Запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі

Щодо територіальної поширеності кримінально-караних діянь, які вчиняються на фінансовому ринку України, найбільшу кількість злочинів, пов'язаних з обігом цінних паперів у 2003 р. викрито в м. Києві (27,0%), Житомирській (11,0%), Херсонській (10,0%), Одеській (9,0%), Дніпропетровській та Сумській (по 6,4%), Вінницькій, Волинській та Донецькій (по 6,0%), Луганській (5,9%), Черкаській (5,5%), Львівській, Тернопільській та Хмельницькій областях (по 5,3%). Запорізькій області, АР Крим та на Придніпровській залізниці (по 1,9%), Закарпатській та Чернівецькій областях (по 0,8%).

На основі аналізу наявної емпіричної бази автор дійшов висновку, що вона відображає особливості ринкової кон'юнктури в Україні, які притаманні процесам роздержавлення майна та приватизації. Але такий небезпечний в умовах глобалізації вид злочинів, як шахрайство на фінансових ринках у біржовій торгівлі, до останнього часу не був достатньо досліджений і потребував поглибленої розробки.

Розділ другий “Детермінанти, які призводять до становлення феномена шахрайства на фінансових ринках у біржовій торгівлі” складається з трьох підрозділів і визначає причини і умови шахрайства у біржовій торгівлі на світових фінансових ринках, що передували глобальній фінансовій кризі 1997-98 рр. та пов'язаній з нею фінансовій кризі в Україні у 1998 р., яка призвела до заборони Національним банком України визначення курсу національної валюти, шляхом котирування її на біржах, та припинення торгів на українській міжбанківській валютній біржі, де визначалась ринкова вартість гривні.

У першому підрозділі “Причини та умови виникнення шахрайства в біржовій торгівлі міжрегіонального масштабу” проведено історично-правовий аналіз детермінації шахрайства на фінансових ринках у біржовій торгівлі при проведенні арбітражу - виду діяльності, пов'язаному зі спекуляціями на різницях курсів фінансових інструментів на біржах однієї та кількох країн з використанням кредитних потенціалів банківських систем.

Окрім акцій та облігацій, найбільш привабливими для міжнародного арбітражу виявилися валюти. Валюти, а також сукупність усіх існуючих фінансових інструментів, які їх супроводжують, обрали предметом здійснення своїх операцій і фінансові шахраї.

Безпосереднє здійснення маніпуляцій проходить з використанням міжнародних спекулятивних капіталів за сценаріями класичних біржових махінацій - фінансових пірамід, корнерів, інсайдерської торгівлі, які в таких випадках здійснюються вже на транснаціональному рівні.

Серед причин виникнення шахрайства у біржовій торгівлі міжрегіонального масштабу автор виділяє:

- намагання країн-власниць “твердих”, але повільно девальвуючих валют надати їм статус світових та нав'язати в ролі грошей країнам зі "слабкими" валютами, за умов підтримки світовими фінансовими інститутами такими, як Міжнародний валютний фонд та Всесвітній банк;

- перманентне перебування країн-реципієнтів капіталу в стані віктимної ситуації, яка склалася як наслідок історичних чинників, розмежування світової економіки на провідні і залежні країни, відсутності необхідного законодавства, суспільної згоди, правильного керівництва та корупції за умов спекулятивного буму на фінансових ринках цих країн, а також при фінансуванні бюджетних дефіцитів та інших внутрішніх і зовнішніх зобов'язань за рахунок спекулятивного іноземного капіталу;

- висока прибутковість фінансових махінацій порівняно зі звичайною кредитно-борговою діяльністю в умовах можливості дешевого експорту з постраждалих країн сировинних ресурсів, ноу-хау, інтелектуального ресурсу, скуповування знецінених фінансових інструментів, вартість яких деякий час після курсових падінь грошових одиниць залишається заниженою;

- особливості, притаманні спекулятивним капіталам в умовах акумулювання значної частини фінансових ресурсів у руках транснаціональних фінансових корпорацій, глобалізації, економічних диспропорцій та правової неузгодженості.

У другому підрозділі “Світові економічні диспропорції та правова неузгодженість як підґрунтя для існування шахрайства на фінансових ринках у біржовій торгівлі” аналізується сучасна світова ринкова кон'юнктура, що базується на засадах нерівності в економічній, фінансовій та правовій сферах та дозволяє менеджерам, які використовують арбітражні можливості транснаціональних фінансових корпорацій, здійснювати маніпуляції на глобальних фінансових ринках.

