Законодавство України про дисципліну праці

18. Ініціатива, творча діяльність працівників базується, головним чином, на їх внутрішньому переконанні. Ця ініціатива стимулюється заходами матеріального і морального характеру, шляхом публічного визнання, схвалення, позитивної оцінки успіхів працівника. Стимулюючі фактори ефективної діяльності працівників визначаються загальносуспільними, колективними та особистими інтересами самої особи. Вони є взаємопов'язаними, оскільки реалізація суспільних інтересів є основою задоволення колективного інтересу, а реалізація колективного інтересу призводить до задоволення особистого інтересу. Особистий інтерес спонукає, стимулює працівника до професійного зростання, стає вагомим фактором ефективної та результативної праці.

19. Систему заходів заохочення працівників можна визначити як обумовлений об'єктивними закономірностями розвитку трудових відносин цілісний комплекс стимулювання працівника до належного і сумлінного виконання своїх трудових функцій. Елементи, що складають систему заохочення працівників, можна поділити на заходи матеріального стимулювання та заходи морального стимулювання.

20. Новий Трудовий кодекс України має бути доповнений орієнтовним переліком матеріальних та моральних заохочень, які може застосовувати роботодавець до сумлінно працюючих працівників.

21. Стимулювання як захід заохочення ефективної професійної діяльності не позбавлене й певних вад. Стимулювання, підвищуючи активність працівників та даючи їм шанс задовольняти ті чи інші потреб, не гарантує спрямованості цієї активності по суспільно корисним каналах. Націлена на опанування стимулом активність працівників може виходити в небажаному й не передбачуваному напрямку, в обхід встановлених нормами права вимог.

22. Співвідношення переваг і недоліків стимулювання як метода, виду мотивації трудової діяльності працівників свідчить, що воно має свої межі застосування і не може повністю замінити ні засобів прямої мотивації, ні заходів примусу.

23. Проведений аналіз теоретичних розробок та законодавства про дисципліну праці дозволяє зробити висновок, що система заходів заохочення працівників - це один з методів, видів забезпечення виконання ними вимог дисципліни праці. На даному етапі розвитку громадянського суспільства в умовах здійснення переходу від адміністративно-командних, централізованих методів правового регулювання суспільних відносин до демократичних, дослідження механізму застосування й напрямків удосконалення методів і форм стимулювання працівників відіграє важливу роль в активізації й підвищенні ефективності трудової діяльності.

24. Аналіз норм чинного та проектного законодавства дає підстави запропонувати внести доповнення до проекту Трудового кодексу України в наступній редакції: „Матеріальні та моральні заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) роботодавця в урочистій обстановці. Інформація про них заноситься до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення”.

25. Відсутність у чинному законодавстві про працю, зокрема у Кодексі законів про працю України, чіткої вказівки щодо співвідношення загальних та спеціальних положень ускладнює правозастосовчу практику, створює плутанину, призводить до зниження ефективності регулювання трудових відносин. Цю прогалину в праві необхідно усунути шляхом встановлення у відповідних статтях Кодексу законів про працю України чітких критеріїв розмежування загальної і спеціальної нормотворчості.

26. У Законі України “Про державну службу” недосконалим є вирішення питання стосовно відповідальності державних службовців за порушення законодавства про державну службу. Закон містить дві статті у цьому аспекті: ст.14 “Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців” та “Відповідальність за порушення законодавства про державну службу”. Таке розмежування дисциплінарної відповідальності державних службовців та їх відповідальності за порушення законодавства про державну службу безпідставне. Адже дисциплінарна відповідальність - різновид юридичної відповідальності державних службовців взагалі. Тому, з урахуванням основоположного, концептуального характеру Закону України “Про державну службу”, коли деталізація його положень відбувається в інших спеціалізованих підзаконних нормативних актах, слід штучно розмежовані у межах Закону різновиди відповідальності поєднати в окремій, спеціально присвяченій даному питанню статті під назвою “Відповідальність державних службовців”.

27. Законодавче регулювання інституту дисциплінарної відповідальності суддів має ряд недоліків: відсутня низка процедурних моментів (неповнота правового регулювання); невідповідність назв статей змісту; суперечливість і дублювання деяких положень; недостатня чіткість і ясність у викладі існуючих законодавчих приписів. До того ж, ситуація ускладнена «розірваністю» інституту між декількома законами.

