Система інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту організацій та права

КУРС ЛЕКЦІЙ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Миколаїв 2010

УДК 347.211

ББК 67.304.3

П 78

Курс лекцій підготувала: Прогонюк Л.Ю., старший викладач кафедри менеджменту організацій та права МДАУ

Відповідальна за випуск: Л. М. Каращук, к.пед.н., доцент, завідувач кафедри менеджменту організацій та права МДАУ

Рецензенти:

Достдар Р. М. - кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії

Волонтир Л. М. - доктор філософії в галузі права, викладач вищої категорії Миколаївського торгово-економічного кооперативного технікуму

Рекомендовано до видання:

Курс лекцій розглянуто на засіданні кафедри менеджменту організації та права, протокол № 3 від 19.11.10 року

Друкується за рішенням методичної комісії факультету менеджменту, протокол №. 3 від 22.11.10 року.

Надруковано у видавничому відділі МДАУ.

Замовлення № Наклад. 30 прим.

© Миколаївський державний аграрний університет 2010

ПЕРЕДМОВА

Глобалізація світогосподарського життя, системна трансформація суспільства та ускладнення механізмів функціонування вітчизняної економіки породжують нову якість економічного зростання та потребують концептуального усвідомлення інноваційної моделі розвитку, здатної забезпечити прогресивні структурні зрушення, поліпшення якості життя та досягнення високої конкурентоспроможності України в постіндустріальному світі.

В умовах всеосяжної інтелектуалізації економіки інформація та знання перетворюються на рушійну силу інноваційного розвитку суспільства, творча розумова активність набуває статусу пріоритетної стратегічної діяльності, а проблеми стимулювання та захисту інтелектуальної власності стають першочерговими як для окремих держав, так і для світової спільноти в цілому.

Бурхливий розвиток техніки і технологій, інтенсифікація розробки інженерних об'єктів, необхідність створення в короткий термін принципово нових технічних систем, підвищення вимог до них, а також входження України в систему ринкових відносин вимагають вивчення питань з правової охорони і використання об'єктів інтелектуальної власності, в тому числі, промислової власності.

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні нині регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, господарського, Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідних процесуальних кодексів, окремими нормами законів України. В Україні діють 11 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, вона є учасницею багатьох міжнародних договорів, що діють у цій сфері. Правовідносини, пов'язані з правовою охороною інтелектуальної власності, регулюють майже 100 підзаконних нормативних актів. Ця система постійно перебуває у розвитку і удосконалюється. В Україні швидкими темпами формується власна школа інтелектуальної власності, яскравими представниками якої є Ч. Н. Азимов, Ф. І. Дахно, В. І. В. І. Жуков, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, О. М. Мельник та інші.

Курс „Інтелектуальна власність” розрахований на поглиблене вивчення цих правовідносин, опанування правового механізму їх регулювання, отримання необхідних навиків кваліфікації результатів творчої діяльності, захисту майнових та особистих немайнових права авторів та володільців як в Україні, так і за її межами.

Курс лекцій характеризується лаконічним викладом матеріалу, інформаційною та змістовною насиченістю. Глибокому засвоєнню основних тем курсу сприяють контрольні запитання та завдання, перелік основних термінів та понять, сучасних літературних джерел, рекомендованих до кожної теми.

У додатках знайшли відображення основні нормативно-правові акти чинного законодавства України, найважливіші міжнародні конвенції та угоди у сфері інтелектуальної власності.

Ґрунтовний словник основних термінів та понять покликаний допомогти зорієнтуватися у вузлових проблемах курсу.

Студенти повинні:

знати понятійний апарат права інтелектуальної власності, його систему й сутність, основні інститути та тубінститути, особливості об'єктів та правового положення суб'єктів, порядок їх кваліфікації, правові форми використання майнових прав, розпорядження ними, підстави, способи та порядок захисту від контрафактних дій;

уміти визначати умови надання правової охорони, застосовувати чинне законодавство, аналізувати його недоліки, вирішувати проблемні ситуації, оформляти кваліфікаційні документи, складати цілісне уявлення про сучасні проблемні питання розвитку права інтелектуальної власності, оцінювати проблеми його теорії та практики з метою вироблення конкретних пропозицій по вдосконаленню окремих положень вітчизняного законодавства у цій сфері, правильно тлумачити положення нормативно-правових актів, розуміти механізми правозастосування та його особливості.

При вивченні даного курсу варто уважно слідкувати за змінами чинного законодавства та публікаціями з проблем регулювання права інтелектуальної власності, в тому числі в електронних засобах інформації.

