Мультилінгвальна текстова комунікація у світлі сучасних лінгвістичних технологій (на матеріалі технічної документації)

Система дозволяє укладачеві визначати і варіювати структуру ТБД, забезпечує оптимальне адміністрування, актуалізацію, міграцію та синхронізацію термінологічних ресурсів, не потребує значних витрат на технічну підтримку централізованої системи, уможливлює легкий доступ до термінології через інформаційні середовища різного типу (СУТ, редактор Word, система пам'яті перекладу SDL та ін.) та її трансформування в інформаційно-довідкові системи. Фільтри уможливлюють точний, неточний або повнотекстовий пошук, а також міграцію та публікацію термінології «на запит» (одно- та двомовні тлумачно-перекладні словники, реєстри термінів, окремі термінологічні статті, термінологію для машинного опрацювання тощо). Робота в MultiTerm визначається статусом (термінолог, перекладач, коректор та ін.) і правами користувача (адміністрування ТБД, поповнення термінологічної бази даних з правом або без права видалення термінів, переклад термінології та ін.).

Корпоративна термінологічна діяльність не може бути завершена, оскільки глобальний інформаційний супровід продукту вимагає постійної актуалізації та поповнення лінгвістичних ресурсів для якісної репрезентації продукту. Тому термінологічна діяльність - найбільш суттєва складова в процесі роботи над створенням і підтримкою багатомовного контенту, починаючи від фази створення тексту мовою оригіналу до його багатомовного перекладу.

У четвертому розділі «Прагматичні аспекти продукування німецьких текстів технічної документації» висвітлено механізми психо-когнітивного опрацювання тексту людиною, описано специфіку досягнення цілей комунікації за посередництвом тексту як мовленнєвої діяльності, обґрунтовано переваги комунікативно-орієнтованої синтаксичної структури текстів ТД, систематизовано засоби змістово-семантичного та структурно-граматичного зв'язку, релевантні для німецьких текстів ТД.

Розуміння та інтерпретація тексту відбувається в процесі опрацювання інформації на основі операцій комбінування, ідентифікації, інтерпретації, впізнавання, пригадування (Т. ван Дейк) та запам'ятовування, а також пов'язування інформації з тексту з інформацією, яка зберігається в довготривалій пам'яті людини задля коректування та поглиблення її знань і компетенцій. Операції комбінування та ідентифікації активізуються на етапі сприймання й аналізу лінійної послідовності символів. Аналізуючи ці комбінації символів на рівні слова та реляційні зв'язки між ними, реципієнт ідентифікує знайомі сутності, реалії та концепти, розпізнає ілокуцію та пропозицію, реконструює та екстрагує семантику повідомлення. Екстрагована інформація співвідноситься з інформацією, акумульованою в процесі навчання та досвіду, що зберігається в індивідуальній довготривалій (концептуальній) пам'яті, семантичні структури якої корелюють з актуальними знаннями про світ і стереотипними нормами поведінки, специфічними для певного культурного та соціального оточення. В процесі сприймання сегментів тексту в реципієнта формується очікування про перебіг подій у континуумі часу та простору тексту, невідповідність яким результує нерозумінням, здивуванням, комічним ефектом тощо. Ефект «розуміння» тексту (не)досягається на ґрунті операцій впізнавання, пригадування, ідентифікації, інтерпретації, які активізуються в мовно-розумовому апараті людини, а структурування семантики тексту відбувається опусканням, узагальненням, конструюванням, додаванням, пермутацією, заміщенням та рекомбінацією сегментів змісту. Зауважимо, що інтерпретація змісту тексту на рівні мікроструктур має рекурсивний характер послідовного наближення: з тексту виокремлюється низка пропозицій, яка пов'язується з попередньою та наступною послідовністю пропозицій, допоки не завершиться інтерпретація цілого тексту.

Мовленнєва діяльність реалізується на рівні локуції (висловлювання), перлокуції (прогнозований результат мовленнєвої дії) та ілокуції (формулювання пропозиції з опорою на усталені зразки). Ілокутивні мовленнєві акти формулюються за допомогою графічних знаків, які мають певне значення та використовуються з певним наміром, а ілокутивний ефект досягається, якщо реципієнт розуміє пропозицію. Так, формулювання тексту, оптимального для ментального опрацювання, базується на врахуванні механізмів операційної обробки інформації мозком людини та розумінні когнітивної структури концептуальної пам'яті потенційного реципієнта, специфічної для лінгвокультури та соцільного статусу; знанні зразків і традицій галузевого тексту, конвенціоналізованих в межах фаху, корпорації та культури; плануванні та оптимальному структуруванні пропозицій на рівні глобального змісту тексту; уживанні мовних засобів, які експлікують пропозицію з урахуванням рівня фаховості тексту ТД. Це доводить соціальний характер мовленнєвих актів і виводить ілокутивну дію у площину прагматики: текст повинен оптимально виконувати заплановану соціальну функцію та сприйматись реципієнтом як адекватний для комунікативної ситуації. Таким чином, розуміння умов, необхідних для успішної комунікації, базується на природі (по)дії, а успішність мовленнєвого акту зумовлюється комунікативним контекстом, компонентами якого виступають автор і реципієнт. Їхні дії в процесі комунікації, система мови, якою послуговуються комуніканти, мета і планування мовленнєвої діяльності, соціальні ролі комунікантів, релевантність, надійність та якість інформації в текстах ТД.

