Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Американський молодіжний сленг у мовній картині світу



Вступ

сленг мережний переклад семантичний

Кваліфікаційна робота присвячена американському сленгу в мовній картині світу загалом та мережевому сленгу зокрема.

Мова і суспільство, культура і мова - зв'язок між цими поняттями очевидний для кожного, хто цікавиться питаннями мовознавства. Ще більш очевидним цей зв'язок стає останнім часом в сучасному суспільстві, яке бурхливо розвивається. Сленг є важливим аспектом мовлення суспільства та постійно викликає інтерес мовознавців.

Сленг допомагає нам зрозуміти всі сторони діяльності суспільства, включаючи його культуру і діяльність його членів. Сленг в широкому сенсі сприяє розвитку або просуванню науки і технології, тому що вчені створюють і використовують типи сленгу, щоб оцінити світ їх інновацій і відкриттів і заохочувати людей на отримання вигоди від їх наукової роботи. Деякі наукові типи сленгу використовувалися в суспільстві, а потім стали прийнятими для офіційної мови. Деякі соціальні групи, такі як поліція, солдати, торговці, злодії, студенти, ув'язнені, лікарі, юристи та ін. використовують сленг для збереження своїх секретів. Сленг також має величезне значення в освітній сфері людського суспільства. Виховання молодих людей частково відбувається за допомогою вживання сленгу через такі засоби як радіо, кіно, театр, преса, література та ін. Сленг широко використовується в школах та інших освітніх установах для передачі знань і досвіду учнів. Дослідженню сленгу присвятили свої роботи Т. А. Беньямін, Е. М. Берестовська, С. С. Беркнер, А. В. Бєлаш, К. Л. Бондаренко, В. Г. Вілюман, Є. А. Довгаль, Є. А. Долуденко, В. О. Дорда, Т. Друм, А. М. Колесніченко, О. Кондратюк, Т. Б. Лєбєдєва, Н. А. Макарова, О. Є. Матющенко, Т. В. Мізюріна, Н. О. Орлова, О. О. Пахолюк та ін. На теренах перекладознавства сленг став об'єктом дослідження таких учених, як К. Богданович, О. В. Бузовський, О. Г. Гудманян, А. М. Дурманенко, М. О. Єлісова, Н. В. Кривенко, О. О. Пахолюк, Л. Ю. Рагузіна та інші дослідники.

Одними з найзначніших винаходів XX ст. по праву вважаються комп'ютер та Інтернет, що створило можливість комунікації через мережу Інтернет. Це питання привернуло увагу таких дослідників, як Н. О. Ахрєнова, О. М. Галичкіна, Л. Городенко, М. О. Гуздь, О. Є. Єфремова, О. О. Землякова, Н. В. Кочетова та ін. Мережний сленг - особливий лінгвокультурний феномен, який заслуговує пильної уваги і вивчення. Так, зокрема, особливостями функціонування мови в мережі Інтернет займалися А. Б. Кутузов, Е. Партрідж та ін.

Тим не менш, досі відкритою залишається проблема комплексного лінгвістичного аналізу мережного сленгу, а також особливостей його відтворення українською мовою, що обґрунтовує актуальність обраної теми.

Мета дослідження - проаналізувати лінгвістичні особливості сленгу загалом та мережного сленгу на прикладі ММОРПГ (Масова багатокористувацька онлайн рольова гра - англ. Massively multiplayer online role-playing game MMORPG). Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних завдань дослідження:

· визначити поняття сленгу та дослідити підходи до його класифікації;

· висвітлити прагматичні та лінгвостилістичні особливості мережного дискурсу;

· проаналізувати семантичні особливості американських сленгізмів мережного дискурсу;

· визначити способи творення американських сленгізмів мережного дискурсу;

· розглянути функціональні особливості американського мережного сленгу.

Об'єктом дослідження є американський сленг в мовній картині світу.

Предмет дослідження - лінгвістичні особливості американського мережевого сленгу.

Для вирішення поставлених конкретних завдань у роботі було використано такі методи: методи стилістичного та контекстуального аналізу з подальшим узагальненням результатів передбачає аналіз повідомлень на форумах про ММОРПГ та з'ясування ролі сленгізмів у реченнях; методи семантичного та структурного аналізу були залучені з метою встановлення та аналізу структурно-семантичних особливостей мережних сленгізмів.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в тому, що в ній вперше зроблена спроба мовного аналізу одиниць, що відносяться до сленгу різних ММОРПГ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в доповненні наявного в лінгвістиці знання про сленг, а також у розширенні лінгвістичного та екстралінгвістичного розуміння даного явища у мові. Крім того, практична значимість даного дослідження полягає в поглибленні знання про способи поповнення сленгу новими лексичними одиницями і сферах його вживання в рамках ММОРПГ.

Практична цінність роботи визначається тим, що отримані в ході дослідження результати можуть бути використані при описі мовного матеріалу в навчальних цілях - для написання курсових та кваліфікаційних робіт, а також при розробці та читанні лекцій з теорії та практики перекладу, лексикології, стилістики і словотвору. Матеріал дослідження також може бути використаний у практиці викладання англійської мови як іноземної, в теоретичному курсі з порівняльної типології рідної та іноземної мов. Результати дослідження можуть знайти застосування при підготовці навчальних і методичних посібників.

Структура й обсяг роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури, довідкових джерел, джерел ілюстративного матеріалу та резюме англійською мовою.

У вступі обґрунтовано вибір, актуальність теми роботи, визначено мету, основні завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних наукових результатів.

У першому розділі визначено лінгвістичний аспект дослідження американського сленгу. Розглянуто поняття сленгу та підходи до його класифікації, проблеми відтворення сленгу в перекладі та прагматичні та лінгвостилістичні особливості мережного дискурсу.

У другому розділі проаналізовано лінгвістичні особливості мережного сленгу. Розглянуто семантичні особливості сленгізмів мережного дискурсу, способи творення сленгізмів англомовного мережного дискурсу та функціональні особливості англомовного мережного сленгу.

У висновках викладено здобуті у дослідженні наукові та практичні результати дослідження та визначені перспективи подальших пошуків у обраному напрямі.

