Криміналістичне ототожнення людини

У криміналістичній практиці застосовують такі засоби вимірювання(вимірювальну техніку): для довжини -- масштабні лінійки, складні метри, рулетки, штангенциркулі, мікрометри та ін.; для кутів -- транспортир, кутомір, кутомірні сітки та ін.; для площ -- лупи, метричні сітки; для об'єму рідких тіл -- мензурки, міри; для маси тіла -- ваги різних класів, важки; для пружності тіл -- твердоміри та манометри. Наприклад, у валізі інспектора ДАІ є шинні манометри для визначення тиску в балонах шин.

Засоби фіксації це прилади, апаратура, технічні комплекти, матеріали, за допомогою яких можна зафіксувати на матеріальному носії джерела інформації, скопіювати, змоделювати та законсервувати їх. Щоб законсервувати, тобто зберегти від пошкодження та знищення, наприклад, слід взуття, достатньо накрити його коробкою, закріпити розчином перхлорвінілової смоли, лаком для волосся чи розчином силікатного клею у воді. Слід можна зафіксувати також за допомогою фотозйомки, відеозапису, з об'ємних слідів можна виготовити зліпок, а поверхневі зафарбовані сліди скопіювати на дактилоплівку, силіконову плівку, липку плівку скотч, зрештою, на фотоплівку чи фотопапір. Таким чином, засобами фіксації можна вважати багато предметів і матеріалів. Процедура фіксації потребує застосування засобів освітлення, вимірювання, копіювання та моделювання, навіть опису сліду у протоколі (це спосіб фіксації матеріального джерела).

Засоби концентрації та обробки криміналістичної інформації. Проблеми збирання та концентрації інформації про злочини виникли ще за часів зародження криміналістики -- досвід минулого використовувався для пізнання теперішнього. Засобами концентрації стали обліки й картотеки різних слідів злочинів, осіб, які раніше вчинили злочини, колекції засобів вчинення злочинів і предметів з їх слідами. Усе це створило базу для кримінальної реєстрації і криміналістичних обліків.

З початком комп'ютеризації правоохоронної діяльності та процесу кримінального судочинства виникли нові засоби збирання, зберігання та обробки інформації.

Комплекти криміналістичної та оперативної техніки

До криміналістичної та оперативної техніки належать засоби польової криміналістики, тобто апаратура, пристрої, матеріали та приладдя, які застосовують безпосередньо слідчі прокуратури, органи внутрішніх справ, працівники органів дізнання на етапі порушення кримінальної справи і здійснення попереднього слідства.

Комплекти криміналістичної техніки найчастіше конструюють за суб'єктом і видом його діяльності. Для слідчого в органах прокуратури раніше існували два види комплектів: портфель і валіза слідчого. Нині портфель знято з виробництва, а валіза морально застаріла.

У валізі слідчого розміщено техніку, що забезпечує виявлення, фіксацію і найпростіше попереднє дослідження слідів на місці події. Безпосередньо в комплекті технічні засоби поділяють за видами діяльності: фотографічні; для вимірювання, складання планів і схем; роботи зі слідами; пошукові; допоміжні.

Засоби фотографічної фіксації та дослідження, як правило, розміщуються поза технічним комплектом в окремій сумці, валізі. До цих засобів належать фотокамера, змінні об'єктиви, імпульсна електронна лампа-спалах, подовжувальні кільця, штатив-струбцина, фотоекспонометр, видошукач, світлофільтри та приладдя.

У валізі слідчого містяться найпростіші вимірювальні засоби: масштабна лінійка, рулетка (іноді дві -- велика і мала), транспортир або кутомір, трикутник, штангенциркуль, вимірювальна (текстильна) лупа, компас, планшет, візирна лінійка та письмове приладдя.

У відділі роботи зі слідами міститься техніка для виявлення слідів пальців рук --магнітні та волосяні пензлики (щіточки), кольорові магнітні порошки, засоби хімічного виявлення слідів (нінгідрин, алоксан); засоби дактилоскопування -- дактиловалик, друкарська фарба, пластинка для розкачування фарби, дактилограф; засоби та матеріали копіювання і моделювання слідів -- дактилоплівка (світла і темна), липкі стрічки --замінники дактилоплівки (скотч, лейкопластир), фотоплівка, фотопапір; засоби для роботи зі слідами ніг і транспорту -- гіпс, ємкість для приготування гіпсового розчину, шпатель (іноді столова ложка), 10 м мотузки, лак для волосся, перхлорвінілова смола; приладдя і речовини для роботи з біологічними об'єктами -- плямами крові, потожировою речовиною.

До пошукової техніки належать щупи (щуп-спиця і щуп з різними насадками для взяття проб з глибини до 1 м) і магнітний підйомник.

Допоміжними засобами є інструменти, запозичені з різних сфер професійного застосування -- пасатижі, склоріз, викрутка, складний ніж, рукоятка з набором інструментів, ножівкове полотно, ножиці.

У валізу прокурора-криміналіста входить більший набір технічних засобів, що дає змогу не тільки працювати зі слідами в польових умовах, а й здійснювати найпростіші попередні дослідження джерел інформації, наприклад люмінесцентний аналіз за допомогою джерела ультрафіолетового випромінювання ОЛД-41, відновлювати зафарбовані аніліновими барвниками тексти, спостерігати в темряві за допомогою приладу нічного бачення, диференціювати речовини. Набагато більше у цій валізі пошукових засобів -- металошукач, прилад для виявлення схованих трупів (газовий аналізатор), магнітний шукач, індикатор напруги, трал для обслідування водоймищ, речовини для виявлення невидимих слідів крові та потожирових виділень (розчин люміналу), а також копіюючих засобів.

Нині оснащення прокурора-криміналіста складається з окремих комплектів відео- та звукотехніки, засобів складання суб'єктивних портретів, копіювальної та електронно-обчислювальної техніки (персональних комп'ютерів).