Для розуміння та зв'язування тексту надзвичайно важливі теми як опорні пункти висловлювання, тому на рівні синтагми інформацію в тестах ТД важливо структурувати за напрямком від «відомого» до «нового», у комунікативному синтаксисі «тема» і «рема», які в тексті комбінуються в ієрархічну структуру темо-ремних реляцій (проста лінійна прогресія; константна прогресія; прогресія з темами, похідними від гіпертеми; прогресія з розщепленою ремою; контекстуальна прогресія (Ф. Денеж)). Комунікативні категорії тема і рема, як правило, збігаються з граматичними категоріями суб'єкта і предиката, тому тема часто виступає у функції суб'єкта, а рема - предиката або об'єкта висловлювання (С. Гьопферіх). Способи формулювання комунікативно-орієнтованого повідомлення обумовлені структурою мови. Так, в українській мові, де слова поєднуються зв'язками керування, узгодження та прилягання, існує більше можливостей для акцентування комунікативної перспективи висловлювання, що дозволяє варіювання його синтаксичної структури. В аналітичній англійській мові слова поєднуються, як правило, зв'язками прилягання та керування, тому синтаксична функція слів у реченні визначається порядком слів, що вимагає його жорсткого упорядкування. Тому для акцентування реми та її екстраполяції на початок речення в англійській мові використовуються розщеплені та псевдорозщеплені речення (С. Грінбаум / Р. Кверк). Аналітико-синтетична німецька мова характеризується зв'язками керування, прилягання та узгодження, тому комунікативна перспектива висловлювання експлікується безособовими реченнями, інверсією, пасивним станом та альтернативними засобами вираження посесивності тощо. Позиціонування теми та реми дозволяє диференціювати висловлювання на об'єктивні та суб'єктивні (П. Блументаль). Перші орієнтовані на реципієнта та починаються з відомої теми, другі - на мовця і починаються, як правило, з невідомої реми. Тому говорять про нейтральний, або немаркований, та експресивний, або маркований, порядок слів у реченні (Дж._П. Конфейс).

Жанрова модель тексту ТД обумовлюється прототипною структурою типів або класів текстів, конвенціоналізованих в межах предметної галузі або типів тексту, специфічних для лінгвокультури, а його глобальний зміст репрезентується на рівні послідовностей концептуально пов'язаних пропозицій, які підпорядковуються макроструктурі та зв'язуються на рівні слів, синтагм, речень і надфразових єдностей реляційними зв'язками різного типу. Змістова, логічна та семантична цілісність тексту забезпечується на рівні когезії, яка диференціюється на референційну та реляційну (Шмітц, 1999). Перша забезпечується в німецькій мові повторним згадуванням мікротем або референтів і репрезентується на мовному рівні повними або частковими рекуренціями та субституціями. Друга - пов'язуванням повнозначних слів, синтагм і речень сімома типами зв'язку: 1) сполучення сурядності: адитивні й альтернативні; 2) сполучення темпоральності (характеризуються відношеннями передчасності, одночасності, наступності дій); 3) сполучення умовності; 4) сполучення однонаправленої причинності: причини, наслідку, модальності, інструментальності, мети; 5) сполучення різнонаправленої причинності: протиставності, допустовості; 6) сполучення специфікації: експлікація, рестрикція; 7) сполучення порівнюваності: порівнювання, пропорційність. На рівні поверхневої структури сегменти тексту пов'язуються засобами когезії, репрезентовані правилами структурування та форматування тексту, правилами правопису, лексико-граматичними засобами зв'язку, специфічними для німецької мови. Так, знаки пунктуації слугують зв'язуванню сегментів тексту, структуруванню семантики висловлювання та вираженню специфічних граматичних значень. Засоби форики та дейксису виконують функцію заміщення чи вказування (артиклі, займенники, прономінальні прислівники та реляційні слова та ін.). Лексико-граматичні засоби зв'язку, репрезентовані прислівниками, прийменниками, сполучниками, частками, дієприкметниками, а також граматичними категоріями часу, способу, стану та ін. виражають граматичні відношення між словами, сполучення реляційної когеренції, відношення дії до дійсності, відношення між діями, об'єктами та суб'єктами та ін. У тексті дисертації інвентаризовано, систематизовано й охарактеризовано засоби когезії, релевантні для експлікації комунікативних смислів, частотних для текстів ТД. німецький український технічна документація

У п'ятому розділі «Контрольовані мови та рестрикція німецьких текстів технічної документації» охарактеризовано спільні та відмінні риси природної і контрольованих мов (КМ), проаналізовано екстралінгвальні чинники формування та сучасні концепції окремих КМ, охарактеризовано основні правила КМ, переваги та проблеми їх промислової імплементації. Запропоновано універсальні правила уніфікації та рестрикції німецьких текстів ТД на ґрунті лінгвістичних методів для роботи не з контрольованими мовами, які можуть розширюватись з огляду на потреби фахової галузі, корпоративної мови, проекту та індивідуального стилю.

Еволюція лінгвістичних технологій та програмного забезпечення, новітні методи аналізу мови, інструменти автоматичного аналізу англійської мови та велика кількість текстів в електронній формі дозволили перетворити англійську мову на інструмент міжнародної комунікації, створити на ґрунті англійської першу КМ і перетворити її на ефективний інструмент маркетингу.

Прототипом сучасних КМ стали койне, Basic English і піджини, які слугували засобом комунікації та адміністративного управління на завойованих територіях і в колоніальних країнах. Ці функції спрощених мов трансформувались у сучасні КМ, завдання яких полягає в наступному: репрезентація та трансфер знання і досвіду для неоднорідної аудиторії фахівців і споживачів; уніфікація та стандартизація корпоративних мов як важливого інструмента іміджу сучасних компаній; оптимізація співпраці технічних авторів на ґрунті єдиної пам'яті автора й уніфікованих одиниць термінологічної номінації; можливість повторного використання та ефективного управління лінгвістичними ресурсами; якісний машинний переклад текстів ТД, створених на основі КМ; зменшення навантаження на реципієнта в процесі опрацювання спрощеного тексту. Велика кількість корпоративних КМ свідчить про їх ефективність у вирішенні проблем глобального інформаційного супроводу продукту: AECMA, Avaya, KANT, Nortel, Ocй, Perkins Approved Clear English, Sun Microsystems, Xerox, Ericsson, General Motors, IBM, Kodak, Saab Systems, Siemens, Dassault Aerospace, Scania, Controlled Chinese, Plain Japanese, Simplified Technical Spanish, Упрощённый технический русский та ін.

КМ створюються шляхом уніфікації та рестрикції тексту на базі корпоративних мов, а програми контролю за дотриманням КМ у текстах ТД автоматизують процес продукування якісного оригіналу. В основу КМ покладено 10 універсальних правил: 1) обмеження довжини речення; 2) одне речення репрезентує одну ідею, а одна ідея виражається одним реченням; 3) уніфікація формулювання; 4) уживання граматично повнозначних речень та уникання еліптичних конструкцій; 5) проста граматична структура речення; 6) уживання активного стану; 7) відмова від прономінальної референції; 8) уживання артиклів для ідентифікації іменників; 9) обмеження словника та вживання узуально поширеної нейтральної лексики; 10) дотримання правил правопису. Окреслені правила розширюються з огляду на структуру мови, галузеві норми, потреби корпорації та рівень фаховості комунікації.

