Аналіз соціальних аспектів державного управління на рівні району в контексті реформи агропромислового комплексу

Районні спеціалісти і представники органів влади бачать ті ж соціальні проблеми.

У ході дослідження також було виявлено недостатню економічну, правову і політичну грамотність сільського населення. Сільські жителі практично не мають доступу до юридичних консультацій, що, безумовно, позначається на їх поінформованості щодо своїх прав і пільг, які вини могли б одержувати. Люди не встигають слідкувати за змінами у суспільстві, їм бракує інформації про нормативно-правові документи, рішення, що приймаються Урядом, нові тенденції, і віяння в економіці.

У сучасних складних економічних умовах за неприбуткової діяльності більшості колективних сільськогосподарських підприємств та при відсутності вільних робочих місць, скорочення чисельності працівників в знов створених сільгосппідприємствах, за рахунок нерентабельності галузей тваринництва їх повного або часткового закриття, основною сферою прикладання праці і джерелом доходів для більшості сільських сімей, стали особисті підсобні господарства. Вони набули важливого соціально-економічного значення, оскільки перетворилися, для селян у найважливішу складову способу їх життя, зайнятості і формування сімейного бюджету.

Це викликано також реструктуризацією аграрного сектора економіки України, зміною земельних, майнових та трудових відносин, законодавчими актами Верховної Ради та постановами Кабінету Міністрів України, Указами Президента України щодо збільшення розмірів земельних ділянок і скасування обмежень на ведення присадибного господарства.

У червні 2002 року Київським міжнародним інститутом соціології у співробітництві з Міністерством з питань міжнародного розвитку Великобританії було проведене соціологічне дослідження " Рівень життя населення України в сільській місцевості " [46,с.3-15].

Дослідження проводилося методом формалізованого інтерв'ю. Польовий етап проходив з 5 по 22 червня 2002 року в 70 населених пунктах Київської, Донецької і Одеської областей. Проведено 1565 інтерв'юю.

Мета дослідження полягала у вивченні рівня життя сільських домогосподарств.

Кількість обстежених домогосподарств у Волноваському районі Донецької області: Дмитрівська сільська рада - 29, Єгорівська сільська рада - ЗО, Свободненська сільська рада - 15, Рівнопільськасільська рада - 14.

Короткий виклад основних результатів:

Середньодушовий доход 10% найбільш забезпечених домогосподарств перевищує доход 10% найбідніших у 17 разів.

Понад половину сукупних грошових витрат складають витрати на харчування.

Споживання продуктів харчування в грошовому вираженні тільки на 50% формується за рахунок куплених продуктів, 46% складають продукти, самостійно вироблені в підсобному господарстві, 4% отримані безкоштовно в процесі міжгосподарського обміну.

Влітку 2002 року малозабезпеченими були 67% сільських домогосподарств з них 31% - бідні, 12% - вкрай злиденні.

Найбільш вразливі є сім'ї з дітьми, а також самотні пенсіонери старші 80 років.

20% становлять сім'ї, де хоча б один із членів є безробітним. Частка бідних серед домогосподарств з безробітними - 48-%.

В ході опитування була досліджена потреба селян у послугах дорадчих служб. У наданні юридичних порад 71% опитаних, понад 50% надання порад щодо тваринництва, рослинництва.

Підсумовуючи вищесказане слід відмітити, що в сільській місцевості склалася складна соціальна ситуація. Село з різних причин стало більш " старішим " тобто велику частку сільського населення складають люди похилого віку, які потребують соціальної підтримки. Знижується кількість людей працездатного віку зайнятих у виробничий сфері сільського господарства, за рахунок вживання новоствореними сільськогосподарськими підприємствами нових технологій і спрямування діяльності на зниження собівартості. Також така галузь, як тваринництво скорочується і в деяких господарствах від неї зовсім відмовились, як від збиткової, що привело до вивільнення робочої сили. Орендна плата за надані в оренду земельні і майнові паї надто низька для того, щоб задовольнити потреби селян без пошуку додаткових доходів. Значна частина доходів селян складається з розвитку особистих підсобних господарств. Але відсутність інформації про новітні технології ведення особистих господарств і коштів на їх розширення, залишає їх доходність на невисокому рівні.

На сучасному етапі реформування АПК виникла нагальна потреба вжиття з боку місцевих органів державного управління заходів, спрямованих на покращення стану зайнятості сільського населення і додаткових заходів щодо соціального захисту непрацездатного сільського населення.

Розділ 2. Виявлення шляхів і наявного досвіду державного управління в розв'язанні соціальних проблем сільських територій

2.1 Створення дорадчих служб та впровадження третейських судів

Стратегічним пріоритетом соціального й економічного розвитку України є підвищення рівня продовольчої безпеки держави на основі нарощування виробництва продуктів харчування, поліпшення їхньої якості і збалансованості за поживними елементами, а також забезпечення більшої доступності кожної людини до продовольчих ресурсів для здорового харчування. Вирішення цих життєво важливих завдань залежить передовсім, як зазначено в посланні Президента України до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки" [37,с.З-4], від послідовного здійснення активної аграрної політики, спрямованої на швидке подолання кризових процесів, забезпечення необхідної адаптації підприємств АПК до умов ринкової кон'юнктури, зміцнення їх фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з ефективним експортоспроможним сільським господарством " [37,с.З-4].

Практика засвідчує, що однією з суттєвих причин гальмування процесів реформування в сільському господарстві є відсутність на місцях конкретних державних виконавчих структур, які б безпосередньо займалися процесами послідовного реформування сільського господарства. Новостворені господарства зіткнулися з проблемами функціонування в ринковому середовищі.

Постала нагальна потреба навчити вітчизняного товаровиробника активно брати участь і ініціювати створення подібних ринкових інституцій, уміти ефективно функціонувати в створеному ринковому середовищі. Крім того, надавати інформаційно-консультаційну допомогу товаровиробнику з метою прибуткового ведення господарства.

