Роль інституційних факторів у відтворені злочинної поведінки підлітками

1.Припускаємо, що дисфункційна сім'я є фактором впливу на зростання рівня підліткової злочинності:

Гіпотеза наслідок:

1.1. Неповна сім'я є фактором, який впливає на схильність дітей до скоєння правопорушень.

1.2. Аморальна чи асоціальна поведінка батьків є фактором, який впливає на схильність дітей до скоєння правопорушень.

1.3. Матеріальні труднощі,погані житлові умови є фактором, який впливає на схильність дітей до скоєння правопорушень.

1.4. Постійні конфлікти та несприятливий психологічний клімат є фактором, який впливає на схильність дітей до скоєння правопорушень.

Гіпотеза-підстава:

2. Припускаємо, що школа впливає на зростання підліткової злочинності.

Гіпотези-наслідки:

2.1 Шкільне середовище є фактором який впливає на схильність дітей до скоєння правопорушень.

2.2 Недоліки у виховній системі школи, є фактором який впливає на схильність дітей до скоєння правопорушень.

2.3 Насилля (психологічне і фізичне)зі сторони соціального кола школи є фактором який впливає на схильність дітей до скоєння правопорушень.

2.4 Прийняття чужої девіантної поведінки за приклад, яке у соціальному колі школярів приймається, як норма, є фактором який впливає на схильність дітей до скоєння правопорушень.

Гіпотеза-підстава:

3. Припускаємо, що інститут релігії виступає фактором впливу на запобігання злочинів зі сторони підлітків.

Гіпотези-наслідки:

3.1. Релігійні установки виступають чинником профілактики злочинності зі сторони підлітків.

3.2. Релігійні постулати (ненасильство, співчуття, милосердя, терпіння) впливають на запобігання злочинів зі сторони підлітків.

3.3. Релігійні організації виступають чинником профілактики злочинності зі сторони підлітків.

Гіпотеза-підстава:

4. Припускаємо, що ЗМІ впливає на зростання підліткової злочинності

Гіпотези-наслідки:

4.1. Романтизація злочинів у ЗМІ є фактором який впливає на схильність дітей до скоєння правопорушень.

4.2. Пропаганда ЗМІ культу насильства та жорстокості є фактором який впливає на схильність підлітків до скоєння правопорушень.

4.3. Безконтрольність доступу неповнолітніх через канали ЗМІ до різного роду інформаційної продукції є фактором який впливає на схильність підлітків до скоєння правопорушень.



2. Методична Частина

2.1 Опис методів і технік отримання інформації

Зважаючи на специфіку інституційного підходу, який може поєднувати кількісні та якісні методи, кількісні методи все ж не дозволять охопити настільки глибоко нашу тему. Саме тому до уваги беруться якісні методи дослідження, які дозволять більш детально і поглиблено розглянути вплив соціальних інститутів на підліткову злочинність . Крім цього перевагою інтерв'ю є можливість безпосереднього контакту з респондентом, за допомогою чого можна дізнатися про індивідуальні наслідки впливу соціальних інститутів на поширення підліткової злочинності , чого не дозволяє зробити анкетування з його «суворою» констатацією фактів.

Перевага якісних методів у тому, що під час опитування можна задавати питання, які виникли у ході інтерв'ю, але не були передбаченими в запитальнику.

За критерієм техніки проведення було обрано напівструктуроване інтерв'ю, що передбачає наявність двох частин - наративної та структурованої. Перша частина дозволить виявити ті аспекти, які, можливо, не було враховано у запитальнику, а друга частина дозволить отримати вичерпні відповіді на запитання, що стосуються даної теми дослідження.

Структура процедури отримання інформації

1. Заповнення попередньої інформації про респондента - паспортичка (ДОДАТОК 1).

2. Проведення інтерв'ю за чітким планом - запитальник (ДОДАТОК 2) та питання для письмової відповіді (ДОДАТОК 3).

