Кримінологічні засади запобігання рецидивній злочинності в Україні

8. Про наявність злочинної „кар'єри” можна стверджувати не лише щодо професійних злочинців, а й стосовно будь-кого з рецидивістів. Тому в кожного з них є своя злочинна „кар'єра”, в якій можна визначити її окремі етапи. Крім того, вона виконує роль сполучної ланки між професійною й рецидивною частинами злочинності: адже чимало професійних злочинців є рецидивістами і навпаки. Як правило, розпочавшись учиненням першого злочину, ця „кар'єра” триває все життя або принаймні до старості. Злочинна „кар'єра” середньостатистичного рецидивіста нараховує приблизно 5-6 засуджень і триває 25-30 років. Серед рецидивістів превалюють ті, „кар'єра” яких відрізняється злочинною полідіяльністю (загальний рецидив). При цьому періодизацію злочинної „кар'єри” доцільно провадити з урахуванням двох критеріїв - зовнішнього і внутрішнього. Сутність першого пов'язується з новим фактом учинення рецидивістом злочинного діяння (діянь) і новим засудженням за нього (за них). Другий (внутрішній) критерій її періодизації, за допомогою якого можна судити про інтенсивність процесу кримінального зараження людини, відбиває ступінь морально-психологічної занедбаності й деградації особи, а також набуття нею злочинного професіоналізму. Аналіз способів закінчення злочинної „кар'єри” говорить про те, що більшість із рецидивістів вмирає від зловживання алкоголем, наркотиками або хвороб, які розвиваються внаслідок вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів або які є супутніми алкоголізму і наркоманії.

9. Рецидивісти - найтиповіші представники злочинного світу, яких відрізняє цілком усвідомлене ставлення до вчинення нових умисних злочинів. Для ґрунтовного дослідження рецидивістів важливе значення має загальна категорія „особа злочинця-рецидивіста”, під якою треба розуміти особливий соціальний тип людини, що характеризується підвищеною для оточуючих і цілком усвідомленою даною особою суспільною небезпечністю, пов'язаною з учиненням умисного злочину, і збереженням цієї властивості в майбутньому внаслідок злочинного способу мислення, відчуття нею міцного зв'язку із соціумом злочинців і бажання підтримувати злочинні ідеї, традиції, ремесло тощо. При цьому визначальними моментами, які у своєму комплексі свідчать про підвищену суспільну небезпечність особи злочинця-рецидивіста, є: а) специфічний спосіб мислення при обранні шляхів досягнення життєвих стандартів, на які націлює суспільство, й розв'язанні будь-яких конфліктів; б) самоідентифікація з особливою людською спільнотою - злочинцями, принаймні допущення можливості бути причетними до злочинного світу; в) позитивне сприйняття й підтримування кримінальних традицій, „законів”, „принципів”; г) вчинення умисного злочину. І після факту вчинення злочину підвищена суспільна небезпечність рецидивіста пролонгується фактично на невизначений строк, що є особливістю, на яку треба зважати при аналізі його особи.

10. Результати проведеного дослідження в цілому підтвердили раніше створене в спеціальній літературі морально-психологічне обличчя рецидивіста. Рецидивісти - це особи, які достатньо швидко адаптуються до злочинного середовища й не бажають залишати це середовище практично все своє життя. Така налаштованість злочинців означає міцність суб'єктивного начала в детермінації злочинної поведінки й замкненість злочинного середовища для зовнішнього втручання з метою його розхитати.

Своє призначення в суспільстві (у широкому значенні слова) рецидивісти бачать у підтриманні так званих корпоративних інтересів злочинної спільноти й виконанні особливої місії з „удосконалення” суспільного життя. Що ж до свого місця в злочинному середовищі, то воно рецидивістами найчастіше ідентифікується з певною сходинкою в злочинній ієрархії, яку вони займають. Подібна життєва філософія свідчить про свідому орієнтацію даних суб'єктів на найбільш прийнятні й зручні для них стандарти саме злочинного оточення. Що стосується успішності соціальної адаптації, то це значною частиною загублені особи.

