Транскордонні банкрутства і міжнародне приватне право

На обох американських континентах відомою у сфері уніфікації права є Організація американських держав (OAS). У сфері гармонізації міжнародного приватного права важливу роль також відіграють Міжамериканські спеціалізовані конференції з міжнародного приватного права, відомі під іспанською абревіатурою CIDIP. Проект Американського інституту права під назвою «Транснаціональна неспроможність: співробітництво держав - членів НАФТА» мав на меті розробку спеціальних юридичних механізмів для розв'язання проблем у транскордонних справах про банкрутство компаній, що мають майно або кредиторів у країнах НАФТА.

В Європі процеси уніфікації законодавства про банкрутство почалися зі створення у 1963 р. спеціальної комісії, метою якої стала розробка єдиних, типових або уніфікованих правил з розгляду транскордонних справ про банкрутство з подальшим їх запропонуванням країнам, які переглядають відповідне законодавство.

У країнах СНД Модельний закон про неспроможність (банкрутство) було прийнято на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав - учасниць СНД 6 грудня 1997 р. Одними з ключових розробників цього модельного закону були й провідні українські вчені Н. С. Кузнєцова і

А. С. Довгерт. Російські вчені, зокрема В. В. Степанов, пропонували використати Модельний закон про неспроможність як основу для розробки уніфікованих правил у сфері транскордонних банкрутств.

Дисертант проаналізував світові процеси уніфікації норм у сфері транскордонних банкрутств з метою узагальнення набутого досвіду при вдосконаленні чинного законодавства в Україні.

У підрозділі 3.3 «Розробка уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств під егідою міжнародних організацій» з'ясовано, що багато міжнародних організацій сьогодні проводять дослідження у сфері банкрутства з метою гармонізації правових систем регулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом, що підтверджує важливість розв'язання проблем у зазначеній сфері.

У дисертації звертається увага на те, що виконання цілей, які стоять перед міжнародними інституціями, зокрема щодо розробки уніфікованих правил розгляду транскордонних справ про банкрутство, має сприяти створенню надійної світової фінансової системи, за якою повинні стояти науково обґрунтовані закони про банкрутство з ефективними процедурами розв'язання майнових проблем приватних осіб та узгодженими (уніфікованими) правилами розгляду транскордонних справ про банкрутство.

Вагомий внесок у справу гармонізації законодавства про банкрутство країн світу та розробки уніфікованих правил розгляду транскордонних справ про банкрутство роблять численні дослідницькі організації - як міжнародні, так і національні, наприклад Міжнародний інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА), Міжнародна асоціація практиків у сфері неспроможності (IНСОЛ), Міжнародний інститут з питань неспроможності та ін.

Найбільш вагомих результатів досягла Комісія Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Типовий закон ЮНСІТРАЛ 1997 р. про транскордонну неспроможність сьогодні досить активно впроваджується у країнах світу.

Аналіз судової практики розгляду транскордонних справ про банкрутство і основних засобів регулювання відносин неспроможності, ускладнених іноземним елементом, наведено в розділі 4 «Практика розгляду транскордонних справ про банкрутство і розробка уніфікованих норм».

У підрозділі 4.1 «Визнання іноземних проваджень у транскордонних справах про банкрутство» обґрунтовано необхідність передбачити в чинному законодавстві процедуру визнання судових проваджень про банкрутство, порушених в іноземних країнах. Така пропозиція ґрунтується на визнанні того факту, що виконання окремого рішення іноземного судового органу, винесеного у порушеній справі про банкрутство, не вирішує всіх проблем, які зазвичай виникають у такій категорії судових справ. Відомо, що у справі про банкрутство постановляється, як правило, ціла низка проміжних рішень (ухвал, постанов), а остаточне рішення у більшості випадків має наслідком ліквідацію особи.

У дисертаційному дослідженні показано, що визнання іноземних проваджень у справі про банкрутство стає поширеним засобом узгодження розгляду справи про банкрутство приватної особи на території кількох країн. Як свідчить практика розгляду транскордонних справ про банкрутство, це не тільки дає можливість виконати іноземні судові рішення, наприклад щодо надання дозволу ліквідатору, призначеному в іноземному провадженні, врахувати майнові об'єкти у процесі складання конкурсної маси у справі про банкрутство, а й спонукає до створення сприятливого середовища для співпраці судів і арбітражних керуючих, призначених у відповідний справі.

У дисертаційній роботі проаналізовано особливості впровадження уніфікованих норм, що містяться у Типовому законі ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність, у законодавстві низки країн світу, зокрема Британських Віргінських островів, Мексики, Польщі, Франції, Швейцарії та Японії.

У підрозділі 4.2 «Співробітництво у транскордонних справах про банкрутство» запропоновано способи подолання проблем неузгодженості при здійсненні розгляду справ про банкрутство з множинними провадженнями.

Вивчення судової практики у транскордонних банкрутствах показало, що необхідною умовою ефективного розв'язання колізій є налагодження співпраці суддів з метою узгодження процедур банкрутства та здійснення координації дій у справі про банкрутство з множинними провадженнями, що сьогодні часто оформляється укладенням протоколу (транскордонного протоколу). Після схвалення такого документа відповідними судами він стає формальною основою для узгодження процедур під час розгляду справи про банкрутство в кількох судових органах. Як доведено в дисертаційному дослідженні, це забезпечує найвищий рівень координації порушених проваджень у транскордонній справі про банкрутство. У дисертації наведено аналіз більше 15 транскордонних справ про банкрутство, в яких успішно застосовувався протокол.

Окремі пропозиції були розроблені дисертантом з урахуванням Конкордату 1995 р. про транскордонну неспроможність Міжнародної асоціації адвокатів, який містить низку загальних принципів, яких мають дотримуватися розробники протоколів у транскордонних справах про банкрутство.

