Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні (теоретичні та практичні засади)

За результатами проведеного опитування працівників правоохоронних органів відносно сучасних практик реалізації правозастосовних механізмів протидії злочинності в їх діяльності визначено низку проблемних моментів, зокрема: щодо створення механізмів забезпечення заходів державного захисту життя, здоров'я і майна суддів, посадовців правоохоронних і контролюючих органів, а також забезпечення безпеки інших учасників кримінального процесу (98% респондентів); щодо використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі (75%); щодо реалізації комплексів законодавчих норм, що регламентують окремі питання правозастосування (54%); щодо реалізації механізмів інформаційно-аналітичного забезпечення базової діяльності (42%); щодо реалізації правозастосовних механізмів, передбачених програмами і планами протидії злочинності (36%).

Доводиться, що реальне усунення названих проблем можливе лише за таких умов: здійснення міжнародної і національної політики, спрямованої на обмеження економічного потенціалу злочинності і зниження масштабів її розвитку; прагнення до реальної і ефективної координації діяльності правоохоронних органів із протидії злочинності; вдосконалення методів збору оперативної інформації з метою встановлення організованих структур злочинних угрупувань, характеру їхньої діяльності, взаємозв'язків між різними угрупуваннями, а також тих методів і технологій, які вони використовують при вчиненні злочинів; забезпечення спеціалізації оперативних і слідчих апаратів правоохоронних органів на основі інтегрованої системи підбору, навчання і підготовки (перепідготовки) кадрів; подальший розвиток тактичних засобів протидії злочинності, особливо профілактичних, пов'язаних із вилученням і заморожуванням незаконних доходів, здійсненням негласних операцій, упровадженням агентури і проведенням контрольованих поставок, а також захисних механізмів забезпечення безпеки працівників правоохоронних органів, свідків і потерпілих, які співпрацюють з правосуддям; забезпечення більш активної ролі неспеціалізованих суб'єктів протидії злочинності, особливо контролюючих органів, в ситуаціях, коли можливості правоохоронних органів обмежені.

Розділ 4. „Кримінологічна природа функціонування елементів соціально-правового механізму протидії злочинності” присвячено аналізу профільних кримінологічних функцій та методів кримінологічного впливу, включених у систему соціально-правового механізму протидії злочинності, з'ясуванню сутності, змісту та значення віктимізації для формування структур шуканого механізму, а також для забезпечення комплексного характеру базової діяльності.

У підрозділі 4.1. „Профільні кримінологічні функції в системі соціально-правового механізму протидії злочинності” зазначається, що при розгляді проблем діяльності з протидії злочинності неможливо обійтися без аналізу профільних кримінологічних функцій і їх класифікації, оскільки це обумовлено логікою дослідження. Профільні функції характеризують як саму діяльність у сфері протидії злочинності, так і її види. Ці функції призначені для впорядкування діяльності самої системи і окремих її елементів. Названі функції є похідними від цілей і завдань і вторинними по відношенню до структури діяльності. Вони також є результатом розподілу праці і характеризують об'єктивно необхідні напрями діяльності.

Увесь спектр функцій у системі протидії злочинності поділено на групи. Перша група функцій обумовлена специфікою діяльності деяких спеціальних суб'єктів протидії злочинності (в першу чергу правоохоронних органів), визначає їх соціальну спрямованість і реалізується в зовнішньому середовищі. До них належать: попередження, профілактика, запобігання, припинення, розкриття і розслідування злочинів, а також забезпечення правопорядку, тобто діяльність, заради здійснення якої і створено дані органи, через що ці функції можуть бути названі спеціальними (специфічними) на відміну від загальних (керівництва, оперативного управління). По суті, саме вони визначають кінцеву (генеральну) мету спеціально-кримінологічної профілактики і навпаки.

Друга група функцій характеризує, перш за все, суб'єкт управління, тобто його діяльність, яку треба спрямовувати, планувати, організовувати і регулювати, але здійснюється вона у внутрішньому контурі системи протидії злочинності. Характерно, що ці функції частково властиві й об'єкту управління - відповідній підсистемі, тож вони є забезпечувальними. До них належать: підбір, навчання, розстановка і виховання кадрів; організаційно-штатне керівництво; матеріально-технічне постачання; планово-фінансове, медико-санітарне забезпечення і т. д.

Специфіку здійснення кримінологічної діяльності суб'єктами протидії злочинності характеризують у першу чергу такі профільні функції, як прогнозування, планування, організація і контроль. Ці кримінологічні функції також розкривають основні закономірності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, тож їх докладно проаналізовано. Встановлено, що названі профільні функції на основі узгодження і взаємної інтеграції в сукупності забезпечують реалізацію потенціалу всього комплексу спеціальних і забезпечувальних функцій у системі соціально-правового механізму протидії злочинності. Решта функцій є похідними від перелічених вище і розпадаються на функції нижчих порядків відповідно до основних напрямів діяльності суб'єктів протидії.

У підрозділі 4.2. „Методи кримінологічного впливу як форми відображення міжсистемних зв'язків елементів соціально-правового механізму протидії злочинності” зазначено, що методи кримінологічного впливу не ізольовані один від одного, а тісно пов'язані між собою і утворюють підсистему у вигляді інтегрованої підпорядкованої сукупності способів впливу суб'єктів протидії злочинності на керовані об'єкти для досягнення певної мети. Вони є складовою ланкою в ланцюзі інтеграційних зв'язків соціально-правового механізму протидії злочинності: цілі впливу - принципи впливу - методи впливу - прийоми впливу.

