Правосуддя в Україні

5. Забезпечує добір і підготовку кандидатів у судді, підвищення кваліфікації працівників господарських судів і створення належних умов для їх діяльності, нормативного забезпечення, ведення статистичного обліку.

6. Забезпечує діяльність кваліфікаційної комісії суддів господарських судів та ін.

Очолює Вищий господарський суд України Голова, який має першого заступника та заступників. Відповідальність за належну організацію роботи Вищого господарського суду покладено на його Голову. Важливе місце в діяльності Вищого господарського суду України належить президії, яка утворюється при Голові суду як консультативно-дорадчий орган. Також, у Вищому господарському суді України діє Пленум у складі всіх суддів Вищого господарського суду та голів апеляційних та місцевих господарських судів, постанови якого є обов'язковими для виконання.



Тема 11: „Конституційний Суд України”

1. Склад і повноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завдання його полягає у гарантуванні верховенства Конституції як Основного Закону держави на всій території України. Його рішення не є остаточними: вони не можуть бути оскаржені.

Діяльність Конституційного Суду ґрунтується на принципах незалежності та колегіальності, повноти і всебічності розгляду справ, гласності, обґрунтованості прийнятих рішень, рівноправності суддів верховенства права.

Конституційний Суд приймає рішення та дає висновки з таких питань:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

3) доведення конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення про неконституційність правових актів (повністю чи в їх окремих частинах) є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання та конституційне звернення:

Конституційне подання - це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта (окремих його положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про надання висновку щодо конституційності процедури розслідування розгляду справи про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту.

Конституційне подання має складатися з додержанням певних вимог. Воно має містити:

1. Повне найменування органу, посадової особи, які направляють конституційне подання.

2. Відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням.

3. Повне найменування, номер, дату прийняття, джерело опублікування правового акта, конституційність якого оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення.

4. Повне обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності офіційного тлумачення.

5. Дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного подання (копії цих документів і матеріали додаються).

6. Перелік документів і матеріалів, що додаються.

Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України для забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Конституційне звернення так само, як і конституційне подання, складається з додержанням певних вимог. Конституційне звернення має містити:

1. Прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адресу, за якою проживає особа, або повну назву та місцезнаходження юридичної особи.

2. Відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням.

3. Статті (окремі положення) Конституції України або закону, тлумачення яких вимагається від Конституційного Суду.

4. Обґрунтування необхідності офіційного тлумачення положень Конституції або законів.

5. Дані щодо інших документів та матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного звернення (копії цих документів і матеріалів додаються).

6. Перелік документів та матеріалів, що додаються.

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів.

2. Порядок формування Конституційного Суду України

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по 6 суддів Конституційного Суду. Суддя Конституційного Суду призначається строком на 9 років без права бути призначеним повторно.

Суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної роботи, наукової або педагогічної роботи за фахом не менш як 10 років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.

Судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Вступаючи на посаду, судді Конституційного Суду складають присягу на засіданні Верховної Ради, яке проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України. Вони урочисто присягають чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права і свободи людини і громадянина.

Статус судді Конституційного Суду визначається Конституцією, Законом України „Про Конституційний Суд України” та законами України щодо статусу суддів. Повноваження судді Конституційного Суду України та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені при запровадженні воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Повноваження судді припиняються у разі: закінчення строку призначення; досягнення суддею 65-річного віку; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; порушення суддею вимог, що встановлені до судді; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; у разі смерті судді.

Судді, здійснюючи свої повноваження, є незалежними, підкоряються лише Конституції України та керуються законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду. Особа судді є недоторканою.

Очолює Конституційний Суд та організує його діяльність Голова Конституційного Суду, який обирається таємним голосуванням на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України з числа суддів Конституційного Суду не пізніше двомісячного строку з дня, коли посада Голови стає вакантною.

