Поняття судово-медичної експертизи

Судово-медичне значення.

Ясное дело, что по признакам мы можем определить сколько прошло времени (приблизительно) с момента смерти. В зависимости от того каким образом сохранялся труп будем по-разному проводить исследования. И там если перечитать гниение, то есть момент, когда язык высунут и содержимое желудка во рту и дыхательных путях (при аспирации кусочков еды - их можно найти дальше, чем в больших бронхах).

17. Загальні правила, порядок та етапи судово-медичного розтину трупа. Документація. Лікарське свідоцтво про смерть

Обов'язково розкривають не менше як три порожнини тіла - черепну, грудну і черевну - і досліджують мозок та внутр.органи. Також при необхідності - спин.мозок, м'які тканини.

Розтин починають з голови. Розріз шкіри проводять від одного сосокпод.відростка скрон.кістки до іншого через тім'я. Відсепаровують шкіру з апоневрозом від кісток склепіння та вивертають наперед і назад. Після циркулярного розпилу черепа видаляють його склепіння. Досліджують тверду м.об., визначають її стан, потім розрізають і виймають спинний мозок. Ретельно дослідж.усі пов-ні гол.мозку. На розрізі відмічають вираженість заг.малюнку будови, ступінь вологості і кровонаповнення, стан шлуночків і судин мозку. Потім вилучають тверду мозк.об. з кісток основи черепа і досліджують їх.

Для вилучення органів шиї, груд.і черев.порожнин роблять безперервний серединний розріз шкіри від перснеподіб.хряща на шиї до лобка. Після розтину порожнин та їх огляду досліджують внутр.органи (окремо). Якщо потрібно зберегти зв'язок між органами груд.і черев.порожнин, використ.метод повної евісцерації, або метод Шора. Внутр.органи вимірюють і досліджують з поверхні і на розтині з обов'язковим визначенням їх консистенції, вираженості анатомічної будови, кольору, кровонаповнення, виявлених змін і ушкоджень, а також вказують на характер та об'єм умісту порожнистих органів. Зважують, якщо потрібно. Обов'язково відмічають наявність незвичайних запахів від порожнин тіла та внутр.органів. в окремих випадках можуть попередньо виконувати деякі проби (підозра на пневмоторакс, повітр.емболію). дослідження і опис ушкоджень кісток роблять після відокремлення їх від м'яких тканин. Розтин трупів осіб, які померли від особливо небезпеч.гострих інфекційних хвороб, проводять в окремій кімнаті з використанням засобів індивід.захисту (протичумний костюм), а після розтину - надіслати повідомлення до територіальної саніт.-епідем.станції.

Після розтину трупа на підставі виявлених секційних даних судово-мед.експерт встановлює причину смерті та оформлює «Лікарське свідоцтво про смерть»,в яке вписує необхідні відомості або підкреслює відповідні позначення. Усі пункти свідоцтва мають бути заповнені. Складається у двох примірниках, 1й видають родичам померлого, 2й - залишається у бюро судово-мед.експертизи. «Лікарське свідоцтво про смерть» може бути остаточним (причина смерті не викликає сумнівів), або попереднім (потрібні додаткові дані лабор.досліджень). Основною (первинною) причиною смерті вважають хворобу або травму, що зумовила розвиток хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства, що стали її причиною.

Після отримання всіх результатів лаб.досліджень складають судово-медичний діагноз і підсумки (в кінці протокольної частини «Акту судово-медичного дослідження» чи «Висновку експерта»). Частини діагнозу - основне ушкодження (хвороба), його ускладнення і супутні ушкодження (захв-ня). Далі складають підсумки (повні, мотивовані,науково обґрунтовані, послідовно викладені та відповідають на поставлені питання). «Висновок експерта» підписує судово-медичний експерт.

18. Особливості дослідження трупа невідомої особи

Під час судово-медичного дослідження трупа невідомої особи не тільки з'ясовується причина смерті, наявність і характер тілесних пошкоджень, давність настання смерті тощо, а й визначають всі прикмети та особливості померлого, які можуть бути використані для встановлення його особи.

Потрібно більш детально описати одяг, звертаючи увагу на його фасон, розміри, якість тканини, фабричні мітки, ступінь зношеності, наявність латок, вміст кишень. Одяг і всі доставлені з ним предмети зберігають і, якщо потрібно, передають слідчим органам.

Представниками органів слідства проводиться дактилоскопія трупа, для виконання якої судово-медичний експерт, якщо потрібно, проводить підготовку пальців рук.

При дослідженні трупа невідомої особи слід визначити:

1) антропологічний тип;

2) деякі антропометричні показники (довжина тіла, окружність голови, довжина ступні);

3) можливий вік;

4) статуру (середня, кремезна, атлетична, слабка тощо);

5) характерні прикмети (татуювання, сліди операцій, пошкодження, ампутації, фізичні вади, протези); при наявності татуювання потрібно його описати, вказати точну локалізацію, колір, зміст і сфотографувати.

Складають зубну формулу, в якій описують стан зубів, їх кількість, яких з них немає, наявність пломб, коронок, вставних щелеп, каріозних змін, відмічають характер прикусу.

При внутрішньому дослідженні трупів невідомих осіб звертають увагу на:

Ознаки раніше перенесених хвороб, хірургічних операцій, травм. Причому характер травм, пошкоджень кісток скелета та професійних його деформацій може бути встановлений за допомогою тотальної рентгенографії тіла трупа.

Крім того, обов'язково вилучають шматочки внутрішніх органів для судово-гістологічного дослідження, оскільки за його результатами можливо виявити хвороби внутрішніх органів, що можна зіставити із записами в медичних документах.

Вилучення матеріалу для лабораторного дослідження.

19. Роль лікаря-спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи під час огляду трупа на місці його виявлення. Фази огляду місця події

Проведеня огляду місця події і трупа регламентується статтями Кримінально-процесуального кодексу України, який передбачає мету,завдання,а також права і обов'язки всіх учасників огляду.

Підчас огляду трупа судово-медичний експерт має керуватись відповідними «Правилами роботи лікаря спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи під час огляду трупа на місці його виявлення ». Спеціальні медичні знання лікаря роблять слідчу дію огляду місця пригоди більш якісною і результативною. Усе ,що виявлено на місці події ,слідчий фіксує у «Протоколі огляду»;лікар допомагає йому при описанні трупа і різних слідів. Далі судово-медичний експерт може провести ростин трупа і скласти письмовий висновок. Судово-медичний експерт не має права відмовитись від експертизи.