3. Підписання дозволу на використання матеріалів інтерв'ю - інформована згода (ДОДАТОК 4).

2.2 Принцип відбору учасників дослідження

Пошук респондентів буде здійснюватися згідно квоти віку. Інтерв'ю буде взяте у респондентів, які вчинили злочин у підлітковому віці (до 21 років включно).

2.3 Часові рамки дослідження

Підготовчий етап (проведення пілотажного дослідження; післяпідготовче коригування та редагування інструментарію дослідження) - березень - квітень 2016 р.

Польовий етап (пошук та інтерв'ювання респондентів) - квітень 2016 р.

Післяпольовий етап (транскрибування, опрацювання та інтерпретація матеріалів дослідження) - квітень 2016 р.

2.4 Обґрунтування логіки і методів аналізу даних

На етапі первинного аналізу матеріалів польового дослідження застосовується первинний опис текстових даних та кодування. Для початку необхідно виділити секвенції - епізоди, уривки тексту що містять внутрішній закінчений сюжет. Саме таким чином транскрипт інтерв'ю переводиться з первинного вигляду в одиниці аналізу, структуровані по темам. Первинне кодування передбачає об'єднання елементарних одиниць аналізу в більш загальну категорію чи групу з короткою змістовною назвою. Первинне кодування проводиться за логікою та термінами самого респондента. На наступному етапі концептуалізації спочатку проводиться класифікація даних в певні наукові категорії та субкатегорії, потім відбувається пошук певних зв'язків між ними, на основі яких вибудовуються певні кластери та остаточно формується певна концепція.

2.5 Окреслення критеріїв надійності та валідність дослідження

Надійність дослідження повинна співставлятися з певними джерелами. У випадку мого дослідження надійність тут буде дещо суб'єктивним показником, оскільки реально підтвердити дані можна тільки при співставленні особливостей конфліктів представників даного покоління.

Для валідності важливим є порівняння результатів дослідження різних аспектів теми із тим, що вийде в даному дослідженні. У моєму випадку до уваги братимуться певні окремі дослідження, які враховують ті чи інші аспекти конфліктів між даними поколіннями.

2.6 Обґрунтування етичних засад проведення дослідження

Під час проведення інтерв'ю обов'язковим є підписання інформованої згоди, яка гарантує використання матеріалів інтерв'ю виключно у науково-дослідницьких цілях. Також при бажанні респондент може змінити своє ім'я на псевдонім. Інформована згода підписується у двох екземплярах, один з яких залишався у респондента, а інший - у дослідника. Також при бажанні респондент може не вказувати свої особисті дані.



Додаток 2

Паспортичка респондента

Дослідження ______________________________________________

_________________________________________________________

Ім'я _____________________________________________________

Стать ___________________________________________________

Національність ___________________________________________

Конфесійна приналежність _________________________________

Освіта ________________________________________________

_______________________________________________________

Місце народження _______________________________________

______________________________________________________

Місце проживання _______________________________________

_______________________________________________________

Сімейний стан ___________________________________________

Місце проведення інтерв'ю _______________________________

________________________________________________________



Додаток 3

Запитальник

1.Розкажіть, будь-ласка, дещо про себе.

2.Скільки вам років?

3.Де ви проживаєте?

4.Розкажіть будь-ласка про ваше дитинство?

· Які стосунки у вас склалися з батьками;

· як ви проводили свій вільний час;

· розкажіть про ваші хобі у дитинстві;

· Чи були у вас кумири в дитинстві;

5. Розкажіть будь-ласка про вашу школу.

· Ваш рівень успішності в школі;

· Як би ви охарактеризували свою поведінку в школі.

· В яких стосунках ви були з однолітками?;

· Чи були у вас шкільні друзі?;

· Які відносини у вас були з вчителями?;

· На вашу думку, яку роль відіграла школа на формування вашої особистості.

6. Чи вважаєте ви себе віруючою людиною?

· А ваші батьки віруючі?;

· Як часто ви вівідували,відвідуєте церкву?

