Правова природа акціонерного товариства

3) право на отримання частини майна або його варстості у разі ліквідації товариства ;

4) право на отримання інших привілеїв, передбачених статутом акціонерного товариства;

5) право на придбання акцій додаткових емісій пропорційно своїй частці у статутному капіталі ( ст. 27 Закону України «Про акціонерні товариства»);

6) право розпоряджатися на власний розсуд акціями, укладаючи щодо ни будь-які угоди (вчиняючи будь-які правочини), не заборонені законом;

7) право вимагати викупу акціонерним товариством належних акціонеру акцій - у юридичній літературі це явище дістало назву «право на незгоду». Це право відповідно до чинного законодавства застосовується у таких випадках:

а) якщо акціонер - власник простих акцій АТ голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ товариства, зміну його типу з публічного на приватне; вчинення товариством значного правочину; зміну розміру статутного капіталу;

б) якщо акціонер - власник привілейованих акцій голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: внесення змін до статуту товариства, якими передбачається розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат під час ліквідації АТ; розширення обсягу прав акціонерів - власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат під час ліквідації акціонерного товариства.

До немайнових прав акціонерів слід віднести:

1) право на участь в управлінні справами акціонерного товариства. Це право закріплено у ст. 116 ЦК України та ст. 167 ГК України, ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства».

Набуття права власності на акцію є підставою виникнення в акціонера певного обсяну прав - майнових та немайнових. Аналіз немайнових прав акціонера, у тому числі право на участь в управлінні справами АТ, дозволяє окреслити такі виходні положення: акціонер не володіє «особистими немайновими правами»; для позначеня групи прав, які належать акціонеру нарівні з майновими, коректног вживати поняття «немайнові права», оскільки під особистими немайновми правами цивільно-правова доктрина розуміє невідчужувані, абсолютні права, що не мають майнового змісту, нерозривно повязані з фізичною особою, носієм цих прав.

О. Кібенко вважає, що немайнові права не мають самі собою значення для учасників госоподарського товариства, а реалізація немайнових прав допомагає учасникам досягти основної своєї мети - отримати доход (який є можливим лише при ефективній роботі та стабільній діяльності корпорації), а також у ряді випадків захистити свої майнові права, повернути інветиційні кошти, компенсувати понесені збитки. Їх реалізація по суті є лише засобом для ефективної реалізації майнових прав.

Правова природа права акціонера на участь в управлінні товариством найповніше розкривається через характеристику його елементів. Елементами права акціонера на участь в управлінні товариством В.М. Кравчук вважає:

1) право брати участь у вирішенні найважливіших питань діяльності товариства (внесення змін др статуту, обранння членів ради та ревізійної комісії, додатковий випуск акцій тощо);

2) право вчасно отримувати повідомлення про скликання загальних зборів;

3) право своєчасно та у зручний для акціонера спосіб ознайомитися з матеріалами, повязаними з порядком денним загальних зборів;

4) право вносити пропозиції та вимагати їх включення до порядку денного загальних зборів;

5) право брати участь у загальних зборах особисто або через представника;

6) право брати участь в обговоренні та голосуванні з питань порядку денного.

Згідно із ЗУ «Про акціонерні товариства» акціонер може бути обраний до складу таких органів: наглядової ради, виконавчого органу (правління, дирекція), ревізійної комісії.

Право на участь у підготовці до проведення загальних зборів реалізується, в основному, через можливість формулювати порядок денний загальних зборів. Будь-який акціонер має право вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів акціонерного товариства не пізніше як за 20 днів до їх проведення.

Акціонер може брати участь у загальних зборах особисто або через представника, який здійснює свої повноваження на підставі довіреності. Юридичні особи беруть участь у загальних зборах виключно через своїх представників. Представником юридичної особи - акціонера на загальних зборах на підставі довіреності, виданої від імені такої юридичної особи, за підписом її керівника з прикладенням печатки юридичної особи.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про акціонерні товариства» представником акціонера - фізичної чи юридичної особи на загальних зборах може бути інша фізична особа. Тут само Закон зазначає, що посадові особи органів товариства та їх афілійовані особи не можуть бути представниками інших акціонерів на загальних зборах.