Фази огляду місця події:

1)Підготовчий-коли стало відомо про подію . Слідчий дає розпорядження працівникам міліції про охорону місця події,після прибуття на місце події та з'ясовує обставини події та чи були внесені зміни в первісну обстановку місця події. У всіх випадках до початку огляду судово-медичний експерт підходить до трупа і встановлює ,чи настала смерть.

2)Робочий (дослідницький )етап-включає загальний огляд при якому слідчий перевіряє ,чи виконані його вказівки; детальний огляд застосовують три основних способи огляду місця події:

А)Концентричний огляд від периферії до центру

Б)Ексцентричний огляд від центра до периферії ,+

В)Фронтальний полягає в лінійному огляді площі від однієї межі,яку прийнято за вихідну до протилежної

Процес огляду місця події відбувається за двома стадіями:

Статична - всі предмети залишаються недоторканими (фотографують,опис)

Динамічна - предмети переміщують,проводять їх візуальне дослідження.

3)Заключний

20. Нагла (раптова) смерть. Визначення, медико-соціальне значення. Фактори ризику

Раптова смерть (син. нагла смерть) - смерть, яка настає несподівано за лічені секунди або хвилини після перших ознак нездужання.

Найчастіше раптова смерть у дорослих обумовлена розладом серцевої діяльності внаслідок асистолії або фібриляції шлуночків. Фібриляция шлуночків може виникати при тромбозі коронарних судин, гіпоксії, механічному подразненні, дії деяких медикаментів, значному фізичному напруженні, емоційний стресах, алкогольній кардіоміопатії тощо. В судово-медичній практиці за відсутності ознак насильницької смерті слід думати про раптову смерть. В ранньому дитячому віці вона переважно буває зумовлена як гострими інфекціями, так і захворюваннями органів дихання. В похилому та старчому віці - захворуваннями серця і судин. Відомості про це необхідно враховувати при дослідженні трупа.

Дослідженню серця при серцево-судинних захворюваннях приділяють особливу увагу. При цьому відзначають:

· Розміри серця;

· Товщину м'язів шлуночків;

· Стан коронарних артерій;

· Тип кровообігу;

· Ступінь атеросклеротичного ураження;

· Наявність тромбів та ділянок облітерації;

· Проводять зважування та морфометрію відділів серця;

· Виконують серійні пошарові розрізи серцевого м'яза;

При дослідженні коронарних артерій епікарду роблять їх поперечні розрізи кожні 0.3-0.5 см

Раптова смерть може наступати на фоні алкогольної інтоксикації, яка загострює перебіг захворювання, особливо хронічної ішемічної хвороби серця. Тому проводять токсикологічне дослідження крові на спирти.

Під час ростину трупа морфологічні зміни можуть бути незначними. Важливим для встановлення причини смерті є гістологічне, гістохімічне дослідження органів.

Так, на гістологічне дослідження вилучають шматочки з 7 функціональних ділянок серця:

· Правого передсердя,

· Правого шлуночка,

· Міжпередсердної перетинки,

· Міжшлуночкової перетинки,

· Лівого передсердя,

· Лівого шлуночка,

· Верхівки серця

При гістологічному дослідженні виявляють зміни, які привели до смерті. У разі раптової смерті доцільним є і пламенево-фотометричне дослідження, під час якого виявляють концентрації K та Na у м'язовій тканині серця. Зменшення рівню K менше 200 мг % є підставою для встановлення гострого ішемічного процесу.

Морфологічне підтвердження свіжого інфракту міокарда у віпадках несподіваної раптової смерті не завжди можливе, навіть за наявності переконливих клінічних данних, оскількі перші макро- і мікроскопічні ознаки з'являються не раніше як через 6 г після серцевого нападу. В діагностичних цілях запропонавано виготовляти обширні зрізи стінки лівого шлуночка серця і міжшлуночкової перетинки, обробляти їх фосфатним буфером при pH 7,6, після чого промивати 30 хв. Сумішшю рівних частин 0.1 % розчину гідрохлорида неотетразола і 0.2 моль розчину сукцната натрію. Після інкубації некротична ділянка чітко виділяється блідо-сірим кольором на фоні карміново-червоного незміненого серцевого м'язу.

21. Раптова смерть у дитячому віці. Синдром раптової дитячої смерті

Аналіз патологоанатомічних та суд.мед. даних показав, що серед причин раптової смерті переважно діагностують генералізовані інфекції (80%), захворювання неінфекційної етіології (міокардіопатії, пневмопатії, вроджені вади розв.) та синдром раптової смерті.

Генералізовані інфекції супроводж. Переважним ураженням органів дихання, ЦНС, серця та травного каналу. Етіологічним чинником цих хвороб є ГРВІ. У дітей швидко відбувається генералізація ГРВІ з розвитком генералізованого бронхоспазму, інфекційно-токсичного шоку, ДВЗ-синдрому, що й призводить до смерті.

До 80% дітей мали фонові стани у вигляді вродженої та набутої імунонедостатності, зумовлених лімфатико-гіпопластичною аномалією конституції, синдрому імунодефіциту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Синдром раптової дитячої смерті - раптова смерть від зупинки дихання зовні здорового немовляти або дитини, при якій посмертний розтин не дозволяє встановити причину летального результату. Іноді СВДС називають "смертю в колисці", оскільки їй можуть не передувати ніякі ознаки, часто дитина помирає уві сні.

22. Раптова смерть від захворювань органів дихальної системи

Хвороби органів дихання відносно рідко призводять до раптової смерті. Вона може настати від пневмонії, яка у осіб похилого віку перебігає безсимптомно і ускладнюється розвитком гострої серцево-легеневої недостатності. При зовнішньому огляді легені щільні, на розтині сіро-червоного кольору, набряклі, у дрібних бронхах гнійні пробки. Шматочок такої легені тоне у воді. При туберкульозі легень, особливо фіброзно-кавернозній формі, виявляють заповнені гноєм каверни. Вони можуть прориватись у проржнину бронха, що призводить до смерті від аспірації крові у дихальні шляхи. У разі смерті від бронхіальної астми легені трупа емфізематозно розширенні виявляють еозинофільну і круглоклітинну інфільтрацію міжальвеолярних перетинок і гіпотрофію м»язових волокон бронхів. При смерті від бронхоектатичеої хвороби виявляють зміни у бронхах, які мають вигляд мішків з гноєм або слизом.

