Виконання судових рішень у справах адміністративного судочинства

Загалом, на початок 2008 року, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зупиненими є майже 169 тис. виконавчих документів на суму, що перевищує 18 млрд. грн.

Усього в Україні, станом на сьогодні, можливість невиконання судових рішень законодавчо закріплена такими Законами України:

«Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії «Укррудпром»;

«Про трубопровідний транспорт»;

«Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»;

«Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні»;

«Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» [104].

Частиною п'ятою статті 124 Конституції встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Тому жодними законами не можуть встановлюватися норми, які обмежують виконання таких рішень. Крім того, статтею 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Надання будь-яких переваг окремим власникам чи встановлення пільгових режимів господарювання є прямим порушенням Конституції України.

По суті, йдеться про те, що в Україні свого часу з мотивів доцільності було запроваджено неконституційну практику, дія якої триває й нині.

Наявність законодавчих заборон про стягнення з підприємств, на які поширюються відповідні пільги, дає їм змогу не виконувати свої договірні зобов'язання, у тому числі щодо виплати працівникам заробітної плати. Наведені вище цифри свідчать саме про деструктивну роль цих мораторіїв в економічному житті держави.

Розділ 2. Судові рішення з окремих категорій адміністративних справ та особливості їх виконання

2.1 Особливості провадження, постановлення та виконання судового рішення в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень

До адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень належать:

адміністративні справи щодо оскарження нормативно-правових актів [86, с. 171];

адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби [47, с. 18].

Перш за все необхідно відзначити, що ці акти являють собою офіційні документи, видані від імені держави її органами. Нормативно-правові акти містять норми права, обов'язкові до виконання протягом тривалого строку усіма або більшістю учасників правовідносин.

Нормативно-правовий акт (англ. Juridical act, law) - офіційний акт-документ уповноважених суб'єктів правотворчоcті, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Або інакше: акт правотворчості, який містить юридичні норми. Отже, нормативно-правовий акт становить рішення правотворчого органу, спрямоване на встановлення, зміну або скасування дії норм права.

Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію форми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права.

Перелічимо основні ознаки нормативно-правового акта [40, с. 394]:

1) приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (правотворчими органами) або народом (через референдум);

2) завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків;

3) приймається з дотриманням певної процедури;

4) має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:

а) вид акта (закон, указ, постанова);

б) найменування органу, який ухвалив акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади);

в) заголовок (деякі акти, наприклад, розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються без заголовка);

г) дата ухвалення акта;

г) номер акта;

д) дані про посадову особу, яка підписала акт;

5) публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка (в Україні закони публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", газетах "Голос України" та "Юридичний вісник України"; постанови Кабінету Міністрів - у збірниках постанов уряду України та газеті "Урядовий кур'єр"; закони і підзаконні акти - у часописі "Офіційний вісник України").

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржено [92]:

постанови Верховної Ради України;

укази та розпорядження Президента України;

постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

нормативно-правові акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій;

нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Важливо наголосити, що, по-перше, адміністративним судом вказані нормативно-правові акти перевіряються на відповідність їх положенням чинного законодавства. Тобто суди перевіряють законність нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

По-друге, слід мати на увазі, що адміністративні суди ні в якому разі не перевіряють нормативно-правові акти вказаних суб'єктів на предмет їх конституційності, оскільки КАС України чітко закріпив, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України [35, с. 17].

Статтею 150 Конституції України та статтею 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року [21, с. 272] закріплено, що виключно до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Правом оскарження нормативно-правових актів наділені особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений [46].

У зв'язку з тим, що нормативно-правовий акт містить нормативні приписи, розраховані на багаторазове застосування і його дія не вичерпується одноразовим виконанням, він може стосуватися прав багатьох осіб. Тому КАС України встановлено низку норм, які зобов'язують повідомляти зацікавлених осіб про судовий розгляд справи, щоб надати їм можливість захищати свої права, свободи та інтереси при розгляді справи. Для цього, у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта, суд зобов'язує відповідною ухвалою відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Згідно з Указом Президента України від 10 червня 1997 року «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та Указу Президента України від 13 грудня 1996 року «Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України», нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції України, офіційно оприлюднюються в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" та газеті "Урядовий кур'єр". Офіційне оприлюднення актів Верховної Ради України відбувається також у газеті "Голос України", "Відомостях Верховної Ради України". Нормативно-правові акти місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування оприлюднюються у виданнях, які визначені цими органами. Таке оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи і повинно бути опубліковано не пізніше, як за сім днів до судового розгляду. Опублікування оголошення з дотриманням вищезазначених вимог означає, що всі зацікавлені особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Якщо зацікавлена особа після цього не звернеться до суду для участі у розгляді справи, то її позбавляють права на розгляд у подальшому скарг на судові рішення в цій справі [57, с. 343-344].

