Основи митного права України

У зв'язку з необхідністю проведення спеціальних досліджень у систему митних органів України входять і митні лабораторії: Центральна і регіональних митниць та митниць. Так центральна лабораторія здійснює науково-методичне керівництво іншими лабораторіями, а також безпосередньо здійснює експертну діяльність відповідно до чинного законодавства і затвердженого про неї Положення.

Відповідно до ст. 19 МК України митна варта є спеціалізованим підрозділом митних органів України, призначеним для боротьби з порушеннями вимог митного законодавства, а також для охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю. Вона діє на підставі спеціального положення і виконує специфічні функції та завдання.

Завданнями митної охорони є:

1) здійснення заходів, пов'язаних з виявленням, розкриттям, запобіганням, припиненням і профілактикою порушень вимог МК;

2) охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та інших об'єктів митної інфраструктури, зон митного контролю від будь-яких протиправних посягань;

3) фізичний захист працівників митних органів, інших осіб, товарів, які перебувають у зоні митного контролю, від протиправних дій;

4) локалізація разом з іншими органами конфліктних ситуацій у зоні діяльності митних органів;

5) участь у ліквідації наслідків катастроф, аварій, стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності митних органів.

МК України чітко врегульоване правове становище митної варти. Для здійснення визначених завдань підрозділи митної охорони мають право:

1) розташовувати тимчасові пости, пересуватися будь-якими ділянками місцевості і водного простору в межах митної території України, а в межах прикордонного, контрольованого району за погодженням з уповноваженим органом центральної виконавчої влади з питань охорони державного кордону України;

2) затримувати та проводити в установленому цим МК порядку огляд транспортних засобів і речей громадян, які перетинають митний кордон України поза пунктами пропуску;

3) проводити за рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, начальника регіональної митниці у встановленому порядку огляд та переогляд оформлених митними органами транспортних засобів і товарів, у тому числі тих, що переміщуються транзитом через територію України;

4) супроводжувати та охороняти вантажі, товари, в тому числі транзитні, що переміщуються через територію України і перебувають під митним контролем;

5) запрошувати осіб до митних органів для з'ясування обставин порушення вимог митного законодавства. У невідкладних випадках з'ясування обставин і первинне документування такого порушення може здійснюватися в інших придатних для цього місцях.

Служби і відділи митної охорони розміщуються, як правило, в місцях розташування регіональних митниць і митниць. За рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи особовий склад, транспорт, озброєння та спеціальні засоби підрозділів митної охорони у разі оперативної необхідності можуть бути тимчасово переміщені в інші регіони України поза місцем основного розміщення.

3.6 Постанови митних органів

Особливе значення в діяльності митних органів надається їх постановам. Відповідно постанови регулюють відносини внутрішнього та зовнішнього характеру. Зокрема постанови виносяться після виявлення та протоколювання порушення митного законодавства: про припинення провадження у справі; про порушення кримінальної справи і провадження дізнання у справі про контрабанду; про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова містить такі реквізити: найменування митного органу, від імені якого винесено постанову; дату її винесення; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (якщо цю особу встановлено); викладення встановлених на момент винесення постанови обставин (фабула); посилання на статтю МК України, що передбачає відповідальність за учинені правопорушення митного законодавства; мотивування прийнятого рішення; саме прийняте рішення у справі; строки та порядок оскарження постанови.

При винесенні постанови її копія протягом 3-х днів підлягає врученню або надсилається особі, щодо якої її винесено. Постанова вважається врученою навіть якщо особа, щодо котрої вона винесена, не знаходиться у визначеному нею місці проживання, перебування, або це місце буде вказане нею неправильно.

3.7 Взаємодія митних органів з іншими державними органами

Ефективне здійснення функцій митних органів та покладених на них завдань багато у чому залежить від взаємодії між Державною митною службою та Міністерством економіки, Міністерством закордонних справ, Службою безпеки України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, Державною податковою адміністрацією, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством транспорту України, Міністерством екології та природних ресурсів, іншими державними органами, що уповноважені на здійснення відповідних контрольних функцій. Тут слід виділити ряд напрямків за якими здійснюється таке співробітництво: координація діяльності, обмін інформацією, охорона митного кордону України, погодження проектів нормативних актів, спільні дії.