Це завдання сформульовано в Указі Президента України "Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сектора економіки " від 21 лютого 2002 року №170/2002 [17]: " Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям: вжити заходів щодо розвитку у сільській місцевості мережі організацій, що надаватимуть консультативні, інформаційні, правові послуги тощо виробникам сільськогосподарської продукції " [17].

З метою реалізації державної політики у сфері реформування сільського господарства, реструктуризації сільськогосподарських підприємств, створених внаслідок реформування, та їхньої підтримки, створення й розбудови мережі сільськогосподарських дорадчих служб в Міністерстві аграрної політики України створено департамент реформування сільського господарства, до структури якого входять: управління стратегії та методології аграрної реформи, управління реформування і реструктуризації сільськогосподарських підприємств, управління координації діяльності сільськогосподарських дорадчих служб.

За дорученням Кабінету Міністрів України Міністерство аграрної політики України пропонувало обласним державним адміністраціям створити в структурі головних управлінь сільського господарства і продовольства центри реформування сільського господарства, а на районному рівні - відділи реформування сільського господарства, які мають виконувати функції державного управління в галузях агропромислового виробництва щодо реформування земельних і майнових відносин, організації нових форм господарювання, розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури, моніторингу і прогнозування соціально-економічних наслідків аграрної реформи, становлення і розвитку сільськогосподарських дорадчих служб.

Нині триває процес реформування обласних органів управління сільського господарства і тому центри реформування сільського господарства створено в 17 областях. Дуже повільно створюються відділи реформування сільського господарства на рівні районів.

Важко керувати процесами, що відбуваються в сільському господарстві за відсутності структур, котрі, з одного боку, допомагали б консультувати й підтримувати сільських товаровиробників, а з іншого - сприяли б державі в реалізації державної політики в аграрному секторі економіки, надаючи суспільне корисні послуги. Ще один аспект доцільності розвитку сільськогосподарських дорадчих служб - проблема поширення науково-технічної інформації, впровадження прогресивних наукових розробок і передових технологій. Відсутність таких структур на рівні районів обмежує доступ сільгосптоваровиробників до цих консультацій.

У період аграрної реформи з'явилося чимало новостворених фермерських та інших типів господарств, які очолили хоч й енергійні, але малокваліфіковані особи. Приєднанням земельних паїв розширилися особисті підсобні господарства. Крім негараздів із забезпеченням технікою, насіннєвим матеріалом, іншим ресурсним забезпеченням їм доводиться оволодівати новими технологічними знаннями, організацією виробництва, маркетингом іншими важливими питаннями ефективного господарювання самотужки.

Ці труднощі можна подолати, створивши мережу сільськогосподарських дорадчих служб, місія, яких - сприяти прибутковому розвиткові сільськогосподарського сектора економіки шляхом консультаційної підтримки, навчання й надання послуг в організації виробництва сільгосптоваровиробникам різних форм господарювання.

Прикладами успішного функціонування сільських дорадчих служб є:

- Львівська аграрна дорадча служба (ЛАДС),створена за підтримки програми Європейського Союзу ТАСІS;

- "Донецькагроконсалт" в Донецькій області, "Консалтагро" в Одеській області, що функціонують за підтримки проектів технічної допомоги Міністерства Великобританії у справах міжнародного розвитку;

- Центр навчання та підтримки приватних сільгоспвиробників у Вінницькій області, створений у Вінницькому державному аграрному університеті за підтримки Агенції міжнародного розвитку США.

Перші кроки в реформуванні аграрного сектора Донецька область зробила ще в 1995 році. Тоді в область за підтримки британського уряду прийшла група людей під егідою Міжнародної Фінансової Корпорації, котра мала чималий досвід втілення проектів технічної допомоги в країнах світу. Проект приватизації землі і реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств розробляли й реалізовували на основі Угоди між обласною державною адміністрацією і МФК, на принципі добровільності й демократичного вибору. Був розроблений і затверджений Обласною радою "Порядок реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств області", яким було визначено механізм реорганізації КСП, процедуру розподілу землі й майна, порядок їхнього подальшого використання. Після завершення проекту МФК роботу продовжив, започаткований облдержадміністрацією в 1998 році координаційний центр " ДАР", який надавав консультаційну і технічну допомогу щодо реформування сільськогосподарських підприємств, підтримував їхню діяльність. Облдержадміністрація щороку виділяла бюджетні кошти. Центр також одержував фінансову підтримку британського фонду "Ноу-Хау ".

Усе це мало позитивні наслідки. З 1995 до 1999 року було розпайовано 1,3 млн гектарів землі в 414 господарствах і понад 200 працівникам видано сертифікати на право володіння земельною часткою. Реорганізовано понад 20% КСП. Реформуванням було охоплено близько 42 тис членів КСП (35). Проект приватизації КСП, що працював в області, створений на його базі координаційний центр " ДАР " надали неоцінені послуги області. Цей проект заклав по суті базу для подальших перетворень в аграрному секторі області, що почали реалізовуватися після ухвалення Указу Президента України "Про негайні заходи по прискоренню реформування аграрного сектора економіки".

У 1998 році був підписаний меморандум про взаємовідносини між Донецькою облдержадміністрацією і Міністерством в справах міжнародного розвитку Великобританії, на основі якого в області стартував Проект підтримки і розвитку агро бізнесу. На базі цього проекту та координаційного центру "ДАР" і виник "Донецькагроконсалт".

Головним управлінням АПК і сільськогосподарською консультаційною службою "Донецькагроконсалт" виконується програма спільних дій з реалізації Указу. У рамках програми підготовлено методичні матеріали по реформуванню сільськогосподарських підприємств. Ведеться широка інформаційна і роз'яснювальна робота, ведуться кущові семінари в районах.