Слід зазначити, що для посвідчення довіреностей акціонерів застосовується спеціальний порядок, передбачений ч. 3 ст. 39 Закону України «Про акціонерні товариства». Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, чи в іншому передбаченому законом порядку.

2) право на отримання інформації. Право на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства посідає особливе місце у правовому статусі акціонера, оскільки без точних відомостей про місце і час скликання загальних зборів акціонерів, про порядок і умови виплати дивідендів тощо акціонер не матиме змоги реалізувати інші права.

Правовідносини щодо надання АТ інформації регламентовані статтями 25, 77-78 ЗУ «Про акціонерні товариства» та ст. 88 ГК України. Акціонерне товариство повинно на вимогу акціонера надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів тощо.

Для отримання можливості акціонеру ознайомитись з офіційними документами АТ йому необхідно направити до правління (дирекції) інформаційний запит, що подається у письмовій формі. Під запитом щодо надання інформації розуміється звернення акціонера (акціонерів) з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність товариства. У запиті повинно бути зазначено прізвище, імя, по батькові акціонера, документ та письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає отримат відповідь. Термін вивчення запиту та надання відповіді на нього встановлено ст. 33 Закону України вiд 02.10.1992 р. «Про інформацію», і становить не більше 10 календарних днів. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо акціонер не встановив пізнішого терміну надання інформації.

Також, згідно із ст. 78 Закону України «Про акціонерні товариства», будь-який акціонер може ознайомитись з документацією АТ у приміщенні товариства за його місцезнаходженням у робочий час (за умови повідомлення виконавчого органу товариства не пізніше ніж за два робочі дні).

Акціонери при ознайомленні з документами про діяльність товариства відповідно до ст. 35 Закону України від 2 жовтня 1992 року «Про інформацію» мають право робити виписки з наданих їм для ознайомлення документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо.

Оскарження дій виконавчого органу щодо ненадання, несвоєчасного надання та надання інформації, що не відповідає дійсності, здійснюється в судовому порядку. У такому випадку акціонер має право вимагати також відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до ст. 200 ЦК України.

3) право вийти з акціонерного товариства. Відповідно до ст. 88 ГК України учасники товариства мають право вийти з його складу в передбаченому установчими документами порядку. Зазвичай дане право реалізється акціонерами шляхом відчуження акцій.

Обов'язки акціонера, як і його права, можна поділити на обов'язки, що випливають з участі в акціонерному товаристві, та обов'язки, які випливають з права власності.

Акціонер відповідно до ст. 29 Закону України «Про акціонерні товариства» повинен:

1) дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства;

2) виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства;

3) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю;

4) оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства;

5) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

І. Тарасов виділяв такі обов'язки акціонера: 1) виплатитии свою частку капіталу; 2) виплатити її своєчасно та у вказаному місці; 3) відповідати своєю часткою капіталу за зобовязаннями компанії; 4) повністю виконувати вимоги статуту. Луць В. не погоджується з такою класифікацією, оскільки перші два обов'язки, на його думку, зводяться до одного - оплати акції, і такий обовязок припиняється з їх повною оплатою, а третій - взагалі суперечит суті АТ, оскільки акціонери не відповідають своїм майном (часткою капіталу) за зобовязаннями товариства, а лише несуть ризик його втрати.

3.3 Засоби захисту прав акціонерів

За останні роки в Україні великого поширення набули суспільно небезпечні дії, пов'язані із силовим протизаконним захопленням підприємств, організацій, установ різних форм власності, що отримало назву «рейдерство». Термін «рейдер» походить з англійської та означає загарбник, учасник нальоту.

Рейдери - це спеціалісти із захоплення власності чи перехоплення права на оперативне управління нею шляхом штучно створеного і розіграного бізнес-конфлікту. Умовами, що сприяють поширенню цього явища є недосконалість діючого корпоративного та кримінального законодавства, недосокналість судової системи, відсутність активного реагування державних органів влади на цю проблему.

На думку експертів, до причин, що роблять можливими протиправні захоплення акціонерних товариств в Україні, насамперед слід віднести відсутність необхідної законодавчої бази, що регулює сферу корпоративних відносин і порядок проведення угод з цінними паперами. Законодавчий вакуум у сфері регламентації діяльності господарських товариств є причиною численних конфліктів у сфері корпоратвиного управління, що шкодять інтересам окремих акціонерів і держави та є передумовою рейдерського захоплення акціонерних товариств.

