Сітьова парадигма територіального розвитку: сутність, логіка впровадження

На підставі експертної оцінки під час проведення круглого столу “Розвиток громад через формування міжрегіональної муніципальної консультативної мережі” (Київ, 2007 р.) було здійснено практичну верифікацію ідеї створення єдиного інформаційно-когнітивного простору територіального розвитку як елемента культурно-економічної регіоналізації. Позитивний висновок експертної спільноти щодо обговорюваної проблеми зафіксовано в рекомендаціях круглого столу, у яких зазначено, що організація міжсекторальної співпраці та партнерства на основі створення спеціалізованого Інтернет-ресурсу міжрегіональної сіті суб'єктів територіального розвитку є оптимальним механізмом залучення недержавних організацій (асоціацій органів місцевого самоврядування, агентств місцевого та регіонального розвитку тощо) до реалізації системних реформ на базовому та регіональному рівнях. Органам державної влади було рекомендовано сприяти розвитку інформаційно-когнітивного простору як важливого механізму реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. № 1001 та передбачає розробку Радою Міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями стратегій розвитку відповідних регіонів.

Розкрито сутність процесу утворення трансадміністративних (супратериторіальних) мікро- та макрорегіонів певних конфігурацій, які формуються незалежно від меж адміністративно-територіальних одиниць чи держави в цілому. Трансадміністративний макрорегіон може бути представлений як сіть великих та малих міських центрів (мікрорегіонів з однаковим чи подібним культурно-економічним потенціалом), які доповнюють економіку один одного та конкурують з іншими макрорегіонами у європейському та світовому масштабах, а не лише в масштабі держави. Аргументовано, що в ситуації утворення сітьових регіонів супратериторіальність як елемент культурно-економічної регіоналізації не відміняє ролі та значення адміністративно-територіального фактора, важливості функцій публічно-управлінських структур, виключними повноваженнями яких завжди залишатиметься розв'язання проблем економічного розвитку і відновлення життєздатності територіальних систем на основі інститутів політичного представництва та соціальної відповідальності.

Установлено логічний зв'язок процесів культурно-економічної регіоналізації з новим (європейським) регіоналізмом, який забезпечує сучасну концептуальну основу об'єктивно зумовленого переходу від індустріального до постіндустріального типу територіального розвитку. Новий регіоналізм як концепція та ідеологія регіонального співробітництва обґрунтовує важливе значення культурно-економічної єдності адміністративно-територіальних одиниць, на які поділено соціально-політичний та економічний простір ЄС, підкреслює спільність їх цілей та завдань, необхідність забезпечення балансу повноважень та компетенцій суб'єктів публічної влади у прийнятті політичних рішень на наддержавному, національному та регіональному рівнях. Виявлено, що в інституціональному вимірі впровадження ідей нового регіоналізму в суспільне життя країн ЄС супроводжувалось системними реформами, спрямованими на децентралізацію публічної влади і розширення адміністративних повноважень регіонів та міст. Ці реформи стали підґрунтям для реалізації моделі політико-адміністративних сітей управління ЄС. Утворення таких сітей є складним процесом багатофакторного аналізу складових взаємодії, які забезпечують: багаторівневу та поліцентричну модель територіального розвитку; умови для раціонального рішення суб'єктами територіального розвитку щодо участі в сітьовій взаємодії; формування конфігурації (структури) політичних сітей її персональними учасниками; узгодження інтересів, соціальних позицій та ціннісних установок суб'єктів територіального розвитку; спільне використання значущих ресурсів; формулювання спільної мети (цілей); реалізацію принципів добровільності, рівноправ'я, автономності суб'єктів діяльності; укладання формальних угод та неформальних домовленостей на засадах відкритості та прозорості прийняття рішень у межах сіті; функціонування системи прийняття рішень та процедур узгодження інтересів.

У четвертому розділі - “Формування міжінституціональної довіри у процесі інституціоналізації політичної сіті територіального розвитку в Україні: проблеми і перспективи” - здійснено аналіз проблеми ціннісної сумісності формальних та неформальних практик у процесі інституціоналізації політичної сіті територіального розвитку, основних складових міжінституціональної довіри.

Обґрунтовано, що нестабільність політичної та соціально-економічної ситуації в Україні, відтворення регіональних конфліктів, низька ефективність виробництва суспільних благ та інші негативні фактори тісно пов'язані з процесами подвійної (формальної та неформальної) інституціоналізації демократичних інститутів суспільства, ціннісною несумісністю формальних і неформальних практик. За таких обставин система публічно-владних відносин функціонує в режимі заміщення формальних правил взаємодії неформальними, або їх конкуренцією, що здебільшого супроводжується нехтуванням владою різних рівнів належним виконанням своїх прямих повноважень, вимог забезпечення демократичного контролю з боку організацій громадянського суспільства, ухилянням суб'єктів влади та суспільства від корпоративної соціальної відповідальності. Загальна логіка таких дій спирається на так звані “інституціональні пастки”, найбільш типовими серед яких є: відсутність необхідних законодавчих норм; їх нечіткість; наявність численних суперечливих інструкцій; можливість двозначної інтерпретації правил; вибірковий контроль з боку влади за дотриманням правил суб'єктами суспільства тощо.

