Формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти України

Показано, що незважаючи на те що протягом 1998-2008 років уже було розроблено кілька варіантів “Концепції державної мовної політики в Україні”, Верховна Рада України як вищий законодавчий орган держави, який згідно з Конституцією України визначає державну політику, до цього часу не ухвалила цей стратегічний державний документ. Із сформуванням наприкінці 2007 року в парламенті України демократичної більшості вирішення питання щодо ухвалення Концепції вже 2008 року було досить реальним, однак Верховна Рада VI скликання цією ситуацією так і не скористалася.

У дослідженні подано авторську концептуальну модель державної мовної політики в галузі освіти України, оскільки Міністерством освіти і науки України такий документ досі не розроблявся. Стверджується, що Концепція державної мовної політики в галузі освіти України - це система основоположних нормативних настанов, якими мають керуватися спеціально уповноважені державні органи в галузі освіти, інші державні структури та виконавчі органи місцевого самоврядування, навчальні заклади всіх рівнів і форм власності щодо організації вивчення на належному рівні української (державної), мов національних і регіональних меншин та іноземних мов, і як підсумок - забезпечити Українській державі виконання найважливіших завдань - консолідації української нації на основі єдності й цілісності мовного простору, відродження і захисту мов національних і регіональних меншин задля розбудови громадянського суспільства і демократичної держави, забезпечення “мовної конкурентоздатності” українських громадян за межами держави та збереження мовної багатоманітності України.

Авторська наукова Концепція передбачає основні етапи здійснення мовної політики в галузі освіти України протягом 25 років (2008-2032 рр. ), насамперед - ухвалення “Концепції державної мовної політики в Україні” в контексті прийняття нової Конституції держави (або внесення змін до чинної), законів “Про державну мову в Україні”, “Про мови”, нових редакцій Законів “Про національні і регіональні меншини”, “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних або міноритарних мов”, “Про освіту” та інших нормативно-правових актів.

Переконливо доведено, що основною метою державної мовної політики в галузі освіти України є створення такої системи неперервної мовної освіти, яка забезпечила б обов'язкове оволодіння й користування, насамперед у сфері комунікації, громадянами України державною (українською), рідною (національною, регіональною) мовами і принаймні однією іноземною мовою (як правило, мовою держав-членів Європейського Союзу) чи світовою мовою. Неперервність мовної освіти передбачає навчання мов упродовж життя, включаючи сім'ю, найближче мовне оточення, усі рівні освітньої системи, самостійне навчання і зрештою - наскрізною тут повинна бути активна комунікативна діяльність (як в Україні, так і за межами держави).

Як результат такої мовної політики в галузі освіти в Україні повинно постати консолідоване суспільство, об'єднане однією державною (українською) мовою, яка протягом найближчих 25 років має стати й мовою міжнаціонального спілкування на території нашої держави.

Показано, що протягом останніх років у Верховній Раді України було зареєстровано кілька десятків законопроектів, у т. ч. й урядових, спрямованих на вирішення мовного питання в державі, однак жоден із них так і не був ухвалений. Прийняття Концепції мовної політики України та нового Закону України “Про мови” наразі передбачено Програмою діяльності Уряду “Український прорив: для людей, а не політиків”. Окрім того, нагального розгляду потребує і проект закону України “Про державну мову України”.

У п'ятому розділі - “Впровадження на регіональному рівні альтернативних моделей формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти” - розкривається структурно-функціональна характеристика альтернативних моделей, висвітлюються умови ефективного впровадження на регіональному рівні альтернативних моделей формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, наводяться рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування щодо управління процесом реалізації державної мовної політики в галузі освіти.

Авторська наукова Концепція пропонує державним чинникам три моделі реалізації мовної політики в галузі освіти України, суть яких зводиться до утвердження української мови як єдиної державної, до регіоналізації вивчення мов, запровадження різнорівневих програм опанування мов (державної, національних, регіональних, іноземних), “підтягування” на першому етапі етнічних українців, а протягом другого - представників національних і регіональних меншин до належного рівня знання й володіння українською (державною) мовою. При цьому не відкидається завдання опанування російської мови як однієї із світових та мов міжнаціонального спілкування на пострадянському просторі (принаймні в найближчі десятиліття). Поряд із запропонованими моделями наводяться їх позитивні і негативні характеристики, що дасть можливість правильно зорієнтуватися під час вибору оптимальної. При рекомендації моделей реалізації державної мовної політики, привертається особлива увага державних чинників до ролі сім'ї і системи дошкільної освіти в мовній підготовці дітей, оскільки останнім часом ці ланки, особливо сім'я, по суті випали із загальномовного процесу.

З'ясовано, що жоден з регіонів України, у т. ч. захід і центр, не “дотягують” у навчанні українською мовою до побажання дітей і батьків. Особливо тривожною є ситуація на півдні і сході України та в Автономній Республіці Крим, де кількість дітей, що навчаються українською мовою, значно менша від бажаючих. Переконливо доведено, що бажання дітей і батьків щодо вивчення їхніми дітьми української мови та держави повністю збігаються і потребують продуманої цілеспрямованої реалізації в умовах сьогодення України.

Доводиться, що з усіх ланок освіти чи не найважливішою є дошкільна, роль якої полягає, насамперед, у спрямуванні дітей на практичне оволодіння рідною мовою в сім'ї та дошкільному виховному закладі. Однак, незважаючи на “добрі” показники (83,3% дитячих садків в Україні працюють українською мовою), практика роботи та результати соціологічних досліджень свідчать, що дитячі садки часом виявляються неготовими до якісних змін, зокрема в таких закладах східних і південних регіонів України зазвичай навіть не створюється належне українськомовне середовище.

