Судові системи країн Європейського Союзу та України: порівняльно-правовий аналіз

Поставлена мета обумовила вирішення таких завдань:

- дослідити понятійний апарат проблематики та сформулювати визначення термінів «судова система», «принципи побудови судової системи», «суд» для їх подальшого використання в роботі;

- провести аналіз історичних етапів та особливостей становлення судових систем України та основних європейських країн з використанням поділу останніх на країни романо-германського та загального права;

- обґрунтувати перелік принципів, що формують склад системи принципів побудови судової системи, та дослідити характер їх реалізації при формуванні як вітчизняної судової системи, так і зарубіжних судових систем;

- обрати критерій та провести класифікацію судових систем європейських країн, виявити особливості судоустрою в окремих європейських державах та встановити обов'язкові для кожної держави-члена ЄС елементи структури судової системи та її функціонування;

- проаналізувати вимоги, що пред'являються інститутами ЄС до судових систем країн-кандидатів у члени ЄС, та засоби їх виконання;

- проаналізувати норми міжнародно-правових та європейських актів щодо структури та порядку формування судових систем демократичних держав, відповідність законодавства України їх положенням;

- вивчити особливе положення Суду ЄС як наднаціональної судової системи ЄС, особливості формування його складу, компетенції, порядку взаємодії з національними судами країн-членів ЄС та значення його рішень для національних судів;

- проаналізувати сучасний стан судової реформи України, визначити її недоліки та сформулювати пропозиції щодо напряму подальшого реформування вітчизняної судової системи.

Об'єктом дослідження виступають правовідносини що виникають у суспільстві під час розбудови судової системи та визначають ставлення до судової влади і суду. судовий система норма акт

Предметом дослідження є судова система та її елементи - суди, історія розвитку та принципи побудови судових систем України та країн Європейського Союзу, сучасна структура судових систем країн ЄС та України, напрями їх подальшого реформування.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертаційної роботи становить комплекс загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів наукового дослідження. Усі методи були застосовані у взаємозв'язку, що в кінцевому підсумку сприяло забезпеченню всебічності, повноті й об'єктивності наукових пошуків, коректності й несуперечливості висновків. Методологічною основою дослідження є універсальні методи діалектики, використані на всіх етапах розкриття сутності сучасної судової системи, історії її формування в європейських країнах та перспектив реформування.

У ході написання дисертаційної роботи були використані такі загальнонаукові методи, як історичний, порівняльний, логічний і системний. Історичний дав змогу вивчити особливості формування судових систем та діяльності суду на різних етапах розвитку європейських країн, обґрунтувати відсутність перспектив деяких запропонованих змін до судоустрою. За допомогою порівняльного методу були співставлені положення чинного законодавства України, європейських країн та міжнародних норм, розглянуто правове регулювання судових систем та їх реформування в зарубіжних країнах. Системний метод застосовувався при обґрунтуванні самостійності принципів побудови судової системи, дозволив концептуально сформувати і обґрунтувати теоретичні підвалини і розробити категоріально-понятійний апарат дослідження.

На окремих етапах дослідження застосовано спеціальні методи: структурно-функціональний метод, що передбачає розгляд будь-якого явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів; формально-юридичний метод використовувався для аналізу юридичних норм відповідних законів, що визначають структуру судової системи; метод міждисциплінарного аналізу використано для комплексного аналізу теоретичних підходів до визначення понять «принципи побудови судової системи», «судова система», «суд» у співвідношенні їх з іншими суміжними поняттями, а також методи соціологічний, статистичний та метод узагальнення, за допомогою яких було проаналізовано точки зору практичних працівників. Специфіка та характер теми дисертаційного дослідження зумовили також необхідність звернення до методів індукційного та редукційного аналізу, синтезу, порівняння, аналогії, що використані в процесі написання дисертації як найважливіші інструменти відбору фактичного матеріалу.

Теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження базується на наукових працях та дослідженнях вітчизняних і зарубіжних вчених із філософії, загальної теорії держави і права, конституційного права, порівняльного права, теорії процесуальних галузей права та теоретичних основ судоустрою.

Засади теорії судоустрою закладені у роботах таких дореволюційних та радянських вчених, як С. О. Андрієвський, Є. В. Васьковський, С. В. Вікторський, Б. В. Віленський, В. М. Гессен, Ю. В. Готьє, Н. В. Давидов, Ф. Г. Ділтей, Г. О. Джаншієв, Д. Іванов, А. Ф. Коні, А. Лазаревський, Д. П. Міллер, Я. Падох, М. Є. Слабченко, В. С. Случевський, І. Я. Фойницький та деяких інших.

Загальні питання теорії та класифікації судових систем розглядалися в дослідженнях таких українських та російських вчених, як О. Б. Абросимова, В. І. Анішина, О. В. Афанасьєва, О. С. Безнасюк, В. Ф. Бойко, М. М. Бородін, В. Д. Бринцев, Л. А. Воскобітова, В. В. Городовенко, Ю. М. Грошевий, В. В. Долежан, О. С. Захарова, М. Л. Ентін, С. В. Ківалов, В. М. Коваль, М. І. Козюбра, І. Б. Коліушко, Н. О. Колоколов, В. В. Костицький, В. В. Кривенко, Р. О. Куйбіда, В. М. Лебедєв, В. Т. Маляренко, І. Є. Марочкін, М. І. Мельник, М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, Л. М. Москвіч, М. В. Оніщук, В. В. Онопенко, А. Й. Осетинський, І. Л. Петрухін, С. В. Прилуцький, Д. М. Притика, М. В. Руденко, О. Г. Свида, А. О. Селіванов, В. В. Сердюк, Н. В. Сібільова, М. І. Сірий, В. С. Стефанюк, В. І. Шишкін, С. Г. Штогун, М. В. Яровая та ін.