Проблема юридичного захисту прав акціонерів на сьогодні залишається відкритою. Справа в тім, що право власності на акції є першочерговим. Не будучи власником акцій, відповідний суб'єкт не може використати певних прав: права на отримання прибутку за акціями (дивіденду), а також права на участь в управлінні товариством.

Практична діяльність показує, що у багатьох випадках акціонера просто «позбавляють» права власності на належні йому акції. Так, недобросовісні особи вирішують різного роду проблеми, спектр яких доволі широкий: від кримінального формування контрольних пакетів акцій до «ефективного» захисту в судах від предявлення позову.

На сьогодні найбільш поширені такі способи поглинання компанії: встановлення контролю над менеджментом підприємства або особою, що представляє інтереси власника великого пакета акцій; придбання контрольного пакета акцій; оспорювання підсумків приватизації; банкрутство компанії з подальшим придбанням її активів.

Російський юрист-практик В.Г. Іонцев виділяє два способи захоплення підприємства шляхом розкрадання цінних паперів, які актуальні і для вітчизняного бізнес середовища:

­ імітація правочину (чи незаконні правочини) з акціями;

­ маніпуляції з реєстром акціонерів товариства.

Засоби захисту прав акціонерів можна класифікувати за різними критеріями. Так, їх можна визначати за органом, який здійснює захист прав акціонерів:

1) захист, що здійснюється внутрішніми органами АТ (зокрема наглядовою радою);

2) захист, який здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

3) судовий захист;

4) захист своїх прав безпосередньо акціонером.

Цікавою є позиція Кібенко О.Р. з цього питання. З її точки зору, засоби захисту прав акціонерів поділяються на два види: правові та неправові. До числа перших належать судовий захист (судові рішення стосовно тих чи інших корпоративних конфліктів), адміністративний захист (звернення акціонерів із заявами про порушення їхніх прав до ДКЦПФР, до правоохоронних органів, до органів, що здійснюють контроль за господарською діяльністю - якщо мали місце порушення господарського законодавства), та корпоративний захист (захист своїх прав через органи управління товариством). До неправових заходів захисту прав акціонерів вона відносить економічні засоби (продаж акцій, видача довіреності на участь в загальних зборах, укладення договору на управління акціями), PR-акції (публікація матеріалів у пресі, проведення прес-конференцій тощо), вплив саморегулівних організацій (складання рейтингів АТ, оприлюднення інформації про АТ, які порушують права акціонерів, встановлення стандартів поведінки на фондовому ринку).

Враховуючи ту особливість, що корпоративні права, які випливають із володіння акціями, виникають з моменту внесення їх нового власника до реєстру, а не з моменту їхньої купівлі-продажу, часто має місце подвійний продаж одних і тих самих акцій на підставі виписки з реєстру. Унеможливити таке порушення прав акціонера можна шляхом дотримання відповідної процедури продажу акцій. Зокрема, щоб правомірно отримати акції у власність, потрібно зібрати повний пакет документів, на підставі яких новий власник буде внесений в реєстр. Це, зокрема, сертифікат цінних паперів, передавальне розпорядження, оригінал чи нотаріально завірена копія цивільно-правової угоди про перехід власності на цінні папери. Потенційному власнику акцій товариства доцільно ознайомитися з внутрішніми документами товариства до купівлі акцій, щоб зрозуміти механізм захисту своїх майбутніх прав акціонера.

До числа найбільш дієвих правових заходів захисту акціонерів слід віднести прийняття 17 вересня 2008 року Закону України «Про акціонерні товариства». З метою запобігання рейдерським захопленням товариства та захисту прав його акціонерів Закон:

­ обмежує зловживання шляхом подання позовів про визнання недійним рішення загальних зборів, встановлює чіткий порядок їх оскарження: 1) протягом 3 місяців з дня прийнятття; 2) акціонером, чиї права та інтереси порушені; 3) у разі, якщо рішення або порядок його прийнятття порушують вимоги законодавства;

­ запроваджує процедуру прозорого придбання пакету акцій, який становить 10 і більше відсотків статутного капіталу.

