4) судово-арбітражна практика.

Основне ж навантаження регулювання митних відносин припадає все ж таки на МК України, як кодифіковане зібрання найбільш важливих норм митного права. МК України прийнято 20 грудня 2001 р. і підписано Президентом України 11 липня 2002 р введено в дії з 2004 р.

Структурно МК України складається із преамбули, 21 розділу З огляду на новизну даного матеріалу ми вважаємо за доцільне більш детально ознайомити читача із змістом нового МК України., що розбиті на 67 глав і мають 432 статті. Характерно, що кодекс у редакції від 20 грудня 2001 р. мав 24 розділи, що були розбиті на 78 глав і мали аж 524 статті:

І -- «Загальні положення», статті 1--39;

ІІ -- «Митний контроль», статті 40--69;

ІІІ -- «Митне оформлення», статті 70--90;

ІV -- «Переміщення та пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України», статті 91--109;

V -- «Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту», статті 110--153;

VІ -- «Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем», статті 154--175;

VІІ -- «Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем», статті 176--184;

VІІІ -- «Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України», статті 185 --246;

ІХ -- «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами» статті 247--255;

Х -- «Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності», статті 256--258;

ХІ -- «Митна вартість товару і методи визначення митної вартості товарів», статті 259--275;

ХІІ -- «Країна походження товарів», статті 276--285;

ХІІІ -- «Митні пільги» статті 286--302;

ХІV -- «Митна статистика», статті 303--310;

ХV -- «Українська Класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності», статті 311--314;

ХVІ -- «Верифікація сертифікатів про походження товарів з України», статті 315--318;

ХVІІ -- «Порушення митних правил і відповідальність за них. Відповідальність осіб, що беруть участь у провадженні у справах про порушення вимог митних правил», статті 319--355;

ХVІІІ -- «Провадження у справах про порушення вимог цього кодексу», статті 356--406;

ХІХ -- «Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій України», статті 407--432;

ХХ -- «Прикінцеві положення».

Структура митного кодексу України зумовлює систему цього права та відповідно послідовність викладення матеріалу у цьому підручнику. У той же час за наполяганням Президента України і ряду народних депутатів відносини, що стосуються митно-тарифного регулювання, і в подальшому зберегли свою відносну автономію.

Положення МК України деталізуються у поточних законах. Наприклад, Закон України „Про внесення змін до закону України „Про митний тариф України” Урядовий кур'єр. - 2007. №№ 141-144. регулює види та порядок стягнення мита. Серед інших законів України, що відносяться до митного права, варто відзначити такі як «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р., «Про введення єдиного збору, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України» від 4.11.1999 р., «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24.05.1996 р., «Про транзит вантажів» від 20.10.1999 р., «Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (переміщуються) громадянами через митний кордон України», «Про режим іноземного інвестування», «Про вивіз, ввезення й повернення культурних цінностей», «Про гуманітарну допомогу» та інші.

Значна кількість норм митного права міститься в підзаконних нормативних актах, які отримали назву адміністративної нормотворчості. За її допомогою наповнюються реальним змістом відсильні норми законів. Окрім цього, дається трактування деяких термінів: «недобросовісний декларант», «життєво важливі інтереси» тощо. До нормативних актів відносяться Укази Президента України, Постанови КМ України. Це пояснюється характером митної справи та необхідності оперативно вирішувати ряд питань щодо забезпечення вигоди для українських громадян при перетині митного кордону, підприємців при здійсненні ЗЕД, інші джерела права.

У митному праві України присутня значна частка відомчих норм, що приймаються наказами Державної митної служби України. Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи та здійснює управління цією сферою відповідно до п. 8 Положення про державну митну службу України в межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання. У передбачених законодавством України випадках її рішення є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоуправління, підприємствами, закладами і організаціями всіх форм власності та громадянами. В разі необхідності ДМСУ видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Нормативно-правові акти Держмитслужби України, як і інші, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Чинне законодавство визнає регулятором ЗЕД контракти між безпосередніми учасниками такої діяльності. Цей регулятор ґрунтується на нормах національного права, що мають обов'язковий (імперативний) характер, і нормах міжнародного права, що носять диспозитивний характер, коли сторони мають право відступати від цих норм. Диспозитивний характер властивий міжнародним конвенціям, наприклад, Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція 1980 р.). Диспозитивні норми права відіграють велику роль у взаєминах іноземних партнерів, тому що сприяють однаковості в розумінні самих термінів, прав і обов'язків сторін, не вимагають знання законодавства країни іноземного партнера, сприяють прискоренню проведення переговорів.

2.9 Дія митних законів

Як і в більшості правовідносин галузевого характеру важливим є врегулювання відносин щодо дії актів митного законодавства: у часі, у просторі та за колом осіб. Загальноприйнято, що акти законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тож встановлення такого дня має важливе значення для застосування норм митного права.

