Правова природа акціонерного товариства

Підготовка загальни зборів є тривалою в часі. Дата проведення загальних зборів, визначена наглядовою радою, не може передувати дню прийняття рішення про їх проведення і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів. Порядок скликання загальних зборів регламентується ст. 35 Законом України «Про акціонерні товариства», яка встановлює строки повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний - не менше як за 30 днів до скликання. Позитивним нововведенням Закону є те, що повідомлення (в тому числі і про проведення загальних зборів), яке містить передбачену Законом України «Про акціонерні товариства» та статутом акціонерного товариства інформацію повинне направлятись адресатам листом з описом вкладення та обов'язковим повідомленням про вручення.

Позачергові загальні збори акціонерів скликаються наглядовою радою АТ з власної ініціативи, на вимогу виконавчого органу - в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину, на вимогу ревізійної комісії (ревізора), на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства або в інших випадках, передбачених законом або статутом товариства. Наглядова рада приймає рішення про скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства або про відмову в такому скликанні протягом 10 днів з моменту отримання вимоги про їх скликання. Рішення наглядової ради про скликання позачергових загальних зборів або мотивоване рішення про відмову у скликанні надається відповідному органу управління товариства або акціонерам, які вимагають їх скликання, не пізніше ніж протягом трьох днів з моменту його прийняття. Наглядова рада не має права вносити зміни до порядку денного загальних зборів, що міститься у вимозі про скликання позачергових загальних зборів, крім включення до порядку денного нових питань або проектів рішень. Позачергові загальні збори акціонерного товариства мають бути проведені протягом 30 днів з дати подання вимоги про їх скликання.

Якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства, наглядова рада має право прийняти рішення про скликання позачергових загальних зборів з письмовим повідомленням акціонерів про проведення позачергових загальних зборів та порядок денний не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення з позбавленням акціонерів права вносити пропозиції до порядку денного.

Проведення загальних зборів тісно пов`язано з правом акціонерів на інформацію. У ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства» чітко передбачено, що від дати надіслання повідомлення про проведення загальних зборів до дати проведення загальних зборів акціонерне товариство повинне надати акціонерам можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнаходженням товариств, а в день проведення загальних зборів - також у місці їх проведення. Конкретно визначене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з документами, вказуються у повідомленні про проведення зборів.

Після надіслання акціонерам повідомлення про проведення загальних зборів акціонерне товариство не має права вносити зміни до матеріалів, наданих акціонерам або з якими вони мали можливість ознайомитися, крім змін до зазначених документів у зв'язку із змінами в порядку денному чи у зв'язку з виправленням помилок. У такому разі зміни вносяться не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення загальних зборів.

Формулювання питань, які вносяться до порядку денного, здійснюється наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів - акціонерами, які цього вимагають. Будь-хто з акціонерів має право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів, а також щодо нових кандидатів до складу органів товариства не пізніше як за 20 днів до їх скликання.

Пропозиція до порядку денного загальних зборів акціонерного товариства подається в письмовій формі із зазначенням прізвища (найменування) акціонера, який її вносить, кількості, типу та/або класу належних йому акцій, змісту пропозиції до питання та/або проекту рішення, а також кількості, типу та/або класу акцій, що належать кандидату, який пропонується цим акціонером до складу органів товариства. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного приймається наглядовою радою АТ (в разі скликання позачергових загальних зборів та на вимогу акціонерів - акціонерами, які цього вимагають). Пропозиції акціонерів (акціонера), які сукупно є власниками 5 або більше відсотків простих акцій, підлягають обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів. У такому разі рішення наглядової ради про включення питання до порядку денного не вимагається. Дана норма є новелою Закону України «Про акціонерні товарисва», яка надасть можливість міноритарію, який володіє понад 5% голосів, впливати на формування порядку денного загальних зборів.

Рішення про відмову у включенні пропозиції до порядку денного загальних зборів акціонерного товариства приймається тільки у разі:

1) недотримання акціонерами двадцятиденного строку для подання пропозиції до порядку денного;

2) неповноти даних, які має містити пропозиція відповідно до закону.

Мотивоване рішення про відмову у включенні пропозиції до порядку денного загальних зборів акціонерного товариства надсилається наглядовою радою акціонеру протягом трьох днів з моменту його прийняття.

Товариство не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення загальних зборів повинне повідомити акціонерів, згідно із статутом, про зміни у порядку денному.