Нині спеціалісти центрального офісу і шести регіональних центрів " Донецькагроконсалту " надають консультаційні послуги за такими напрямами:

поглиблення відносин власності - допомога у оформленні переходу права власності на майно від менш ефективного власника до більш ефективного, у оформленні орендних відносин та інші;

юридичні послуги - з юридичного забезпечення діяльності клієнта, підготовки або юридичної експертизи договорів тощо;

економічні послуги - розрахунок валового доходу, бізнес-прогноз і бізнес-планування, агро маркетинг і тощо;

послуги з бухгалтерського обліку та оподаткування - централізоване ведення бухгалтерського і податкового обліку, консультації з нового плану рахунків у системі бухгалтерського обліку тощо;

послуги з технології і організації виробництва в рослинництві та тваринництві - збалансовані раціони харчування, технології вирощування нетрадиційних культур, ефективніше використання добрив, засобів захисту, вибору насіння та інше;

розробка й надання послуг, орієнтованих на власників особистих підсобних господарств;

допомога в створенні й активізації діяльності громадських організацій та ініціативних груп, які сприяють розвитку сільських територіальних громад тощо;

правове інформування населення про реалізацію їхніх громадянських прав;

створення моделі ефективного управління громадськими пасовищами;

третейський суд як альтернативна форма захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб

сприяння підвищенню рівня зайнятості сільського населення.

З початку 2002 року був відкритий Волноваський регіональний офіс "Донецькагроконсалт". За сприяння Волноваської рай держадміністрації були обрані дві пілотні сільські ради Дмитрівська і Єгорівська, з якими почалась співпраця регіонального офісу по роботі з сільськими громадами.

На даний час розроблена програма роботи і відповідно до неї один раз на місяць відбуваються виїздні консультаційні прийоми громадян спеціалістами агроконсалту за напрямками, які найбільш цікавлять громадян. Місцевими радами проведена робота щодо організації консультаційних інформаційних пунктів, в яких знаходяться інформаційні матеріали, нові законодавчі акти і роз'яснення до них. А також установлені інформаційні стенди, до яких мають вільний доступ всі громадяни.

Розроблені, спільно з виконавчими органами і фахівцями агроконсалту і затверджені сільськими радами " Програми розвитку соціальної сфери територіальних громад ".

Внаслідок надання регулярних роз'яснень фахівцями і юристами агроконсалту знизилась кількість звернень громадян з питань власності на землю та майно, а також інших юридичних питань.

Проводиться робота по залученню безробітних до само зайнятості та підвищенню доходів від підсобних господарств.

Проводяться семінари та засідання круглих столів по роз'ясненню широкому загалу сільських жителів їх прав і засобів їх захисту.

Поділ землі і майна спричинив чимало спорів і проблем. як вихід з цієї ситуації, а також більш швидкого розгляду таких справ, пропонується впровадження в кожному районі створити установи третейських судів.

За своєю сутністю, третейський суд є альтернативною формою захисту прав і інтересів громадян та юридичних осіб. Це "суд третьої особи", обраної самими учасниками спору, якій вони добровільно доручають право винесення рішення по своїй справі і попередньо зобов'язуються його виконати.

Оскільки третейські суди, на відміну від державних судів, не в такій мірі завантажені справами, то розгляд заяв тут виконується швидше (не більше одного Місяця) і є значно дешевшим, для сторін. При цьому головне завдання третейського суду полягає не тільки в суворому дотриманні букви закону, а і в скорішому припиненні ворожнечого ставлення між конфліктуючими сторонами.

Можливість розглядання спорів в третейському суді повинна бути передбачена у відповідному договорі між сторонами. Для того, щоб третейський суд прийняв справу до розгляду, необхідно подати позовну заяву загальної форми. При цьому сторони мають право на самостійний вибір як суддів, так і складу залучених в ході розгляду спору незалежних експертів.

В ТОВ "Донецькагроконсалт" постійно діє третейський суд. Він спеціалізується на розгляді майнових і господарчих спорів які виникають в аграрному секторі економіки. Питома вага конфліктних ситуацій, які розглядаються, припадає на проблеми, які виникають в ході реорганізації КСП. На даний час утворені представництва третейського суду в Старобішовському, Слов'янському, Красно армійському, Шахтарському і Волноваському районах Донецької області.

За час роботи третейського суду в ТОВ "Донецькагроконсалт" з листопаду 2000 року, до нього надійшло біля 700 звернень, в основному по майновим і земельним правовідносинам, більше 250 позовів від громадян і юридичних осіб. Порушено більше 70 справ; Винесено 79 рішень, з них 70 рішень вже виконано, в тому числі 49 рішень - про затвердження примирливих угод про добровільне виконання обов'язків [25]. Рішення третейського суду виносились з дотриманням всіх вимог законодавства, тому приводів для звернень з заявами або скаргами на його рішення в суди у співучасників спорів не виникало. На стадії звернення до третейського суду надано 564 юридичних консультацій сільським жителям і сільськогосподарським підприємствам з 11 районів і міст Донецької області [25,с.4].

Більшу частку заяв складають колективні заяви по відшкодуванню майна у колективних сільськогосподарських підприємств.

Враховуючи вищенаведений матеріал можна зробити висновки, що органи державного управління повинні вжити заходів, враховуючи досвід сільських консультаційних служб створити сприятливі умови для утворення подібних служб в кожному районі. Переваги роботи таких служб незаперечні. Наявність фахівців, особливо правознавців, які проводитимуть роз'яснювальну роботу щодо прав громадян, дозволить зменшити кількість спорів щодо майна, або інших прав громадян, та покращити стан правової грамотності населення. Також фахівці в сфері ведення бізнесу, бухгалтерського обліку, прибуткового ведення особистого господарства також конче необхідні, для покращення соціального середовища на селі.

