Теоретичні основи використання криміналістичних знань під час розгляду кримінальних справ у суді

Враховуючи особливе місце у системі засобів криміналістичної тактики, враховуючи специфіку судового провадження у кримінальних справах, з'ясовано поняття, сутність тактичних прийомів, які можуть бути запропоновані для їхнього використання під час судового розгляду за різних його ситуацій.

Серед тактичних прийомів, придатних для використання у судовому розгляді кримінальних справ можна назвати: різноманітні форми судового аналізу (зіставлення різних варіантів змінених показань між собою та з іншими доказами у справі; послідовне дослідження показань; аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування; аналіз ознак знищення слідів (інформації); аналіз інформації оглянутого судом місця події та її зіставлення з встановленими у матеріалах справи фактами); допит на місці події; постановка контрольних, уточнюючих, нагадуючих запитань; конкретизація непевних, неповних показань, суперечностей; постановка запитань для повторного викладу окремих чи всіх фактів; „судова реконструкція”; „судово-ситуаційне моделювання” (зіставлення модельованої події і реальної картини місця події; зіставлення даних у матеріалах справи з реально отримуваною у судовому засіданні інформацією); пред'явлення доказів (послідовне пред'явлення одиничних доказів; пред'явлення комплексу взаємопов'язаних доказів; пред'явлення всієї системи доказів пред'явлення доказів у послідовності “зростання сили”; пред'явлення доказів у послідовності “зменшення сили”; несподіване пред'явлення (нових, встановлених судовим слідством) доказів; пред'явлення доказів після попереднього з'ясування обставин, які пов'язані з ними; пред'явлення доказів і роз'яснення їх значення у кримінальній справі; використання науково-технічних засобів для роз'яснення допитуваному особливостей доказів, що пред'являються; супроводження пред'явлення доказів описом перспектив кримінальної справи) тощо.

З'ясовано поняття й сутність криміналістичної ситуації, оскільки саме нею обумовлене, окрім іншого, використання під час судового розгляду відповідних засобів криміналістичної тактики. Криміналістична ситуація - це динамічна інформаційна система взаємозалежних факторів (об'єктивних і суб'єктивних), що розкриває особливості процесуальної і тактичної діяльності відповідних учасників кримінального судочинства на певний момент його провадження. Судова ситуація є різновидом криміналістичної ситуації - це конкретна обстановка судового розгляду кримінальної справи, особливості якої обумовлені обставинами розглядуваної судом події, характером та кількістю інформаційних даних про неї та осіб, причетних до цієї події, а також умовами встановлення цих обставин й судового їх дослідження, що у сукупності впливає на вибір шляхів та способів дій суду, прокурора й адвоката на конкретному етапі здійснення правосуддя.

Встановлено, що визначальним у поділі судових ситуацій на види є принцип змагальності. З огляду на це усі типові судові ситуації можна класифікувати на види залежно: 1) від складу учасників судового розгляду кримінальних справ - на прості і складні; 2) від часу виникнення - на початкові і наступні; 3) від завдань, що стоять перед судом, прокурором-державним обвинувачем і адвокатом-захисником - на сприятливі і несприятливі (проблемні); 4) від характеру й змісту відносин між судом, прокурором-державним обвинувачем і адвокатом-захисником - на конфліктні і безконфліктні.

У підрозділі також зроблено висновок, що процес конструювання версій суддею, прокурором - державним обвинувачем, адвокатом-захисником є закономірним і для судового розгляду кримінальних справ, хоча й притаманний, здебільшого етапові їхньої підготовки до слухання справи.

Розглянуто чинники, які обумовлюють тактику побудови зазначеними суб'єктами версій події, щодо якої відбуватиметься судове засідання. Одним із таких чинників є, першочергово, окреме ставлення й оцінка суддею, прокурором та адвокатом результатів і припущень судового слідства: 1) коли висновки досудового слідства у цілому ними не заперечуються, хоча й вважаються попередніми, тому беззастережно за основу конструювання судових версій не беруться; 2) коли обвинувачення вважають недостатньо доведеним й припускають, що подія злочину істотно відрізняється від викладеної в обвинувальному висновку; 3) коли повністю погоджуються із висновком і єдиною версією досудового слідства.

Наступний чинник, що обумовлює конструювання судових версій - це фактор впливу, який взаємочинять один на одного відповідні учасники процесу.

Процес конструювання версій перебуває у безпосередньому й взаємообумовленому зв'язку із тактикою планування судового розгляду кримінальних справ. Планування судового розгляду кримінальних справ - це визначення порядку найраціональнішого здійснення судового розгляду кримінальних справ, який забезпечує ефективність його внутрішньої організації та процесуальну результативність зовнішньої реалізації. Планування - це і забезпечення відповідної послідовності дій (передусім, головуючого) у судовому засіданні, це і визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, і безпосереднє складання планів цієї роботи тощо.

Обґрунтовано рекомендації щодо складання, графічного оформлення плану дослідження доказів у суді залежно від рівнів планування судового розгляду кримінальних справ.

Зроблено висновок, що план судового розгляду кримінальної справи - це кінцевий підсумок ходу планування, зовнішній його вираз. Сутність цього процесу полягає у виборі такого порядку й об'єму дослідження доказів, який би забезпечив високу якість судового процесу, його повноту, об'єктивність та всебічність. Цей процес обов'язково потребує застосування напрацювань криміналістики, зокрема рекомендації щодо періодизації, структури, змісту, суб'єктного складу та форми планування дослідження доказів у ході судового розгляду кримінальних справ.

Розділ 4 "Методика розгляду окремих категорій кримінальних справ у суді" складається із двох підрозділів. У підрозділі 4.1 "Загальні положення криміналістичної методики судового розгляду окремих категорій кримінальних справ" проаналізовано сучасний стан та наявні у науці криміналістиці тенденції щодо поняття, сутності, системи та структури складових криміналістичної методики, яку донедавна розглядали винятково як методику розслідування окремих видів (груп) злочинів (В.П. Бахін, В.В. Тіщенко, В.С. Кузьмічов, А.Ф. Волобуєв, В.Д. Берназ та ін.).