Згідно із ст. 40 Закону України «Про акціонерні товариства» порядок проведення загальних зборів акціонерного товариства встановлюється його статутом, а в разі, якщо він не встановлений статутом, - рішенням загальних зборів. Головує на загальних зборах голова наглядової ради, член наглядової ради чи інша особа, уповноважена наглядовою радою, якщо інше не передбачено статутом. Реєстрація акціонерів (їх представників) проводиться на підставі переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складеного в порядку, передбаченому законодавством про депозитарну систему України, із зазначенням кількості голосів кожного акціонера, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках - акціонерами, які цього вимагають. Реєстрацію акціонерів (їх представників) проводить реєстраційна комісія, яка призначається наглядовою радою. Повноваження реєстраційної комісії за договором можуть передаватися реєстратору або депозитарію товариства.

Акціонери (акціонер), які на дату складення переліку акціонерів сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій, а також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків. Про призначення таких представників товариство повідомляється письмово до початку реєстрації акціонерів.

Мінімальна кількість голосів учасників, що беруть участь у зборах, необхідна для того, щоб збори були повноважними вирішувати питання, що належать до їх компетенції, називається кворумом. У відповідності до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерного товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні акціонери, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій. Тобто умови кворуму зменшено з 60 % плюс один голос (за Законом України «Про господарські товариства») до 60 % загальної кількості голосів акціонерів.

Слід зауважити, що українське законодавство порівняно з міжнародним має найвищу планку кворуму. У РФ, наприклад, загальні збори є правомочними, якщо на них присутні власники понад 50% акцій. Якщо ж кворуму немає, проводять повторні збори, при цьому планка кворуму може бути знижена до 30%. За законом про АТ Республіки Казахстан, правочинність загальних зборів також підтверджується присутністю 50% акцій. У Франції для проведення зборів досить присутності акціонерів, які володіють 25% голосуючих акцій. У законодавстві Чехії планка кворуму АТ встановлена на рівні простої більшості, тобто 50%+1 акція, однак передбачена й норма, коли АТ самостійно закріплює в статуті необхідну кількість голосуючих акцій. У Німеччині, Польщі й Болгарії питання кворуму має визначатися в статутних документах АТ. У США взагалі правочинна та кількість акціонерів, яка присутня на зборах.

Рішення загальних зборів приймається шляхом голосування: одна акція - один голос (крім проведення кумулятивного голосування).

Загальні збори акціонерного товариства приймають рішення з питань, винесених на голосування, простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій, якщо Законом не встановлено інше.

Статутом приватного товариства може встановлюватися більша кількість голосів акціонерів, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного, крім питань про дострокове припинення повноважень посадових осіб органів товариства; про звернення з позовом до посадових осіб органів товариства стосовно відшкодування збитків, завданих товариству; про звернення з позовом у разі недотримання вимог цього Закону при вчиненні значного правочину.

У випадках, передбачених п. 5 ст. 42 Закону України «Про акціонерні товариства», рішення загальних зборів приймається більш як трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості. На думку деяких експертів, ця норма блокує можливість внесення змін до статуту для багатьох АТ, оскільки на загальних зборах багатьох товариств часто не буває навіть і 70% від загальної кількості акціонерів. Однак в такому положенні Закону можна знайти і позитивні моменти: така вимога буде побуджувати виконачий орган АТ поважати інтереси міноритарних акціонерів.

Право голосу на загальних зборах акціонерного товариства мають акціонери - власники простих акцій товариства. Акціонери - власники привілейованих акцій певного класу приймають участь в загальних зборах під час вирішення таких питань:

1) припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

2) внесення змін до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів - власників цього класу привілейованих акцій;

3) внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів - власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства.

Статутом приватного товариства акціонеру - власнику привілейованих акцій може бути надано право голосу також з інших питань.

Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає, що голосування на загальних зборах акціонерного товариства з питань порядку денного може проводитися з використанням бюлетенів для голосування (ч.1 ст. 43 Закону). У акціонерному товаристві, яке здійснило публічне розміщення акцій, голосування з питань порядку денного загальних зборів проводиться виключно із використанням бюлетенів для голосування, таке положення передбачено абз. 2 ч.1 ст. 43 Закону України «Про акціонерні товариства».

Згідно із ст. 48 Закону України «Про акціонерні товариства» допускається прийняття певних рішень методом опитування. Для прийняття рішення шляхом заочного голосування Закон передбачає певні умови, дотримання яких є обов'язковим:

1) питання, щодо яких можливе прийняття рішення методом опитування, повинні бути передбачені статутом акціонерного товариства;

2) кількість акціонерів у акціонерному товаристві не повинна бути більше 25 осіб.

