] (с'ід'ба), [л'] на [н] (манен'киi).

Словозміні слобожанського говору притаманні: 1) наявність паралельних закінчень у родовому відмінку однини іменників середнього роду колишніх n- і t-основ (вимjа і виме^ин'і, виме^ини, те^ил'а і те^ил'ати, те^ил'ат'і); 2) паралельні закінчення (грошеi і грош'іi, кон'ам і кон'ім); 3) стягнена форма називного відмінка множини прикметників (чужи, добри); 4) форми без приставного [н] (за jого, jеjу); 5) паралельні форми родового відмінка займенника та (т'іjеjі і тиjеjі, т'іjі, тоjі, тоi, теi); 6) форма інфінітива на -ти, -т' (ходити, ходит'); 7) поширення форми 1-ої особи однини дієслів теперішнього часу без чергування кінцевого приголосного основи (воз'у, нос'у, ход'у); 8) результати взаємодії І і II дієвідмін 3-ої особи однини і множини (ходит' і ходе, нос'ат' і нос'ут').

Лексичні особливості слобожанського говору представлені локальними словами, наприклад: благий «кволий», бурта «купа», образ «обличчя», пособа «допомога», трапок «слід», «стежка».

3. Побутова лексика говірки села Верхня Сироватка становить сукупність цілісних тематичних груп лексики, що є відносно автономними утвореннями. Аналіз тематичної групи назв меблів і предметів хатнього вжитку засвідчив, що вона є складною системою, репрезентованою рядом лексико-семантичних груп, формування яких відбулося на ґрунті спільної функціональної ознаки.

4. Семи у складі певної лексико-семантичної групи побутової лексики, як правило, мають по декілька репрезентантів (л'умл'а (л'умл'ка), колимска (калимска), коли^есамнка, коли^еб'емл' (кали^еб'емл', кали^еб'емл'ка), кровамтка «колиска, підвішена на чотирьох мотузочках до стелі»; осл'імн (осл'імнчик, осл'імнчи^ек, осл'імнч'ік), осл'імни^ец', осломн, с'т'ілемц', с'т'імл'ч'ік (с'т'імл'чи^ек, стумл'чи^ек, стумл'ч'ік), стумл, стумло, стумлка, стумлочка (стумлач'ка), табуремтка (табур'емтка, тубар'емтка), табуремт (табур'емт), табуремточка (табур'емточ'ка); скамемiка (скам'емiка, скам'імiка), скам'емjіч'ка, ламва, ламўка, ламвоч'ка «стілець у вигляді міцної дошки з чотирма ніжками (переважно домашнього виготовлення)»; в'ір'омўка (в'ер'омўка, вер'омўка), в'ір'омвочка, повомрозка (паваромска, поворомска, поворомзка), поворомзок, мотузомк, мотумзка (мо^атумска), мотузким, мотузомчок, шнур, шнуромк, шнуромчок «мотузки, які використовуються для зав'язування торб, мішків»).

Вивчення тематичної групи лексики на позначення меблів та предметів хатнього вжитку говірки села Верхня Сироватка виявило в них велику кількість дублетних назв.

5. Основний шар побутової лексики складає загальнонародна лексика давнього походження, що засвідчує і її висока функціональна активність. Він маніфестований:

а) назвами праслов'янського походження: ламва «лава у вигляді довгої дошки на чотирьох ніжках без спинки і бокових билець», в'імник «віник», прамник «праник, дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання», держамк «держак рогача», кочергам «знаряддя для перемішування палива в печі», скамтерт' «скатерть»;

б) назвами давньоруського походження: ц'імп «знаряддя, яке використовується для молотьби», скамемiка «лава у вигляді довгої дошки на чотирьох ніжках без спинки та бокових билець»;

г) лексемами, запозиченими з російської мови цілісними мовними знаками, хоч однокореневі утворення можуть бути відомі і в українських діалектах; на російське джерело їх постання часто вказує формальна структура цих лексем: комiка, в'емшалка, стумл, в'ер'омўка ;

ґ) словами, запозиченими з інших мов: каркамс, шифон'емр, гард'е(і)ромп, буфемт, сервамнт (з французької), гарн'ітумр, штомра (з німецької), дивамн, кимлим (з турецької), jамшчи^ек (з польської);

В основу творення багатьох назв меблів та предметів хатнього вжитку покладено:

1) виконувані предметом функції: св'ет'імл'ник, покри^евамло, замнав'іс, прамник, м'і'тлам;

2) особливості практичного використання: колимска, промстин', сид'імн':а, в'емшалка, держамк;

3) асоціативна подібність до частин тіла та інших об'єктів навколишньої дійсності: номжки, спимнка, румчка, рогамч, доромжка, с'т'емнка;

4) матеріал, із якого виготовлений предмет: полотемнце, соломм'jани^ек.

