Поняття та юридичний аналіз складу хуліганства

Штраф являе собою мiру покарання, що виражається в грошовому стягненнi в дохiд держави певної суми з засудженого. Мiнiмальний розмiр штрафу за дiючим кримiнльним законом визначається ст.32 КК України.

Санкцiя ч.2 ст.206 КК України передбачає покарання у виглядi позбавлення волi на строк вiд одного року до п'яти рокiв. На практицi зустрiчаються випадки застосування умовного засудження та призначення покарання з вiдстрочкою виконання покарання.

Сутнiсть умовного засудження до позбавлення волi полягає у тому, що особа засуджена до позбавлення волi при умовi дотримання встановлених законом вимог, не скеровується у визначену для покарання виправно-трудову установу.

Вiдстрочення виконання вироку є видом умовного звiльнення вiд покарання. Виконання вироку може бути вiдстрочено лише на пiдставi ст.46-1 КК, при можливостi виправллення i перевиховання особи, що вчинила злочин, без iзоляції вiд суспiльства. При призначеннi вiдстрочки суди повиннi всебiчно i повно проаналiзувати характер i ступiнь суспiльної небезпеки скоеного злочину, особу винного i iншi обставини справи. Але, як свiдчить судова практика це не завжди робиться.

Так, вироком Хмельницького мiського народного суду Г. засуджено за ч.2 ст.188-1 та ч.1 ст.206 КК УРСР i на пiдставi ст.42 КК УРСР за сукупнiстю злочинiв йому призначено покарання у виглядi позбавлення волi строком на два роки дев'ять мiсяцiв. Згiдно iз ст.43 КК УРСР до цього покарання приеднано три мiсяцi позбавлення волi, якi вiн не вiдбув за попереднiм вироком, i остаточно за сукупнiстю вирокiв засудженому визначено покарання у виглядi позбавлення волi строком на три роки. На пiдставi ст.46-1 КК УРСР виконання вироку вiдстрочено на два роки.

Як визнав суд, перебуваючи у нетверезому станi, Г. у грубiй формi став запрошувати до танцю незнайому йому Д., а потiм намагався втягнути ії в зал силою. Очевидцi такої непристойної поведiнки Г. зробили йому зауваження, але вiн, порушуючи громадський порядок, кiлька разiв вдарив одного з них, Ж., в обличчя. Коли до ресторану прибули працiвники мiлiції Ш. та Б. i запропонували Г. пройти до ВВС для з'ясування обставин вчиненого, той вiдмовившись виконувати їх законнi вимоги, вчинив iм опiр. Намагаючись звiльнити Г., Ш. активно протидiяв працiвникам мiлiції, хватав їх за шию, розiрвав Ш-му шинель, а Г. тим часом двiчi вдарив Б. та пошкодив йому рацiю. Пiд час доставки у ВВС в патрульному автомобiлi Г. просив вiдпустити його, а одержавши вiдмову i бажаючи втiкти, умисно вдарив працiвника мiлiції М. в обличчя, чим заподiяв йому легкi тiлеснi ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Вiрно встановивши фактичнi обставини справи, суд дав належну оцiнку доказам та обгрунтовано квалiфiкував дії Г.

Проте, призначаючи вiдстрочку виконання вироку, суд не взяв до уваги, що Г. вже був судимий за вчинення опору працiвникам мiлiції iз застосуванням насильства за подoбних обставин i новий злочин вчинив не вiдбувши покарання за попереднiм вироком у виглядi виправних робiт. Все це свiдчить про те, що протиправна поведiнка Г. є стiйкою. Не врахував суд також нi того, що злочини вчинено в нетверезому станi, нi їх пiдвищеної суспiльної небезпеки.

Виходячи з цього, Президiя обласного суду визнала, що застосування до Г. ст.46-1 КК УРСР є необгрунтованим, а тому вирок щодо цього скасувала i направила справу на новий судовий розгляд. Судова практика в кримінальних справах. Радянське право 1990. №4.с.84.