1. Лінгвістичний аспект дослідження американського сленгу

1.1 Поняття сленгу та підходи до його класифікації

Вперше поняття «сленг» зі значенням «мова низького або вульгарного типу» було засвідчене у 1765 році [45]. Тоді воно означало «образа» [70, c. 3]. Приблизно з половини XIX століття поняття «сленг» стало загальноприйнятим позначенням для не літературної розмовної мови [45; 77, c. 10--11]. В цей же час з'являються синоніми поняття slang - lingo, що використовувався переважно в нижчих шарах суспільства, і argot - що використовувалось «кольоровим» населенням [70, c. 3].

Деякі дослідники сленгу [45] вважають, що слово «сленг» - результат злиття 2-х слів: beggar's lang(uage) - beggar slang(uage), надалі з втратою закінчення -uage. За іншою версією [71, с. 183], термін slang походить від sling («метати», «жбурляти»). У таких випадках згадують архаїчне to sling one's jaw - «говорити слова буйні та образливі». Відповідно до третьої версії [71, с. 183], «сленг» сходить до slanguage, причому початкова буква s нібито додана до language в результаті зникнення слова thieves; тобто спочатку йшлося про злодійському мовою thieves' language. Звичайно, походження терміну «сленг» також, як і причини існування самого явища залишаються досі не розкритими.

Зараз існує досить велика кількість визначень сленгу, які нерідко суперечать один одному. Суперечності ці стосуються, перш за все, обсягу поняття «сленг» [50, c. 4]: суперечка йде, зокрема, про те, чи включати до сленгу одні лише виразні, іронічні слова, які є синонімами літературних еквівалентів, або ж ще і всю нестандартну лексику, використання якої засуджується в колі освічених людей.

Розглянемо існуючі підходи до визначення поняття «сленг». Одні дослідники [44] вказують на те, що «з погляду лінгвіста, сленг - з одного боку - це стиль мови, що посідає місце, антитетичне занадто формальній, офіційній мові; а з іншого - це особливий периферійний шар нелітературної лексики та фразеології, який лежить за межею літературної «стандартної» розмовної мови, закордонних діалектів загальнонародної англійської мови» [44, c. 28].

Згідно твердження К. Л. Бондаренко [11, c. 5--6], поняття сленгу означає особливий соціостилістичний субваріант субстандарту з наскрізною соціодемографічною дистрибуцією, особливою соціопсихологічною мотивацією вживання, соціостилістичною зниженістю повідомлення, домінуванням конотативного компонента над денотативним, неодмінно більш чи менш вираженою експресивно-емотивною та евалюативною семантикою, неоднорідністю складу.

Сленг визначається як субмова, що є некодифікованим засобом спілкування різних груп мовної спільноти і не має соціального чи територіального обмеження [54, c. 6]. Сленг вважається стилем мови, який «протиставляється занадто формальній, офіційній мові. Сленг перебуває на межі можливих засобів мовного спілкування і включає різні форми мови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певними соціальними угрупуваннями, починаючи з дітей, молодих бізнесменів, хакерів і закінчуючи злочинцями і алкоголіками [55, c. 292].

Поняття «сленг» мовознавці [29, c. 401] найчастіше пов'язують з мовленням молоді, бо саме молодь у своєму спілкуванні найчастіше використовує сленгові слова, основними ознаками яких є протиставлення лексиці літературної мови та групове маркування слів: сленгова одиниця у свідомості носія мови несе на собі відбиток певної субкультури та зазвичай співвідноситься з певною соціальною групою. Сленг присутній в усіх сферах діяльності людини. Він змінюється відповідно до часу і простору. На сленг впливають усі зміни, що відбуваються у суспільстві, а також не останню роль у формуванні сленгу відіграє все те, що є притаманним для певного кола людей, їхніх інтересів, тем спілкування, роду їхньої діяльності [63].

Вагомий внесок у дослідження сленгу зробив Г. Менкен. Він стверджує, що сленг - категорія загального поширення, що перебуває за межами загальноприйнятих мовних норм. Г. Менкен [69, c. 152], досліджуючи еволюцію сленгу, визначив закономірності, згідно з якими «тривалість життя» одних сленгових одиниць визначається століттями, інші ж «безславно гинуть», як тільки вони з'явилися у мовленні.

Таким чином, поняття сленгу пройшло еволюцію від табуйованої лексики до некодифікованої субмови, що використовується у певний час певною соціальною групою та характеризується експресією та новизною. Як досі немає єдиного підходу до визначення поняття «сленг», так немає і загальноприйнятого підходу до класифікації сленгової лексики.

Звертає на себе увагу, що термін «сленг» частіше вживається в англістиці, хоча останнім часом він активно використовується і щодо російської мови. Нерідко термін «сленг» використовується просто як синонім слова «жаргон» [50, с. 4]. У сучасній зарубіжній лексикографії [15, с. 86] термін «сленг» також змішується з такими термінами, як «діалектизм», «вульгаризм», «розмовна мова», «просторіччя» та ін..

Термін «сленг» означає «відносно стійкий для певного періоду, широко уживаний, стилістично маркований (знижений) лексичний пласт (іменники, прикметники та дієслова, що позначають побутові явища, предмети, процеси і ознаки), - компонент експресивного просторіччя, що входить до літературної мови, вельми неоднорідний за своїми джерелами, ступенем наближення до літературного стандарту, та такий, що володіє пейоративною експресією» [61, с. 43--44].

Зовсім інше трактування пропонується у «Словнику лінгвістичних термінів» О. С. Ахманової: «Сленг - 1) Розмовний варіант професійного мовлення. 2) Елементи розмовного варіанту тієї або іншої професійної або соціальної групи, які, проникаючи в літературну мову або взагалі в мову людей, не маючи прямого відношення до цієї групи осіб, набувають в цих мовах особливого емоційно-експресивного забарвлення» [73, с. 419].

Близьким до вищезазначеного є наступне визначення сленгу [62, c. 5]: сленг - це нормативно знижений, емоційно забарвлений, функціонально обмежений мовний субкод певної соціально-вікової групи, що відображає її світогляд та ціннісні орієнтири, та виконує функції ідентифікації, консолідації, прихованого престижу, відмежування.