Фінансування послуг консультаційних служб можливе через підтримку з боку донорів, державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок надання комерційних послуг клієнтам.

Впровадження діяльності третейських судів дозволить зменшити навантаження на державні суди і конфліктність між сторонами спорів.

Весь цей комплекс питань дає змогу покращити якість послуг держави, для сільського населення і посилити довіру громадян до влади.

2.2 Варіанти реформування соціальної сфери села

Головна мета реформування соціальної сфери села - збереження і забезпечення ефективного функціонування і подальшого розвитку сфери послуг у сільській місцевості, для задоволення потреб населення в соціально-культурних, житлово-комунальних і побутових послугах.

Визначимо основні напрямки реформування соціальної сфери - це такі напрямки:

передача соціальних об'єктів колективних і державних сільськогосподарських підприємств у комунальну, колективну, приватну власність;

вибір оптимальної моделі, організаційно правової форми підприємств і організацій невиробничого призначення;

пошук джерел, у тому числі позабюджетних, фінансування об'єктів соціальної сфери;

розробка механізму управління об'єктами соціальної сфери;

відновлення роботи не діючих об'єктів соціальної сфери;

забезпечення якісного надання послуг населенню.

Існує декілька варіантів реформування об'єктів соціальної сфери, що перебувають на балансі КСП:

передача у комунальну власність;

передача новоствореним підприємствам;

передача в оренду;

передача третім особам, шляхом продажу;

приватизація;

перепрофілювання;

закриття, списання.

Одним з варіантів розпорядження об'єктами соціальної сфери є передача їх у комунальну власність. Це найдоцільніший варіант передами об'єктів соціальної сфери тому, що він передбачає появу справжнього господаря соціальної сфери села - громади в особі сільради, яка за законом наділена правом приймати рішення від її імені та відповідальна за соціальний розвиток села.

Необхідність і порядок передачі обґрунтовані відповідними Указами Президента України, постановами Уряду, іншими нормативно-правовими документами, утому числі:

Указом Президента від 03.12.1999 року №1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" [9];

Указом Президента від 09.03.2000 року №398/2000 "Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств" [12];

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09 1996 року №1060 "Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності";

Недержавне підприємство може передати в комунальну власність такі об'єкти соціальної сфери:

освіти (дитячі садки і ясла, загальноосвітні школи);

охорони здоров'я (лікарні, фельдшерсько-акушерські пункти,пункти швидкої допомоги й інші, крім профілакторіїв і аптек);

соціальної допомоги (будинки-інтернати, для престарілих людей і дітей);

культосвітні (клуби, будинки культури, бібліотеки, музеї);

спорту (стадіони, спортзали);

житловий фонд;

газові мережі і газорозподільні пункти;

електромережі і трансформаторні підстанції;

телефонні мережі й АТС;

опалювальні котельні і теплотраси;

об'єкти водопостачання і водовідведення;

сільські дороги.

Об'єкти соціальної сфери передаються разом із технікою, транспортом, інструментом, іншими матеріалами, для їх обслуговування, майстернями, боксами і таке інше.

Передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, представник недержавного сільськогосподарського підприємства, майно якого підлягає передачі. Передача об'єктів здійснюється безкоштовно, без сплати ПДВ. Право власності на об'єкт передачі настає з дня підписання акта прийому-передачі.

Сільрада і підприємство повинні в двотижневий строк із дня затвердження акту сповістити про це в райфінвідділ, відділ держстатистики і податкову інспекцію.

Районна державна адміністрація в триденний строк із дня затвердження акту прийому-передачі об'єктів повідомляє про це в обласну державну адміністрацію та додає розрахунки потреби бюджетних коштів, необхідних для утримання об'єктів прийнятих у комунальну власність.

Сільська рада, яка прийняла в комунальну власність об'єкти соціальної сфери, вирішує питання про їх подальше використання. Тут можливі такі варіанти:

управління безпосередньо сільською радою (клуб, школа, ФАП);

приватизація з гарантією використання за цільовим призначенням;

використання, шляхом передачі в управління:

комунальному підприємству при сільській раді

спеціалізованим підприємствам (міжрайгазам, райсількомунгоспам, райавтодорама)

сільгосппідприємствам, господарським товариствам

передача в оренду бізнес структурам (будинки побуту, лазні, їдальні та інше)

Розглянемо ці варіанти.

Передача об'єктів на баланс комунального підприємства при сільраді.

Для обслуговування об'єктів соціальної сфери і надання комунальних послуг населенню при сільській раді рекомендується створювати господарське розрахункове комунальне підприємство, у статутний фонд якого рада вносить свої об'єкти соціальної сфери, а також устаткування, механізми і транспортні засоби для їх обслуговування, передані в комунальну власність громаді.

Підприємство створюється за рішенням сільської ради, його статут затверджується виконкомом ради і реєструється районною держадміністрацією. За статутом підприємство є державним комунальним, має статус юридичної особи, самостійний баланс, розрахунків та інші рахунки в установах банку, може отримувати кредити в національній та іноземній валюті.

Джерелами фінансування комунального підприємства можуть бути:

платежі за надання комунальних послуг від населення, підприємств і організацій на селі, сільської ради (квартплата, плата за тепло енергію. питне водопостачання).

прибутки від надання інших послуг населенню, підприємствам і організаціям (транспортних, за оренду і ремонт приміщень, виготовлення будматеріалів й інше);

амортизаційні відрахування від вартості основних фондів.

Підприємство може самостійно розпоряджатися отриманим прибутком і встановлювати додаткові пільги для своїх робітників. Підприємство реалізує свої послуги, вироби за цінами і тарифами, які встановлює самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України - за державними цінами і тарифами.

