Судово-психологічний аналіз

Метод незалежних характеристик може виявлятися в трьох формах, ефективність яких визначається конкретною ситуацією: а) одержання відомостей про особу шляхом відповідних запитів щодо її характеристики; б) одержання відомостей про особу з матеріалів справи (показань інших осіб); в) одержання відомостей про особу шляхом доручення оперативно-розшуковим органам зібрати такі відомості таємним шляхом. Обрання слідчим тієї чи іншої форми залежить від складності майбутнього допиту, важливості інформації, яка може бути одержана в процесі його проведення.

Застосування зазначених методів ізольовано чи у взаємозв`язку дає змогу діагностувати психологічні характеристики особи і використовувати їх у різних напрямах організації допиту:

1) встановлення психологічного контакту;

2) визначення системи тактичних прийомів допиту;

3) визначення характеру і виду можливого та найбільш ефективного психологічного впливу;

4) оцінка одержаної інформації.

Психологічна діагностика особи не тільки передбачає цілеспрямоване дослідження компонентів її характеристики за допомогою таких методів, а й включає оцінку динаміки психологічних процесів, які виявляються при проведенні самого допиту на всіх його етапах. При допиті залежно від його психічної напруженості (актуалізація забутого, виявлення неправдивих показань, викриття у вчиненні злочину) характер психічних проявів особи може бути різним. Тому, оцінюючи психологічну діагностику, надзвичайно важливо встановлювати, які з подразників є найбільш ефективними, стимулюють особу до давання показань, а які, навпаки, діють негативно або є байдужими з погляду одержання інформації у справі. У процесі спілкування необхідно спостерігати за невербальними засобами комунікації і правильно розпізнавати їхнє значення. Так, жести можуть бути засобом передавання інформації. У природних умовах спілкування вони виникають нібито самі собою з огляду на зміст діяльності, її емоційне напруження. Ритмічно узгоджені з інтонацією, наголосами і паузами, жести допомагають зосередити увагу слухачів на тих чи інших «ударних» частинах висловлювання, виразити емоційне ставлення того, хто говорить, до висловлюваних думок.

Допит передбачає проведення діагностики особи допитуваного (типу темпераменту, характеру, психологічного стану, рівня інтелекту, соціального статусу, схильності до алкоголізму та ін.). Така діагностика може здійснюватися за зовнішнім виглядом людини, манерами поведінки, одягом, акуратністю або неохайністю, тремтінням рук, почервонінням обличчя тощо. Причому ці ознаки повинні розглядатися в комплексі і мати лише орієнтуюче значення. Неприпустимо гіперболізувати зовнішні дані людини з метою діагностики особи допитуваного. Зокрема, ознаки зовнішності не можуть категорично свідчити про риси характеру особи чи тип темпераменту.

Тактико-психологічні прийоми, що сприяють одержанню інформації в процесі допиту, класифікуються на декілька типів відповідно до тих завдань, що ставляться перед ними: а) такі, що усувають конфліктні ситуації і сприяють встановленню психологічного контакту; б) спрямовані на встановлення мотивації показань; в) такі, що сприяють викриттю винного; г) такі, що сприяють виявленню неправди; г) такі, що актуалізують у пам'яті забуте.

Тактико-психологічні прийоми, що усувають конфліктні ситуації і спрямовані на встановлення психологічного контакту, мають на меті одержання інформації в процесі допиту. Цьому сприяє певне емоційне тло -- важливий компонент психологічного контакту, який має бути створений слідчим. Таке тло створюється насамперед прагненням об'єктивно, неупереджено з'ясувати всі обставини у справі; інтересом до одержуваної інформації, доброзичливим ставленням до допитуваної особи; орієнтацією останньої на систему цінностей, що становлять суспільну значущість (боротьба зі злочинністю, викриття обвинуваченого, каяття як усвідомлення та засудження скоєного). Перелічені орієнтири є й основою для встановлення психологічного контакту.

Психологічний контакт - це найбільш сприятлива психологічна атмосфера допиту, що позитивно впливає на взаємодію та стосунки між учасниками, певне налаштування на спілкування. Психологічний контакт при допиті передбачає можливість виникнення двох його рівнів:

1) коли допитуваний бажає давати показання;

2) коли допитуваного примушують до цього. Такий контакт може йти з наростанням, а може згасати, раптово виникнути і також раптово зникнути.

Психологічний контакт завжди має двосторонній характер, його встановлення і підтримання залежать як від слідчого (судді), так і від допитуваного, хоча ініціатива має належати слідчому. Існує двосторонній контакт, в якому допитуваний відчуває, що він становить для слідчого певний інтерес.

Встановлення психологічного контакту вимагає від слідчого знань психології допитуваного. Він повинен ураховувати його індивідуально-психологічні особливості, типологічні якості, психічний стан на момент допиту, життєвий досвід та ін.