У розпорядженні прокурора-криміналіста є стаціонарна фотографічна та пересувна криміналістична лабораторія (ПКЛ), укомплектована різноманітними засобами збирання джерел інформації -- від засобів зв'язку до допоміжних інструментів. Така лабораторія, як правило, має вісім відділів: засоби електрообладнання, що забезпечують автономне живлення засобів освітлення (прожекторів), радіостанції та іншої техніки; засоби зв'язку та сигналізації; прилади і засоби виявлення, фіксації, вилучення та попереднього дослідження речових джерел; фототехніка й фотолабораторія; відділ відео- та звукозапису; копіювальна техніка (друкарська машинка, ксерокс); протипожежні засоби та інструменти; санітарні та інші технічні засоби.

Салон ПКЛ має два відсіки: для виконання слідчих дій, наприклад допиту, і лабораторний, де здійснюють попереднє дослідження доказів на місці їх виявлення. За допомогою сучасних засобів зв'яз-ку можна оперативно передавати інформацію, робити запити в банки даних, зв'язуватися з різними підрозділами, що взаємодіють з органами попереднього слідства.

Технічні засоби експертного дослідження матеріальних джерел

Зафіксована в матеріальному джерелі інформація не завжди очевидна, а її ознаки часто неможливо виявити попереднім дослідженням за допомогою комплекту технічних засобів слідчого. У цьому разі вилучені речові джерела досліджують за допомогою судової експертизи -- як правило, у стаціонарних умовах із застосуванням спеціальних технічних засобів. Така техніка запозичена з різних галузей науки і техніки та скомпонована в лабораторні комплекти.

Так, експертно-криміналістичні підрозділи органів внутрішніх справ України мають спеціальні базові лабораторії певного профілю: дослідження матеріалів, речових виробів; біологічних, автотехнічних, вибухово-технічних, балістичних досліджень; дослідження харчових продуктів.

У науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах Управління Міністерства внутрішніх справ України діють лабораторії (групи), де сконцентровано експертну техніку для дактилоскопічних, трасологічних і балістичних досліджень, техніко-криміналістичного дослідження документів, рукописних текстів, холодної зброї, зовнішнього вигляду та рис обличчя.

Розрізняють таку експертну техніку: лабораторну, вимірювальну, освітлювальну, відтворення зображень, мікроскопічну, акустичну, дослідження мікрооб'єктів і запаху, автоматизації та комп'ютеризації.

Лабораторна техніка є допоміжним засобом дослідження об'єктів різного класу. До неї належать хімічний посуд, засоби пакування та зберігання, пінцети, лупи, штативи, джерела енергії, комплекти інструментів (наприклад, слюсарних, столярних), засоби нагрівання й моделювання тощо.

Вимірювальна техніка експертних лабораторій значно відрізняється від засобів вимірювання, які входять до комплектів. За допомогою цих приладів вимірюють різні фізичні тіла в будь-якому агрегатному стані. Так, для складних і точних вимірювань твердих тіл застосовують великий інструментальний мікроскоп БІМ-1 та інші моделі, для виявлення й вимірювання газоподібних об'єктів -- газові аналізатори, наприклад трубку Мохова -- Шинкаренка, пристрій “Джміль”, детектор РД-1, “Експрес-тест Ф-2” та ін. Для вимірювання порожнин застосовують кронциркулі, нутроміри, каліброметри, шаблони, для вимірювання температур -- термометри, термопари, пірометри та ін.

Засоби освітлення. Крім люмінесцентних ламп і ламп розжарювання в лабораторіях широко представлені джерела ультрафіолетового, рентгенівського, інфрачервоного та лазерного випромінювання.

Засоби відтворення зображення. Відтворення досліджуваного об'єкта, його ознак і результатів дослідження є найважливішою стадією експертного дослідження. Отримати зображення можна різними методами за допомогою майже всіх ділянок електромагнітного спектра -- від космічних променів до радіохвиль. У криміналістичних лабораторіях застосовують техніку для отримання зображень у рентгенівській, ультрафіолетовій, видимій та інфрачервоній ділянках спектра.

Мікроскопічна техніка. У криміналістичних лабораторіях найчастіше застосовують стереоскопічні мікроскопи МБС різних моделей, біологічні, люмінесцентні, вимірювальні та для порівняння -- МС-51 і спеціальний криміналістичний МСК-1 (мікроскоп порівняльний криміналістичний). Більшість складних мікроскопів з'єднані з фото-чи кінокамерою, телевізійною системою, що фіксує зображення. У простих мікроскопах отримане зображення фіксується фотоапаратом за допомогою спеціальних мікрофотонасадок МФН-1, МФН-2, МФН-5 та інших пристроїв.

Акустична техніка у фоноскопічних лабораторіях компонується у вигляді автоматизованого робочого місця експерта (АРМЕ), до якого входять пристрої візуалізації фонограми, персональний комп'ютер, спектроаналізатор, синтезатор мови.

Засоби дослідження мікрочастинок і запаху -- це оптичні прилади і мікроінструменти, лупи, мікропіпетки, пінцети, люмінесцентні джерела світла, вимірювальні прилади, а також комплекти, спеціально виготовлені для роботи з мікрооб'єктами на місці події та в кабінеті слідчого. Для дослідження слідів запаху застосовують фізичні та хімічні методи і відповідні засоби. На місці події використовують одорологічні валізи і найпростіші засоби роботи зі слідами запаху.

Засоби комп'ютеризації та автоматизації потрапили до експертних лабораторій у середині XX ст. і істотно вплинули на роботу експерта, звільнивши його від рутинної роботи, насамперед від обробки кількісних показників приладів під час вимірювання властивостей і ознак об'єктів. За допомогою комп'ютерної техніки формують індивідуальні та галузеві банки даних, довідкову інформацію, методику дослідження конкретного об'єкта. Зрештою, програмні засоби уможливили автоматичне формування висновків експерта під час дослідження. За допомогою нових програм можна обчислювати випадкові помилки і надавати експерту інформацію для прийняття оціночних рішень.