Одним із завдань дослідження в межах цього підрозділу був пошук найкращих критеріїв встановлення основного судового провадження. Автор з'ясував, що визнаним у світі критерієм визначення основного провадження є відсилання до суду країни, в якій знаходиться центр основних інтересів (ведеться основна економічна діяльність) боржника. Саме така пропозиція міститься у Типовому законі ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність.

Результати проведеного аналізу міжнародних документів, які містять рекомендації щодо налагодження співпраці судів у транскордонних справах про банкрутство, викладено у підрозділі 4.3 «Уніфіковані правила щодо зносин між судами у транскордонних справах про банкрутство».

У дисертаційному дослідженні вивчено практику застосування Керівних принципів зносин між судами у транскордонних справах, розроблених Американським інститутом права у 2000 р. Уперше положення цього документа були застосовані у справі Матлак Сістемз Інк. (Matlack Systems Іnc.), яку було порушено 24 травня 2001 р. в окружному суді США та в Канаді. Пізніше успішність використання Керівних принципів було підтверджено в низці транскордонних справ, наприклад у ПСІНет (PSІNet), Сістек Рітейл Сістемз Корп. (Systech Retaіl Systems Corp.), Стонінгтон Партнерз Інк. (Stonіngton Partners Inc.) та ін.

Автор наголошує на перспективності здійснення подальших робіт з удосконалення існуючих міжнародних документів, які тривають і сьогодні. Так, однією з останніх пропозицій щодо напрямів продовження таких досліджень стала розробка типової форми транскордонного протоколу.

Метою розділу 5 «Уніфіковані норми у сфері транскордонних банкрутств і їх впровадження у законодавство країн світу» стало дослідження практичних аспектів запровадження уніфікованих правових норм у сфері транскордонних банкрутств у спеціальні закони окремих країн світу, серед яких Аргентина, Велика Британія, Канада, Мексика, Нова Зеландія, Південна Африка, Польща, Румунія, США, Японія, та ін.

Предметом дослідження у підрозділі 5.1 «Розробка уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств під егідою ЮНСІТРАЛ» стали уніфіковані норми у сфері транскордонних банкрутств, розроблені в рамках ЮНСІТРАЛ.

Завдяки узагальненню результатів проведеного дослідження встановлено, що основним завданням розробки ефективних юридичних засобів розв'язання складних проблем, що виникають при розгляді справ про банкрутство у множинних провадженнях, є забезпечення співробітництва між судами та іншими органами держав, які є компетентними розглядати справи про банкрутство для забезпечення збереження майна та максимального підвищення вартості активів боржника. Саме ці завдання були виконані ЮНСІТРАЛ при розробці Типового закону 1997 р. про транскордонну неспроможність.

Аналіз основних положень зазначеного документа допоміг сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України і визначитися з формами впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств.

Питанням уніфікації законодавства у сфері транскордонних банкрутств у країнах Європейського Союзу присвячено підрозділ 5.2 «Уніфіковані норми у сфері транскордонних банкрутств в Європейському Союзі».

Уніфікація норм у сфері транскордонних банкрутств у Європейському Союзі відбувалася переважно у процесі розробки проектів міжнародних договорів: Європейської Конвенції про деякі міжнародні аспекти банкрутства 1990 р. та Конвенції про процедури неспроможності 1995 р.

У дисертаційній роботі показано, як змінювалися концептуальні положення проектів конвенцій від намагання впровадити теорію універсальності у чистому вигляді (підтримки концепції єдиного провадження у справі про банкрутство) у першій конвенції до реалізації теорії паралельних проваджень (визнання можливості порушення кількох проваджень у транскордонній справі про банкрутство приватної особи) у другій. Хоча проекти конвенцій не набрали сили міжнародного договору, їх концептуальні положення були реалізовані в Регламенті Ради ЄС 1346/2000 від 29.05.2000 р. про процедури неспроможності, який на сьогодні є єдиним консолідованим нормативним актом прямої дії в державах - членах ЄС у сфері транскордонних банкрутств.

У науковій роботі також наведено огляд низки директив, які приймалися з метою гармонізації законодавства країн ЄС у сфері регулювання правових відносин неспроможності, в яких беруть участь приватні особи держав - членів ЄС, зокрема Директиви 77/187 від 14.02.1977 р. щодо захисту прав працівників у разі переходу права власності на компанію чи її частину, Директиви 80/987 від 20.10.1980 р. про наближення законодавства держав - членів ЄС у сфері захисту прав працівників у разі неспроможності роботодавця, Директиви 2001/17/ЄC від 19.03.2001 р. про реорганізацію та ліквідацію страхових організацій і Директиви 2001/24/ЄC від 4.05.2001 р. про реорганізацію та ліквідацію кредитних інститутів.

У підрозділі 5.3 «Впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств у національні правові системи» доведено, що у світі відомі кілька способів впровадження норм, спрямованих на регулювання правовідносин неспроможності, у національні правові системи.

У результаті проведеного дослідження було виявлено, що імплементація положень модельних законів у сфері транскордонних банкрутств є кращою формою впровадження уніфікованих норм права серед інших форм. У такий спосіб було впроваджено норми Типового закону ЮНСІТРАЛ у діючі в цій сфері правового регулювання нормативно-правові акти таких країн, як Австралія, Велика Британія, Еритрея, Ірландія, Колумбія, Мексика, Нова Зеландія, Південна Африка, Польща, Республіка Корея, Румунія, Чорногорія і Сербія, Японія, та ін.

Автор проаналізував результати впровадження уніфікованих норм щодо розгляду транскордонних справ про банкрутство в окремих країнах світу, зокрема у США, Канаді, Польщі та ін.

В дисертації обґрунтовується доцільність обрання саме такого способу впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств в Україні.

У розділі 6 «Уніфіковані норми у сфері транскордонних банкрутств і законодавство України» автор дисертації наполягає на необхідності впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств у спеціальний закон про банкрутство та в закон про міжнародне приватне право або врахування їх у процесі реформування чинного законодавства України.