Існування проблем розвитку в економічних та юридичних системах країн фінансової периферії найбільш вдало використовуються США, які спираючись на свою фінансову могутність, перевагу в науково-технічному, економічному, та військово-політичному потенціалі нав'язують свою національну валюту в якості світової. Саме навколо долару США транснаціональні шахраї вчиняють різноманітні махінації в країнах, де відсутній кримінологічний аналіз біржової діяльності та дієва система запобігання таким злочинам.

У ході дослідження було з'ясовано, що місцезнаходження баз, старту та кінцевого призначення руху капіталів, які, як правило, використовуються при міжнародному арбітражі, - це офшорні країни. В офшорному бізнесі зайнято понад вісімдесят країн, лідерами серед них є такі, чиї зусилля найбільш спрямовані на боротьбу з цим явищем. Це - Франція, США, Англія та інші, при цьому офшорна галузь перебуває у постійному розвитку.

Можливість використання офшорних юрисдикцій транснаціональними фінансовими шахраями виникає через суттєві розбіжності національних законодавств окремих країн у підходах до розуміння сутностей розмірів та необхідності оподаткування фізичних та юридичних осіб, банківської таємниці та режимів існування компаній резидентів та нерезидентів на їх території. біржовий шахрайство кримінологічний злочинець

Негативну роль в широкомасштабному ошуканні на фінансових ринках відіграють представники місцевої влади. Використовуючи для власного збагачення кризові ситуації, які пов'язані з інфляційними процесами та маючи доступ до внутрішніх капіталів, вони фактично є невід'ємною складовою механізму шахрайських маніпуляцій. Так, на території колишнього СРСР, скориставшись політичною владою, окремі її діячі брали участь у привласненні державного майна.

У третьому підрозділі “Біржовий шахрай на фінансових ринках - нова генерація “білокомірцевих” злочинців” автор досліджує особу злочинця - біржового шахрая на фінансових ринках як представника відносно нової категорії в сучасній вітчизняній кримінології - “білокомірцевого” злочинця.

Вивчення матеріалів 237 кримінальних справ та аналіз даних про осіб, які вчинили шахрайства з фінансовими ресурсами та злочини, пов'язані з емісією та обігом цінних паперів, протиправною діяльністю інвестиційних фондів, довірчих товариств та торговців цінними паперами, дало можливість охарактеризувати особу злочинця на фінансових ринках України. Вона мало чим відрізняється від західних білокомірцевих злочинців, до яких належать ті, хто вчинив злочин у межах професійної діяльності респектабельної особи, з високим соціальним статусом.

За результатами нашого власного дослідження, серед 345 осіб, що в 237 справах були притягнуті до кримінальної відповідальності, чоловіків (68,0%) більше ніж жінок (32,0%). За віковою ознакою: осіб 25-55 років - 87,0%, понад 55 років - 8,0%, до 25 років - 5,0%. Більшість народилася в Україні - 73,0%, в інших країнах (переважно в країнах СНД) - 27,0%. Зрозуміло, що рівень освіти даної категорії злочинців значно вищий, ніж той, що притаманний особам, які вчиняють злочини загально-кримінальної спрямованості: вищу освіту мають 83,0%, середню - 17,0%. Досить низький рівень рецидиву: раніше судимі за вчинені злочини в сфері економіки - 2,0%, за інші злочини - 3,0%, не судимі - 95,0%. Майже кожен четвертий злочин вчиняється в групі - 91 проти 345. Характеристика злочинців за посадою, яку вони обіймали на момент вчинення злочину - з 345: керівників підприємств - 79; керівників підрозділів, відділень - 19; фінансово-бухгалтерських працівників - 48; власників та співвласників - 42; приватних підприємців - 37; державних службовців - 3.

Сучасним українським фінансовим шахраям притаманні ознаки “білокомірцевих” злочинців, яких західні кримінологи характеризують як представників економічної та політичної системи, що мають високий політичний статус та займають гідне становище, традиційно сприймаються суспільством як порядні особи, своєчасно повертають борги, сповна сплачують податки, сповідують прийняті в даному суспільстві принципи моралі, беззаперечні щодо сімейних справ, захисники чеснот, та аж ніяк не сприймаються оточуючими як антисуспільні особи. Кількість жінок серед західних “білокомірцевих” злочинців становить понад 25,0%, середній вік коливається в межах 25 40 років, більшість з них (понад 90,0%) нащадки іммігрантів, мають вищу освіту понад 98,0%, як правило, до кримінальної відповідальності не притягались.