Теоретичну основу дисертації також становлять праці вчених зарубіжних країн, зокрема A. Arnull, J. H. Baker, A. R. Brewer-Carias, J. Dawson, L. Favoreu, T. C. Hartley, R. H. Helmhoz, D. Lasok, K. Lenaerts, J. H. Merryman, J. Shaw, K. Zweigert та ін.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що робота є першим в Україні самостійним спеціальним комплексним дослідженням сучасної структури та принципів побудови судових систем країн Європейського Союзу, країн-кандидатів у члени ЄС у порівнянні із судовою системою України з метою визначення напрямів подальшого реформування вітчизняної судової системи для забезпечення її відповідності вимогам, що висуваються до країн-кандидатів та країн-членів ЄС. Наукова новизна дисертації характеризується нижченаведеними висновками і положеннями.

Уперше:

- простежено природу виникнення принципів побудови судової системи та сформульовано висновок, що їх необхідно відносити до принципів публічного, регулятивного, матеріального, об'єктивного права, оскільки предметом регулювання є особливості побудови системи державних органів специфічної компетенції;

- доведено історичне значення принципу єдності судової системи і необхідність його використання в будь-якій державі незалежно від ступеня спеціалізації судів, форм державного устрою, розміру території як один із факторів забезпечення єдності держави в цілому, розроблено систему змін до нового законодавства Україні для його зміцнення;

- обґрунтовано необхідність і запропоновано зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і процесуальних кодексів, спрямовані на забезпечення послідовності й однаковості використання в усіх нормативних актах термінів «суд», «склад суду», «суддя»;

- обґрунтовується, що єдиним елементом судової системи є суд, формулюється позиція, відповідно до якої квазісудові органи та судді не можуть розглядатися як елемент судової системи;

- класифіковано судові системи європейських країн за критерієм перебування у складі Європейського Союзу або ступеня близькості до входження до складу даного об'єднання держав на три види: 1) судові системи країн-членів ЄС із сталою демократією що мають найбільший ступінь реалізації європейських стандартів у сфері судової влади; 2) судові системи країн, які порівняно недавно увійшли до складу ЄС і продовжують реформу власних судових систем; 3) судові системи країн, які одержали офіційний статус кандидата в члени ЄС;

- проведено аналіз закону Великої Британії «Про конституційну реформу» 2005 р., який доводить, що головна мета судової реформи країни - наблизитися до загальноприйнятої структури судоустрою країн ЄС навіть ціною відмови від деяких історичних традицій;

- досліджено напрями та інструменти судових реформ сучасних європейських країн, тенденції розвитку судоустрійного законодавства залежно від суб'єкта формування та глибини реформування поділяються на три рівні: 1) тенденції, які мають найбільш загальний характер і формуються на рівні ООН і Ради Європи; 2) тенденції, що формуються нормами європейського права на рівні Європейського Союзу; 3) тенденцій реформування органів судової влади на рівні окремих європейських країн;

- доводиться, що правовий статус Верховного Суду України за новим Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. не відповідає статусу органу, який повинен очолювати судову систему, та пропонуються можливі варіанти вирішення цієї проблематики, що передбачають: 1) відмову від повноваження перегляду судових рішень вищих спеціалізованих судів; 2) наділення повноваженням розгляду спорів щодо компетенції касаційних судів; 3) зміну структури суду;

- доводиться, що Європейський Союз не прийме до свого складу державу, що не забезпечила відповідність власної судової системи високим європейським стандартам, навіть якщо будуть виконані інші умови вступу до ЄС.

Удосконалено:

- розуміння судової реформи як частини загальнодержавної реформи з доведенням необхідності забезпечення її відповідності внутрішнім (економічним, соціальним, політичним) і зовнішнім (інтеграційним) пріоритетам розвитку, бути гармонійно пов'язаною із загальними цілями розвитку держави в цілому;

- визначення понять «принципи побудови судової системи», «судова система», «суд», «склад суду», «ланка судової системи», «судова інстанція» з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду їх використання;

- підхід до розуміння принципу спеціалізації побудови судової системи, його значення для підвищення ефективності судоустрою з уточненням розуміння термінів «загальні суди» і «спеціалізовані суди» на підставі європейської практики їх використання;

- підхід до розуміння принципу ієрархічності побудови судової системи з поділом його змісту на функціональні й організаційні складові з віднесенням до останніх кадрових повноважень вищестоящих судів стосовно нижчестоящих, організаційних повноважень та деяких інших, рішення з яких є обов'язковими для нижчестоящих судів;

- критерії класифікації судових систем з доведенням неможливості використання як такого виду правової системи, оскільки це не відображає реальну ситуацію;

- розуміння зауважень і вимог з боку європейських інститутів (Венеціанська комісія, ПАРЄ) щодо вітчизняної судової системи з акцентуванням уваги на тому, що без їх виконання України не зможе продовжити інтеграцію до європейського співтовариства.

Набули подальшого розвитку: