Поняття та юридичний аналіз складу хуліганства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

тема: ХУЛІГАНСТВО



Зміст

Вступ

Глава 1. Поняття та юридичний аналіз складу хуліганства

1.1 Об'єкт хуліганства

1.2 Об'єктивна сторона хуліганства

1.3 Суб'єкт хуліганства

1.4 Суб'єтивна сторона хуліганства

Глава 2. Види хуліганства

2.1 Злісне хуліганство

2.2 Особливо злісне хуліганство

Глава 3. Застосування покарання за хуліганство

Висновок

Література

Вступ

хуліганство злочин злісний

Кримiногенна ситуацiя, яка склалася в Украiнi, перетворилася у найбiльше небезпечне соцiальне лихо, що створює серйозну загрозу розбудовi незалежної держави, а небувале зростання злочинностi зумовлене кризовими явищами в полiтичному i економiчному розвитку в усiх сферах суспiльноого життя, правоовим нигiлiзмом, фактичною безконтрольнiстю за пiдприемницькою, кредитнофiнансовою та банкiвською дiяльнiстю.

Здiйснюванi заходи виявились недостатнiми для ефективного впливу на стан справ, закони, що приймаються, виконуються незадовiльно i не забезпечують своечасного задоволення незрiлих потреб ринкових вiдносин.

Розбалансованiсть економiки, спад виробництва та прогресуюче зростання цiн призвели до падiння життевого рiвня i як наслiдок втягнення у незаконне пiдприемництво значної частини населення. Спал виробництва та пов'язане з ним зростання безробiття зумовили стрiмке зростання крадiжок, грабежiв, розбiйницьких нападiв, вимагательства, убивств; вчинення корисливих злочинiв все частiше поєднується з використанням вогнепальної та холодної зброї. Державна програма боротьби із злочинністю від 25 червня 1993 року.

Одним з небезпечних i все ще досить поширеним посяганням на громадський порядок є хулiганство. Так згiдно довiдки з iнформацiйного бюро УМВС України в Тернопiльськiй областi за 1993-1998 роки на території Тернопiльської областi зареестровано 1463 кримiнальні справи, порушені за ознаками статтi 206 КК України, i лише 595 iз них направлено до суду. Майже 9% цих кримiнальних справ зупинено згiдно пункту 3 статтi 206 КК України до встановлення особи, яка вчинила злочин. Голос України. 30.07.93 р. №143. Крiм того, скоюючи хулiганство, винна особа наносить шкоду громадському спокою i моралi, здоров'ю i тiлеснiй недоторканостi громадян, державному та приватному майну. Нерiдко, хулiганство переростає в iншi, бiльш важкi злочини: вбивство, нанесення тiлесних ушкоджень з хулiганських спонукань та iнш. Скоюючи хулiганськi дії, особа грубо протиставляе себе суспiльству, прийнятим вньому правилам поведiнки. Все це сприяе формуванню в ії свiдомостi антисоцiальних мотивiв, якi пiзнiше проявляються у скоеннi iнших, бiльш важких злочинiв. Тому, боротьба iз злочиннiстю не мислима без активiзації боротьби з хулiганством.

Не зважаючи на те, що боротьбi з хулiганством придiщено увагу, багато ії питань продовжують залишатись спiрними, iншi з них розробленi не досить глибоко i повно. Це стосується розумiння об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони хулiганства, його квалiфiкуючих ознак, вiдмежування даного злочину вiд сумiжних делiктiв. Має певнi проблеми, а деколи i допкскає помилки при застосуваннi cтаттi 206 КК України i практика. Покращення потребує i саме кримiнальне законодавство, регулюючи вiдповiдальнiсть за хулiганство. Викладене i обумовило вибiр даної теми в якостi дипломної роботи.

Звернемося ж ближче до самої теми роботи i спробуємо з'ясувати найбiльш двозначнi, суперечливi на даний час питання.

Глава 1. Поняття i юридичний аналiз складу хулiганства

Стаття 62 Конституції України встановлює: 'Особа вважається невинуватою у вчиненнi злочину i не може бути пiддана кримiнальному покаранню, доки ії вину не буде доведено в законному порядку i встановлено обвинувальним вироком суду'.

У вiдповiдностi до статтi 3 Кримiнального кодексу України кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягає лише особа, винна у вчиненнi злочину, тобто така, що умисно або з необережностi вчинила передбачене кримiнальним законом суспiльно небезпечне дiяння. Отож, пiдставою кримiнальної вiдповiдальностi є наявнiсть передбачених кримiнальним законом обективних i суб'єктивних ознак, якi характеризують певне суспiльнонебезпечне дiяння як злочин. Сукупнiсть таких ознак має назву 'склад злочину'.

Квалiфiкацiя злочину, передбаченого кримiнальним законом, здiйснюється шляхом характеристики чотирьох елементiв суспiльно небезпечного дiяння, якi утворюють склад злочину: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта i суб'єктивної сторони злочину. Визначення складу злочину шляхом встановлення в законi його об'єктивних i суб'єктивних ознак є однiею з найважливiших гарантiй обгрунтованого притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальтностi.

Юридичний аналiз складу хулiганства, як i будь-якого iншого злочину, здiйснюється, виходячи iз законодавчої характеристики його делiкту. Диспозицiя статтi 206 Кримiнального кодексу України, визначає цей злочин наступним чином: 'Хулiганство, тобто умиснi дії, що грубо порушують грормадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства'.



1.1 Об'єкт хулiганства

Перш нiж розкривати поняття об'єкта хулiганства, необхiдно розкри ти змiст взагавлi об'єкта посягання. В системi основних елементiв складу злочину, об'єкт посягання займає важливе мiсце, вiн в значнiй мiрi допомагає розкрити змiст i суспiльну небезпечнiсть злочину.

Об'єктом злочину прийнято вважати те, на що посягає злочин. В науковому розумiннi об'єктом злочину є суспiльнi вiдносини, на якi посягає злочин, яким вiн спиричинює шкоду, наносить збитки i якi захищаються нормами кримiнальноого закону. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.31.

В науцi кримiнальноого права розроблена класифiкацiя об'єктiв злочинiв: Загальний, родовий i безпосереднiй. Така класифiкацiя має не тiльки пiзнавальне, але й кодифiкацiйне i правозастосовче значення.