Сленг також розуміють як «різновид мовлення, який використовується окремою відносно стійкою соціальною групою» [72, c. 461].

У сучасному українському мовознавстві на основі різних визначень поняття «сленг» (визначення В. О. Хомякова, О. С. Ахманової, Е. Партріджа та ін.) синтезоване наступне визначення сленгу [47, c. 101]: сленг - це «відносно стійкий для певного періоду, широко уживаний, стилістично маркований (знижений) лексичний пласт (іменники, прикметники та дієслова, що позначають побутові явища, предмети, процеси і ознаки), що володіє пейоративною експресією, яка покриває цілком […] терміни жаргон і арго, а почасти і грубе просторіччя».

У західному мовознавстві [67, c. 11] сленг визначається як «пласт розмовних слів і фраз, що постійно змінюється та використовується мовцями для встановлення соціальної ідентичності або приналежності до певної соціальної групи або певної модної течії у суспільстві».

Одиницями сленгу називають сленгізми - «символічні засоби вираження думок, почуттів і істин, доступні розумінню більшості носіїв […] мови» [46, c. 8].

Сленг також варто відрізняти від професіоналізмів, жаргонізмів і арго, тому вважаємо слушним розглянути ці поняття. Професіоналізми - це слова, що використовуються невеликими групами людей, об'єднаних певною професією [75, с. 737]. Наприклад, moonship, soft-landing, та ін. [8, c. 13]. Під жаргонізмами слід розуміти соціальний діалект; відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв'язаних певною спільністю інтересів [75, с. 297]. Наприклад, everithingundercontrol, watchyourstep та ін. [8, c. 13]. Арго - мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх [75, с. 34]. Наприклад, sap, grapple, equip, forestall та ін. [8, c. 13].

У сучасній лінгвістичній літературі термін «сленг» еволюціонував у своїх значеннях. Він вживається в декількох сенсах, що ускладнює розуміння специфіки угрупування словникового складу англійської мови, що позначається цим словом. Тому перш ніж говорити про різноманітність способів словотворення, слід зупинитися на розподілі всіх одиниць сленгу на загальний та спеціальний (general and special slang).

Загальний сленг знаходиться за межами літературної мови, це - загальнозрозумілі і широко поширені в розмовній мові образні слова та словосполучення емоційно-оцінного забарвлення, що претендують на новизну і оригінальність в цих своїх якостях і виступають синонімами слів і словосполучень літературної мови. Спеціальний сленг включає в себе слова і словосполучення того чи іншого класового або професійного жаргону [13, с. 137]. І. В. Арнольд [2, с. 251] пропонує схожий поділ сленгу на загальний та спеціальний, який ґрунтується на особливостях сфери вживання. При цьому вона відзначає, що згідно семантичної системи словникового складу англійської мови, якщо сленгізм позначає нове і необхідне поняття, він може закріпитися в стандартній англійській мові. Якщо ж семантика сленгізму відзначається лише новизною, то існування такої одиниці не відрізняється особливою тривалістю, вона зникає з мови, утворюючи, таким чином, найбільш мінливу частину словникового складу мови.

Формування словника сленгу відбувається за рахунок тих же джерел і засобів, які властиві мові взагалі і англійській мови зокрема. Згідно думки Е. М. Берестовської, різниця між словотвором у мові в цілому і конкретно створенням одиниць сленгу полягає лише в пропорціях і поєднаннях. Е. М. Берестовська [6, с. 33] класифікує сленг за способом творення на наступні типи:

- іншомовні запозичення - цей спосіб гармонійно поєднується з афіксацією, тому слово відразу ж адаптується під граматичний устрій мови, до якої запозичується;

- афіксація - цей спосіб формування сленгізмів є вельми продуктивним, будучи одним з найбільш широко поширеним у мові в цілому;

- метафорика (тут слід обумовити той факт, що дану групу складає також і метонімія, що носить іноді евфемістичний характер, затушовуючи негативну суть денотата) - у метафорі часто присутнє гумористичне трактування означуваного;

- запозичення блатних арготизмів;

- розвиток полісемії;

- антономазія;

- усічення і складання коренів;

- телескопія;

- універбізація (стяження);

- абревіація.

Т. Друм [28] і Є. Довгаль [25] також розглядають класифікацію запозичених сленгізмів за характером входження в мову, яка включає наступні групи:

- калька - повне запозичення слова зі збереженням вимови, написання і значення. Кожний звук у запозиченні замінюється відповідним звуком української мови згідно з правилами фонетики. Наприклад: інвалід, юзер [28, с. 60];

- напівкалька - запозичення основи слова. При граматичному освоєнні іншомовний термін стає одиницею української граматики, підпорядковуючись її правилам. Наприклад: CD-ROM (сідіромка), to programm (програмити), to click (клікати);

- переклад - переклад слова з іноземної мови українською, здебільшого відповідно до норм словотворення: фейс (обличчя), крейзі (божевільний);

- фонетична мімікрія - набуття словом, що переходить до сленгу, цілком нового значення, яке ніяким чином не пов'язане із загальновживаним. Такі слова становлять таку собі гру звуками Вони творяться шляхом віднімання, додавання, переміщення деяких звуків в оригінальному іншомовному терміні. Наприклад: error - Егор, button - батон [25, с. 168].

Є. Довгаль [25, с. 169] також пропонує класифікацію сленгізмів за характером і змістом номінації:

- назви людини: за статтю, за візуальними ознаками, за віком, за інтелектуальними здібностями;

- назви частин людського тіла;

- назви предметів та явищ;

- назви дій (фізичні дії людини; дії, пов'язані з фізіологічними функціями організму);

- позначення емоційно-чуттєвих процесів.

Також сленг класифікують за спорідненістю інтересів осіб, які формують сленгізми (комп'ютерний сленг, музичний сленг) [38], за стилістичними ознаками (нейтральний, позитивно забарвлений, негативно забарвлений) [25; 38].

Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Це утворення, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Всі ці зміни відбуваються для спрощення усної мови та її розуміння [5, c. 3].

