Адміністративно-правовий механізм регулювання міграції в Україні

На підставі аналізу світової практики, констатується, що існує декілька варіантів організації урядових структур, призначених для реалізації державної міграційної політики. Врахування існуючих варіантів вирішення даної проблеми у світі має дуже важливе значення для України, де проводиться адміністративна реформа. Зацікавленим інстанціям насамперед треба визначитися з тим, яка модель (єдина, децентралізована чи така, що має змішані функції) є найбільш оптимальною для нашої держави. Деякі країни створили централізовані структури, які виконують ряд функцій, пов'язаних із вирішенням даної проблеми: планування, виконання відповідних програм, контролю за в'їздом і перебуванням іноземців на території держави, законодавчої ініціативи, збирання, обробки та аналізу інформації. В одних випадках ці функції сконцентровані в декількох державних органах, а в інших - розділені між багатьма з них.

У зв'язку з наведеним зазначається, що для реалізації повномасштабної державної міграційної політики необхідно мати відповідну систему управління. Основними завданнями державної міграційної служби в сучасних умовах, на думку автора, повинні бути: захист прав та інтересів усіх категорій мігрантів; дотримання державних інтересів при реалізації міграційних програм і заходів; постійне удосконалення системи міграційного контролю; регулювання міграційних потоків з урахуванням соціально-економічного розвитку регіону, який приймає мігрантів; вивчення національної сумісності та специфіки психології мігрантів; урахування кліматичних особливостей місць розселення; створення відповідних умов прийому та розміщення мігрантів, які стимулюватимуть їхню активну участь у процесі адаптації до існуючого соціально-економічного середовища.

Розділ 4 „Нелегальна міграція - як чинник потенційної загрози національній безпеці України” складається з п'яти підрозділів, у яких висвітлюються питання правових і організаційних засад протидії нелегальній міграції як вагомого чинника потенційної загрози національній безпеці держави.

У підрозділі 4.1 „Нелегальна міграція - найгостріша проблема сучасної міграційної політики України” дисертант робить висновок, що Україна належить до країн зі змішаними потоками нелегальних мігрантів: вона виступає як країною виїзду, так і країною прийняття нелегальних мігрантів. З України нелегально виїжджає за кордон як певна кількість населення, яке постійно проживає на її території, так і прибулі, що тимчасово нелегально перебувають у країні з метою подальшого (нелегального) виїзду за кордон. Негативні наслідки від нелегальної міграції, притаманні країнам вибуття і прибуття нелегальних мігрантів, в Україні не тільки проявляються з усією повнотою, а й внаслідок певних причин, значно посилюються.

Зосереджується увага на тому факті, що нелегальна міграція (clandestine immigration) несе значну суспільну небезпеку, яка полягає, по-перше, в тому, що вона сама собою вже є злочином, який засуджується всіма країнами світу, в тому числі й Україною, оскільки посягає на встановлений порядок перетину державного кордону.

По-друге, нелегальна міграція зазвичай супроводжується такими злочинами, як контрабанда, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, підробкою документів, торгівлею людьми тощо.

По-третє, злочинність нелегалів стає дедалі більш організованою: якщо у попередні роки значна частина нелегальних мігрантів складалася з порушників - одинаків, то нині 90% - це члени організованих груп. Вони пересуваються заздалегідь розробленим маршрутом за допомогою злочинних структур, які на кожній ділянці шляху забезпечують мігрантам за обумовлену плату житло, транспорт, провідників, підроблені документи.

По-четверте, виникає ряд нових економічних, соціальних, політичних, етнічних, духовних проблем, що торкаються перебування іноземців на території держави перебування. У місцях своєї концентрації мігранти загострюють житлові проблеми, посилюють безробіття, підвищують навантаження на всю інфраструктуру відповідного регіону, що ускладнює роботу транспорту, підприємств побутового обслуговування та інших галузей господарства. Такі обставини призводять до погіршення криміногенної ситуації в Україні. Зокрема, конфлікти мігрантів з місцевими жителями стимулюють до об'єднання і тих й інших за національними, земляцькими ознаками, що досить часто призводить до утворення відповідних кримінальних формувань.

У підрозділі 4.2 „Стан нормативно-правового забезпечення протидії нелегальній міграції”, показано, що протягом останніх років вжито чимало заходів з метою упорядкування суспільних відносин, пов'язаних із протидією нелегальній міграції.

Зроблено висновок, що нормативна база України стосовно питання протидії нелегальній міграції за останні роки суттєво збільшилася та поповнилася вагомими документами, що комплексно регламентують вирішення даної проблеми. Нормативні документи пройшли і продовжують проходити складний та конструктивний процес гармонізації з міжнародними і загальноєвропейськими стандартами у сфері протидії нелегальній міграції, боротьби з організованою злочинністю та захисту основних прав нелегальних мігрантів і біженців. Однак питання реформування та систематизації міграційного законодавства залишаються актуальними й донині. Водночас автором пропонується ряд змін і доповнень до чинного законодавства України з метою посилення ефективності заходів, спрямованих на протидію нелегальній міграції.

У підрозділі 4.3 „Заходи адміністративної відповідальності як спосіб протидії нелегальній міграції” показано, що серед усього комплексу питань, які безпосередньо торкаються проблем нелегальної міграції, чільне місце займають заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень у системі адміністративного примусу.

Запропоновано дефініцію адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені у сфері міграції, під якою розуміється один із різновидів відповідальності, що становить систему примусових засобів держави щодо охорони і захисту суспільних відносин, які застосовуються компетентними органами до суб'єктів адміністративних проступків у вигляді адміністративних стягнень та інших заходів впливу.