Загальним об'єктом злочину виступають всi суспiльнi вiдносини, охоронюванi нормами кримiнального закону. Цей об'єкт є сталим, але до тих пiр, поки не змiниться сам кримiнальний закон (кримiналiзацiя, декримiналiзацiя). Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.31.

Родовий об'єкт бiльш детальнiше конкретизує об'єкт посмягання, вiн є частиною загального об'єкту. Пiд ним прийнято розумiти визначену групу однорiдних суспiльних вiдносин, на якi посягають в принципi однорiдна група злочинiв. Родовий об'єкт має велике практичне значення. Система Особливої частини Кримiнального кодексу будується, виходячи iз родового об'єкту. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.32.

В правовiй лiтературi питання про родовий об'єкт хулiганства є спiрним. Ряд авторiв визнають родовим об'єктом хулiганства суспiльний порядок. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юр.лит. 1973. с.18.

На думку ж авторiв одного з пiдручникiв Особливої частини кримiнального права, родовим об'єктом злочинiв об'еднаних в десятiй главi Кримiнального кодексу, є сукупнiсть близьких мiж собою суспiльних вiдносин, що складають змiст громадського порядку, громадської безпеки i здоров'я населення. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.494.

На мою думку, найбiльш обгрунтованою є позицiя авторiв, що визнають родовим об'єктом хулiганства громадський порядок. Ця позицiя базується по-перше на тому, що поняття громадський порядок, громадська безпека i здоров'я населення не тотожнi i навiть не однорiднi, хоча близькi i взаємообумовленi. Кожному з них притаманна певна самостiйнiсть. По друге, в дiйсностi нi один iз злочинiв, передбачених главою десятою не посягає одночасно на громадський порядок, громадську безпеку i здоров'я населення. В той час, кожному з цих злочинiв притаманна певна самостiйнiсть,тобто, якщо громадський порядок втiлюється в створеннi стану громадського спокою, прийнятих зовнiшнiх умов життедiяльностi людей, що забезпечує нормальний ритм суспiльного життя, то громадська безпека проявляеться в створеннi безпечних умов при користуваннi джерелами пiдвищеної небезпеки i проведеннi робiт пiдвищеної небезпеки, а народне здоров'я - це вiдособлена група суспiльних вiдносин, що виникають i складаються при реалiзації належних населенню сукупних фiзичних i психiчних благ, що забезпечують нормальне функцiонування i розвиток людської спiльностi. Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.20.

Таким чином, на мою думку, родовим об'єктом хулiганства слiд вважати лише громадський порядок.

Пiд безпосереднiм об'єктом злочину розумiють суспiльне вiдношення, якому спричиняе збитки, наносить шкоду конкретний злочин. Безпосереднiй об'єкт є частиною родового об'єкту. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.31. Встановлення його при кваліфікації злочину є обов'язковим. По безпосередньоому об'єкту проводиться розмежування подiбних складiв злочинiв.

В правовiй лiтературi iснують рiзнi точки зору про те, що вважати безпосереднiм об'єктом хулiганства. Так, на приклад, В.I. Ткаченко, П.I.Грiшаєв, Б.В.Здравомислов вважають, що безпосереднiм об'єктом хулiганства, завжди є громадський порядок. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.495. На думку iнших вчених, безпосереднiм об'єктом хулiганства, крi громадського порядку, слiд визнати також правила спiвжиття (А.А.Герцензон), Герцензон А.А. Уголовное право и социология. М.: Юр.лит. 1972. с.92. громадську безпеку (Н.Ф.Кузнецов) Советское уголовное право. Особенная часть. М.: МГУ.1971. с.365. та iнше.

Бiльшiсть вчених - юристiв вважають все ж таки об'єктом хулiганства громадський порядок, тобто взаємовiдносини громадян мiж собою i суспiльством, заснованi на правилах спiвжиття. I на мiй погляд це є вiрне твердження, так як важко уявити громадський порядок, який би не опирався на суворе дотримання правил спiвжиття. Слiд також погодитись i з тим, що хулiганство може наносити шкоду не тiльки громадському порядку але й здоров'ю, честi i гiдностi окремих громадян, а також державнiй, колективнiй i приватнiй власностi. Але не слiд ототожнювати безпосереднiй об'єкт злочину з будь-якими суспiльними вiдносинами, яким злочин може нанести шкоду. Так, при хулiганствi порушується громадський порядок, а здоров'ю громадян власностш та iншим вiдносинам шкода може бути i не нанесена.

Тому, на мою думку, безпосереднiм об'єктом хулiганства слiд вважати громадський порядок. Дане твердження опирається також i на диспозицiю статтi 206 КК України, з тексту якої видно, що хулiганство - умиснi дії, що грубо порушують громадський порядок.

Для правильного застосування ст. 206 КК України треба чiтко зрозумiти, що ж охоплюється поняттям 'громадський порядок'. Законодавець не дав чiткого поняття. Воновироблене в наукових працях вчених - юристiв, i iснує багато рiзних визначень громадського порядку.

Всю сукупнiсть визначень I.Н.Даньшин роподiляе на три групи:

а) поняття громадського порядку в широкому розумiннi;

б) поняття громадського порядку у вузькому розумiннi;

в) тлумачення громадського порядку за допомогою iнших або описання його з допомогою однiєї, i до того ж не головної ознаки. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юр.лит. 1973. с.16.

Що стосується поняття громадського порядку в широкому розумiннi, то тут також не має едностi серед вчених. Так, наприклад, О.Н.Горбунова розуміє пiд громадським порядком в широкому розумiннi весь лад, всю систему громадських вiдносин, iснуючих в суспiльствi, що органiзовується i пiдтримується в державi Горбунова О.Н. К вопросу об определении понятия общественный порядок в советской науке административного права. Инструк.: МГУ. 1967.с.17-18.. В.I.Ткаченко вважає, що громадський порядок - це сукупнiсть вiдносин, що регулюються правом, нормами i правилами спiвжиття. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.496. М.Л.Наклович висловлює думку, що пiд громадським порядком в широкому розумiннi потрiбно розумiти врегульовану юридичними нормами i правилами спiвжиття сукупнiсть громадських вiдносин, що склалися в державi i ставлять своею метою подальший розвиток i укрiплення цих вiдносин. Наклович М.Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.23. Висловлюються i iншi визначення. Але їх аналiз доводиться в загальному до того, що прихильники погляду на громадський порядок у широкому розумiннi вважають, що вiн складається при здiйсненнi не тiльки правових норм, але й iнших правил поведiнки - правил спiвжиття, норм моралi i т.п.