Таким чином, можна зробити висновок, що сленг розуміється як відносно стійкий для певного періоду, широко уживаний, стилістично занижений лексичний пласт (іменники, прикметники та дієслова, що позначають побутові явища, предмети, процеси і ознаки), що володіє пейоративною експресією, яка покриває цілком терміни жаргон і арго, а почасти і грубе просторіччя.

Існують різні підходи до класифікації сленгу. Зокрема, сленг класифікують: за способом творення (іншомовні запозичення, афіксація, метафорика, запозичення блатних арготизмів, розвиток полісемії, антономазія, усічення і складання коренів, телескопія, універбізація, абревіація); за характером входження запозичених сленгізмів у мову (калька, напівкалька, переклад, фонетична мімікрія); за характером і змістом номінації (назви людини, назви частин людського тіла, назви предметів та явищ, назви дій, позначення емоційно-чуттєвих процесів); за спорідненістю інтересів осіб, які формують сленгізми (комп'ютерний сленг, музичний сленг); за стилістичними ознаками (нейтральний, позитивно забарвлений, негативно забарвлений).

Сленг використовується в літературі, музичній та відео-індустрії, в розмовній мові та інших галузях. Тому проблема розуміння семантики та функціональності сленгу є важливою проблемою мовознавства.

1.2 Проблеми відтворення сленгу в перекладі

Увага до культурних проблем перекладу виникла водночас із усвідомленням, що культурно-специфічні поняття, навіть за відносної близькості культури-джерела й цільової культури, можуть виявитися складнішими для перекладача, ніж відтворення синтаксичних чи стилістичних особливостей оригіналу [34, c. 15].

У зв'язку з лібералізацією англійської мови та глобалізаційними процесами логічно постає проблема адекватного перекладу текстів, що містять сленгову лексику та фразеологію. Проблема перекладу англійського та американського сленгу на українську мову та навпаки має ряд факторів, що мають бути враховані перекладачем, а саме: при виборі відповідника перекладачу слід керуватися необхідністю збереження прагматичного значення, тобто обов'язковим є пошук сленгового відповідника у мові перекладу, що далеко не завжди можливо [23, c. 134].

Розбіжність у мовах, відмінність у світобаченні, національних традиціях зумовлює необхідність певних модифікацій, що відбуваються у процесі перекладу. Переклад однієї мови на іншу спричиняє асиметричність оригіналу та перекладу, тому для перекладача постає проблема як саме відтворити особливості однієї мови, а саме - англійської, через засоби іншої - української [1].

При перекладі сленгізмів йдеться не про переклад окремих слів і словосполучень, узятих окремо, поза контекстом. Переклад окремих складових одиниць будь-якого контексту повинен проводитися з урахуванням усього комплексу змісту і мовної форми перекладного матеріалу. Важливою є не часткова, формальна, а загальна функціональна стилістична відповідність. При цьому слід пам'ятати, що одні й ті ж види мовних стилів мають різні норми в українській і англійській мовах. Тому перекладач не завжди повинен прагнути обов'язково перекладати кожне слово, точно передаючи його емоційне і стилістичне забарвлення, бо кінцевий загальний якісний результат не знаходитиметься у відповідності до норм даного виду (підвиду) мовного стилю в українській мові [57, c. 65].

Загальна стилістична відповідність часто досягається заміною деяких емоційно-забарвлених елементів англійської мови відповідними українськими термінами. Наприклад, такі часто вживані слова зі стертим емоційним забарвленням, як doughboy - “піхотинець”; flattop - “авіаносець”; GI - “солдат”; tommy gun - “автомат” та ін., можуть іноді перекладатися відповідними термінами української лексики. Найчастіше передача декількох окремих англійських розмовно-просторічних слів і виразів через відповідні їм за стилем і емоційним забарвленням українські лексико-фразеологічні одиниці є цілком достатньою для досягнення загальної стилістичної адекватності (з точки зору передачі лексичних особливостей стилю оригіналу) [57, c. 65]. Тим не менш, більшість сленгових одиниць, особливо нових, потребує окремого підходу до перекладу, особливо коли «певне емоційно-забарвлене слово або вираз в англійському тексті виконує особливі експресивні функції» [57, c. 66].

Як зазначає К. Л. Бондаренко [10, c. 142], найбільші труднощі при перекладі сленгових одиниць як з іноземної мови на мову перекладу, так і навпаки, полягають в тому, що сленг, особливо молодіжний, є найрухомішим шаром лексики й жоден словник нових слів не в змозі наздогнати розвиток мови в цій сфері. До того ж, багато лексичних одиниць сленгу дуже недовговічні та швидко виходять з вживання. Словники їх просто не встигають зареєструвати. Таким чином, найбільша складність у роботі зі сленгом - знаходження сучасних еквівалентів.

Хоча сленг є універсальним лінгвістичним явищем, зумовленим низкою екстралінгвістичних та лінгвістичних чинників, слід також відзначити, що він представлений різною кількістю одиниць в різних мовах [32, c. 32]. С. Б. Флекснер [52, c. 115] оцінює роль сленгу в мовленні середнього американця як приблизно 10% від його вокабуляру, тоді як український сленг - явище малорозвинене та маловивчене, що відображається у мовленні українців та при необхідності знайти український відповідник під час перекладу американського сленгу. Українською мовою не легко здійснити переклад англійського сленгу також і через те, що більша частина не літературної української мови складається з арготичних запозичень з російської мови [51].

При перекладі сленгу та ненормативної лексики перекладачу потрібно:

- визначити, чи є конкретна мовна одиниця сленгом;

- визначити сферу вжитку сленгу, що потребує перекладу;

- обов'язково звертати увагу на контекст, в якому вжито сленг;

- визначити спосіб перекладу сленгу (найчастіше це експлікація - описовий спосіб перекладу);

- вагомими є часові рамки, коли вживається сленг;

- аудиторія, на яку розрахований вихідний текст;

- переклад сленгу або ненормативної лексики з урахуванням цензури;

- використання спеціальних словників для знаходження еквіваленту конкретного сленгу в іншій мові;

- в деяких випадках краще залишати сленг без перекладу, але при цьому, якщо необхідно, при письмовому перекладі потрібно зробити зноску, а при усному перекладі роз'яснити його значення;

- при сприйманні вихідного тексту на слух, для правильного розуміння та перекладу необхідно звертати увагу на інтонацію та емоційне забарвлення.