Констатується, що з перших днів відновлення державної незалежності України гостро постало питання про повернення державної (української) та мов національних і регіональних меншин до школи. Виходячи з цього, Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) поставила перед середньою освітою завдання щодо досконалого оволодіння українською і рідною мовами. Основним принципом, що ним керувалася при виконанні Програми українська влада, було приведення відсотку закладів, що працюють, та чисельності учнів, які навчаються тією чи іншою мовою, до показників етнічного складу населення держави. Виходячи з такого підходу, в умовах поліетнічності окремих регіонів держави посилюється увага до мов національних спільнот, що входять до складу Українського народу (російська, польська, угорська, болгарська, іврит та ін. ). Крім того, принципових змін вимагає вивчення основних іноземних мов.

Показано, що першочергової уваги нині надається розробці нових програм і підручників, які мають відбити ті методичні новації, що з'явилися останнім часом у педагогічній науці та практиці роботи вчителів. Провідна роль у цій справі належить Міністерству освіти і науки України як головному органу в системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти.

Констатується, що на сучасному етапі розвитку української школи триває пошук нових форм позакласної роботи. З року в рік в Україні та за її межами набуває популярності Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, заснований 2000 року. Упродовж останніх років у столиці України проходить щорічна науково-практична конференція “Молодь і державна мова”, мета якої - дослідити сучасний стан української мови та привернути увагу суспільства й влади до шляхів і засобів утвердження української мови як державної на засадах Конституції України в усіх сферах життя нашого суспільства. З метою підготовки учнівської молоді до активної діяльності в галузі науки й техніки, якісного оновлення змісту, форм і методів позашкільної освіти, пошуку і створення умов для підтримки талановитої молоді, задоволення потреб дітей і підлітків у професійному та суспільному самовизначенні, залучення учнівської молоді до систематичної науково-дослідницької, експериментальної діяльності в Україні організована діяльність територіальних відділень Малої академії наук України (МАН), метою яких є органічне доповнення мовної освіти учнів та вироблення загальнонаукових і окремих (мовних, мовленнєвих) умінь і навичок. Однією із форм позакласної й позашкільної роботи учнів, що проводиться з метою розвитку пізнавальних інтересів і творчих здібностей, є Всеукраїнська олімпіада з української мови та літератури.

Доведено, що першочергового значення в освіті, особливо після приєднання України до Болонського процесу, набуває вивчення іноземних мов. Багатомовність та полікультурність вважаються конче необхідними для громадян нової Європи і, відповідно, - й України, оскільки спілкування з іноземцями їхньою рідною мовою корисне не лише окремій особі, а й становить економічну та культурну цінність для держави в цілому. Показано, що останнім часом аналітики відзначають поліпшення в Україні загального стану та умов для навчання іноземних мов і досягнення позитивних результатів такого навчання на різних етапах освітніх ланок. Водночас проблема якісного навчання і його результативності залишається відкритою і потребує спрямування на неї подальших зусиль, оскільки нині відсутні підстави говорити про сформованість кількамовної нації й підготовленість більшості українських громадян до спілкування в сучасному багатомовному та багатокультурному світі.

Доведено, що вища школа готує не просто фахівців з вищою освітою для тієї чи іншої галузі нашої держави, вона формує й національну інтелігенцію - носія національних традицій культури й мови. У цьому зв'язку, зважаючи на вкрай недостатній стан і рівень володіння українською мовою в державі, особливого значення набуває системне ґрунтовне вивчення у вишах України таких курсів рідної мови, як “Сучасна українська літературна мова”, “Ділова українська мова” чи “Мова професійного спілкування”. Ці навчальні курси мають забезпечити оволодіння усним і писемним мовленням, вивчення української термінології фаху, набуття навичок ділового мовлення тощо.

Показано, що вчитель є не тільки ключовою постаттю в сучасних освітніх процесах, але й духовним наставником у суспільстві. Найбільша відповідальність за сформованість та спрямованість духовно-моральної, інтелектуальної й духовної сфери молодого покоління українців покладається на вчителя мови. Переконливо доводиться, що питання мовної та мовленнєвої підготовки майбутнього вчителя-словесника набуває особливої ваги особливо на етапі його професійного становлення.

Показано, що з метою формування та реалізації державної мовної політики в Україні в другій половині 90-х років було створено низку спеціальних державних органів і установ, насамперед Раду з питань мовної політики при Президентові України та Департамент із здійснення мовної політики в складі Держкомнацміграції України. Проте ці та інші структури були необґрунтовано ліквідовані відповідно до Указу Президента України від 13 листопада 2001 року № 1071/2001 та й чинним Кабінетом Міністрів України, незважаючи на численні вимоги громадськості, до цього часу не поновлено їх діяльність. Щоправда, Указом Президента України від 20 лютого 2008 року № 146/2008 Уряду доручено опрацювати в установленому порядку питання щодо створення спеціально уповноваженого Центрального органу виконавчої влади з питань державної мовної політики.

У результаті дослідження нами розроблено систему державно-громадських органів для реалізації державної мовної політики в галузі освіти України. Ця система складається з трьох рівнів: вищого, центрального і місцевого.

Вищий рівень державної влади включає: Президента, Верховну Раду, Кабінет Міністрів, Національну академію наук України, Інститут української мови НАН України, Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, Національну раду з питань мовної політики при Президентові України, Відділ моніторингу мовної ситуації при Кабінеті Міністрів України, Академію педагогічних наук України, Національну комісію з питань правопису та мовних норм.

До центрального рівня системи належать: Департамент (Інститут) державної мовної політики, Управління забезпечення освіти державною мовою в складі Міністерства освіти і науки України, Управління взаємодії з українцями діаспори Міністерства закордонних справ України, Сектор сприяння освіті рідною мовою в складі Державного комітету України у справах національностей та релігій, Науково-технічна комісія з питань термінології при Держстандарті України, Державна мовна інспекція.