Методи переконання і примусу є двома основними методами протидії злочинності. Вони за своєю суттю є інтегруючими, тобто кожний із цих методів містить у собі низку конкретних способів цілеспрямованого впливу на відповідні об'єкти.

Розглянуто дві основні групи методів кримінологічного впливу: методи загального впливу і методи індивідуального впливу. У групі методів загального впливу за змістом виділено: економічні, адміністративні і соціально-психологічні методи кримінологічного впливу; за характером суб'єкта впливу: методи колективного, індивідуального впливу і координації кримінологічного впливу.

У сукупності методів індивідуального впливу розглянуто специфіку застосування таких форм переконання, як виховний вплив, правова пропаганда і правове навчання, а також окремих методів, зокрема регламентування, рекомендації, разового впливу, еталонного зразку, удосконалення, конкуренції, еволюції, експерименту.

Зроблено висновок, що специфіка функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності ставить на порядок денний питання про конкретизацію методів загальнокримінологічного впливу (способів і засобів здійснення діяльності), поєднання різних методів і форм усередині локальних систем.

У підрозділі 4.3. „Нейтралізація віктимізації в структурі соціально-правового механізму протидії злочинності” зазначається, що характеристика та аналіз соціально-правового механізму протидії злочинності є неможливими без докладних відомостей про якісні та кількісні параметри віктимізації. Розглянуто основні показники віктимізації за даними проведеного аналізу слідчої і судової практики, що відображають стан протидії корисливо-насильницьким посяганням, учиненим у східних регіонах України (Донецька, Луганська та Харківська області), де ці злочини (грабіж, розбій, вимагання, викрадення людини) набули найбільшого поширення. Жертв корисливо-насильницьких злочинів проаналізовано в етимологічному (з точки зору формування і розвитку особистості, причин формування девіантної поведінки), характерологічному (з точки зору домінуючих рис характеру), соціологічному аспектах (увагу приділено позиції особистості, її відносинам і поведінці в умовах соціального середовища) та з позицій прогнозування (до уваги беруться можливі і передбачувані перспективи поведінки в різних, у тому числі і криміногенних ситуаціях).

Вивчено практику діяльності правоохоронних органів щодо протидії корисливо-насильницьким злочинам у напрямку подолання віктимізації. Розглянуто загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи нейтралізації віктимізації. На загальносоціальному рівні досягненню поставленої мети повинні служити заходи задоволення матеріальних запитів населення, збалансування його демографічної структури, регулювання міграційних процесів, розвиток демократії і свідомої активності людей, зростання рівня освіти і культури і т. д. У системі спеціально-кримінологічних заходів особливу увагу приділено усуненню паразитичних форм поведінки, боротьбі з незаконним виготовленням, зберіганням і носінням зброї, блокуванню каналів і джерел формування кримінальних зв'язків та нейтралізації причин і умов формування конфліктних ситуацій.

Заходи з нейтралізації віктимізації на індивідуальному рівні класифіковано за ознаками, що характеризують їхню сутність (за видами) і спрямованість (за підвидами) на основі єдиного організаційного критерію їх виокремлення, пов'язаного з нормативно-правовою регламентацією або відсутністю такої. До першого виду належать заходи кримінально-правового впливу, до другого - кримінально-процесуального, до третього - тактичні засоби, до четвертого - технічні заходи, до п'ятого - заходи оперативно-розшукового характеру, до шостого - організаційні заходи, до сьомого - комплексні (комбіновані) заходи. У рамках кожного виду визначено окремі групи заходів, специфіку застосування яких докладно розглянуто.

Зроблено висновок: як і традиційна профілактика злочинної поведінки, віктимологічна має складну структуру, здійснюється різними суб'єктами, на різних рівнях, у різних видах і формах, відносно різних об'єктів, на ранній і безпосередній стадіях прояву віктимної поведінки і властивостей особи, що з очевидністю свідчить про однорідність вихідних сукупностей, а також можливу їх інтеграцію в рамках нового системного утворення, наприклад, соціально-правового механізму протидії злочинності. Зазначене обумовлюється також тенденцією до взаємного проникнення заходів нейтралізації на різні рівні базової діяльності, що пов'язано в першу чергу з необхідністю забезпечення комплексності впливу на відповідні фактори. У результаті правоохоронній практиці в кожному конкретному випадку може бути рекомендований конкретний набір форм і прийомів організації віктимологічної профілактики, прямо пов'язаний із діяльністю з розкриття, розслідування і запобігання злочинам.

Розділ 5. „Удосконалення соціально-правового механізму протидії злочинності” присвячено аналізові проблем реалізації антикриміногенного потенціалу в системі і дослідженню проблемних питань оцінювання ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, при цьому запропоновано оптимальні шляхи її підвищення.

У підрозділі 5.1. „Актуальні проблеми ефективної реалізації антикриміногенного потенціалу в системі соціально-правового механізму протидії злочинності” зазначається, що основною ідеєю, яку можна розглядати як головний стратегічний напрям підвищення ефективності реалізації зазначеного потенціалу, є теза про необхідність законодавчого врегулювання питань організації і здійснення протидії злочинності на основі сформульованої і у відповідному порядку затвердженої концепції. Визначено найважливіші питання, що потребують нормативного врегулювання: організаційні питання, взаємовідносини суб'єкт-суб'єкт і суб'єкт-об'єкт протидії злочинності, запровадження суворо регламентованого процесуального порядку початку і завершення кримінологічного впливу.