МОДУЛЬ 1. СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1 Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини

Україна вступила на шлях розвитку ринкової економіки, яка передбачає достатньо високий рівень розвитку освіти ,науки і культури - розвитку мистецтва і виробництва, виробничої інфраструктури і матеріально-технічного забезпечення побуту. Саме ці фактори зумовлюють і визначають рівень цивілізації того чи іншого суспільства. Вони ж у свою чергу є результатами творчої діяльності людини.

Інтелектуальна власність - це результат досягнень людини у галузі духовної та науково-технічної творчості.

Національне право виділяє два види творчості
духовна творчість - творчість гуманітарного характеру спрямована на збагачення внутрішнього світу людини:	науково-технічна творчість - творчість виробничого харак- теру, яка виникає в результаті господарської діяльності людини:
література, наука, мистецтво, виконавська майстерність артистів, звукозапис, радіо, телебачення тощо	корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування, інформаційна продукція, селекційні досягнення

Усі зазначені результати творчої діяльності об'єднані поняттям інтелектуальної власності. З цього загального поняття інтелектуально власності міжнародно-правові документи окремо виділяють промислову власність, до якої відносяться винаходи, корисні моделі тощо. Інші об'єкти інтелектуальної власності, які залишилися поза межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої діяльності, що охороняється авторським правом.

Авторське право - це сукупність правових норм, що регулюють відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури, мистецтва (інститут цивільного права, який регулює відносини у зв'язку із створенням, використанням, правовою охороною творів, що є результатом духовної творчості людини).

Патентне право (право промислової власності) - це сукупність правових норм, що виникають у зв'язку зі створенням та використанням об'єктів наукової-технічної творчості - раціоналізаторських пропозицій, промислових зразків, корисних моделей тощо.

Промислова власність - збиральний термін, характерний для законодавства ряду країн і міжнародних угод. Включає права на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції тощо. Міжнародно-правова охорона промислової власності здійснюється шляхом зарубіжного патентування за встановленими нормами, основні із яких закріплені в Паризькій конвенції по охороні промислової власності 1883 р. (з поправками 1900, 1911, 1925, 1934, 1958, 1967 рр.). Паризькою конвенцією встановлено правило про т. з. Конвенційний пріоритет, згідно до якого заявка, подана в одній країні-учасниці, наділена у всіх інших країнах (у випадку подачі окремої заявки) пріоритетом протягом 12 місяців (для винаходів) або 6 місяців (для товарного знаку), які обраховуються з моменту подачі заявки в першій країні.

Спільні та відмінні риси авторського і патентного права
Спільні риси	Відмінні риси
1. Об'єктами авторських і патентних прав є саме результати творчої діяльності людини. 2. Вони мають завершитися певним результатом, втіленим у певну матеріальну форму або зафіксова- ним у певному матеріальному носії. 3. Простір дії авторського і патентних прав - це територія України. 4. Однакова дієздатність суб'єктів творчого процесу. Тобто творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні громадяни, так і неповнолітні. 5. Право авторства і право на ім'я. Кожен творець будь-якого ре- зультату творчої діяльності має право вважати себе автором свого винаходу чи іншого твору і вимагати цього від інших. 6. Всі автори результату творчої діяльності є право на винагороду і підстави її виплати. Такою підставою відповідно до чинного законодавства є лише факт використання цього результату. 7. Суб'єктом авторського і патентних прав може стати у випадках, визначених законодавством, держава. Так, за спливом строку дії авторського права твір стає надбанням суспільства. Винахідник може передати виключне право на використання винаходу державі.	1. Об'єкти відносин. Об'єктом авторських відносин є продукти творчої діяльності гуманітарної сфери або духовної діяльності. Друга група - об'єкти промислової власності. Ці відносини регулюються патентним законодавством і стосуються сфери науково-технічної творчості. 2. Особливість правової охорони цих об'єктів. Для надання правової охорони об'єктам промислової власності їх попередню кваліфікацію як таких і наступну їх державну реєстрацію. Лише після виконання цих процедур заявникам видаються правоохоронні документи у формі патентів або свідоцтв. На результати творчої духовної діяльності правоохоронні документи не видаються. Для одержання правової охорони цих об'єктів досить надання їм об'єктивної матеріальної форми. 3. Різні строки дії авторського і патентного права.