Підрозділ 6.1 «Євроінтеграція України і впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств у законодавство України» присвячено аналізу форм і методів гармонізації правового регулювання відносин неспроможності у країнах Європейського Союзу в контексті процесів євроінтеграції України.

В Україні гармонізацію національного законодавства із законодавством Європейського Союзу передбачено в низці нормативних актів, наприклад у щорічних планах з питань адаптації, які затверджуються розпорядженнями Кабінету Міністрів України у розвиток Закону України «Про державну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» 2004 р. і відбуваються у формі адаптації національного законодавства в основних сферах правового регулювання суспільних відносин до acquis communautaire Європейського Союзу.

Важливою частиною цього підрозділу стало дослідження категорії acquis communautaire з метою встановлення того масиву актів Європейського Союзу, до яких Україна зобов'язалася привести у відповідність своє законодавство, у тому числі й законодавство про банкрутство як частини права компаній. Це має практичне значення для планування законодавчих робіт. Як встановлено дисертантом на основі вивчення наукової літератури, зокрема праць таких авторів, як М. М. Гнатовський, Л. М. Зеркаль, Т. А. Качка, В. І. Муравйов, Р. О. Стефанчук та інших, acquis складається з усіх правових документів цього угруповання держав, що, по суті, є правовою системою Європейського Союзу.

У підрозділі 6.2 «Стан адаптації законодавства України про банкрутство до норм і стандартів Європейського Союзу» наведено оцінки відповідності окремих положень основних нормативно-правових актів у сфері права компаній і банкрутства міжнародним документам та європейським правовим актам, а також певні рекомендації щодо вдосконалення відповідних положень чинного законодавства.

Змістовий аналіз Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 1999 р. показав, що він містить лише одну статтю загального характеру. Вона стосується участі у справах про банкрутство іноземних суб'єктів права як кредиторів. Ця стаття не містить правил розв'язання проблем заборгованості осіб, які ведуть економічну діяльність у більш як одній країні. На цьому ґрунтується основний висновок автора дисертаційного дослідження про необхідність впровадження уніфікованих матеріально-правових норм у сфері транскордонних банкрутств у спеціальний закон про банкрутство.

У Законі України «Про міжнародне приватне право» 2005 р. зазначено, що справи про банкрутство розглядаються судами за місцезнаходженням боржника. Автор дійшов висновку, що колізійна норма, яка має прив'язку lex concursus, повинна міститися в законі про міжнародне приватне право, що допомагало б розв'язувати колізії у цій сфері правового регулювання.

Автор дисертації звертає увагу на те, що окремі положення українського закону у сфері банкрутства можуть стати на заваді в реалізації впроваджених у його текст уніфікованих матеріально-правових норм, оскільки встановлюють правила, які буде важко або неможливо виконати іноземним кредиторам. Мова йде про вимогу щодо підтвердження безспірності вимог ініціюючого кредитора та існування граничного строку для входження кредиторів у порушену справу про банкрутство. Удосконалення цих положень закону має сприяти створенню належних умов, які дадуть іноземним особам змогу ініціювати провадження та брати участь у справі про банкрутство, порушеній на території України.

Пропозиції щодо впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств у вітчизняне законодавство представлено у підрозділі 6.3 «Питання впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств у законодавство України».

У цьому підрозділі автор дисертаційного дослідження обґрунтував доцільність запровадження в чинне законодавство України про банкрутство окремих концепцій, на яких будуються уніфіковані норми міжнародних документів, зокрема концепції основного/неосновного провадження у транскордонній справі про банкрутство, доведення інформації про порушення провадження у справі про банкрутство до іноземних кредиторів, допуск до судового розгляду справи іноземного представника (арбітражного керуючого) шляхом визнання іноземного провадження у справі тощо.

Дисертант розробив конкретні пропозиції щодо шляхів запровадження зазначених та інших концепцій і положень Типового закону ЮНСІТРАЛ і Регламенту ЄС 1346/2000 у законодавство України.

Висновки

Завдяки проведеному дослідженню автор отримав низку важливих результатів і сформулював такі висновки, які вперше виносяться на широке наукове обговорення:

1. Необхідність введення у національне законодавство України колізійних і уніфікованих норм, спрямованих на регулювання транскордонних банкрутств, зумовлюється не тільки відомими світовими процесами, серед яких є глобалізація, інтернаціоналізація та регіоналізація, а й інтеграційними перспективами країни, до яких вона все активніше докладає зусиль.

2. Хоча в Україні поки що не відомі приклади порушення провадження у справі про банкрутство, в яких іноземна особа виступала б в якості боржника, однак існує потреба у розробці юридичних засобів розв'язання колізій норм законодавства країн світу, передусім за того, що сучасний стан розвитку економіки і права молодої демократії дає підстави прогнозувати появу в національних судових органах справ про транскордонні банкрутства уже в найближчому майбутньому.

3. У відносинах неспроможності з іноземним елементом юридичний зв'язок із правопорядками іноземних країн зазвичай виявляється у тому, що: а) правові відносини виникають на основі норм законодавства іноземної країни; б) право власності на майно неспроможного боржника регулюється правовими нормами іноземної країни; в) кредитор є суб'єктом права іноземної країни; або г) правові відносини підпадають під регулювання законодавства кількох країн. Такі правові відносини є об'єктом регулювання нормами міжнародного приватного права.