23. Судово-медичне вирішення питань, що виникають при дослідженні трупа новонародженого

Необхідність у судово-медичному дослідженні трупів новонароджених виникає порівняно рідко. Смерть новонародженої дитини може настати від родової травми, несумісного з життям каліцтва, асфіксії та багатьох інших причин. Можуть бути випадки насильницької смерті, в тому числі дітовбивство. При надсиланні трупа новонародженого на експертизу слідчими перед судово-медичними експертами обов'язково ставляться такі питання:

1. Чи є дитина новонародженою?

2. Доношена чи недоношена дитина, яка тривалість її внутрішньоутробного життя?

3. Чи є дитина зрілою?

4. Чи була дитина життєздатною?

5. Народилась дитина живою чи мертвою?

6. Якщо дитина народилась живою, скільки часу вона прожила після пологів?

7. Чи була подана дитині необхідна допомога і чи мала вона належний догляд?

8. Яка причина смерті?

9. Чи є ознаки дітовбивства? Якщо є, то яким способом скоєно дітовбивство - активним чи пасивним?

Новонародженою вважають дитину, в якої є ознаки або хоча б одна із них: соковита волога пуповина, відсутність демаркаційного кільця навколо основи пуповини, наявність сировидного мастила на тілі, наявність крові з родового каналу матері на тілі дитини, кефалогематома (родова пухлина), меконій, фізіологічна жовтяниця.

Доношеність (тривалість в/у життя плода), зрілість (ступінь фізичного розвитку ново нар.): довжина тіла 47 см і більше, голівка- окружність 34-36 см, великий навкісний 13-13,5 см, прямий 11 см, поперечний 8-9,5 см, відстань між плічками 13 см, великими вертлюгами стегнових кісток 9-10 см, мечопод.відростком груднини і пупком 7,2-7,3 см, пупком і лобк.симфізом 6,7-6,8 см. Маса тіла 3-3,5 кг (не менше 2500 г). Ядра Бекляра (точки скостеніння - червоно буруваті плями 5-7 мм в діам.) у нижніх епіфізах стегн.кісток, ядра Журавльової (завдовжки 1 см) у ручці груднини.

Життєздатність - дитина, що народилася доношеною, зрілою, без аномалій розвитку і патологічних змін, несумісних з життям.

Ознака	живонароджені	Мертвонароджені
Підключичні ямки і міжребер.проміжки	виповнені	Запалі
Передня грудна стінка	На 1-2 см вища за рівень живота	На одному рівні
Початок трупного гниття	Утв-ня брудно-зелених плям на животику	З вологих ділянок тіла: крила носа, губи, повіки, зовн.стат.органи
Купол діафрагми	6 міжреб.проміжок	4 міжреб.проміжок
Плевральні пор-ни	Виповнені пухнастими на дотик легенями	Мовби пусті
Легені	Обємні, мармурові, з чергуванням ділянок рож.-червонуватого і сіруватого кольорів	Порівняно невеликі, розташ.в задньо-нижніх відділах плев.пор-н уздовж хребта, як два щільних, м'ясистих тяжі темно-червоного кольору і синюватим відтінком
Положення шлунка	горизонтальне	Вертикальне

24. Причини смерті новонародженого. Травматична смерть новонародженого. Дітовбивство

Смерть новонародженої дитини може настати від родової травми, несумісного з життям каліцтва, асфіксії та багатьох інших причин. Можуть бути випадки насильницької смерті, в тому числі дітовбивство.

Дітовбивство. Якщо мати дитини з тих чи інших мотивів вирішила позбавити дитину життя, то вона це рообить в якомога раніші строки після народження (і дуже рідко під час пологів), коли новонародженого ще ніхто не бачив і не чув його крику. Її дії при цьому спрямовуються на приховання злочину - дітовбивства. Воно буває активним і пасивним. Під активним дітовбивством розуміється застосування матір'ю активних дій, засобів з метою убивства своєї дитини в період новонародженості. Найчастішим засобом активного дітовбивства є різні види механічної асфіксії і механічні ушкодження тупими, гострими предметами, інколи отруєння, спалення. Під пасивним дітовбивством розуміють навмисне залишення дитини після пологів без необхідної допомоги і догляду, що призводить до її смерті, яка досить швидко настає від переохолодження. Інколи при підозрі на пасивне дітовбивство мати повинна бути піддана судово-психіатричній експертизі. Остання тим ефективніша, чим раніше після пологів буде проведена.

25. Тяжкі тілесні ушкодження, їх ознаки, особливості проведення експертизи

Судово-медичну експертизу проводять на підставі постанови органів слідства або ухвали суду.

Перед проведенням еспертизи потрібно обов'язково встановити особу обтежуваного шляхом перевірки паспорта або іншого документа з фотокарткою. Експертизу осіб,що не досягли 16 років,потрібно провести в присутності батьків,опікунів чи педагога.

Умисне тяжке тілесне ушкодження та його кваліфікаційні ознаки наводяться у ст. 121 Кримінального кадексу України тобто: умисне тілесне ушкодження це таке

1) уш.небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органа або його функції,психічну хворобу,або інший розлад здоров'я,поєднаний з стійкою втратою працездатності не менше як на 1\3,або переривання вагітності чи невиправне знівечення обличчя

2) умисне тяжке тілесне ушкодження вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене группою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб,або вчинене на замовлення,що спричинило смерть потерпілого.

26. Тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя

Небезпечними для життя є ушкодження, які самі по собі в момент нанесення загрожують життю потерпілого чи при звичайному їх протіканні закінчуються чи можуть закінчиться смертю. Запобігання смертельному наслідку, що зумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братись до уваги при визначенні небезпечності для життя ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у причинно-наслідковому зв'язку.

Відповідно до Правил небезпечними для життя є:

1. Проникаючі поранення черепа, у тому числі й без ушкоджень мозку.

2. Відкриті та закриті переломи кісток склепіння й основи черепа, за винятком переломів кісток скелета обличчя та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа.

3. Забій головного мозку тяжкого ступеня, як зі здавленням, так і без здавлення його; забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки.

