Перекладацькі трансформації при трансляції роману Елізабет Гілберт "Eat, Pray, Love"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перекладацькі трансформації при трансляції роману Елізабет Гілберт "Eat, Pray, Love"



Вступ

Предмет теорії перекладу представляється однією з найважливіших дисциплін в ході роботи перекладача. У щоденній роботі доводиться стикатися з питанням вибору способу перекладу для адекватної передачіповідомлення, стилістичної забарвлення, емоційних особливостей тексту. Для якісного виконання своєї роботи, перекладачеві необхідні як глибокі знання в області теорії перекладу, так і відмінні практичні навики.

Переклад має довгу історію. Своїм корінням він сягає тих далеких часів, коли прамова почала розпадатися на окремі мови і виникла необхідність у людях, що знали кілька мов й були здатні виступати в ролі посередників при спілкуванні представників різних мовних громад.

Проте, з ряду причин, зокрема, в силу його міждисциплінарного характеру, переклад оформився в самостійну науку лише на початку ХХ сторіччя. В умовах розширення міжнародних зв'язків та обміну інформацією перекладознавство стрімко розвивалося і в даний час користується статусом самостійної наукової дисципліни, концептуальним апаратомітермінологічною системою.

Описуючи предметну ситуацію, англійська мова може вибрати іншу, ніж українська, відправну точку в описі. Для неї, зокрема, характернее переважно використання дієслівних форм. Українській мові, навпаки, властиво більш широке використання опредмеченоїдіїтаознаки, щопроявляється в більшчастому, ніж в англійській, використанні іменників.

Причиною перекладацьких перетворень можуть служити і внутрішнімовні чинники, такі як сполучуваність і комунікативна структура висловлювань.

У даній роботі розглянуті основні типии перекладацьких трансформацій, тобто моделі того, як можна зробити переклад, розглянуті ситуації застосування того чи іншого виду перекладу, наведені приклади.

Вибір теми: у сучасній лінгвістиці поняття трансформації використовується як важливий засіб досягнення адекватності перекладу. Трансформації допомагають подолати ті чи інші існуючі лексичні труднощі у перекладі. Трансформація полягає у зміні формальних або семантичних компонентів при збереженні інформації.

Активність вивчення обумовлюється як високою частотністю застосування лексичних трансформацій, так і їх недостатньою вивченістю.

Велика кількість досліджень присвячена проблемам перекладацьких трансформацій у теорії та практиці перекладу.

Актуальність теми: Дослідження трансформацій є актуальним та потребує спеціального розгляду. Актуальність даної роботи полягає у необхідності дати цілісну інтерпретацію поняття трансформацій, виокремити основні види, розглянути причини, що викликають трансформації і в практичній частині проаналізувати випадки застосування перекладацьких трансформацій на основі роману Е.Гілберт «Eat. Pray. Love», дослідити, яким чином вони реалізуються у романі.

Об'єкт дослідження: Таким чином, об`єктом дослідження в даній роботі виступають перекладацькі трансформації при перекладі роману Е.Гілберт«Eat. Pray. Love».

Предметом дослідження є використання трансформацій при перекладі роману Е. Гілберт«Eat. Pray. Love»з англійської мови.

Мета: враховуючи актуальність проблеми, метою роботи є дослідження, вивчення функціонування трансформацій при перекладі та аналіз специфічних засобів їх вираження.

Завдання:

· Дослідити перекладацькі трансформації, визначити їх місце у процесі досягнення адекватності перекладу;

· Визначити лексичні трансформації, виявити їх місце в системі перекладацьких трансформацій;

· Проаналізувати досліджуваний текст на використання трансформацій у процесі перекладу.

Методи дослідження: методом дослідження перекладу в лінгвістиці є порівняльний аналіз текстів перекладу (the text in the target language) шляхом порівняння з формою і змістом оригіналу (the text in the source language).

Практична значущість: дана дипломна робота відображає значущість трансформацій, які застосовуються в перекладі для його адекватності. В ній висвітлені основні прийоми трансформацій, які застосовуються в перекладі згідно з опрацьованою літературою.

Ключові слова: трансформація роману, адекватний переклад, перекладацька трансформація, лексична трансформація, граматична трансформація, стилістичне перетворення.



1.Перекладацькі трансформації при трансляції вихідного тексту

1.1 Сутність перекладу, як процесу перекладацької діяльності

роман перекладацький трансформація

Серед численних складних проблем, які вивчає сучасне мовознавство, важливе місце займає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної мовленнєвої діяльності, яку називають перекладом або перекладацькою діяльністю.

Переклад - це, безсумнівно, дуже давній вид людської діяльності . Як тільки в історії людства утворилися групи людей, мови яких відрізнялися один від одного, з'явилися і "білінгви", допомагали спілкуванню між "різномовними" колективами. З виникненням писемності до таких усним перекладачам - "товмачам" - приєдналися і перекладачі письмові, які перекладали різні тексти офіційного, релігійного й ділового характеру. З самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, роблячи можливим міжмовна спілкування людей.

Поширення письмових перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягнень інших народів, зробило можливим взаємодія і взаємозбагачення літератур і культур. Знання іноземних мов дозволяє читати в оригіналі книги на цих мовах, але вивчити навіть одну іноземну мову вдається далеко не кожному.

Першими теоретиками перекладу були самі перекладачі, які прагнули узагальнити свій власний досвід, а іноді і досвід своїх колег по професії. Зрозуміло, що з викладенням свого «перекладацького кредо" виступали найвидатніші перекладачі всіх часів і, хоча висловлювані ними міркування не відповідали сучасним вимогам науковості і доказовості і не складалися в послідовні теоретичні концепції, все ж цілий ряд таких міркувань і сьогодні представляє безперечний інтерес.

