Юридична природа інституту затримання особи, яка вчинила злочин

3) не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності потерпілого, яка вчинила злочин;

4) винний не бажав смерті потерпілого, тобто мав непрямий умисел на його вбивство;

5) винна особа була осудно і досягло шістнадцятирічного віку.

Висновок

Вивчивши обставини, виключають злочинність діяння, з прикладу заподіяння шкоди під час затримання особи, вчинила злочин, можна зрозуміти, що й включення до Кримінальним кодексом РФ є дуже логічним. Адже вільний розвиток особистості що складається у Росії правову державу, впровадження нових технологій тощо. п. не застраховане від випадків і непізнаних явищ навколишнього світу. І в цьому шляху замало безпомилково і жертв, де й людських. Охорона громадських відносин від заподіяння їм шкоди є одним із основних Конституционных обов'язків Держави, громадських громадських організацій і боргом усіх громадян. Серед методів виконання цей обов'язок певне його місце займає припинення суспільно небезпечних діянь, запобігання посталої небезпеки колективним і особистих інтересах. У процесі припинення суспільно-небезпечних діянь, при усуненні небезпек, створюваної іншими джерелами, можливо заподіяння фізичного і матеріальних збитків особі, створив небезпека суспільним відносинам. Такі дії формально потрапляють під ознаки окремих злочинів, передбачених особливою частиною КК РФ. Проте за певних умов де вони зізнаються злочином, бо містять матеріального його ознаки - суспільної небезпечності. Громадська корисність, соціальна цінність затримання у тому, що ця діяльність забезпечує залучення винного до кримінальної відповідальності держави і відшкодування заподіяної їм шкоди, тобто. сприяє здійсненню принципу неминучості покарання; усуває небезпека скоєння задерживаемым обличчям нових злочинів. Заходи із затримання мають великий запобіжне значення, яке виявляється у у злочинця побоювання отримати під час затримання серйозної шкоди здоров'ю, що з що загрожує покаранням може втримати його вже від скоєння злочину, тобто. формує додаткові стримуючі мотиви що в осіб, замышляющих злочини. У цій зв'язку важливого значення мають правильне розуміння й застосування правоохоронні органи законодавства про затримання особи, вчинила злочин. Під обставинами, що виключають злочинність діянь, розуміються умови, у яких діяння (дію або бездіяльність) формально передбачені особливою частиною КК РФ, не утворюють злочин, тобто. це діяння (дію або бездіяльність), спрямоване усунення загрози, створеної для існуючих громадських відносин. Причинение шкоди під час затримання особи, вчинила злочин, регламентоване ст. 38 КК РФ, належить до таких обставин. Він належить до обставин що вказують не так на виправдатись нібито відсутністю діянні тієї чи іншої ознаки, але в правомірність скоєння діяння, передбаченого кримінальним законом, навіть воно пов'язане з заподіянням шкоди. Для заподіяння шкоди під час затримання особи, вчинила злочин, як обставині, що виключає злочинність діяння, характерний ряд загальних ознак. Насамперед, те, що діяння, скоєні за її наявності, зовні, формально потрапляють, як уже зазначалося вище, під ознаки однієї з злочинів, передбачених у статтях особливою частини кримінального кодексу, але здійснюються вони за умовах, які роблять їх із суспільно шкідливих в корисні чи нейтральні для інтересів товариства. Для будь-якої з цих обставин, зокрема для заподіяння шкоди під час затримання особи, вчинила злочин, характерні умови правомірності. Якщо такі умови буде дотримано, та особа звільняється з кримінальної відповідальності. Якщо хоча одне з них порушено, та особа підлягає кримінальної відповідальності, але обставини скоєння діяння враховуються як пом'якшувальні. Аналізуючи усе вищенаведене про обставини, що виключатимуть злочинність діяння, необхідне відзначити, що означає визначення у кримінальній законі системи обставин, що виключатимуть злочинність діяння, одна із найважливіших тим, розширення кола таких обставин, врегулювання в КК є важливим поступом у розвитку кримінального законодавства і свідчить про зближення та її реалізації науково-теоретичних обгрунтувань з законотворчим процесом, правозастосовчої практикою і поповнюється новими реаліями сучасного життя. Виділення із усієї системи громадських відносин саме як-от обставини, виключають злочинність діяння, дозволяє індивідам повніше реалізовувати свої природні права, гарантовані Конституцією РФ, сприяє рішучості і активність за виконанні ними своїх зобов'язань. Проте, з урахуванням літературного огляду на тему « Причинение шкоди під час затримання особи, вчинила злочин» можна також ознайомитися дійти невтішного висновку у тому, що це інститут до кінця не вивчений. Багато авторів, зокрема Михайлов В.І., Баулін Ю.В. і Пономарь У. пропонують свої формулювання норм, що описують даний інститут, з їхньої погляд, точніше та юридично грамотно. Інститут заподіяння шкоди під час затримання містить такі протиріччя: діяння не вважається злочинним, якщо це визнано судом (ст. 49 Конституції РФ); в останній момент затримання невідомо, було б визнано винним задерживаемое обличчя; не описано докладно обличчя, якому дозволяється заподіяти шкоду; може їм бути божевільна, малолітній або високопоставлена особа, що виявилося випадково місці злочину? У цивільному законодавстві, на думку У. Пономаря , також має чітких розпоряджень щодо випадків заподіяння надмірного шкоди під час затримання осіб, які вчинили злочин: «слідуючи правилам ст. 1066 Цивільного кодексу, при заподіянні надмірного шкоди особі причинившие його мають відповідати перед потерпілим загальних підставах. …Такий стан негативно складається на правозастосовчої діяльності. Такий правової прогалину, з одного боку стримує і соціальну активність громадян, які допомагають боротьби з злочинністю, з другого - не створює певних гарантій для цивільно-правової захисту правопорушників, інших осіб, потерпілих від нерозмірних заходів для припинення їх действий»16 . Отже, інститут заподіяння шкоди під час затримання особі, яке здійснило злочин, пропонує широке полі для правотворческой діяльності російських юристів. Повдодя підсумок курсової роботи, слід зазначити, що під час виконання поставлені завдання було виконано, впоралися.