Аналізуються правопорушення у сфері міграції, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, акцентується увага на деяких недоліках нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності у даній сфері, пропонується внесення ряду змін і доповнень до чинного законодавства.

У підрозділі 4.4 „Адміністративно-правовий порядок видворення за межі України нелегальних мігрантів” розглядається передбачене відповідними законами України адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Як вид адміністративного стягнення видворення іноземних громадян та осіб без громадянства за межі України відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців”, використовується при вчиненні іноземцями дій, які грубо порушують законодавство про їх правовий статус. Проте така категорія правопорушень не є чітко визначеною. Натомість чинне законодавство України містить цілий ряд підстав для адміністративного видворення іноземців та осіб без громадянства, що може призвести до порушення прав і законних інтересів іноземців чи осіб без громадянства при адміністративному видворенні за межі України.

Запропоновано доповнити Главу 3 КУпАП статтею 32-1 „Адміністративне видворення іноземних громадян та осіб без громадянства за межі України”, сутність якої буде полягати у позбавленні права перебувати на території України відповідно до постанови уповноваженого органу та зобов'язання самостійно покинути її межі у зазначений строк, а у випадках, передбачених законодавством, примусовому переміщенні через державний кордон України за межі України.

У підрозділі 4.5 „Місце правоохоронних органів у механізмі забезпечення міграційних процесів в Україні” аналізуються підходи щодо розуміння поняття „правоохоронний орган”, його значення у забезпеченні процесів міграції, а також вказується на значну кількість нормативно-правових актів, що регламентують діяльність правоохоронних органів у сфері міграції. Акцентується, що таке нормативно-правове забезпечення прямо вказує, що необхідно об'єднати зусилля усіх правоохоронних органів в організації боротьби з нелегальною міграцією.

Для більш тісної взаємодії між усіма правоохоронними органами України щодо адміністративно-правового забезпечення міграційного процесу пропонується створити при МВС України централізовану систему обліку іноземних громадян - порушників вітчизняного законодавства про правовий статус іноземців, безпосереднім призначенням якої повинні бути збір, зберігання, обробка та надання оперативної інформації про притягнення іноземця до адміністративної відповідальності, а також вжити заходів до запровадження в органах внутрішніх справ, особливо в прикордонних областях, автоматизованих систем та опрацювання облікової інформації на основі застосування технічних засобів і сучасних інформаційних технологій.

Розділ 5 „Трудова міграція в контексті загальносвітових міграційних процесів” складається з шести підрозділів, в яких розглядається феномен міжнародної трудової міграції населення, що обумовлений цілим комплексом факторів, аналізується процес формування трудової міграції в умовах політичних і соціально-економічних змін в українському суспільстві.

У підрозділі 5.1 „Детермінація зв'язків трудової міграції в епоху трансформаційних перетворень” обґрунтовується теза про те, що регулювання процесів трудової міграції, які мають свої особливості в період економічних перетворень, є важливою складовою соціальної політики української держави. За роки державної незалежності України характер, обсяги, склад та спрямованість внутрішніх і зовнішніх трудових міграційних потоків у зв'язку з трансформацією соціально-економічних відносин, демократизацією суспільного життя, спрощеністю процедур виїзду за кордон та зміни місця проживання, економічною кризою та падінням життєвого рівня населення зазнали суттєвих змін і набули нового значення. У першу чергу це проявилося у зменшенні інтенсивності трудових міграцій всередині окремих регіонів держави та на міжрегіональному рівні, значному відтоці населення за межі держави, формуванні потужних і постійних потоків зовнішньої трудової міграції.

Досліджуються причини трудових міграцій в епоху трансформаційних перетворень, серед яких: а) соціально-економічна криза; б) спад виробництва і криза народного господарства; в) реформаційні прорахунки та невдачі, що настають у результаті політичних нововведень; г) відмивання „тіньових капіталів”, що вимагає їх міграційного руху у міждержавному просторі; д) загострення економічних і соціальних суперечностей; е) скорочення ринку праці, що призводить до масового безробіття та міграційних зрушень. Цей перелік можна продовжувати, але й наведене свідчить про трудову міграцію як наслідок соціально-економічних потрясінь.

Констатується, що трудові міграції здебільшого призводять до зміни географічного розміщення населення, його густоти та заселеності території, а також супроводжуються зростанням або скороченням чисельності населення, зміною його статево-вікового, сімейного та етнічного складу, соціальної структури територіальних спільнот як у місцях виїзду, так і в місцях поселення мігрантів. міграційний національний україна

У підрозділі 5.2 „Основні поняття та сутнісні характеристики трудової міграції як соціально-трудової мобільності населення” показано, що міграційні зв'язки між країнами і всередині кожної з них можуть відбуватися в неоднакових соціально-економічних умовах і на різних рівнях організації, що визначає їх характер - вони можуть бути спонтанними (неосмисленими), спрямованими на позитивні результати, мати руйнівний характер тощо. У розвинених країнах світу трудова міграція населення забезпечує певний ефект, який призводить до позитивних змін як у складі людських ресурсів, так і населення загалом.

Зазначається, що трансформацію трудових міграційних процесів найповніше можна розкрити засобами системології, зокрема за допомогою таких категорій, як структура, функціонування, розвиток та організація. Сутність змін, їх внутрішню природу найкраще передає структурний аналіз змін у міграційних спільностях людей у часі, що дає можливість виявити закономірні тенденції в трудових міграційних процесах та екстраполювати їх на перспективу.