Загальні засади взаємодії митних органів з державними й недержавними органами та фізичними особами урегульовані чинним законодавством. Глава 3 МК України встановлює, що митні органи і організації, їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законом (ст. 26 МК України). Таке співробітництво має загальний і спеціальний характер. Воно виявляється у проведенні спільних заходів, інші прояви взаємодії між зазначеними державними органами при перетинанні Державного кордону України повинні регулюватися спільно прийнятими нормативними актами. Наприклад, згідно зі ст. 29 МК товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України. У фінансовій сфері митні органи взаємодіють із Міністерством фінансів України та Національним банком України. Варто зауважити, що це співробітництво отримало регулювання МК України.

Згідно зі ст. 26 МК у відносинах з митними органами інтереси підприємств та громадян можуть представляти митні брокери на підставі відповідного договору, укладеного з підприємством, або нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої громадянином, інші особи на підставі нотаріально посвідчених довіреностей (доручень). Інтереси громадян, крім того, можуть представляти інші громадяни на підставі нотаріально посвідчених довіреностей (доручень).

У разі виявлення під час здійснення митних процедур працівниками митних органів ознак злочинів керівник митного органу чи особа, яка його заміщає, повідомляє про це правоохоронні органи або органи виконавчої влади з питань охорони Державного кордону, залежно від їх компетенції.

Органи виконавчої влади з питань охорони Державного кордону та актів чинного законодавства про контрабанду.

Статтею 27 МК встановлено, що товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених чинним законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст.28 МК митні органи взаємодіють з органами виконавчої влади в межах повноважень, встановлених цим МК та законами України. У справі забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи підконтрольний Міністерству фінансів України. Митні органи інформують Національний банк України та фінансові органи України про перерахування ними коштів до Державного бюджету України,

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між митними та іншими органами виконавчої влади України щодо справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів встановлюється Конституцією, МК України та іншими законами України.

На регіональному рівні повинно бути налагоджене також тісне співробітництво із регіональними ланками відповідних органів державної влади. Таке співробітництво повинно здійснюватися із органами місцевого самоврядування в межах встановлених законом повноважень (ст. 29 МК України) та населенням. Це виявляється у інформаційній діяльності митних органів із доведення до зацікавлених осіб митних правил, роз'яснення положень чинного законодавства щодо його змін, наданні відповідних текстів нормативних актів.

Митні органи взаємодіють із іншими органами в боротьбі зі злочинністю. Так МВС України, СБУ, Державний комітет у справах охорони державного кордону України, ДМСУ, Національна гвардія України, МО України, Мінюст України, затвердили Інструкцію N 4348/138/151/11-2-2870/172/148-407/2-90-442 від 10.08.94 від 21 вересня 1994 р. «Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю» згідно якої встановлено, що основними принципами взаємодії у боротьбі із злочинністю є: суворе дотримання законності; оперативність розгляду і прийняття рішень з питань, що потребують спільного вирішення та забезпечення їх виконання у межах визначеної компетенції; комплексне використання у разі необхідності сил і засобів, що є в розпорядженні взаємодіючих сторін.

Основні напрями взаємодії: 1. організація реалізації державної політики у сфері боротьби із злочинністю.

2.2. Профілактика злочинів та інших правопорушень.

2.3. Виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів.

2.4. Розшук та затримання злочинців.

2.5. Забезпечення громадського порядку та громадської безпеки.

2.6. Удосконалення правової бази боротьби із злочинністю.

3. Основні форми взаємодії:

3.1. У реалізації державної політики боротьби із злочинністю:

а) проведення спільних засідань колегій міністерств і відомств, що взаємодіють, оперативних нарад керівників їх структурних підрозділів з метою розгляду найбільш актуальних проблем правоохоронної діяльності, прийняття погоджених рішень щодо реалізації державних програм боротьби із злочинністю, виконання нових законів та правових актів органів влади України з питань боротьби із злочинністю;

б) розробка та реалізація спільних планів, програм боротьби із злочинністю;

в) видання спільних відомчих нормативних актів, регламентуючих порядок взаємодії під час реалізації правових актів органів влади України та здійсненні заходів боротьби із злочинністю, у тому числі з окремими її видами;

г) створення спільних робочих груп представників правоохоронних органів для вивчення окремих проблем боротьби із злочинністю та розробки пропозицій щодо їх вирішення.

д) надання бригадами у складі працівників апаратів міністерств і відомств комплексної практичної допомоги підпорядкованим підрозділам у реалізації правових актів, програм боротьби із злочинністю, виконанні спільних рішень колегій та оперативних нарад центральних органів, вдосконаленні форм взаємодії між їх підрозділами на місцях;

е) спільна підготовка та подання до органів влади країни узагальнених інформацій про стан криміногенної ситуації, пропозицій про заходи щодо її поліпшення.