Теорія перекладу міцно утвердилася як наукова дисципліна. Цьому сприяли усвідомлена суспільна потреба в науковому узагальненні перекладацької діяльності, розвиток мовознавства, теорія комунікації та інших галузей знання, забезпечили наукову базу для вивчення перекладу, і, нарешті, поява серйозних перекладацьких досліджень, переконливо довели можливість і перспективність створення наукового напрямку для виявлення сутності перекладу як процесу міжмовної і міжкультурної комунікації.

Сутність перекладу носить холістичний та моністичний характер. Саме завдяки цьому характеру тексту можливо закласти основи до глобального підходу до такого поняття як переклад. Він складається з концептуальних, емоційних та формальних аспектів. Говорячи глобально, сутність тексту поєднує в собі автора тексту, його контекст та кінцеву мету цього тексту.

Мова - це вектор, але ніяк не направляюча у перекладі; тут мова необхідна як повітря, але вона не є визначним фактором. Мова йде про два поняття, що перетинаються, що місцями повертаються та як ніколи не поєднуються. Немає спроб більш марних та більш небезпечних у перекладознавстві, ніж хотіти дослідити переклад новою мовою[ ].

Якщо переклад завжди можливо зробити, то він не завжди повний, бо не існує повного вирівнювання думки та слова. Адже, повний переклад - фонетичний, графічний, граматичний, лексичний, стилістичний - означає повтор оригінального тексту та ніяк не припускає нову редакцію.

Таким чином, переклад може досягати різноманітних рівні: еквівалентності, відповідності, рівності і навіть автентичності. Хоча можна навіть назву та місце перекладу й назвати його інтерперацією, парафразою, адаптацією, імітацією.

Як би то не було. Ми можемо виділити три етапи у процесі перекладу:

1. Розкодування, тобто відповідність текстів один одному;

2. Переклад, тобто знаходження одного еквіваленту серед більшості;

3.Інтерпретація, бо творіння, вільне від всіх відповідників та еквівалентності, що були встановлені заздалегідь [ ].

У будь-якому випадку, головна задача під час перекладу тексту - розкриття комунікативних намірів автора оригіналу та відтворювання його впливу.

Не слід забувати, що переклад являє собою цілеспрямовану діяльність, відповідає певним вимогам і нормам і орієнтовану на досягнення певного результату. Ці норми відображають цілісну орієнтацію перекладача, без урахування якої не можна задовільно пояснити логіку перекладацьких рішень.

Традиційний перекладацький аналіз, заснований на зіставленні вихідного і переказного текстів, має таке ж право на існування, як і аналіз, який простежує процес перекладу в його динаміці.

Переклад - це не тільки взаємодія мов, але і взаємодія культур. У перекладі знаходять своє відображення ситуація породження вихідного тексту і ситуація перекладу. Навряд чи вдасться адекватно описати процес перекладу, не враховуючи того, що він здійснюється не ідеалізованим конструктом, а людиною, ціннісна і психологічна орієнтація якого неминуче позначається на кінцевому результаті.

1.2 Адекватність цільового тексту, як показник якості перекладу

Переклад як термін має полісемантичну природу, його найбільш розповсюджене і здебільшого узагальнююче значення пов'язують з процесом передачі значення/змісту слова, групи слів, речення або уривку з мови оригіналу на мову перекладу. Поняття «переклад» можна визначити наступним чином : заміна текстового матеріалу однієї мові (мови оригіналу) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (мови перекладу). Головною метою будь - якого перекладу - є досягнення адекватності. Адекватність - це вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально - стилістична відповідність йому. На думку Л.С. Бархударова, текст перекладу ніколи не може бути повним та абсолютним еквівалентом тексту оригіналу. Схожої ж думки дотримується і Ю. Найда, за словами якої намагання досягти еквівалентності може призвести до значного відходу від оригіналу. Терміни «адекватність» і «еквівалентність» дещо відрізняються один від одного при перекладі будь-якого тексту і мають нормативно оціночний характер, але є у них і відмінна риса [ ].

Адекватність - це співвідношення вихідного та кінцевого текстів, при якому враховується мета перекладу. Переклад тексту можна вважати адекватним, якщо хоча б одна з двох умов збережена: правильно перекладені усі терміни та їх сполучення; переклад є зрозумілим дляспеціаліста і в нього немає до перекладача ніяких питань і зауважень.

Адекватний переклад - відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови. Адекватний переклад враховує і змістову, і прагматичну еквівалентність, не порушуючи при цьому ніяких норм, є точним і без усіляких неприпустимих перекручень. Оскільки адекватний переклад має оціночний характер, то варто розглянути таке поняття як повноцінність перекладу. Повноцінність перекладу полягає в передачі для вихідного тексту співвідношення змісту і форми шляхом відтворення особливостей останньої (якщо це можливо за мовними умовами) або створення функціональних відповідників цих особливостей. Повноцінний переклад передбачає рівновагу між цілим та окремим і визначає специфіку твору (змісту і форми). Дослівна передача окремо взятих елементів не означає ще повноцінної передачі цілого, оскільки останнє не є звичайною сумою цих елементів, а являє собою певну систему. Таке визначення адекватності можна вважати справедливим і на нашому етапі розвитку теорії перекладу.

Одним з головних завдань перекладача є створення адекватного перекладу. За теорією Н. Складчикової існує чотири параметри адекватності перекладу: параметр адекватності передачі семантичної інформації; параметр адекватності передачі емоційно-оціночної інформації; параметр адекватності передачі експресивної інформації; параметр адекватності передачі естетичної інформації [ ].

