Формування та функціонування сучасної юрислінгвістики на аналізі спеціалізованих двомовних словників юридичних термінів

Також продовжується процес формування нових термінів, в тому числі політико-юридичних, також відбувається корегування значення існуючих термінів, при цьому може бути як звуження значення, так і розширення значення, бо сучасні юридичні явища отримують більш точне розуміння, інтерпретацію й сучасну назву в умовах сьогодення, чому сприяє міжнародна співпраця та запозичення зарубіжного досвіду.

Особливу роль в процесі термінотворення відіграє така наука як термінографія, що вивчає теорію та практику створення спеціальних термінологічних словників, яка поєднує терміноведення та лексикографію як симбіоз тлумачення термінів та мистецтво створення словників різних типів. Насамперед зацікавленість проявляється у наявності словників термінології вузькоспеціалізованого направлення. Яскравим прикладом англо-українського спеціалізованого словника, а саме юридичного направлення є English-Ukrainian International Case Law Dictionary, що є комплексним лексикографічним дослідженням науковців- правників та науковців-лінгвістів на базі оригінальних та актуальних юридичних документів Венеціанської Комісії, рішень Європейського Суду з Прав Людини [23. С. 4].

Під юридичним терміном розуміють слово чи усталене словосполучення, що відображає волю законодавця, яке, як універсальна лексична одиниця, функціонує в тексті нормативно-правових документів, є узагальненим найменуванням юридичного поняття, відрізняється смисловою однозначністю й функціональною стійкістю. Юридичні терміни є проявом професіоналізації лексикону, чим забезпечується повнота, чіткість, точність і ясність мови правників. Сукупність термінів формується в термінологію, яка відображає історичний процес розвитку й накопичення

знань в професійній сфері. Джерелом формування англійської юридичної термінології являється римське право, про що детально свідчать праці багатьох вчених як в галузі лінгвістики, так і в галузі юриспруденції. Також послідовно і лаконічно ми намагалися об'єднати дослідження лінгвістів і юристів в спільне дослідження щодо формування та функціонування юрислінгвістики. Вплив латинської мови був значним. Термінологія втратила тісний зв`язок із мовою розмовного спілкування. Вона стала «технологічною», «спеціалізованою» й зрозумілою лише фахівцям. Замість термінів на позначення певних правових традицій і звичаїв, з'явилися домінанти, що означали універсальні, штучно створені правила, які стали обов'язковими, як результат стали законом внаслідок законотворчої діяльності та політичних дискусій.

Окрім лексики, з латині були запозичені й певні стилістичні особливості. Такі особливості європейських мов права були перейняті з середньовічних документів, написаних латинською мовою, причому найчастіше вони складалися служителями (у тому числі й в галузі виконання правосуддя) католицької церкви. Ця мова великою мірою вплинула на діяльність судових, нотаріальних та інших органів у різних країнах Європи. Мова адміністративної і судової діяльності розроблялася детально та перевершила світську мову як більш спеціалізована і затребувана. До характеристик правничої мови належить використання поширених складних речень. Хоча англійське право намагалося розвививатися деякою мірою автономно, але досі в англійській юридичній термінології використовують значну кількість латинських термінів. Відомо, що з 1050 р. нові англійські закони розроблялися на основі норм кодексу Юстиніана, які отримали назву corpus juris. Багато із юридичних термінів

були запозичені безпосередньо з мови-першоджерела в епоху Ренесансу, коли виник подвійний інтерес до латинської мови як першоджерела наукових надбань: credo, votum separatum, habeas corpus, memorandum, mandatum, veto, ultra vires, alibi,bona fide, certiorari. Деякі фундаментальні поняття і в умовах сьогодення висловлюються латинською мовою: resjudicata - «вирішена справа», тобто юридичний прецедент, utendi et abutendi - «право користування і використовування» тощо. Іноді один загальний латинський термін мав декілька варіантів в англійській мові за рахунок того, що запозичення приходили через різні мови. Так, прикметник legalis (законний) має форми legal (безпосередньо із латині), leal (з англо-нормандської мови), loyal (із давньофранцузької мови). У юридичних текстах сучасні й римські висловлювання просто змішуються при утворені термінів. У такий спосіб латинізми наділяють терміни архаїчним забарвленням й емоційним відтінком. Навіть в скандинавських, словенських мовах відсоток латинських термінів і фраз досить значний. Оскільки значна кількість таких юридичних запозичень належить до міжнародної лексики, тобто вживається в мовах багатьох народів, об`єднаних між собою загальними рисами розвитку. Тому фундаментальні принципи й поняття міжнародного права відомі нам саме латинською мовою: lex loci delicti commissi (закон місця заподіяння шкоди), lis alibi pendens (одночасний розгляд цивільної справи судами різних держав), pacta sunt servanda (необхідно дотримуватися договорів). Dura lex, sed lex (суворий закон, але закон) - це той принцип рівності всіх перед законом, який вважається основою демократичної держави. Іншим важливим джерелом поповнення юридичної лексики стала давньофранцузька мова, яка сама в свою чергу наповнилася латинізмами в повній мірі безпосередньо завдяки рецепції, а потім вже як мова

