Поняття та юридичний аналіз складу хуліганства

Отже, розберем по черзi всi ознаки злiсного хулiганства.

1.Хулiганство, що визначається вийнятковим цинiзмом.

При вирiшеннi питання про визнання хулiганських дiй вийнятково цинiчними необхiдно виходити з оцiнки конкретних обставин справи в їх сукупностi, враховуючи характер, час, мiсце та умови вчинення злочину.

Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 28 червня 1991 року N 3 'Про судову практику в справах про хулiганство' в п.8 зазначає, 'що злiсним хулiганством, яке вiдзначається вийнятковим цинiзмом, можуть бути визнанi хулiганськi дії, що супроводжувались демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралi, наприклад, знущанням над хворими, старими особами, якi знаходяться в безпорадному станi та iнше. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р. с.171. Тому, враховуючи вищевказане, можна зробити висновок, що цинiчнi дії винного свiдчать про його зневажливе ставлення до загальноприйнятих норм моралi. Бiльшiсть юристiв пiд виключним цинiзмом розумiють у вищiй ступенi нахабну, безсоромну поведiнку, що грубо ображає принципи моральностi, благопристойностi i принижує людську гiднiсть. Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.6.

Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.86.

Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.41.

Вийнятковий цинiзм може полягати у публiчному скоеннi розпустних дiй, непристойних жестах чи рухах тiла, в демонстративному задоволеннi природнiх потреб чи появi оголеним на вулицях, в скверах, парках чи iнших громадських мiсцях, в опоганеннi портретiв, пам'ятникiв i т.п. Але для наявностi складу хулiганства за ознакою вийняткового цинiзму необхiдно, щоб вище-перерахованими дiями був грубо порушений громадський порядок. В iншому випадку злiсне хулiганство за оознакою вийняткового цинiзму виключається.

Так, вироком Ленiнського районного суду м.Чернiвцiв I. засуджено за ч.2 ст.206 та ст.17,ч.3 ст.177 КК України за те, що, перебуваючи в своїй квартирi в станi алкогольного сп'янiння, вiн з хулiганських спонукань показував своїй неповнолiтнiй дочцi I.I., квартирантцi О. та ії малолiтнiй доньцi сплячу голу коханку, сам демонстративно ходив голим по квартирi, в присутностi дочки, а через три тижнi, знову ж таки у станi сп'янiння вчинив в своїй квартирi замах на згвалтування тiєї ж дочки. Касацiйною iнстанцiею вирок залишено без змiн.

Заступник прокурора України порушив у протестi питання про скасування судових рiшень у частинi засудження I. за ч.2 ст.206 КК України за вiдсутнiстю в цого дiях складу злочину.

Як видно з матерiалiв справи, I. дiйсно привiв до квартири свою коханку Ф. i перебував з нею в спальнi, проте спецiально ії голу не демонстрував. Дверi в спальню вiдчинила п'ятирiчна дочка квартирантки I., побачивши незнайому жiнку, покликала матiр та дочку хазяiна. За словами I.I., батько сказав iм, щоб не вiдчиняли дверi, оскiльки там гола Ф., i поплескав останню по спинi. I.I. також показала, що ії зустрiч пiзно у вечерi у коридорi з голим батьком була випадковою.

У зв'язку з викладеним не можна вважати, що зазначенi дії I. мали хулiганський характер i порушували громадський порядок. Його поведiнка в даному випадку була аморальною, проте злочинною ії визнати не можна. Тому судова колегiя Верховного Суду України скасувала в цiй частинi судового рiшення щодо I., а справу закрила через вiдсутнiсть в його дiях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України. У частинi засудження I. за ст.17, ч.3 ст.177 КК України рiшення залишено без змiн. Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.191.

2. Хулiганство, що вiдзначається особливою зухвалiстю.

Закон не розкриває змiсту особливої зухвалостi. Як i вийнятковий цинiзм, особлива зухвалiсть є поняттям оцiночним. Правильний висновок про наявнiсть або вiдсутнiсть особливої зухвалостi хулiганства вимагає детального аналiзу всiх обставин справи в кожному конкретному випадку.

Зухвалiсть в загальноприйнятому значеннi - це недоречна смiливiсть i буйнiсть, образлива грубiсть. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.498. Але квалiфiкуючою ознакою злiсного хулiганства є не просто зухвалiсть, а особлива зухвалiсть. В усiх випадках вона проявляеться в дiях, що вiдзначаються особливою зухвалiстю, грубiстю. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.622.

Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 28 червня 1991 року N 3 'Про судову практику в справах про хулiганство' у п.8 зазначає, що 'злiсним хулiганством за ознакою особливої зухвалостi може бути визнане таке злочинне порушення громадського порядку, яке виражало явну неповагу до суспiльства, супроводжувалось, наприклад, насильством з заподiянням тiлесних ушкоджень або знущанням над особою, яка тривалий час i вперто не припинялось, або булоо пов'язане iз знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної дiяльностi установи, пiдприемства чи громадського транспорту та iнше. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. №1 1995р. с.170-171.

Судова практика злiсним хулiганством за ознакою особливої зухвалостi визнає хулiганство, вчинене у присутностi великої кiлькостi людей, пов'язане iз приниженням нацiональної гiдностi, насиллям i знищенням майна, з демонстрацiею вогнепальної зброї, безцiльною стрiляниною у повiтря, вбивством у громадських мiсцях тварин. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юр.лит.1988. с.498.

При вирiшеннi питання про наявнiсть чи вiдсутнiсть особливої зухвалостi в хулiганських дiях винних, що виразилось в насиллi над потерпiлим, в юридичнiй лiтературi iснують такi думки. Наприклад, С.С.Яценко вважає, що нанесення тiлесних ушкоджень, що не потягнули розладу здоров'я, не може розглядатись як злiсне хулiганство.

Такої ж думки дотримуються С.К.Кидиралiева та Н.Т.Куц, вважаючи, що дії винного належить квалiфiкувати за ч.1 ст.206 КК. Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.88.

Кыдыралиева С.К. Хулиганство. Уголовно-правовые и криминологические вопросы. Фрунзе. Изд-во. Илим.1981.с.65-66.

Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.20.