3. Апарат і організація роботи Конституційного Суду України

Організація та діяльність Конституційного Суду визначаються Конституцією, Законами України „Про Конституційний Суд України” та актами Конституційного Суду, що встановлюють організацію його внутрішньої роботи.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду здійснює секретаріат Конституційного Суду на чолі з керівником. Керівник секретаріату також призначається на засіданні Конституційного Суду за поданням Голови з числа громадян, які мають право обійняти посаду професійного судді. Керівник секретаріату, як і судді Конституційного Суду, не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Допоміжними робочими органами з питань організації внутрішньої діяльності Конституційного Суду є постійні комісії, які утворюються з числа суддів шляхом відкритого голосування. Конституційний Суд утворює такі постійні комісії:

1. З питань регламенту та етики.

2. З питань бюджету та кадрів.

3. З питань наукового та інформаційного забезпечення.

4. З міжнародних зв'язків.

У разі потреби може бути утворено інші постійні комісії, ліквідовано або реорганізовано раніше створені, змінений їх кількісний та персональний склад.

При Конституційному Суді утворюється науково-консультативна рада. Склад, повноваження і порядок діяльності науково-консультативної ради затверджує Конституційний Суд.

Матеріали діяльності Конституційного Суду України зберігаються в архіві Конституційного Суду.

Друкованим органом Конституційного Суду є „Вісник Конституційного Суду України”.

В апараті Конституційного Суду є посада судового розпорядника. На нього покладається забезпечення встановленого порядку в залі засідань, він виконує розпорядження лише головуючого. Судовий розпорядник має право робити зауваження присутнім у залі засідань особам, вимагати від них додержання встановленого порядку та вживати заходів щодо усунення порушень. Вимоги судового розпорядника щодо підтримання порядку є обов'язковими для всіх присутніх.



Тема 12: „Органи юстиції України. Вища Рада Юстиції”

1. Система, структура і функції Міністерства юстиції України

Якщо розглядати правоохоронну діяльність органів юстиції, то вони виконують два типи дій: правозабезпечення та правовідновлення. Основними напрямами діяльності органів юстиції є: а) діяльність із забезпечення правосуддя; б) діяльність з юридичної допомоги; в) діяльність з виконання рішень (вироків), постанов судових органів.

Органи юстиції очолює Міністерство юстиції, що є правоохоронним органом держави, діяльність якого спрямована на забезпечення законності та правопорядку в Україні. Правоохоронні функції Міністерства юстиції реалізуються ним як безпосередньо, так і органами, що входять до його системи. Відповідно до покладених на Мін'юст завдань у структурі міністерства утворюються нові департаменти - правової політики, державної виконавчої служби, громадянства і реєстрації фізичних осіб, реорганізовано управління цивільного та комерційного законодавства, значно розширено законопроектне управління. Сьогодні Мін'юст має понад 30 структурних підрозділів центрального апарату. Міністерство юстиції України очолює міністр, якого за поданням Прем'єр-міністра призначає Президент України.

Міністр несе персональну відповідальність перед Президентом і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій. Міністр має заступників, які призначаються відповідно до законодавства. Заступники міністра виконують за дорученням міністра окремі функції та заміщають міністра у разі його відсутності або неможливості здійснювати свої повноваження.

Структура Мін'юсту побудована залежно від функцій, які він виконує. Однією з важливих функцій і його територіальних органів є організаційне та матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та господарських судів), організація виконання судових рішень. Щоб забезпечити своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України та на виконання Закону України „Про державну виконавчу службу”, в структурі центрального апарату створено Департамент державної виконавчої служби, а у складі місцевих органів юстиції - відділи державної виконавчої служби. Крім того, відносно новим є також Департамент громадянства та реєстрації фізичних осіб. Створення цього департаменту зумовлено реальним забезпеченням прав людини щодо набуття громадянства, вільного вибору місця проживання. Міністерство юстиції повинно контролювати переміщення іноземців і осіб без громадянства в пунктах пропуску через кордон, а також перевіряти законність їх в'їзду, виїзду, додержання правил перебування та реєстрації. На Департамент громадянства та реєстрації фізичних осіб також покладено обов'язок щодо створення єдиної системи документування населення в Україні (згідно з Указом Президента України „Про службу громадянства та реєстрації фізичних осіб”).