міжнародного спілкування дійшла й до Британії після нормандського завоювання. У сучасній англомовній юридичній термінології досі вживаються латинські запозичення, провідником яких стала саме французька мова. Ці лексеми означають основні поняття прецедентного права: justice (правосуддя), legislature (законодавчий орган), accuse (обвинувачувати), jury (присяжні засідателі), plead (визнавати). Окрім прямих і опосередкованих латинських запозичень, до складу англійської юридичної термінології увійшла значна кількість кальок із латинської мови, оскільки після видання Едуардом ІІІ наказу про отримання англійською мовою статусу державної і, відповідно, ведення усіх судових справ англійською мовою, усі правові документи стали перекладатися з латині на рідну мову, як-от: in forma pauperis - legal aid (правова допомога), corpus delicti - facts of crime (склад злочину), ultra vires - beyond powers (за межами повноважень), donation mortis causa - donation gift (дарування на випадок смерті), lis - lawsuit (судовий процес), lex loci delicti - law of the place where the crime occurred (закон місця, де був скоєний злочин), ex post facto - after the event (постфактум), pro forma - invoice (попередній рахунок), en bane - full bench (суд у повному складі). До того ж, у складі сучасної англійської юридичної термінології спостерігаються складні комбіновані терміни, одна частина яких є прямим латинським запозиченням, а інша - англійським словом чи асимільованим запозиченням: pro forma letter (стандартний лист), ad valorem duty (адвалорний збір), writ of habeas corpus (закон про свободу особистості), action in rem (судочинство по речовому позову), guardian ad litem (опікун за призначенням суду). Наявність таких термінів у англійській мові пояснюється передусім конкретністю, однозначністю отриманих висловлювань, оскільки переклад латинської частини на англійську мову зробив би такі терміни надто складними за структурою і менш точними. Однією із груп юридичної термінології англійської мови є лексичні одиниці, що мають структурно-семантичні аналоги в інших мовах, що свідчить про їх універсальний характер у взаємовідносинах на міжнародному рівні: recidivist (рецидивіст, неодноразово засуджений злочинець), impeachment (імпічмент, процедура притягнення до відповідальності вищих посадових осіб), penitentiary - (пенітенціарний, виправний), suicide - (суїцид, самогубство), criminalist - (криміналіст, спеціаліст із кримінального права). Та найбільш цікавими англійськими юридичними термінами є етнокультурні терміни-реалії, які, на відміну від класичної термінології, не мають відповідників у жодній мові світу, а, відтак, є унікальними. У зв`язку з цим, з метою передачі смислу таких лексичних одиниць, доводиться перекладати також досить унікально з індивідуальним підходом, який стає загальноприйнятим перекладом для всіх. Виключно англійськими є юридичні терміни, що мають у своєму складі власні імена. Так, доволі розповсюджені в Англії власні імена, що стали символічними назвами позивача й відповідача. Наприклад, Jim Crow laws - дискримінаційні закони, направлені проти чорного населення [28. С. 61-67].

Таким чином, англійська правова термінологія має багатовікову історію формування й розвитку і в свій час була повністю сприйнята Сполученими Штатами Америки. Як свідчить наше дослідження та аналіз юридичних термінів, головним джерелом наповнення англійської юридичної термінології все одно стала латинська мова, яка свого часу була домінуючою в Європі.