Виникнення терміна „інтелектуальна власність" приходиться на кінець XVII ст. Він уперше з'явився у французькому законодавстві на ґрунті теорії природного права, яке одержало свій найбільш послідовний розвиток саме в працях французьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Гельвецій, Руссо). Відповідно до цієї теорії право творця будь-якого творчого результату (чи то літературного твору, чи винаходу) є його невід'ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та „існує незалежно від визнання цього права державною владою".

14 липня 1967 р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка з грудня 1976 р. набула статусу спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй. Але фактичне започаткування цієї організації слід віднести на кінець XIX ст., коли 20 березня 1883 р. було укладено Паризьку конвенцію про охорону промислової власності. Пізніше, а саме в 1886 р., було прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів. Обидві конвенції передбачали створення секретаріату, який називався „Міжнародне бюро”. У 1893 р. ці секретаріати були об'єднані в один, який діяв під різними назвами.

Всесвітня організація інтелектуальної власності у поняття інтелектуальної власності включає:

1. промислову власність, що головним чином охоплює винаходи, товарні знаки і промислові зразки;

2, авторське право, яке стосується літературних, музичних, художніх, фотографічних і аудіовізуальних творі.

Ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.

Ст. 418 Цивільного кодексу України визначено: право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом та іншими актами законодавства.

Право інтелектуальної власності становлять

Особисті немайнові права

Майнові права

· Право інтелектуальної власності є непорушним.

· Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Кваліфікуючими ознаками поняття інтелектуальної власності є:

· об'єктом інтелектуальної власності визнається лише такий результат творчої діяльності, який відповідає встановленим вимогам закону;

· надання результату інтелектуальної діяльності правової охорони відповідно до чинного законодавства;

· право інтелектуальної власності є абсолютним (виключним), обмежене певним строком.

Отже, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом та іншим законом (ст. 418 ЦК України)
Право інтелектуальної власності в об'єктивному значенні	Право інтелектуальної власності у суб'єктивному значенні
це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відно- сини у процесі створення і використання результатів інтелектуальної діяльності	особисті немайнові і майнові права, що відповідно до чинного законодавства належать авторам того чи іншого результату інтелектуальної діяльності.

Залежно від характеру інтелектуальної діяльності право власності на зазначені результати буває трьох видів:

1. Якщо результатом творчої діяльності є твори науки, літератури, мистецтва, то вони охороняються авторським правом. До авторського права долучаються так звані суміжні права (права виконавців, розробників фонограм та організацій мовлення).

2. Другу групу прав інтелектуальної власності складають результати науково-технічної творчості, які об'єднуються в групу об'єктів промислової власності.

3. Позначення і найменування, засобами яких розрізняються учасники цивільного обороту, товари і послуги, складають третю групу прав інтелектуальної власності.

Обмеження права інтелектуальної власності.

Частина 2 ст. 424 Цивільного кодексу України закріплює загальний принцип щодо можливості обмеження майнових прав інтелектуальної власності, які не будуть визнаватися порушенням цих прав.

Подібні обмеження бувають кількох видів:

· часові (строк дії майнових прав інтелектуальної власності);

· географічні (визначаються кордонами держави або декількох держав, у яких набуваються права на той чи інший об'єкт права інтелектуальної власності);

· дозволене «вільне використання» (можливість використання об'єкта права інтелектуальної власності без отримання дозволу від суб'єкта права інтелектуальної власності, не зашкоджуючи цим йому);

· неохоронювані об'єкти (об'єкти, які не можуть набути правової охорони відповідно до законодавства про інтелектуальну власність).

Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності
Спільні риси	Відмінні риси
1. Їх суб'єктам належать однакові права на об'єкти власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності мають стосовно результатів творчої діяльності такі само правомочності, як і суб'єкти звичайного права власності. Це - право володіння, користування і розпорядження об'єктом своєї власності на свій розсуд. Спільними є способи виникнення права власності і права інтелектуаль- ної власності, незважаючи на їх різноманітність: право власності виникає шляхом виробництва об'єкта, право інтелекттуальної власності виникає також шляхом створення твору, винаходу тощо; право власності виникає шляхом укладення цивільно-правових договорів, так само виникає і право інтелектуальної власності.	1. Право власності не обмежене будь- яким строком. Право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк, наприклад, патент на винахід видається строком лише на 20 років. 2. На окремі об'єкти правова охорона встановлюється лише після каліфі- кації пропозиції як винаходу чи іншо- го об'єкта та його державної реєстра- ції. Встановлення звичайного права власності на матеріальний об'єкт спеціальної кваліфікації не потребує. 3. Звичайне право власності встанов- люється на матеріальні об'єкти - предмети навколишнього середовища Об'єктами права інтелектуальної власності можуть бути лише немате- ріальні об'єкти - речі, які в римсько- му приватному праві називались безтілесними (ідеї, образи, символи, думки, гіпотези тощо). 4. Здатність об'єкта інтелектуальної власності до тиражування, чого не можна сказати про матеріальні об'єкти власності.

