Еволюція спадкового права в Україні (історично-правовий аспект)

4. Зародки спадкування були відомі ще в потестарному суспільстві, спадкування за звичаєм з'явилося раніше ніж виникла держава. Звичай у потестарному суспільстві був основним засобом регулювання поведінки людей, а вже в ІХ ст. набув значення неписаної правової норми.

5. У кінці ХІ - на початку ХІІ ст. на Русі спадкування здійснювалось згідно з нормами звичаєвого права. Спадкування за законом було пріоритетним, і цим гарантувалося, що маєтки завжди залишалися за родовими сім'ями. Спадкування за заповітом з'явилося лише у Просторовій редакції "Руської правди" на початку ХІІІ ст. у специфічній правовій конструкції - "ряд". За своєю юридичною природою "ряд" докорінно відрізнявся як від візантійського заповіту того періоду, так і від сучасного заповіту, що виключало можливість рецепції візантійського спадкового права.

6. Становлення руського права відбувалось у два етапи. На першому з них, що припадає на VI-IX ст., завершується перехід від каузального до звичаєвого права. На другому етапі (ІХ-Х ст.) завершується перехід від звичаєвого (усного) права до писаного, поміж найважливіших пам'яток якого називають русько-візантійські договори, що зафіксували стан руського права початку Х ст.

Розділи про спадкування з "Еклоги" та "Прохірона" в Руській державі до ХІІІ ст. ще не були відомі. Юридичні збірники "Номоканони" були поширені на Русі у період виникнення Просторової редакції "Руської правди", тому формування руського спадкового права відбувалось незалежно від візантійського.

7. У Литовсько-Руській державі серед рецептованих (запозичених) іноземних джерел вирізнялося німецьке або магдебурзьке право. Але рецепція пам'яток іноземного походження в цей період не припинила розвиток руського права, а збагатила його новими правовими поняттями та нормами.

Певну самостійність правова система України зберігала в Запорозькій Січі та в Українській гетьманській державі (Військо Запорозьке). Після входження України під протекторат російського царя, попри деякі спроби зберегти українську державність і самостійну правову систему, вона дедалі більше втягувалася в контекст історичного розвитку Російської імперії. Надалі всі правові рішення визначались імперською (до 1917 р.) і радянською правовими доктринами.

8. У Руській державі приватно-правові і публічно-правові елементи не розрізнялися. Сини князя, що успадковували після нього рухоме і нерухоме майно, дивилися на державу як на власність. Тогочасне право спадщини закріплювало за спадкоємцем не тільки власність, але й владу. Із права власності на землю випливало і право на повноту всієї владу над населенням, що проживало на успадкованій землі. Проте Київське віче не дозволяло князівській владі перетворити державу у приватну власність і вільно в ній успадковувати владу. Щоб легалізувати успадковану владу, потрібна була згода Київського віче.

9. У Руській державі існувало успадкування як за законом, так і за заповітом. За законом родове майно могли успадковувати лише сини. У разі відсутності у спадкодавця синів його майно переходило до братів. Згодом Просторова редакція "Руської правди" передбачила, що майно померлого смерда, у якого не було синів, могло переходити у власність князя, а доньки від батьківського спадку отримували невелику частку на прожиття. Своєю чергою, майно бояр і дружинників, які не мали синів, дозволялось успадковувати донькам. Усе це є свідченням появи правових привілеїв для представників аристократичної верхівки;

10. Питання успадкування майна отримали у Статутах Великого князівства Литовського 1529, 1568 і 1588 рр. досить повну і детальну регламентацію, унаслідок цього спадкове право виділилося у самостійний правовий інститут. Уперше в Литовському Статуті 1566 р. було введено у науковий обіг поняття "виморочне майно".