Iншої точки зору притримуються П.С.Матишевський та М.Л.Наклович. Воони стверджують, що не можна визначити хулiганство особливо зухвалим залежно вiд наслiдкiв. Особлива зухвалiсть хулiганства є результатом, насамперед, способу насильства, що являе собою небезпеку. Такий спосiб насильства є очевидним для потерпiлого чи оточуючих i може злякати, тероризувати iх. Тому, правильним буде визнати злiсне хулiганство, яке виразилось в нанесеннi з хулiганських спонукань потерпiлому таких побоїв, якi, хоч i не потягнули за собою розлад його здоров'я, але мали характер побиття. Матишевський П.С. Ответственность за преступление против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. М.: Юр.лит.1964.с.91.

Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.72.

На мою думку, остання точка зору є правильною, так як хулiганство вважається закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй i для об'єктивної сторони складу хулiганства настання шкiдливих наслiдкiв не вимагається. Тому, головне виявити спосiб насильства, його пiдвищену небезпечнiсть. На цiй позиції знаходиться i судова практика.

Вироком Ужгородського мiського суду Г. засуджений за ч.2 ст.206 КК i ч.1 ст.101 КК України до трьох рокiв i шiсть мiсяцiв позбавлення волi за те, що у станi алкогольного сп'янiння вiн грубо порушив громадський порядок i, виражаючи явну неповагу до присутнiх громадян вчинив злiсне хулiганство, яке вiдзначалось особливою зухвалiстю.

При розглядi справи в касацiйнму порядку вирок залишено без змiн. Як визнав суд, пiсля обопiльної бiйки з П. вважаючи, що присутнiй при цьому Я. вдарив його по головi, в присутностi iнших громадян збив його головою на землю i нанiс йому удари по головi й животу, чим заподiяв йому тяжкi тiлеснi ушкодження.

За протестом першого заступника Голови Верховного Суду України судовi рiшення змiнено з таких пiдстав.

Виннiсть засудженого у заподiяннi потерпiлому тяжких тiлесних ушкоджень повнiстю доведена наявними у справi доказами. Цi дії вiрно квалiфiкованi за ч.1 ст.101 КК України. А от ч.2 ст.206 КК застосована безпiдставно.

За показаннями Г., вiн побив Я. за те, що той ударив його кулаком по головi пiд час бiйки з П.

З постанови про притягнення Г. як обвинуваченого i обвинувального висновку вбачається, що органи попереднього слiдства взяли до уваги пояснення Г. про те, що вiн побив Я. на грунтi особистих неприязних стосункiв. При цьому особливу зухвалiсть цi сторони вбачали у тому, що Г. заподiяв потерпiлому тяжкi тiлеснi ушкодження.

Суд теж визнав цi пояснення достовiрними, вказавши у вироку, що Г. побив Я., оскiльки вважав його причетним до нанесення удару по головi пiд час бiйки з П.

За таких обставин висновок суду про заподiяння Г. потерпiлому тяжких тiлесних ушкоджень з хулiганських спонукань є необгрунтованим.

Фактичнi обставини події свiдчать, що умислу на вчинення хулiганства у Г. не було, оскiльки вiн не мав намiру порушувати громадський порядок, а також нормальний вiдпочинок громадян, як помилково вказав у вороку суд. Таке обвинувачення Г. i не пред'являлось.

Та обставина, що Г. вчинив протиправнi дії у присутностi громадян, не дає пiдстав квалiфiкувати їх як хулiганство, оскiльки в диспозиції ст.206 КК не має вказiвки на таку ознаку цього злочину. Г. повинен нести вiдповiдальнiсть за фактичнi наслiдки його протиправних дiй, тобто за умисне заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень.

Погодившись з протестом, президiя обласного суду виключила з вироку квалiфiкацiю дiй засудженого за ч.2 ст.206 КК як безпiдставну i у зв'язку iз зменшенням обсягу обвинувачення, а також з урахуванням тiєї обставини, що Я. першим вдарив Г., пом'якшила покарання, призначене засудженому за ч.1 ст.101 КК до двох рокiв позбавлення волi. Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.188-189.

На практицi часто зустрiчається злiсне хулiганство з ознаками особливої зухвалостi, якi свiдчать самi про себе. Це наприклад, випадки скоєння хулiганських дiй iз застосовуванням насильства, що являе собою велику небезпеку для потерпiлого чи такi дії поеднуються iз застосуванням чи спробою застосування предметiв як знаряддя вчинення злочину у випадках, коли вiдсутнi ознаки, передбаченi ч.3 ст.206 КК України.

Часто хулiганськi дії виражаються в умисному знищеннi чи пошкодженнi державного, колективного чи приватноого майна. При вирiшеннi питання про оцiнку цих дiй не можна виходити з тяжкостi спричиненої шкоди. Потрiбно враховувати спосiб знищення чи пошкодження цього майна. Якщо знищення чи пошкодження майна носило характер буйства, то такi дії потрiбно розцiнювати, як особливо зухвалi, навiть у тих випадках, коли в результатi злочинних дiй винного суттева шкода i не була спричинена. Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.44.

Вiдмежування має проводитись за тими ж ознаками, за якими вiдмежовується хулiганство вiд злочинiв проти особи. Знищення i пошкодження майна не з хулiганських спонукань, а з особистих не залежно вiд способу, не може бути визнане ознакою зухвалого хулiганства.

На думку С.К.Кидиралiевої, склад хулiганства цiлком виключається, якщо знищення або пошкодження особистого майна на грунтi особистих мотивiв не супроводжувалось грубим порушенням громадськоого порядку, що виявляе явну неповагу до суспiльства. Кыдыралиева С.К. Хулиганство. Уголовно-правовые и криминологические вопросы. Фрунзе. Изд-во. Илим.1981.с.67-68.

Особлива зухвалiсть може виразитись також у порушеннi роботи транспорту, пiдприемств, установ, в зривi масових заходiв. Але i тут необхiно врахувати характер хулiганських дiй у всiй їх сукупностi, а також особливостi часу, мiсця, обставини, передбачуваностi хулi- ганством наслiдкiв своїх дiй, їх тривалiсть, скоюванiсть їх разом з групою осiб та iншi. Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.21.

Так, громадянин Д. був засуджений Тернопiльським мiським судом до двох рокiв позбавлення волi за ч.2 ст.206 КК України за те, що в робочий час з хулiганських спонукань вдерся в кабiнет директора МП 'Технотерн', де йшла нарада, виражався непристойними словами, ображав присутнiх, пошкодив монiтор компютера i вiдмовився виходити з кабiнету доки йому не виплатять заробiтньої плати. Архів Тернопільського міського суду. К.с.№309-96. Таким чином, дiями громадянина Д. було грубо порушено громадський порядок i тимчасово припинена нормальна робота пiдприемства, за що Д. i понiс справедливе покарання.