11. Між рецидивістами і повторними злочинцями є істотні розбіжності, які полягають у тому, що останні - не така монолітна група, як перші, в плані їх соціально-демографічних, кримінально-правових і морально-психологічних рис та ознак. Такі злочинці, як правило, за своє життя мають лише дві судимості. При цьому нерідко обидва злочини у них кваліфікуються як необережні або лише одне зі злочинних діянь є умисним. Якщо ж має місце вчинення нового умисного злочину після попереднього (теж умисного), то це відбувається за відсутності судимості, яка до моменту вчинення нового правопорушення погашена або знята, тобто між злочинами спливає достатньо тривалий час. Ціннісно-нормативні сфери повторних і рецидивних злочинців значно відрізняються хоча б тому, що перші намагаються свідомо уникати попадання під вплив дії злодійських „законів” і „принципів”. З огляду на вікові, освітні, сімейні та інші параметри повторні злочинці значно різняться між собою й одночасно мають відмінності й від основної маси рецидивістів.

12. Оскільки масив рецидивних злочинців - неоднорідне явище, виникає необхідність провести певну їх типологію. Критерій, за яким доцільно це робити, має комплексний характер і походить з природи феномену злочинної „кар'єри” рецидивістів. Зокрема, ним охоплюються: а) характер рецидиву; б) тривалість та інтенсивність злочинної „кар'єри”; в) певний етап її розвитку; г) ставлення злочинця до своєї „кар'єри”; д) особливості виникнення злочинного умислу, планування й реалізації задуманого, посткримінальна поведінка тощо як інтегративні показники успішності злочинної „кар'єри”; е) результати впливу каральних заходів; є) місце злочинця в злочинній ієрархії і сприйняття ним кримінальної субкультури; ж) варіант подальшого розвитку злочинної „кар'єри” та її завершення. Базуючись на запропонованому критерії, у загальній масі рецидивістів можемо виокремити такі їх типи: 1) послідовно-кримінальні рецидивісти; 2) ті, що мають ознаки злочинної професіоналізації; 3) ситуативні та 4) дезадаптивні рецидивісти.

13. Не існує єдиної причини злочинного рецидивізму. З позиції системного підходу до проблеми детермінації рецидивної злочинності підтверджено, що чинники рецидивізму представлені: 1) загальними детермінантами, які породжують злочинність узагалі незалежно від її конкретного різновиду й „черговості” злочинного діяння в „кар'єрі” рецидивіста; 2) специфічними за своєю природою детермінантами, що призводять до існування й відтворення саме такої злочинності. Серед загальних детермінант рецидивної злочинності - набір широковідомих чинників: а) несприятлива соціально-економічна ситуація в країні, б) прорахунки сімейного й шкільного виховання, в) негативний вплив найближчого оточення й засобів масової інформації, г) складні конкретні життєві ситуації, з яких людина не завжди знаходить вихід без порушення закону, та ін. У детермінаційному комплексі рецидиву на подальших етапах злочинної „кар'єри” перелічені детермінанти найчастіше знаходять прояв у загостренні ситуації соціального неблагополуччя людини, збереженні чи поновленні зв'язків раніше судимої особи з попереднім несприятливим побутовим оточенням, що призводить, зокрема, до розпалювання конфліктних ситуацій, які мали місце ще до вчинення першого злочину, налагодженні попередніх зв'язків зі злочинними угрупованнями й антисоціальними особами тощо.

До специфічних детермінант рецидивної злочинності належать дві групи чинників, пов'язаних з 1) процесами призначення й відбування покарання (особливо у виді позбавлення волі) і 2) соціальною адаптацією, несприятливе протікання якої забезпечує поновлення й продовження „життя” первинних детермінант. Серед першої групи цих детермінант на повернення особи до вчинення злочинів впливають: а) ізоляція від суспільства й знаходження певний час у середовищі собі подібних правопорушників, б) статусна й рольова зміни в житті внаслідок засудження, в) виникнення або поглиблення процесів клеймування людини через засудження, г) поширення кримінального досвіду, д) фактор „образи” на вирок суду й правоохоронну систему взагалі, е) підтримання зв'язків з тими, з ким відбувалося покарання, й після звільнення з місць позбавлення волі, є) закріплення споживацької психології, ж) полегкість стосовно неповнолітніх злочинців під час призначення покарання за вчинення першого злочину та ін.