Технічні засоби криміналістичної профілактики злочинів

Профілактика злочинів як особливий вид діяльності полягає в усуненні чи нейтралізації причин і умов, які призводять до правопорушення, а також у здійсненні попереджувального впливу на осіб, які мають схильність до вчинення злочину.

На думку більшості авторів, криміналістична профілактика має стати окремим розділом криміналістики, причому до неї повинні належати не всі методи й засоби попередження, а тільки криміналістичні. Вивчення судово-слідчої практики свідчить, що у процесі попередження, розкриття і розслідування злочинів застосовують оперативну, криміналістичну та спеціальну техніку. Тому засоби й методи криміналістичної профілактики доцільно класифікувати за видами профілактичних завдань:

* технічні засоби й методи для виявлення фактів, які сприяли вчиненню чи приховуванню злочинів -- техніка спеціаліста, помічника слідчого, а також технічні комплекти криміналістичної й оперативної техніки; засоби й методи експертного дослідження; прийоми й методи непроцесуального застосування криміналістичної та оперативної техніки;

* технічні засоби і методи захисту об'єктів від злочинних посягань (наприклад, засоби охоронної сигналізації); для перешкодження вчинення злочину (захисні заходи у вигляді нових захисних сіток, реквізитів, особливого паперу, специфічних правил заповнення документів і певних засобів письма, наприклад фарби, які застосовують за рекомендаціями криміналістів для захисних сіток на окремих документах, що дає змогу швидко виявляти травлення);

* технічні засоби, що створюють умови для виникнення на місці вчинення злочину додаткових слідів (наприклад, рук), звуку, запаху. У спеціальній і оперативній техніці є особливі пристрої, що називаються “пастками”, торкання до яких залишає на одязі, тілі злочинця, руках і засобах вчинення злочину невидимі сліди, які виявляють спеціальними засобами, наприклад ультра-фіолетовими променями, радіометрами тощо;

* технічні засоби й методи отримання інформації про злочини, що готуються. Це спеціальна техніка, яку органи дізнання застосовують під час оперативно-розшукової діяльності, наприклад засоби негласного документування злочинної діяльності фотозйомкою, відеозаписом, зняття інформації з лінії зв'язку тощо;

* технічні засоби й методи активного психологічного впливу на осіб, схильних до вчинення правопорушень, наприклад встановлення спостережних телевізійних систем у місцях скупчення людей (на вокзалах, в універсамах, універмагах, на дорогах).

9. Методи криміналістичної техніки

Основою криміналістичного методу є технічні засоби (знаряддя праці) й об'єктивні закономірності науки і техніки, на базі яких сконструйовано прилади та пристрої для здійснення різних видів практичної діяльності слідчого, працівника органу дізнання, судового експерта. Багато криміналістичної техніки запозичено з різних галузей науки і техніки, тому методи її застосування у криміналістиці неістотно відрізняються від тих, які використовуються в цих галузях.

Обов'язковим елементом структури наукового методу пізнання є інструментарій (знаряддя праці) -- прилади, пристрої, які часто стають основою для класифікації загальних і окремих методів дослідження. За видами технічних засобів (таких, як фотоапарат, мікроскоп, комп'ютер) розрізняють фотографічні, мікроскопічні та кібернетичні групи методів. За основу для класифікації наукових методів (загальних і окремих) беруть закономірності фундаментальних наук: математики, фізики, хімії, біології тощо, тому й методи називають математичними, фізичними, хімічними, біологічними. Зрозуміло, у кожній групі є власна класифікація. Наприклад, у групі фізичних методів виокремлюють оптичні, спектральні, люмінесцентні, рентгено- та електрографічні, атомно-адсорбційні та ін.

Відповідно до класифікації, що наводиться у спеціальній літературі, методи отримання криміналістичної інформації поділяють на два великі класи: методи виявлення, фіксації й вилучення джерел криміналістичної інформації, які застосовують слідчий і органи дізнання (польові методи криміналістики); методи дослідження криміналістичної інформації спеціалістом, помічником слідчого та експертом (лабораторні, експертні, або науково-дослідні). Однак ці назви умовні, бо в експертній практиці розроблено спеціальні класифікації методів криміналістичних досліджень, в яких за основу поділу взято вид судової експертизи: почеркознавчі, авторознавчі, трасологічні, судово-балістичні, портретно-криміналістичні та ін.

10. Методи виявлення, фіксації й попереднього дослідження речових джерел інформації на місці події-- польові методи криміналістики

зовнішність криміналістичний фіксація людина

Методи вимірювання поділяють на органолептичні та інструментальні.Органолептичні методи -- це процедури, в яких основним інструментом є органи чуття -- зір, слух, нюх, дотик. Органолептичне спостереження -- основний метод початку пізнання для будь-якого суб'єкта правоохоронної діяльності. Суть органолептичних методів полягає у порівнянні величини, що спостерігається, з уявним образом метричної міри чи будь-яким зразком. Такі вимірювання приблизні, результати їх виражаються поняттями “високий”, “низький”, “середній”, “великий”, “вищий за середній”, “нижчий від середнього” тощо, які використовують для опису зовнішніх ознак людини. Не рекомендується здійснювати приблизні вимірювання на місці події; матеріальні джерела також потребують точної кількісної фіксації.

Інструментальний метод вимірювання полягає в порівнянні об'єкта зі стандартною метричною мірою (м, см, кг, г, см² та ін.). Розрізняють інструментальні методи контактні, безконтактні та комбіновані.