3. Хулiганство, зв'язане з опором представнику влади чи представнику громадськостi, який виконує обов'язки по охоронi громадського порядку чи iншим громадянам, якi присiкають хулiганськi дії.

Пiд приставником влади необхiдно розумiти особу, яка постiйно або тимчасово перебуває на службi в органах державної влади i здiйснює функції зазначених органiв. Така особа надiлена правом в межах своєї компетенції давати як для громадянина, так i для установ вказiвки правового характеру, що пiдлягають виконанню, застосовувати примусовi заходи i щодо громадян, якi безпосередньо не пiдпорядкованi iй по службi. До представникiв влади, зокрема вiдносяться депутати Рад народних депутатiв, суддi, прокурори, слiдчi, оперативний склад служби безпеки, всi працiвники мiлiції, iнспектори державних iнспекцiй, а також вiйськовослужбовцi при виконаннi ними обов'язкiв по пiдтриманню громадського порядку. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.505.

Представники громадськостi, якi охороняють громадський порядок, є особи, якi викоонують обов'язки по охоронi громадського порядку: позаштатнi працiвники мiлiції, члени будинкових комiтетiв, особи, призначенi для пiдтримання порядку пiд час мiтингiв, демонстрацiй, походiв, проведення зборiв тощо. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.569.

Опiр як квалiфiкуюча ознака хулiганства дiстає вияв в активнiй протидії представнику влади чи представнику громадськостi виконувати їх службовий або громадський обов'язок по охоронi громадського порядку або в активнiй протидії громадянину виконати його громадський обов'язок по присiканню хулiганства. Пiд поняття опору пiдпадають такi дії винного, як вiдштовхування, спроба вирватись при затриманнi, погроза побиття у вiдповiднiсть на вимогу представника влади або громадськостi припинити хулiганство, нанесення цим особам побоїв, тiлесних ушкоджень, зiштовхування їх з транспортних засобiв, засипання очей пiском тощо. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.623.

Передбачаючи опiр в якостi квалiфiкуючої ознаки хулiганства, закон(ч.2 ст.206 КК України) взяв пiд посилений захист цих осiб, запобiгаючи хулiганським дiям, прирiвнявши їх до представникiв влади.

Пiд присiканням хулiганства громадянином слiд розумiти дії, здатнi самi по собi (наприклад, затримування, зв'язування) або з сторонньою допомогою (скажiмо виклик по телефону наряду мiлiції) припинити хулiганство. Умовляння, прохання, вимоги припинити злочин не його присiканням, оскiльки в подiбному випадку припинення хулiганства залежить вiд прийнятого самим винним рiшення, а не в супереч йому. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.623. Коли ж мiри по присiканню застосовуються лише для затримання хулiгана, а не для припинення хулiганських дiй опiр, що був справлений, є не квалiфiкуючою ознакою хулiганства, а iншим самостiйним злочином. Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.34.

Згiдно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України 'Про судову практику в справах про хулiганство' зазначено, що 'опiр, вчинений щодо особи, яка поклала край хулiганським дiям охоплюється складом хулiганства. Але у випадках, коли в наслiдок застосованого при цьому насильства винним вчиняеться ще й iнший, бiльш тяжкий злочин, вiн потребує додаткової кваліфікації за iншими статтями КК України'. Це пiдтверджується практикою.

Вироком Залiщицького районного суду Тернопiльської областi Т. засуджено за ч.2 ст.206 i ч.1 cт.188 КК України до двох рокiв чотирьох мiсяцiв позбавлення волi. У касацiйному порядку справа не розглядалась.

Т. визнано винним в тому, що, перебуваючи в станi алкогольного сп'янiння, вiн iз хулiганських спонукань вчинив в ночi в будинку свого тестя сварку, нецензурно лаявся, погрожував розправою дружинi, побив посуд, шибки у вiкнах, а потiм кочергою заподiяв тестевi тiлеснi ушкодження середньої тяжкостi. Для приборкання хулiгана мешканцi села викликали працiвника мiлiції О., який зажадав припинити хулiганськi дії. Проте той вчинив йому опiр, поеднаний з насильством, i вдарив кочергою по руцi, заподiявши легкi тiлеснi ушкодження без розладу здоров'я.

За протестом Голови Верховного Суду України вирок змiнено з таких пiдстав.

Суд вiрно встановив фактичнi обставини злочину, обгрунтовано визнав Т. винним у злiсному хулiганствi та правильно квалiфiкував його дії за ч.2 ст.206 КК України. Проте, ще й за ч.2 ст.188 КК У краiни цi дії зсудженого, квалiфiковано без достатнiх пiдстав.

Як видно з матерiалiв справи, працiвник мiлiції О. прибув до будинку потерпiлого З., коли хулiганськi дії Т. ще тривали, i О. спробував покласти iм край, О. пояснив, що саме в той час, як вiн намагався це зробити, Т. вдарив його кочергою по руцi. Цi обставини пiдтверджуються показаннями О., свiдкiв А.С.М., та iнших, а те, що О. одержав тiлеснi ушкодження - висновком судово-медичної експертизи.

Аналiз наведених доказiв свiдчить про те, що О. якпрацiвник мiлiції клав край хулiганським дiям засудженого та не затримував його. Отже, Т. нанiс потерпiлому легкi тiлеснi ушкодження в процесi хулiганських дiй, а не пiд час опору працiвниковi мiлiції у зв'язку iз затриманням.

Оскiльки, хулiганськi дії, поеднанi з опорм працiвнику мiлiції, в тому числi з насильством або погрозою його застосування повнiстю охоплюються диспозицiею ч.2 ст. 206 КК України, вони не потребують додаткової кваліфікації за iншими статтями КК. Отже, квалiфiкацiя дiй Т. за ч.2 ст. 188 КК України є зайвою. Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.192-193.

Згiдно п.9 Постанови Верховного Суду України 'Про судову практику в справах про хулiганство' йдеться про те, що 'неповинне квалiфiкуватися за ч.2 ст. 206 КК України дрiбне хулiганство, пов'язане з опором працiвнику мiлiції, народному дружиннику, а також вiйськовослужбовцю або представнику громадськостi, якi виконують обов'язки по охоронi громадського порядку, а так само громадянину, що присiкає дрiбне хулiганство.'

4 Хулiганство, вчинене особою, ранiше судимою за такий же злочин.

