Конституційний лад України та його роль у становленні та розвитку місцевого самоврядування

Міжнародно-правові аспекти основ конституційного ладу України мають дуже чіткий вихід на актуальну міжнародно-правову проблематику розвитку міжнародної спільності держав та всього людства, що пов'язані з глобалізацією та мондіалізацією актуальних предметів міжнародно-правового регулювання - взаємовідносин держав та народів світу щодо вирішення глобальних проблем виживання людської цивілізації, збереження міжнародного миру, підвищення міжнародної безпеки за допомогою використання правових принципів і механізмів, що формують глобальний та регіональний правовий простір.

Розділ 4 «Роль та значення місцевого самоврядування у становленні та розвитку конституційного ладу України» складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджується місцеве самоврядування в політичній системі України, місцеве самоврядування як основоположний елемент інституціоналізації конституційного ладу, органи самоорганізації населення як функціональний елемент дієвості конституційного ладу, проблеми конституційно-правової легалізації самоврядних повноважень і системи гарантій місцевого самоврядування та їх істотний вплив на інституціоналізацію конституційного ладу.

У підрозділі 4.1. «Місцеве самоврядування в політичній системі суспільства України: загальнотеоретичні аспекти становлення та розвитку» аналізуються основні підходи до визначення сутності місцевого самоврядування: а) як одного з фундаментальних принципів конституційного ладу; б) як однієї з форм народовладдя; в) як форми залучення громадян до участі у вирішенні питань місцевого значення; г) як специфічної підсистеми публічної влади; д) право територіальних громад регламентувати значну частину справ, діючи в межах закону під свою відповідальність і у власних інтересах.

Актуальність дослідження взаємозв'язків між місцевим самоврядуванням і політичною системою зумовлена рядом чинників: а) історія українських шляхів муніципалізації складна та нерішуча: від найпростіших («віче» Київської Русі) до визнання сучасної конституційної концепції прав територіальних громад на самостійне вирішення питань місцевого значення; б) становлення сучасного підходу до конституювання політичної системи та місцевого самоврядування нерозривно пов'язано з демократизацією державного і громадського життя: «Не людина для держави, а держава для людини» - ось квінтесенція цієї формули; в) взаємозв'язок політичної системи і місцевого самоврядування зумовлені суперечливими процесами становлення демократії в Україні; г) важливе значення в контексті дослідження місцевого самоврядування в розрізі політичної системи суспільства має визначення фінансових проблем місцевого самоврядування; д) заслуговує на увагу й зовнішньополітичний аспект.

У підрозділі 4.2. «Місцеве самоврядування як основоположний елемент інституціалізації конституційного ладу України» розглядаються місцеве самоврядування в Україні, його роль та значення в механізмі системного забезпечення сучасного демократичного конституційного ладу, що зумовлено складними процесами становлення демократії, безпосередньої демократії, неоднозначним ставленням до неї держави. Неухильною запорукою стабільності демократичного конституційного ладу, основ конституційного ладу, розвитку та вдосконалення сучасного конституціоналізму в Україні є перспективний розвиток місцевого самоврядування як одного з головних інститутів громадянського суспільства.

Визнання місцевого самоврядування як основоположного елементу інституціоналізації конституційного ладу України - це перш за все встановлення цілісної демократичної децентралізованої системи управління, яка базується на самостійності сучасних територіальних громад, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при вирішенні всіх питань місцевого значення, а віднесення інституту місцевого самоврядування до однієї з основ конституційного ладу України означає неможливість його скасування чи обмеження.

Місцеве самоврядування за своєю природною виступає як спеціальна форма реалізації публічної влади, яка є відмінною як від державної влади, так і від об'єднань громадян, втілює місцеві інтереси територіальних громад в Україні, а місце і роль органів місцевого самоврядування в механізмі стабільного забезпечення демократичного конституційного ладу відзначається, насамперед, їх неухильною здатністю вирішувати чіткі та конкретні завдання на місцевому рівні.

Конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні становлять норми-принципи Конституції України, що закріплюють найважливіші відносини, які виникають у процесі організації та функціонування місцевого самоврядування, зокрема територіальну організацію місцевого самоврядування, порядок та форми його здійснення, структуру та принципи формування та використування комунальної власності, гарантуванні самоврядних прав територіальних громад.

У підрозділі 4.3. «Органи самоорганізації населення як функціональний елемент дієвості конституційного ладу України» показано роль та значення органів самоорганізації населення в системі народовладдя. Органи самоорганізації населення в Україні - це постійно діючий представницький орган частини територіальної громади, який утворюється згідно з дозволом ради, обирається загальними зборами громадян або їхніми представниками за ініціативою жителів населеного пункту, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста, може бути наділений радою частиною її власної компетенції, а також фінансами та майном, входить до системи місцевого самоврядування України та утворюється за територіальним принципом.

Саме тому з метою підвищення ефективності роботи цих органів уявляється доцільним надати органам самоорганізації населення можливість активніше включитися у формування органів місцевого самоврядування, висувати кандидатів в депутати місцевих рад, клопотати про відзив тих, хто не виправдав довіри тим чи іншим керівникам підприємств, установ та організацій, необхідно посилити контрольно-наглядові функції органів самоорганізації населення, діючого у сфері побутового обслуговування та торгівлі, що значно розширить повноваження органів самоорганізації населення. Потрібно активніше залучати до роботи в цих органах представників науки, освіти, культури, а також якомога скоріше та активніше подолати такі негативні та небажані явища, як правовий нігілізм, низька соціальна та правова культура населення, відрив від населення, особливо молоді, тощо.

