Історія розвитку системи податків

Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Обсяг поняття податкового кредиту визначається шляхом унормування у законі вичерпного переліку витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту.

Прикладом витрат, які платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року, є такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

- частина суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податку;

- сума коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим 5 %від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

- сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше певної суми, визначеної законом, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

- сума власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім певних категорій витрат, передбачених законом;

- сума витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує визначену законом суму.

Податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку [1].

10. Правове регулювання місцевого оподатковування

10.1 Види місцевих податків і зборів

Місцеві податки і збори - це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, які встановлено місцевими Радами народних депутатів.

До місцевих податків і зборів належать:

- збір за парковку автомобілів;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- збір з власників собак;

- курортний збір;

- збір за участь у бігах на іподромі;

- збір за виграш на бігах;

- збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

- податок з реклами;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за право проведення кіно- і телезйомок;

- збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

- комунальний податок;

- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

- податок з продажу імпортних товарів.

Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка - у відведених місцях.

Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 % мінімальної заробітної плати для громадян і 3 мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

Платниками збору з власників собак є громадяни - власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах.

Збір з власників собак справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору.

Збір з власників собак стягується органами житлово-комунального господарства.

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість.

Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Від сплати курортного збору звільняються:

- діти віком до 16 років;

- інваліди та особи, що їх супроводжують;

- учасники Великої Вітчизняної війни;

- воїни-інтернаціоналісти;

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

- особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

- особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

- чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання.

При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється.

З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.

Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6 відсотків від суми виграшу.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5 відсотків від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Податок з реклами не сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення соціальної реклами.

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 % вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1 % вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.

Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї.

Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право.

Для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (стаціонарних об'єктах), збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі стягується одноразово.

Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається у декларації, яка подається щоквартально до державної податкової інспекції по району (місту) за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємництва.

Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не повинен перевищувати 3 % виручки, одержаної від реалізації цих товарів.

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством [1].

10.2 Збір за спеціальне використання водних ресурсів

Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.

Розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних із вилученням води з водних об'єктів, визначається:

- для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);

- для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;

- для потреб рибного господарства - на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.

Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.

Збір за воду, втрачену під час її транспортування, стягується з власників мереж водопостачання.

За скидання забруднюючих речовин із дренажними водами у водні об'єкти із систем, що захищають сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об'єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не погіршує якості води водних об'єктів у межах встановлених категорій.

Відповідно до ст. 32 Водного Кодексу [3], збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення мають зараховуватись до Державного бюджету України в розмірі 80 %, до бюджетів областей - у розмірі 20 %, збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення на території Автономної Республіки Крим мають зараховуватись до Державного бюджету України в розмірі 50 %, до бюджету Автономної Республіки Крим - у розмірі 50 %.

Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенергетики, рибного господарства та водного транспорту, а також за втрати води під час її транспортування зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 100 %. Збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Порядок розподілу та використання зборів за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та за понадлімітне використання води з них, а також коштів, відшкодованих за завдані водним об'єктам збитки, визначаються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» [17].

За використання водних ресурсів в Україні практично справляються збори за спеціальне використання водних ресурсів та за користування водами для потреб гідроенергетики й водного транспорту [1].

10.3 Платежі за користування надрами

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків та/або регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розрахунків.

Розміри платежів за проведення пошукових і розвідувальних робіт визначаються залежно від економіко-географічних умов і розміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, стану геологічного вивчення території та ступеня ризику.

Платежі за видобування корисних копалин визначаються з урахуванням геологічних особливостей родовищ та умов їхньої експлуатації.

Розміри платежів за користування надрами континентального шельфу та в межах виключної (морської) економічної зони визначаються залежно від площі ділянки, що надається у користування, глибини моря та мети користування надрами.

Платежі за користування надрами в цілях, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівництва й експлуатації підземних споруд, визначаються залежно від розмірів ділянки надр, що надається у користування, корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки при їхньому використанні.

Нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Платежі за користування надрами спрямовуються в державний бюджет, бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у такому співвідношенні:

- за видобування корисних копалин загальнодержавного значення: у державний бюджет - 40 %, у бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя - 60 %;

- за видобування корисних копалин місцевого значення та за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин: у бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя - 100 %;

- за пошук та розвідку родовищ корисних копалин: у державний бюджет - 80 %, у бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя - 20 %;

- за користування надрами континентального шельфу та в межах виключної (морської) економічної зони: у державний бюджет - 100 %.

Платежі за користування надрами, що надходять до бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, розподіляються між місцевими бюджетами різних рівнів відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів.

Плата за користування надрами може вноситись як у вигляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, справляються з користувачів надр, які здійснюють видобуток корисних копалин на раніше розвіданих родовищах, і повністю надходять до державного бюджету та спрямовуються на розвиток мінерально-сировинної бази.

Порядок встановлення нормативів відрахувань за виконані геологорозвідувальні роботи та їхнього справляння визначається Кабінетом Міністрів України.

Розмір збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій) на користування окремими ділянками надр визначається Кабінетом Міністрів України виходячи з витрат на експертизу заявок, матеріалів та обґрунтувань на користування надрами, організаційних та інших витрат, пов'язаних із видачею спеціальних дозволів (ліцензій).

Таким чином, до категорії платежів, що справляються за використання надр, як правило, належать декілька видів платежів. В Україні практично справляються 4 різновиди: збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, плата за користування надрами для видобування корисних копалин, рентна плата за нафту й газ, що видобуваються в Україні, плата за користування надрами в цілях, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

Рентна плата за нафту й природний газ, що видобуваються в Україні, регулюється Указом Президента України від 21 грудня 1994 р. № 785 «Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні» [20].

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, регулюється Кодексом України про надра [8], Наказом Держкомгеології та ДПА України від 23 червня 1999 р. № 105/309 «Про затвердження Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету».

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин регулюється Кодексом України про надра [8], Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин», Наказом Мінекобезпеки, ДПА, Держкомгеології, Мінпраці України від 30 грудня 1997 р. № 207/472/51/157 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин».

Плата за користування надрами в цілях, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, регулюється Кодексом України про надра, Наказом Мінекоресурсів, ДПА, Мінфіну, Мінпраці України від 8 лютого 2001 р. № 37/45/73/44 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин».

11. Правове регулювання неподаткових відрахувань

11.1 Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

Правовою основою справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» [15], Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [10], та інші нормативні акти.

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що вище зазначено, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої ніж платник збору, територіальної громади;

- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;

- фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;

- суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

- юридичні та фізичні особи у разі відчуження легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечують інвалідів, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;

- підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

- підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачують, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'язку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних або експлуатаційних якостей чи характеристик.

Об'єктом оподаткування є:

1) для суб'єктів підприємницької діяльності - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначають згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» [16], а також винагороди, що їх виплачують громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру. Для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які мають найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці, - сума коштів, яку визначають розрахунково як добуток визначеного законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюють нарахування заробітної плати.

2) для платників збору - фізичних осіб і фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності - сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;

3) для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами - сукупний оподатковуваний дохід, обчислений відповідно до законодавства України;

4) для суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння - вартість реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

5) для юридичних та фізичних осіб у разі відчуження легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечують інвалідів, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. - вартість легкового автомобіля;

6) для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України - вартість нерухомого майна, зазначені в договорі купівлі-продажу такого майна;

7) для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також операторів цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно - вартість будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку.

Не може бути об'єктом оподаткування:

- транслювання програм радіо- та телевізійними станціями;

- передавання або прийом інформації за допомогою радіозв'язку мережами відомчого чи технологічного зв'язку, що не мають автоматичної комутації з мережею зв'язку загального користування;

- користування радіотелефонами та радіоподовжувачами, підключеними до номерів квартирних телефонів;

- суми, які сплачує один оператор у компенсацію вартості послуг із роумінгу (або покриття від'ємного сальдо взаєморозрахунків із роумінгу) іншому оператору, який надав такі послуги.

Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування викладені у ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» [15].

Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюють у пропорційних розмірах [1].