4. У дисертаційному дослідженні показано, що у транскордонних справах про банкрутство відомі норми і принципи міжнародного приватного права застосовуються з певною специфікою, зокрема: а) концепція зворотного відсилання у транскордонних справах про банкрутство може мати певні негативні наслідки для вітчизняних кредиторів, оскільки у разі відсилки до права іноземної країни кредиторам буде складніше реалізувати свої майнові права в іноземному провадженні у справі про банкрутство; б) встановлення змістовного наповнення специфічних понять і правових конструкцій (кваліфікація), що використовуються у сфері регулювання правовідносин неспроможності, набуває особливого значення, оскільки підходи у різних країнах до визначення юридичних понять та формулювання ключових елементів законодавства про банкрутство іноді значною мірою різняться, наприклад, досить ймовірно може статися так, що відома у праві США конструкція «боржник у володінні» (debtor in possession) в інших країнах не буде сприйматися; в) у транскордонних справах про банкрутство важливим є попереднє колізійне питання, оскільки досить часто виникає потреба у з'ясуванні юридичної природи права вимоги, яке потім стало підставою для ініціювання процедури банкрутства; г) принцип взаємності та застереження про публічний порядок (ordre public) є важливими умовами визнання іноземного провадження у справі про банкрутство на території іншої країни.

5. В результаті проведеного аналізу особливостей розгляду транскордонних справ про банкрутство виявлено, що колізії у транскордонних банкрутствах найчастіше виникають в ситуаціях, коли у порушеній справі про банкрутство суд запитує допомогу, наприклад щодо забезпечення збереження майна боржника на території іноземної країни, та, коли порушено кілька судових проваджень стосовно приватної особи на території кількох країн і з'являється потреба у з'ясуванні майнового стану такого боржника з метою встановлення судом факту неспроможності та здійснення координації процедур банкрутства у порушених провадженнях.

6. У дисертаційному дослідженні показано, що справи про банкрутство, в яких присутній іноземний елемент, є складними, зокрема за того, що у такій категорії справ, як правило, видається ціла низка судових актів, які мають важливі наслідки як для сторін правовідносин, так і для учасників судової справи про банкрутство. Тому, посилаючись на практику розгляду транскордонних справ про банкрутство, автор довів, що для успішного розгляду транскордонної справи про банкрутство та належного захисту майнових інтересів усіх кредиторів, хоч би в якій країні вони перебували, необхідним є не тільки виконання іноземних судових актів, а й визнання іноземного провадження у справі про банкрутство, що, як свідчить практика, створює належні умови для успішного розгляду такої справи.

7. Визнаючи важливість запровадження процедури визнання іноземного судового провадження у справі про банкрутство, запропоновано визнавати ті іноземні судові провадження у справі про банкрутство, які відповідають таким критеріям: а) це повинна бути іноземна адміністративна процедура чи судове провадження у справі про визнання боржника банкрутом (цивільні справи, порушені, наприклад за позовом особи про повернення боргу, до такої категорії справ не належать); б) суд або інший компетентний орган, який порушує процедуру банкрутства, повинен мати на це відповідні повноваження, у тому числі й розглядати такі справи та застосовувати норми іноземного права; в) у справі про банкрутство має бути порушена та процедура банкрутства, яка прямо передбачена у законодавстві відповідної країни; г) визнання іноземного рішення у справі не повинно порушувати принцип публічного порядку, наприклад, коли боржникові не надається чи не було надано право бути заслуханим у суді та коли не дотримуються інші фундаментальні принципи цивільного процесу; д) іноземне законодавство має містити положення щодо застосування норм іноземного права (принцип взаємності) або хоча б судова практика розгляду таких справ має свідчити про фактичне дотримання цього принципу.

8. Вивчення судової практики у транскордонних банкрутствах показало, що важливим у таких справах є укладення протоколу (транскордонного протоколу), в якому узгоджуються дії суддів і арбітражних керуючих у справі про банкрутство з множинними провадженнями, а після схвалення такого документа відповідними судами він стає основою для спільного розгляду справи про банкрутство в кількох судових органах.

9. У дисертації доведено, що головна відмінність законодавства про банкрутство від інших сфер регулювання приватноправових відносин полягає у тому, що воно містить значну кількість процесуальних норм, які за відомим у міжнародному приватному праві загальним правилом є імперативними, що звужує можливості колізійного регулювання. У таких умовах матеріально-правове регулювання правовідносин неспроможності набуває особливого значення.

10. Дослідження правовідносин неспроможності з іноземним елементом слід проводити із застосуванням міждисциплінарного методу вивчення наукової літератури та здійснення аналізу нормативного матеріалу, виходячи з того, що ці відносини є багатогранними і складними, а норми, що регулюють такі правові відносини, належать до таких сфер: права банкрутства, частиною якого є правове регулювання транскордонного банкрутства, міжнародного приватного права з його методами розв'язання правових колізій та процесуального права, за правилами якого розглядається порушена в суді справа. Такий висновок ґрунтується на твердженні відомого дослідника проблем міжнародного приватного права В. І. Кисіля, який зазначив, що за природою і змістом у міжнародному приватному праві існують три категорії норм: колізійні, матеріальні і процесуальні.

11. Вивчення природи норм у сфері банкрутства показало, що важливою специфікою цього комплексу правового регулювання є те, що розв'язання проблем у транскордонних банкрутствах відбувається із застосуванням норм процесуального законодавства. Автор дисертаційного дослідження підтримує точку зору відомого вченого А. С. Довгерта, який зазначає, що норми міжнародного цивільного процесу більш логічно досліджувати в системі колізійних норм, які спрямовані на регулювання приватних відносин, ускладнених іноземним елементом, у результаті чого зберігається єдність предмета правового регулювання.

12. З метою розробки норм національного законодавства у цій сфері на єдиних теоретичних засадах запропоновано здійснювати впровадження уніфікованих матеріально-правових норм у чинне законодавство разом із запровадженням загально правових та спеціальних принципів, зокрема таких: взаємності; недискримінації; рівного ставлення до всіх учасників правовідносин неспроможності; співмірності розподілу коштів від продажу майна між конкурсними кредиторами; єдності розгляду судової справи (провадження у транскордонній справі про банкрутство має координуватися з одного центру - з основного судового провадження); самостійності суддів, зокрема у встановленні безпосередніх контактів з відповідним іноземним судом з метою узгодження процедур банкрутства; координації процедур банкрутства у порушених справах; забезпечення права заінтересованих осіб у транскордонних справах на отримання інформації про порушення і рух судової справи про банкрутство та ін.