Виокремлено три найрозповсюдженіші і чітко сформовані позиції науковців щодо предмета криміналістичної методики. Представники першої позиції пропонують криміналістичну методику називати "методикою розкриття злочинів" (І.Ф. Герасимов, В.А. Образцов, В.Г. Танасевич, І.Ф. Пантелеєв та деякі інші).

Друга точка зору започаткована і відстоювана впродовж тривалого часу О.М.Васильєвим та його послідовниками. Застосовуючи термін "криміналістична методика", вчений вважає, що цим самим підкреслено специфічний, криміналістичний характер методики попереднього (досудового) розслідування, рекомендації якої адресовані винятково слідчому, органу дізнання, прокурору, експерту, але не суду.

Щодо третьої позиції (Р.С. Бєлкін, Л.Ю. Ароцкер, І.О. Возгрін), то розділ "методика розслідування" також доцільно називати "криміналістична методика", оскільки це "точніше відповідає термінології криміналістики". Окрім того, це розширює її предмет і дає змогу розпочати в рамках криміналістики вивчення ще одного напряму організації та здійснення слідства, а саме - судового слідства окремих видів злочинів.

У контексті найбільш переконливої (третьої) із вищенаведених позицій запропоновано визначення криміналістичної методики - як самостійного розділу криміналістики, що містить систему наукових положень і напрацьованих на їхній основі рекомендацій щодо організації та здійснення досудового розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних справ. Система ж криміналістичної методики, як і система криміналістичної тактики, повинна налічувати дві самостійні частини: загальну та особливу.

Загальна частина (загальні положення криміналістичної методики) містить базові, фундаментальні як для криміналістичної методики, положення (зокрема: її поняття та сутність, об'єкти; основні вимоги (критерії), що пред'являються до усієї криміналістичної методики; історія виникнення й розвитку методики та її джерел; завдання цього розділу науки і його зв'язки з іншими юридичними та неюридичними науками й видами діяльності; система криміналістичної методики, її структурні елементи; поняття, класифікація і структура окремих методик; роль криміналістичних характеристик злочинів у створенні й змісті окремих методик тощо), що повинні однаково належати як методиці розслідування окремих видів, груп злочинів, так і методиці розгляду в суді окремих категорій кримінальних справ. Особлива ж частина криміналістичної методики - це, власне, її складові: методика розслідування окремих видів, груп злочинів і методика розгляду в суді окремих категорій кримінальних справ. Ці дві підсистеми криміналістичної методики мають свою двоелементну систему.

Завдяки розгляду закономірностей, що слугують предметом криміналістики загалом і криміналістичної методики зокрема, сформульовано визначення методики судового розгляду кримінальних справ як складової частини криміналістичної методики: методика судового розгляду кримінальних справ - це система наукових положень і напрацьованих на їхній основі і відповідно до вимог закону рекомендацій щодо раціональної організації та здійснення судового провадження в окремих категоріях кримінальних справ професійними суб'єктами цієї діяльності (суддями, прокурором - державним обвинувачем і адвокатом-захисником).

Запропоновано двоелементну систему методики судового розгляду кримінальних справ: загальні положення методики судового розгляду та окремі методики судового розгляду кримінальних справ певних категорій.

Структура (зміст) загальних положень наступна: поняття та сутність, об'єкти методики розгляду кримінальних справ у суді як складової частини криміналістичної методики; основні вимоги (критерії), що пред'являються до побудови окремих методик судового розгляду кримінальних справ щодо певних видів (груп) злочинів; джерела методики судового розгляду кримінальних справ; завдання криміналістичної методики судового розгляду кримінальних справ і її зв'язки з іншими складовими криміналістики взагалі та криміналістичної методики зокрема; система методики судового розгляду кримінальних справ, її структурні елементи; поняття, класифікація і структура окремих методик судового розгляду кримінальних справ; роль криміналістичних характеристик злочинів відповідних видів (груп) та інформації зі справи про особливості процесу дослідження події злочину на досудових стадіях кримінального судочинства у створенні й змісті окремих методик.

Кожна окрема методика, так чи інакше, повинна містити рекомендації пошуку відповідей на такі запитання: а) що потрібно встановлювати у конкретній категорії справ; яке коло обставин підлягає встановленню (доказуванню), виходячи із норми ст. 64 КПК України, положень кримінально-правової, криміналістичної, кримінологічної та психологічної характеристик відповідного роду, виду чи підвиду злочинів; б) як, яким шляхом, за допомогою яких, першочергово, судово-процесуальних дій будуть з'ясовуватися зазначені обставини (це значною мірою залежить від судової ситуації, що формується у справі, найбільш розповсюджені з яких - типові - також повинні знайти відображення у відповідній окремій методиці); в) в якій послідовності повинні бути виконані згадані судові та судово-слідчі дії; як тактично, і за допомогою яких технічних засобів вони будуть здійснюватися; г) для сторін, що беруть участь у справі, насамперед - обвинувачення і захисту - важливим є ще один аспект методики: як передбачувані результати дослідження доказів можуть відобразитись на формуванні позиції кожної з них і використовуватися в судових дебатах.