Отже, у разі оскарження нормативно-правових актів в адміністративному суді, відповідач зобов'язаний помістити інформацію про таке оскарження в одному з цих друкованих видань: "Офіційний вісник України", "Урядовий кур'єр", "Голос України", "Відомості Верховної Ради України" та "Президентський вісник".

Якщо ж оголошення опубліковане своєчасно, вважається, що всі зацікавлені особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Крім обов'язку відповідача опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правових актів, адміністративним справам, пов'язаним із таким оскарженням, притаманна така особливість як скорочений строк її вирішення.

Так, якщо за загальним правилом, закріпленим КАС України, - адміністративні справи мають бути розглянуті та вирішені протягом розумного строку, але не більше як два місяці з дня відкриття провадження у справі [28, с. 133], то адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується протягом розумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.

За результатами розгляду адміністративної справи суд може визнати нормативно-правовий акт: незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Як слушно звертають увагу деякі правники, КАС уповноважує суд здійснювати при потребі так званий непрямий контроль [62, с. 171]. Зокрема, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі та які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їхні окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили. У даному випадку йдеться як про нормативно-правові акти, так і про правові акти індивідуальної дії.

Після розгляду адміністративної справи щодо оскарження нормативно-правових актів традиційно судом ухвалюється постанова, яка оскаржується у загальному порядку.

У резолютивній частині такої постанови суд зазначає своє рішення щодо визнання нормативно-правового акта або його окремих положень незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання їх нечинними. Якщо ж предметом оскарження був правовий акт індивідуальної дії, то суд його скасовує. Суд також повинен визначити наслідки такої постанови: чи зберігаються правовідносини, що виникли на підставі нормативно-правового акта, або чи потрібно і в який спосіб повернути його виконання. Суд зобов'язаний сказати, з якого моменту правовий акт є нечинним - з моменту його видання чи з моменту набрання постановою суду законної сили [37, с. 388-389].

Однак особливістю ухваленої постанови є те, що резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили [37, с. 389].

У разі якщо під час розгляду адміністративної справи, не пов'язаної з оскарженням нормативно-правових актів виникло питання про законність нормативно-правового акта чи відповідність його правовим актам вищої юридичної сили також мають застосовуватись правила статті 171 КАС України [88, с. 181].

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, яких залучають до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до положень статей 10 та 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року [70, с. 207], учасниками виконавчого провадження є: сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Як визначено у нормах вказаного закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Отже, саме зазначені учасники виступають потенційними суб'єктами права на звернення до адміністративного суду із позовною заявою щодо рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Вказані учасники - є позивачами в адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Відповідачем у адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Система, структура та компетенція органів державної виконавчої служби, крім Закону України "Про виконавче провадження" [46, с. 3-7], визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року [80, с. 566].

Відповідно до положень цього закону органи державної виконавчої служби представлені такими суб'єктами як [80, с. 3]:

1) Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень.

2) Державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя.

3) Державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Безпосередньо виконання судових рішень покладається на державних виконавців, якими, відповідно до закону, є [80, с. 4]:

заступник директора Департаменту державної виконавчої служби;

начальник відділу примусового виконання рішень;

заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби;

головний державний виконавець;

старший державний виконавець;

державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби;

начальники відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, їх заступники;

головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя;

начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Строки проведення виконавчих дій чітко визначені законом і не мають перевищувати: 1) шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - якщо рішення майнового характеру; 2) двох місяців - якщо рішення немайнового характеру [45, с. 25].

Відповідно, для того, щоб а) швидко вирішити публічно-правовий спір, який виник у зв'язку із виконанням судових рішень та задля б) забезпечення оперативності здійснення виконавчих дій, КАС України закріплено, що позовну заяву до суду може бути подано у такі скорочені строки:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або мала була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

З викладеного можна зробити висновок, що предметом оскарження в адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби є: 1) рішення, дії чи бездіяльність державної виконавчої влади, які порушують її права, свободи чи інтереси; 2) постанова про відкладення провадження виконавчих дій.

Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача не пізніше ніж наступного дня після відкриття провадження у справі. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

2.2 Особливості провадження, постановлення та виконання рішення в адміністративних справах, пов'язаних із здійсненням виборчих прав

Процедуру розгляду та вирішення адміністративних справ, які виникають у зв'язку зі здійсненням виборчих прав, урегульовано статтями 172-176 Глави 6 "Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ" Розділу ІІІ "Провадження в суді першої інстанції" КАС України [15].

До адміністративних справ, які виникають у зв'язку із здійсненням виборчих прав, належать:

1) оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій [55, с. 172];

2) уточнення списку виборців [40, с. 173];

3) оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум [55, с. 174];

4) оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу [57, с. 175];

5) провадження у справах пов'язаних із виборами Президента України [55, с. 176],

Провадження у вказаних категоріях адміністративних справ характеризується рядом особливостей, які стосуються [37, с. 406-414]:

а) визначення підсудності спорів, пов'язаних із здійсненням виборчих прав;

б) складу сторін спорів, пов'язаних із здійсненням виборчих прав;

в) порядку набуття статусу представника;

г) обчислення строків звернення до суду та вирішення адміністративної справи;

д) складу суду у публічно-правових спорах щодо здійснення виборчих прав;

є) постановлення судових рішень за наслідками розгляду адміністративних справ, пов'язаних зі здійсненням виборчих прав;

е) оскарження адміністративних справ, пов'язаних із здійсненням виборчих прав.

Отже, відповідно до цих аспектів, розглянемо особливості провадження в адміністративних справах, пов'язаних із здійсненням виборчих прав.

Наведемо особливості підсудності спорів, пов'язаних із здійсненням виборчих прав.

З метою забезпечення об'єктивного та неупередженого вирішення адміністративними судами виборчих публічно-правових спорів, виключення можливого впливу на них під час здійснення правосуддя по таких категоріях справ у КАС України закріплено спеціальні правила підсудності [55].

Згідно із цими спеціальними правилами підсудності, зацікавлені особи, які оскаржують певні рішення, дії чи бездіяльність, подають адміністративні позови лише до адміністративних судів, які прямо визначені КАС України.

Зазначимо, що рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду [27, с. 172].

Так само до Київського апеляційного адміністративного суду подається позовна заява щодо оскарження дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб, що порушують законодавство про вибори чи референдум [29, с. 175].

Рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії Автономної Республіки Крим, обласної виборчої комісії, Київської чи Севастопольської виборчих комісій щодо підготовки та проведення місцевих виборів; територіальної (окружної) виборчої комісії щодо підготовки та проведення виборів Київського чи Севастопольського міського голови; територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України; обласних комісій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, а також членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії. Протоколи територіальних (окружних) виборчих комісій щодо встановлення підсумків голосування у межах територіального виборчого округу під час проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також протоколи про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці оскарженню в судовому порядку не підлягають [57, с. 172].

Позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидата на пост Президента України, ініціативних груп всеукраїнського референдуму, інших суб'єктів ініціювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум, подається до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Позовна заява щодо оскарження дії чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної, міської ради подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена. Позовна заява з інших питань, передбачених цією статтею, подається до окружного адміністративного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена [86, с. 175].

Слід зазначити, що у двох категоріях адміністративних справ: 1) щодо оскарження рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму; 2) щодо оскарження дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб, що порушують законодавство про вибори - позовні заяви подаються до двох визначених нормами КАС України судових інстанцій - Вищого адміністративного суду України та Київського апеляційного адміністративного суду.

Звернімо увагу, що рішення апеляційної інстанції з виборчих спорів є остаточним і оскарженню не підлягає. Рішення Вищого адміністративного суду України щодо скарги на результати виборів є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку [55, с. 175].

Отже, з наведеного випливає, що у даних категорій справ передбачена особлива підсудність яка чітко визначена КАС України.

Щодо особливостей складу сторін спорів, пов'язаних із здійсненням виборчих прав зазначимо наступне.