Якщо семантична основа образу оригіналу передана точно, то результатом є адекватний мовний образ на мові перекладу та його адекватний смисловий зміст, який здійснює номінативну функцію образа. Розглядаючи проблему передачі за допомогою перекладу експресивної інформації, треба зауважити, що якась доля переносного вживання слів в англійській і російській мовах співпадає за силою експресії, що не залежить від типу лексичної трансформації, яка була вжита для збереження семантичної основи образного засобу.

Переклад - це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми, яка досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу. Зокрема, це положення вимагає пояснення на конкретному прикладі. У кожній мові існують свої граматичні, лексичні та стилістичні норми, дійсні тільки для даної мови. Припереході до вираження думки на іншій мові необхідно знайти такі засоби і, в першу чергу, такі граматичні форми, які б так само відповідали змісту, так само зливалися б з ним, як зливається із своїм змістом форма оригіналу. Наприклад, типова для англомовних метеорологічних зведень: Mist covered a calm sea in the Straits of Dover yesterday. Недосвідчений перекладач скоріше всього збереже і синтаксичну конструкцію, і порядок слів оригіналу: Туман покривав спокійне море в протоці Па-де-Кале. Однак такий переклад навряд чи буде сприйматися читачем як метеозведення.

Структура цього англійського речення різко відрізняється від прийнятого в таких випадках оформлення думки в українській мові. Необхідно знайти в українській мові таку форму, яка б відповідала змісту, складала з ним повну єдність. Для українського метеорологічного зведення набагато звичнішим є використання у цьому випадку двох самостійних речень: Вчора над протокою Па-де-Кале стояв туман. Море було спокійним. Хоча на перший погляд такий переклад може здатися «вільним», однак не тільки за змістом, але й за стилем він повністю відповідає оригіналу. Саме втакому перекладі відтворюється єдність змісту та форми і такий переклад називають адекватним.

Варто відзначити, що поняття адекватності перекладу тлумачиться надто дослівно. Оскільки слово «адекватний» має значення «однаковий, тотожний», то терміну «адекватність» взагалі почали уникати, вживаючи замість нього термін «еквівалентність», тобто «рівнозначність». В обох випадках йдеться про одне і те ж - ступінь відповідності текстів - оригінального і перекладного, які в ідеалі мають бути тотожними, але на практиці цього майже не досягається. Як адекватність, так і еквівалентність перекладу ніколи не бувають повними.

1.3 Перекладацькі трансформації, як засіб досягнення адекватного перекладу

Головна мета перекладу-досягнення адекватності.

Головна мета перекладу - досягнення адекватності. Основне завдання перекладача при досягненні адекватності - вміло призвести різні перекладацькі трансформації для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передавав всю інформацію, укладену в тексті оригіналу.

Перетворення за допомогою яких здійснюється перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу, називаються перекладацькими трансформаціями. Однак термін «перетворення» неможна розуміти буквально: сам початковий текст «неперетвориться» в тому сенсі, що він незмінюється сам по собі. Цей текст, звичайно, сам залишається незміненим, але на ряду з ним і на основі й огостворюється інший текст на іншій мові.

Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Вона полягає в зміні формальних (лексичні чи граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі.

В даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них.

Л. К. Латишев дає класифікацію перекладацьким трансформаціям за характером відхилення від міжмовних відповідників, в яких всі перекладацькі трансформації поділяються на:

-морфологічні - заміна однієї категоріальної форми іншою або ж кількома;

-синтаксичні - зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;

-стилістичні - зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;

-семантичні - зміна не тільки форми вираження змісту, а й самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;

-змішані - лексико-семантичні та синтактико-морфологічні

У класифікації Л. С Бархударова перекладацькі трансформації розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, вилучення.

При цьому Л. С. Бархударов підкреслює, що подібний поділ є значною мірою приблизним і умовним.

Перестановками називаються зміни розташування мовних елементів в тексті перекладу порівняно з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі, як заміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв'язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація).

Додавання передбачають використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідників в оригіналі. Підопущенням мається на увазі опущення тих або інших слів приперекладі.

Деякі вчені розрізняють поняття «адекватності» та «еквівалентності» перекладу. Так, В.Н. Комісаров розглядає «еквівалентний переклад» як поняття неідентичний. Хоча і тісно пов'язані між собою. Термін «адекватний переклад», на його думку, має ширший сенс і використовується як синонім «хорошого» перекладу, тобто перекладу, який забезпечує необхідну повноту міжмовної комунікації в конкретних умовах. Термін «еквівалентність» розуміється В.Н.Комісаровим як смислова спільність прирівнюваних одна до однієї одиниць мови і мовлення.

За визначенням А.В.Федорова, адекватність - це «вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально-стилістична відповідність йому».

В процесі перекладу початковим є одиниці тексту оригіналу, а кінцевим - одиниці тексту перекладу. Таким чином, ми маємо справу як з текстами на початковій мові і на мові перекладу, так і з процесом перетворення тексту оригіналу в текст перекладу. Але і такий підхід виявився недостатнім. «Перекладацька діяльність по визначенню носить посередницький характер, оскільки її мета полягає в тому. Щоб зробити доступним для читачів перекладу повідомлення, зроблене автором оригіналу на іншій мові». Іншими словами, завдяки перекладу забезпечується можливість спілкування з людьми, що говорять на різних мовах, можливість міжмовної комунікації.

Для створення повноцінного перекладу перекладач повинен брати до уваги характерні особливості автора повідомлення (джерела інформації) і тих одержувачів (рецепторів) інформації, для яких призначалось повідомлення, їх значення і досвід, відбивану в повідомленні реальності, характер і особливості сприйняття людей, яким адресується переклад ті усі інші аспекти міжмовної комунікації, що впливають на хід і результат перекладацького процесу. Саме для цього при перекладі використовуються перекладацькі трансформації.