Побудовано класифікацію окремих методик судового розгляду кримінальних справ. Окремі методики можна поділяти: І. З точки зору відношення до кримінального закону (тобто залежно від виду чи групи злочинів) на: А. Типові (видові) методики (методика судового розгляду кримінальних справ щодо вбивств, хабарництва, контрабанди тощо); Б. Особливі (групові) методики, які діляться залежно від: а) способу вчинення злочину, приміром на: методики судового розгляду кримінальних справ щодо вбивства ( з використанням холодної зброї; вогнепальної зброї; скиданням з висоти тощо); методики судового розгляду кримінальних справ про вбивства (наприклад, вбивства, вчинені на замовлення, з корисливих чи хуліганських мотивів тощо.); б) від суб'єкта злочину (тобто особливостей особи злочинця, наприклад, окремі методики судового розгляду кримінальних справ щодо злочинів, вчинених неповнолітніми; рецидивістами, особами із дефектами психіки та іншими категоріями т.з. девіантних осіб); в) від особи потерпілого, наприклад: окремі методики судового розгляду кримінальних справ про злочинні посягання на неповнолітніх, малолітніх, щодо жінок, щодо іноземців. ІІ. Залежно від об'єму окремі судові методики можна поділяти на: А. Повні (тобто для проведення усього процесу розгляду кримінальної справи у суді щодо тієї чи іншої групи або виду злочинів); Б. Неповні окремі методики (скорочені, усічені), тобто методичні рекомендації щодо організації і здійснення певного етапу судового розгляду кримінальних справ відповідної категорії злочинів. ІІІ. Залежно від кількості видів злочинів, що охоплюються окремими криміналістичними методиками судового розгляду кримінальних справ: А. Комплексні криміналістичні методики, тобто методики судового розгляду кримінальних справ щодо двох або більше взаємопов'язаних злочинів (наприклад, методика судового розгляду кримінальних справ щодо пограбувань і розбійницьких нападів або вбивств, поєднаних із зґвалтуванням тощо); Б. Конкретні (методика судового розгляду кримінальних справ щодо конкретного виду злочину). ІV. За рівнем конкретизації методичних рекомендацій: А. Одноступеневі ( наприклад, методика судового розгляду кримінальної справи про вбивство); Б. Двоступеневі (наприклад, методика судового розгляду кримінальної справи про вбивство, вчинене з особливою жорстокістю); В. Багатоступеневі ( тобто, методики поглибленої деталізації рекомендацій, наприклад, методика судового розгляду кримінальної справи про вбивство, вчинене з особливою жорстокістю за попередньою змовою групою осіб) та ін..

Серед завдань методики судового розгляду кримінальних справ у контексті положень криміналістичної методики, в цілому (крім загальних завдань кримінального судочинства - ст.. 2 КПК) можна розглядати: 1) систематичне узагальнення судової та судово-експертної практики провадження у кримінальних справах; 2) аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового а також іншого галузевого законодавства, пов'язаного з встановленням юридичної відповідальності за правопорушення в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківської, податкової, екологічної) тощо; 3) розробка найбільш ефективних методів і засобів судового розгляду кримінальних справ і постановлення законного і обґрунтованого судового рішення у справах про окремі види (групи) злочинів; 4) побудова їх криміналістичної характеристики; 5) оптимізація процесу судового розгляду кримінальних справ щодо окремих видів і груп злочинів на основі використання даних про типові судові ситуації та ролеву участь у них суду, державного обвинувача і професійного захисника; 6) напрацювання комплексів (алгоритмів) судово-слідчих дій, організаційних заходів тощо; 7) вдосконалення процесу прогнозування змін у структурі злочинності і розробка відповідно до цього нових окремих методик судового розгляду кримінальних справ та постійне вдосконалювання тих, що будуть застосовуватись (реалізація прогностичної функції криміналістики) та ін.;

Наведено та охарактеризовано три групи вимог, яким повинні відповідати окремі методики розгляду в судах кримінальних справ: А.Загальні; Б. Окремі; В. Спеціальні.

Запропоновано й проаналізовано з позицій криміналістики умовний поділ на певні етапи (періодизацію) діяльності суду(судді), прокурора-державного обвинувача і адвоката-захисника під час судового розгляду кримінальних справ. Цей поділ у більшому не співпадає із визначеними Розділом ІІІ КПК України частинами провадження справ у суді першої інстанції, відрізняючись від законодавчо визначеного не тільки метою і завданнями, але і засобами їхнього вирішення.

Проаналізовано структурні елементи окремих методик судового розгляду кримінальних справ: криміналістична характеристика злочину та інформації про нього зі справи; типові ситуації, які можуть виникати на тому чи іншому етапі розгляду кримінальної справи в суді; організація й планування судового розгляду кримінальних справ та обставини, що підлягають встановленню (дослідженню) в суді; тактичні особливості дій суду (судді) й участі прокурора та адвоката у виконанні окремих судових і судово-слідчих дій.

У підрозділі 4.2" Особливості методики розгляду в суді кримінальних справ про вбивства" зазначено, що однією із об'єктивних причин неналежного рівня, якості та результативності судового розгляду кримінальних справ про вбивства є відсутність окремої методики судового розгляду цієї категорії кримінальних справ, тобто цілісного комплексу криміналістичних положень і розроблених на їхній основі практичних рекомендацій для професійних учасників судового розгляду (суддів, прокурорів - державних обвинувачів та адвокатів-захисників) з питань організації, здійснення ( участі у здійсненні) судового провадження у кримінальних справах про вбивства на усіх його етапах і з урахуванням можливих типових ситуаційних чинників його перебігу.

Запропоновано і значною мірою проаналізовано складові окремої методики судового розгляду кримінальних справ про вбивства, такі як: комплексна система типових знань про вбивство, назва якої "криміналістична характеристика"; аналіз обставин, що підлягають встановленню; типові судові ситуації розгляду кримінальних справ про вбивства на різних його етапах; загальні питання щодо організації, планування й здійснення судового процесу; тактичні особливості підготовки й виконання окремих судових і судово-слідчих дій та їхніх комплексів; питання використання спеціальних знань, призначення й проведення судових експертиз; взаємодія суду, прокуратури та органів досудового розслідування тощо з питань забезпечення судового процесу загалом і судового слідства зокрема; тактика судових дебатів; особливості профілактичної діяльності в суді.

Криміналістична характеристика вбивств - це розроблена на основі вивчення й узагальнення слідчо-судової практики у справах про вбивства система аналітичної інформації, що характеризує типові особливості особи вбивць, їх жертв, мотивів вбивства, а також місця, часу, знарядь, способів та інших складових обстановки вчинення й приховування цих суспільно-небезпечних діянь, яка використовується з метою уефективлення їх успішного розслідування, судового розгляду й попередження.