Проаналізувавши суб'єктний склад спорів, пов'язаних із здійсненням виборчих прав, слід вказати на те, що учасниками таких спорів можуть бути лише особи наділені спеціальним статусом, набутим у визначеному законом порядку.

Розглянемо категорії осіб, які можуть виступати позивачами та відповідачами (сторонами) закріпленими у цих нормах КАС адміністративними справами [61, с. 172-176].

Оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій [32, с. 172]:

Позивач - виборець, суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

Відповідач - виборча комісія, комісія з референдуму, члени цих комісій.

Уточнення списку виборців [86, с. 173].

Позивач - кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі, тобто виборець.

Відповідач - виборча комісія, комісія з референдуму, члени цих комісій.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум [55, с. 174].

Позивач - виборець, виборча комісія, кандидат, партія (блок), місцева організація партії (блок місцевих організацій партій), які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, комісія з референдуму, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

Відповідач - орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, засіб масової інформації, підприємство, установа, організація, їхня посадова чи службова особа, творчий працівник засобу масової інформації.

Оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу [28, с. 175].

Позивач - виборець, кандидат, партія (блок), місцева організація партії (блок місцевих організацій партій), які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

Відповідач - кандидат, його довірена особа, партія (блок), місцева організація партії (блоку місцевих організацій партій), їхня посадова особа чи уповноважена особа, ініціативна група референдуму, інший суб'єкт ініціювання референдуму, офіційний спостерігач від суб'єкта виборчого процесу.

Провадження у справах пов'язаних із виборами президента України [55, с. 176].

Позивач - виборча комісія, кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу, виборець.

Відповідач - об'єднання громадян, виборчий блок, його посадової особи чи повноважного представника.

Щодо особливостей порядку набуття статусу представника сторони адміністративної справи пов'язаної зі здійсненням виборчих прав слід зазначити наступне.

Цей порядок та особливості статусу представника у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, урегульовано КАС України.

Відповідно до вказаної норми права представництво у адміністративних справах, пов'язаних зі здійсненням виборчих прав, буває двох видів: 1) представництво окремої особи (представництво фізичної особи) та 2) представництво колективного суб'єкта.

Отже, особа, яка, відповідно до закону про вибори, зареєстрована як уповноважений представник або довірена особа кандидата, діє як представник відповідного кандидата у справах, пов'язаних з виборчим процесом, без додаткового уповноваження.

Наприклад, відповідно до Закону України «Про вибори Президента України», уповноваженим представником кандидата на пост президента України у Центральній виборчій комісії може бути громадянин України, який має право голосу [45, с. 66].

Не може бути уповноваженим представником кандидата на пост президента України член виборчої комісії, посадова особа органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, військовослужбовець, службовець рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, Служби безпеки України, особа, яка проходить альтернативну (невійськову) службу.

Заява про реєстрацію уповноваженого представника кандидата на пост президента України за підписом, засвідченим в установленому законом порядку, особи, висунутої кандидатом на пост президента України, подається до Центральної виборчої комісії одночасно із заявою про реєстрацію кандидата на пост президента України. У заяві про реєстрацію уповноваженого представника кандидата на пост президента України зазначаються прізвище, ім'я по батькові уповноваженого представника його громадянство, день, місяць і рік народження місце роботи, займана посада, заняття місце проживання, номер телефону. До заяви додасться письмова згода цієї особи представляти інтереси кандидата на пост президента України в Центральній виборчій комісії.

Центральна виборча комісія не пізніше третього дня після надходження вказаних документів реєструє уповноваженого представника кандидата на пост президента України у Центральній виборчій комісії та видає йому посвідчення за формою, встановленою Центральною виборчою комісією. У разі відмови у реєстрації (скасування реєстрації) кандидата на пост президента України повноваження уповноваженого представника кандидата у Центральній виборчій комісії вважаються припиненими з моменту настання зазначених обставин.

Кандидат на пост президента України може мати не більше п'яти довірених осіб в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі та по одній довіреній особі у кожному територіальному окрузі [45, с. 67].

Довірені особи кандидата ведуть агітацію за обрання його президентом України, сприяють кандидату на пост президента України у проведенні виборчого процесу, представляють інтереси кандидата у відносинах з виборчими комісіями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації, об'єднаннями громадян, виборцями.