Акцентується увага на тому, що саме структурний аналіз дає можливість визначити найстабільніші, найістотніші, інваріантні зв'язки між елементами міграційного процесу. Поглиблений аналіз структури міграційного процесу передбачає виокремлення таких її аспектів: субстанційна, функціональна структура, організаційна та просторова структури, а їх зміна розглядається в часі та виражає структурні зміни в міграційному процесі.

Субстанційна структура виступає закономірним поєднанням базових елементів, що відображає співвідношення між віковими і статевими групами трудових мігрантів, їх динаміку в часі. Стать і вік, на думку автора, є саме тими демографічними ознаками, що тісно взаємодіють між собою, тому розглядати їх потрібно в сукупності. Саме їх зміна і спричиняє трансформацію цих структур за певний проміжок часу та проявляється в збалансованості показників або відхиленні їх у певному напрямку.

Констатується, що до сьогодні в Україні чітку та збалансовану міграційну політику повністю не сформовано і про трудову міграцію населення можна говорити лише як про окремий, хоча й досить вагомий зовнішній фактор зміни статево-вікової структури населення, що не регулюється, у взаємодії двох складних систем - міграційної та системи спільностей індивідумів, які становлять населення певного регіону, міста, країни тощо.

У підрозділі 5.3 „Взаємозалежність соціально-економічних факторів і регіональних відмінностей при формуванні трудової міграції населення” досліджуються проблеми регулювання міграційного руху населення за умов перехідної економіки, розв'язання якої передбачає визначення нового становища людини у сфері зайнятості, пов'язаного з конкуренцією, свободою та добровільністю вибору будь-якої сфери суспільно корисної діяльності, а також високу міграційну рухливість населення. Водночас уже нині очевидним стає той факт, що процес формування і становлення ринку праці в Україні буде складним і тривалим. Його розвиток і функціонування буде супроводжуватися напруженістю в соціальній сфері, гострота і глибина якої визначаються багатьма факторами, в тому числі і міграційною активністю населення та соціально-демографічною структурою міграції.

Обґрунтовується, що міграційну активність робочої сили визначають здебільшого економічні та соціальні чинники, які на конкретному історичному етапі економічного розвитку та розміщення продуктивних сил країни чи регіону можуть змінюватися, посилюючи або стримуючи трудову міграційну активність населення. Територіальні відмінності в соціально-економічному розвитку районів та областей України, зумовлюючи різний рівень життя населення, є також причиною значних трудових міграційних переміщень. Адже інтенсивність прояву, спрямованість та якісний склад трудових міграційних потоків, відсоток мігрантів у трудових ресурсах, фактори, що впливають на трудову міграцію в окремих регіонах та місцях виходу і входу трудових мігрантів, значно відрізняються від інших регіонів. Це пояснюється різним рівнем їх економічного розвитку, структурою населення, природно-географічними умовами, національно-побутовими особливостями тощо.

У підрозділі 5.4 „Адміністративно-правовий механізм регулювання сучасним процесом трудової міграції” з'ясовано, що міграція українських громадян за кордон з метою працевлаштування зумовлює необхідність розроблення виваженої конструктивної міграційної політики, яка повинна стати основою державного регулювання експорту власної робочої сили за кордон. Цього вимагає ситуація на внутрішньому ринку праці, а також зацікавленість країн-реципієнтів у суворому підході до державного контролю за трудовою міграцією з боку уряду України. Недосконалість нашого міграційного законодавства негативно позначається насамперед на рейтингу України у світі, викликає незадоволення іноземних держав, які змушені самотужки боротися з українськими трудовими нелегальними мігрантами.

Автор стверджує, що міграційна політика України повинна ґрунтуватися насамперед на: створенні національної законодавчої бази у сфері трудової міграції; підписанні дво- та багатосторонніх угод щодо регулювання міждержавних переміщень робочої сили; забезпеченні стабільності надходження в країну валютних переказів трудових мігрантів та їх ефективного використання; сприянні розвантаженню національного ринку праці через зняття бар'єрів для виїзду тих категорій працівників, які не користуються попитом всередині держави; обмеженні виїзду працівників із тих галузей економіки, де існує попит на робочу силу; покращення ситуації на вітчизняному ринку праці шляхом залучення реемігрантів, які набули професійних знань та досвіду роботи за кордоном; регулюванні відтоку у небажаних масштабах працівників дефіцитних спеціальностей.

У підрозділі 5.5 „Законодавче забезпечення процесів трудової міграції в європейських країнах” показано, що для правового регулювання трудових відносин національне право різних країн містить відповідні правові норми у конституціях, кодексах, законах, трудових договорах тощо. Так, трудове право країн континентальної Європи характеризується значною питомою вагою законодавчих актів і колективних договорів, що є головними джерелами трудового права. Судова практика та судові рішення тут не визнаються джерелами права. У країнах англосаксонського права значне місце посідають колективні договори та рішення судів, що мають силу джерел права. На законодавчому рівні регулюються лише окремі питання, що стосуються, зокрема, профспілок, страйків тощо.

Визнається, що об'єктивно склалася диференціація трудового права між національними системами, типовими різновидами трудового права, унітарними і федеративними державами тощо. Диференціацію трудового права різних країн пов'язують зі специфікою економічного та політичного устрою, правовими, соціальними, виробничими особливостями, історичним розвитком, культурними, побутовими традиціями, активністю профспілкового руху тощо.

Зазначається, що стосовно трудової право- й дієздатності сучасні законодавства в основному не встановлюють будь-яких спеціальних колізійних норм, поширюючи на ці питання загальні цивільно-правові начала і загальні колізійні норми міжнародного приватного права (закон громадянства і місця проживання для фізичних осіб, а також закон інкорпорації для юридичних осіб). Така позиція певним чином відповідає й вітчизняній доктрині.

