Транскордонні банкрутства і міжнародне приватне право

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 341.9: 347.736

ТРАНСКОРДОННІ БАНКРУТСТВА І МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

БІРЮКОВ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Довгерт Анатолій Степанович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародного приватного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Луць Володимир Васильович, Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін;

доктор юридичних наук, професор Притика Юрій Дмитрович, заступник Міністра юстиції України;

доктор юридичних наук Джунь В'ячеслав Васильович, суддя Конституційного Суду України.

Захист відбудеться 7 червня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в залі засідань Вченої ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 29 квітня 2010 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук М. О. Медведєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Законодавство про банкрутство регулює суспільні відносини, що виникають між кредиторами і боржником, коли останній нездатний повернути борги особливими, притаманними тільки цьому інституту приватного права, правовими способами. Сьогодні процедури банкрутства набувають міжнародного характеру, а розв'язання проблем заборгованості учасників міжнародних економічних відносин стають важливим засобом забезпечення стабільності світової економічної системи. Для позначення справ про банкрутство суб'єктів права, які ведуть економічну діяльність на території більш ніж однієї країни, використовується юридична конструкція «транскордонні банкрутства».

Актуальність обраної для дослідження теми зумовлена необхідністю вивчення правових аспектів цього порівняно нового явища у праві. Основними особливостями транскордонних банкрутств є те, що кредитори або майно неспроможного боржника перебувають на території більш як однієї країни.

Законодавство про банкрутство окремих країн світу, яким би розвинутим воно не було, не здатне розв'язати всі правові проблеми, що постають перед учасниками міжнародних економічних відносин у разі їх неспроможності задовольнити всі вимоги кредиторів за рахунок наявного майна. У таких умовах роль міжнародного приватного права підвищується, а міжнародно-правові механізми для розв'язання проблем, що виникають у приватних осіб - суб'єктів права різних країн, набувають особливої ваги.

Хоча в Україні поки що невідомі приклади, коли іноземна особа у порушеній справі про банкрутство виступала б як боржник, однак уже сьогодні є випадки виникнення колізійних ситуацій при розгляді таких справ. Так, в одній із справ про банкрутство внаслідок відсутності спеціальних норм щодо регулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом, уже кілька років не виконується судове доручення про призупинення виконавчого провадження на території Російської Федерації, передбачене законодавством про банкрутство як Росії, так і України.

Актуальність теми дослідження пояснюється ще й практичною відсутністю в Україні ґрунтовних наукових праць із зазначеної тематики. Незважаючи на те, що вітчизняні вчені сьогодні все більше звертаються до іноземного досвіду розв'язання складних проблем, пов'язаних з неспроможністю особи виконати свої майнові зобов'язання за рахунок наявного майна, транскордонні банкрутства залишаються поки що поза належною увагою дослідників. Тільки окремі вчені у своїх дослідженнях вдаються до такої проблематики. Певних аспектів транскордонних банкрутств у своїх публікаціях торкається вчений і суддя Б. М. Поляков, у своїх монографіях присвячує транскордонним банкрутствам окремий розділ відомий в Україні дослідник права банкрутства В. В. Джунь, а дослідження транскордонних банкрутств у контексті європейського права проводить І. І. Новосельцев.

Аналіз вітчизняної наукової літератури у сфері банкрутства дає підстави для висновку про те, що ступінь наукової розробки теми дисертації є незадовільним і в цілому не відповідає загальному стану розвитку приватного права та міжнародним зобов'язанням України. Відсутність системних досліджень зазначеної проблематики зумовлює необхідність у започаткуванні нового напряму вітчизняної науки.

Пропозиції щодо законодавчого врегулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом розробляються сьогодні в Україні за практичної відсутності наукових досліджень у цій досить вузькій сфері права. Зрозуміло, впровадження в Україні складного юридичного інструментарію потребує наукового обґрунтування доцільності та шляхів запровадження колізійного й матеріально-правового регулювання транскордонних банкрутств у національне законодавство.

За умов, коли практика випереджає науку, виникає необхідність у якомога скорішому проведенні відповідних наукових досліджень. Ця наукова праця є першим в Україні дисертаційним дослідженням у цій досить вузькій і специфічній сфері правового регулювання приватноправових відносин.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних і російських учених, які досліджують теоретичні та практичні аспекти права банкрутства, зокрема публікації Р. Г. Афанасьєва,

Є. О. Васильєва, Б. М. Грека, В. В. Малига, Б. М. Полякова, Г. В. Пронської, В. В. Радзивілюк, М. В. Телюкіної, М. І. Тітова, О. С. Удовиченка та ін. Особливу увагу було приділено працям учених, які досліджують окремі аспекти транскордонних банкрутств, а саме - В. В. Джуня, О. В. Мохової, І. І. Новосельцева, О. А. Рягузова, В. В. Степанова, а також С. Бафорда, Л. Адлера, С. Брукса, М. Крейгера та ін.