Заява про реєстрацію довірених осіб кандидата, за підписом кандидата на пост президента України, засвідченим у встановленому законом порядку, подається до Центральної виборчої комісії у будь-який час після реєстрації кандидата. У заяві про реєстрацію довірених осіб зазначаються прізвище, ім'я, по батькові кожної довіреної особи, відповідний виборчий округ, громадянство довіреної особи, день, місяць і рік народження, місце роботи, займана посада (заняття), місце проживання, номер телефону. До заяви додаються письмові згоди цих осіб представляти інтереси кандидата на пост президента України у відповідному виборчому окрузі. Підписи зазначених осіб засвідчуються у встановленому законом порядку.

Центральна виборча комісія не пізніше третього дня після надходження вказаних документів реєструє довірених осіб кандидата на пост президента України та видає уповноваженому представнику кандидата на пост президента України посвідчення за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.

Особа, яка, відповідно до закону про вибори чи референдум, зареєстрована як уповноважена особа (представник) партії (блоку), місцевої організації партій (блоку місцевих організацій партій), ініціативної групи референдуму, діє як представник відповідної партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), ініціативної групи референдуму у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, без додаткового уповноваження.

Документом, що підтверджує повноваження представника відповідного кандидата чи партії (блоку), місцевої організації партій (блоку місцевих організацій партій), ініціативної групи референдуму, є відповідне посвідчення, видане в порядку, встановленому законом про вибори чи референдум.

Зокрема, відповідно до закону ініціативні групи всеукраїнського референдуму реєструються Центральною комісією з всеукраїнського референдуму за поданням голів районних, міських (міст республіканського та обласного підпорядкування) Рад, на території яких проведено збори громадян, які обрали ініціативну групу [47, c. 17].

У разі відповідності поданих документів вимогам Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" голова відповідної місцевої ради у 10-денний строк подає документи щодо ініціативної групи всеукраїнського референдуму до Центральної комісії з всеукраїнського референдуму або реєструє ініціативну групу місцевого референдуму, після чого у триденний строк видає ініціативній групі місцевого референдуму свідоцтво про реєстрацію та посвідчення членів ініціативної групи за формами, що встановлюються Верховною Радою України.

У свідоцтві про реєстрацію ініціативної групи місцевого референдуму на основі списків громадян, які брали участь в останньому за часом референдумі, або списків виборців останніх за часом виборів, зазначається точна кількість громадян, підписи яких необхідні для підтримки вимоги про проведення місцевого референдуму, та термін збирання підписів.

У разі відповідності поданих документів щодо ініціативної групи всеукраїнського референдуму вимогам Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» Центральна комісія з всеукраїнського референдуму у 15-денний строк реєструє ініціативну групу всеукраїнського референдуму, після чого у триденний строк видає ініціативній групі всеукраїнського референдуму свідоцтво про реєстрацію та посвідчення членів ініціативної групи за формами, що встановлюються Верховною Радою України. У свідоцтві про реєстрацію ініціативної групи всеукраїнського референдуму зазначається термін збирання підписів.

Звернемо увагу на особливості обчислення строків звернення до суду та вирішення адміністративної справи.

Як зазначається у частині 1 статті 179 КАС України на обчислення строків, встановлених статтями 172-177 КАС України, не поширюються правила частин 2-10 статті 103 КАС України [55].

Строки, встановлені у КАС, обчислюються календарними днями і годинами [55, с. 172-177].

Скорочення строків подання позовних заяв у зазначених категоріях адміністративних справ та скорочення строків прийняття адміністративним судом рішення щодо заявлених позовних заяв обумовлюється, по-перше, швидкоплинністю виборчого процесу чи референдуму, по-друге, необхідністю гарантування усім виборцям однакової можливості своєчасного здійснення ними своїх виборчих прав.

Процесуальні строки з адміністративних справ, передбаченим статтями 172-176 КАС України, також зменшені з метою як найшвидшого поновлення виборчих прав та усунення порушень чинного законодавства про вибори та референдум.

Порушення, виявлене під час виборів чи референдуму та усунуте після їх проведення й проголошення по них результатів, буде недоречним, оскільки виборець вже не в змозі буде через це порушення скористатись виборчим правом взагалі.

Відтак розглянемо та зосередимо нашу увагу на строки подання позовної заяви та вирішення адміністративної справи, пов'язаних із здійсненням виборчих прав.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій [55, с. 172]:

Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце до дня голосування, може бути подано до адміністративного суду у строк не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування [55, ст. 172].

Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, дільничної комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Суд вирішує адміністративні справи, визначені вище, у дводенний строк після надходження позовної заяви. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли до дня голосування, вирішуються судом у дводенний строк, але не пізніше ніж за дві години до початку голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування вирішуються судом до закінчення голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування, але після закінчення голосування, вирішуються судом у дводенний строк після надходження позовної заяви.

Уточнення списку виборців [55, ст. 173].

Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування.

Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

Слід зазначити, що адміністративні справи, передбачені статтями 174 та 175 КАС України, порушуються та вирішуються адміністративним судом однаково за правилами, передбаченими частинами 6, 7 та 11 статті 172 КАС України.

Провадження у справах пов'язаних із виборами президента України [58, с. 176].

Суд розглядає та вирішує адміністративні справи за скаргами, поданими на вчинені порушення з моменту припинення голосування на виборчих дільницях, протягом двох днів після дня голосування.

Отже, узагальнюючи особливості строків подання позовної заяви та строків вирішення публічно-правових спорів, пов'язаних із здійсненням виборчих прав, можемо зробити такі висновки [37, с. 412].

1. Строк розгляду і вирішення виборчих спорів, порівняно з загальними положеннями, є скорочений. Так, справи щодо уточнення списку виборців мають бути вирішені у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше, ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

2. Справи з усіх інших категорій виборчих спорів належить вирішувати у п'ятиденний строк після надходження позовної заяви. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли до дня голосування, суд вирішує у п'ятиденний строк, але не пізніше, ніж за дві години до початку голосування.

Завершуючи характеристику особливостей обчислення строків звернення до суду та вирішення адміністративної справи, відзначимо, що останнім днем строку, який має закінчитися з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.

Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг не може бути поновлено [55, с. 172-177]. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Склад суду у виборчих спорах формується за загальними правилами, але з деякими особливостями [37, с. 412].

Так, якщо справу відкрито за позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії чи комісії з референдуму, члена цієї комісії, то таку справу розглядатиме і вирішуватиме в окружному адміністративному суді колегія у складі трьох суддів [55, с. 24]. Вищий адміністративний суд розглядає і вирішує справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів чи референдуму у складі не менше п'яти суддів [55, с. 24].

Отже, адміністративні справи, пов'язані із здійсненням виборчих прав, розглядаються та вирішуються по суті такими адміністративними судами:

Вищим адміністративним судом України [40, с. 172];

Київським апеляційним адміністративним судом [40, с. 172, 176];

окружним адміністративним судом [55, с. 172, 175];

місцевим загальним судом [55, с. 172-175].

Особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та їх оскарження передбачені КАС України [55, с. 177].

На основі цієї норми права суд, встановивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше передбачене законом рішення. У разі виявлення порушень, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності не за правилами КАС України, суд постановляє окрему ухвалу з повідомленням про наявність таких порушень і надсилає її до органів чи осіб, уповноважених вжити у зв'язку з цим заходів, встановлених законом [55, с. 177].

Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статями 172-175 КАС України (за винятком випадків, визначених частини 4 статті 177 КАС України), набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення Вищого адміністративного суду України набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статями 172, 174, 175 КАС України, у період від двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування, до шостої години дня голосування, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених статтями 172-175 КАС України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у дводенний строк з дня їх проголошення а судові рішення, ухвалені до дня голосування, - не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.

Судами апеляційної інстанції є відповідні апеляційні адміністративні суди. Справи розглянуті відповідно до частини 3 статті 172 та частиною 7 статті 176 КАС України з виборчих спорів є остаточним і оскарженню не підлягає. Рішення Вищого адміністративного суду України щодо скарги на результати виборів є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у дводенний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга стосовно судового рішення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пізніше ніж за дві години до початку голосування. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду не може повертати справу на новий розгляд. Судове рішення суду апеляційної інстанції є остаточним.

2.3 Провадження, постановлення та виконання рішення по адміністративних справах, які виникають із інших публічно-правових відносин, підвідомчих адміністративним судам

Крім спорів щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень та спорів, пов'язаних із реалізацією виборчих прав до справ, які виникають із публічно-правових відносин підвідомчих адміністративним судам, належать також адміністративні справи, пов'язані із: 1) достроковим припиненням повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності [55, с. 180]; 2) адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання [40, с. 182]; 3) адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання [55, с. 183].