Еволюція інтелектуальної власності.

- історія розвитку патентного права

В історії патентного права виокремлюють три важливі періоди:

· період привілеїв (15-18 ст.): суверен надав монополію на власний розсуд; важливу роль відігравала концепцію корисності, іноді фаворитизму.

· період національних патентів (1790-1883 роки): будь-який винахідник мав право подати заявку на патент, видача якого залежала виключно від об'єктивних умов, охорону місцевих винаходів за рубежем не практикували.

· період інтернаціоналізації (від 1883 року дотепер): охорона винаходів за межами країни походження розвивається разом із міжнародною торгівлею.

В Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на початку XIV століття королівською владою надавалися особливі привілеї особам, що займалися створенням нових виробництв. Така підтримка прийняла форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Королівство, у свою чергу, одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню його економічного положення.

Такі права закріплювалися документом, що називався патентною грамотою, що означало "відкритий лист", оскільки він мав печатку в кінці, а не на згорнутому листі. Згодом наданням такого права стали зловживати, використовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю.

Для того щоб покінчити із зловживанням даруванням особливих прав, у 1682 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, не мали сили всі монополі дарування і пільги, за винятком "будь-яких патентних грамот і грамот на привілеї на термін, який дорівнює 14 рокам чи менше, що повинні від цього часу видаватися на виключне право на виготовлення будь-якого виду нових виробів у межах цього королівства дійсному і першому винахіднику таких виробів, яким ніхто інший з часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не повинен був користатися".

Зрозуміло, згодом система патентного права була багато в чому удосконалена. Але, як ми бачимо, уже на початку XVII століття були закладені його основи. Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності використовуються дотепер як інструмент, що регулює створення і передачу нових технологій.

Національні патенти:

США (1790) і Франція (1791) майже одночасно прийняла закони про видачу патентів усім винахідникам, за дотримання певних об'єктивних умов.

Законодавець опікувався і національними інтересами. Так, прийнята в 1793 р. поправка до закону США дозволяла надавати патенти лише громадянам цієї країни, а у Франції особу, яка впроваджувала зарубіжну техніку, прирівнювали до справжнього винахідника. Винахідник, який одержував патент за рубежем, одержавши його до того у Франції, втрачав право користуватися останнім.

Нова патентна система. Нова патентна система набула поширення на початку XIX ст. в результаті застосування французького права у країнах, завойованих Наполеоном. Проте в монархічних державах, які збереглися або були відновлені після 1815 р., принцип привілеїв зберігся, хоча на практиці право на патент визнавали скрізь.

Відбулися і якісні вдосконалення. Тих, хто просто ввозив техніку, перестали розглядати як винахідників, було розроблено концепцію новизни, переглянуто і в ряді випадків спрощено формальні вимоги. Майже скрізь, за винятком США, де експертизу ввели в 1836 р., переважала реєстраційна система.

Початок інтернаціоналізації промислової власності. З підписанням Паризької конвенції розпочався період інтернаціоналізації промислової власності, зокрема патентної системи. Паризький союз заклав підґрунтя, яке уможливило прогрес шляхом періодичних переглядів Конвенції, що сприяло одержанню та підвищенню ефективності охорони винаходів, створюваних в одній із країн-членів, в інших країнах-членах.

- Історія авторських і суміжних прав.

- Англо-саксонське авторське право

У XV столітті виготовлено перший друкувальний станок німецьким винахідником Іоганном Гуттенбергом, що дало розмножування літературних творів за допомогою механічних процесів замість переписування її від руки. 1709 році парламентом Англії було прийнято Статут королеви Анни ( Акт про заохочення просвітництва), визнаного в історії першим законом про авторське право. За автором закріплювалося виключне право дозволяти друкування його творів, яке діяло протягом 14 років від дати першої публікації та могло бути поновлено автором, якщо він був ще живий. Ще на 14 років. Стосовно книг уже надрукованих на момент прийняття закону, передбачався єдиний строк охорони протягом 21 року. Після закінчення вказаного терміну твори ставали надбанням суспільства.