Контактний метод полягає у приведенні вимірювального засобу в контакт з вимірюваним об'єктом і порівнянні його у такий спосіб з одиницею вимірювання. Так вимірюють предмети, відстані між ними, сліди за допомогою масштабних лінійок, рулеток, складних метрів.

Суть безконтактного методу вимірювання полягає в порівнянні одиниці вимірювання (масштабу) з оптичним зображенням вимірюваного об'єкта, наприклад збільшеного мікросліду в полі мікроскопа зі шкалою окуляра-мікрометра. До безконтактних належать фотографічні методи вимірювання, які здійснюють за допомогою спеціальних фотоапаратів і пристроїв (масштабної лінійки, метра, глибинного масштабу та ін.), розміщених під час фотозйомки поряд з об'єктом.

Суть комбінованого методу вимірювання зводиться до того, що для вимірювання об'єкта використовують контактний і безконтактний методи.

Фотографічні методи отримання кількісної інформації мають багато переваг порівняно зі звичайними вимірюваннями, протоколюванням та іншими способами фіксації, а саме досить високу точність і об'єктивність відтворення. Фотографічні методи криміналістичної техніки поділяють на фіксувальні, вимірювальні, контрастні, сигналетичні, кольоророзрізняльні, стереоскопічні, голографічні, електрографічні, термографічні, радіографічні, кінематографічні.

11. Методи дослідження речових джерел інформації експертом і спеціалістом у лабораторних умовах -- лабораторні методи криміналістики

Фізичні методи дослідження найпоширеніші, звичні для кожної лабораторії. Ці методи збільшують допустиму здатність зору людини виявляти й досліджувати слабовидимі й невидимі ознаки об'єктів. Для цього застосовують оптичні, поляризаційні, люмінесцентні, вимірювальні, спектроскопічні та інші інструментальні методи разом з відповідною апаратурою, яку часто з'єднують із засобами фото-, кіно- та відеофіксації.

Мікроскопічні методи дослідження відрізняються від органолептичних тим, що дають змогу розширювати сприйняття людини (зокрема зорові). Застосовують оптичні та електронні мікроскопи. Роздільна здатність перших -- до 2000, других -- понад мільйон. Об'єк-тами дослідження цих методів є мікрочастинки, які людське око не може розрізнити, -- структура поперечних зрізів лакофарбового покриття, склад і структура металу, рослинні волокна, частинки ґрунту, біологічних об'єктів від людини чи тварин. Результати мікроскопічного дослідження відображаються на фотознімках, адже мікроскопи сполучені безпосередньо з фото- та кінокамерами й вимірювальними засобами.

У вимірювальних методах застосовують як найпростіші прилади (лінійки, рулетки, мікрометри, штангенциркулі, кутомірні пристрої та ін.), так і складні (теодоліти, вимірювальні мікроскопи, спектрографи, вимірювальні хроматографи, спектрометри та ін.).

Методи дослідження в ультрафіолетових променях (УФП). Ці промені невидимі для людського ока; вони розташовані в електромагнітному спектрі за фіолетовими променями. Основна властивість УФП -- викликати люмінесценцію, у зв'язку з чим вони є засобом люмінесцентного аналізу. За допомогою УФП можна відновлювати витравлені, замиті тексти в документах, на тканинах та інших об'єктах, диференціювати сипкі речовини (ґрунт, барвники), пально-мас-тильні матеріали, біологічні об'єкти (спори, насіння тощо), плями крові, сперми, слини.

Методи дослідження в інфрачервоних променях (ІЧП). Ці промені розташовані в електромагнітному спектрі за червоними; вони мають проникну здатність і викликають інфрачервону люмінесценцію. За допомогою ІЧП можна прочитати тексти, закриті тонким шаром дерева, паперу, барвником, проникливим для ІЧП. Фотозйомка в ІЧП дає змогу одержати чіткі знімки об'єктів у тумані і темряві (за допомогою приладів нічного бачення, ЕОП та ін.). Методом інфрачервоної люмінесценції відновлюють пожовклі тексти й ті, які видалені підчисткою, диференціюють барвники, які неможливо розрізнити.

Методи дослідження в рентгенівських променях (РП). Ці промені мають меншу довжину хвилі, ніж ультрафіолетові; за дією вони належать до гамма-променів. Рентгенівські промені можуть проникати через об'єкти неорганічного та біологічного походження, у зв'язку з чим їх використовують для пошуку тайників у стінах, виявлення схованок зброї, вибухових пристроїв у валізах, поштових відправленнях, контейнерах, в аеропортах під час огляду багажу (за допомогою спеціальних пристроїв і установок). Використовуючи РП, можна визначити механізм замка, розпізнати структуру паперу (наприклад, грошової купюри) тощо. Криміналістичні методи, в яких застосовують РП, називають рентгенівськими, рентгенографічними.

Люмінесцентний аналіз -- сучасний високочутливий метод, який базується на властивості об'єктів матеріального світу люмінесціювати в разі опромінення ультрафіолетовими, інфрачервоними, рентгенівськими променями та іншими ділянками електромагнітного спектра. Люмінесцентний метод можна зарахувати як до експертних, так і до польових. Слідчий за допомогою освітлювачів “Таран”, УП-1, УФО-1 має змогу дослідити документи та встановити сліди травлення, перевірити грошові купюри для виявлення підробки.

Методи дослідження речових доказів, у яких використовують радіаційні джерела збудження, називають радіоактивними, ізотопними. Радіоактивні випромінювання мають високу проникну здатність, і це дає змогу “просвітити” товсті шари металу чи кам'яної кладки. У криміналістиці для дослідження металевих і біологічних об'єктів застосовують установки з ізотопом кобальту-60, стронцію-90. Радіоактивні ізотопи використовують для нанесення міток з метою пошуку об'єкта у разі крадіжки. Застосовуючи такі радіоактивні мітки, слід суворо дотримуватися вимог інструкції з техніки безпеки.