3.2. У профілактиці злочинів та інших правопорушень:

а) розробка та подання до проектів державних програм боротьби із злочинністю погоджених пропозицій з питань профілактики злочинів та інших правопорушень, в тому числі загальної та індивідуальної профілактики, запобігання найбільш поширеним видам правопорушень;

б) взаємне інформування правоохоронними органами один одного про виявлені ними в процесі здійснення своїх функцій причини та умови, що сприяють злочинам та іншим правопорушенням, безпосередня боротьба з якими віднесена до компетенції іншого правоохоронного органу;

в) погоджене визначення переліку інформації, оперативний обмін якою та використання може сприяти своєчасному вжиттю заходів щодо запобігання злочинам. Нормативне закріплення, у разі необхідності, порядку обміну такою інформацією між правоохоронними та іншими органами;

г) спільне вивчення проблем профілактики злочинів і розробка пропозицій та заходів щодо їх вирішення;

д) підготовка та внесення до відповідних інстанцій, міністерств і відомств спільних пропозицій про усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.

3.3. У виявленні, припиненні, розкритті та розслідуванні злочинів:

а) своєчасне інформування правоохоронними органами один одного про відомі їм факти готування чи вчинення злочинів, дізнання або розслідування яких законом покладено на той орган, якому про це повідомляється. Забезпечення вжиття підпорядкованими підрозділами невідкладних заходів по запобіганню таким злочинам, їх припиненню, затриманню осіб, які їх вчинили, охороні місця події та зберіганню слідів злочину до прибуття працівників іншого правоохоронного органу. Прийняття за ними, у разі необхідності, рішень згідно з кримінально-процесуальним законодавством;

б) визначення спільними нормативними актами порядку взаємодії оперативних і слідчих підрозділів у розкритті та розслідуванні конкретних видів злочинів з детальним регламентуванням дій цих підрозділів;

в) створення, у разі необхідності, слідчо-оперативних груп з числа працівників взаємодіючих органів для здійснення, у межах визначеної законодавством компетенції, заходів по виявленню, розкриттю та розслідуванню особливо небезпечних злочинів, а також злочинів, скоєних організованими злочинними угрупованнями, та тих, що мають міжрегіональний та міждержавний характер, пов'язаних з наркобізнесом або набули великого громадського резонансу;

г) використання, за взаємним погодженням, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки, митних та інших органів як фахівців для участі у викритті злочинних груп, розслідуванні проявів організованої злочинності, проведенні криміналістичних експертиз і досліджень, для дачі консультацій. Визначення таких працівників у підрозділах, встановлення порядку їх використання та спеціалізації;

д) взаємообмін інформацією, що міститься в централізованих, обласних та інших банках даних оперативно-розшукового, оперативно-довідкового та іншого призначення. Спільне визначення порядку надання та користування такою інформацією при розкритті та розслідуванні злочинів;

е) створення спільних банків даних про осіб, які займаються чи можуть бути причетні до бандитизму, вимагательства, контрабанди, незаконного обігу зброї та наркотиків, злочинів у кредитно-фінансовій сфері та зовнішньо-економічній діяльності, незаконної міграції та іншої злочинної діяльності;

є) виділення в оперативно-розшукових та слідчих підрозділах правоохоронних органів працівників, відповідальних за організацію взаємодії з аналогічними підрозділами інших правоохоронних органів.

3.8 Міжнародне співробітництво у митній справі

Особливим напрямком діяльності митних органів України є міжнародне співробітництво, яке є проявом економічного, науково-технічного та культурного співробітництва. Воно зумовлене спільними для митних органів функціями та завданнями, в принципі схожим митним законодавством, участю України у міжнародних конвенціях у гуманітарній сфері та сфері митної справи, наявністю загальновизнаних систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики тощо.

Взаємодія між митними органами України та іншими державами регулюється міжнародними актами. Наприклад, 4 серпня 2000 р. набрав чинності Меморандум про порядок подання взаємодопомоги між Державною митною службою України і Митним департаментом Міністерства податкових доходів Грузії. Із подальшою інтеграцією України у митні союзи це співробітництво буде здійснюватися на основі взаємної довіри митних органів однієї країни-учасниці митного союзу до митних операцій митних органів інших країн -- учасниць митного союзу.

Міжнародна діяльність митних органів спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Проведення переговорів та консультативної роботи, пов'язаної з підготовкою міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з питань митної справи, може здійснюватись спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за дорученням Кабінету Міністрів України в обсязі наданих ним повноважень.