Закон України від 17 вересня 2008 року «Про внесення зміни до статті 67 Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення позову», згідно із з якою не допускається забезпечення позову шляхом заборони:

­ проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення;

­ надавати емітентом, реєстратором зберігачем депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

­ участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасникіів господарського товариства.

Проблема судового захисту прав акціонерів є на сьогодні не менш болючою і головною причиною тут є не так вина безпосередньо судів (хоча це також часто має місце), як недосконалість чинного законодавства. До істотних суперечностей призводить, зокрема, нечітке розмежування підвідомчості справ між господарськими судами та судами загальної юрисдикції, оскільки учасниками спорів з корпоративних відносин є як юридичні особи (в тому числі суб'єкти господарської діяльності), так і громадяни-фізичні особи. Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавчими актами України, проте у випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору. Отже, спори з корпоративного управління вирішуються судами загальної юрисдикції за позовами громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, або господарськими судами, якщо позивачами виступають юридичні особи. Тому нерідко ухвали, рішення загальних судів за позовами фізичних осіб можуть нерідко гальмувати виконання судових актів за результатами розгляду господарських спорів.

Незважаючи на те, що суд є найавторитетнішим правозахисним органом, такий шлях захисту акціонером своїх прав не завжди можна назвати найефективнішим. А враховуючи затяжний характер (подекуди навіть на кілька років) судових розглядів спорів з корпоративного управління, цей спосіб захисту може виявитись для акціонера неактуальним, а отже й недоцільним. Натомість, на мій погляд, адміністративний захист акціонером своїх прав є більш ефективним і має ряд переваг перед судовим. Цей захист в межах своїх повноважень здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 12.06.1995 р., до завдань ДКЦПФР належить, в тому числі, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень. Позитивні сторони цього способу захисту прав акціонерів є очевидними: оперативність, загальнодоступність подання скарг та заяв до ДКЦПФР, високий фаховий рівень членів ДКЦПФР та наділення їх широкими повноваженнями як щодо встановлення факту порушення права акціонера, так і щодо його відновлення та застосування відповідних санкцій до винних в порушенні зазначеного права.

У порядку захисту прав акціонера Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може: встановлювати обов'язкові нормативи достатності власних коштів та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами; здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та її відповідністю встановленим вимогам; проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності емітентів і вилучати під час проведення таких перевірок на строк до трьох робочих днів документи, що підтверджують факти порушення актів законодавства про цінні папери; надсилати емітентам обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства; надсилати матеріали в правоохоронні органи щодо фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність; накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Найбільш ефективною статегією Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у боротьбі із рейдерськими захопленнями акціонерних товариств за участю реєстратора є встановлення низки правопорушень з боку реєстратора, які можуть потягти накладення санкції у вигляді зупинення\анулювання дії ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, а саме - ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Права акціонерів можуть захищатися не тільки в цивільному і адміністративному порядку. Так, Кримінальний кодекс України (далі - КК) містить норми для притягнення до відповідальності організаторів і виконавців рейдерських захоплень. Діяння, які направлені на захоплення підприємств, можуть бути кваліфіковані за наступними ознаками: ст. 356 КК - «Самоправство», ст. 206 КК - «Протидія законній господарській діяльності»; ст. 219 КК - «Доведення до банкрутства»анови; ст. 375 КК - «Проголошення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови»; ст. 223 КК - «Порушення порядку випуску (емісії) і обігу цінних паперів».

Іншу проблематику захисту прав акціонерів створюють відносини між менеджерами (посадовими особами АТ) і акціонерами, що досить часто стає підставою для існування «конфлікту інтересів» та виникнення «корпоративних конфліктів». Гірше йдуть справи, коли менеджемент стає крупним або навіть отримує контрольний пакет акцій. Зберігши психологію та інтереси менеджера, менеджмент починає почувати себ нарівні з іншими акціонерами і, як правило, не звертає уваги на інтереси міноритарних акціонерів під час форування стратегії товариства. В цій ситуації, на думку Ю.М. Жорнокуя, дієвим є такий спосіб вирішення корпоративного конфлікту як викуп контролюючим акціонером акцій на вимогу мінортарних акціонерів.

Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що порушення чи непорушення прав акціонерів залежить від ефективності використання ними різних способів захисту. Правові способи захисту потребують більших затрат часу, але є надійнішими відносно інших. При цьому, вдавшись до них, у акціонера є більші шанси відновити свої порушені права. Між тим, шляхи захисту порушених прав не обов'язково можуть бути виключно правовими. Так звані неправові способи захисту прав акціонерів (наприклад, публікація в пресі інформації про АТ, що порушують права акціонерів, продаж акцій) також не слід ігнорувати, оскільки в певних випадках вони можуть подіяти не менш ефективно ніж вирішення справи судом, а головне - значно оперативніше.

ВИСНОВКИ

17 вересня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про акціонерні товариства», який створює законодавчі умови для побудови надійної системи корпоративного управління, захисту прав та інтересів інвесторів, а також закріплює такі гарантії та механізми захисту прав власності, за допомогою яких знижується ризик рейдерського захоплення акціонерного товариства.

Метою написання моєї магістерської роботи було дослідження новел Закону України «Про акціонерні товариства» та їх впливу на діяльність товариства та безпосередньо на акціонера як основного учасника акціонерного товариства. Далі я перелічу основні нововведення, які, на мою думку, матимуть позитивний вплив на розвиток корпоративних відносин та відносин власності в Україні.

За новим законом усі акціонерні товариства поділяються на: публічні - можуть здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій; зобов'язані пройти лістинг на фондовій біржі; акції купуються-продаються на тій фондовій біржі, до товариство пройшло лістинг; мають підвищені вимоги щодо розкриття інформації; та приватні - максимальна кількість акціонерів обмежена 100 особами; можуть здійснювати тільки приватне розміщення акцій, які не можуть купуватися на біржі; акціонерам може бути надано переважне право на придбання акцій, які продаються іншими акціонерами.

З метою захисту майнових інтересів акціонерного товариства та його акціонерів закон встановлює порядок: 1) формування/збільшення статутного капіталу товариства, відповідно до якого у разі, якщо оплата вартості акцій при їх розміщенні здійснюється майном, майновими та н6емайновими правами або цінними паперами, їх ціна повинна відповідати ринковій вартості, яка визначається в порядку, встановленому цим законом; 2) вчиненя товариством значних правочинів, відповідно до якого угоди на суму від 10 до 25% вартості активів укладаються за рішенням наглядової ради; угоди на суму від 25 до 50% - за рішенням загальних зборів акціонерів, яке приймається простою більшістю голосів присутніх; угоди на суму понад 50% - за рішенням загальних зборів акціонерів, яке приймається 3\4 від загальної кількості акціонерів; 3) вчинення правочинів, у яких є зайтересованість (конфлікт інтересів), відповідно до якого такі угоди можуть укладатися за рішенням наглядової ради або, у разі наявності заінтересованості у членів наглядової ради, - за рішенням загальних зборів.

Закон України «Про акціонерні товариства» встановлює чітку процедуру скликання та проведення загальних зборів, яка сприяє реалізації акціонерами права на участь у зборах, а саме: повноваженнями щодо проведення загальнх зборів наділено наглядову раду товариства; скорочено строки для підготовки зборів; спрощено порядок повідомлення акціонерів; в окремих випадках дозволено проводити загальні збори шляхом заочного опитування акціонерів.

З метою більш ефективного управління товариством закон підвищує роль нагядової ради, врегульовує порядок її роботи, визначає її виключну компетенцію, вирішує проблему формування наглядової ради у разі, якщо акціонерами є юридичні особи. Також наглядовій раді надається право обирати та відкликати голову та членів виконачого органі, що на практиці має посилити контроль за діяльністю правління (дирекції) товариства.

Захищаючи право акціонерів на отримання частини прибутку акціонерного товариства, закон зобов'язує виплачувати дивіденди виключно грошовими коштами, а не продукцією товариства або іншим неліквіднм майном.