Відомо, що слідчий для виконання завдань досудового розслідування конкретного злочину користується узагальненою науковою інформацією про типові дані щодо тих чи інших елементів цього ж виду злочину. У ході ж судового розгляду суддя (прокурор, адвокат-захисник), також використовує ці наявні в них теоретичні криміналістичні знання (тобто, криміналістичну характеристику типу та виду злочину) для оцінки правильності дій слідчого у справі та обґрунтованості його висновків. Що ж до організації судового розгляду та своєї участі в ньому, вони використовують конкретну інформацію, зібрану у справі слідчим. Саме тому типова методика судового розгляду окремих категорій кримінальних справ повинна, як видається, ґрунтуватись на криміналістичній характеристиці злочину відповідного виду чи групи та характеристиці процесу і результатів його досудового розслідування, тобто - на двох складових цього елементу окремої методики.

Першою його складовою слугує криміналістична характеристика злочину відповідного виду чи групи (аналогічно як в окремих методиках розслідування) - система узагальнених даних про взаємозалежні, взаємообумовлені і найвагоміші елементи щодо: події злочину; злочинця і потерпілого та особливостей їхньої психічної і фізичної діяльності; способів, можливих часових і просторових складових вчинення злочину окремого виду (групи); особливостей процесу слідоутворення та інших обставин справи; найтиповіших взаємозв'язків, що поєднують ці елементи у систему тощо (криміналістична характеристика щодо певного виду (групи) злочинів).

Інша складова цього елемента окремих судових методик - це криміналістична характеристика інформації зі справи про особливості процесу дослідження події злочину на досудових стадіях кримінального судочинства (криміналістична характеристика конкретного злочину). Ця підсистема криміналістичної характеристики також слугує узгодженою множиною взаємозв'язаних елементів, найважливішими серед яких є форми і методи пізнання, особливості криміналістичної діяльності деяких суб'єктів кримінального провадження (передусім тих, що здійснювали процес пізнання події злочину - слідчого, працівника органу дізнання, наглядаючого прокурора й, тих, що істотно впливали на цей процес), їхня психічна і фізична діяльність у розслідуванні чи в зв'язку з ним.

Запропоновано й обґрунтовано класифікацію судових ситуацій, що можуть виникати на різних етапах розгляду кримінальних справ про вбивства. Їх можна поділити: 1) за елементним складом - на прості (одноелементні) і складні (багатоелементні або комплексні); 2) за співвідношенням інтересів учасників - на проблемні (конфліктні), безпроблемні (безконфліктні); 3) за розповсюдженістю - на типові і нетипові (специфічні); 4) за характером конфлікту - на особливо конфліктні (непримиренного суперництва) і легкоконфліктні (незначного суперництва); 5) за впливом на хід розгляду справи - на сприятливі та несприятливі.

Особливо детально розглянуті типові судові ситуації конфліктного характеру, що пов'язані зі спробами підсудного уникнути кримінальної відповідальності за вчинене або ж суттєво пом'якшити покарання.

Проаналізовано особливості підготовки до розгляду справи про вбивство у суді і зроблено висновок: підготовка може бути ефективною лише за умови, що буде розпочата саме із вивчення матеріалів справи, а завершиться ознайомленням із обвинувальним висновком, а не навпаки.

Запропоновано до застосування під час судового розгляду кримінальних справ про вбивства й детально проаналізовано два комплекси тактико-логічних заходів дослідження події злочину: 1) комплекс програмно-цільових заходів; 2) комплекс заходів щодо уявного моделювання.

Незважаючи на велику різноманітність спроб уникнути відповідальності, реальні можливості для цього у підсудного, так чи інакше, обмежуються чотирма типовими захисними версіями: алібі; заперечення причетності до вбивства (без алібі); заподіяння вбивства з необережності; необхідна оборона (як варіант - перевищення меж необхідної оборони). Саме аналізом цих версій та рекомендацією відповідних щодо них дій професійних учасників судового розгляду кримінальних справ про вбивства й завершено підрозділ.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано вирішення актуальної наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні концепції принципової можливості й необхідності використання криміналістичних знань суддями та відповідними професійними учасниками розгляду кримінальних справ (передусім прокурорами - державними обвинувачами і адвокатами-захисниками) під час цього розгляду. У прикладному плані запропоновані автором конструкції, - а це як комплекс традиційних питань, пов'язаних із розумінням сутності науки криміналістики, її системи і структури складових у контексті аналітично удосконаленого викладу вже відомих її практичних рекомендацій щодо їхнього використання у судовому розгляді кримінальних справ, так і розробка нових у цій сфері технічних, тактичних, методичних положень та засобів, що сприятимуть досягненню мети кримінального судочинства.

Отримані в процесі дослідження результати дають змогу зробити такі висновки:

1. У контексті поняттєво-категоріального апарату науки криміналістики уточнено поняття криміналістичних знань. На відміну від наявних поглядів, в основному традиційних знань, поряд з іншими його складовими, необхідно включати до нього також як комплекс теоретичних і емпіричних положень (концепцій, категорій, висновків) про об'єктивні риси, ознаки, правила утворення, виявлення, дослідження й використання під час судового розгляду кримінальних справ інформації про просторово-часові відображення злочинної діяльності, шляхом застосування відповідних криміналістичних засобів, прийомів і методів. З урахуванням цього криміналістичні знання - це цілісна систематизована сукупність наукових положень про пізнання криміналістикою складових її предмета, відображених (зафіксованих) у відповідних носіях (монографіях, підручниках, посібниках, статтях тощо), призначених для використання, передусім, працівниками органів дізнання, слідчими, прокурорами, суддями, адвокатами-захисниками під час судового (кримінально-процесуального) дослідження і попередження злочинів.