Визначення громадського порядку у широкому значеннi є неконкретним. I.Н.Даньшин вважає, що у широкому розумiннi поняття громадського порядку носить надто загальний характер, з нього не видно, якi ж сторони суспiльного життя, який порядок вiдносин мiж людьми потрiбно захищати. Бiльш вузьке розумiння громадського порядку має певнi теоретичнi переваги, бо дозволяе окремi елементи, сторони громадського порядку, якi в своїй сукупностi дають можливiсть визначити коло складаючих його суспiльних вiдносин. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юр.лит. 1973. с.19.

Визначення громадського порядку у вузькому розумiннi вченi також визначають по рiзному. Так, наприклад, О.Н.Горбунова розуміє пiд цим вiдносини, що створюють в державi стан спокою i безпеки, складають систему вольових суспiльних вiдносин, сукупнiсть яких можна назвати громадським порядком у вузькому змiстi слова. Горбунова О.Н. К вопросу об определении понятия общественный порядок в советской науке административного права. Инструк.: МГУ. 1967.с.18. М.А.Ефремов говорить про громадський порядок як про систему взаємовiдносин, що встановились в суспiльстивi мiж громадянами, що регламентується не лише нормами права, але й нормами маралi i забезпечуючих здiйснення державними i громадськими органiзацiями та всiма громадянами своїх прав, захист їх законних iнтересiв i виеконання ними своїх обов'язкiв. Але найчастiше всього кримiналiсти пiд громадським порядком у вузькому значеннi розумiють врегульовану юридичними нормами i правилами спiвжиття сукупнiсть лише тих суспiльних вiдносин, якi мають забезпечувати нормальне функцiонування державних i громадських установ, пiдприемств i органiзацiй, цiлiснiсть майна громадян, безпеку, честь i гiднiсть людей, а також нормальнi умови для їх роботи, побуту i вiдпочинку. I це визначення, на мiй погляд, найбiльш правильне.

1.2 Об'єктивна сторона хулiганства

Об'єктивна сторона складу злочину - сукупнiсть передбачених законом ознак, характеризуючих зовнiшнiй прояв суспiльно-небезпечного дiяння, що посягає на об'єкти кримiнально правової охорони, а також об'єктивнi умови, пов'язанi з цим посяганням. Курс советского уголовного права. т.5. с.13. Тобто об'єктивна сторона це те, в чому злочин має зовнiшне вираження. Об'єктивна сторона має значення для оцiнки суспiльної небезпеки злочину. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.34.

Об'єктивна сторона хулiганства виражається в активному дiяннi, яким грубо порушується громадський порядок i виражається явна неповага до суспiльства. Законодавством не визнвчений перелiк хулiганських дiй. I це не можливо зробити, так як за своїм характером хулiганськi дії досить рiзноманiтнi. В зв'язку з цим, в юридичнiй лiтературi пропонуються рiзнi класифiкації хулiганських проявiв.

Так, П.С.Матишевський та I.Н.Даньшин дiлять останнi на три групи. До першої групи вiдносяться тi злочиннi дiяння, якi виражаються тiльки в порушеннi грормадського порядку без безпосереднього зв'язку з посяганням на особу чи майно. Такi дії можуть виражатись, наприклад, в штучному створеннi шуму, аморальнi вчинки i т. п. Другу групу складають дiяння, що порушують громадський порядок i одночасно супроводжуються посяганням на особу. В таких випадках хулiганство вчиняеться шляхом образи, нанесення ударiв, побоїв, спричинення тiлесних ушкоджень. Третя група включає в себе дiяння, що виявляються не лише в порушеннi громадського порядку, а i у посяганнi на власнiсть, наприклад, пiдпал, руйнування тощо. Матишевський П.С. Ответственность за преступление против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. М.: Юр.лит.1964.с.78.

Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юр.лит. 1973. с.154-155.

П.I.Грiшаєв, наприклад, об'еднує другий i третiй елементи, що виводить П.С.Матишевський. Гришаев П.И. Преступления против порядка управления, общественной безопасности и общественного порядка. М.: ВОЗИ. 1957.с.61-62. Необхiдно зауважити, що хоча запропонованi класифiкації хулiганських дiй i мають певне теоретичне значення, вони все ж носять умовний характер, так як хулiганськi дiяння часто виражаються в порушеннi громадського порядку, що супроводжується посяганням на особу чи власнiсть.

Так, наприклад, гр. Н. та Е.засудженi Тернопiльським мiським судом до двох рокiв позбавлення волi за те, що 23.07.97 року, перебуваючи в станi наркотичного спянiння, близько 19 години грубо порушуючи громадський порядок з хулiганських спонукань нанесли удари продавцю магазина N 56 гр. П., спричинивши останньоому легкi тiлеснi ушкодження i пошкодили товари, чим завдали магазину N 56 збитки на суму 46 грн. 98 копiйок. Архів Тернопільського міського суду. К.с.№314-96.

Пiсумовуючи вказане, слiд зауважити, що якої би ступенi суспiльної небезпеки не досягали хулiганськi дії, ала всiм iм притаманнi спiльнi ознаки - вони грубо порушують громадський порядок i виражають чвну неповагу до суспiльства. Якщо удiяннi вiдсутня хоча б одна з даних ознак, тодi виключається наявнiсть складу хулiганства.

В юридичнiй лiтературi з цих питань є рiзнi думки. Так, наприклад, П.С.Матишевський пiд дiями, що грубо порушують громадський порядок, розумiють таку поведiнку винного, яка яка створює загрозу нормальнiй дiяльностi Установ, пiдприемств, здоров'ю, життю людей, або висловлюють тривогу у громадян за недоторканiсть їх прав та iнтересiв.

Так, наприклад, Н.Т.Куц, В.Т.Калмиков вважають, що пiд грубим порушенням громадського порядку потрiбно розумiти лише таке порушення правил поведiнки в суспiльствi, що спричиняе чи може спричинити суттеву шкоду нормальнiй дiяльностi органiзації, а також правам та iнтересам громадян. Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.12.

Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Мигск. Беларусь. 1979. с.19. Коментар до кримiнального кодексу України вказує на те, що пiд грубим порушенням громадського порядку слiдрозумiти заподiяння йому значної шкоди, що утруднює впорядковане функцiонування суспiльних вiдносин. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.620. На мiй поогляд, бiльш правильною є друга точка зору, хоча вона i неповно розкриває поняття грубого порушення громадського порядку, але при кваліфікації i встановленнi ступеня суспiльної небезпеки хулiганства вирiшальним є неможливiсть спричинити шкоду суспiльним вiдносинам, а реальне спричинення шкоди.

Ступiнь грубого порушення порядку також потребує уточнення. Вiн залежить вiд багатьох чинникiв. До них можна вiднести: тривалiсть хулiганських дiй, мiсце i час їх скоєння, кiлькiсть людей, на яких вони спрямованi, вiк i стать, стан здоров'я потерпiлих i т.п. Питання про те, грубо чи менш грубо порушується тими чи iншими дiяннями громадський порядок, вирiшується в кожному випадку з рахуванням всiх обставин справи. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.496-497. Так, наприклад, фактор часу має у рядi випадкiв певне значення для цього виду злоочину: ввiмкнення у дворi чи квартирi у нiчний час на повну потужнiсть радiо, магнiтофонiв (в умовах багатоквартирного будинку) може бути розцiнено як хулiганство, а тi самi дії в день не мiстять ознак цього злочину. При вирiшеннi питання про грубе порушення порядку, слiд проаналiзувати обстановку його вчинення, що характеризується наявнiстю або вiдсутнiстю людей, подiями, якi вiдбуваються в мiсцi вчинення злочину, та їх соцiальною значимiстю. Пищенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально-карного хуліганства. Право України. 1997. №2. с.67.

Але самого факту грубого порушення громадського порядку ще не достатньо щоб квалiфiкувати дії як хулiганськi. Для цього необхiдно, щоб в грубому порушеннi громадського порядку проявилась явна неповага до суспiльства.

В юридичнiй лiтературi існує багато визначень поняття 'явна неповага до суспiльства'. Так, Грiшаєв П.I. i Здравомислов Б.В. пiд явною неповагою до суспiльства розумiють очевидне для кожного зневажання гроомадськими iнтересами i протиставлення винним своєї поведiнки колективу i його iнтересам. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.497. Коментар до кримiнального кодексу України зауважує, що пiд цим поняттям слiд розумiти вiдкрито виражене, очевидне для винного i iнших осiб зневажливе ставлення до громадського порядку, iгнорування iснуючих у суспiльствi елементарних правил поведiнки, моральностi, добропристойностi. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.620. На мiй погляд, Друге визначення бiльш ширше розкриває поняття явної неповаги до суспiльства.

Чи є неповага до суспiльства явною i яка ступiнь прояву непооваги, можна визначити лише виходячи з конкретних хулiганських дiй. Ступiнь прояву неповаги до суспiльства може визначатись цiлим рядом обставин: нахабство чи цинiзмом дiй, особливостями часу, мiсце, обстановки скоєння хулiганських дiй, їх способом та iнше. Перерахованi обставини можуть поеднуватись, виступаючи в сукупностi, визначаючи тим самим пiдвищену ступiнь прояву неповаги до суспiльства. Однi i тiж дії, вчиненi рiзним способоом, в рiзний час, в рiзних мiсцях чи в рiзнiй обстановцi, моожуть свiдчити про бiльшу чи меншу ступiнь неповаги до суспiльства. Курс советского уголовного права. т.5.с.14.

В кримiнальноо-правовiй лiтературi iснує думка про те, що обов'язковою ознакою хулiганства є його публiчнiсть. Рiзнi автори в поняття ознаки публiчностi хулiганства вкладали рiзний змiст. Так, Е.А.Фролов, А.К.Шедрiна характер хулiганства мотивували вчинення його лише в публiчних мiсцях. Фролов Е.А., Щедрина А.К. Ответственность за хулиганство. Свердловск. 1957. с.11. П.I.Грiшаєв розуміє публiчнiсть в наявностi стороннiх осiб - очевидцiв. Гришаев П.И. Преступления против порядка управления, общественной безопасности и общественного порядка. М.: ВОЗИ. 1957.с.61-62. Бiльшiсть авторiв вважають хулiганськi дiяння публiчними, якщо громадяни спостерiгають або за самими дiяннями чи за їх наслiдками (Н.Т.Куц, С.С.Яценко та iншi). I така точка зору, на мiй погляд, є правильною, так як хулiганство вiдноситься до тих злочинiв, якi можуть вчинюватись у будь-яких мiсцях: парк, ресторан, кiнотеатр, пiдприемство, установа тощо, а також в мiсцях iндивiдуального призначення: будинок, квартира, дача. У 72 вiдсотках випадкiв хулiганськi дії вчиняються у громадських мiсцях. I, як показує слiдчо-судова практика у бiльшостi 84 вiдсотки прилюдно, тобто в присутностi iнших громадян. У такому разi хулiганством порушується громадський порядок безпосередньо в момент його вчинення. Пищенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально-карного хуліганства. Право України. 1997. №2. с.67. Але часто хулiганськi дії можуть проявитися i у безлюдних мiсцях, особливо тодi, коли винний вважає таким чином уникнути виявлення злочину i покарання. Тому, наприклад, знищення газонiв квiтiв, зривання афiш, перевертання лавочок, пошкодження дермантину на дверях квартир в момент їх вчинення, внаслiдок вiдсутностi очевидцiв i потерпiлих нi в кого не викликає почуття тривоги, збентеження, обурення. Вони з'являються, як тільки громадяни виявляють наслiдки хулiганства. Пищенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально-карного хуліганства. Право України. 1997. №2. с.67.

Тому подiбнi дії визнаються хулiганськими незалежно вiд того, вчиненi вони публiчно чи у вiдсутностi людей, оскiльки ними все ж грубо порушується громадський порядок i проявляеться явна неповага до суспiльства. Татарухини С.А. Квалификация преступлений судебной и следственной практики. К.1995.с.196.

Тому можна зробити висновок, що публiчнiсть i громадське мiсце не є обов'язковими ознаками хулiганства. I це на мою думку, є правильним, так як в законi вiдсутня вказiвка на вчинення злочину.