Правовий інститут дисциплінарної відповідальності суддів необхідно закріпити в одному законодавчому акті - Законі «Про статус суддів», що забезпечить його належну реалізацію і дозволить зменшити кількість помилок у правозастосуванні. При цьому має бути розкрито зміст стадій дисциплінарного провадження, визначені суб'єкти, правомочні здійснювати конкретні процесуальні дії, відображено відповідні строки в дисциплінарному провадженні. Запропоновано структуру глави VI Закону України «Про статус суддів» - «Дисциплінарна відповідальність суддів»: ст.31. «Підстава дисциплінарної відповідальності суддів»; ст.32. «Види дисциплінарних заходів»; ст.33. «Стадії дисциплінарного провадження»; ст.34. «Суб'єкти ініціювання дисциплінарної відповідальності суддів»; ст.35. «Перевірка ініціативного матеріалу»; ст.36. «Порушення дисциплінарного провадження»; ст.37. «Розгляд дисциплінарної справи»; ст.38. «Оскарження рішення у дисциплінарній справі»; ст.39. «Перегляд рішення за скаргою»; ст.40. «Виконання рішення у дисциплінарній справі».

30. Ст.143 чинного КЗпП слід доповнити частиною 2 такого змісту: „Основними заходами заохочення є: 1) подяка; 2) премія; 3) подарунок; 4) цінний подарунок; 5) зняття дисциплінарного стягнення. Цей перелік не є вичерпним і може розширюватися і конкретизуватися в локальних нормативних актах, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кожушко С.І. Обов'язки працівників щодо дотримання дисципліни праці у проекті Трудового Кодексу України // Підприємництво, господарство і право. - 2005. №5. - С.5254.

2. Кожушко С.І. Питання дисципліни праці в проекті Трудового Кодексу України // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №6. - С.71-73.

3. Кожушко С.І. Трудова дисципліна у системі елементів трудових правовідносин // Право України. - 2005. - №9. - С.8991.

4. Кожушко С. І. Становлення і розвиток законодавства про дисципліну праці України // Право і безпека. - 2005. - №4'3. - С. 117119.

5. Кожушко С.І. Особливості юридичної відповідальності працівників органів внутрішніх справ // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах. Матеріали науково-практичної конференції. М. Суми, 2-4 червня 2005 р. - Харків. - 2005. - С.213-215.

6. Кожушко С.І., Копайгора І.Д. Трудова дисципліна і трудовий договір // Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. М. Жовті Води. - 10-11 листопада 2005 року. - Том 4. - Наука і освіта. - Дніпропетровськ. - 2005. - С.4952.

7. Кожушко С.І. Дисципліна праці в умовах становлення адміністративно-командної системи // Трудове право України в контексті Європейської інтеграції. Матеріали науково-практичної конференції. М. Харків, 25-27 травня 2006 р. - Харків. - 2006. - С.269-273.

8. Положення про порядок розгляду трудових спорів від 20 травня 1974 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. - 1974. - № 22. - Ст. 325.

9. Бюллетень государственного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы. - 1972. - №12.

10. Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 7 жовтня 1977 р. - К. - Політвидав. - 1977.

11. Про додаткові заходи по зміцненню трудової дисципліни: Постанова РМ СРСР і ВЦРПС від 28 липня 1983 р. №745 // Собрание Постановлений СССР. - 1983. - № 21. - Ст. 116.

12. Трудовое право Украины /Под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. - Х.: Одиссей, 1999. - 480 с.

13. Свердлык Г.А. Принципы советского гражданского права - Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1985. - 199 с.

14. Александров Н.Г. Социалистические принципы советского права // Сов. гос. и право. - 1957. - № 11. - С.17- 21.

15. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права. - К.: Вища школа, 1971. - С.118-119.

16. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. - Т.1. - 396 с.

17. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. - М.: Юрид. лит., 1982. - Т. 2. - 360 с.

18. Котюк В.О. Теория права: Курс лекций. - К.: Вентури, 1996. - 208 с.

19. Колодій А.М. Принципи права України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 196 с.

20. Общая теория государства и права: Академ. курс: Учеб. для вузов: В 2-х т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. - М.: Зерцало, 1998. - Т.2: Теория права. - 639 с.

21. Карташов В.Н. Принципы права. - В кн.: Теория государства и права: Учебник /Под. ред. В.К.Бабаева. - М.: Юристъ, 1999. - С.222.

Размещено на Аllbest.ru