Відповідно до ст. 37 МК України міжнародне співробітництво у сфері митної справи виявляється через:

1) створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України;

2) проведення спільного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні України;

3) узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур;

4) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди;

5) проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що згідно з цим Кодексом та іншими актами законодавства України належать до компетенції митних органів.

Для виконання покладених на митні органи завдань вони здійснюють оперативний зв'язок між собою. Відповідно до ст. 38 МК України з метою розв'язання невідкладних питань щодо пропуску товарів і транспортних засобів, виявлення та припинення контрабанди і порушення інших вимог митного законодавства, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України начальникові регіональної митниці, начальникові митниці та їх заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави. Про час, умови і мету таких зустрічей начальник митного органу або його заступник інформує начальника відповідного органу охорони Державного кордону України. Сам порядок проведення таких зустрічей визначається Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На сьогодні актуальною є організація роботи митниць з населенням, у тому числі громадськими формуваннями, з питань можливого виявлення шляхів та каналів незаконного переміщення через митний кордон товарів, іноземної та національної валюти, інших цінностей, встановлення причетних до цього осіб чи зловживань з боку працівників митниць.

Саме на цьому наголошується в ряді нормативних актів та проведених спільних нарадах правоохоронних органів. Наприклад, на спільній виїзній колегії УВС Харківської області та УВС Бєлгородської області, яка відбулася 27 лютого 2001 р., наголошувалося на необхідності тісного співробітництва органів внутрішніх справ прикордонних областей з митними органами для припинення незаконного переміщення контрабанди та інших порушень митних правил. Намічено ряд конкретних заходів щодо тісної взаємодії з митними органами та органами місцевого самоврядування й населенням щодо вирішення цих питань.

Міжнародне співробітництво проявляється у боротьбі із контрабандою і особливо контрабандою наркотиків.

4. Переміщення та пропуск товарів, транспортних засобів через митний кордон України

4.1 Митна територія і митний кордон України

При здійсненні переміщення товарів, транспортних засобів і предметів між країнами важливе значення має точне й правильне визначення митної території і митного кордону. Неточності в цьому призводять до виникнення конфліктів при перетині кордону.

Поняття митної території та її визначення виходить із загальноприйнятих у міжнародному праві підходів до визначення суверена, закріплюється безпосередньо нормативними актами і є проявом одного з важливих принципів митної політики -- принципу єдності митної території України. Згідно з територіальною юрисдикцією митна територія України встановлює область дії митного суверенітету України. Такий підхід важливий для забезпечення сплати мита, застосування інших засобів митного регулювання, визначення митних правопорушень і їх кваліфікації. Принципу єдності митної території не суперечать окремі виключення певної території України зі складу її митної території. До таких територій відносяться території вільних економічних (митних) зон, митних та вільних складів. Ці території вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.

Відповідно до ст. 5 МК України територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води у повітряний простір, а також штучні острови, установки та споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, складає єдину митну територію України. Загалом митна територія збігається з державним кордоном України. В той же час митна територія не збігається з державною територією, оскільки в ряді випадків із митної території могуть вилучатися ділянки державної території чи навпаки, включатися ділянки, що знаходяться поза межами державного кордону. Так, ч. 2 ст. 5 МК України встановлює, що територія спеціальних розташованих в Україні митних зон вважається такою, що знаходиться поза межами митної території України, за винятком визначених чинним законодавством випадків. Тому межі митної території України визначаються другою складовою, а саме митним кордоном України.

Поняття митного кордону безпосередньо визначається ст. 6 МК України, де встановлено, що межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України. Елементами митного кордону України є також периметри вільних митних зон і вільних складів.

У митному праві прийнято виділяти зовнішній і внутрішній кордони. Зовнішній митний кордон розмежовує митний кордон суміжних держав і переважно збігається з державним кордоном. Україна має митний кордон із сусідніми державами: Польщею (кордон -- 543 км) -- 8 автомобільних пунктів пропуску; Словаччиною (кордон -- 48,5 км) -- 7 автомобільних пунктів пропуску; Румунією (кордон -- 625,41 км)-- 14 пунктів пропуску. Найдовший митний кордон із Російською Федерацією.

У цілому на 1 січня 1999 р. на митному кордоні України функціонувало 92 автомобільних, 40 залізничних, 36 авіаційних, 36 морських і річкових пунктів пропуску, через які щоденно проходило 160--180 тис. громадян, 40 тис. одиниць різного виду транспорту.