Серед другої групи зазначених детермінант: а) свідома відмова на етапі соціальної адаптації після відбування покарання від допомоги, яку надає суспільство в працевлаштуванні, налагодженні житлово-побутових умов тощо; б) достатньо швидка „адаптація” до злочинного середовища й небажання відмовитися від злочинного способу життя; в) недостатня потужність відповідної допомоги з боку суспільства та ін.

14. Найважливішими складниками у поясненні походження рецидивної злочинності виступають положення теорій 1) соціальної дезорганізації (аномії), 2) диференціальної асоціації (навчання) та 3) стигматизації (клеймування). Такий підхід, заснований на ідеї синтезу, дозволяє проаналізувати в комплексі весь спектр детермінант рецидивних злочинів. Однак особлива роль в детермінації рецидивної злочинності належить місцям позбавлення волі й кримінальній субкультурі. Тому серед злочинних детермінант їм не випадково відводиться самостійна роль. Дійсно, специфічність чинників рецидивних злочинів багато в чому зумовлюється досвідом знаходження злочинців у місцях позбавлення волі, зворотним боком якого є адаптація рецидивістів до умов тюрми і втрата ними навичок нормального життя поза нею. Унаслідок цього формується утриманська психологія, яка в поєднанні зі злістю й образою на оточуючих стає однією зі специфічних причин рецидивної злочинності. Вагомою детермінантою цього виду злочинності, ідеологічним підґрунтям не лише злочинної діяльності, а й взагалі психології рецидивістів, у свою чергу, є кримінальна субкультура, яка орієнтує їх життя на принципи й поняття, що пропагуються останньою. Рецидивісти - найтиповіші знавці, носії, творці й передавачі такої субкультури, оскільки вона супроводжує всю їх злочинну „кар'єру”. Основні функції цієї субкультури, які зумовлюють її місце в генезі рецидивної злочинності, - стратифікаційна, регулятивна, інформаційно-комунікативна, матеріально-фінансова, карально-захисна й дозвільна.

15. У поверненні рецидивістів на злочинний шлях неабияке значення має проблематика психічних розладів, які не виключають стану осудності. У процесі дослідження вдалося отримати загальне уявлення про своєрідну піраміду психічних захворювань, в основі якої - найрізноманітніші психічні розлади і розлади поведінки, пов'язані із вживанням психоактивних речовин. Далі за частотою поширеності серед рецидивістів йдуть розлади особистості у зрілому віці - переважно психопатії. Ближче до вершини цієї піраміди - розумова відсталість, органічні психічні розлади та інші психічні аномалії. При цьому встановлено, що рецидив серійних сексуальних убивств, проблематика яких розглядається в ракурсі злочинності осіб із психічними аномаліями, є неможливим унаслідок суворості покарань, які застосовуються до таких убивць. Зі збільшенням кількості судимостей серед рецидивістів зростає й питома вага осіб, які мають ці аномалії, що свідчить про зміщення балансу „соціальне - біологічне” в особі рецидивіста в бік біологічного. Однак подібне зміщення є результатом того способу життя, який вони ведуть. Наявність психічних аномалій у багатьох із них поряд з іншими розладами фактично ставить під сумнів успішність їх повернення до нормального життя в суспільстві.

16. Об'єктами запобіжного впливу у сфері боротьби з рецидивною злочинністю слід визнати 1) саму людину, 2) різні за структурою й динамічністю потенційно криміногенні явища та процеси об'єктивної дійсності, 3) „носіїв” подібних явищ і процесів (тобто місця їх концентрації), які окремо або в сукупності здатні породжувати бажання й рішення особи продовжувати злочинну „кар'єру”, тобто повернутися до вчинення нового умисного злочину або злочинів. Ці об'єкти можуть бути класифіковані за різними підставами. Доцільним є проведення поділу цих об'єктів відповідно до положень найпоширеніших теорій походження злочинності, що дозволяє не лише системно охопити різноманітні об'єкти, які потребують здійснення щодо них запобіжної діяльності, а й визначити момент виникнення потреби у вжитті активних конкретних заходів на різних етапах злочинної „кар'єри” рецидивістів.