4. Епідуральний, субдуральний і субарахноїдальний внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ - коли для ліквідації крововиливу необхідне і проводиться хірургічне втручання чи масивне терапевтичне лікування.

5. Проникаючі поранення хребта, в тому числі й без ушкодження спинного мозку та його оболонок.

6. Переломо-вивихи і переломи тіл чи обох дужок шийних хребців, а також односторонні переломи дужок І і ІІ шийних хребців, а також переломи зубовидного відростка ІІ шийного хребця, в тому числі без порушення функцій спинного мозку.

7. Вивихи шийних хребців і їх підвивихи за наявності загрозливих для життя явищ.

8. Закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі.

9. Перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців із порушенням функції спинного мозку або з наявністю клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня.

10. Закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів спинного мозку, які супроводжуються тяжким спінальним шоком чи порушенням функції тазових органів.

11. Проникаючі поранення глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу.

12. Закриті переломи хрящів гортані і трахеї з розривом слизової оболонки, які супроводжуються шоком тяжкого ступеня або розладом дихання чи іншими загрозливими для життя явищами.

13. Поранення грудної клітки, які проникають у плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, в тому числі й без ушкодження внутрішніх органів.

14. Поранення живота, які проникають у черевну порожнину, в тому числі й без ушкодження внутрішніх органів; відкриті поранення органів заочеревного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози та ін.), проникаючі поранення сечового міхура, верхнього і середнього відділів прямої кишки, матки, яєчників, передміхурової залози, перетинкової частини уретри.

15. Закриті ушкодження органів грудної і черевної порожнини, порожнини тазу, а також органів заочеревного простору при наявності загрозливих для життя явищ.

16. Відкриті переломи діафізів довгих трубчастих кісток - плечової, стегнової, великогомілкової. Ступінь тяжкості відкритих переломів променевої, ліктьової, малогомілкової кісток, закритих переломів названих кісток, відкритих і закритих ушкоджень крупних суглобів встановлюється залежно від викликаної ними небезпеки для життя або за ознакою стійкої втрати працездатності чи тривалого розладу здоров'я.

17. Переломи кісток таза, які супроводжуються шоком тяжкого ступеня чи масивною крововтратою або розривом перетинчастої частини уретри.

18. Ушкодження великих кровоносних судин: аорти, сонної, підключичної, пахової, плечової, підклубової, стегнової, підколінної артерій чи супроводжуючих їх вен. Ушкодження інших периферічних судин (голови, обличчя, шиї, передпліччя, кисті, гомілки, стопи) кваліфікуються залежно від викликаної ними конкретної небезпеки для життя (масивної крововтрати, шоку та ін.).

19. Ушкодження, які потягли за собою шок тяжкого ступеня, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову чи печінкову недостатність, клінічно викликану жирову чи газову емболію.

20. Термічні опіки ІІІ-ІV ступеня з площею ураження понад 15 % поверхні тіла, ІІІ ступеня - понад 20 %, ІІ ступеня - понад 30 %; а також опіки меншої площі, які супроводжуються шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів, тепловий і сонячний удари за наявності загрозливих для життя явищ.

21. Отруєння речовинами будь-якого походження з переважанням як місцевої, так і загальної дії за наявності загрозливих для життя явищ.

22. Усі види механічної асфіксії, які супроводжуються вираженим комплексом загрожуючих життю явищ (розладом функції ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем), якщо це встановлено об'єктивними даними.

23. Ушкодження від дії низької температури, променеві ушкодження та такі, що були отримані в умовах баротравми - все за наявності загрозливих для життя явищ.

Втрата якого-небудь органа чи втрата органом його функції.

Утрата зору - повна стійка сліпота на обидва ока чи такий стан, коли є зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче).

Втрата зору на одне око тягне стійку втрату працездатності більш як на 1/3 (на 35 %) і за цією ознакою відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Ушкодження сліпого ока, яке призвело до його вилучення, оцінюється залежно від тривалості розладу здоров'я.

Втрата слуху - повна стійка глухота на обидва вуха чи такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані 3-5 см від вушної раковини.

Утрата слуху на одне вухо тягне за собою стійку втрату працездатності менше ніж на 1/3 (на 15 %) і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Втрата язика (мовлення) - втрата здатності висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих. Вона може наступити в результаті контузії, яка потягла за собою повну німоту і т. ін. Заїкання не слід розуміти як втрату мовлення.

Втрата руки чи ноги - це анатомічна втрата руки чи ноги або втрата ними функцій (параліч або інший стан, який виключає їхню діяльність).

Під анатомічною втратою руки чи ноги слід розуміти як відокремлення від тулуба всієї руки чи ноги, так і їхню ампутацію на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів. Усі інші випадки повинні розглядатися як втрата частини кінцівки і оцінюватися за ознакою стійкої втрати працездатності.

Втрата репродуктивної здатності - втрата здатності до злягання, запліднення, зачаття і народження дітей. Втрата репродуктивної здатності прирівнюється до втрати органа.

При ушкодженні якого-небудь органа чи його частини, функція якого була втрачена раніше (до травми), ступінь тяжкості ушкодження встановлюється за ознакою фактично викликаної тривалості розладу здоров'я.

Розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину (не менше 33 %).

27. Судово-медична експертиза спірних статевих станів

Статева зрілість - це такий фізіологічний стан організму (такий ступінь розвитку), при якому статеве життя є фізіологічно нормальною функцією, не викликає розладу здоров'я і не наносить шкоди подальшому розвиткові організму. У чоловіків настання статевої зрілості пов'язане зі здатністю до статевих зносин і до запліднення. Статева зрілість жінок полягає в остаточному сформуванні їхнього організму до виконання функції материнства. Це здатність до статевих злягань, зачаття, виношування плода, нормального дітородіння, вигодовування. Експертиза статі. Приводи для експертизи: неправильне встановлення статі при народженні; призов на військову службу; вступ до спеціальних навчальних закладів; справи про розлучення; статеві спотворення і статеві злочини; аліментні справи. Гермафродитизм (двостатевість) характеризується наявністю у однієї людини ознак чоловічої і жіночої статі. Розрізняють істинний і фальшивий гермафродитизм. Фальшивий буває чоловічим і жіночим. Істинний гермафродитизм характеризується наявністю у суб'єкта і чоловічих, і жіночих статевих залоз Фальшивий (однозалозовий) гермафродитизм зустрічається частіше істинного (в 0,02 % випадків). При цьому суб'єкт однієї статі має або яєчки, або яєчники, але будова зовнішніх статевих органів не відповідає залозистому апарату, оскільки вони розвинуті неправильно.