- застосовувати загальні знання при перекладі;

- постійно збагачувати свої знання [9, c. 165].

Оскільки сленг відноситься до розмовної мови, на думку багатьох авторів переклад сленгу просторіччям буде вважатись адекватним та еквівалентним, адже вона надасть перекладному тексту необхідну характеристику відхилення від літературної норми. Також розповсюдженим перекладацьким прийомом є компенсація, яка може здійснюватись на рівні перекладу мовних одиниць того ж рівня (фонетику передаємо фонетикою, лексику - лексикою), або різних (синтаксис компенсуємо лексикою, лексику - синтаксисом) [37, c. 157--179].

У живій мові не існує абсолютних синонімів, тому повний збіг за значенням та вжитком, особливо при перекладі, неможливий. Міжмовна синонімія ніколи не є абсолютною. Особливо це стосується таких мовних одиниць, як сленг i жаргонізми. Опорою мови як засобу перекладу є смислова сталість і співвіднесеність її одиниць, зокрема варіантів вираження, відповідників, синонімів [53, c. 140].

При перекладі сленгу доводиться дотримуватися, в основному, двох напрямків - або підшукувати аналогічний сленгізм у мові перекладу, який володів би приблизно такою ж експресивністю, або йти шляхом тлумачення та роз'яснення значення, тобто використовувати описовий прийом перекладу [41]. Велику важливість при цьому представляють «фонові знання» про сленг [60, c. 12], тобто інформація про ситуацію вживання відповідного сленгізму.

Основна складність - усвідомити значення нового слова. Робота ж з відшукання досить експресивних і образних відтінків сленгізмів у мові перекладу покладається на самого перекладача. Вибір засобів вираження в мові перекладу безпосередньо пов'язаний із з'ясуванням значення слова в контексті. Остаточний варіант перекладу повинен точно передавати не тільки смисловий зміст, а й експресивно-стилістичне забарвлення слова [60, c. 12].

Варто відмітити, що лексичні одиниці деяких соціальних та професіональних груп найстійкіші за часом, тому підбір еквівалентів для них здійснюється досить легко. Подібні лексичні одиниці можна віднести до контекстуально-вільних сленгізмів: lab (лабораторія) - лебка; chalkie (викладач) - препод [40, c. 63]

Існує також великий пласт лексики, який виник на підставі реалій країни і не має еквівалентів у мові перекладу [27, с. 45], наприклад tupper - tea & supper; brunch - breakfast & lunch. При перекладі сленгу, який виник на підставі реалій окремої країни, потрібно використовувати описовий переклад або запозичувати слова на підставі алітерації з підрядковим перекладом.

Заслуговує на увагу також переклад сленгових фразеологічних одиниць. Найкращий спосіб перекладу - пошук в мові перекладу ідентичного фразеологізму, наприклад, I just don't buy it - Я просто на це не куплюся (не попадуся) [40, c. 64].

Часто контекст змушує відмовлятися від вибору одного з варіантних відповідників, тоді доводиться підшукувати новий варіант перекладу - контекстуальну заміну, коли у зв'язку з особливостями конкретного контексту перекладач відмовляється від використання існуючого лексичного відповідника та підбирає варіант перекладу, відповідний лише до даного випадку. У багатьох англійських слів немає прямих відповідностей серед українських лексичних одиниць, що в першу чергу відноситься до неологізмів, до слів, що позначають специфічні поняття і реалії [60, c. 13].

Будь-яка одиниця сленгу не завжди перекладається тією ж самою частиною мови, у якій вона стоїть в тексті оригіналу [12, c. 171]. Перекладачеві варто пам'ятати про відмінності між англійським та українським сленгом. Так, в обох мовах сленгізми утворюються за двома моделями: лексико-семантичною та словотвірною, проте продуктивність їх різна. В англійській мові найбільш продуктивною моделлю є лексико-семантична, в українській мові - словотворчі моделі. Для англійського сленгу найпродуктивнішим різновидом лексико-семантичної моделі є перенесення найменування з неживого предмета на живий, менш продуктивною - перенесення найменування з неживого предмета на неживий, і відсутні сленгізми, утворені за моделлю перенесення найменування з живого предмета на неживий. В українському сленгу представлені всі моделі переносу: найпродуктивнішою є перенесення найменування з неживого предмета на неживий, менш продуктивною - перенесення найменування з неживого предмета на живий. Продуктивність цих моделей переносу пояснюється тим, що вони сприяють зниженню якісних характеристик позначуваних явищ.

Англійський та український сленг розрізняються також продуктивністю словотворчих моделей формування сленгізмів: в англійській мові найпродуктивнішим є основоскладання, менш продуктивними - афіксація і використання постпозитивів, малопродуктивними - усічення основи і конверсія. В українській мові продуктивні моделі - суфіксальна і усічення, менш продуктивні - додавання і безафіксація, малопродуктивні - префіксально-суфіксальні способи та стяження [36, c. 25].

Дуже велике значення при донесенні до читача усього спектру відчуттів героїв, їх психологічного напруження, емоційного фону ситуації має саме перекладацьке рішення, від якого залежить вірність передачі істинного сенсу, вкладеного автором у ту чи іншу одиницю сленгу [12, c. 171]. Так, наприклад, при наявності декількох семантичних еквівалентів сленгового слова для перекладача особливий інтерес представляють особливості кожної лексичної одиниці в синонімічному ряду [7, c. 108]. Роблячи вибір на користь того чи іншого відповідника, перекладач автоматично визначає відтінок емоційності, з яким буде передана та чи інша ситуація, вислів, діалог [12, c. 171].

Таким чином, сленг відноситься до важливих культурних проблем перекладу. При перекладі сленгу перекладач може обирати з двох стратегій: або підшукувати аналогічний сленгізм у мові перекладу, який володів би приблизно такою ж експресивністю, або йти шляхом тлумачення та роз'яснення значення, тобто використовувати описовий прийом перекладу.