Однією із форм конкуренції у сучасній Україні є агресивна, напівзаконна діяльність суб'єктів господарювання - так зване «рейдерство», що останнім часом набуло великих масштабів. Поняття «рейдер» має широке економічне значення, відмінне від правових форм реорганізації юридичних осіб, його можна визначити як отримання особою або групою осіб корпоративного контролю над підприємством через отримання необхідного пакета акцій або частки статутного капіталу, що забезпечує такий контроль.

До «антирейдерських» способів захисту товариства можна віднести:

захист, що здійснюється внутрішніми органами АТ (зокрема наглядовою радою); захист, який здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; судовий захист; захист своїх прав безпосередньо акціонером.

Закон України «Про акціонерні товариства» містить норми, які також покликані обмежити зловживання з боку недобросовісних акціонерів. Відтак, оскаржити рішення загальних зборів шляхом подання позовів про визнання рішень зборів недійсними буде значно важче, т.я. законодавець встановлює чіткий порядок їх оскарження: 1) протягом 3 місяців з дня прийнятття; 2) акціонером, чиї права та інтереси порушені; 3) у разі, якщо рішення або порядок його прийнятття порушують вимоги законодавства.

Дуже важливою нормою закону є закріплення обов'язку зберігати певні види документів АТ та надання доступу до них акціонерам. Можливість ознайомлюватися з документами та робити з них копії дасть змогу акціонерам самостійно виявляти порушення їх прав та звертатися до повноважних органів.

Разом з тим слід зазначити, що цей закон, як і багато інших законів, не є досконалим та не позбавлений певних недоліків.

По-перше, на даний момент існують певні дублювання та невідповідності новому закону статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» яке буде усунуте лише через два роки.

По-друге, поняття афілійованих осіб у нас зараз використовується в антимонопольному законодавстві та податковому і використана там конструкція відрізняється від тієї, що зазначена в законі. Це знову призведе до неоднозначності застосування цього терміну.

Однак в цілому, прийняття цього закону нарешті вирішить багато проблем, які не давали змоги ефективно використовувати таку організаційно-правову форму, як акціонерне товариство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- ст. 141.

2. Господарський кодекс України вiд 16 січня 2003 року за № 436-IV// Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - ст. 144.

3. Цивільний кодекс України вiд 16 січня 2003 року за № 435-IV// Відомості Верховної Ради. - 2003. - №№ 40-44. - ст. 356.

4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року за номером № 2341-III// Відомості Верховної Ради України.- 2001. - № 25. - ст. 131.

5. Закон України від 19 вересня 1991 року за № 1576-XII «Про господарські товариства»// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - ст. 682.

6. Закон України від 17 вересня 2008 року за № 514-VI «Про акціонерні товариства»// Відомості Верховної Ради України. - 2008. - № 50, (№ № 50-51), стор. 2432, ст. 384.

7. Закон України від 22 квітня 1993 року за № 3125-XII «Про аудиторську діяльність»// Відомості Верховної Ради. - 1993.- N 23. - ст. 243.

8. Закон України від 2 жовтня 1992 року за № 2657-XII «Про інформацію»// Відомості Верховної Ради України . - 1992. - № 48. - ст. 650.

9. Закон України від 23 лютого 2006 року за № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»// Відомості Верховної Ради . - 2006. - N 31. - ст. 268.

10. Закон України від 10 грудня 1997 року за № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»// Відомості Верховної Ради. -1998. - N 15. - ст. 67.

11. Закон України від 15 травня 2003 року за № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»// Відомості Верховної Ради. -2003. - N 31-32. - ст. 263.

12. Закон України від 17 вересня 2008 року за № 513-VI «Про внесення змін до статті 67 Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення позову»// Відомості Верховної Ради України. - 2008. - N 49, ст.361.

13. Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 221 від 30.12.1998 року// Офіційний вісник України.- 1999. - № 10. -стор. 67.

14. Лист Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 7 травня 2003 р. № 5420/14.

15. Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання діяльності акціонерних товариств від 1 січня 2004 року// «Господарське судочинство в Україні: Судова практика»- за заг. ред. В.В. Онопенка.- К.: «Ін Юре», 2008. - 528 с.

16. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право: Навч. посіб. для вищих навч. закл. -- К.: Атіка, 2000. -- 543 с.

17. Вінник О.М. «Господарське право: навчальний посібник» -- 2-ге видання.-- К.: «Правова єдність», 2009. -- 766 с.