Показано, що опортуністична поведінка представників публічної влади перетворює ресурс її легітимності на нелегітимний владний ресурс окремих політиків і чиновників, який слугує егоїстично-груповим інтересам та цілям, спричиняє формування асиметричних політичних сітей заміщуваного або конкурентного типів, продукує деструктивні інституціональні ефекти. Характерними ознаками останніх є: недовіра з боку населення до формальних інститутів влади місцевого, регіонального, центрального рівнів; домінування в системі публічно-владних відносин елементів неопатрімоніального типу вузько- корпоративної солідарності політико-адміністративної еліти. Ці фактори цілковито блокують реалізацію стратегії підвищення ефективності системи публічно-владних відносин в Україні. Тому будь-яка стратегія їх реформування має передбачити не тільки розбудову раціональної формальної інституціональної системи, а й упровадження системно діючих механізмів, які забезпечують сумісність формальних та неформальних практик суб'єктів територіального розвитку, мобілізують не тільки матеріальні, а й моральні ресурси країни. Такий підхід, що базується на соціальному капіталі, є єдино можливим при розв'язанні проблем переходу від імітації системних реформ до їх реального впровадження.

Актуалізація соціального капіталу як ресурсного потенціалу територіального розвитку забезпечується інституціональною стабільністю, реалізацією принципів соціальної та економічної справедливості. Ці завдання не можуть бути покладені тільки на інститути публічної влади, оскільки вони можуть бути вирішені тільки за участі всіх суб'єктів територіального розвитку. Генеральні функції між ними розподіляються в такий спосіб. Публічна влада забезпечує інституціональну стабільність, громадський сектор - соціальну справедливість, суб'єкти ринку - економічну ефективність. Усі суб'єкти територіального розвитку матимуть змогу скоординовано вирішувати ці завдання за умови ефективно діючої інфраструктури міжінституціональної довіри - системи законодавчих норм, принципів, цінностей, інструментів і механізмів її реалізації в процесах формальної та неформальної взаємодії інституціональних структур суспільства. Результатом дії цих елементів є системна якість соціального простору, яка характеризується міжінституціональною довірою, корпоративною соціальною відповідальністю інститутів публічної влади та громадянського суспільства за розв'язання проблем територіального розвитку. Визначено основний елемент інфраструктури міжінституціональної довіри, яким є кооперація публічної влади, побудована за критерієм її багатовимірності. Згідно з ним влада має бути спроможною реалізувати свій адміністративний ресурс (перший вимір), підпорядковувати себе самообмеженню (другий вимір), формувати певну систему цінностей і переконань (третій вимір). На сучасному етапі державного будівництва в Україні актуалізується третій вимір влади, який вимагає досягнення ціннісної сумісності органів публічної влади та суспільства.

Доведено, що ефективність публічної влади досягається завдяки впровадженню принципів “організаційного плюралізму”, функціональної організаційної сумісності рівнів влади (держави та місцевого самоврядування), ціннісної сумісності влади і суспільства. Такі принципи створюють умови для включення в процес розвитку соціально-територіальних систем потенціалу соціального капіталу, який актуалізується на основі формування соціальної довіри, реалізації принципів рівноправ'я, добровільності участі, раціональності вибору учасників взаємодії. Ці умови не порушують принцип ієрархічності взаємодії публічно-управлінських та інших соціальних структур, а тільки змінюють характер функціонування їх елементів, збалансовано поєднуючи ресурси організації та самоорганізації.

Здійснено практичну верифікацію концептуальної розробки принципу поєднання організації та самоорганізації, на основі впровадження якого актуалізується соціальний капітал та формується міжінституціональна довіра. Відповідно до її положень були сформульовані завдання Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування, затвердженої Указом Президента України “Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні” від 30 серпня 2001 р. № 749/2001. У Програмі розвиток місцевого самоврядування визначено як пріоритетний напрям державної політики, спрямованої на актуалізацію самоорганізаційного потенціалу територіальних громад, становлення громадянського суспільства. Верифікація показала, що активізація самоорганізаційних процесів на місцевому рівні є проблематичною з огляду на відсутність міжінституціональної довіри, низьку муніципальну свідомість громадян України, недостатню компетентність представників місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства, культурно-інституціональні бар'єри, що перешкоджають реалізації ними різноманітних форм місцевої демократії, які на практиці здебільшого набувають формального характеру. З цього випливає, що інституціоналізація сітьових форм взаємодії стає можливою за умов створення законодавчої бази, сприятливої для налагодження партнерських відносин суб'єктів територіального розвитку, набуття ними досвіду публічно-управлінських та суспільно-політичних практик ё врядування.

У п'ятому розділі - “Інституціональні механізми впровадження сітьової парадигми територіального розвитку в Україні” - розглянуто та обґрунтовано роль і призначення електронного урядування, муніципального консалтингу, сітьової моделі представництва регіональних інтересів.

Обґрунтовано, що зазначені механізми є системними елементами побудови децентралізованої системи публічно-владних відносин, формування інфраструктури міжінституціональної довіри та політико-адміністративних сітей управління. Показано відмінність між концепціями “електронний уряд” (e-government) та “електронне урядування” (e-governance), їх тісний зв'язок із сітьовою парадигмою територіального розвитку. Перша спрямована на підвищення ефективності оперативної управлінської діяльності публічних органів влади через автоматизацію та стандартизацію процесу управління інформаційними потоками, які забезпечують виконання завдань як усередині відомства, так і між різними органами на різних рівнях територіальної організації влади. Друга концептуально тісно пов'язана з осмисленням сітьового способу взаємодії суб'єктів влади і суспільства, процесу масштабних інституціональних перетворень у державі. Ця концепція є складовою сучасних концептуально-теоретичних уявлень про публічне управління, згідно з якими ІКТ та інформаційні ресурси застосовуються не тільки для розвитку технологій управління, а й для переходу від індустріального типу централізованого, ієрархічного публічного управління до горизонтального міжінституціонального співробітництва, забезпечення ефективності інститутів публічної влади з погляду дотримання свобод та прав громадян, подолання проявів корупції та формування довіри населення до влади. З цього погляду концепція електронного урядування виступає важливим елементом сітьової парадигми територіального розвитку, впровадження якої потребує в умовах України вдосконалення нормативної бази діяльності інститутів влади та суспільства стосовно перерозподілу зон їх пріоритетної компетенції, оновлення та розширення ціннісних парадигм суспільства, зміни освітніх акцентів, принципів формування та витрачання коштів Державного бюджету.