Як приклад, модна навести комунальне підприємство, створене при Луганській сільраді Артемівського району Донецької області [31]. У зв'язку з реорганізацією сільгосппідприємства, об'єкти соціальної сфери, що належали йому, були передані у комунальну власність Луганської громади. На сесії сільської ради були прийняті рішення:

створити при сільраді госпрозрахункове комунальне підприємство;

передати до його статутного фонду: житловий фонд (5500 кв. М.), приміщення будинку культури і дитячого садка, водопровід довжиною 12 км., котельню на чотири газові котли, устаткування й автотранспорт для обслуговування об'єктів соціальної сфери.

Сільрада, в межах своїх повноважень, звільнила це комунальне господарство від сплати комунального податку, податків на землю, транспортні засоби, надала йому в оренду на три роки ділянку ріллі площею 40 гектарів із земель запасу. Сільгосппродукція, що вирощується на орендованій землі, йде на покриття витрат підприємства.

Все це дозволило комунальному підприємству, незважаючи на систематичну заборгованість населення і сільради за надані послуги, забезпечувати питною водою і тепло енергією жителів села та об'єкти соціальної сфери.

Передача об'єктів спеціалізованим підприємствам і організаціям на праві повного господарського ведення або оперативного керування.

Такий варіант найдоцільніший у випадку передачі інженерної інфраструктури:

газопроводів - між рай газам (або рай газам);

ліній електропередач із підстанціями - районним електромережам (РЕМ);

АТС і телефонних мереж - районним вузлам зв'язку (РОЗ);

Автодоріг - рай автодорам;

Водопроводів - рай водоканалам або райсількомунгоспам;

Опалювальних котелень - рай тепломережам або райсількомунгоспам.

При цьому право власності громади на ці об'єкти зберігається.

Передача об'єктів в оренду.

Об'єкти соціальної сфери, які можуть функціонувати на комерційній основі (магазин, лазня, їдальня, кафе-бар, будинок побуту), вигідніше здавати в оренду фізичним або юридичним особам.

Передача об'єктів комунальної власності в оренду має такі позитивні аспекти:

орендна плата є додатковим джерелом надходжень коштів до місцевого бюджету. Ці фінансові ресурси можна спрямувати на соціальні потреби села;

орендарі підтримують об'єкти соціальної сфери, що до цього не використовувалися, в належному технічному стані;

створюються додаткові робочі місця, для сільських жителів;

збільшуються доходи місцевого бюджету за рахунок надходження місцевих податків і зборів.

Слід зазначити, що при оренді збиткових, мало рентабельних, а також соціальне значимих об'єктів, орендодавець (орган місцевого самоврядування) може надавати пільги щодо розміру орендної плати.

Приватизація об'єктів.

Приватизація об'єктів соціальної сфери здійснюється за умови гарантії подальшого використання об'єкта за цільовим призначенням - забезпечення громади послугами на рівні не нижче державних стандартів. Об'єкти, що мають загальнодержавне значення і фінансуються за рахунок бюджетних коштів (освіта, культура, фізкультура, наука і спорт), приватизації не підлягають.

Фінансування об'єктів соціальної сфери.

Фінансування об'єктів соціальної сфери є одним Із важливіших чинників, для надання будь якої соціальної послуги, а також визначає якість наданих соціальних послуг.

Основними джерелами фінансування об'єктів соціальної сфери є:

кошти державного і/або місцевих бюджетів;

кошти позабюджетних фондів;

кошти підприємств і організацій;

прибуток від надання платних послуг;

благодійні кошти;

позичкові кошти;

кошти від здачі земель резервного фонду і земель запасу в оренду та інші.

Органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові кошти. Ці кошти знаходяться на спеціальних рахунках в установах банків. Рішення про створення позабюджетних цільових коштів, приймається на сесії сільської ради, так само на сесії затверджуються положення про ці кошти і звіт про їх використання.

Підприємства, установи й організації, на балансі яких є об'єкти соціальної сфери, мають право надавати платні соціально-культурні послуги.

Постановами Кабінету Міністрів України затверджений Перелік платних послуг, які можуть надавати установи культури і мистецтва, охорони здоров'я, державні навчальні заклади та інші.

Благодійні кошти - це кошти, що надходять від фізичних і юридичних осіб, у тому числі й від благодійних фондів, для підтримки соціальних об'Єктів.

Сільська рада має можливість одержувати додаткове фінансування на утримання соціальної сфери села за рахунок, надання земель резервного фонду і земель запасу в оренду.

Передача соціальних об'єктів у комунальну власність ставить багато питань про можливі підходи до управління й експлуатації цих об'Єктів. Одне з таких питань виникає при передачі багатоквартирного житлового фонду на баланс сільських (селищних) рад. Можливим варіантом його вирішення може бути створення об'єднань співвласників багатоквартирного житлового фонду - кондомініумів.

Об'єднання створюється з метою управління й експлуатації будинку і його майна, утримання присадибної території. Воно може вирішувати й інші завдання. Об'єднання є юридичною особою, має розрахунковий рахунок у банку, печатку, інші реквізити. Створене об'єднання має ряд переваг:

поліпшення утримання будинку і забезпечення його збереженості;

ефективне використання платежів мешканців на утримання житлового будинку;

захист прав власників квартир і нежилих приміщень;

можливість поліпшення якості житла (газифікація, установка системи кондиціонування й автономного теплопостачання будинку і та інші);

можливість використання трудового внеску мешканців замість квартплати.

З ініціативою створення об'єднання можуть виступати мешканці приватизованих квартир, власник будинку сільрада, власники нежилих приміщень будинку.

В останні роки такі об'єднання співвласників багатоквартирних будинків набули значного поширення в Україні, головним чином у міській місцевості. Із збільшенням розміру квартирної плати мешканців і відповідно зменшенням частки витрат держави на утримання житла постають гостро питання раціонального використання коштів, що надходять від населення, й ефективного утримання житлових будинків.