2. Наукові положення криміналістики - це система теоретико-емпіричних тверджень, думок, тез, правил, рекомендацій, методів щодо можливостей використання криміналістичних засобів під час збирання (формування), дослідженні й використання доказів у кримінальному процесі.

3. Криміналістичні засоби - це конкретні об'єктивно-наявні чи здійснювані відповідно до їхнього теоретико-методичного викладу способи, прийоми, заходи, спеціальні дії, власне технічні знаряддя (інструменти, прилади, пристрої тощо), які використовують (можна використати) у кримінальному судочинстві для досягнення його мети і виконання обумовлених нею завдань.

4. За джерелом походження та суб'єктами використання (застосування) криміналістичні знання - це професійні знання, утворені поєднанням частини правових та спеціальних знань, якими оперують дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, адвокат-захисник під час провадження у кримінальних справах.

5. Дослідження генезису виникнення й становлення криміналістики, з'ясування особливостей її предмета, призначення й суб'єктного застосування дали змогу визначити поняття цієї галузі знань як юридично-прикладної науки, що містить обґрунтовані й синтезовані знання про закономірності відображення механізму злочину в зовнішній обстановці, процесу збирання, дослідження, оцінки й використання щодо цього інформації та про такі, що ґрунтуються на цих закономірностях, технічні, тактичні та методичні засоби, прийоми, рекомендації встановлення істини у кримінальному судочинстві шляхом розкриття, розслідування й попередження конкретних злочинів і судового розгляду кримінальних справ щодо них.

6. Дотримуючись позиції, що об'єктами криміналістики є процеси відображення злочинної діяльності та пізнавальні процеси осіб, які здійснюють або у відповідному статусі залучені у процес провадження у кримінальній справі, є всі підстави вважати, що розгляд кримінальних справ у суді у тій частині, яка реалізується в діяльності професійних суддів (судді), прокурора - державного обвинувача і адвоката-захисника щодо криміналістичних аспектів доказування з метою встановлення істини у ній - це також один із об'єктів вивчення (дослідження) цієї науки. Тож у предметі криміналістики необхідно розглядати самостійний його елемент - закономірності встановлення істини у кримінальному судочинстві шляхом судового розгляду кримінальних справ.

7. Криміналістика, виходячи із своїх завдань і призначення, зобов'язана своїми рекомендаціями однаковою мірою допомагати реалізації усіх трьох кримінально-процесуальних функцій: обвинувачення, захисту і вирішення кримінальної справи. Тож виконавців цих функцій (насамперед прокурора - державного обвинувача, адвоката-захисника, професійного суддю), як суб'єктів кримінального процесу, у своїй професійній діяльності для досягнення мети і завдань кримінального судочинства необхідно забезпечити різноманітними криміналістичними рекомендаціями.

8. Загальні закономірності відображення злочинної діяльності та пізнавальні процеси під час провадження у кримінальній справі щодо неї слугують базою для напрацювання системи техніко-криміналістичних засобів; технічних і тактичних прийомів, способів; експертних методик і методик не лише досудового, але й судового провадження у кримінальних справах.

9. Криміналістична техніка - це самостійний розділ науки криміналістики, що містить систему наукових положень і технічних (у широкому розумінні цього слова) засобів збирання (формування), дослідження й використання судових доказів у кримінальному процесі.

10. Наукові положення криміналістичної техніки - це зведені у систему теоретико-емпіричні твердження, думки, тези, правила, рекомендації, методи (узагальнений вербальний опис, виклад науково обґрунтованих і практично апробованих способів, прийомів, дій тощо) щодо можливостей засобів криміналістичної техніки у збиранні (формуванні), дослідженні й використанні судових доказів у кримінальному процесі.

11. Засоби криміналістичної техніки (або технічні засоби криміналістики у широкому розумінні) - це конкретні об'єктивно-наявні чи здійснювані відповідно до їхнього теоретико-методичного викладу способи, прийоми, заходи, спеціальні дії, власне технічні знаряддя (інструменти, прилади, пристрої тощо), які використовують (можна використати) у кримінальному судочинстві для досягнення його мети і виконання обумовлених нею завдань.

12. Криміналістична техніка для слідчого, прокурора, адвоката, судді - це не стільки безпосередньо технічні засоби і методи, уміння особисто їх застосовувати, скільки їхня обізнаність про наукові положення криміналістичної техніки та її можливості, зміст її складових (підгалузей), знання про наявні техніко-криміналістичні засоби, прийоми, методики, які можна використовувати для дослідження тих чи інших кримінально-релевантних об'єктів. Це уміння належно збирати необхідні об'єкти з метою їхнього подальшого експертного дослідження, на вирішення експертів грамотно ставити запитання і, зрештою, оцінювати методологічну, а іноді й методичну обґрунтованість їхніх висновків тощо.

13. Тенденції розвитку криміналістичної тактики потребують розширення меж її дослідження. У ній виокремлено дві самостійні її частини, а саме: 1 - загальні положення криміналістичної тактики; 2 - особлива частина криміналістичної тактики. Друга частина налічує чотири підрозділи: 1) тактика досудового розслідування; 2) тактика пошуково-розшукних дій слідчого; 3) тактика злочинної діяльності (кримінальна тактика); 4) тактика судового розгляду кримінальних справ.

14. Тактика судового розгляду кримінальних справ - це одна з частин криміналістичної тактики, що вивчає закономірності взаємовідносин учасників провадження у кримінальних справах у суді першої інстанції за типових ситуацій збирання (формування), дослідження й використання доказів, реалізуючи на цій основі традиційні і новорозроблені системи криміналістичних рекомендацій з метою найоптимальнішого досягнення мети й виконання завдань кримінального правосуддя. Необхідно виокремити такі її структуроутворюючі складові: тактика проведення окремих судових дій (особливості ухвалення судових рішень, підготовки, проведення судово-слідчих дій та оцінки результатів судового розгляду тощо); особливості використання тактичних прийомів, направлених на збирання (формування), дослідження й використання доказової інформації на стадії судового розгляду кримінальних справ; специфіка взаємодії (взаємовідносин) учасників судового провадження; тактика підтримання державного обвинувачення в конфліктних ситуаціях (в умовах протидії з боку захисника підсудного й інших учасників сторони обвинувачення).