Норми митного законодавства, як і норми іншого законодавства, діють в часі, просторі та по колу осіб. Це визначено загальними нормами і зокрема ЗУ “Про вступ законів у чинність”, загальними теоретичними постулатами та самим митним законом. Акти митного законодавства мають свій порядок прийняття, надання їм чинності (реєстрації, опублікування и вступу в силу.

Дія в часі. Акти митного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Так МК України набрав чинності з 1 січня 2004 р., а деякі його норми, як було вказано - з моменту вступу в СОТ.

Зазвичай акт митного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Слід звернути увагу, що Конституційного Суду України визначив три типи дії темпоральних норм: негайна - (безпосередня) дія, ультраактивна дія (збереження дії старого закону), ретроактивна (зворотна) дія. На такій основі запропоновано способи дії норми у часті виділяти на: перспективну дію - поширення норм права на юридичні факти, які виникнуть після вступу норми у силу; негайну дію - поширення норми права на юридичні факти минулого та ті правовідносини, які виникли раніше та після вступу норми у силу; зворотна дія - поширення норми права на юридичні факти та правовідносини, котрі виникли до дати вступу норми в силу, незалежно від того, скільки пройшло часу від цієї дати Бахрах Д.Н.. Действие норм права во времени: Теория, законодательство, судебная практика. -М.: НОРМА, 2004. -С.155..

Дія в просторі - акти митного законодавства діють на підвідомчій митному органу, що їх прийняв території:

- всієї України - норми, що прийняті загальноукраїнськими органами законодавчої і виконавчої влади;

- на території певного адміністративного утворення - норми, що прийняті з державними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Щодо регулювання митних відносин це стосується норм, які діють на території митного регіональних митниць, чи вільних економічних зон;

- на території певної юридичної особи - прийняті юридичними особами у межах їх компетенції локальні нормативні акти(наприклад про зміни у чергуванні, переведенні працівників з однієї зміни у іншу);

Дія по колу осіб - акти митного законодавства поширюються на всіх осіб, що знаходяться на території, в межах якої діє це законодавство. Але норми, що регулюють відносини за участі фізичних осіб не поширюються на відносини за участю юридичних осіб, а тим більше норми, що регулюють відносини за участі юридичних осіб не поширюються на відносини за участю фізичних осіб. Крім цього, цивільним законодавством встановлюються окремі правила для юридичних осіб різної форми власності та організаційно-правової форми.

3. Митні органи в Україні

3.1 Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності

Митні органи України - один із різновидів учасників публічно-правових та інших відносин, що склались під впливом загальних тенденцій формування структури державних органів, потреб наукової організації та забезпечення ефективної діяльності цих органів, простоти та зручності для осіб які перевозять через митний кордон товари та транспортні засоби, можливості співпраці з митними органами інших країн. В принципі структура митних органів більшості країн внаслідок зазначених чинників є однотипною, чи максимально наближеною.

Структура та організація діяльності митних органів України урегульовані однойменною главою МК України. Її провідною ідеєю є те, що держава суверенна у здійсненні митної справи і тільки вона на підставі закону відповідно до виправданих практикою підходів та рекомендацій науковців встановлює систему митних органів України. Так, у ст. 11 МК України вказано, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

Митні органи держави при реалізації митної політики та здійсненні митної справи виконують спеціальні основні завдання, що співпадають, в принципі, із структурою митної справи:

1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2) захист економічних інтересів України;

3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) організація та здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

8) здійснення спільно з уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

10) боротьба з контрабандою та порушенням вимог митного законодавства;

11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

12) ведення митної статистики;

13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

14) здійснення верифікації (встановлення достовірності сертифікатів походження товарів з України).

Митні органи України є невід'ємним елементом системи центральних державних органів виконавчої влади і здійснюють функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів. Відповідно, правове становище кожного з із митних органів окрім МК України деталізоване спеціальними положеннями. Специфіка митних органів України в системі державних органів України визначається покладеними на них завданнями та функціями. Як органи виконавчої влади митні органи України характеризуються такими основними рисами:

§ відносяться до юридичних осіб публічного права (ст. 146 ЦК України; ч. 7 ст. 13 МК). Як юридичні особи вони мають право та дієздатність, індивідуальні ознаки;

§ утворюються у розпорядчому порядку і діють під загальним керівництвом Президента України (ч. 3 ст. 11 МК);

§ виключно й безпосередньо здійснюють митну справу (ст. 11 МК);

§ митні органи наділені визначеною для них законами компетенцією в галузі митної справи. Інші органи, крім Верховної Ради, Президента України, КМ України, не вправі приймати рішення, що пересікаються з компетенцією митних органів України та виконувати без відповідного допуску чи заміняти їх функції чи іншим чином втручатися в діяльність митних органів;