· Чи відносились(або відноситесь) ви до якоїсь релігійної організації?;

· Чи вплинула церква( якщо відносився до релігійної організації і вона) на формування вашої особистості.

5. Якими засобами масової інформації ви користувалися в дитинстві?

Не знаю.



Додаток 4

Інформована згода

Дозвіл на використання матеріалів інтерв'ю

Прізвище ім'я по батькові (респондента)________ _________________

Місце проживання___________________________________________________

Контактна інформація__________________________________________________

Прізвище ім'я по батькові (інтерв'юера/менеджера проекту)__________________________

Місце проживання ________________________________________

Контактна інформація _____________________________________

Побажання респондента щодо умов використання матеріалів інтерв'ю ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зобов'язання інтерв'юера/менеджера проекту:

Я гарантую, що інформація, отримана від зазначеного вище респондента, буде використана виключно для науково-дослідницьких потреб з дотриманням всіх особистих прав та інтересів респондента.

Дозвіл респондента:

Я, ______________________________________________, дозволяю використовувати проведене зі мною інтерв'ю у відповідності з викладеними вище зобов'язаннями інтерв'юера/менеджера проекту та моїми побажаннями.

Респондент___________________

Підпис_______________________

Дата_________________________

Інтерв'юер___________________

Підпис______________________

Дата _______________________



Додаток 5

Транскрипт:

Йосип 20 років

I: Доброго дня, розкажіть будь-ласка дещо про себе.

Р: Ну,народився я у Старосамбірському районі, міста Львова, ну у Львіській області.

I: Скільки вам зараз років?

Р : Я Йосип, зараз 20 років, типу, в повній сім'ї, ну думав так шо народився, батько, мати були.

I : На даний час де ви проживаєте?

Р : Я проживаю в місті Львові, у Львові.

I : Розкажіть, будь-ласка, про ваше дитинство.

Р :Ну моє дитинство, що я можу розказати про моє дитинство, якщо я добре розумію, то моє дитинство склалося (важкий подих) здебільшого, пам'ятаю я його смутно, як шо чесно і розказати так, точно мабуть не зможу. В 6 років я пішов до школи, а в 16 я вже закінчив школу, це була Старосамбірська школа-інтернат. Батько, мати, батько, здебільшого, пам'ятаю його десь до років 4-5, батько часто пив і як я розумію, мама розказувала через деякий час, пив він із за того шо в нього не складалося шось з роботою, він не міг собі знайти роботи ніяк, просто вбивав вільний час алкоголем, типу і до 5 років, він потім пішов із сім'ї, зовсім пропав. Я його так і не шукав, думаю не бачив в тому смислу. Мати, мати, мати, пішла... ну як, я ходив в школу інтернат, вона працювала дуже довго типу і в мене були тільки два вихідні дні, це субота і неділя, коли я міг приїжати до дому, але вона і в суботу робила довго, десь до години 2 ночі, десь так. Вона робила на двох роботах, ну десь до 16 років я проживав з ними, а потім я вже переїхав. Ну як переїхав, спочатку поїхав до знайомого у Львів, там залишився на квартирі, він мене прийняв, а потім вже... Ну і так і закінчилось моє дитинство. Коли я вже приїхав до Львова.

I: А матеріальний стан вашої сім'ї, в дитинстві?

Р : Матеріальний стан, ну як вам сказати, я 5 днів підряд був в школі, спав в школі, як я зрозумів, мати оплачувала ту школу, типу, а коли я приїжав до дому, то в дома взагалі нічого не мінялося, типу як все і було, так і залишалося. Яке все було, сіре, побите, так і залишалося, сірим і побитим.

I: А саме дитинство, до школи...

Р: Ну, як шо саме дитинство до школи, то було важке дитинство, батько був до 5 років, він часто випивав, міг піднімати руку на мене, на мати, часто мама плакала, я не міг зрозуміти шо робиться загалом. Ну це спонукало навіть, можна сказати, я не хотів до дому, я просто сидів в дворику, я не хотів заходити до хати, коли чув шо хтось там на когось кричить. Я просто сидів на вулиці, грався в якісь там іграшки, які в мене там були, в пісочниці.

