Запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан української державності супроводжується перехідним етапом у становленні господарської системи відносин, побудованих на принципах ліберальної економіки. Найважливішою умовою прогресивного розвитку ліберально-економічних ринкових відносин є створення відповідної нормативної бази, недосконалість якої на сьогодні призводить до вчинення протиправних діянь у фінансовій сфері. Результати порівняльного аналізу законодавства країн ЄС, США та України свідчать про недостатнє нормативно-правове забезпечення потреб протидії шахрайству в біржовій торгівлі в нашій країні. Останнім часом кримінологи також звертають увагу на нагальну необхідність інтенсифікації діяльності, спрямованої на запобігання злочинам у господарській сфері, які вийшли за межі національних економік та набули міжнародного масштабу. Саме вищезазначене зумовило вибір даної теми дослідження.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи вітчизняних кримінологів, фахівців з кримінального, міжнародного, господарського та фінансового права, роботи вчених, що вивчають проблемні питання, пов'язані з біржовою торгівлею, фінансовим ринком, інвестиційною діяльністю, особливостями використання офшорних юрисдикцій, а саме: Г.А. Аванесова, В.Б. Авер'янова, М.І. Ануфрієва, В.Г. Афанасьєва, Ю.Д. Блувштейна, Г.Н. Борзенкова, С.В. Бородина, Л.К. Воронової, В.В. Василевича, П.Т. Геги, А.А. Герцензона, В.В. Голіни, Д.І. Голосніченка, П.І. Гришаєва, Н.О. Гуторової, І.Н. Даньшина, О.М. Джужи, А.Ф. Зелінського, С.М. Іншакова, Н.К. Ісаєва, Р.А. Калюжного, І.І. Карпеця, Я.Ю. Кондратьєва, В.В. Копейчикова, М.Й. Коржанського, М.В. Костицького, М.П. Кучерявенка, Н.С. Кузнецової, Н.М. Мироненко, П.П. Михайленка, Н.Р. Нижник, Н.А. Саніахметової, В.Д. Сущенка, С.С. Чернявського, А.М. Яковлева, економістів Б.І. Альохіна, Р. Гільфердінга, Л.Н. Красавіної, Д.Л. Ушакова, Г.Н. Климка; західних учених А. Адамса, У. Альбрехта, Б. Вільямса, Е. Шамбоста, Дж. Сороса, З. Боді, К. Коттке, К.Р. Макконнелла, Р.Л. Міллера, Ч. Кіндлебергера та багатьох інших відомих юристів та економістів.

Проблемі запобігання шахрайству на фінансових ринках значною мірою присвячена робота Десятого конгресу ООН з питань ефективного попередження злочинності, що відбувся у Відні 10-17 квітня 2000 р., особливе місце в якому зайняла проблема шахрайства в біржовій торгівлі. На боротьбу з цим явищем безпосередньо спрямована Концепція запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку, затверджена рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 січня 2003 №21. Певною мірою проблематику боротьби з фінансовим шахрайством у біржовій торгівлі висвітлюють Джон Ф. Маршалл, Віпул К. Бансал, Р. Тьюлз, Т. Тьюлз, Е. Бредлі; серед російських науковців цій тематиці присвячено роботи В.А. Задерея, Н.Д. Бородюка, Ф.Н. Петрова, Т.А. Диканової. Також необхідно зазначити, що Державна Дума РФ здійснила масштабне розслідування причин та наслідків фінансової кризи 1997-98 рр., у результаті чого у Висновках Тимчасової комісії по розслідуванню причин, обставин і наслідків прийняття рішень Урядом і Центральним Банком Російської Федерації від 17 серпня 1998 р. про реструктуризацію державних короткострокових зобов'язань, девальвацію обмінного курсу рубля, введення мораторію на здійснення валютних операцій капітального характеру, особливе місце належить шахрайству як головному фактору, що стимулював цю фінансову кризу, висвітлено детермінанти кризи, обґрунтуванню суспільної небезпечності яких у дослідженні приділяється значна увага. На жаль, в Україні подібна робота не проводилась, а в науковій літературі проблема шахрайства в біржовій торгівлі представлена фрагментарно, зокрема в роботах В.О. Глушкова, Г.Н. Пастернака-Таранушенка, П.Д. Біленчука, С.Є. Еркєнова, А.В. Кофанова, В.М. Поповича, Л.М. Стрельбицької.