Норми спадкового права "Руської правди" щодо збереження родового майна за спадкоємцями були не тільки визнані дійсними, а й розвинуті та закріплені у Статутах Великого князівства Литовського у нормах, що обмежували волю спадкодавця щодо спадкових маєтків. Статутами дозволялося продавати лише одну третину батьківського маєтку. Ця ж тенденція збереження родового майна спостерігається і в Українській козацькій державі, що виявилося у чіткішому розмежуванні різного правового режиму спадкування для батьківського чи материнського майна та майна набутого.

11. В українських землях, які були під юрисдикцією Речі Посполитої Польської, характерною рисою спадкового права було обмеження прав жінки на успадкування нерухомості. У XVII ст. 3/4 батьківського майна переходило до синів, а 1/4 успадковували доньки незалежно від їхньої кількості. Материнське майно всі діти успадковували в однакових частках.

12. Козацьке право Запорозької Січі було національним, становим і корпоративним правом. Демократичність козацького права виявилась у відсутності привілеїв для окремих соціальних груп, щорічному перерозподілі землі тощо. Найдемократичніші засади козацького суспільства знайшли своє відображення пізніше в Конституції Пилипа Орлика (1710).

Традиційне для Литовських Статутів успадкування землі у Запорозькій Січі не було поширено з двох причин: 1) користування землею було довічним, а терени Запорозьких вольностей вважалися колективною власністю козацтва; 2) особливості січового життя впливали на те, що в більшості козаків просто не було спадкоємців - жінок, дітей.

13. Право Української гетьманської держави (Військо Запорозьке) було продуктом відносин суто козацького суспільства, у його нормах втілені їхні уявлення про право, справедливість, свободу, рівність. У Війську Запорозькому головним чинником правової системи було звичаєве право, важливими джерелами права були договірні статті та гетьманське законодавство. В Українській гетьманській державі виник новий інститут спадкового права - умовний заповіт, тобто заповіт із певними умовами щодо передачі спадкоємцеві у володіння майна ще за життя спадкодавця.

14. До XVIII ст. царський уряд не наважувався розповсюджувати російське законодавство на територію України. Першою цій інтервенції була піддана Слобідська Україна, на яку у 1765 р. було поширено дію російського законодавства. На півдні України (Херсонська, Катеринославська, Таврійська губернії) діяло загальноросійське законодавство. На Правобережній Україні (Київська, Волинська, Подільська губернії), яка до 1792 р. входила до складу Речі Посполитої, найважливішими джерелами права були акти вищих органів польської влади, Литовські Статути, магдебурзьке право та залишки звичаєвого права.

15. До 40-х рр. ХІХ ст. в Україні зберігало чинність місцеве право. У Полтавській, Чернігівській, Київській, Волинській, Подільській губерніях діяли такі самі нормативні акти, що й у ХVIII ст. Остаточне запровадження російського законодавства на Лівобережжі (Полтавська і Чернігівська губернії), але зі збереженням дії окремих норм місцевого права, які було включено до Зводу законів Російської імперії 1842 р., відбулося згідно з Указом від 4 березня 1843 р. "Про введення в губерніях Чернігівській і Полтавській загальних про судочинство настановлень імперії". На Правобережній Україні місцеве право було скасоване Указом від 25 червня 1840 р. У західноукраїнських землях (Галичина і Буковина) діяв Австрійський цивільний кодекс 1811 р.

16. Місцеві особливості права в українських губерніях Російської імперії або зовсім не були врегульовані загальноімперським законодавством, або різко суперечили йому. Тому Судовий статут 1839 року дозволив селянським судам (сільським розправам) у таких випадках розглядати справи на підставі норм звичаєвого права. При проведенні кодифікації права у першій половині ХІХ ст. російський царизм місцеві особливі права для Полтавської та Чернігівської губерній (53 статті "Зводу законів цивільних", чотири статті "Зводу законів про стани", одна стаття "Зводу законів межових") урахував (т. Х Зводу законів Російської імперії 1842 р.). Основним джерелом для них стали Звід місцевих законів західних губерній 1837 р. (47 статей), Литовський Статут третьої редакції та "думка" Державної ради.