Вивчення транскордонних банкрутств було б неможливим без звернення до доктрини міжнародного приватного права у частині дослідження питань транскордонної неспроможності, тому автор дисертації вивчив праці, зокрема таких учених, як Л. П. Ануфрієва, В. В. Балдинюк, М. М. Богуславський, А. С. Довгерт, В. П. Звєков, В. І. Кисіль, М. Н. Кузнєцов, М. І. Кулагін, Л. А. Лунц, Г. К. Матвєєв, Н. І. Маришева, В. В. Попко, Г. Ю. Федосєєва, А. Г. Хачатурян, Г. С. Фединяк, Ю. В. Черняк, О. Х. Юлдашев та ін.

Важливим теоретичним підґрунтям стали публікації із загальної теорії права та науки порівняльного цивільного права, автори яких торкалися окремих аспектів розв'язання проблем заборгованості учасників цивільного обороту, зокрема, таких авторів, як В. В. Безбах, Х. Кьотц, Н. С. Кузнєцова, Р. А. Майданик, В. П. Мозолін, О. О. Мережко, В. Ф. Попондопуло, Л. Д. Тимченко, Ю. О. Тихомиров, Ю. С. Шемшученко, Г. Ф. Шершеневич, К. Цвайгерт, В. В. Цвєтков, та ін.

З питань адаптації національного законодавства України до права Європейського Союзу автор дисертаційного дослідження ознайомився з науковими працями М. М. Гнатовського, В. Н. Денисова, В. К. Забігайла, В. І. Муравйова, Р. О. Стефанчука, Т. В. Шашихіної, а також використав для обґрунтування окремих пропозицій публікації О. К. Вишнякова, В. М. Довганя, Ю. Є. Зайцева, Л. М. Зеркаль, Т. А. Качки, О. О. Кота, Є. В. Кубко, та ін. Вивчення наукових праць фахівців з питань процесуального права допомогло визначитися з місцем процесуальних норм у складі законодавства про банкрутство. У цьому контексті важливо назвати таких учених, як В. К. Пучинський, А. О. Філіп'єв, C. Я. Фурса, та ін.

Основою для багатьох висновків, зроблених у результаті проведеного дослідження, стали наукові праці іноземних дослідників з питань застосування законодавства про банкрутство у транскордонних справах, зокрема Б. Адлера, А. Аранзон, М. Бальца, В. Басіна, С. Бафорда, Д. Беірда, М. Бергера, М. Богдана, О. Борха, К. Вагнер, Л. Вестбрука, Ф. Вудланда, Е. Гайларда, Р. Гітліна, Г. Джонсона, Т. Крафта, Н. Купера, Д. Левінзона, Б. Леонарда, Д. Лондота, Ф. Мантілла-Серано, А. Нейлсон, П. Омара, К. Паулюса, Л. Перкінс, М. Сігала, Р. Сільвермана, Д. Сміта, Ф. Тунг, Дж. Фарлея, Н. Фрома, С. Харісон, М. Хомана, К. Чіна та ін. Особливу увагу було приділено науковим працям зарубіжних учених, які досліджують транскордонні банкрутства як складову міжнародного приватного права, зокрема Я. Флетчера, Г. Бурмана, П. Пфунда, Ф. Ріго, В. Стофеля, та ін.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми «Україна в євроінтеграційних правових процесах», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» (№ 06БФ048-01), яка, у свою чергу, була і є складовою наукових досліджень у рамках комплексних наукових програм Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (2001-2005 рр.) і «Наукові проблеми сталого державного розвитку України» (2006-2010 рр.).

Метою дослідження було визначено проведення системного і ґрунтовного правового дослідження всього складного комплексу правовідносин неспроможності, для того щоб науково обґрунтувати необхідність і визначити шляхи запровадження в національне законодавство України невідомих раніше у сфері банкрутства методів регулювання приватноправових відносин.

На виконання цієї мети було поставлено такі дослідницькі завдання:

- вивчити природу і розкрити зміст правовідносин неспроможності з іноземним елементом, а також дати визначення поняття транскордонного банкрутства та з'ясувати особливості правового регулювання цих відносин із встановленням місця відповідних правових норм у системі законодавства;

- проаналізувати практику застосування у транскордонних справах про банкрутство колізійних та уніфікованих матеріально-правових норм, а також специфічних для регулювання цих правових відносин концепцій з метою з'ясування доцільності їх впровадження у чинне законодавство України;

- провести системний правовий аналіз основних положень міжнародних документів з метою виявлення тих юридичних засобів, які успішно використовуються для розв'язання правових проблем у транскордонних справах про банкрутство;

- виявити сучасні тенденції правового регулювання правових відносин неспроможності з іноземним елементом та встановити їх вплив на проведення реформи відповідного законодавства в окремих країнах світу та в Україні;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, зокрема шляхом обґрунтування необхідності впровадження у чинне законодавство колізійних та уніфікованих матеріальних норм у зазначеній сфері правового регулювання.