У рамках реалізації проекту “Електронне місто” у м. Українка Обухівського району Київської області здійснено практичну верифікацію концептуальної позиції щодо необхідності зміни пріоритетів державної регіональної політики, акцентованої на формуванні практики електронного урядування. За цим проектом у квітні 2008 р. була впроваджена електронна система документообігу, яка дала змогу автоматизувати та стандартизувати процес управління інформаційними потоками. Значно скоротився час обробки документів, збільшилась кількість звернень громадян, підвищилася якість їх розгляду, ефективнішим став контроль виконання доручень керівництва тощо. Для верифікації були проведені семінари і тренінги для посадових осіб виконавчого комітету Української міської ради з метою формування психологічної та технологічної готовності до відкритої і прозорої діяльності на основі ІКТ. Верифікація показала, що більш складним елементом практики електронного урядування є впровадження системи прозорості та інтерактивної взаємодії з населенням і громадськими структурами. Це потребує розвитку електронного урядування до стадій публічності та участі, підвищення взаємної довіри влади і територіальної громади, відходу від традиційних бюрократичних принципів. Такий системний підхід стає можливим на основі глибокого реформування всієї системи публічного управління та розвитку форм місцевої демократії.

Розкрито досвід європейських країн, де інститут муніципального консалтингу виступає ефективним інструментом формування публічно-управлінських практик доброго врядування. Його призначення, крім вирішення завдань стратегії інноваційного розвитку міста/регіону, полягає також у формуванні муніципальної свідомості, соціальної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування, довіри до органів влади з боку населення та організованих структур суспільства. Це відбувається на основі високоморальної та професійної діяльності консалтингових структур-посередників, спроможних організовувати конструктивні, ідеологічно незаангажовані дискусії з представниками публічної влади та бізнесу, виробляти спільні підходи, науково обґрунтовувати інтереси територіальної громади та найбільш оптимальні публічно-управлінські стратегії їх реалізації.

З'ясовано, що в Україні спостерігаються незадовільний стан розвитку муніципального консалтингу, низький рівень його затребуваності з боку органів місцевого самоврядування. Актуальність розв'язання цієї проблеми підтверджена в процесі практичної верифікації концептуальної розробки щодо доцільності інституціоналізації системи муніципального консалтингу як механізму впровадження інноваційних публічно-управлінських практик органів місцевого самоврядування. Окремі концептуальні положення реалізовано при підготовці методичного посібника і нормативної бази Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, що проводиться з 2003 р. згідно з Указом Президента України “Про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування” від 28 жовтня 2002 р. № 952/2002. Вони стосуються: формулювання пріоритетів та завдань конкурсу, основними з яких є створення інформаційного банку інноваційних ідей, їх упровадження в практику муніципальної діяльності; вимог щодо інноваційності проектних пропозицій; спільної участі в їх підготовці та реалізації на партнерських засадах органів місцевого самоврядування, бізнес-структур та громадських організацій, що спеціалізуються на наданні послуг з муніципального консалтингу. Результати верифікації свідчать, що механізми муніципального консалтингу активізують проектний інноваційний підхід до розв'язання проблем місцевого і регіонального розвитку на основі сучасних знань і технологій муніципального управління, сприяють розвитку партнерських відносин та формуванню міжінституціональної довіри, створюють конкурентне середовище для органів місцевого самоврядування, в якому знання та компетентність є перевагою в отриманні фінансової підтримки держави.

Розкрито основні недоліки діючої системи представництва регіональних інтересів в Україні, які зумовлені недосконалою інституціональною системою та нерозвиненою інфраструктурою міжінституціональної довіри. Обґрунтовано необхідність розвитку цього інституту на основі сітьових форм взаємодії, здійснено практичну верифікацію стратегічного підходу до реалізації такого завдання. Її результати підтверджують, що в практиці державного управління не реалізується системний підхід до розв'язання цих проблем. Проте поступово формуються окремі елементи політико-правового поля впровадження сітьової моделі представництва регіональних інтересів. Зокрема, Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову “Про утворення Ради з питань регіонального розвитку та місцевого самоврядування” від 2 квітня 2009 р. № 309. Вона спрямована на поглиблення взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на основі поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів із забезпечення ефективного розвитку регіонів. Ідея утворення рад з питань регіонального розвитку міститься в проекті Закону України “Про засади державної регіональної політики”, в якому пропонується утворити Національну раду з питань державної регіональної політики (національний рівень) та Раду регіонального розвитку (регіональний рівень). Їх призначення полягає у здійсненні консультативних та експертних функцій щодо просторової ідентифікації державної стратегії регіональної політики, підготовці висновків, оцінок та пропозицій стосовно нормативно-правового забезпечення на рівні центральних та регіональних органів виконавчої влади, прийняття ними рішень щодо проектів та програм регіонального розвитку.

Як важливий елемент політико-правового поля сітьової моделі представництва регіональних інтересів розцінено Закон України “Про асоціації органів місцевого самоврядування” від 16 квітня 2009 р. № 1275-VI, який визначив правові засади організації і діяльності асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об'єднань, їх взаємовідносини з органами державної влади і органами місцевого самоврядування з приводу представництва й захисту регіональних та місцевих інтересів при прийнятті державних рішень щодо соціально-економічного і культурного розвитку територій. У цьому аспекті результати верифікації свідчать про негативний вплив інерції вже усталених суспільно-політичних практик на реалізацію недержавними структурами права на представництво регіональних інтересів. Зроблено висновки щодо необхідності продовження системного аналітичного опрацювання завдань проекту “Стратегія захисту прав та представлення інтересів органів місцевого самоврядування”, який реалізується Асоціацією міст України та громад у рамках проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) “Розширення навчальних послуг та дорадчої допомоги” і має бути впроваджений до 2012 р. У цьому проекті враховано концептуальні розробки дисертаційного дослідження, які стосуються запровадження інституціональних механізмів організації ефективного діалогу між Асоціацією міст України та громад і органів державної влади на основі сітьової взаємодії в єдиному інформаційно-когнітивному просторі.