Під кутом зору будь-якої з перелічених теорій походження рецидивної злочинності об'єктами запобіжного впливу завжди виступатимуть особи, які виношують умисел на вчинення злочину, вчиняють його, відбувають покарання, а також особи, які потребують вжиття заходів соціальної адаптації після звільнення від відбування покарання. Отже, особа - це наскрізний об'єкт запобіжного впливу на різних етапах злочинної „кар'єри” рецидивіста, взятий у комплексі різноманітних своїх проявів.

17. Найкращою стратегією боротьби з рецидивною злочинністю є запобігання злочинності первинній і, на крайній випадок, активна допомога в соціальній адаптації після першого засудження особи, оскільки вже друге засудження (особливо до позбавлення волі) можна назвати критичним у „кар'єрі” рецидивіста: після засудження вдруге сподіватися на остаточне повернення особи до законослухняного життя майже немає підстав.

Під запобіганням рецидивній злочинності слід розуміти складну багаторівневу систему, за якою визначається спрямованість соціальної політики в цій сфері і яка складається із заходів як загальносоціального характеру, так і спеціально-кримінологічної спрямованості при провідній ролі останніх. Специфіка спеціально-кримінологічних заходів полягає: (1) у безперервному захисті суспільства від рецидивної злочинності у широкому значенні цього слова шляхом а) застосування відповідного покарання до рецидивістів; б) створення належних умов відбування ними покарання; в) нагляду за особами, які відбули покарання, а також тими, що відбувають покарання, не пов'язане з позбавленням волі; г) відшкодування збитків державі, суспільству й окремим громадянам, які потерпіли від злочинних діянь; д) недопущення вчинення нових злочинів тощо та (2) у постійній соціальній адаптації та ресоціалізації колишніх засуджених з метою їх повернення до суспільства особами, які не порушують кримінальний закон. При цьому неодмінною умовою ефективної боротьби із рецидивізмом є індивідуальний підхід до кожного правопорушника. Тому наявні запобіжні заходи треба варіювати у першу чергу на індивідуальному рівні запобігання.

18. Значний масив спеціально-кримінологічних заходів запобігання рецидивній злочинності є сенс поділити за принципом виокремлення певних етапів розвитку злочинної „кар'єри” рецидивістів. На цій підставі можна вирізнити комплекси спеціальних заходів, що вживаються на етапах: 1) відбування особою покарання за вчинення першого й наступних (рецидивних) злочинів; 2) соціальної адаптації після відбування покарання, а також при відбуванні покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; 3) здійснення адміністративного нагляду; 4) виявлення в особи, яка знаходиться на волі, умислу, а також підготовки чи замаху на вчинення нового злочину; 5) розслідування й призначення покарання за вчинення першого й наступних (рецидивних) злочинів.

19. З метою підвищення ефективності інституту адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, вважаємо за доцільне: а) розширити перелік піднаглядних осіб за рахунок тих, хто у своїй протиправній поведінці виявляє ознаки злочинного професіоналізму; б) узгодити положення КК України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, встановивши одноманітне розуміння ознаки „злісність порушення правил адміністративного нагляду”; в) усунути суперечність між положеннями законів України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” і „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” в частині встановлення за постановою суду стосовно даних осіб таких обмежень, як заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста), а також з метою зміни місця проживання.

20. З метою спрощення аналізу статистичних даних стосовно рецидивізму і наближення статистичних форм до законодавчого визначення рецидиву злочинів вважаємо за доцільне: а) в Експрес-інформації зареєстрованих злочинів (у розрізі регіонів) та формах № 1 і № 2 статистичної звітності Департаменту інформаційних технологій МВС України окремим рядком вести облік рецидивних злочинів і рецидивістів як у цілому по Україні, так і по окремих областях; б) у зазначених статистичних документах надавати інформацію про рецидивні злочини і рецидивістів окремо по кожному виду умисного злочину; в) доопрацювати форми статистичних карток первинного обліку, на підставі яких узагальнюються показники рецидивної злочинності в межах України.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

І. Монографія:

1. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми: монографія. - Х.: Право, 2009. - 576с.

ІІ. Статті, опубліковані у фахових виданнях:

1. Батиргареєва В. С. Щодо підстав формування нового концептуального підходу до поняття «рецидив злочинів» // Вісн. Акад. прав. наук. України. - 2003. - № 4 (35). - С. 187-198.