У разі дотримання вищезазначених умов проект рішення або питання для голосування надсилається акціонерам - власникам голосуючих акцій, які повинні в письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з дати одержання повідомлення від останнього акціонера - власника голосуючих акцій всі акціонери - власники голосуючих акцій повинні бути в письмовій формі проінформовані головою зборів про прийняте рішення.

Рішення вважається прийнятим тільки в тому разі, якщо за нього проголосували всі без виключення акціонери - власники голосуючих акцій.

Доречним буде зауважити, що Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачає жодних умов посвідчення дійсності того факту, що особа, яка прийняла рішення щодо питання діяльності акціонерного товариства є дійсним акціонером - власником голосуючої акції та має необхідний обсяг діє- та правоздатності. Крім того, Законом не врегульовано випадки, коли рішення не буде надіслано від акціонера - власника голосуючої акції і т.п.

У відповідності до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про акціонерні товариства» за підсумками голосування на загальних зборах з питань порядку денного необхідним є складення протоколу про підсумки голосування. Протокол про підсумки голосування підписується всіма членами лічильної комісії акціонерного товариства, що брали участь у підрахунку голосів.Члени лічильної комісіїї обираються загальнми зборами.

У разі передачі повноважень лічильної комісії реєстратору або депозитарію протокол про підсумки голосування підписує представник реєстратора або депозитарія.

Крім того, ч. 2 ст. 45 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає перелік обов'язкових відомостей, які повинні міститись у такому протоколі.

Рішення загальних зборів акціонерного товариства вважається прийнятим з моменту складення протоколу про підсумки голосування, який додається до протоколу загальних зборів акціонерного товариства.

Складання протоколу загальних зборів регулюється ст. 46 Закону, в якій зазначається, що даний документ має бути складений протягом 10 днів з моменту закриття загальних зборів та підписаний головуючим і секретарем зборів. Протокол підшивається, скріплюється печаткою товариства та додатково скріплюється підписом голови виконавчого органу товариства (у разі колегіального виконавчого органу) або одноособового виконавчого органу.

2.2 Наглядова рада

В структурі органів управління акціонерного товариства наглядова рада посідає особливе місце. В ЦК України наглядова рада зустрічається лише щодо установ та акціонерних товариств. Для інших юридичних осіб такого органу не передбачено. Однак і для акціонерних товариств наглядова рада є обов'язковою лише у певному випадку. Згідно із ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства» обов'язковість створення наглядової ради передбачається в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше ( в Закону України «Про господарські товариства» дана цифра складала 50 осіб).

Назва органу походить від слова «наглядати» і підкреслює головну функцію ради. ЇЇ основне призначення, як зазначено у ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства», - захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та законом, контроль та регулювання діяльності виконавчого органу.

Наглядова рада формується вищим органом акціонерного товариства - загальними зборами акціонерів. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 159 ЦК України обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства належить до виключної компетенції зборів.

На відміну від Закону України «Про господарські товариства» в новий Закон закладено норми щодо порядку формування, кількості членів, кворуму, порядку прийняття рішення, компетенції наглядової ради, що має удосконалити процедуру управління акціонерним товариством.

Значення органу управління виявляється, насамперед, у його компетенції. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішень про:

1) затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства;

2) підготовка порядку денного загальних зборів, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання акціонерами позачергових загальних зборів;

3) прийняття рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів або за пропозицією виконавчого органу;

4) прийняття рішення про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством акцій;

5) прийняття рішення про розміщення товариством інших цінних паперів, крім акцій;

6) прийняття рішення про викуп розміщених товариством інших, крім акцій, цінних паперів;

7) затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом;

8) обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу;

9) затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди;

10) прийняття рішення про відсторонення голови виконавчого органу від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу;

11) обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства;

12) обрання реєстраційної комісії, за винятком випадків, встановлених ЗУ «Про акціонерні товариства»;

13) обрання аудитора товариства та визначення умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг. У разі, якщо наглядова рада відсутня, це питання належить до компетенції виконавчого органу, якщо інше не встановлено статутом;

14) визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів у межах граничного строку, визначеного ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»;

15) визначення дати складення переліку акціонерів, які мають бути повідомлені про проведення загальних зборів відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про акціонерні товариства» та мають право на участь у загальних зборах відповідно до статті 34 Закону;

16) вирішення питань про участь товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб;

17) вирішення питань, передбачених ч. 4 ст. 84 Закону України «Про акціонерні товариства», в разі злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення товариства;

18) прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених ч. 1 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства»;

19) визначення ймовірності визнання товариства неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій;

20) прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

21) прийняття рішення про обрання (заміну) реєстратора власників іменних цінних паперів товариства або депозитарія цінних паперів та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

22) надсилання в порядку, передбаченому ст. 65 Закону України «Про акціонерні товариства», пропозицій акціонерам про придбання особою (особами, що діють спільно) значного пакета акцій відповідно до ст. ст. 64-65 Закону;

23) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із законом або статутом акціонерного товариства.