Хімічні методи дослідження. З класичних хімічних методів застосовують полярографічні, хроматографічні та спектральні. Багато хімічних методів поєднуються з фізичними, утворюючи фізико-хімічні методи. Об'єктами хімічних досліджень у криміналістиці можуть бути будь-які речовини та предмети матеріального світу, коли треба встановити їх склад, походження, однорідність або різнорідність.

Хроматографічні методи, зокрема тонкошарова та газова хроматографія, досить поширені у практиці хімічних досліджень. Походження наркотиків, барвників, пально-мастильних речовин визначають методом газорідинної хроматографії на складному обладнанні.

Спектральний і адсорбційний аналізи належать до методів дослідження елементного складу речовини. За їх допомогою визначають кількісні характеристики речовини на рівні групової належності (до боєприпасів, наркотиків, клейких речовин, барвників, рідин -- отрути, крові, слини, сечі). Зокрема, спектральним аналізом можна встановити вид наркотику та район його вирощування чи район добування золота, тобто виявити джерело походження конкретної речовини (наприклад, чи з цього шматка свинцю виготовлений шріт, тобто чи є цей шматок свинцю джерелом походження шроту).

Біологічні методи. Об'єктами біологічних досліджень є предмети, мікрочастинки рослинного і тваринного походження. До об'єктів рослинного походження належать деревина, вироби з неї, деревне вугілля, рослини та їх частини (стебла, листя, насіння, квіти, спори, зерно, зернопродукти). Об'єктами тваринного походження є волосся, шерсть, вовна, пір'я, пух і вироби з цих матеріалів.

Біологічні методи дослідження базуються на застосуванні сучасної високочутливої техніки та нових методик. Серед них розрізняють методи ботанічні, спорово-пилкові, іхтіологічні, орнітологічні, вірусологічні, генної інженерії, гістологічні, ембріологічні та ін.

Кібернетичні методи -- загальне визначення методів інформатики та обчислювальної техніки, які останнім часом широко застосовують у криміналістичних дослідженнях і практиці розкриття злочинів. Зокрема, у правоохоронних органах створені банки інформації різного ступеня загальності (АБД-республіка, АБД-область та АБД-район). Збирання, обробка та зберігання інформації в банках здійснюються автоматично із застосуванням комп'ютерів за спеціальними програмами, за допомогою яких можна сконструювати портрет злочинця зі слів потерпілого, розрахувати дані судово-автотехнічної експертизи, порівняти зразки і автоматично упізнати їх (наприклад, пошук злочинця за відбитками пальців з місця події).

Криміналісти разом з програмістами на основі узагальнення слідчої практики розробили системи типових способів вчинення злочину, що дає змогу відшукати спосіб вчинення злочину за виявленими оз-аками.

Сучасні методи та засоби дослідження й використання слідів запаху у практиці розслідування злочинів утворюють самостійний розділ криміналістичної технікикриміналістичну одорологію. Сліди запаху використовують для розшуку злочинців, крадених речей, наркотиків, боєприпасів, вибухових речовин за допомогою службових собак-шукачів. Для роботи зі слідами запаху застосовують одорологічну валізу, в якій є спеціальні прилади (“Парус”) для роботи з мікрооб'єктами. Виявлений на місці події слід запаху консервують і зберігають у спеціальних банках інформації, а якщо розшукують підозрюваного чи обвинуваченого, запах із банку даних використовують для одорологічної ідентифікації через виїмку чи судову експертизу.

12. Поняття, завдання та значення судової фотографії

Судова фотографія -- метод криміналістичної техніки, що є системою наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів.

Завдання судової фотографії:

* забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;

* здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій і їх результатів;

* удосконалювати наявні та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації та дослідження доказів;

* забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого, органу дізнання.

Суб'єкти застосування судової фотографії:

* слідчий у процесі розкриття та розслідування злочинів;

* оперативний працівник під час виконання оперативно-розшукової роботи;

* експерт під час здійснення експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;

* представники громадських організацій та окремі особи, які беруть участь в охороні громадського порядку та безпеки.

Останні не знають прийомів судової фотографії і застосовують звичайну відображувальну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.

Судову фотографію прийнято поділяти на відображувальну (за С. Потаповим) ідослідну. Методи відображувальної судової фотографії призначені для відображення матеріальних об'єктів і їх ознак, що сприймаються неозброєним оком, а судово-дослідна фотографія дає змогу виявляти ознаки, які у звичайних умовах побачити неможливо чи майже неможливо.

13. Судово-оперативна фотографія

Відображувальну судову фотографію називають судово-оперативною, абопольовою (за Р. Бєлкіним), бо слідчий, орган дізнання чи спеціаліст застосовують її у розслідуванні злочину для фіксації слідчих і оперативних дій та їх результатів.

Судово-оперативна (відображувальна) фотографія вид судової фотографії, що є системою прийомів застосування фототехнічних засобів і методів фотографічної фіксації об'єктів, осіб, трупів, слідчих дій і оперативно-розшукових заходів під час розслідування злочинів.

Як правило, слідчий застосовує відкриті методи та способи використання криміналістичної техніки згідно з нормами кримінально-процесуального закону, а орган дізнання застосовує криміналістичну і спеціальну техніку переважно таємним способом. Останнє не суперечить принципам законності та етичності, бо спеціальні засоби у більшості безконтактні (фото- та кінозйомка, звуко- та відеозапис) і не спричинюють фізичних страждань.

До методів судово-оперативної фотографії належать панорамний, вимірювальний, широкомасштабний, сигналетичний, репродукційний, макроскопічний і стереоскопічний. Зазначимо, що методи судової фотографії не слід ототожнювати з видами судової зйомки, до якої належать орієнтувальна, оглядова, вузлова та детальна. Метод -- це спосіб зйомки, а вид -- реалізація її мети. Наприклад, оглядову зйомку можна виконати вимірювальним, стереоскопічним або панорамним способом. Вид зйомки залежить від завдання фіксації.