Місцевий рівень системи запропоновано мати в такому вигляді: голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (голова обласної державної адміністрації), рада з питань мовної політики, інспектор з мовних питань, регіональні та місцеві служби мови, відділ мовної політики в складі Міністерства (управління) культури і туризму, відділ з питань забезпечення освіти державною мовою в складі Міністерства (управління) освіти і науки, відділ з питань сприяння освіті рідною мовою в складі Міністерства (управління) у справах національностей та релігій, сектор мовної політики в складі управлінь культури і туризму райдержадміністрацій та міськрайвиконкомів, сектор з питань забезпечення освіти державною мовою в складі управлінь освіти міськрайвиконкомів, сектор з питань сприяння освіті рідною мовою в складі управлінь з питань внутрішньої політики райдержадміністрацій, керівництво дошкільних, загальних середніх, позашкільних, вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти.

Зазначається, що впровадження запропонованої системи державно-громадських органів для реалізації державної мовної політики в галузі освіти України сприятиме комплексній і всеохоплювальній реалізації завдань щодо утвердження конституційного статусу державної (української) мови, забезпечить захист і розвиток національних та регіональних мов України та належне вивчення іноземних мов.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукової проблеми теорії державного управління, що полягає в розробці та науковому обґрунтуванні концептуальної моделі формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України в умовах євроінтеграції, яка базується на системі наукових підходів, нормативно-правових документах та емпіричних даних щодо мовної ситуації в галузі освіти України. На основі проведених досліджень запропоновано методологію вдосконалення механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу. Підсумки дослідження дають змогу визначити напрями подальшого розвитку і вдосконалення мовної політики в галузі освіти України. За результатами здійсненого дослідження нами сформульовано такі висновки і рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення:

1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури і практики показав, що питання формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України до цього часу вивчалося лише фрагментарно і не було предметом окремо комплексного наукового дослідження. Переважна більшість публікацій написана авторами-філологами та істориками, які висвітлюють формування та реалізацію державної мовної політики лише побіжно. Здебільшого поза їх увагою залишаються питання впливу мовного чинника на перебіг процесу мовної підготовки на всіх рівнях освіти, реформування мовної освіти в освітніх закладах України відповідно до європейських стандартів, формування правової бази утвердження в освіті української мови як державної, мов національних та регіональних меншин, стану українськомовної освіти в діаспорі, становлення адекватної до сучасної потреб суспільства мовної політики в галузі освіти України. На разі назріла нагальна потреба в повноцінному аналізі зазначених проблем, вивчення особливостей формування і реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, виходячи з умов євроінтеграції та серйозності мовної ситуації, що склалася в Україні впродовж усіх років незалежності.

У результаті дослідження встановлено, що на сьогодні не визначено методологію теоретичного та емпіричного пошуку в контексті предмета дослідження, не розроблені конструктивні моделі й методики, не визначені методичні підходи до формування політичних, соціально-економічних, правових і організаційних механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти. Потребують суттєвого вдосконалення категорійно-понятійний апарат, система нормативно-правових документів щодо мовної освіти, методи обґрунтування варіантів вирішення мовної проблеми в галузі освіти і прогнозування їх можливих негативних наслідків. На часі - розроблення концептуальної моделі формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти.

2. У дисертаційній роботі уточнено термінологічне визначення сутності понять “мовна політика”, “державна мовна політика”, “національна мовна політика”, “регіональна мова”, “мова національної меншини”, “мовна освіта” (в частині регіоналізації навчання мови), подано авторське визначення поняття “державна мовна політика в галузі освіти України” як свідомий вплив держави, спрямований на практичне кероване наскрізне застосування державної (української), національних, регіональних та іноземних мов у навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів різних рівнів, незалежно від типу, форм власності, а також форм отримання освіти, з метою консолідації українського суспільства на основі єдиної державної (української) мови, забезпечення міжнаціонального миру і злагоди, створення сприятливих умов для європейської та світової інтеграції як української держави в цілому, так і її громадян.

Для розробки дієвої Концепції державної мовної політики в галузі освіти України було уточнено і переосмислено дотичні категоріальні поняття, зокрема „однонаціональна держава”, „національні” і „регіональні” меншини; статус російської мови як національноменшинної тощо. Показано, що для просування вперед на шляху мовної реформи слід конституційно і законодавчо закріпити ці поняття, передусім дійшовши повної згоди в науковому співтоваристві щодо їх однозначного тлумачення.

3. У дослідженні проаналізовано передовий європейський досвід вирішення мовних проблем у галузі освіти, що передбачає регіоналізацію мовної підготовки, забезпечення вивчення, крім державної і рідної, як мінімум двох іноземних мов, зокрема тих, що в найближчій часовій перспективі будуть достатньо комунікативно потужними. Виявлено специфіку формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України в умовах євроінтеграційних процесів. Доведено, що оновлені стандарти української мовної освіти мають поєднувати національні та загальноєвропейські компоненти, ураховувати факти загальноєвропейського розвитку, включаючи необхідні знання про Європу, європейські надбання (у тому числі національні та регіональні мови), цінності та орієнтири. Зміни в змісті української мовної освіти мають постати основним дієвим інструментом її реформування та приведення відповідно до загальноєвропейського контексту і потреб сьогодення. Зазначені процеси викликають насамперед потребу у визначенні, гармонізації та затвердженні нормативно-правового забезпечення в галузі мовної освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації. Визначено, що за умови приведення нормативно-правових документів України до європейських стандартів, перебудови організаційно-функціональної структури для реалізації мовної політики використання досвіду провідних європейських держав щодо розв'язання мовних проблем на національному і регіональному рівнях є цілком можливим.