У зв'язку з поглибленням демократичних процесів в українському суспільстві та для забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до міжнародних стандартів при Мін'юсті створено інститут Уповноваженого у справах додержання Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Водночас цей Уповноважений є заступником Міністра юстиції, що в свою чергу надає Уповноваженому більшої ваги і можливостей у виконання завдань, покладених на нього. Виконання Уповноваженим своїх функцій забезпечується Національним бюро у справах додержання конвенції, створеним у складі центрального апарату Міністерства юстиції та регіональними відділеннями Національного бюро при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських управліннях юстиції.

Відповідно до Положення про Уповноваженого у справах додержання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1998 року №557, Уповноважений є посадовою особою, на яку Кабінетом Міністрів України покладено повноваження щодо забезпечення представництва під час розгляду справ про порушення положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року в Європейській комісії з прав людини та Європейському Суді з прав людини.

Серед функцій Мін'юсту, спрямованих на забезпечення законності, додержання прав і свобод людини і громадянина, є здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів центральної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Таку реєстрацію здійснюють відповідні структурні підрозділи Мін'юсту.

2. Місцеві органи юстиції

Місцеві органи юстиції мають реалізовувати завдання, покладені на Міністерство юстиції, на регіональному рівні, стежити за точним додержанням законності у державі. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про систему органів юстиції” від 30 квітня 1998 року №592 до органів юстиції, крім Міністерства юстиції, належать його територіальні (місцеві) органи:

1. Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим.

2. Обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції.

3. Районні, районні у містах управління юстиції.

4. Міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Структурними підрозділами управлінь юстиції є відділи державної виконавчої служби та відділи реєстрації актів громадянського стану. Керівники зазначених відділів є заступниками начальників управлінь юстиції. Керівників управлінь юстиції на місцях призначає на посаду Міністр юстиції за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій. Основними завданнями управлінь юстиції є:

1. Участь в організації здійснення державної правової політики та сприяння розвиткові системи надання правової допомоги для реалізації прав і свобод громадян, захист законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

2. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності районних (міських) судів, нотаріату, державної виконавчої служби, підпорядкованих відділів реєстрації фізичних осіб, інших органів та установ юстиції, а також експертне забезпечення правосуддя.

3. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, інших підрозділів та місцевих органів господарського управління і контролю.

4. Легалізація місцевих об'єднань громадян та реєстрація інших юридичних осіб у порядку, встановленому законом.

5. У випадках, передбачених законодавством, реєстрація прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави рухомого майна та ін.

До структури органів юстиції входять також органи нотаріату та реєстрації актів громадянського стану. Повноваження цих органів визначені в Законі України „Про нотаріат”, Сімейному кодексі та інших нормативно-правових актах.

Відділи реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення, а також анулювання записів актів громадянського стану та у встановленому порядку зберігають актові книги.



3. Вища Рада Юстиції: її склад та повноваження

За правовим статусом (ст.131 Конституції України і ст.1 Закону України „Про Вищу Раду Юстиції”) Вища Рада Юстиції (далі - ВРЮ) є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування суддівського корпусу в державі, здатним професійно, кваліфіковано, відповідно до вимог чинного законодавства чинити правосуддя. Водночас це дорадчий орган держави у межах своєї компетенції здійснює дисциплінарні функції, приймаючи рішення стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

До відання ВРЮ в Україні належить внесення подань про призначення на посади суддів та звільнення їх з посад, розгляд справ про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності. Останні мають право звернутися до Ради зі скаргою на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

ВРЮ - єдиний орган, якому Конституцією надано право відкривати дисциплінарне провадження щодо Голови, заступників Голови, суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів. Зазначені посадові особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги та з підстав, передбачених Законом України „Про статус суддів”. Процедура притягнення цих посадових осіб до дисциплінарної відповідальності може бути розпочата лише за поданням народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або члена ВРЮ. Для забезпечення виконання своїх повноважень ВРЮ наділяється відповідними правами.