Трансформації можуть сполучатися один з одним, беручи характер складних комплексних трансформацій. Наприклад, З.Д. Львівська вважає, що між різними типами трансформацій немає глухої стіни, одні й тіж трансформації можуть іноді являти собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів.

Отже, основне завдання перекладача при досягненні адекватності - вміло провести різні перекладацькі трансформації, для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передав всю інформацію. Закладену в тексті оригіналу, при дотриманні відповідних норм мови перекладу.

1.3.1 Варіативні підходи до дефініцюювання перекладацьких трансформацій

Переклад - це перетворення повідомлення на вихідному мовою в повідомлення на мові перекладу. Точний переклад з визначення неможливий вже в силу того, що різні мови відрізняються як по граматичному ладові, так і по простому кількістю слів, не кажучи вже про різницю культур, що теж може мати вплив на способи і результати перекладу. Виконуючи переклад, перекладач, перш за все, визначає спосіб переказу, тобто міру інформаційної упорядкованості для переказного тексту. Перший ступінь у виборі способу впорядкованості полягає у визначенні того, в якому вигляді має бути представлений вихідний текст в перекладає культурі: повністю або частково. У залежності від комунікативного завдання на даному етапі вибирається або повний, або скорочений переклад (у деяких джерелах іменується реферативних). Скороченим перекладу можуть підлягати практично всі типи текстів: від простого ділового листа до роману. Результатом застосування скороченого перекладу є такі тексти, як тези, конспекти, реферати, анотації і т.д. По суті, скорочений переклад виконується одним з двох фундаментальних способівперекладу: вибірковий або функціональний переклад. Вибірковий переклад як спосіб скороченого перекладу полягає у виборі ключових, з точки зору перекладача, одиниць вихідного тексту та їх повному перекладі. Всі інші компоненти вихідного тексту при такому способі відкидаються як другорядні з точки зору результату і не підлягають переведенню взагалі. Вірогідність такого перекладу грунтується на точності вибору ключових одиниць, щоб у перекладі не пропала якась важлива частин тексту. Функціональний переклад як спосіб скороченою передачі вихідного тексту іншою мовою полягає в компонуванні переказного тексту з функціонально перетворених одиниць вихідного тексту. Функціональне перетворення грунтується на лексико-семантичних, граматичних та стилістичних трансформаціях вихідного тексту, застосованих з метою його загального скорочення або спрощення. Типовим прикладом такого способу перекладу є так званий літературний переказ, коли ціле великий твір переказується у спрощеному варіанті.

На відміну від скороченого перекладу повний переклад спрямований на ретельне відтворення всіх компонентів інформаційної упорядкованості вихідного тексту в одиницях мови, що перекладає. Повний переклад може здійснюватися різними способами, але найбільш поширеними можна вважати наступні: буквальний або послівний, семантичний та комунікативни способи. Буквальний переклад полягає в послівно відтворенні вихідного тексту в одиницях мови, що перекладає, по можливості навіть зі збереженням порядку проходження елементів. По суті, буквальний переклад порівняно рідко застосовується для комунікативних цілей і звичайно має виключно наукову область. Семантичний переклад полягає в якомога більш повну передачу контекстуального значення елементів вихідного тексту в одиницях мови, що перекладає. Процес семантичного перекладу являє собою природне взаємодія двох стратегій: стратегії орієнтування на спосіб вираження, прийнятий у перекладацькій мові, і стратегії орієнтування на збереження особливостей тексту. Семантичний переклад, як правило, застосовується до текстів, що мають високий соціально-культурний статус: важливі історичні документи, твори високої літератури, унікальні зразки епосу і т.п., а також вимагали при передачі текстів типу технічних інструкцій, більшості наукових публікацій і документів. Комунікативний переклад полягає у виборі такого шляху передачі вихідної інформації, який призводить до переказного тексту з адекватним вихідного впливом на одержувача. Головним об'єктом при такому способі перекладу виявляється не стільки мовний склад вихідного тексту, скільки його змістовне і емоційно-естетичне значення. Причому, навідміну від функціонального перекладу, комунікативний переклад не допускає ні скорочень, ні спрощень вихідного матеріалу.Вибираючи той чи інший спосіб переказу, перекладач крім всіх інших обставин керується ще й тим міркуванням, що в чистому вигляді будь-яким із способів в реальному перекладацькому процесі діє рідко: як правило, більшість складних текстів переводяться з застосуванням різних способів, однак, один з них є провідним і визначає характер відносин між вихідним і перекладним текстом в цілому, диктуючи та умови членування вихідного тексту, і визначення одиниць перекладу, а також вибір перекладацьких прийомів, за допомогою яких вихідний текст безпосередньо перетворюється на перекладений текст. Переказ може здійснюватися як у письмовій, так і в усній формі.

Письмовий переклад - це вид перекладу, при якому оригінал та переклад виступають в процесі перекладу у вигляді фіксованих (головним чином письмових) текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися, поглиблюючи своє розуміння оригіналу та коригуючи обрані варіанти перекладу. Подібна ситуація дозволяє домагатися більшої точності відтворення оригіналу, даючи можливість перекладачеві використовувати різні словники і довідники, звертатися по допомогу до фахівців. Ретельно редагувати переклад.