§ діяльність митних органів за своїм змістом є розпорядчою і в межах визначеної для них компетенції вони вправі видавати нормативні акти з митної справи, які діють на всій території України і мають обов'язкову силу для підвідомчих підпорядкованих органів, інших державних органів та їх посадових осіб, юридичних та фізичних осіб (ч. 2 ст. 14 МК);

§ митні органи утворюють єдину систему (ч. 1 ст. 12 МК);

§ митні органи утворюються, реорганізуються і ліквідовуються у встановленому законом порядку;

§ фінансування діяльності митних органів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які передбачаються на утримання державного апарату (ч. 2 ст. 13 МК);

§ діяльність митних органів здійснюється виключно на основі чинного законодавства України.

Чинним законодавством митні органи віднесені до воєнізованих органів. Це означає, що співробітники цих органів мають право носити зброю та інші засоби індивідуального захисту. У передбачених законом випадках та порядку вони можуть застосувати ці спеціальні засоби.

У ряді країн світу, у тому числі й Російській Федерації, з якою в України найбільший митний кордон, такі органи віднесені законодавством до правоохоронних органів. Зважаючи на те, що митні органи України теж здійснюють правоохоронні функції по захисту її економічного суверенітету і економічної безпеки, забезпечують захист прав і законних інтересів громадян та господарюючих суб'єктів, а також державних органів за дотриманням ними зобов'язань у сфері митної справи, питання про віднесення митних органів України до правоохоронних чи ні - не таке вже й просте. З цього приводу при прийнятті МК розгорілась дискусія у якій перемогу отримали противники концепції митних органів як правоохоронних. Проте в актах чинного законодавства ця ідея чітко не проведена.

У той же час митні органи виконують функції дізнання у справах про порушення митних правил, мають право застосовувати примус і накладати стягнення відповідно до вимог чинного митного законодавства, та законодавства про адміністративну відповідальність, застосовують ряд характерних для правоохоронних органів процедур (особистий догляд, передогляд).

Діяльність митних органів детально урегульована МК України та іншими нормативними актами. Діяльність митних органів забезпечують спеціально підготовлені державні службовці, які мають право на оснащення та застосування спеціальних засобів (вогнепальна зброя, наручники, упаковки з газом дратівливої дії, засоби примусової зупинки транспортних засобів тощо).

Митна система України є загальнодержавною і складається з митних органів та спеціалізованих митних установ та організацій.

3.2 Державне регулювання діяльності митних органів

В Україні регулювання митних органів здійснюється відповідно до загального підходу до регулювання діяльності державних органів, що мають розгалужену структуру, вищими органами державної влади України на основі прийнятих законів та інших нормативних актів. Верховною Радою України визначаються основні напрями митної політики України; система митних органів; розміри мита та умови митного обкладення; спеціальні митні зони та митні режими на території України; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється.

Значне місце в управлінні митною справою посідає Президент України: з листопада 1996 р. курує ДМСУ, має право видавати обов'язкові для виконання укази у тім числі й у сфері здійснення кадровою політики.

Забезпечення здійснення митної політики України відповідно до законів України та координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи забезпечується КМ України. До того ж КМ України встановлює розміри мита та зборів, плати за митні процедури; проводить переговори та укладає міжнародні договори України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо удосконалення системи митних органів України.

Відповідно до ст. 13 МК України спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи утворюється, реорганізовується та ліквідовується за поданням Прем'єр-міністра України Президентом України. Такий підхід є невипадковим і спричинив суперечку при прийнятті МК України. Якщо б така назва була б закріплена безпосередньо у МК то, зважаючи на складнощі внесення змін у кодифіковані акти, це б у подальшому стало перепоною для зміни назви такого органу Спочатку центральний митний орган іменувався Митним комітетом України. . Спеціально уповноваженим органом в сфері митної справи є Державна митна служба України (ДМСУ), яка і очолює систему митних органів України. Її правове становище визначене „Положенням про Державну митну службу України” Урядовий кур'єр, - 2007.-№136; Орієнтир 27'2007. -С.6-8., що затверджене постановою КМУ від 18 липня 2007 р. №940.

До системи митних органів поряд з ДМСУ входять регіональні митниці, митниці, митні пости, спеціалізовані митні установи та організації, навчальні заклади. В системі митних органів України діють митні лабораторії, кінологічні центри та інше. Цікаво, що на відміну від раніше чинного МК новий безпосередньо встановлює правовий статус основних ланок системи митних органів України. Тим надається їхній діяльності більш високий статус.