З обективної сторони склад хулiганства є формальним, так як цей злочин вважається закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй, вважає П.Матишевський, стверджуючи, що для складу хулiганства не вимагається настання шкiдливих наслiдкiв. Сам факт грубого порушення громадського порядку утворює закiнчений злочин. Шкiдливi ж наслiдки, що наступили, свiдчать про пiдвищену суспiльну небезпеку. Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.65. В той час I.Н.Даньшин, М.Л.Наклович вважають, що необхiдною ознакою об'єктивної сторони хулiганства є наслiдки. Слово 'порушують', яке дається у визначеннi хулiганства (ч.1 ст.206 КК України), вони трактують як таке, що свiдчить про наслiдки, необхiднi для складу хулiганства. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юр.лит. 1973. с.59.

Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.38. З моєї точки зору, законодавець слово 'порушують' застосовує не для того, щоб вказати на наслiдки хулiганських дiй, а для того,щоб визначити дії, якi слiд квалiфiкувати як хулiганство: '... дії, що грубо порушують громадський порядок ...'.

Згiдно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 28 червня 1991 року 'Про судову практику у справах про хулiганство' хулiганськi дії, що супроводжувались погрозою вбивством, образою громадянина, заподiянням побоїв, тiлесних ушкоджень (за вийнятком умисних тяжких ушкоджень) чи пошкодженням державного i колективного майна або приватного майна громадян без обтяжуючих обставин, належить квалiфiкувати тiльки за вiдповiдною частиною ст.206 КК України. Додаткова квалiфiкацiя за статтями про злочини проти особи або проти державного i колективного майна чи приватного майна громадян не потрiбна. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р.

Важливо проводити розмежування мiж кримiнально карним хулiганством i хулiганством, вiдповiдальнiсть за яке настає за кодексом про адмiнiстративнi правопорушення. Стаття 173 КУпАП зазначає, що дрiбне хулiганство - це нецензурна лайка в громадських мiсцях, образливе чiпляння догромадян та iншi подiбнi дії, що порушують громадський порядок i спокiй громадян'.

При розмежуваннi кримiнально-карного хулiганства i дрiбного хулi- ганства потрiбно всебiчно враховувати такi обставини i суб'єктивнi ознаки, як характер i розмiр порушення громадського порядку (форма, тривалiсть), обставини скоєння хулiганських дiй (час, мiсце та iншi умови), наслiдки хулiганських дiй, кiлькiсть потерпiлих, а також особа винного, мотив i мету його дiй. При дрiбному хулiганствi дії винного хоча i порушують громадський порядок, але не являють великої небезпеки для суспiльства i не спричиняють суттевої шкоди охоронюваним законом правам i iнтересам. При кримiнально-карному хулiганствi порушення громадського порядку є грубим, що надає дiям винного ту ступiнь суспiльної небезпеки, яка вiдрiзняе хулiганство, карне в кримiнальному порядку, вiд дрiбноого хулiганства, що є адмiнiстративним проступком. Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.39.

Лише об'єктивне вчинення всiх ознак, взятих в сукупностi, дає можливiсть встановити, чи має вчинок характер дрiбного хулiганства чи характер суспiльно-небезпечного. М.Л.Наклович справедливо зазначає, що нецензурна лайка, яка в принципi, i вважається дрiбним хулiганством, переростає в кримiнально-карне хулiганство, якщо буде довготривалою, i тому, надовго порушить спокiй громадян. Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.62.

Так наприклад, гр.С засуджений за ч.1 ст.206 КК України за те, що знаходячись в станi алкогольного сп'янiння, в тролейбусi, який рухався за маршрутом N 9, безпричинно чiплявся до громадян, не цензурно висловлювався в їх адресу, спiвав непристойнi пiснi, а також вiдiрвав у гр. М. кишеню на шкiрянiй куртцi. На зауваження громадян припинити хулiганськi дії С. не реагував. Своїми дiями, якi продовжувались 20-25 хвилин, С. грубо порушив громадський порядок i виявив явну неповагу до суспiльства. Архів Тернопільського міського суду. К.с.№386-95. Дії С. правильно квалiфiкованi за ч. ст.206 КК України, так як вiн не припинив своєї антигромадської поведiнки в присутностi багатьох громадян i протягом тривалого часу.

При дрiбному хулiганствi дії за своїми об'єктивними якостями не можуть бути пов'язанi з насиллям, яким наноситься iстотна шкода особi, тiлесними ушкодженнями, муками. Також вони не можуть бути поеднаннi iз знищенням чи пошкодженням майна, що спричиняе значну шкоду, з опором представниковi влади чи громадськостi, що виконує обов'язки по охоронi громадського порядку; не можуть бути визнанi хулiганськi дії адмiнiстративним правопорушенням, якщо вони мiстять iншi ознаки злiсного i особливо злiсного хулiганства. Визнання подiбних дiй адмiнiстративноправовим делiктоом буде серйозним порушенням законностi, а адмiнicтративний вплив в цьому випадку не буде мати превентивного значення. Красиков Ю.А., Труфанов В.В. Борьба с хулиганством. Воронеж. 1966.с.5.

Необхiдно також видiлити, що при розмежуваннi кримiнально-карного хулiганства i дрiбного хулiганства в юридичнiй не має единої думки. Так, В.Т.Калмиков вважає, що рiзниця полягає лише у рiзному ступенi суспiльної небезпеки. При чому, ступiнь, суспiльної небезпеки є поняттям складальним, що визначається за рахунок поеднання всiх об'єктивних i суб'єктивних ознак, що характеризують вчинене дiяння. Наприклад, при визначеннi суспiльної небезпеки враховується, де i в якiй обстановцi було вчинене дiяння, його характер, в чому воно проявилось, як довго тривало Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.39. З цiею точкою зору не згiдний М.Л.Наклович, який стверджує, що немає жодного законодавчого акту, в якому говорилось би, що адмiнiстративнi правопорушення надiленi ознакоою суспiльної небезпеки. Роблячи спробу роздiлити адмiнiстративний проступок i злочин за допомогою бiльшого чи меньшого ступеня суспiльної небезпеки, означає неправильно орiентувати слiдчо-судову практику в цьому важливому питаннi. Наклович М.Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.64-65.