В оцінці ефективності роботи органів самоорганізації населення як одного із елементів системи місцевого самоврядування та однієї з форм участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення пріоритетними мають бути перш за все соціальні показники, адже для України як соціальної держави у процесі реформування системи соціального захисту населення системним орієнтиром може бути соціальна політика, яка проводиться на засадах солідарності, в основу якої покладено особисту відповідальність громадянина та колективну відповідальність суспільства за рівень життя кожного окремого громадянина.

У підрозділі 4.4. «Проблеми конституційно-правової легалізації самоврядних повноважень та системи гарантій місцевого самоврядування та їхній вплив на інституціоналізацію конституційного ладу України» акцентується увага на тому, що у міру становлення громадянського суспільства в Україні будуть, безперечно, створюватись нові передумови для подальшого розвитку місцевого самоврядування як основного інституту демократичних перетворень та, посилюватись його системні економічні, правові та соціальні гарантії. Саме тому нині особливого значення набуває різнобічна державна підтримка місцевого самоврядування - системне та чітке затвердження на урядовому рівні державних програм розвитку місцевого самоврядування в Україні, яка передбачає основні напрями державної допомоги місцевого самоврядування в різноманітних сферах: формування правової та фінансово-економічної основи; розроблення та впровадження організаційно-методичної підтримки; формування системи контролю над діяльністю органів місцевого самоврядування; створення чіткої системи підготовки та перепідготовки муніципальних службовців тощо.

Конституційні правоположення про визнання та гарантування в Україні місцевого самоврядування означає, що всі питання місцевого значення можуть та повинні вирішувати територіальні громади (члени територіальних громад), або ж від їх імені та в їх інтересах органи місцевого самоврядування та їх посадові особи. Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно Конституції та законів України може бути застосовано лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що органи виконавчої влади, їхні посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених законом, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Конституційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні являють собою цілісну систему державних інституцій і лише у такому вигляді дозволяють територіальним громадам самостійно, під власну відповідальність активно розвивати творчу самодіяльність населення і в межах Конституції та законів України вирішувати питання місцевого значення.

Розділ 5 «Ідеологічні, соціально-економічні, політичні аспекти конституційного ладу України в контексті розвитку місцевого самоврядування» складається з п'яти підрозділів, у яких досліджуються ідеологічні й національно-культурні, соціально-економічні, політичні аспекти конституційного ладу України, становлення та розвиток територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування в політичній системі та системі місцевого самоврядування.

У підрозділі 5.1. «Ідеологічні й національно-культурні аспекти основ конституційного ладу України» наголошується, що з моменту проголошення незалежності в Україні сформована відповідна політично-правова база для регулювання міжнаціональних відносин, забезпечення найширших соціальних та культурних потреб національно-етнічних співтовариств, які проживають на території України. Процес гармонійного формування в Україні правової демократичної держави безпосередньо пов'язаний зі становленням демократичної політико-правової культури суспільства, підвищенням загальнокультурного потенціалу народу, але який ускладнюється проблемою міжнаціональних відносин.

Системний та порівняльний аналіз сучасної конституційної практики багатьох держав світу свідчить про те, що реалізація прав національних меншин може здійснюватися в різноманітних формах: у формі національно-культурної автономії, регіональної автономії, національного самоврядування, участі в роботі органів державної влади та місцевого самоврядування, що залежать від особливостей правової системи держави, форми правління, державного та адміністративно-територіального устрою, історичних та політичних традицій народу, рівня політичної культури населення, тощо.

Місцеве самоврядування як основоположний елемент інститутуціоналізації конституційного ладу, як один з фундаментальних принципів конституційного ладу є одним із елементів неухильного та чіткого механізму реалізації прав сучасної української нації та сучасних національних меншин, адже багатонаціональність в країні вимагає чіткої системної зваженої політики, як на державному, так і на місцевому рівнях. Саме тому виникає загальнодержавна проблема розроблення та впровадження принципів сучасної етнонаціональної політики як важливої складової внутрішньої політики України, основною стратегічною метою якої, з одного боку, є закріплення територіальної цілісності Української держави, а з іншого - задоволення потреб та вимог регіонів з різного роду етнонаціональних питань. Важливе місце в доктринальній концепції етнорегіональної політики має зайняти місцеве самоврядування, яке ґрунтується на системних, демократичних виборах самоврядних структур, які можуть взяти на себе головні функції для задоволення політичних, національно-культурних, релігійних, духовних, моральних та інших потреб національних меншин.

У підрозділі 5.2. «Конституційний лад та економічні основи України: взаємодія та розвиток» акцентується увага на тому, що поряд із змінами в організації держави і суспільства і завдяки їм відбуваються зміни в економічній системі конституційного ладу України, оскільки питання економічного устрою є одним із головних у предметі конституційного регулювання, а економіка, будучи базисом суспільства, визначає, насамперед, тенденції розвитку його політичних і інших інститутів. У зв'язку з цим основним системоутворюючим елементом конституційного ладу є економічна система суспільства, яка вважається сукупністю основних форм власності та економічної (господарської) діяльності. Основний Закон спеціально підкреслює рівність суб'єктів права власності, але в той самий час і істотно посилює правовий статус приватної власності, акцентує увагу на її захисті та гарантованості.