КМ диференціюємо з огляду на:

Прагматичні функції мови: а) допоміжні світові мови для ефективної мультилінгвокультурної комунікації та б) спрощені технічні мови для оптимізації інтерфахової та екстрафахової комунікації.

Спосіб опрацювання мови: а) КМ, орієнтовані на людину та б) КМ, орієнтовані на машинне опрацювання. Перші орієнтовані на полегшення ментального опрацювання та візуального сприймання тексту людиною. Це забезпечується уніфікацією, консистентністю, рекурентністю, логічністю, наочністю і простотою формулювання та форматування тексту. Другі покликані забезпечувати ефективний та якісний машинний переклад, що передбачає уніфікацію словника, консистентність і простоту формулювання й усунення всіх типів неоднозначностей (Disambiguitдt).

Методи рестрикції мови: а) прескриптивні та б) проскриптивні. Перші забороняють все, що не зафіксовано в лінгвістичних ресурсах проекту, напр.: 9 груп правил для AECMA, які регламентують уживання 1) лексичних одиниць; 2) композитів та іменникових словосполучень; 3) дієслів; 4) речень; 5) технічних інструкцій; 6) інформативних або дескриптивних сегментів тексту; 7) формулювання застережень і попереджень про небезпеку; 8) пунктуації; 9) метаправила та інше. Концепція проскриптивних мов (CLAT та ін.) не виключає «свободу формулювання» та реалізується у формі редакційних правил корпорації, покликаних карбувати корпоративну мову на основі рестрикцій правопису, лексикону, правил граматики та стилістики. Такими чином, проскриптивні КМ дозволяють все, що не забороняється експліцитно.

Потенційні можливості створення КМ зумовлюються автентичними характеристиками мови. Так, рестрикція німецької мови ускладнюється складною системою відмінювання іменників, прикметників та дієслів, багатою системою флексій, складним синтаксисом, недостатніми можливостями покриття семантики комбінуванням дієслова з прийменником (відсутність фразових дієслів) та ін. Тому багато корпорацій створюють оригінальні тексти англійською мовою, які перекладаються національними мовами, напр., Bosch та ін.

Крім переваг імплементація КМ має серйозні недоліки. Так, КМ розробляються на замовлення корпорації або адаптуються до її потреб, що вимагає часу та значних коштів; імплементація КМ вимагає інтенсивного навчання персоналу; КМ обмежують свободу формулювання, тому їхня імплементація часто супроводжується психологічним спротивом авторів технічних текстів; рестрикції КМ часто породжують плеоназми, вимагають парафраз і зумовлюють ускладнення синтаксичної структури речення та ін. Проте рестрикція тексту дозволяє формулювати уніфікований текст, зрозумілий для реципієнта та придатний для повторного використання, тому рекомендуємо застосовувати метод уніфікації та рестрикції в процесі роботи не з КМ.

Реципієнт текстів ТД повинен вирішувати певні проблеми в процесі експлуатації продукту, тому в тексті він шукатиме короткий та ефективний шлях до вирішення цих проблем. Скорочувати час пошуку дозволяють формальне та змістове структурування інформації; оптимальні механізми пошуку й навігації в документі, уніфікованість формулювань, візуалізація інформації.

Структурування інформації - основна проблема документів модульного типу, ієрархія топіків у яких варіюється залежно від формальної, логічної та змістової композиції тексту. Це передбачає узгодження й уніфікацію правил структурування топіків та однозначне формулювання метаданих (автор, цільова група, назва документа, версія документа та ін.), які дозволяють ефективно управляти модулями, забезпечують оптимальний пошук необхідних топіків, уможливлюють їхню селективну публікацію з одного джерела (Single-Source-Publishing) у формі цілісного документа, економити час і кошти на створенні нових версій ТД.

Опорними структурними сегментами текстів ТД є зміст, назви розділів і підрозділів, алфавітний та предметний покажчики, глосарій, метакомунікативні висловлювання, покликані оптимізувати пошук інформації в текстах ТД. Заголовки та підзаголовки повинні відтворювати зміст і макроструктуру тексту, а в процесі їх формулювання важливо дотримуватися правил, як-от: позиціонування слів за ієрархічним принципом, використання семантично значущих слів, стислість та економність формулювання, використання двокрапки чи дужок для компресування повідомлення, формулювання за принципом аналогії та гомогенності.

Документ і кожний розділ документа важливо починати зі вступної частини, на яку покладається функція інформування реципієнта щодо релевантності сегмента тексту як джерела інформування.

У текстах необхідно обмежувати тлумачення термінів, які перевантажують текст надлишковою інформацією та ускладнюють його селективне читання для підготовлених реципієнтів. Вирішувати проблему інформування для некомпетентних читачів дозволяють глосарії, а терміни, внесені у глосарій, необхідно маркувати з огляду на тип тексту: гіперпосилання для текстів в електронній формі, метакомунікативні вирази для друкованих текстів.

Алфавітний і предметний покажчики уможливлюють швидкий пошук за ключовими словами, а в процесі їх укладання важливо дотримуватись правил,
як-от: винесення у покажчики ключових слів, які виражають зміст повідомлення, релевантний з позиції потенційного реципієнта; уникання повторів, які ускладнюють пошук через редундантність; включення синонімів, які є узуальними аналогами галузевої термінології.

Метакомунікативні висловлювання відсилають читача до фрагмента тексту іншої тематики, ознайомлення з яким важливе для повноти розуміння певного ситуативного контексту чи вирішення певної ситуативної проблеми. Вони спрощують орієнтування в тексті, оптимізують пошук, забезпечують логічну та концептуальну зв'язність фрагментів тексту, виражають мету і завдання автора, спрощують фаховість тексту через коментар та експлікації; пов'язують вербальну інформацію й ілюстративний матеріал.