Доводиться, що кардинальною мірою заповнення цих і багатьох інших прогалин могло б стати прийняття Закону України „Про профілактику злочинів”, тим більше, що цей крок вітали б 96% опитаних фахівців з організації протидії злочинності і 80% працівників правоохоронних органів. Детально проаналізовано концепцію та визначено конкретне структурне наповнення цього базового закону.

Розвиваючи комплексну характеристику шляхів підвищення ефективності реалізації антикриміногенного потенціалу в системі соціально-правового механізму протидії злочинності, розглянуто концепцію ще одного законодавчого акта- - проекту Закону України „Про кримінологічну експертизу”. Також обґрунтовується необхідність формування Концепції протидії злочинності, яка б закладала основи стратегії і тактики боротьби з цим негативним соціальним явищем.

У підрозділі 5.2. „Оптимізація інтегративних зв'язків між елементами соціально-правового механізму протидії злочинності” розглянуто інший напрямок удосконалення соціально-правового механізму протидії злочинності. Зроблено акцент на необхідності оптимізації інтегративних зв'язків між такими його елементами, як цілі, завдання, функції, методи відповідної діяльності, а також суб'єктним складом. Розглянуто наступний алгоритм вирішення даної системної дисфункції. З погляду формування і функціонування відповідного механізму слід мати на увазі, що кримінологічні закономірності знаходять відображення в різних принципах діяльності, кожен з яких має свої особливості реалізації. Ці особливості відображаються в правозастосовних відносинах, реалізовуваних функціях і методах кримінологічного впливу. Дана особливість обумовлює різноманіття різних організаційно-правових форм і способів взаємозв'язку між принципами, правовими нормами, функціями і методами впливу. Отже, складні організаційно-правові форми взаємозв'язків між елементами соціально-правового механізму протидії злочинності носять об'єктивний характер. Механізм функціонуватиме на користь досягнення системної цілі і буде здатен активно впливати на свої елементи, перетворюючи їх відповідно до власної природи.

Запропоновано конкретні напрямки і форми оптимізації названих зв'язків через комплексне вирішення питань забезпечення режиму законності в базовій діяльності, створення ефективної моделі функціонування шуканого механізму та його апробації на практиці, удосконалення організаційно-штатних структур суб'єктів протидії злочинності. Зроблено висновок: якісна інтегрованість елементів соціально-правового механізму протидії злочинності значною мірою визначає ефективність усієї кримінологічної діяльності в досягненні цілей і вирішенні завдань антикриміногенного впливу. Успіх тут залежить від знання закономірностей і формування на їх основі певних напрямів структурно-функціональних змін з урахуванням специфіки базової діяльності і особливостей реалізації відповідної функції.

У підрозділі 5.3. „Система оцінки ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності” зазначається, що оцінку ефективності функціонування шуканого механізму слід проводити з урахуванням оцінки ефективності базової діяльності, а тому необхідно використовувати показники, що визначаються відношенням кінцевих результатів виконання відповідного завдання до кількості ресурсів, що витрачаються на його виконання. При цьому як додаткові можна використовувати показники, що вже широко застосовуються на практиці, але лише для оцінки окремих напрямів базової діяльності (наприклад, відсоток розкриття - для оцінки ефективності діяльності з розкриття злочинів).

Найбільший інтерес становить сукупна оцінка ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, яка може здійснюватися: по-перше, в межах окремих функцій суб'єктів протидії злочинності за умови, якщо результати їх виконання характеризуються однотипними показниками; по-друге, в рамках окремих напрямів їх діяльності, об'єднуючих декілька функцій; по-третє, відносно діяльності з протидії злочинності в цілому.

При виведенні підсумкової оцінки ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності пропонується використання таких двох способів інтеграції показників, як „бальні оцінки” і „ранжирування”. Практична їх реалізація полягає в попередній оцінці окремих результатів діяльності суб'єктів протидії злочинності в умовних балах або у вигляді місця в загальному ранжирі. При цьому підсумкова оцінка визначається підсумовуванням балів (рангів), набраних суб'єктом за певний період.

При оцінці ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності як цілісного об'єкта особливого значення набуває встановлення відповідності (або невідповідності) елементів шуканого механізму один одному. Сутність запропонованої для цього методики полягає в тому, що за основними параметрами і на різних рівнях функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності розраховуються відповідні модельні показники, які потім у вигляді коефіцієнтів застосовуються при оцінці даних, що характеризують результати базової діяльності. Одержані числові значення у вигляді індексів наносяться на графіки, які розглядаються як моделі ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності в статиці. При цьому можуть бути представлені як спостережувані, так і неспостережувані змінні і параметри. Основне значення даного підходу полягає в тому, що чисельна оцінка неспостережуваних змінних здійснюватиметься шляхом зіставлення модельних (експериментальних) і емпіричних значень спостережуваних перемінних. Оскільки при ідентифікації моделі експериментальний результат дозволяє одержувати значення, близьке до значення емпіричних даних, то оцінка параметрів ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, у принципі, може вважатися об'єктивною.

Висновки

На основі критичного осмислення стану і проблем протидії злочинності в Україні, та керуючись основними положеннями системно-структурного підходу до вивчення соціальних систем, у представленій дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в аналізі проблем функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності та сформульовано авторське бачення шляхів підвищення його ефективності.