2. Батиргареєва В. С. Деякі сучасні риси рецидивної злочинності неповнолініх в Україні // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 8. - Х.: Право, 2004. - С. 119-121.

3. Батиргареєва В. С. Застосування монографічного методу у дослідженні особистості рецидивістів: можливості та результати // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2004. - № 3 (38). - С. 180-189.

4. Батиргареєва В. С. Рецидив злочинів за кримінальним законодавством України і зарубіжних країн: порівняльний аналіз // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2004. - № 1 (36). - С. 147-157.

5. Батиргареєва В. С. Розвиток поняття рецидиву злочинів: концептуальний аналіз // Право України. - 2004. - № 5. - С. 158-162.

6. Батиргареєва В. С. Сучасні риси рецидивної злочинності неповнолітніх в Україні // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 70. - С. 71-76.

7. Батиргареєва В. С. Щодо нового підходу до розуміння поняття рецидивної злочинності // Часопис Київ. ун-ту права. - 2004. - Вип. 2. - С. 58-61.

8. Батыргареева В. С. Закрепление института рецидива преступлений в уголовном законодательстве разных стран // Государство и право. - 2005. - № 4. - С. 42-50.

9. Батиргареєва В. С. Особливості детермінації рецидивної злочинності // Право України. - 2005. - № 2. - С. 63-66.

10. Батиргареєва В. С. До постановки проблеми «злочинної «кар'єри» рецидивістів // Юрид. Україна. - 2005. - № 10. - С. 64-70.

11. Батиргареєва В. С. Жіноча рецидивна злочинність в Україні: кримінологічний аналіз сучасного стану // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2005. - № 3 (42). - С. 200-211.

12. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика особи жінки-рецидивістки // Часопис Київ. ун-ту права. - 2006. - Вип. 1. - С. 133-137.

13. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика стану рецидивної злочинності в Україні (рівень, структура, динаміка) // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 12. - Х.: Кроссроуд, 2006. - С. 42-61.

14. Батиргареєва В. С. Про підвищену суспільну небезпечність рецидивної злочинності // Юрид. Україна. - 2006. - № 2 (38). - С. 84-90.

15. Батиргареєва В. С. Структура сучасного рецидиву злочинів в Україні // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 11. - Х.: Кроссроуд, 2006. - С. 86-104.

16. Батиргареєва В. С. Щодо методологічних підходів до вивчення проблеми рецидивної злочинності // Проблеми законності: республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип. 77. - С. 124-131.

17. Батиргареєва В. С. Вплив місць позбавлення волі на розвиток злочинної „кар'єри” рецидивістів // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 14. - Х.: Кроссроуд, 2007. - С. 125-135.

18. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика особи рецидивіста - учасника організованої злочинної групи // Боротьба з організ. злочинністю і корупцією (теорія і практика): наук.-практ. журн. - 2007. - Вип. 16. - С. 17-30.

19. Батиргареєва В. С. Кримінологічний аналіз латентної рецидивної злочинності // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии: сб. науч. ст. / под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. - Одесса: Феникс, 2007. - С. 106-113.

20. Батиргареєва В. С. Рецидивні злочинці у ракурсі проблеми визначення феномену особи злочинця // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 13. - Х.: Кроссроуд, 2007. - С. 126-145.

21. Батиргареєва В. С. Рецидивні злочинці: щодо проблеми злочинності осіб із психічними аномаліями // Проблеми законності: республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 92. - С. 114-124.

22. Батиргареєва В. С. Роль кримінальної субкультури у генезисі рецидивної злочинності // Боротьба з організ. злочинністю і корупцією (теорія і практика): наук.-практ. журн. - 2007. - Вип. 17. - С. 205-217.

23. Батиргареєва В. С. Типологія осіб, які вчинили рецидивні злочини //

Проблеми законності: республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.:

Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 91. - С. 110-119.

24. Батиргареєва В. С. Об'єкти запобіжного впливу на рецидивну злочинність: поняття, зміст, класифікація // Проблеми законності: республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - Вип. 96. - С. 129-139.

25. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні: до проблеми її запобігання // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 18. - Х.: Право, 2009. - С. 80-101.

26. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність крізь призму теорій походження злочинності // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 15. - Х.: Кроссроуд, 2008. - С. 206-226.

27. Батиргареєва В. С. Соціальна політика запобігання рецидивній злочинності: історія, сучасність, майбутнє // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 16. - Х.: Кроссроуд, 2008. - С. 62-91.

28. Батиргареєва В. С. Соціально-правове і морально-психологічне ставлення суспільства до злочинців-рецидивістів // Проблеми законності: республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - Вип. 93. - С. 152-159.

29. Батиргареєва В. С. Соціальна адаптація осіб, звільнених з місць позбавлення волі - важливіша умова запобігання рецидивній злочинності // Юрид. Україна. - 2009. - № 11-12. - С. 94-101.

30. Батыргареева В. С. Кримінологічні засади запобігання рецидивній злочинності в Україні // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 19. - Х.: Право, 2010. - С. 116-126.

ІІІ. Тези наукових доповідей:

1. Батиргареєва В. С. Нові підходи у вивченні рецидивної злочинності // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: тези доп. та наук. повідомл. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів / за ред. М. І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. - С. 168-171.

2. Батиргареєва В. С. Кримінологічний аналіз жіночої рецидивної злочинності в Україні // Конституція України - основа побудови правової держави громадянського суспільства: тези доп. та наук. повідомл. (26-27 черв. 2006 р.) / за заг. ред. М. І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - С. 233-237.

3. Батиргареєва В. С. Протидія рецидивній злочинності в аспекті конституційних положень // Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України: тези доп. та наук. повідомл. учасників Всеукр. наук.-практ. конф. (29-30 черв. 2006 року) / за заг. ред. М. І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - С. 458-462.

4. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність у сфері господарської діяльності // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: матеріали наук.-практ. конф. (5-6 жовт. 2005 р.) / ред. кол.: Сташис В. В. та ін. - Х.: Кроссроуд, 2006. - 240-242.

5. Батиргареєва В. С. Інститут рецидиву злочинів за кримінальним законодавством України і зарубіжних країн // Проблеми застосування кримінального законодавства України: спецвип. Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ. - 2007. - С. 10-13.

6. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність - складова частина злочинності в Україні // Проблеми теорії та практики реалізації правоохоронних функцій в охороні державного кордону: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (22-23 листоп. 2007 р.). - Хмельницький: Вид-во Нац. акад. Держ. прикордон. служби України, 2007. - С. 134-136.

7. Батиргареєва В. С. Проблеми забезпечення ефективності у працевлаштуванні осіб, звільнених з місць позбавлення волі // Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні: матеріали наук. конф. (15 трав. 2008 р.) / ред. кол.: В. І. Борисов (голов. ред.) та ін. - Х.: Право, 2008. - С. 263-266.

8. Батиргареєва В. С. До питання вдосконалення законодавства, спрямованого на запобігання рецидивній злочинності // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні: матеріали наук. конф. (15 трав. 2009 р.) / ред. кол.: В. І. Борисов (голов. ред.) та ін. - X.: Право, 2009. - С. 135-138.

9. Батиргареєва В. С. Основні напрямки соціальної політики української держави у сфері запобігання рецидивній злочинності // Політика української держави у сфері боротьби зі злочинністю: зб. матеріалів Всеукр. наук.-теорет. семінару (17 груд. 2009 р.). - Івано-Франківськ: Прикарпатськ. юрид. ін-т Львівськ. держ. ун-ту внутр. справ, 2009. - С. 18-22.

10. Батиргареєва В. С. Щодо особливостей соціальної політики запобігання рецидивній злочинності в Україні // Актуальні проблеми кримінального права та кримінології: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (24 квіт. 2009 р.). - Донецьк: Донецьк. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ. - С. 172-174.

11. Батиргареєва В. С. Щодо сучасного бачення системи запобігання рецидивній злочинності в Україні // Наука - 2009: теоретичні та прикладні дослідження: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (23-24 квіт. 2009 р.). - Черкаси, 2009. - С. 63-64.

12. Батиргареєва В. С. Щодо типології злочинців-рецидивістів // Проблеми кримінального права, процесу та кримінології: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (9 жовт. 2009 р.). - Одеса, 2009. - С. 23-27.