Ефективність роботи по реформуванню соціальної сфери села залежить від того, наскільки якісно буде проведено роботу на початкових етапах.

На початкових етапах потрібно зібрати якомога повнішу інформацію про наявність, технічний та економічний стан цих об'єктів. Далі потрібно працювати по кожному об'єкту окремо. Керувати цією роботою повинні відповідні структури районних державних адміністрацій, а проводити виконавчі органи місцевих рад. Спираючись на вище викладені варіанти реформування об'єктів соціальної сфери та фінансування цих об'єктів в кожній сільській (селищній) раді потрібно провести роботу і прийняти відповідні рішення, для збереження цих об'єктів.

Також, для вирішення питань реформування соціальної сфери місцеві органи державного управління повинні сприяти залученню об'єктів малого підприємництва до розв'язання цих питань.

Основу регіональних інтересів складає потреба в забезпеченні найкращих соціальних умов життя населення, що безпосередньо пов'язано з господарським розвитком регіону. Його ефективне здійснення в умовах занепаду ресурсного потенціалу сільського господарства можливе тільки при використанні всього різноманіття інструменту розвитку сільських територій, яке пропонує практика країн з розвиненою ринковою економікою.

2.3 Напрямки вирішення проблем зайнятості і підвищення прибутків сільського населення

В умовах проведення аграрної реформи з виникненням нових форм власності на селі зростає роль дрібних і середніх товаровиробників. Але ведення підсобного господарства поки що не дозволяє селянам досягти навіть середнього рівня добробуту. Відбувається це головним чином, тому, що дрібні товаровиробники не в змозі поодинці ефективно розвивати свої господарства, боротися з численними конкурентами, їм важко збувати вирощену продукцію за прийнятними цінами. Разом з тим, така форма господарювання має великі можливості.

На сучасному етапі в зв'язку з ростом чисельності особистих підсобних господарств, як наслідків реформування АПК, з боку органів державного управління на місцях, повинні бути вжиті заходи щодо підвищення товарності і стійкого розвитку особистих селянських господарств.

Створенню умов і механізмів, для стійкого розвитку і підвищення товарності особистих селянських господарств можуть сприяти:

зміцнення правового статусу власників ОСГ і удосконалення їхніх взаємовідносин із сільгосппідприємствами:

укладання договорів оренди із сільгосппідприємствами;

організація третейських судів, для розв'язання земельних і майнових спорів;

забезпечення власників ОСГ земельними ділянками і поліпшення родючості ґрунтів;

збільшення граничного розміру земельних ділянок ОСГ за рахунок приєднання земельної частки;

надання в користування громадян ділянок із земель запасу, для організації колективних городів, пасовищ, сіножатей.

поліпшення доступу до ринків постачання матеріально-технічними ресурсами та збуту продукції:

формування маркетингових груп;

створення сільських сервісних кооперативів;

удосконалення взаємовідносин і розвиток інтеграційних зв'язків ОСГ із сільгосппідприємствами, фермерськими господарствами, переробними і торгівельними підприємствами, організаціями споживчої кооперації, підприємцями;

залучення власників ОСГ до виконання замовлень місцевих органів влади на продовольче забезпечення соціальних установ.

формування механізмів фінансового забезпечення:

мобілізація власних коштів населення для створення само відновлювального фонду мікрокредитування;

створення в районах фондів підтримки підприємництва;

кредитування ОСГ сільгосппідприємствами, фермерськими господарствами (товарний кредит);

кредитування ОСГ існуючими кредитними спілками;

створення нових кредитних спілок, або філій існуючих;

фінансування ОСГ із коштів бюджету.

інформаційно-консультаційне обслуговування власників ОСГ:

інформаційне забезпечення і надання консультацій;

проведення навчальних семінарів;

проведення демонстраційної діяльності на базі ОСГ.

організаційне забезпечення розвитку ОСГ:

пошук та реалізація ефективних і високоприбуткових видів господарської діяльності;

сприяння у підготовці правових документів, техніко-економічних обґрунтувань, бізнес-планів тощо.

Один з можливих шляхів підвищення ефективності особистих селянських господарств - це їх кооперація з іншими сільгосптоваровиробниками і підприємствами переробки уберігання і збуту.

Існує два типи кооперативів - виробничій та обслуговуючий. Виробничий кооператив - це юридична особа, утворена фізичними особами (сільгосптоваровиробниками) для спільного виробництва продукції на засадах обов'язкової трудової участі в процесі виробництва. Обслуговуючий кооператив створюється, для надання послуг переважно своїм членам. При цьому кожний його член самостійно веде своє господарство, одержуючи від кооперативу послуги, необхідні для досягнення кращих результатів діяльності. Основна особливість обслуговуючих кооперативів полягає в тому, що вони не ставлять перед собою мети одержання прибутку, а є засобом економічного захисту і самодопомоги своїх членів. У залежності від виду діяльності обслуговуючі кооперативи підрозділяються на заготівельно-збутові, постачальницькі, переробні, сервісні та інші.

Діяльність обслуговуючого кооперативу базується на таких принципах:

послуги надаються переважно своїм членам (згідно з Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" дозволяється надавати послуги Іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% від загального обороту кооперативу);

послуги надаються з метою скорочення витрат і підвищення прибутків членів кооперативу;

члени кооперативу є одночасно його власниками і клієнтами;

члени беруть на себе зобов'язання користуватися послугами кооперативу і дотримуються їх;

кооператив має неприбуткову основу;

суми перевищення прибутків кооперативу над його витратами розподіляються між членами пропорційно обсягам користування послугами, а не розмірами паю;

демократичність управління і контроль за принципом " один член - один голос ";

робота представницьких органів кооперативу на громадських засадах;

дотримання членами вимог Статуту і Правил внутрішнього розпорядку кооперативу.