При усному перекладі оригінал і переклад виступають в процесі перекладу в нефіксованим (усній) формі, що зумовлює однократність сприйняття перекладачем відрізків оригіналу та неможливість подальшого зіставлення або виправлення перекладу після його озвучування. Усний переклад може виконуватися послідовно - слідом за проголошенням оратором свого виступу або якоїсь його частини - або синхронно, тобто одночасно з промовою оратора. Особливим видом усного перекладу є переклад бесіди або двосторонній переклад, коли перекладач поперемінно використовує кожен з мов в якості мови перекладу. Існують також змішані види перекладу: усний переклад письмового тексту ("переклад з листа") і письмовий переклад магнітофонного запису усного виступу. Вид усного перекладу, при якому мова перекладається послідовно, тобто коли перекладач сприймає деякий відрізок мови і через максимально короткий час відтворює його в перекладі, називають послідовним перекладом. Він ведеться уривчасто, причому перекладач як би змінює оратора, виступаючи за нього і опиняючись в центрі уваги аудиторії. У послідовному перекладі сприйняття, аналіз, синтез і навіть частково переклад (про себе) відбуваються одночасно із записом, що викликає додаткові труднощі з оволодіння прийомами скоропису на початковому етапі, коли свідомість ніби роздвоюється в необхідності одночасно і слухати, і записувати.

Слід врахувати, що тексти, перекладні послідовно, - це інформація усного, одномоментного спілкування, що знаходить своє відображення на всіх рівнях мови: фонетичному, морфологічному, синтаксичному і, зрозуміло, стилістичному. При перекладі діалогічного мовлення (бесіди, переговорів і т.п.), як правило, переводяться невеликі за обсягом висловлювання, що вимагає від перекладача швидкої реакції і миттєвого перемикання процесу аналізу та синтезу з однієї мови на іншу. При послідовному перекладі монологічного мовлення (виступи, лекції, заяви тощо) довжина відрізків визначається, з одного боку, характером мови (логічного пов'язаністю) і, з іншого боку, необхідністю розуміння з боку слухачів. Абзацний-фразовий переклад (АФП) (phrasalinterdivting) - перекладач працює на рівні короткої фрази або пропозиції, і обсяг інформації, що вимагає запам'ятовування, порівняно невеликий, також як і навантаження на короткочасну (оперативну пам'ять). Як правило, АФП не передбачає застосування записів. Достатньо лише самих коротких нотаток тільки для прецизійної інформації. АФП широко вживається при спілкуванні в побуті, на роботі, при відвідуванні підприємств, магазинів, на неофіційних зустрічах, прийомах і є, ймовірно, найбільш поширеним типом двостороннього перекладу. Саме з цим видом перекладу стикається початківець перекладач. АФП вимагає від перекладача гнучкою пам'яті, швидкості реакції й уміння добре орієнтуватися в обстановці, знання розмовних оборотів, мовного етикету, ситуаційних кліше, а також загальної ерудиції, так як в розмові можуть несподівано спливти самі незвичайні питання і порушуватися різні теми.

Послідовний переклад (без запису) (consecutivetranslation) бесід, інтерв'ю, переговорів застосовується при обміні порівняно короткими висловлюваннями, що не вимагають застосування перекладацької скоропису, при опорі в основному на оперативну пам'ять.

Послідовний переклад (з записом) застосовується під час відповідальних переговорів, офіційних зустрічей з політичних, економіко-фінансових, правових та інших питань. Під час лекцій, виступів, промов, прес-конференцій, зустрічей з пресою, семінарів, "круглих столів" і т.д. Послідовний переклад дозволяє досягти значної адекватності і точності, що особливо важливо при докладному обговоренні особливо складних питань, які потребують ретельного опрацювання.

Використання перекладацької скоропису дозволяє зробити якісну і детальну запис бесіди, яку здійснює, як правило, сам перекладає. Отже, двосторонній переклад з записом є більш складним видом усного перекладу. Він вимагає від перекладача ще більш високого професіоналізму, глибокого знання теми, відповідної психологічної підготовки, впевненості в собі і спокою. Зростає відповідно і рівень адекватності перекладу, адже необхідно передати не тільки зміст, але і форму.

Кіно та відео переклад (КВП) - цей вид усного перекладу ставить дуже складні і цікаві, професійні завдання, він відрізняється більшою можливістю для творчості, наближаючись у цьому сенсі до письмового перекладу, адже кіно - це мистецтво, і кращі зразки жанру є шедеврами світової культури XX століття. Не знизити загальне художнє сприйняття, не спотворити задум автора, якість діалогів, мовні характеристики (по можливості), зберегти стиль, передати аромат епохи і індивідуальність - почесна, але нелегка місія. При непідготовленій усному перекладі фільму втрати неминучі, але треба намагатися звести їх до мінімуму.

Одна з труднощів КВП - це те, що персонажі фільмів кінофільмів чи телесеріалів, на відміну від учасників переговорів або виступаючих на міжнародних конференціях, ніяк не враховують інтереси можливих перекладачів, не говорять "під переклад" (тобто спеціально враховуючи інтереси перекладача з метою підвищення адекватності комунікації). Переклад кіно і відео матеріалів поєднує риси синхронного, послідовного та письмового перекладу в залежності від мети і характеру роботи (переклад на аудиторію, для дубляжу, при озвученні і т.д.). Кіно та відео переклад без підготовки - вкрай складний процес, що вимагає великого досвіду і знань. Основною проблемою залишається аудіювання (сприйняття і розуміння), вкрай утруднені в кіно і відео. У цьому випадку в справу вступають ерудиція, знання першооснови, логіка, інтуїція, і часто - просто здогад, вміння заповнити прогалини (коли перекладач не зрозумів сказане) загальними фразами, що не суперечать логіці розвитку сюжету.