Семантична цілісність тексту забезпечується поєднанням тематичних слів як опорних пунктів повідомлення відношеннями ідентичності, включення, сусідства, протиставлення, суміжності, асоціативності. Прагматична функція тексту забезпечується формулюванням тексту з перспективи споживача; обмеженням інформації в тексті до кількості, необхідної для коректної та безпечної експлуатації продукту, її експліцитне зв'язування засобами когеренції та когезії; дотриманням правил комунікативного синтаксису; уживанням прямих мовленнєвих актів та однозначних лексичних і граматичних маркерів ілокуції та модальності; униканням семантичної концентрації та еліптичності висловлювання; рестрикціями граматики і стилю; дотриманням принципів формулювання, як-от: логічність, автентичність, інтерсуб'єктивність, однозначність, аналогія, гомогенність, лаконічність, позитивність, зрозумілість, читабельність, візуалізація, стилізації невербальної інформації, когерентність вербальної та невербальної інформації, семантична наочність та ін.

Уніфікувати правопис скорочень, торгівельних марок, торгівельних знаків, стандартизувати термінотворення дозволяє лексична консистентність. Рестрикція на рівні граматики та стилю, контроль за щільністю пропозицій, консистентність формулювання та марковані списки дозволяють формулювати прості, зрозумілі й однозначні висловлювання, оптимальні для рецепції. Принцип хронологічності формулювання демонструє темпоральні відношення на рівні повідомлення й тексту та дозволяє відмовитись від складних часових форм дієслова та необхідності їх узгодження в тексті. Оптимальне використання граматичних значень забезпечує однозначність формулювання ілокуції. Так, важливо коректно формулювати модальність, статив застосовувати для експлікації результатів, а пасивний стан -процесів; активний стан уживати, якщо агенс важливий та ін.

Комфортність роботи з текстом обумовлюється його зоровим сприйманням і передбачає відсутність типографських помилок, вибір оптимального макета сторінки, формату тексту, а також способів візуалізації вербальної інформації.

Системотехнічні та лінгвістичні ресурси і процедури уніфікації та рестрикції дозволяють створювати якісні тексти мовою оригіналу. Проте їхнє комбінування та специфіка застосування співвідносяться як правила та стратегія гри, яку важливо вміло обирати залежно від комунікативної мети та завдання тексту. Перенесення концепції уніфікації та рестрикції тексту на перекладацьку діяльність гарантує полегшення та якість перекладу

У шостому розділі «Проблеми інтернаціоналізації, локалізації та перекладу текстів технічної документації» обґрунтовано необхідність інтернаціоналізації та локалізації текстів ТД, описано особливості адаптації німецьких текстів ТД до галузевих стандартів української мови. Систематизовано проблеми перекладу німецьких текстів ТД українською мовою, класифіковано та проаналізовано типові помилки в українських перекладах, охарактеризовано їхні причини та запропоновано варіанти їх виправлення.

Технічна локалізація продукту тісно пов'язана з лінгвокультурною та юридичною адаптацією ТД до стандартів галузевої мови перекладу, технічних вимог регіону та законодавства про імпорт продукції, специфікованого для предметної галузі. Тому виокремлюються три напрямки локалізації: програмних продуктів, веб-сторінок і текстів ТД на продукти. Локалізація тексту як форма його адаптації до стандартів лінгвокультури мов перекладу супроводжується двома протилежними тенденціями: інтернаціоналізація оригіналу та його локалізація мовами перекладу. Основна мета інтернаціоналізації - зрозумілість тексту за межами власної культури і заощадження коштів на перекладі та локалізації. Нейтралізація лінгвокультурної специфіки ТД забезпечується дотриманням правил репрезентації інформації, зокрема: відмова від сленгізмів і скорочень; подання одиниць виміру, грошових сум, адрес, номерів телефонів, часу згідно з міжнародними стандартами та ін. Локалізація тексту спрощується формулюванням оригіналу контрольованою мовою і заміною вербальної інформації графічними засобами з урахуванням регіональних значень кольорів, міміки та жестів, які суттєво відрізняються залежно від культури. Поверхнева локалізація стосується мовного рівня, граничить з перекладом, орієнтована на функціональну відповідність оригіналу й перекладу та забезпечується адаптацією метричної системи, а також форматів дат, чисел, грошових одиниць оригіналу до стандартів мов перекладу. Глибинна локалізація скерована на адаптацію тексту до специфічної для культури ментальності, шкали соціальних цінностей, конвенціоналізованих зразків поведінки, норм репрезентації інформації у фахових текстах і на рівні офіційної комунікації регламентується нормами міжнародного та національного права, законодавством про інформаційний супровід продуктів, законами і деклараціями про відповідальність виробника та постачальника перед споживачем. Вона забезпечується спрощенням або ускладненням фаховості та термінологічної насиченості перекладу, уживанням усталених форм звертання до споживача, експресивізацією денотативної інформації, (де)комопресуванням синтаксичної структури тексту, експлікацією або імплікацією семантики оригіналу й обумовлюється популярністю, дефіцитом і конкурентоспроможністю продукту. Так, листки-вкладиші для медичних препаратів німецькою й українською мовами мають ідентичну макроструктуру, але суттєво відрізняються способом репрезентації інформації. Для німецькомовних текстів характерна латентна реклама, конотації ввічливості та семантична наочність, яка забезпечується тлумаченням термінів і паралельним поданням їхніх народних відповідників, парафрастичними повторами релевантної інформації, лексичними маркерами ілокуції, квазі-діалогами, деталізуванням перебігу побічних ефектів та наслідків передозування. Такий спосіб формулювання покликаний полегшувати реципієнту орієнтування в тексті, давати готові відповіді на ймовірні запитання, убезпечувати від неправильної інтерпретації повідомлення.