Аргументовано, що реорганізація інституціонального забезпечення нової державної регіональної політики має здійснюватись у контексті децентралізації публічно-владних відносин, удосконалення парламентських та муніципальних виборів з погляду адекватності складу представницьких органів регіональним та місцевим інтересам, розвитку форм місцевої демократії, актуалізації діяльності дорадчих органів при центральних, регіональних та місцевих органах влади, посилення ролі асоціацій органів місцевого самоврядування як суб'єктів сітьової моделі представництва регіональних інтересів. Ради з питань регіонального розвитку поряд з асоціаціями органів місцевого самоврядування мають стати вузловими центрами динамічного поля сітьової взаємодії інституціональних груп інтересів, діяльність яких має бути забезпечена розгалуженими горизонтальними інформаційними зв'язками у єдиному інформаційно-когнітивному просторі територіального розвитку.

політика регіональний україна

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено актуальну наукову проблему, що полягає в розробці сітьової парадигми територіального розвитку як теоретичного інструменту обґрунтування стратегії розвитку інституціональної системи суспільства, яка забезпечує децентралізацію публічно-владних відносин та інституціоналізацію сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку, підготовлено пропозиції щодо практичного використання отриманих наукових результатів для розвитку концептуально-правової основи впровадження інституціональних механізмів суспільства, які підтримують ефективне функціонування сітьової моделі політико-адміністративного управління регіональними процесами.

На основі результатів дослідження сформульовано такі теоретичні висновки та пропозиції.

1. Виявлено методологічний потенціал поняття “сіть”. Воно застосовується в зарубіжних та вітчизняних дослідженнях як інструмент концептуалізації горизонтальної взаємодії в масштабах суспільства (“сітьове суспільство”); горизонтальної взаємодії держав та інституцій держав (“глобальний сітьовий світ”); горизонтальної взаємодії інституцій влади та суспільства (“політична сіть”); горизонтальної взаємодії в межах певної соціальної спільноти (“соціальна сіть”); удосконалення організаційно-управлінської сфери окремих підприємств, фірм, компаній, структур публічного управління на основі горизонтальних відносин (“сітьова організація”); організації певних сегментів економічної діяльності, що базуються на горизонтальних відносинах (сітьова економіка); сітьової взаємодії людей як способу когнітивного розвитку особистості, підвищення ефективності колективної дії (“когнітивна сіть”). Шляхом реалізації методологічного потенціалу поняття “сіть” теоретично обґрунтовано коректність трактування політичної сіті як елемента моделі політико-адміністративного управління процесами територіального розвитку, яка відображає комплекс поліструктурних взаємовідносин між окремими інститутами публічної влади і структурами суспільства на місцевому, регіональному, центральному рівнях його організації, що взаємодіють, керуючись спільним корпоративним інтересом, на засадах добровільності та автономності. Показано, що сфера методологічного застосування поняття “сіть” пов'язана із формуванням у структурі публічної влади гнучких автономних організаційно-управлінських систем на основі розвитку реординаційних та координаційних відносин, які дають змогу формувати множину узгоджених ієрархій політичних сітей центрального, регіонального, місцевого рівнів різної галузевої спрямованості. Виявлено, що сітьовий підхід є найбільш адекватним для реалізації принципу субсидіарності, оперативного узгодження та прийняття поліцентричних рішень з комплексу економічних, культурних та інших питань територіального розвитку.

2. Розроблено сітьову парадигму територіального розвитку як цілісну систему знань, ідей, принципів та соціальних цінностей, з'ясовано й досліджено теоретичні джерела, ідеї та концепції, які стали основою процесу її формування. Показано її вплив на децентралізацію державної влади у країнах ЄС, удосконалення державної регіональної політики в напрямі впровадження інструментів і механізмів горизонтальної політики та поліцентричного прийняття рішень. Установлено, що трансформація парадигм територіального розвитку пов'язана із системним переглядом інституціональних засад публічного управління з погляду принципів та концептуальних положень сучасних концепцій поліархічної влади, теорій постіндустріалізму, громадянського суспільства, довіри, соціального капіталу, неоінституціоналізму, методологічний апарат яких застосовується для інституціоналізації та моделювання сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку. Результатом такого перегляду є впровадження в практику публічного управління концепцій нового регіоналізму, доброго врядування, багаторівневого та інтегрованого врядування, вертикальної та горизонтальної координації, наскрізного управління.

Указані теорії та концепції визначають пріоритетні завдання системного перегляду державної регіональної політики в Україні з урахуванням міжнародно-правових документів Ради Європи: Додаткового протоколу до Європейської хартії місцевого самоврядування; Європейської хартії міст ІІ; Маніфесту нового урбанізму; Європейської хартії регіональної демократії (проект). У цих документах зафіксовані норми, спрямовані на децентралізацію влади, підвищення ролі регіонів у територіальному розвитку, посилення міжтериторіального співробітництва міст та регіонів, фінансове і правове забезпечення місцевого самоврядування, поширення принципів демократії участі, вдосконалення систем контролю, прозорості та відповідальності органів місцевого самоврядування.