Закон встановлював, що авторське право виникає лише за умови реєстрації і депонування опублікованої книги в Центрі книговидань.

Базові принципи:

§ визнавалися майнові права автора, які діяли протягом певного періоду часу, після чого ставали суспільним надбанням;

§ права могли бути обмежені протягом дії авторського права;

§ особисті немайнові права не визнавалися;

§ авторське право виникало лише після виконання певних формальностей ( реєстрація та депонування).

- Романське авторське право

Формування романської системи авторського права пов'язане з Францією. У цій країні еволюція від системи привілеїв до системи авторського права була частиною загальних змін, викликаних французькою буржуазною революцією, яка відмінила привілеї всіх видів, включаючи привілеї видавців. У 1791 і 1793 роках Конституційна асамблея прийняла два декрети, які започаткували французьку систему авторського права:

- Декрет про право на постановку і виконання драматичних і музичних творів 1791 р. забезпечувалося право автора на публічне виконання протягом усього його життя, а також протягом 5 років після його смерті, на користь його спадкоємців та осіб, яким уступалося це право.;

- Декрет про право власності авторів на літературні твори, композиторів, живописців та рисувальників 1793 р. авторові надавалося виключне право відтворення його творів протягом його життя, а також 10 років після його смерті на користь його спадкоємців і правонаступників.

Базові принципи:

§ визнавалися майнові права автора, які діяли протягом життя автора та певного періоду часу після його смерті, потім твори ставали суспільним надбанням;

§ визнавалися особисті-немайнові права автора;

§ авторське право виникало з моменту створення твору без вимоги виконання будь-яких формальностей;

§ автором твору могла бути лише фізична особа.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні терміни і поняття

Інтелектуальна власність, інтелектуальна діяльність, науково-технічна діяльність, право інтелектуальної власності, права власності, авторське право, патентне право, промислова власність, немайнові права, виключне право, копірайт, користування.

Контрольні запитання і завдання

1. Як трактується сутність категорії "інтелектуальна власність" у сучасній економічній літературі?

2. Охарактеризуйте еволюцію наукових підходів до сутності інституту інтелектуальної власності.

3. Проаналізуйте відомі вам визначення інтелектуальної власності. Яке з них, на вашу думку, найповніше розкриває її економічну природу?

4. У чому виявляється специфіка трактування інтелектуальної власності як системи виключних прав?

5. Розкрийте структуру права інтелектуальної власності.

6. У чому, на вашу думку, виявляються подібність та відмінність інтелектуальної власності порівняно з іншими видами власності?

7. Розкрийте суперечності інтелектуальної власності. Якими, на вашу думку, можуть бути шляхи їх вирішення?

8. У чому виявляється нетоварна сутність продуктів інтелектуальної творчої діяльності?

9. Проаналізуйте еволюцію форм інтелектуальної власності в інформаційному суспільстві.

1.2 Загальні положення про право інтелектуальної власності

Для більш зручного дослідження

питання щодо неречової власно-

сті слід окремо розглянути: 1)пра-

во літературної і художньої влас-

ності; 2) права на винаходи і від-

криття.

Суб'єкти права інтелектуальної власності

Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності

Ст. 422 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених ЦК, іншим законом, договором.

Право інтелектуальної власності виникає шляхом створення творів науки, літератури, мистецтва (тобто створення матеріального об'єкту - результату інтелектуальної творчої діяльності особи).

Право інтелектуальної власності набувається шляхом правонаступництва, відчуження майнових прав суб'єктом авторського за договором, спадкування та іншими способами, визначеними законом.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності

Право на результат творчої інтелектуальної діяльності належить автору (творцю). Конституцією України задекларовано право кожного громадянина на результати своєї інтелектуальної діяльності. Зокрема, ст. 41 Конституції України проголошено, що суб'єкт права інтелектуальної власності має право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Зміст права інтелектуальної власності

· Способи використання об'єкту інтелектуальної власності визначені Цивільним кодексом України, іншими законами.

· Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

· Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу.

Абсолютний (виключний) характер майнових прав інтелектуальної власності іншою особою, за загальним правилом, має здійснюватися з дозволу особи (того, хто створив об'єкт інтелектуальної власності, уповноваженої ним особи, спадкоємців), яка має виключне право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності. Разом з тим, твір може бути використаний вільно, без згоди автора і виплати йому винагороди у випадках встановлених законом, а саме: як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, телепередачах, призначених для навчання тощо. В цих випадках, особи, які використовують твір, зобов'язані зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

Умови надання дозволу на використання об'єкта інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором.