Об'єктом дисертаційного дослідження є правові відносини, що виникають у разі неспроможності приватної особи виконати свої майнові зобов'язання, ускладнені іноземним елементом, - транскордонні банкрутства. неспроможність банкрутство іноземний транскордонний

Предметом дослідження є колізійні та уніфіковані матеріально-правові норми у сфері регулювання відносин неспроможності з іноземним елементом; доктрина міжнародного приватного права і відомі у сфері транскордонних банкрутств правові концепції; судові рішення у транскордонних справах про банкрутство, в яких використано специфічні юридичні засоби розв'язання складних проблем заборгованості за наявності іноземного елемента; а також нормативно-правові акти України та іноземних країн у сфері регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом, пов'язаних із неспроможністю приватної особи виконати свої майнові зобов'язання за рахунок наявного майна, інакше ніж через відновлення платоспроможності такої особи або визнання її банкрутом.

Методологічною основою дисертаційного дослідження стали діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення наукової літератури і нормативного матеріалу, застосування яких забезпечує отримання науково достовірних та об'єктивних результатів, а також досягнення сформульованої мети і завдань дослідження.

Для цілей цього дослідження автор також використав такі науково-правові методи проведення дослідження: правового аналізу (загальний метод проведення цього дослідження), описовий метод (при аналізі колізій у транскордонних банкрутствах), порівняльно-правовий метод (при порівнянні норм права різних іноземних країн та відповідних положень законодавства України), метод історичного аналізу (у процесі вивчення розвитку доктрини міжнародного приватного права у сфері банкрутства), системний метод (при аналізі основних концепцій, відомих у сфері транскордонних банкрутств), метод структурного аналізу (при встановленні місця правових норм у сфері транскордонних банкрутств у системі права), проблемний метод (при виявленні складнощів застосування колізійних норм у сфері банкрутства), а також такі загально-філософські наукові підходи, як методи індукції, дедукції, узагальнення та інші, які допомогли дійти достовірних висновків.

Міждисциплінарний підхід до вивчення різнопланових аспектів правового регулювання правовідносин неспроможності в межах міжнародного приватного, європейського та процесуального права сприяв належному обґрунтуванню запропонованих рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України.

Джерельну базу дисертаційного дослідження склали міжнародні договори, наприклад, Скандинавська конвенція з питань неспроможності 1933 р.; міжнародні документи рекомендаційного характеру, серед яких основним є Типовий закон ЮНСІТРАЛ 1997 р. про транскордонну неспроможність; акти європейського права, передусім Регламент Ради ЄС 1346/2000 від 29.05.2000 р. про процедури неспроможності; нормативно-правові акти України, зокрема Закони України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 1999 р. та «Про міжнародне приватне право» 2005 р., а також норми законодавства іноземних країн, у тому числі Австралії, Аргентини, Британських Віргінських островів, Великої Британії, Канади, Мексики, Нової Зеландії, Південної Африки, Польщі, Румунії, США, Франції, Швейцарії, Японії, та ін.

Емпіричну основу дослідження склала судова практика, пов'язана з розглядом транскордонних справ про банкрутство.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше у вітчизняній науці приватного права на рівні монографічного дослідження було проведено всебічний аналіз правових відносин з іноземним елементом, що виникають у випадку транскордонних банкрутств. У процесі підготовки цієї дисертації було використано нормативний матеріал, який раніше не досліджувався, вивчено наукові джерела та судова практика, які в Україні не публікувалися.

Наукова цінність висновків, зроблених дисертантом, полягає, зокрема у тому, що на їх основі підготовлено рекомендації щодо впровадження колізійних та уніфікованих матеріальних норм у сфері транскордонних банкрутств у законодавство України.

У дисертаційному дослідженні представлено такі положення, які мають наукову новизну і виносяться на захист:

Уперше:

- запропоновано визначення поняття транскордонного банкрутства, під яким розуміється комплекс приватноправових відносин з іноземним елементом, пов'язаних із неспроможністю приватної особи виконати свої майнові зобов'язання за рахунок наявного майна та з визнанням її неспроможною чи банкрутом; при чому іноземний елемент у цих правовідносинах виступає в одній з таких форм: а) стороною у цих правовідносинах виступає іноземна особи чи особи, б) майно боржника міститься на території щонайменше двох країн, або в) порушено кілька судових проваджень у справі про банкрутство особи на території кількох країн;

- доведено, що правовідносини неспроможності з іноземним елементом за своєю природою є приватноправовими, враховуючи те, що: а) вони виникають між учасниками майнового обороту, якими є приватні особи - юридичні та фізичні, які виступають у цих правовідносинах як боржник і кредитори (суб'єкти правових відносин); б) правовідносини неспроможності мають майновий характер і за своєю суттю є відносинами заборгованості, які ґрунтуються на цивільно-правовому договорі чи інших підставах, передбачених цивільним законодавством (об'єкт правових відносин); в) незважаючи на зв'язок із процесуальним правом, будь-який учасник цих правовідносин може ініціювати одну із встановлених законодавством процедур (горизонтальні відносини); г) у разі появи іноземного елемента у цих правовідносинах застосовуються норми міжнародного приватного права (колізійні та уніфіковані матеріальні норми приватного права);

- обґрунтовано доцільність впровадження: а) уніфікованих матеріально-правових норм - у Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», б) колізійної норми, що містить прив'язку lex concursus, - у Закон України «Про міжнародне приватне право», в) окремих правил розгляду транскордонних справ про банкрутство, наприклад щодо визнання іноземного судового провадження та здійснення координації у справі про банкрутство з множинними провадженнями, - у Господарський процесуальний кодекс України;