Виняток становить периметр вільних митних зон і вільних складів. Охорона зовнішнього кордону здійснюється прикордонними військами спільно з митницею.

Внутрішній митний кордон складають периметри вільних митних зон і вільних складів. Правда з припиненням діяльності ряду вільних економічних зон наразі тут виникли проблеми. Проте вони будуть подолані. Внутрішній митний кордон, як правило, знаходиться усередині держави.

Загалом обидва кордони за своїм правовим статусом прирівняні, але є й різниця. Так, територія вільної митної зони та вільного складу розглядаються як прикордонні і в'їзд у них здійснюється за спеціальним пропускам через спеціальні контрольно-пропускні пункти.

Разом із тим у міжнародній практиці широко використовуються спільні митні зони та союзи. Так, відповідно до статей 5 і 6 МК України на території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного типу. Статус і територія вказаних зон встановлюються Верховною Радою України відповідно до законодавства про спеціальні митні зони. Як уже зазначалося, до таких спеціальних митних зон відносяться вільні економічні зони і митні та вільні митні склади.

4.2 Поняття та види переміщення товарів та транспортних засобів

Як уже підкреслювалося митні правовідносини виникають при переміщенні товарів та транспортних засобів через митний кордон України. Проте саме переміщення теж поліаспектне явище, яке проводиться на підставі, в межах норм права.

У ст. 1 МК України легально визначені поняття переміщення:

п. 23 - переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях -- переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація;

п.24 - переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях -- переміщення товарів через митний кордон України в упакованих та оформлених відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил користування послугами поштового зв'язку листах, бандеролях, спеціальних мішках з позначкою “М”, дрібних пакетах, поштових посилках, відправленнях прискореної пошти з позначкою “EMS”, які приймаються до пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються територією України транзитом підприємствами поштового зв'язку;

п.25 - переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях -- переміщення товарів та інших предметів, належним чином упакованих, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін;

п.26 - переміщення товарів через митний кордон України у несупроводжуваному багажі -- переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, окремо від цих громадян або уповноважених ними осіб з оформленням багажних документів;

п.27 - переміщення товарів через митний кордон України у ручній поклажі -- переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у пасажирських відділеннях (салонах) транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, без оформлення багажних документів;

п.28 - переміщення товарів через митний кордон України у супроводжуваному багажі -- переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, з оформленням багажних документів.

Таким чином переміщенням через митний кордон України є ввезення на митну територію України, вивезення з цієї митної території або транзит через неї товарів, транспортних засобів та інших предметів у будь-який спосіб, у тім числі трубопровідним транспортом та лініями електропередач із зазначенням мети переміщення.

4.3 Переміщення через митний кордон транспортних засобів

Товари, предмети переміщуються через митний кордон транспортом. Виключення складаю пункти спрощеного перетину митного кордону, де фізичні особи можуть проносити предмети як ручну поклажу у визначених митним законодавством межах та у спосіб.

Транспортні засоби для пропуску через митний кордон повинні зупинятися у місце пропуску через митний кордон для здійснення митного оформлення та митного контролю. Правила такого оформлення та контролю встановлені наказами ДМСУ №664 від 12 жовтня 2001 р., та №393 від 26 червня 1999 р. Зміст цих наказів можна помістити у нижче розташовану схему переміщення транспортних засобів.

Митниця на кордоні	Внутрішня митниця	Органи ДАІ
Митний огляд	Митне оформлення	Митний огляд	Митне оформлення	Реєстрація
1. Перевірка документів 2. Перевірка відповідності номерів вузлів та агрегаттів, наявності додаткового обладнання та технічного стану	1. Оформлення декларації 2.Оформлення акта митного огляду 3.Нарахування та справляння податків та зборів	1. Перевірка документів 2.Звірка номерів вузлів та агрегаттів, наявності додаткового обладнання та технічного стану з актом огляду	1. Нарахування митних зборів 2. Оформлення свідоцтва на реєстрацію в органах ДАІ МВС України	1.Реєстрація транспортних засобів 2. Нарахування зборів 3.Видача державних номерних знаків

4.4 Порядок переміщення валюти

Переміщення через митний кордон валюти України та іноземної валюти, платіжних документів, банківських металів, інших банківських документів у тім числі й банківських карток встановлює НБУ. При тому відповідно до національних інтересів НБУ розміри змінює і як свідчить практика в сторону їх збільшення.

