Правове регулювання договорів на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання договорів на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності



Зміст

Вступ

Розділ І. Договори у сфері інтелектуальної власності

1.1.Загальні положення

1.2 Види договорів

1.3 Форми договорів

1.4 Зміст договорів

1.5 Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності

Розділ ІІ. Авторські права

2.1 Загальна характеристика

2.2 Авторське право на письмові літературні твори

2.3 Авторське право на усні твори(лекції, доповіді, виступи)

2.4 Авторське право на твори образотворчого мистецтва

2.5 Авторське право композитора на музичні твори

2.6 Авторське право і суміжні права на сценічні твори

2.7 Авторське право на твір архітектури

2.8 Авторське право на фотографічні твори

2.9 Авторське право на інші об'єкти

2.10 Зміст авторських договорів

Розділ ІІІ. Реалізація прав автора

3.1 Захист інтелектуальної власності

3.2 Ліцензійний договір

Висновок

Список використаної літератури

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5



Вступ

Відносини, які виникають у сфері розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, відіграють важливу роль у процесі становлення та розвитку ринкової економіки в Україні. Однак у результаті неузгодженості між нормами основних авторсько-правових нормативних актів на практиці нерідко виникають проблеми при укладенні авторських договорів та при захисті авторських прав. Для того щоб норми чинних законодавчих актів діяли як злагоджений механізм, вони повинні відповідати основним засадам права інтелектуальної власності. Одним із основних принципів права інтелектуальної власності є визнання виключного характеру всіх авторських прав -- як особистих, так і майнових.

Цивільне право не регулює безпосередньо творчу науково-технічну, літературну та іншу діяльність. Процес науково-технічної і художньої творчості залишається за межами дії його норм.

Цивільне право традиційно виконує функції визнання авторства на вже створені творчі результати, встановлює їх правовий режим, матеріальне і моральне стимулювання та захист їх авторів. Разом з тим норми сучасного цивільного права регулюють відносини з організації (на підставі договорів) створення, передачі та використання нових досягнень у галузі науково-технічної, художньої та іншої творчої діяльності.

Норми цивільного права сприяють підвищенню культурного рівня суспільства, охороні прав та інтересів творців наукових і літературно-художніх цінностей. У свою чергу, право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, селекційні досягнення, товарний знак та інше забезпечує вирішення таких важливих завдань, як прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва, якості та конкурентоспроможність продукції.

Слід зазначити, що Україна вже має достатнє законодавче регулювання ініціативи в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва та в інших видах творчої діяльності, оскільки Конституція України гарантує громадянам право на результати своє інтелектуальної, творчої діяльності. Крім того, ці ж засади реалізовані і в Цивільному кодексі України (книга четверта), яка складається з 12 глав (ст. 418-508), і в Законі України "Про авторське право і суміжні права" в редакції від 11 липня 2001 року, і в ряді інших нормативно-правових актів. До того ж, слід додати, що дана тема висвітлена у підручниках та навчальних посібниках різних українських авторів.

Що ж стосується самого авторського права, то під цим поняттям розуміють особисті немайнові та майнові права авторів і їх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням здобутків науки, літератури і мистецтва. А під суміжними правами - права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення.

Оскільки найпоширенішою правовою формою залучення в економічний оборот об'єктів права інтелектуальної власності є договір, особливого значення в сучасних умовах набувають проблеми правового регулювання договірних відносин у сфері інтелектуальної власності.

Метою курсової роботи є аналіз правового регулювання договорів на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Для досягнення мети проаналізовані будуть: поняття та сутність договорів на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності; класифікація договорів на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності; поняття та елементи ліцензійного договору; укладення та припинення ліцензійного договору; договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності; сутність та види відповідальності за порушення майнових прав інтелектуальної власності в Україні; судовий захист майнових прав інтелектуальної власності в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини з приводу реалізації особами прав інтелектуальної власності в Україні.

Предметом курсової роботи є правове регулювання порядку та особливостей розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Методологічну основу дослідження складає загальнонауковий матеріалістично-діалектичний метод. У процесі дослідження також широко використовувались історично-правовий, формально-логічний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, а також ряд інших загальнонаукових і спеціальних наукових методів.

Структура дослідження обумовлюється його метою та завданнями. Дипломна робота складається з вступу, трьох взаємопов'язаних розділів (що включають підпункти), висновків, списку використаних джерел.

Наприкінці роботи будуть підведені узагальнюючі підсумки проведеного дослідження



Розділ І. Договори у сфері інтелектуальної власності

1.1.Загальні положення

Договори у сфері інтелектуальної діяльності мають відповідати загальним цивільно-правовим вимогам до договорів. Передусім договором визнається угода двох або більше осіб, що спрямована на виникнення, зміну чи припинення правовідносин між ними. Тобто договір -- це угода про виникнення, зміну чи припинення їхніх прав і обов'язків. У договорі виражається воля його двох сторін, що має збігатися. Договір є одним із видів правочинів. а саме: двостороннього правочину, в якому виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків настає лише на підставі волевиявлення обох сторін.[17, ст. 135]

Майже всі майнові відносини в умовах ринкової економіки опосередковуються договором.