- доведено, що колізії, пов'язані з розглядом справи про банкрутство з іноземним елементом, найчастіше виникають у ситуаціях, по-перше, коли справу про банкрутство стосовно боржника порушено в іноземній країні за відсутності аналогічного «місцевого» провадження, і, по-друге, коли порушено кілька проваджень у справі про банкрутство приватної особи на території кількох країн. При цьому у першому випадку необхідно передбачити у законодавстві процедури визнання іноземного судового провадження з порушенням «місцевого» провадження у справі про банкрутство, а в другій ситуації за відсутності уніфікованих матеріально-правових норм найбільш ефективним засобом є налагодження співпраці судових органів, у яких порушено провадження про визнання приватної особи неспроможною чи банкрутом, з метою забезпечення координації судових процедур;

- обґрунтовано необхідність введення процедури визнання іноземного провадження у справі про банкрутство за такими правилами: а) клопотання про визнання іноземного провадження у справі про банкрутство має бути подане до суду за підсудністю (місцевий господарський суд за місцезнаходженням боржника); б) до клопотання має додаватися документ, що підтверджує факт порушення судового провадження у справі про банкрутство в іноземній країні; в) до кола осіб, які мають право ініціювати клопотання про визнання іноземного провадження у справі про банкрутство, має входити представник іноземного провадження у справі про банкрутство (арбітражний керуючий);

- встановлено, що колізійна прив'язка lex concursus (lex fori concursus), що відсилає до права країни, в якій порушено справу про банкрутство, встановлює “статут” транскордонного банкрутства, а саме: визначає суб'єктів банкрутства (осіб, стосовно яких можуть бути застосовані судові процедури банкрутства), ознаки (критерії) неспроможності, права та обов'язки сторін і учасників у справі про банкрутство, правовий статус арбітражного керуючого (ліквідатора/керуючого санацією), правовий режим конкурсного майна, правила проведення процедур банкрутства (їх початок, особливості здійснення, припинення, правові наслідки тощо);

- обґрунтовано необхідність введення у законодавство апробовану в численних транскордонних справах про банкрутство так звану «концепцію основного/неосновного провадження» шляхом визначення домінуючого та допоміжного (основного та вторинного) судових проваджень у справі про банкрутство з множинними провадженнями. При цьому слід враховувати такі принципові положення: а) управління активами і координація процедур (узгодження дій у порушених провадженнях) мають здійснюватися з основного провадження з метою якнайповнішого задоволення вимог усіх конкурсних кредиторів у справі про банкрутство; б) арбітражному керуючому, призначеному у справі про банкрутство, та кредиторам має бути забезпечене право на доступ до будь-якої інформації про порушене іноземне провадження та про інші важливі події у справі; в) в усіх провадженнях слід намагатись дотримуватися узгодженого порядку встановлення черги вимог конкурсних кредиторів з метою недопущення задоволення вимог окремих кредиторів у обох чи більше провадженнях; г) іноземному представникові - арбітражному керуючому, призначеному в основному провадженні, має бути надане право клопотати про призупинення провадження в іншому (інших) провадженні (провадженнях) строком до трьох місяців з метою узгодження процедур, що проводяться в цих судових провадженнях;

- запропоновано з метою визначення основного провадження у транскордонній справі про банкрутство з множинними провадженнями встановити критерій, згідно з яким основним провадженням має вважатися те, що порушене у країні центру основної економічної діяльності боржника.

Удосконалено:

- доктрину міжнародного приватного права у частині з'ясування особливостей застосування норм і принципів міжнародного приватного права у транскордонних справах про банкрутство, зокрема принципу взаємності, застереження про публічний порядок, застосування імперативних норм, зворотного відсилання, кваліфікації, попереднього колізійного питання тощо;

- теоретико-методологічні підходи до вироблення формули узгодження порушених судових проваджень у транскордонній справі про банкрутство з множинними провадженнями, у зв'язку з чим пропонується основне провадження у такій справі визнавати універсальним (принцип універсальності), а вторинне - територіальним (принцип територіальності);

- юридичні засоби подолання колізій систем права різних країн світу у транскордонній справі про банкрутство з множинними провадженнями шляхом забезпечення співробітництва судів у таких справах. Зокрема, пропонується надавати суддям можливість встановлювати зв'язки із суддями в іноземних судових провадженнях для узгодження процедур і найважливіших дій у порушених провадженнях та закріплювати досягнуті домовленості у протоколі (транскордонному протоколі).