Таким чином, зібраний матеріал однієї тематичної групи побутової лексики підтверджує значний інформативний потенціал слобожанських говірок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Барилова Г. К. Кореляція вербальних і невербальних складників у традиційних народних іграх (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Галина Кіндратівна Барилова. - Луганськ, 2009. - 22 с.

2. Барилова Г. К. Назви ігор з використанням ножика (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) / Г. К. Барилова // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», - 2010. - №3 (21). - С. 78 - 85.

3. Баценко Ф. Й. Про назви деяких побутових реалій у говорах Хмельниччини / Ф. Й. Баценко // Праці ХІІ Респ. діалектолог. нар. - К. : Наук. думка, 1971. - С. 298 - 304.

4. Бевзенко С. П. Українська діалектологія : підручник / С. П. Бевзенко. - К. : Вища шк., 1980. - 248 с.

5. Бережняк В. З лексики східнополіських гончарів / В. Бережняк // Український діалектологічний збірник : Книга 3. Пам'яті Тетяни Назарової / [упоряд., ред., передм. П. Ю. Гриценка]. - К. : Довіра, 1997. - С. 459 - 468.

6. Бичко З. Тематична група «Меблі та хатні речі» в наддністрянському діалекті / З. Бичко // Вісн. ХНУ ім. В. Н. Каразіна : Філологія. Харків, 2001. - Вип. 32. - С. 27 - 30.

7. Верховод О. В. Генеза українських східнослобожанських говірок на лексичному рівні : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Ольга Вікторівна Верховод. - Луганськ, 2009. - 23 с.

8. Верховод О. В. Лексична реалізація опозиції «самець» : «самка» : «маля тварин» у ЛСГ «Дикі тварини» (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) / О. В. Верховод // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : Альма-матер, 2008. - №1 (13). - С. 183 - 193.

9. Верховод О. В. Просторова поведінка назв живої природи в українських східнослобожанських говірках / О. В. Верховод // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2009. - №2 (17). - С. 193 - 202.

10. Вихватенко М. Т. Луганська діалектологічна школа / М. Т. Вихватенко, С. С. Солодка // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2010. - №3 (21). - С. 16 - 23.

11. Глуховцева К. Д. Варіантні форми вираження та значення особової парадигми дієслова в українських східнослобожанських говірках / К. Д. Глуховцева // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2008. - №2 (14). - С. 5 - 9.

12. Глуховцева К. Динаміка складу назв господарських приміщень у східнослобожанських говірках / К. Глуховцева // Український діалектологічний збірник : Книга 3. Пам'яті Тетяни Назарової / [упоряд., ред., передм. П. Ю. Гриценка]. - К. : Довіра, 1997. - С. 177 - 185.

13. Глуховцева К. Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Катерина Дмитрівна Глуховцева. - К., 2006. - 38 с.

14. Глуховцева К. Д. Етнолінгвістичні основи семантичної експресії дієслів (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) / К. Д. Глуховцева // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : Альма-матер, 2008. - №1 (13). - С. 174 - 180.

15. Глуховцева К. Д. З життєдайного народного слова: наукова спадщина Б. А. Шарпила / К. Д. Глуховцева, М. Т. Вихватенко // Освіта Донбасу. - Луганськ, 2008. - № 2 - 3 (127 - 128). - С. 125 - 130.

16. Глуховцева К. Д. Лінгвістична рефлексія та її особливості в українських східнослобожанських говірках / К. Д. Глуховцева // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2009. - №2 (17). - С. 188 - 193.

17. Глуховцева К. Д. Лінгвістичний атлас лексики народного побуту українських східнослобожанських говірок / К. Д. Глуховцева. - Луганськ : Альма-матер, 2007. - 183 с.

18. Глуховцева К. Д. Новожитній східнослобожанський ареал : основні риси / К. Д. Глуховцева // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2010. - №3 (21). - С. 43 - 49.

19. Гриценко П. Ю. Слобожанський говір / П. Ю. Гриценко // Українська мова. Енциклопедія. - 3-є вид. зі змінами і доп. - К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2007. - С. 631 - 632.

20. Демчик І. Реалізація приголосних фонем у системі консонантизму східнослобожанської говірки (на матеріалі с. Шульгінка Старобільського району Луганської обл.) / І. Демчик // Мовознавство. - 2009. - №13. - С. 50 - 52.