Для сучасної кримінології дослідження соціально-правового механізму протидії злочинності є актуальним та значущим, адже, незважаючи на суттєві досягнення в розвитку кримінологічних знань, у науці дотепер існує кілька принципових проблем, які не знайшли свого остаточного вирішення. Однією з таких проблем є впровадження у практику сучасних методів оптимізації діяльності на основі якісно нового за суттю та змістом полідисциплінарного механістичного підходу, зокрема щодо протидії злочинності.

Сутність названого підходу полягає у постановці проблеми (завдань дослідження), у виділенні з об'єктивної дійсності (навколишнього середовища, своєрідної „системи систем”) однієї конкретної системи, що відповідає завданням і масштабам дослідження. Це виділення обов'язково повинно бути здійснене в цілому, з усіма складовими її підсистемами і елементами, навіть із найбільш істотними елементами оточуючого систему зовнішнього середовища, а потім у дослідженні її структури (тобто елементів і взаємозв'язків між ними), дослідженні функцій, генезису її розвитку, побудові моделей, експериментуванні з ними, прогнозуванні проявів системи, аналізі та синтезі результатів з метою розробки пропозицій з удосконалення та оптимізації її діяльності.

В основу розробки названої проблематики покладено дослідницьку гіпотезу стосовно того, що саме в моделі механізму протидії злочинності відображаються такі зв'язки та їх відношення, наслідки яких дозволяють формувати структури відповідної діяльності. Доведення справедливості цього твердження органічно прив'язано до проблем оцінки та вимірювання ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, що їх розглянуто як науково-обґрунтовані засоби забезпечення здатності відповідних суб'єктів активно впливати на перебіг та розвиток названих процесів.

Проаналізовано систему протидії злочинності шляхом визначення її умовно статичних компонентів, а саме цілей, завдань, суб'єктного складу, принципів, об'єктів і рівнів.

Доводиться принципова можливість розглядати цілі протидії злочинності з різних позицій та на різних рівнях функціонування системи. Запропоновано такі визначення: загальносоціальної цілі через комплексне забезпечення безпеки; інституційної цілі через зменшення вірогідності вчинення злочинів; цілі організації системи через визначену позицію з приводу призначення місця та ролі системи; функціональної цілі через зниження рівня злочинності, спеціальної цілі діяльності через сукупність пріоритетів тощо. Здійснено класифікацію цілей протидії злочинності за певними критеріями.

Завдання протидії злочинності визначено через різні властивості базової діяльності. Змодельовано завдання протидії злочинності на індивідуальному, спеціальному та загальносоціальному рівнях. Доведено, що під певним кутом зору окремі функції або стадії кримінологічного процесу, зокрема прогнозування, планування, контроль, координування тощо, можуть бути розглянуті як завдання певної підсистеми протидії злочинності, якщо акцент робиться на суб'єктному складі та функціональному потенціалі.

Розглянуто систему суб'єктів протидії злочинності, які згруповано та класифіковано за різними підставами. Охарактеризовано соціальні та системні властивості суб'єктів, провідні риси їх функціонального статусу. Особливу увагу приділено системі правоохоронних органів, на прикладі складових частин якої проаналізовано окремі ознаки суб'єктів, зокрема специфіку їх компетенції, функцій, інформаційних зв'язків. На основі узагальнення цих характеристик визначено низку закономірностей їх функціонування, зокрема системний характер, організаційну єдність та ієрархічність побудови системи.

В ході аналізу наступного компонента системи протидії злочинності - принципів її функціонування - розглянуто природу та сутність цієї категорії, а також визначено їх систему. Встановлено, що інтегративні зв'язки, які існують на рівні визначення основних засад функціонування системи (тобто принципів), можуть бути покладені в основу оцінки та вимірювання ефективності діяльності. правовий злочинність юридичний

Розглянуто рівні та об'єкти протидії злочинності. Рівні кримінологічної діяльності диференційовано за різними підставами, зокрема з позицій виділення групового суб'єкта діяльності, за суб'єктно-функціональним змістом діяльності, а також з об'єктно-функціональної її сторони. На підставі аналізу існуючих у науці точок зору стосовно об'єктів кримінологічної діяльності та їх порівняння, зокрема з об'єктами кримінологічного впливу та управління протидією злочинності, зроблено висновок, що аналізована система як вид соціальної практики і соціальна цінність відображає суспільні відносини саме з приводу та у зв'язку з протидією злочинності, тому саме вони (відносини), а не їх недоліки, є її об'єктом. При цьому зроблено акцент на необхідності врахування процесів віктимізації суспільних відносин.

На підставі дослідження компонентів протидії злочинності встановлено, що системний їх характер обумовлює існування розгалуженої сукупності зв'язків та відносин між відповідними елементами, які постійно видозмінюються та комбінуються. Визначено різні форми відображення цих зв'язків, які розглянуто через призму системних понять цілого, частини, елемента, компонента, інтегративної якості та функції, що дозволило встановити контури базової діяльності. Доводиться, що структурування цілісної сукупності зв'язків між елементами системи протидії злочинності, а також різних форм їх проявів у вигляді динамічно змінюваних взаємодій та взаємозалежностей виводить нас на новий рівень аналізу із залученням категорії „соціально-правовий механізм” функціонування названої системи.