Дістали подальшого розвитку:

- концепція комплексності законодавства про банкрутство, зокрема розкрито так званий процесуальний елемент транскордонного банкрутства, який полягає у встановленні юридичного факту неспроможності приватної особи в іноземному суді, наслідком чого є передача управління майном призначеній особі з подальшим розподілом коштів від реалізованого майна неспроможного боржника в колективній процедурі між конкурсними кредиторами, у тому числі й суб'єктами права іноземних країн, за принципом pari passu (пропорційного розподілу). Це має ключове значення для встановлення юридичних засобів, що мають застосовуватися для регулювання правовідносин у транскордонних справах про банкрутство;

- характеристика тенденцій розвитку законодавства про транскордонні банкрутства у країнах світу протягом останніх десятиліть, серед яких основними тенденціями є зменшення застосування колізійного регулювання за рахунок ширшого використання уніфікованих матеріальних норм приватного права та значне поширення такої форми гармонізації законодавства про банкрутство, як розробка типових (модельних) законів або зразкових законодавчих пропозицій з метою подальшого їх включення в законодавство країн світу;

- теоретичне обґрунтування необхідності разом із включенням у законодавство України уніфікованих матеріальних норм, що містяться у Типовому законі ЮНСІТРАЛ 1997 р. про транскордонну неспроможність і Регламенті Ради ЄС 1346/2000 від 29.05.2000 р. про процедури неспроможності, вдосконалювати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 1999 р. з метою узгодження положень міжнародних документів і передбачених у Законі правил порушення справи про банкрутство (щодо підтвердження так званої безспірності вимог ініціюючого кредитора) та входження кредиторів у порушену справу про банкрутство (існування граничного строку);

- теорія права банкрутства у частині визначення окремих аспектів правового регулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом, які важливо й надалі досліджувати з метою розробки відповідних проектів законодавчих пропозицій, зокрема питання міжнародної підсудності справ про банкрутство, статусу груп компаній (об'єднань підприємств) у транскордонних справах про банкрутство, консолідації майна боржників у транскордонних справах про банкрутство тощо.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення мають суттєве наукове і практичне значення, розв'язують існуючу наукову і практичну проблему, яка ще не була предметом досліджень. Враховуючи це, положення і висновки дисертації можуть бути використані при визначенні цілей і шляхів подальшого розвитку доктрини міжнародного приватного права і права банкрутства, які мають відповідати сучасному стану розвитку теорії права, зважати на сучасні тенденції у розв'язанні проблем неспроможності і ґрунтуватися на достовірних дослідженнях та чинних міжнародних документах і нормативно-правових актах.

У практичній сфері результати дослідження можуть бути корисними суб'єктам законодавчої ініціативи в їхній діяльності, пов'язаній з удосконаленням чинного законодавства та проведенням кодифікації міжнародного приватного права. Розроблені рекомендації доречно також використати при формулюванні висновків щодо доцільності укладення міжнародних договорів, а також для визначення напрямів двостороннього співробітництва у розв'язанні проблем неспроможності приватних осіб - учасників міжнародної економічної діяльності шляхом застосування процедур банкрутства.

Дисертаційна робота може бути використана у процесі викладання відповідних частин навчальних дисциплін з права банкрутства, цивільного, міжнародного приватного, підприємницького права та економічних дисциплін, а також використана викладачами у процесі підготовки підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій тощо. Крім того, дисертація може скласти теоретичну, методологічну та інформаційну основу для розробки нового навчального курсу «Транскордонні банкрутства».

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Основні положення дисертації дістали відображення у 89 друкованих роботах. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, яких автор дійшов особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Наукову доповідь на тему дисертації було заслухано на спільному засіданні відділення цивільно-правових наук Академії правових наук НАН України і Вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук НАН України 3 грудня 2008 р.

Окремі результати проведеного дослідження автор використовував протягом 2006-2007 рр., коли був керівником групи експертів, що здійснювала експертизу проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо транскордонної неплатоспроможності» (Додаток А до дисертації).

Як член Науково-експертної ради при Комітеті Верховної Ради з питань європейської інтеграції та член Науково-консультативної ради при Вищому господарському суді України автор дисертації бере участь в обговоренні та вдосконаленні проектів нормативних документів у сфері банкрутства.

Автор наукового дослідження використовував окремі висновки дисертації при підготовці експертних висновків у арбітражних справах АМТО і Remington Worldwide Limited проти держави Україна, що розглядалися в Арбітражному суді Інституту торгової палати м. Стокгольм (Швеція) у 2008 і 2010 рр. (листи Міністерства юстиції України № 39-52/551 від 10.06.2009 р. і № 39-52/140 від 17.02.2010 р.). У справі АМТО Україна виграла справу.

Згідно з Указом Президента України автора дисертації було включено до складу урядової делегації для участі в дипломатичній конференції, що відбувалася 1-13 вересня 2008 р. у м. Женева (Швейцарська Конфедерація), для обговорення і схвалення Конвенції з питань обігу цінних паперів, у якій частина положень стосувалася банкрутства професійних учасників міжнародного і національних фондових ринків (лист Міністерства юстиції України № 26-28/270 від 27.08.2008 р.).

Основні результати проведеного дослідження апробовано у процесі викладання навчальної дисципліни «Актуальні проблеми зовнішньої політики України», розробленої для магістрантів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На основі висновків, отриманих дисертантом при здійсненні дослідження, розроблено розділ програми навчального курсу «Правове регулювання неспроможності (банкрутства)», присвячений транскордонним банкрутствам.