3. Встановлено та описано інституціональну особливість (архітектуру) функціонування організаційно-управлінської моделі державного управління територіями, застосовуваної в ЄС. Вона полягає в тому, що в систему адміністративної організаційно-управлінської вертикалі вмонтовуються політико-адміністративні сіті управління регіональними процесами, які забезпечують просторову ідентифікацію стратегії регіональної політики та “горизонтальний консенсус” між суб'єктами територіального розвитку. Архітектура такої моделі формується на основі інституціоналізації концепцій колективних інтересів та контрактної культури, створення мережі спеціальних інститутів - агентств місцевого та регіонального розвитку, бізнесових та інноваційних центрів, місцевих коаліцій та регіональних партнерств розвитку тощо. Показано, що політико-адміністративні сіті управління складаються з вузлових інформаційних центрів (економічних, громадсько-політичних, експертних), навколо яких об'єднуються (групуються) бізнес-структури, громадські, професійні асоціації (їх об'єднання), які утворюють простір сітьової взаємодії з питань територіального розвитку. Вони стають компонентами більш складних соціально-управлінських систем (сітей), утворюючи політичні сіті локального, регіонального, національного та транснаціонального рівнів. Множинність узгоджених ієрархій дає змогу на місцевому рівні приймати самостійні рішення, які укладаються в загальну стратегічну лінію політик адміністративно-територіальних одиниць і держави в цілому. Обґрунтовано, що подібна організаційно-управлінська модель може ефективно функціонувати тільки за умови формування інституціональної довіри між територіальними центрами прийняття рішень, єдиного інформаційно-когнітивного простору, публічно-управлінських практик доброго врядування.

4. Визначено основні культурно-інституціональні бар'єри, що перешкоджають формуванню міжінституціональної довіри та впровадженню моделі політико-адміністративних сітей управління територіальним розвитком. Вони полягають у ментальній схильності значної частини суб'єктів політико-адміністративної діяльності центрального та регіонального рівнів до жорсткого контролю за органами місцевого самоврядування, недержавними суб'єктами економічної і громадської діяльності; авторитарних методах керівництва та опортуністичній поведінці посадових осіб публічної влади; ігноруванні етичних стандартів публічно-управлінської діяльності, принципів соціальної та економічної справедливості; низькій політичній діалоговій культурі. Зазначені культурно-інституціональні бар'єри значною мірою негативно впливають на розв'язання проблем інституціоналізації політико-адміністративних сітей управління, формування та реалізацію ефективної державної регіональної політики в Україні. Вони підтримуються: розбалансованістю та дублюванням повноважень органів публічної влади різних рівнів; залежністю інституціонально-політичної системи від вузькокорпоративних інтересів; наявністю інституціональних пасток; подвійною інституціоналізацією публічно-владних відносин; несприятливим режимом кооперації публічної влади різних рівнів; відсутністю чітко визначених зон стратегічної відповідальності суб'єктів територіального розвитку; їх низькою готовністю до міжінституціонального співробітництва. Виходячи з цього, концептуальні підходи і стратегія політичного та економічного реформування в Україні мають враховувати певні культурно-інституціональні характеристики існуючих публічно-владних відносин, які неможливо реформувати без утвердження нормативно-ціннісної системи відкритого демократичного суспільства.

5. Обґрунтовано пріоритетні завдання інституціонального розвитку, які забезпечують децентралізацію публічно-владних відносин та інституціоналізацію сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку. Вони полягають у встановленні сприятливого режиму кооперації публічної влади всіх рівнів шляхом упровадження моделі автономних повноважень влад; забезпеченні реального функціонування моделі деліберативного суспільного розвитку, інститутів відповідальності та соціального контролю, механізмів правозастосування. З'ясовано, що невід'ємним елементом реалізації цих завдань є створення нової системної якості публічно-владних відносин шляхом формування інфраструктури міжінституціональної довіри. Це передбачає розробку нових законодавчих норм, які відображають суспільну цінність громадянського суспільства, механізми корпоративної соціальної відповідальності суб'єктів територіального розвитку, цінності права, справедливості, рівності, загального блага. Наведено аргументи на користь того, що концепт “правове суспільство” має відігравати більш важливу наукову та прикладну роль методологічного ядра побудови системи права, орієнтованої на запобігання загрозі подвійної (асиметричної) інституціоналізації демократичних цінностей. Показано, що концепт “правове суспільство” дає змогу впровадити принципи глибокої (тривимірної) субсидіарності, балансу організації та самоорганізації, багатовимірності, діалогічності та поліцентризму влади.

6. Визначено комплекс основних інституціональних механізмів, які мають забезпечити системне оновлення державної регіональної політики в Україні з використанням сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку. До нього входять електронне урядування, муніципальний консалтинг та сітьова модель представництва регіональних інтересів. Суспільно важлива роль електронного урядування полягає: в активізації прозорої горизонтальної взаємодії суб'єктів територіального розвитку на основі застосування ІКТ, формуванні інформаційно-когнітивного простору територіального розвитку, розширенні владного поля публічних органів управління через використання методів інформаційного впливу; муніципального консалтингу - у впровадженні інноваційних публічно-управлінських практик у діяльність органів місцевого самоврядування, активізації їх самоорганізаційної діяльності з різних питань соціально-економічного та культурного розвитку; сітьової моделі представництва регіональних інтересів - у забезпеченні прозорих способів і методів представлення та реалізації регіональних і місцевих інтересів, підвищенні переговорного статусу недержавних організацій, що функціонують у сфері місцевого та регіонального розвитку. Показано, що впровадження інституціональних механізмів електронного урядування, муніципального консалтингу та сітьової моделі представництва регіональних інтересів актуалізує реалізацію завдань підвищення рівня компетентності органів місцевого самоврядування, їх менеджеріалізації в рамках організаційно-управлінської моделі “рада - менеджер”.