У розвинених країнах якість перекладу регламентується стандартом DIN EN 15038, ратифікованим Європейським комітетом зі стандартизації (CEN) у 2006 році. Аналіз текстів ТД на продукти від всесвітньо відомих компаній Bosch, AEO, Siemens, Braun, Kдrcher та ін., перекладених українською мовою, свідчить про те, що його не дотримуються в Україні. Типові помилки виокремлено з текстів ТД і систематизовано у такій класифікації: 1) рівень правопису: пунктуаційні, орфографічні та друкарські помилки; 2) морфо-синтаксичний рівень: помилки відмінювання та граматична неузгодженість слів у реченні; 3) помилки на рівні перекладу лексики: неправильний переклад лексики і термінології, русизми в українському перекладі; 4) помилки на рівні перекладу фрази: непрямі мовленнєві акти, трансформування функціональної перспективи повідомлення, порушення стилю повідомлення, семантична неузгодженість повідомлення, трансформування модальності повідомлення, додавання інформації, опускання важливої інформації, неправильні граматичні трансформації, нееквівалентний чи неадекватний переклад; 5) помилки на рівні перекладу тексту: неконсистентність формулювання, неузгодженість фрагментів тексту.

У сьомому розділі «Національні лінгвістичні ресурси України та освітній стандарт галузевого перекладу» розроблено рекомендації щодо створення системи національних лінгвістичних ресурсів України й обґрунтовано необхідність модернізації фахової підготовки перекладачів галузевого перекладу в Україні.

Державні установи мають великий архів офіційних текстів, електронних і друкованих термінологічних словників та глосаріїв, шаблонність і стандартизованість яких уможливлює їхнє повторне використання, а інтегрування оцифрованих лінгвістичних ресурсів, лінгвістичних технологій, методів рестрикції, уніфікації та стандартизації контенту і фахівців відповідної кваліфікації дозволяє автоматизувати, управляти процесами продукування та опрацювання багатомовних фахових текстів, якісно покращувати міжінституційну та міждержавну комунікацію і взаємодію. Міжнародна співпраця закладає фундамент для зближення та взаєморозуміння, але вимагає якісного інформаційного супроводу, а міжінституційність комунікації - узгодженості дій. Окреслене обґрунтовує необхідність створення системи національних лінгвістичних ресурсів України, що охоплює: 1) глосарії та словники у формі лексикографічних систем, термінологічні бази даних, енциклопедії та іншу довідкову літературу; 2) авторитетні газети, журнали та фахові видання українською та іноземними мовами; 3) архів державних і міждержавних документів; 4) ресурси пам'яті перекладу, корпуси паралельних текстів, референційні матеріали; 5) структурований архів посилань, орієнтований на інформування користувача щодо якісних джерел інформування в Інтернеті; 6) метапошукову машину, спроможну забезпечувати ефективний пошук ресурсів у системі та Інтернеті. Загальну схему структурно-функціональної декомпозиції системи національних лінгвістичних ресурсів України унаочнює Рис. 4.

Рис. 4. Система національних лінгвістичних ресурсів України

Централізована система забезпечує якість лінгвістичного продукту через координування співпраці профільних відомств та установ, відповідальних за поповнення контенту; стандартизацію методів генерування лінгвістичних ресурсів; співпрацю фахівців відповідної кваліфікації, відповідальних за лінгвістичну та фахову експертизу, коректуру, укладання, редагування й актуалізацію лінгвістичних ресурсів; можливості ідентифікації та моніторингу якості роботи залучених фахівців. Сучасні клієнт-серверні архітектури, високопродуктивні суперкомп'ютерні та хмарні технології уможливлюють її інтегрування в інші віртуальні системи професійної взаємодії та забезпечують широкі можливості доступу до системи лінгвістичних ресурсів для фахівців, які працюють дистанційно та розподілено.

Такий формат централізованої системи лінгвістичних ресурсів стане внеском у розширення європейської політики багатомовності та ще одним кроком до єднання глобального суспільства, оскільки дозволяє швидко створювати якісний мультилінгвальний контент, покликаний вирішувати проблему лакунарності української термінології, її уніфікації, стандартизації та гармонізації, забезпечувати підтримку перекладацької справи в Україні та наближати її до найкращих світових зразків, покращувати внутрішню та зовнішню міжінституційну і міждержавну комунікацію, інформувати громадян України про державну стратегію України щодо внутрішньої та зовнішньої політики.

Сучасні лінгвістичні технології, міждисциплінарність галузі та високі стандарти якості ринку лінгвістичної індустрії стали причиною гармонізації освіти в галузі перекладу в країнах ЄС і впровадження академічними установами ФРН нових спеціальностей, зокрема: «Переклад і прикладна лінгвістика», «Технічне письмо», «Локалізація програмних продуктів». На сучасному етапі якість підготовки фахівців галузевого перекладу та локалізації в країнах Європи забезпечується на трьох рівнях:

Акредитація згідно з вимогами Болонської реформи.

Членство в CIUTI (франц. Confйrence Internationale Permanente d'Instituts Universitaires de Traducteurs et Interprиtes) [http://www.ciuti.org/], створеній за ініціативи університетів Хайдельберга, Сорбанни та Женеви у 1960 р. для створення можливостей міжнародного обміну, гармонізації освіти в країнах Європи та забезпеченні якісних освітніх послуг, які адаптуються до вимог динамічного ринку.

Сертифікат якості EMT (Europдischer Master «Translation»), який з 2009 р. можуть отримувати навчальні заклади, що спеціалізуються на підготовці перекладачів на магістерських програмах за умови, якщо вони відповідають стандартам EU DGT (Directorate-General for Translation) [http://ec.europa.eu/dgs/translation/index_en.htm].

Навчальні плани спеціальності «Переклад» українських ВНЗ значно відрізняються від європейських через відсутність у них ключових для сучасного періоду дисциплін блоку «Лінгвістичні технології» та «Міжкультурна комунікація», а також через недостатній обсяг навчальних дисциплін, пов'язаних з вивченням лінгвістики фахового тексту, термінологічної діяльності та галузевого перекладу: «Термінознавство та практична термінологічна діяльність», «Лінгвістика фахового тексту», «Культурні аспекти фахового тексту», «Аудіовізуальний переклад», «Системи пам'яті перекладу», «Менеджмент проектами», «Системи управління контентом», «Технологія локалізації програмного продукту й програмні продукти локалізації», «Основи інформатики, концепції та парадигми програмування», «XML та сучасні технології перекладу», «Інформаційні моделі та технологія створення контенту», «Дисципліна за вибором» (спеціалізація): економіка та маркетинг / юриспруденція та міжнародне право / техніка та механіка / медіа-системи та інформаційні технології / медицина та фармакологія тощо.