4. Визначено та теоретично обґрунтовано систему соціально-політичних, правових, економічних й організаційних механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України. Виявлено шляхи реалізації державної мовної політики в галузі освіти України відповідно до функцій органів виконавчої влади, забезпечення вертикальної і горизонтальної координації діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій. Показано такі тенденції розвитку мовної політики в галузі освіти України: 1) Українська мова ще не набула належного застосування в галузі освіти, рівень її престижу неадекватний її використанню. 2) Освітній простір в Україні є двомовним. 3) Відставання темпів удосконалення нормативно-правової бази реалізації мовної політики від потреб сучасності. 4) Несформованість українськомовного простору в сфері освіти. 5) Недостатня увага з боку органів державної влади пріоритету рідної (української) мови у становленні та розвитку громадянина України.

У результаті дослідження виявлено такі першочергові шляхи оптимізації правових та організаційно-структурних механізмів формування і реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, як: 1) внесення змін до Конституції України, прийняття нових законів та вдосконалення чинних; 2) ухвалення „Концепції державної мовної політики”; 3) розроблення дієвих механізмів реалізації державної мовної політики в галузі освіти України; 4) оптимізація організаційно-функціональної структури формування і реалізації державної мовної політики в галузі освіти України; 5) вироблення моделей забезпечення освітянської мовної політики.

Для прискорення суспільної трансформації й оптимізації мовно-культурного простору в Україні необхідно законодавчо закріпити розроблену “Концепцію державної мовної політики”, ухвалити нові закони “Про державну мову України”, “Про мови”, “Про національні та регіональні меншини”, внести зміни до Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, які б ефективно захищали і утверджували українську мову як мову національної єдності й українського громадянства, гарантували рівноправність етнічних груп, гармонізували національне мовне законодавство з європейським і світовим, послідовно виконували зобов'язання України за міжнародними договорами та міжнародно-правовими документами. Існує нагальна потреба у відновленні діяльності Ради з питань мовної політики при Президентові України, створенні системи структур з реалізації мовної політики в органах виконавчої влади, починаючи від Кабінету Міністрів України і закінчуючи державними адміністраціями на місцях. Нове мовне законодавство повинне ліквідувати потенційні джерела напруженості у відносинах між різними мовними групами суспільства, між східним і західним регіонами України, прискорити процес євроінтеграції, формування української політичної нації, громадянського суспільства, етнічної, політичної і мовної культури громадян. У новому мовному законодавстві має бути закріплено належну державну фінансову підтримку та відповідні протекціоністські заходи щодо розвитку української мови, слід конкретизувати її статус, функції і консолідуючу роль.

5. На основі проведених досліджень запропоновано методологію вдосконалення механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України. Аналіз ефективності політичних, соціально-економічних, правових і організаційних механізмів формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України дає можливість: а) встановити фактори, що впливають на мовну ситуацію в державі (соціальний стан суспільства та стан його економіки, державне та політичне керівництво, політичні партії і громадські організації, духовний стан суспільства, українськомовна і російськомовна церкви, патріотичні прагнення інтелігенції, державна та мовна єдність громадян, вплив західної і східної діаспори, зовнішні чинники (Російська Федерація) тощо); б) довести потребу внесення змін до чинного законодавства України щодо реалізації мовних прав громадян у галузі освіти, оскільки відсутність упродовж тривалого часу досконалої законодавчої основи („Концепції мовної політики”, сучасного базового закону „Про мови”, плутанина в законах України (“Про національні меншини”, “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” та ін. ) певних визначень і понять та їх невідповідність європейським та світовим стандартам не дали змоги українській мові посісти належне по праву їй місце в галузі освіти Української держави; в)виявити шляхи реформування чинних та створення нових організаційних структур для ралізації мовної політики (пропозиції про поновлення діяльності Ради з питань мовної політики при Президентові України, створення відповідних структур в Секретаріатах Президента України та Кабінету Міністрів України, Державного департаменту (Інституту) мовної політики та його структур у вертикалі органів державної виконавчої влади та виконавчих органах місцевого самоврядування, мовних інспекцій, служб мови тощо).

6. Нагальна потреба забезпечення реалізації сучасної мовної політики в галузі освіти України спонукала нас до розробки та наукового обґрунтування концептуальної моделі, що базується на системі наукових підходів, нормативно-правових документах та емпіричних даних щодо мовної ситуації в галузі освіти України. Запропонована концептуальна модель передбачає віднесення України до однонаціональних держав (з кількома наявними багатонаціональними регіонами); визначення державного статусу української мови як єдиної державної в Україні; визнання російської мови однією із мов національних меншин в Україні, а також мов міжнаціонального спілкування на пострадянському і постсоціалістичному просторі, принаймні впродовж найближчих десятиріч (на противагу думкам щодо російської мови як другої державної, офіційної, регіональної, місцевої, меншинної тощо); усвідомлення потреби вивчення російської мови в школах з українською мовою навчання, починаючи з 7-го, а не 5-го класу, як це передбачено інваріантною частиною шкільної програми (для більш пізнього розмежування при вивченні близькоспоріднених української і російської мов); усвідомлення потреби вивчення першої іноземної мови, починаючи з 2-го класу, другої - з 5-го, третьої - із 7-го класу (за бажанням учнів і батьків); потребі в регіоналізації мовної освіти в Україні; необхідність кількох варіантів (за ступенем складності) програм і підручників з української мови, призначених для різних регіонів України; вимозі належного знання державної та хоча б однієї іноземної мови всіма випускниками навчальних закладів України, у т. ч. й шкіл з мовами навчання національних меншин.