17. Система права в українських губерніях Російської імперії відрізнялася вищим рівнем юридичної техніки та більш детальною регламентацією шлюбно-сімейних і спадкових правовідносин, передбачала остаточний (вічний) і тимчасовий порядок спадкування. Особливі статті для Полтавської та Чернігівської губерній значно розширювали, порівняно зі статтями, що діяли на території метрополії: права батьків (зокрема, їх право зректися своїх дітей у випадку негідної їх поведінки); батько користувався ширшими правами, ніж мати; власника майна, щодо розпорядження родовим майном тощо.

18. За російським дореволюційним правом спадкування здійснювалося як за законом, так і за заповітом. Заповіт укладався особою "за здорового глузду і твердої пам'яті", що досягла 21-річного віку. За відсутності заповіту майно переходило до спадкоємців за законом. Ними були як сини, так і доньки, однак перевага надавалася синам. Доньки при живих братах отримували 1/14 частину нерухомого майна і 1/8 частину рухомого. Материнська спадщина ділилася порівну. Якщо подружжя було бездітним, то у випадку смерті одного з них інший отримував 1/7 частину нерухомого і 1/4 частину рухомого майна. Особливі для Полтавської та Чернігівської губерній положення передбачали, що батьківське майно, отримане синами шляхом виділу майна, і посаг доньки (які померли бездітними), поверталися батькам. Овдовіле подружжя отримувало у спадщину третину всього майна, а якщо дітей не було - все майно. Вдова отримувала спадкове майно в довічне володіння, а не у власність.

19. В українських землях, захоплених Австрією, спадкові відносини регулювались Австрійським цивільним кодексом 1811 р. У спадковому праві діяв принцип універсального правонаступництва. Спадкове право базувалося на законі, на договорі і на заповіті. На відміну від російського й українського права австрійське цивільне право дозволяло неповнолітнім (особам, що не досягли 18 років) заповідати у нотаріальній формі й усно в суді. Австро-Угорською імперією місцеві особливості права в українських землях не були враховані, тому що законодавство цієї держави відображало західну традицію права і приналежність до романо-германської сім'ї.

20. Спадкове право ІХ-XVIII ст. мало яскраво виражені риси та принципи феодального права, оскільки порядок спадкування різнився залежно від соціального статусу особи. Позбавлялися права на успадкування іновірці, особи, що перейшли до нехристиянських конфесій, позашлюбні діти, доньки, що вийшли заміж без згоди батьків, особи, що зловживали спиртними напоями тощо. Не мали сили заповіти нерухомості на користь євреїв поляків та іноземців.

21. У добу відродження української державності та у період формування радянської державності (1917-1920 рр.) зберігали чинність окремі норми місцевого звичаєвого права (земельного, цивільного, шлюбно-сімейного і спадкового права), які було включено до Зводу законів Російської імперії 1842 р. Однак наприкінці 20-х рр. ХХ ст. сфера дії норм звичаєвого права суттєво звузилася, основним джерелом радянського права стали нормативні акти.

22. Спадкове право незалежної України, зберігаючи принципові засади радянського спадкового права, містить чимало новел, метою яких є гармонізація українського спадкового права із правом європейський країн у цій галузі, які є типовими для всієї європейської спільноти і мають підґрунтям підвалини, закладені ще римським приватним правом.

СПИСОК ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Нелін О.І. Еволюція спадкового права України (історико-правовий аспект): Монографія / О.І. Нелін. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2009. - 365 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Нелін О.І. Особливості спадкового права епохи феодалізму / О.І. Нелін // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2001. - № 3. - С. 281-287.

3. Нелін О.І. До питання спадкового права України за "Зібранням малоросійських прав" 1807р. / О.І. Нелін // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. 2001. - №3. - С. 33-38.

4. Нелін О.І. До питання успадкування в українських землях за "Зводом законів Російської імперії" 1842 р. / О.І. Нелін // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск. 16. - К.: Ун-т держави і права ім. В.М. Корецького HAH України. - 2002. - С. 66-70.