Дії, передбаченi частинами 1 або 2 цiєї статтi, якщо вони вчиненi з застосуванням чи спробою застосування вогнепальної зброї або ножа, кастетiв чи iншої холодної зброї, а так само iнших предметiв, спецiально пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень,- карається позбавленням волi на строк вiд трьох до семи рокiв.

Проаналiзована мною практика свiдчить, що iз 187 засуджених Тернопільським мiським судом у 1997 роцi за ч.2 i ч.3 ст.206 КК України,- покарання у виглядi позбавлення волi понесли - 23 % осiб; виправнi роботи застосовувались до 2% осiб; до 42 % осiб була застосована вiдстрочка виконання вироку.

Ось така загальна характеристика застосування покарання за хулiганство. Пiдводячи пiдсумок даннiй главi, хочеться зауважити, що призначаючи покарання суд (суддя) повиннi об'єктивно враховувати характер i ступiнь суспiльноїтнебезпечностi вчиненого, всi обставини справи, i, керуючись лише законом та власною правосвiдомiстю, призначати розумне, доцiльне i справедливе покарання, яке б максимально сприяло випраленню засудженого.

Висновок

Вивчення дiючого кримiнального законодавства, слiдчо-судової практики його застосування, монографiчної та iншої спецiальної лiтератури дозволяе зробити наступнi висновки.

1. Хулiганство - умиснi дії, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства.

а) родовим об'єктом хулiганства є громадський порядок;

б) безпосереднiм об'єктом хулiганства є суспiльнi вiдносини по забезпеченню нормального функцiонування державних i громадських установ, пiдприемств, органiзацiй, цiлiснiсть майна громадян, безпеки, честi i гiдностi людей, а також нормальнi умови для їх роботи, побуту i вiдпочинку.

2. Об'єктивна сторона хулiганства виражається в активному дiяннi, яким грубо орушується громадський порядок i виражається явна неповага до суспiльства. Пiд грубим порушенням громадського порядку слiд розумiти заподiяння йому значної шкоди, що утруднює впорядковане функцiонування суспiльних вiдносин. Пiд явною неповагою до суспiльства слiд розумiти вiдкрито виражене, очевидне для винного i iнших осiб зневажливе ставлення до громадського порядку, iгнорування iснуючих у суспiльствi елементарних правил поведiнки, моральностi, добропристойностi. З об'єктивної сторони склад хулiганства є формальним, тобто злочин вважається закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй.

3. Суб'єктом хулiганства, передбаченого ч.1 ст.206 КК є фiзична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 рокiв, тодi злiсного i особливо злiсного хулiганства (ч.2 i ч.3 ст.206 КК) - фiзична, осудна особа, якiй виповнилось 14 рокiв.

4. Суб'єктивна сторона хулiганства характеризується умисною формою вини, при чому, умисел може бути як прямий, так i непрямий, тобто винний усвiдомлює суспiльно-небезпечний характер своїх дiй, передбачає, що цими дiями вiн грубо порушує громадський порядок i проявляе явну неповагу до суспiльства, хоча бажає, або не бажає, але свiдомо допускає настання таких наслiдкiв.

Мотивом хулiганства є усвiдомлене прагнення проявити явну неповагу до суспiльства шляхом вчинення дiй, якi грубо порушують громадський порядок.

ІЇ. Залежно вiд ступеня суспiльної небезпечностi розрiзняють три види хулiганства: просте (ч.1), злiсне (ч.2), особливо злiсне (ч.3 ст.206 КК України).

1. Злiсне хулiганство - це умиснi дії, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства, але вiдзначаються за своїм змiстом:

а) вийнятковим цинiзмом;

б) особливою зухвалiстю;

в) пов'язанi з опором представнику влади, що здiйснює обов'язки по охоронi громадського порядку, або iншим громадянам, якi присiкають хулiганськi дії;

г) або вчиненi особою, ранiше судимою за хулiганство.