Тактико-психологічні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним, ґрунтуються на використанні даних психології, логіки та інших наук. У цьому відношенні певний інтерес становлять способи привертати увагу людей, які запропонував Д. Карнегі. Він рекомендує шість способів:

1) виявляти щирий інтерес до інших людей;

2) усміхатись;

3) пам`ятати, що для людини звук її імені - найсолодший і найважливіший звук людської мови;

4) бути хорошим слухачем, заохочувати інших розповідати вам про себе;

5) вести розмову в колі інтересів вашого співрозмовника;

6) давати людям відчути їх значущість і робити це щиро. Банальність деяких прийомів є очевидною, однак це не позбавляє їх практичного значення при певній інтерпретації.

До тактико-психологічних прийомів, що сприяють актуалізації в пам'яті забутого, належать прийоми, спрямовані на збудження у допитуваного асоціативних зв`язків, які викликають спогад.

Методи психологічної діагностики під час допиту. Брехня і боротьба з нею

Тактико-психологічні прийоми, що сприяють одержанню інформації в процесі допиту, класифікуються на декілька типів відповідно до тих завдань, що ставляться перед ними: а) такі, що усувають конфліктні ситуації і сприяють встановленню психологічного контакту; б) спрямовані на встановлення мотивації показань; в) такі, що сприяють викриттю винного; г) такі, що сприяють виявленню неправди; г) такі, що актуалізують у пам'яті забуте.

Тактико-психологічні прийоми, що усувають конфліктні ситуації і спрямовані на встановлення психологічного контакту, мають на меті одержання інформації в процесі допиту. Цьому сприяє певне емоційне тло -- важливий компонент психологічного контакту, який має бути створений слідчим. Таке тло створюється насамперед прагненням об'єктивно, неупереджено з'ясувати всі обставини у справі; інтересом до одержуваної інформації, доброзичливим ставленням до допитуваної особи; орієнтацією останньої на систему цінностей, що становлять суспільну значущість (боротьба зі злочинністю, викриття обвинуваченого, каяття як усвідомлення та засудження скоєного). Перелічені орієнтири є й основою для встановлення психологічного контакту.

Психологічний контакт - це найбільш сприятлива психологічна атмосфера допиту, що позитивно впливає на взаємодію та стосунки між учасниками, певне налаштування на спілкування. Психологічний контакт при допиті передбачає можливість виникнення двох його рівнів:

1) коли допитуваний бажає давати показання;

2) коли допитуваного примушують до цього. Такий контакт може йти з наростанням, а може згасати, раптово виникнути і також раптово зникнути.

Психологічний контакт завжди має двосторонній характер, його встановлення і підтримання залежать як від слідчого (судді), так і від допитуваного, хоча ініціатива має належати слідчому. Існує двосторонній контакт, в якому допитуваний відчуває, що він становить для слідчого певний інтерес.

Встановлення психологічного контакту вимагає від слідчого знань психології допитуваного. Він повинен ураховувати його індивідуально-психологічні особливості, типологічні якості, психічний стан на момент допиту, життєвий досвід та ін.

Процесуальні, криміналістичні й психологічні проблеми використання поліграфа у судочинстві.

Психологічний аспект застосування науково-технічних засобів під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій.

Психологія слідчого огляду.

Психологічні особливості сприйняття і розпізнавання образів людиною.

Психологія впізнання особи і речей.

Психологічні особливості та забезпечення надійності різних видів впізнання.

Психологія обшуку та психологічні прийоми його проведення.

Психологія слідчого експерименту.

Психологічні особливості пізнання в судовому засіданні.

Психологія винесення вироку.

Поняття, завдання, компетенція судово-психологічної експертизи.

Судово-психологічна експертиза у кримінальних провадженнях про злочини неповнолітніх.

Судово-психологічна експертиза осіб з вадами психічного й фізичного здоров'я.

Оцінка висновку експерта-психолога.

Термінологічний словник

Адаптаційний синдром; адекватний; алгоритм; відображення; влада; воля; гальмування; гомеостазис; дискурсивний; експеримент; емоція; емпатія; збудження; зворотній зв'язок; ідея; індукція; ініціатива; інстинкт; інтерес; інтуїція; комунікація; конфлікт; меланхолік; мета; мислення; мова; мотив; навичка; навіювання (сугестія); настанова; онтогенез; пізнання; потреба; потяг; психіка; репродукція; рефлекс; рефлексія; самооцінка; самоспостереження (інтроспекція); сангвінік; спостереження; сприйняття; стереотип динамічний; стрес; темперамент; тест; увага; філогенез; флегматик; фрустрація; холерик; ціннісна орієнтація.

Юридична психологія - це галузь психологічної науки, науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності та механізми людської психіки у сфері правових відносин і правової поведінки, розробляє рекомендації щодо підвищення ефективності правотворчості, правоохоронної та правозастосовної діяльності; це галузь психології, що пов'язана з дослідженнями проблем реалізації системи правової поведінки психологічними засобами. Психологія (від грецьк. psyche - душа, logos - вчення, наука) - це наука про закономірності виникнення, існування, розвиток і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Донаукова психологія - це сукупність різноманітних психологічних знань (народна психологія, життєва, або побутова, психологія, релігійна психологія, парапсихологія), які виникають за межами наукових досліджень, але які сприяють виникненню, є джерелом науки, наповнюючи сенсом її існування. Судова психологія - це наука про психологічні особливості поведінки суб'єктів карного процесу. Кримінальна психологія - це психологія, предметом якої є психологічні особливості особистості правопорушника, мотиви правопорушення тощо. Виправно-трудова (пенітенціарна) психологія - це психологія, що займається науковими та прикладними питаннями вивчення психіки ув'язненого, методами виправлення та перевиховання його особистості.