15. Серед засобів тактики судового розгляду кримінальних справ передусім доцільно розглядати судово-слідчі дії та тактичні прийоми, що обумовлені судовими ситуаціями. У контексті співвідношення із такими суміжними поняттями, як "процесуальна дія", "слідча дія" та "судова дія", під поняттям “судово-слідчих дій” варто розуміти способи збирання (формування), дослідження й використання доказів у судовому засіданні шляхом здійснення регламентованих кримінально-процесуальним законом пізнавально-засвідчувальних і перевірочних операцій (дій).

16. Для судового слідства характерним є можливість використання таких різновидів допиту, як шаховий і перехресний. Шаховий допит - судово-слідча дія, метою виконання якої є негайне отримання підтвердження чи спростування показань допитуваної особи щодо конкретного факту показаннями інших осіб - учасників судового процесу. Перехресний допит - це допит особи, за якого учасники судового розгляду можуть по-черзі задавати їй запитання щодо будь - яких епізодів (фрагментів) його показань, з метою їх уточнення, доповнення і перевірки.

17. Тактичний прийом у системі засобів криміналістичної тактики займає особливе, обумовлене специфікою судового провадження у кримінальних справах, місце. Під ним слід розуміти рекомендації про найраціональніші способи дій чи ліній поведінки осіб, що здійснюють збирання (формування), дослідження й використання доказів у типових ситуаціях виконання окремих судових і судово-слідчих дій з метою встановлення всіх обставин кримінальної справи. Серед тактичних прийомів, придатних для використання у судовому розгляді кримінальних справ можна назвати: різноманітні форми судового аналізу (зіставлення різних варіантів змінених показань між собою та з іншими доказами у справі; послідовне дослідження показань; аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування; аналіз ознак знищення слідів (інформації); аналіз інформації, одержаної в результаті проведення судом огляду місця події та її зіставлення з встановленими у матеріалах справи фактами); допит на місці події; постановка контрольних, уточнюючих, нагадуючих запитань; конкретизація непевних, неповних показань, суперечностей; постановка запитань для повторного викладу окремих чи всіх фактів; "судова реконструкція"; "судово-ситуаційне моделювання" (зіставлення модельованої події і реальної картини місця події; зіставлення даних, що містяться у матеріалах справи з отримуваною у судовому засіданні інформацією); пред'явлення доказів (послідовне пред'явлення одиничних доказів; пред'явлення комплексу взаємопов'язаних доказів; пред'явлення всієї системи доказів пред'явлення доказів у послідовності "зростання сили"; пред'явлення доказів у послідовності "зменшення сили"; раптове пред'явлення (нових, встановлених судовим слідством) доказів; пред'явлення доказів після попереднього з'ясування обставин, які пов'язані з ними; пред'явлення доказів і роз'яснення їх значення у кримінальній справі; використання науково-технічних засобів для роз'яснення допитуваному особливостей доказів, що пред'являються; супроводження пред'явлення доказів описом перспектив кримінальної справи) тощо.

18. Використання відповідних засобів криміналістичної тактики обумовлено наявною у справі криміналістичною ситуацією - динамічною інформаційною системою взаємозалежних факторів (об'єктивних і суб'єктивних), що розкриває особливості процесуальної і тактичної діяльності відповідних учасників кримінального судочинства на певний момент його провадження. На вибір тактичних засобів у ході здійснення, власне, судового розгляду кримінальних справ, безпосередньо впливає судова ситуація, яка є різновидом криміналістичної ситуації. Це конкретна обстановка судового розгляду кримінальної справи, особливості якої обумовлені обставинами розглядуваної судом події, характером та кількістю інформаційних даних про неї та осіб, причетних до цієї події, а також умовами встановлення цих обставин й судового їх дослідження, що у сукупності впливає на вибір шляхів та способів дій суду, прокурора й адвоката на конкретному етапі здійснення правосуддя. Визначальним у поділі судових ситуацій на види є принцип змагальності. З огляду на це усі типові судові ситуації можна класифікувати на види залежно: 1) від складу учасників судового розгляду кримінальних справ - на прості і складні; 2) від часу виникнення - на початкові і наступні; 3) від завдань, що стоять перед судом, прокурором-державним обвинувачем і адвокатом-захисником - на сприятливі і несприятливі (проблемні); 4) від характеру й змісту відносин між судом, прокурором-державним обвинувачем і адвокатом-захисником - на конфліктні і безконфліктні.

19. Процес конструювання версій суддею, прокурором-державним обвинувачем, адвокатом-захисником є закономірним і для судового розгляду кримінальних справ, хоча й має місце, головно, на етапі їх підготовки до слухання справи. Обумовлює тактику побудови зазначеними суб'єктами версій події, щодо якої повинне відбутись судове засідання, переважно два фактори: окреме ставлення (до) й оцінка суддею, прокурором та адвокатом результатів судового слідства; взаємовплив, який вони чинять один одному.

20. Конструювання версій перебуває у безпосередньому й взаємообумовленому зв'язку із тактикою планування судового розгляду кримінальних справ. Планування судового розгляду кримінальних справ - це визначення порядку найраціональнішого здійснення судового розгляду кримінальних справ, який забезпечує ефективність його внутрішньої організації та процесуальну результативність зовнішньої реалізації. Планування - це і забезпечення відповідної послідовності дій, першочергово, головуючого у судовому засіданні, це і визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, це і безпосереднє складання планів цієї роботи та ін.