При виборі відповідника перекладачу слід керуватися необхідністю збереження прагматичного значення, тобто обов'язковим є пошук сленгового відповідника у мові перекладу, що далеко не завжди можливо. Причиною цього є як розбіжність морфологічних, граматичних особливостей сленгової лексики, так і розбіжність функціональності заниженої лексики в обох мовах.

Окрім того, при перекладі сленгової лексики перекладач повинен розглядати сленгові одиниці не ізольовано, а в контексті, що за відсутності прямого відповідника дозволить віднайти контекстуальний відповідних сленгізму. Також перекладач повинен враховувати стилістичні особливості, експресивність та емотивність мови оригіналу, що детермінує вибір перекладацького рішення.

1.3 Прагматичні та лінгвостилістичні особливості мережного дискурсу

У зв'язку зі збільшенням кількості комп'ютерів, стільникових телефонів й інших новітніх інформаційно-комунікативних засобів та зміною їхньої ролі у розумінні пересічного користувача все частіше виникає питання про культуру як феномен віртуального спілкування. Кіберкультура як елемент мережного середовища є об'єктом вивчення зарубіжних та українських науковців [20, c. 37]. Зокрема І. Негодаєв оцінює Інтернет у процесі розвитку культури, перераховуючи його переваги: «Інтернет є універсальним засобом передачі культурних цінностей, об'єднуючи достоїнства пошти, телефону, телеграфу й телебачення, одночасно маючи суттєві переваги у порівнянні з ними. Інтернет - найбільше сховище артефактів культури, всесвітня бібліотека, музей, архів, інформаційне агентство, доступне абсолютно всім без зазначення статі, віку, віросповідання; Інтернет - це унікальна можливість самореалізації особистості в спілкуванні зі собі подібними - всепланетний клуб друзів за інтересами, перепискою, пошуком партнерів й однодумців, реалізації хобі й проведення дозвілля» [48, с. 313--314].

Інтернет за своєю суттю є полікультурним середовищем, яке забезпечує реалізацію найрізноманітніших потреб і вимог особистості. Не виходячи з власної домівки, людина може відвідати більшість світових галерей чи музеїв, переглянути експонати, про які раніше могла прочитати лише в книжках. Причому завдяки відеоряду, а також новим методам взаємодії технологій, таким як техніки 3D, відчуття власної присутності на експозиціях не суттєво відрізняється від перебування безпосередньо у виставковому залі [20, c. 42].

Поняття «комп'ютерний дискурс» можна трактувати двояко. З однієї позиції, це будь-яке спілкування в комп'ютерних мережах, спілкування з використанням особливого роду сигналів - електронних сигналів комунікації. При такому розумінні ми абстрагуємося від змісту спілкування і беремо до уваги тільки канал передачі інформації [30]. З іншого боку, комп'ютерний дискурс можна визначити як спілкування на тематику, пов'язану з комп'ютерами. При цьому важливим є саме зміст спілкування, а не канал передачі. Так, усна розмова про комп'ютери з цієї точки зору так само була б віднесена до комп'ютерного дискурсу [43, c. 55]. Таким чином, при визначенні мережного дискурсу потрібно керуватися саме першим підходом, оскільки тут важливим є саме канал комунікації.

Комп'ютерна комунікація - це система, в якій сама реальність (тобто, матеріальне і символічне існування людей) повністю занурена у віртуальні образи, у світ, в якому зовнішні відображення знаходяться не просто на екрані, через який передається досвід, але самі стають досвідом. Мережний дискурс є багатостороннє спілкування, опосередковане електронними засобами комунікації [42, c. 306].

На сьогоднішній день завдяки Інтернету сформувалося нове комунікативне середовище - електронне, в якому використовуються як усна, так і письмова мова. Таке поєднання робить великий вплив і на властивість самого тексту. У свою чергу, розвиток і поширення інформаційних технологій вносить в життя нові реалії, що вимагають свого позначення. Протягом останніх років поняття мережний дискурс стає все більш поширеним. Однак розуміння цього явища не можна назвати однозначним, ще не до кінця виявлені і описані його категорії і специфічні риси [39]. Слід також звернути увагу на те, що реалізація мережного дискурсу обов'язково передбачає наявність технічного засобу (персонального комп'ютера), а також екстралінгвістичних факторів (просторові і часові відстані, приналежність до тієї чи іншої соціальної групи і т.д.) і певних знань і навичок, що, природно, відбивається у використанні відповідної термінології. Специфічна комп'ютерна лексика стає «засобом самовираження учасників комунікації і служить зміцненню корпоративної єдності» [26, с. 27].

Під мережним дискурсом розуміють комунікацію, опосередковану електронними засобами комунікації, або, іншими словами, комп'ютерну комунікацію. Незважаючи на своє різноманіття терміни, що позначають мову комп'ютерної комунікації (комп'ютерний дискурс, електронний дискурс, Інтернет-дискурс), в цілому тотожні поняття, які відображають як обмін інформацією, так і комунікацію між людьми за допомогою комп'ютера. Тобто мережний дискурс являє собою міжособистісну комунікацію в мережі Інтернет [39].

Мережне спілкування - це комунікація у віртуальному просторі, і в цьому полягає його найважливіша ознака. Специфікою даного типу комунікації є використання електронних сигналів для обміну інформацією. Зараз існує декілька можливостей спілкування за допомогою комп'ютера: по локальній мережі, або в більш великих мережах - національній або навіть глобальній [39].

Український науковець І. Шелдученко [64, c. 13--14] як основу комунікації у мережі виділяє правила наближення інтересів: 1) правило географічного наближення; 2) правило хронологічного наближення; 3) правило емоційно-соціального наближення; 4) правило специфічного наближення.

Дослідниця питань становлення мережної комунікації у системі соціальних комунікацій І. Артамонова [3, с. 170--171] акцентує увагу на найважливіших характеристиках цифрової інформації: 1) адаптивність; 2) мережна мобільність; 3) стискуваність та масштабованість; 4) вимірюваність та гнучкість; 5) взаємозв'язаність; 6) персональність орієнтування.