Акцентується, що у сфері міжнародної праці діє значна кількість міжнародних актів багатостороннього та двостороннього характеру, спрямованих на визначення загального статусу трудового мігранта.

У підрозділі 5.6 „Правовий статус українських трудових мігрантів та стан дотримання їх прав і свобод” зазначається, що всіх громадян України, які перебувають на території інших країн з метою працевлаштування, залежно від їх правового статусу умовно можна розподілити на декілька категорій: особи, які мають дозвіл на постійне проживання на території іноземної держави, що одночасно дає право і на безстрокове працевлаштування; особи, які мають тимчасовий дозвіл на перебування і на працевлаштування; особи, які на законних підставах тимчасово перебувають на території іноземної держави (на лікуванні, навчанні, з туристичними або приватними цілями) і нелегально працюють; особи, які перебувають на території іноземної держави нелегально і нелегально працюють.

Констатується, що на жаль, більшість українських трудових мігрантів є нелегальними мігрантами в повному розумінні цього слова, тобто особами, які і перебувають, і працюють поза межами правового поля країни перебування. Саме ця категорія мігрантів перебуває у найбільш важкому становищі.

Обгрунтовується, що Україні необхідна державна служба трудової міграції, основними завданнями якої повинно бути спрямування міждержавних і міжрегіональних міграційних процесів у вигідне русло прискорення економічного і суспільного розвитку нашої держави, координація роботи всіх інших служб, фірм посередників, агентств і організацій причетних до цих процесів, контроль за дотримання ними законодавства з питань трудової міграції.

Водночас доводиться необхідність щодо прийняття Законів України „Про трудових мігрантів” та „Про підприємства, що здійснюють посередництво у працевлаштуванні громадян за кордоном”.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження визначається сучасною постановкою проблеми, виявленням і дослідженням нових ідей та тенденцій розвитку відносин у сфері міграції та напрямів удосконалення законодавства. У роботі враховані положення чинного національного законодавства, міжнародні правові стандарти забезпечення міграційних процесів, піддано всесторонньому аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це сприяло обґрунтуванню та вирішенню кола проблем, які мають важливе наукове і прикладне значення. У результаті автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, що полягають у наступному:

1. На підставі аналізу відповідних доктринальних положень адміністративного права та існуючих позицій українських і зарубіжних учених щодо правових категорій, які стосуються предмета дослідження, поняття „адміністративно-правовий механізм регулювання міграції в Україні” визначається як система норм та інших правових засобів, що регулюють відносини у сфері діяльності суб'єктів міграції, спрямованих на реалізацію повноважень між учасниками цих відносин, у випадку порушення яких застосовуються заходи державного впливу.

2. Структурованість адміністративно-правового механізму міграції - це його універсальна ознака, адже кожний соціальний механізм має певну структуру, що складається із сукупності елементів, які є взаємообумовленими та взаємозалежними. Основними складовими адміністративно-правового механізму міграції виступають: правовідносини у сфері міграції як різновид суспільних відносин, що регламентуються правовими нормами і забезпечують взаємодію останніх із відповідними суб'єктами міграції; норми права, що визначають права та обов'язки суб'єктів міграційних правовідносин; нормативно-правові акти, які регламентують різні сторони міграційних процесів і формують комплексне та універсальне міграційне законодавство; державні органи, що покликані регулювати міграційні потоки, які виникають у державі, у процесі своєї повсякденної діяльності, створюючи належні умови для реалізації міграційного права; адміністративна відповідальність як складова адміністративного примусу, що застосовується до суб'єктів міграційних процесів за умови порушення ними чинного законодавства України та покладає на них нові додаткові обов'язки.

3. Міграцію як складне соціальне явище, яке існує та розвивається за власними об'єктивними законами і важко піддається зовнішньому впливу, запропоновано розглядати як хвилеподібну нелінійну функцію, яка безпосередньо залежить від економічних, політичних, соціальних, демографічних, екологічних та інших факторів певної країни і має на них зворотний вплив.

Серед основних тенденцій сучасних процесів міграції визначаються наступні: глобалізація міжнародної міграції; якісні зміни у світових міграційних потоках; визначальне значення економічної, насамперед трудової міграції; значне зростання нелегальної міграції; збільшення масштабів і розширення географії вимушеної міграції; посилення ролі міжнародної міграції в демографічній ситуації розвинених країн світу; двоїстий характер міграційної політики на національному, континентально-регіональному та світовому рівнях.

4. Теоретична розробка проблем міграції сучасної української держави має міждисциплінарний характер, тому нею займаються вчені різних галузей знань, а це, у свою чергу, дозволяє виявити соціально-економічні, політичні фактори, що найбільш суттєво впливають на міграційну ситуацію, дати об'єктивну оцінку її стану, виявити аспекти, що вимагають удосконалення у сфері правового регулювання. Крім того, дана обставина спонукає до створення порівняльної міграціології як міждисциплінарної галузі.

5. Міграційний досвід країн ЄС приводить до переконаності: а) в історичній невідворотності процесів міжнародної міграції; б) у необхідності державних і громадських зусиль щодо інтеграції мігрантів до європейського соціуму на засадах багатокультурності (рівноправності); в) від історичних процесів не можна сховатися, проігнорувати чи заборонити їх, міжнародну міграцію необхідно регулювати. Оскільки міграція є міжнародним феноменом, впливати на неї можна лише спільними зусиллями. Приведення у відповідність з європейськими стандартами національного законодавства, активна участь в європейських ініціативах є необхідними і для України у зв'язку з тим, що наша держава геополітично належить до європейського простору, тому що саме країни Західної Європи виступають кінцевим пунктом призначення для більшості емігрантів з України, а також іноземних громадян, які перетинають Україну транзитом.