Зважаючи на те, що поєднання діяльності народного депутата з діяльністю, що відповідно до Конституції України є несумісною з мандатом народного депутата, шкодить повноцінній роботі Верховної Ради України, тому адміністративне законодавство спрямовано на швидке вирішення в адміністративному суді питання про припинення повноважень. Завдання розгляду такої категорії справ в адміністративному суді - запобігати свавільному припиненню повноважень народного депутата. Слід погодитися з думкою, що ймовірність такого була б значно вища, якби рішення з цього питання приймала сама Верховна Рада України. Крім того, лише суд з достовірністю може встановити факт здійснення народним депутатом діяльності, що є несумісною з його представницьким мандатом [96].

Необхідність судового рішення для дострокового припинення повноважень народного депутата України у разі, якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто [53, с. 5]. Вважаємо за необхідне перелічити види діяльності, зайняття якими є несумісним з повноваженнями народного депутата [53, с. 3]. Так, народний депутат не має права: 1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; 2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі; 3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; 4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; 5) залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; 6) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.

Справи щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, тобто Окружному адміністративному суду міста Києва. Тому загальна норма частини першої статті 19 КАС про підсудність справ за місцезнаходженням відповідача до цієї категорії справ не застосовується.

Право на звернення з позовною заявою про дострокове припинення повноважень народного депутата України на підставі невиконання ним вимог щодо несумісності має Голова Верховної Ради України. Однак за рішенням Верховної Ради України Голова Верховної Ради України зобов'язаний звернутися з таким позовом до суду [53, с. 5]. Таким чином, позивачем у цій справі є Голова Верховної Ради України.

Відповідачем у справі щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України є народний депутат України, який відповідно до твердження адміністративного позову не виконує вимог щодо несумісності.

Cуд повинен розглянути справу щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України протягом семи днів після відкриття провадження [55, с. 180].

З метою своєчасного вирішення справи суд може здійснити судові виклики та повідомлення у такій справі телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном або й через друкований засіб масової інформації [55, с. 38]. Такі виклики і повідомлення мають бути здійснені у строк, що даватиме можливість своєчасно прибути до суду [14, с. 35].

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про розгляд справи і про це в суду є достовірні дані, не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, крім випадків, коли суд визнав обов'язковою участь когось з осіб, які беруть участь у справі.

Однак якщо до закінчення розгляду справи повноваження народного депутата припинилися з будь-якої іншої підстави, то провадження у справі необхідно закрити через її неналежність до юрисдикції адміністративних судів [55, с. 157], оскільки суд не може вирішувати питання про припинення повноважень колишнього народного депутата. У разі ж смерті народного депутата суд закриває провадження у справі.

Зазначимо, що постанова суду про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісності виконується негайно, тобто до набрання нею законної сили. Повноваження народного депутата вважаються припиненими з моменту проголошення постанови, крім випадків, коли цю постанову скасує суд вищої інстанції. Судове рішення у справі щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України може бути оскаржена в загальному порядку.

Особливості адміністративних справ за позовом суб'єкта владних повноважень - органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування - про обмеження щодо реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання. Завданням суду у таких справах є перевірити обґрунтованість застосування обмеження у реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання за зверненням відповідного суб'єкта владних повноважень, а в разі обґрунтованості обрати той спосіб обмеження цього права, який був би адекватним (найменшим) за встановлених небезпеки чи загроз і забезпечував досягнення мети такого обмеження - запобігання заворушенням чи злочинам, охорона здоров'я населення або захист прав і свобод інших людей.

Відповідно до Конституції громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей [60, с. 39].

Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання встановлено, що стаття 39 Конституції вимагає від організаторів мирних зібрань сповістити органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування про проведення цих масових заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами мирних зібрань, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Зокрема, у разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами мирних зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо. Згідно з цим рішенням, строк завчасного сповіщення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування має бути достатнім для того, щоб такий орган міг визначитися, наскільки проведення мирного зібрання відповідає закону, та в разі потреби, звернутися до суду для вирішення спірних питань [28, с. 39]. Конкретні строки завчасного сповіщення мають бути визначені законом з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо, але поки що цього не зроблено.

...