Такий вид перекладу як синхронний (simultaneoustranslation) іноді називають вищим пілотажем перекладацької професії: в очах непрофесіоналів він видається найбільш складним і оточений певним ореолом загадковості і навіть незбагненності. Це переклад, який здійснюється перекладачем одночасно з промовою доповідача. Синхронний переклад відповідальне і досить непростий напрямок в усному перекладі. Даний вид перекладу вимагає від перекладача наявності спеціальних і унікальних навичок і вмінь, а також великого досвіду роботи. Синхронний переклад має на увазі надання текстових матеріалів. Для успіху синхронного перекладу потрібно наперед якомога більш глибоко вивчити те, про що піде мова, необхідність імпровізації в цьому випадку повинна бути зведена до мінімуму, оскільки синхронний переклад не передбачає ні наявності часу у перекладача на обдумування фраз, ні можливості на уточнення почутого. Це і відрізняє синхронний переклад від послідовного перекладу.

З використанням технологій синхронного перекладу можуть бути організовані такі заходи, як, наприклад, конференції, семінари, форуми, презентації. За уявною простотою тут ховається довгий і складний процес підготовки, залучення кваліфікованих в різних галузях науки і техніки фахівців, починаючи з інженерів і закінчуючи копірайтерами і сценаристами. Величезна кількість нюансів і багато інших обставин вимагають самого професійного підходу і великого досвіду проведення подібних заходів. Певного роду недбалість може негативно вплинути на досягнення поставлених завдань.

1.3.2 Класифікація перекладацьких трансформацій:різні види

Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі [ ]. Я.І.Рецкер визначає трансформацію при перекладі на російську як «прийом логічного мислення, за допомогою яким ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому російські відповідність, яка не збігається зі словниковим» [ ]. Те ж саме справедливо і для української мови.

В даний час існує безліч класифікацій перекладацької трансформацій заповнених різними авторами. Розглянемо деякі з них.

За класифікацією Я.І.Рецкер кожний приклад перекладу через переплетіння категорій, взагалі можна виділити 7 різновидів лексичних трансформацій: диференціація значень, конкретизація значень, генералізація значень, смисловий розвиток, антонімічний переклад, цілісне перетворення, компенсація втрат у процесі перекладу.

Л.К. Латишев у своїх роботах дає класифікацію перекладацьких трансформацій за характером відхилення від міжмовних відповідностей, в якій всі трансформації поділяються на:

Морфологічні - заміна однієї категоріальної форми іншою або декількома;

Синтаксична - зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;

Стилістичні - зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;

Семантичні - зміна не тільки форм вираження змісту, а й самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;

Змішані - лексико-семантичні та синтаксично-морфологічні.

У класифікації Л.С. Бархударова перекладацькі трансформації розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміна, вилучення. При цьому Л.С.Бархударов підкреслює, що подібний розділ є значною мірою приблизним і умовним.

Перестановками називаються зміна розташування (порядку наступності) мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі як зміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв'язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компетенція). Додавання припускають використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідностей в оригіналі. Під випущенням мається на увазі пропуск тих або інших слів при перекладі.

Л.С.Бархударов, Л.К. Латишев, А.М. Фітерман, В.Н.Комісаров, Я.І. Рецкер підрозділяють перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні, стилістичні. Трансформації можуть поєднуватися одна з однією, приймаючи характер складних комплексних трансформацій. Наприклад, З.Д. Львовська вважає, що між різними типами трансформацій немає глухої стіни. Одні й ті ж трансформації можуть іноді являти собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів. У даній роботі проведений аналіз лексичних і граматичних трансформацій на прикладі перекладу окремих розділів з книги Е. Гілберт «Eat. Pray. Love». Основні принципи перекладацької стратегії доповнюються обґрунтуванням правомірності застосування низки технічних прийомів, що порушують формальну подібність перекладу оригіналу, але забезпечують досягнення більш високого рівня еквівалентності.

1. Перестановки - це зміна розташування мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу.

Прийом переміщення лексичних одиниць у висловлюванні дозволяє використовувати найближчу відповідність слову оригіналу в іншому місці висловлювання, якщо з яких-небудь причин його не можна вжити там, де воно стоїть в оригіналі.

2. Заміни - в процесі перекладу застосовуються граматичні та лексичні заміни. До граматичним відносяться такі типи:

а) замінаформ слова;

б) заміна частин мови;

в) заміна членів речення (перебудова синтаксичної структури речення);

г) синтаксичні заміни в складному реченні:

- Заміна простого речення складним,

- Заміна складногоречення простим,

- Заміна головного словапідрядним,

- Заміна підпорядкування твором,

- Заміна твори підпорядкуванням,

- Заміна союзного типу зв'язку безсполучникового,

- Заміна безсполучникових типу зв'язку союзним.

3. Додавання - багато елементів, що залишаються в оригіналі невираженими, повинні бути виражені в перекладі з допомогою додаткових лексичних одиниць. В англо-українських перекладах додаткові елементи особливо часто виявляються необхідними при перекладі атрибутивних словосполучень. Іноді додавання обумовлені суто стилістичними міркуваннями, і перекладач може за своїм бажанням використовувати їх або обійтися без них. Особливу область застосування прийому додавання становлять випадки текстуальних пояснень, обумовлених прагматичними факторами.

4. Опущення - при перекладі опущенню піддаються частіше за все слова, які є семантично надмірними.

Прийом опущення припускає відмову від передачі в перекладі семантично надлишкових слів, значення яких виявляються нерелевантними або легко відновлюються в контексті. Цей прийом може не бути пов'язаний з прагненням усунути надлишкові елементи оригіналу. Іншим розумінням на користь прийому опущення є необхідність здійснити компресію тексту при перекладі, враховуючи, що в ході процесу перекладу різні додавання, пояснення і опису, використовувані перекладачем, можуть значно збільшити обсяг перекладу, в порівнянні з оригіналом. Використання прийому послівного перекладу не в якості перекладацької трансформації, в результаті якої виходить текст на мові перекладу, а як проміжну стадію в процесі пошуку оптимального варіанту перекладу може допомогти добитися найбільш вдалого перекладу. Дослівний переклад може бути використаний для того, щоб представити виражену в оригіналі думку в більш загальній формі. Займенникових повтор полягає в тому, що в тексті перекладу повторно вказується на вже згадуваний об'єкт із заміною його імені на відповідне займенник. Цей прийом допомагає з перекладом висловлювань, в яких є «подвійне управління». Під подвійним керуванням розуміється вживання: 1) двох дієслів з різним управлінням, з яких один має предложне, а інший беспредложное управління при одному і тому ж об'єкті 2) двох дієслів з ??різними приводами при одному об'єкті 3) двох прикметників або іменників з різними приводами при одному об'єкті.