11.2 Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття

Правову основу справляння збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття складають норми Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про зайнятість населення» [14], Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [12] та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

- працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Окрім цього, від сплати страхових внесків звільняють:

- застрахованих осіб на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

- застрахованих осіб у частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій створюють Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (Фонд).

Основним джерелом формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників-працедавців, застрахованих осіб, що сплачують на умовах і в порядку, передбачених законодавством. Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлює Верховна Рада України відповідно для працедавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Працедавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання працедавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Розміри страхових внесків установлюють на календарний рік і складають наразі (2010 р.):

- для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошове забезпечення військовослужбовців, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натура-льній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» [16], виплату доходу (прибутку) фізичним особам за виконання робіт (послуг) за догово-рами цивільно-правового характеру, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

- для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, гро-шового забезпечення військовослужбовців, які включають основну і дода-ткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню подат-ком з доходів фізичних осіб;

- для громадяни України, які працюють за межами України та не зас-траховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку);

- для страхувальників, які здійснюють виплату винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими угодами - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку) [1].

11.3 Збір на обов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

Правову основу справляння збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, складають норми Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України [5], Закону України «Про охорону праці» [17], Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [11] та інших нормативних актів.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюють страхування (працівник). Страхувальниками є працедавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час

занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, яких утримують у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучають до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюють в безособовій формі. Усіх осіб, вважають застрахованими з моменту набрання чинності галузевим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Усі застраховані є члени Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Добровільно за письмовою заявою від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

3) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюють, зазвичай, за рахунок внесків працедавців: для підприємств - із віднесенням на валові витрати виробництва, а для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення. Наймані працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включають до складу Державного бюджету України, використовують виключно за їх прямим призначенням і зараховують на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюють:

- для працедавців - у відсотках до суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначають відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян;

- для добровільно застрахованих осіб - у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховують в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлює Кабінет Міністрів України, та є розрахунковою величиною у процесі обчислення страхових виплат. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці) [1].

11.4 Збір на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втра-тою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням

Правову основу справляння збору на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, становлять норми Конституції України [2], Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України [5], галузевого Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» [12] та інших нормативних актів.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Основними джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-працедавців і застрахованих осіб, що їх сплачують на умовах і в порядку, передбачених вищевказаним галузевим Законом.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не включають до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовують тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлює Верховна Рада України відповідно для працедавців і застрахованих осіб у відсотках:

1) для працедавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком із доходів фізичних осіб;

2) для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком із доходів фізичних осіб;

3) для громадян України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нараховують в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлює Кабінет Міністрів України та є розрахункова величина при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах [1].

Література

1. Чвалюк А.М. Податкове право : Навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни. - Донецьк : ДонУЕП, 2010. - 101 с.

2. Конституція України від 28.06.1996 року (в редакції станом на 15.05.2014р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/конституція.

3. Водний кодекс України станом на 26.04.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/водний кодекс.

4. Земельний кодекс України станом на 06.09.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/земельний кодекс.

5. Кодекс законів про працю України станом на 26.10.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/кодекс законів про працю україни.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1-21220) станом на 17.08.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213-330) станом на 17.08.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80732-10.

8. Кодекс України про надра станом на 26.04.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/кодекс україни про надра.

9. Кримінальний кодекс України станом на 31.10.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/кримінальний кодекс.

10. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

11. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності : Закон України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14/

12. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття : Закон України від 02.03.2000 р.№ 1533-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1533-14.

13. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням : Закон України від 18.01.2001 р. № 2240-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2240-14.

14. Про зайнятість населення : Закон України від 05.07.2012 р. № 5067-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17.

15. Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/400/97-вр.

16. Про оплату праці : Закон України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про олату праці.

17. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991р. № 1264-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про охорону навколишнього природного середовища.

18. Про охорону праці : Закон України від 14.10.1992 р. № 2694-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про охорону праці.

19. Про державне мито : Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93, зі змінами і доповненнями, станом на 11.07.2014 р.[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про державне мито.

20. Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні : Указ Президента України від 21.12.1994 р. № 785/94 Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/785/94.

Размещено на Allbest.ru

...