Трудові спори і порядок їх вирішення (за матеріалами практики Кам’янець-Подільського міського суду)

Основною метою діяльності незалежного посередника є досягнення довіри сторін колективного трудового спору, встановлення співробітництва між сторонами, сприяння у вирішенні колективного спору.

Основними вимогами до кандидатури незалежного посередника є такі:

-- наявність вищої освіти;

-- стаж не менше 3 років в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, організаціях роботодавців чи у профспілках або на іншій роботі, пов'язаній з регулюванням соціально-трудових відносин чи вирішенням колективних трудових спорів;

-- володіння знаннями трудового законодавства і законодавства про вирішення колективних трудових спорів;

-- проходження атестації та переатестації в НСПП.

Закон "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вимагає, щоб при виконанні своїх професійних обов'язків незалежний посередник був вільний від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання у його діяльність як з боку сторін колективного трудового спору, так і з боку державних органів.

За домовленістю між сторонами у роботі примирної комісії можуть брати участь й інші особи: експерти, консультанти тощо.

У разі неприйняття примирною комісією взаємоприйнятного рішення колективний трудовий спір розглядається трудовим арбітражем.

Він також вирішує колективні трудові спори, якщо їхнім предметом є:

-- виконання колективного договору, угоди або їх окремих положень;

-- невиконання законодавства про працю.

Трудовий арбітраж -- це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і який приймає рішення щодо суті колективного трудового спору.

Основним завданням трудового арбітражу є вирішення спору між сторонами колективного трудового спору.

Він розглядає спір, дотримуючись таких принципів:

-- законності;

-- незалежності;

-- рівності сторін спору;

-- змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і доведенні своєї правоти;

-- арбітрування;

-- гласності та відкритого розгляду спорів.

Арбітраж утворюється за ініціативою однієї із сторін спору або за ініціативою незалежного посередника.

До складу трудового арбітражу не можуть входити особи, які є представниками сторін колективного трудового спору, чи будь-які інші, які певною мірою зацікавлені у його вирішенні.

Трудовий арбітраж повинен розглянути спір і прийняти рішення у десятиденний строк від дня його створення. Сам арбітраж може продовжити цей термін до двадцяти днів. Рішення про продовження терміну приймається більшістю членів трудового арбітражу.

У роботі трудового арбітражу за власною ініціативою можуть брати участь представники Національної служби посередництва і примирення.

Законодавством встановлені гарантії діяльності незалежних посередників, членів примирних комісій і трудових арбітражів. На них поширюються гарантії, передбачені законодавством про працю для виборних профспілкових працівників, членів рад трудових колективів у частині зміни умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення, соціальних пільг і збереження місця роботи на час виконання повноважень.

Для вирішення колективних трудових спорів державою створений спеціальний орган -- Національна служба посередництва і примирення. Вона сформована Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. Указ Президента України «Про утворення національної служби посередництва і примирення» від 17 листопада 1998 р. № 1258/98.- Электронная правовая библиотека «Эксперт-Юрист», сентябрь-октябрь, 2004. на підставі Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Національна служба посередництва і примирення (НСПП) -- це постійно діючий орган, створений Президентом України для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів). Основними її завданнями є:

-- сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних спорів;

-- прогнозування виникнення трудових спорів та сприяння своєчасному їх вирішенню;

-- здійснення посередництва і примирення під час вирішення спорів.

Закон прямо вказує, на яких стадіях спорів НСПП може брати участь у вирішенні колективних спорів та які заходи проводити.