5. Нелін О.І. До питання спадкового права Запорізької Січі та Гетьманщини / О.І. Нелін // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Випуск. 154: Правознавство. - Чернівці: Рута. - 2002. - С. 20-22.

6. Нелін О.І. До питання спадкового права Київської Русі / О.І. Нелін // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 131: Правознавство - Чернівці: Рута. - 2002. - С. 13-16.

7. Нелін О.І. До питання спадковості за магдебурзьким правом / О.І. Нелін // Право і безпека. Науковий журнал Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2003/24. - С. 70-73.

8. Нелін О.І. Спадкове право за "Зводом місцевих законів західних губерній" 1837 р. / О.І. Нелін // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Випуск. 187: Правознавство. - Чернівці: Рута. - 2003. - С. 39-43.

9. Нелін О.І. До питання спадкування за духівницею у ХІХ - на початку ХХ ст. / О.І. Нелін // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. - К.: Ун-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 147-151.

10. Нелін О.І. До питання спадкового права за "Правами за якими судиться малоросійський народ" 1743 р. / О.І. Нелін // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23. - К.: Ун-т держави і права ім. В.М. Корецького HAH України. - 2004. - С. 242-246.

11. Нелін О.І. До питання спадкового права за "Руською правдою" // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. - 2004. - Випуск XIII. - С. 7-15.

12. Нелін О.І. До питання спадкового права за русько-візантійськими договорами / О.І. Нелін // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. - 2004. - Випуск XII. - С. 21-28.

13. Нелін О.І. До питання спадкового права за "Еклогою" / О.І. Нелін // Час-опис Київського університету права. Український науково-теоретичний часопис. - 2004/І. - С. 65-70.

14. Нелін О.І. До питання про спадкове право рабовласницького суспільства / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 10. - С. 44-48.

15. Нелін О.І. До питання про пам'ятки права спадщини за Руською правдою та Псковською судною грамотою / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 6. - С. 74-78.

16. Нелін О.І. Нове у спадковому праві / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 12. - С. 22-24.

17. Нелін О.І. До питання спадкування за заповітом за Цивільним кодексом України 2003 року / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 11. - С. 96-99.

18. Нелін О.І. До питання спадкування за законом за Цивільним кодексом України 2003 року / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 10. - С. 51-54.

19. Нелін О.І. Становлення і розвиток радянського спадкового права / О.І. Нелін // Право і безпека. Науковий журнал Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2005/4'1. - С. 139-141.

20. Нелін О.І. До питання спадкового права за статутом Великого князівства Литовського 1529 року / О.І. Нелін // Право і безпека. Науковий журнал Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2005/4'6. - С. 160-163.

21. Нелін О.І. До питання спадкового права за статутом Великого князівства Литовського 1566 року / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 2. - С. 63-65.

22. Нелін О.І. Щодо спадкового права за статутом Великого князівства Литовського 1588 року / О.І. Нелін // Право і безпека. Науковий журнал Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2006/5'1. - С. 156-157.

23. Нелін О.І. До питання успадкування у первісному суспільстві / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №3. - С. 76-79.

24. Нелін О.І. Історичний аналіз вирішення проблемних питань спадкового права в сучасному законодавстві України / О.І. Нелін // Підприємництво, госпо-дарство і право. - 2007 (141). - № 9. - С. 7-10.

25. Нелін О.І. Історичні аспекти колізійних питань спадкового права у сучасному законодавстві України / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2007 (140). - № 8. - С. 10-14.

26. Нелін О.І. До питання про історичну спадщину перших державних утворень на теренах України / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2007 (142). - № 10. - С. 52-55.

27. Нелін О.І. Спадкове право УРСР за Цивільним кодексом 1922 р. / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (148). - № 4. - С. 32-35.

28. Нелін О.І. Спадкування власності громадян України до першої коди-фікації цивільного права / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (151). - № 7. - С. 53-56.