Віртуальна реальність, втіленням якої є Інтернет з його різноманітними формами, - це категоріально-когнітивний складник мережного віртуального спілкування зі своїми специфічними рисами [17, c. 25]. Зокрема, російський теоретик віртуалістики М. Носов [49, с. 33] визначає фундаментальні та унікальні ознаки цього явища: 1) погодженість; 2) актуальність; 3) автономність; 4) інтерактивність.

Ці принципи повністю відповідають засадничим тезам побудови Світової мережі, викладеним одним із її теоретиків Т. Бернерс-Лі в його праці «В'яжучи павутину: витоки і майбутнє Всесвітньої павутини» [66, с. 19]: 1) можливість редагувати інформацію не менш важлива, ніж можливість просто її споживати; 2) комп'ютери можуть використовуватися для «фонових» процесів, які допомагають спільній роботі людей; 3) кожний складник Інтернету повинен працювати як павутина, а не як ієрархія; 4) вчені-комп'ютерники несуть не тільки технічну відповідальність, а й моральну.

Інтернет-комунікація розглядається як складна комбінація дискурсів, яка «містить у собі ознаки всіх видів дискурсу, не належачи до якогось з них повністю »: передача особистої пошти (побутовий дискурс), офіційний обмін і запит інформації (діловий дискурс), обговорення наукових питань у групах новин або конференцій (науковий дискурс), рекламні банери і сайти (рекламний дискурс) і т.д. [43, с. 10]. Текст у мережній комунікації виконує ті ж самі функції, що й у будь-якій іншій формі спілкування, з деяким розширенням значень. Насамперед, це гіпертекст, який, завдяки гіперзв'язкам, набув ознак активності, невластивих жодному іншому середовищу буття тексту. Активація та візуальна динаміка, яка нині є прикметою мережних текстових фрагментів, має як позитивні ознаки, зокрема привертання уваги до рухомих фрагментів, так і негативні, а саме відвертання уваги читача від основного змісту. Проте у комплексі текстова природа є домінантною для мережної комунікації [16, c. 12].

П. Федорищенко [59, c. 16] визначає такі соціальні функції Інтернету та мережної комунікації: 1) комунікативно-просторову (передача мультимедійних повідомлень у світовому масштабі); 2) комунікативно-часову (загальнодоступна скарбниця інформації, всесвітня бібліотека, архів); 3) соціалізації та самореалізації особистості та групи (клуб ділових партнерів і партнерів на дозвіллі).

Л. М. Городенко [19, c. 17] поділяє комунікацію в мережному середовищі за принципом об'єктів спілкування на три види: 1) людина - людина, коли діалог відбувається між двома чітко визначеними особами, для яких мережні засоби замінюють інші канали зв'язку чи полегшують налагодження комунікації; 2) людина - образ, коли обмін інформацією відбувається між чітко означеною особою та особою, яка не визначає себе відповідно до усталених традиційних соціальних категорій ідентифікації; 3) людина - машина, коли спілкування обмежується діалогами запиту, у яких людина отримує інформацію з комп'ютерних систем. Прикладом такого виду комунікації можна назвати роботу з інформаційно-пошуковими механізмами, а також участь у віртуальних іграх, коли сервери модулюють ситуативні відносини гравця у віртуальному світі.

Мережне середовище, на відміну від світу реального, характеризується браком чітко виявлених і сформованих категоріальних конструкцій, унаслідок чого в індивіда з'являється безліч можливостей для самовизначення, що відбувається через віртуальну реконструкцію власної ідентичності чи створення віртуальної особистості, а також через усвідомлення й осмислення людиною мотивацій та стереотипних орієнтирів.

Можливості абстрагуватися від основних категорій соціальної ідентифікації (статі, віку, соціально-економічного статусу, національної, релігійної належності), експериментувати з власними ідентифікаторами, створюючи віртуальні образи комунікації, максимального самовираження є найпоширенішими мотиваціями при виборі спілкування в мережних комунікаціях. Досить поширеним явищем у різних «розмовних» формах мережної комунікації, зокрема в чатах і форумах, є реєстрація однієї й тієї ж особи під різними псевдонімами. При цьому вона чи він може позиціонувати себе, використовуючи різні соціальні ідентифікатори, вести дискусію чи сперечатися сам із собою. Це можна пояснити кількома варіантами. По-перше, створюється ефект активного обговорення теми й прилучається більша кількість учасників до дискусії; по-друге, спроба реалізації власного «я» у різних іпостасях й намагання усвідомити себе реально [18, c. 22--23].

Із появою Інтернету і перетворенням його на гігантську комунікаційну систему, у якій щохвилини спілкуються мільйони людей з усіх континентів, виникло нове поняття - нетикет (утворене від слів net - “мережа” і etiguette - “етикет”, дослівно можна перекласти як мережний етикет). Правила нетикету, подібно до більшості правил етикету, не виникли самі по собі, а спрямовані на створення такого стилю роботи, коли один із користувачів мережі створює іншим користувачам, та й собі самому також, якомога менше незручностей [31, с. 34].

Мережне мовлення, поєднуючи в собі ознаки усного і писемного мовлення, все ж відрізняється в них. До таких відмінностей С. Херрінг [68] відносить: 1) швидкість спілкування (спілкування в мережі швидше за писемне, але повільніше за усне мовлення); 2) можливість одночасного спілкування великої кількості людей; 3) передача повідомлень невидимій і часто незнайомій аудиторії, що разом з тим створює враження прямих і навіть особистих обмінів посланнями.

Дослідниця [68] також підкреслює, що мовні особливості мережної комунікації обумовлені об'єктивними технічними причинами, як-то: 1) лімітованим розміром повідомлення; 2) часом, протягом якого повідомлення залишається доступним; 3) можливістю / неможливістю: а) цитування попереднього повідомлення в своїй відповіді; б) надсилання анонімного повідомлення; в) використання аудіо-, відео вставок тощо.

Необхідність повноцінного спілкування в Інтернеті спричинила появу нових знакових систем. Оскільки в мережній комунікації використання традиційних невербальних засобів неможливе, з'являються спеціальні піктограми, так звані смайлики, що виражають широкий спектр почуттів, та набувають популярності абревіатури [76, с. 649]. При цьому абревіації зазнають не лише окремі слова, але й речення: GMTA (great minds think alike), ICWUM (I see what you mean), MLNW (make love not war). Це служить засобом економії часу і зусиль та виступає маркером належності до певної групи, а іноді і засобом засекречення інформації [4, с. 17].