13. Проведене дослідження підтвердило складність регулювання відносин неспроможності, в яких беруть участь багатонаціональні компанії та об'єднання підприємств (груп компаній), тому автор дисертації запропонував продовжувати проводити дослідження з метою з'ясування правового статусу багатонаціональних компаній та об'єднань підприємств як суб'єктів банкрутства у транскордонних справах з розробкою пропозицій щодо наступних питань: а) за яких умов має порушуватися провадження у справі про банкрутство стосовно об'єднання підприємств; б) які критерії слід застосовувати до об'єднання (до групи компаній в цілому або до кожного учасника такої групи); в) чи можливе подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство стосовно кількох боржників - учасників об'єднання; г) чи може материнська компанія або інший учасник об'єднання подати заяву про визнання банкрутом об'єднання, включаючи й себе; д) чи може клопотати про порушення провадження у справі про банкрутство регулюючий орган, наприклад уповноважений державний орган з питань обігу цінних паперів тощо; а також, е) як будуть регулюватися такі правові відносини у групі компаній як внутрішньо групова заборгованість, спільні зобов'язання та так звані перехресні гарантії.

14. Автор дисертації підтримує тезу російського вченого Л. П. Ануфрієвої стосовно того, що уніфікація приватноправових норм закладена в самій суті міжнародного приватного права, яка в сучасному міжнародному праві є природним процесом удосконалення правових засобів регулювання приватних відносин з іноземним елементом і перспективним напрямом розвитку сучасного міжнародного приватного права, зокрема у сфері регулювання транскордонних банкрутств.

15. Дослідження теоретичних аспектів процесів гармонізації законодавства країн світу показало, що наближення систем правового регулювання відносин неспроможності у світі відбувається шляхом розробки узгоджених (уніфікованих) приватноправових норм, які містяться у текстах міжнародних договорів або типових (модельних) законів, а найефективнішим способом їх впровадження є імплементація уніфікованих норм у національне законодавство з метою надання їм статусу норм національного законодавства.

16. Найбільш перспективним напрямом удосконалення чинного законодавства України є зосередження на імплементації положень Типового закону ЮНСІТРАЛ 1997 р. про транскордонну неспроможність і Регламенту Ради ЄС 1346/2000 від 29.05.2000 р. про процедури неспроможності, які повністю або частково запроваджені в законодавство низки країн світу.

17. Дисертантом обґрунтовано необхідність запровадження уніфікованих матеріальних правових норм з урахуванням такого: а) у справі про транскордонне банкрутство має бути одне основне провадження; б) порушені провадження у транскордонній справі про банкрутство мають координуватися з метою забезпечення максимізації вартості конкурсної маси; в) в усіх провадженнях у справі про банкрутство важливо встановити єдину чергу вимог кредиторів.

Деякі сформульовані в дисертації положення мають дискусійний характер і можуть слугувати відправним пунктом для проведення подальших досліджень і пошуку способів розв`язання проблем, означених у цій дисертаційній роботі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, навчальні посібники (загальним обсягом 33,6 д.а.):

1. Бірюков О. М. Банкрутство: курс лекцій / О. М. Бірюков. К.: Реферат, 2004. 240 с. (15 д.а.).

2. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства: теорія і практика: монографія / О. М. Бірюков. К.: Видав.-поліграф. центр «Київський університет», 2008. 318 с. Бібліогр.: с. 276-309. (18,6 д.а.).

Розділи у колективних монографіях, книжках, коментарі

(загальним обсягом 5,57 д.а.):

1. Бірюков О. М. Транскордонна неспроможність / О. М. Бірюков // Міжнародне приватне право: Актуальні проблеми ; за ред. проф. А. Довгерта. К.: Укр. центр правничих студій, 2001. Гл. 9. С. 134-144. (0,82 д.а.).

2. Бірюков О. М. Конкурсне провадження / О. М. Бірюков // Юридична енциклопедія: в 6 т. ; редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. К.: Укр. енцикл., 2001. Т. 3. С. 264-265. (0,11 д.а.).

3. Бірюков О. М. Судова влада / О. М. Бірюков // Основи демократії: навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / [Авт. колектив: М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарчук та ін.] ; за заг. ред. А. Колодій ; М-во освіти і науки України, Ін-т вищої освіти АПН України, Укр.-канад. проект «Демократична освіта», Ін-т вищої освіти. К.: Вид-во «Ай Бі», 2002. Гл. 6. C. 201-225. (1,42 д.а.).

4. Бірюков О. М. Питання транскордонної неспроможності / О. М. Бірюков // Законодавство про банкрутство: зб. нормативних матеріалів і аналітичних статей ; [під ред. О. М. Бірюкова]. К.: Юстініан, 2003. Гл. 9. С. 119-121. (0,33 д.а.).

5. Бірюков О. М. Гармонізація законодавства про неспроможність в Європі / Корпоративне право ЕС: навч. посібник / [Т. В. Шашихина, О. М. Бирюков, А. Г. Бобкова, О. С. Янкова]. К.: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. С. 92-108. (0,5 д.а.).

6. Бирюков А. Н. Трансграничная несостоятельность / А. Н. Бирюков // Очерки международного частного права ; под ред. проф. А. Довгерта. Харьков: ТОВ «Одіссей», 2007. Гл. 8. C. 185-201. (0,73 д.а.).

7. Бірюков О. М. Юридичні особи: ст. 25-30 / О.М. Бірюков // Міжнародне приватне право: наук.-практ. коментар закону ; за ред. д-ра юрид. наук, проф. А. Довгерта. Харьків: ТОВ «Одіссей», 2008. С. 142-154. (0,73 д.а.).