Панорамний метод -- прийом фотографування довгих об'єктів частинами шляхом переміщення фотоапарата паралельно об'єкту. Такий метод називають лінійною панорамою. Якщо об'єкт високий, застосовують метод вертикальної панорами. Панорамну зйомку можна виконати з однієї точки, повертаючи фотоапарат навкруги. Такий прийом називають круговою панорамою. Окремі знімки склеюють у спільних точках. Одержана панорама може складатися з трьох і більше фотознімків. Довгі об'єкти можна фотографувати звичайним способом за допомогою ширококутної оптики (МИР-1, “Зодіак” та ін.). Для панорамної зйомки потрібні спеціальні фотокамери (“Горизонт”, ФТ-1, ФТ-2).

Суть вимірювального методу полягає у фотографуванні об'єкта (слідів, документів, знарядь злому) разом з розташованим поруч масштабом (масштабною лінійкою), що дає змогу за одержаним знімком визначити справжні розміри об'єкта порівнянням його з одиницею масштабу. Цей метод називають також масштабним, а процес -- масштабною зйомкою. Для здійснення масштабної зйомки необхідно так розмістити фотоапарат, щоб його оптична вісь була перпендикулярна до площини розташування об'єкта.

Широкомасштабний метод застосовують переважно для детальної зйомки, фіксації документів, зброї та знаряддя, ушкоджень на тілі трупа, слідів знарядь злому. Для виконання оглядової зйомки вимірювальним методом користуються лінійними чи квадратними масштабами, фішками, а також спеціальними приладами (стереофотограмметричною установкою ЗМК-120, фотоапаратом ФСМ-1).

Стереоскопічний вимірювальний фотографічний метод є класичним. Суть його полягає в одержанні стереопари знімків і їх математичній обробці для визначення справжніх розмірів. Цей метод широко застосовують у геодезії, космонавтиці, військовій справі та в інших сферах, коли необхідно швидко і точно визначити відстань.

У 70-х роках XX ст. стереоскопічний метод було впроваджено у слідчу практику у вигляді стереофотограмметричного методу зйомки місць дорожньо-транспортних пригод за допомогою пересувної установки, змонтованої на шасі автомобіля УАЗ. У салоні автомобіля на штативі було встановлено стереофотокамеру 5МК-І20.

На місці події перспективно-горизонтальним методом виготовляють кілька знімків-стереопар, які розміщують на столиках спеціального приладу “Технокарт” (стереокопіратора). Оператор в автоматичному режимі накреслює масштабний план місця події. Викорис-тання стереофотограмметричного методу дає змогу до мінімуму скоротити час огляду (до 3-5 хв), до того ж на вимогу слідчого або суду будь-які розміри предметів і відстаней можна одержати у вигляді довідки спеціаліста.

Суть репродукційного методу зйомки полягає у застосуванні фотографічних засобів та прийомів для репродукції плоских об'єктів, переважно документів. У цьому разі застосовують звичайний фотоапарат, штатив, подовжувальні кільця, тросик або спеціальні пристрої типу “Ель”, “Беларусь” та ін.

Репродукцію штрихового документа можна виконати без фотоапарата контактним (якщо текст розміщений тільки з одного боку) або рефлексним методом із використанням висококонтрастного фотопаперу. Для цього на документ слід покласти аркуш фотопаперу, притиснути його прозорим склом і здійснити експонування (засвічування); потім проявити папір і одержати негатив. З негативу контактним методом друкують позитиви. Нині цей метод практично не застосовують, бо за допомогою сучасної ксерокопіювальної техніки можна швидко і якісно отримувати копії будь-яких документів, у тому числі й кольорові.

Суть сигналетичного методу полягає у фотографуванні живих осіб і трупів з дотриманням певних правил. Сигналетичну зйомку інколи називають пізнавальною. Живу людину фотографують з відстані 1 м по черзі у фас і правий профіль; для друкування використовують знімки обличчя в масштабі 1/7 натуральної величини. Під час пізнавальної зйомки трупа разом зі знімком у анфас виготовляють знімки у правий і лівий профіль.

Під час фіксації процесу та результатів слідчих дій виконують орієнтувальну, оглядову, вузлову та детальну зйомку.

Орієнтувальну зйомку використовують для прив'язки загального виду місця події до навколишньої обстановки. Якщо ділянка чи об'єкт довгі, зйомку виконують панорамним методом або з використанням ширококутної оптики.

Оглядову зйомку здійснюють для фіксування безпосереднього місця події ізольовано від навколишньої обстановки. Точку зйомки вибирають так, щоб у кадрі було зображення виключно об'єкта (наприклад, магазину, де було вчинено крадіжку). Оглядових знімків виготовляють кілька, фотографуючи місце події з різних боків.

Вузлова зйомка фіксує окремі частини (вузли) місця події, наприклад групу слідів ніг, знарядь злому, зброї біля руки трупа тощо. Вузлову зйомку рекомендується виконувати масштабним способом. Наявність лінійного масштабу на фотозйомці дає змогу визначити, наприклад, елементи ходи, відстань між слідами, розміри знаряддя злому, а також розташування загалом. Вузлову зйомку доріжки слідів ніг і транспортних засобів здійснюють панорамним способом (за допомогою лінійної панорами).

Детальну зйомку виконують для фіксування окремих предметів або їх ознак великим планом і обов'язково масштабним способом. Мікрооб'єкти та мікрочастинки (наприклад, волокна, порошинки, частки наркотичної сировини, вміст нігтьового ложа) фотографують великомасштабним, або макроскопічним, методом. Якщо об'єкт розміщується у важкодоступному місці (наприклад, на висоті), застосовують телеоб'єктиви МТО-500, МТО-1000 та ін.