За результатами проведеного дослідження кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють злочини на фінансових ринках України, використавши підходи, що склалися в кримінології, було здійснено розподіл даної категорії злочинців на типи.

За характером антисоціальної спрямованості та ціннісних орієнтацій особи було виділено такі типи злочинців:

1. З корисними тенденціями, іншою особистою заінтересованістю, які завдають матеріальної шкоди суспільству, державі, фінансово-кредитним установам, фізичним та юридичним особам; з ігноруванням принципу свободи підприємництва, права приватної, колективної, державної власності (близько 80% );

2. З необережним, халатним, безвідповідальним ставленням до встановлених соціальних цінностей та своїх обов'язків (близько 8%);

3. З нігілістичним ставленням до різноманітних соціальних орієнтирів, до своїх загальногромадських, службових та інших обов'язків (близько 12%).

За глибиною та стійкістю антисоціальної спрямованості та ціннісних орієнтацій особи виділено такі типи злочинців:

1. Особи, які вперше вчинили злочин, який суперечить загальній соціально позитивній спрямованості та характеризується попередньою позитивною поведінкою (близько 30% ).

2. Особи, які вчинили злочин під впливом несприятливого зовнішнього середовища при загальній соціально позитивній спрямованості, ситуаційний - характеризується попередньою доброчинною поведінкою (близько 55% ).

3. Особи, які вчинили злочин вперше, але допускала і раніше різноманітні правопорушення - нестійкі аморальні прояви (близько 10% ).

4. Особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочинів у сфері економіки та за інші злочини (близько 5%).

Проведений аналіз наукових джерел дозволив здійснити власне визначення явища, що розглядається, при цьому вважається необхідним звернути увагу та врахувати осіб, які “білокомірцеві” злочини обирають як бізнес або основну мету бізнесу та наявне у вітчизняній кримінології дуалістичне поняття професійної злочинності, під якою розуміють, з одного боку, сукупність злочинів, учинених за місцем основної соціально позитивної роботи злочинця, а з іншого - сукупність злочинів, учинених особами, які обрали кримінальну діяльність своєю професією, з чого випливає, що професійна діяльність може бути легітимною чи нелегітимною, що зайвий раз підкреслює доцільність класичного розмежування злочинців за ознаками респектабельності. Тому, на наш погляд, найкращим адаптованим до сучасних вітчизняних реалій визначенням “білокомірцевого” слід вважати такий злочин, який характеризується високим рівнем латентності та вчинений у межах легітимної професійної діяльності, заможними особами, які не є представниками організованих злочинних угруповань, не ведуть відкрито суспільно негативний спосіб життя та мають високий соціальний статус.

Сучасні “білокомірцеві” шахраї на фінансових ринках, на наш погляд, досягли однієї з найвищих ланок світової злочинності. Тому, ведучи мову про сучасну “білокомірцеву” злочинність на фінансових ринках, ми маємо констатувати появу її нової генерації - транснаціональної. У цілому, аналізуючи особу злочинця, автор синтезував узагальнене визначення шахраїв на фінансових ринках (у тому числі й на транснаціональному рівні). До них можна віднести таких “білокомірцевих” злочинців, які є впливовими особами, спроможними змінювати законодавство різних країн у власних інтересах та за допомогою омани і використання міжнародних зв'язків, новітніх технологій та досягнень глобалізації, протиправно отримують прибутки або уникають збитків, використовуючи інсайдерську інформацію або методи маніпулювання котируваннями в біржовій торгівлі.

У третьому розділі “Заходи запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі”, що складається з двох підрозділів, вивчається діяльність суб'єктів запобігання, досліджуються шляхи вдосконалення законодавчої бази, пов'язаної із біржовою торгівлею на фінансових ринках, аналізуються міжнародні правові акти, що присвячені проблемі запобігання шахрайству в зазначеній сфері, та пропонуються шляхи вдосконалення законодавства України, що стане на заваді шахрайству в цій галузі.