В умовах ринкової економіки є єдиним правовим інструментом упорядкування майнових відносин. Його функції досить різноманітні.

Вимоги, встановлені чинним цивільним законодавством до договірних відносин, стосуються і договорів, що укладаються у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Вони мають укладатися лише дієздатними особами в установленій законом формі, предметом їхнього регулювання мають бути майнові відносини, що ґрунтуються на законній основі.

Зазначені умови дійсності договорів стосуються і договорів у сфері інтелектуальної діяльності, в якій укладається велика кількість різноманітних договорів. Серед них є багато просто цивільно-правових договорів, а є договори, характерні лише для інтелектуальної діяльності. Їх можна класифікувати за різними критеріями. Передусім основні договори у сфері інтелектуальної діяльності можна поділити на договори, спрямовані на створення об'єктів інтелектуальної власності, і на договори, що регулюють порядок використання об'єктів інтелектуальної власності.[18, ст.234]

Зазначені договори можна поділити за змістом інтелектуальної діяльності. Велику групу складають договори у галузі наукової, літературної, художньої та мистецької діяльності. Останнім часом інтенсивно зростає значення договорів, пов'язаних із використанням об'єктів суміжних прав -- виконавської діяльності, виробництва фонограм, відеограм та сфери мовлення.[17, ст. 112]

Значною є група договорів, що стосуються науково-технічної діяльності. Це договори на створення об'єктів промислової власності, а також договори на їх використання. Ще одну групу складають договори на використання засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.[24, ст. 400]

Окрему групу складають договори, які можна назвати супутніми договорами, що стосуються інтелектуальної діяльності. До них належать договори на управління майновими правами авторів на колективній основі, договори на представництво суб'єктів права інтелектуальної власності тощо.

Договори у сфері інтелектуальної діяльності в цілому мають свої специфічні особливості, які відрізняють їх від інших цивільно-правових договорів. Окремі групи договорів також характеризуються ознаками, відмінними від ознак інших груп договорів у сфері інтелектуальної діяльності.

Як відомо, об'єктом або предметом цивільних правовідносин є те, з приводу чого виникає право або необхідність правового врегулювання відносин, що складаються з цього приводу між суб'єктами права. Це загальне правило поширюється і на відносини, що складаються у сфері інтелектуальної діяльності.[17, ст. 243]

Отже, об'єктом (предметом) договірних відносин, що складаються у сфері інтелектуальної діяльності, можуть бути дії, спрямовані на створення об'єктів інтелектуальної власності або самі об'єкти цієї власності. Група договорів, що мають своєю метою врегулювати порядок і умови використання об'єкта інтелектуальної власності, своїм об'єктом будуть мати результати інтелектуальної діяльності. Об'єктами таких договорів будуть об'єкти авторського права, суміжних прав, об'єкти промислової власності, об'єкти, що є засобами індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та інші результати інтелектуальної діяльності.[19, ст. 234]

Але об'єктами договорів можуть бути і такі результати інтелектуальної діяльності, які ще мають бути створені. Це об'єкти договорів на виконання певних робіт. За своєю юридичною природою такі договори наближені до підрядних договорів, хоча між ними є істотна відмінність.

Це можуть бути договори на створення будь-якого твору науки, літератури чи мистецтва. Об'єктом такого договору може бути створення певного науково-технічного об'єкта та досягнення будь-якої іншої науково-технічної мети.

Об'єктами договорів у сфері інтелектуальної діяльності можуть бути дії обслуговуючого характеру, наприклад, здійснення патентного пошуку, акумуляція певної науково-технічної та будь-якої іншої інформації, необхідної для успішної науково-технічної розробки тощо.

Нарешті, об'єктом договорів у сфері інтелектуальної діяльності можуть бути певні юридичні послуги, що надаються авторам творів та інших розробок.[18, ст. 176]

Особливістю договорів у сфері інтелектуальної діяльності є також і те, що об'єктом зазначених договорів, спрямованих на використання об'єктів інтелектуальної власності, можуть бути тільки ті результати інтелектуальної діяльності, що стали об'єктом правової охорони. Тобто, коли зазначені результати визнані об'єктами інтелектуальної власності в установленому порядку. Сюди належать і об'єкти авторського права, які спеціального визнання не потребують, але мають відповідати обов'язковим вимогам закону.

Своєрідною специфікою договорів у сфері інтелектуальної діяльності є також і те, що об'єктами права інтелектуальної власності є не матеріалізовані результати цієї діяльності. Усі ці результати можуть бути матеріалізовані, втілені в будь-який матеріальний носій, але об'єктом права інтелектуальної власності є тільки певний нематеріальний результат інтелектуальної діяльності.[26, ст. 455]

Специфічність зазначених договорів полягає ще й у тому, що особи, заінтересовані в укладенні такого договору, часто не можуть чітко уявити, про що йдеться -- матеріального носія може ще й не бути. Зазначена специфіка має місце, коли йдеться про використання об'єкта інтелектуальної власності. Коли ж говориться про створення цього об'єкта, то яким він буде, не знає ніхто.

