Особливості приватизації сільськогосподарських земель в Україні

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.[34]

ЗУ “Про охорону праці”. Стаття 14 Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Працівник зобов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під-час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.[34]

Порушення вимог законодавства про охорону праці

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого: -карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. [35]

Соціальне страхування

Відповідно до статті 46Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а також добровільним соціальним страхуванням через страхові компанії, що мають ліцензії Державного комітету фінансових послуг України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту (що включає матеріальне забезпечення громадян у визначених законом випадках) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також за рахунок бюджетних та інших джерел, передбачених законом.Пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Види обов'язкового державного соціального страхування

В Україні існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

На випадок безробіття (здійснюється через Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття);

Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням (здійснюється через Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності)

Від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (здійснюється через Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України)

Пенсійне страхування.( здійснюється через Пенсійний фонд України та недержавні пенсійні фонди).

Добровільне соціальне страхування

Окрім державного соцстраху, що фінансується з офіційної зарплати громадян, є підприємства соцстраху приватної та змішаної (державно-приватної) форми власності. Підприємства, що мають статутний фонд в еквіваленті 1,5 (півтора) мільйона євро та відповідну ліцензію, мать право здійснювати страхування життя (на випадок смерті чи інвалідності годувальника сім'ї). Підприємства, що володіють статутним фондом в еквіваленті 1 (одного) млн. євро та відповідну ліцензію, можуть займатися іншими формами страхування, в тому числі соціальним страхуванням на випадок втрати працездатності, нещасних випадків поза виробництвом та інших (як професійних, так і непрофесійних) захворювань. Також, згідно з законом про недержавне пенсійне забезпечення, приватні структури мають право відкривати пенсійні програми своїм співробітникам.[36]

Види інструктажів. Порядок проведення інструктажів

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці провадиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; з працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; з учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; з учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки, а з учнями в навчально-виховних закладах - викладач або особа, компетентна в питаннях охорони праці, на яку покладено ці обов'язки. На великих підприємствах окремі питання вступного інструктажу можуть висвітлювати відповідні фахівці.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи з працівником, новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово; з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу; з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві; зі студентом, учнем чи вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового і професійного навчання в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на дільницях, під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях тощо.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2 - 15 змін, залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника, пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів, які призначаються наказом по підприємству. Керівник підприємства або структурного підрозділу має право звільнити від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, переміщується з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.

Повторний інструктаж провадиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою один раз у квартал, на інших роботах - один раз на півріччя. Він провадиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж: провадиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охорону праці; при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, що може призвести або призвело до травми, аварії чи отруєння; на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці; при перерві в роботі виконаних робіт більше як на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - не більше 60 днів.

Позаплановий інструктаж провадиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж провадиться з працівниками при виконанні разових робіт, не пов'язаних з їх безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства тощо); ліквідації аварії, стихійного лиха; проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, дозвіл та інші документи; екскурсіях на підприємства; організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні змагання тощо). Проведення інструктажу фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.

Про проведення всіх видів інструктажу, стажування та допуску до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.[39]

Перелік робіт з підвищеною небезпекою:

Роботи в охоронних зонах ліній електропередач



6.2 Безпека праці при експлуатації персонального комп'ютера

Використання у різноманітних сферах діяльності людини персональних комп'ютерів (ПК) має супроводжуватися урахуванням норм ергономічної безпеки користувачів ПК. Нормативними документами, які регламентують безпеку користувачів ПК є:

Правила охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин. (Затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 10.02.1999 р. №21 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 р. під №382/3675).

ДСанПіН 3.3.2-007-98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин.

ДСанПіН 5.5.6.009-98. Державні санітарні правила і норми. Облаштування та обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних класах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах.

До роботи на ПК допускаються особи, які:

а) ознайомилися із правилами роботи на ПК і пройшли інструктаж на робочу місці;

б) засвоїли в необхідному об'ємі практичний курс роботи на ПК.

Джерелами небезпек для користувачів ПК є електромагнітне опромінювання хвилями різної частоти й інтенсивності, велика постійна напруга (близько 16 кВ) на електропроменевій трубці монітора, змінна напруга живлення мережі (220 В, 50 Гц), електростатичне поле, що утворюється на екрані монітора й концентрує біля нього позитивні аероіони і заряджені частинки пилу.

Перед увімкненням живлення користувач ПК має переконатися у наявності заземлення, передбаченого інструкцією, а також перевірити справність шнура живлення і шнура зв'язку клавіатури із блоком живлення.