Експертиза статевої недоторканості і ознаки минулих статевих зносин.

Фізична дівочість характеризується наявністю неушкодженої дівочої пліви Порушення анатомічної цілості дівочої пліви (дефлорація) може бути у вигляді розривів і надривів. Ці ушкодження виникають, як правило, внаслідок тиснення і розтягування при введенні головки статевого члену в отвір пліви, при скоєнні розпусних дій, інколи при травмах у ділянці статевих органів. Розриви при статевих зносинах можуть виникати на різних ділянках пліви, але найчастіше в її нижньому сегменті.

При розриві дівочої пліви спостерігається кровотеча, синці і набряк країв. Тривалість загоювання розриву залежить від форми і характеру дівочої пліви та індивідуальних особливостей організму. У середньому в перші 2-3 дні краї розриву кровоточать, вкриті зсідками крові, з країв розриву слизова оболонка почервоніла і припухла. На 3-5 день набряк зменшується, краї розривів покриваються білуватим нальотом. До 5-8 дня запалення значно зменшується, і краї розривів покриваються грануляційною тканиною. Розриви дівочої пліви на 12-20 день зарубцьовуються і не мають слідів запалення. Після її загоювання встановити давність порушення пліви неможливо. Доказом скоєного статевого акту є наявність у піхві сперми, яку необхідно вилучити і надіслати на лабораторне дослідження для встановлення групової належності. Після статевого акту сперматозоїди зберігаються у піхві протягом 3-5 днів.

Експертиза згвалтування.

Згвалтування, згідно з визначенням ст. 117 КК України - це статевий акт із застосуванням фізичної сили, погрози чи з використанням безпорадного стану жінки (потерпілої).

Судово-медична експертиза може встановити факт згвалтування тільки у випадках, коли статевий акт відбувався із застосуванням фізичного насилля, а також інколи з використанням безпорадного стану. В інших випадках згвалтування може бути встановлений тільки факт минулого статевого акту.

Згвалтування із застосуванням безпорадного стану може відбутися, наприклад, при фізичній слабкості жінки, внаслідок хвороб, при непритомності, шоковому стані, припадку, при наявності якого-небудь каліцтва, психічній хворобі, стані штучно викликаного сну, алкогольному сп'янінні тощо.

Судово-медичне встановлення згвалтування стосується двох обставин, кожна із яких повинна бути мотивована і науково обгрунтована даними експертизи:

1. Необхідно визначити, що в даному випадку мав місце статевий акт.

2. Що скоєння його супроводжувалось насиллям.

Статевий акт - це фізіологічний акт, спрямований на продовження роду і який полягає у введенні статевого члена у піхву.

М. Г. Шалаєв під статевим актом розуміє задоволення чи намагання задоволення статевого потягу шляхом введення статевого члена не тільки у піхву, але і в її переддвір'я і навіть у тому випадку, якщо воно не супроводжувалось дефлорацією і викиданням сперми.

ознаки статевого акту

1. Якщо жінка не жила раніше статевим життям - це розриви дівочої пліви, при дослідженні якої експерт повинен описати її особливості, інколи зустрічаються нариви і розриви стінок піхви, розрив промежини.

За стадіями загоювання розривів установлюється і давність статевого акту.

2. Важливим доказом статевого акту, крім розривів, є також виявлення слідів сперми на шкірі навколо зовнішніх статевих органів і в піхві, що у свіжих випадках можливо. Це є основним доказом статевого акту у жінок, які раніше жили статевим життям.

Експертиза розпусних дій.

Кримінально карається скоєння чоловіком чи жінкою розпусних дій щодо особи тієї чи іншої статі, яка не досягла повноліття.

До розпусних дій належать непристойне доторкання руками до статевих органів, доторкання статевим членом до статевих органів чи тертя ним між стегнами, заняття онанізмом в присутності дівчинки чи оголення статевих органів, ознайомлення неповнолітнього з порнографічною літературою

Експертиза мужолозтва.

Мужолозтво - це статевий акт чоловіка з чоловіком, коли статевий член активного партнера вводиться в пряму кишку пасивного партнера.

28. Судово-медична експертиза стану здоров'я: агравація, симуляція, дисимуляція, штучні та удавані хвороби, самокалічення членів

Симуляція - відтворення неіснуючої хвороби. Може бути навмисною і патологічною. Навмисна симуляція має корисливу мету, а патологічна такої мети не має і може спостерігатися при деяких нервових і психічних хворобах, наприклад істерії.

Симуляція може здійснюватися тільки імітацією хвороби або поєднуватися з прийманням деяких нешкідливих для здоровя речовин. Симулянт - це здорова людина, і видаючи себе за хворого, не має намірів досягти цього за рахунок розладу здоров2.

^АТ - приймання гіпертензивних ліків

Аритмія - значні дози збуджувальних засобів ( кава, чай, тютюн)

Хвороби нирок симулюють шляхом домішування до сечі крові, яєчного білку, сироватки, випивання великої кількості рідини для утворення набряків.

Дисимуляція - це навмисне приховання обстежуваним наявності хвороби або окремих її симптомів з метою введення в оману щодо свого справжнього фізичного, фізіологічного або психічного стану.

Агравація - це перебільшення, посилення проявів наявної хвороби або пошкодження. На відміну від симуляції, коли хвороби немає, при агравації хвороба, або будь-який патологічний стан ( зниження зору, слуху, кульгавість та ін.) є, проте легкого ступеня. Прицьому хворий перебільшує наявні симптоми чи применшує результати лікування.

Штучні хвороби. Штучним шляхом можуть спричинятися ураження різних органів і систем. Найчастіше спостерігаються шкіри і підшкірної жиової клітковини, органів зору, слуху, а також терапевтичні і хірургічні хвороби. Вони можуть спричнятися різними хімічними речовинами, в тому числі і лікарськими препаратами, фізичними і біологічними засобами.

Самопошкодження ( калічення членів). Найчастіше калічення членів досягається шляхом механічного пошкодження.

Механічні пошкодження найчастіше наносяться на верхніх і нижніх кінцівках.