Хулiганство визнається злiсним за ознакою попередньої судимостi за просте, злiсне чи особливо злiсне хулiганство при умовi, що ця судимiсть не знята i не погашена у встановленому законом порядку.

Пiдвищена суспiльна небезпека такого злочину полягає у тому, що хулiганство вчиняеться особою, яка ранiше вже притягувалась судом за ранiше вчинене хулiганство. Тим самим ця особа показує стiйкiсть своєї злочинної, антигромадської поведiнки. I, хоча знову вчиненi хулiганськi дії за своїми об'єктивними ознаками не виходять за межi основного хулiганства, але особливостi суб'єкта злочину у вiдповiдностi до ч.2 ст. 206 КК України надає цим дiям якiсть злочинного хулiганства, а для винного тягне бiльш тяжкi правовi наслiдки - бiльш сувору мiру покарання.

Судимiсть починається з моменту встьупу обвинувальноого вироку в законну силу i дiе до зняття чи погашення в установленому законом порядку.

Судимiсть за iншi бiльш тяжкi, нiж хулiганство злочини, вчиненi з хулiганських спонукань, не прирiвнюється до судимостi за хулiганство, оскiльки в цьому випадку особа була засуджена не за хулiганство, а за бiльш тяжкий злочин. При вчиненнi цього злочину винний керувався лише хулiганськими мотивами. Тому така судимiсть не може являтись обтяжуючою ознакою злiсного хулiганства.

Повторнiсть вчинення хулiганства при вiдсутностi судимостi за цей злочин не є пiдставою для кваліфікації вчиненого за ч.2 ст.206 КК України. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.625.

Погашення судимостi означає автоматичне анулювання ії пiсля збiгу певного строку вiдбуття покарання. Тривалiсть вiдповiдних строкiв визначена в законi i залежить вiд вiдбутого строку покарання. В якостi умови погашення судимостi закон вимагає не вчинення на протязi цього строку нового злочину. За певних умов судимiсть може бути знята достроково, якщо засуджений до позбавлення волi пiсля вiдбуття ним покарання вiдмiнною поведiкою i чесним вiдношенням до працi довiв виправлення. Судимiсть може бути також знята актом амнiстії чи помилуванням.

2.2 Особливо злiсне хулiганство

Вiдповiдно до ч.3 ст. 206 КК України особливо злiсне хулiганство це дії, передбаченi частинами 1 або 2 цiєї статтi, якщо вони вчиненi з застосуванням чи спробою застосування вогнестрiльної зброї, а так само предметiв, спецiально пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень.

Оскiльки особливо злiсне хулiганство вчиняеться з застосуванням зброї, ножiв чи спецiально пристосованих предметiв, воно являе собою найбiльшу суспiльну небезпеку.

Пiд вогнестрiльною зброею вважаються пристрої фабричного чи кустарного виробництва, призначенi для ураження цiлi з допоморгою снаряда (кулi, дробу тощо), що приводиться в рух енергiею порохових газiв. Це автомати, карабiни, малокалiбернi гвинтiвки, револьвери, пiстолети, в тому числi спортивнi, мисливськiрушницi, зокрема з гладким стволом, обрiзи, самопали тощо. Сюди не належать пневматична зброя, сигнальнi стартовi, будiвельнi пiстолети, ракетницi, а також стрiлецька зброя, що дiе на пневматичнiй, реактивнiй, газобалоннiй i пружиннiй основах i не надiлена властивiстю вогнестрiльної. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.625.

До холодної зброї належать знаряддя та пристрої, якi вiдповiдають стандартним зразкам або iсторично виробленим типам зброї, чи iншi предмети, що мають колючий, колючо-рiжучий, роздроблюючий та ударний ефект (багнети, ножi, кiнжали, нунчаки, кастети, стилети, кортики, шаблi тощо) призначенi для ураження живої цiлi.

В юридичнiй лiтературi щодо питання застосування ножiв, якi не вiдносяться до холодної зброї, iснують наступнi думки. Так, наприклад, I.Н.Даньшин пропонує квалiфiкувати як особливо злiсне хулiганство лише випадки застосування ножiв, що вiдносяться до розряду холодної зброї. Даньшин И.Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву. Х.Изд-во. ХЮИ. 1971.с.43. На думку Яценко С.С. для такого тлумачення закону не має достатнiх пiдстав. Якщо б закодавець мав на увазi лише ножi, якi вiдносяться виключно до холодної зброї, то вiн би мiг взагалi не згадувати про ножi, тому, що такi предмети охоплювались би термiном 'холодна зброя'. Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.100.

Застосування чи спроба застосування будь-якого ножа при хулiганствi для нанесення тiлесних ушкоджень є завжди небезпечним для життя чи здоров'я будь-якої особи, яка потрапила пiд такий напад. При цьому, уражуюча сила будь-якого ножа залежить не лише вiд його призначення, а бiльш вiд сли i мiсця прикладення.

Як вiдмiчає Калмиков В.Т., в правовому розумiннi закон прирiвняв будь-якi ножi до холодної зброї, виключив з розумiння 'iнших предметiв', тому, що їх застосування чи спроба застосування правильно розцiнюються на однакових пiдствах з використанням зброї у вузькому розумiннi cлова. Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.50.

На пiдставi ч.3 ст. 206 КК України квалiфшкуючою ознакою особливо злiсного хулiганства також є використання предметiв спецiально пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень. Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 28 червня 1991 року N3 до таких вiдносить 'такi предмети, якi були пристосованi винним для згаданої мети заздалегiдь або пiд час вчинення хулiганських дiй (наприклад, винний вiдбив шийку пляшки), а так само предмети, якi хоч i не пiддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спецiально пiдготовленi винним (скажiмо, заздалегiдь взятi ним з собою для тiєї ж цiлi)'.

При наявностi зазначених обставин предмети господарсько-побутового призначення (молоток, сокира, шило, коса тощо), спецiальнi засоби, як от: газовий пiстолет з балончиком, ручна газова граната, а також iншi подiбнi засоби, якими можливе заподiяння тiлесних ушкоджень, вiдповiдно до ч.3 ст. 206 КК України можуть бути визнанi предметами спецiально пристосованими для заподiяння тiлесних ушкоджень.

Якщо ж пiд час вчинення хулiганських дiй винним на мiсцi злочину були пiдiбранi якiсь предмети, спецiально не прилаштованi для нанесення тiлесних ушкоджень, в тому числi предмети господарсько-побутового призначення то їх застосування не може служити пiдставою для кваліфікації вчиненого злочину за ч.3 ст. 206 КК України.