Розпорядження майновими права інтелектуальної власності Стаття 427 ЦК Передання майнових прав інтелектуальної власності

1. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані повністю або частково іншій особі.

2. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначено договором.

Основною правовою формою використання творів науки, літератури, мистецтва є цивільно-правові договори. ЦК України (ст.1107) визначено такі види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:

За цими договорами автор (творець) зобов'язаний створити відповідно до договору і передати замовлений твір або передати готовий твір для використання, а користувач зобов'язаний використати або почати використання твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк і виплатити автору встановлену договором винагороду.

Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначаються певними особливостями:

· суб'єктами зазначених договорів, з одного боку, виступає завжди автор (творець), група авторів або їхні правонаступники, а з другого боку, як правило певна юридична чи фізична особа, які за родом своєї діяльності можуть використати твір обумовленим у договорі способом;

· якщо на стороні автора виступають двоє або більше осіб (співавтори, кілька правонаступників), то для укладення договору необхідна згода усіх цих суб'єктів, незалежно від того, яка частка авторської винагороди належить їм. Без такої згоди право на використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути передана будь-яким особам. Зазначені особи можуть доручити обговорення проекту договору, його підписання тощо одному із авторів (правонаступників), проте таке доручення повинно бути оформлено письмово, оскільки становитиме частину договору;

· автор може передати право на використання об'єкта інтелектуальної власності не тільки фізичним та юридичним особам на території України, а й іноземним контрагентам. У цьому разі договір укладається за участю Державного агентства України з авторських і суміжних прав;

· предметом договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності виступають нематеріальні блага. Вони стають об'єктом договору за однієї умови, якщо вони виражені в такій об'єктивній формі, яка дає змогу відтворювати і розмножувати їх. Таким чином, предметом договору можуть бути як створені на момент укладення договору твори, так і ті твори, які автор (творець) зобов'язується створити і передати для використання;

· творчою ознакою предмета таких договірних відносин є новизна твору, яка може виявлятися або в самому змісті твору і в формі викладу нового змісту, або тільки у формі викладу вже відомого змісту;

· договори укладаються в письмовій формі. У передбачених законом випадках підлягають державній реєстрації.

Суб'єктами договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності виступають:

· власник майнових прав (ліцензіар);

· особа, яка отримує ці майнові права (ліцензіат).

Об'єкти права інтелектуальної власності

Відповідно до Положення Стокгольмської конвенції 1967 року, об'єктами права інтелектуальної власності є:

· літературні, художні та наукові твори;

· виконавська діяльність артистів;

· звукозапис, радіо, телевізійні передачі;

· винаходи у всіх сферах людської діяльності;

· наукові відкриття;

· промислові зразки;

· товарні знаки, знаки обслуговування;

· фірмові найменування, комерційні позначення;

· захист проти недобросовісної конкуренції;

· інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах.

За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності (1883р.) до об'єктів інтелектуальної власності віднесено:

· винаходи;

· загальнокорисні зразки;

· промислові рисунки і моделі;

· фабричні і торговельні знаки;

· знаки обслуговування;

· фірмове найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження;

· запобігання недобросовісної конкуренції.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» називає такі об'єкти:

· літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

· виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

· комп'ютерні програми;

· бази даних;

· музичні твори з текстом і без тексту;

· драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

· аудіовізуальні твори;

· твори образотворчого мистецтва;

· твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

· фотографічні твори, у т.ч. твори, виконані способами, подібними до фотографії;

· твори ужиткового мистецтва, у т.ч. твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

· ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

· сценічні обробки літературних, публіцистичних, наукових творів, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

· похідні твори;

· збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

· тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів.

За ст. 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності належать:

· літературні та художні твори;

· комп'ютерні програми;

· компіляції даних (бази даних);

· виконання;

· фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

· наукові відкриття;

· винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

· компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

· раціоналізаторські пропозиції;

· сорти рослин, породи тварин;

· комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарі і послуг), географічні зазначення;

· комерційні таємниці.

Аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Твір архітектури - твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо)

Твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у т.ч. сценічного) дизайну тощо.

Твір ужиткового мистецтва - твір мистецтва, в т. ч твір художнього промислу, створений ручним або промисловим способом для користування у побуті або перенесений на предмети такого користування.

Комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Компіляція даних - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в т. ч. - електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.

Відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).

Наукове відкриття - це встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять зміни у рівень наукового пізнання (ст. 457ЦК).