29. Нелін О.І. Спадкове право УРСР за Цивільним кодексом УРСР 1963 року // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 6. - С. 44-47.

30. Нелін О.І. Теоретичні основи спадкового право України / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (149). - № 5. - С. 102-106.

31. Нелін О.І. До питання спадкування за законом за Зводом законів Російської імперії / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (152). - № 8. - С. 86-89.

32. Нелін О.І. До питання спадкування за заповітом за Зводом законів Російської імперії / О.І. Нелін // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (152). - № 11. - С. 122-125.

33. Нелін О.І. Спадковий договір: історичні аспекти розвитку / О.І. Нелін // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 7 (93). - С. 91-97.

34. Нелін О.І. До питання успадкування в українських землях у складі Австро-Угорської імперії / О.І. Нелін // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 45. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - С. 141-146.

Тези наукових доповідей і повідомлень:

35. Нелін О.І. Історичний аналіз вирішення проблемних питань спадкового права у сучасному законодавстві України // "Актуальні проблеми правового регулювання відносин у сфері господарювання в умовах ринкової економіки України": Всеукраїнська науково-практична конференція, 18 травня 2007 року. - Міжрегіональна академія управління персоналом.

36. Нелін О.І. Вирішення колізійних питань у спадковому праві України // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. -практ. конф., Луцьк, 2007 р., 1-2 черв.: У 2-х т. / Уклад. Т.Д. Климчук, І.М. Якушев. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. 1. - С. 433-438.

37. Нелін О.І. Спадкове право і нотаріат // Науково-практична конференція "Нотаріат - проблеми сьогодення: шляхи вирішення": Київський університет туризму, економіки і права за участю Української нотаріальної палати, Головного управління юстиції в місті Києві, 30 травня 2008 року // Наук. -практ. журн. Української нотаріальної палати. - 2010. - № 6. - С.

38. Нелін О.І. Новели спадкового права України // Проблеми міжвузівської розбудови громадського суспільства в Україні: Мат. міжвузівської наук. -практ. конф. - К.: Університет економіки та права "Крок", 2008. - Кн. 1. - С. 166-169.

39. Нелін О.І. Спадковий договір та його місце в системі цивільного права: окремі аспекти // Актуальні питання реформування правової системи України: VI Міжнар. наук.-практ. конфер. - Луцьк, 2009 р., 29-30 червня.

40. Нелін О.І. Проблеми теорії та практики спадкового права України за Цивільним кодексом України 2003 року: Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами VII Міжнар. наук. -практ. конф., Луцьк, 4-5 червня 2010 р. / уклад. Н.І. Вознюк, Ю.П. Климчук, Т.Д. Красюк, О.Л. Старко, О.В. Старчук, І.М. Шевчук, Б.О. Чупринський. - Луцьк: Волинська обласна друкарня. - С. 425-427.

АНОТАЦІЯ

Нелін О.І. Еволюція спадкового права в Україні (історично-правовий аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних учень. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

У дисертаційній роботі проведено комплексний науково-теоретичний аналіз еволюції спадкового права в українських землях, які сьогодні складають етнічну територію України, від потестарного суспільства до сьогодення. У дослідженні простежено порядок спадкування на різних етапах розвитку історії українського народу, пов'язаних з існуванням чи відсутністю української державності; обґрунтовано, що спадкове право формувалося й розвивалося внаслідок встановлення приватної власності.

Норми спадкового права "Руської правди" щодо збереження родового майна за спадкоємцями були не тільки визнані дійсними, а й розвинуті та закріплені у Статутах Великого князівства Литовського у нормах, що обмежували волю спадкодавця щодо спадкових маєтків. Статутами дозволялося продавати лише одну третину батьківського маєтку. Ця ж тенденція збереження родового майна простежується і в Українській гетьманській державі.

Після входження України під протекторат Московської держави у 1654 р. на її територію не було поширено дію російського законодавства, там діяли "прежние права". Особливі статті для Полтавської і Чернігівської губерній, що базувалися на нормах українського звичаєвого права, були враховані російським царизмом при проведенні кодифікації права у першій половині ХІХ ст. і діяли в Україні до 20-х рр. ХХ ст.