Так вироком Бучацького районного народного суду Ч. засуджено за ч.3 ст.206 КК України. Касацiйна iнстанцiя вирок залишила без змiн.

Перебуваючи у станi сп'янiння, Ч. на вулицi пiдiйшов до гурту хлопцiв i нецензурно висловлювався в їх адресу, а коли один зних В., зробив зауваження та зажадав, щоб вiн пiшов додому, Ч. вдарив його по головi пiджаком, у кишенi якого був камiнь. Цим ударом В. було заподiяно легкi тiлеснi ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

За протестом першого заступника Голови Верховного суду України судовi рiшення змiнено з таких пiдстав.

Обгрунтовуючи свiй висновок про квалiфiкацiю дiй Ч. за ч.3 ст. 206 КК України, суд виходив з того, що пiд час хулiганських дiй вiн застосував камiнь, який був спецiально пристосований для нанесення тiлесних ушкоджень. Проте, як встановлено судом, у кишенях пiджака, яким Ч. вдарив потерпiлого, крiм каменя була ще й пляшка горiлки. Проте, щодо останнього предмета, яким теж було нанесено удар потерпiлому, суд своїх мiркувань не висловив.

У той час Ч. в судовому засiданнi показав, що вiн пiдняв на порозi камiнь не для того, щоб скористатись ним у процесi хулiганських дiй, а щоб з'ясувати, хто його в нього кинув.

За показанням потерпiлого В. i свiдкiв Г. та Я., засуджений Ч. дiйсно запитував iх, хто кинув камiнь (хоча нiхто з них його не чiпав) i вдарив В. пiджаком по головi без будь-якого приводу. Вони пiдтвердили й те, що на мiсцi події у залишеному засудженим пiджаку крiм каменя було виявлено i пляшку горiлки.

За таких обставин висновок суду про те, що хулiганськi дії Ч. були поеднанi iз застосуванням каменя як предмета, спецiально пристосованого для нанесення тiлесних ушкоджень, не можна визнати переконливим. В зв'язку з цим, а також врахувавши, що зазначеними дiями Ч. був грубо порушений громадський порядок i вони вiдзначалися особливою зухвалiстю, супроводжувались нанесенням потерпiлому тiлесних ушкоджень, президiя обласного суду переквалiфiкувала їх з ч.3 на ч.2 ст. 206 КК України. Архів Бучацького районного суду. К.с.№113265-94.

В юридичнiй лiтературi питання про використання iнших предметiв, спецiально пристосованих для скоєння хулiганських дiй, не знайшло свого однозначного рiшення. Так, наприклад, П.Ф.Гришанiн вважає, що спецiально пристосованими можуть бути лише тi предмети, якими можна спричинити смерть чи важкi тiлеснi ушкодження. Гришанин П.Ф. Юридическая кфалификация хулиганских действий. М.: ВШ МВД СССР.1969.с.23. З цього приводу В.Т.Калмиков вказує, що ця точка зору не спирається на закон. Як видно iз ч.3 ст. 206 КК України у законi не має вказiвок на ступiнь важкостi тiлесних ушкоджень, якi можуть бути спричиненi спецiально пристосованими предметами. Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.51-52. Оскiльки в законi говориться про спецiально пристосований предмет, застосування або спробу застосування предметiв, пiдiбраних на мiсцi злочину, в тому числi й предметiв господарського i побутового призначення не може розглядатись як квалiфiкацiя дiй винного за ч.3 ст.206 КК України.

С.С.Яценко законодавче поняття 'пристосованi предмети' розуміє не iнакше, як предмети, обробленi певним способом, з метою надання iм ударної сили чи портативностi для зручностi нанесення тiлесних ушкоджень i, по сутi, замiнюючи собою холодну зброю. Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К.:Вища школа. 1976. с.99.

На мою думку, доцiльно було б вирiшити питання про предмети, якими винний скористався для нанесення тiлесних ушкоджень в кожному випадку, незалежно вiд попередньостi їх приготування. Ясно, що вчинення хулiганства з використанням предметiв, наперед приготовлених для нанесення тiлесних ушкоджень, свiдчать про пiдвищену небезпеку особи, яка вчинила хулiганство. Але, наскiльки, якi можуть наступити в результатi дiй хулiгана з використанням предмету, який i спецiально не готувався для нанесення тiлесних ушкоджень, можуть бути настiльки тяжкi, як i випадки нанесення аналогiчних пошкоджень предметом, спецiально пiдготовленим для цiєї мети. Тому в кожному конкретному випадку має бути iндивiдуальний пiдхiд.

Для наявностi складу особливо злiсного хулiганства не має значення, чи застсовувались предмети, про якi говориться в ч.3 ст. 206 КК України, чи була спроба їх застосування. Важливо встановити, що хулiган з допомогою такого предмету нанiс чи спробував нанести потерпiлому тiлеснi ушкодження. Пiд застосуванням предметiв спецiально пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень розумiють їх умисне використання у вiдповiдностi з призначенням, для нанесення шкоди. Але для кваліфікації злочину за ч.3 ст. 206 КК України необхiдно встановити факт використання для нанесення тiлесних ушкоджень пiд час вчинення хулiганства саме вражаючих властивостей зброї, ножа чи предметiв, спецiально пристсованих для нанесення тiлесних ушкоджень. Тому, нанесення ударiв при вчиненнi хулiганських дiй, наприклад, прикладом рушницi чи нерозкритим ножем, не може бути визнано злiсним хулiганством, оскiльки в таких випадках не використанi тi якостi, якi роблять даннi предмети вогнепальними чи гострорiжучими. На такiй позиції стоїть i судова практика.

Вироком Ленiнградського районного народного суду м.Киева А. засуджено за ч.3 ст. 206 КК України до 3 рокiв позбавлення волi за вчинення особливо злiсного хулiганства.

Як визнав суд, А., знаходячись в примiщеннi дослiдного iнституту в станi алкогольного сп'янiння, безпричинно причепився до прибиральницi Г., нецензурно висловлювався на ії адресу. зайшовши в одну з кiмнат, вiн взяв рушницю для пiдводного полювання i, зарядивши гарпуном, спрямував на Г., погрожуючи вбити ії, пiсля чого i зробив пострiл у дверi кiмнати бiля якої Г. мила пiлогу.