У першому підрозділі “Організаційно - правові та віктимологічні основи запобігання шахрайству в біржовій торгівлі на національному рівні” визначається система державних органів, які здійснюють заходи запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі, формулюються принципи та шляхи формування українського законодавства, які б забезпечували прозорість та законність на фінансовому ринку в біржовій торгівлі.

Організаційно-правові основи запобіжних заходів шахрайству в біржовій торгівлі мають базуватись на науково обґрунтованому правозастосуванні, яке відповідає світовим стандартам, а також на діяльності органів, які забезпечують їх дотримання, а в разі необхідності, за умов учинення транснаціонального злочину, проводять компетентне розслідування та організовують співробітництво з іншими країнами.

Серед суб'єктів, що здійснюють заходи запобігання шахрайству на фінансових ринках в Україні, необхідно виділити такі державні органи: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України та правоохоронні органи України - Державна податкова адміністрація, податкова міліція, Державна митна служба, Контрольно-ревізійна служба, органи прокуратури, Департаменти по боротьбі з організованою та відповідно економічною злочинністю МВС України тощо.

Підрозділи по боротьбі з шахрайством як суб'єкти, що здійснюють заходи спеціального запобігання, існують у багатьох розвинутих країнах світу. Наприклад, у США створений відділ по боротьбі з шахрайством на фінансових ринках при Департаменті юстиції США та асоціація слідчих щодо справ про шахрайства на фінансових ринках. Значна кількість великих закордонних компаній, банки та інші установи мають власні відділи, діяльність яких спрямована на запобігання шахрайству.

У процесі проведення дисертаційного дослідження було обґрунтовано положення про доцільність створення, з визначенням завдань, основних заходів і форм запобіжної діяльності, органу фінансової міліції при Міністерстві фінансів України. Таке підпорядкування може бути виправданим тому що, по-перше, сфера діяльності органу фінансової міліції суттєво відрізняється від тієї, у якій повсякденно задіяна міліція, по-друге, залучення спеціалістів при розслідуванні фінансових справ буде здійснюватись за спрощеною схемою. Якщо діяльність такого органу при Міністерстві фінансів України вважатиметься недоцільною, то можливий інший варіант, як у багатьох країнах, зокрема ЄС, Австралії, Канаді та США, де існують національні комітети та установи щодо запобігання злочинності з відповідними програми щодо даного виду протиправної діяльності.

Із врахуванням вищезазначеного, автором обґрунтовується позиція про доцільність внесення змін у чинний Кримінальний кодекс України, зокрема: в статті 222, 231, 232 та Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. в статтю 28, які б унеможливлювали безкарне маніпулювання на фінансовому ринку України.

Віктимологічний аспект запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі розкривається в заходах, які вживаються відповідно на загальносоціальному, спеціальному та індивідуальному рівнях.

На загальносоціальному рівні це пов'язано з вдосконаленням законодавства; ратифікуванням відповідних міжнародних угод; підвищенням рівня освіти населення щодо особливостей запобігання шахрайству на фінансових ринках тощо.

На спеціальному рівні здійснення уповноваженими державними органами збору та аналізу інформації про вчинення маніпуляцій з фінансовими активами та видання застережень щодо уникнення обману інвесторів (потенційних жертв), шляхом інформування про наявність подібних випадків, пропагування правової поведінки через засоби масової інформації, проведення ретельних розслідувань у разі щонайменшої підозри про здійснення ними вчинків, які за своїми ознаками можуть бути діяннями, що спрямовані на протиправне маніпулювання котируваннями на фінансовому ринку.

На індивідуальному рівні - це робота з учасниками торгів шляхом контролю за виконанням вимог законодавства, етичної поведінки та чесної торгової практики під час здійснення торгів на біржі.

У другому підрозділі “Міжнародно-правова взаємодія країн в протидії шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі та її особливості на регіональному рівні” аналізуються положення Конвенції Ради Європи про інсайдерську торгівлю з протоколом до конвенції Ради Європи про інсайдерську торгівлю №130, від 20 квітня 1989 р. та Директиви Ради ЄС 89/592/ЄЕС від 13 листопада 1989 р., які регулюють питання запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі на регіональному рівні, а саме в ЄС.