Утвердження та неухильне додержання правових норм, які врегульовують відносини власності, є тим фундаментом, від стану якого залежить міцність усіх інших елементів ринкової економіки, про неухильні наміри побудови якої постійно лунають голоси з усіх поверхів владних структур. І поки, відповідно, в Україні в законодавчому порядку не буде затверджено і захищено ринкову систему приватної власності, доти вона постійно стикатиметься з великими чи навіть нездоланними труднощами у створенні нормально функціонуючої ринкової економіки. Соціально-економічна визначеність нашої української державності є початковою необхідністю, оскільки вона диктується самою потребою розбудови державних інститутів, насамперед економічних, які мають бути націлені на досягнення економічного прогресу, що у своєму кінцевому прояві обов'язково будуть зорієнтовані на зростання реального добробуту населення.

У підрозділі 5.3. «Основи конституційного ладу та політична система України» наголошується, що норми основ конституційного ладу мають велике значення для формування в Україні демократичної політичної системи. Політична система становить собою діалектичну єдність чотирьох аспектів: а) інституційний (держава, політичні партії, соціально-економічні й інші організації, які утворюють у своїй сукупності політичну організацію суспільства); б) регулятивний (право, політичні норми і традиції, деякі норми моралі); в) функціональний (методи політичної діяльності, які складають основу політичного режиму); г) ідеологічний (політична свідомість). Процес розвитку політичної системи нерозривно пов'язаний з формуванням сучасних уявлень про політичні партії. Зокрема, наголошується, що у структурі політичної системи політичні партії виконують цілий ряд функцій, які можна класифікувати в чотири групи: а) власні функції (боротьба за владу і участь у її здійсненні, участь у формуванні політичної системи, організація і спрямування діяльності органів виконавчої та законодавчої влади, участь у формуванні всіх ланок державного апарату, вплив на діяльність політичної еліти); б) представницькі та легітимаційні функції (представництво інтересів та захист прав виборців, легітимація цих інтересів, активізація та об'єднання різних верств населення); в) ідеологічні (формування політичних доктрин та суспільної ідеології, створення так званої «політичної людини» - «homo politicos»); г) внутрішні функції (всі види внутріпартійної діяльності).

У підрозділі 5.4. «Нормативно-правова база місцевого самоврядування в аспекті конституційної реформи: актуальні питання розвитку та вдосконалення» зазначається, що нормативно-правова база складається з правових норм доктринально-концептуального характеру, прийняття, вдосконалення та реалізація юридичних норм Основного Закону - Конституції та законів України, які регламентують поняття, принципи, функції, форми, структуру, гарантованість місцевого самоврядування, яке є основним інститутом суспільства та держави.

Для ефективного розвитку місцевого самоврядування та для правового забезпечення децентралізації державної влади насамперед необхідно прийняти Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації», які мають бути одночасно розроблені та паралельно розглянуті Верховною Радою України та прийняті пакетом, а також ряд законів, в тому числі зміни до Конституції України (в частині, яка належить до місцевого самоврядування, «Про опозицію», «Про парламентську більшість», «Про парламентську коаліцію», «Про пропорційну виборчу систему») тощо. З метою вирішання колізійних ситуацій в Законах «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» необхідно перш за все передбачити положення, згідно з я ким всі законодавчі колізії компетенцій між місцевими державними адміністраціями і місцевим самоврядуванням повинні тлумачитися на користь місцевого самоврядування.

Правове забезпечення територіальної організації влади насамперед повинно спиратися на систему соціологічних досліджень та моніторингів на регіональному, районному та місцевому рінях, а також чітке розмежування компетенції між органами місцевого та регіонального самоврядування, а також необхідно визначитися з поняттям регіонального самоврядування, законодавчо його закріпити, визначити роль та значення територіальних громад та територіальних спільнот у системах місцевого і регіонального самоврядування, їх виключні повноваження, розпочати формування нової законодавчої основи місцевого самоврядування через прийняття Муніципального кодексу України (Кодексу місцевого самоврядування).

Подальший розвиток та вдосконалення нормативно-правової бази місцевого самоврядування як важливого чинника становлення та розвитку демократичного суспільства залежатимуть головним чином від ефективної законотворчої роботи Верховної Ради України, її парламентських комітетів від безпосередньої участі кожного громадянина України в управлінні державою, від цілеспрямованої підтримки державою місцевого самоврядування, від реальної і свідомої активності населення.

У підрозділі 5.5. «Територіальна громада в політичній системі та системі місцевого самоврядування України» зазначається, що територіальна громада є суб'єктом місцевого самоврядування, самоврядним соціальним осередком, формування та оптимальне функціонування якого стане передумовою побудови громадянського суспільства та правової держави. Територіальна громада як первинний системоутворюючий елемент місцевого самоврядування насамперед є «природною» корпоративною одиницею, автономність якої виходить не з державної влади, а із суверенітету народу. Первинністю ролі територіальних громад у системі місцевого самоврядування визначається й те, що важливим критерієм підвищення ефективності функціонування цих суб'єктів місцевого самоврядування виступатиме вдосконалення організаційної системи місцевого самоврядування, покращення якості локального нормативно-правового регулювання та забезпечення достатності матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування.

Підвищенню рівня політичної і громадської активності територіальних громад у сфері місцевого самоврядування, в першу чергу, сприятимуть системні, соціально-економічні, політичні, культурні та ідеологічні реформи. Територіальна громада виступає вагомим фактором всього процесу реформування, яке відбувається в нашій державі під час світової фінансово-економічної кризи та має за мету побудову демократичної держави. Вважаємо за необхідне прийняти Закон України «Про статус територіальної громади», який сприятиме проведенню в Україні муніципальної реформи та розвитку в Україні інститутів громадянського суспільства та правової держави.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне дослідження й нове вирішення наукової проблеми конституційно-правового регулювання конституційного ладу України та його ролі у становленні та розвитку місцевого самоврядування. У роботі сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на опрацювання нових підходів до визначення статусу конституційного ладу України та його ролі у становленні та розвитку місцевого самоврядування. Основні з них такі:

1. Конституційний лад України - це система суспільних відносин (соціальних, економічних, політико-правових), передбачених і гарантованих Конституцією і законами України, прийнятими на їх основі й відповідно до них, які дають можливість реально забезпечити додержання прав і свобод людини і громадянина.