13. Батыргареева В. С. Объекты предупредительного воздействия в сфере борьбы с рецидивной преступностью // Противодействие преступности: уголовно-правовые, криминологические и уголовно-исполнительные аспекты: материалы ІІІ Рос. Конгресса уголов. права (29-30 мая 2008 г.) / отв. ред. В. С. Комиссаров. - М.: Проспект, 2008. - С. 551-553.

14. Батиргареєва В. С. До питання визначення кримінологічних засад боротьби з рецидивною злочинністю в Україні // Правова політика Української держави: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 70-річчю Прикарпатськ. нац. ун-ту ім. В. Стефаника. - Т. 2 (19-20 лютого 2010 р.). - Івано-Франківськ: Прикарпатськ. нац. ун-т ім. В. Стефаника, 2010. - С. 102-105.

15. Батиргареєва В. С. Щодо співвідношення соціальної адаптації й ресоціалізації осіб, звільнених із місць позбавлення або обмеження волі // Наука - 2010: проблеми та перспективи розвитку: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (22-23 квіт. 2010 р., Черкаси): у 2-х т. - Т. ІІ. - Черкаси: СУЕМ, 2010. - С. 76-78.

16. Батиргареєва В. С. Соціально-правове й морально-психологічне ставлення різних соціальних інституцій до осіб, які вчинили злочини // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. / ред. кол.: В. В. Сташис (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. - Х.: Одіссей, 2010. - С. 422-424.

АНОТАЦІЯ

Батиргареєва В.С. Кримінологічні засади запобігання рецидивній злочинності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2010.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню на ґрунтовному емпіричному матеріалі теоретичних і практичних проблем рецидивної злочинності в Україні та розробці засад її запобігання.

З огляду на законодавче визначення „рецидив злочинів”, надане у ст. 34 КК України, дисертанткою розкривається сутність рецидивізму, його місце і роль у структурі злочинності в цілому, обґрунтовується положення про підвищену суспільну небезпечність рецидивної злочинності та визначаються прояви цієї небезпечності.

У роботі досліджуються сучасні тенденції рецидивної злочинності в Україні, аналізуються її кількісно-якісні показники і визначаються чинники, що впливають на їх оцінку. На підставі попередніх теоретичних напрацювань сформульовані основні положення про злочинну „кар'єру” рецидивістів та досліджена структура рецидиву. З урахуванням основних рис особи злочинця-рецидивіста і на підставі комплексного критерію проводиться типологія цих злочинців.

Аналіз детермінації рецидивної злочинності крізь призму положень відомих західних теорій походження злочинності (аномії, навчання й стигматизації) і застосування знань про етапи у розвитку злочинної „кар'єри” рецидивістів дозволили визначатися з об'єктами запобіжного впливу та системно викласти заходи запобігання злочинному рецидивізму.

На підставі дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення практики боротьби з рецидивною злочинністю в Україні.

Ключові слова: рецидивізм, рецидив злочинів, рецидивна злочинність, особа рецидивного злочинця, детермінація рецидивної злочинності, злочинна „кар'єра”, структура рецидиву злочинів, кримінологічні засади запобігання рецидивній злочинності.

АННОТАЦИЯ

Батыргареева В.С. Криминологические основы предупреждения рецидивной преступности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию на значительном эмпирическом материале теоретических и практических проблем современной рецидивной преступности в Украине и разработке основ ее предупреждения.

В работе раскрываются концептуальные подходы к определению рецидива преступлений в отечественном уголовном законодательстве, анализируются проблемы социальной оценки общественной опасности рецидивной преступности и исследуется структура современного рецидива преступлений в преступной «карьере» преступников-рецидивистов.

Изучение количественно-качественных показателей рецидивной преступности привело к выводу, что структура современного рецидивизма, во-первых, претерпела значительные изменения, а во-вторых, изоморфна структуре всей преступности по основным криминологически значимым группам преступлений. Кроме того, отмечается ухудшение количественно-качественных характеристик рецидивной преступности женщин и несовершеннолетних. Вместе с тем уделено внимание соотношению рецидивной и профессиональной преступности, исследованию сущности преступной «карьеры» рецидивистов.