I: А мама в дитинстві працювала?

Р: Мама в дитинстві працювала, вона старалась, як я розумію, витягати як і батька так і мене. Ну, на їжу хватало, типу, а так, на новий одяг, треба було нормально поскладати.

I: А як ви проводили свій вільний час?

Р: В самому дитинстві?

I: В дитинстві.

Р:Ну, типу в дитинстві, я проводив свій вільний час, ну більше коли вже коли школи, школи-інтернат, це вільний час до років 6, це було так во, я сидів на вулиці, типу я нічого не бачив, я не хотів заходити до хати, типу, заходив до хати, мати реве, батько спить, або, там ще сидів, дивився телевізор, просто, напросто, п'яний, мене то не цікавило, як шо чесно.

I: Коли мами не було в дома, була на роботі, ви сиділи дома цілий час, чи у вас були якісь друзі, ви десь гуляли, хобі якесь?

Р: Ну до 6 років, мені здається, хобі, ще в мене не було, ніякого не могло бути. А вже потім, здебільшого потім, це здебільшого, як в усіх хлопаків, це бігати, старша компанія, типу, мене тягнуло до старших людей, типу, я, як це зараз називається, тусувався з старишими.

I: Тобто дитинство, ви провели самі в принципі?

Р: Та, дитинство, в мене було таким чорним, смутним, як я зараз думаю, якшо дивитись на інших дітей, то моє дитинство було зовсім не таке було.

I: А саме дитинство, чи були у вас якісь кумири, з кола друзів, з кола знайомих?

Р: Ну з кола знайомих, з кола друзів, з кола знайомих, я можу сказати так, типу, друзів в мене в школі, як таких не було, або просто можливо це від мене залежить, бо я не рахую друзів всіх підряд, типу, це здебільшого були знайомі, друзі із вулиці були, це здебільшого були всі старші хлопці. Мене просто заряжав їхній пофігізм, тим, що їм нічого не треба, вони все мають, вони заробляють собі гроші, вони самі себе забеспечують типу.

I: Чи дивились ви, можливо в дитинстві якісь фільми, можливо серіали, телевізор чи був у вас?

Р:Телевізор, я пам'ятаю батько телевізор розбив, років у 4, я був на вулиці, телевізор сильно не подивишся. Ну, здебільшого, коли приходили десь компанією в гості, то типу, то хіба там і це був перегляд бойовиків, якихось типу і ще я пам'ятаю тоді було не всіх, але тоді було дівіді прогрвач, на касети, бувало таке шо скидувались на якусь нову касету і дивились разом типу.

I: Коли ви пішли в школу?

Р: Як всі діти, десь в 6, всі діти йшли в нормальну школу, а я йшов в школу інтернат.

I:Яке перше враження було про школу?

Р: Перше враження про школу, важко звикав, мені було, я хотів до дому із за того, що все для мене було чуже і не знайоме, в мене не було ні брата, ні сестри, розумієте, я не міг зрозуміти, як в одній кімнаті може спати так багато людей, я не знаю, чому, зараз це для мене таке, життєське навіть, можу сказати, але тоді не міг зрозуміти, я був один в дитинстві і як шо то було моє, то було тільки моє. А вже в школі-інтерніт, особенно в гуртожитку, то все було не твоє і моє, все було наше. І це мене збудоражувало, як би так чесно сказати. але потім, в кінці типу, я зрозумів і це мені лекше для життя стало. Я зрозумів, не є мого твого типу, є наше. Це така маленька комуна, я б сказав.

I: Як ви адаптувались в школі-інтернаті, маю на увазі в навчанні?