Коли на крики потерпiлої вийшов К. i зажадав, щоб А. припинив хулiганськi дії, останнiй продовжував ображати Г., погрожвати iй i намагався вдарити рушницею, але К. перехопив його руку. Тодi засуджений вдарив К. рушницею i один раз кулаком, заподiявши потерпiлому легкi тiлеснi ушкодження без розладу здоров'я.

За протестом Першого заступника Голови Верховного Суду України судовi рiшення в справi змiнено з таких пiдстав.

Визнаючи А. винним у вчиненнi особливо злiсного хулiганства квалiфiкуючи його дії за ч.3 ст.206 КК України, суд виходив з того, що злочиннi дії засудженого вiдзначались особливою зухвалiстю i були пов'язанi з опором громадянину, який поклав край хулiганським дiям, а також iз застсуванням предмета, спецiально пристосованого для нанесення тiлесних ушкоджень.

Згiдно з вироком, застосування такого предмета виразилось в тому, що А. ударом рушницi для пiдводного полювання заподiяв К. легкi тiлеснi ушкодження.

Проте як видно з матерiалiв справи, А. не стрiляв у К. i Г. з рушницi, а заподiяв потерпiлому тiлеснi ушкодження, використовуючи вказану рушницю лише яктвердий предмет, тобто хулiганськi дії засудженого не були пов'язанi з використанням рушницi для пiдводного полювання як предмета, спецiально пристосованого для нанесення тiлесних ушкоджень.

За таких обставин дії А. не можна розглядати як особливо злiсне хулiганство. Виходячи з цього, що вони вiдзначались особливою зухвалiстю i були пов'язанi з опором громадянину, який клав iм край, та заподiянням останньому легких тiлесних ушкоджень, президiя обласного суду переквалiфiкувала дії А. з ч.3 ст.206 на ч.2 ст.206 КК України i призначила йому покарання у виглядi 2 рокiв позбавлення волi. Практика Верховного Суду України у кримінальних справах. Радянське право. 1991. №5.с.67.

Пiд спробою застосування зброї чи iнших предметiв розумiють тi випадки, коли винний намагався, але не змiг використати вражаючi властивостi цих знарядь для нанесення тiлесних ушкоджень потерпiлому при вчиненнi особливо злiсного хулiганства в силу причин, якi не залежали вiд його волi (скажiмо, iз занесеної для удару руки нiж був вибитий потерпiлим чи iншою особою, пострiл не вiдбувся в наслi- док осiчки). Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.627.

Спробу застосування зброї, ножiв, спецiально пристосованих предметiв потрiбно вiдмежувати вiд погрози застосування цих предметiв. Слiд зауважити, що погроза повинна бути реальною, тобто в розрахунок береться суб'єктивне ставлення потерпiлого про особу, яка погрожує, ії здатностi довести погрозу до виконання.

Демонстрацiя ножiв, кастетiв, вогнепальної зброї, а так само iнших предметiв, спецiально пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень при вчиненнi хулiганських дiй без їх застосування чи спроби це зробити не може бути пiдставою для кваліфікації дiй винного за ч.3 ст. 206 КК України.

Так наприклад, вироком судової колегії Житомирського обласного суду М. засуджено за ч.3 ст.206 КК України. Вiн визнаний винним у тому, що будучи нетверезим, заваджав роботi сiльського сходу - стукав у дверi клубу, кричав, демонстрував ножа завiдуючому клубом Т., який не пускав його в такому станi.

Розглянувши справу за касацiйною скаргою захисника засудженого, судова колегi Верховного Суду України скаргу задовiльнила i вирок змiнила з таких пiдстав.

Згiдно ч.3 ст.206 КК вiдповiдальнiсть за особливо злiсне хулiганство настає за умови, що у ходi хулiганських дiй винний застосував чи намагався застосувати вогнепальну зброю чи нiж, кастет чи iншу холодну зброю, а так само iншi предмети, спецiально пристосованi для нанесення тiлесних ушкоджень. Як встановлено у справi, М. цього не робив i не створював реальної загрози для життя чи здоров'я Т. Демонстрацiя ножа не може бути пiдставою для кваліфікації дiй винного за ч.3 ст.206 КК. Тому, судова колегiя переквалiфiкувала дії М. на ч.2 ст.206 КК України. Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.198-199.

В рядi випадкiв хулiганськi дії вчиняються групою осiб, при цьому окремi з учасникiв злочину застосовують зброю, ножi чи спецiально пристосованi для нанесення тiлесних ушкоджень предмети. В цьому випадку заслуговує на увагу така думка В.Т.Калмикова, що якщо пiд час скоєння хулiганських дiй один з учасникiв злочину застосував зброю, нiж чи спецiально пристосований предмет без вiдома iнших учасникiв, то вiдповiдальнiсть за ч.3 ст.206 КК буде нести лише той з них, хто застосував вказанi предмети. В тих же випадках, коли учасники групи наперед повiдомленi про можливiсть використання вказаних знарядь, то при скоеннi хулiганських дiй iз застосуванням одним iз учасникiв групи цих знарядь для нанесення тiлесних ушкоджень, дії всiх потрiбно квалiфiкувати за ч.3 ст.206 КК як особливо злiсне хулiганство. Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.55-56. На данiй позиції стоїть i практика. Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.200.

У разi вчинення особою в рiзний час двох або бiльше злочинiв, вiдповiдальнiсть за якi передбачена рiзними частинами ст.206 КК, вчинене має квалiфiкуватись по кожному iз злочинiв самостiйно. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.628.

Злiсне та особливо злiсне хулiганство згiдно ст.7 КК України вiдносяться до тяжких злочинiв. Тобто несуть у собi пiдвищену ступiнь суспiльної небезпеки. Тому при кваліфікації дiй винного за даними статтями необхiдно пiдвищити увагу на повне i всебiчне з'ясування всiх обставин справи, iндивiдуальний пiхiд до справи, правильне застосування закону вiдповiдно до вищевикладених моментiв, а також справедливе призначення покарання, мова про яке буде йти у наступнiй главi.

Глава 3. Застосування покарання за хулiганство

Успiх боротьби з хулiганством в великiй мiрi залежить вiд правильного призначення покарання винному. Виходячи iз змiсту ст.22 КК України, покарання являе собою мiру примусу, яка застосовується вiд iменi держави за вироком суду, до осiб, що визнанi винними у вчиненнi злочину i полягає в передбачених законом позбавленнi чи обмеженнi прав та iнтересiв засуджених. Покарання застосовується з метою виправлення i перевиховання засуджених в дусi точного виконання законiв, чесного ставлення до працi, а також поепердження вчинення нових злочинiв як засудженими, так i iншими особами. Покарання не має на метi спричинити фiзичнi страждання чи приниження людської гiдностi.