Слід враховувати й те, що об'єктом договору у сфері промислової власності може бути тільки об'єкт, що має охоронний документ. За відсутності такого документа об'єкт не може вважатися об'єктом промислової власності.[17, ст. 146]

Є певні особливості і щодо суб'єктів договірних відносин у сфері інтелектуальної діяльності. За загальним правилом сторонами у такому договорі можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи. До фізичних осіб належать громадяни України, громадяни зарубіжних країн, а також особи без громадянства. Стороною в такому договорі може бути будь-яка юридична особа незалежно від форм власності.

Особливістю договорів у сфері інтелектуальної діяльності є те, що в передбачених законом випадках стороною в такому договорі може бути неповнолітня особа. Як відомо, авторами творів науки, літератури і мистецтва, а також винаходів та інших об'єктів промислової власності можуть бути неповнолітні особи віком від 14 До 18 років. У п.2, ч. 1 ст. 32 ЦК проголошується, що особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об'єкти промислової власності або інші результати творчої діяльності, що охороняються законом.[25, ст. 123]



1.2 Види договорів

Види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.[19, ст. 357]

Ліцензія є одностороннім волевиявленням правоволодіння і не може розглядатися як вид договору.[17, ст. 139]

Власник речі може реалізувати свої повноваження щодо розпорядження шляхом укладення договорів на передачу майна у власність (зокрема, договорів купівлі-продажу, дарування тощо) і договорів на передачу майна у користування (договорів найму та позички).

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та ліцензійний договір є правовою формою реалізації прав інтелектуальної власності.

Вони можуть бути як відплатними, так і безоплатними,

Договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності за своєю суттю ці відносини близькі до договорів на виконання робіт.

Сторонами договорів у сфері інтелектуальної власності за загальним правилом можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.[18, ст. 275]

Форма договорів у сфері інтелектуальної власності обов'язково має бути письмовою. У разі недодержання письмової форми договору він є нікчемним (ч. 2 ст. 1107, ч. І ст. 1118 ЦК).[2]

Як виняток законом можуть бути встановлені випадки, у яких зазначений договір може укладатись усно. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 33 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" в усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).[6]

Відсутність реєстрації договору комерційної концесії не впливає на чинність договору між сторонами, однак робить неможливим посилання на нього у відносинах із третіми особами.

1.3 Форми договорів

Форма договору. Правила щодо форми цивільно-правових договорів поширюються і на договори у сфері інтелектуальної власності. Проте з цього загального правила є винятки, передбачені законом. Усі договори, що укладаються у сфері інтелектуальної діяльності, мають укладатися у письмовій формі (ст. 639 ЦК України). Чинне цивільне законодавство України не передбачає обов'язкового нотаріального засвідчення зазначених договорів. Проте за бажанням сторони можуть свій договір засвідчити нотаріально.[2]

Закон України "Про авторське право і суміжні права" приписує авторські договори укладати у письмовій формі, якщо законодавством про авторське право і суміжні права не передбачено інше. Чинне законодавство іншого не передбачає. Але п. 1 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачене правило, за яким договори на створення чи використання невеликих за обсягом творів (газет, журналів та інших періодичних видань) можуть укладатися в усній формі. [6] ЦК України передбачає можливість укладання авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках в усній формі. [2]

Інша особливість форми договорів у сфері інтелектуальної діяльності стосується об'єктів промислової власності. Відповідно до п. 8 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" договори про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір набувають чинності за умови, що вони укладені в письмовій формі і підписані сторонами. [14]

За бажанням сторін такі договори можуть бути зареєстровані (ст. 1114 ЦК України).

Процедура реєстрації зазначених договорів регулюється Інструкцією про розгляд та реєстрацію договору про передачу права власності на винахід (корисну модель) та ліцензійного договору на використання винаходу (корисної моделі) від 21 червня 1995 р. В Інструкції, зокрема, зазначається, що ці договори можуть укладатися лише у межах строку чинності патенту, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту в офіційному бюлетені. [14]

Такі норми містяться і в законодавстві України про промислові зразки. Зазначені інструкції чітко визначають порядок розгляду договорів про передачу права власності на об'єкт промислової власності та ліцензійного договору на його використання та їх реєстрацію. Розгляд та реєстрація цих договорів в Установі має своєю метою облік та контроль за їхнім змістом, що необхідно для належного захисту інтересів суб'єктів права промислової власності.

Дії, пов'язані з реєстрацією договору (ліцензійного договору), за дорученням власника патенту може здійснювати представник у справах інтелектуальної власності або інша довірена особа. Але при цьому слід пам'ятати, що за договором виключної ліцензії ліцензіат має право видавати субліцензію на використання об'єкта промислової власності. Договір субліцензії також підлягає розгляду та реєстрації в Установі.