8. Бірюков О. М. Транскордонна неспроможність / О. М. Бірюков // Міжнародне приватне право в Київському університеті: антологія: у 2 т. ; за ред. А. С. Довгерта. К.: Видавн.-поліграф. центр «Київський університет», 2009. Т. 2: 1992-2007. C. 188-206. (0,93 д.а.).

Статті в наукових фахових виданнях (загальним обсягом 5,1 д.а.):

1. Бірюков О. М. Суб`єкти законодавства про неспроможність (на прикладі деяких іноземних країн) / О. М. Бірюков // Держава і право: щорічник наук. праць молодих вчених / редкол.: В. Н. Денисов (голов. ред) [та ін.]. К.: Ін Юре. 1999. Вип. 2. С. 512-516. (0,32 д.а.).

2. Бірюков О. М. Інститут неспроможності: історія та сучасність / О. М. Бірюков // Приватне право і підприємництво: зб. наук. праць. 1999. Вип. 1. С. 70-75. (0,59 д.а.).

3. Бірюков О. М. Місце законодавства про неспроможність у правовій системі країн з ринковою економікою / О. М. Бірюков // Вісн. Академії правових наук України. 2000. № 4. С. 151-161. (0,45 д.а.).

4. Бірюков О. М. Транскордонна неспроможність / О. М. Бірюков // Право України. 2004. № 2. С. 140-143. (0,37 д.а.).

5. Бірюков О. М. Конкурсне право в сучасній Україні / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. 2006. № 3. С. 167-170. (0,3 д.а.).

6. Бірюков О. М. Конкурсний процес у системі законодавства / О. М. Бірюков // Юриспруденція: теорія і практика. 2006. № 3. С. 2-5. (0,27 д.а.).

7. Бірюков О. М. Конкурсний процес у праві США / О. М. Бірюков // Юриспруденція: теорія і практика. 2006. № 4. С. 2-5. (0,36 д.а.).

8. Бірюков О. М. Право банкрутства на зламі віків: уроки для України / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. 2006. № 4. С. 173-177. (0,44 д.а.).

9. Бірюков О. М. Акціонери у справах про банкрутство: теорія і сучасна практика / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. 2006. № 5. С. 127-131. (0,41 д.а.).

10. Бірюков О. М. Конкурсне право Німеччини / О. М. Бірюков // Юриспруденція: теорія і практика. 2006. № 6. С. 8-11. (0,31 д.а.).

11. Бірюков О. М. Французьке конкурсне право / О. М. Бірюков // Юриспруденція: теорія і практика. 2006. № 7. С. 2-7. (0,4 д.а.).

12. Бірюков О. М. Конкурсне право в Республіці Білорусь / О. М. Бірюков // Юриспруденція: теорія і практика. 2006. № 8. С. 12-17. (0,43 д.а.).

13. Бірюков О. М. Регулювання відносин із транскордонної неспроможності: сучасний стан і перспективи / О. М. Бірюков // Право України. 2006. № 9. С. 134-136. (0,3 д.а.).

14. Бірюков О. М. Банкрутство в контексті Європейської інтеграції України / О. М. Бірюков // Наук. зап. НаУКМА. 2006. Т. 53. С. 135-138. (0,31 д.а.).

15. Бірюков О. М. Конкурсне право в Азербайджанській Республіці /

О. М. Бірюков // Юриспруденція: теорія і практика. 2006. № 10. С. 8-13. (0,39 д.а.).

16. Бірюков О. М. Становлення конкурсного права в Російській Федерації (конкурсне право Росії у ХХ столітті) / О. М. Бірюков // Юриспруденція: теорія і практика. 2006. № 11. С. 2-8. (0,52 д.а.).

17. Бірюков О. М. Концепція законодавства про банкрутство в Україні: від радянських традицій в праві до світових стандартів / О. М. Бірюков // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. 2006. Вип. 61, ч. 2. С. 139-146. (0,64 д.а.).

18. Бірюков О. М. Сучасне конкурсне право в Російській Федерації (конкурсне право Росії у 21-у столітті) / О. М. Бірюков // Юриспруденція: теорія і практика. 2007. № 1. С. 2-8. (0,57 д.а.).

19. Бірюков О. М. ЮНСІТРАЛ і транскордонні банкрутства / О. М. Бірюков // Підприємництво, господарство і право. 2007. № 2. С. 50-53. (0.43 д.а.).

20. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства у діяльності УНІДРУА / О. М. Бірюков // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. 2007. Вип. 70, ч. ІІ. С. 180-185. (0,52 д.а.).

21. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства: проблеми і шляхи розв'язання / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. 2008. № 1. С. 138-142. (0,42 д.а.).

22. Бірюков О. М. Транскордонні протоколи у справах про банкрутство /

О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. 2008. № 2. С. 100-104. (0,35 д.а.).

23. Бірюков О. М. Корпоративні групи у транскордонних банкрутствах /

О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. 2008. № 4. С. 86-90. (0,38 д.а.).

24. Бірюков О. М. Гармонізація законодавства про банкрутство у різних регіонах світу / О. М. Бірюков // Митна справа. 2008. № 4. С. 78-83. (0,47 д.а.).

25. Бірюков О. М. Банкрутство в основних правових системах світу /

О. М. Бірюков // Вісн. Академії правових наук України. 2008. № 4. С. 192-201. (0,46 д.а.).

26. Бірюков О. М. Сучасний стан розвитку законодавства про банкрутство / О. М. Бірюков // Унів. наук. зап. 2008. № 4. С. 100-103. (0,4 д.а.).

27. Бірюков О. М. Банкрутство багатонаціональних компаній: проблеми і судова практика / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. 2008. № 6. С. 115-119. (0,42 д.а.).