При відносно незначній питомій вазі (приблизно 0,1%) у загальній структурі злочинності України злочини на фінансовому ринку завдають великої матеріальної шкоди. Так, у 2003 р. без урахування показників інфляції вона становила понад 2,5 млн. гривень, що на 7,0% більше показників попереднього року, крім того у зазначеній сфері спостерігається тенденція до зростання кількості вчинених злочинів. У 2003 р. на фінансовому ринку України зареєстровано 510 злочинів проти 486 у 2002 р.

Крім того, результати аналізу висновків 300 експертів даної галузі, національного законодавства, офіційних статистичних даних, літературних джерел, вивчення матеріалів 237 кримінальних справ, пов'язаних з шахрайством на фінансовому ринку України, продемонстрували проблему складності запобігання маніпуляціям у біржовій торгівлі на підставі чинного законодавства та практичного досвіду, адже на сучасному етапі спеціальне дослідження на монографічному рівні з цих проблем ані в Україні, ані в СНД не проводилось.

Найбільшу увагу в питанні запобігання злочинам на фінансових ринках у біржовій торгівлі необхідно, на нашу думку, приділити проявам торгівлі на так званій інсайдерській інформації, під якою розуміють таку інформацію, що може вплинути на результати котирувань активів, після її публічного оголошення. І якщо в багатьох розвинутих країнах з ринковою економікою виникають лише питання координації цієї боротьби, то в Україні ще необхідно створювати відповідну правову базу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узгоджується з основними принципами Концепції функціонування і розвитку фондового ринку України, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р. №342/95, цілями та завданнями фондового ринку України, що визначені в Основних напрямах розвитку фондового ринку України на 2001-2005 рр., схвалених Указом Президента України від 26 березня 2001 р. №198, а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376, планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення організаційно-правових чинників системи запобігання шахрайству на фінансових ринках України в біржовій торгівлі.

Поставлена мета зумовлює вирішення таких теоретико-прикладних завдань:

- розкрити соціальну та правову сутність шахрайства на фінансових ринках у процесі здійснення біржової торгівлі;

- провести історико-правовий аналіз досвіду боротьби з шахрайством в Україні та світі;

- вивчити досвід протидії шахрайству на фінансових ринках у процесі здійснення біржової торгівлі в ЄС, США та на транснаціональному рівні;

- вивчити рівень, динаміку, структуру, характер, географію та ціну злочинності на фінансових ринках України і проаналізувати стан наукової розробки проблеми;

- визначити недоліки і фінансово-економічні проблеми, які виникають під час біржової торгівлі на фінансових ринках і сприяють здійсненню шахрайських маніпуляцій на транснаціональному рівні;

- визначити правові та економічні чинники, які є підґрунтям для існування шахрайства на фінансових ринках у біржовій торгівлі;

- вивчити особливості кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють злочини на фінансових ринках;

- запропонувати правові й організаційні заходи подальшого вдосконалення системи протидії шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі на національному рівні;

- визначити міжнародно-правові засади протидії шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі.

Об'єктом дослідження стали суспільні відносини, які виникли в сучасній економіко-правовій кон'юнктурі на фінансових ринках України в результаті вчинення шахрайства у біржовій торгівлі.

Предметом дослідження є кримінологічна характеристика та основні напрями запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження автором були використані сучасні методи наукового пізнання. Зокрема, історико-правовий метод було застосовано для дослідження історичного аспекту розвитку законодавства щодо протидії шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі. За допомогою методу порівняння діянням, що пов'язані з штучним коливанням котирувань на фінансових ринках, після вивчення детермінант, було дано кримінологічну оцінку та розкрито їх протиправну сутність.

Використовувалися методи статистичного аналізу, зокрема, при вивченні матеріалів 237 кримінальних справ про злочини, пов'язані з учиненням шахрайств з фінансовими ресурсами, емісією та обігом цінних паперів, протиправною діяльністю інвестиційних фондів, довірчих товариств та торговців цінними паперами в Україні. При цьому кримінальні справи були відібрані таким чином, що їх питома вага відображає структуру даного виду злочинів, що склалася останніми роками в Україні. Також за допомогою вищезазначених методів вивчались дані офіційної статистичної звітності, які дозволили з'ясувати динамічні зміни кількісно-якісної характеристики злочинності на фінансовому ринку України.