21. Криміналістичні рекомендації щодо складання, графічного оформлення плану дослідження доказів у суді залежать від рівнів планування судового розгляду кримінальних справ. Можна виділити три таких рівні. Перший рівень. Загальний план дослідження доказів, в якому визначаються обставини, що підлягають встановленню в поєднанні з криміналістичними засобами та способи цього процесу . Другий рівень. В об'ємних і складних кримінальних справах може виникнути потреба в окремому плануванні дослідження доказів щодо тих чи інших елементів складу злочину, різних епізодів обвинувачення, стосовно конкретних підсудних. Це можуть бути самостійні плани або розділи загального плану. Третій рівень. Унаслідок особливої важливості або складності тієї чи іншої запланованої судово-слідчої дії (такої, наприклад, як допит підсудного, потерпілого, свідка, показання якого мають виняткове значення, огляд місця події, відтворення обстановки і обставин події тощо) деколи, поряд із загальним планом, доцільно складати детальний план виконання саме цієї слідчої дії.

22. Методика судового розгляду кримінальних справ - це система наукових положень і напрацьованих на їхній основі і відповідно до вимог закону рекомендацій щодо раціональної організації та здійснення судового провадження в окремих категоріях кримінальних справ професійними суб'єктами цієї діяльності (суддями, прокурором - державним обвинувачем і адвокатом-захисником). Вона налічує два елементи: загальні положення методики судового розгляду; окремі методики судового розгляду кримінальних справ певних категорій.

23. Структуру (зміст) загальних положень методики судового розгляду кримінальних справ утворюють: поняття та сутність, об'єкти методики як складової частини розділу криміналістичної методики; основні вимоги (критерії), що пред'являються до побудови окремих методик судового розгляду кримінальних справ щодо певних видів (груп) злочинів; джерела методики судового розгляду кримінальних справ; завдання криміналістичної методики судового розгляду кримінальних справ і її зв'язки з іншими складовими криміналістики; система методики судового розгляду кримінальних справ, її структурні елементи; поняття, класифікація і структура окремих методик судового розгляду кримінальних справ; роль криміналістичних характеристик злочинів відповідних видів (груп) та інформації зі справи про особливості процесу дослідження події злочину на досудових стадіях кримінального судочинства у створенні й змісті окремих методик.

24. Типовими структурними елементами окремої методики судового розгляду кримінальних справ про вбивства є: комплексна система типових знань про вбивство, назва якої "криміналістична характеристика"; обставини, що підлягають встановленню; типові ситуації на етапах розгляду кримінальних справ про вбивства; загальні питання щодо організації, планування й здійснення судового процесу; тактичні особливості підготовки й виконання окремих судових і судово-слідчих дій та їх комплексів; використання спеціальних знань, призначення й проведення судових експертиз; взаємодія суду, прокуратури та органів досудового розслідування тощо питань забезпечення судового процесу загалом і судового слідства зокрема; тактика судових дебатів; особливості профілактичної діяльності в суді.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Монографії:

1. Когутич І.І. Криміналістичні знання, їх сутність і потреба розширення меж використання: монографія / І.І.Когутич. - Львів: Тріада плюс, 2008. - 420 с.

2. Когутич І.І. Використання знань та засобів криміналістичної тактики і методики під час розгляду кримінальних справ у суді: монографія / І.І. Когутич. - Львів: Тріада плюс, 2009. - 448с.

Рецензії: Лисиченко В.К. Рецензія на монографію І.І. Когутича “Криміналістичні знання, їх сутність і потреба розширення меж використання” // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2009. Випуск 50. - С.298-300; Іщенко А.В. Рецензія на монографію І.І. Когутича “Використання знань та засобів криміналістичної тактики та методики під час розгляду кримінальних справ у суді” // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2009. Випуск 50. - С.301-304.

Навчально-практичні посібники:

1. Когутич І.І. Особливості методики розслідування окремих видів злочинів: курс лекцій / І.І.Когутич. - Львів: Тріада плюс, 2005. - 150 с.

2. Когутич І.І. Криміналістика: курс лекцій / І.І.Когутич. - Київ: Атіка, 2008. - 888 с.

Статті в фахових виданнях:

1. Когутич І.І. Криміналістика і судове слідство / І.І.Когутич // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К:. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. - Вип. 16. - С.298-303.

2. Когутич І.І. Криміналістична тактика і судове слідство / І.І.Когутич // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. статей. - Івано-Франківськ: Юридичний ін-т Прикарпатського національного ун-ту ім. Василя Стефаника, 2002. - Вип. ІХ. - С.164-170.

3. Когутич І.І. Окремі криміналістичні аспекти щодо планування судового розгляду кримінальних справ / І.І.Когутич // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. статей. - Івано-Франківськ: Юридичний ін-т Прикарпатського національного ун-ту ім. Василя Стефаника, 2002. - Вип. Х. - С.223-230.

4. Когутич І.І. Деякі аспекти врахування обвинуваченням тактики захисту у кримінальних справах / І.І.Когутич // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К:. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. - Вип.19. - С.452-456.

5. Когутич І.І. Особливості та види судового допиту / І.І.Когутич // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: науковий часопис. - Хмельницький, 2003. - № 1(5). - С.185-190.

6. Когутич І.І. Криміналістичні аспекти судового дослідження доказів, зібраних на стадії досудового розслідування / І.І.Когутич // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: науковий часопис. - Хмельницький, 2003. - № 2(6). - С.141-147.

7. Когутич І.І. Криміналістичні аспекти усунення протиріч у доказах під час розгляду кримінальної справи у суді / І.І.Когутич // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: науковий часопис. - Хмельницький, 2003. - № 3-4 (7-8). - С.294-300.

8. Когутич І.І. Криміналістичні аспекти у плануванні судового розгляду кримінальних справ / І.І.Когутич // Вісник Львівського університету. - 2003. - С.582-592. - (Серія юридична; вип.38).

9. Когутич І.І. Про деякі напрями розвитку криміналістики / І.І.Когутич // Вісник Львівського університету. - 2004. - С.536-543. - (Серія юридична; вип.39).

10. Когутич І.І. Про місце тактики судового слідства в системі науки криміналістики / І.І.Когутич // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. - Вип. 23. - С. 448-451.