7. Визначено та обґрунтовано умови впровадження на регіональному рівні альтернативних моделей формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти України, перша з яких - „Урівноваження національно-мовного співвідношення населення України” - передбачає забезпечення загальнонаціонального статусу української (рідної) мови, друга - „Перебудова мовної політики в галузі освіти України за регіональним принципом” - має за мету досягнення загальнодержавного статусу української (державної) мови, третя -„Статус-кво” - у разі недосягнення згоди в українському суспільстві і політикумі насамперед - передбачає забезпечення неухильної й послідовної реалізації чинного законодавства щодо функціонування української та мов національних меншин в освітній галузі нашої держави. Визначено, що умовами впровадження на регіональному рівні запропонованих альтернативних моделей є кадрове, програмне та підручникове забезпечення освітньої галузі, потреби ринків праці, нормативно-правова база системи освіти, стан управління освітньою галуззю, роль політичних партій та громадськості у здійсненні освітньо-виховного процесу, суспільна думка щодо мовної освіти молоді тощо. Показано, що в умовах сьогодення консенсус у мовній сфері має бути вигідним (політично і фінансово) як українськомовній, так і російськомовній спільнотам в Україні, а також усім наявних на теренах нашої держави національним та регіональним меншинам.

8. Для належного управління процесом реалізації державної мовної політики в галузі освіти України органам державної влади та місцевого самоврядування нами розроблено такі рекомендації:

- через систему неперервної мовної освіти у політиці держави слід забезпечити мовний прорив, що дасть можливість кожному громадянину України оволодіти державною (українською), рідною (національною) і хоча б однією іноземною мовою;

- у навчальних закладах, де навчання здійснюється мовами національних меншин, слід створити виключно сприятливі умови для належного опанування державної мови, що дасть можливість безболісного входження представників національних і регіональних меншин в українське суспільство, забезпечить їм доступ до державної служби, війська, науки, культури та інформаційної сфери. Разом з тим слід гідним чином забезпечити право національних і регіональних меншин на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури, її підтримку та захист державою;

- повсюдне впровадження державної (української) мови, поділ класів на підгрупи для вивчення української мови в школах з мовами навчання національних меншин безперечно потребує додаткової кількості українськомовних учителів та вчителів української мови. Міністерству освіти і науки України поряд із збільшенням набору до педагогічних ВНЗ таких категорій майбутніх учителів виключно за кошти державного бюджету слід забезпечити також суттєве підвищення їхньої фахової підготовки, особливо на філологічних факультетах. При цьому слід застосувати практику підготовки вчителів для східного і південного регіонів із числа мешканців центральних і західних областей, забезпечивши їхнє належне працевлаштування на новому місці. Потребує невідкладного вирішення питання щодо якості підготовки студентів-україністів, де одну з першочергових ролей відіграє рівень фахової підготовки професорсько-викладацького складу ВНЗ, ступінь володіння ними українською (державною) мовою, зрештою, їхні патріотичні почуття та почуття громадянського обов'язку;

- слід невідкладно завершити роботу над новою редакцією “Українського правопису” і запровадити його в навчальний процес освітніх закладів України всіх рівнів та засоби масової інформації;

- на сьогодні, як і раніше, залишається особливо актуальним питання забезпечення державних навчальних закладів України українськомовною навчальною літературою, відео- та аудіовізуальними навчальними посібниками, комп'ютеризації, створення веб-сторінок навчальних закладів та підключення їх до мережі Інтернет. За умов переходу до інформаційного суспільства, включення України до глобалізаційних світових процесів особливо гостро постає питання використання в навчальному процесі електронних технологій на українськомовній основі. Водночас поєднання інтересу учнів і студентів до високотехнологічних видів діяльності з українськомовною основою спонукатиме їх до глибокого оволодіння українською мовою, створення належного мовленнєвого середовища як в освітніх закладах, зокрема, так і в українському суспільстві в цілому.

Сучасна мовна ситуація в галузі освіти України свідчить, що лише проголошення декларації щодо статусу української мови для її утвердження в цій сфері недостатньо. Необхідні дієві механізми формування та реалізації державної мовної політики в галузі освіти. Послідовна й планомірна реалізація завдань державної мовної політики в освітянській сфері має забезпечити вільний і безконфліктний розвиток усіх наявних на теренах України національних і регіональних мов, створити необхідні умови для утвердження державності української мови, набуття нею рис престижності, авторитетності та перспективності.

Виконана дисертація не вичерпує всіх питань означеної проблеми - формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти України. Подальшими напрямами наукових досліджень цієї сфери могли б бути:

- завдання держави щодо вироблення наукового підходу до питань правового регулювання процесів функціонування мов в українському суспільстві (створення “Мовного кодексу” як цілісного юридичного документа для регулювання застосування мов в Україні);

- забезпечення регулювання реалізації державного статусу української мови в інформаційній та культурній сферах українського суспільства;

- створення цілісної методології функціонування української (державної) мови в галузях життєдіяльності України;

- оптимізація вивчення мов національних меншин відповідно до національного складу населення України та запитів українського суспільства;

- забезпечення мовних потреб закордонних українців;

- вдосконалення державного впливу на процеси вивчення іноземних, насамперед європейських, мов.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Лопушинський І. П. Формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти України: досвід, проблеми та перспективи : монографія. - К. ; Херсон : Олді-плюс, 2006. - 456 с.

Статті в наукових фахових виданнях

2. Лопушинський І. П. “Українізація” як особливий етап становлення національної школи (1923-1933) / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми державного управління зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. - О ОРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 1 (17). - С. 34-45.

3. Лопушинський І. П. Проблема державності рідної мови і школа історія та світовий досвід / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми державного управління зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. - О ОРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 2 (18). - С. 58-69.