Система митних органів України є дворівневою. До першого рівня відноситься ДМСУ, до другого -- територіальні органи, які здійснюють свою діяльність тільки на території визначеного їм регіону. При цьому межі діяльності регіональних митниць не завжди збігаються з межами адміністративно-територіальних регіонів.

Взаємовідносини в системі митних органів України засновані на сполученні централізації і децентралізації. Кожен нижчестоящий орган по вертикалі підпорядковується вищестоящому. При цьому централізоване управління діяльністю митних органів гармонічно доповнюється ініціативою і відповідальністю за виконання покладених завдань регіональними управліннями, митницями та митними постами.

Для митних органів є характерним:

§ єдність мети діяльності -- здійснення єдиної митної політики;

§ єдність завдань -- ефективне використання всіх інструментів митного оформлення та контролю для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та обміну, захисту національного ринку;

§ єдність функцій -- участь у розробці та реалізації митної політики, забезпечення дотримання законності в межах наділеної компетенції щодо захисту економічних інтересів України. Стягнення мита та інших платежів, боротьба з контрабандою.

Правовий статус Державної митної служби України визначається Конституцією України, МК України, Указами Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади», «Про Державну митну службу України» та «Питання Державної митної служби України». Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» Державна митна служба України визнається центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

3.3 Правовий статус Державної митної служби України

Як визначено у новому МК України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи охоплює: завдання, функції, повноваження, що передбачені безпосередньо нормативними актами. Ними визначена і структура цих органів. Розглянемо їх більш детально. Зокрема, „Положенням про Державну митну службу України” Урядовий кур'єр.-2007. -№136; Орієнтир 27'2007.-С.6-8. від 18 липня 2007 р. №940 визначено що цей державний орган має спеціальний статус і його діяльність спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів. У своїй діяльності вона керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами ВР і КМ України зазначеним Положенням, наказами Мінфіну та іншими нормативно-правовими актами.

Держмитслужба впроваджує з урахуванням результатів застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, і міжнародної практики провадження діяльності у галузі митної справи сучасні методи роботи митної служби, проводить роботу з гармонізації законодавства з питань митної справи з міжнародними стандартами, розробляє та подає КМ України пропозиції щодо його вдосконалення.

Основними завданнями Держмитслужби є:

– участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в галузі митної справи;

– забезпечення захисту економічних інтересів України;

– виконання вимог законодавства з питань митної справи, здійснення контролю за додержанням таких вимог митними органами,

– спеціалізованими митними установами та організаціями, юридичними і фізичними особами;

– організація і забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, удосконалення митних процедур з метою створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

– забезпечення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

– забезпечення своєчасної та у повному обсязі сплати до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням яких покладено відповідно до законодавства на митні органи, у разі ввезення (пересилання) товарів і транспортних засобів на митну територію України або їх вивезення (пересилання) з митної території України;

– застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення дотримання передбачених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України;

– організація та проведення у межах своїх повноважень боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил;

– здійснення разом з іншими уповноваженими органами виконавчої влади заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності;

– сприяння у межах своїх повноважень захисту прав споживачів товарів;

– здійснення контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів і транспортних засобів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та виконують інші операції з такими товарами;

– забезпечення розвитку міжнародного співробітництва в галузі митної справи та виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, що укладені в установленому законом порядку.

Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань:

1) організовує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій;

2) організовує взаємодію митних органів з іншими органами виконавчої влади, які здійснюють передбачені законодавством види державного контролю товарів і транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон та в зонах митного контролю на митній території України;

3) вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів до:

– недопущення незаконного вивезення за кордон культурних

– цінностей;

– недопущення переміщення через митний кордон України товарів,

– які не відповідають вимогам якості та безпеки, а також контрафактних товарів;

– запобігання контрабанді, порушенням митних правил та їх припинення;

4) провадить дізнання у кримінальних справах про контрабанду, здійснює провадження в адміністративних справах про порушення митних правил та контролює проведення такої роботи регіональними митницями, митницями;

5) веде митну статистику, визначає відповідно до міжнародних норм методологічні засади митної статистики зовнішньої торгівлі та спеціальної митної статистики;

6) забезпечує функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митної служби;

7) здійснює контроль за:

– своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням яких відповідно до законодавства покладено на митні органи;

– правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України;

– правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України;

8) проводить верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України;

9) забезпечує ведення Української класифікації товарів ЗЕД;

10) вживає заходів до погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу;

11) розробляє та впроваджує за рахунок бюджетних коштів, передбачених для утримання митної служби, сучасні технології здійснення митного контролю і митного оформлення, нові види митного забезпечення, засобів ідентифікації товарів і транспортних засобів, здійснює контроль за їх застосуванням митними органами;

12) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у митній службі;