У разі виконання зазначених дій представником у справах інтелектуальної власності до заяви про розгляд і реєстрацію договору має бути додано доручення, оформлене належним чином.[18, ст.341]

Сучасні технічні засоби зв'язку впроваджують у практику ще одну форму укладання договорів, яка є і не усною, і не письмовою. Це може бути просто обмін документами через засоби поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного чи інших видів зв'язку. При цьому перелік засобів зв'язку не є вичерпним, можуть з'являтися й нові. За таким способом обміну документами з метою недопущення будь-якого втручання третіх небажаних осіб користуються спеціальними засобами захисту такого зв'язку. Наприклад, спеціальне кодове ім'я, що відоме обмеженому колу осіб, факсимільний зв'язок, за яким контрагенту направляється проект підписаного ним договору. Інша сторона, одержавши договір і погодившись із його умовами і змістом, підписує і направляє таким самим способом першій стороні. Отже, перша сторона має підписаний нею оригінал і факсимільне відтворення тексту договору, підписаного другою стороною. При виникненні спору кожна зі сторін має документ, що ідентично відображає зміст договору, з дійсними підписами сторін, що підтверджують факт укладення договору.[20, ст.335]

Умови дійсності договорів у сфері інтелектуальної діяльності -- це ті ж самі умови дійсності, дотримання яких обов'язкове при укладенні будь-якого цивільно-правового договору. Передусім зміст, умови, форма, порядок укладення таких договорів мають відповідати вимогам ЦК України. Як і в будь-якому договорі, основним має бути законність змісту. Зазначена вимога полягає у тому, що будь-які цивільно-правові дії з приводу об'єктів інтелектуальної власності мають здійснюватися у межах закону, тобто бути законними. Наприклад, Закон України "Про авторське право і суміжні права" у ст. 33 містить припис: "Умови договору, що обмежують право автора на створення майбутніх творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній галузі, є недійсними"[6]. Недійсним слід визнати договір на створення чи використання об'єктів промислової власності, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі (п. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"). [14]

Незаконним буде договір, якщо він не відповідає іншим умовам, визначеним законом. [17, ст.367]

1.4 Зміст договорів

Зміст договору -- це. ті умови, на яких сторони погодилися укласти договір. Це в основному права й обов'язки сторін, визначені договором. За своїм юридичним значенням усі умови договору прийнято поділяти на істотні, звичайні та випадкові. До істотних належать такі умови, без яких договір не може набрати чинності. Безперечно, істотні умови договору визначаються за волевиявленням обох сторін. До таких істотних умов належать визначення об'єкта договору щодо чого укладається цей договір -- твору науки, літератури чи мистецтва, об'єкта промислової власності чи будь-якого іншого результату творчості, що охороняється законом. Без такого визначення об'єкта (предмета) договір не виникає. До істотних умов слід віднести також його ціну. Так, наприклад, ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає, що авторський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов строку дії договору, способу використання твору, розміру і порядку виплати авторської винагороди, території, на яку поширюється передаюче право та інших умов. Отже, строк чинності договору у сфері інтелектуальної діяльності є його істотною умовою, хоча строк далеко не в усіх договорах є істотною умовою. [18, ст.356]

Очевидно, що до істотних умов договору у сфері інтелектуальної діяльності слід також віднести умову про обсяг використання об'єкта. Адже від обсягу використання залежить ціна договору. Обсяг використання може визначатися кількістю, часом або територією.

Істотні умови договору у сфері інтелектуальної діяльності можуть визначати самі сторони, якщо вони дійшли висновку, що такі умови мають важливе значення для них. [16, ст.387]

Звичайними умовами договору визнаються ті, що передбачені нормативними актами й автоматично набувають чинності при укладенні договору. Вони не потребують погодження сторін, але це не означає, що такі умови діють проти їх волі, вони також опираються на угоду сторін. Це означає, що сторони, укладаючи договір, погоджуються на такі визнані, усталені й звичайні для такого виду договору, умови. Передбачається, що сторони, які згодилися укласти такий договір, погоджуються його укласти на таких звичайних умовах. Так, наприклад, у договорі на виконання науково-дослідної роботи звичайною умовою цього договору є те, що ризик одержання негативного результату несе замовник. [19, ст.341]

Звичайні умови договору можуть визначатися типовими договорами, що можуть мати місце в договорах із приводу інтелектуальної власності. Так, ЦК України (ст. 1111) [2] і Законом України "Про авторське право і суміжні права" (п. 4 ст. 33) [6] передбачається, що відповідними відомствами, творчими спілками можуть розроблятися примірні авторські договори. Такі договори можуть містити умови, не передбачені законом, але вони не повинні погіршувати становище автора чи його правонаступників. Авторський договір також може містити умови, яких не передбачає примірний договір. Але в обох випадках, умови, що погіршують становище автора в порівнянні зі становищем, встановленим чинним законодавством, є недійсними. [21, ст.185]

До звичайних умов договору слід віднести умови про місце укладення договору та місце його виконання, час укладення договору, умови та підстави відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору, що стосуються інтелектуальної власності. За загальним правилом такі умови визначаються цивільно-правовими нормами.