18. Вольф В.Ю. Основы учения о товариществах и акционерных обществах. - М.: «Издательство НКФ СССР», 1927. - 169 с.

19. Гололобов Д.В. Акционерное общество против акционера: Противодействие корпоративному шантажу. --М.: «Юстицинформ», 2004. -- 309 с.

20. Здоронок Г.І. Актуальні питання діяльності акціонерних товариств -- К.: «Юридическая практика», 2007. -- 479 с.

21. Ионцев М.Г. Акционерные общества: Правовые основы. Имущественные отношения. Управление и контроль. Защита прав акционеров. -- М.: "Ось-89", 2002. --512 с.

22. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. - Х: Еспада, 2001. - с.

23. Коровайко А.В. Реорганизация хозяйственных обществ: Теория, законодательство, практика.-- М.: «Норма», 2001. -- 112с.

24. Кравчук В.М. Корпоративне право: Науково-практ. коментар законодавства та судової практики -- К: Істина, 2005. -- 720 с.

25. Луць В.В., Сивий Р.Б., Яворська О.С. Акціонерне право: Навч. посібник для студ. юрид. спец. ВНЗ-- К.: "Ін Юре", 2004. -- 256 с.

26. Спасибо-Фатеева И. В. Акционерные общества: корпоративные правоотношения / Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого. -- Х.: Право, 1998. -- 252 с.

27. Спасибо-Фатєєва І. В., Кібенко О. Р. «Корпоративне управління: монографія»/Інна Валентинівна Спасибо-Фатєєва (ред.). -- Х.: «Право», 2007. -- 498 с.

28. Тарасов И.Т. Учение об акционерных компаниях- К.: Унив. тип., 1878. - 766 c.

29. Функ Я. И., Хвалей В. В. Акционерное общество: история и теория (Диалектика свободы). -- Минск: Амалфея, 1999. -- 608 с.

30. Щербина В.С. Суб'єкти господарського права. Монографія - К.: «Юрінком Інтер», 2008. - 264 с.

31. Щербина О.В. Правове становище акціонерів за законодавством України. - К.: «Юрінком Інтер», 2001. -158 с.

32. Андрєєв Д. ДКЦПФР: адміністративний ресурс протидії протиправним захопленням і поглинанням акціонерних товариств// Підприємництво, госп-во і право. - 2008. - № 2. - с. 15-18.

33. Андрущенко О. Кворменное безобразие// Бизнес. - 2008. - 6 жовтня. - с. 81-83.

34. Бережанський А. Общество в законе//Контракти. - 2008. - 29 вересня (№ 39). - с. 32.

35. Воеводина А. Закон об АО: полагаемся на совесть акционеров. Прогрессивный "антирейдерский" Закон слабо защищен механизмами административного и уголовного права// www.ligazakon.ua. - 13.02.2009.

36. Грек Б.М. Проблеми кримінальної відповідальності за рейдерство та шляхи іх вирішення// Адвокат. - 2008. - № 9. - с. 4-9.

37. Гулик А. Право акціонера на участь в управлінні справами акціонерного товариства// Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 3. - с. 40-43.

38. Жорнокуй Ю. М. Викуп контролюючим акціонером акцій на вимогу міноритарних акціонерів та передача акцій контролюючого акціонера у розпорядження АТ як шляхи вирішення корпоративних конфліктів// Актуальні питання цивільного та господарського права. - 2008. -№ 3. - с. 10 -15.

39. Жорнокуй Ю. Корпоративна природа відносин між акціонером та акціонерним товариством// Право України.- 2008.-№ 11. - с. 49-56.

40. Керницький А. Права акціонерів, шляхи і ступінь їх захисту// Юридичний журнал. - 2006. - № 8.

41. Самойленко В. Обмеження на членство у наглядовій раді акціонерного товариства // Юридична газета. - 2004. -25 червня. - с. 18-19.

42. Фоміна К. Загальні збори АТ: а як же кворум?// Правовий тиждень. - 2008. -14 жовтня. - № 42(115).

43. Щербина О. Основні новели Закону «Про акціонерні товариства»// Вісник Центру комерційного права. - 2009. - № 1. - с. 7-9.

Размещено на Allbest.ru