Користувачу ПК категорично забороняється:

а) вмикати шнур живлення у розетку при видимих ознаках його пошкодження;

б) роз'єднувати (з'єднувати) пристрої через штатні роз'єми, не вимкнувши живлення;

в) проводити будь-які ремонтні роботи при увімкненому живленні,

г) залишати увімкнений комп'ютер без нагляду.

Робота на ПК супроводжується дією на користувача небезпечних та шкідливих факторів, які віднесені до фізичних:

а) електрична напруга;

б) статична електрика;

в) електромагнітне опромінення;

г) підвищена іонізація повітря.

Робота на ПК супроводжується дією на користувача небезпечних та шкідливих факторів, які віднесені до психофізіологічних:

а) статичні та динамічні перевантаження і викликана ними втома;

б) розумове перевантаження і викликана ним втома;

в) перенапруження зорового аналізатора і викликані цим фізіологічні порушення.

Ергономічні дослідження дозволили розробити обґрунтовані рекомендації щодо робочого місця користувача ПК. Положення тулуба користувача ПК має бути таким, щоб його погляд був спрямований прямо на монітор. Нижній край екрана монітора має знаходитися на 20 см нижче рівня очей користувача ПК.

Верхній край екрана монітора має бути на висоті чола користувача ПК.

Екран монітора має бути розташований на відстані 75 - 120 см від очей користувача ПК. Робоча поверхня, що на ній розташована клавіатура, має знаходитися на висоті, на якій кисті рук користувача ПК розміщуються прямо. Робоче крісло користувача ПК має бути підйомно-поворотним і регулюватися по висоті і кутам нахилу сидіння й спинки, а також за відстанню спинки від переднього краю сидіння. Спинка робочого крісла (стільця) має підтримувати спину користувача ПК.

Робоче крісло користувача ПК має бути відрегульоване так, щоб кут між його стегнами і тулубом становив 900. Робоче крісло користувача ПК розташовується так, щоб клавіатура знаходилася у зоні досяжності. Відстань між столами, на яких встановлено комп'ютери, має бути не менше, ніж 1,5 м, а відстань між боковими поверхнями моніторів - не менше, ніж 2,2 м. Відстань від екрана одного монітора до задньої стінки іншого, розташованого у сусідньому ряду, має бути не менше, ніж 2,5 м.

Висота від підлоги робочої поверхні (висота столу), на якій встановлено комп'ютер, має становити від 680 мм до 800 мм. Для ніг користувача ПК мають бути передбачені діелектричні (ізолюючі) килимки. Ергономічна безпека користувача ПК суттєво залежить від візуальних параметрів монітора (насамперед, яскравості зображення та його контрастності), встановлених користувачем ПК для зручності його роботи. Зоровий комфорт для користувача ПК досягається тоді, коли екран монітора розміщується під прямим кутом до вікон, а самі вікна під час роботи завішуються шторами або прикриваються жалюзі.

Оптимальними при роботі на ПК вважаються мікрокліматичні умови, при яких відносна вологість повітря становить близько 60±5%, температура повітря знаходиться у межах 19,5±0,50С, а швидкість руху повітря не перевищує 0,1 м/с.

При восьмигодинному робочому дні тривалість безперервної роботи на ПК не повинна перевищувати 4-х годин, причому через кожну годину праці слід робити перерву тривалістю 5 - 10 хвилин, під час якої доцільно виконувати комплекс вправ виробничої гімнастики або проводити сенс психофізіологічного розвантаження.

При восьмигодинному робочому дні кількість опрацьованих (шляхом введення даних або їх зчитуванням з екрана монітора) символів (знаків) не повинна перевищувати 30 000 за 4 години роботи.[32, 33]



6.3 Розрахунок природного освітлення

Нормування і розрахунок природного освітлення

Природне освітлення в будь-якій точці приміщення характеризується коефіцієнтом природного освітлення (КПО). КПО є вираженим у відсотках відношенням освітленості, яка створюється в деякій точці приміщення світлом неба, до одночасної освітленості точки, що знаходиться зовні приміщення на відкритому просторі і яка освітлюється розсіяним світлом всього небосхилу. Аналітично КЕО виражається формулою

, (6.1)

де: Евн - освітленість усередині приміщення, лк;

Ез - освітленість зовнішня на горизонтальній поверхні, лк.

Отже, КПО показує, яку частку від одночасної горизонтальної освітленості на відкритому просторі при дифузному світлі небосхилу складає освітленість в даній точці приміщення.