7. Здійснено практичну верифікацію концептуальних підходів щодо впровадження принципу поєднання організації та самоорганізації в системі публічно-владних відносин через інституціоналізацію електронного урядування, муніципального консалтингу та сітьової моделі представництва регіональних інтересів. Верифікація підтвердила їх теоретико-методологічну важливість як теоретичного засобу переосмислення ролі, місця та значення публічної влади в системі децентралізованих публічно-владних відносин з погляду системного удосконалення практики державної регіональної політики та оновлення правових норм, які забезпечують інституціональну єдність системи публічної влади, організаційно-управлінську спроможність органів місцевого самоврядування актуалізувати самоорганізаційний потенціал територіальних громад. Результати верифікації засвідчили про низьку готовність переважної більшості територіальних громад реалізувати свій самоорганізаційний потенціал через різноманітні форми виявлення місцевої ініціативи, наявність психологічного спротиву суб'єктів публічної влади впровадженню інноваційних практик та забезпеченню прозорої інтерактивної взаємодії з населенням, у тому числі на основі застосування новітніх ІКТ. Зазначені фактори зумовлюють потребу у створенні єдиного інформаційно-когнітивного простору територіального розвитку, конкурентного середовища для органів місцевого самоврядування через здійснення механізмів муніципального консалтингу та сітьової моделі представництва регіональних інтересів, контрактних засад реалізації державної регіональної політики. У такому середовищі стимулюються самоорганізаційні процеси на основі розроблення самоврядними структурами проектів та програм місцевого і регіонального розвитку, створюється мотивація для розвитку партнерських відносин, сприятлива атмосфера для формування міжінституціональної довіри.

8. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо інституціональних перетворень в Україні, які мають забезпечити ефективність децентралізованої системи публічно-владних відносин та сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку. Згідно з ними рекомендовано:

- Верховній Раді України розглянути концептуально-правові документи та законопроекти, які спрямовані на децентралізацію публічно-владних відносин, підвищення ролі організацій громадянського суспільства. Основними з них є такі: концептуально-правові документи системного оновлення конституційного регулювання територіальної організації влади в Україні; реформи місцевого самоврядування; реформи публічної адміністрації в Україні; законопроекти: “Про місцеве самоврядування в Україні” (нова редакція); “Про місцеві державні адміністрації” (нова редакція); “Про службу в органах місцевого самоврядування”; “Про засади державної регіональної політики”;

Кабінету Міністрів України розробити план заходів, який має передбачити: створення на урядовому Інтернет-порталі спеціалізованого веб-ресурсу, призначеного для розвитку та ефективного функціонування системи муніципального консалтингу та сітьової моделі представництва регіональних інтересів; удосконалення Регламенту Кабінету Міністрів України в частині забезпечення реального функціонування інституту політичних консультацій, результативності етапу проведення дискусій, конкуренції концепцій та різних варіантів проектів рішень стосовно стратегії державної регіональної політики.

9. Сформульовано перспективи подальших наукових досліджень щодо вдосконалення інституціонально-політичної системи України, сприятливої для впровадження сітьової парадигми територіального розвитку. Вони полягають у висуванні пропозицій щодо: розроблення механізмів упровадження стратегії державної регіональної політики, орієнтованої на виконання державою сервісних та координуючих функцій з використанням сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку; оптимізації системи розподілу повноважень за рівнями влади на основі збалансування централізації і децентралізації владних функцій; розробки нових законодавчих норм, які регулюють питання взаємодії органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства; удосконалення діючої в Україні моделі місцевого самоврядування з погляду реалізації вимог менеджеріалізації органів публічного управління регіонального та місцевого рівнів.

Таким чином, дисертаційна робота є першим завершеним комплексним дослідженням сітьової парадигми територіального розвитку, в якому розроблено теоретико-методологічні засади інституціонального забезпечення державної регіональної політики, що реалізується в умовах децентралізованої системи публічно-владних відносин на основі сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

Молодцов О. В. Політична сіть як технологія взаємодії суб'єктів територіального розвитку: сутність та концептуально-прикладні аспекти її впровадження в Україні : монографія / О. В. Молодцов. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - 204 с.

Статті у наукових фахових виданнях

Молодцов О. В. Робота з кадрами органів місцевого самоврядування: деякі проблеми та перспективи / О. В. Молодцов // Зб. наук. пр. УАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. - К. : Вид-во УАДУ, 1998. - Вип. 1. - С. 312-317.

Молодцов О. В. Проблема інституційного забезпечення місцевого та регіонального розвитку: пошук варіантів вирішення / О. В. Молодцов // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 1-3 (5). - С. 108-115.

Молодцов О. В. Асоціації органів місцевого самоврядування як суб'єкти лобіювання / О. В. Молодцов // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ДРІДУ УАДУ / голов. ред. С. М. Серьогін. - Дніпропетровськ : ДРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 1 (7). - С. 183-193.

Молодцов О. В. Компетентність депутатів місцевих рад як ресурс місцевого та регіонального розвитку / О. В. Молодцов // Упр. сучас. містом. - 2004. - № 7- 9 (15). - С. 223-229.

Молодцов О. В. Парадигма публічного управління у вимірах інформаційного суспільства / О. В. Молодцов // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2004. - Вип. 2. - С. 78-88.

Молодцов О. В. Інформаційна взаємодія суб'єктів місцевого та регіонального розвитку: методологічний аспект / О. В. Молодцов // Зб. наук. пр. ДРІДУ НАДУ / голов. ред. С. М. Серьогін. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 4 (18). - С. 146-155.

Молодцов О. В. Муніципальний консалтинг: визначення та перспективи розвитку / О. В. Молодцов // Упр. сучас. містом. - 2004. - № 1-3 (13). - С. 179-186.