2. За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права. Сучасний конституційний лад України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено відповідним характером суспільства, держави і права, які поєднують риси різних соціально-економічних формацій і відповідно різних типів держави і права, перебуваючи у фазі становлення. Сучасний демократичний конституційний лад - це суспільство з розвиненою системою ринкових відносин та надійними соціальними гарантіями.

3. За своїм змістом конституційний лад опосередковує собою, насамперед і головним чином, передбачені й гарантовані Конституцією України державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин.

4. За формою конституційний лад становить собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією України, основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб'єктів конституційно-правових відносин, насамперед опосередковує собою передбачену Конституцією України форму держави: за характером державного устрою і державного правління - унітарну республіку і форму безпосереднього народовладдя - вибори, референдуми тощо.

5. Величезне значення для становлення в Україні демократичного конституційного ладу має прийняття Конституції України 1996 року. Це зумовлено насамперед тим, що Конституція займає особливе місце в суспільстві, у його правовій системі, у діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування. У демократичному правовому конституційному ладі вся державна діяльність має бути підпорядкована конституційному контролю (перевірці правових актів за їх відповідністю Конституції) і контролю громадянського суспільства. Саме тому надзвичайно актуальним є завдання становлення та розвитку конституціоналізму, захисту конституційного ладу та Конституції України всіма засобами, які існують в державі та суспільстві.

6. Формування в Україні конституціоналізму, конституційного ладу передбачає не тільки реформування основи державного і суспільного життя на демократичних засадах, але й становлення сучасної правової культури. Для побудови в Україні демократичної правової держави суттєве значення має боротьба з конституційним, правовим нігілізмом, з правовим інфантилізмом тощо. Всі ці форми деформації правосвідомості не сприяють становленню демократичної правової культури, зорієнтованої на цінності конституціоналізму, а особливе значення має викорінення організованої злочинності, корупції, які суттєво підривають віру громадян у право і закон, здатність влади навести в країні правопорядок. Розвиток тіньової економіки, беззаконня, правове свавілля - це суттєві чинники розвитку правового нігілізму, інших форм деформації правосвідомості, з якими необхідно рішуче боротися на основі чітко визначеної державної політики у сфері правового виховання і юридичної освіти населення, наведення порядку в усіх сферах суспільного життя. З метою підвищення правової культури було б доцільним розробити та прийняти дієву Програму правового виховання населення.

7. Одним із найбільш значимих підходів до аналізу конституційного ладу є його розгляд та дослідження як опосередковуючої ланки між суспільним і державним ладом, що формується як певний тип конституційно-правових відносин і закріплюється на конституційному рівні.

8. Розроблення наукового-теоретичних підходів до визначення поняття конституційного ладу сприятиме подальшому розвитку науки конституційного права та дасть можливість всебічніше дослідити конституційно-правові категорії суспільства та держави. Саме завдяки поняттю конституційного ладу стає можливим грунтовніше вияснити та дослідити інституціоналізацію та конституціоналізацію як базових суспільних відносин, так і державної влади, яка спрямовує свою діяльність на захист, правову регламентацію та розвиток цих відносин.

9. Основи конституційного ладу України - це основні конституційно правові принципи, які регулюють та визначають найважливіші основи правового статусу суб'єктів конституційно-правових відносин. Основи конституційного ладу мають величезне значення для становлення в Україні правової, демократичної, соціальної держави, громадянського суспільства на демократичних засадах, формування сучасної правової системи України, яка орієнтована на всебічне забезпечення прав і свобод особистості. Права людини - квінтесенція демократичного конституційного ладу, найважливіший фактор у розвитку суспільства в цілому. Тільки при забезпеченні прав і свобод особистості можна говорити про конституціоналізм, про втілення в політико-правову практику України високих стандартів основ конституційного ладу, а на перехідному етапі розвитку суспільства та держави - це одна з головних проблем, на вирішення якої мають бути сконцентровані всі зусилля держави, всі елементи політичної системи України та органів місцевого самоврядування.

10. Чітка конституційно-правова регламентація принципів основ конституційного ладу має величезне значення для оптимального функціонування всіх державних інститутів, для реалізації стратегічних цілей розвитку української політико-правової системи і державності, для розвитку місцевого самоврядування як одного з найважливіших демократичних інститутів суспільства та держави. Конституційні принципи справляють істотний вплив на весь лад суспільних відносин, на динаміку та вирішення актуальних проблем державного будівництва, на правові системи, а в кінцевому підсумку всі державні й громадські структури у своїй діяльності мають бути орієнтовані на забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

11. Велике значення для функціонування демократичного конституційного ладу має Декларація про державний суверенітет України. Важливо активніше використовувати її потенціал для формування в Україні демократичного конституційного ладу, державного і правового будівництва. Декларація мала відігравати роль принципово нового, основоположного, засадничого фундаментального документа, посилаючись на який можна було б відстоювати права України та її народу під час переговорів з представниками центру та делегаціями інших союзних республік. За змістом Декларація могла б відігравати роль малої Конституції України, проте час запровадження її положень повною мірою тоді ще не настав, і вона так і залишилася за юридичною природою передконституційним документом.