Введення відносної одиниці - коефіцієнта природного освітлення - пов'язано з непостійністю в приміщеннях природного освітлення в часі, яке пояснюється природними особливостями сонячного і небесного випромінювань (час дня, пора року, метеорологічні умови (хмарність) і властивостей земного покриву, що віддзеркалює світло).

Якнайменша розрахункова освітленість, яка створюється природним світлом в приміщенні, визначається при зовнішній освітленості, яка дорівнює 5000 лк.

Нормування природного освітлення

Відповідно до СНИП II-1-79 нормоване значення КПО - для будівель, розміщених в I, II, IV, V поясах світлового клімату, визначається за формулою

, (6.2)

де еIII - значення КПО, що визначається за СНіП залежно від характеристики зорової роботи; коливається від 10% до 0/1% відповідно для I-VIII розрядів зорової роботи;

m - коефіцієнт світлового клімату, визначається в залежності від географічного району розташування будівлі (для V поясу - 0,8; для I поясу - 1,2);

с - коефіцієнт сонячності клімату, визначається за таблицею в залежності від орієнтації вікон будівлі відносно сторін горизонту і географічного району розташування будівлі на території країни, можливі значення лежать в межах 0,65 - 1,0.

Розрахунок природного освітлення

Існує декілька методів визначення значення КПО, у тому числі точковий, метод Данилюка, орієнтовний метод.

Орієнтовно - необхідну площу світлових прорізів можна визначити з формули (6.3) залежно від площі підлоги. Для бічного освітлення

(6.3)

де Sв - площа віконних прорізів;

Sп - площа підлоги;

hв - світлова характеристика вікна залежить від конфігурації і розмірів вікон і приміщень;

Зокрема, hв залежить від відношення довжини приміщення А до глибини приміщення Б. Необхідно мати на увазі, що за довжину приміщення береться довжина стіни з вікнами, а за глибину приміщення береться відстань від вікон до протилежної стіни (див рис 6.1).

Kз - коефіцієнт запасу (30-50%) (Кз = 1,3-1,5);

Kбуд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон будівлями, що стоять навпроти вікон;

tпро - загальний коефіцієнт світлопроникнення визначається з добутку 5 коефіцієнтів, що враховують

tо=t1*t2*t3*t1*t5, (6.4)

де t1 - світлопроникний матеріал вікна;

t2 - конструкцію вікон;

t3 - забрудненість;

t4- несучі конструкції;

t5 - наявність сонцезахисних пристроїв;

Рисунок 6.1 - Схема приміщення

r1 - коефіцієнт, що враховує вплив світла, відбитого від внутрішніх поверхонь приміщення, залежить від розмірів приміщення і коефіцієнтів віддзеркалення стелі, стін, робочої поверхні.

Формула 6.3 може бути використана в двох варіантах:

1. Знаючи тип роботи і площу підлоги, можна знайти необхідну площу вікон.

2. Маючи приміщення з відомими вікнами, визначити відповідність площі вікон розряду зорових робіт, тобто знайти фактичне значення КПО

(6.5)

При визначенні коефіцієнтів hв та r1 необхідно мати на увазі, що довжиною приміщення є довжина стіни з вікнами, а глибиною - відстань від зовнішньої стіни з вікнами до протилежної стіни в приміщенні.

Допускається відхилення фактичної освітленості від нормованої на - 5+10%.

Основні санітарні вимоги до проектування і улаштування природного освітлення:

у всіх будівлях повинні бути вжиті заходи до максимального використання природного освітлення;

Доцільно вбудувати одне велике вікно, ніж декілька невеликих тієї самої сумарної площі;

вікна повинні розміщуватися на однаковій відстані один від одного і від кутів будівлі (відстань між вікнами не повинна перевищувати двократної ширини вікна);

верхній край вікна повинен розміщуватися по можливості ближче до стелі;

світло повинне падати на робоче місце з лівого боку.[38]

6.4 Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних зон приміщень

Головним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з ПУЕ, приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-П, В-Па) і пожежонебезпечні (П-І, П-П, П-Па, П-Ш) зони.

Вибухонебезпечна зона - це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші

Пожежонебезпечна зона - це простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях.

Клас В-І - зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи.

Клас В-Іа - зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація газів і пари можлива лише внаслідок аварії або несправності.

КласВ-Іб - ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але мають наступні особливості:

горючі гази мають високу нижню концентраційну межу поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах;

при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої! вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший 5% загального об'єму приміщення (зони);

горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях

без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під

витяжними зонтами.