Кількість членів ради визначається рішенням загальних зборів. Так, згідно ст. 53 Закону України «Про акціонерні товариства», до складу наглядової ради в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій від 100 до 1000 осіб повинні входити не менше ніж п'ять осіб, з кількістю понад 1000 - не менше ніж сім осіб, а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій понад 10 000 осіб - не менше ніж дев'ять осіб. Проте в будь-якому разі кількісний склад наглядової ради встановлюється загальними зборами.

Право на членство має як акціонер фізична особа, так і акціонер юридична особа. Наприклад, у листі Управління пруденційного нагляду Державної комісії з цінних паперів та фондофого ринку (надалі - ДКЦПФР) від 7 травня 2003 р. № 5420/14 читаємо: «Законодавство України не забороняє обирати до складу спостережної ради юридичну особу, яка є акціонером товариства. В цьому випадку діяльність у складі спостережної ради здійснює керівник обраної юридичної особи або її представник на підставі довіреності, виданої керівником від імені юридичної особи. Таку ж позицію ДКЦПФР зайняла в своєму роз`ясненні від 26 грудня 2002 р. № 7 «Щодо створення ради акціонерного товариства (спостережної ради) з числа акціонерів у разі, якщо акціонером є юридична особа». В ЗУ «Про акціонерні товариства» зазначається, що член наглядової ради, який є представником акціонера - юридичної особи або держави, не може передавати свої повноваження іншій особі.

Чинне законодавство не забороняє членство привілейованих акціонерів у наглядовій раді. Так, відповідно до п. 7 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. привілейовані акції надають їх власникам права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Закон не висуває вимог до кандидатіву наглядову раду акціонерного товариства. У п. 3.1.4. Принципів корпоративного управління, затверджених ДКЦПФР від 11 грудня 2003 р. № 571, зазначено, що члени наглядової ради повинні володіти знаннями, кваліфікацією та досвідом, необхідними для виконання своїх посадових обов'язків. Члени наглядової ради повинні мати можливість приділяти роботі у наглядовій раді достатню кількість часу.

Члени наглядової ради публічного акціонерного товариства обираються з числа фізичних осіб шляхом кумулятивного голосування. Дане поняття є новелою вітчизняного законодавства. Згідно ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства», кумулятивним визначається голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами. Дана система голосування дає можливість акціонеру розподілити свої голоси між кандидатами так, як він вважає за потрібне. На думку Г. Здоронок, кумулятивна система голосування дозволяє акціонеру, який залишився у меншості, при наявності достатньої кількості акцій забезпечити собі представництво в органі товариства.

Членами ради не можуть бути обрані окремі категорії осіб: державні службовці та інші особи, уповноважені на виконання функцій держави (Президент України - ст. 103 Конституціі України; члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади - ст. 120 Конституціі України; працівники прокуратури - ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» та ін.).

Члени наглядової ради приватного товариства обираються за принципом пропорційності представництва у її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій або шляхом кумулятивного голосування. Конкретний спосіб обрання членів наглядової ради приватного товариства визначається його статутом.

Законодавець забороняє суміщення посад у наглядовій раді. Так, згідно п. 5 ст. 53 ЗУ «Про акціонерні товариства» член наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу та/або членом ревізійної комісії (ревізором) цього товариства.

Cтрок, на який обирається наглядова рада, законом не встановлено. Це означає, що цей строк може бути передбачений статутом, рішенням загальних зборів або строк повноважень може бути невизначений.

Оскільки наглядова рада є колегіальним органом, то основною формою її роботи є засідання. Періодичність проведення засідань ради, кворум, порядок прийняття рішень визначаються локальними актами. Засідання наглядової ради проводяться в міру необхідності з періодичністю, визначеною статутом, але не рідше одного разу на квартал.