Винаходом може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання (ст. 459 ЦК).

Корисною моделлю може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології, якщо він є новим і придатним для промислового використання, (ст.460 ЦК)

Промисловий зразок - форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу (ст. 461 ЦК). Це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, що визначає зовнішній вигляд виробу. Промисловий зразок визначається по сукупності ознак, які включають в себе новизну, оригінальність та здатність до промислового виробництва. Новизна означає, що один чи комбінація цих ознак невідома в нашій державі чи за кордоном. Оригінальний - істотні ознаки або (чи) їх комбінація своєрідні і визначають відмінні естетичні на ергономічні особливості виробу. Промислова придатність визначається тим, що він може бути відтворений в заводських і т.п. умовах на рівні, достатньому для введення в господарський оборот.

Інтегральна мікросхема - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Компонування інтегральної мікросхеми - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Раціоналізаторська пропозиція - це визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони.

Селекційне досягнення - це група племінних тварин, створена в результаті цілеспрямованої творчої діяльності, яка має нові корисні господарські ознаки і стійко передає їх нащадкам.

Порода тварин - цілісна консолідована (стійка) група сільськогосподарських тварин одного виду, яка має спільне походження і відрізняється специфічними екстерьєрно-конституціональними та корисними господарськими властивостями, що передаються по спадковості.

Комерційне (фірмове) найменування - найменування юридичної особи, що належить до категорії підприємницьких юридичних осіб, Фірмове найменування дозволяє індивідуалізувати конкретну організацію (підприємство) в цивільному обороті. Юридична особа, фірмове найменування якої зареєстровано в установленому порядку, має виключне право на його використання. Особа, яка неправомірно використовує чуже зареєстроване фірмове найменування на вимогу власника права на фірмове найменування зобов'язана припинити його використання і відшкодувати завдані збитки.

Торговельна марка - будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються іншим особам.

Комерційна таємниця - інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 ЦК). Це відомості, які не є державними секретами, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю, розголошення (передача, витік) яких може завдати збитків інтересам особи, яка володіє такою інформацією.

Організаційна структура органів охорони інтелектуальної власності у сфері науки і техніки

Центральним органом виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності виступає Міністерство освіти і науки України, діяльність якого спрямовується Кабінетом Міністрів України. 3 квітня 2000 року у складі Міністерства освіти і науки України діє і йому підпорядковується Державний департамент інтелектуальної власності (далі - Держдепартамент). У процесі виконання покладених на нього завдань Держдепартамент інтелектуальної власності у встановленому порядку взаємодіє з Радою з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, Національною академією наук, галузевими академіями наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також із відповідними органами інших держав.

Держдепартамент створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 601 «Про створення Державного департаменту інтелектуальної власності» від 4 квітня 2000 р. як урядовий орган державного управління у складі Міністерства освіти і науки України.

Згідно з Положенням про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 997, основними завданнями Департаменту є:

· організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;

· видає охоронні документи (патенти, свідоцтва), забезпечує їх державну реєстрацію;

· забезпечує опублікування офіційних відомостей про об'єкти промислової власності;

· здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності в міжнародних організаціях згідно з чинним законодавством;

· приймає в установленому порядку нормативно-правові акти в межах своїх повноважень;

· організовує інформаційну й видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності.

Український інститут промислової власності (Укрпатент) - державне підприємство, створене на підставі наказу МОН України № 175 від 7 червня 2000 р. Укрпатент створений на базі Державного патентного відомства України та державного підприємства «Інститут промислової власності».

Головними завданнями інституту є: приймання заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності, проведення експертизи заявок на об'єкти промислової власності на відповідність їх умовам надання правової охорони, забезпечення здійснення державної реєстрації об'єктів промислової власності і змін їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей.

Українське агентство з авторських і суміжних прав є основною ланкою охорони авторських прав. Українське агентство з авторських та суміжних прав є державним підприємством, що створене за наказом Міністерства освіти і науки України «Про створення державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» № 177 від 7 червня 2000 р. на базі Державного агентства України з авторських і суміжних прав і є його правонаступником, засноване на державній власності.