28. Бірюков О. М. Банкрутство: від римського manus injectio до транскордонних банкрутств / О. М. Бірюков // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. 2008. № 41. С. 21-25. (0,33 д.а.).

29. Бірюков О. М. Уніфіковані правила у сфері транскордонних банкрутств в міжнародних документах і судовій практиці / О. М. Бірюков // Право України. 2008. № 10. С. 72-77. (0,42 д.а.).

30. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства у праві Європейського Союзу / О. М. Бірюков // Вісн. Київ. ун-ту: Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. 2008. Вип. 76, ч. ІІ. С. 57-62. (0,6 д.а.).

31. Бірюков О. М. Міжнародні аспекти банкрутства: неспроможність у країнах з перехідною економікою / О. М. Бірюков // Юрид. Україна. 2008.

№ 12. С. 68-72. (0,5 д.а.).

32. Бірюков О. М. Банкрутство в глобальному світі / О. М. Бірюков // Держава і право: зб. наук. праць. 2008. Вип. 42. С. 336-341. (Серія «Юридичні і політичні науки»). (0,35 д.а.).

33. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства в системі міжнародних економічних відносин: транснаціональні корпорації і банкрутство /

О. М. Бірюков // Вісн. Академії адвокатури України. 2009. № 1. С. 57-62. (0,53 д.а.).

34. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства: питання термінології /

О. М. Бірюков // Бюл. М-ва юстиції України. 2009. № 2. С. 89-94. (0,4 д.а.).

35. Бірюков О. М. Правове регулювання ліквідації неспроможних банків: проблеми і шляхи їх розв'язання / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. 2009. № 3. С. 124-128. (0,38 д.а.).

36. Бірюков О. М. Міжнародні аспекти банкрутства: режими правового регулювання відносин неспроможності / О. М. Бірюков // Підприємництво, господарство і право. 2009. № 3. С. 68-71. (0,43 д.а.).

Тези наукових доповідей (загальним обсягом 3,36 д.а.):

1. Бірюков О. М. Необхідність систематизації законодавства про банкрутство / О. М. Бірюков // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 6-7 жовт. 1999). К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. С. 420-424. (0,22 д.а.).

2. Biryukov A. Recent Codification in the Civil Law Countries: Ukrainian Experience / Alexander Biryukov // Synopsis for Eleventh Annual Fulbright Symposium of International Legal Problems (San Francisco, USA, March 30, 2001). San Francisco: Golden Gate Univ. 2001. P. 65-69. (1,14 д.а.).

3. Бірюков О. М. Інститут неспроможності (банкрутства) як необхідний елемент законодавства країн з ринковими відносинами / О. М. Бірюков // Україна в сучасному світі: матеріали конф. випускників програм наук. стажування у США (Київ, 12-15 вересня 2002 р.). К.: Стилос, 2003. С. 360-368. (0,43 д.а.).

4. Бірюков О. М. Новий Цивільний кодекс України: основа для гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу (значний крок України до Європи) / О. М. Бірюков // Проблеми співвідношення положень Цивільного та Господарського кодексів України: матеріали круглого столу (Київ, 20 червня 2003 р.). К.: Вісн. Центру комерційного права, 2003. № 12. С. 5. (0,12 д.а.).

5. Бірюков О. М. Законодавство про банкрутство в контексті процесів гармонізації права України до європейських та світових стандартів / О. М. Бірюков // Про банкрутство в Україні: законодавство, судова практика та перспективи розвитку: матеріали ІІІ Щорічної конф. Асоціації правників України (Київ, 8 червня 2006 р.). К.: Асоціація правників України, 2006. С. 12-14. (0,21 д.а.).

6. Бірюков О. М. Практика українських судів в справах про банкрутство / О. М. Бірюков // Нестандартні шляхи виходу з тупику банкрутства: матеріали спільного відкритого засідання комітетів АПУ з міжнародного права та банкрутства, виконавчого провадження і арбітражного керування (м. Київ, 7 вересня 2006 р.). К.: Асоціація правників України, 2006. С. 31-34. (0,2 д.а.).

7. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства: від римського до сучасного приватного права / О. М. Бірюков // Римське право і сучасність: матеріали V Міжн. наук.-метод. конф. (Одеса, 30-31 травня 2008 р.). Одесса: Одеська нац. юридична академія, 2008. С. 110-113. (0,24 д.а.).

8. Бірюков О. М. Неспроможність в глобальній юридичній системі: транскордонні банкрутства / О. М. Бірюков // Проблеми реалізації приватноправових відносин в умовах глобалізації: зб. матеріалів круглого столу (Київ, 12 листопада 2008 р.). К.: Академія правових наук України ; Наук.-дослід. ін-т приватного права і підприємництва АПрН України. 2008. С. 22-31. (0,56 д.а.).

9. Бірюков О. М. Корпоративні групи у транскордонних справах про банкрутство / О. М. Бірюков // Щорічний форум Асоціації правників України з корпоративного права: матеріали форуму (Київ, 30 жовтня 2009 р.). К.: Асоціація правників України, 2009. С. 64-67. (0,24 д.а.).

В інших виданнях (загальним обсягом 15,17 д.а.):

1. Бірюков О. М. Довірче управління майном в праві України: трастові відносини та інститут банкрутства / О. М. Бірюков // Право України. 1998.

№ 4. С. 22. (0,01 д.а.).

2. Бирюков А. Н. Проблемы банкротств транснациональных корпораций и унификация законодательства о несостоятельности / А. Н. Бирюков // Бизнес. 1998. № 18. С. 128-129. (0,26 д.а.).

3. Бірюков О. М. Принцип територіальності v. принцип універсальності у міжнародному приватному праві (укр. та англ. мовами) / О. М. Бірюков // Укр. право. 1998. № 1. С. 176-181. (0,44 д.а.).