4. Лопушинський І. П. Державність рідної мови як визначальний чинник становлення української національної школи / І. П. Лопушинський // Упр. сучас. містом. - 2004. - № 4-6 (14). - С. 107-112.

5. Лопушинський І. П. Період “українізації” школи в партійних і державних документах 1923-1933 років / І. П. Лопушинський // Упр. сучас. містом. - 2004. - № 7-9 (15). - С. 87-93.

6. Лопушинський І. П. Державна мова в школі пострадянського простору стан і статус (порівняльний аспект) / І. П. Лопушинський // Освіта і упр. - 2004. - Т. 7. - Число 1. - С. 36-42.

7. Лопушинський І. П. Освітянська мовна політика розвинених країн світу стан і статус (порівняльний аспект) / І. П. Лопушинський // Освіта і упр. - 2004. - Т. 7. - Число 2. - С. 152-160.

8. Лопушинський І. П. Законодавчі перспективи утвердження державності української мови в сфері освіти України ХХI ст. (порівняльний аспект) / І. П. Лопушинський // Освіта і упр. - 2004. - Т. 7. -Число 3-4. - С. 67-74.

9. Лопушинський І. П. Роль держави у створенні “Українського правопису” й запровадженні його в навчальний процес протягом першої половини ХХ століття / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. -2004. - № 3. - С. 466-472.

10. Лопушинський І. П. Проблема державної двомовності в галузі освіти уроки Білорусі для України / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. - 2004. - № 4. - С. 409-415.

11. Лопушинський І. П. Роль Української держави у відновленні “Українського правопису” / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми державного управління зб. наук. пр. Дніпропетр. регіон. ін-ту держ. упр. - Д : ДРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 2 (16). - С. 68-74.

12. Лопушинський І. П. Особливості державного регулювання мовної політики в освітянській сфері в період постання Української незалежної держави (1917-1922 рр. ) / І. П. Лопушинський // Упр. сучас. містом. - 2004. - № 10-12 (16). - С. 9-16.

13. Лопушинський І. П. Державна мова як чинник національної безпеки України за умов посилення процесів глобалізації / І. П. Лопушинський // Вісн. держ. служби України. - 2005. - № 1. - С. 28-31.

14. Лопушинський І. П. Закріплення статусу державної та мов національних меншин у конституціях та конституційних актах на етнічних українських землях (ХI - друга половина ХХ століття) / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми державного управління зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. - О ОРІДУ НАДУ, 2005. - Випуск 1 (21). - С. 54-65.

15. Лопушинський І. П. Стан та перспективи державної мовної політики у програмах кандидатів у Президенти / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми внутрішньої політики. - К. Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 1 (5). - С. 150-155.

16. Лопушинський І. П. Українська мова в галузі освіти країн західної діаспори стан і статус / І. П. Лопушинський // Ефективність державного управління зб. наук. пр. Львів. регіон. ін-ту держ. упр. - Л ЛРІДУ НАДУ, 2004/2005. - Вип. 6/7. - С. 59-65.

17. Лопушинський І. П. Конституційний статус державної (української) мови та мов національних меншин в Україні 80-х - 90-х років ХХ століття / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми державного управління зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. - О ОРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 2 (22). - С. 44-45.

18. Лопушинський І. П. Мова державна - мова офіційна суть проблеми та шляхи її подолання / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. -2005. - № 1. - С. 459-465.

19. Лопушинський І. П. Роль Української держави в забезпеченні мовної освіти закордонного українства [Електронний ресурс] // Державне управління: теорія і практика : електрон. наук. фах. вид. НАДУ. - 2005. - № 1. - Режим доступу: // http : // www. nbuv. gov. ua/e-journals/Dutp/2005-1/ txts/ LOPUSHINSKIY-1/ htm-40k- . - Заголовок з екрана.

20. Лопушинський І. П. Міжнародні та загальнонаціональні конкурси з української мови як чинник утвердження державності рідної мови / І. П. Лопушинський // Зб. наук. пр. НАДУ. - 2005. - № 1. - С. 451-458.

21. Лопушинський І. П. Утвердження україномовного телепростору як складник державної мовної політики України / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. -2005. - № 2. - С. 383-388.

22. Лопушинський І. П. Законодавство України про мови та його регулювальна функція в галузі освіти України / І. П. Лопушинський // Зб. наук. пр. НАДУ. - 2005. -№ 2. - С. 407-415.

23. Лопушинський І. П. Мовна політика понятійний апарат та її сутнісні характеристики щодо галузі освіти України / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 3. - С. 413-419.

24. Лопушинський І. П. Державна мовна політика України та право національних меншин на освіту / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 4. - С. 401-407.

25. Лопушинський І. П. Рідна мова як важливий чинник консолідації української нації [Електронний ресурс] // Державне управління теорія і практика електрон. наук. фах. вид. НАДУ. - 2005. - № 2. - Режим доступу : // http : // www. nbuv. gov. ua/e-journals/Dutp/2005-2/txts/philo/05 lipkun. pdf. - Заголовок з екрана.

26. Лопушинський І. П. Роль рідної мови в дошкільній та початковій шкільній освітянській системі Української держави деякі аспекти теорії та історії питання / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми державного управління зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. - О ОРІДУ НАДУ. - 2005. - Вип. 3 (23). - С. 45-58.

27. Лопушинський І. П. Регулювання державної мовної політики в системі загальної середньої освіти України історія та сучасний стан проблеми / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми державного управління зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. - О ОРІДУ НАДУ. - 2006. - Вип. 1 (25). - С. 27-34.

28. Лопушинський І. П. Провідна роль рідної (української) мови в становленні національно-мовної особистості школяра / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 1. - С. 301-307.

29. Лопушинський І. П. Відродження національної свідомості та самосвідомості як першочергова місія нової української влади / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 2. - С. 376-382.