Мета покарання може бути досягнута при дотриманнi певних правил його призначення. Цi правила викладенi в ст.39 КК України, в якiй сказано, що суд призначає покарання в межах, встановлених статтею закону, яка передбачає вiдповiдальнiсть за вчинений злочин. При призначеннi покарання суд, керуючись правосвiдомiстю, враховує характер i ступiнь суспiльної небезпечностi вчиненого злочину, особу винного i обставини справи, що пом'якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть.

Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 22 грудня 1995 року N 22 'Про практику призначення судами кримiнального покарання' зобов'язує суди звертати особливу увагу на iндивiдуальний пiдхiд до кожного злочинця. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 р. №22. «Про практику призначення судами кримінального покарання». Право України. 1996. №4.с.63.

Характер суспiльної небезпеки вчиненого злочину - це iндивiдуальна ознака конкретного злочинного дiяння, а ознака, яка характеризує вагу злочину певної групи, чи певного виду. Так, характер суспiльної небезпеки залежить вiд того, чи вiднесено злочин до тяжких ( ст.7 КК України ), чи до злочинiв, якi не являють великої суспiльної небезпеки, наприклад, в ст.51 КК України, в яку групу злочинiв вiн включений в системi особливої частини КК. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. К.Вища школа.1980.с.33. Так, злiсне i особливо злiсне хулiганство, передбачене ч.2 i ч.3 ст.206 КК України, визнаються згiдно ст.7-1 КК України тяжким злочином, що являе за своїм характером велику суспiльну небезпеку, вимагає i застосування бiльш суворого покарання.

Ступiнь суспiльної небезпеки - це ознака, що характеризує конкретне злочинне дiяння. Ступiнь суспiльної небезпеки є складовим поняттям, що визначається на основi врахування всiх об'єктивних i суб'єктивних ознак, що характеризують вчинене дiяння.

При визначеннi ступеня суспiльної небезпеки вчиненого злочину суд має виходити з сукупностi всiх обставин, при яких було вчинено конкретне злочинне дiяння (форма вини, мотиви, спосiб, обстановка, стадiя вчиненого злочину, ступiнь i характер участi кожного iз спiвучасникiв злочину та iнше).

Однаковi за характером суспiльної небезпеки злочини можуть вiдрiзнятись за ступенем суспiльної небезпеки. Так, наприклад, хулiганство, поеднане з нанесенням середньої тяжкостi чи легких тiлесних ушкоджень, що потягнули розлад здоров'я, охоплюються однiею i тiею ж квалiфiкацiею за ч.2 ст.206 КК України, хоча ступiнь їх суспiльної небезпеки є рiзною i має бути врахована судом при визначеннi конкретної мiри покарання.

При визначеннi конкретного покарання суд має врахувати особу винного, так як обставини, що ії характеризують, мають дуже важливе значення. Врахування особи винного означає всi тi обставини, якi вiдносяться до особи, якi набувають значення злочину - його характеру i ступеня суспiльної небезпеки, крiм обтяжуючих i пом'якшуючих обставин. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. М. Юр.лит.1977.с.49.

Встановленi по справi данi, якi негативно характеризують пiдсуднього (зловживання спиртними напоями, погане ставлення до працi, порушення громадського порядку тощо) пiдлягають врахуванню при призначеннi покарання, оскiльки вони вiдносяться до особи винного, а не до обтягуючих вiдповiдальнiсть обставин, вказаних в ст.40 КК України.

При призначеннi покарання суд зобов'язаний врахувати обставини справи, якi пом'якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть. Цi обставини тим самим дають пiдстави для вибору законного, обгрунтованого, гуманного, iндивiдуалiзованого i справедливого покарання.

Пiд пом'якшуючими i обтяжуючими обставинами прийнято розумiти рiзного роду фактори, якi вiдносяться до особи винного i до злочину, який вчинено, якi вiдповiдно зменшують чи пiдвищують суспiльну небезпеку злочину i злочинця, а вiдтак i ступiнь його вiдповiдальностi. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.141.

Наявнiсть пом'якшуючих обставин дає суду право:

1. призначити покарання ближче до нижчої межi санкції статтi КК, яка передбачає злочин, в скоеннi якого визнано винним пiдсудного;

2. при наявностi альтернативної санкції - призначити менш важкий вид покарання, з тих якi в данiй санкції передбаченi;

3. в силу статтi 44 КК, призначити покарання нижче найнижчої межi санкції статтi, що передбачає злочин, який було вчинено;

4. перейти, керуючись ст.44 КК, до iншого бiльш м'якого виду покарання, в порiвняннi з тим, який вказано в санкції статтi;

5. застосувати умовне покарання;

6. при призначеннi ВТК, в силу ст.25 КК призначити вiдбування покарання в колонії менш суворого режиму.

При наявностi обтяжуючих обставин, суд вправi:

1. призначити покарання у виглядi максимуму чи близько до максимуму санкції статтi КК, яка передбачає злочин, що скоено;

2. при альтернативнiй санкції - призначити бiльш важкий вид покарання з тих, якi в данiй санкції вказанi;

3. виключити перехiд до iншого, бiльш м'якого покарання, що в санкції не передбачений;

4. виключити застосування умовного засудження;

5. застосувати, в силу ст.25 КК, бiльш суворий вид ВТК при засудженнi особи до позбавлення волi.

Проаналiзована мною слiдчо-судова практика свiдчить про те, що найбiльше в справах про хулiганство зустрiчаються такi пом'якшуючi обставини, як: добровiльне вiдшкодування завданої шкоди; вчинення злочину в станi сильного душевного хвилювання, що визване неправомiрними дiями потерпiлого; вчинення злочину неповнолiтнiм; щире розкаяння та допомога в розкриттi злочину.

Добровiльне вiдшкодування шкоди полягає у тому, що винний добровiльно, в результатi усвiдомлення своєї неправильної поведiнки вiдшкодовує потерпiлому чи органiзації нанесену хулiганськими дiями шкоду. Таке вiдшкодування шкоди може мати мiсце як одразу ж пiсля вчинення злочину, так i до чи в ходi судового розгляду, але до винесення судом вироку.