Сучасне цивільне законодавство країн з ринковою економікою до звичайних умов відносить також звичаї ділового обігу. [22, ст.229]

Випадковими умовами договору визнаються такі, що змінюють або доповнюють звичайні умови. Вони включаються до тексту договору за погодженням сторін. Відсутність випадкових умов у договорі не робить його недійсним. Слід підкреслити, що відсутність у договорі звичайних умов також не робить договір недійсним, але на відміну від них випадкові умови набувають чинності лише за умови, що вони включені до тексту договору. Звичайні умови є чинними незалежно від того, чи включені вони до тексту договору, чи ні. [20, ст.245]

Важливою умовою дійсності договору, в тому числі і договору, що стосується інтелектуальної діяльності, є воля сторін і волевиявлення. Воля сторін проявляється в їх намірі укласти договір на створення або використання будь-якого об'єкта інтелектуальної власності. Цей намір сторони можуть виявити будь-яким способом. Чинне цивільне законодавство передбачає багато способів проголосити свій намір на укладення такого договору. Усі вони поширюються і на об'єкти інтелектуальної власності. Це можуть бути оголошення у засобах масової інформації, виставки, ярмарки, вітрини, реклама тощо. [20, ст.246]

Проте чинне законодавство України про промислову власність передбачає і спеціальні способи такого волевиявлення. Власник патенту на об'єкт промислової власності має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого об'єкта. Будь-яка особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з власником патенту договір про платежі.

Безперечно, формою волевиявлення наміру про укладення договору є публікації в офіційному бюлетені Установи відомостей про видачу патент/.

Для дійсності договору має значення збіг волі та волевиявлення. У сфері інтелектуальної діяльності бувають випадки, коли волевиявлення не відповідає дійсній волі.[22, ст.427]

1.5 Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності

Особливу увагу варто звернути на договір. про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що регулюється ст. 1112 ЦК. . За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником. Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором. Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними. [18, ст.358]

Викликає здивування формулювання його суті, з якого випливає, що це безоплатний договір, оскільки на творцеві (авторові) лежить обов'язок створити об'єкти права інтелектуальної власності відповідно до вимог замовника у встановлений строк. Для замовника ж не передбачені будь-які обов'язки за договором, у тому числі й з виплати авторської винагороди. Право на останню потрібно розуміти як невід'ємне майнове право автора, якого він не може бути позбавлений. Незрозуміле, що може спонукати автора укласти такий договір і чим керувався законодавець, коли закріплював таку дискримінацію автора.[19, ст.149]

Щодо творів образотворчого мистецтва, які створюються за даним договором, визначено, що у власність замовника передається тільки оригінал твору, а виключні майнові права на створюваний твір залишаються у власності автора. На інші об'єкти права інтелектуальної власності, створені за даним договором, поширюється норма, передбачена ст. 430 ЦК, яка закріплює майнові права на об'єкти права інтелектуальної власності за творцем і замовником, якщо в договорі не встановлене інше.[18, ст.360]



Розділ ІІ. Авторські права

2.1 Загальна характеристика

Більшість істориків права, що досліджували саме виникнення авторського права, часто пов'язують його появу з винаходом книгодрукування в Європі. Звичайно ж, і реєстрація авторських прав - це тільки наслідок визнання самих цих прав.[23, ст.258]

Іоханн Генсафлейш на прізвисько Гуттенберг в 1440 випустив першу, що не збереглася до нашого часу, друковану книгу. Винахід Гуттенберга призвело до того, що процес виготовлення копій творів значно спростився, ціна на книги знизилася і вони стали більш доступними - тепер рукопис могла бути надрукована великим тиражем і поширена серед широкої аудиторії. Тим самим, результати творчої праці авторів стали повноцінним товаром і могли приносити стабільний і відчутний дохід. І першими, хто поставив питання про необхідність особливої ??охорони для творів, стали видавці, тобто саме ті суб'єкти правових відносин, які витягали основний прибуток.

Як вказують різні дослідники історії права, зародження принципів сучасного авторського права авторського права відбулося в Англії.

11 січня 1709 в Палаті громад було заслухано проект закону "Про заохочення освіти шляхом закріплення за авторами чи набувачами копій друкованих книг прав на останні на час, встановлюваний відтепер".