Хоча В американському варіанті англійської мови можна знайти низку прикладів, які підтверджують зміни

обсягу значення термінів, запозичених з британського варіанта, врезультаті чого відбулося формування нових синонімічних рядів, не характерних для британського варіанта. Так, наприклад, потрапивши до американського варіанта, термін «complaint» зменшив своє значення [19, с. 87]. Це зумовлено тим фактором, що хоча судова система Великобританії була запозичена США, проте очевидним для нової країни було прагнення до спрощення судовиробництва. Форми судових позовів були спрощені саме в ній. Термін «сошріаіпі» отримав значення “the original or initial pleading by which an action is commenced under Codes or Rules of Civil Procedure” [30. С. 87]. На відміну від британського варіанта, де цей термін є ідеографічним синонімом термінів «suit» та «claim», в американському варіанті англійської мови він є синонімічним також термінам «plea», «action». Прикладами термінів-дублетів в британському та американському варіантах англійської мови є також такі одиниці: «euthanasia - mercy killing», «vex-action - litigation», «probono - legal service free of charge», «par delictum - eqhual quilt». Аналізуючи синонімічні ланцюжки термінів в американському та британському варіантах англійської мови, доходимо висновку, що не всі юридичні терміни є абсолютними синонімами. Кожна країна, в тому числі Британія та США, намагалися відокремитися та виділитися, в тому числі і в юридичній термінології. Проте, як свідчить наше дослідження, спільність та синонімічність юридичних термінів домінує завдяки феномену рецепції римського права. Наявність проприальних термінів (тобто наявність в юридичному терміні власного імені) у складі британської та американської юридичної термінології пояснюється тим, що правова культура Великобританії та США базується на прецеденті. В британських, а пізніше американських судових

справах ключову роль зіграли рішення суддів конкретної судової справи, що була розглянуті, по яким було прийняті рішення, до яких в майбутньому юристи матимуть змогу звертатися при розгляді аналогічних судових справ. Саме тому правова система у цих країнах є персоніфікованою, а під час презентації юридичних доктрин, законів, норм використовувалося ім'я того чи іншого правознавця або судді, який їх розробив, наприклад, закон Г арроу ( Сер Г арроу - це британський баристер, політик, суддя, який у 18 столітті непрямими реформами адвокатської системи впровадив реальну змагальність сторін, що досі функціонує в англосаксонському праві та в багатьох інших країнах) або вживалися імена або назви сторін-учасниць за судовими спорами. Зазначимо, що юридичні проприальні терміни є більш поширеними в американському варіанті англійської мови, ніж у британському. Поширення подібних термінів в американському варіанті пояснюється тим, що, на відміну від правової культури Великобританії, правова культура США базується не тільки на прецедентному, але й на конституційному праві. Конституція США дає змогу Верховному Суду країни здійснювати перегляд будь-якого рішення, що є неконституційним. В умовах сьогодення доволі часто зустрічаємо таку тенденцію назв судових спорів, особливо, коли це стосується розгляду рішень міжнародних судів, а також, коли залучаються засоби масової інформації та громадськість.

Функціонування сучасної юрислінгвістики передбачає постійні процеси, які відбуваються в мові, які вплинули й на розвиток юридичної терміносистеми, в якій все частіше спостерігається заміна застарілих форм на нові. Терміносистема розглядається як частина мови. Терміни - лексичні одиниці, що мають у своїй семантичній структурі

особливості, які можна пояснити з допомогою лінгвістичних методів. Також відбувається міграція та трансформація юридичних термінів, що є комунікативно обумовленим сучасним явищем. Термінологи виходять з того, що термін є особливим об'єктом, відмінним від лексичних форм (слів і словосполучень), що розглядаються в лінгвістиці. Як вважає Д. Ф. Смирницький, термін - це знакова одиниця, яка повинна розглядатися у трьох аспектах: «синтаксичному, тобто з погляду його структури; семантичному, тобто з погляду його змісту (значення, семантики) та прагматичному - з урахуванням особливостей функціонування терміна у мові для спеціальних цілей» [31. С. 138].

Висновки

Результатом даного дослідження є виявлення впливу римського приватного права на формування юридичних термінів, що включають в себе особливу групу - латинізми, а також формулювання юридичних понять та явищ, які в комплексі сприяли розвитку сучасної юридичної науки та практики, а також сучасної юрислінгвістики. Проте процес термінотворення та терміновикористання має надзвичайно глибокий зміст, що продиктовано аналізом суспільних потреб того часу. А завдяки феномену римсього права, ці терміни реалізовані й в умовах сьогодення. Вони обмежені у використані за лексичним значенням, складають групу міжнародного фонду термінів. Меншість латинізмів носять загально-правовий характер, але більшість пов'язана з конкретикою, з однозначністю, і являє собою вузькоспеціалізовану номінанту. На основі латинізмів відбувається процес лексико-семантичного опанування лексем. Такі юридичні терміни в сучасній мові можуть як розширити, так й обмежити розуміння значення.