Окремі висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися більш як на 35 конференціях, включаючи міжнародні, семінарах, тренінгах і «круглих столах» тощо, зокрема на науково-практичній конференції «Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики» (Київ, 6-7 жовтня 1999 р.); міжнародному симпозіумі «International Law at Dawn» (Сан-Франциско, США, 31 березня 2001 р.); науково-практичній конференції «Перша Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в контексті розширення ЄС» (Київ, 22 квітня, 2003 р.); міжнародній конференції «Новий Цивільний кодекс України - основа для гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу» (Київ, 20 червня 2003 р.); конференції випускників програм наукового стажування у США (Київ, 12-15 вересня 2002 р.); семінарі-практикумі «Банкрутство підприємств у світлі нових цивільного та господарського законодавства України. Судова практика» (Яремча, 26-29 лютого 2004 р.); науково-практичному семінарі «Тлумачення національного права у світлі вимог європейського права» (Київ, 23 квітня 2004 р.); міжнародному форумі з фінансового оздоровлення та банкрутства «Законодательство о банкротстве Украины в контексте глобализации» (Київ, 8-10 вересня 2004 р.); науково-практичній конференції «Нормативно-правове забезпечення процесів євроатлантичної інтеграції України» (Київ, 24 вересня 2004 р.); круглому столі «Законодавство про банкрутство в контексті отримання Україною статусу країни з ринковою економікою» (Київ, 24 червня 2005 р.); конференції «Європейська інтеграція України: проблеми та перспективи: Дні науки НаУКМА» (Київ, 23-27 січня 2006 р.); тренінгу «Судова практика, виконавче провадження та банкрутство» (Яремча, 27-29 травня 2006 р.);

ІІІ Щорічній конференції Асоціації правників України (Київ, 8 червня 2006 р.); спільному відкритому засіданні комітетів Асоціації правників України з міжнародного права та банкрутства, виконавчого провадження і арбітражного керування «Нестандартні шляхи виходу з тупику банкрутства» (Київ, 7 вересня 2006 р.); круглому столі «Правила з транскордонної неспроможності для України: сучасний стан законодавства та перспективи їх введення» (Київ, 9 листопада 2006 р.); двосторонній україно-польській зустрічі «Імплементація на національному рівні держав - членів Європейського Союзу правових норм щодо транскордонної неплатоспроможності: досвід Польщі у вирішенні питання уникнення конфлікту юрисдикцій держав у справах про неплатоспроможність» (Київ, 18 грудня 2006 р.); відкритому засіданні Комітету АПУ з банкрутства, виконавчого провадження і арбітражного керування «Можливості акціонерів під час банкрутства товариства» (Київ, 20 грудня 2006 р.); круглому столі «Усунення колізій в регулюванні процедур банкрутства та виконавчого провадження» (Київ, 15 квітня 2008 р.); V Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (Одеса, 30-31 травня 2008 р.); науково-практичній конференції «Проблеми реалізації приватноправових відносин в умовах глобалізації» (Київ, 12 листопада 2008 р.); круглому столі «Банкрутство в Україні - механізм уходу від кредитів або цивілізований засіб припинення бізнесу» (Київ, 9 червня 2009 р.); щорічному форумі Асоціації правників України з корпоративного права (Київ, 30 жовтня 2009 р.); міжнародній конференції «Шляхи оптимізації системи банкрутства в Україні» (Київ, 16 грудня 2009 р.); міжнародній конференції «Регіональна міжнародна конференція Міжнародної організації практиків у сфері реструктуризації і банкрутства - INSOL International для регіону Європи, Африки і Ближнього Сходу» (Дубаї, 20-23 лютого 2010 р.). Тези деяких виступів опубліковано.

Публікація результатів дисертаційного дослідження. Основні висновки та результати дослідження викладено у 89 публікаціях із зазначеної тематики (загальним обсягом 61,58 д.а.), серед яких 36 наукових статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (обсягом 5,1 д.а.), у розділах і главах колективних монографій, книжок, навчальних посібників (обсягом 5,57 д.а.) і 9 тез доповідей (обсягом 3,36 д.а.), у тому числі у одноосібній монографії «Транскордонні банкрутства: теорія і практика» (обсягом 18,6 д.а.).

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена метою і завданням дослідження, а матеріал викладено у послідовності згідно з логікою розробки наукової проблеми. Робота складається зі вступу, шести розділів, які містять вісімнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг дисертації складає 471 сторінку, з них основного тексту 380 сторінок, список використаних джерел налічує 472 найменування на 59 сторінках, а також представлено 1 додаток на 32 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, обраної для дослідження, визначено її сутність і ступінь наукової розробки, зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання наукової роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічну основу дослідження, викладено наукову цінність і новизну досягнутих результатів, висвітлено теоретичне і практичне значення зроблених висновків, надано інформацію про апробацію результатів дисертації та публікації за темою дослідження.

Мета розділу 1 «Транскордонні банкрутства» полягала у тому, щоб на основі аналізу наукової літератури з досліджуваної проблематики та вивчення правової природи відносин неспроможності з іноземним елементом дати визначення транскордонного банкрутства і встановити місце правових норм, що регулюють відповідні правові відносини, в системі законодавства.

У підрозділі 1.1 «Поняття транскордонних банкрутств» автором дисертації було з'ясовано, що поняття транскордонного банкрутства не зустрічається у міжнародних документах і досліджених національних законах окремих країн світу. У науковій літературі переважно наводяться ознаки правовідносин неспроможності та особливості такої категорії справ.