Р: Вчився я, здебільшого я підтримував авторитет, таких, я б не сказав шо середніх, навіть нище середнього трохи. Тим більше, я вчився так, вчився, аби вчитися просто. Мені не було цікаво вчитися в школі, самі викладачі були не цікаві, наприклад як нам викладували той самий матеріал, по історії, чи по чому там, не любив українську мову, іноземну мову. Мене нічо не цікавило, мен до всього, якось так, було всерівно типу.Я брав приклад із старших хлопців, їм було пофіг на все і мені було пофіг на все типу.

I: Тобто у школі, якогось предмету, який вам подобався, у вас не було?

Р: Мені здається, що ні, типу, ну можливо фізкультура, хіба шо. Там не треба було нагружати голову, типу.

I: А як ви можите охарактеризувати свою поведінку в школі?

Р: Ну, там забавні випадки в школі типу. Так як я в дитинство проводив сам, здебільшого, мені здається, шо за той час в мені накопичилось дуже багато енергії і в школі я був дуже не посидючий. До мене практично всі викладачі жалувались і до 5 класу я відвідував психолога і навіть викладач викликав мою маму, місяць її викликав, вона не приходила. Через деякий час вона прийшла і він сказав, що мене треба водити до психіатра, не до дитячого психолога, а до дорослого псіхіатра.

I: А чому? Може ви можете розказати якусь історію.

Р: Ну як сказати, ну які там могли бути історії, для мене то здавалося, я навіть не пам'ятаю чому, для мене то здавалося, ну, я був дуже живий, це, можливо спонукало викладача, до таких висновків. Я не міг сидіти на місті, був урок, я міг стати і вийти, мені було все рівно. Мене батьки не виховували, поводитись... можливо мене батьки не вчили як поводити себе в соціумі. Я не вмів того, я не знаю, як то виховують, як себе правельно поводити. Я робив все так, як робив в дома.

I: Ну дивіться, Ви в дитинстві були більш замкнутою дитиною, мало часу проводили на вулиці. А чому ви більше стали, таким "живчиком" в інтернаті?

Р: Чесно кажучи, я навіть не знаю, це можливо повпливало, що я бачив, як себе поводять інші діти. Може мене, щось підштовхнуло з середини так себе поводити.

I: А які стосунки у вас були з однолітками?

Р: З однолітками, ну, з однолітками, в мене було пару друзів, але це здебільшого були люди, ну, схожі до мене. А так, то дуже мало, як що в нас в класі 26 чоловік, то з двома я дружив, в нас була своя компанія, а на решта, мені було «пофіг», якшо чесно.

I: Тобто ви виділяли себе від...

Р: Та, я відділявся від них, я не хотів бути таким, як вони.

I: Які у ва були відносини із вчителями?

Р: З вчителями? Я сказав би шо по, я не хотів підаватись під вплив жодного викладача, мене це якось, так пригніало типу, примати думку когось, на свою думку. Я не хотів вірити, в то шо мені розказують, типу. Я розумів типу, що це є не правда тупу і я вічував себе вічно обманутим, зі сторони старших.

I: Тобто довіри у Вас не було до вищого...

Р: Ну здебільшого довіри в мене не було, із за того, що можливо на мене повпливав мій батько і моя мати повпливати могла, як би я, хлопчик, якому в дитинстві, який любив свою матір, але типу, але розумів шо в тому немає ніякого смислу. Потім як би якось згасло, я, до своїх блиських, батьків, типу, відчував себе дуже холодно. Як що я приїжав до дому, то бачив матір, якось так, привіт, привіт, самий довший діалог мого свідомого життя.

I: Авторитет у вас зі старших був у вас, з близького кола? Зі школи, дому?

Р: Авторитет, на вулиці було авторитет, це здебільшого старші хлопці, менше радувало, я хотів бути таким як вони, типу, взяти там собі пачку сигарет, прикурити, поговорити про шось таке. На той час не розумів про шо вони говорять, про якусь роботу, чи ше про шось там. Піти, там, не знаю, піти до дівчат, чого я собі не міг позволити, випити бутилку пива, навіть якщо хотів випити пива, то просив у старших, бо не міг собі такого позволити. Вони сміялися з нас, але давали пробувати то пиво, а так тіпа, мене це якраз і тим мене тягнуло до них.