Автор звертає увагу на те, що розробка законів та підзаконних нормативно-правових актів в Україні, спрямованих на запобігання шахрайству на фінансових ринках, повинна здійснюватися з урахуванням вищезазначеної Конвенції, яку вже ратифікували 7 країн ЄС. Це дасть можливість запобігати вказаним злочинам на міжнародному рівні, а основними напрямами взаємодії країн у протидії шахрайству мають стати:

- узгодженість дій країн-учасниць Конвенції в умовах зростання кількості біржових операцій щодо купівлі-продажу цінних паперів, в основі яких лежить передача інсайдерської інформації;

- зв'язок запобігання торгівлі на інсайдерській інформації з корупцією та відмиванням брудних грошей, соціально-кримінологічна оцінка яких вже дана у суспільстві і на боротьбу з якими спрямовані зусилля багатьох міжнародних програм;

- спільне розуміння поняття торгівлі на інсайдерській інформації як поведінки, спрямованої на уникнення втрат або отримання прибутку, використовуючи конфіденційну інформацію, що може вплинути на котирування фінансових активів після її публічного оголошення.

Автор зазначає, що прийняття необхідних змін та доповнень у законодавство та приєднання до Конвенції стане важливим етапом запобігання фінансовому шахрайству в біржовій торгівлі в Україні.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні сформульовано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових завдань, що полягає в обґрунтуванні та необхідності закріплення на законодавчому рівні організаційно-правової моделі запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі.

1. Автором на підставі отриманих даних визначено правовий статус та висвітлено суспільно небезпечний характер дій, спрямованих на штучне, за допомогою обману інших інвесторів та користувачів фінансових ринків маніпулювання котируваннями. Розкрито особливості кримінологічної характеристики та детермінації шахрайств на сучасному фінансовому ринку України, а також здійснена класифікація та типологія осіб, які їх учиняють.

2. Проведений аналіз показав, що система існуючих норм, які регулюють відносини на фінансових ринках, не відповідає сучасним потребам, що виникають у сфері обігу цінних паперів та валют, не захищає належним чином інтересів інвесторів, чим підриває рівність їх можливостей та довіру до ринку при здійсненні угод купівлі-продажу під час біржової торгівлі. У сучасному законодавстві України відсутні такі поняття, як: “інсайдерська торгівля”, “фіктивний продаж”, “корнери”, “фінансові піраміди”, введення яких вважається доцільним з метою ефективного запобігання шахрайству на фінансових ринках.

3. Науково обґрунтовуються пропозиції про внесення змін до Кримінального кодексу України, де запропоновано передбачити відповідальність за:

– (стаття 222) дії, спрямовані на незаконне маніпулювання котируваннями на фінансових ринках;

– (стаття 231) дії, спрямовані на отримання або використання відомостей особами, які намагаються уникнути втрат або отримати прибуток, використовуючи конфіденційну інформацію, що є у них в наявності та може вплинути на котирування фінансових ринків після її публічного оголошення;

– (стаття 232) умисне розголошення внутрішньої (інсайдерської) інформації, що може вплинути на котирування фінансових ринків після її публічного оголошення.

4. Пропонується внести зміни до ст. 28 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р., а саме: до умов, за яких не допускається здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, додати положення про заборону протизаконного (тобто без отримання необхідного дозволу на те Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку) маніпулювання курсом цінних паперів та валют під час біржової торгівлі, тобто, імітації або ініціації особою або групою осіб угод купівлі-продажу цінних паперів або валют з метою штучного підвищення, стабілізації, або зниження існуючого ринкового курсу.

5. Крім того, у висновку висвітлюється перспективи для України, які можуть з'явитися в разі приєднання до Конвенції Ради Європи “Про інсайдерську торгівлю з протоколом до Конвенції Ради Європи про інсайдерську торгівлю № 130 від 1989 р.” та врахування основних положень Директиви Ради ЄС 89/592/ЄЕС від 13 листопада 1989 р. щодо узгодження регулювання внутрішніх (інсайдерських) операцій. Це дасть можливість заснувати спеціальний механізм для розв'язання ситуацій, пов`язаних із вказаними діяннями, а також координувати протидію таким спробам на транснаціональному рівні. З метою вирішення питання про досягнення мети Конвенції та запобігання шахрайству на фінансових ринках в Україні пропонується створити спеціальний підрозділ фінансової міліції при Міністерстві фінансів України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коваленко П.М. Використання транснаціональними шахраями досягнень глобалізації на ринках капіталів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - №3. - С. 74-83.