Авторське визначення поняття транскордонного банкрутства розроблене на основі проведеного правового аналізу визначень транскордонних банкрутств, які навели російські вчені О. В. Мохова і О. А. Рягузов у своїх дисертаційних роботах, а також вивчення колізій, що виникають при застосуванні процедур банкрутства у транскордонних справах, наведених у науковій літературі, зокрема у публікаціях Л. П. Ануфрієвої, Є. О. Васильєва, В. В. Джуня, І. І. Новосельцева, Б. М. Полякова, В. В. Степанова, а також в іноземних джерелах, наприклад у колективній монографії С. Бафорда, Л. Адлера, С. Брукса і М. Крейгера.

Для ілюстрації складнощів, що виникають при розв'язанні проблем щодо неспроможності приватної особи, кредитори або майно якої перебувають на території кількох країн, у дисертації наведено показові приклади транскордонних справ про банкрутство. Так, у справі ВССІ (BCCI Holding) відбувалася ліквідація компанії з майновими об'єктами більш як у 75 країнах світу, боржник у справі Максвелл (Maxwell Communication Corp.) мав близько 400 дочірніх підприємств практично по всьому світу, у справі про банкрутство бізнес-імперії у сфері нерухомості Олімпія енд Йорк Девелопментс (Olympia & York Developments) було порушено провадження про визнання її неспроможною у США і Канаді, а у справі японської компанії Маруко (Maruko) справа розглядалася в судових провадженнях, порушених у Австралії, США та Японії.

Підрозділ 1.2 «Транскордонні банкрутства у вітчизняній науці» присвячений аналізу стану наукової розробки транскордонних банкрутств в Україні. Основною метою цього підрозділу стало з'ясування правової природи відносин неспроможності, ускладнених іноземним елементом, що допомогло визначити місце правових норм у цій новій для України сфері правового регулювання і встановити той юридичний інструментарій, який має застосовуватися для регулювання зазначених суспільних відносин.

Наукові дослідження з цієї тематики у світі почали з'являтися близько 20 років тому, практично одразу з появою перших судових рішень у справах, у яких був присутній іноземний елемент. В Україні поняття транскордонного банкрутства вперше було використане автором дисертаційної роботи у 1998 р. в науковій статті, присвяченій застосуванню деяких принципів міжнародного приватного права у справах про банкрутство.

Автор довів належність відносин неспроможності до сфери регулювання приватного права з огляду на наведені в дисертації ознаки відносин неспроможності (об'єкт, суб'єкт і правові відносини) та методи регулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом. Дисертант підтримує позицію тих учених (Л. П. Ануфрієвої, В. Ф. Попондопуло та ін.), які визнали, що, незважаючи на публічно-правову складову (розгляд справи про банкрутство у суді), відносини неспроможності за своєю природою є приватноправовими.

У підрозділі 1.3 «Транскордонні банкрутства і міжнародне приватне право» розглядається зв'язок транскордонних банкрутств із міжнародним приватним правом.

Аналіз наукової літератури у сфері міжнародного приватного права свідчить про те, що донедавна питання належності норм у сфері банкрутства до міжнародного приватного права в науці не піднімалося. Сьогодні такі наукові дебати тривають: у Великій Британії, Німеччині і Франції транскордонні банкрутства визнаються частиною міжнародного приватного права, а в Нідерландах - ні. Автор дисертації стверджує, що, якщо враховувати ключову ознаку таких відносин, а саме - юридичний зв'язок із правовими системами іноземних країн, вони мають бути об'єктом регулювання нормами міжнародного приватного права.

Автор дисертації зазначає, що зарубіжні вчені, зокрема Я. Флетчер, В. Стофель, Г. Бурман, П. Пфунд та інші, також досліджують транскордонні банкрутства як складову міжнародного приватного права. Такий підхід обрала й Л. П. Ануфрієва, а М. М. Богуславський включив такий розділ у наукове видання, присвячене міжнародному приватному праву.

З посиланням на наукові праці, в яких наводяться аргументи на користь тісного зв'язку транскордонних банкрутств із міжнародним цивільним процесом (зокрема Д. В. Задихайла, І. І. Дахна, Л. А. Лунца, Н. І. Маришевої), автор доводить, що норми міжнародного цивільного процесу, наприклад щодо встановлення міжнародної підсудності для окремих категорій судових справ, мають зв'язок з транскордонними банкрутствами. У роботі звертається увага на те, що принцип контролюючої множинності судових процесів, що є поширеною ознакою у транскордонних справах про банкрутство, розкрито в навчальному посібнику з міжнародного цивільного процесу, виданого групою авторів під редакцією С. Я. Фурси.

У розділі 2 «Колізійне регулювання відносин неспроможності» вивчено особливості колізійного регулювання відносин неспроможності, ускладнених іноземним елементом, і специфіку застосування норм міжнародного приватного права у сфері транскордонних банкрутств.

Аналіз практики застосовування колізійних норм, включаючи й ту, що містить прив'язку lex concursus, для розв'язання можливих конфліктів норм законодавства різних країн світу у сфері транскордонних банкрутств представлено у підрозділі 2.1 «Транскордонні банкрутства і колізійні норми».