30. Лопушинський І. П. Забезпечення конституційного статусу державної мови у вищій школі України сьогодення як належна перспектива мовленнєвої фахової практики [Електронний ресурс] // Державне управліннятеорія і практика: електрон. наук. фах. вид. НАДУ. - 2006. - № 1. - Режим доступу : // http : // www. nbuv. gov. ua/e-journals/Dutp/2006-1/txts/ SOCIALNA/06 lipmfp. pdf - Заголовок з екрана.

31. Лопушинський І. П. Формування національного менталітету - нагальне завдання сучасної Української держави / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 3. - С. 207-214.

32. Лопушинський І. П. Регіональна (російська) мова в Україні витоки проблеми та перспективи державного врегулювання / І. П. Лопушинський // Зб. наук. пр. НАДУ. - 2006. - № 2. - С. 301-312.

33. Лопушинський І. П. Підготовка україномовного педагогічного корпусу як запорука ефективної реалізації мовної політики в галузі освіти України [Електронний ресурс] // Державне управління теорія і практика електрон. наук. фах. вид. НАДУ. - 2006. - № 2. - Режим доступу : // http : //www. nbuv. gov. ua/e-journals/Dutp/2006-2/txts/ GALUZEVE%5 COGlipgou. pdf - Заголовок з екрана.

34. Лопушинський І. П. Українська мова в освіті країн пострадянської та постсоціалістичної діаспори: стан і статус / І. П. Лопушинський // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. Львів. регіон. ін-ту держ. упр. - Л : ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 11. - С. 95-101.

35. Лопушинський І. П. Мова як об'єкт політичної боротьби в ході виборчих перегонів 2006 року / І. П. Лопушинський // Вісн. НАДУ. - 2007. - № 1. - С. 160-169.

36. Лопушинський І. П. Місцеві ради і державна мовна політика в Україні наміри та практичні кроки (хроніка протистояння 2006 року) / І. П. Лопушинський // Зб. наук. пр. НАДУ. - 2007. - № 1. - С. 238-251.

37. Лопушинський І. П. Сучасні програми і підручники з української мови як вагомий механізм реалізації державної мовної політики в загальноосвітній школі України [Електронний ресурс] // Державне управління: теорія і практика : електрон. наук. фах. вид. НАДУ. - 2007. - №1. - Режим доступу : // http : // www. nbuv. gov. ua/e-journals/Dutp/2007-1/txts07/LIPzsu. htm-57k-. - Заголовок з екрана.

38. Лопушинський І. П. Державна мова як основа мовленнєвої діяльності українських урядовців / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. - О : ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 2(34). - С. 92-99.

Статті в інших виданнях, матеріали конференцій, тези доповідей

39. Лопушинський І. П. Державна мовна політика в галузі освіти України радянського періоду стан та наслідки / І. П. Лопушинський // Упр. школою. - 2004. - № 16-18 (64-66). - С. 60-68.

40. Лопушинський І. П. Державний статус рідної мови як основа національних інтересів України / І. П. Лопушинський // Наук. вісн. Волин. держ. ун. ім. Лесі Українки. - 2004. - № 6. - С. 13-16.

41. Лопушинський І. П. До питання реалізації Рекомендацій парламентських слухань “Про функціонування української мови в Україні” освітніми закладами України / І. П. Лопушинський // Зб. наук. пр. Херсон. держ. ун-ту - Херсон ХДУ, 2004. - Вип. ХХХVII. - С. 33-36.

42. Лопушинський І. П. Провідна роль рідної (української) мови в становленні національно-мовної особистості школяра (на прикладі творчого доробку В. О. Сухомлинського) / І. П. Лопушинський // Ученые записки : наук. журн. Крим. республікан. ін-ту післядипломн. пед. освіти. - 2005. - №3. - С. 30-32.

43. Лопушинський І. П. Позакласна робота з української мови в спеціалізованих школах / І. П. Лопушинський // Позакласна робота з рідної мови в школі / Упор. К. Ю. Голобородько. - Харків Основа, 2005. - С. 3-58.

44. Лопушинський І. П. Рідна мова в системі української національної освіти / І. П. Лопушинський // Вересень. - 2005. - № 1-2 (31-32). - С. 19-24.

45. Лопушинський І. П. Роль і місце рідної мови в системі української національної освіти (на прикладі педагогічної спадщини Софії Русової) / І. П. Лопушинський // Вісн. Таврійської фундації (Осередку вивчення укр. діаспори). - К. ; Херсон Просвіта, 2005. - № 1. - С. 63-72.

46. Лопушинський І. П. Перспективи реалізації державної мовної політики в царині освіти (за організаційними документами політичних партій і громадських організацій України) / І. П. Лопушинський // Державне управління і право зб. наук. пр. : у 2 ч. - Ч. 1 / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв; Ін-т держ. упр. і права. - К. , 2006. - Вип. 1. - С. 78-85.

47. Лопушинський І. П. Рідномовна освіта українців діаспори як основа збереження їхньої національної ідентичності / І. П. Лопушинський // Вісн. Запоріз. осередку вивчення укр. діаспори. - 2006. - Вип. 4. - С. 156-176.

48. Лопушинський І. П. Україно, мій рідний краю, Вічна туго, предвічна кров! (До підсумків роботи IV-го Всесвітнього форуму українців. - Київ, 18-20 серпня 2006 р. ) / І. П. Лопушинський // Вісн. Таврійської фундації (Осередку вивчення укр. діаспори) літ. - наук. зб. - К. ; - Херсон Просвіта, 2007. - Вип. 3. - С. 278-286.