Морфологічні трансформації

У результаті розбіжності морфологічного ладу англійської і української мов застосовуються прийоми морфологічних трансформацій.

Артикль

Значення артикля в основному передається лексичними засобами, іноді порядком слів; при цьому використовуються різні способи трансформації:

а) Невизначений артикль

Коли значення неозначеного артикля наближається до значень невизначених займенників some і any це зазвичай доводиться передавати в перекладі. Коли невизначений артикль вживається у своєму первинному значенні числівника «one», його значення повинно бути передане при перекладі з додаванням лексем.

б) Певний артикль

Іноді певний артикль виступає у своєму первісному значенні вказівного займенника, від якого він відбувся, і якщо це не враховувати то переклад буде неповним і неточним.

Невідповідності категорії числа.

Розбіжності у вживанні які обчислюється, і незлічувальних іменників призводять до заміни множини англійського іменника єдиним числом українськми, і навпаки. Тому, приперекладі певних словоформ в однині або множині перекладач змушений вдаватися до такого виду морфологічної трансформації як заміна форми слова.

Граматичний рід

Розбіжність в роді може виявитися серйозною перешкодою, коли співвіднесеність з певним біологічною статтю і властивими йому характерними рисами становить важливий елемент художньої структури тексту оригіналу.

1) запобігання вживання займенників того чи іншого роду.

2) заміна форми слова - еквівалента переказного мови на аналог потрібного роду

Таким чином, при відображенні в перекладі категорії роду слід враховувати не лише граматичні особливості мови оригіналу, але й питання менталітету, національного мислення носіїв мови.

Заміна частин мови

Такий морфологічний трансформації найчастіше піддається іменник - заміна віддієслівного іменника на дієслово в особовій формі. Так само, трансформації при перекладі часто піддається займенник - замінюється іменником. Досить звичайна заміна прикметника іменником.

Причастя часто переводиться особистої формою дієслова, завдяки чому змінюється синтаксис пропозиції

Словотворчі трансформації

Словотворчі суфікси у різних мовах не завжди збігаються за своїм значенням і вживання. Так, при перекладі слів, утворених за допомогою суфікса-er, часто доводиться користуватися дієсловами. У суфіксі-able зазвичай присутній модальне значення, тому для його перекладу часто додаються такі модальні слова, як "можливо", "неможливо", "не можна" і ін. «При художньому перекладі треба враховувати не тільки словотвірні особливості англійської мови, а й багатство стилістичних ресурсів словотвірного рівня українського порівняно з англійським» . На даний факт слід звертати особливу увагу при перекладі емоційно-експресивних конструкцій, які властиві художньому тексту. Наявність великої кількості різноманітних оціночних суфіксів, використовуваних в українській мові, - зменшувальних, пестливих, принизливі, - дозволяє перекладачеві точніше відобразити ставлення мовця до предмета мовлення.

Активно використовуються словотворчі трансформації при перекладі англійських новоутворень, властивих, насамперед, художнім творам фантастичного характеру, пародіям, каламбурів, перефразам і т.д. Даним жанрам особливо характерно авторське словотворчість. Таким чином, словотворчі трансформації хоча і менш поширені при художньому перекладі в порівнянні з перекладом наукових текстів, але все-таки займають важливе місце при прагненні до адекватного перекладу.

Синтаксичні трансформації

Найпоширенішою трансформацією в художніх текстах є змінаскладу членів речення. Потім, за частотою йдуть заміна простого речення складним, заміна складного простим, заміна типу синтаксичного зв'язку. Найменш характерними трансформаціями є членування пропозиції і заміна двоскладного речення односкладних і об'єднання пропозицій.

Змінаскладу членів речення

Такого роду перебудова відбувається у ряді випадків при заміні частини мови. Істотна зміна синтаксичної структури пов'язане із заміною головних членів речення, особливо що підлягає. Граматична трансформація також викликається настільки частим в англійській мові вживанням іменників, що позначають неживі предмети чи поняття. Однією з найпоширеніших трансформацій такого роду є заміна форми пасивного стану англійського дієслова формою дійсного стану українського дієслова. Частими є також випадки, коли підлягає англійського пропозиції при перекладі на російську мову замінюється обставиною. У багатьох випадках заміни членів речення обумовлюються міркуваннями не граматичного, а стилістичного порядку.

Заміна простого речення складним

Трансформація застосовується зазвичай при перекладі простих англійських пропозицій, ускладнених синтаксичними компонентами. Як правило, приперекладі даних комплексів українською мовою змінюється тип пропозиції, при цьому просте речення перетворюється на складнопідрядне.

Перетворення може зумовлюватися суто граматичними причинами.

В інших випадках такі трансформації викликані стилістичними причинами.

Заміна складного пропозиції простим

При художньому перекладі даний тип синтаксичної трансформації викликаний нормативно-стилістичними причинами. Зокрема «згортання» придаткових пропозицій у причастя (причетний оборот), дієприслівник (дієприслівниковий зворот), віддієслівний іменник з прийменником. Часто перекладаються на українську мову простими реченнями англійські складнопідрядні речення, що містять конструкцію it is / was ... that / two .