Вчинення злочину пiд впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомiрними дiями потерпiлого вважається пом'якшуючою обставиною, якщо:

1. стан сильного душевного хвилювання у виного мав мiсце пiд час вчинення ним злочину;

2. такий стан був викликаний неправомiрними дiями iншої особи (осiб), наприклад, фiзичним, або психiчним насильством, образою, iншим приниженням честi i гiдностi винного тощо;

3. злочин винним вчинено по вiдношенню саме до тiєї особи, неправомiрнi дії якої викликали у винного стан сильного душевного хвилювання. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.121.

Вчинення злочину неповнолiтнiм (не виповнилось 18 рокiв) визнається пом'якшуючою обставиною, тому що формування неповнолiтнього як особистостi ще не завершилось (емоцiйно-вольова сфера його психiки ще не набула стiйкостi, вiн немає належного життевого досвiду, сталих соцiальних орiентирiв) i вчинення злочину, як правило, тiею чи iншою мiрою зумовлено даними факторами. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.121.

Щире розкаяння має мiсце має мiсце в тих випадках, коли особа повнiстю визнає свою вину у вчиненому злочинi, дає своїй поведiнцi належну оцiнку i дiйсно готова нести передбачену законом вiдповiдальнiсть. Щиро розкаятись винний може як на стадії попереднього розслiдування, так i пiд час судового розгляду.

Сприяння розкриттю злочину полягає в тому,що винний в будь-якiй формi подає допомогу органам правосуддя в з'ясуваннi тих обставин вчинення злочину, якi мають iстотне значення для повного його розкриття. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.122.

Серед iнших пом'якшуючих вину обставин, що найбiльш часто зустрiчаються в судовiй практицi про хулiганство,е наступнi: подання щодо особи виключно позитивних характеристик, поганий стан здоров'я, наявнiсть на утриманнi непрацездатних членiв сiм'i, добровiльна праця по лiквiдації наслiдкiв аварії на ЧАЄС, притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi вперше.

Обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть особи, наведенi в ст.41 КК України. Перелiк цих обставин є вичерпним, тому суд у вироку не вправi посилатись на iншi обтяжуючi обставини, не передбаченi цiею статтею (невизнання пiдсудним своєї вини, невiдшкодування шкоди тощо). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 р. №22. «Про практику призначення судами кримінального покарання». Право України. 1996. №4.с.64.

Як свiдчить проаналiзована мною слiдчо-судова практика в справах про хулiганство найбiльш часто зустрiчаються такi обтяжуючi обставини, як вчинення злочину особою, яка ранiше вже вчинила якийсь злочин; вчинення злочину з особливою жорстокiстю чи знущанням над потерпiлим; вчинення злочину особою, що знаходиться в станi сп'янiння.

Вiднесення такої обставини як вчинення злочину особою, яка ранiше вчинила якийсь злочин до обтяжуючих зумовлено тим, що вчинення кiлькох злочинiв, за загальним правилом, свiдчить про бiльшу суспiльну небезпечнiсть особи винного. Не може визначатись обтяжуючою обставиною вчинення кiлькох злочинiв одночасно, тобто так звана iдеальна сукупнiсть злочинiв. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.127. У вiдповiдностi з п.1 ст.41 КК України суд вправi, залежно вiд характеру першого злочину, не визнати за ним значення обтяжуючої обставини. Це, зокрема, можливо тодi, коли перший злочин не являе великої суспiльної небезпеки або коли вiн вчинений з необережностi i не свiдчить про антисоцiальну спрямованiсть особи винного.

Пiд особливою жорстокiстю, як обтяжуючою обставиною, слiд розумiти перш за все, спричинення потерпiлому тяжких фiзичних страждань шляхом тортур, мучення, нанесення великої кiлькостi тi- лесних ушкоджень тощо. В окремих випадках особлива жорстокiсть може проявитись i в спричиненнi тяжких моральних або психiчних страждань як самому потерпiлому, так i його близьким.

Пiд сп'янiнням, як обтяжуючою обставиною, слiд розумiти такий стан людини, який виникає внаслiдок вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобiв або речовин, що викликають одурманювання. В залежностi вiд характеру вчиненого злочину, суд вправi визнати вчинення злочину особою, яка перебуває в станi сп'янiння, обставиною, що обтяжує вiдповiдальнiсть (наприклад, примусили вжити наркотичний засiб пiд погрозою вбивства тощо). Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К.1994.с.128.

Перейдемо тепер до аналiзу практики призначення покарань за окремi види хулiганства.

Вiдповiдно до санкції ч.1 ст.206 КК України, умиснi дії, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства,- караються позбавленням волi на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом вiд тридцяти до вiсiмдесяти мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати.

Позбавлення волi - це вид основного покарання, що полягає у примусовiй iзоляції засудженого на вказаний у вироку термiн в спецiально призначений для цього виправно-трудових установ. Але, виходячи з вивченої практики, можна зауважити, що позбавлення волi за хулiганство, передбачене ч.1 ст.206 КК України, застосовується надзвичайно рiдко.

Поряд з тим, санкцiя ч.1 ст.206 КК України є альтернативною, де поряд з позбавленням волi передбачаються виправнi роботи та грошовий штраф, якi в судовiй практицi застосовуються по данiй санкції найбiльш часто.

Так, згiдно Зведеного звiту за 1998 рiк, який проводить Управлiння юстиції Тернопiльської областi, у 1998 роцi в м.Тернополi по ч. 1 ст. 206 КК України було засуджено 51 особа, з них покарання у виглядi позбавлення волi понесло 11,5 %; покарання у виглядi виправних робiт - 28 %; штраф застосовувався до 43 %. Тобто, при призначеннi покарання судами по ч.1 ст.206 КК України, суди в бiльшостi випадкiв призначають штраф 43% та виправнi роботи 28%.

Виправнi роботи - покарання, пов'язане з обов'язковою працею засудженого за мiсцем його роботи чи iнших мiсцях, якi визначаються органами, що вiдають застосуванням виправних робiт, але в районi мiсця проживання засудженого. Вiдповiдно до дiючого законодавства (ст.29 КК України) найменша межа виправних робiт - 2 мiсяцi. Виправнi роботи як вид покарання надiленi певним каральним впливом: призначаються на певний строк, напротязi якого з засудженого утримується певний вiдсоток заробiтку; час виправних робiт не зараховується у трудовий стаж; чергова вiдпустка не надається; виправнi роботи тягнуть за собою судимiсть; ефективнiсть виправних робiт пiсилюється встановленням спецiальної вiдповiдальностi за ухилення вiд їх вiдбування. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск.: «Пороги» 1992. с.193.

...