У роботі наглядової ради, крім її членів можуть брати участь з правом дорадчого голосу представники профспілкового або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

Кворум засідання встановлюється статутом або положенням про наглядову раду, але він не може бути меншим за Ѕ членів ради. Рішення наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу. Внутрішніми документами товариства може бути встановлена більша кількість голосів для прийняття рішення. При рівному розподілі голосів при вирішенні того чи іншого питання голос голови ради є переважаючим, якщо інше не встановлено статутом або положенням про наглядову раду. Голосування здійснюється за принципом: одна особа - один голос. Засідання наглядової ради оформляється протоколом, який має бути складений не пізніше ніж протягом п'яти днів після проведення засідання. Протокол засідання наглядової ради підписує головуючий, який несе відповідальність за правильність складання такого протоколу. На думку російського науковець Іонцева М.Г., необхідно, щоб протокол підписувався всіма присутніми на засіданні особами, оскільки в великих АТ до складу наглядової ради товариства входять представники різних груп акціонерів, які часто мають зовсім «полярні» інтереси. Тому правник вважає, що підписання протоколу всіма присутніми на засіданні особами допоможе уникнути махінацій з боку недобросовісних акціонерів.

Рада акціонерного товариства може утворювати постійні чи тимчасові комітети для вивчення і підготовки питань, що належать до компетенції наглядової ради (комітет з питань аудиту, комітет з питань інформаційної політики товариства тощо). Порядок утворення і діяльності комітетів встановлюється статутом або положенням про наглядову раду товариства. Рішення про утворення комітету та про перелік питань, які передаються йому для вивчення і підготовки, приймаються простою більшістю голосів членів наглядової ради. Висновки комітетів розглядаються наглядовою радою в порядку, передбаченому для прийняття радою рішень.

2.3 Виконавчі органи акціонерного товариства

Згідно із ст. 58 ЗУ «Про акціонерні товариства» управління поточною діяльність акціонерного товариства може здійснюватись:

1) колегіальним виконавчим органом (правлінням, дирекцією);

2) одноосібним виконавчим органом (директором, генеральним директором).

За законодавством РФ статутом акціонерного товариства може бути передбачена діяльність одноосібного і колегіального виконавчих органів одночасно.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» право на обрання та відкликання голови і членів виконавчого органу (правління, дирекції тощо) товариства надається наглядовій раді. Слід зауважити, що у відповідності до п. «г» абз. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» вирішення питання щодо утворення та відкликання виконавчого органу відносилось до компетенції загальних зборів.

Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Членом виконавчого органу акціонерного товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії. Члени правління (дирекції) або директор (генеральний директор) виконують свої функції на засадах трудового договору. Від імені товариства даний договір підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

Кількісний склад колегіального виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства. Порядок скликання та проведення засідань правління (дирекції) встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства. Кожний член колегіального виконавчого органу має право вимагати проведення засідання колегіального виконавчого органу та вносити питання до порядку денного засідання.

Члени наглядової ради, а також представник профспілкового або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу, мають право бути присутніми на засіданнях колегіального виконавчого органу. Статутом може бути надано право іншим особам бути присутніми на засіданні колегіального виконавчого органу.

На засіданні колегіального виконавчого органу ведеться протокол, який підписується головуючим. Голова правління (дирекції) також обирається наглядовою радою товариства, якщо інше не передбачено статутом товариства, в порядку, передбаченому статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства. Голова колегіального виконавчого органу організовує роботу колегіального виконавчого органу, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань. Відповідно до п. 5 ст. 59 Закону України «Про акціонерні товарисва» голова колегіального виконачного органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Такі ж повноваження можуть надаватись й іншому члену колегіального виконавчого органу, якщо це передбачено статутом товариства.

Особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, має право без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Щодо вчинення правочинів головою колегіального виконавчого органу або директором (генеральним директором), то згідно із ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

На виконавчий орган акціонерного товариства покладається обов`язок щодо інформування членів ради АТ стосовно правочинів, на вчинення яких товариством є заінтересованість. Особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства та її афілійована особа (особи), акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:

1) є стороною такого правочину;

2) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами);

3) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

4) внаслідок такого правочину придбає майно чи заінтересована в інших результатах виконання правочину;

5) є афілійованою особою юридичної особи, яка є стороною правочину або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину придбає майно чи буде користуватися іншими результатами виконання правочину.

У разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, вимог щодо інформування наглядової ради про таку заінтересованість, вона несе відповідальність перед товариством у розмірі завданих йому збитків. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, знала або повинна була знати про недотримання зазначених вимог. У разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, встановлених вимог та вчинення товариством правочину з юридичною особою, всі акції (частки, паї) якої належать цій особі та/або її афілійованим особам, товариство або будь-хто з його акціонерів має право вимагати визнання цього правочину судом недійсним і відшкодування збитків та/або моральної шкоди.