13) реалізує у межах своїх повноважень державну кадрову політику, організовує та забезпечує проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби;

14) здійснює у межах своїх повноважень заходи щодо запобігання та протидії проявам корупції, хабарництва та інших службових зловживань у митній службі;

15) бере участь у підготовці проектів програм розвитку митної справи, соціального захисту працівників митної служби;

16) створює, реорганізує та ліквідує за погодженням з Мінфіном регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації;

17) організовує роботу із спорудження, облаштування, утримання і проведення ремонту пунктів пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон;

18) виконує відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління;

19) видає документи, необхідні для провадження діяльності митного брокера, митного перевізника, відкриття та експлуатації митних ліцензійних складів, магазинів безмитної торгівлі, погоджує питання щодо відкриття вантажних митних комплексів, автопортів, автотерміналів, веде облік виданих митними органами документів, необхідних для відкриття та експлуатації складів тимчасового зберігання, здійснює контроль за діяльністю зазначених суб'єктів;

20) вирішує питання, пов'язані з гарантуванням доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митних органів призначення, організовує контроль за доставкою зазначених товарів до митних органів призначення, взаємодіє з митними перевізниками, об'єднаннями митних перевізників, експедиторів, незалежними фінансовими посередниками, страховими організаціями та фінансово-кредитними установами;

21) організовує та контролює діяльність митних органів з питань ведення обліку розташованих у зоні їх діяльності суб'єктів ЗЕД;

22) проводить перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

23) здійснює внутрішній фінансовий контроль за цільовим та ефективним витрачанням бюджетних коштів, зберіганням державного майна, достовірністю ведення бухгалтерського обліку в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях;

24) забезпечує гласність у діяльності митної служби, інформує в установленому законодавством порядку суб'єктів ЗЕД та громадян з питань митної справи, встановлює та підтримує офіційні відносини консультативного характеру із суб'єктами ЗЕД;

25) укладає в установленому порядку міжвідомчі договори з митними органами інших держав, проводить у межах своїх повноважень

переговори та консультаційну роботу з підготовки міжнародних договорів з питань митної справи, готує пропозиції щодо укладення таких договорів, а також припинення та/або зупинення їх дії;

26) здійснює разом з митними органами інших держав заходи щодо удосконалення процедури пропуску через державний кордон товарів і транспортних засобів, їх митного контролю та митного оформлення;

27) забезпечує взаємодію митних органів з іншими органами виконавчої влади та митними органами інших держав, надсилає відповідно до укладених договорів митним органам таких держав запити щодо проведення перевірки документів, поданих суб'єктами ЗЕД при митному оформленні, забезпечує виконання міжнародних договорів України про взаємну допомогу в митних справах;

28) виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань.

Держмитслужба має право:

– залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до участі у виконанні завдань, що належать до її компетенції;

– укладати меморандуми із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою вдосконалення митного контролю;

– представляти КМ України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладання міжнародних договорів України;

– одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, громадян інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

– скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції.

Держмитслужба під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними органами інших держав. Для реалізації цих завдань вона наділена правом нормотворчості і зокрема у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Окрім того, у разі потреби разом з іншими

центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні нормативно-правові акти. Разом з тим, проекти нормативно-правових актів Служби погоджуються з Міністром фінансів. Нормативно-правові акти Служби, у тому числі видані разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Рішення Служби, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і громадянами.

Більш детально структура ДМСУ на відміну від попереднього МК України де це було встановлене у ст. 9 визначається положенням. Зокрема, п.12 „Положенням про Державну митну службу України” визначено, що структуру Служби затверджує Міністр фінансів. До неї відносяться: Голова ДМСУ та його заступники, Управління власної безпеки та контролю, Управління організації митного контролю, Управління нетарифного регулювання, Управління по організації боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, Фінансово-економічне управління, Управління бухгалтерського обліку та звітності, Митно-тарифне управління, Управління номенклатури та верифікації, Управління статистики, Управління кадрами, Правове управління, Управління міждержавних зв'язків, Управління захисту прав інтелектуальної власності, Управління справами, Управління аналізу, прогнозування та зв'язків із громадськістю, Сектор режимно-секретної та мобілізаційної роботи.

Держмитслужбу очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади КМ України за поданням Прем'єр-міністра України. Пропозиції останнього щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби вносить Міністр фінансів.

Голова має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади КМ України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра фінансів.