Метод опитування дозволив з'ясувати думку фахівців та експертів щодо сучасного стану запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі. Всього було опитано 300 практичних працівників Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.

Все це сприяло формуванню широкої емпіричної бази дослідження, яка забезпечує репрезентативність його висновків.

За допомогою аналізу норм чинного законодавства, проектів нормативних актів виявлено властиві їм недоліки, що дозволило сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у сфері запобігання шахрайству в біржовій торгівлі.

Завдяки методу системного аналізу здійснено комплексне дослідження шахрайства з фінансовими ресурсами у біржовій торгівлі із узгодженням усіх функціональних елементів та закономірностей.

Наукова новизна одержаних результатів. Робота є однією із перших, у якій на монографічному рівні обґрунтовано необхідність реформування законодавчої бази, що регулює суспільні відносини на фінансовому ринку в біржовій торгівлі України, та розроблені конкретні пропозиції щодо оптимізації чинного законодавства відповідно до сучасних вимог.

Найбільш важливими з числа теоретичних положень, висновків та практичних пропозицій, що сформульовані в дисертації та винесені на захист, є такі:

1. Доведено доцільність та необхідність спільних дій України та Ради Європи, спрямованих проти шахрайського маніпулювання котируваннями на фінансових ринках та розкрито можливості, які можуть з'явитися в разі:

- приєднання України до Конвенції Ради Європи “Про інсайдерську торгівлю з протоколом до Конвенції Ради Європи про інсайдерську торгівлю №130 від 1989 р.”

- врахування основних положень Директиви Ради ЄС 89/592/ЄЕС від 13 листопада 1989 р. щодо узгодження регулювання внутрішніх (інсайдерських) операцій, що сприятиме заснуванню спеціальних механізмів для вирішення по суті ситуацій, пов'язаних з цими діяннями, а також для координації протидії таким спробам на міжнародному рівні.

2. Обґрунтовано висновок про те, що чинну нормативно-правову базу України, яка регулює біржову торгівлю на її фінансових ринках, необхідно привести у відповідність до сучасних вимог, спрямованих на підвищення ефективності запобігання зловживанням на фінансових ринках України.

3. Обґрунтовано необхідність введення в модель організації запобігання шахрайству в біржовій торгівлі нового суб'єкта - спеціального підрозділу фінансової міліції при Міністерстві фінансів України, завданням якого буде запобігання зазначеним суспільно небезпечним діянням та взаємодія з органами інших країн, які наділені відповідною компетенцією в даній сфері.

4. Розроблено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до:

- статті 222 КК України, де пропонується уточнити диспозицію „шахрайство з фінансовими ресурсами” шляхом доповнення положення про те, що “шахрайством з фінансовими ресурсами також визнаються дії, спрямовані на незаконні маніпулювання котируваннями на фінансових ринках”;

- статті 231 КК України, в якій доцільно передбачити відповідальність не лише за незаконне отримання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, але й за діяння, пов'язані з торгівлею на інсайдерській інформації;

- статті 232 КК України, де необхідно передбачити не лише відповідальність за розголошення комерційної таємниці, але й за розголошення внутрішньої (не оголошеної публічно) інформації, що може вплинути на котирування на фінансових ринках;

- статті 28 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р., в якій до умов, за яких не допускається здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, слід додати положення про заборону протизаконного маніпулювання курсом цінних паперів та валют під час біржової торгівлі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розглянуті положення дають можливість поглибити рівень знань про запобігання шахрайству на фінансовому ринку України в біржовій торгівлі. Узагальнення та результати аналізу, які отримані в результаті дослідження, можуть бути використані:

а) для подальших наукових розробок у зазначеній галузі, особливо при усуненні прогалин у чинному законодавстві, що регулює запобігання шахрайству на фінансових ринках України;

б) при підготовці окремих законодавчих та інших нормативно-правових актів, що спрямовані на запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, протиправній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фінансових ринках;

в) у науково-дослідній діяльності, в навчальному процесі, при підготовці та проведенні відповідних лекцій та семінарів за темами, що стосуються кримінологічних аспектів запобігання злочинам, пов'язаним з біржовою торгівлею в рамках професійної, організованої, корупційної та економічної злочинності.

За результатами дослідження підготовлено та надіслано пропозиції щодо вдосконалення запобігання шахрайству в біржовій торгівлі до Комісії Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, а також до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, про що складено Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України Акт впровадження в наукову та практичну діяльність результатів наукового дослідження № 0619/15-5/5 від 02.07.2003 р. та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку - Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 17 липня 2003 р.