11. Когутич І.І. Тактика підготовки пред'явлення для впізнання у судовому слідстві / І.І.Когутич // Вісник Львівського університету. - 2004. - С. 408-415. - (Серія юридична; вип.40).

12. Когутич І.І. Окремі питання тактики державного обвинувачення в суді / І.І.Когутич // Вісник Львівського університету. - 2005. - С. 386-394. - (Серія юридична; вип.41).

13. Когутич І.І. Тактичний прийом як криміналістичний засіб судової тактики / І.І.Когутич // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. статей. - Івано-Франківськ: Юридичний ін-т Прикарпатського національного ун-ту ім. Василя Стефаника, 2006. - Вип. ХVІ. - С.240-248.

14. Когутич І.І. Окремі аспекти криміналістичної методики судового розгляду кримінальних справ / І.І.Когутич // Вісник Львівського університету. - 2006. - С. 298-307. - (Серія юридична; вип.43).

15. Когутич І.І. Поняття судових ситуацій та їх вплив на розгляд кримінальних справ / І.І.Когутич // Вісник Львівського університету. - 2007. - С. 315-323. - (Серія юридична; вип.44).

16. Когутич І.І. Окремі аспекти криміналістичного забезпечення діяльності адвоката-захисника у ході судового розгляду кримінальних справ. У 3-х ч. Ч.1 / І.І.Когутич // Судова апеляція: наук. - практ. ж-л. - К.: Юридична думка, 2007. - № 4. - С.23-29.

17. Когутич І.І. Окремі аспекти криміналістичного забезпечення діяльності адвоката-захисника у ході судового розгляду кримінальних справ. У 3-х ч. Ч.2 / І.І.Когутич // Судова апеляція: наук. - практ. ж-л. - К.: Юридична думка, 2008. - № 1. - С.76-83.

18. Когутич І.І. Окремі аспекти криміналістичного забезпечення діяльності адвоката-захисника у ході судового розгляду кримінальних справ. У 3-х ч. Ч.3 / І.І.Когутич // Судова апеляція: наук. - практ. ж-л. - К.: Юридична думка, 2008. - № 2. - С.26-32.

19. Когутич І.І. Окремі аспекти методології використання криміналістичних знань у судовому розгляді кримінальних справ / І.І.Когутич // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. статей. - Івано-Франківськ: Юридичний ін-т Прикарпатського національного ун-ту ім. Василя Стефаника, 2008. - Вип. ХХ. - С.219-229.

20. Когутич І.І. Поняття та система криміналістичної техніки / І.І. Когутич // Вісник прокуратури. - К.: Істина, 2009. - № 9 (99). - С.65-69.

21. Когутич І.І. До питання про місце суду серед суб'єктів використання криміналістичних знань / І.І. Когутич // Підприємництво, господарство і право: наук.- практ. госп. - правовий ж-л. - К.: Гарантія, 2009. - № 9 (165). - С.170-174.

22. Когутич І.І. Про систему криміналістичної тактики та короткий аналіз її складових / І.І.Когутич // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2009. - Вип. 45 - С.441-446.

23. Когутич І.І. Судово-слідчі дії як засіб розгляду кримінальних справ у суді / І.І.Когутич // Вісник Львівського університету. - 2010. - С. 352-357. - (Серія юридична; вип.50).

Тези, виступи, статті, що додатково відображають результати дослідження

1. Когутич І.І. Чи потрібна криміналістика у судовому слідстві? / І.І.Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: мат-ли VІІІ регіональної наукової конференції. - Львів, 2002. - С.250-256.

2. Когутич І.І. Про тактику взаємодії й протистояння обвинувачення та захисту під час провадження у кримінальній справі / І.І.Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: мат-ли ІХ регіональної наукової конференції. - Львів, 2003. - С.496-498.

3. Когутич І.І. Про тенденції розвитку криміналістики / І.І.Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: мат-ли Х регіональної наукової конференції. - Львів, 2004. - С.435-456.

4. Когутич І.І. Деякі криміналістичні аспекти діяльності державного обвинувача у судовому слідстві / І.І.Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: мат-ли ХІ регіональної наукової конференції. - Львів, 2005. - С.391-394.

5. Когутич І.І. Криміналістична методика судового розгляду кримінальних справ. Чи вона потрібна? / І.І.Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: мат-ли ХІІ регіональної наукової конференції. - Львів, 2006. - С.421-424.

6. Когутич І.І. Поняття та структура криміналістичних знань / І.І.Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: мат-ли ХІІІ регіональної наукової конференції. - Львів, 2007. - С.533-536.

7. Когутич І.І. Окремі аспекти криміналістичного забезпечення діяльності адвоката-захисника у ході судового розгляду кримінальних справ / І.І.Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: мат-ли ХІV регіональної наукової конференції. - Львів, 2008. - С.339-341.

8. Когутич І.І. Криміналістична тактика та місце у ній тактики розгляду кримінальних справ у суді / І.І.Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: мат-ли ХV регіональної наукової конференції. - Львів, 2009. - С.373-374.

9. Когутич І.І. Система криміналістики в контексті використання її знань у судовому розгляді кримінальних справ // Криміналістика у протидії злочинності: Мат-ли науково-практичної конференції. 16 жовтня 2009 р. КНУВС. - К., 2009. - С. 118-122.

10. Когутич І.І. До питання про "судову криміналістику" / І.І.Когутич // Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: мат-ли міжнародної науково-практичної конференції. - Одеса: Міжнародний гуманітарний ун-т, 2009. - С.438-440.

11. Когутич І.І. Про окремі аспекти типової структури методики судового розгляду вбивств / І.І.Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: мат-ли ХVІ регіональної наукової конференції. - Львів, 2010. - С.397-398.

12. Когутич И.И. Понятие и сущность криминалистических знаний. Их место и значение в судопроизводстве по уголовным делам / И.И. Когутич // “Закон и жизнь”: Междунар. научно-практ. правовой журнал. - Кишинэу, 2006. - №6(175). - С.36-40.