Національна служба здійснює прогнозування колективних трудових спорів. Основними принципами, на яких базується прогнозування колективних трудових спорів (конфліктів), є:

1) принцип цілісності: забезпечується розробленням взаємо узгоджених прогнозних документів щодо колективних трудових спорів (конфліктів) у окремих галузях економіки, адміністративно-територіальних одиницях чи підприємствах, установах і організаціях;

2) принцип об'єктивності: полягає в тому, що прогнозні документи розробляються на основі даних органів державної статистики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та результатів вивчення економічної чи соціальної ситуації структурними підрозділами НСПП;

3) принцип гласності: полягає в тому, що прогнозні документи, підготовлені структурними підрозділами НСПП, є доступними для громадськості;

4) принцип обґрунтованості і достовірності: передбачає, що показники, висновки, тенденції і, зрештою, сам прогноз мають бути економічно та соціально обґрунтованими, базуватися на достовірних джерелах, перевірених шляхом зіставлення різних джерел інформації, спиратися на науково вивірену методику прогнозування.

При висуненні вимог наймані працівники можуть звернутися до НСПП і надіслати їй свої вимоги. На цьому етапі спору ще немає, однак НСПП здійснює реєстрацію висунутих працівниками вимог і може перевірити отримання їх протилежною стороною спору. Вона також може проконтролювати розгляд вимог роботодавцем чи державними органами, якщо розгляд і вирішення вимог найманих працівників виходить за межі компетенції роботодавця. НСПП аналізує вимоги найманих працівників, здійснює оцінку їх обґрунтування та відповідності чинному законодавству.

Національна служба посередництва і примирення формує списки незалежних посередників і трудових арбітрів, проводить їх підготовку. На прохання сторін спору може пропонувати кандидатури незалежних посередників та членів трудового арбітражу для участі у примирних процедурах.

Починаючи з етапу виникнення колективного трудового спору, представники НСПП можуть брати активну участь у формуванні примирних органів та у примирних процедурах.

Служба координує вирішення сторонами колективного спору питань щодо організаційного, матеріально-технічного і фінансового забезпечення роботи незалежних посередників, членів примирних комісій і трудового арбітражу. Крім того, здійснює контроль за виконанням сторонами колективного трудового спору рішень примирних органів. Якщо представники служби визнають за необхідне, до участі у примирних процедурах за погодженням зі сторонами спору можуть залучати народних депутатів України, представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

На етапі проведення страйку НСПП також сприяє сторонам у проведенні колективних переговорів.

До складу Національної служби посередництва і примирення входять висококваліфіковані фахівці та експерти з питань вирішення колективних трудових спорів. Вона має свої регіональні відділення в усіх областях України та в Автономній Республіці Крим.

3.3 Правове регулювання проведення страйків

Якщо примирні процедури не привели до вирішення спору і роботодавець не виконує угоди про його вирішення або ухиляється від примирних процедур, інша сторона має право продовжити вирішення колективного трудового спору шляхом організації та проведення страйку.

Страйк -- це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками підприємства чи структурного підрозділу з метою вирішення колективного трудового спору.

Право на страйк є конституційним правом громадян. Воно закріплене у ст. 44 Конституції України [1, ст. 12]. Право на страйк мають лише ті, хто працює. Воно може бути використане для захисту економічних і соціальних інтересів працівників, які порушуються роботодавцем (у тому числі і державою).

Конституція не передбачає можливості проведення страйку за політичними мотивами. Такий страйк буде визнано незаконним і він не може бути допущений.

Закон не тільки закріплює право на страйк, але і встановлює гарантії його реалізації. Насамперед участь працівників у страйку не може розглядатися як порушення трудової дисципліни. До страйкуючих не можна застосовувати заходів дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарні стягнення можуть застосовуватися до працівників лише за участь у страйку, який визнаний незаконним. Відповідно до законодавства в період проведення страйку працівники перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, а тому за ними зберігається місце роботи чи посада. Інші трудові права працівника також не припиняються і не обмежуються з огляду на його участь.

Страйк -- це винятковий метод вирішення колективного трудового спору, пов'язаний із серйозними наслідками як для роботодавця, так і для працівників. Тому закон встановлює спеціальну процедуру його проведення -- певну послідовність дій, терміни та правила їх проведення. Недотримання цієї процедури має наслідком визнання страйку незаконним.

Залежно від рівня колективного трудового спору законодавство передбачає різний порядок оголошення страйку.