Підкреслюється діалектичний зв'язок, що існує на рівні формування вихідних засад розробки шуканої дефініції з одночасним акцентом на її організаційно-правовій сутності. Зазначена сутність також аналізується за допомогою порівняння даної категорії із суміжними, зокрема механізмами правового регулювання, управління, кримінально-правового впливу та кримінального переслідування. Запропоновано таке визначення соціально-правового механізму протидії злочинності - це інтегрована цілісна сукупність необхідних і достатніх функціональних і правових елементів, за допомогою яких суб'єкт формує раціональну систему впливу на фактори злочинності, забезпечує ефективне здійснення кримінологічного процесу, досягаючи тим самим результативного виконання завдань і функцій, покладених на систему протидії злочинності.

Методологію дослідження соціально-правового механізму протидії злочинності побудовано на основі з'ясування суті механістичного підходу до аналізу правових феноменів. Визначено вихідні засади та зв'язки вказаного підходу із системним, структурним та функціональним аналізом, моделюванням тощо. Через призму аналізу сутності діяльності з протидії злочинності досліджується природа цієї протидії та структуруються окремі складові елементи шуканого механізму.

Охарактеризовано середовище функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності. Аналізові піддано умови та фактори, які становлять основу детермінації відповідних процесів, зокрема економічні, політичні, організаційно-управлінські, психологічні тощо. Запропоновано розгалужену систему заходів правово-го, правоохоронного, економічного, організаційного, політичного, ідеологічного та інформаційного характеру, які повинні якісно вплинути на тенденції трансформації середовища функціонування механізму.

Визначено систему юридичних чинників функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, визначених різними законодавчими актами. Основу правового регулювання функціонування системи становлять норми Конституції України, Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, а також Законів України. Останні поділено на три групи, які включають, зокрема: акти, що фіксують „набір” і зміст заходів забезпечення функціонування соціально-правового механізму стосовно окремих напрямків діяльності з протидії злочинності; акти, що фіксують правовий статус і компетенцію окремих суб'єктів протидії злочинності у зазначеній сфері; акти, що фіксують окремі питання забезпечення функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності. За результатами аналізу визначено основні закономірності та проблеми відповідних процесів правового регулювання, а також сформульовано концептуальне бачення організації та здійснення подальшої правотворчості в системі.

У системі нормативно-правових чинників соціально-правового механізму протидії злочинності, врегульованих підзаконними актами, розглянуто відповідні акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, програмні документи з окремих питань, а також відомчі та міжвідомчі акти, які являють собою відповідну правотворчість суб'єктів протидії злочинності. На підставі проведеного змістовного аналізу цих документів визначено основні тенденції відповідного правового регулювання та перспективи подальшої трансформації.

Проблеми практики реалізації правозастосовних механізмів протидії злочинності розглянуто через призму співвідношення правотворчості і правозастосування в системі базової діяльності, а також необхідності диференціації кримінологічного впливу. За результатами проведеного анкетування працівників правоохоронних органів, представників судової влади, виконавчих та представницьких органів визначено найактуальніші проблеми, зокрема щодо створення механізмів забезпечення заходів державного захисту життя, здоров'я і майна суддів, посадовців правоохоронних і контролюючих органів, а також забезпечення безпеки інших учасників судочинства; використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі; реалізації комплексних заходів кримінологічного впливу, визначених законодавчими актами та програмними документами; інформаційно-аналітичного забезпечення протидії злочинності тощо. На підставі аналізу наведених проблем окреслено перспективні напрямки реформування відповідних практик.

Розглянуто комплекс функціональних елементів соціально-правового механізму протидії злочинності, специфіка вивчення яких обумовлена характером зв'язків, визначених у системі за різними схемами її аналізу, а саме: „цілі - принципи - функції - методи - форми” або „цілі - діяльність - методи”.

Встановлено особливості реалізації профільних кримінологічних функцій (організації, прогнозування, планування і контролю), їх загальні та спеціальні форми проявів, а також місце і роль у системі шуканого механізму. Крім того, охарактеризовано систему їх взаємозв'язків та взаємозалежностей, а також проблеми інтеграції в рамках базової функції протидії злочинності.

У сукупності методів кримінологічного впливу поряд із переконанням та примусом визначено й інші методи загальної та спеціальної спрямованості. Приділено увагу характеристиці таких груп загальних методів, як економічні, організаційно-управлінські та соціально-психологічні. Спеціальні методи протидії злочинності у свою чергу класифіковано також за певними підставами. Охарактеризовано специфіку прояву таких методів, як регламентування, рекомендація, правового виховання, разового впливу, еталонного зразку, удосконалення, еволюції, експерименту тощо.

Обґрунтовано висновок про те, що в сучасних кримінологічних дослідженнях проблем організації та здійснення діяльності із протидії злочинності не можна не враховувати віктимологічний її аспект, адже він відзначається суттєвою специфікою та істотно впливає на процеси формування та розвитку як внутрісистемних, так і зовнішніх зв'язків. Специфіку процесів та основні параметри віктимізації простежено на прикладі корисливо-насильницької злочинності. Доводиться, що процеси віктимізації є складними системними утвореннями, урахування специфіки яких є необхідним елементом формування системи кримінологічного впливу в рамках відповідного різновиду соціально-правового механізму. Визначено специфіку заходів віктимологічної профілактики у загальній системі кримінологічного впливу та показано принципову можливість ефективного інтегрування різних структур діяльності.