21. Етимологічний словник української мови: в 7 т / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; [редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.]. - К. : Наук. думка, 1982. - Т. 1: А - Г. - 632 с.

22. Етимологічний словник української мови: в 7 т / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; [редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.]. - К. : Наук. думка, 1985. - Т. 2 : Д - Копці. - 572 с.

23. Етимологічний словник української мови: в 7 т / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; [редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.]. - К. : Наук. думка, 1989 - Т. 3: Кора - М. - 552 с.

24. Етимологічний словник української мови: в 7 т / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; [редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.]. - К. : Наук. думка, 2003. - Т. 4 : Н - П. - 656 с.

25. Етимологічний словник української мови: в 7 т / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; [редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.]. - К. : Наук. думка, 2006 - Т. 5: Р - Т. - 704 с.

26. Євтушок О. Сучасні тенденції розвитку діалектної лексики / О. Є. Євтушок // Дивослово. - 2011. - №7. - С.38 - 40.

27. Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови : підручник / Ф. Т. Жилко. - К. : Рад. школа, 1966. - 308 с.

28. Козачук Г. О. Взаємодія літературної і діалектної побутової лексики / Г. О. Козачук // Мовознавство. - 1985. - №2. - С. 44 - 47.

29. Козачук Г. О. Назви хатніх меблів у говірках правобережної Київщини / Г. О. Козачук // Дослідження з української діалектології : зб. наук. пр.. - К., 1991. - С. 118 - 135.

30. Козачук Г. О. Назви хатніх меблів у західнополіських говірках / Г. О. Козачук // Проблеми сучасної діалектології на сучасному етапі : тези. - Житомир, 1990. - С. 195 - 197.

31. Лєснова В. В. Лексико-семантичні особливості сучасних прізвищ Луганщини / В. В. Лєснова // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2010. - №3 (21). - С. 164 - 173.

32. Лєснова В. В. Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини : людина та її риси / В. В. Лєснова. - Луганськ : Шлях, 1999. - 76 с.

33. Лєснова В. В. Номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Валентина Володимирівна Лєснова. - Запоріжжя, 1999. - 21 с.

34. Лисиченко Л. А. Архаїчні назви одягу в східнослобожанських говірках / Л. А. Лисиченко // Праці ХІІ Респ. діалектолог. нар. - К. : Наук. думка, 1971. - С. 336 - 342.

35. Магрицька І. В. Весільна лексика східнослобожанських говірок : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Ірина Василівна Магрицька. - Запоріжжя, 2000. - 23 с.

36. Магрицька І. З лексики весільного обряду: назви молодих у східнослобожанських говірках / І. Магрицька // Волинь - Житомирщина: Історико-філол. зб. з регіональних проблем. - Житомир, 2001. - №6. - С. 262 -273.

37. Магрицька І. Назви передвесільних обрядів у східнослобожанських українських говірках / І. Магрицька // Донецький вісник наук. товариства ім. Т. Г. Шевченка. - Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. - Т. 4. - С. 178 - 186.

38. Мартинова Г. І. Дублетно-синонімічні відношення у побутовій лексиці правобережної Черкащини / Г. І. Мартинова // Мовознавство. - 2000. - №6. - С. 31 - 40.

39. Мартинова Г. І. Лінгвістична географія правобережної Черкащини : монографія / Г. І. Мартинова. - Черкаси : Відлуння - Плюс, 2000. - 266 с.

40. Мартинова Г. І. Середньонаддніпрянський діалект. Фонологія і фонетика : автореф. дис. на здобуття наук. ст. докт. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Ганна Іванівна Мартинова. - К., 2004. - 40 с.

41. Мартинова Г. Середньонаддніпрянсько-поліські лексичні ізголоси / Г. Мартинова // Волинь - Житомирщина: історико-філол. зб. з регіональних проблем. - Житомир, 2001. - №6. - С. 364 - 369.

42. Мартинова Г. І. Спроба компонентного аналізу діалектної лексики (на матеріалі побутової лексики правобережної Черкащини) / Г. І. Мартинова // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. - Черкаси : Сіяч, 1997. - С. 60 - 69.

43. Матвіяс І. Г. Засади української діалектології / І. Г. Матвіяс // Мовознавство. - 2000. - № 1. - С. 3 - 9.

44. Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори / І. Г. Матвіяс. - К. : Наук. думка, 1990. - 168 с.

45. Матвіяс І. Г. Формування південно-східного наріччя української мови / І. Г. Матвіяс // Мовознавство. - 1983. - № 1. - С. 52 - 59.

46. Мілєва І. В. Евфемізація і дисфемізація у фразеотворенні говірок сходу України : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Ірина Володимирівна Мілєва. - Луганськ, 2005. - 19 с.