Наразі вивезення за межі України національної валюти дозволено:

1) при усному декларуванні митному органу фізичними особами-резидентавми на одну особу, незалежно від її віку, - не більше 1000 грн. з урахуванням ювілейних і пам'ятних монет із недорогоцінних металів, номінал яких виражено в гривнях або в українських карбованцях;

2) з обов'язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами-резидентами та нерезидентами - у сумі, що не перевищує 10 000 грн., з яких коштів у вигляді ювілейних та пам'ятних монет із золота та срібла, номінал яких виражено в гривнях або в українських карбованцях, загальна сума яких за номінальною вартістю не перевищує 5 000 грн.

В разі перевищення цих норм вивезення валюти України фізичними особами-резидентами та нерезидентами дозволено переміщення таких цінностей за індивідуальною ліцензією НБУ, що складена за формою 03.

В той же час дозволяється ввезення в Україну національної валюти:

1) при усному декларуванні митному органу фізичними особами-резидентами - не більше 1000 грн. з урахуванням ювілейних і пам'ятних монет із недорогоцінних металів, номінал яких виражено в гривнях або в українських карбованцях;

2) з обов'язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами-резидентами та нерезидентами - у сумі, вивезеній з України (за наявності митної декларації на їх вивезення).

В разі перевищення цих норм ввезення валюти України фізичними особами-резидентами та нерезидентами дозволено переміщення таких цінностей за індивідуальною ліцензією НБУ, що складена за формою 04.

Вивезення іноземної валюти за межі України фізичними особами здійснюється:

а) з туристичною метою або у приватних справах:

- за умови усного декларування:

громадянами-резидентами - готівкою або (та) дорожніми чеками на суму до 3000 дол. США;

громадянами-нерезидентами - готівкою або (та) дорожніми чеками на суму до 1000 дол. США.

З обов'язковим зазначенням у валютній митній декларації - ввезеної раніше в Україну іноземної валюти (за наявності митної декларації на її ввезення), готівкою у сумі 6000 дол. США за довідкою банку за формою 01, а також банківських металів у вигляді зливків загальною вагою до 100 гр. на одну особу.

Понад зазначені норми вивезення іноземної валюти за межі України фізичними особами здійснюється у безготівковій формі або на підставі індивідуальної ліцензії НБУ за формою 03.

б) при виїзді у службові відрядження вивезення ввезено раніше іноземної валюти (за наявності митної декларації на ввезення), а також у сумі 10 000 дол. США готівкою або дорожніми чеками здійснюється за довідкою збанку за формою 01.

Дозволено ввезення в Україну фізичними особами іноземної валюти:

1. за умови усного декларування - у сумі до 1000 дол. США готівкою та емітованих чеків у сумі до 1000 дол. США;

2. з обов'язковим зазначенням у митній декларації - раніше вивезеної валюти (за наявності митної декларації на вивезення), а також коштів у сумі до 10 000 дол. США, емітованих чеків у сумі до 50 000 дол. США, банківських металів у зливках загальною вагою до 1000 гр. на одну особу.

Відповідно, при вивезенні іноземної валюти у сумі, що перевищує 10 000 дол. США, та чеків у сумі, що перевищує 50 000 дол. США, необхідний Долін НБУ за формою 05.

5. Митний режим

5.1 Поняття та види митних режимів

Митний режим відповідно до ч. 16 ст. 1 МК України -- це сукупність норм, установлених законами України, з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. Ці положення стосуються порядку оформлення товарів, стягнення мита й надання пільг, визначення меж прав фізичних та юридичних осіб щодо розпорядження товарами і транспортними засобами, які ввезені на територію України або слідують через неї транзитом. Митний режим встановлюється з метою спрощення й гармонізації митних процедур стосовно товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму (ст. 185 МК України):

1) імпорт;

2) реімпорт;

3) експорт;

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення (вивезення);

7) митний склад;

8) спеціальна митна зона;

9) магазин безмитної торгівлі;

10) переробка на митній території України;

11) переробка за межами митної території України;

12) знищення або руйнування;

13) відмова на користь держави.

Митний режим, не передбачений МК України, може встановлюватися тільки шляхом внесення відповідних змін до нього.

Митний режими можливо поділити на дві основні групи. До першої групи можливо віднести режими, при яких товари переходять у повне розпорядження особи, яка їх переміщує, тобто режими цієї групи мають завершуючий характер. Це -- випуск товарів для вільного обігу, імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт.