12. Теоретичне дослідження системи гарантій конституційного ладу України дозволяє виділити відразу декілька критеріїв для класифікації: а) загальні та спеціальні; б) юридичні норми та фактичні суб'єкти; в) державні й недержавні; г) зовнішні та внутрішні. При цьому застосування різних класифікаційних моделей дозволяє отримати всебічну та цілісну характеристику гарантій конституційного ладу, продемонструвати специфіку їх практичної реалізації, а також надати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення їхньої діяльності як на сучасному етапі розвитку України, так і в далекому майбутньому.

13. У перспективі конституційний лад України дійсно стане тим «юридичним хребтом», на якому формується і формуватиметься вся політична система країни, джерелом та архітектором конституційного ладу правової, демократичної держави буде народ, територіальні громади, громадяни. Побудова de facto демократичного конституційного ладу має спиратися на чітко продумані стратегію і тактику, а також потребує збалансованих зусиль з боку державних органів та органів місцевого самоврядування.

14. Для функціонування Української держави як правової, демократичної, соціальної, суверенної, незалежної велике значення має подальший аналіз характеристики та значення конституційного ладу України. Зокрема, зміна форми державного управління, а саме - перехід від президентсько-парламентської республіки до парламентсько-президентської сприятиме демократизації всього суспільного життя, оскільки підвищується роль та відповідальність таких колегіальних органів державної влади, як парламент та уряд, за виконання покладених на них конституційно-правових повноважень; політичних партій, обраних до Верховної Ради України, - за діяльність Кабінету Міністрів України, склад якого вони формували, територіальних громад - за самостійне вирішення питань місцевого значення.

15. На сучасному етапі конституційного розвитку особливо актуальним та важливим завданням для демократичної незалежної України є забезпечення реального розподілу та взаємодії всіх гілок влади, стабілізації та консолідації демократичного конституційного ладу з метою реалізації прав людини і громадянина, зростання добробуту народу. Конституція України 1996 року закріпила лише принцип розподілу влади, а принцип тісної взаємодії гілок влади - відсутній. Було б справедливим і доцільним закріпити в Основному Законі й принцип взаємодії різних гілок державної влади як один із принципів основ конституційного ладу України.

16. Велике значення для становлення української державності має дослідження демократичного потенціалу конституційного ладу України. Зокрема, реалізація гласності в конституційно-правових відносинах - необхідна умова формування в Україні демократичної, правової, соціальної держави, втілення в політико-правову практику України світових конституційно-правових цінностей. Саме тому принцип гласності в сучасних умовах набуває особливої значимості та було б доцільним його прямо закріпити в Конституції України, як це було раніше, або прийняти окремий закон про загальні принципи організації роботи органів державної влади в Україні, в якому особливу увагу приділити даному принципу. Отже, проблема гласності - проблема демократії.

17. У політичній системі суспільства місцеве самоврядування сприяє формуванню суспільних інтересів територіальних громад, інтегрує їх жителів у активне політичне життя, сприяє вихованню високої політичної свідомості й культури. Принципи демократії в системі місцевого самоврядування реалізуються через такі рівні: а) участь у місцевих виборах, референдумах, місцевих та громадських опитуваннях; б) участь через громадські форми народовладдя (колективні чи індивідуальні звернення, громадські слухання, загальні збори громадян тощо); в) участь у діяльності асоціацій місцевого самоврядування (міжнародних, національних, транскордонних); г) участь як сільського, міського голови чи депутата місцевої ради; д) участь у муніципальній службі. Серед них можна виділити безпосередні та представницькі форми участі громадян у місцевому самоврядуванні.

18. Місцеве самоврядування є одним із визначальних елементів демократичного устрою країни, однією з основ конституційного ладу України, специфічною формою народовладдя, що ґрунтується на засадах верховенства права, незалежності суверенітету Українського народу, самостійності та децентралізації публічної влади, субсидіарності.

19. Дедалі більшого поширення набуває практика діяльності органів самоорганізації населення, які можуть функціонувати в різноманітних формах. Характерною специфікою їх є те, що вони здійснюють як публічні, так і приватноправові функції, зокрема будинкові комітети виступають одночасно і як органи самоорганізації населення, а також як кондомінімуми (організації співвласників жилого будинку).

20. Процеси комунізації, ефективного функціонування територіальних громад значною мірою залежать від гарантованості муніципальних прав жителів-членів територіальних громад. Необхідно утворити систему нових форм судового та позасудового захисту цих прав (зокрема, запровадження інституту місцевого уповноваженого з членів територіальної громади), а також вдосконалити механізми соціально-політичної та юридичної відповідальності в системі місцевого самоврядування. Ця концепція має прогностичний характер і визначає найбільш перспективні шляхи розвитку функцій територіальних громад як суб'єктів місцевого самоврядування.

21. Відновлення повноцінного місцевого самоврядування в районах та областях є важливою основою конституційної реформи, оскільки у схвалених змінах в Конституції передбачається, що законопроект № 3207-1 має бути прийнятий до 1 вересня 2005 року, а в разі неприйняття Верховною Радою України до 1 вересня 2005 року Закону України про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року, а найпевніше після парламентських виборів у березні 2006 року.

22. Конституційна реформа кінця 90-х років минулого століття в Україні сприяла законодавчій легалізації та правовій регламентації одноосібних інститутів влади та місцевого самоврядування (Президента, Генерального прокурора, голови місцевої державної адміністрації, сільського, селищного, міського голови). Проте з прийняттям Конституції 1996 року ці процеси не завершилися, а одержали новий заряд інтенсифікації в контексті продовження вдосконалення конституційного ладу, його основ та інших конституційних інститутів України.