Згідно з ПУЕ, якщо об'єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5% вільного об'єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки. Якщо об'єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або менший 5% вільного об'єму приміщення, то вибухонебезпечною вважається зона приміщення в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від технологічного апарата, від якого можливе виділення горючих газів або пари ЛЗР. Приміщення за межами вибухонебезпечної зони вважається вибухобезпечним, якщо немає інших факторів, які утворюють вибухонебезпечність.

Клас В-Іг - зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази, пари, рідини, при цьому вибухонебезпечна концентрація може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-ІІ - зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим окислювачем при нормальних, нетривалих режимах роботи.

Клас В-ІІа - зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас П-І - зони приміщень, в котрих застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.

Клас П-ІІ - зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 об'єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П-ІІа - зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.

Клас П-ІІІ - зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61 °С, а також тверді горючі речовини.

Клас зони визначають технологи спільно з електриками проектної або експлуатаційної організації, виходячи з характеристики навколишнього середовища.

Згідно з ПУЕ, в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, внутрішній простір котрого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління і захисту, світильники рекомендується застосовувати в пилонепроникному виконанні. Вся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію. У вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках слід використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76. Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів В-І та В-ІІ необхідно виносити за межі вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях мають прокладатися у металевих трубах. Може використовуватися броньований кабель. Світильники для класів В-І, В-ІІ, В-ІІа також повинні мати вибухозахищене виконання.[31]

ВИСНОВОК

В ході виконання дипломної роботи було розглянуто основні особливості в процесі приватизації земель Лисиченської сільської ради, визначено основні поняття і процедуру проведення різного роду робіт пов'язаних безпосередньо з процесом приватизації.

Так першою особливістю надання ділянок у власність є процес паювання земель. Таким чином після вступу в силу Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” та “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 р. паювання сільськогосподарських земель набуло таких рис. По-перше, в цих підзаконних актах чітко визначено, що при паюванні сільськогосподарських земель КСП та інших недержавних сільськогосподарських підприємств право на земельну частку (пай) мають тільки члени сільськогосподарського підприємства, землі якого паюються. Працівники соціальної сфери села та інші громадяни, які проживають у сільській місцевості, такого права не мають. По-друге, розмір земельної частки (паю) обчислювався комісіями, утвореними сільськогосподарськими підприємствами з числа їх членів, затверджувався районною державною адміністрацією і був єдиним (рівним) тільки для членів конкретного сільськогосподарського підприємства. По-третє, цей розмір земельної частки (паю) є постійним (незмінним). Він може бути змінений лише після скасування паювання земель господарства і проведення повторного паювання, а також при уточненні списку членів господарства, які мають право на земельну частку (пай). По-четверте, член господарства, якому надана земельна частка (пай), отримував також державний документ, що посвідчує право на таку частку - сертифікат на право на земельну частку (пай). У сертифікаті зазначаються розмір частки в умовних кадастрових гектарах та вартість у грошовому виразі. По-п'яте, особа, яка отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), має право розпоряджатися нею шляхом укладення цивільно-правових угод, а також шляхом виділення земельної частки (паю) у натурі у вигляді земельної ділянки.

Приватизації підлягають не всі землі, які перебувають у постійному користуванні державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а лише сільськогосподарські угіддя. Так, приватизації не підлягають землі лісового та водного фондів, що перебувають у складі земель цих суб'єктів. Крім того, частина сільськогосподарських угідь таких підприємств, установ та організацій підлягає виділенню у резервний фонд (до 15% площі усіх сільськогосподарських угідь), який залишається у державній чи комунальній власності.

Поряд із процесом паювання надання ділянок у власність які були у користуванні громадян та надання земель відповідно до норм безоплатної приватизації визначених ст.121 Земельного Кодексу України також супроводжується рядом особливостей пов'язаних зокрема із постійними змінами процедури проведенння приватизації, складу необхідних документів, встановлення різного роду обтяжень (обмежень) і сервітутів, запровадження у виробництво різного роду новітніх технологій для підвищення якості та точності виконання польових та камаральних робіт і відповідно їх контролю. Поєднання можливостей сучасних геодезичних інструментів та нових автоматизованих систем обробки результатів польових топографо-геодезичних робіт дає змогу виконувати їх з високою точністю та якістю Світовий досвід створення й практичного застосування інформаційних технологій, заснованих на використанні сучасної комп'ютерної техніки, показує, що вони базуються на різного роду автоматизованих системах. Системи автоматизованого проектування різко підвищують продуктивність праці, якість і наукову обґрунтованість управлінських рішень у багатьох сферах, у тому числі й у землевпорядному виробництві. Вирішення завдань раціонального використання земельних ресурсів вимагає об'єктивного підходу до складання проектної і прогнозної документації, основою якої є якісні плановокартографічні матеріали, процес створення яких вимагає багато часу й засобів. Прискорити ці роботи і зробити їх ефективнішими можна за допомогою сучасних технічних засобів - використання матеріалів аерофотознімання, космічного зондування, запровадження систем автоматизованого проектування тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Постанова ВРУ, яка затверджує „Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду” від 31.10.1991 р.