Вогнепальні пошкодження виникають внаслідок пострілу вритул, або з близької відстані

При дії тупих твердих предметів можливі розтрощення, травматична ампутація кисті, або стопи.

Із гострих предметів для клічення членів найчастіше використовують сокиру, якою відрубують пальці кисті аба ступні.

29. Садно, його судово-медичне значення

Садна. Саднами називаються порушення цілісності епідермісу, інколи з ушкодженнями сосочкового шару дерми чи епітелію слизових оболонок. Після нанесення садна поверхня його волога, вкрита тканевою рідиною, яка виділяється, інколи з крапельками крові. Через 12 год. утворюється тонка шкірочка, яка розміщена нижче від рівня навколишньої неушкодженої шкіри. На 2-3 добу шкірочка внаслідок процесу епітелізації зрівнюється з рівнем шкіри, а потім поступово піднімається. З 3-4 дня спостерігається відшарування шкірочки по периферії садна. До 7-12 дня епітелізація закінчується відпаданням шкірочки. Сліди на місці колишнього садна у вигляді гіпер- або депігментації проходять безслідно до 10-15 дня. Тому при виявленні садна необхідно детально описувати ступінь вираженості і висоту розміщення шкірочки щодо неушкодженої шкіри. Для встановлення прижиттєвості садна розрізають шкіру по її центру. Якщо крововилив у товщі підлеглих тканин не виявляється, то для гістологічного і гістохімічного дослідження забирають усе садно (чи його половину) з підшкірною клітковиною і навколишньою неушкодженою шкірою.

Судово-медичне значення саден дуже велике. По-перше, вони є доказом дії тупого предмета, знаком насилля і завжди вказують на місце прикладання сили, яка діяла. По-друге, описані вище особливості загоювання садна дозволяють встановити давнину травми. По-третє, за формою і характером країв інколи можна судити про властивості травмуючого предмета і напрямок руху. У випадках, коли садно має яку-небудь специфічну форму, її необхідно детально описати і сфотографувати. При дослідженні цих ушкоджень необхідно за допомогою стереомікроскопа відзначити стан країв ("край початку" більш пологий, а "край закінчення" - підритий з нависаючими клаптиками епідермісу), що дає можливість встановити напрям удару.

30. Синець, його судово-медичне значення

Синці утворюються внаслідок розриву судин у місці удару чи здавлення з наступним крововиливом у підшкірну клітковину чи глибше розміщенні тканини. Кров, яка вилилась, просвічує крізь шкіру у вигляді синюватої чи червонуватої плями (залежно від глибини розташування) і протягом деякого часу міняє свій колір.

Судово-медичне значення синців полягає в тому, що вони дають можливість визначити вид знаряддя, яким була нанесена травма, місце прикладання сили, характер насилля, давність травми, служать ознакою боротьби і самозахисту, які мали місце.

31. Переломи плоских та трубчастих кісток, які виникли від дії тупих твердих предметів

При переломі плоских кісток під дією тупого предмету на місці удару зовнішня кісткова пластинка стискається і залишається цілою,а внутрішня розтягується і виникає тріщина. При ударі молотком, чи гантелю ділянка кістки вибивається краями контактуючої площі предмета,що спричинив травму,з утворенням вдавленого, або дірчастого перелому. Якщо удар заподіяний тугогранним предметом(обухом сокири) під гострим кутом. У місцях сильної дії виникає вдавлення,а меншої-розсікання,що призводить до утворення перелому у вигляді східців-терасоподібний .

У разі дії тупого предмета знеобмеженою площею та великою силою виникає осколовий перелом

Віддалений перелом черепа може виникати при стисканні черепа між двома тупими предметами або при ударі тупим предметом з необмеженою травмуючою поверхнею.

Тріщина -один із різновидів перелому,при якому поверхні ушкодження кістки не розходяться.

За взаєморозташування тріщин можна визначити послідовність виникнення переломів черепа. Тріщини, що утворились раніше ,ніколи не перетинаються з тріщинами ,що виникли при повторних ушкодженнях-правило Нікіфора -Шавіньї.

Переломи трубчастих кісток від механізму утворення можуть бути

*осколковими-якщо в місці стиснення кістки тріщина розгалужується, утворюється уламок , у вигляді трикутника.

*безосколковими -тріщина ,що утвориласяі поширюється у напрямку увігнутої сторони,і є місцем прикладання сили

* косими,

*гвинтоподібними,

*вбитими.

При розв'язанні питання щодо зажиттєвого чи після смертного утворення переломів трубчастих кісток звертають увагу на м'які тканини в місці перелому, які в разі зажиттєвої травми завжди значно просочені кров'ю.

32. Черепно-мозкова травма: її види - імпресійна, прискорення, дифузне аксональне ушкодження

Дифузне аксональне пошкодження (ДАП) мозку виникає при травмі прискорення або сповільнення. Частіше буває у дітей та осіб молодого віку. ДАП характеризується тривалим коматозним станом, вираженими стовбуровими порушеннями (парез рефлекторного зору, конвергенція очних яблук по вертикальній або горизонтальній осі, пригнічення або випадіння фотореакцій зіниць, порушення окулоцефалічного рефлексу). Типовими для ДАП головного мозку є кома, яка супроводжується симетричною або асиметричною децеребрацією, котра легко провокується будь-якими подразниками; часто спостерігаються порушення частоти та типу дихання, виражені вегетативні розлади. Тривала кома трансформується у вегетативний стан, котрий може бути дуже тривалим, з'являються пізно-тонічні та некоординовані захисні реакції, пароксизмальні напруження м'язів живота, тощо. При ДАП типовими є ознаки полінейропатії, виражені вегетативні розлади. По мірі виходу із вегетативного стану проявляються симптоми випадіння, домінує екстрапірамідний синдром, порушення психіки (амнезія, когнотивні розлади, афективні розлади тощо). ДАП розділяється на три ступені: легка (кома від 6 до 24 год.), помірна (кома більше 24 годин, але без грубих стовбурових розладів) та тяжка (тривала кома з грубими стовбуровими розладами, декортікацією, децерерацією і т.д.). На АКТ ДАП характеризується збільшенням об'єму мозку внаслідок набряку, його гіперемії. Бокові та 3 шлуночки стиснені. На цьому фоні можуть бути дрібно вогнищеві геморрагії в білій речовині, мозолистому тілі, в підкоркових та стовбурових структурах.