4. Бірюков О. М. Банкрутство як рушій ринкової економіки / О. М. Бірюков // Закон і бізнес. 1999. 11 грудня (№ 50). (0,24 д.а.).

5. Бирюков А. Н. Реформа законодательства о банкротстве в Украине / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. 2000. 5 мая (№ 18). (0.41 д.а.).

6. Бирюков А. Н. Американские судьи обсудили проблемы банкротства / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. 2001. 22 февраля (№ 8). (0,18 д.а.).

7. Бирюков А. Н. Законодательство о банкротстве: необходимость «аварийных работ» / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. 2002. 6 марта (№ 10). (0,22 д.а.).

8. Бірюков О. М. Мирова угода як неліквідаційна процедура у справах про банкрутство / О. М. Бірюков // Юрид. журн. 2002. Липень (№ 2). С. 67-70. (0,48 д.а.).

9. Бирюков А. Н. Гармонизация частного права / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. 2002. 26 ноября (№ 48). С. 9. (0,14 д.а.).

10. Бірюков О. М. Гармонізація законодавства про неспроможність у Європі та світі (укр. та англ мовами) / О. М. Бірюков // Укр. правовий часопис. 2003. Березень (№ 2). С. 35-39. (0,46 д.а.).

11. Бірюков О. М. Законодавство про банкрутство у контексті набуття Україною статусу країни з ринковою економікою / О. М. Бірюков // Юрид. газета. 2003. 3 вересня (№ 4). (0,18 д.а.).

12. Бірюков О. М. Матриці показників ефективності наближення законодавства України до законодавства ЄС: Правила конкуренції. Державна допомога. Банкрутство (укр та англ. мовами) / О. М. Бірюков // Укр. правовий часопис. 2004. Березень (№ 5). С. 43-57. (0,36 д.а.).

13. Бірюков О. М. Законодавство про банкрутство у контексті отримання Україною статусу країни з ринковою економікою для цілей антидемпінгового законодавства (укр. та англ. мовами) / О. М. Бірюков, Б. Спінуа // Інформ. бюл. UEPLAC. 2004. Червень. (особистий внесок дисертанта полягає у аналізі чинного законодавства України у сфері банкрутства у контексті регулювання економічної конкуренції - 0,9 д.а.).

14. Бірюков О. М. Банкрутство як важливий елемент справедливої конкуренції / О. М. Бірюков // Юрид. газ. 2005. 22 липня (№ 14). (0.26 д.а.).

15. Бірюков О. М. Статус країни з ринковою економікою і банкрутство / О. М. Бірюков // Юрид. газ. 2005. 30 грудня (№ 24). (0,16 д.а.).

16. Бірюков О. М. Законодавство України про банкрутство в контексті отримання статусу країни з ринковою економікою / О. М. Бірюков // The Fulbright Program in Ukraine: Yearbook. 2005. С. 54. (0,08 д.а.).

17. Бірюков О. М. Статус країни з ринковою економікою для України / О. М. Бірюков // Агора. 2005. Вип. 2. С. 141-143. (0,33 д.а.).

18. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства у світі та Україні / О. М. Бірюков // Правовий тиждень. 2006. 19 вересня (№ 7). (0,14 д.а.).

19. Бірюков О. М. Банкрутство у антидемпінгових розслідуваннях / О. М. Бірюков // Правн. вісн. Ун-ту «Крок». 2007. № 2. С. 108-117. (0,54 д.а.).

20. Бірюков О. М. Захист прав кредиторів у справах про банкрутство: український та світовий досвід / О. М. Бірюков // Укр. комерційне право. 2007. № 8. С. 39-47. (0,57 д.а.).

21. Бірюков О. М. Банкрутство банків: чи є така сфері законодавства в Україні? / О. М. Бірюков // Юрид. газ. 2009. 31 березня (№ 13). (0,24 д.а.).

22. Бірюков О. М. Споживчі банкрутства: іноземний досвід / О. М. Бірюков // Правовий тиждень. 2009. 8 грудня (№ 49). (0,17 д.а.).

Публікації на іноземних мовах (загальним обсягом 7,17 д.а.):

1. Biryukov A. The Principle of Territoriality v. Principle of Universality in Private International Law / Alexander Biryukov // Ukrainian Law. 1998. No. 1. P. 359-362. (0,28 д.а.).

2. Biryukov A. Ukraine's Recent Bankruptcy Reform Analyzed / Alexander Biryukov // Global Insolvency and Restructuring Rev. 2001. March/April. P. 26-28. (0,52 д.а.).

3. Biryukov A. Bankruptcy and Legislative Reform in Ukraine / Alexander Biryukov // Rev. of Central and East European Law. 2001. No. 4. P. 581-600. (1,36 д.а.).

4. Biryukov A. The Barriers to Implementing Ukrainian's New Bankruptcy Law / Alexander Biryukov // Bankruptcy Court Decisions. 2001. Vol. 37, Issue 24.

P. 5-7. (0,3 д.а.).

5. Biryukov A. The Doctrine of Dualism of Private Law in the Context of Recent Codifications of the Civil Law: Ukrainian Perspectives / Alexander Biryukov // Annual Survey of Intern. and Comparative Law. 2002. No. 8. P. 53 -79. (1,04 д.а.).

6. Biryukov A. Harmonisation of Insolvency Legislation in Europe and in the World / Alexander Biryukov // Ukrainian Law Rev. 2003. March (No. 2). P. 34-38. (0,46 д.а.).

7. Kotsyba O. Scoreboard Paper on Approximation of Ukrainian-EU Law. Rules of Competition: State Aid. Bankruptcy / O. Kotsyba, O. Biryukov, D. Fouquet // Ukrainian Law Rev. 2004, March. No. 5. P. 37-48. (особистий внесок дисертанта полягає у аналізі стану правового регулювання чинного законодавства України про банкрутство на їх відповідність стандартам Європейського Союзу - 0,36 д.а.).

...