2. Коваленко П.М. Деякі питання щодо створення правової основи попередження транснаціонального шахрайства з цінними паперами // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. - Одеса: Юридична література, 2002. - Вип. 13 - 14. - С. 889-896.

3. Коваленко П.М. Ретроспективний аналіз українського та світового досвіду боротьби з шахрайством з фінансовими ресурсами на транснаціональному рівні // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №6. - С. 79-84.

4. Коваленко П.М. Запобігання транснаціональному шахрайству на фінансових ринках України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2003. - №4. - С. 59-67.

5. Коваленко П.М. Деякі кримінологічні проблеми боротьби з транснаціональним шахрайством на фінансових ринках // Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21-22 лютого 2003 р.) „Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” - Хмельницький: ХІРУП, 2003. С. 167-169.

АНОТАЦІЇ

Коваленко П.М. Запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2004. Дисертація являє собою одне з перших проведених в Україні наукових досліджень правових та організаційних основ запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі. В ній з'ясовано соціальну сутність, правову природу та історію розвитку цього феномена на сучасному фінансовому ринку. Охарактеризовано рівень, динаміку, структуру та географію шахрайства на фінансових ринках у біржовій торгівлі України, досліджено особливості його детермінації. Здійснено визначення, класифікацію та типологію осіб, які вчиняють шахрайство на фінансових ринках.

Шляхом аналізу законодавства та світового досвіду було з'ясовано, що сучасна модель запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі в Україні і відповідна система нормативних актів розроблені недостатньо. Запропоновані шляхи вдосконалення нормативної бази України в сфері запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі, в якій на відміну від країн ЄС та США, відсутне відповідне законодавство, що узгоджене із існуючими міжнародними нормативними актами, спрямованими на запобігання шахрайству в цій сфері. Врахування висунутих пропозицій є умовою такої організації запобігання шахрайству на фінансових ринках України, яка б дозволила суттєво підвищити її ефективність як на внутрішньому, так і на транснаціональному рівні.

Ключові слова: шахрайство на фінансових ринках у біржовій торгівлі, інсайдерська торгівля, корнери, фіктивний продаж, фінансові піраміди, організаційно-правова система запобігання.

АННОТАЦИЯ

Коваленко П.Н. Предотвращение мошенничества на финансовых рынках в биржевой торговле. - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию правовых и организационных основ предотвращения мошенничества на финансовых рынках в биржевой торговле - действий, направленных на искусственное нарушение рыночного равновесия в финансовой сфере или противоправную передачу, с целью получения прибыли, равно как и избежания убытков, инсайдерской (такой, которая может повлиять на результаты котирования активов после ее публичного оглашения) информации.

Дана характеристика уровня, динамики, структуры и географии мошенничества на финансовых рынках в биржевой торговле Украины, исследованы особенности его детерминации.

Особое внимание в работе уделяется анализу нормативно-правовой базы, направленной на предотвращение мошенничества на финансовых рынках во время биржевой торговли. В работе комплексно исследуются вопросы, связанные с особенностями биржевой торговли, и предотвращения мошенничества на финансовых рынках, констатируются факты недостаточной разработки нормативной базы, которая не содержит ряда важных положений, направленных на запрет действий, связанных с манипулированием процессом биржевого котирования, а также разглашением инсайдерской информации до ее публичного оглашения, что не защищает должным образом инвесторов, подрывает их доверие к рынку и наносит государству существенный ущерб.

Вносятся предложения по изменению действующих нормативных актов. С помощью анализа законодательства и мирового опыта подчеркивается недостаточность разработки современной модели предотвращения мошенничества на финансовых рынках в биржевой торговле в Украине, которая определяется системой нормативных актов. Предлагаются пути усовершенствования нормативной базы Украины в указанной сфере, где, на сегодняшний день, в отличие от стран ЕС и США, полностью отсутствуют соответствующие нормы, которые были бы согласованы по ряду параметров с существующими международными нормативными актами, направленными на предотвращение мошенничества на финансовых рынках, такими, например, как Конвенция Совета Европы “Про инсайдерскую торговлю с протоколом к Конвенции Совета Европы об инсайдерской торговле №130, от 1989 г.” и положениями Директивы Совета ЕС 89/592/ЕЭС от 13 ноября 1989 г. относительно согласования регулирования внутренних (инсайдерских) операций.