Ключові слова: спадкове право, спадкування, спадкові правовідносини, спадщина, спадкодавець, спадкоємець, заповіт, обов'язкова частка у спадщині, усунення від права на спадкування, прийняття спадщини.

АННОТАЦИЯ

Нелин А.И. Эволюция наследственного права в Украине (историко-правовой аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертации фундаментально исследуются теоретические и практические проблемы становления и развития наследования в различных общественно-экономических формациях. В работе показано как происходило накопление историко-правовых знаний, как расширялся круг наследственных правоотношений, "шел" процесс "выкристализации" института наследования, как вводились в научный оборот новые источники и массивы материала, как история украинского наследственного права отражала особенности исторического процесса развития украинского государства и права.

В диссертации обосновано, что наследственное право формировалось и развивалось вследствие генезиса частной собственности. Наследственное имущество русской семьи было собственностью всей семьи. Семья имела права и обязательства и отвечала за них. Субъектами наследственного права за русским правом были только члены семьи.

В Статутах Великого княжества Литовского нормы наследственного права "Русской правды" нашли свое развитие. За Статутами разрешалось продавать 1/3 отцовского поместья. Тенденция сохранения отцовского имущества наблюдается и в Украинском гетманском государстве.

После присоединения Украины к Московскому государству в 1654 г. на ее территорию не было распространено действие российского законодательства, там действовали "прежние права". Местные особенности права в украинских землях были учтены российским царизмом при проведении кодификации права в первой половине ХІХ в.

В период возрождения украинской государственности и в период формирования советской государственности (1917-1920 гг.) в Украине продолжали действовать отдельные нормы обычаевого права (земельного, гражданского, семейного и наследственного права), которые были включены в т. Х Свода законов Российской империи 1842 г. В конце 20-х гг. ХХ в. Действие норм обычаевого права существенно сократилось, основным источником советского права стали нормативные акты.

Наследственное право независимой Украины, сохраняя основные начала советского наследственного права, имеет довольно много новелл, целью которых есть гармонизация украинского наследственного права с правом европейских стран в этой отрасли.

Ключевые слова: наследственное право, наследование, наследственные правоотношения, наследство, наследодатель, наследник, завещание, обязательная часть в наследстве, устранение от права на наследование, принятие наследства.

ANNOTATION

Nelin A.I. Evolution of inheritance law in Ukraine (historical and legal aspect). - Manuscript.

Thesis for a Doctor's Degree of Legal Sciences, specialization 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and legal studies. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

The Thesis presents a comprehensive study of theoretical and practical issues of establishing and development of inheritance in various social and economic formations. The work reveals the ways historical and legal knowledge was accumulated, the ways the scope of legal relationships widened and the development of the institution of succession proceeded. It presents how some new processes and mass of new material were introduced as well as how history of Ukrainian inheritance law reflected the peculiarities of historical development of Ukrainian state and law. The Thesis proves that inheritance law was formed and developed due to genesis of private property. The inheritable property was the property of the whole Russian family. The family had rights and incurred liabilities. In the Statutes of the Great Duchy of Lithuania the rules of inheritance law of "Russkaya Pravda" received their development. In accordance with the Statutes it was allowed to sell only 1/3 of the parental estate. The tendency of preserving the parental property could be followed in Ukrainian Hetman's State. After accession of Ukraine to Russia in 1654 the Russian law was not expanded over the territory of Ukraine and previous law continued to function there. The local peculiarities in Ukrainian lands were taken into consideration by the tsarist regime during modification of legislation in the early XIX century that remained in operation until 1920-s.

Key words: inheritance law, inheritance, hereditary legal relationship, heirdom, testator, heir, testament, natural portion of inheritance, removal from the right for inheritance, reception of inheritance.

Размещено на Allbest.ru