Складне становище України, нестабільність та військовий конфлікт спонукають Україну шукати нових партнерів на міжнародному поприщі, переглядати міжнародне законодавство, аналізувати лексичне значення кожного юридичного терміну з підбором більш досконалого перекладу на англійську, враховуючи британське та американське партнерство під час ініціювання та оформлення міжнародних договорів співпраці, угод, домовленостей, при цьому також відбувається постійне звертання до надбань римського права, юрислінгвистики, термінографії та використання юридичної термінологію більш ефективно та доцільно за допомогою сучасних спеціалізованих словників юридичних термінів.

Впровадження термінологічно вивіреного та науково- обґрунтованого з юридичного та з лінгвістичного погляду англо-українського словника юридичних термінів в електронному вигляді в цифрову еру людства вже є необхідністю, а не новизною; оскільки забезпечує потреби спілкування у сфері права щодо зарубіжного досвіду; надає додаткові можливості наукових досліджень щодо використання іноземних джерел; використовується як тренувальний засіб з метою отримання та вдосконалення відповідних знань здобувачами вищої освіти. Такі можливості в цифрову еру дуже важливі для України, як і онлайн переговори всупереч територіальним перешкодами та військовим діям в Україні. Такий тип словників являє собою особливий тип словника, оскільки мають професійну направленість і відображають системні зв'язки між лексичними одиницями, що включені до його системи з врахуванням конкретної інтерпретації одиничного терміну та фразової термінології в цілому. З такими характеристиками електронний словник являється зручним засобом отримання інформації, оскільки враховує переклад терміну, його інтерпретацію та вузькоспеціалізоване вживання в певній галузі права.

Крім того, необхідно враховувати новітні технології, а саме сучасні електронні двомовні словники юридичних термінів, які об'єднують в собі такі функції як перекладацьку, так й інтерпретаційну; передбачає оновлення та поповнення словникового запасу в залежності від потреб користувачів, значно скорочує затрати часу перекладача юридичних документів під час підготовчої стадії, чим покращується якість перекладу.

Складне становище України, нестабільність, агресія окупантів спонукають Україну переглядати національне та міжнародне законодавство, аналізувати лексичне значення кожного юридичного терміну з підбором більш правильного перекладу на англійську, враховуючи сприйняття британською та американською спільнотою під час ініціювання та оформлення міжнародних договорів співпраці, угод, домовленостей, які всі направлені на те, щоб вимагати виконання зобов'язань партнерами та змушувати застосовувати санкції стосовно агресора іншими цивілізованими країнами, звертаючись до надбань римського права та використовуючи юридичну термінологію для досягнення найголовнішої мети - припинення війни, бо кожна дія починається зі слова, оформленого належним чином.

Тяжке економічне становище України, юридична недовершеність, шлях до Європейської інтеграції та адаптації законодавства України до положень Європейського права наповнено проблемними питаннями, які також стосуються різних сфер. Проте реформування законодавства спонукає Україну переглядати норми, звертатися до надбань римського права з метою вдосконалення національного законодавства, врегулювання правових та суспільних відносин, правильного застосовування відповідних юридичних термінів, які потрібно правильно та однозначно розуміти та використовувати.

Юридична термінологія України має значну кількість інтернаціоналізмів у складі терміносистеми юридичної мови. Окрему частину в ній складають терміни, які відносять до латинізмів. Такі інтернаціоналізми мають місце практично в кожній європейській мові серед юридичної термінології. Отже не є виключенням британська англійська мова, а також американська англійська мова, які містять юридичні інтернаціоналізми, про що свідчать результати нашого дослідження стосовно лексичних значень термінів та терміносистем, спільних коренів, аналогічних випадків вживання при порівняльному аналізі двомовних спеціалізованих словників юридичних термінів. Специфіка цих юридичних термінів визначає важливість їх точного та влучного застосування, яке полягає не лише у вживанні цих термінів самостійно, але й в системності функціонування такого явища, як право. Полегшенню розуміння юридичних термінів та їх активному вживанню в правовій сфері сприяють в першу чергу латинізми та досягнення сучасної юрислінгвістики.

Список використаних джерел:

1. Дихта Н.М. Договір доручення за римським приватним правом та його рецеція у сучасному цивільному законодавстві України: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03. Одеса, 2018. 20 с. С.8

2. Головченко В. Взаємовідносини між Австрією та Україною як фактор правової акультурації // Право України. -

1997. - N 3 - С. 78.

3. Станік С.Р. Динаміка правової культури. Автореф. дис...канд.юрид.наук. - Одеса, 1999. - 19 с.- С. 8.

4. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права (Теоретичні та історико-правові аспекти): Дис. ...докт. юрид.наук. - Одеса, 1997.- С. 47.