Практична психологія - система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям щодо вирішення їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної психології - створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини у всіх сферах життя - від сімейних стосунків до управління державою, надати дієву допомогу в розвитку та захисті її психологічного здоров'я. У структурі практичної психології виділяються такі напрями, як: психологічна служба сім'ї та соціального захисту населення; психологічна служба системи освіти; психологічна служба системи охорони здоров'я; практична психологія політичної діяльності, управління і масових комунікацій; практична юридична психологія і педагогіка; практична психологія і соціологія економіки та бізнесу; практична психологія праці та профорієнтації; соціально-психологічна служба армії; практична психологія і педагогіка спорту. Економічна психологія - галузь психології, що займається дослідженням ролі людського фактора в розв'язанні економічних, господарських проблем на макрота мікроекономічному рівнях. Загальна психологія - це теоретична база юридичної психології, понятійний і категоріальний апарат якої використовується для пояснення психологічних особливостей суб'єктів активності в юридичній сфері. Психіка - властивість високоорганізованої матерії, що є формою відображення, суб'єктом об'єктивної реальності. Свідомість - вищий рівень психічного відображення дійсності та саморегуляції, що досягається завдяки засвоєнню суспільно-історичного досвіду людиною як біосоціальною істотою. Об'єкт юридичної психології - особистість як свідомий індивід, що має певний соціальний статус і виконує конкретні соціальні функції в системі “людина - суспільство - право”. Предмет юридичної психології - психологічні особливості правового опосередкування поведінки особистості та групи у сфері правової діяльності. Особистість - активний носій свідомості, який має індивідуально типову структуру психологічних властивостей, вибірково ставиться до оточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі, що визначаються взаємодією суспільних відносин та суспільною діяльністю. Діяльність - вища, притаманна лише людині, форма активності, у процесі якої досягається усвідомлена мета, пов'язана із задоволенням певної потреби та детермінована відповідним мотивом (сукупністю мотивів).

Спостереження - цілеспрямоване i планомірне сприймання предметів i явищ об'єктивної дійсності. У психології це метод отримання фактичного матеріалу, сутність якого полягає в тому, щоб за особливостями поведінки людини розпізнати прояви тієї чи іншої психологічної характеристики. Цілеспрямоване вивчення особистості здійснюється на основі сприймання нею дій і вчинків у природних умовах життєдіяльності (наприклад, слідчий при проведенні допиту фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного). Експеримент - збирання фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Це організована дослідником взаємодія мiж досліджуваним чи групою досліджуваних із спеціально створеною ситуацією, у якій перед досліджуваними ставиться певне завдання, з метою встановлення тих чи інших закономірностей і змінних, від яких залежить виконання цих завдань.

Спостереження - цілеспрямоване i планомірне сприймання предметів i явищ об'єктивної дійсності. У психології це метод отримання фактичного матеріалу, сутність якого полягає в тому, щоб за особливостями поведінки людини розпізнати прояви тієї чи іншої психологічної характеристики. Цілеспрямоване вивчення особистості здійснюється на основі сприймання нею дій і вчинків у природних умовах життєдіяльності (наприклад, слідчий при проведенні допиту фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного). Експеримент - збирання фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Це організована дослідником взаємодія мiж досліджуваним чи групою досліджуваних із спеціально створеною ситуацією, у якій перед досліджуваними ставиться певне завдання, з метою встановлення тих чи інших закономірностей і змінних, від яких залежить виконання цих завдань.

Бесіда (анкетування, інтерв'ю, тестування) - вивчення особи за допомогою виконання нею певних завдань або відповідей на сукупність запитань. Вивчення продуктів (результатів діяльності) - одержання інформації фактів за допомогою аналізу матеріальних результатів психічної активності. Метод експертних оцінок - одержання відомостей про людину від осіб, які можуть досить повно та компетентно її охарактеризувати (наприклад, реалізацією експертного оцінювання є опитування родичів, друзів, знайомих, співробітників). Методи психологічного впливу - активна цілеспрямована діяльність, метою якої є зміна параметрів психіки чи поведінки об'єкта спілкування. Тест (психологічний) - спеціально розроблені завдання i проблемні ситуації, використання яких у результаті кількісної й якісної оцінки дають змогу отримати дані, що можуть бути показниками розвитку певних психічних явищ. Психокорекція - передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних властивостей особистості відповідно до вимог навколишнього соціального та природного середовища, виявлення i подолання наявних суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивації поведінки; розробки програми зміни способу життя, її перетворення в ході самопізнання i самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо. Психотерапія - це цілеспрямована вербальна або невербальна комунікація, яка має на меті забезпечити вплив на хворобливий соматичний або психічний стан людини.

Размещено на Allbest.ru