Анализируются проблемные вопросы личности рецидивного преступника, отстаивается тезис о том, что рецидивисты - типичные представители преступного мира, которых отличает полностью осознанное отношение к совершению новых умышленных преступлений. При этом в диссертации излагаются признаки, свидетельствующие о повышенной общественной опасности рецидивистов, которая пролонгируется фактически на неопределенный строк. Изучение личности преступников-рецидивистов дало возможность разработать их типологию, которая имеет не только теоретическое, но и прикладное значение. Типология проводится с учетом комплексного критерия, связанного с феноменом преступной «карьеры», которая есть у любого рецидивиста. Вместе с тем обосновывается необходимость рассмотрения преступного рецидивизма также в формате преступности лиц с психическими отклонениями как одного из условий повышения эффективности работы по социальной адаптации рецидивистов.

Проводится дифференциация факторов рецидивной преступности с учетом положений распространенных в зарубежной криминологии теорий происхождения преступности (социальной дезорганизации (аномии), дифференциальной ассоциации (обучения) и стигматизации (клеймения)). При этом значительное место в генезисе рецидивной преступности отводится анализу роли криминальной субкультуры, фактору лишения свободы, отношению общества к рецидивистам и т.д.

Значительное внимание уделяется многочисленным вопросам создания эффективной системы предупреждения данного вида преступлений, определению места и роли общесоциальных и специально-криминологических мер в структуре государственной политики противодействия рецидивной преступности, возможностям социальной адаптации лиц, освобожденных из мест лишения свободы, и др. Делается вывод, что самой оптимальной стратегией борьбы с рецидивной преступностью является предупреждение преступности первичной и, в крайнем случае, активная помощь в социальной адаптации после осуждения лица в первый раз, поскольку уже второе осуждение (особенно к лишению свободы) можно расценивать как критический момент в преступной «карьере» рецидивиста. После осуждения во второй раз надеяться на бесповоротное возвращение человека к законопослушному образу жизни не приходится. Заявляется, что, разрабатывая систему предупредительных мер, обществу не приходится рассчитывать на исправление большинства рецидивистов, поскольку они неисправимы, а их криминальная активность прекращается только с их смертью. Однако общество, пытаясь помочь бывшим осужденным, не должно экономить на помощи и исключать возможность успешного возвращения к правопослушному образу жизни пусть даже незначительной части рецидивистов.

На основании проведенного исследования сформулированы конкретные предложения по усовершенствованию практики борьбы с рецидивной преступностью в Украине.

Ключевые слова: рецидивизм, рецидив преступлений, рецидивная преступность, личность рецидивного преступника, детерминация рецидивной преступности, преступная «карьера», структура рецидива преступлений, криминологические основы предупреждения рецидивной преступности.

злочинність рецидивний україна

SUMMARY

Batyrgareyeva V.S. The criminological bases of prevention of recidive criminality in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for a doctor's of law degree in specialty 12.00.08. - Criminal Law and Criminology; Correctional Law. Yaroslav the Wise National Law Academy of Ukraine. - Kharkiv, 2010.

Тhe dissertation is devoted to the all-round research of the theoretical and practical problems of recidive criminality in Ukraine, and to the making of preventive bases.

With a paining of attention to legal definition „recidive crimes”, the author has described issues, place and role of recidivism in the all criminality's structure, grounded the idea about high social dangerous of recidive criminality and defined its feathers.

The modern tendencies of recidive criminality in Ukraine are studied, number and quality indexes are analyzed and factors, that influence on their estimation, are determined.

On the basis of previous theoretical works the thesis's about the criminal „career” of recidivists are formulated and the structure of recidive is studied.

By taking into account some specific features of the person of recidivist and on the basis of complex criterion type of these criminals is offered.

Аnalysis of determination of recidive criminality through the prism of positions of the well-known theories of origin of criminality (anomy, studies and stigmatization) and application of knowledge about the definite stages in development of criminal „career” of recidivists allowed to be determined with the objects of preventive influence and to expound systematically the measures of prevention of criminal recidivism.

On the basis of the conducted research proposals are formulated in relation to perfection of practice of fight against recidive criminality in Ukraine.

Кey words: recidivism, recidive of crime, person of recidivist, determination of recidive criminality, criminal „career”, structure of recidive crimes, the criminological bases of prevention of recidive criminality.

Размещено на Allbest.ru