У результаті проведеного дослідження встановлено, що прив'язка lex concursus (lex fori concursus) зазвичай включається до текстів міжнародних документів, наприклад, вона міститься в Регламенті Ради ЄС 1346/2000 від 29.05.2000 р. про процедури неспроможності, однак у національних законодавствах країн світу вона поки що не знайшла значного поширення.

Право країни, до якого відсилає lex concursus, вказує на весь комплекс правових норм, що регулюють відносини неспроможності - від виникнення права вимоги до відновлення платоспроможності або ліквідації боржника та розподілу коштів від продажу майна між конкурсними кредиторами - так званий «статут» транскордонного банкрутства.

У підрозділі 2.2 «Застосування норм і принципів міжнародного приватного права у транскордонних справах про банкрутство» розглядаються особливості застосування загальних норм і визнаних принципів міжнародного приватного права у процесі розв'язання проблем неспроможності.

Специфіка розгляду справ про банкрутство безпосередньо впливає на те, яким чином у таких справах відбувається встановлення змісту норм іноземного права та їх кваліфікація, як діє зворотне відсилання, чи можливий обхід закону, як функціонує застереження про публічний порядок, коли застосовується принцип взаємності, чи звертаються до реторсії та ін.

Визначення правового статусу (національності) юридичної особи-боржника набуває особливого значення, коли мова йде про банкрутство багатонаціональних компаній, правовий статус яких на сьогодні залишається невизначеним.

Вивчення наукової літератури у сфері транскордонних банкрутств і проведений аналіз судової практики свідчать про надання переваг такій моделі транскордонних банкрутств, згідно з якою визнається можливим розгляд справи про банкрутство в кількох провадженнях.

У процесі дослідження автором виявлено тенденцію до надання переваг принципу універсальності з обмеженим застосуванням принципу територіальності. На практиці це реалізується шляхом координації процедур банкрутства з основного провадження (принцип універсальності), а вторинні провадження поширюються на територію відповідної країни (принцип територіальності). Автор дисертації на цю тенденцію розвитку законодавства про банкрутство країн світу звертав увагу в одній із своїх публікацій ще у 1998 р.

Предметом дослідження у підрозділі 2.3 «Норми щодо транскордонних банкрутств у міжнародних договорах» стала договірна уніфікація колізійних норм у сфері транскордонних банкрутств.

Уніфікація в сучасному світі виступає природною формою вдосконалення юридичних засобів регулювання правових відносин з іноземним елементом та є перспективним напрямом розвитку сучасного міжнародного приватного права. На думку окремих учених, зокрема Л. П. Ануфрієвої, уніфікація приватноправових норм закладена в самій суті міжнародного приватного права.

У дисертаційній роботі наведено приклади успішної розробки та укладення регіональних, дво- і багатосторонніх договорів у сфері транскордонних банкрутств. Одним із перших прикладів уніфікації в цій науковій праці згадується Конвенція з міжнародного приватного права 1928 р. (Кодекс Бустаманте), в яку було включено положення про неспроможність. Деякі регіональні договори також містили положення про транскордонні банкрутства, наприклад Гаванська конвенція 1928 р. Під егідою Гаазької конференції з міжнародного приватного права у 1925 р. було розроблено проект Конвенції з питань неспроможності. Хоч її не було прийнято, але розробка цього документа практично започаткувала процес кодифікації колізійних норм у сфері неспроможності.

Найвагоміші результати уніфікації норм у сфері транскордонних банкрутств наведено в розділі 3 «Матеріально-правове регулювання відносин неспроможності».

У підрозділі 3.1 «Матеріально-правове регулювання і форми правової уніфікації у сфері транскордонних банкрутств» аналізується основний сьогодні метод регулювання відносин неспроможності, ускладнених іноземним елементом, - матеріально-правовий. Перевага матеріально-правового регулювання цих відносин, порівняно з колізійним, полягає у тому, що матеріальні норми регулюють правові відносини безпосередньо.

В дисертаційній роботі проаналізовано термінологічні особливості основних понять і юридичних конструкцій, що зустрічаються у цій сфері правового регулювання. Автор довів, що поширеною і перспективною формою уніфікації правових систем регулювання відносин неспроможності є так зване моделювання, яке реалізовується шляхом розробки типових законів або зразкових законодавчих пропозицій, які зазвичай мають рекомендований характер і пропонуються для прийняття у країнах світу з метою узгодження правової політики в нормотворчій діяльності та зближення законодавства країн світу. Розробка типових законодавчих пропозицій досить активно здійснюється в СНД.

У дисертації показано, що підготовлені документи роблять зайвим застосування колізійних норм, які не в усіх випадках є найкращою формою розв'язання колізій у транскордонних справах про банкрутство.

У підрозділі 3.2 «Уніфікація норм у сфері транскордонних банкрутств у регіональних угрупованнях держав» наведено результати дослідження процесів розробки узгоджених або уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств, які відбуваються у світових інтеграційних економічних системах, таких як ЄС, НАФТА, АСЕАН, СНД та ін.