6. Важливою передумовою економічного, інтелектуального, політичного розвитку будь-якої країни є демографічний фактор як самостійна складова фундаменту, на якому тримається суспільство, елемент кореневої системи, що живить усе суспільне дерево, тому питання взаємозв'язку демографічної ситуації та міграційних процесів, що відбуваються нині набули особливої актуальності. Демографічна ситуація значною мірою впливає не тільки на соціально-економічну ситуацію в тій чи іншій країні світу, рівень тривалості життя її населення, але й на міграційні процеси, коли або громадяни змушені емігрувати за кордон в пошуках засобів до існування, або державі доводиться залучати значні людські ресурси з-за кордону для належного функціонування економіки.

7. Вагомим чинником розвитку національної економіки, що сприяє формуванню нових соціально-економічних форм робочої сили, адекватних нинішнім умовам, методів державного регулювання професійної та територіальної мобільності робочої сили, принципів функціонування робочої сили та вироблення соціально-економічної політики держави, є трудова міграція.

Трудова міграція для України має як негативні (втрата країною найбільш конкурентоспроможної частини власного населення; уповільнення темпів розвитку науково-технічного прогресу внаслідок значної інтелектуальної міграції; поширення випадків зловживань з боку приватних агенцій з працевлаштування стосовно трудових мігрантів; використання наших громадян за кордоном на низькооплачуваних і важких роботах, дискримінації та експлуатації закордонними роботодавцями; тривала відірваність трудових мігрантів від родин тощо), так і позитивні (сприяння інтеграції України у міжнародний ринок праці; надходження в Україну іноземної валюти завдяки грошовим переказам трудових мігрантів та інвестування коштів в економіку держави; підвищення рівня кваліфікації, перейняття світового досвіду, покращання матеріального становища родини тощо) сторони. А тому наша держава не повинна однозначно і категорично боротися з цим явищем, а впливати на нього так, щоб він сприяв подоланню бідності, економічного занепаду окремих регіонів і перетворився на джерело поширення позитивного світового досвіду.

Водночас необхідно зосередити увагу на протидії найбільш негативному прояву трудової міграції - торгівлі людьми. У зв'язку з цим доцільно здійснювати постійний нагляд за дотриманням чинного законодавства України та виконанням умов ліцензування суб'єктами підприємницької діяльності, за посередництва яких відбувається працевлаштування громадян України за кордоном, а також проводити роз'яснювальну роботу, зокрема через ЗМІ, серед громадян України щодо порядку діяльності таких посередницьких фірм, обсягу їх обов'язків щодо осіб, які користуються їх послугами. Одним із важливих кроків у цьому напрямі може стати прийняття законів України „Про трудових мігрантів” та „Про підприємства, що здійснюють посередництво у працевлаштуванні громадян за кордоном”.

Механізм регулювання трудових міграційних потоків (особливо зовнішніх, які посилюють криміногенну та економічну небезпеку), повинен також передбачати:

- укладання двосторонніх міждержавних угод з трудової міграції з виділенням обсягів міграційних потоків, їх статевовікової та кваліфікаційної структури, рівня здоров'я, соціального захисту та термінів контрактів;

- ратифікацію міжнародних угод і Конвенцій МОП з трудової міграції парламентом. У першу чергу, це стосується Конвенції № 97 (1949 р.) „Про трудящих мігрантів” та № 143 (1975 р.) „Про зловживання у сфері міграції та про забезпечення для трудящих-мігрантів рівних можливостей і повернення”, де передбачені основні норми умов праці, розмір заробітної плати, побутового та житлового забезпечення, транспортування та соціального страхування працівників;

- здійснення експертних оцінок стану на ринку праці в регіонально-галузевому розрізі центрами зайнятості населення щодо вивчення соціально-економічних наслідків трудової міграції;

- виділення на рівні держави пріоритетних у частині використання трудовими мігрантами регіонів, галузей, окремих підприємств та видів міграції (сезонні роботи, вахтовий метод);

- формування інформаційної бази для населення країни, що через засоби масової інформації надавала б достовірні дані для мігрантів з основних питань їх переїзду, проживання та роботи.

Крім того, доцільно створити умови для повернення мігрантів на батьківщину шляхом їх успішної реінтеграції, що передбачає два найважливіших виміри: особистісний та суспільний. Стосовно першого - необхідно створити умови для працевлаштування, що дало б можливість забезпечити матеріальний добробут сім'ї, а другий - передбачає використання професійних здібностей та набутого досвіду мігрантом для розвитку власної країни.

В Україні також доцільно створити державну службу трудової міграції, основним завданням якої повинно бути скерування міждержавних і міжрегіональних міграційних процесів у вигідне русло прискорення економічного і суспільного розвитку нашої держави. Ця служба повинна координувати роботу всіх інших служб, фірм-посередників, агентств і організацій, причетних до цих процесів, контролювати дотримання ними законодавства у даній сфері. Запровадження у практику запропонованих заходів вплине позитивно на міграційні потоки України, сприятиме легалізації трудових міграцій, які докорінно покращать стан регіональних ринків праці.

8. Інтенсивні міграційні процеси та спроби деяких країн до їх обмеження стали поштовхом до масштабної нелегальної (незаконної) міграції. Не випадково на початку ХХІ століття незаконну міграцію світове співтовариство включило в перелік основних викликів і загроз національній і міжнародній безпеці поряд із такими негативними явищами як тероризм, транснаціональна організована злочинність, незаконний обіг наркотиків і зброї. З одного боку, незаконна міграція сприяє розповсюдженню зазначених загроз, а з іншого - сама виступає формою сучасної транснаціональної організованої злочинності, основною складовою якої є торгівля людьми, спрямована на забезпечення тіньового ринку праці і нелегального ринку секс-послуг.