Відповідно до п. 15 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовими особами орагінв АТ є голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Отже, члени правління є посадовими особами товариства і мають відповідати вимогам, що предявляються до таких осіб.

Посадовими особами органів акціонерного товариства не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, державні службовці, крім випадків, коли вони виконують функції з управління корпоративними правами держави та представляють інтереси держави або територіальної громади в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства. Також не можуть бути посадовими особами органів товариства особи, яким суд заборонив займатися певним видом діяльності (у разі провадження такої діяльності товариством) та особи, які мають непогашену судимість за злочини проти власності, службові чи господарські злочини, не можуть бути посадовими особами органів товариства.

Припинення повноважень голови чи члена колегіального виконавчого органу, а також особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу відбувається за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Підстави припинення повноважень голови та члена виконавчого органу встановлюються законодавством, статутом та договором з ним.

У разі, якщо відповідно до статуту товариства обрання та припинення повноважень голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) віднесено до компетенції загальних зборів, наглядова рада має право відсторонити від виконання повноважень голову колегіального виконавчого органу (особу, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), дії або бездіяльність якого порушують права акціонерів чи самого товариства, до вирішення загальними зборами питання про припинення його повноважень. У випадку прийняття такого рішення наглядова рада зобов'язана протягом 10 днів з моменту його ухвалення оголосити про скликання загальних зборів товариства, у порядку денному яких має бути питання про переобрання голови виконавчого органу товариства.

2.4 Ревізійна комісія

Ревізійна комісія - це спеціальний орган, що створюється з метою здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю акціонерного товарства. На сьогоднішній день питання контролю є надзвичайно актуальними для акціонерних товариств та обумовлене розмежуванням функцій управління та володіння товариством. В умовах розпорошеності акціонерного капіталу та ситуації, за якої одні особи володіють підприємством, а інші ним управляють, акціонерне товариство повинне забезпечити ефективний контроль за діяльністю осіб, які розпоряджаються отриманими товариством інвестиціями, та здійснити надійний захист майнових інтересів інвесторів.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про акціонерні товариства» в акціонерному товаристві для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності загальні збори обирають ревізійну комісію (ревізора).

Ревізійна комісія формується з числа акціонерів, що мають цивільну дієздатність. Міркування, які висловлювалися вище щодо акціонерів - членів наглядової ради, актуальні й щодо членів ревізійної комісії. Згідно із п. 2. ст. 73 Закону України «Про акціонерні товариства» не можуть бути членами ревізійної комісії (ревізором):

1) член наглядової ради;

2) член виконавчого органу;

3) корпоративний секретар;

4) особа, яка не має повної цивільної дієздатності;

5) члени інших органів товариства.

Члени ревізійної комісії (ревізор) не можуть входити до складу лічильної комісії товариства.

Щодо кільксного складу ревізійної комісії Закон зазначає, що в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства до 100 осіб запроваджується посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства більш як 100 осіб обов'язково обирається ревізійна комісія.

Обрання членів ревізійної комісії в акціонерних товариствах відбувається виключно шляхом кумулятивного голосування. Голова ревізійної комісії обирається членами ревізійної комісії з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу ревізійної комісії, якщо інше не передбачено статутом або положенням про ревізійну комісію товариства.

Законодавець встановлює строк діяльності членів ревізійної комісії. Так, п. 1. ст. 73 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає, що ревізійна комісія (ревізор) обирається для проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства або на визначений період. Строк повноважень членів ревізійної комісії (ревізора) встановлюється на період до дати проведення чергових річних загальних зборів, якщо статутом товариства, або положенням про ревізійну комісію, або рішенням загальних зборів акціонерного товариства не передбачено інший строк повноважень, але не більше ніж на п'ять років.

Ревізійна комісія (ревізор) має право вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів та вимагати скликання позачергових загальних зборів. Щодо цього питання свою позицію висловив Верховний суд України: «Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликанн загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами (ч. 8 ст. 49 Закону України «Про господарські тоариства»). Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги прийняти рішення про скликання позачергових зборів з порядком денним, запропонованим радою акціонерного товариства або ревізійною комісією».

Члени ревізійної комісії (ревізор) мають право бути присутніми на загальних зборах та брати участь в обговоренні питань порядку денного з правом дорадчого голосу.

Члени ревізійної комісії (ревізор) мають право брати участь у засіданнях наглядової ради та виконавчого органу у випадках, передбачених Законом, статутом або внутрішніми положеннями товариства.