Макрофотографією називають зйомку дрібних об'єктів (штрихів букв, цифр, слідів підчищення, вставок, дописувань у тексті) фотоапаратом із застосуванням подовжувальних кілець. Можна досягти збільшення до п'яти разів. Макрофотозйомка межує з детальною, адже, наприклад, відбиток сліду папілярного узору -- це така сама деталь, як і вміст нігтьового ложа або волокно. Тому ці види зйомки розмежовуються тільки за ступенем збільшення.

Кінозйомка та відеозапис -- процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ, слідчих дій за допомогою кіно- чи відеокамери. Кінозйомку здійснюють на фотоматеріалах, а відеозапис -- на магнітних носіях. Оскільки принципи фіксації сигналів різні, то й способи одержання зображення так само різні. Кіноплівка має бути у відповідний спосіб оброблена, і тільки після цього можна переглянути результати зйомки. Відеозапис дає змогу безпосередньо після або ще під час зйомки спостерігати і контролювати процес фіксації. Відеозапис, безумовно, має переваги перед кінозйомкою. Разом з тим обидва процеси мають переваги і недоліки.

Кінозйомка і відеозапис сприяють розв'язанню таких завдань:

* з документальною точністю фіксувати та досліджувати динамічні події, процеси, слідчі дії (експеримент, упізнання, допит, особливо коли допитуваний відмовляється визнавати свою вину або щось приховує);

* зберігати інформацію про динамічні ознаки об'єктів та відтворювати її в суді, під час слідчих дій, експертизи;

* фіксувати та вивчати недоступні для людського зору швидкоплинні процеси (наприклад, політ кулі, руйнування перешкод, момент зіткнення транспортних засобів);

* фіксувати події одночасно в динаміці та в часі, що дає змогу вирахувати момент конкретних дій, швидкість руху чи кількість подій за одиницю часу.

Слід зазначити, що кінозйомку нині практично не застосовують для фіксації слідчих дій.

14. Судово-дослідна фотографія

Судово-дослідна фотографія -- це сукупність засобів криміналістичної техніки та спеціальних засобів і методів зйомки речових доказів з метою одержання доказової інформації, яку важко одержати за допомогою звичайної фотозйомки.

До методів судово-дослідної фотографії належать мікроскопічні, вимірювальні, зміни контрастів, кольороподільні, радіографічні, голографічні, електрографічні, термографічні, дифузійні та ін. У дослідній фотографії часто технічний засіб, який застосовують, і методика його застосування дають назву методу, однак основним є спосіб фотографічного фіксування.

Межа між суміжними поверхнями може бути чіткою, розмитою чи такою, що погано розрізнюється. За допомогою фотографічних методів дослідження можна змінювати яскравість суміжних поверхонь, робити межі між ними добре розрізнюваними та чіткими. У цьому, власне, і полягає суть дослідної фотографії -- невидиме зробити видимим, а погано розрізнюване -- чітким. Це досягається за допомогою названих спеціальних методів.

За допомогою фотографічних методів зміни контрастів можна змінювати пороги контрастності (яскравості) між суміжними ділянками. Ці методи поділяють на фізичні, фотографічні та хімічні. До фізичних належить зйомка в косо спрямованому освітленні, розсіяному світлі, проникному (на просвіт), безтіньовому, методом “муару”, а також зрушення та оконтурювання зображення.

До методів фотографічної зміни контрастності (яскравості) належатькольороподільний (розробник Е. Буринський), кольоророзрізнювальний -- зйомка в різних ділянках спектра із застосуванням світлофільтрів, а також зйомка на матеріалах різної чутливості та контрастності. Наприклад, для репродукції застосовують фотоплівку “Мікрат-300”.

Хімічні методи збільшення контрастності полягають у спеціальному обробленні негативного чи позитивного матеріалу. Для цього застосовують хімічні засоби, які називають послаблювачами та підсилювачами.

Кольороподіл і кольоророзрізнювання -- різні методи відновлення невидимого та збільшення контрасту.

Кольороподіл полягає в тому, що з досліджуваного документа виготовляють два контрастних негативи, суміщують їх і друкують два дублі-негативи. Цю процедуру повторюють доти, поки не буде досягнуто бажаного контрасту. У такий спосіб Е. Буринський відновив згаслі тексти на рукописах, що належать до епохи князювання Д. Донського. Метод кольороподілу широко застосовують також в археології та медицині. Д. Менделєєв назвав цей метод другим зором людини, а Е. Буринський був удостоєний Великої золотої медалі ім. М. Ломоносова за наукове відкриття.

Кольоророзрізнювання -- зйомка в різних ділянках спектра -- витіснила трудомісткий метод Е. Буринського. її застосовують в експериментальних дослідженнях для відновлення залитих барвником текстів, розрізнення штрихів текстів, які мають близькі кольорові відтінки, котрі важко чи взагалі неможливо розрізнити. Наприклад, для того щоб прочитати залитий фіолетовим барвником текст, достатньо сфотографувати документ з фіолетовим світлофільтром, а щоб виявити порошинки та кіптяву навколо вогнепального ушкодження, залитого кров'ю, треба сфотографувати його з червоним світлофільтром або за допомогою ЕОП.

Як зазначалося, у дослідній та польовій криміналістиці застосовують ультрафіолетові, інфрачервоні та рентгенівські промені. Зйомка в них дає змогу виявити закриті барвниками, тонким шаром дерева чи паперу ознаки підчищення, травлення та змивання текстів, а також згаслі від часу тексти. Названі промені збуджують люмінесценцію, яку можна візуально спостерігати чи фотографувати і в такий спосіб диференціювати речовини.

В ультрафіолетових променях розрізняють зйомку у відбитих променях і зйомку люмінесценції.