I: А коли ви перший раз попробували алкоголь і сигарети?

Р: Десь років в 15-14, в самому гуртожитку інтернаті. Там хлопці, старші, принесли алкоголь, була вечірка, типу день-народження в їх однокласника. Я знав пару старших хлопців, бо вони вуличні хлопці і вони мене познакомили з ними, так закручено було, шо. Мене знали в тій компанії, але так як я був менший, мене ніхто не хотів принімати, а я ше був менший. Не хотіли портити свій авторитет, ну що вони водяться з малими, а малому це піднімить авторитет, як що він буде поруч із старшими.

I: А коли ви були старші, в старших класах...

Р: Коли я був старший, все помінялося, коли я був в гуртожитку, мені здається, коли я старший, не помінялось нічого. Старший в гуртожитку, це здебільшого нагадувало, як дєд в арії. Міг собі ходити, робити що хочеш, міг малих посилати, за чим хочеш, ну старший більше прожив життя. Хотя здебільшого не хоті приймати цього, типу, мене здебільшого смутило таке, коли старші там іздівалися над знущався над меншим.

I: А чи бували випадки, що ви десь бились?

Р: Типу драки? Та! Я не знаю чому, типу часто я був в драках і більшть драк розпочиналися через алкогольне сп'яніння я би сказав, або з відстовання точки зору, або хтось не хороше слово. Здебільшого це так, або з того, щоб підтримувати авторитет між іншими, щоб бачити, тип, шоб, ну, шоб інші до мене відносились так, як вони мають відноситись. Бо я вважав шо як шо він молодший, то він нищий від мене типу, як шо я старший, значить тіпа я, в мене тіпа більше дозволеності, я б так сказав. Тіпа, я можу все.

I: На вашу думку, яку роль відіграла на формування вашої особистості школа, як вплинула, може якось на характер, на саме ставлення до життя?

Р: На характер? Та можливо вплинуло, у випадку тому, шо вплинувало, на загартування, та школа допомогла стати біль твердішим, здебільшого відстоювати себе, дати відпір коли треба, ну, а на життя, навіть не знаю. Можливо і так, типу я, ну в дитинстві, який в мене був взгляд на життя, типу, що весь світ заключається в моєму дворі, я там нічого не бачив. То зараз, типу багато чого відкривається, нового відкривається, Особливо у Львові, Львів велике місто, не знаю.

I:Як ви адаптувалися після самої школи до Львова? Зразу приїхали в Львів?

Р: Я десь років 16 закінчив і літні канікули починалися. Літом 3. 07 було день народження, мені якраз стало 17 років, 2 місяці я прожив в дома, типу. Я ходив працювати на, по стройкам, здебільшого, але потім, якраз кінець літа було. Але потім я поїхав до Львова, у Львові є,. заїхав до свого знайомого, також із інтернату, він мене посилив, до себе додому і вдома в нього є вже місяць прожив, а потім пішов на роботу. Працював тоді на пивоварі пива і на денній зміні я працював на авто-мийці.

I: Чи вважаєте себе віруючою людиною?

Р: Ні, я себе не вважаю віруючою людиною, тому, що не треба покладатися на когось, а треба покладатися на себе.

I: А в дитинстві яке було ставлення?

Р: В дитинстві, я нічого не знав типу, мені нічого не обясняв, ніхто нічого не розтолковував, я так якось...

I: А батьки у вас були віруючими?

Р: Не знаю про батька, але мати час від часу відвідувала церкву.

I: А батьки з собою брали ваз до церкви?

Р: Ні.

I: А ви в школі її відвідували?