33. Особливості ушкоджень при рейковій травмі

Залізнична травма. При дослідженні трупів осіб, які загинули в результаті залізничної травми, слід визначити вид цієї травми, положення потерпілого, а також вирішити деякі інші питання.

Розрізняють такі види залізничної травми:

- удар частинами рухомого залізничного транспорту;

- переїзд колесами;

- падіння з рухомого потягу;

- здавлення тіла між вагонами;

- ушкодження всередині залізничних вагонів.

Усі ушкодження, які виникають при цих видах залізничної травми, розділяють на дві групи:

1) ушкодження, типові для залізничного транспорту;

2) ушкодження, нетипові для залізничного транспорту.

До типових ушкоджень тіла, які виникають від перекочування через нього колеса залізничного транспорту, слід віднести:

- відділення кінцівок зі своєрідними переломами трубчастих кісток,

- розділення тіла на частини і відділення голови від тулуба.

Специфічні пошкодження --смуги тиснення і обтирання.

Смуга тиснення -- відбиток на шкірі зовнішньої поверхні обода колеса. В перший момент контакту тіла з колесом, гребінь його (реборда) притискує і натягує донизу ділянку тіла, а далі при обертанні колеса спостерігається ножицеподібна дія реборди з розділенням тканин і розчленуванням тіла. В цей час решта частин тіла притискується до головки рейки поверхнею колеса, що котиться. Утворена таким чином смуга 8-14 см завширшки має чіткі межі, пергаментну щільність і буро-бурштиновий колір внаслідок підсихання. Вздовж смуги тиснення можуть спостерігатися розриви шкіри круглястої форми, а в підлеглих тканинах -- вогнищеві крововиливи.

Смуга обтирання - здирання епідермісу на деякій відстані від смуги тиснення, яка утворюється від тертя бічної поверхні колеса під час перекочування його через тіло. Ця смуга подібна до пошкодження від тиснення, 2-15 см завширшки.

Кутоподібні клаптики шкіри - ознака тертя колеса об тіло--, зумовлена тільки дією колеса, клаптики розташовані по краях розділення тіла, і нагадують зубці пилки.

Вершини кутоподібних клаптиків завжди спрямовані в бік руху транспорту.

Первинний “щипок” - садно червоно-бурого кольору 2-5 см завдовжки і 2-15 см завширшки, яке нагадує за формою знак оклику, літеру "Т", або має видовжену форму, що виникає у момент контакту колеса залізничного транспорту.

Клиноподібний дефект тканин - важлива ознака залізничної травми - спостерігається при зіставленні розчленованих частин тіла. Широка сторона цього дефекту (5-Ю см) повернена до колеса, авузька--до рейок, що може вказувати на положення потерпілого тд час травми.

До типових залізничних ушкоджень, не пов'язаних із дією коліс, належать:

- сліди волочіння, протягування на тілі у вигляді множинних, різної глибини і довжини подряпин і саден, які розміщуються паралельно одна одній,

- відриви кінцівок,

- здавлення тіла в механізмі автозчеплення.

Внаслідок переїзду коліс через тіло може відбутися відділення голови від тулуба, розділення тулуба і кінцівок. В місці відділення голови від тулуба м'які тканини розміжчені. На шкірі завжди є смуги тиснення, і обтирання, які можуть бути розташовані в ділянці підборіддя, підщелепній або потиличній ділянці залежно від положення потерпілого обличчям догори або донизу. Лінія відділення на шкірі з боку коліс хвиляста, а з боку рейок -- досить рівна. Спостерігаються крововиливи в м'язи діафрагми рота, навколо ключиць, над лопатками.

34. Автотравма, класифікація. Особливості ушкоджень при зіткненні автомобіля з пішоходом

Автомобільна травма - це сукупність пошкоджень, які виникають у водіїв, пасажирів і пішоходів внаслідок руху автотранспортних засобів.

Класифікація:

1) Від наїзду, або удару частинами автомобілями, що рухається;

2) Від випадіння з автомобіля, що рухається;

3) Від переїзду автомобіля, що рухається;

4) Від удару в кабіні автомобіля;

5) Від стискання тіла між автомобілем та іншими предметами;

6) Комбіновані

Харктерні пошкодження при автотравмі:

- Бампер-перелом від удару під час наїзду

- Деформація ( сплющування ) голови з утворенням клаптевих ран,

- Багато осколкових переломів кіток черепа, видавлювання мозку на зовня при переїзді колесом через голову, тощо

Виділяють три варіанта зіткнення автомобіля з пішоходом: передньою, бічною і задньою поверхнями.

Удар бампером, радіатором, переднім краєм капота, крилом, фарою. (І фаза) При зіткненні з легковим автомобілем первинний удар завдається на рівні гомілок, нижче від центра ваги людини, внаслідок чого вона падаж на капот, ударяється об вітрове скло, одержуючи пошкодження голови, тулуба, верхніх кінцівок ( ІІ фаза). Після цього відбувається відкидання тіла, падіння на грунт ( ІІІ фаза) і ковзання тіла грунту ( ІV фаза), де спостерігається два механізми травматичної дії - удар і тертя.

Вантажним автомобілем, автобусом, тролейбусом удар завдається на рівні і навіть вище центра ваги, і потерпілий відразу після первинного удару відкидається, падає, вдаряючись об грунт.

Бампер-перелом - поперечно-осколковий перелом із досить великим уламком неправильнох ромбоподібної форми на боці удару. Якщо на цей перелом дивитися збоку, то осколок має форму трикутника або клина, основа якого обернена в бік прикладання сили.

При ударі легковим автомобілем - на рівні верхньох або середньої третини гомілки. Вантажним - на рівні стегна

Якщо швидкість автомобіля до 60км/год- бампер-перелом

Більше 60км/год - поперечний або косо-поперечний перелом

35. Рубана рана

Спричиняється лезом під час удару важким предметом,найчастіше сокирою, рідше - тесаком, шаблею та іншим рублячим знаряддям. Хар.ознаки: значна величина і глибина з розсіченням підлеглої кісткової тканини(утворюються лінії з рівними, гладкими краями і гострими кінцями-вруби, які нерідко супроводжуються переломами і тріщинами кісток, що є основною відмінністю рубаних ран від різаних). Якщо на лезі сокири, якою нанесений удар, мали місце зазубрини, тоді від останніх по краю вруба можуть залишитися сліди у вигляді маленьких насічок чи відщеплених кісткових частинок, що можна використовувати при ідентифікації сокири. Дно рубаної рани роздроблене і різко синюшне.