У рамках дослідження проблем удосконалення соціально-правового механізму протидії злочинності розглянуто різні рівні цієї роботи. Ефективність реалізації антикриміногенного потенціалу в системі визначено через необхідність законодавчого врегулювання питань організації і здійснення протидії злочинності на основі сформульованої і у відповідному порядку затвердженої концепції, проект якої запропоновано. Встановлено принципові моменти, які потребують концептуального вирішення, а саме: організаційні питання, взаємовідносини суб'єкт-суб'єкт і суб'єкт-об'єкт протидії злочинності та запровадження регламентованого процесуального порядку початку і завершення кримінологічного впливу на підставі відповідних рішень, структура яких окреслена. Крім того, розглянуто проблеми створення нової наукової парадигми закону „Про профілактику злочинів”, його концептуальні положення, юридичні засоби нормотворення, а також концепція закону „Про кримінологічну експертизу”.

Інший напрямок удосконалення соціально-правового механізму протидії злочинності розглянуто через призму оптимізації інтегративних зв'язків між такими його елементами, як цілі, завдання, функції, методи відповідної діяльності, а також суб'єктним складом. Запропоновано конкретні напрямки і форми оптимізації названих зв'язків через комплексне вирішення питань забезпечення режиму законності в базовій діяльності, створення ефективної моделі функціонування шуканого механізму та його апробації на практиці, удосконалення організаційно-штатних структур суб'єктів протидії злочинності.

Що стосується системи оцінки ефективності функціонування механізму протидії злочинності, то відповідну проблематику розглянуто з точки зору визначення підходів до оцінки ефективності, розробки системи її критеріїв та конкретних якісних і кількісних показників. Запропоновано три можливі варіанти оцінки та вимірювання ефективності на основі „бальних оцінок”, „ранжирування” та оцінки неспостережуваних змінних шляхом моделювання експериментальних і емпіричних значень спостережуваних змінних, що відображають динамічну сутність і функціональність шуканого механізму.

Зроблено узагальнюючий висновок: якщо виділені елементи соціально-правового механізму протидії злочинності закономірно пов'язані між собою, то таким самим чином - закономірно - між собою пов'язані і напрями, і форми базової діяльності. Ієрархічно збудована сукупність системоутворюючих елементів як результат дослідження шуканого механізму логічно перетворюється на структуровану за різними підставами діяльність, підпорядковану певним соціальним інтересам. При цьому аксіомою визнано те, що декілька елементів у результаті синтезу утворюють стійкі поєднання - залежності, підпорядковані дії стабільних закономірностей. Виходячи з цього, один зв'язок ми можемо виділити, а наступний зв'язок -- „обрахувати”, виходячи з першого, і т. д. У результаті отримуємо закономірний зв'язок між соціально-правовим механізмом протидії злочинності, його науковою концепцією і практичною діяльністю. Вони є взаємозв'язаними засобами і джерелами дослідження, які не можна розглядати ізольовано. Механізм є засобом аналізу інформації про діяльність із протидії злочинності; остання ж є основою для побудови концепції її вдосконалення і засобом перевірки ефективності функціонування запропонованої моделі. Як без концептуального підходу неможливим є планомірне збирання фактичних даних про діяльність та її механізм, так і без них неможливі обґрунтована побудова і вичерпна перевірка концептуального знання.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографії, навчальні посібники, наукові видання:

1. Литвинов, О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні [Текст] : моногр. / О.М. Литвинов. - Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. - 446 с.

2. Литвинов, А.Н. Предупреждение преступлений и правонарушений. Профилактическая работа с населением [Текст] : научно-практическое пособие / А.Н. Литвинов. М.: Юркнига, 2004. 160 с.

3. Литвинов, А.Н. Опыт системного исследования профилактики преступлений. Современное состояние проблемы [Текст] : моногр. / А.Н. Литвинов, М.М. Быргеу. М.: «Юркнига», 2004. 160 с. (обсяг частки дисертанта - 4 д.а.).

4. Литвинов, А.Н. Проблемы противодействия преступности в сфере компьютерных технологий [Текст] : научно-практическое издание / М.В. Салтевский, А.Н. Литвинов, Н.Г. Чернец. - М.: Юркнига, 2006. - 96 с. (обсяг частки дисертанта - 1 д.а.).

5. Литвинов, О.М. Запобігання і припинення правопорушень у рухомому складі пасажирського залізничного транспорту [Текст] : навч. посіб. / В.Л. Грохольський, О.О. Юхно, С.В. Продайко, С.О. Баранов, П.М. Білий. - Одеса: РВВ ОЮІ ХНУВС, 2006. - 218 с. (обсяг частки дисертанта - 1 д.а.).

6. Литвинов, А.Н. Основы деятельности правоохранительных органов по противодействию преступности [Текст] : учеб. пособ. / А.Н. Литвинов, А.А. Юхно. - К.: «Хай--Тек Пресс», 2008. - 176 с. (обсяг частки дисертанта - 5 д.а.).

7. Литвинов, О.М. Віктимізація: фактори, аналіз, заходи протидії [Текст] : навч. посіб. / О.М. Литвинов. - Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2009. - 72 с.

Наукові статті, тези доповідей і наукових повідомлень:

8. Литвинов, О.М. Критерії ефективності соціальної (координаційної) діяльності [Текст] / О.М. Литвинов // Право і безпека. - 2003. - Т.2. № 1. - С. 193-199.

9. Литвинов, О.М. Деякі міркування щодо організації взаємодії на досудовому слідстві [Текст] / О.М. Литвинов, В.І. Гаєнко // Право і безпека. - 2003. - Т.2. № 3. - С. 58-60. (обсяг частки дисертанта - 0,1 д.а.).