Страйк вважається галузевим, якщо на підприємствах, на яких оголошено страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної кількості працівників відповідної галузі.

Для того, щоб страйк вважався територіальним, необхідно, щоб у ньому участь брали більше половини від загальної кількості найманих працівників відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Національним вважається страйк, якщо в ньому беруть участь наймані працівники підприємств більшості регіонів України. Відповідно до ст. 133 Конституції України під регіонами розуміють області, міста Київ та Севастополь, а також Автономну Республіку Крим.

Орган або особа, який очолює страйк, зобов'язані у письмовій формі попередити роботодавця про початок страйку. Термін попередження незалежно від рівня страйку становить 7 календарних днів до початку страйку. Якщо страйк оголошується на безперервно діючому виробництві, роботодавець має бути попереджений про нього за 15 календарних днів.

Умова про обов'язкове попередження роботодавця про страйк є однією із важливих умов порядку оголошення страйку. Недотримання вказаної вимоги може мати наслідком оголошення його незаконним. Орган, який очолює страйк, також повідомляє про його початок Національну службу посередництва і примирення.

В період страйку сторони зобов'язані продовжити пошук шляхів для вирішення колективного трудового спору, використовуючи для цього всі наявні можливості, насамперед шляхом продовження колективних переговорів.

Роботодавець, орган, який очолює проведення страйку, а також державні органи зобов'язані вжити всіх заходів для забезпечення на період страйку громадського порядку, збереження майна підприємства, продовження роботи обладнання, зупинка якого може загрожувати життю і здоров'ю людей.

На підприємствах, робота яких пов'язана з безпекою населення (якщо проведення страйку законодавством не заборонене), при проведенні страйку має бути забезпечений мінімум необхідних робіт (послуг). Вказаний мінімум не повинен бути перешкодою для здійснення конституційного права на страйк. При незабезпеченні мінімуму необхідних робіт чи послуг страйк може бути визнаний незаконним.

Незаконними визнаються страйки, якщо:

1) вони оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

2) оголошені без дотримання порядку оголошення початку колективного трудового спору, порядку проведення примирних процедур чи порядку оголошення страйку;

3) оголошені з недотриманням вимог щодо органу, який здійснює керівництво страйком;

4) які проводяться під час здійснення примирних процедур.

Законодавство встановлює певні гарантії для працівників під час страйку, який визнається законним. Участь у ньому не є порушенням трудової дисципліни та не може бути підставою притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, в тому числі і звільнення. Закон не передбачає застосування локауту, а тому в Україні він заборонений. Традиційно під локаутом розуміють тимчасове зупинення діяльності підприємства, яке супроводжується масовим вивільненням працівників.

Участь працівників у страйку, визнаному незаконним, є порушенням трудової дисципліни, а тому тягне за собою накладення дисциплінарних стягнень (у тому числі звільнення). Час участі у страйку не зараховується до трудового стажу.

Законодавством передбачено відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори. Особи, які винні у порушенні законодавства, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Висновок

Успішний розвиток суб'єктів підприємницької діяльності неможливий без високопродуктивної творчої праці колективу найманих працівників. При цьому інтереси власника та найманого працівника не завжди збігаються. Здебільшого як перші, так і другі учасники ринку праці хочуть при якомога менших власних витратах одержати якомога більше прибутків один від одного. Досить часто при цьому використовуються різні критерії виміру тих самих величин, які для учасників однієї сторони трудових взаємовідносин є витратами, а для протилежної - прибутками. Взаємовідносини між роботодавцем та найманими працівниками регулюються нормативно-правовими актами з питань праці. Зміст цих актів та неухильне їх додержання повинні стимулювати створення таких соціально-трудових відносин, які б забезпечили ефективний розвиток як суб'єкта підприємницької діяльності, так і найманих працівників та суспільства в цілому.

І роботодавець, і найманий працівник мають усвідомити необхідність безумовного додержання ними вимог законодавства про працю та вживати необхідних заходів щодо забезпечення виконання в повному обсязі покладених на них трудових обов'язків та використання прав, наданих їм законодавством.