47. Міняйло Р. В. Активні процеси в ареальній фразеології сходу України : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Роман Вікторович Міняйло. - Донецьк, 2001. - 19 с.

48. Нечитайло О. І. Побутова лексика / О. І. Нечитайло // Українська мова. Енциклопедія. - 3-є вид. зі змінами і доп.. - К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2007. - С. 514.

49. Ніколаєнко І.О. Назви виробів ткацтва в східнослобожанських говірках української мови / І. О. Ніколаєнко // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту імені Т. Шевченка. - Луганськ, 1998. - № 9. - С. 125 - 131.

50. Ніколаєнко І. Назви волокон в українських східнослобожанських говірках / І. Ніколаєнко // Волинь - Житомирщина: історико-філол. зб. з регіональних проблем. - Житомир, 2001. - №6. - С. 227 - 231.

51. Ніколаєнко І. О. Структура й ареальна характеристика лексики традиційного ткацтва в українських східнослобожанських говірках : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Ірина Олександрівна Ніколаєнко. - Запоріжжя, 2000. - 24 с.

52. Ніколаєнко І. Східнослобожанське традиційне ткацтво у світлі номінації й народних вірувань / І. Ніколаєнко // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 1999. - № 10. - С. 90 - 95.

53. Ніколаєнко І. Типи номінації в ткацькій лексиці східнослобожанських говірок / І. Ніколаєнко // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2000. - № 4. - С. 44 - 48.

54. Семенов А. В. Этимологический словарь русского язика [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://evartist.narod.ru/text15/001.htm.

55. Сердега Р. Л. Лексика традиційного господарювання в говорах Центральної Слобожанщини (Харківщини) : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Руслан Леонідович Сердега. - Харків, 2004. - 20 с.

56. Сердега Р. П. Назви сільськогосподарських знарядь у говірках Центральної Слобожанщини / Р. П. Сердега // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2010. - №3 (21). - С. 199 - 125.

57. Сердюкова Т. Відтворення одночасності в українських східнослобожанських говірках / Т. Сердюкова // Волинь-Житомирщина: Історико-філол. зб. з регіональних проблем. - Житомир, 2001. - №6. - С. 103 - 109.

58. Сердюкова Т. Синтаксеми контактного значення в східнослобожанських говірках української мови / Т. Сердюкова // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 1999. - № 10. - С. 95 - 99.

59. Сердюкова Т. І. Локативні та темпоральні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Тетяна Ігорівна Сердюкова. - Запоріжжя, 2002. - 20 с.

60. Сердюкова Т. Темпоральні синтаксеми на позначення часової попередності (у східнослобожанських українських говірках) / Т. Сердюкова // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка. - Луганськ, 2000. - № 4. - С. 54 - 59.

61. Сердюкова Т. Часова віднесеність темпоральних синтаксем українських східнослобожанських говірок / Т. Сердюкова // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка. - Луганськ, 2001. - № 12. - С. 221 - 227.

62. Скоробагатько Н. О. Концептуалізація фразеологічного соматичного коду в східнослобожанських і степових говірках : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Наталія Олександрівна Скоробагатько. - Луганськ, 2009. - 20 с.

63. Скорофатова А. О. Лексичні паралелі східнослобожанських фітономенів в інших українських говірках / А. О. Скорофатова // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2008. - №2 (14). - С. 17 - 27.

64. Скорофатова А. О. Ономасіологія та лінгвогеографія фітономенів в українських східнослобожанських говірках : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / Анна Олександрівна Скорофатова. - Луганськ, 2008. - 24 с.

65. Скорофатова А. О. Способи номінації корисних рослин в українських східнослобожанських говірках : семантична трансформація / А. О. Скорофатова // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : Альма-матер, 2008. - №1 (13). - С. 201 - 211.

66. Скорофатова А. О. Стан регіонального лінгвогеографічного вивчення фітономенів в українському мовознавстві / А. О. Скорофатова // Лінгвістика: зб. наук. праць. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2010. - №3 (21). - С. 125 - 130.

67. Словник українських східнослобожанських говірок / [К. Глуховцева, В. Лєснова, І. Ніколаєнко, Т. Терновська, В. Ужченко]. - Луганськ, 2002. - 234 с.

68. Терновська Т. П. Ковальська лексика українських говорів / Т. П. Терновська // Український діалектологічний збірник : Книга 3. Пам'яті Тетяни Назарової / [упоряд., ред., передм. П. Ю. Гриценка]. - К. : Довіра, 1997. - С. 399 - 427.

...