Голова Держмитслужби:

1) здійснює керівництво Службою і несе персональну відповідальність перед КМ України за виконання покладених на неї завдань;

2) визначає відповідно до законодавства пріоритети і стратегічні напрями роботи Служби;

3) розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

4) затверджує програми і плани роботи Держмитслужби;

5) подає Міністрові фінансів звіти про результати діяльності Держмитслужби;

6) представляє Держмитслужбу у відносинах з іншими органами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

7) приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Держмитслужба;

8) підписує накази Держмитслужби;

9) подає в установленому порядку Мінфіну для внесення на розгляд КМ України розроблені Держмитслужбою проекти законів України, актів Президента України та КМ України;

10) погоджує проекти Законів України, актів Президента України та КМ України з питань, що належать до компетенції Держмитслужби;

11) приймає за погодженням з Мінфіном рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій. Затверджує їх структуру, чисельність та штатні розписи;

12) вносить Міністрові фінансів подання про призначення на посаду та звільнення з посади своїх заступників;

13) призначає на посаду та звільняє з посади працівників Держмитслужби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій, у тому числі керівників самостійних структурних підрозділів Служби і керівників регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій за погодженням з Міністром фінансів;

14) подає на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо визначення структури Служби;

15) утворює Вищу атестаційну комісію Держмитслужби та затверджує її персональний склад;

16) розглядає в установленому порядку питання щодо присвоєння працівникам митної служби спеціальних звань, їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;

17) вносить в установленому законодавством порядку подання щодо відзначення працівників митної служби державними нагородами;

18) затверджує в установленому законодавством порядку кадровий резерв для заміщення посад, призначення на які здійснюється Головою Держмитслужби, забезпечує організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби;

19) здійснює інші повноваження, визначені законодавством.

10. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держмитслужби, та обговорення основних напрямів її діяльності у Службі утворюється колегія.

До складу колегії входять Голова Служби (голова колегії), заступники Голови, керівники структурних підрозділів Служби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій, посадові особи Мінфіну. У разі потреби до складу колегії Служби можуть бути включені в установленому порядку інші особи.

Членів колегії затверджує і увільняє Голова Держмитслужби. Рішення колегії проводяться в життя наказами Держмитслужби.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо основних напрямів діяльності митної служби, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань у Держмитслужбі

може утворюватися наукова рада з числа учених та висококваліфікованих спеціалістів. Склад ради та положення про неї затверджуються наказом Держмитслужби.

Граничну чисельність працівників Держмитслужби затверджує КМ України.

3.4 Регіональні митниці в Україні

Відповідно до ст. 14 МК України регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу і забезпечує комплексний контроль за дотриманням законодавства у сфері митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій. Регіональні митниці наділені правами юридичної особи і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства та спеціально затвердженого наказу спеціально уповноваженого органу центральної виконавчої влади у галузі митної справи.

Регіональні митниці створюються, реорганізовуються і припиняються також цим органом, а їх начальники призначаються на посаду та звільняються з неї керівником вищестоящого центрального органу. Діяльність регіональних митниць урегульовано відомчими наказами. Так, наказом Державної митної служби України № 27 від 28 січня 1997 року затверджено Типове положення про регіональну митницю та Типова структура регіональної митниці, яка із врахуванням внесених змін та доповнень дії наразі. Відповідно до Типового положенням розробляються положення про регіональні митниці, їх штатний розклад, які затверджуються також керівником центрального виконавчого органу у сфері митної справи (Головою Державної митної служби України).

Відповідно до Типового положення регіональна митниця з безпосередньо здійснює митну справу, а також організовує, координує та контролює діяльність підпорядкованих митниць і спеціалізованих митних організацій. Регіональна митниця виконує такі функції:

- контролює дотримання суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України;

- здійснює митний контроль та оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

- виконує рішення та доручення Державної митної служби України, контролює їх виконання підпорядкованими митними установами;

- видає у межах своєї компетенції накази, які є обов'язковими для виконання підпорядкованими митними установами; вносить до Державної митної служби України пропозиції щодо змін та удосконалення чинного митного законодавства;

- вносить обґрунтовані пропозиції щодо перегляду зон діяльності підпорядкованих митниць, створення та розвитку митної інфраструктури, створення, реорганізації, ліквідації підпорядкованих митних установ, митних постів, забезпечення необхідною штатною чисельністю;

- забезпечує взаємодію митних органів з іншими правоохоронними органами та контролюючими службами в регіоні, у межах наданих Державною митною службою України повноважень;

- здійснює взаємодію з іншими митними установами України та митними службами суміжних держав, в межах наданих Державною митною службою України повноважень;

- інформує суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян про порядок митного оформлення, в разі відмови в митному оформленні товарів та інших предметів надає вичерпну інформацію щодо причин відмови та вимог чинного митного законодавства;

- використовує в зоні своєї діяльності митні забезпечення для оформлення результатів митного контролю: накладає пломби, проставляє печатки, штампи, інші визначені у встановленому порядку митні забезпечення на транспортні засоби, приміщення, контейнери та інші місця, які вміщують товари і предмети, що переміщуються або знаходяться під митним контролем; нараховує та справляє митні платежі, податки, своєчасно перераховує отримані кошти до бюджету та Державної митної служби України;