Необхідність модернізації фахової підготовки перекладачів в Україні зумовлена жорсткою конкуренцією на глобальному ринку праці лінгвістичної індустрії та вимогами, які висуваються до сучасного перекладача: глибокі знання рідної та іноземної мови, спеціалізація та фахові знання у певній предметній галузі, навички інформаційного пошуку та термінологічної діяльності, лінгвокультурні та текстові компетенції, навички міжкультурної комунікації, володіння сучасними інструментами і методами лінгвістичної індустрії, вміння працювати в команді тощо. Гармонізація національних освітніх стандартів з сучасними європейськими стандартами є обов'язком України згідно з умовами Болонської реформи.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота є внеском у розв'язання проблеми мультилінгвальної текстової комунікації в глобальному суспільстві. Її інноваційність полягає в інтегруванні та адаптації доробків мовознавства і термінознавства, комп'ютерної лінгвістики та лінгвістичних технологій, філософії мови та прагматики до системотехнічних процедур і врахуванні суперечності між універсальністю продукування галузевих бітекстів і необхідністю спеціалізації процесу для створення якісних німецько-українських текстів ТД. Такий підхід дозволив визначити місце та роль німецько-українських текстів ТД у системі глобальної комунікації виробника зі споживачем і запропонувати розв'язання проблеми підтримки вітчизняної перекладацької справи у напрямку німецько-українського перекладу. Суть рішення полягає в розробці методології, яка забезпечує автоматизацію процесу створення, локалізації та функціонування німецько-українських текстів ТД у середовищі лінгвістичних та інформаційно-комунікаційних технологій, організацію командної розподіленої роботи над створенням контенту, інструменталізацію мови для досягнення прагматичних цілей комунікації, накопичення паралельних лінгвістичних ресурсів, зменшення вартості та скорочення термінів надання лінгвістичних послуг, підвищення ефективності та економічний ефект комунікації виробника зі споживачем. Основні результати дослідження, які визначають його теоретичне значення та практичну цінність, такі:

У роботі продемонстровано взаємозв'язок і взаємообумовленість виходу виробника на глобальний ринок з імплементацією стратегій виробництва, орієнтованих на створення рентабельного глобального продукту, та інтеграцію в них глобальних систем комунікації, здатних оптимізувати його інформаційно-технічний сервіс і супровід, а також сертифікацію на ринках збуту, процедура якої вимагає надання супроводжувальної документації державною мовою відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням галузевих стандартів.

Аргументовано економічну доцільність імплементації запропонованої методології продукування та функціонування німецько-українських текстів ТД у середовищі лінгвістичних та інформаційно-комунікаційних технологій демонстрацією існування оптимального балансу затрат на створення інформаційного продукту.

Показано, що глобальна комунікація виробника зі споживачем через тексти ТД є результатом інтеграції автентичних інтенційних, прагматичних, термінологічних, семантичних, соціокультурних, дискурсивних, культурологічних і технологічних компонент, які необхідно гармонізувати в цілісній глобальній системі комунікації виробника зі споживачем задля забезпечення ефективного міжкультурного спілкування та взаєморозуміння. Концепцію обґрунтовано властивостями природних мов, зокрема: кожна мова-учасниця глобального комунікаційного процесу є інструментом суспільних комунікацій, знаковою системою інтеріоризації та концептуалізації світу, рефлексії духовної та матеріальної культури, соціалізації досвіду та знання, репрезентації суспільної діяльності тощо. Тому ефективність міжкультурної комунікації виробника зі споживачем обумовлена гармонізацією двомовних підсистем (мова оригіналу - мова перекладу), які відіграють виділену їм роль у цілісній системі глобальної комунікації. Таким чином, глобалізація суспільства супроводжується формуванням єдиного інформаційного простору, в якому знання поширюються через природні мови, а необхідність їх засвоєння та доцільного використання посилює значення інформаційного ресурсу в житті суспільства і вимагає створення науково-технічної інформації та документації національними мовами. Тому подолання мовних бар'єрів супроводжується формуванням єдиного лінгвістичного простору в мовах, які залучаються до глобальних комунікацій, а пара мов-учасниць формує ту мінімальну когнітивно-комунікаційну структуру, в середовищі якої відбувається взаємодія комунікантів. Це вимагає проведення типологічних і контрастивних лінгвістичних досліджень, виокремлення специфічних лінгвокультурних компонентів, створення, актуалізації та синхронізації необхідних лінгвістичних ресурсів, залучення методів та інструментів, а також розроблення концептуальних моделей підтримки перекладацької діяльності та їхніх технологічних реалізацій для кожної робочої пари мов, оскільки створення навіть тримовних систем ускладнюється виникненням практично неподоланних проблем.

У царині комунікації виробника зі споживачем методологію спрямовують на проблемно-орієнтоване текстотворення і функціонування текстів у середовищі інформаційно-комунікаційних і лінгвістичних технологій, зокрема: 1) необхідність створення та публікації «на запит» документів, передбачених виробником і вимогами національного законодавства про інформаційний супровід продукту; 2) застосування широких можливостей інформування потенційного клієнта в процесі вибору продукту й оптимізація витрат на консультування та сервісне обслуговування; 3) орієнтування на комфортність роботи з текстом для споживача, яка забезпечується можливістю використання зручних редакторів, каналів доступу до інформації та електронних медіа; 4) можливість інтегрування технічної підтримки безпосередньо у робоче середовище; 5) забезпечення дешевизни копіювання, простоти пошуку, поширення, актуалізації та синхронізації інформації про продукт. Вищеназване гарантує задоволеність і «відданість» споживача компанії, забезпечує рентабельність і конкурентоспроможність глобального продукту, підвищує продуктивність роботи фахівців сервісних центрів і служб технічної підтримки, а також компетентність користувача.

Лінгво-комунікаційна система німецько-українських текстів ТД як компонент глобальної багатомовної системи комунікації «виробник-споживач» здатна ефективно вирішувати завдання локальної комунікації, якісно покращувати інформаційно-технічний сервіс в Україні, скорочувати витрати на гарантійне обслуговування та консультування споживачів, мінімізувати неправильну експлуатацію продукту.