Конституційний склад ВРЮ - 20 членів.

Враховуючи специфічні повноваження та завдання ВРЮ, вона формується не тільки трьома гілками влади - законодавчою, виконавчою та судовою, а й прокурорською системою та інститутами громадянського суспільства - адвокатурою, навчальними і науковими юридичними колами. Верховна Рада України, Президент України, з'їзди суддів, адвокатів, представників вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до ВРЮ по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох. До складу ВРЮ входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції та Генеральний прокурор. Строк повноважень членів ВРЮ (крім тих, хто входить до її складу за посадою) - 6 років.

До ВРЮ делегуються громадяни України у віці від 35 до 60 років, які проживають в Україні протягом останніх 10 років, мають вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 10 років та володіють державною мовою.

Таким чином, ВРЮ цілеспрямовано впливає на такий важливий суспільний процес, як формування суддівського корпусу і забезпечення правосуддя. Отже, опосередковано ВРЮ впливає на правосуддя, на формування системи судочинства.



Тема 13: „Прокуратура в Україні”

1. Принципи організації та діяльності прокуратури

Прокуратура - самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний та державний лад, права і свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами і методами, що передбачені законом. Прокуратура не підпорядковується виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність є елементом системи стримувань і противаг між гілками влади, які формуються і утверджуються після прийняття нової Конституції. „Фундаментальні гілки влади - законодавча, виконавча та судова, які уособлюють єдину державну владу та її поділ, зовсім не виключають можливості існування інших функціонально самостійних правових інститутів. Їх наявність визначається реальними потребами побудови правової держави і державно-правового життя суспільства в даний конкретний період, необхідністю демократичних форм контролю гілок влади у випадках, коли їх діяльність не відповідає принципам і положенням Конституції.

В Законі України „Про прокуратуру” (ст.6) закріплено принципи організації та діяльності прокуратури, де зазначено, що органи прокуратури України:

1. Становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня вищому. Суть принципу єдності полягає в тому, що кожний орган прокуратури, її посадові особи діють у межах своєї компетенції, виступаючи як представники єдиної системи прокурорських органів. Сувора підпорядкованість органів прокуратури по вертикалі, яка ґрунтується на принципі централізації прокурорської системи, є не лише фактором виконавської дисципліни, що само по собі важливо в діяльності прокуратури.

2. Здійснюють свої повноваження на основі додержання Конституції України та чинних на території нашої держави законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів. Незалежність прокуратури означає, що всі прокурори здійснюють свої повноваження незалежно від органів державної влади і самоорганізації населення, політичних партій і громадських об'єднань.

3. Захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.

4. Вживають заходів щодо усунення порушень закону від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

5. Діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення. Принцип гласності в діяльності прокуратури характеризується тим, що органи прокуратури виконують покладені на них завдання гласно, інформуючи громадян, а також органи державної влади про результати своєї роботи, про стан та додержання законів органами і установами, щодо яких прокуратура здійснює наглядові функції.

2. Основні завдання та функції прокуратури

Відповідно до ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено:

1. Підтримання державного обвинувачення у суді.

2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

3. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

4. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеження особистої волі громадян.

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Принципово важливим є законодавче застереження про те, що на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України та Законом України „Про прокуратуру”. До основних функцій прокуратури відповідно до цих нормативних актів відносяться:

1. Підтримання державного обвинувачення в суді. Участь прокурора в суді як державного обвинувача - важлива гарантія винесення судом законного, обґрунтованого вироку та додержання передбачених законом прав та інтересів громадян. Отже, підтримання державного обвинувачення - це діяльність прокуратури у встановлених кримінально-процесуальним законом формах, яка складається з аналізу матеріалів справи та доказування вини особи в судових органах, сприяння постановленню законного, обґрунтованого та справедливого вироку.