Молодцов О. В. Сітьова парадигма територіального розвитку як наукова проблема [Електронний ресурс] / О. В. Молодцов // Державне управління: теорія та практика : електрон. наук. фах. журн. - 2005. - № 2. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2005-2/. - Назва з екрана.

Молодцов О. В. Сутність інформаційного простору як парадигми суспільного розвитку / О. В. Молодцов // Статистика України. - 2004. - № 3. - С. 50-54.

Молодцов О. В. Джерела, умови, чинники формування нового регіоналізму як сучасної парадигми місцевого та регіонального розвитку: досвід для України / О. В. Молодцов // Упр. сучас. містом. - 2005. - № 3-4/7-12 (19-20). - С. 36-47.

Молодцов О. В. Глобалізація як фактор культурно-економічної регіоналізації / О. В. Молодцов // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 2. - С. 58-70.

Молодцов О. В. Інформаціональний спосіб розвитку як індикатор формування інформаційного суспільства в Україні / О. В. Молодцов // Зб. наук. пр. ДРІДУ НАДУ / голов. ред. С. М. Серьогін. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 1 (19). - С. 30-38.

Молодцов О. В. Методологічні установки сітьової парадигми місцевого та регіонального розвитку: загальна характеристика основних ідей та принципів / О. В. Молодцов // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 1. - С. 51-57.

Молодцов О. В. Поняття інформаційного ресурсу: методологічний аспект / О. В. Молодцов // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 1. - С. 466-472.

Молодцов О. В. Поняття та сутність нової регіоналізації / О. В. Молодцов // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 4. - С. 318-324.

Молодцов О. В. Сітьовий принцип місцевого та регіонального розвитку: методологічний аспект / О. В. Молодцов // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 2. - С. 258-265.

Молодцов О. В. Парадигма нового регіоналізму як концептуальна основа регіональної політики в умовах інформаційного суспільства / О. В. Молодцов // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 3. - С. 56-64.

Молодцов О. В. Інформаційне суспільство - вектор розвитку української держави / О. В. Молодцов // Статистика України. - 2005. - № 1. - С. 69-73.

Молодцов О. В. Інституціональні передумови переходу від асиметричних до симетричних політичних мереж (неоінституціональний підхід) / О. В. Молодцов // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Вип. № 1. - С. 13-26.

Молодцов О. В. Методологічні аспекти аналізу інституціональних ефектів функціонування політичної мережі територіального розвитку / О. В. Молодцов // Вісн. НАДУ. -2006. - № 2. - С. 43-52.

Молодцов О. В. Сутність політичної мережі як моделі представництва та реалізації інтересів суб'єктів територіального розвитку [Електронний ресурс] / О. В. Молодцов // Державне управління: теорія та практика : електрон. наук. фах. вид. - 2006. - № 1. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ DUTP/2006-1/txts/POLITICHNI/06movstr.pdf. - Назва з екрана.

Молодцов О. В. Вплив поствиборчих процесів на стан системи територіальної організації влади / О. В. Молодцов // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр. - К. : Видавн.-полігр. центр Акад. муніцип. упр., 2008. - Вип. 1 (3). - С. 271-278. - (Серія “Механізми державного управління та місцеве самоврядування”).

Молодцов О. В. Сітьова парадигма територіального розвитку: основні висновки дослідження наукової проблеми / О. В. Молодцов // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр. - К. : Видавн.-полігр. центр Акад. муніцип. упр., 2008. - Вип. 2 (4). - С. 197-205. - (Серія “Управління”).

Тези доповідей та матеріали конференцій

Молодцов О. В. Розвиток місцевого самоврядування в координатах адміністративної реформи / О. В. Молодцов // Муніципальний рух: новий етап розвитку : матеріали VІІ Всеукр. муніцип. слухань “Муніципальний рух в Україні - 10 років розвитку” (6-8 верес. 2001 р., м. Бердянськ) / [заг. ред. М. Пухтинський]. - К. : [б.в.], 2002. - С. 365-368.

Молодцов О. В. Проект інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку місцевого самоврядування // Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку : матеріали VIII Всеукр. муніцип. слухань (Судак, 29 лип. - 2 серп. 2002 р.). - К. : Атіка, 2003. - С. 127-133.

Молодцов О. В. Культурно-економічна регіоналізація як провідна тенденція сучасності / О. В. Молодцов // Проблеми децентралізації: національний та міжнародний досвід : зб. матеріалів та док. / наук. ред. М. Пухтинський. - К. : [б.в.], 2006. - С. 316-326.

Молодцов О. В. Консалтинг як інституціональний механізм впровадження інноваційних практик у муніципальне управління / О. В. Молодцов // Актуальні проблеми муніципального управління : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 15 груд. 2006 р.). - К. : Акад. муніцип. упр., 2007. - С. 217-220.

Молодцов О. В. Муніципальний консалтинг як інституціональний механізм впровадження інноваційних практик / О. В. Молодцов // Місцеве самоврядування в Україні: пошуки та здобутки : зб. матеріалів та док. / за ред. М. Пухтинського, О. Власенка. - К. : [б.в.], 2007. - С. 274-288.

Молодцов О. В. Актуалізація муніципального консалтингу на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування (аналітичний огляд основної проблематики “круглого столу”) / О. В. Молодцов // Проблеми формування доброчесного, належного врядування : [зб. матеріалів та док.] / за ред. М. Пухтинського. - К. : Атіка, 2008. - С. 458-476.

Статті в інших наукових виданнях та навчально-методичні матеріали

Молодцов О. Парадигми управління в контексті реорганізації державної влади і самоврядування на місцях (соціально-психологічний контекст) / О. В. Молодцов // Місцеве та регіональне самоврядування України. - К. : Фонд сприяння становленню і розвитку місцев. та регіон. самоврядування України, 1992. - Вип. 2. - С. 53-60.