10 квітня 1710 проект отримав силу закону, відомого більше під назвою "Статуту королеви Анни".[18, ст.270]

Замість феодальної системи привілеїв (від лат. Privus - приватний, окремий і lex - закон, тобто окремий закон), що призначалися для охорони права окремої людини або декількох людей, закон тепер визнав виключне право автора публікувати книги в будь-якій кількості примірників (copyright) шляхом поступки цивільного права, тобто шляхом передачі виключного права на публікацію твору будь-якого видавця або книготорговцю, не залежно від того, чи є він членом Stationers 'Company. Справа в тому, що раніше на підставі королівського привілею від 1557 Компанія видавців та книготорговців (Stationers 'Company) отримала монопольне право на публікацію книг в країні. Такий привілей (монопольне право видання) і була ліквідована саме шляхом прийняттям "Статуту королеви Анни".[18, ст.272]

Відповідно до "Статутом королеви Анни" автор отримував виключне право на видання свого твору протягом 14 років, яке могло бути віддана на цей термін видавцеві. Це було виняткове право видавця на видання зареєстрованої книги, тобто право саме цього видавця на виготовлення копій саме цієї книги. Відповідно, звідси в загальносвітовій юридичній літературі і відповідному законодавстві закріпився англійський термін - copyright (this book is copyright), в даний час в широкому сенсі означає авторське право.

Після закінчення вище зазначених 14 років право на видання поверталося автору, і він міг знову поступитися його, в тому числі і іншого видавця, ще на 14 років, після чого використання твору ставало вільним. Порушення виключного права на видання каралося великим штрафом з конфіскацією незаконно виданих примірників твору. Право на твір виникало за умови виконання автором ряду формальностей.[18, ст.275]

Остаточно індивідуальні права автора на охорону його твори на законодавчому рівні в правових системах ряду розвинених на той час країн були визнані в кінці XVIII століття.

На сьогодні існують дві системи авторського права:

ь англосаксонська (англо-американська);

ь романо-німецька (континентальна).[19, ст.189]

У англосаксонській (англо-американській) системі автором може вважатися як фізична, так і юридична особа; авторські права (правомочності), в основному зводяться до майнових прав, які можуть вільно передаватися або переходить за законом до інших лиц. Англо-американська традиція підкреслює принцип власності чи економічний аспект авторського права, яке можна захистити й передати, за яке можуть стягуватися податки. Привілеями авторського права можуть наділятися різні роботи.[19, ст.190]

За континентальної (європейської) системі (Франція, ФРН, Росія, Україна і інших країнах) автором може бути тільки фізична особа; авторські права чітко діляться на особисті та майнові. Особисті права завжди належать тільки автору, а майнові - можуть надаватися іншим особам, але - з обмеженнями. Європейська традиція висуває ідею моральних прав (droit d'auteur), як найбільш пріоритетних, що дозволяє авторам захищати цілісність своєї роботи і вимагати визнання авторства.

Чинне українське законодавство, що регулює питання авторського права, будується за принципами континентальної моделі права.[19, ст.193]

Автор, як це закріплено в законодавстві України - це (і тільки!) Фізична особа, яка своєю творчою роботою створила твір. Юридична особа не може бути автором.[18, ст.338]

За роки незалежності в Україні сформована ціла системи законів і підзаконних актів (постанов Кабміну, Наказів міністерств тощо), спеціально регулюють предмет авторського права й суміжних прав. Глава 36 і 37 Цивільного кодексу України регулюють основні положення авторських і суміжних прав.[17, ст.412]

Об'єкти авторського права, відповідно до Цивільного кодексу України, передбачено наступні:

1. Літературні та художні твори, зокрема:

ь романи, поеми, статті та інші письмові твори;

ь лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

ь драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

ь музичні твори (з текстом або без тексту);

ь аудіовізуальні твори;

ь твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

ь фотографічні твори;

ь твори ужиткового мистецтва;

ь ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

ь переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

ь збірники творів, якщо їх відбір або впорядкування їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2. Комп'ютерні програми. На нашому сайті tm.ua добре викладено як проходить реєстрація авторських прав на комп'ютерну програму.

3. Компіляція даних (бази даних), якщо їх відбір або впорядкування їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4. Інші твори. (Таким чином, Цивільний кодекс встановлює, що наведений вище перелік не є остаточним!). [23, ст.453]

НЕ є об'єктами авторського права:

1. Акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2. Державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;

3. Повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

4. Інші твори, встановлені законом.

Згідно Закону України "Про авторські та суміжні права" також (крім уже згаданих вище) не охороняються (не є об'єктами авторського права):

ь твори народної творчості (фольклор);

ь символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

ь розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право suі-generіs (своєрідне право, право особливого роду);

ь передбачена Законом "Про авторські та суміжні права" правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені і проілюстровані у творі <(яке саме по собі може бути об'єктом авторського права).[23, ст.457]

Особисті немайнові права автора:

1. Право на визнання людини творцем (автором, виконавцем тощо) об'єкта авторського права;

2. Право перешкоджати будь-якому посяганню (на його авторські права), здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта авторського права;

3. Право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

4. Право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

5. Право обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

6. Право на недоторканність твору.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом. Особисті немайнові права автора не залежать від його майнових прав.[20, ст.244]

Цікавим для авторів може бути і положення Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". У свою чергу "знаки товарів і послуг" - це саме торговельні марки (загальносвітовий термін). І ст. 6 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" каже, що не може бути проведена реєстрація торгової марки, яка "відтворюють назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників "(переклад - автора).[18, ст.355]

Майнові права на твір:

1. Право на використання твору. Право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом;

2. Виключне право дозволяти використання твору;

3. Право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) дозволяти або забороняти використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне сповіщення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо .;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм, або в прокат, або шляхом іншої передачі для першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів для загального сповіщення публіки таким чином, яким її представники зможуть здійснити доступ до твору з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналів або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограми або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

12) цей перелік не є вичерпним. [20, ст.247]

Термін дії майнових (матеріальних) прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права:

Термін дії майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права починається з моменту створення твору, діє протягом усього життя автора і закінчується через сімдесят років, що відраховуються від 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів.[19, ст.195]

Позначення наявності авторських прав.

Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яке інше особа, якій на законних підставах передано майнові авторські права на цей твір), для повідомлення / попередження про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: © - латинська буква "c", обведена колом; ім'я особи, яка володіє авторським правом; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.[23, ст.268]

Наприклад: © Стогнієнко Н.В., 2015.

Реєстрація авторського права.

Згідно з п. 5 ст. 11 Закону "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору, а також договори, які стосуються права автора на цей твір, в будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.[6]

Вимоги до судового захисту авторського права:

Документи - основа будь-якого судочинства. Починаючи від точності зазначення назви юридичної особи та її адреси в правовстановлюючих документах і закінчуючи правильним оформленням кожного документа, що направляється до суду, - все може справити вкрай важливий вплив на результати розгляду справи судом. Як правило, ми просимо для ознайомлення всі документи, пов'язані з цією справою.[20, ст.345]

Точність постановки задачі, тобто того результату, який ви хочете досягти в судовому розгляді справи. Не завжди, наприклад, необхідно прагнути скасувати дію Патенту або Свідоцтва. Часто достатньо доведення в суді правомірності ваших дій щодо спірного права інтелектуальної власності.

Збереження в таємниці, планів по планованим діям в судовому розгляді справи. При судових позовах як ніколи важливо використання банальної фрази: "І стіни мають вуха". Це може вберегти від багатьох неприємних "випадковостей".[24, ст.681]

2.2 Авторське право на письмові літературні твори

Згідно з п. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до письмових літературних творів віднесені - письмові літературні твори белетристики, публіцистики, наукового, технічного та іншого характеру. Це: романи, поеми, статті та інші письмові твори. Відповідно, охороняються авторським правом також збірки таких творів - книги, брошури і т.п. Реєстрація авторських прав на Ваші вірші, статті на сайті, наукові та технічні статті в пресі - це спосіб захистити Ваші ж права.

Не поширюється авторське право на: ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Таким чином, автор повинен розуміти, що якщо він у своєму творі виклав метод / процес переробки металів, то цей метод не буде охоронятися. Часто у наших клієнтів виникає, наприклад, питання реєстрації ідеї теле- чи радіопередачі за допомогою реєстрації сценарію як літературного твору. На жаль, ще раз підкреслимо, що сама ідея передачі (наприклад, розіграш призів за допомогою лото-трону) нічого очікувати охоронятися.[20, ст.429]

Охороняються письмові літературні твори як об'єкти авторського права без виконання якихось особливих формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Але, тим не менше, навіть якщо Ви ризикнете НЕ зареєструвати права на свій літературний твір, то настійно радимо при публікації проставляти знак копірайту ©, що попереджає про наявність у вас авторських прав. Але, як правило, цього мало. Якщо Ви хочете, щоб виші права були захищені 100% -во, то тільки офіційна реєстрація Ваших авторських прав це дозволяє.[18, ст.403]

Реєстрація авторських прав на літературні твори (вірші, статті на сайті, наукові та технічні статті в пресі) відбувається шляхом подачі Заявки на реєстрацію об'єкта авторського права.

Документи для реєстрації авторських прав на ПИСЬМОВІ ЛІТЕРАТУРНІ ТВОРИ необхідні наступні:

ь Довіреність на юриста Агентства, який представлятиме ваші інтереси з реєстрації об'єкта авторського права;

ь Заява українською мовою, яка складається у формі, затвердженій Державним департаментом інтелектуальної власності (заповнюється нашим Агентством);

ь Примірник твору (опублікованого чи неопублікованого) у друкованому вигляді мовою оригіналу на паперовому або електронному носії;

ь Документи, які свідчать про факт і дату публікації твору;

ь Документ про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права на твір (готується нашим Агентством);

ь Документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора) літературного твору.[31, ст.31]

Для реєстрації авторських прав ми здійснюємо всі необхідні дії:

ь Консультації автора про реєстрацію об'єкта авторського права;

ь Правильне заповнення Заявки на реєстрацію об'єкта авторського права;

ь Оплату зборів і мит за реєстрацію об'єкта авторського права;

ь Правильне оформлення всіх документів, що додаються до Заявки;

ь Отримання Рішення про реєстрацію авторського права на літературний твір;

ь Отримання Свідоцтва про реєстрацію авторського права на літературний твір;