Р: Я старався часто уникати таких випадків, я прикидувався, бо мене голова болить, або там живіт нудить,або ноги болять, або ше якась зараза. Здебільшого примусом тягнули до церкви, головне шо там було 20-30 чоловік з гуртожитка, ми сходилися 30 чоловік, де здебільшого були молоді. Старші хоті ішли, хотіли не йшли.

I: Ше одне питання, якими засобами масової інформації ви користувалися?

Р: Після 4 років, як батько розбив телевізор, то ні. Я не дивився новини, але потім я пішов на роботу, ну як на роботу. працював підсобніком на будові, як я закінчив школу, типу то я вже працював, між заробити собі на шось таке, в мене вже був ноутбук і телефон, такий хороший і вже після того часу типу, якраз ЗМІ почали впливати.

I: Що для вас було цінністю? Шо вас поміняло?

Р: З інернату, це була сила, правда і не знаю, можливо людяність, так як я здебільшого старався, помагати друзям, я міг на чесному слові, відати останню рубашку.

I: Чи є у вас друзі?

Р: Та, є у Старому Сомборі. Я з ними багато спілкуюся і час зустрічаємося, або в мене в дома, ходимо на гулянки. або десь випити пива.

I: Ви часто бачитесь ?

Р: Як часто бачусь? Ну, десь так, раз на тиждень, ну два рази, як коли. Ну з Старого Самбору, дві години їзди, а на машині ше менше.

I: А зі школи?

Р: Ой зі школи, я би сказав, та, залишились, двоє друзів які були у мене в касі, якраз типу я з ними спілкуюсь, та спілкуємось, коли як з ними, коли виходить, коли вони вільні. Бо здебільшого вони на роботі.

I: Чи бували випадки в школі, як ви проводили вільний час. Чи ви десь ходили, десь гули, за межі інтернату? Чи випускали вас кудась?

Р: Та, після школи, як шо підійти до викладача, добре х ним поговорити, або до директора чи зауча, або замісника директора, можна було вийти під наглядом когось старшого з групи. Шо б були старші хлопці. Старші холопці, як що мали якісь плани, то він максимум що міг зробити, поводити нас десь на 15 хвилин вий погуляти, а малих не випускали, то здебільшого 9 клас 10,11, а вже в 11 я вже сам міг ходити і не питати нікого. А були і випадки, що ми, в класі 7 були самі тільки, чекали, просто і з ранку приходили.

I: А як ви проводили вільний час?

Р: Дивилися шо робиться, типу, в 13 років я перший раз попробував алкоголь, 15-14, то ми могли в 13-14 років ми могли собі дозволити напитись, 13-14 років, одна бутилка пива на двох чоловік, це було багато, мене досить сильно будуражило, нам це подобалось. Але був страх,завжди, типу, що нас хтось впіймає. ми не тільки пили, гуляти, навіть могли займатись, такими мелкими крадіжками, типу нас було пару чоловік, які втекли, двоє говорили з продавцьом, а двоє працювали, виносили якісь батончики, метрів за 100-200 могли сідати вже з добичою і їсти її.

I: Причиною крадіжок була то шо ви хотіли їсти, чи просто так?

Р: Просто так, а коли хотіли їсти, я думаю шо 1 батончиком дуже не наїшся, ну та, це можливо здебільшого хотіли їсти. Воно перебивається, бо як що людина довго голодає, то воно так не відчувається. Типу ну затупляється, можливо мозок якийсь сигнал давав, що треба типу, якось, чого перекусити.

I: Хто на вас вплинув, що в вчинили першу крадіжку, може ви взяли з когось приклад?

Р: Та, це були старші. Вони прийшли в гуртожиток і показали деякі речі, це була одіж, кросівки і ми питалися скільки вони заплатили? Вони сказали шо вони за них не платять, що за таке платити вони не будуть. Нам це сподобалось, як це платити не треба? Я працював на роботі що б купити собі таке. Просто треба трохи скорості і трохи смикалки і шо б голова працювала. Як що голова не працює, то тебе спіймають, а якщо працює то не спіймають.