23. Відображаючи високий рівень розвитку та вдосконалення законодавства України про національні меншини відповідно до основних міжнародно-правових стандартів, Верховна Рада України ратифікувала Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин. Варто зазначити, що існує нагальна потреба в ухваленні Закону України «Про національно-культурну автономію», Закону України «Про об'єднання громадян, які належать до національних меншин», Концепції етнонаціональної політики України, визначенні понять корінних народів та закріпленні особливостей їхнього правового статусу, удосконаленні правового регулювання мовних відносин, зокрема визначенні порядку одночасного функціонування двох або кількох мов у межах окремих адміністративно-територіальних одиниць.

24. Сучасний конституційний лад України характеризується принципово новою політичною системою. Політична система становить собою комплекс інститутів і організацій, які у своїй сукупності складають політичну самоорганізацію суспільства. Це перш за все інститути й органи управління, керівництва і координації політичного життя, а головним інститутом цієї системи є держава. Проведені вибори Президента України в листопаді 2004 року, парламентські та місцеві вибори 2006 року стали досить ваговим внеском у політико-правову систему України принципу політичного плюралізму та ідеологічної багатоманітності, що виявилось, перш за все, в різноманітності політичних програм, концепцій, підходів, діаметрально протилежних думок про шляхи подальшого реформування економічної, політичної, правової системи суспільства, у виборі пріоритетів та цінностей у внутрішній та зовнішній політиці.

25. Поряд із змінами в організації держави і суспільства і завдяки їм відбуваються зміни в економічній системі конституційного ладу України, оскільки питання економічного устрою є одними з головних у предметі конституційного регулювання, а економіка, будучи базисом суспільства, визначає, насамперед, тенденції розвитку його політичних і інших інститутів. Водночас необхідно вирішити проблему створення економіко-правового середовища для національного товаровиробника, саме такого середовища, яке б дозволяло і, головне, стимулювало останнього працювати в легальному секторі економіки. Потрібно побудувати таку модель господарства, яка б об'єктивно дала нам можливість прийти до економіки для народу взагалі та для кожної людини зокрема, а успіх її значною мірою залежатиме від того, зуміє держава чи ні поставити своїх громадян не у становище економічних гвинтиків, які не будуть зацікавлені в загальному стані справ, а дійових партнерів, які б свідомо несли свою долю відповідальності за соціально-економічний стан суспільства.

26. Для оптимізації процесів конституювання і функціонування місцевого самоврядування, організаційно-правових форм безпосередньої демократії необхідно суттєво вдосконалити законодавчу базу. Необхідно визначитися щодо муніципального права та його становлення як самостійної галузі права, і з цього приводу розпочати формування нової законодавчої основи місцевого самоврядування через прийняття Муніципального кодексу України (Кодексу місцевого самоврядування), до якого можуть увійти нині чинні закони (але не шляхом механічного включення, як це було раніше, а через доопрацювання і переосмислення) та нові, про які вже неодноразово говорили практичні працівники, депутати всіх ланок, науковці та практики. Це, насамперед, Закони України «Про місцеве самоврядування» (новий закон), «Про самоврядування місцевих громад», «Про районне самоврядування», «Про обласне самоврядування», «Про засади матеріального і фінансового забезпечення місцевого самоврядування» тощо.

27. Конституювання територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування активізує глибинні процеси політичної і соціально-економічної реновації суспільства і держави. Конституційний інститут територіальних громад має розглядатися не тільки як необхідна правова передумова функціонування територіального самоврядування населення в процесі вирішення питань місцевого значення, але й самі громади мають розцінюватися насамперед як елементні структури громадянського суспільства і стати важливою складовою частиною політичного процесу.

28. Міжнародно-правові аспекти основ конституційного ладу України мають дуалістичний характер: з одного боку, вони дуже чітко виходять на актуальну міжнародно-правову проблематику розвитку міжнародної спільноти держав та всього людства, що пов'язана з глобалізацією актуальних предметів міжнародно-правового регулювання - взаємовідносин держав та народів світу щодо вирішення глобальних проблем виживання людської цивілізації, збереження міжнародного миру, підвищення міжнародної безпеки за допомогою використання правових принципів і механізмів, що формують глобальний та регіональний правовий простір; з іншого - конституційне закріплення зазначених аспектів органічно і тісно пов'язано з вирішенням внутрішніх проблем Української держави, у тому числі зі становленням правової демократичної державності й національної правової системи на демократичних засадах.

конституційний лад місцевий самоврядування

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Прієшкіна, О.В. Муніципальне право України / О.В. Прієшкіна : навч.-метод. посіб. - О., 2003. - 41 с.

2. Прієшкіна, О.В. Організаційно-правове забезпечення безпосередньої демократії в місцевому самоврядуванні України / О.В. Прієшкіна : навч.-метод. посіб. - О., 2003. - 30 с.

3. Прієшкіна, О.В. Місцева демократія в Україні: Інститути та організаційно-правові форми реалізації : монографія / О.В. Прієшкіна. - О. : Фенікс, 2005. - 248 с.

4. Прієшкіна, О.В. Конституційний лад України: актуальні питання становлення, інституціоналізації та розвитку : монографія / О.В. Прієшкіна. - О.: Фенікс, 2008. - 280 с.

5.?Прієшкіна, О.В. Співвідношення принципів місцевого самоврядування в Україні й безпосередньої демократії / О.В. Прієшкіна // Актуальні проблеми виконання законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації». - К. : Атіка, 2003. - С. 115-125.