2. Представництво прокурором інтересів громадян або держави у суді у випадках, визначених законом. Це одна з важливих гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, законних інтересів держави. Судовий порядок захисту прав і свобод громадян значно розширюється. Участь прокурора в ньому є ефективним засобом забезпечення та поновлення їх. Формами представництва прокурора в суді є: а) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; б) участь у розгляді судами справ; в) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

3. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Ця функція спрямована на забезпечення встановленого порядку виявлення і розкриття злочинів, розгляду заяв та повідомлень про них, законності здійснення оперативних заходів, слідства, правомірності прийнятих зазначеними органами рішень.

4. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженнями особистої свободи громадян. Здійснюючи цю функцію, прокуратура покликана забезпечити, з одного боку, законність перебування затриманих, заарештованих, осіб, що за вироком суду чи з інших законних підстав перебувають у виправно-трудових установах, а з іншого - законність діяльності закладів для виконання судових рішень у кримінальних справах та закладів, що застосовують інші заходи примусового характеру, пов'язані з обмеження особистої свободи громадян.

5. Нагляд за додержанням і застосуванням законів. Прокуратура здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності.

6. Слідча функція. Згідно з кримінально-процесуальним законодавством досудове слідство проводять слідчі прокуратури у справах про вбивства, зґвалтування, злочини у сфері службової діяльності, злочини проти правосуддя, довкілля та інші.

3. Система і структура органів прокуратури

Систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратура Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші, прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури регіонів, військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських), а також навчальні заклади, науково-дослідні та інші установи.

Військові прокуратури, що входять до системи прокуратури України, які очолює заступник Генерального прокурора України - начальник головного управління військових прокуратур, здійснюють свої повноваження у Збройних Силах України, Прикордонних військах України та інших військових формуваннях.

У системі органів прокуратури діють спеціальні прокурори (на правах районних), що підпорядковуються обласному прокуророві. До спеціальних прокуратур, за принцип організації діяльності яких взято виокремлення найбільш специфічних сфер, що потребують особливої правоохорони, належать природоохоронні, транспортні, прокуратури з питань нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства та деякі інші.

Генеральна прокуратура України є центральним органом системи прокуратури, що його очолює Генеральний прокурор України, який керує діяльністю всіх прокуратур і підпорядкованих закладів та забезпечує виконання завдань, покладених Конституцією та Законом України „Про прокуратуру”.

Структуру Генеральної прокуратури становлять головні управління, управління та відділи. У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим, прокуратурах областей, міст Києва та Севастополя і прирівняних до них прокуратурах утворюються дорадчі органи - колегії. Рішення колегій в прокуратурах реалізуються наказами відповідних прокурорів.

4. Кадри органів прокуратури

Особливий характер діяльності прокурорів і слідчих прокуратури зумовили необхідність визначення ряду істотних вимог професійного та морально-етичного плану щодо осіб, які призначаються на ці посади.

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Працівники прокуратури повинні мати високі людські якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержуватися вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз на 5 років. Основним завданням атестації є визначення службової відповідності особи посаді, яку вона обіймає, встановлення перспективи використання потенційних можливостей і здібностей працівника, визначення напрямів підвищення кваліфікації, а також вирішення у певних випадк5ах пропозицій про переміщення кадрів або звільнення з посади.

Прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюються класні чини відповідно до посад, які вони обіймають, і стажу роботи. Класний чин - це спеціальне персональне звання прокурорського працівника як державного службовця, що присвоюється з урахуванням посади, яку він обіймає, стажу, знань та досвіду, а також за конкретними результатами роботи особи. Працівникам органів прокуратури встановлюється 10 класних чинів: державний радник юстиції України, державний радник юстиції 1-го класу, державний радник юстиції 2-го класу, державний радник юстиції 3-го класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист 1-го класу, юрист 2-го класу, юрист 3-го класу. Класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2 і 3-го класів присвоюються Президентом України, інші класні чини - Генеральним прокурором України.

За порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи вчинення ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим Верховною Радою України 6 листопада 1991 року.



Тема 14 : „Органи внутрішніх справ України”

1. Система органів внутрішніх справ України

Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ (далі - ОВС) є досить різнобічною і здійснюється водночас на трьох рівнях - центральному, регіональному та місцевому. Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС) як центральний орган виконавчої влади реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства, організує і координує діяльність ОВС по боротьбі зі злочинністю, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки. Потреби суспільства та інтереси держави у правоохоронній сфері перетинаються, оскільки забезпечення законності та правопорядку становить одну з головних функцій держави і є запорукою стабільності суспільства. Держава, як і суспільство, заінтересована у громадському спокої, у впорядкованості внутрішніх державних відносин. Важливою гарантією правопорядку та законності є правоохоронна діяльність держави, яка здійснюється через систему ОВС.

Систему ОВС України становлять установи, організації та підрозділи МВС. Всі структурні складові цього Міністерства сформовані відповідно до адміністративно-територіального поділу України. Систему ОВС очолює Міністерство внутрішніх справ України - центральний орган державної виконавчої влади. Система місцевих ОВС включає такі структурні елементи: управління (головні управління) внутрішніх справ МВС України в Криму, в областях, містах, відділи (управління) внутрішніх справ у районах (районні у містах) і лінійні відділи (управління) внутрішніх справ.

Управління (головні управління) внутрішніх справ МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі створюються відповідно до чинного законодавства України. Вони безпосередньо на місцях здійснюють функції виконавчої влади в галузі внутрішніх справ, виконуючи поставлені перед ними завдання через підпорядковані їм відповідні служби та міські, районні відділи (управління) внутрішніх справ.

Управління (головні управління) внутрішніх справ МВС України є апаратом, що безпосередньо виконує завдання по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку в межах наданих їм повноважень. Їх очолюють начальники, які призначаються на посаду наказом Міністра внутрішніх справ України.

Основними формами управлінської діяльності зазначених органів є видання наказів, інструкцій та вказівок, затвердження планів заходів, здійснення контрольних функцій, проведення семінарів-нарад, зборів тощо.

Кожна галузева служба (підрозділ) має певну внутрішню структуру, яка формується відповідно до виконуваних нею завдань і функцій. Зокрема, до складу управління (головного управління) внутрішніх справ МВС України входять відділи (управління): карного розшуку; державної служби боротьби з економічною злочинністю; боротьби з організованою злочинністю; адміністративної служби міліції; державної автомобільної інспекції; організації роботи дільничних інспекторів міліції; слідчі підрозділи; дізнання; державної служби охорони; пожежної охорони; штабні підрозділи; паспортної роботи; реєстраційної і міграційної роботи тощо.

Місцевим органам внутрішніх справ належить провідна роль в охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю, оскільки безпосередньо вони своїми силами й засобами забезпечують порядок у громадських місцях, запобігають правопорушенням і припиняють їх.

Структура міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ відповідає їхнім основним функціям. Вона визначається штатними розписами, в яких дається найменування посад, чисельність та посадові оклади. Керують міськими, районними відділами (управліннями) начальники, які призначаються на посаду наказом начальника УВС (ГУВС) за узгодженням з МВС України.

До складу відділів місцевих органів внутрішніх справ входять: штаб, відділ карного розшуку, відділ служби по боротьбі з економічною злочинністю, слідчий підрозділ, підрозділ державної автомобільної інспекції, паспортні служби, інспекція виправних робіт, служба дільничних інспекторів міліції. Щоб забезпечити безперервне виконання функцій охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю в апаратах внутрішніх справ діють чергові частини, є камери попереднього ув'язнення, можуть бути також медичні витверезники та інші підрозділи.