Членування пропозиції

Членування пропозиції, при якому одне вихідне речення (частіше складне і рідше просте) перетворюється на два (і більше), також актуально для художнього перекладу і обумовлюється нормативними причинами.

Процес членування складного речення на декілька самостійних, призводить до зменшення довжини пропозиції при перекладі. Іноді при перекладі доводиться одночасно вдаватися до членению і до об'єднання пропозицій .

Об'єднання пропозицій

Об'єднання пропозицій полягає в перетворенні двох (чи більше) самостійних пропозицій в одне речення. Об'єднання пропозицій, зберігаючи «інформаційну цінність і текстову спаяність» призводить до компресії висловлювання .

Якщо в повній фразі об'єднується кілька повідомлень і, відповідно кілька рем, при перекладі ці реми нерідко зливаються в одну.

Заміна двоскладного речення односкладних

Будучи досить рідкісним типом трансформації, вона викликається в художньому перекладі системно-зумовлені причинами. Англійське пропозиція вимагає наявності у своєму складі обох головних членів.

Заміна типу синтаксичного зв'язку

Для української мови більш характерна перевага сурядних конструкцій, у той час як в англійській мові переважає підпорядкування. Тому при перекладі з англійської мови на українську часто відбувається заміна підпорядкування пропозицій твором, що узгоджується з заміною союзного зв'язку бессоюзним .

Семантичні трансформації при перекладі

Природа семантичних трансформацій у художньому тексті найбільш вичерпно описується В. Г. Гаком, який визначає семантичні трансформації як переходи від найменування однієї семантичної структури до найменування іншої семантичної структури.

Відповідно до відносин між поняттями, які виділяються в рамках логіки, В. Г. Гак виділяє в мові п'ять типів трансформацій найменування:

- Збереження всіх семантичних компонентів з додаванням семи видового значення (лексико-семантична синонімія);

- Заміна однієї видової семи інший видовий семой в межах однієї семантичної категорії (суміжні поняття в межах одного родового поняття);

- Заміна семи семой протилежного значення (антонімія);

- Включення або усунення диференціальної семи (заміна слова більш вузького значення словом більш широкого значення і навпаки);

- Усунення або заміна родової семи з перетворенням видовий семи в основну (метафора і метонімія) .

1.3.3 Лексичні трансформації в процесі трансформації вихідного тексту

Лексичні трансформації застосовуються при перекладі в тому випадку, якщо в вихідному тексті зустрічається нестандартна одиниця мови на рівні слова, будь-яке ім'я власне, властиве початкової мовної культури та якого немає у перекладі; термін тієї чи іншої професійної області; слова, що позначає предмет, явище чи поняття, котрі характерні для вихідної культури чи для традиційного іменування елементів третьої культури, але відсутні або мають іншу структурно-функціональне впорядкованість у перекладі культури. Такі слова займають дуже важливе місце в процесі перекладу, тому що, будучи порівняно незалежними від контексту, вони, тим не менш надають перекладному тексту різну спрямованість. У залежності від вибору перекладача. До лексичних прийомів перекладу прийнято відносити: транскрипція і транслітерація, калькування, лексико-семантичні заміни, конкретизація, генералізація, модуляція або смисловий розвиток.

Далі розглянемо кожен вид лексичної трансформації більш детально.

Транскрипція та транслітерація - це формальне по фонемне відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою фонем перекладу мови, фонетична імітація вихідного слова. Іншими словами - прийом перекладу є транслітерація, тобто формальне політерне відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту, буквена імітація форми вихідного слова. При цьому оригінал слова в перекладному тексті представляється у формі пристосованого до вимови характеристики мови, наприклад, Shakespeare- Шекспір, українська форма слова частково правилами читання англійського написання звуків, а частково трансформує їх у приблизно схожі - у тих випадках, коли в українській мові немає фонетичних аналогів.

Іншим словами, транскрипція або транслітерація (повна або початкова), безпосереднє використання даного слова, що позначає реалію, або його коріння написання літерами своєї мови або в поєднанні з суфіксами своєї мови.

Транслітерація при перекладі на українську мови застосовується нерідко в трьох випадках, коли мова йде про назву установи, посади, специфічної для даної країни, тобто про сферу суспільно-політичного життя, про назви предметів і понять матеріального побуту, про форми звернення до співрозмовника, тощо.

Транслітераційний спосіб перекладу широко розповсюджений і залишає свій слід в перекладі літератури на українську мову, так і в оригінальних творах (художніх, публіцистичних, наукових). Свідченням служать такі, наприклад слова, пов'язані з англійським стилем життя, як «пер», «мер». «лендлорд», «есквайп», «міс», «сер», тощо. Немає такого слова, яке не могло б бути переведене на іншу мову, хоча б описано, тобто поширеним сполученням слів їм подібні.

Але транслітерація необхідна саме тоді, коли важливо дотримуватись лексичну стислість позначення, що відповідає його звичності в мові оригіналу, і разом з тим підкреслити специфічність званої речі або поняття, якщо немає точної відповідності в мові перекладу. Оцінюючи доцільність застосування транслітерації необхідно точно враховувати наскільки важлива передача цієї специфічності. Якщо ж останнє не потрібно, то використання транслітерації перетворюється на зловживання іноземними запозиченнями, котрі призводять до затемнення глузду і до засмічення рідної мови. Особливо слід виділити як перекладацьку проблему так звані реалії, найменування національно-культурних об'єктів, характерних для вихідної культури і порівняно мало або зовсім не відомих перекладів культури. В умовах масштабної міжкультурної комунікації такі найменування становлять досить значну групу і найбільш поширеним способом їх передачі на інші мови є перекладацька транслітерація або стандартна транслітерація.

...