Ревізійна комісія (ревізор) проводить перевірку фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства за результатами фінансового року, якщо інше не передбачено статутом товариства, положенням про ревізійну комісію або рішенням загальних зборів. Виконавчий орган забезпечує членам ревізійної комісії (ревізору) доступ до інформації в межах, передбачених статутом або положенням про ревізійну комісію.

Акціонерне товариство має забезпечити доступ членів ревізійної комісії (ревізора) до інформації в межах, що визначаються положенням про ревізійну комісію, затвердженим загальними зборами.

Ревізійна комісія (ревізор) після проведення перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства зобов`язана підготувати висновок, в якому буде міститься інформація про:

1) підтвердження достовірності та повноти даних фінансової звітності за відповідний період;

2) факти порушення законодавства під час провадження фінансово-господарської діяльності, а також встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та подання звітності.

Організація роботи ревізійної комісії, вимоги щодо обрання ревізійної комісії (ревізора), її кількісного складу, порядку діяльності та компетенція з питань, не передбачених Законом, мають визначатися статутом, положенням про ревізійну комісію або рішенням загальних зборів акціонерного товариства. На думку В.В. Луця, у вищезазначеному положенні доцільно передбачити, які види перевірок може здійснювати ревізійна комісія: чергові; позачергові; якими за своєю суттю є перевірки: перевірка правильності складання фінансової, податкової та статистичноїї звітності; перевірка використання коштів з фондів товариства; перевірка активів акціонерного товариства; перевірка ведення бухгалтерського та статистичного обліку і відповідність їх чинному законодавству тощо.

З метою забезпечення впевненості акціонерів, потенційних інвесторів, кредиторів та інших заінтресованих осіб у надійному функціонуванні системи внутрішнього контролю, підсилення вірогідності фінансової їнформації, товариство має забезпечити проведення незалежного зовнішнього аудиту шляхом залучення аудиторів (аудиторських фірм), які мають право на проведення аудиторської діяльності відповідно до чинного законодавства.

Стаття 75 Закону України «Про акціонерні товариства» говорить про те, що річна фінансова звітність публічного акціонерного товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором. Закон накладає на посадових осіб товариства обовязок щодо забезпечення доступу незалежного аудитора до всіх документів, необхідних для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства.

Керівник товариства не може відмовити аудитору в наданні документів для проведення перевірки, на підставі того, що вони містять комерційну таємницю. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про аудиторську діяльність» незалежний аудитор повинен зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці.

При цьому керівник товариства повинен повідомити аудитора, яка саме інформація визначена ним як комерційна таємниця.

Чинним законодавством визначені випадки обов'язкового проведення аудиторських перевірок. Так, згідно із ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. та Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. обов'язкове проведення аудиту для підтвердження достовірності та повноти річного балансу та звітності товариства - емітента цінних паперів, зокрема акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 162 ЦК України аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, в т.ч. такого, що не зобовязане публікувати для загального відома документи, має бути проведена в будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як 10% акцій. Витрати, повязані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яки проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше. Відповідно до п. 5 ст. 75 Закону України «Про акціонерні товариства» у такому разі акціонер (акціонери) самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства, в якому зазначається обсяг перевірки. Основним моментом, що робить цю норму принципово іншою (порівняно із тим, що було раніше), є самостійне укладання акціонером договору про проведення аудиторської перевірки, тобто можливість самостійно обрати незалежного аудитора, можливість самостійно визначити обсяг перевірки. З цього ж питання науковець В. М. Кравчук зазначає, що «...за змістом ст. 162 ЦК акціонер вправі вимагати проведення аудиторської перевірки, але не має права обирати аудитора. Замовником аудиторської перевірки є саме товариство, а платником - акціонер, який її вимагає. За достовірність результатів перевірки відповідає аудитор».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про аудиторську діяльність» незалежний аудитор повинен зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці.

РОЗДІЛ 3. Правовий статус акціонера

3.1 Поняття акціонера, його роль в діяльності товариства

Акціонерами відповідно до ст. 4 Закону України «Про акціонерні товариства» визнаються фізичні або юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Правовий статус акціонера має подвійну юридичну природу:

- як власник цінних паперів акціонер наділений повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження належними йому акціями;

- як учасник товариства акціонер наділений правами, що виникають на підставі членства у товаристві.

Статус акціонера як власника акцій може бути набутий у результаті:

1) створення акціонерного товариства та участі в ньому;

2) придбання акцій додаткових емісій;

3) вчинення правочинів щодо переходу права власності на акцію (купівлі-продажу, міни, дарування, спадкування).

У юридичній літературі немає одностайної думки з приводу визначення моменту виникнення стутусу акціонера.