Основною формою існування комунікації в Інтернеті є писемна, але канони писемного мовлення тут постійно порушуються, оскільки спілкування більшою мірою носить неформальний характер. Так, для мережного мовлення характерне використання сленгових виразів, напр.: drill down - “обговорювати в деталях”, be in hour glass mode - “не звертати увагу на слова іншої людини” [4, c. 16].

Вченими відмічається також тенденція до аграматизму - відхилення від синтаксичних та пунктуаційних норм літературної мови, що носить не конвенційний, а скоріше випадковий характер [33]. Зазвичай помилки спричинені неуважністю або недостатнім знанням мовних норм. Більшість же користувачів мережі Інтернет порушує мовні норми задля економії мовних зусиль, з метою імітації розмовної мови та для креативного самовираження [68].

Вибір мовних засобів залежить також від режиму спілкування. В синхронному спілкуванні (напр. чатах) користувач повинен швидко відреагувати на отримане повідомлення, тому в такому режимі найчастіше спостерігаються відхилення від мовних норм. В асинхронному ж спілкуванні, навпаки, користувач може продумати своє повідомлення до дрібниць і кілька разів перевірити написане.

Мовна організація комунікації в мережі Інтернет обумовлена ще й такими факторами як: анонімність, офіційність/неофіційність спілкування, освітній рівень користувача, тип спілкування: міжособистісне, особистість-група, між групове [22].

Таким чином, поняття мережного дискурсу розглядається як синонім понять «комп'ютерний дискурс», «електронний дискурс», «Інтернет-дискурс». Під мережним дискурсом розуміють комунікацію, опосередковану електронними засобами комунікації, або, іншими словами, комп'ютерну комунікацію. Мережна комунікація розглядається як складна комбінація дискурсів, яка містить у собі ознаки всіх видів дискурсу, не належачи до якогось з них повністю.

Особливостями мережного дискурсу є наступні: використання комп'ютерних технологій як засобів спілкування; можливості абстрагуватися від основних категорій соціальної ідентифікації; можливість реєстрації однієї й тієї ж особи під різними псевдонімами; швидкість спілкування; можливість одночасного спілкування великої кількості людей; передача повідомлень невидимій і часто незнайомій аудиторії та ін. Ці особливості призводять до лінгвістичної деривації мови мережного спілкування у порівнянні з літературною мовою - активно використовуються так звані «смайлики», абревіатури, сленгові лексика, жаргонізми, професіоналізми та інші види заниженою лексики. Окрім цього, мова мережного спілкування має тенденцію до спрощення чи навіть повного ігнорування синтаксичних, граматичних та орфографічних норм літературної мови.

Сленг - це відносно стійкий для певного періоду, широко уживаний, стилістично занижений лексичний пласт (іменники, прикметники та дієслова, що позначають побутові явища, предмети, процеси і ознаки), що володіє пейоративною експресією, яка покриває цілком терміни жаргон і арго, а почасти і грубе просторіччя. Сленг класифікують: за способом творення; за характером входження запозичених сленгізмів у мову; за характером і змістом номінації; за спорідненістю інтересів осіб, які формують сленгізми; за стилістичними ознаками та ін.

Проблема розуміння семантики та функціональності сленгу є важливою проблемою мовознавства та відноситься до важливих культурних проблем перекладу. Перекладач може підшукувати аналогічний сленгізм у мові перекладу, який володів би приблизно такою ж експресивністю, або йти шляхом тлумачення та роз'яснення значення, тобто використовувати описовий прийом перекладу. При виборі відповідника перекладачу слід керуватися необхідністю збереження прагматичного значення, тобто обов'язковим є пошук сленгового відповідника у мові перекладу, що далеко не завжди можливо. Сленгові одиниці повинні розглядатися не ізольовано, а в контексті, що за відсутності прямого відповідника дозволить віднайти контекстуальний відповідних сленгізму. Також перекладач повинен враховувати стилістичні особливості, експресивність та емотивність мови оригіналу, що детермінує вибір перекладацького рішення.

Мережний дискурс розглядається як синонім понять «комп'ютерний дискурс», «електронний дискурс», «Інтернет-дискурс» та розуміється як комунікація, опосередкована електронними засобами комунікації. Мережна комунікація - це складна комбінація дискурсів, яка містить у собі ознаки всіх видів дискурсу, не належачи до якогось із них повністю. Особливостями мережного дискурсу є використання комп'ютерних технологій як засобів спілкування; можливості абстрагуватися від основних категорій соціальної ідентифікації; можливість реєстрації однієї й тієї ж особи під різними псевдонімами; швидкість спілкування; можливість одночасного спілкування великої кількості людей; передача повідомлень невидимій і часто незнайомій аудиторії та ін. Мова мережного спілкування має тенденцію до спрощення чи навіть повного ігнорування синтаксичних, граматичних та орфографічних норм літературної мови.

Отже, важливими аспектами англомовного сленгу мережного дискурсу вважаємо джерела сленгізмів та їх семантичні групи, а також особливості їх творення вживання, тому саме ці аспекти відображено в аналітичній частині дослідження.



2. Лінгвістичні особливості мережного сленгу

2.1 Семантичні особливості сленгізмів мережного дискурсу

Характерною особливістю сленгізмів мережного дискурсу, як і будь-яких інших сленгізмів, слугує їх постійне оновлення. Окрім того, мережний сленг може бути класифікований на загальний мережний та спеціальний мережний сленг.

До загального мережного сленгу відносимо такі сленгові одиниці, які використовуються у спілкуванні в мережі Інтернет незалежно від галузі спілкування.

Спеціальний мережний сленг охоплює такі сленгові одиниці, які є специфічними для певної галузі діяльності, що виступає об'єктом спілкування в мережі (у нашому випадку остання група містить комп'ютерний сленг та сленг MMORPG).

Аналіз фактичного матеріалу дозволив виявити наступні семантичні групи та підгрупи сленгізмів:

...