2. Особливо злiсне хулiганство - це умиснi дії, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства, якщо вони вчиненi з застосуванням чи спробою застосування вогнепальної зброї, а так само предметiв, спецiально пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень.

ІЇI. Призначення покарання за хулiганство:

1. санкцiя ч.1 ст.206 КК України передбачає покарання у виглядi:

а) позбавлення волi на строк до одного року;

б) або виправних робiт на той же строк;

в) або штрафу вiд 30 до 80 мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати;

2. дiяння, передбаченi ч.2 ст.206 караються позбавленням волi на строк вiд одного року до п'яти рокiв;

3. санкцiя ч.3 ст.206 передбачає покарання у виглядi позбавлення волi на строк вiд трьох до семи рокiв.

Література

1. Атонян Ю.М.,Городин С.В. Преступность и психологические аномалии.М.:Наука.1987.

Бажанов М.И. назначение наказания по советскому уголовному праву.К.:Выща школа.1980.

БажановМ.И.УголовноеправоУкраины.Общаячасть.Днепропетровск.:'Пороги'.1992.

Викторов Б.А. Цель и мотивы в тяжких преступлениях.М.Госюриздат.1963.

Горбунова О.Н. К вопросу об определении понятия общественный порядок в советской науке административного права.Иркустк.:Иркутский государственный университет.1967.

Герцензон А.А. Уголовное право и социология.М.:Юрид.лит.1972.

Гришанин П.Ф. Юридическая квалификация хулиганских действий.М.:ВШ СССР.1969.

Гришанин П.Ф. Уголовный закон на страже социалистического общественного порядка.М.:ВШ МООП РСФСР.1969.

Гришаєв П.И. Преступления против порядка управления, общественной безопасности и общественного порядка.М.:ВЮЗИ.1957.

Даньшин И.Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву.Харьков: ХЮИ.1971.

Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка.М.:Юридюлит.1973.

Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним.Минск:Беларусь.1979.

Кириченко В.Ф. Преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения.М.:Юрид.лит.1970ю

Комарчук В. Категорія 'громадський порядок' у теорії та практиці адміністративного права.//Радянське право.-1990.-№2.

Красиков Ю.А., Труфанов В.В. Борьба с хулиганством.Воронеж.1966.

Кудрявцев Л.И. Судебная псилого-психиатрическая экспертиза.М.:Юрид.лит.1988.

Кузнецов А.В. Уголовное право и личность.М.:Юрид.лит.1977.

Курс советского уголовного права.Т.5.Л.:ЛГУ.1981.

Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности.К.:КВШ МВД СССР.1974.

Кыдыралиева С.К. Хулиганство.Уголовно-правовые и криминологические вопросы.Фрунзе:Изд-во Илим.1981.

Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности и здоровья населения.М.:Юрид.лит.1964.

Наклович М.Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством.Львів:Вища школа.1974.

Піщенко Г. Правові аспекти та відмінні особлтвості кримінально-карального хуліганства.// Право України.1997.№2.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.-К.1994.

Навроцький В.О. Кримінальне право України.Особлива частина: Конспект лекцій,випуск 1.-Хмельницький: Хмельницький філіал Одеського інституту підприємництва та права.1994.

Нор В.Т., Михеєнко М.М., Шибіко В.П. Кримінальний процес України:Підручник.-К.:Либідь.1992.

Советское уголовное право.Особенная часть.М.:Изд-во МГУ.1971.

Советское уголовное право.Часть общая.М.:Юрид.лит.1977.

Советское уголовное право.Часть особенная.М.:Юрид.лит.1983.

Советское уголовное право.Особенная часть.М.:Юрид.лит.1988.

Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике.-К.:Юринком.1995.

Тевлін Р. Ще раз про поняття 'громадський порядок'.// Радянське право.1990.№6.

Уголовный кодекс Украинской ССР.Научно-практический комментарий.К.:Политиздат Украины.1987.

Уголовное право Украинской ССР на современном этапе.Часть особенная.К.:Наукова думка.1985.

Размещено на Allbest.ru