Даючи аналiз тим точкам зору, необхiдно звернутись до ст.7 КК України та ст. 9 КУпАП. Даючи поняття злочину, ст.7 КК України вказує, що основним елементом злочину є суспiльно-небезпечне дiяння. В ст.9 КУпАП вказiвки на суспiльну небезпеку як ознаку адмiнiстративного правопорушення не дається. Тому, на мою думку, позицiя М.Л.Накловича правильно вiдображає змiст дiючого законодавства.

1.3 Суб'єкт хулiганства

Суб'єктом злочину за кримiнальним правом визнається фiзична, осудна особа, що досягла вiку з якого настає кримiнальна вiдповiдальнiсть, винна у вчиненi суспiльно-небезпечного дiяння, передбаченого кримiнальнм законом як злочин. Уголовное право УССР. Общая часть. с.97. Отже, виходячи з цьоого визначення, не будь-яка особа може бути суб'єктом злочину. Кримiнальне законодавство виключає кримiнальну вiдповiдальнiсть малолiтнiх i можливiсть застосування мiр кримiнального покарання до неосудних. Тому, суб'єктом хулiганства може бути лише фiзична особа, яка є осудною i досягла встановленого законом вiку. Вiдповiдно до ст. 10 КК України кримiнальнiй вiдповiдальностi з 14 рокiв пiдлягають особи, якi вчинили злiсне або особливо злiсне хулiганство (ст.206 ч.ч.2 i 3 КК України). А тому, особи, якi вчинили просте хулiганство, тобто передбачене ч.1 ст.206 КК України несуть вiдповiдальнiсть за загальним правилом - з 16 рокiв.

Встановлення мiнiмальноого вiку кримiнальної вiдповiдальностi за просте хулiганство з 16 рокiв, а за злiсне з 14 рокiв є вiрним i науково обгрунтованим. Оскiльки суспiльна небезпечнiсть злiсного i особливо злiсного хулiганства значнав, є цiлком очевидною i зрозумiлою будьякому неповнолiтньому. I неповнолiтнiй з 14 рокiв повинен i може усвiдомлювати цю суспiльну небезпеку, яка мiститься в його дiях.

Суб'єкт хулiганства характеризується не лише певним вiком. Обов'язковою ознакою, яку повинна мати особа, що притягується до кримiнальної вiдповiдальностi за хулiганство, як i за будь-який iнший злочин, є осуднiсть.

Осуднiсть-це здатнiсть особи при вчиненнi злочину давати звiт своїм дiям i керувати своїми дiями. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.42. Осуднiсть- передумова вини i вiдповiдальностi.

Стаття 12 КК України вказує, що не пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi особа, яка пiд час вчинення суспiльно-небезпечного дiяння була в станi неосудностi, тобто не могла усвiдомлювати свої дії або керувати ними внаслiдок хронiчної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної дiяльностi, слабоумства чи iншого хворобливого стану'.

Неосуднiсть характеризується двома критерiями: медичним (бiологiчним) i психiатричним (юридичним).

Медичний критерiй неосудностi має на увазi наявнiсть у особи хронiчної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної дiяльностi, слабоумства чи iншого хворобливого стану. Психологiчний (юридичний) критерiй неосудностi включає вiдсутнiсть у особи здатностi усвiдомлювати свої дії i керувати ними.

Наявнiсть лише одного медичного критерiю не дає достатнiх пiдстав для визначення особи неосудною. їх необхiдно розглядати в сукупностi тому, що психiчне захворювання само по собi не свiдчить про неосуднiсть особи, наприклад, при деяких станах коли особа все ж може усвiдомлювати свої дії i керувати ними. Лише наявнiсть двох вище згаданих критеріїв, якi органiчно поеднуються, дає можливicть зробити обгрунтований висновок про неосуднiсть. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психологические аномалии. М. Наука. 1987. с.113.

Необхiдно також вiдмiтити, що вiдповiдно доо ч.2 ст.12 КК України не пiдлягає покаранню також особа, що вчинила злочин в станi осудностi, але до винесення судом вироку захворiла на душевну хворобу, що позбавляе ії можливостi усвiдомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусовi заходи медичного характеру.

1.4 Суб'єктивна сторона хулiганства

Суб'єктивна сторона - це внутрiшня сторона злочину. Вона характеризується тими психiчними, тобто внутрiшнiми процесами, якi вiдбуваються в свiдомостi суб'єкта, характеризують його волю i якi проявляються в самому злочинному дiяннi (у вiдношенi до того дiяння яке особою вчинено). Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.46.

Суб'єктивна столорона характеризується такими ознаками як вина, мотив, i мета вчинення злочину.

Повне i всебiчне встановлення ознак, що характеризують суб'єктивну сторону є необхiдною умовою правильної кваліфікації злочину, визначення ступеню суспiльної небезпеки дiяння i особи, що вчинила це дiяння, а також iндивiдуалiзацiявiдповiдальностi.

Вина - основна i обов'язкова ознака субективної сторони будь-якого злочину. Стаття 3 КК України прямо встановлює, що кримiнальнiй вiдповiдальностi покаранню пiдлягає тiльки особа, що є винною у вчиненнi злочину, тобто така, що умисно або з необережностi вчинила передбачене кримiнальним законом суспiльно-небезпечне дiяння.

В кримiнальному законi вiдсутне загальне визначення поняття вини. Таке поняття вироблене наукою кримiнального права. Вина психiчне ставлення осудної особи до вчиненого нею суспiльно-небезпечного дiяння i його наслiдкiв, виражене у формi умислу чи необережностi. Уголовное право УССР. Общая часть. с.116.

Вiдповiдно до ст.3 КК України, вина особи у вчиненнi злочину може проявитися у двох формах: умислу i необережностi. Кожна з цих форм подiляеться на два види: прямий умисел i непрямий; злочинна самовпевненiсть i злочинна недбалiсть.

Хулiганство вiдноситься до таких злочинiв, якi вчиняються лише умисно. Частина ст.206 КК України прямо вказує на те, що хулiганство це умиснi дії.А тому необережна форма вини при хулiганствi виключена. Якщо порушник вчиняючи тi чи iншi суспiльно-небезпечнi дiяння, не передбачав, не мiг i не повинен передбачати, що вони призведуть до порушення громадського порядку, то вiн не може нести вiдповiдальностi за хулiганство. Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.46.

В юридичнiй лiтературi не має единої думки з питання, якi власне види умисної вини можливi при хулiганствi. В певнiй мiрi це пояснюється вiдсутнiстю вказiвки на точну форму умислу в ст.206 КК України.