Стосовно мігрантів-нелегалів наша держава повинна вживати найсуворіших заходів, виходячи з того, що нелегальне проникнення особи на територію будь-якої країни вважається злочином. Саме з такої позиції необхідно розглядати цю надзвичайно серйозну проблему, яка негативно впливає як на внутрішню ситуацію в країні, так і на зовнішньополітичний імідж України. Адже незаконне переправлення мігрантів - це злочинний бізнес, що має багато спільного, або й, по суті, ідентичний контрабанді товарів. Можемо стверджувати, що для транспортування нелегальних мігрантів використовуються ті ж способи та прийоми, що й для незаконного перевезення товарів. Саме тому національне законодавство повинно містити норми, які давали б змогу попереджувати такі злочинні дії та усувати їх наслідки, а винних притягувати не лише до адміністративної, а й до кримінальної відповідальності.

9. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції в Україні реалізується завдяки функціонуванню особливого механізму, елементами якого виступають організаційно-структурні утворення, адміністративно-правові заходи та нормативне забезпечення. У свою чергу, такий механізм виступає складовою загальнодержавного механізму впливу на соціально негативні явища.

Шукаючи найоптимальніші правові шляхи протидії нелегальній міграції в сучасній Україні та її негативним наслідкам, необхідно, у першу чергу, звернути увагу на деякі напрями адміністративно-правової діяльності, які можуть дати бажані результати:

- створення єдиного Державного органу міграційної служби з адміністративно-юрисдикційним статусом органу виконавчої влади та відповідною структурою, функціями, повноваженнями і підрозділами, який, крім іншого, консолідував би зусилля усіх державних органів і правоохоронних структур на протидію нелегальній міграції;

- удосконалення існуючої візової політики, яка б дозволяла, у разі будь-якого сумніву, відмовляти іноземцям у праві в'їзду до нашої держави;

- для більш чіткого упорядкування в'їзду на територію України іноземних громадян необхідно встановити певні гарантії щодо перебування іноземця в державі та його повернення на батьківщину. Однією з умов видачі в'їзної візи повинна бути певна грошова застава, переконливі докази платоспроможності іноземця, його здатності оплатити своє перебування в державі на час дії візи, зворотний квиток, медичне страхування;

- більш повне законодавче вирішення питання про введення адміністративної та кримінальної відповідальності юридичних і фізичних осіб, які запрошують та приймають іноземців - потенційних порушників міграційного законодавства України;

- удосконалення прикордонного контролю з метою усунення будь-яких, навіть найменших можливостей для нелегального перетинання державного кордону, а також викриття злочинних угруповань на території держави, які здійснюють посередницьку щодо нелегальної міграції діяльність;

- активізація участі в міжнародній системі запобігання нелегальній міграції шляхом приєднання України до відповідних конвенцій та інших міжнародних нормативних актів.

10. Міграційна політика держави - це важливий показник рівня її відкритості та демократичності. Як і кожна політична сфера, вона вимагає належного впорядкування. Характер такого впорядкування може бути різним і випливати з внутрішніх потреб держави та зумовлюватись обставинами міждержавного чи міжнародного значення. Особливо це залежить від обставин політичного характеру, які впливають на державну політику, що відображається в певних юридичних актах міграційного змісту.

Закріплення демократичних засад міграційної політики України в її законодавстві стало важливим кроком на шляху формування цивілізованих міграційних відносин. Однак це закріплення було втілено, у першу чергу, в нормах матеріального права. Що ж стосується процесуальних правовідносин, від яких власне й залежить реалізація міграційної політики, то вони ще не достатньо досконалі. Тому в процесі реалізації міграційної політики України головною проблемою стало правозастосування. Як випливає із дослідження, сьогодні номінально існує прогресивне українське нормативно-правове підґрунтя цивілізованих міграційних відносин, однак втілення його норм у повсякденну практику у відповідно до міжнародних стандартів здійснюється повільно та малоефективно.

Процес нормативно-правового врегулювання міграційних відносин у сучасній Україні як одного зі складових адміністративно-правового механізму регулювання міграції - це складна та багатогранна діяльність. Вона, насамперед, повинна бути спрямована на правове забезпечення реально існуючих міграційних тенденцій. А це передбачає вивчення та впорядкування міграційних проблем між Україною та іншими державами, у першу чергу, на двосторонній основі. Насамперед це стосується питань реадмісії та легалізації трудових мігрантів і законодавчого впорядкування їх правовідносин.

Чітке, побудоване на правовій основі регулювання міграційних процесів дозволить створити умови для вирішення завдань щодо забезпечення національної безпеки, сприятиме стійкому розвитку економіки країни, дотриманню прав людини та підвищенню якості життя громадян України.

11. На підставі аналізу адміністративно-юрисдикційної діяльності органів (посадових осіб), які уповноважені розглядати порушення міграційного законодавства, пропонується ряд змін і доповнень, що будуть позитивно впливати на результати діяльності суб'єктів у сфері протидії нелегальній міграції. Доцільно у даному випадку:

- доповнити Главу 3 КУпАП статтею 32-1 „Адміністративне видворення іноземних громадян та осіб без громадянства за межі України” такого змісту:

„Адміністративне видворення іноземних громадян та осіб без громадянства полягає у позбавленні права перебувати на території України за постановою уповноваженого органу та зобов'язанні самостійно покинути її межі у зазначений cтрок, а у випадках передбачених законодавством, примусовому переміщенні через державний кордон України за межі України.