ь Відправку автору Рішення про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію авторського права на літературний твір. [31, ст.33]

Порядок реєстрації авторського права УААСП:

ь Розгляд поданої нами заявки і прийняття Рішення про реєстрацію авторського права на твір або про відмову в реєстрації здійснюється протягом місяця від дати надходження правильно оформлених документів заявки;

ь Якщо заявка відповідає вимогам Закону, приймається Рішення про реєстрацію авторського права. В іншому випадку нам надсилається обґрунтоване Рішення про відмову в реєстрації. При цьому документи, представлені нами на реєстрацію, не повертаються;

ь У тримісячний строк від дати отримання Рішення про реєстрацію авторського права на твір треба подати документ про оплату збору за оформлення і видачу Свідоцтва;

ь На підставі Рішення про реєстрацію та за наявності документа про сплату збору за оформлення і видачу Свідоцтва до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір заносяться відомості про реєстрацію авторського права на твір;

ь Датою реєстрації авторського права на твір є дата занесення відомостей про реєстрацію до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

ь Видача Свідоцтва здійснюється Держслужбою інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України в 2-3-місячний термін від дати реєстрації;

ь Відправка автору Свідоцтва про реєстрацію авторського права на літературний твір.[31, ст.35]

2.3 Авторське право на усні твори(лекції, доповіді, виступи)

Реєстрація авторського права на усні твори аналогічна реєстрацію авторського права на літературні твори. Згідно з п. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України до усних творів віднесені: лекції, доповіді, промови, проповіді та інші усні твори. [2]

Охороняються усні твори як об'єкти авторського права без виконання якихось особливих формальностей щодо них, а також незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Діє авторське право на усний твір з моменту його повідомлення третім особам.[21, ст.279]

Авторське право не поширюється на: ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Також авторське право не поширюється на домени, штрих-коди, торгові марки або патенти. Цікавим з точки зору наявності чи відсутності авторських прав є опис патенту. Теоретично - це письмове літературний твір. Але от виступ перед аудиторією, наприклад, з лекцією, що розкриває зміст такого патенту навряд чи зможе охороняти суть цього патенту. Таким чином, автор патенту повинен розуміти, що якщо він у своєму виступі з промовою, лекцією і т.п. виклав метод / процес переробки металів, то цей метод не буде охоронятися. Торкаючись торгових марок, варто було б зазначити, що частина з них - явне порушення авторських прав на імена персонажів з літературних творів. І використовуються такі торгові марки як в усній, так і в письмовій формі.[31, ст.197]

Але, тим не менше, навіть якщо ви ризикнете НЕ реєструвати своє усний твір, то настійно радимо запастися хоча б аудіо записом вашого виступу і його свідками.

Звичайно, до тих пір поки усний твір не зафіксовано на якому-небудь матеріальному носії, його практична захист представляється досить складним завданням. Але, не дивлячись на практичну труднощів доведення прав автора при не реєстрації усного твори, усні творів охороняються Законом "Про авторське право і суміжні права".

Спотворення усного твору при цитуванні може бути предметом звернення до суду про захист особистих немайнових прав автора. Звичайно, тому випадку, якщо є надійні докази того, що таке спотворення могло завдати шкоди честі або гідності автора. Аналогічно може бути предметом звернення до суду і не санкціоноване автором або його спадкоємцем опублікування таких усних творів.[22, ст.489]

Будучи зафіксовані на магнітній стрічці, CD- і DVD-диску або в цифровому вигляді, виступи автора, його усні твори стає вже літературним твором, вираженим не в усній формі, а в формі фонограми.

При цьому авторські права на зафіксовані у формі фонограми літературні твори належать виключно їх автору. Виробнику фонограми Законодавство України при цьому не дає жодних авторських прав на це зафіксоване на носії твір. При цьому ми виключаємо випадок, коли на носії упорядником буде зафіксований якийсь збірник творів, тому в цьому випадку авторське право на саму добірку творів буде і у упорядника збірки.

Запис (звукозапис) усного твору - це фіксація за допомогою спеціальних технічних засобів (у тому числі і за допомогою цифрового подання) на відповідному матеріальному носії звуків, яка дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою.[29, ст.155]

Авторські права на інтерв'ю належать особі, яка дала інтерв'ю, та особі, що проводив інтерв'ю, як співавторам, якщо інше не передбачено договором (угодою) між ними. Використання інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Реєстрація авторського права на усні твори відбувається шляхом подачі Заявки на реєстрацію об'єкта авторського права.

Документи для реєстрації авторського права на УСНІ ТВОРИ необхідні наступні:

ь Довіреність встановленого зразка на Кондратюка І. В., який представлятиме ваші інтереси з реєстрації об'єкта авторського права;

ь Заява українською мовою, яка складається у формі, затвердженій Державним департаментом інтелектуальної власності (заповнюється нашим Агентством);

ь Усні твори подаються на реєстрацію в друкованому вигляді мовою оригіналу, на паперовому або електронному носії чи у вигляді звукозапису;

...