2.Земельний кодекс України - редакція від 22.03.2012р.

Коментар до Земельного кодексу України.

Закон України “Про особисте селянське господарство”.

Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 8 серпня 1995 р.

Указ Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 р.

“Юридичний журнал” - http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1243

Аграрне право України / За ред. В. 3. Янчука. - К., 1996.

Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 31

Закон України від 17 липня 1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію»

Закон України від 20 квітня 2000 р. «Про планування і забудову територій»

Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В. Картографія. Підручник. - К.: Фітосоціоцентр, 1999,

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 26 травня 2004 р. N677, Київ, “Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р.

http://zemlya-pravo.kiev.ua/surveyingmain/nature

ІНСТРУКЦІЯ “Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками”

Природа Хмельницької області / За ред. К.І.Геренчука.- Львів: Вища школа, 1980.

Заставецька О. В., Заставецький Б. І., Дітчук І.Л.Географія Хмельницької області. - Тернопіль, 1995.

Костецька Я. М. Геодезичні прилади. Ч. ІІ. Електронні геодезичні прилади : підручник [для студентів геодезичних спеціальностей вузів] / Я. М. Костецька. - Львів : ІЗММ, 2000. - 324 с.

Мороз О. І. Геодезичні прилади / О. І. Мороз, І. С. Тревого, Т. Г. Шевченко. - Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2005. - 263 с.

Шевченко Т. Г. Геодезичні прилади / Т. Г. Шевченко, О. І. Мороз, І. С. Тревого. - Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2006. - 464 с.

Тревого І. С. Геодезичні прилади : практикум / І. С. Тревого, Т. Г. Шевченко, О.І.Мороз. - Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2007. - 195 с.

Геодезичний енциклопедичний словник / за ред. Володимира Літинського. - Львів : Євросвіт, 2001. - 668 с.

Гряник О. В. Методичні підходи до оцінки еколого-економічної, функціонально-технічної та соціальної ефективності автоматизованого землеустрійного проектування:модель ефективності / О. В. Гряник, А. Г. Тихонов // Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України : матеріали Всеукр. наук. конф. - К. : Ін-т землеустрою УААН, 2002. - С. 158 - 161.

Lovett A. GIS for Environmental Decision-Making / Andrew Lovett and Katy Appleton. -Boca Raton, FL, 2008. - 259 p.

Сохнич А. Менеджмент у землевпорядкуванні: автоматизоване робоче місце [Електронний ресурс] / А. Сохнич, І. Худякова, О. Сохнич. -: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vldau/Zem/2009/files/09saysaw.pdf .

Хміль Ф. І. Основи менеджменту : підручник / Ф. І. Хміль. - К. : Акакдемвидав, 2003. - 608 с.

Добряк Д. С. Автоматизація проектування в землеустрої: еколого-економічна та соціальна ефективність / Д. С. Добряк, А. Г. Тихинов, О. В. Гряник. - К. : Урожай, 2004. - 128 с.

Instruction use of software “AutoCAD”. - AutoDesk, Inc. - http://www.autodesk.com.

Полещук Н. Н. Самоучитель AutoCad 2007 / Н. Н. Полещук, В. А. Савельева. - СПб. : БХВ - Петербург, 2006. - 624 с.

В. Ц. Жидецький, В. С. Джигирей, О. В. Мельников - Вид. 2-е, стериотипне. - Львів: Афіша, 2000. - 348 с.

Правила охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин. (Затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 10.02.1999 р. №21 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 р. під №382/3675).

ДСанПіН 3.3.2-007-98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин.

ЗАКОН УКРАЇНИ “Про охорону праці” Документ 2694-12 Редакція від 25.06.2011,

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Стаття 271, 272

ЗАКОН УКРАЇНИ “ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” Документ 1105-14, Редакція від 01.01.2011

Типове положення про службу охорони праці від 15 листопада 2004 р. N 255

Пособие по расчету и проектированию естественного, искусственного и совмещенного освещения (к СНиП II-4-79)

Державна екологічна інспекція у Київській області http://deiko.gov.ua/node/48

Размещено на Allbest.ru

...