- розпоряджається згідно з чинним митним законодавством товарами та іншими предметами, що знаходяться під митним контролем і вчасно не отримані на вимогу їх власником до закінчення передбачених термінів зберігання, та координує роботу в регіоні з цього питання. Координує роботу в регіоні по розпорядженню конфіскованими підпорядкованими митницями предметами, забезпечує їх своєчасну реалізацію; здійснює контроль за доставкою товарів та інших предметів під митним контролем, а в разі їх недоставлення проводить розшук;

- здійснює в зоні своєї діяльності перевірку відомостей, заявлених під час декларування товарів та інших предметів;

- організовує та здійснює роботу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, розробляє та проводить заходи по запобіганню контрабанді та порушень митних правил, безпосередньо заводить справи про порушення митних правил та порушує кримінальні справи про контрабанду і виконує провадження по них, здійснює методичне керівництво підпорядкованими митницями з цих питань;

- контролює дотримання підпорядкованими митницями законності при провадженні справ про порушення митних правил та провадженні дізнання по справах про контрабанду; виконує інші функції.

Типова структура регіональної митниці передбачає утворення в її складі ряду спеціалізованих підрозділів: відділу організації митного контролю; вантажного відділу; пасажирського відділу; організаційно-оперативного відділу; відділу дізнання та боротьби з ПМП; відділу по боротьбі з нелегальним переміщенням наркотиків; відділу тарифів та вартості; відділу митних платежів; відділу інформаційно-аналітичної роботи та митної статистики; відділу (сектора) несупроводжуваного багажу; відділу (сектора) оформлення транспортних засобів; відділу (сектора) контролю за доставлянням вантажів; поштового відділу (за необхідністю); відділу митної варти; відділу технічних засобів митного контролю; митної лабораторії (за необхідністю); загального відділу; господарсько-експлуатаційного відділу; юридичного відділу.

У безпосередньому підпорядкуванні ДМСУ знаходиться Центральна спеціалізована митниця, яка здійснює митне оформлення та митний контроль за імпортом, експортом, транзитом енергоносіїв -- електроенергії, сирої нафти, сирих нафтопродуктів, нафтопродуктів, природного газу, продуктів їх переробки, які перетинають митний кордон України залізничним, автомобільним та трубопровідним транспортом, електромережами та іншими засобами транспортування. Склад повноважень Центральної спеціалізованої митниці визначається положенням про Центральну спеціалізовану митницю Державної митної служби України, затвердженим наказом Держмитслужби № 123 від 25 березня 1997 року.

3.5 Правовий статус митниць в Україні

У підпорядкуванні регіональних митниць знаходяться митниці, що безпосередньо здійснюють митну справу в Україні. По суті митниці є основною ланкою митної системи України, яка безпосередньо здійснює діяльність із оформлення товарів та транспортних засобів та їх пропуску через митний кордон України.

Відповідно до ст. 15 МК України митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства з питань митної справи, справляння податків та зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Як і регіональна митниця, вона теж наділена правами юридичної особи і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та затверджуваного спеціальним центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи Положення. Типове положення про митницю та Типова структура митниці затверджені наказом Державної митної служби в Україні № 169 від 26 березня 1998 року.

Відповідно, митниця безпосередньо підпорядкована регіональній митниці та центральному виконавчому органу у сфері митної справи (ДМСУ). Її створення, реорганізація і припинення, а також призначення і звільнення з посади її керівника здійснюється у тому порядку, що і стосовно регіональних митниць. Щодо її діяльності використовується принцип територіальності. Митниця діє лише у межах території, що визначається центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

За ст. 424 МК України митні органи визнаються органами дізнання у справах про контрабанду. Зазначимо, що під дізнанням розуміється певний обсяг оперативно-розшукових та процесуальних дій, здійснюваних уповноваженими органами та їх посадовими особами з метою своєчасного виявлення та закріплення слідів злочинів та встановлення особи, що скоїла злочин, а також для припинення суспільно небезпечного діяння. Але уповноважені особи митних органів не можуть використати зазначене право у повному обсязі, оскільки ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» митні органи не визнаються суб'єктами оперативно-розшукової діяльності.