Однi вченi дотримуються думки, що хулiганство може бути скоено лише з прямим умислом, тобто особа, що вчиняе хулiганськi дії, усвiдомлює їх небезпечний характер, передбачає, що в результатi його дiяння наступають шкiдливi наслiдки i все ж таки бажає вчинити цi дiяння. Цiєї точки зору дотримуються I.Н.Даньшин. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юр.лит. 1973. с.156. П.I.Грiшаєв, Б.В.Здравомислов, Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.497. С.С.Яценко Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.72. та iншi.

Iншi вченi вважають, що хулiганство може бути вчинене як з прямим так i з непрямим умислом. Винний усвiдомлює суспiльно-небезпечний характер своїх дiй передбачає, що цими дiями вiн грубо порушує громадський порядок i не прявляе явну неповагу до суспiльства, хоча не бажає, але свiдомо допускає настання таких наслiдкiв. Такої думки дотримуються С.К.Кидиралiева, М.Л.Наклович та iншi. Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.48.

Кыдыралиева С.К. Хулиганство. Уголовно-правовые и криминологические вопросы. Фрунзе. Изд-во. Илим.1981.с.26. Вони вважають, що далеко не завжди винний прагне порушити громадський порядок. Частiше за все його дії спрямованi проти тiєї чи iншої особи.

Остання точка зору, на мою думку базується на законi i судовiй практицi i є вiрною. Тому можна зробити висновок, що хулiганство може бути вчинене як з прямим так i з непрямим умислом.

При розглядi суб'єктивної сторони хулiганства необхiдно проаналiзувати мотив цього злочину.

Мотивом злочину взагалi визнають тi внутрiшнi спонукання, якими керується суб'єкт при вчиненнi злочину. Мотив - це рушiйна сила, злочину, це якби внутрiшня причина його вчинення. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.57.

Встановлення мотивiв i мети злочинної поведiнки має вирiшальне значення для вiдмежування хулiганства вiд сумiжних складiв визначення ступеня суспiльної небезпечностi особи винного. Пищенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально-карного хуліганства. Право України. 1997. №2. с.68.

Як i будь-який умисний злочин, хулiганство вчиняється з певним мотивом. Хоча мотиви хулiганства є досить своeрiдними, але їх вiдкидати не можна.

В лiтературi з питання мотивiв хулiганства iснують рiзнi думки. Так, наприклад, Волков Б.С. вказує, що в основi хулiганського мотиву лежить розгнузданий егоїзм, а також вульгарне розумiння свободи, моральний анархiзм. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступления. Казань. 1968.с.74. Маяковський В.В. вважає, що хулiганський мотив - це прагенння до самоствердження особи невихованої, з низькою культурою, нестриманим егоїзмом, це прагнення до самоствердження хама, варвара, дикуна. Маяковский В.В. Хулиган. Избранные сочинения в 2-х т. М.1982.т.1.с.317. У п.16 коментаря ст.206 КК України сказано, що мотивом хулiганства є усвiдомлене прагнення проявити явну неповагу до суспiльства шляхом вчинення дiй, якi грубо порушують громадський порядок. Вiн може находити свое вираження в низьких побудженнях у виглядi прагнення протиставити себе суспiльству, проявити грубу силу, п'яну хвацькiсть, бешкетництво тощо. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. К.1994.с.628.

Хулiганськi спонукання, таким чином, зводяться не до одного якогось мотиву, а до багатьох, гамм мотивiв. В конкретних злочинних проявах вони можуть виступати окремо, роз'еднано, але в бiльшiй частинi, вони дiють в поеднаннi, у взаємодії. Ось чому для визначеня сукупностi хулiганських мотивiв застосовується термiн 'хулiганськi спонукання'. Але в чому б конкретно хулiганськi спонукання не проявилися всiм iм обов'язково притаманна спiльна риса неповага до суспiльства. Характеризуючи хулiганськi спонукання I.Даньшин зазначив, що для їх прояву характерна швидкоплинність, незначнiсть, легковажнiсть мотивації i наочнiсть. Даньшин И.О. О мотивах хулиганства. Правоведение. 1965. №2. с.174.

Слiд також вказати, що хулiганство може вчинятися i з особистих мотивiв. Але особистi мотиви, як вiдмiчає Н.Т.Куц, носять другорядний, незначний, слабовиражений, характер. Переважає ж завжди неповага до суспiльства, що виражається в порушеннi громадського порядку i є головним, вирiшальним мотивом для кваліфікації злочинiв за ст. 206 КК України. Якщо цей мотив не встановлено, квалiфiкацiя за даною статтею виключається. Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.14-15. Це пiдтверджується судовою практикою.

Так, вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рога Т. засуджено за ст.206 ч.2 КК України за те, що вiн в станi алкогольного сп'янiння, грубо порушуючи громадський порядок, з хулiганських спонукань стукав ногами у дверi квартири, де проживала К., пошкодив замки та дверi i тим самим заподiяв потерпiлiй шкоду на суму 30 грн. При розглядi справи в касацiйному порядку вирок залишено без змiн.

За протестом прокурора Днiпроперовської областi судовi рiшення скасовано з таких пiдстав.

Суд визнав встановленим, що Т. дiйсно стукав ногами у дверi К. в нiчний час i що цi дії вiн вчинив з хулiганських спонукань.

Проте пiд час попереднього i судового слiдства Т. пояснював, що будучи п'яним, вiн помилково зайшов у будинок, розташований поблизу його житла.

Прийнявши квартиру, де проживає К. за свою, вiн намагався вiдкрити дверi ключем, кликав дружину i просив вiдчинити. Коли ж йому нiхто не вiдкрив став стукати ногами i пошкодив замки.

Показання Т. повнiстю пiдтверджуються матерiалами попереднього i судового слiдства. Встановлено, що засуджений дiйсно проживає в будинку, що знаходиться по близу вiд того, куди вiн помилково потрапив i також на першому поверсi. Потерпiла К. пояснила, що вона чула, як хтось вставляв ключ у замок, а потiм почав стукати у дверi. Коли вийшли сусiди, вона теж вiдчинила. Засуджений пояснив, що вiн переплутав будинок i квартиру i просив вибачення за порушений спокiй. Свiдки В.I. та А.I. пiдтвердили показання Т. i К.

За таких обставин нанесення засудженим майнової шкоди не може свiдчити про вчинення хулiганських дiй.