Молодцов О. В. “Громадський лідер” - який він? / О. В. Молодцов // Місцеве та регіональне самоврядування України. - К. : Фонд сприяння становленню і розвитку місцев. та регіон. самоврядування України. - 1992. - Вип. 3. - С. 38-43.

Молодцов О. В. Лобіювання інтересів місцевого самоврядування та регіональної демократії в Україні / О. В. Молодцов // Аспекти самоврядування. - 2001. - № 4 (12). - С. 7-14.

Молодцов О. В. Інститут лобізму в сфері захисту інтересів місцевого самоврядування України: стан та перспективи / О. В. Молодцов // Микола Плав'юк: Україна - життя моє: у 3 т. - Т. 3. Та долю іншу він обрав - душі неспокій: На пошану Миколи Плав'юка : [зб. наук. і публіцист. пр. діячів науки, освіти, мас-медіа та ін. / упоряд. В. Ляхоцький]. - К. : [б.в.], 2002. - С. 241-252.

Молодцов О. В. Типи лідерства у муніципальному менеджменті / О. В. Молодцов // Аспекти самоврядування. - 2003. - № 2 (18). - С. 11-15.

Молодцов О. В. Проблеми створення системи лобізму у сфері захисту інтересів місцевого самоврядування України / О. В. Молодцов // Роль громадських організацій та інших неурядових структур у становленні та розвитку місцевого самоврядування в Україні : [наук.-практ. посіб. / М. М. Клепацький, Р. В. Кобець, В. В. Комов та ін.]. - К. : [б.в.], 2003. - С. 105-118.

Молодцов О. Програма та методичні рекомендації до семінарських занять з курсу “Місцеве самоврядування в Україні” / О. В. Молодцов. - К. : Видавн. дім “КМ Академія”, 2003. - 23 с.

Молодцов О. Збірник навчально-методичних матеріалів з курсу “Муніципальне право зарубіжних країн” / О. В. Молодцов. - К. : Акад. муніцип. упр., 2004. - 12 с.

Молодцов О. В. Стратегія навчання депутатів місцевих рад / О. В. Молодцов // Підготовка посадових осіб місцевого самоврядування та здійснення ефективного менеджменту на місцевому рівні : [наук.-практ. посіб. / упоряд. О. В. Бейко, А. К. Гук]. - К. : [б.в.], 2004. - С. 288-296.

Molodtsov O. Establishing a “knowledge network” of Local and Regional development Subjects / O. Molodtsov // Encyclopedia of developing regional communities with information and communication technology. - London : [s. n.], 2005. - P. 289-294.

Молодцов О. Міжрегіональна мережа суб'єктів муніципального консалтингу (нова ідеологія впровадження знання в практику діяльності органів місцевого самоврядування) / О. В. Молодцов // Аспекти самоврядування. - 2007. - № 2 (40). - С. 50-53.

Молодцов О. Сітьовий принцип публічно-адміністративного управління та відкритий метод координації суб'єктів територіального розвитку / О. В. Молодцов // Проблеми формування доброчесного, належного врядування : [зб. матеріалів та док.] / за ред. М. Пухтинського. - К. : Атіка, 2008. - С. 332-338.

Молодцов О. Публічно-управлінські інновації у системі місцевого самоврядування / О. В. Молодцов // Вісн. Центр. виборч. коміс. - 2008. - № 2 (12). - С. 34-37.

Молодцов О. Регіональні ради як суб'єкти просторового узгодження регіональних інтересів: теоретичний аспект діяльності / О. В. Молодцов // Європейські орієнтири місцевого і регіонального розвитку / за заг. ред. М. Пухтинського, О. Власенка. - К. : Вид-во Акад. муніцип. упр., 2009. - С. 137-145.

АНОТАЦІЇ

Молодцов О. В. Сітьова парадигма територіального розвитку: сутність, логіка впровадження. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2010.

Дисертаційна робота є комплексним дослідженням у науковій галузі державного управління, у процесі якого автором отримано нові наукові результати, які в сукупності парадигмально обґрунтовують стратегію інституціональних перетворень, спрямованих на впровадження сітьової парадигми територіального розвитку в Україні. У ній розкрито теоретико-методологічні засади сітьової взаємодії суб'єктів влади та суспільства, які є основою для розробки сітьової моделі політико-адміністративного управління регіональними процесами та реалізації державної регіональної політики в умовах децентралізованої системи публічно-владних відносин. Встановлено зв'язок сітьової парадигми територіального розвитку з упровадженням у практику публічного управління методологічних настанов постмодерністських концепцій влади та суспільства, глобалізацією та інформатизацією всіх сфер суспільного життя. Розкрито зміст та методологічне значення поняття культурно-економічної регіоналізації для розроблення державної регіональної політики. Здійснено комплексний аналіз сутності діючої моделі політико-управлінських сітей ЄС, її зв'язок з новим (європейським) регіоналізмом та сітьовою парадигмою територіального розвитку.

Ключові слова: сітьова парадигма, територіальний розвиток, політична сіть, модель політико-адміністративних сітей управління, культурно-економічна регіоналізація, новий регіоналізм, сітьовий регіон, міжінституціональна довіра, електронне урядування, муніципальний консалтинг, сітьова модель представництва регіональних інтересів.

Молодцов О. В. Сетевая парадигма территориального развития: сущность, логика внедрения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2010.

Диссертация является первым исследованием в области науки “государственное управление”, в котором осуществлена комплексная разработка сетевой парадигмы территориального развития. Раскрываются концептуальные подходы и логика усовершенствования государственного управления посредством инсталляции сетевых форм взаимодействия в иерархические публично-властные отношения, определяются основные направления институционального и нормативно-ценностного обеспечения, на основе которого реализуется принцип самоорганизации субъектов территориального развития.