Відповідно до Указу Президента від 06.06.2000 року №767/2000 "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" [14], із метою прискорення формування ринкової інфраструктури, створення умов для надійного ресурсного забезпечення виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції місцеві державні адміністрації повинні забезпечити створення в сільських населених пунктах мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Як приклад успішної діяльності обслуговуючого кооперативу, створеного за підтримки "Донецькагроконсалту", можна навести "Рай городець" [31]. Він почав діяти в селищі. Рай городок Словенського району Донецької області в червні 2001 року. Засновники кооперативу - власники особистих селянських господарств. Основна спеціалізація його діяльності -заготівельно-збутова. Зокрема, кооператив надає допомогу своїм членам у постачанні комбікормів і птахомолодняка та в реалізації готової продукції.

Практика роботи "Рай городця " підтверджує, що за умови кооперації істотно скорочуються витрати на транспорт, ветеринарне обслуговування, дешевше обходиться закупівля кормів і молодняку, швидше і вигідніше можна реалізувати продукцію, оскільки заявляється можливість сформувати значну товарну партію, якою можна зацікавити серйозного оптового покупця.

Альтернативним варіантом кооперації власників особистих селянських господарств є створення маркетингових груп.

Маркетингова група - це неформальне об'єднання дрібних і середніх товаровиробників із метою вирішення питань постачання матеріально-технічних ресурсів і збуту виробленої продукції одного виду. Треба визначити. що така модель дозволяє розширити можливості забезпечення само зайнятості населення, створити додаткові робочі місця.

Як показує аналіз вивчення проблеми безробіття, загрозу безробіття відчуває кожний третій робітник сільського господарства, кожний другий робітник громадського харчування, побутового обслуговування, соціального захисту на селі. Велика частина працюючих сільських жителів зайнята в аграрному виробництві, де оплата праці залишається дуже низькою. Крім того, багато новоутворених сільськогосподарських підприємств виявилися неплатоспроможними і мають величезні заборгованості по заробітній платі. Ситуація з її виплатою залишається достатньо складною.

В наслідок цього, з одного боку, відбувається масовий відтік найбільш кваліфікованої, підприємницької частини трудових ресурсів із виробничого аграрного сектора в комерційні та посередницькі структури. З іншого боку - на селі йде масове наростання безробіття, згортаються різноманітні підсобні промисли, закриваються численні промислові цехи, побутові комбінати. Через це економічна активність населення перемістилася в особисті підсобні господарства. Проте існує ряд проблем, що гальмують їх розвиток: високий вміст ручної праці, застосування старих високо витратних технологій й інше. Все це, безумовно, веде до зниження реальних прибутків населення. Тому більшість сільських жителів мають середньодушові доходи нижче розміру прожиткового мінімуму.

Стає очевидним, що вирішення проблеми бідності є основною. для вирішення інших соціальних проблем села. Тому, одним із пріоритетних напрямків роботи місцевих органів влади є сприяння в забезпеченні зайнятості сільського населення, розвитку малого бізнесу і підприємництва.

Передбачається цілий комплекс заходів, які спрямовані на вирішення завдань: навчання безробітних; розробку й апробацію різних моделей зайнятості та само зайнятості, адаптованих до сільської місцевості; створення бізнес інкубатора і структур, що надають підтримку розвитку підприємництва. Тому, органам державного управління, службою зайнятості та незалежним консультаційним службам разом потрібно здійснити розробку навчальних програм по розвитку малого бізнесу і підприємництва, створювати добре обладнані і укомплектовані кваліфікованими кадрами бізнес інкубатори, які діятимуть, орієнтуючись на ринок і виконуючи його замовлення.

Звісно, що специфіка сільської місцевості полягає в обмеженості сфер докладання праці поза сільським господарством. І робота по розробці моделей зайнятості буде спрямована в основній масі в агро бізнес. Але можна розробляти програми по навчанню і залученню до інших видів несільськогосподарської діяльності, розвитку народних промислів, ремонту сільськогосподарської і іншої техніки, будинків, розвитку інформаційної техніки, утворення мереж місцевого радіо і телебачення.

Для розробки таких програм потрібно пройти декілька етапів і на початковому, перше за все, провести опитування серед незайнятого населення про напрямки в, яких вони б хотіли проходити навчання. Потрібно впроваджувати 8АУОТ- аналіз на кожній території, в результаті такого аналізу, з врахуванням можливостей кожної території розробляти програми зайнятості.

Потрібно проводити роз'яснювальні семінари, засідання круглих столів, з залученням фахівців з органів виконавчої влади, центрів зайнятості, малого бізнесу, недержавних дорадчих служб, для того, щоб демонструвати незайнятому населенню різноманітні напрямки зайнятості і само зайнятості. Нові види бізнесу.

На рівні району потрібно вивчити можливості створення регіональних центрів фахової освіти. Наприклад на базі освітніх закладів, в тому числі і загальноосвітніх шкіл, ПТУ, підприємств, щоб на території району була створена ціла мережа, за територіальним принципом і з якомога більшою кількістю професій.

Для впровадження таких програм потрібно вивчити можливості і скласти план залучення ресурсів, як людських, так і фінансових. Це дасть змогу реально оцінити становище і змогу його реально виправити на краще, в кожному конкретному регіоні і громаді. Треба врахувати всі наявні можливості залучення інвестицій, як бюджетних коштів (державний і місцеві бюджети), донорських коштів, коштів від державних і іноземних благодійних та громадських фондів, мікрокредитування і інші.

Слід відмітити, що постає нагальна потреба в подоланні інертності сільських жителів, підвищенні їх соціальної активності, подоланні установок на пасивне чекання. Тому, зусилля потрібно спрямувати, у першу чергу, на пошук ініціативних людей, неформальних лідерів, спроможних організувати і повести за собою селян.