Отже, суд без жодних пiдстав дiйшов висновку, що Т. вчинив злiсне хулiганство. Адже вiн не мав умислу на грубе порушення громадського порядку, його дії не виражали явної неповаги до суспiльства, а були випадковими. До того ж, Т. одразу вибачився перед потерпiлою i запропонував вiдшкодувати збитки. Оскiльки в його дiях вiдсутнiй склад цього злочину, президiя обласного суду на пiдставi п.2 ст.КПК України скасувала судовi рiшення iз закриттям провадження у справi. Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.186-187.

Важливе значення для всебiчної характеристики суб'єктивної сторони злочину має мету суспiльно-небезпечного дiяння, пiд якою розумiють той фактичний результат, якого винний пробує досягти шляхом вчинення злоччину. Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.55. Так, С.С.Яценко вважає, що при хулiганствi грубе порушення громадського порядку, а також проявленої неповаги до суспiльства являе мету дiянь винного, Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.75. а Н.Т.Куц стверджує, що мета хулiганства полягає в самому дiяннi, в демонстрації хулiганом своєї зневаги до суспiльства, до встановленого у ньому порядку. Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.16. Існує думка, що хулiганство - злочин. що може бути вчинений i без мети грубого порушення громадського порядку. Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.56. Але на практицi хулiганськими вважаються не лише тi дiяння, мета яких - порушення громадського порядку i виявлення неповаги до суспiльства, але i тi, коли винний переслiдує якусь мету, наприклад, має намiр звести з кимось особистi рахунки. Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.56.

I.Н.Даньшин, С.С.Яценко вважають, що при хулiганствi мета спiвпадає з мотивом, стверджуючи, що твердої i ясної мети у хулiганства не має. Так як хулiган прагне досягнути якогось об'єктивного результату, хулiганськi мотиви з'являються якось несподiванно, iнколи навiть миттево, оскiльки мотивацiя хулiганських дiй вiдрiзняеться вiдносною легкiстю, тому що мета у свiдомостi хулiгана не знаходить вираження. Даньшин И.О. О мотивах хулиганства. Правоведение. 1965. №2. с.162.

Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.75.

На мою думку, у бiльшостi випадкiв мотив i мета при хулiганствi нерозривно пов'язанi, а оскiльки при даному видi злочину винний задовiльняеться самостведженням, реалiзацiею своєї примхи, ефектом здiйснюваних дiй, то це приводить до злиття мети з мотивом.

Згiдно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 28 червня 1991 року N 3 'суди повиннi вiдрiзняти хулiганство вiд iнших злочинiв в залежностi вiд спрямованостi дiй винного, мотивiв, мети та обставин вчинених ним дiй.'

Постанова Пленуму Верховного Суду України 'Про судову практику в справах про хулiганство' у п.14 зазначає, що хулiганськi дії, що супроводжувались погрозою вбивством, образою громадянина, заподiянням побоїв, тiлесних ушкоджень (за вийнятком умисних тяжких ушкоджень) чи пошкодження державного i колективного майна громадян без обтяжуючих обставин, належить квалiфiкувати тiльки за вiдповiдною частиною ст.206 КК України. Додаткова квалiфiкацiя за статтями про злочини проти особи або проти державного i колективного майна чи приватного майна грормадян не потрiбна.' Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р. с.173.

Вчинення злочинiв, передбачених ст.101, ч.ч.2,3 ст.89, ч.2 ст.145, з хулiганських мотивiв пiдлягає кваліфікації за сукупнiстю з хулiганством. За сукупнiстю злочинiв також треба квалiфiкувати необережне вбивство вчинене пiд час хулiганства. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р. с.172.

Глава 2. Види хулiганства

Залежно вiд ступеня суспiльної небезпечностi, розрiзняють три види хулiганства: просте (ч.1 ст.206 КК України), злiсне (ч.2 ст. 206 КК України), особливо злiсне (ч.3 ст.206 КК України). Кожному з цих видiв хулiганства притаманнi певнi ознаки. Тому, правильне вiдмежування одного виду хулiганства вiд iншого має велике теоретичне i практичне значення.

Отже, як вказано вище, види хулiганства вiдрiзняються мiж собою пiдвищеним ступенем суспiльної небезпечностi, яка прорявляеться в додаткових ознаках, якi необхiдно врахувати при кваліфікації дiй особи. Цi додатковi ознаки свiдчать про бiльш високий ступiнь суспiльної небезпечностi.

Так званий основний склад кримiнально-карного хулiганства являе собою таку сукупнiсть ознак суспiльно-небезпечних дiянь, що мають мiсце в кожному випадку скоєння хулiганства, на вiдмiну вiд хулiганства з додатковими ознаками.

Отже, для того щоб правильно розрiзняти види хулiганства, розглянем додатковi ознаки, якi характеризують злiсне та особливо злiсне хулiганство. Так зване, просте хулiганство було розглянуто в главi I, тому перейдем до розгляду iнших видiв хулiганства.

2.1 Злiсне хулiганство

Згiдно частини 2 статтi 206 КК України 'злiсне хулiганство, тобто тi ж дії, що вiдзначаються за своїм змiстом вийнятковим цинiзмом чи особливою зухвалiстю, або зв'язанi з опором представнику влади чи представнику громадськостi, який виконує обов'язки по охоронi громадського порядку, чи iншим громадянам, якi присiкають хулiганськi дії, а так само вчиненi особою, ранiше судимою за хулiганство'. Як видно iз визначення, злiсне хулiганство характеризується тими ж дiями, якi передбаченi ч.1 ст.206 КК, а тому все, що було сказано в главi 1 повнiстю стосується i злiсного хулiганства. Отже, злiсне хулiганство - це умиснi дії, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства, але вiдзначаються за своїм змiстом:

1.- вийнятковим цинiзмом;

2.- особливою зухвалiстю;

3.- пов'язанi з опором представнику влади, що здiйснює обов'язки по охоронi громадського порядку, або iншим громадянам, якi присiкають хулiганськi дії;

4.- або вчиненi особою, ранiше судимою за хулiганство.Для визнання хулiганства злiсним досить встановити в дiях хулiгана хоча б одну з перерахованих в статтi 206 ч.2 КК ознак. Перелiк ознак злiсного хулiганства є вичерпним i розширеному тлумаченню не пiдлягає.

...