Для зйомки у відбитих променях об'єкт освітлюють УФП (за допомогою пристроївОЛД-41,“Таран”, УК-1, кварцової лампи), а перед об'єктивом фотоапарата розміщують світлофільтр УФС-1 або УФС-2. Під час фотографування люмінесценції світлофільтр УФС-1 розміщують перед джерелом УФП, а на об'єктив одягають світлофільтр, який коригує тільки колір люмінесценції (наприклад, синьо-зелену чи оранжеву зону).

В інфрачервоних променях так само розрізняють зйомку у відбитих променях і зйомку люмінесценції.

Для зйомки у відбитих променях об'єкт освітлюють звичайною лампою розжарювання, а на об'єктив фотоапарата встановлюють інфрачервоний світлофільтр ІЧС-1, червоні світлофільтри ЧС-14, ЧС-15. Зйомка інфрачервоної люмінесценції набагато складніша, бо потребує освітлення ІЧП певної зони об'єкта та повного відсікання ІЧП перед об'єктивом. Інфрачервона люмінесценція лежить за межа-ми видимого спектра, тому для її спостереження застосовують електронно-оптичні перетворювачі, прилади нічного бачення.

Рентгенівські промені мають велику проникну здатність. Вони не фіксуються оптичними об'єктивами, тому зйомку здійснюють без фотоапарата. Фотографують не об'єкт, а його тінь. Для цього джерело рентгенівських променів розміщують перед об'єктом, а за ним -- рентгенівську плівку. Рентгенівські промені, проникаючи крізь об'єкт, створюють тіньове зображення його структури, яке й фіксується на плівці.

Мікрозйомка -- це фотографування об'єкта через мікроскоп. Завдяки цьому фіксується картина, яку можна спостерігати в окуляр. Сучасні мікроскопи й аналітичні прилади (спектрографи, спектрометри та біологічні, металографічні, поляризаційні, сканувальні, тунельні й електронні мікроскопи), як правило, з'єднані з фото-, кіно-чи відеокамерою МСК-1, МІМ-8. Умови зйомки добираються оптимально, а в останніх моделях -- навіть автоматично.

Для мікрозйомки за допомогою звичайного мікроскопа МБІ, МБС-1 застосовують мікрофотоустановки ФМН-2, ФМН-1 або мікрофотонасадки МФН-1. Можливе фотографування за допомогою перехідних кілець, які з'єднують фотоапарат з окуляром мікроскопа.

Звичайний знімок можна під час друкування збільшити в кілька десятків разів, і хоч обсяг інформації від цього не збільшиться, мікрознімок розкриває нові, невидимі людському оку ознаки об'єкта.

Голографічний метод. Голографія (від грецьк. holos -- увесь і grapho -- пишу) -- це метод фіксування, а потім відновлення хвильового поля, що базується на реєстрації інтерференційної картини, утвореної хвилею, відображеною предметом, що освітлений джерелом світла (предметною хвилею), і когерентною з нею хвилею, що йде безпосередньо від джерела світла (опорною). Зареєстрована інтерференційна картина називається голограмою. Голографічну зйомку здійснюють без фотокамери. Об'єкт освітлюють пучком лазера і водночас частину цього променя спрямовують на фотоплівку, розміщену перед об'єктом, який фотографують.

Кожна ділянка голограми містить інформацію про весь об'єкт, тобто якщо її розділити на частини, то з кожної з них можна одержати все зафіксоване зображення. Голограма дає змогу фіксувати зображення, відновлене радіохвилями чи рентгенівськими променями. Голограму на товстошарових емульсіях можна розглядати при звичайному освітленні. Тривимірне зображення на голограмі дає можливість “заглядати” збоку й бачити предмети, закриті іншими об'єктами.

Електрографічний метод застосовують в електрографії. Суть його полягає в одержанні фотографічного зображення на світлочутливому шарі, який називають фотопровідником. У разі його освітлення він стає електропровідним пропорційно освітленню. Так на фотопровідниковому шарі виникає приховане зображення. За способами візуалізації прихованого зображення на фотопровідному шарі розрізняють різні види електрографії. Найпоширенішою є ксерографія, яку застосовують у різних підрозділах правоохоронних органів як техніку для тиражування документів. За допомогою кольорових ксерокопіювальних апаратів злочинці копіюють грошові купюри, підроблюють документи (наприклад, бланки).

Радіографічний метод належить до фотографічних тільки через те, що відтворене зображення об'єкта пучком швидких нейтронів фіксується на фотошарах,оброблених хімічним способом. Для одержання зображення, наприклад, невидимого сліду пальця на документі останній опромінюють швидкими нейтронами, у результаті чого елементи, які належать до складу потожирової речовини (фосфор, калій, кальцій, натрій та ін.), перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім документ притискають до фотопластинки і залишають у контакті з нею. У місцях розташування сліду фотопластинка під дією радіації утворених ізотопів засвічується. Після проявлення фотопластинки на ній буде темне зображення сліду пальця на абсолютно білому фоні, а позитив матиме темний фон і білий слід пальця.

Термографічний фотографічний метод фіксування зображення це процес одержання зображення в теплових (інфрачервоних) променях. Приймачами теплового зображення можуть бути тепловізори, прилади нічного бачення, фотографічні матеріали, сенсибілізовані для дальньої інфрачервоної зони. Термографічний метод застосовують для одержання зображення закритого барвниками тексту. Якщо на залитий текст накласти термоплівку й підігріти об'єкт зі зворотного боку, то на термоплівці виникне зображення тексту, закритого барвниками. Термографічний метод фіксації поки що перебуває на стадії впровадження, бо у слідчій практиці немає спеціальних тепловізорів для виявлення та фіксації теплових слідів (хоча така можливість існує, наприклад, для виявлення слідів рук, ложа трупа чи будь-якого предмета, який деякий час був на місці події, а потім його забрали).