10. Литвинов, О.М. Проблеми організації практичного криміналістичного прогнозування [Текст] / О.М. Литвинов // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності: Зб. наукових праць. - 2003. - № 3. - С. 243-253.

11. Литвинов, О.М. Основні чинники, що впливають на стан безпеки у Причорноморському регіоні: тенденції, шляхи подолання негатива [Текст] / О.М. Литвинов // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Голов. ред. С.В. Ківалов: відп. за випуск В.М. Дрьомін. - Одеса: Фенікс, 2004. - Вип. 20. - С. 201-208.

12. Литвинов, О.М. Закономірні зв'язки у системі механізму протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 35. - С. 134-142.

13. Литвинов, О.М. Методи впливу в системі механізму протидії злочинності // Форум права. - 2006. - № 3. - С. 77-80 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-3/06lommpz.pdf.

14. Литвинов, О.М. Поняття та сутність механізму протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Академії прокуратури України. - 2007. - № 3. - С. 63-66.

15. Литвинов, О.М. Методологія дослідження механізму протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 36. - С. 8-13.

16. Литвинов, О.М. До питання співвідношення механізмів протидії злочинності та кримінального переслідування [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 37. - С. 27-31.

17. Литвинов, О.М. Методи індивідуального кримінологічного впливу: новий погляд на систему // Форум права. - 2007. - № 2. - С. 120-125 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07lompns.pdf.

18. Литвинов, О.М. Оцінка ефективності в системі протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. - № 2. - С. 22-24.

19. Литвинов, О.М. Інституціональні проблеми віктимізації [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 38. - С. 18-24.

20. Литвинов, О.М. До проблеми визначення соціально-правового механізму протидії злочинності // Форум права. - 2007. - № 3. - С. 163-166 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07lompps.pdf.

21. Литвинов, О.М. Проблеми взаємодії механізмів протидії злочинності та кримінально-правового впливу [Текст] / О.М. Литвинов // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. - Сімферополь. - 2007. - Вип. 10. - С. 115-119.

22. Литвинов, О.М. Функціональна характеристика суб'єктів протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - Луганськ. - 2007. - Вип. 4. - С. 177-182.

23. Литвинов, О.М. Механізм протидії злочинності та системний аналіз: проблеми синтезу [Текст] / О.М. Литвинов // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2007. - № 14. - С. 149-152.

24. Литвинов, О.М. Організаційні засади функціонування системи протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 39. - С. 37-44.

25. Литвинов, О.М. Тактика індивідуальної профілактики злочинів [Текст] / О.М. Литвинов // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. - № 3. - С. 53-55.

26. Литвинов, О.М. Проблеми програмного забезпечення соціально-правового механізму протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету. - Одеса: Міжнар. гуманітар. ун-т, 2007. - Вип. 7. - С. 249-252.

27. Литвинов, О.М. Розкриття злочинів у системі соціально-правового механізму протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 40. - С. 120-125.

28. Литвинов, О.М. Поняття і класифікація причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів // Форум права. - 2008. - № 2. - С. 323-327 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08lomsnz.pdf.

29. Литвинов, О.М. Загальносоціальний вектор у механізмі протидії злочинності та фактори, що його зумовлюють [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 41. - С. 111-117.

30. Литвинов, О.М. Напрямки оптимізації інтегративних зв'язків між елементами соціально-правового механізму протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: „Право”. - 2008. - Вип. 1 (3). - С. 74-80.

31. Литвинов, О.М. Структура механізму індивідуальної злочинної поведінки [Текст] / О.М. Литвинов // Право і безпека. - 2008. - № 7/1. - С. 31-35.

32. Литвинов, О.М. Про основні результати дослідження соціально-правового механізму протидії злочинності // Форум права. - 2009. - № 2. - С. 238-243 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09lomcpz.pdf.

33. Литвинов, А.Н. Интуиция в деятельности следователя [Текст] / А.Н. Литвинов // Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. матеріалів міжнарод. науково-практичної конференції з нагоди 5-ї річниці Магістратури Національного університету внутрішніх справ. - Харків: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2004. - С. 79-88.

34. Литвинов, О.М. Особливості організації прогностико-кримінологічних досліджень у сфері протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Вісті кримінологічної асоціації України. Альманах. Випуск 1. Харків: Вид-во НУВС, 2004. - С. 109-112.

35. Литвинов, А.Н. Некоторые аспекты доказывания легализации денежных средств, приобретенных преступным путем (на примере торговли людьми) [Текст] / А.Н. Литвинов // Предотвращение и борьба с транснациональной преступностью: теоретические и практические проблемы. Материалы международной научно-практической конференции. - Кишинев. - 2005. - С. 181-184.

36. Литвинов, О.М. Закон про профілактику злочинів: нова наукова парадигма [Текст] / О.М. Литвинов // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: У 2-х ч. - Сімферополь, 2006. - Ч. 1. - С. 87-91.

37. Литвинов, О.М. Зміст та основні напрямки взаємодії правоохоронних органів і громадських формувань у протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Актуальні проблеми участі населення і громадських формувань в охороні громадського порядку і безпеки громадян у сучасних умовах: Матеріали науково-практичного семінару (м. Харків, 29 березня 2007 р.). - Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. - С. 30-32.

38. Литвинов, О.М. Психологічна адаптація в системі взаємодії членів слідчо-оперативних груп [Текст] / О.М. Литвинов // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень”. - Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2007. - Ч. 1. - С. 127-130.