Митні режими, які відносяться до другої групи, допускають можливість використання товарів тільки для певних цілей і при дотриманні умов, які встановлюються митними органами.

До цієї групи відносять такі режими як: транзит; тимчасове ввезення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території України; переробка за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави. Правила, які регламентують митні режими, обов'язкові як для митних органів, так і для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також осіб, які здійснюють переміщення товарів та транспортних засобів.

Митні режими поряд з особливостями, що характеризують кожен з них, мають ряд загальних рис. Для кількох режимів характерно повне або часткове звільнення товарів від сплати мита та інших платежів (реімпорт, транзит, митний склад, тимчасовий ввіз або вивіз, вільні митні зони та вільні митні склади та ін.), тобто держава до товарів, які знаходяться під вище вказаними режимами, не використовує так званні міри економічної політики. До таких мір відносять обмежений ввіз в Україну та вивіз з країни товарів, які встановлені, виходячи з економічних інтересів України.

Вони включають у себе квотування, ліцензування, встановлення мінімальних та максимальних цін, а також інших мір регулювання взаємодії економіки України зі світовим господарством.

Строк перебування товарів під деякими митними режимами обмежений. Це відноситься до режимів транзиту, реімпорту, митного складу, переробки товарів на митній території, реекспорту, тимчасового ввозу (вивозу) товарів та ін. У деяких випадках для вміщення товарів під митний режим потрібна ліцензія, яку надають уповноважені органи. Режим спеціальної митної зони вводиться шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу. Ліцензії, які видаються уповноваженим органом, можуть бути анульовані, відізвані або призупинені. Ці питання вирішуються однаково для усіх митних режимів.

Декларанту надано право самостійно визначати митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення. Подальша зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог чинного законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

5.2 Характеристика окремих видів митних режимів

При тому новий МК України детально регулює всі митні режими. Розглянемо їх більш детально.

Імпорт -- митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень (ст. 188 МК України).

Режим імпорту передбачає сплату мита, податків і зборів та використання мір економічної політики. Товари, ввезені для вільного обігу, надходять у розпорядження будь-якої особи, яка має на них майнові та немайнові права, та знімаються з митного контролю. Митний режим імпорту в основному регламентує надходження товарів в Україну, придбаних за кордоном за контрактами.

Існує ряд особливостей використання режиму імпорту.

У деяких зовнішньоекономічних схемах, таких як безоплатна передача товарів -- гуманітарна та технічна допомога, ввезення товару у режимі імпорту передбачає звільнення від сплати митних платежів. Водночас у випадку дарування товару особі, яка мешкає на території України, товар не звільняється від сплати митних платежів. Необхідно також відмітити ще одну особливість цього режиму. Товари, випущені у вільний обіг на території України, які раніше були вивезені за межі України у режимі експорту, при ввезені на територію України будуть обкладатися митом за базовою ставкою імпортного тарифу, як за товари, які походять з держав, яким Україна надає режим найбільшого сприяння у торгівлі.

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1) надання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

2) сплату податків та зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання обмежень.

Реімпорт -- митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України, згідно з митним режимом експорту не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк, ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території (ст. 190 МК України).

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони:

1) походять з митної території України;

2) ввозяться на митну територію України не пізніше, ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України;

3) не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;

4) ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються КМ України.

Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами. Ст. 193 МК України передбачає, що у разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.

Ідентичність товарів, вміщених під митний режим реімпорту, товарам, які були вивезені згідно з митним режимом експорту, факт їх вивозу, момент вивозу, а також те, що товари є українськими, повинні бути установлені (підтверджені) способом, що не викликали сумніву, у посадових осіб митного органу щодо їх достовірності. Обов'язковість доказування вказаних обставин покладається на заінтересовану особу. При відсутності митної декларації або при не підтвердження дня перетинання кордону моментом вивозу товару українського походження є день його виготовлення (якщо вказаний лише місяць виготовлення, то днем виготовлення вважається перше число цього місяця, якщо вказаний тільки рік, то датою виготовлення товару вважається перше січня цього року). При відсутності документів, що вказують на день виготовлення товару, може проводитеся експертиза. Якщо товару було завдано шкоди у рази аварії або інших форсмажорних обставин, такі товари можуть поміщатися під митний режим реімпорту за умови підтвердження факту аварії або інших обставин, які завдали шкоди товару.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми мита, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

Експорт -- митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України (ст. 194 МК України). Експорт товарів здійснюється за умови сплати митних платежів, дотримання заходів регулювання економічної політики та виконання інших вимог. Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

1) надання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

2) сплату податків та зборів, встановлених на експорт товарів;

3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Реекспорт -- митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше за встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту (ст. 196 МК України). Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

1) митному органу подано дозвіл уповноваженого КМ України чи органу, визначеного міжнародним договором України, на реекспорт товарів;

2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

4) товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше, ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Транзит -- митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України (ст. 200 МК України).