Держава, як орган, який встановлює правила поведінки роботодавців і найманих працівників на ринку праці, забезпечує контроль за дотриманням встановлених нею норм законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань трудової та пов'язаної з нею діяльності.

Список використаної літератури

1. Нормативні акти

Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.- «Видавництво «Право», 2003.

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. В 2-х част./ Укладачі: В.С.Ковальський, Л.П.Ляшко.- К.:Юрінком Інтер, 2004.

Закон України «про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356-ХІІ.- Электронная правовая библиотека «Эксперт-Юрист», сентябрь-октябрь, 2004.

Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР.- Электронная правовая библиотека «Эксперт-Юрист», сентябрь-октябрь, 2004.

Указ Президента України «Питання Національної служби посередництва і примирення» від 30 грудня 2000р. № 1393/2000.- Электронная правовая библиотека «Эксперт-Юрист», сентябрь-октябрь, 2004.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9.- Электронная правовая библиотека «Эксперт-Юрист», сентябрь-октябрь, 2004.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 р. № 14.- Электронная правовая библиотека «Эксперт-Юрист», сентябрь-октябрь, 2004.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. № 13.- Электронная правовая библиотека «Эксперт-Юрист», сентябрь-октябрь, 2004.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 195 р. № 4.- Электронная правовая библиотека «Эксперт-Юрист», сентябрь-октябрь, 2004.

2. Література

Клюев А.А., Маврин А.В. Трудовые споры.- М.: Профиздат, 1978.

Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права.- Л., 1999.

Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник.- Х., 1998.

Стичинський Б.С. та інші Науково-практичний коментар до законодавства України про працю/ Б.С.Стичинський. І.В.Зуб, В.Г.Рогань.- 2-ге вид., доповн. та переробл..- К.: А.С.К., 2000.

Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика/ Упоряд.: В.А.Скоробагатько, М.І.Федишин.- К., 2000.

Трудове право України: Підручник/ За ред.. Н.Б.Болотіної, І.Г.Чанишевої.- 2-ге вид., стер.- К.: Т-во «Знання», КОО, 2001.

Балюк М., Гончарові Г. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство// Право України.- 1996.- № 11.- с.36.

Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав// Право України.- 2000.- № 8.- с.65.

Давиденко Г. Зміни в порядку розгляду індивідуальних трудових спорів // Право України.- 1992.- № 9- с.12.

Дріжчана С. відмова у прийнятті на роботу: проблеми і пропозиції// Право України.- 1991.- № 6.- с.34.

Лазор В. Позовна форма захисту інтересів працівника у спорах, що випливають з укладення трудового договору// Право України.- 2002.- № 8.- с.54.

Лазор В. Поняття трудових спорів, конфліктів та їх позовний і непозивний характер// Право України.- 2002.- № 7.- с.90.

Маркіна Т. Щодо способів захисту прав за законодавством України про працю// Право України.- 2002.- № 2.- с.53.

Поляков Б. Як вирішувати трудові спори у виробничих кооперативах// Право України.- 1991.- № 4.- с.25.

Стадник М. Правове регулювання розв'язання страйків// Право України.- 19920.- № 7.- с.30.

Стадник М. Розгляд колективних трудових спорів трудовими арбітражами// Право України.- 1991.- № 3.- с.28.

Ткаченко В. КТС - це «виробниче народовладдя»// Право України.- 1996.- № 12.- с.78.

Чанишева Г., Фадєєнко А. Розгляд судами справ у спорах, що виникають з трудових правовідносин (окремі питання)// Право України.- 1998.- № 8.- с.58.

Щербина В. Проблеми реалізації норм трудового права, які містять засоби захисту// Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 11.- с.103.

Яресько А. Доцільність функціонування комісій з трудових спорів// Право України.- 1998.- № 4.- с.53.

Яресько А. Поліпшення механізму розгляду індивідуальних трудових спорів// Право України.- 2000.- № 10.- с.67.

Размещено на Allbest.ru