39. Литвинов, О.М. Кримінологічна стратегія як компонент соціально-правового механізму протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах європейської інтеграції: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Частина 1. - Одеса: Вид-во ОЮІ ХНУВС, 2007. - С. 176-178.

40. Литвинов, О.М. Проблеми структуризації рівнів протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Проблеми розвитку транспортної галузі та удосконалення транспортного законодавства: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. - С. 65-67.

41. Литвинов, О.М. Феноменологія механізму протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами ІV Міжнар. наук.-практ. конф.: у 2-х т. / Уклад. Т.Д. Климчук, І.М. Якушев. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. ІІ. - С. 401-403.

42. Литвинов, О.М. До проблеми вдосконалення кримінологічного впливу у системі профілактики злочинів [Текст] / О.М. Литвинов // Проблеми профілактики злочинності оперативними підрозділами ОВС. Тези доповідей науково-практичної конференції. - Харків: ХНУВС, 2007. - С. 36-39.

43. Литвинов, О.М. Шляхи удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К.: „МП Леся”, 2008. - С. 57-59.

44. Литвинов, О.М. Слідчий комітет: аргументи за і проти [Текст] / О.М. Литвинов // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах: Матеріали науково-практичної конференції / За ред. проф. А.Т. Комзюка та проф. М.І. Іншина. - Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 221-224.

45. Литвинов, О.М. Економічні фактори, що впливають на функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Шлях України до економічної безпеки: Мат-ли наук.-практ. конф. - Харків: ХНУВС, 2009. - С. 221-224.

46. Литвинов, О.М. Ефективність протидії злочинності [Текст] / О.М. Литвинов // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Мат-ли наук.-практ. конф. 23 травня 2009 р. - Харків: ХНУВС, 2009. - С. 46-49.

Анотації

Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні (теоретичні та практичні засади). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпропетровськ, Україна, 2010.

Дисертацію присвячено аналізу методологічних засад та практики функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності, визначенню шляхів його удосконалення. Визначено зміст, основні напрямки, систему, елементний і компонентний склад, особливості та значення окремих статичних та динамічних елементів діяльності з протидії злочинності. Розкрито сутність соціально-правового механізму протидії злочинності, його відмінності від суміжних категорій та правових феноменів. Проаналізовано сучасний стан правового забезпечення протидії злочинності та окреслено напрямки удосконалення на перспективу. Охарактеризовано практику реалізації правозастосовних механізмів протидії злочинності в діяльності судів та правоохоронних органів. Окреслено коло профільних кримінологічних функцій та систематизовано методи кримінологічного впливу, що включені в систему соціально-правового механізму протидії злочинності. Встановлено сутність, зміст та значення віктимізації для формування структур шуканого механізму, а також для забезпечення комплексного характеру базової діяльності. Досліджено проблемні питання оцінювання ефективності функціонування соціально-правового механізму протидії злочинності та сформульовано рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практичної діяльності із протидії злочинності та механізму її функціонування.

Ключові слова: соціально-правовий механізм протидії злочинності, система протидії злочинності, діяльність із протидії злочинності, фактори злочинності, юридичні чинники, функціонування, організаційно-правове забезпечення, ефективність.

Литвинов А.Н. Социально-правовой механизм противодействия преступности в Украине (теоретические и практические основы). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Днепропетровский государственный университет внутренних дел, Днепропетровск, Украина, 2010.

Диссертация посвящена анализу методологических основ и практики функционирования социально-правового механизма противодействия преступности, определению путей его совершенствования. Определено содержание, основные направления, система, элементный и компонентный состав, особенности и значение отдельных статических и динамических элементов деятельности по противодействию преступности. Раскрыта сущность социально-правового механизма противодействия преступности, под которым понимается интегрированная целостная совокупность необходимых и достаточных функциональных и правовых элементов, с помощью которых субъект формирует рациональную систему воздействия на факторы преступности, обеспечивает эффективное осуществление криминологического процесса, достигая тем самым результативного выполнения задач и функций, возложенных на систему противодействия преступности. Установлены отличия искомого механизма от сопредельных категорий и правовых феноменов.

Установлена сущность механистического подхода к рассмотрению правовых феноменов посредством его сравнения с системным, структурным и функциональным анализом, моделированием и т.д., на основании чего структурированы составные элементы указанного механизма, а именно юридические средства, функции, формы и методы воздействия, среда функционирования, средства оптимизации и повышения эффективности деятельности. Проанализировано современное состояние правового обеспечения противодействия преступности и определены направления его совершенствования на перспективу. Охарактеризовано практику реализации правоприменительных механизмов противодействия преступности в деятельности судов и правоохранительных органов Украины. Очерчен круг профильных криминологических функций и систематизированы методы криминологического воздействия, установлена специфика их воздействия на функционирование искомого механизма противодействия преступности.

Установлена сущность, содержание и значение виктимизации для формирования структур искомого механизма, а также для обеспечения комплексного характера базовой деятельности. Исследованы проблемные вопросы оценки эффективности функционирования социально-правового механизма противодействия преступности. Совершенствование искомого механизма рассмотрено через призму оптимизации интегративных связей между такими его элементами, как цели, задачи, функции, методы соответствующей деятельности, а также субъектным составом. Предложены конкретные направления и формы оптимизации названных связей через комплексное решение вопросов обеспечения режима законности в базовой деятельности, создание эффективной модели функционирования механизма и его апробации на практике, совершенствование организационно-штатных структур субъектов противодействия преступности.