Цей режим забезпечує завантаження транспортних артерій держави, формування внутрішньої доданої вартості за рахунок перевезення товарів. Звільнення осіб від сплати мита, податків при його здійсненні стимулює розвиток транспорту та його інфраструктури.

З метою обліку вантажів, які переміщуються по території держави, особа, яка здійснює переміщення, подає заяву і отримує дозвіл митного органу на транзит товарів. Дозвіл на транзит дає митний орган відправлення товарів. В окремих випадках при транзиті підакцизних товарів дозвіл дається тільки після внесення коштів за транзит товарів на депозит митного органу або після пред'явлення банківської гарантії.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні:

1) перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

2) не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;

3) у випадках, визначених чинним законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

4) у випадках, визначених КМ України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;

5) бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

У випадках, передбачених законодавством України, митний орган дозволяє переміщення товарів у режимі транзиту лише за умови належного обладнання транспортного засобу та застосування заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення.

Рішення про допущення товарів до переміщення в режимі транзиту приймається митним органом на підставі наявних документів і за умови виконання перевізником положень митного законодавства України.

Відповідальність за виконання митних правил та всі витрати, які виникають при переміщенні товарів у режимі транзиту, несе перевізник товару.

У разі аварії або інших обставин товари, що знаходяться у режимі транзиту, можливо розвантажити.

У цьому випадку перевізник зобов'язаний:

* прийняти всі необхідні заходи для забезпечення збереження товарів і недопущення їх використання;

* негайно повідомити у найближчий митний орган України про обставини справи, місце знаходження товарів та транспортних засобів;

* забезпечити перевезення товарів у найближчий митний орган України або доставку посадових осіб митного органу до місця знаходження товарів.

У разі втрати товару або недоставленні його в митний орган призначення митний перевізник повинен сплатити митні платежі, які підлягали б сплаті при митних режимах імпорту, експорту, за винятком випадків, коли товари були знищені, або загублені у випадку аварії, або нестача товару настала у випадку природного зносу при нормальних умовах транспортування і зберігання. Перевізник також не сплачує митні платежі за товар у випадку, коли він вибув з володіння в разі неправомірних, за законодавством України, дій органів або посадових осіб іноземної держави.

З 10 вересня 2004 року митне оформлення та контроль за доставкою таких товарів до митниць призначення здійснюватиметься лише на підставі книжки міжнародного дорожнього перевезення для автотранспорту та міжнародних залізничних накладних УМВС (СМГС) або ЦІМ та їх електронних копій, що значно спростить процедуру митного оформлення.

Вищезазначене нововведення впроваджене на виконання Закону «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про транзит вантажів»» від 18.05.2004 р. № 1721-ІV. Як наслідок, Державною митною службою наказом № 566 від 03.08.2004 р. затверджено порядок контролю за доставкою в митниці призначення транзитних товарі залізничним транспортом з використанням накладної УМВС (СМГС) або на умовах Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) з використанням накладної ЦІМ (СІМ). Окрім того, наказом № 564 від 04.08.2004 р. затверджено порядок здійснення контролю за доставкою в митниці призначення транзитних товарів, що переміщуються через територію України на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення.

Слід зазначити, що завдяки використанню єдиної інформаційної системи Державної митної служби митна статистика цих товарів та надійний і дієвий контроль за їх доставкою не зазнає кардинальних змін.

Очікується, що вищезазначене нововведення сприятиме зміцненню іміджу і значно спростить митні процедури під час транзитних перевезень.

Тимчасове ввезення (вивезення) -- митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за її межі з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (ст. 204 МК України). Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

1) надання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують встановлених строків;

3) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачене законом.

Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо:

-- товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;

-- професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України) для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;

-- контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не с комерційною операцією;

-- зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерційного характеру;

-- товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності;

-- особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спортивних цілей;

-- матеріалів для реклами та туризму;

-- транспортних засобів, які використовуються виключно для переміщення громадян і товарів через митний кордон України.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, що визначається КМ України. Митні органи не допускають товари до переміщення в режимі тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі відсутності гарантій їх повернення.

...