правовий вбивство затримання злочинець

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР.

2. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 р. №2341-III. З наступними змінами та доповненнями.3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. №1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

4. Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Київський національний ун-т внутрішніх справ / Микола Іванович Мельник (ред.), Вадим Арсенович Клименко (ред.). - Вид. 4-те, перероб. та доп. - К. : Атіка, 2008. - 375с.

5. Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М., Ломако В.А., Панов М.І. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студ. вищих навч. закл. / В.В. Сташис (ред.), В.Я. Тацій (ред.). - 3-е вид., перероб. і доп. - К. : Юрінком Інтер, 2007. - 496 с.

6. Блинська С.Г. Кримінально-правова природа затримання особи, що вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т внутр. справ України. - К., 2006. - 19 с.

7. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посіб. - К.: Ін Юре, 2006. - 567 с.

8. Дудоров О.О., Звіряка В.А., Дробот В.П. Кримінальне право. Загальна частина: навч.-метод. посібник / А.С. Беніцький (відп.ред.). - Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2008. - 231с.

9. Іванов Ю.Ф., Піщенко Г.І. Кримінальне право України. Загальна частина: курс лекцій / Академія муніципального управління. Юридичний факультет / Олександр Петрович Литвин (ред.). - К. : Просвіта, 2008. - 206с.

10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов , Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 480 с.

11. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. / За заг. ред. В. Г. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. Видання друге перероблене та допов. - Х.: Одіссей, 2004. - 1196 с.

12. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.

13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб. та доп.) /За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. - К., 2008. - 1428 с.

14. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка.- К.: Атіка, 2005.- 1064 с.

15. Орехов В. В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния. - СПб: Юридический центр Пресс, 2003. - 250 с.

16. Підкоритова Л. М. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні // Право України. - 1999. - № 8. - С. 66-68.

17. Підкоритова Л.М. Затримання осіб, які вчинили злочин як обставина, що виключає злочинність вчинку (соціальні і кримінально-правові проблеми): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ун-т внутр. справ. - Х., 1999. - 20 с.

18. Плисюк Н.М. Умови правомірного затримання особи, яка вчинила злочин // Університетські наукові записки. - 2007. - № 2 (22). - С. 361-368.

19. Примаченко В.Ф. Затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. - Д., 2008. - 20 с.

20. Примаченко В.Ф. Затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння: Навчальний посібник. - Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. у-нт внутр. справ, 2006. - 80 с.

21. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Атіка, 2004. - 488 с.

22. Кримінальний кодекс Російської Федерації

23. Пономар В. Цивільно-правова відповідальність за заподіяння «зайвого» шкоди при затриманні злочинця. / / Відомості Верховної Ради 1998 р. № 12, с. 21-22

24. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду РФ. 1963 -1993 р. р., Москва: 1994 р.

25. Баулін Ю. В. Право громадян на затримання злочинця. Харків, 1986 р.

26. Коментар до КК РФ під ред. Кузнєцової Н. Ф. М: 1998 р.

27. Марцев А. І., Царегородцев А. М. Необхідна оборона. Затримання злочинця. Крайня необхідність. // Омськ: 1987 р.

28. Михайлов В. І. Про соціально-юридичному аспекті змісту обставин, що виключають злочинність діяння. / Держава і право. 1995 р., № 12

29. Бюлетень Верховного суду РФ

30. Б. нехлюїв. «Суспільно-корисні діяння, передбачені КК» // Законність 1993 р. № 12, с. 18-21.

Размещено на Allbest.ru