2. Вироблено найбільш суттєві ознаки ідеальної архітектури віртуальної системи професійної взаємодії та запропоновано механізм інтегрування методів, ресурсів, сценаріїв та інструментів, релевантних для продукування німецько-українських текстів ТД і лінгвістичних ресурсів.

Показано, як завдання проекту, структура та функції колективу виконавців, доступні інструменти, методи та лінгвістичні ресурси визначають архітектуру віртуальної системи, сценарії роботи над проектом та особливості менеджменту проектами.

Продемонстровано, що розподілена робота й аутсорсингове партнерство, менеджмент проектами та машинний переклад з постредагуванням, накопичення та повторне використання паралельних лінгвістичних ресурсів забезпечують спеціалізацію в галузі, скорочують терміни виконання замовлення та зменшують вартість послуг, а методи розподіленої роботи, уніфікації, рестрикції та гармонізації уможливлюють колективну роботу над проектом, покращують взаємодію та підвищують продуктивність роботи фахівців і функціональність інструментів, карбують корпоративну мову та культуру, спрощують опосередковану комунікацію виробника зі споживачем.

Продемонстровано, що інтегрування людини, машини, інструментів, ресурсів і методів дозволяє створювати якісно новий текст «на запит», а орієнтування на автоматизоване продукування, актуалізацію, повторне використання та міграцію німецько-українських текстів і лінгвістичних ресурсів докорінно змінює традиційну організацію роботи над проектом, яка забезпечує персональну відповідальність з боку фахівців і менеджера проектом. Однак ефективність такої організації процесу обумовлюється специфікою контенту, можливостями імплементації інструментів і систем, наявністю та обсягами двомовних лінгвістичних ресурсів для тренування системи, контролем якості лінгвістичного продукту.

2.4. У процесі тестування лінгво-технологічних інструментів з'ясовано, що жоден з них не здатний замінити фахівця на сучасному етапі та потребує подальшого вдосконалення у напрямку інтелектуалізації. Так, CLAT розпізнає помилки правопису та керування; засоби форики та дейксису; коректність написання скорочень; повтори слів у реченні; перерахування у формі речення, а не списку; помилки вживання сталих виразів і колокацій; неконсистентність лексики та термінології; ускладнені речення та словосполучення; подвійні заперечення; відсутність підмета, присудка або артикля; неузгодженість часових форм у складному реченні; фрагменти тексту іноземною мовою; пасивні конструкції та імперативний інфінітив; номінальний і вербальний стиль та ін. Проте CLAT не контролює зрозумілість і релевантність тексту для цільової аудиторії; термінологічну насиченість тексту; якість формулювання заголовків і вступу; релевантність ключових слів; коректність формулювання посилань; структурованість, повноту, логічність і когерентність тексту; гомогенність, монотипію та консистентність формулювання ідентичної інформації; редундантність формулювання; влучність формулювання; описки, представлені орфографічно правильними словами німецької мови, але помилковими у контексті висловлення; коректність та експліцитність модальності висловлювання; якість тлумачення термінів та ін.

Модуль вирівнювання в СПП дозволяє генерувати пам'ять перекладів з паралельних текстів, яка потребує редагування з боку фахівця. Системи управління термінологією є лише інструментом, орієнтованим на автоматизацію процесу екстрагування, укладання, актуалізації, міграції, синхронізації та контролю за уживанням термінології в текстах ТД. Редактор перекладу виключає можливість випадкової зміни програмного коду структурованих документів в процесі роботи над перекладом, але попередній автоматизований переклад, зроблений на основі накопичених лінгвістичних ресурсів і машинного перекладу, потребує постредагування та контролю форматування. Профілі скорочують час на адміністрування нових проектів, але укладаються вручну. Фільтри забезпечують ефективний пошук у ресурсах проекту, а також міграцію та публікацію документів «на запит», але укладаються вручну. Спеціалізовані формати XLIFF, TMX, SRX, TBX, CVS та ін. уможливлюють імпорт/експорт лінгвістичних ресурсів, але не вирішують проблему часткової втрати даних у процесі міграції.

2.5. Показано способи контролювання якості лінгвістичного продукту в СПП. Так, автоматизовано перевіряється статус і повнота виконання часткових завдань проекту, форматування оригіналу та перекладу, консистентність термінології та статус уживаних термінів, правопис і дотримання правил пунктуації, специфічних для мови (напр.: уживання крапки після порядкових числівників у німецькій мові), дотримання редакційних правил (частково) і повнота перекладу (визначається за кількістю символів у сегментах оригіналу та перекладу) та ін. Уручну перевіряється зрозумілість і когерентність документа, консистентність формулювання, когерентність вербальної та невербальної інформації, термінологічна та фахова правильність перекладу тощо.

3. Розроблено теоретичні засади для анотування масиву паралельних німецько-українських речень, що дозволило здійснити експеримент з побудови банку паралельних дерев у моделі дерев залежностей. Їхнє вирівнювання ускладнюється дивергенціями типу: відсутність граматичної категорії артикля в українській мові, вербальний характер і рамкова конструкція німецького речення, часткова лакунарність і неповна еквівалентність лексики, невідповідність порядку слів у реченні, різні способи вираження посесивності, зворотності, модальності, а також сполучування іменника з іншими частинами мови через розбіг кількості та функцій відмінків та ін. Проте вони не виключають можливості побудови банку паралельних дерев на ґрунті гармонізованих методів анотування.

Сучасний рівень комп'ютерно-лінгвістичних досліджень в Україні не дозволяє автоматизувати процес побудови банку паралельних німецько-українських дерев. Процес ручного анотування надзвичайно трудомісткий та тривалий, але забезпечує високу точність анотування. Необхідність розроблення ефективних методів автоматизації побудови банків паралельних дерев на ґрунті гармонізованих методів анотування німецької та української мов обумовлена важливістю ресурсу для візуалізації дивергенцій і конвергенцій робочої пари мов, дослідження їх синтаксичної структури, тренування й оцінювання ефективності парсерів. Наголошуємо актуальність завдання побудови такого банку та його інтегрування у віртуальні системи професійної взаємодії, що, у свою чергу, вимагає уніфікації структури файлів і наборів тегів, а також докорінного перероблення систем пам'яті перекладу через принципово різні методи опрацювання мовного матеріалу.