Як безпосередній митний орган митниця виконує такі функції:

- здійснює в зоні своєї діяльності митний контроль та оформлення товарів та інших предметів;

- перевірку відомостей, заявлених у вантажній митній декларації при митному оформленні товарів та інших предметів відповідно до наявного вантажу та документів, необхідних для здійснення митного контролю;

- нараховує та справляє у зоні своєї діяльності митні платежі та збори, стягнення яких відповідно до законодавства покладено на митні органи;

- забезпечує контроль за доставлянням митних вантажів в інші митні органи, а в разі їх недоставляння проводить розшук;

- забезпечує функції валютного контролю та контролю за термінами повернення в Україну імпортної частини бартерних угод (бартерний контроль);

- вживає спільно з іншими правоохоронними органами заходів, спрямованих на відвернення незаконного вивезення за кордон предметів, що становлять національне, історичне та культурне надбання держави;

- взаємодіє з іншими правоохоронними та контрольними службами в зоні своєї діяльності;

- забезпечує зберігання і використання вогнепальної зброї, боєприпасів, спеціальних засобів посадовими особами митниці;

- проводить розслідування у разі їх втрати або протиправного застосування;

- інформує суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян про порядок митного оформлення; у разі відмови в митному оформленні товарів та інших предметів надає вичерпну інформацію щодо причин відмови та вимог чинного митного законодавства;

- розпоряджається товарами та іншими предметами, що перебувають під митним контролем і за якими не звернувся власник до закінчення передбачених термінів зберігання, а також такими, що конфісковані судовими органами;

- забезпечує їх своєчасну реалізацію;

- контролює діяльність митних брокерів, митних ліцензійних складів та магазинів безмитної торгівлі в зоні своєї діяльності; порушує клопотання перед регіональною митницею про скасування Держмитслужбою відповідних ліцензій у разі виявлення правопорушень з боку цих суб'єктів;

- використовує в зоні своєї діяльності митні забезпечення для оформлення результатів митного контролю: накладає пломби, проставляє печатки, штампи, інші визначені в установленому порядку митні забезпечення на транспортні засоби, приміщення, контейнери та інші місця, які вміщують товари і предмети, що переміщуються або перебувають під митним контролем; виконує інші функції.

Типова структура передбачає утворення в митницях структурних підрозділів, зокрема: відділів митних доходів та платежів; митних постів; відділів по боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил; відділів тарифів та митної вартості; відділів бухгалтерського обліку звітності та розрахунків по митних платежах з Державним бюджетом; вантажних відділів; відділів статистики, контролю та аналізу; відділів (секторів) митної варти; господарсько-експлуатаційних відділів (секторів); пасажирських відділів; відділів (секторів) технічних засобів митного контролю; відділів (секторів) оформлення транспортних засобів; секторів інспекції та власної безпеки; митної лабораторії (за необхідністю); відділів (секторів) контролю за доставкою вантажів; юридичного сектора; чергової частини.

У складі митниці у пунктах пропуску через митний кордон України та на інших об'єктах чи територіях із значним обсягом зовнішньоекономічних операцій можуть створюватися митні пости на правах структурного підрозділу самої митниці.

Одним ін важливих елементів інфраструктури є пункт пропуску через митний кордон України - спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських та річкових портах, аеропортах чи на аеродромах з комплексом будівель, споруд та технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю і припуск через державний кодон осіб, транспортних засобів товарів та іншого майна.

Виділяють наступні пункти пропуску через митний кордон:

- за видами сполучення: залізничні, автомобільні, морські, річкові, повітряні, пішохідні, поромні;

- за категоріями: міжнародні, де здійснюється пропуск через митний кордон фізичних осіб та транспортних засобів усіх держав; міждержавні, де здійснюється пропуск через митний кордон фізичних осіб та транспортних засобів суміжних держав; місцеві, де здійснюється спрощений пропуск через митний кордон громадян України і суміжної держави, що проживають у прикордонних областях, районах, та належних їм транспортних засобів;

- за характером транспортних перевезень: пасажирські, вантажні, вантажопасажирські;

- за режимом функціонування: постійні, тимчасові;

- за часом роботи: цілодобові, що працюють лише у визначений час, наприклад денні.

Відповідно до ст. 16 МК України митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці який безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Такі пости створюються по мірі необхідності у населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та річкових портах та інших об'єктах, розташованих у зоні діяльності регіональної митниці і митниці.

Як і попередні ланки системи митних органів, митний пост діє на підставі затверджуваного центральним митним органом положення. У тому з порядку, але за поданням керівника регіональної митниці здійснюється створення, реорганізація та ліквідація митного поста.

У систему митних органів входять також спеціалізовані митні установи та організації, що виконують свої специфічні завдання: господарчі, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані установи та освітні організації.

Головною навчально-методичною установою митної служби, що готує фахівців для роботи в митних органах, є Академія митної служби України, яка розташована в Дніпропетровську. До системи митних органів також належать центри підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів у містах Києві та Хмельницькому. Крім того, в Україні є ряд інших, орієнтованих на підготовку фахівців митної справи, ВНЗ.

...