49. Лопушинський І. П. Українська мова як універсальний засіб національного єднання в Україні / І. П. Лопушинський // Стосунки Сходу та Заходу України суб'єкти, інтереси, цінності зб. наук. пр. / наук. ред. І. Ф. Кононов. - Луганськ Знання, 2007. - С. 313-315.

50. Лопушинський І. П. Провідна роль рідної (української) мови в становленні національно-мовної особистості школяра / І. П. Лопушинський // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. - Вип. 2. - Херсон : РІПО, 2007. - С. 30-36. 51. Лопушинський І. П. Український Вільний Університет (УВУ) як провідний діаспорний навчальний заклад світу / І. П. Лопушинський // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення укр. діаспори) : літ. - наук. зб. - К. ; Херсон : Просвіта, 2007. - Вип. 4. - С. 227- 238.

52. Лопушинський І. П. Концепції державної мовної політики в Україні: освітянський аспект / І. П. Лопушинський // Вісник Черкаського університету (Серія “Філологічні науки”). - Черкаси, 2007. - Вип. 102. - С. 129-135.

53. Лопушинський І. П. Визначальна роль російської (державної) мови в освітній політиці Російської Федерації / І. П. Лопушинський // Науковий вісник Херсонського державного університету (Серія “Лінгвістика”) : зб. наук. пр. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2008. - Вип. VI. - С. 129-132.

54. Лопушинський І. П. Формування українськомовної освітянської еліти як запорука належної державної мовної політики в умовах становлення громадянського суспільства в Україні / І. П. Лопушинський // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. пр. / Ред. кол. : В. В. Олійник (гол. ред. ) та ін. - К. : Міленіум, 2008. - Вип. 8. - С. 131-139.

55. Лопушинський І. П. Державна (офіційна) мова : тематична стаття / І. П. Лопушинський // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; голов. ред. В. Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С. 173-174.

56. Лопушинський І. П. Боротьба українського народу за відродження та утвердження рідної мови у власній школі впродовж ХІХ - першої половини ХХ століття (на прикладі етнічних українських територій Холмщини і Підляшшя) / І. П. Лопушинський // Українці Холмщини і Підляшшя: історична доля, духовна і матеріальна культура впродовж віків : зб. наук. пр. - Луцьк : ВАТ “Волин. обл. друк. ” - РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - Вип. 8. - С. 302-306.

57. Лопушинський І. П. Михайло Грушевський про українську школу / І. П. Лопушинський // Матеріали обл. наук. - практ. конф. , присвяченої 130-ій річниці від дня народження Михайла Грушевського, 27 верес. 1996 р. - Херсон, 1996. - С. 35-37.

58. Лопушинський І. П. Рідна мова як важливий чинник консолідації української нації / І. П. Лопушинський // Нація і суспільство шляхи консолідації матеріали наук. - практ. конф. , 27-28 трав. 1995 р. - К. АЦ “Укр. джерела”, Книжк. палата України, 1997. - С. 92-94.

59. Лопушинський І. П. Державна двомовність на пострадянському просторі стан і перспективи / І. П. Лопушинський // Інноваційний менеджмент у системі модернізації управління освітою матеріали міжнар. наук. -практ. конф. , 17-18 черв. 2004. - Донецьк Голов. упр. освіти і науки облдержадміністрації, Донец. держ. ун-т упр. , Донец. обл. ін-т післядипломн. пед. освіти, 2004. - С. 36-38.

60. Лопушинський І. П. Провідна роль державності рідної мови в становленні протягом ХХ ст. української національної школи / І. П. Лопушинський // Актуальні теоретико-методичні та організаційно-практичні проблеми державного управління матеріали наук. - практ. конф. за міжнар. участю, 28 трав. 2004 р. : у 2 т. - К. В-во НАДУ, 2004. - Т. 1. - С. 389-390.

61. Лопушинський І. П. Державна мова в галузі освіти України і Молдови законодавчий статус (порівняльний аспект) / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми сучасної філології матеріали міжнар. наук. - практ. конф. - Тирасполь РВВ ПДУ, 2004. - (Зб. 4). - С. 13-16.

62. Лопушинський І. П. Державна мовна політика України щодо прав національних меншин на освіту / І. П. Лопушинський // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення : матеріали наук. - практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2005 р. : у 2 т. - К. : В-во НАДУ, 2005. - Т. 2. - С. 209-210.

63. Лопушинський І. П. Державна мовна політика щодо вищої школи України: стан та перспективи реалізації / І. П. Лопушинський // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук. - практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2006 р. : у 2 т. - К. В-во НАДУ, 2006. - Т. 2. - С. 235-236.

64. Лопушинський І. П. Зростання державної ролі української мови в сучасному глобалізованому світі / І. П. Лопушинський // Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу матеріали наук. - практ. конф. - К. Нац. акад. упр. , 2006. - С. 213-215.

65. Лопушинський І. П. Вироблення модерної мовної політики як нагальна потреба сучасного державного управління в Україні / І. П. Лопушинський // Державне та муніципальне управління в умовах політико-адміністративної реформи матеріали наук. - практ. конф. : тези доп. , Луцьк, 17-18 трав. 2007 р. / відп. ред. В. Я. Малиновський. - Луцьк Волин. обл. друк. , 2007. - С. 148-149.

66. Лопушинський І. П. Державне регулювання навчання іноземних мов як вагомий механізм забезпечення європейських прагнень України / І. П. Лопушинський // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали наук. - практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2007 р. : у 4 т. - К. : В-во НАДУ, 2007. - Т. 4. - С. 20-22.

67. Лопушинський І. П. Мовна політика в галузі освіти Херсонщини: механізми реалізації / І. П. Лопушинський // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали щоріч. міжнар. наук. - практ. конф. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. , 31 жовт. 2007 р. - О : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т. 1. - С. 214-216.