Потрібне максимальне сприяння з боку місцевих органів державного управління в створені місцевих громадських організацій. Основні завдання цих організацій - вирішення соціальних проблем сільської громади, пошук внутрішніх ресурсів, для їх розв'язання, залучення до своєї діяльності Іншої частини жителів. Своїм особистим прикладом вони пробуджуватимуть активність населення.

Підсумовуючи вищенаведений матеріал, можна зробити такі висновки.

Для вирішення проблем зайнятості, подолання бідності і підвищення прибутків сільського населення, з боку органів державного управління на місцях, потрібно максимальне сприяння створенню умов і механізмів підвищення прибутковості особистих селянських господарств. Створити власну, або залучити недержавну дорадчу службу, для надання знань і навичок власникам ОСГ, для вивчення методів прибуткового ведення особистого селянського господарства.

Сприяти і керувати процесами утворення маркетингових груп, сільських сервісних обслуговуючих кооперативів і інших видів кооперації, для поліпшення доступу до ринків постачання матеріально-технічних ресурсів і збуту виробленої продукції.

Сприяти залученню незайнятого сільського населення в несільськогосподарські види діяльності, в сферу обслуговування, народні промисли, сферу відпочинку і таке інше.

Створювати мережі фахової освіти, для школярів і дорослого населення, шляхом утворення регіональних навчальних центрів. Залучати, для роботи цих центрів наявних фахівців і матеріально-технічну базу, бюджетні і позабюджетні кошти.

Сприяти утворенню громадських організацій в середині територіальних громад і підвищенню активності сільського населення у вирішенні місцевих проблем.

Сприяти залученню державних і іноземних фондів, для фінансування соціальних програм на селі, шляхом надання грандів сільським громадським організаціям.

Висновки

Проаналізувавши соціальні наслідки реформування агропромислового комплексу України, ми можемо констатувати, що з'явились нові соціальні умови життя на селі з цілим набором різноманітних проблем. По-перше, з'явились власники землі і майна, їх кількість дуже велика, а правова грамотність у більшості випадків дуже низька. Тому, заявляється нагальна необхідність, вжити заходів, з боку місцевих органів державного управління щодо підвищення рівня правових знань сільського населення та покращення надання юридичних послуг.

По-друге, виникла проблема реформування і утримання об'єктів соціальної сфери села.

По-третє, в зв'язку з реформуванням аграрного сектору економіки різко погіршився стан зайнятості сільського населення і демографічна ситуація на селі.

Всі ці зміни супроводжуються відсутністю реальних, економіко-правових важелів управління та низькою активністю населення і навіть байдужістю до змін, які проходять в сільській місцевості.

Виникли реальні проблеми державного управління в ході реформування АПК, в зв'язку з відсутністю форм проведення правової освіти серед громадян, учасників реформ, відсутністю фінансування з державного бюджету соціальної сфери і відсутністю в органах місцевого самоврядування структур по утриманню і експлуатації цих об'єктів, а також досвіду утримання і фахівців.

Великою проблемою постала зайнятість сільського населення. В зв'язку з появою нових форм власності і створенням нових сільгосппідприємств, здійснюється скорочення робочих місць і росте безробіття на селі. Здійснюється також відтік кваліфікованих кадрів і погіршується склад досвідчених фахівців, відбувається міграція працездатного населення до міст. А до села навпаки прибуває населення похилого віку, яке має змогу придбати більш дешеве житло на селі, але потребує соціального захисту.

Подібні проблеми існують в масштабах всієї держави і потребують негайного вирішення.

В даній роботі проведено аналіз стану роботи органів державного управління і вивчення досвіду недержавних структур, які можуть надавати дорадчі послуги, для подолання існуючих проблем, проведено пошук шляхів подолання кризового стану на селі.

Аналіз показав, що на даному етапі має місце відсутність системи освітньої роботи, по наданню правових знань населенню, а також система надання юридичних послуг діє дуже повільно і неспроможна збільшити швидкість розгляду справ у, зв'язку з їх великою кількістю. На даному етапі реформування АГЖ відбувається створення на районному рівні відділів реформування сільського господарства. Але цей процес відбувається дуже повільно і охоплює в основному тільки створені нові сільськогосподарські підприємства. Тому, пропонується органам державного управління на місцях, використовувати досвід недержавних дорадчих служб і сприяти створенню таких служб в кожному районі.

Створення сільських дорадчих служб, надасть змогу надавати консультації сільському населенню в галузях права, виробництва сільгосппродукції, використання нових технологій. Такі служби можуть надавати консультації як громадянам, так і власникам особистих селянських господарств, фермерам, фахівцям сільгосппідприємств і представникам державних органів влади у питаннях щодо реформування на селі. Для більш ефективнішого впровадження нових технологій, використовуються демонстраційні проекти. Люди більше довіряють тому, що бачили на власні очі і тим більше, коли успіху досягають їх знайомі.

Фінансування дорадчих служб може здійснюватись як, частково із державного і місцевих бюджетів, за рахунок коштів донорів, державних і недержавних фондів сприяння розвитку територій, так і за рахунок надання оплачуваних послуг. Тому зменшується бюджетне навантаження на реалізацію програм соціального захисту селян і наближає надання юридичних і інших послуг до селян.

Пропонується для покращення захисту прав власників майна і землі, впроваджувати створення відділків третейського суду. Такі третейські суди будуть поряд з державними і дозволять розвантажити завантаженість їх у розглядах справ, а також конфліктність і соціальну напруженість. Застосування альтернативних методів вирішення спорів спрощує процедуру розв'язання спорів, досягаючи більш швидкого та ефективного їх вирішення за допомогою кваліфікованих фахівців з мінімальними фінансовими витратами.

Аналіз стану соціальної сфери села в Україні і Донецькій області виявив її недостатній розвиток і необхідність її реформування. Невирішеність проблем соціальної сфери не дає можливості задовольнити потреби населення в соціально-культурних і побутових послугах і значно гальмує реформування АПК.

...