6. Прієшкіна, О.В. Правова база місцевого самоврядування: проблеми розвитку та вдосконалення / О.В. Прієшкіна // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 2003. - № 1. - С. 49-53.

7. Прієшкіна, О.В. Місцеве самоврядування як форма безпосередньої демократії: історико-правовий аспект / О.В. Прієшкіна // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 2003. - № 2. - С. 146-150.

8. Прієшкіна, О.В. До питання про участь населення в удосконаленні місцевого самоврядування / О.В. Прієшкіна // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 2003. - № 3. - С. 206-210.

9. Прієшкіна, О.В. Законодавство України про місцеве самоврядування:

проблеми та перспективи / О.В. Прієшкіна // Держава і право : зб. наук. пр. Серія «Юридичні і політичні науки». - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 22. - С. 160-164.

10. Прієшкіна, О.В. Загальна характеристика та зміст форм безпосередньої демократії: теоретико-правовий аспект / О.В. Прієшкіна // Держава і право: зб. наук. пр. Серія «Юридичні і політичні науки». - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - Вип. 23. - С. 127_132.

11. Прієшкіна, О.В. Роль місцевих ініціатив у становленні та реалізації місцевого самоврядування України / О.В. Прієшкіна // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 2004. - № 2. - С. 149-154.

12. Прієшкіна, О.В. Громадські слухання в системі місцевого самоврядування України: теоретико-правові аспекти / О.В. Прієшкіна // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 2004. - № 3. - С. 67-70.

13. Прієшкіна, О.В. Теоретичні аспекти основ конституційного ладу України: питання теорії та практики / О.В. Прієшкіна // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 2004. - № 4. - С. 146-148.

14. Прієшкіна, О.В. Місцеві референдуми - найвища форма безпосереднього волевиявлення громадян: теорія і практика / О.В. Прієшкіна // Держава і право : зб. наук. пр. Серія «Юридичні і політичні науки». - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - Вип. 25. - С. 123-131.

15. Прієшкіна, О.В. Конституційно-правова легалізація місцевого самоврядування України: теоретичні аспекти / О.В. Прієшкіна // Правова держава. - 2004. - № 7. - С. 33-37.

16. Прієшкіна, О.В. Конституційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні / О.В. Прієшкіна // Часопис Київ. ун-ту права. - 2004. - № 4. - С. 58-62.

17. Прієшкіна, О.В. Місцеве самоврядування як елемент конституційного ладу України / О.В. Прієшкіна // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. - О.: Юрид. літ., 2004. - Вип. 22. - С. 220-224.

18. Прієшкіна, О.В. Економічні основи конституційного ладу України / О.В. Прієшкіна // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 2005. - № 1. - С. 168-172.

19. Прієшкіна, О.В. Активізація участі населення у здійсненні місцевого самоврядування як пріоритетний напрям муніципальної реформи / О.В. Прієшкіна // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 2005. - № 2. - С. 165-169.

20. Прієшкіна, О.В. До питання про нормативне закріплення конституційно-правового статусу органів самоорганізації населення в Україні / О.В. Прієшкіна // Часопис Київ. ун-ту права. - 2005. - № 2. - С. 73_78.

21. Прієшкіна, О.В. Конституційно-правова характеристика України як суверенної та незалежної держави / О.В. Прієшкіна // Держава і право : зб. наук. пр. Серія « Юридичні і політичні науки». - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - Вип. 28. - С. 208-213.

22. Прієшкіна, О.В. Україна - суверенна та незалежна держава: актуальні питання теорії та практики / О.В. Прієшкіна // Митна справа. - 2005. - № 3. - С. 61-66.

23. Прієшкіна, О.В. Поняття та зміст безпосередньої демократії у місцевому самоврядуванні України / О.В. Прієшкіна // Наук. пр. ОНЮА. - О. : Юрид. літ., - 2004. - Т. 3. - С. 228-236.

24. Прієшкіна, О.В. До питання духовних та національно-культурних аспектів основ конституційного ладу України / О.В. Прієшкіна // Держава і право : зб. наук. пр. Серія «Юридичні і політичні науки». - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - Вип. 29. - С. 182-188.

25. Прієшкіна, О.В. Економічні основи конституційного ладу України / О.В. Прієшкіна // Правова держава. - 2005. - № 8. - С. 29-34.

26. Прієшкіна, О.В. Гласність як відображення демократичних засад конституційного ладу: теоретичні аспекти / О.В. Прієшкіна // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. - О. : Юрид. літ., 2005. - Вип. 24. - С. 224-230.

27. Прієшкіна, О.В. Україна як демократична держава: конституційно-правова характеристика / О.В. Прієшкіна // Держава і право : зб. наук. пр. Серія «Юридичні і політичні науки». - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - Вип. 30. - С. 185-190.

28. Прієшкіна, О.В. Демократія та місцеве самоврядування: взаємодія та розвиток / О.В. Прієшкіна // Часопис Київ. ун-ту права. - 2005. - № 4. - С. 106-112.

29. Прієшкіна, О.В. Місцеве самоврядування та конституційний лад України: питання теорії та практики / О.В. Прієшкіна // Держава і право : зб. наук. пр. Серія «Юридичні і політичні науки». - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - Вип. 31. - С. 89-94.

30. Прієшкіна, О.В. Загальні збори жителів за місцем проживання - важлива форма безпосереднього волевиявлення територіальної громади / О.В. Прієшкіна // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 2005. - № 4. - С. 167_172.