5. Новий тлумачний словник української мови. У 4 т. - Т.3. - К.: Аконіт, 1998. - 928 с.

6. Харитонов Є. О. Питання рецепції римського права у працях романістів Новоросійського університету // Юридична освіта і правова держава: Зб. наук. праць.-Одеса: 1997. - С. 18 - 23.

7. Харитонов Є. О. Рецепція римського приватного права (теоретичні та історико-правові аспекти).- Одеса: 1997.- С.25 - 46.;

8. Харитонов Є. Рецепція римського права як підґрунтя сучасної цивілістики //Вісник Академії прав. наук України. -

1998. - № 2.-С.104 - 111.

9. Тойнбі А. Дж. Дослідження історії'/ Пер. з англ. - К., 1998. - Т.1

10. Цвайгерт К., Кетц Х. Введення в порівняльне правознавствоу сфері приватного права. В 2-томах.-Т.1./ Пер. с нім. - М.: Міжнар. відносини, 1998. - 480 с. - С. 270.

11. Детально ці проблеми обговорювалися на конференції, присвяченій проблемам рецепції римського права, яка пройшла в Одеській національній юридичній академії у грудні 2001 р. Див.: Кривенко Ю.В. Конференція “Римське право і сучасність”// Суспільство. Держава. Право. Наук.-практ.журнал. Вип.2. Цивільне право. -Одеса: 2002. - С. 60. Див., також виданий за матеріалами цієї конференції збірник наукових праць: Актуальні проблеми держави і права. Вип. 13. - Одеса: 2002.- 221 с.

12. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 512 с. - С. 129

13. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Візантійський тип духовності і Україна //Проблеми політики. - 1999. - Вип.5. - С.249-254.

14. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права. - Одеса: Бахва, 1996. - 282 с.- С. 194.

15. Брагова А.М. Марк Туллий Цицерон об идеальном граждание и государстве: дис.... канд. истор. наук. М., 2005. 208 с. Cicero Marcus Tullius. Marci Tulli Ciceronis scripta quae manserunt omnia. Ed. Giomini. Leipzig, 1975.

16. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права. Навчальний посібник. К.:Юрінком Інтер, 2000. 237с. С.177

17. Підопригора О.А. Римське приватне право. К.:Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2001. 440с. С. 314.

18. Дихта Н.М. Фідуціарний договір у римському приватному праві. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. О. : Юрид. л-ра. 2007. Вип. 33. С. 201-206. С. 204

19. Казанцев Л. Свободное представительство в римском гражданском прав: монография. Киев: Университетск. тип., 1884. 120 с. С. 8.

20. Сєвєрова О. С. Представництво за римським правом. Юридический вестник. 2000. № 4. С. 112-115.

21. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 77 - VIII / Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49. Ст. 1.

22. Авакова О.В. Формирование и фунционирование английской юридической терминологии в процессе становления государства и права в Англии: дис.. канд. филол. наук. М., 2006. 200 с.

23. Англо-український словник юридичних термінів / за заг. ред. проф. С. В. Ківалова, доц. Ю. В. Юлінецької; МОН України, НУ ОЮА. Одеса: Юридична література, 2018. 548 с.

24. Бесараб Т.П., Павлюк М.М. Особливості перекладу юридичної термінології США та Великобританії. Актуальні проблеми загальної та професійної освіти. Харків, 2009. С.421-437. С. 426

25. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана. Т.6: Т-Я. 2004. 768 с. С.27.

26. Теорія держави і права: Підручник/ Скакун О.Ф. Х.: Консул, 2005. 656 с.

27. Русакова А.В. Лингвистическая модель двуязычного электронного текстоориентированного словаря юридических терминов: автореферат : автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.21. Тюмень, 2008. 20 с.

28. Simpson A.W.B. The Common Law and Legal Theory // Oxford Essays in Jurisprudence / A.W. B. Simpson. - Oxford : Clarendon Press, 1973. - 432 p.

29. ABBYY Lingvo-Online [ Електронний ресурс] : онлайн словник // ABBYY Lingvo-Online. - Режим доступу : http://www. lingvoonline. com.ua.

30. Giffs S. H. Barron's Law Dictionary. New York : Barron's Educational Series, 2010. 640 p.

31. Смирницький Д. Ф. Семантико-стилістичні аспекти функціонування юридичної термінології в економічному тексті. Іноземномовний текст за фахом: лінгводидактичні аспекти. Львів: Світ, 1998. С. 136 -141.

Размещено на Allbest.ru