доповнити Главу 3 КУпАП статтею 32-2 „Заборона в'їзду в Україну до п'яти років” такого змісту:

„Заборона в'їзду в Україну застосовується до іноземних громадян і осіб без громадянства на строк до п'яти років за систематичне порушення міграційного або митного законодавства.

Заборона в'їзду в Україну не може застосовуватися до громадян України” доповнити статтю 24 КУпАП пунктами:

8) заборона в'їзду в Україну до п'яти років; 9) адміністративне видворення за межі України - як види додаткового адміністративного стягнення. доповнити статтю 203 КУпАП частиною 2:

„Грубе порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто тривале проживання без документів на право проживання в Україні, проживання за недійсними документами, або документами, строк дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачена законодавством України; або тривале ухилення від виїзду з України після закінчення строку перебування, а так само повторне, протягом року порушення зазначених вище правил та правил транзитного проїзду через територію України - тягне за собою адміністративне видворення за межі України та заборону в'їзду в Україну на строк до п'яти років”.

- доповнити статтю 204-1 КУпАП санкцією: „Незаконне перетинання державного кордону України тягне за собою стягнення у вигляді адміністративного видворення за межі України”;

- доповнити Главу 15 КупАП статтею 206-2 „Сприяння та надання допомоги іноземним громадянам і особам без громадянства в незаконному перетині державного кордону України” такого змісту:

„Сприяння та надання допомоги іноземним громадянам і особам без громадянства в незаконному перетині державного кордону України, за відсутності ознак злочину, тягне за собою:

- для громадян - попередження або накладення штрафу у розмірі від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- для посадових осіб - накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- доповнити статтю 221:

(статтею 206-2).

- доповнити абзац 2 статті 255 - уповноважені на те посадові особи:

органів внутрішніх справ - (стаття 206-2);

органів Державної прикордонної служби в Україні - (стаття 206-2).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тиндик Н.П. Світовий міграційний процес: теорія, практика, державне регулювання: монографія / Надія Петрівна Тиндик. - К.: Атіка, 2006. - 532 с.

Рецензія : Остапенко О. І. Міграція - стара проблема нового тисячоліття / О.І. Остапенко, В.О. Шамрай // Митна справа. - 2008. - № 1. - С. 120-122.

2. Тиндик Н.П. Біженці : невід'ємний елемент сучасного світового міграційного процесу : монографія / Надія Петрівна Тиндик. - Львів: ЛьвДУВС, ПП „Василькевич”, 2007. - 608 с.

Рецензія : Колпаков В.К. Біженці як основні суб'єкти міграційних процесів / В.К. Колпаков // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2008. - Вип. 3. - С. 420-422. - (Серія юридична).

3. Тиндик Н.П. Трудова міграція в епоху глобалізації: інтеграція у світ чи втеча від бідності / Надія Петрівна Тиндик. - Львів : ЛьвДУВС, 2009. - 600 с.

4. Тиндик Н.П. Імміграційна політика - індикатор мінливості сучасного світу / Н.П. Тиндик // Науковий вісник Львівського юридичного інституту: зб. наук. праць. - Львів : Львівський юридичний інститут МВС України. - 2005. - Вип. 1 - С. 202-213. - (Серія юридична).

5. Тиндик Н.П. Основні види, поняття, категорії та сутнісні характеристики міграційних процесів / Н.П. Тиндик // Науковий вісник Львівського інституту внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. - 2005. - Вип. 2. - С. 9-18. - (Серія юридична).

6. Тиндик Н.П. Розвиток міграційного законодавства в Україні: історичний аспект / Н.П. Тиндик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2006. - Вип. 2 - С. 82-93. - (Серія юридична).

7. Тиндик Н.П. Вплив міжнародної міграції на геополітичне становище країн / Н.П. Тиндик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2006. - Вип. 3. - С. 103-112. - (Серія юридична).

8. Тиндик Н.П. Порівняльна характеристика європейської та американської моделей імміграції / Н.П. Тиндик // Вісник Харківського нац.. університету внутрішніх справ. - Харків : ХНУВС, 2006. - Вип. 34. - С. 235-243.

9. Тиндик Н.П. Імміграція як фактор регулювання ринку праці в Японії / Н.П. Тиндик // Митна справа. - 2006. - № 6. - С. 73-78.

10. Тиндик Н.П. Система квот - вагомий чинник регулювання сучасним імміграційним процесом / Н.П. Тиндик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2007. - Вип. 1. - С. 88-97. - (Серія юридична).

11. Тиндик Н.П. Імміграційна політика Австралії в контексті світових міграційних процесів / Н.П. Тиндик // Митна справа. - 2007. - № 1. - С. 21-26.

12. Тиндик Н.П. Трудова міграція - як фактор соціально-трудової мобільності населення / Н.П. Тиндик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2007. - Вип. 2. - С. 144-153. - (Серія юридична).

13. Тиндик Н.П. Взаємодія правоохоронних органів України щодо адміністративно-правової протидії нелегальній імміграції / Н.П. Тиндик // Митна справа. - Львів, 2007. - № 3. - С. 23-28.

14. Тиндик Н.П. Міграційна політика - складова частина внутрішньої та зовнішньої політики держави / Н. П. Тиндик // Митна справа. - 2007. - № 4. - С. 51-55.

15. Тиндик Н.П. Імміграційні проблеми в країнах Європейського Союзу та шляхи їх вирішення / Н.П. Тиндик // Ефективність державного управління : збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 12. - С. 407-414.

16. Тиндик Н.П. Імміграційний досвід Співдружності Незалежних Держав та його вплив на етнонаціональну політику / Н.П. Тиндик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2007. - Вип. 3. - С. 164-174. - (Серія юридична).