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які виносяться на захист, розроблені автором самостійно на підставі аналізу та узагальнення наукових джерел, опрацювання даних офіційної статистичної звітності та власного дослідження, матеріалів кримінальних справ. Усі висновки дисертації спираються на результати особистого дослідження автора та підтверджуються актами впровадження.

Апробація положень та результатів дослідження. Основні положення дисертації, практичні висновки та рекомендації обговорювалися на засіданні кафедри кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України. Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднено на VI Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків”, що відбулася в Українській академії зовнішньої торгівлі 30-31 травня 2003 р. (м. Київ), та засіданні Регіонального „круглого столу” “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування”, що відбувся в Хмельницькому інституті регіонального управління та права 21-22 лютого 2003 р. (м. Хмельницький).

Публікації. Основні висновки та положення сформульовані в дисертаційній роботі, опубліковані автором у п'яти наукових статтях, чотири з яких у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації будується відповідно до мети, завдань та предмета дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (199 найменувань) та додатка (9 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок, із яких основного тексту 176 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, висвітлюється ступінь її наукової розробленості, визначаються мета, завдання дослідження, формулюються наукова новизна, основні положення, які виносяться на захист, відображається теоретичне та науково-практичне значення дослідження, апробація результатів.

У першому розділі “Шахрайство на фінансових ринках у біржовій торгівлі. Його структура та місце в світовій злочинності”, що складається з трьох підрозділів, досліджуються основні історико-порівняльні та кримінально-правові засади, що стали базисом для сучасного розуміння шахрайства як феномена та його особливостей.

Перший підрозділ “Феномен шахрайства: історико-правовий аналіз українського та світового досвіду” являє собою розгорнутий юридичний аналіз шахрайства як явища, з'ясування його соціально-правової сутності, історичних тенденцій поступового вдосконалення поняття, а також порівняння дефініції шахрайства в різних країнах.

Вивчення процесу становлення феномена шахрайства дало можливість з'ясувати, що основними способами вчинення шахрайства за українським законодавством є обман або зловживання довірою, за допомогою яких злочинці заволодівають чужим майном або отримують право на нього. На нашу думку, ці способи є вичерпними тільки для традиційного розуміння шахрайства, але не достатніми для кваліфікації суспільно небезпечних діянь, пов'язаних з біржовою торгівлею. В Україні розрізняють близько десятка видів шахрайств, і законодавці постійно збільшують кількість способів учинення шахрайства.

У країнах ЄС та США термін “шахрайство” має більш широке тлумачення: шахрайськими визнаються практично всі дії, спрямовані на заволодіння майном чи протиправну зміну власника обманним шляхом.

В ЄС шахрайство визначають досить широко і до цього складу злочину включають не тільки умисні викривлення фактів, явно спрямовані на обман іншої особи, з метою заволодіння майном чи протиправну зміну власника, а й будь-які упущення або приховування, які завдали шкоди іншій стороні, або такі, що дали недобросовісну перевагу над іншими.

У США під шахрайством розуміють умисний обман, завдяки якому особа або особи були позбавлені грошей, майна чи інших переваг. Воно являє собою таке викривлення фактів, яке завдає жертві збитків, пов'язаних з цим обманом. При цьому в США виділяється понад півтора десятка способів учинення шахрайств.

Розвиток сучасного шахрайства на Заході, як і в нашій країні, характеризується перманентним виникненням нових схем, але серед загальних ознак цих злочинів є багато спільного. Як в Україні, так і в США та ЄС - шахрайство визначається як свідоме викривлення факту, значущого для угоди, за допомогою якого жертва, яка уклала цю угоду під впливом цього викривлення, позбулася майна або права на майно.

Специфічним видом шахрайства є шахрайство на фінансових ринках у біржовій торгівлі, під яким ми розуміємо дії, спрямовані на незаконне маніпулювання курсом цінних паперів або валют з метою отримання прибутку.

У другому підрозділі “Досвід боротьби з шахрайством на фінансових ринках у процесі здійснення біржової торгівлі в країнах ЄС, США та на транснаціональному рівні” автор вказує на наявність у законодавстві ЄС та США спеціальних норм, спрямованих на запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі.

Західні кримінологи об'єднують такі злочини в групу “інвестиційних схем”. До найвідоміших можна віднести так звані піраміди Понзі - схеми, що полягають в ошукуванні вкладників шляхом обіцянки виплат надзвичайно високих дивідендів, при цьому вони здійснюються не за рахунок отримання прибутків по інвестиціях, а за рахунок нових внесків. До інших видів “інвестиційних схем”, як було з'ясовано в ході вивчення спеціальної літератури та проведеного дослідження, необхідно віднести “фіктивний продаж” - багатократну купівлю та продаж одиниці цінних паперів з метою створення оманливої уяви активної торгівлі, корнери - спекулятивну ситуацію на ринку, при якій штучно завищена вартість активів, а також торгівлю на підставі інсайдерської інформації.

На жаль, усім вказаним діянням, що віднесені до так званих “інвестиційних схем”, в українському законодавстві достатньої уваги не приділено.

У підрозділі також розглядається специфічна ознака шахрайства на фінансових ринках - його транснаціональний характер. Знайшли подальший розвиток також думки багатьох учених кримінологів, які, виходячи з вищезазначеного, відносять дані злочини до таких, що завдають шкоди не тільки окремо взятій країні, а світовій економіці в цілому.

У третьому підрозділі “Кримінологічна характеристика шахрайства на сучасному фінансовому ринку в Україні” аналізується сучасний стан та результати практичної діяльності правоохоронних та судових органів.

Серед злочинів, які вчиняються на фінансовому ринку України, в результаті вивчення матеріалів 237 кримінальних справ (ст.ст. 199, 219, 222, 223, 234, 364, 368 КК України), нами були виділені такі, які за обов'язковими ознаками об'єктивної сторони безпосередньо чи опосередковано перебували в причинному зв'язку з настанням негативних наслідків у вигляді обманного заволодіння фінансовими активами, для чого їх було об'єднано в єдину групу злочинів, пов'язаних з учиненням шахрайства з фінансовими ресурсами, емісією та обігом цінних паперів, злочинною діяльністю інвестиційних фондів, довірчих товариств та торговців цінними паперами, що дало можливість з'ясувати основні злочинні тенденції фінансового ринку України.

Проведений автором аналіз стану викриття злочинів на фінансовому ринку України показав, що кримінологічна характеристика має ряд особливостей.

Так, у загальній структурі злочинності України питома вага злочинів на фінансовому ринку, як вже відмічалось, відносно незначна (0,089% у 2002 р., 0,101% у 2003 р.), хоча останніми роками спостерігається її зростання. Коефіцієнт даного виду злочинів порівняно з іншими видами злочинів незначний (0,98 злочину у 2002 р. та 1,06 злочину у 2003 р. на 100 тис. населення), але заподіяна матеріальна шкода сягає мільйонів гривень.

Найбільшу питому вагу (до 82,7%) серед злочинів, що вчиняються на фінансовому ринку України становить шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України), до другої групи (5,9%) належать порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК України). Наступні групи злочинів складають: (3,79%) одержання хабара (ст. 368 КК України), (2,95%) зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), (2,53%) виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів (ст. 199 КК України), (1,26%) незаконні дії щодо приватизаційних цінних паперів (ст. 234 КК України), (0,84%) доведення до банкрутства (ст. 219 КК України).

Таким чином, було з'ясовано, що в загальній структурі злочинності України питома вага злочинів на фінансовому ринку відносно незначна, але при цьому їх відрізняє високий рівень латентності.

Результати проведеного анкетування експертів та фахівців свідчать, що висока латентність діянь, пов'язаних з маніпуляціями на фінансових ринках, з одного боку, є результатом нерозуміння представниками правоохоронних органів їх суспільної небезпечності, що пов'язано з недостатньою кількістю фахівців (18,3% респондентів), з іншого - у зв'язку з відсутністю прямої вказівки про це в законі (70% респондентів). Решта респондентів назвали інші причини, з них 80% вважає, що зниження рівня латентності у цій сфері можливе за умов створення спеціального підрозділу фінансової міліції. Але, на нашу думку, висока латентність пов'язана переважно з недостатнім рівнем підготовки працівників органів, що здійснюють боротьбу з шахрайством на фінансових ринках. Тому, необхідно якомога швидше спрямувати зусилля ОВС та інших правоохоронних органів України на підготовку фахівців у цій галузі.