Українське агентство з авторських та суміжних прав здійснює:

· оформлення матеріалів державної реєстрації;

· реєстрацію правовласників та об'єктів охорони авторських прав;

· укладання з користувачами ліцензійних угод на відповідне використання об'єктів інтелектуальної власності - музичних, драматичних, літературних, аудіовізуальних, візуальних (скульптура, графіка, живопис, фотографія) творів;

· збір, розподіл та виплату авторської винагороди;

· проведення розрахунків з авторами інших країн світу, неурядовими та іншими організаціями за угодами із зарубіжними авторськими товариствами про взаємне представництво інтересів;

· правовий захист авторських прав;

· проведення заходів щодо запобігання порушенню прав авторів і власників суміжних прав;

· судова практика.

Зі сферою інтелектуальної власності пов'язана і діяльність ряду недержавних організацій, які умовно можна поділити на дві групи.

Перша група - творчі громадські об'єднання: Національна спілка письменників України, Національна спілка кінематографістів України, Національна спілка театральних діячів України, Національна спілка архітекторів України, Національна спілка художників України, Національна спілка майстрів народного мистецтва України, Спілка фотохудожників України, Спілка дизайнерів України, Національна спілка композиторів України, Всеукраїнська музична спілка, Всеукраїнська спілка кобзарів, Національна ліга українських композиторів, Національна спілка журналістів України, Спілка рекламістів України, Український фонд культури.

Друга група - організації, що спеціалізуються на сфері інтелектуальної власності: Всеукраїнська асоціація патентних повірених, Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (АІРРІ), Всеукраїнська громадська організація «Антипіратський союз України», Українська юридична група, Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (СІРК), Агентство захисту прав України, Авторсько-правове товариство, Українська асоціація власників товарних знаків, Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності тощо.

Система законодавства України про інтелектуальну власність:

Конституція України;

Цивільний кодекс України;

Закон України «Про власність»;

Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»;

Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» ;

Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

Закон України «Про племінне тваринництво»;

Закон України «Про авторське право і суміжні права»;

Закон України «Про видавничу справу»;

Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»;

Закон України «Про кінематографію»;

Закон України «Про телебачення і радіомовлення»;

Закон України «Про інформацію»;

Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»;

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

Закон України «Про науково-технічну інформацію»;

Закон України «Про державну таємницю»;

Закон України « Про наукову і науково-технічну експертизу»;

Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем».

Міжнародні договори:

І. Програмні міжнародні угоди:

· Паризька конвенція про охорону промислової власності (прийнята на Дипломатичній конференції в Парижі 1883 р., розвинена Мадридським протоколом 1981 р.), зі змінами та доповненнями.

· Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, прийнята 9 вересня 1886 р., зі змінами та доповненнями.

· Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення (Римська конвенція), підписана в 1961 р.

· Найробський договір про охорону олімпійського символу, підписаний у 1981 р.

· Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури, підписаний у 1977 р.

· Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів, підписана в 1891 р., зі змінами та доповненнями.

· Договір про закони щодо товарних знаків (Договір ТLT), підписаний у Женеві в 1994 р.

· Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень, підписана в 1961 р., зі змінами та доповненнями.

· Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТКІР8), підписана в 1995 р.

II. Класифікаційні міжнародні угоди:

· Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію, підписана в 1971 р., зі змінами та доповненнями.

· Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг з метою реєстрації знаків (Ніццька угода), підписана 1957 р.

· Віденська угода про введення Міжнародної класифікації образотворчих елементів знаків для товарів (Віденська угода), підписана в 1973 р.

· Локарнська угода про введення Міжнародної класифікації промислових зразків (Локарнська угода), підписана в 1968 р.

III. Реєстраційні міжнародні угоди:

· Договір про патентну кооперацію (Договір РСТ), підписаний у 1970 р., переглянутий у 1979 та 1984 рр.

· Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридська угода), підписана у 1891 р. і доповнена Мадридським протоколом 1989 р.

· Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків, підписана в 1925 р., зі змінами і доповненнями.

· Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародної реєстрації, підписана в 1958 р.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні терміни і поняття

Автор, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, відчуження, Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Договір про патентну кооперацію, засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів, послуг, об'єкти інтелектуальної власності, суб'єкти інтелектуальної власності.

Контрольні запитання і завдання

1. Які джерела права інтелектуальної власності вам відомі?

2. Що є змістом прав на об'єкти інтелектуальної власності?

3. Розкрийте поняття об'єктів права інтелектуальної власності?

4. Хто є суб'єктами права інтелектуальної власності?

5. Які органи, що входять до системи державної охорони інтелектуальної власності, ви можете назвати?

6. Які завдання стоять перед Державним департаментом інтелектуальної власності?

7. Які недержавні інституції, діяльність яких пов'язана зі сферою інтелектуальної власності, виможете назвати?

...