31. Прієшкіна, О.В. Конституційне закріплення України як правової держави / О.В. Прієшкіна // Південноукр. правничий часопис. - 2006. - № 1. - С. 8-13.

32. Прієшкіна, О.В. Закріплення конституційного ладу та його основ в Конституції України / О.В. Прієшкіна // Південноукр. правничий часопис. - 2006. - № 3. - С. 7-10.

33. Прієшкіна, О.В. Децентралізація державної влади та розширення прав місцевого самоврядування: проблеми та перспективи / О.В. Прієшкіна // Право України. - 2006. - №11. - С. 86-89.

34. Прієшкіна, О.В. Конституційний лад та політична система: теоретико-правові аспекти / О.В. Прієшкіна // Часопис Київ. ун-ту права. - 2006. - № 4. - С. 79-83.

35. Прієшкіна, О.В. Конституційний лад та права людини в аспекті сучасного конституційного процесу / О.В. Прієшкіна // Південноукр. правничий часопис. - 2006. - № 4. - С. 6-8.

36. Приешкина, О.В. Конституционно-правовые основы местного самоуправления Украины: проблемы и перспективы развития / О.В. Приешкина // Правова держава. - 2007. - № 9. - С. 56-63.

37. Прієшкіна, О.В. Проблеми вдосконалення місцевого самоврядування як організаційно-правові форми вияву безпосередньої демократії в Україні / О.В. Прієшкіна // «Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми», міжнар. наук.-практ. конф. (2003 ; Одеса). Міжнародна науково-практична конференція «Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми», 15 трав. 2003 р. : [матеріали]. - О., 2003. - С. 87-90.

38. Прієшкіна, О.В. Поняття конституційного ладу та його основ: теоретико-правові аспекти / О.В. Прієшкіна // 58-а наук.-практ. конф. ОНУ ім. І.І. Мечникова (2003 ; Одеса). 58-а науково-практична конференція ОНУ ім. І.І. Мечникова, 20-21 листоп. 2003 р. : [матеріали]. - О., 2003. - С. 30-33.

39. Приешкина, О.В. Проблемы развития местного самоуправления: конституционно-правовой аспект / О.В. Приешкина // «Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування України», міжнар. наук.-практ. конф. (2004 ; Харків). Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування України», 25 травня 2004 р. : [Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого : матеріали]. - Х., 2004. - С. 74-78.

40. Прієшкіна, О.В. Форми безпосередньої демократії в місцевому самоврядуванні України: досвід концептуального дослідження / О.В. Прієшкіна // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. 6 (58-ї) наук.-практ. конф. (Одеса ; 2003). 6 (58-а) науково-практична конференція, 23_24 квітня 2003 р. [присвяч. 3-й річниці ОНЮА : матеріали]. - О. : Юрид. літ., 2003. - № 18. - С. 218-223.

41. Прієшкіна, О.В. Комунальна власність як матеріальна основа місцевого самоврядування України / О.В. Прієшкіна // «Судовий захист прав власності», міжнар. наук.-практ. конф. (2004 ; Одеса). Міжнародна науково-практична конференція «Судовий захист прав власності», 25 черв. 2004 р. : [матеріали]. - О., 2004. - С. 155-165.

42. Прієшкіна, О.В. Конституційно-правовий статус комунальної власності в Україні: проблеми теорії і практики / О.В. Прієшкіна // 59_а наук.-практ. конф. ОНУ ім. І.І. Мечникова (2004 ; Одеса). 59-а науково-практична конференція ОНУ ім. І.І. Мечникова, 22-24 листоп. 2004 р. : [матеріали]. - О., 2004. - С. 52-54.

43. Прієшкіна, О.В. Захист прав і свобод людини: питання теорії та практики / О.В. Прієшкіна // Наук.-практ. конф. (2005 ; Запоріжжя). Науково-практична конференція, 27-28 жовт. 2005 р. : [матеріали]. - Запоріжжя, 2005. - С. 134-135.

44. Прієшкіна, О.В. Місцеве самоврядування в аспекті конституційної реформи: теоретичні питання / О.В. Прієшкіна // «Проблеми державного управління в умовах реформування політико-правової системи», міжрегіонал. наук.-практ. конф. (2005 ; Одеса). Міжрегіональна науково-практична конференція «Проблеми державного управління в умовах реформування політико-правової системи», 25 листоп. 2005 р. : [матеріали]. - О.: МАУП, 2005. - С. 59-67.

45. Прієшкіна, О.В. Конституційно-правова характеристика України як соціальної держави / О.В. Прієшкіна // 60-а наук.-практ. конф. ОНУ ім. І.І. Мечникова (2005 ; Одеса). 60-а науково-практична конференція ОНУ ім. І.І. Мечникова, 25-26 листоп. 2005 р. : [матеріали]. - О., 2005. - С. 57-62.

46. Прієшкіна, О.В. Місцеві вибори - одна з приоритетних форм безпосередньої демократії в Україні / О.В. Прієшкіна // «Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його правового регулювання», міжнар. наук.-практ. конф. (2005 ; Одеса). Міжнародна науково-практична конференція «Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його правового регулювання», 18-19 листоп. 2005 р. : [матеріали]. - О., 2005. - С. 61-71.

47. Приешкина, О.В. Новые европейские стандарты местного самоуправления и перспективы ювенальной юстиции в Украине / О.В. Приешкина // «Деліквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії», міжнар. наук.-практ. конф. (2006 ; Одеса). Міжнародна науково-практична конференція «Деліквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії», 31 трав. - 1 квіт. 2006 р. : [матеріали]. - О., 2006. - С. 241-246.