Рубані рани, як правило, лінійної форми, а якщо удар наноситься під кутом - дугоподібної. Якщо сокира гостро заточена, то краї рани рівні, при затупленому ж лезі візуально краї можуть здаватися рівними, але при безпосередній мікроскопії виявляються їх здертості і виступи. Здертості утворюються в результаті того, що шкіра не тільки розрізається, але і роздавлюється внаслідок її стиснення між лезом і прилягаючою кісткою. Інколи на здертих ділянках може спостерігатися темна перервана смуга забруднення (від обтирання щік сокири об краї рани).

Кінці ран залежать від характеру занурення леза в тканини. Якщо воно занурилося лише середньою своєю частиною, а носок і п'ятка залишилися поза шкірою, то обидва кінці рани будуть гострі. Якщо сокира занурилась у рану носком чи п'яткою, то проявляється клиновидна дія сокири і кінець рани набуває П-подібної форми. Якщо ж у шкіру занурюється лезо сокири з носком і п'яткою, то утворюються два П-подібні краї.

Ушкодження рублячими предметами найчастіше бувають на голові в результаті убивства і самогубства. Крім того, в практиці зустрічаються рубані ушкодження пальців рук і ніг (при каліченні членів).

36. Класифікація ручної стрілецької зброї. Устрій бойового патрону та механізм пострілу. Додаткові фактори пострілу. Кінетична енергія кулі

1)Бойова ( зброя армійських зразків :пістолети, револьвери, гвинтівки, автомати)

2)Спортивна

3)Мисливська зброя

4)Зброя спеціального призначення (сигнальні та стартові пістолети, будівельно-монтажні пістолети).

Патрон складається :гільзи з капсулнм, заряду,снаряду.

Механізм пострілу:При натиснені на спусковий гачок, бойок б'є в капсуль, який вибухає і підпалює порох через запалювальні отвори. У патроні створюється величезний тиск газів,які виштовхують снаряд, що набуває при цьому поступального і обертального руху. Попереду кулі утворюється область підвищеного тиску діє як травмуючий предмет. Позаду кулі утворюється область зниженого тиску,де містяться додаткові чинники пострілу: порохові гази, кіптява,незгорілі порошки та частинки металів.

Куля, залишивши канал ствола зброї ,має певну кінетичну енергію, «живу силу» з якою вона спричиняє ушкодження. Виділяють 4 види дій кулі:

*Розривна(кінет енерг. макс)

*пробивна(утв.дефект «мінус-тканина»)

*клиноподібна,(кінет. енерг. зменшується,розсовує тканини)

*котузійна(мінімальна кінет.енергія)

Гідродинамічна-при проникненні у порожнистий орган ,щомістить рідину призводить до його розриву.

37. Ушкодження дробом. Устрій мисливського патрона. Визначення дистанції пострілу

Існують такі види мисливської зброї:

1) дробова (гладкоствольна) для стрільби дробом чи спеціальною кулею,

2) кульова (нарізна)- штуцери чи мисливські гвинтівки, з яких стріляють кулями,

3) комбінована, яка має і гладкі, і нарізні стволи для стрільби дробом і кулями.

Патрони бувають фабричного чи кустарного виготовлення. Патрон складається із гільзи з капсулем, пороху, пижів, дробу чи кулі. Найменший дріб № 11 має діаметр 1,5 мм, найбільший - 5 мм (0000). Дріб діаметром понад 5 мм називається картеччю, а понад 10 мм - кулями. Використовуються сплави різних металів: сурми, свинцю, миш'якоподібний сплав, миш'якоподібні ангідриди тощо.

Дослідження характеру ушкоджень, заподіяних мисливською зброєю, дозволило виявити деякі закономірності. Оскільки дріб, який летить із каналу ствола, спочатку діє як один снаряд, то при близькій відстані пострілу утворюється, як правило, один отвір. У міру ж збільшення відстані дріб розсіюється, і кожна дробинка діє як окремий маленький снаряд.

Сліди кіптяви при пострілі з дробових рушниць можуть визначатися в межах 1,5-3 м (димний порох). Прийнято вважати, що при пострілі з відстані близько 2 м спостерігається один центральний вхідний отвір діаметром 3-3,5 см з крупнозубчастими краями; на відстані 2-5 м - поряд з центральним отвором, який має діаметр 1-1,5 см, є численні вхідні отвори від окремих дробинок, які відхилились від загальної маси дробу, розміщені на площі 10-15 см. На відстані понад 5 м - центральний отвір відсутній, кожна з дробинок наносить окреме поранення. Площа розсіювання дробинок має діаметр 25-30 см, і чим більша відстань, тим більша площа ураження.

Для вирішення питання про конкретну відстань пострілу велике значення мають експериментальні відстріли. Смертельні ураження з дробової зброї спостерігаються, як правило, при пострілах у межах 40 м. Маленький дріб летить на відстань до 260 м, великий - 300-400 м, картеч - 400-600 м.

За наявності дробових поранень завжди слід мати на увазі, що разом з дробом у рановий канал можуть проникати і пижі, які слід ретельно дослідити, що особливо важливо при саморобному виготовленні мисливських патронів. Тому дробинки і пиж після опису їх в акті дослідження трупа (як і знайдена куля при сліпому вогнестрільному пораненні) передаються органам слідства як речовий доказ, при необхідності досліджують їх і надалі.

38. Ознаки пострілу з близької та неблизької відстані

Постріл на близькій відстані. Під близькою відстанню слід розуміти таку дистанцію, при якій навколо вхідного отвору є сліди дії додаткових факторів пострілу: полум'я, газів, кіптяви, порошинок і коли відсутні ознаки пострілу впритул.

Залежно від системи зброї ця відстань буде різною. Для одних видів зброї (сильного бою, довгоствольної) вона може обчислюватись у межах 1-1,5-2 м, для інших (короткоствольної, слабкої сили бою) - 50-80 см. Дальність польоту додаткових факторів залежить від системи зброї, ступеня її зношеності, сили бою, довжини ствола, кількості і якості пороху в патроні.

...