17. Тиндик Н.П. Еволюція статусу біженця у міжнародно-правовій практиці / Н.П. Тиндик // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. - Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2007. - № 4. - С. 61-70.

18. Тиндик Н. П. Угода про реадмісію - початок нового етапу міграційної політики України / Н. П. Тиндик // Митна справа. - 2008. - № 1. - С. 69-74.

19. Тиндик Н.П. Законодавче регулювання набуття статусу біженця в Україні / Н.П. Тиндик // Митна справа. - 2008. - № 2. - С. 81-86.

20. Тиндик Н.П. Ісламський фактор у сучасному європейському імміграційному процесі / Н.П. Тиндик // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький : ХVVII, 2008. - Вип. 1. - С. 449-455.

21. Тиндик Н.П. Джерела виникнення міжнародної трудової міграції в епоху глобалізації / Н.П. Тиндик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2008. - Вип. 1. - С. 188-195. - (Серія юридична).

22. Тиндик Н.П. Адміністративно-правові аспекти протидії нелегальній імміграції в зарубіжних країнах / Н.П. Тиндик // Демократичне врядування. [Електронне наукове видання Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Прези- дентові України], 2008. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/ visnik/index.html.

23. Тиндик Н.П. Характерні особливості сучасних процесів трудової міграції / Н.П. Тиндик // Митна справа. - 2008. - № 3. - С. 57-62.

24. Тиндик Н.П. Становлення сучасної моделі імміграційного процесу в Україні / Н.П. Тиндик // Проблеми правозн. та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. - Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2008. - № 1. - С. 109-119.

25. Тиндик Н.П. Діяльність міжнародних організацій у сфері захисту прав біженців / Н.П. Тиндик // Актуальні проблеми державного управління : збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 2 (34). - С. 170-176.

26. Тиндик Н.П. Досвід адміністративно-правового забезпечення імміграційного процесу в США / Н.П. Тиндик // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса: Одеський державний університет внутрішніх справ. - 2008. - № 1. - С. 126-129. - (Науковий журнал).

27. Тиндик Н.П. Інститут притулку як правова гарантів дотримання прав людини / Н.П. Тиндик // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький : ХVVІІ, 2008. - Вип. 3. - С. 299-303.

28. Тиндик Н.П. Деякі аспекти взаємозв'язку між демографічною ситуацією у світі та міграційними процесами / Н.П. Тиндик // Економіка, фінанси, право. - 2008. - № 9. - С. 34-37; № 10. - С. 27-28.

29. Тиндик Н.П. Характер правової системи країн Європейського Союзу щодо надання статусу біженця / Н.П. Тиндик // Економіка, фінанси, право. - 2008. - № 11. - С. 22-26.

30. Тиндик Н.П. Особливості імміграційної політики Канади / Н.П. Тиндик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2008. - Вип. 3. - С. 176-187. - (Серія юридична).

31. Тиндик Н. П. Заходи адміністративної відповідальності щодо протидії нелегальній імміграції / Н. П. Тиндик // Митна справа. - 2009. - № 1 (61). - Ч. 2. - С. 30-35.

32. Тиндик Н. П. Форми та методи адміністративно-правового регулювання міграційними процесами в Україні / Н. П. Тиндик // Митна справа. - 2009. - № 2 (62). - Ч. 2. - С. 3-8.

33. Тиндик Н.П. Адміністративно-правовий механізм регулювання міграції як складова механізму правового регулювання / Н.П. Тиндик // Митна справа. - 2009. - № 3 (63). - Ч. 2. - С. 8-15.

34. Тиндик Н.П. Законодавче забезпечення імміграційного процесу в Україні / Н.П. Тиндик // Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія : матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (м. Львів, 27 січня 2005 р.) / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Прези- дентові України; [у 2 ч.]. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. - Ч. 1. - С. 179-182.

35. Тиндик Н.П. Нелегальна імміграція - один із факторів загрози національній безпеці України / Н.П. Тиндик // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 8-9 квітня 2005 р.) / МВС України. - Львів : ЛЮІ МВСУ, 2005. - Ч. 2. - С. 246-249.

36. Тиндик Н.П. Нелегальна імміграція - фактор загрози національній безпеці України / Н.П. Тиндик // Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації та корупції в умовах формування ринкової економіки в Україні : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (30 вересня 2005 р.) / МВС України. - Львів : ЛьвДУВС, 2006. - С. 76-77.

37. Тиндик Н.П. Світовий та вітчизняний досвід адміністративно-правового регулювання імміграційним процесом / Н.П. Тиндик // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні : матеріали щорічної науково-практичної конференції (м. Львів, 20 січня 2006 р.) / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України; за наук. ред. Я.Й. Малика; [у 2 ч.]. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Ч. 2. - С. 150-152.

38. Тиндик Н.П. Стан та шляхи боротьби з нелегальною імміграцією / Н.П. Тиндик // Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 7-8 квітня 2006 р.) / МВС України; [у 2 ч.]. - Львів : ЛьвДУВС, 2006. - Ч. 2. - С. 208-211.

39. Тиндик Н.П. Характер правової системи країн Європейського Союзу щодо надання статусу біженця / Н.П. Тиндик // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 22 березня 2007 р.) // Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України; [у 2 ч.]. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007. - Ч. 2. - С. 223-226.

40. Тиндик Н.П. Діяльність міжнародних інституцій у сфері захисту прав біженців / Н.П. Тиндик // Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави : матеріали науково-звітної конференції факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внут- рішніх справ (м. Львів, 16 лютого 2007 р. / МВС України. - Львів : ЛьвДУВС. - 2007. - С. 22-27.