2. Міністерство внутрішніх справ України

Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, на якого покладаються наступні завдання:

1. Організація та координація діяльності ОВС по захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки.

2. Участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю.

3. Забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочин, вжиття заходів до усунення причини і умов, що сприяють вчиненню правопорушень.

4. Забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів, їх близьких родичів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

5. Визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги.

6. Забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ре соціалізації засуджених.

7. Організація роботи, пов'язаної з забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки.

8. Забезпечення законності в діяльності працівників і військовослужбовців системи ОВС України.

Внутрішня структура МВС України складається з Міністра, першого заступника міністра, заступників міністра, колегії міністерства, головних управлінь (відділів), управлінь. Серед основних управлінь можна виділити такі: Головне слідче управління; головне управління охорони громадської безпеки; головне управління внутрішніх та конвойних військ; головне управління пожежної безпеки; головне управління по боротьбі з організованою злочинністю тощо.

МВС України та підпорядковані йому органи мають широкі повноваження для виконання завдань правоохоронної діяльності. МВС, зокрема, має право одержувати від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій відомості, необхідні для виконання покладених на нього завдань. Жодне з міністерств України, крім Міністерства фінансів та Міністерства статистики, таких повноважень не має.

Важливо також ж є те, що на основі й на виконання чинного законодавства України МВС у межах своїх повноважень видає накази, самостійно організуючи і контролюючи їх виконання, а у разі потреби видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями спільні акти (наприклад, з питань порядку обліку випадків звернень до медичних установ і міськрайлінорганів внутрішніх справ громадян з тілесними ушкодженнями кримінального характеру, організації спільного патрулювання співробітників ОВС і військовослужбовців Збройних Сил України тощо).

Рішення МВС з питань безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки, діяльності дозвільної системи (адміністративно-виконавчої системи, що здійснює контроль за придбанням, зберіганням та використанням зброї і вибухових речовин, реєстрацію мисливських товариств тощо), інших визначених чинним законодавством питань є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій.

3. Міліція - поняття, структура, повноваження

Центральне місце серед установ МВС України посідає міліція, яка є державним озброєним органом виконавчої влади, що захищає життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Міліція є єдиною системою органів, що входять у структуру МВС. Міліція складається з таких підрозділів:

1. Кримінальна міліція - її діяльність спрямована на запобігання, припинення, розкриття тяжких злочині, а також на здійснення оперативно-розшукової діяльності у випадках, передбачених чинним законодавством. До кримінальної міліції входять підрозділи карного розшуку, служба по боротьбі з економічною злочинністю, підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, експертно-криміналістичні підрозділи, а також служба кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

2. Міліція громадської безпеки - це структурний підрозділ міліції у системі ОВС України, діяльність якого спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку та громадської безпеки, запобігання та припинення злочинів та адміністративних правопорушень, розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, а також надання у межах компетенції міліції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям та громадським об'єднанням.

3. Транспортна міліція

4. Державна автомобільна інспекція - діяльність цього структурного підрозділу в системі МВС України спрямована на забезпечення безпеки дорожнього руху на території нашої держави.

5. Міліція охорони - діяльність якої спрямована на охорону об'єктів та майна, вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, інкасації у місцях, не охоплених централізованою службою інкасації, і перевезення цінностей НБУ, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб у порядку, встановленому законодавством.

6. Спеціальні підрозділи міліції - їх діяльність спрямована на вирішення відповідних завдань та виконання функцій, які стоять перед кожним з них. Така діяльність є однією з гарантій громадського порядку в Україні (Беркут, Титан, Сокіл).

Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. В своїй діяльності міліція підпорядкована МВС і підзвітна відповідним органам місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції. Міністр внутрішніх справ керує всією міліцією України. В областях, містах, районах міліцією керують начальники управлінь (відділів) внутрішніх справ.

Размещено на Allbest.ru

...