І. Спасибо-Фатєєва пропонує виникнення статусу акціонера пов'язувати з набуттям права власності на акцію і обумовлювати моментом здійснення відповідного запису в реєстрі: «...лицо, приобретшее акции, приобретает право собственности с одновременным возникновением прав из акции с момента осуществления соответсвующей записи регистратором».

На погляд В. Кравчука, особа набуває корпоративних прав з моменту їх повної оплати - у випадку їх первинного набуття; а при похідних способах набуття корпоратвних прав вони виникають з моменту, визначеного договором, а якщо такий момент догвором не визначений, то з моменту його укладення.

Акціонери відіграють головну роль в акціонерному товаристві, оскільки будучи власниками цінних паперів, які засвідчують дольову участь в статутному капіталі товариства (тобто фактично співвласниками АТ) вони мають право вирішувати найголовніші питання його діяльності. По суті вони дають життя товариству і визначають його подальшу долю.

Роль акціонера в діяльності товариства пояснюється природою відносин між акціонером та акціонерним товариством. Правова наука схиляється до існування чотирьох основних концепцій про правову природу відносин між акціонером та АТ: 1) зобов'язальної; 2) речової; 3) змішаної; 4) корпоративної.

В. Луць вважає, що відносини між акціонером та АТ є за своєю природою зобов'язально-правовими, оскільки об'єктом корпоративних правовідносин є дії учасників, спрямовані на реалізацію своїх прав та виконання обов'язків. Але на мою думку, ця характеристика в чистому вигляді є не зовсім точною, оскільки протиставляється поняттю зобовязання. Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Положення вказаної статті ЦК України дають нам змогу вказувати на незалежність учасників зобовязальних правовідносин один від одного. Внутрішні відносини між акціонерами, з однієї сторони, і товариством, з іншої, неподільною частиною яких є відносини, повязані з майном останнього, побудовані зовсім за іншою моделлю. Це відносини участі (членства) у справах цього акціонерного товариства, в т.ч. і вирішення питань з управління і розпорядження його майном. Відповідно, такі відносини стосовно прав і обовязків акціонерів регулюються нормами акціонерного права.

Існує думка, що відносини між акціонером і АТ за своєю природою є речовими і виникають саме з моменту внесення вкладу до статутного капіталу товариства. Однак із такою точкою зору неможливо погодитись. Адже безпосередній зв'язок з майном, внесеним як вклад до статутного капіталу, акціонером втрачається.

Ю. Жорнокуй вважає, що відносини між акціонером і АТ мають корпоративну природу. Така його думка грунтується на тому, що специфіка відповідних відносин проявляється у такому:

1) між учасниками відповідних відносин можуть виникати як вертикальні, так і горизонтальні відносини, тобто сторони не завжди перебувають рівності, що є характерним для зобовязальних відносин;

2) відповідні відносини містять елементи зобовязальних, речових та організаційних, проте повинні розглядатися у певній неподівльній системі, що дозволяє розглядати їх як комплекс.

Корпоративна природа відносин між акціонером та акціонерним товариством дає можливість стверджувати про наявність як майнових, так і немайнових елементів цих відносин. Комплекс корпоративних прав та обов'язків учасників акціонерних відносин не дозволяє вести мову про їх виключну майнову або немайнову природу, оскільки передбачає вивчення відповідних відносин у чіткуй системі, передбаченій чинним законодавством та локальними актами.

3.2 Права та обов'язки акціонерів

Закон України «Про акціонерні товариства» поділяє права акціонерів у залежності від виду акцій, якими вони володіють. Так, власники простих акцій відповідно до ст. 25 Закону наділяються однаковою сукупністю прав, включаючи:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

У свою чергу, акціонери - власники привілейованих акцій «обмежуються» Законом у праві голосу на загальних зборах (див. п. 2.1. розділу 2). Весь обсяг прав, які надаються акціонеру - власнику кожного класу привілейоаваних акцій визначаються статутом АТ.

За своїм характером права та обов'язки акціонерів поділяються на: майнові та немайнові.

До майнових прав належать:

1) право на отримання після повної сплати акції виписки з рахунку у цінних паперах, що ведеться зберігачем (п. 4 ст. 5 ЗУ «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»);

2) право на участь у розподілі прибутку товариства (одержання дивідендів), а для власників привілейованих акцій - право на отримання дивідендів незалежно від наявності у товариства прибутку ( ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства»). Виплата дивідендів за акціями має здійснюватись тільки у грошовій формі. Дивіденди повинні бути виплачені товариством не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

...