I: З ким ви вчинили свою першу крадіжку? Самі, чи може з друзями?

Р: Нє, з друзями.

I:А чи були випадки, що вас вловили на крадіжці?

Р: Та, бували випадки, шо ловили на крадішці, це був клас 10,та нас вловили, нас було 3 ми зайшли, я був на шухері і однин не впорався з відволіканням і мене зловили на крадішці. Я вкрав в той час і хотів викликати міліцію, але йому це не вдалося, тому, що ми, як то ся називає, збили з того шляху. їй знайомий, коли мене він взяв вже вже за руку, хотів мене заломати, але мій знайомий, який стояв на шухері, двома ударами рукою, кулаком, збив його з ніг. Він не помер, просто в обморок впав, просто без сознания, поки він лежав, ми обчистили магазин на 7 тисяч, деякий товар ми продали, деякий товар, самі спожили.

I: А стах у вас був, перед тим як ви крали?

Р: Та, перед тим адреналін здебільшого, так зашкалює, ноги косяться, бо це, ну в дитинстві, ми не розуміли шо ми робимо. Ну як не розуміли, ми хотіли і просо брали, мелкі такі, мелкі крадіжки, 2 снікерси, 3, потім почали робити вже в 10 там 11 класі. Ми вже зрозуміли шо ми можемо добитися набагато більше, типу і коли там ми вирубали продавця, ми винесли товару на тисяч 7-8. Плюс ми вхопили його телефон з собою. А страх, навіть якось не знаю, адреналін зашкалює, так сильно бив в голову, ми тільки через деякий час могли розуміти, шо нас могли спіймати. І ми розуміли, шо в той магазин нам заходити не можна.

I: А ще випадки бували після того?

Р: Та бували, випадки, що ми з п'янства, просто йшли по вулиці, мені було 16 років, десь 2 дня до мого день народження ми розбили вітрину магазина і просто залізли в магазин, п'яні і зачіпили сигналізацію, якої навіть не почули. Настільки ми були залиті просто і підїхала міліція і нас всіх просто забули в ВАЗ, бобік, чи як то називається. Нас тоді нормально пошманали, можна сказати, нормально побили, казали шо нас засадять на років так 3, але нам було всерівно, бо ми знали, шо за розбиту вітрину і за зїдених 2 снікерси, 3 роки типу, це шось дуже багато. Зараз як я до того ставлюся? Це було дитинство, яке типу пацаняче, можливо воно вплинуло на моє дитинство, можливо типу я чогось не розумів, не знаю. Зараз стараюсь сам заробляти гроші, надіюся шо то не є поганими вчинками, там на авто-мийці, або у Львівській пивоварні типу. Не бачу в тому нічого поганого. Зараз таким не займаюся.

I: Чи продовжували ви навчання?

Р: Ні, навчання я не продовжував, тому, що не було грошей і я розумію, шо я не встиг, не о здати ЗНО, я не встиг надолужити пропущене навчання в школі.

I: Чи спілкуєтесь ви зараз з батьками?

Р: З мамою майже не спілкуюся, батька не шукав і не думаю шукати, не збираюся, мати, не знаю.

I: А буваєте зараз в себе в дома

Р: Ні я не хочу туда повертатись, як шо думаю поїхати до дому, то згадую картини дитинства, п'яного батька. Не хочу до дому приїжати, не хочу згадувати, я можу згадувати ту, моментами типу. Для мене це боляче навіть зараз згадувати.

I: Дитинство для вас травма, як ви школу можете охарактеризувати?

Р: Школу я можу охарактеризувати, не добре і не погано, друга сторона це мої друзі, допомогла розбиратись у людях, допомогла, для себе, але це здебільшого не плюс школи. Плюс школи, це те, що вона би мала навчити мене чогось, це плюс соціум, який складався в тому колі, а сама школа, ну я не знаю, думати...

І: Дякую за інтерв'ю, до побачення!

Р: До побачення.

Размещено на Allbest.ru

...