Розроблено навчально-методичні засади термінологічного забезпечення німецько-українських проектів ТД, основу яких складає повний цикл термінологічної діяльності, зокрема: планування, пошук та екстракція термінології, термінотворення та запозичення термінології, її упорядкування, уніфікація, інтернаціоналізація, гармонізація та стандартизація, укладання термінологічної бази даних, актуалізація, синхронізація і міграція термінології та контроль за вживанням термінів у текстах ТД.

Прескриптивна прагматично-орієнтована контекстуальна або системна бідиректальна термінологічна діяльність із застосуванням системи управління термінологією MultiTerm є цілком розумною альтернативою традиційній термінографії, оскільки кваліфіковане застосування такого ресурсно-інструментального комплексу дозволяє швидко розв'язувати проблеми тлумачно-перекладної термінографії в Україні (відсутність або неактуальність перекладних галузевих словників, лакунарність термінології та ін.), створювати термінологію на основі світових стандартів термінологічної діяльності та орієнтуватись у процесі термінотворення на термінологічні системи, сформовані для світових мов.

Сформульовано передумови створення якісного термінологічного ресурсу для забезпечення проектів ТД, зокрема: знання предметної галузі, системний аналіз понять предметної галузі, аналіз двомовних галузевих текстів, узгодження підготовлених термінів і прототермінів мовами оригіналу та перекладу з експертами галузі та термінологами, розроблення концепції та структури термінологічної бази даних, орієнтованої на поняття, підготовка інформації, яка унаочнює особливості вживання термінології в текстах ТД та ін.

Запропоновано шляхи інтернаціоналізації новітніх термінів на ґрунті термінів і терміноелементів класичних мов і зразків популярної мови-донора з урахуванням критеріїв, як-от: точність, однозначність, економність, нейтральність, мотивованість, інтернаціональність, похідність, лінгвістична коректність, вимовлюваність, взаємнооднозначність, орієнтування на адресата, інтернаціональність та консистентність. Консистентність, інтернаціоналізація та гармонізація термінології вирішують проблеми лакунарності та забезпечують мультилінгвальну консистентність термінології та текстів ТД, спрощують переклад ТД та підвищують ефективність міжкультурної комунікації.

Окреслено способи забезпечення консистентності термінології в текстах ТД, зокрема: уніфікація орфографічної форми термінів на ґрунті норм національного та корпоративного правопису, термінотворення за аналогією, скорочення термінів на основі конституентів композитів, послідовне уживання уніфікованих та унормованих термінів, відмова від синонімів або визначення їхнього статусу для перекладу іноземними мовами, бідиректальний принцип укладання термінологічного ресурсу.

Висвітлено принципи створення й актуалізації термінологічної бази даних, орієнтованої на поняття, необхідні передумови варіювання її структури, способи міграції та синхронізації термінології, а також можливості трансформування ТБД в інформаційно-довідкові системи та контролювання доступу до них. Обґрунтовано, чому функціональність СУТ забезпечується орієнтуванням на поняття, автономією номінації, елементарністю, комбінованістю, повторюваністю та консистентністю полів даних, структуруванням термінологічної статті на рівні індексу, терміна та полів даних. Запропоновано категорії даних та їхні значення, релевантні для німецько-української пари мов.

5. Охарактеризовано прагматичні чинники, які впливають на ефективність екстрафахової комунікації виробника зі споживачем та їхній вплив на продукування текстів ТД як форми репрезентації дискурсу і соціального контексту.

5.1. Описано умови правильної інтерпретації інформації споживачем, зокрема: зв'язність форми мовного вираження зі споживачем, інтенцією та пропозицією повідомлення. Такий підхід обґрунтовано фактами, які доводять, що трансляція семантики як особистісних психо-когнітивних інформаційних компонентів повідомлення вимагає їхнього поєднання з літеральними й узуальними значеннями (не)вербальних засобів, які їх виражають та вможливлюють комунікацію.

5.2. Аргументовано необхідність врахування категорії суб'єктивності, оскільки за неоднорідності потенційної аудиторії споживачів ілокутивний ефект комунікації досягається правильністю інтерпретації інтенції та пропозицій, імплікацій та пресупозицій, лінгвокультурних і дискурсивних форм мовного вираження (способи репрезентації інформації з огляду на мову, тип тексту, стиль, регістр та ін.).

5.3. Розроблено рекомендації щодо планування макроструктури текстів ТД, розбудови темо-ремних реляцій, вибору прямих мовленнєвих актів і відповідних маркерів ілокуції, а також засобів когеренції та когезії, релевантних для експліцитного вираження пропозиції німецьких текстів ТД.

Так, граматичні відношення у синтетичній українській мові виражаються узгодженнями, флексіями, керуванням та приляганням, що дозволяє варіювання слів у реченні для акцентування комунікативної перспективи. В синтетико-аналітичній німецькій мові синтаксичне узгодження сегментів речення також забезпечується узгодженнями, флексіями, відношеннями прилягання та керування, але окремі граматичні функції виражаються порядком слів. Через це порядок слів у німецькому реченні жорсткіший, а екстраполяція реми вимагає спеціальних конструкцій ((псевдо)розщеплені речення, пасив, конструкції з пасивним значенням та ін.).

Інвентаризовано, систематизовано й описано засоби змістово-семантичного та формально-граматичного зв'язку, релевантні для німецьких текстів ТД. Перші експлікуються засобами референційної (повні або часткові рекуренції та субституції) та реляційної (сполучення сурядності, темпоральності, умовності, однонаправленої та різнонаправленої причинності, специфікації та порівнюваності) когеренції. Другі - засобами когезії, репрезентовані правилами форматування та правопису, засобами форики та дейксису, лексико-граматичними засобами зв'язку (прислівники, прийменники, сполучники, частки, дієприкметники, граматичні категорії часу, способу, стану та ін.), які виражають граматичні відношення, відношення реляційної когеренції, відношення дії до дійсності, відношення між об'єктами та суб'єктами та ін.